IRENA SMETONIENĖ

Вільнюський університет

Напрями наукових досліджень: риторика, стилістика, теорія і практика норм, мовна політика, культурна лінгвістика.

DOI: doi.org/10.35321/all90-15

Aurelija Tamulionienė, Nida Poderienė, Sonata Vaičiakauskienė

МОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ ВЖИВАННЯ МОВИ ТА МОВНІ НАСТАНОВИ УЧНІВ ШКІЛ ЛИТВИ З ПОЛЬСЬКОЮ ТА РОСІЙСЬКОЮ МОВАМИ НАВЧАННЯ

Vilnius: Інститут литовської мови, 2023, 178 с. DOI doi.org/10.35321/e-pub.63.mokyklu-lenku-rusu-kalba ISBN 978-609-411-347-5

Цього разу я почну з висновків, щоб читач одразу зрозумів, що це не буде рецензія, у якій шукають, до чого причепитися, — на таке дослідження ми чекали довго. Нарешті маємо його. Для творців мовної політики це практична книга, без неї я не уявляю майбутніх орієнтирів, розмов із Міністерством освіти, науки і спорту, представниками національних спільнот. Для нас, небайдужих до того, про що тут сказано, вона також стане опорою для роботи та різноманітних стимулів, адже далі мовчати й сподіватися, що все вирішиться само собою, вже не можна. Вітаю авторок, які виконали величезну роботу. Читаєш сторінку за сторінкою і відчуваєш, що їм болить, що їм не байдуже, що відбувається в освіті та суспільному житті Lietuvoje на порозі 34-го року Незалежності.

Це цілком нове й відмінне дослідження, не таке, які зазвичай читаємо в працях колег із Вільнюського університету (Loretos Vilkienės, Lauros Vilkaitės–Lozdienės, Justinos Bružaitės–Liseckienės та інших). До мовних настанов тут підходять по-новому, інакшими є анкета та аналіз відповідей. Добрий огляд досліджень дає змогу зрозуміти теоретичне підґрунтя дослідників, однак теорій не дотримуються сліпо, шукають матеріалу

Рецензії / Reviews

341

IRENA SMETONIENĖ

для інспірованих ними спостережень і узагальнень. Те саме можна сказати й про методологію. Її основа зрозуміла — теоретичне підґрунтя становить концепція етнолінгвістичної життєздатності Howardo Gileso, однак під час опрацювання даних анкет залучено й відповідні якісні методи. У вступі до дослідження читач знаходить важливу статистику: скільки й у які роки було учнів у школах національних спільнот, як змінювалася ця кількість. Дуже важливо, що подано інформацію про те, якою є освіта учнів національних спільнот в інших Балтійських країнах, а також огляд подібних досліджень.

Коли ми говоримо про освіту, усі погляди спрямовані на вчителів — на їхні плечі покладено цей важкий тягар, однак мало говорять про те, з якими проблемами стикаються вчителі в таких школах і якої допомоги вони потребують. Про це читаємо в першому розділі дослідження. Тішить узагальнювальна думка авторок першої частини про те, що «[у] школах національних меншин країни працюють учителі литовської мови з величезним досвідом, які активно беруть участь в освітньому процесі і як творці, і як формувачі змісту освіти, уміють добирати відповідні форми освіти та критично оцінювати засоби освітнього процесу й навчальні матеріали» (с. 23). Однак проблеми, висунуті вчителями, спонукають замислитися, яке молоде покоління зростає, якщо його словниковий запас бідний, бракує мотивації вивчати литовську мову, а учні чують литовську лише на уроках литовської мови. Навряд чи становище поліпшилося б, якби на допомогу прийшли «[п]редставники шкіл та адміністрації, учителі інших предметів, які заохочували б учнів і залучали їх до заходів, проєктів та інших творчих занять, що проводяться литовською мовою» (с. 25); я вважаю, що тут потрібне політичне рішення, як у сусідніх країнах. Безперечно, на мову учнів впливає і середовище (сім’я, друзі, мова пошуку в інтернеті, фільми, музика, ігри, книги). Як стверджують учителі, які брали участь у дослідженні, «[в]ідсутність мовного середовища безпосередньо корелює з бідним словниковим запасом учнів» (с. 25), однак вплинути на середовище неспроможні не лише вчителі, а й політики. У розділі подано різні методики, як можна заохотити учнів до навчання; про способи розв’язання проблем говорять самі вчителі, але без підтримки сім’ї та відповідних підручників один учитель не може створити мотивацію — «[У]читель залишений сам» (с. 36).

Особливо цікавими й цінними є два інші розділи дослідження, у яких аналізуються опитування учнів, їхній особистісний зв’язок із рідною та литовською мовами. Коли йдеться про учнів, які навчаються польською мовою, очікується, що вдома вони користуються лише польською, однак дослідження показало, що «[п]ольською мовою в сім’ї спілкується менше половини учнів, третина є двомовними або багатомовними, п’ята частина спілкується в сім’ї російською мовою» (с. 79). Мова, як відомо, формує культуру, цінності, мислення, тому такі дані мають спонукати всіх поквапитися: політиків, творців мовної політики, небайдужу частину суспільства, а також і польську спільноту. Вплив батьків, принаймні в молодшому віці, величезний: «[Б]атьки прищеплюють відкритий або підозріливий погляд на людей, передають і підтримують традиції, виховують моральні

342

Acta Linguistica Lithuanica XC

Aurelijа Tamulionienė, Nida Poderienė, Sonata Vaičiakauskienė.

Мовні тенденції вживання мови та мовні настанови учнів шкіл Lietuvoje з польською та російською мовами навчання

якості, формують настанови щодо необхідності навчання, виховують звички способу життя, що визначають якість повсякденного життя й побуту. Свої настанови, етичні оцінки учні ґрунтують на цінностях, сформованих батьками» (с. 47), «[М]ова сім’ї переважає в більшості повсякденних сфер життя учнів — у спілкуванні з батьками, братами, сестрами та дідусями й бабусями, під час перегляду телепередач, ігор, участі в богослужіннях і в багатьох інших контекстах уживання сімейної мови» (там само). Варто звернути увагу на таблиці 6 і 7, у яких показано, якими мовами спілкуються з друзями, у соціальних мережах, пишуть повідомлення, а також на таблиці 10 і 11 — якими мовами дивляться фільми та переглядають інтернет. І в цьому найважливішому середовищі (від сім’ї до інтернету) так багато російської мови в польських сім’ях? Яка радість і які можливості відкриваються для недружніх сусідів! А коли йдеться про вживання литовської мови, дослідниці бачать, що «[за] винятком читання, в усіх інших сферах мовної діяльності обсяг уживання литовської мови дуже вузький» (с. 61), хоча самі учні наголошують, що важливо добре знати литовську, щоб усюди порозумітися, отримати добру роботу, отже, мова має високу соціальну цінність. Однак і в цих школах англійська мова набуває дедалі більшої цінності: «[ч]им старші учні, тим більшу частину їхнього повсякденного життя, а також уживання мови посідає англійська» (с. 66).

Учні, які навчаються в школах із російською мовою навчання, на ті самі запитання дослідників відповіли дещо інакше: «[д]іти найчастіше зазначали, що щодня вдома розмовляють російською мовою (90 відсотків), дуже рідко — литовською (1 відсоток), що користуються кількома мовами — російською та литовською, зазначають лише 5 відсотків учнів, а що розмовляють польською, вказали 0,6 відсотка учнів» (с. 83). По суті, лише російською спілкуються з друзями, у соціальних мережах, читають книги, вона переважає під час вибору фільмів, а ось «[і]нформацію в інтернеті майже завжди шукають трьома мовами: більшість (69 відсотків) російською, литовською (15 відсотків), англійською (14 відсотків) та в поодиноких випадках (2 відсотки) польською […]» (с. 98). 70 відсотків учнів розуміють, що, живучи в Lietuvoje, потрібно знати литовську мову, однак важливіше знати англійську, бо вона модна.

Також необхідно похвалити авторок за дуже чітку й логічну структуру дослідження; його окремі частини поєднує та сама авторська мета та ідея. Окремі частини дослідження ґрунтуються на наукових дослідженнях, тож надають праці ваги й надійності. Приваблює те, що докладно розглянуто всі відповіді, зроблено висновки і, що дуже важливо, подано рекомендації, як можна було б розв’язати порушені проблеми. Дуже цінними є узагальнення розділів: вони спонукають до багатьох думок і міркувань.

Авторки скромно пишуть, кому могло б бути корисне таке дослідження. На мою думку, воно безцінне і, як я вже зазначала, його необхідно прочитати всім. Із того, що говорять учні та вчителі, нескладно побачити, якими мають бути стратегії освітньої та мовної політики, що робити, аби в школах національних спільнот литовська мова посіла належне місце. Я вважаю, що всім нам (і польській спільноті)

Рецензії / Reviews

343

IRENA SMETONIENĖ

потрібно звернути увагу на домінування російської мови, адже наша мета від самого відновлення Незалежності — у цих сферах життя має ставати більше литовської мови, а не якоїсь іншої.

Отже, наукове дослідження породжує дуже багато думок — і це його позитивна риса. Я запропонувала б авторкам і далі продовжувати гарно розпочату роботу; думаю, таке дослідження було б важливим і в литовськомовних школах, щоб і там ми бачили реальну мовну ситуацію. Дослідження є авторською працею. Із викладеними в ньому думками можна дискутувати, з’ясовувати певні нюанси, але це має перейти в конференції, семінари, дискусійні заходи, а тепер потрібно констатувати, що ми маємо чудову працю; я запропонувала б усім її прочитати й замислитися…

Надійшла 6 травня 2024 р.

IRENA SMETONIENĖ

Вільнюський університет Філологічний факультет Інститут прикладної лінгвістики Кафедра литовської мови вул. Університето, 5, LT-01131 Вільнюс, Литва [email protected]

344

Acta Linguistica Lithuanica XC