This is a machine-generated translation of the original document and may contain errors, omissions, or changes in meaning. Do not rely on this translation for quotations, citations, or authoritative references. Please consult and cite the original document.
Напрями наукових досліджень: литовська термінологія, історія литовської медичної термінології.
DOI: doi.org/10.35321/all88–03
ПРО ДЕЯКІ ДЕТЕРМІНАТИВНІ МЕДИЧНІ ТЕРМІНИ-ДУРІННЯ КІНЦЯ XIX – ПОЧАТКУ XX СТ. ІЗ ДРУГИМ ІМЕННИКОВИМ КОМПОНЕНТОМ
Про деякі детермінативні медичні терміни-складні слова кінця XIXth – початку XXth століття з іменником як другим компонентом
АНОТАЦІЯ
У статті переважно зі структурного погляду розглянуто детермінативні терміни-складні слова з медичних і санітарно-гігієнічних публікацій кінця XIX – початку XX ст., які (або лише їхні значення) не зафіксовано в LKŽe, — аналізується один із типів творення цих складних слів — складні слова з другим іменниковим компонентом — та його структурні моделі, з’ясовується, які предмети називають складні слова, які значення мають перші компоненти, якими є способи поєднання компонентів; розглядаються проблемні питання взаємозв’язку компонентів, добору твірних слів та інші пов’язані питання. Для досліджуваних складних слів характерні структурні моделі D + D, B + D, V + D, P + D. Найпродуктивнішими є складні слова, обидва компоненти яких є іменниками. Найчастіше основу обох компонентів складного слова та їхній взаємозв’язок легко зрозуміти, термінологічні значення випливають зі словотвірних значень, тому їх нескладно ідентифікувати. Складні слова називають частини тіла, органи та хвороби. Проте основу компонентів деяких складних слів важко обґрунтувати, зв’язок компонентів можна трактувати по-різному або ж його взагалі важко описати. Перші компоненти структурної моделі D + D найчастіше вказують на належність і поняття виду, а B + D, V + D — на ознаку. Компоненти складних слів структурної моделі D + D частіше поєднуються за допомогою сполучних голосних (переважає голосний –a–), ніж без них, тоді як у моделях B + D, V + D і P + D, навпаки, обидва компоненти здебільшого поєднуються без сполучних голосних.
Straipsniai / Articles
47
Page 2
PALMIRA ZEMLEVIČIŪTĖ
належність і поняття виду, а B + D, V + D — ознаку. Компоненти складних слів структурної моделі D + D найчастіше поєднуються за допомогою сполучних голосних (переважає голосний –a–), ніж без них, тоді як у моделях B + D, V + D і P + D, навпаки, обидва компоненти здебільшого поєднуються без сполучних голосних.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: медицина, термін, детермінативне складне слово, тип творення, структурна модель, термінологічне значення, словотвірне значення.
АНОТАЦІЯ
У статті переважно зі структурного погляду аналізуються детермінативні складні терміни з медичних і санітарно-гігієнічних публікацій кінця XIXth – початку XXth століття, які (або значення яких) не зафіксовано в The Dictionary of the Lithuanian Language. Основну увагу зосереджено на своєрідному типі творення цих складних слів, тобто складних словах з іменником як другим компонентом, і його структурних моделях; ставиться за мету з’ясувати, що позначають складні слова, які значення передають перші компоненти і якими способами ці компоненти поєднуються; також обговорюються проблемні питання взаємозв’язку компонентів, вибору твірних слів тощо. Досліджувані складні терміни демонструють такі структурні моделі: D + D, B + D, V + D, P + D (де D позначає іменник, B — прикметник, V — дієслово, а P — прийменник). Найпродуктивнішими є складні слова, обидва компоненти яких є іменниками. Як правило, твірне слово обох компонентів та їхній взаємозв’язок легко визначити; їхні термінологічні значення випливають зі словотвірних значень, тому їх легко ідентифікувати. Складні терміни позначають частини тіла, органи та хвороби. Проте твірні слова деяких компонентів важко пояснити; взаємозв’язок між компонентами можна тлумачити по-різному або його взагалі важко описати. Перші компоненти структурної моделі D + D зазвичай позначають належність і поняття виду/типу, тоді як структурні моделі B + D та V + D виражають ознаку. Компоненти структурної моделі D + D частіше поєднуються за допомогою сполучних голосних (переважає голосний –a–), тоді як у випадку структурних моделей B + D, V + D і P + D, навпаки, обидва компоненти зазвичай поєднуються без сполучних голосних.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: медицина, термін, детермінативне складне слово, тип творення, структурна модель, термінологічне значення, словотвірне значення.
ВСТУПНІ ЗАУВАГИ
Традиційно в литовському мовознавстві складне слово розуміють як слово, утворене шляхом універбації зі сполучення двох самостійних слів, яке має лексичне та словотвірне значення (останнє складається з лексичних значень компонентів і їхнього взаємного
48
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII
Page 3
Про деякі детермінативні медичні терміни-складні слова кінця XIX – початку XX ст. із другим іменниковим компонентом співвідношення). Ідентифікувати й визначити його в литовській мові не становить проблеми¹ (Urbutis 1961: 65; LKG I 1965: 437; KTŽ 1990: 196; LKE 2008: 148, 281, пор. Stundžia, Jarmalavičius 2019: 18–19, 52).
За спостереженням дослідника словотвору литовської мови Пранаса Скарджюса, продуктивність складних слів² сягає ще часів самої індоєвропейської прамови. У складних словах найважливішим є «внутрішнє (значеннєве) об’єднання слів», і здавна їх переважно використовували «у спеціальній науковій термінології». Будучи «спеціальнішими за змістом», складні слова «за своєю природою найбільше придатні для точнішого, компактнішого, змістовнішого й осмисленішого способу вираження», для позначення одного спільного предмета (Skardžius 1996 [1943]: 396–397, 401, 403).
Класик литовської термінології Стасис Кяйнис³, який наприкінці XX ст. чи не найґрунтовніше розглядав словотвір литовських термінів-складних слів, звернув увагу на велику активність словоскладання в сучасній литовській термінології; він пояснював її передусім внутрішньою потребою термінології називати складні поняття. Спосіб словоскладання зручний і тим, що допомагає утворювати відносно короткі видові назви, які дають змогу уникати нагромадження означень. Складні слова зазвичай також більш термінологічні, ніж відповідні словосполучення (Keinys 2005 [1983]: 129–130).
Об’єктом цієї статті є 72 детермінативні медичні терміни-складні слова⁴ із другими іменниковими компонентами (без варіантів⁵), які (або їхні
¹ Докладніше про новий підхід до складних слів та їхню класифікацію див. Lieber, Štekauer 2009: 4–8; Guevara, Scalise 2009: 101–128.
² Пр. Скарджюс називав складне слово терміном sudėtinis žodis (Skardžius 1996 [1943]: 393). Окрім терміна dūrinys, у лінгвістичній літературі вживається також термін sudurtinis žodis (KTŽ 1990: 196; LKE 2008: 148, 281), kompozitas (LKE 2008: 148; Stundžia, Jarmalavičius 2019: 18).
³ Словоскладання термінів більшою чи меншою мірою досліджували: Auksoriūtė 2001, 2015, 2016; Gaivenis 2014 [1998]; Gedrimas 2003; Kaulakienė 2014 [1981, 1983]; Kurmiņa 2012; Labanauskienė 2009, 2010; Pospelova 2017; Rutkienė 2017, 2019, 2019a, 2021; Stunžinas 2004; Umbrasas 2005; Zemlevičiūtė 2016, 2019 та інші.
⁴ У статті не розглядаються структурно та (або) семантично проблемні складні слова, в яких один із компонентів важко обґрунтувати або взагалі незрозуміле (навіть із контексту) значення самого складного слова, наприклад, kastligė.
⁵ У публікаціях досліджуваного періоду варіантні складні слова зафіксовано не лише в різних, а й у тих самих текстах. Варіант тут розуміється вузько, тобто ним вважається формальний різновид того самого слова, що має те саме лексичне й граматичне значення та морфологічну будову (Miliūnaitė 2009: 141, пор. Mitkevičienė 2004: 124, 140). Іншими словами, тут ідеться про формальне структурне варіювання, яке не виходить за межі тотожності терміна й не спричиняє жодних семантичних зсувів терміна, тобто не пов’язане із семантичною диференціацією змісту терміна (Tatarinov 2006: 173). У статті в тих випадках, коли складне слово має варіанти (у всьому емпіричному матеріалі варіюють 11 різних медичних термінів), подається їхній ряд, члени якого розділяються похилими рисками. Проте варіантність медичних термінів-складних слів не є метою цієї статті, тому варіанти докладніше не розглядаються; вони є об’єктом окремого дослідження. Зазначимо лише, що одні складні слова варіюють
Page 4
PALMIRA ZEMLEVIČIŪTĖ
значення) не зафіксовано в LKŽe. Детермінативними6 тут вважаються такі складні слова, у яких зазвичай перший компонент детермінує другий, звужуючи його значення (Urbutis 1961: 68; 2009: 205; LKG I 437; KTŽ 1990: 196; LKE 2008: 148; Stundžia, Jarmalavičius 2019: 52).
Складні слова зібрано з публікацій медичної та санітарно-гігієнічної тематики кінця XIX – початку XX ст. — книжок і брошур, написаних або перекладених не лише лікарями, а й представниками інших професій, а також зі статей, опублікованих у тогочасних газетах і календарях. З предметного (медичного) погляду ці публікації не є рівноцінними, однак їхній зміст не впливає на досягнення суто лінгвістичної мети — дослідити структуру медичних термінів-складних слів із другим іменниковим компонентом. Не оминається й семантичний аспект: з’ясовується, позначеннями яких понять є досліджувані складні слова та які значення мають перші компоненти. Для розв’язання цих завдань найдоцільнішим є аналітико-описовий метод, метод словотвірного аналізу; використовуються також метод інтерпретації та, за потреби, зіставний метод, а для демонстрації кількісних співвідношень складних слів — метод підрахунку.
В описово-аналітичній частині статті поруч зі складними словами зазначаються: скорочення джерела, лексичне значення складного слова (його сформулювала авторка статті на підставі інформації джерела (–ел)), а словотвірне значення виявляється з поданих у дужках твірних слів. Якщо складне слово зафіксовано в джерелах із різними значеннями, наводяться ці значення з бібліографічними даними джерел (скороченням, роком, номером (якщо це газета), сторінкою). Іноді значення складного слова авторка не перефразовує, а подає ілюстративні речення або їхні уривки, особливо в тих випадках, коли мінімальний контекст є інформативним для мотивації словотвірного значення складного слова.
різними графічно оформленими голосними, наприклад, storžarnė та storžarnė. Такі форми вважаються орфографічними варіантами. Інші складні слова варіюють закінченнями, сполучними голосними, наприклад: narikaulis та narykaulis, krioklīgė та kriokliga. Вони вважаються словотвірними варіантами (докладніше про них див. Vaskelienė 2013: 208–210). Словотвірні варіанти тут розуміються як «деривати, що мають ті самі твірні слова й той самий словотвірний афікс, але відрізняються якимись побічними словотвірними засобами» (чергуванням голосних кореня, сполучним голосним і (або) закінченням) (Vaskelienė 2019: 212). Тут на закінчення дивляться не з погляду словозміни, а з погляду словотвору, отже, варіанти, що відрізняються закінченням, вважаються не морфологічними (пор. Mitkevičienė 2004: 133–135), а словотвірними варіантами (докладніше про співвідношення словотвірних і морфологічних варіантів див. Vaskelienė 2019: 209).
6 Детермінативні складні слова Пр. Скарджюс називав prijungtiniais, apspręstiniais dūriniais, оскільки їхній перший компонент визначає другий (Skardžius 1996 [1943]: 407, 410, пор. Urbutis 1961: 68).
50
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII
Page 5
Apie kai kuriuos determinatyvinius XIX a. pab. – XX a. pr. medicinos terminus dūrinius su daiktavardiniu antruoju sandu
МЕДИЧНІ ТЕРМІНИ-СКЛАДНІ СЛОВА ІЗ ДРУГИМ ІМЕННИКОВИМ КОМПОНЕНТОМ
Семантичним і граматичним центром складних слів литовських термінів (як і простих слів) найчастіше є другий компонент, який перший компонент так чи інакше визначає, характеризує. Під час формального, морфологічного поділу складних слів⁷ береться до уваги зв’язок твірного слова другого компонента з частиною мови. За цією класифікацією одним з основних і переважних типів є складні слова з другим іменниковим компонентом, утвореним від іменника. Перші компоненти складних слів цього типу можуть спиратися на інші частини мови, тому складні слова додатково поділяються залежно від того, до якої частини мови належить твірне слово першого компонента (Urbutis 1961: 68–104; Keinys 2005 [1983]: 134, 164).
У складних словах досліджуваного типу в зазначеному відношенні виокремлюються такі структурні моделі (див. таблицю 1): складні слова з двох іменників (D + D), прикметника та іменника (B + D), форми дієслова та іменника (V + D), прийменника та іменника (P + D), які далі розглядаються докладніше. Другий компонент цих складних слів, утворений від іменника, зазвичай визначає значення всього складного слова (конкретне чи абстрактне), а найбільша частина таких складних слів зазвичай є видовими назвами предметів, позначених іменниками, що є твірними для другого компонента (пор. Keinys 2005 [1983]: 135).
¹ LENTELĖ. Структурні моделі детермінативних медичних термінів-складних слів кінця XIX – початку XX ст. із другим іменниковим компонентом за частиною мови першого компонента
Структурна модель | Кількість складних слів | Процентний вираз (%) D + D | 48 | 67 B + D | 14 | 19 V + D | 8 | 11 P + D | 2 | 3
1.1. Складні слова з двох іменників. Термінологічне значення складних слів цієї структурної моделі значною мірою формується зі значень обох компонентів, іншими словами, приблизно збігається зі словотвірним значенням (однак, як побачимо з прикладів, розглянутих далі, цей збіг не однакового ступеня). Від другого компонента таких складних слів залежить, який вид предмета названо, а перший, що позначає певну
⁷ Докладніше про питання класифікації складних слів див. Scalise, Bisetto 2005: 319–332.
Straipsniai / Articles
51
Page 6
PALMIRA ZEMLEVIČIŪTĖ
ознаку названого предмета, визначає, що складне слово є видовою назвою вужчого значення. Цим останнім, детермінувальним, компонентом позначаються такі предмети:
1) належність:
• до якої частини тіла або органа належить предмет, названий другим компонентом⁸: dirksniatinklis ‘головний нервовий центр, що міститься в черевній порожнині’ Žin 1911 107 (: dirksnis ‘нерв’ LKŽe + tinklas), inkstapilvis ‘ниркова миска’ KS 1911 160 (: inkstas + pilvas 5. ‘увігнутість’ LKŽe). Обидва компоненти цього складного слова є назвами органів, а саме складне слово називає структурну частину органа, назва якого є основою першого компонента. Як пишеться в підручнику з анатомії людини, ця частина зазвичай нагадує лійку, але її форма дуже різноманітна (ŽA 2005: 200). На рис. 1 видно, що частина нирки, позначена літерою C, виглядає дещо вигнутою. Важко сказати, чим керувався автор книги, обираючи твірним словом другого компонента іменник pilvas. Можливо, на це вплинула форма цієї частини, можливо, латинський відповідник pelvis renalis, а можливо, якісь інші чинники?
Поздовжній розріз правої нирки, якщо дивитися ззовні всередину; A — гілка ниркової артерії; C — ниркова миска; U — сечовивідний шлях.
⁸ Формулювання значень перших компонентів цього та більшості інших складних слів ґрунтуються на таких джерелах: Urbutis 1961: 68–71; Keinys 1983: 135–176; LKG I 438–472.
52
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII
Page 7
Apie kai kuriuos determinatyvinius XIX a. pab. – XX a. pr. medicinos terminus dūrinius su daiktavardiniu antruoju sandu
odataukiai ‘жир, який виробляється та виділяється одним із похідних шкіри — сальними залозами’ S 1907 142 (: oda + taukai),
pilvaodis ‘очеревина’ S 1907 44 (: pilvas + oda 3. ‘оболонка (епідерміс)’ LKŽe),
smarkrakaulis ‘підборіддя’ LB 1887 5/6 58 (: smarkas + kaulas). Термінологічне значення цього складного слова можна трактувати подвійно. З одного боку, можливо, воно безпосередньо випливає зі словотвірного значення, однак змушує засумніватися в цій гіпотезі те, що в остеологічній номенклатурі така кістка обличчя не виокремлюється. Тому більш імовірно, що складне слово означає виступаючу вперед частину тіла нижньої щелепи — підборіддя (див. ŽA 2005: 76),
smilksniokaulis ‘скронева кістка’ S 1907 168 (: smilksnis див. 1 smilkinys ‘ділянка голови між вухом і оком, скроня’ LKŽe + kaulas),
sprandakaulis ‘хвороба потилиці, на яку хворіють маленькі діти через заколисування, носіння або падіння з колиски та удар потилицею’ MTV 1898 27, пор. sprandoligė (с. 5) (: sprandas + liga). Це складне слово цікаве тим, що його другим компонентом є назва органа, першим — назва частини тіла, а саме складне слово називає хворобу, отже, його термінологічне значення віддалене від словотвірного,
subingrobis ‘пряма кишка’ GŽK 1902 6; Šlt 1912 37 583 (: subinė ‘зад, сідниці’ + grobas ‘кишка’ LKŽe). У LKŽe це складне слово зафіксоване лише зі значенням ‘відхідна кишка’, однак у досліджуваних джерелах воно вживається й в інших медичних значеннях — ‘товста кишка’ Dž 1903 21, випадіння анального отвору (prolapsus ani)’ MTV 1898 36,
žiotkaulis ‘щелепа (maxilla)’ MG 1913 2 11 (: žiotis ‘отвір із рота до носоглотки’ LKŽe + kaulas);
• до чого за своїм походженням належить предмет, названий другим компонентом:
balsodėžė ‘орган, розташований у верхній частині горла’ KS 1911 110 (: balsas + dėžė). Найімовірніше, тут ідеться про голосову щілину (лат. rima glottidis) (ŽA 2005: 191),
džiovugarai ‘покрівлі житлових хат сухотних хворих’ LAK 1885 59 (: džiova + garai ‘чад, духота’ LKŽe),
džiovunūdžiai ‘бактерії сухот’ LAK 1885 60 (: džiova + 1 nuodai 1. ‘шкідлива для організму речовина’ LKŽe),
rietgalis ‘поперек’ VL 1890 38 9 (: rietas 1. ‘стегно, кульша, гомілка’, 3. ‘внутрішня частина стегна, місце між стегном і нижньою частиною живота, пах, лоно’, 4. ‘талія, поперек, пояс’ LKŽe + galas). Спираючись на згадану в контексті інформацію
Straipsniai / Articles
53
Page 8
PALMIRA ZEMLEVIČIŪTĖ
можна припустити, що в контексті: «у деяких родинах ми бачимо хворобу pietgalis (hip. disease), деформацію хребта» VL 1890 38 9 йдеться про хвороби, пов’язані зі спиною, хребтом, що підтверджувало б значення першого компонента досліджуваного складного слова rietas ‘талія, поперек, пояс’;
2) поняття виду: • який видовий різновид, що входить до родового поняття, названого другим компонентом, мається на увазі: dirksnialigė ‘нервова хвороба’ S 1907 255 (: dirksnis ‘нерв’ LKŽe + liga), drigantligė (: drigantas (л. drygant) ‘жеребець, лошак’ LKŽe + liga). У джерелі написано, що «ця хвороба нападає на молодих чоловіків через заняття з великим бажанням жінок» MTV 1898 33. Гіпотетично можна припустити, що йдеться про хворобу, яка нині називається сатиріазом або надмірною чоловічою хтивістю (satyriasis) MedŽ 1980: 492, džiovuligė ‘сухотна хвороба’ Žin 1911 158 (: džiova + liga), kaitraliga / kaitraligа ‘малярія’ LK 1890 27 (: kaitra + liga), kirmelligė ‘гельмінтна хвороба (helminthiasis)’ MTV 1898 12 (: kirmėlė + liga), krupligė / krupligė ‘крупозний ларингіт (croup, laryngitis crouposa)’ MTV 1898 13, NG (: krupas (л. krup, рос. круп) ‘запалення верхньої частини дихального горла, дифтерія’ LKŽe + liga), krutligė ‘хвороба грудей’ NotGyd 1879 42 (: 1 krūtis ‘груди’ LKŽe + liga), niežligė / niežligė ‘короста’ SŽL 1886 32, SŽL 1906 30 (: niežai + liga), opaligė ‘нервова хвороба (nervositas)’ S 1907 167 (: opa + liga). У LKŽe зафіксовано сучасний варіант opaligė з зовсім іншим значенням: ‘хронічне захворювання зі шлунковими або дуоденальними виразками’, raupleligė ‘віспа’ Svk 1913 4 15 (: rauplės див. raupai ‘тяжка гостра інфекційна хвороба, що проявляється висипом, який робить шкіру горбкуватою (variola)’ LKŽe + liga), saldyligė ‘цукрова хвороба’ Svk 1913 2 7 (: saldybė 1. ‘надзвичайна солодкість’ LKŽe + liga). Структуру цього деривата можна обґрунтувати, взявши за приклад слово подібного творення saldymedis, яке, за твердженням Пр. Скарджюса, могло походити від saldyb-medis (Skardžius 1996 [1943]: 421). Отже, аналогічно можна було б вивести й перший компонент складного слова saldyligė — saldyb-ligė. Як видно, за основу першого компонента взято скорочену основу твірного іменника saldybė. Таке формування твірної основи В. Урбутіс називав простим фонетичним скороченням твірної основи (Urbutis 2009: 235), sprandoligė ‘хвороба малих дітей: або від заколисування, або від носіння, або якщо дитина падає з колиски, ушкоджує собі потилицю’ MTV 1898 27, див. sprandakaulis (с. 4) (: sprandas + liga), taukligė nom. sg. ‘?’ LKA 1907 79 (: taukai + liga). Це єдине з досліджуваних складних слів, термінологічне значення якого важко ідентифікувати, оскільки воно безпосередньо не випливає зі значення твірних іменників компонентів — ‘хвороба жирів’. Контекст уживання
54
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII
Page 9
Apie kai kuriuos determinatyvinius XIX a. pab. – XX a. pr. medicinos terminus dūrinius su daiktavardiniu antruoju sandu
неінформативний — термін лише подано поруч з іншими переліченими назвами хвороб, тому проблематично визначити, яку саме хворобу названо цим складним словом, utèlige ‘шкірна хвороба, спричинена вошами’ DMS 1912 21 (: utelė + liga).
Термінологічне значення складних слів džiovâligė, krupligė, niežligė, opligė, raupligė повністю збігається зі значенням іменників, що виступають першими компонентами, — džiova, krupas, niežai, opa, rauplės — і означає ‘хворобу’ (пор. Urbutis 1961: 71; LKG I 440). Першими компонентами інших складних слів позначаються різні предмети. Одні з них є назвами частин тіла й органів (dirksnis, krūtis, sprandas), якими вказується локалізація предмета, названого другим компонентом. Із цієї групи вирізняються складні слова, перший компонент яких є назвою тварини (drigantas, kirmelė, utėlė), речовини (taukai) або властивості (kaitra, saldybė), і які, з огляду на лексичне значення, можливо, доречніше було б подавати поруч зі складними словами, першим компонентом яких позначається ознака. Хоча всі згадані детермінувальні компоненти із семантичного погляду й не є однозначними, самі складні слова є видовими назвами хвороб, класифікованих за різними підставами. Об’єднати їх в одну термінологічну групу дає змогу повторюваний другий компонент liga;
3) ознака:
• якою наявною властивістю вирізняється предмет, названий другим компонентом: dilgerauplės ‘висипання на шкірі через неправильне харчування; дуже надокучливий висип, що спричиняє незвичайний свербіж і сильне занепокоєння’ SK 1905 50 (: dilgė див. dilgėlė 1. ‘трав’яниста рослина, стебло й листя якої мають жалкі волоски (Urtica)’ LKŽe + rauplės),
dilgiaraupliai ‘запалений висип у вигляді неоднакових пухирців, що характеризуються печінням і неприємним свербежем, зазвичай [виникає] через неправильне харчування’ SK 1905 22 (: dilgė + raupai).
Перші компоненти обох цих складних слів утворені від того самого іменника dilgė, а названий складними словами висип нагадує подразнення цією рослиною, назва якої є зазначеним компонентом,
kaitrastoges nom. pl. ‘нежить, що виникає від жару’ LK 1890 28 (: kaitra + slogos див. sloga 1. ‘запалення слизової оболонки якогось органа’ LKŽe),
• для переміщення (ходіння, ковзання, течії) чого призначений предмет, названий другим компонентом: mėšlazarnė ‘пряма кишка’ KS 1911 240 (: mėšlas 2. ‘випорожнення’ LKŽe + žarna), orangis ‘щілина між голосовими зв’язками’ KS 1911 278 (: oras + anga). Термінологічне значення складного слова, найімовірніше, таке саме, як і balsodėžės (див. с. 5). Без контексту воно не є очевидно медичним, адже й у цьому випадку термінологічне значення, зумовлене взаємозв’язком компонентів, і словотвірне значення розходяться,
Straipsniai / Articles
55
Page 10
PALMIRA ZEMLEVIČIŪTĖ
pienaindis «лімфатична судина ворсинки кишки» KS 1911 52 (нині називається лімфатичною limfagysle ворсинки кишки (ŽA 2005: 176) (: pienas + 1 indas 2. «протока, судина» LKŽe). Термінологічне й словотвірне значення цього композита ще більше віддалені одне від одного: другим компонентом названо протоку, а першим — назву рідини, що нею тече. Композит називає частину органа (див. рис. 2). У джерелі пояснено, чому ця протока так названа: «цей судиночок називається молокосудиною тому, що в ньому жирні рідини є немов біле молоко»;
Ворсинки тонкої кишки; збільшено приблизно у 80 разів. На лівому боці рисунка молокосудини, a, b, c повні білизни; d кровоносні судини. На правому боці рисунка самі молокосудини повні темної рідини. Серозна оболонка, що вкриває ворсинки, і їхні м’язові волокна вилучені.
РИС. 2. Розріз ворсинки тонкої кишки; літерами a, b, c позначено молокосудини, KS 1907 52
• чим займається істота, названа другим компонентом: kraujaleidikas[s] U 1891 9 419 «той, хто випускає кров (перерізаючи вену)» LKŽe (: kraujas + leidikas < leido < leisti 12. «текти, бігти» LKŽe + –ikas). Структура цього композита нетипова, інша, оскільки його другим компонентом є похідний, суфіксальний іменник, тоді як у досліджуваному матеріалі другим компонентом композитів зазвичай виступають непохідні іменники;
5) подібність:
• на що схожий, що нагадує, з чим може бути порівняний предмет, названий другим компонентом:
56
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII
Page 11
Apie kai kuriuos determinatyvinius XIX a. pab. – XX a. pr. medicinos terminus dūrinius su daiktavardiniu antruoju sandu
arklakaulis «леміш (кістка носової перегородки) (os vomeris)» MG 1913 2 11 (: arklas «знаряддя для оранки землі, плуг» LKŽe + kaulas), piensvyviai KS / piensvyviai KS, Žin «молочний сік (лімфа кишківника під час резорбції їжі) (лат. chylus)» MedŽ 1980: 107 (: pienas + svyai), plaukagyslė «капіляр» DK 1908 48 (: plaukas + gysla), ragaplevė «рогівка» VK 1913 120 (: ragas + plėvė). Цей термін у джерелі подано в дужках поруч із терміном leliukė: «від хвороб ляльки (рогівки)». Тут не цілком зрозуміло, чи ragaplevė вважається синонімом leliukės, чи це назви різних частин ока — рогівки (лат. cornea) і зіниці (лат. pupilla). Хоча в джерелах досліджуваного періоду в дужках зазвичай подаються синоніми, усе ж у цьому випадку більш імовірним видається друге тлумачення. Щодо вибраного першим компонентом композита твірного іменника ragas можна припустити, що такий вибір міг бути зумовлений латинським відповідником (латинське cornu означає «ріг»).
Серед розглянутих композитів з іншого погляду вирізняється композит kaullavoniai «людський скелет» V 1890 3 38 (: kaulas + lavonas). Найімовірніше, компоненти цього композита поміняно місцями, мабуть, або самим автором статті, або, можливо, це друкарська помилка, хоча останнє припущення малоймовірне. Проте, на мою думку, ні того, ні іншого не можна відкидати. Тож можна висунути й іншу гіпотезу, наприклад, чи не походить цей композит зі словосполучення kaulai lavonų, тим більше що в текстах досліджуваного періоду інверсійний порядок слів є частим явищем, напр., galvoviršis MTV 1898 і viršugalvis⁹ SK 1905; Žin 1911; Svk 1912–1914, 1920 (Urbutis 1961: 80, 103–104). Це припущення підтверджують і дані LKŽe. За даними словника, у східнопрусських газетах кінця XIX ст. зафіксовано композит lavonkauliai «скелет»: Laukas, pilnas lavonkaulių Kel1881,240. Tekvepia į lavonkaulius, kad jie atgytų Ns1847,2.
Термін narikaulis MTV, BL і його робочий варіант narykaulis Dž (: narys «наріст, пухлина, болячка» LKŽe + kaulas) у джерелах зафіксовано у двох різних значеннях — анатомічному («залоза» BL 1904 15, «хребець» Dž 1903 21) і клінічному («нервовий вузол; вузол піхви сухожилля або суглобової капсули (ganglion); пухлина (неоплазма); скупчення жиру [ліпідів] (atheroma); м’язова пухлина (myoma)» MTV 1898 15; MedŽ 1980: 63, 218, 362), тоді як у LKŽe цей композит має лише значення «твердої пухлини в якійсь частині організму».
⁹ Існують композити, складові частини яких можуть мінятися місцями, хоча їхнє значення через це не змінюється. За спостереженням П. Скардіуса, у нашій мові таких композитів небагато, найчастіше вони трапляються в діалектах або вживаються ізольовано, і їхнє творення є досить давнім. Отже, galvoviršis, найімовірніше, колись означав galvos viršus, а viršugalvis — viršus galvos. Це слід пояснювати тим, що певні групи слів до перетворення на одне слово не мали цілком однакового порядку складових частин (Skardžius 1996 [1943]: 438).
Straipsniai / Articles
57
Page 12
PALMIRA ZEMLEVIČIŪTĖ
Співвідношення компонентів цього композита складно описати, а термінологічне й словотвірне значення взагалі віддалені одне від одного.
Про індивідуальне, нетипове, важко описуване або навіть чітко незрозуміле співвідношення компонентів композитів писав метр словотвору Вінцас Урбутіс (Urbutis 1961: 71). До таких композитів, взаємний зв’язок компонентів яких нелегко пояснити, можна було б віднести й термін padmotai «мозоль, callositas» MTV 1898 17, пор. rumbuotumas, kietumas (callositas), nuospaudos susidarymas (tyllosis) MedŽ 1980: 86, 562 (: padas + 2 × motas (пор. 1. szmata) див. plotas «шматок, латка, пляма» LKŽe). Зважаючи на словосполучення pado motai, написане в дужках поруч із композитом, можна стверджувати, що його компоненти ґрунтуються на цих двох словах.
Термінологічне значення композита šunrauplės (: šuns < šuo + rauplės) з контексту незрозуміле: «[гарячка з висипом] найчастіше нападає на молодь, яка має вітряну віспу, šunrauplės і віспу» SK 1905 56. Перший компонент šun походить від іменника šuo, однак віддалився від нього й набув значення несправжності, пов’язаного з применшенням і зневагою (Urbutis 1961: 74). Отже, šunrauplės могло б означати «несправжня, нікчемна віспа».
Окремо варто згадати композит pusskritulis «півкуля великих півкуль головного мозку (cerebrum)» KS 1911 183 (: pusė + skritulys, пор. 1 pusskritulis «половина круга» LKŽe), другий компонент якого визначає перший, на відміну від описаних раніше композитів.
Тенденції поєднання компонентів композитів розглянутої структурної моделі D + D видно в таблицях 2, 3.
ТАБЛИЦЯ 2. Поєднання компонентів композитів за допомогою сполучних голосних
10 V. Урбутіс вважає цей компонент префіксоїдом (Urbutis 1961: 74, див. також LKG I 442; DLKG 2005: 152–153).
Apie kai kuriuos determinatyvinius XIX a. pab. – XX a. pr. medicinos terminus dūrinius su daiktavardiniu antruoju sandu
1.2. Композити з прикметника та іменника. Перший компонент композитів цієї структурної моделі ґрунтується на прикметнику, що позначає зовнішню або внутрішню ознаку предмета, названого другим іменниковим компонентом (пор. LKG I 449; Keinys 2005 [1983]: 150–151).
ТАБЛИЦЯ 3. Розподіл композитів, компоненти яких поєднані за допомогою сполучних голосних і без них
Структурна модель | Кількість композитів, компоненти яких поєднані без сполучних голосних | Кількість композитів, компоненти яких поєднані зі сполучними голосними D + D | 20 | 30 B + D | 11 | 6 V + D | 8 | 1 P + D | 2 | –
Найчисленнішу групу розглядуваних композитів становлять утворення, що є назвами хвороб. Їхні перші компоненти позначають ознаку, яка властива предмету, названому другим компонентом, якою він вирізняється або характеризується; термінологічне значення цих композитів більшою чи меншою мірою відрізняється від словотвірного, напр.:
geltondrugis «[хвороба] передається укусом певного виду комара, і лише тоді, коли цей комар напився крові людини, хворої на малярію» KS 1911 338 (: geltonas + drugys),
pikt-plaukis BGL 1895 18 / piktaplaukis NamG 1907 11 (: 1 piktas 5. «великий, сильний; незагойний, болючий» LKŽe + plaukas). У джерелах не деталізуються ознаки названої композитами хвороби, лише зазначаються засоби її лікування (до речі, останні майже однакові, тому можливо, що автор пізнішого джерела спирався на попереднє). Із контексту зрозуміло, що йдеться про зовнішню рану на тілі, однак її локалізація незрозуміла. Більшої ясності значенню композита надає синонім čėrt-plaukis, поданий у BGL, пор. xčertplaukis див. xčertaplaukis 2. «панарицій (panaritium)» LKŽe. Отже, на підставі цієї інформації можна стверджувати, що термінологічне значення композита — «фурункул на кінці пальця (під нігтем), панарицій, карієс (Panaritium)» LKŽe,
plikakatis «облисіння (calvities, phalakrosis)» MTV 1898 21 (: plikas + kakta). У LKŽe це слово зафіксоване лише в значенні «той, хто облисів». Другим компонентом композита вказано частину тіла (лоб), а сам композит є назвою хвороби,
trumpadvasė «астма» LPr 1883 40 (: 2 trumpas 6. «слабкий, нікчемний, недостатній, якого бракує» + dvasia «дихання» LKŽe, пор. Turu trumpą dvasią,
Straipsniai / Articles
59
Page 14
PALMIRA ZEMLEVIČIŪTĖ
negaliu smarkiai bėgti (Саланти, Кретингський р.). Man oro trūksta, tokia trumpa dvasia (Байсогала, Радвілішкіський р.). Trumpos dvasios esu, mun vis sunkumas ant širdies (Паланга)). Композит у LPr, безперечно, міг би означати й «слабке, недостатнє дихання», однак у цьому джерелі складений термін trumpa dvasia означає «астму», а це дає підстави стверджувати, що й значення композита може бути таким самим.
В іншій групі композитів другим компонентом найчастіше називається частина тіла або орган (родове поняття), а сам композит також є назвою частини тіла або органа (видове поняття), напр.:
gyvaplaukis «волосок людської шкіри» SK 1905 42; KS 1911 51 «ворсинка кишки» / gyvplaukis «волосок людської шкіри» Ž 1909 2 14; Svk 1914 4 13 (: gyvas + plaukas). Цей композит у текстах медичної тематики та про здоров’я вживався у двох значеннях, і лише одне значення зафіксоване в LKŽe: gyvaplaukis 1. «волосок людської шкіри (звичайно на руках, ногах)» LKŽe), glitodė «слизова оболонка» Svk 1914 1 1 (: glitus 1. «слизький; ковзкий» LKŽe + oda), glitplėvė «слизова оболонка» A 1915 32 418 (: glitus 1. «слизький; ковзкий» LKŽe + plėvė), pasturrukė «анус» BL 1904 16 (: pasturas 2. див. pastaras 6. «задній» + rukė «вихідний отвір» LKŽe), plonagyslė / plongyslė «капіляр» DK 1908 4 (: plonas + gysla), slidžiaodė «слизова оболонка» ŽD 1913 5 (: slidus + oda), storžarnė KS 1911 54 / storžarnė SŽK 1902 90 «товста кишка (colon)» LKŽe (: storas + žarna), tuštviduriai «стрижень волосини (scapus pili)» S 1907 282; MedŽ 1980: 493 (: tuštas 1. див. tuščias 4. «у якому нічого немає, порожній, пустий» LKŽe + viduriai).
Як показують приклади, основою других компонентів найчастіше є непохідні іменники, однак трапився композит, другий компонент якого має складнішу структуру. Це одиничний композит нетипової будови baltkraujigė «при цій хворобі «кров людини стає такою повною білих кров’яних тілець, що кров набуває майже молочного кольору», лейкемія» GŽK 1902 27 (: baltas + krauligė див. krauligė 2. «хвороба крові» LKŽe). Другий компонент цього композита є складним словом krauligė зі скороченим стовбуром твірного слова першого компонента.
Способи поєднання компонентів композитів цієї структурної моделі та їхній кількісний розподіл видно в таблицях 2, 3.
1.3. Композити з дієслівної форми та іменника. Композити цієї структурної моделі найчастіше є назвами з абстрактним значенням. Найбільше термінів-композитів, у яких перший компонент виражає ознаку предмета, названого другим, повторюваним, компонентом, а самі утворення називають хвороби; такі композити з тим самим другим компонентом утворюють групу видових термінів, напр.: blyšktiligė «анемія» DMS 1912 34 (: blykšt–antis, blykšt–amas < blykšti «біліти (звичайно про обличчя)» LKŽe + liga). Не можна відкидати й іншу можливість основи першого
60
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII
Page 15
Apie kai kuriuos determinatyvinius XIX a. pab. – XX a. pr. medicinos terminus dūrinius su daiktavardiniu antruoju sandu
компонента — цей компонент міг би ґрунтуватися й на прикметнику blyšktus див. blyškus «блідий, вицвілий, зі світлим відтінком» LKŽe,
dilginligė «кропив’янка (urticaria)» «сама назва хвороби говорить про те, що при цій хворобі висип цілком подібний до висипу, який з’являється на шкірі від опіку кропивою» NG 1908 29 (: dilgin-antis < dilginti 1. «спричиняти свербіння (кропивою)» + liga / dilgynė «кропива» LKŽe + liga),
kriokligė «дифтерит» LUK 1886 46 / krioklige nom. sg. «дифтерит» VL 1890 274; 1890 286 / kriokliga U 1890 4 5 «дифтерит» U 1892 8 294 (: kriok-iantis, kriok-iamas < 1 kriokti 3. «важко дихати, хрипіти, сопіти», 7. «кашляти» LKŽe + liga). У всіх зазначених джерелах цим варіантним терміном називається та сама хвороба — дифтерит. У хронологічно найпізнішому з тут згаданих джерел навіть знаходимо пояснення, чому ця хвороба так називається: «з піднебіння біль переходить на горло. Від цього змінюється голос, хворий захлинається, потім починає важко дихати й хрипіти (від цього kriokligė)» U 1892 8 294,
siutalige V 1890 10 153 / siutlige «хвороба сказу, сказ» V 1891 4 54; VL 1891 10 115 (: siunt-antis < siusti 1. «хворіти на сказ», siutas «сказ», siutus «скажений, здичавілий» LKŽe + liga). Основа першого компонента цього композита видається найбільш неоднозначною. По-перше, його можна пов’язати з дієсловом минулого часу siut-, але все ж зв’язок із особовою формою малоймовірний, оскільки значно тісніший зв’язок убачається з дієприкметником активного стану siuntantis («хвороба, що передається»). По-друге, можна вбачати зв’язок з іменником siutas («хвороба сказу») або, по-третє, навіть із прикметником siutus («скажена хвороба»). Друге трактування зв’язку основи першого компонента з іменником siutas можна обґрунтувати збігом сполучного голосного з голосним у кінці основи,
skaudligė «ревматизм» SŽL 1886 30 / skaudligė «ревматизм» SŽL 1906 28 (: skaud-antis, skaud-amas < skaud-ėti, skaudą «біль», skaudus 1. «болісний, такий, що болить», 2. «той, що спричиняє біль» LKŽe + liga). Аналогічно слід трактувати й зв’язок основи першого компонента цього композита. Цей компонент міг би ґрунтуватися як на дієприкметнику (у цьому випадку можливий і активний, і пасивний дієприкметник) («хвороба, що болить, болісна хвороба»), так і на іменнику skauda («хвороба болю»), а також на прикметнику skaudus («болюча хвороба»).
Із розглянутих термінів-композитів лише dilginligės і kriokligės мають чітку основу перших компонентів — вони ґрунтуються на дієприкметниках і, найімовірніше, активного стану, тоді як щодо основи цього компонента в інших композитах ще можна було б сперечатися.
Перші компоненти трьох інших композитів, які не належать до описаної групи видових термінів, також виражають ознаку предмета, названого другими компонентами, але лише два з них називають хвороби, а один є назвою частини органа, напр.:
dilginraupiai «кропив’яна віспа» (див. dilgiaraupiai, с. 6) SK 1905 22 (: dilgina, dilgino < dilginti 1. «спричиняти свербіння (кропивою)» LKŽe + raupai),
Straipsniai / Articles
61
Page 16
PALMIRA ZEMLEVIČIŪTĖ
siurbglislė «ворсинка кишки» S 1907 245 (: siurbia, siurbė < siurbti + gysla). Перший компонент цього композита, найімовірніше, позначає функцію, яку виконує предмет, названий другим компонентом, отже, словотвірне значення композита — «судина, що всмоктує поживні речовини в кров»,
traukipirdė «спазм прямої кишки (proctospasmus)» MTV 1898 37 (: traukia, traukė < traukti 26. «про болісне відчуття натягування, скручування у м’язах або судинах» + pirdė 1. «зад, сідниці» або pirda «гучне випускання газів» LKŽe). Ось як описано хворобу, названу цим композитом: «та хвороба починається від тривалого сидіння, [...] починає боліти в боці та внизу живота; через годину в животі виникає біль, як куля починає перекочуватися по всьому животу, наче кішка нявкає. А коли починаєш ходити, [...] з живота починає виходити й випускатися газ».
Основа перших компонентів останніх композитів не видається проблемною — очевидний їхній зв’язок із формою дієслова, а також, найімовірніше, з дієприкметником активного стану.
Як поєднуються компоненти композитів структурної моделі V + D, показано в таблицях 2, 3.
1.4. Композити з прийменника та іменника.
Трапилося лише два композити цієї структурної моделі. Хоча обидва вони й зафіксовані в LKŽe, цікаві тим, що в джерелах ужиті в інших значеннях, ніж зазначені у словнику:
tarppnosis «ніздря» SK 1905 15 (: tarp / tarpas + 1 nosis 2. «носова порожнина, носовий отвір» LKŽe), пор. tarpnosis «простір між бровами» LKŽe, tarpsienis «стравохід [...] лежить майже весь у грудній клітці, але потім пронизує міжстінок (діафрагму) і входить у нижню порожню частину тіла, де й зливається зі шлунком» GŽK 1902 20, пор. «[стравохід] спускається вниз перед хребтом у верхнє й нижнє задні середостіння, пронизує діафрагму і [...] закінчується у шлунку» ŽA 2005: 169 (: tarp / tarpas + siena), пор. tarpsienis 2. «внутрішня стіна приміщення, перегородка, переділ» LKŽe.
Словотвірне значення цих утворень відрізняється від термінологічного — обидва терміни-композити називають органи різних систем органів.
До речі, зв’язок першого компонента цих композитів можна пояснювати двояко. З одного боку, їхній повторюваний перший компонент можна було б пов’язати з прийменником tarp. У такому разі структурною моделлю композитів була б прийменник + іменник. З іншого боку, перший компонент можна пов’язати й з іменником tarpas (пор. Urbutis 1961: 103). Тоді структурною моделлю цих композитів була б іменник + іменник. Проте V. Urbutis, здається, більш схильний пов’язувати цей компонент із прийменником tarp. Так, у композитах, другим компонентом яких названо частину тіла або орган, перший компонент він вважає прийменником із просторовим значенням (див. Urbutis 1961: 104).
¹² У цьому та сусідньому реченні курсив належить авторці статті — P. Z.
62
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII
Page 17
Apie kai kuriuos determinatyvinius XIX a. pab. – XX a. pr. medicinos terminus dūrinius su daiktavardiniu antruoju sandu
ВИСНОВКИ
У публікаціях медичної тематики та про здоров’я кінця XIX — початку XX ст. знайдено 72 детермінативні композити — медичні терміни з другим іменниковим компонентом, яких немає в LKŽe або чиї медичні значення не зафіксовані в словнику.
Для них характерні 4 структурні моделі — D + D, B + D, V + D і P + D, які за продуктивністю відповідають тенденціям творення термінів, а також слів, у сучасній литовській мові.
Найчастотнішими, а отже й найпродуктивнішими, є композити, обидва компоненти яких є іменниками (67% усіх розглянутих прикладів). Майже вп’ятеро менше композитів із першим прикметниковим компонентом (19%), а композити з дієслівною формою та прийменником як першим компонентом є зовсім рідкісними (відповідно 11% і 3%). Приналежність деяких композитів до однієї з названих моделей може трактуватися неоднозначно, тобто зв’язок компонентів таких композитів з тією чи іншою частиною мови можна пояснювати двояко або навіть трояко.
Основа компонентів більшості композитів і їхнє співвідношення є прозорими, а термінологічні значення легко ідентифікуються — вони приблизно збігаються зі словотвірними значеннями, хоча цей збіг іноді буває неоднаковим за ступенем. У випадках, коли він не такий виразний, допомагає контекст уживання. Композитами зазвичай позначаються основні медичні поняття, тобто вони є назвами частин тіла, органів і хвороб, хоча трапляються поодинокі композити, співвідношення компонентів яких важко описати й чітко обґрунтувати вибір їхніх твірних слів, тому значення таких композитів лише припускається або взагалі не вдалося його встановити.
Перші компоненти композитів структурної моделі D + D найчастіше вказують на належність (до якої частини тіла або органа належить предмет, названий другим компонентом) і родове поняття, рідше — на ознаку (яким наявним предметом вирізняється предмет, названий другим компонентом), призначення (для чого придатний предмет, названий другим компонентом) і подібність (на що схожий предмет, названий другим компонентом).
Перші компоненти композитів структурних моделей B + D, V + D здебільшого вказують на ознаку, якою характеризується предмет, названий другим компонентом.
Установлено, що компоненти композитів структурної моделі D + D частіше поєднуються за допомогою сполучних голосних (переважає голосний –a–), ніж без них (співвідношення композитів 31 і 20), а в композитах структурних моделей B + D, V + D і P + D, навпаки, обидва компоненти здебільшого поєднуються без сполучних голосних (співвідношення композитів 10 і 6, 7 і 1, 2 і 0).
Дослідження показало, що серед іменників, які виступають другими компонентами композитів, -ligė / -liga є найактивнішим компонентом для утворення групи видових термінів.
Straipsniai / Articles
63
Page 18
PALMIRA ZEMLEVIČIŪTĖ
ŠALTINIAI
KNYGOS IR KNYGELĖS
BL – Apie blogąją ligą arba syfilį (prancus), pagal d-ro M. Členovo veikalėlį sutaise d-ras A. V., Tilžėje, 1904.
BGL – Būdai gydymo nekur(i)ų ligų, išleido Sveiklinkis dėl pagalbos savo brolems lietuviams, 1-oji laida, Tilžėje, 1895.
DK – Daktaras kiseniuje: aiškūs pamokinimai kaip užlaikyti sveikatą ir kaip nuo ligų apsiginti, su daugeliu receptų surinktų nuo geriausių daktarų, sutaise M. Paltanavičia, Worcester, Mass: spausdinta spaustuvėje M. Paltanavičiaus, 1908.
DMS – Daktaras bei mokslas apie sveikatą: naujausia knyga, Philadelphia, Pa.: išleido The Philadelphia Medical clinic, 1912.
DN – Daktaras namuose, arba, Aprašymas ligu ir ju gydymas, pagal daktarus Basanavičiu, Vileizsi, collins, Stout ir daugelį kitu sutaise K. W. Gedeminas, So. Boston, Mass.: [išleid. ir] spauda Gedemino ir Mickevičiaus, 1906.
Dž – Dr. Knopf Siegmund A.: Džiova ir kova su ja: populiariškas konkursinis darbas, apdovanotas ant kongreso Berlyne (24–27 geg. 1899 m.), susirinkusio apsvarstyti kovos įrankius su džiova, sutaise D-ras A. V., Tilžėje, 1903.
GŽK – Kaip apsireiškia gyvastis žmogaus kune? Sutaise pagal Lunkevyčių D-ras A. V., Tilžė, 1902.
KS – Sveikata, arba, Tiesus ir trumpas kelias į sveikatą, sutaise dr. A. L. Graičunas, Chicago, Ill, 1911.
LPr – Ligonių Prietelius. Kelrodys visiems tiems, kurie prie atsirandančių Ligų patys sau pirmąją Pagalbą prisiteikti nor ir tai Progai geras Namų Pyprowas įsiteikti uelėjęs, Friedrich Adolph Richter, Leipcikėj’ Rikterio Iszleidimo Įtaisymas (Drukawotos prie F. Ad. Richter & Draugai, Rudolstadt), 1883.
MTV – Medega musu tautiszkai vaistinykystai, parupino Dr. J. Basanavicius, atspauda isz „Dirvos“, Shenandoah, Pa, 1898.
NamG – Naminis gydytojis, parašė A. Aitvaras, Ryga: lesos A. Macejevskio, [i.e. 1906] (Ryga: H. Hempel ir ko), 1907.
NG – Naminis gydytojas: Trumpas aprašymas prasčiausių ligų ir prasčiausių vaistų kovoje su jomis: D. 1. Apie žmonių ligas ir jų gydymą, sutaise D-rs A. Vileišis, Seinai, 1908.
NotGyd – Isz dyka suglaudimas isz Dr. Airy’o „Noturôs-gydymo-mokinimo“, arba Isztikimas privedimas, pagal kurį tankiausey prie žmonių atsirantanczias ligas per prastas
64
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII
Page 19
Apie kai kuriuos determinatyvinius XIX a. pab. – XX a. pr. medicinos terminus dūrinius su daiktavardiniu antruoju sandu
bey permegotas priprovas tvirtay bey greitay pats gali gydyti: su daugeropais į raszto zōdzius įdrukawotas ž́mogaus, senarū dalykeliu abrozais, perdirbtas Dr. Adolpo Richterio, kuriai yra Ricerys portogyziško Kristaus=garbės=zenklo bey tuneziseziszko niszan istikar zenklo apturetojis ricerijų= kryziaus bey auksinės wertybės=medalijos nu gan maryno draugsanaris auksz taymokitu draugyscziū Paryzuze bey Neapolyje irtoliaus, Leipzig: [s.n.], 1879 ([Rudolstadt: drukawotas pas F. Ad. Richter & Draugai, Rudolstadt]).
S – Sveikata, iš vokiečių kalbos vertė kunigas J. Gerutis [Jonas Balvočius], Kaunas, 1907.
SŽK – Kaip sutaisytas žmogaus kūnas, parašė S. M., Plymouth: Pa, 1902.
SŽL – Svarbiausios žmonių ligos, Petro Nėrio, Tilžėje, 1886.
SŽL – Svarbiausios žmonių ligos, Dr. Mikols, Tilžėje, 1906.
ŽD – Kas reikia žinoti apie džiovą, iš vokiečių kalbos vertė D-ras Bagdonavičius, Vilnius, 1913.
Žin – Žinynas: knyga žinių iš mitologijos, historijos, etnografijos, astronomijos, aritmetikos, medicinos ir kitų mokslų bei jų šakų / iš įvairių šaltinių surinko J. Laukis [Domininkas Keliauninkas], Chicago, Ill.: „Aušros“ knygynas, (Chicago, Ill.: „Lietuvos“ spauda), 1911.
AV – Anatomijos vardynas [elektroninis išteklius], aut. R. Stropus, N. Paužienė, D. H. Pauža, J. Tutkuvienė, E. M. Jakimavičienė, P. Zemlevičiūtė, Kaunas: Lietuvos sveikatos mokslų universiteto Leidybos namai, 2020.
Buivydienė Vaida, Rutkienė Lina 2016: Dabartinės technikos mokslų kalbos leksikos hibridizacija. – Baltų filologija 25(1), 5–19. Prieiga internete: https://dspace.lu.lv/dspace/bitstream/handle/7/38317/Baltu_Filologija_25_1.pdf?sequence=1#page=5.
DLKG – Dabartinės lietuvių kalbos gramatika, red. V. Ambrazas, 4-as patais. leid., Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2005.
Gaivenis Kazimieras, Keinys Stasys 1990: Kalbotyros terminų žodynas, Kaunas: Šviesa.
Gaivenis Kazimieras 2014 [1998]: Apie dvi lietuviškų sudurtinių terminų serijas su tais pačiais sandais. – Kazimieras Gaivenis. Rinktiniai raštai, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 243–248.
Guevara Emiliano, Scalise Sergio 2009: Searching for Universals in Compounding. – Studies in Natural Language and Linguistic Theory 76, ed. by S. Scalise, E. Magni, A. Bisetto, Springer Science + Business Media B. V., 101–128.
Kaulakienė Angelė 2014 [1981]: Sudurtiniai vertiniai lietuvių politechnikos terminijoje. – Terminologija. Terminografija. Terminija, Vilnius: Technika, 212–223.
66
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII
Page 21
Apie kai kuriuos determinatyvinius XIX a. pab. – XX a. pr. medicinos terminus dūrinius su daiktavardiniu antruoju sandu
Kaulakienė Angelė 2014 [1983]: Sudurtiniai vertiniai būdvardžiai lietuvių politechnikos terminijoje. – Terminologija. Terminografija. Terminija, Vilnius: Technika, 224–232.
Keinys Stasys 2005 [1967]: Dėl sudurtinių terminų darybos. – Dabartinė lietuvių terminologija, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 209–211.
Keinys Stasys 2005 [1983]: Lietuviškų sudurtinių terminų daryba. – Dabartinė lietuvių terminologija, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 129–182.
Kurminą Linda 2012: Methods of plant name formation used in the works by Jānis Ilsters. – Terminologija 19, 94–104.
Labanuskienė Solvita 2009: Lietuvių ir latvių kalbų augalų vardai Aplinkos apsaugos žodyne EnDic2004. – Terminologija 16, 93–114.
Labanuskienė Solvita 2010: Sudurtinių lietuviškų ir latviškų augalų genčių vardų darybos ypatumai. – Terminologija 17, 54–67.
Lieber Rochelle, Štekauer Pavol 2009: Introduction: status and definition of compounding. – The Oxford Handbook of Compounding, ed. by R. Lieber, P. Štekauer, Oxford University Press, 3–19.
LKE – Lietuvių kalbos enciklopedija, 2-asis patiksl. ir papild. leidimas, sud. K. Morkūnas, red. V. Ambrazas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2008.
LKG I – Lietuvių kalbos gramatika 1: Fonetika ir morfologija (daiktavardis, būdvardis, skaitvardis, įvardis), red. K. Ulvydas, Vilnius: Mintis, 1965.
LKŽe – Lietuvių kalbos žodynas 1–20 (1941–2002), red. kolegija G. Naktinienė, J. Paulauskas, R. Petrokienė, V. Vitkauskas, J. Zabarskaitė, vyr. red. G. Naktinienė, e. variantas, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2008 (atnaujinta versija, 2018). Prieiga internete: https://ekalba.lt/lietuviu-kalbos-zodynas/.
MedŽ – Astrauskas Vytautas, Biziulevičius Stasys, Pavilonis Salezijus B., Vaitilavičius Adomas, Vileišis Aleksandras 1980: Medicinos terminų žodynas, Vilnius: Mokslas.
Miliūnaitė Rita 2009: Dabartinės lietuvių kalbos vartosenos variantai, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla.
Mitkevičienė Asta 2004: V. Dubo visuotinės literatūros vadovėlio terminų variantai. – Terminologija 11, 119–144.
Straipsniai / Articles
67
Page 22
PALMIRA ZEMLEVIČIŪTĖ
Pospelova Ksenia 2017: Old Frisian Compounds: Kinship Terms. – Žmogus ir žodis 19(3), 79–96. Prieiga internete: https://portalcris.vdu.lt/server/api/core/bitstreams/84a32a1e-7eba-4df8-886b-bf88a3cee9f1/content.
Rutkienė Lina 2017: Statybos terminijos dūrinių klasifikacija pagal sintaksinius-semantinius sandų santykius. – Terminologija 17, 164–176.
Rutkienė Lina 2019: Hibridiniai statybos terminijos dūriniai su klasikiniais prepoziciniais sietiniais kamienais. – Terminologija 26, 153–174.
Rutkienė Lina 2019a: 1918–1940 m. statybos terminijos dūrinių darybos polinkiai. – Bendrinė kalba 92. Prieiga internete: https://journals.lki.lt/bendrinekalba/article/view/368/437.
Rutkienė Lina 2021: Statybos terminijos dūriniai: formavimasis ir raida: daktaro disertacija, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.
Scalise Sergio, Bisetto Antonietta 2005: The classification of compounds. – Lingue e linguaggio 4(2), 319–332.
Skardžius Pranas 1996 [1943]: Lietuvių kalbos žodžių daryba. – Rinktiniai raštai 1, par. A. Rosinas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.
Stundžia Bonifacas, Jarmalavičius Dalius 2019: Daiktavardžių dūryba vokiškuose XVII–XVIII a. baltų kalbų žodynuose, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.
Tatarinov Viktor A. 2006: Татаринов, Виктор А. Теория терминоведения 1: Теория термина: история и современное состояние [Teorija terminovedenija 1: Teorija termina: istorija i sovremennoe sostojanie], Москва: Московский лицей [Moskva: Moskovskij licej].
Urbutis Vincas 1961: Dabartinės lietuvių kalbos sudurtinių daiktavardžių daryba. – Dabartinė lietuvių kalba, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 65–121.
Urbutis Vincas 2009: Žodžių darybos teorija, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.
VLEe – Visuotinė lietuvių enciklopedija, e. variantas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras, 2001–2020. Prieiga internete: https://www.vle.lt.
Vaskelienė Jolanta 2013: Darybinių sinonimų, darybinių variantų ir paronimų panašumai bei skirtumai. – Žmogus ir žodis 1, 206–214.
68
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII
Page 23
Apie kai kuriuos determinatyvinius XIX a. pab. – XX a. pr. medicinos terminus dūrinius su daiktavardiniu antruoju sandu
Zemlevičiūtė Palmira 2016: XVII–XVIII amžiaus Mažosios Lietuvos žodynų terminologinė medicinos leksika: monografija, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.
Zemlevičiūtė Palmira 2019: Словосложение литовской терминологической медицинской лексики в большом польско-литовском словаре Симонаса Даукантаса [Slovosložĕnije litovskoj terminologičeskoj medicinskoj leksi-ki v bol’šom pol’sko-litovskom slovare Simonasa Daukantasa]. – Slovo. Slovar’. Termin. Leksikograf: сборник статей по материалам Международной научно-практической конференции памяти доктора филологических наук, профессора Юрия Николаевича Марчука (г. Москва, 1–2 марта 2019 г.) [Slovo. Slovar’. Termin. Leksikograf: sbornik statej po materialam Meždunarodnoj naučno-praktičeskoj konferencii pamjati doktora filologičeskich nauk, professora Jurija Nikolaeviča Marčuka (g. Moskva, 1–2 marta 2019 g.)], Министерство образования Московской области Государственное образовательное учреждение высшего образования Московской области Московский государственный областной университет Лингвистический факультет [Ministerstvo obrazovanija Moskovskoj oblasti], 251–261. Prieiga internete: https://elibrary.ru/item.asp?id=38527972.
ŽA – Stropus Rimvydas, Tamašauskas Kazys A., Paužienė Neringa 2005: Žmogaus anatomija, 2-asis patais. ir papild. leidimas, Kaunas: Vitae litera.
On Certain Determinative Medical Compound Terms of Late 19th – Early 20th Century with Noun as the Second Component
SUMMARY
The article addresses the determinative compound terms from the medical and healthcare publications of the late 19th and early 20th century with the noun as the second component, which do not appear in The Dictionary of the Lithuanian Language or their medical meanings are not recorded in the dictionary; it discusses their structural models and attempts to find out what is designated by compound terms, what meanings are conveyed by their first components, in what ways the components are combined; it also considers the problematic questions of relationship between components, the choice of base words, etc.
A total of 72 compound terms demonstrating D + D, B + D, V + D ir P + D structural models and responding to the compounding tendencies apparent in the terms and words of Modern Lithuanian were identified in the study.
Most compound terms have nouns as their both components (67% of the examples). There are nearly five times less compounds featuring the adjective as the first component
Straipsniai / Articles
69
Page 24
PALMIRA ZEMLEVIČIŪTĖ
(19%), whereas the compounds with the verb and the preposition as the first component are very rare (11% and 3% respectively). The attribution of certain compounds to one of the above models may be rather ambiguous.
The base word of most of the components and their relationship are transparent, whereas their terminological meanings are easy to identify as they roughly coincide with their word-formation meanings. When the coincidence is not so pronounced, the context of usage is of help. Compounds denote body parts, organs and diseases. The relationship between components is difficult to identify and the choice of their base words is difficult to substantiate in isolated cases only.
As a rule, the first components of the D + D structural model express belonging (to which body part or organ the thing expressed by the second component belongs to) and the concept of type/kind; less commonly, it designates a feature (what makes the thing expressed by the second component distinct from others), purpose (what movement the thing expressed by the second component is intended for) and similarity (what the thing expressed by the second component is similar to).
The first components of compounds featuring the B + D and V + D structural models mostly designate a feature characteristic of the thing expressed by the second component.
The components of compounds which fall to the D + D structural model are more commonly combined by means of linking vowels (with the vowel –a– taking the lead) than without them (proportion 31:20), whereas in the case of the B + D, V + D and P + D structural models, on the contrary, both components are usually combined without linking vowels (proportions 10: 6, 7: 1, 2: 0).
The study revealed that out of all the nouns used as the second component of compound terms, –ligė / –liga is the most active component in forming the group of terms expressing type/kind.
