ЮРАТЕ ПАЄДЕНЄ Інститут литовської мови ORCID iD: orcid.org/0000-0003-1542-2866

Напрями наукових досліджень: синтаксис, семантика й прагматика давньої та сучасної литовської мови, етнолінгвістика, історія культури Литви й церковних текстів.

DOI: doi.org/10.35321/all90-04

ПРО ДВІЙНУ ФОРМУ В РУКОПИСНИХ ПРОПОВІДЯХ ЮРГІСА АМБРОЗІЄЮСА ПАБРЕЖИ

Про двійне число в рукописній збірці проповідей Юргіса Амбразієйюса Пабрежи

АНОТАЦІЯ

Бібліографічна примітка в одній із проповідей Юргіса Амбразієйюса Пабрежи (1824) про вчення, запозичене з книжки Кароля Фабіані Missya apostolska CZEŚĆ II (1783), розкрила не лише таємницю походження 30 проповідей, записаних у першій частині (с. 312) рукопису Кіпріона Лукаускаса (1797) (див. Pajėdienė 2022), а й уможливила зіставлення трьох версій того самого тексту. Дві проповіді з названої книжки Фабіані про 8-му Божу заповідь мають і литовський переклад Лукаускаса, і жемайтський переклад Пабрежи. Зіставлення версій тексту, записаних різними мовами, дає змогу побачити й досить тонкі мовні відмінності. Граматична своєрідність тексту проповідей Фабіані, записаних у жемайтському перекладі Пабрежи, пов’язана з уживанням двійного числа. У статті розглянуто різні моделі вживання двійного числа, виявлені під час зіставлення польського тексту Фабіані з литовським (Лукаускаса) та жемайтським (Пабрежи) перекладами. Послідовне вживання двійного числа властиве не лише проповідям, що містять переклад текстів К. Фабіані, а й іншим проповідям рукописної збірки Ю. А. Пабрежи PAMOKSLAI Woyringosy Materyjosy.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: Karol Fabiani (1716 – po 1791 04 09), Kiprijonas Lukauskas (1757–1815), Jurgis Ambroziejus Pabrėža (1771–1849), проповідь як повчання, жемайти, двійне число.

Straipsniai / Articles

101

JŪRATĖ PAJĖDIENĖ

АНОТАЦІЯ

Бібліографічна примітка про вчення з книжки Кароля Фабіані Missya apostolska CZĘŚĆ II (1783), виявлена в одній із проповідей Юргіса Амбразієйюса Пабрежи (1824), не лише розкрила таємницю походження 30 проповідей, записаних у першій частині (с. 312) рукопису Кіпріона Лукаускаса (1797) (див. Pajėdienė 2022), а й дала змогу зіставити три версії того самого тексту. Дві проповіді з цієї книжки Фабіані про Восьму заповідь є і в литовській версії Лукаускаса, і в жемайтській версії Пабрежи. Зіставлення версій тексту, написаних різними мовами, дає змогу побачити досить тонкі мовні особливості. Граматична своєрідність жемайтської версії проповідей Фабіані у Пабрежи пов’язана з уживанням двійного числа. У статті розглянуто різні моделі вживання двійного числа, виявлені під час зіставлення польського тексту Фабіані з литовським (Лукаускаса) та жемайтським (Пабрежи) перекладами.

Послідовне вживання двійної форми виявляється не лише в перекладі Пабрежи текстів Фабіані, а й в інших проповідях рукописної збірки Пабрежи PAMOKSLAY Wayringosy Materyjosy.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: Karol Fabiani (1716 – po 1791 04 09), Kiprijonas Lukauskas (1757–1815), Jurgis Ambroziejus Pabrėža (1771–1849), проповідь як повчання, жемайти, двійне число.

ВСТУП

У збірці Юргіса Амбразієйюса Пабрежи PAMOKSLAY Wayringosy Materyjosy (далі – PWM; рукописну копію та факсиміле див. Šepetytė, par., 2020) бібліографічна примітка до проповіді Apey griekus lyžózwy, записаної 1824 р., про вчення, запозичене з книжки Кароля Фабіані Missya apostolska CZĘŚĆ II ^{(далі – FMA2, 1783),} показала походження не лише названої проповіді PWM, а й 30 проповідей, записаних у першій частині (с. I–II; 1–310) рукопису Кіпріона Лукаускаса 1797 р. Pamokstas Isz Prasakimu Diewa Ape Pawinascias Giwenima Krikscioniszką [...]^² (див. Pajėdienė 2022). Дві проповіді Фабіані про 8-му Божу заповідь – NAUKA XXVIII. z Przykazania Boskiego Osmego. Nie bedziełz mowił fałszywego świadectwa przeciwko bliźniemu twemu (FMA2 457–469) і NAUKA XXIX. o Obmowach i innych języcznych grzechach, do tego Przykazania Boskiego, Osmego

¹ Пор.: Wypisano prawie co do słowa z Missyi Apostolskiej Części 2 [...] Księdza Fabianiego PWM 228.

² Транскрипцію 409-сторінкової рукописної збірки F1–D654, що зберігається в бібліотеці Вільнюського університету, див. Karacie­jus, par., 1996; далі – LP.

102

Acta Linguistica Lithuanica XC

Dėl dviskaitos rankraštiniuose Jurgio Ambroziejaus Pabrėžos pamoksluose

naležęcych (FMA2 470–489) – мають не лише литовський^³ переклад Лукаускаса (LP 281–301), а й жемайтський переклад Пабрежи (PWM 203–228). Зіставлення тексту Фабіані, поданого трьома мовами, виявляє й досить тонкі мовні відмінності. У перекладі Пабрежи наявне своєрідне вживання форм і конструкцій двійного числа. Мета статті – за допомогою зіставлення версій тексту еквівалентного змісту трьома мовами – польською, литовською та жемайтською – розглянути вибрану Пабрежею реалізацію двійного числа. Записане Пабрежею, таке, що не відповідає моделі польського оригіналу, двійне число займенників фіксує інше граматичне маркування двох розглядуваних суб’єктів або об’єктів. У статті також оглянуто моделі двійного числа, уживані в інших проповідях PWM (тобто відмінювання особових і вказівних займенників, що поширюється також на іменникові сполучення та дієслово), і мотиви такого вживання.

Уживання форм двійного числа, властиве сучасній литовській мові, прийнято вважати таким, що занепадає (пор. Zinkevičius 1980: 180–181; 2009; Rosinas 1994), водночас наголошуючи на збереженій у деяких діалектах (особливо в північножемайтських^⁴) життєздатності двійного числа (пор. Zinkevičius 1980: 181–182; Pabrėža 2017: 98–99). Досліджуючи розвиток двійного числа литовських іменників та займенників, давні жемайтські писемні пам’ятки XIX ст. – твори Сімона Даукантаса та Сімона Станявічюса – використовували як доказ послідовного вживання двійного числа, властивого жемайтам (пор. Zinkevičius 1980: 182; Rosinas 1994: 113, 119). Закономірно вживані в рукописах Пабрежи конструкції двійного числа^⁵ навіть після публікації збірки проповідей PWM досі не були докладніше розглянуті (за винятком поданого Ритою Шепетите списку репрезентативних для PWM форм двійного числа – вибраних відмінюваних (іменні частини мови та дієприкметники) і дієвідмінюваних (дієслова) слів; див. Šepetytė 2020: 50–51; 53).

^³ Про особливості мови рукопису Лукаускаса див. Zinkevičius 2001.

^⁴ Про подвійне визначення мовної системи жемайтів див. розмежування понять žemaičių kalba і žemaičių tarmė, запропоноване Юозасом Пабрежею (2017: 47), та пояснення вживання нейтрального терміна žemaičių kalba «коли говорять або пишуть про одну мовну систему». Про позначення мовної системи, зафіксованої в рукописах проповідника Пабрежи (з удосконалюваним із часом правописом – пор. Subačius 1996), як «моделі або проєкту загальножемайтської мови», що має всі необхідні жемайтські параметри: «ґрунтується на жемайтському діалекті, призначена лише для Жемайтії, створена в Жемайтії та жемайтом», див. Subačius 1998: 22.

^⁵ Двійне число вживається також у рукописі Пабрежи, що містить переклад книжечки з географії (див. Šepetytė 2019: 47).

Straipsniai / Articles

103

JŪRATĖ PAJĖDIENĖ

1. ВЕРСІЇ ТЕКСТУ ФАБІАНІ В РУКОПИСАХ ЛУКАУСКАСА Й ПАБРЕЖИ: РІЗНА РЕАЛІЗАЦІЯ ДВІЙНОГО ЧИСЛА

Під час зіставлення тексту двох проповідей із книжки FMA2 – Nauka XXVIII. z Przykazania Boskiego Osmego. Nie będziełż mówił fałszywego świadectwa przeciwko bliźniemu swemu (FMA2 457–469) і Nauka XXIX. o Obmowach i innych języcznych grzechach, do tego Przykazania Boskiego, Osmego należących (FMA2 470–489) – з його литовськими та жемайтськими версіями в рукописах Лукаускаса (LP 281–301) і Пабрежи (PWM 203–228) виявляються відмінності у вживанні двійного числа. Тотожність позначень двійного числа, властива обом перекладам, видно лише під час перекладу займенників двійного числа в тексті Фабіані – однослівного oba і складеного obydwa (їхнє вживання зумовлює описове лексичне значення, що зосереджує увагу на першій згадці спільності ознаки обох членів⁶). Автори обох рукописів – і Лукаускас⁷, і Пабрежа – добирають для названих займенників двійного числа той самий відповідник. Це складений займенник abudu⁸, від якого двійне число може поширюватися і на атрибутивну конструкцію (1b), або на дієслівне сполучення (2a, 2b), пор.:

(1) Jeśliby Jtanąt swiatek kłamliwy przeciw człowiekowi, winuiąę go o przelęństwo, Jtaną oba, którzy maią Jprawę przed Panem […] FMA2 458

(1a) Jey stotu swietkas metagis prieš Žmogų, kaltindamas jį ape paržingimą tiesos, stoia abudu, kurie turia reyką po akimis Pona […] LP 282

(1b) Jey stoses swiedkós malagings prisz žmogų apskuzdams ji apey koki nóusy-dieiyma. Stos abódo, kóriuódus sprowa ira, prisz Wieszpati […] PWM 204

⁶ За словами Альбертаса Росінаса, «коли ті самі дескрипції (словосполучення) виходять із фокусу й у подальшому тексті як відома інформація згадуються не вперше, тобто мають ознаку –Pp, їхні форми двійного числа зазвичай замінюються формами множини» (Rosinas 1994: 114). За твердженням дослідника, це положення підтверджують усі тексти XVI–XVIII століть (там само: 114–115), а послідовним або закономірним вважається «не лише вживання двійного числа в тих випадках, коли позначуване ним слово має ознаку +Pp, а й у тих випадках, коли позначуване ним слово має ознаку –Pp» (там само: 113).

⁷ Про вживання двійного числа в рукописі Лукаускаса, яке йому «було відоме з рідного жемайтського діалекту», див. Zinkevičius (2001: 62–68; 72).

⁸ Однослівні форми займенникового двійного числа abu, abi вважаються успадкованими з балтійської прамови, а складені (злиті) abudu, abidvi – пізнішими за однослівні (пор. Rosinas 2001: 103). На думку Росінаса, займенник abu, abi або abudu, abidvi уживається замість числівника du, dvi, щоб «підкреслити, що всі елементи групи, яку становлять два об’єкти або особи, мають згадану в реченні ознаку», але лише «в тих випадках, коли два об’єкти або особи вже мають ознаку –Pp (не перша згадка) або відомі з “пресупозиції спільного фонду знань”» (див. Rosinas 1994: 111). Про віднесення abu, abi не до числівників, а до класу займенників див. там само: 109. Інші дослідники історії мови abu, abudu називають числівниками (про форми двійного числа (роду), що вживаються з числівниками du, dvi, abu, abi, abudu, abidvi, див. Palionis 1967: 143; Zinkevičius 1980: 179).

104

Acta Linguistica Lithuanica XC

Про двійне число в рукописних проповідях Юргіса Амбразієйюса Пабрежи

(2) według prawa obydwa karani bydź powinni FMA2 475 (2a) yr pagal prawos abudu karotu buty turia LP 292 (2b) yr pagal prawos abódó pawinó buty karotó PWM 218

У тексті Пабрежи видно вживання двійного числа, не підпорядковане польському оригіналу, і в тих випадках, коли вказівка на двох суб’єктів (об’єктів) у польському тексті Фабіані не актуалізується. Наприклад, розповідаючи історію Ананії та Сапфіри (Дії 5), лише в тексті Пабрежи для позначення цієї пари вибираються форми двійного числа і відносного займенника kuris, і непрямого вказівного займенника anas^⁹: ktorzy FMA2 464 – kurie LP 286 – kórioúdó [...] anóudó [...] abódó PWM 208–209. Пор. зіставлення абзаців із цими варіантами займенників у різних писемних пам’ятках:

(3) Mamy tego przykład [...] Mamy drugi w Dzieiach Apo­tolskich na Ananijazų, i Safirze, którzy za predaną rolą, gdy pienįądze do Piotra S. przynieśli, á Piotr S. spytał: tyleście tylko wzzięli pieniądze za tę rolą wzięzą? odpowiedzieli: tyle; á był fałsz, zaraz na tymże miejscu, za to kłamstwo nagłą śmiercią pokarani. To kłamstwo w swoich okolicznościach zdaje się bydź lekkie, bo nikomu szkodliwe nie było. Nie było też obowiązku, żeby pieniądze za swoy własny majątek wzięte, do pospolitego skarbu oddawali. Uważajcie jak surowo ukarane. FMA2 464

(3a) Tūrem to prikłoda [...] Tūrem untra Historiosy Apastališkosys unt Ananiosiaus yr Safiros, kurie už parduota dirwa, kad pinigus pas Petra S. atanesie, o Petras S. pasiktausę, tiekes itkay jemiet pinigu uz tą dirwa jusų, atsakie tiekes, o buwa netiesa, tuiaus unt tos pacios wietos uz tą melawima nogų smerciu pakaroty palika. Tas melawimas sawa apynkibiesy regies buty łyngwas, nes niekam zieizdas ne buwa. Ne buwa riszte, idunt pinigus už sawa tikra turta imtus ing wisotima skarba atadawe. Uwozokiet kayp smarkiey pakarotas. LP 285–286

(3b) Tórem tos tysos paweŷksta [...] Tórem óntra Paweŷksta, eysżkys koronys Dyiwa yszsypyldziósý ont anos Poras zanotas Ananiosziaus yr Safiras, apraszita Kn ingosy Darbu Apastolu: kórioúdó óz pardóuta grunta sawa, kad pyningu atneszy pri Szwięta Petra Apasztoła. O Szwięts Petrós ózsyklausy ju, ar tyik tegawot óz tóu grunta jusó: atsaky anóudó tyik: o bówa netyisa: óz tóu pamalaw yma, nogłó smerczió abódó nóu Dyiwa pakarotó palyka tóulidy. (: Actor. Cap. 5.:) Noris ta malagiste ju rodos but bówósi legwą, nes niekam neysz kadliwa: yr nebóva tay kanyczney prisakita, kad łosna sawa majatka pardawos, but kanyczney reyki atadóuty ónt ógólną skarba Bažniczys Szwiętos. O wy inok Dyiwas teyp sragey pakaroty anóudó yr óz tok y malagisty. Mierkawokyt tada, kaypo sragi ira karone pri Dyiwa yr óz mažus yr óz legwas malagistes. PWM 208–209

^⁹ Про відносні та непрямі вказівні займенники див. Rosinas 1996: 140, 94.

Straipsniai / Articles

105

JŪRATĖ PAJĖDIENĖ

Перекладаючи нейтральну щодо реалізації двійного числа вказівку Фабіані pirmųjų z nich, Пабрежа актуалізує число (а водночас і означеність) щойно згаданих суб’єктів – для цього добираючи двійну форму непрямого вказівного займенника у сполуці pyrmasis ysz anůdůs ‘перший із тих двох’, пор.:

(4) Tego Ią zdania Swięci Koscióła Bożego Doktorowie. Augułsyn, i Bernard. Pierwſzy z nich mowi. Non accomodes aures ad Verba detractoris ne accipias mortem in Anima. Nie pozwal̨ay uſzu twoich na słowa ubliżaiące, by nie weſzła śmierć do duſzy twoiey. FMA2 475

(4a) To ira numanima Szwęteiy Baznicias Diewa Daktarąy Augustinas yr Bernardas. Pirmas isz jų kalba: Non accomodes aures ad Verba detractoris ne accipias mortem in Anima. Ne daleysk ausiu tawa unt žodžiu apkaltbietoia, idunt ne ieytu smercias ing duszy tawa. LP 292

(4b) Так стверджують Святі Отці: Святий Августин і Святий Бернард. – Pyrrnasis ysz anůdůs каже. Non accordes aures ad verba detractoris, ne accipias mortem in Anima. Не дозволяй своїм вухам слухати слова обмовника, щоб смерть не ввійшла в твою душу. PWM 218

Наведену конструкцію з відносним займенником і числівником du у тексті Фабіані (пов'язану з нею конструкцію owych dwoch ſtarcow, ktorzy) відповідно перекладають і Лукаускас (anus du senius, kurie), і Пабрежа; у перекладі Пабрежи вона додатково маркується двійним числом, що поширюється на всю атрибутивну сполуку (anůdů Senió dó, kóriůdů ‘ануоду два старці, якіануоду’), пор.:

(5) I owych dwóch ſtarcow, ktorzy, na niewinną Suzannę fałszywie świadczyli, lud zgromadziwſzy się zabił […] FMA2 459

(5a) І anus du senius, kurie проти невинної Сусанни неправдиво свідчили, народ, зібравшись, убив […] LP 282

(5b) Anůdů Senió dó, kóriůdů неправдиво свідчили проти невинної Сусанни; люди, зібравшись, убили їх камінням […] PWM 204

Велику потребу добору форм двійного числа (тобто актуалізацію вказівки на двійне число, властиву жемайтському мовленню) засвідчує переклад Пабрежи, який доповнює модель польського оригіналу речення займенниками двійного числа. Наприклад, порівняльна конструкція речення Фабіані з вказівними займенниками ten […] iako i ten […], яку вибирає і Лукаускас (tas […], kaippo yr tas), у перекладі Пабрежи передається складеним займенником двійного числа abódó, причому перед цим двійне число актуалізується вже при першій згадці в початковому твердженні [p]akalbůsis, yr kórs klausós pakalbėty, welni tor abódó ‘обмовник і той, хто слухає обмову, мають обидва диявола’, пор.:

(6) Obwomca, i obmowy słuchaiący maią diabła, z tą tylko różnoscią, że ten, ktory obmawia, ma go na ięzyku, a ten ktory obmawiaiącego słucha, ma go w uszach, to iest: tak ten duży swoiey ſzkodzi iako i ten. FMA2 476

106

Acta Linguistica Lithuanica XC

Dėl dviskaitos rankraštiniuose Jurgio Ambroziejaus Pabrėžos pamoksluose

(6a) Apkalbietojas yr apkalbieima klaus us, turia welni, su tuo tiktay skirumu yr neligibiu, jog tas, kursay apkalba turia ij unt liezuwia, o tas kursay apkalb uncia klausa, turia ij ausiesy, tay ira: teyp tas dusiey sawa iżieydzia, kaypo yr tas. LP 292

(6b) Pakal bousis, yr kórs klaus ós pakal bty, welni tór ab ó d ó: só tó tyktay ipatingómó, iogey tas, kórs pakalb, tór welni ónt ly iźówi ó: o tas, kórs klausos pakalb ty, tór welni ausysó: tay ira: iog ab ó d ó duszey sawa yszkadyi. PWM 218

У версії тексту Фабіані, записаній Пабрежею, помітна інша тенденція – послідовне вживання конструкцій двійного числа, яке не відповідає еквівалентним версіям у текстах FMA2 і LP, може бути пов’язане із жемайтським мисленням та вдосконаленими перекладацькими навичками¹⁰. Послідовне вживання двійного числа, властиве жемайтському мовленню, наявне й в інших проповідях збірки PWM.

2. РІЗНОМАНІТТЯ ФОРМ ДВІЙНОГО ЧИСЛА ТА ПОСЛІДОВНІСТЬ ЇХ ВЖИВАННЯ В ІНШИХ ПРОПОВІДЯХ ПАБРЕЖИ

Різноманітність і частотність форм двійного числа в PWM пов’язані з властивим Пабрежею народним мовленням¹¹, різноманіттям тем та ілюстрацій, вибраних для проповідей, і досить своєрідним характером аргументації, що заперечує традиційне уявлення про специфіку змісту й аргументації проповідей, яку вважають звичайною¹². Знайомлячи слухачів проповідей із католицькою вірою та вченням (цінностями), Пабрежа обґрунтовував свої твердження послідовно перелічуваними

¹⁰ Зміст, структура й мова проповідей PWM показують, що автор текстів прагнув якнайчіткіше й найдоступніше передати слухачам перекладені тексти, обґрунтовуючи ними аргументи, висунуті у вступі до проповіді.

¹¹ Про тексти Пабрежи, призначені для народу, і зосередженість на рідній розмовній мові див. Subačius 1996: 44. Дещо раніше Йонас Палйоніс (1979: 162) згадував Пабрежу серед тих, «хто тривалий час був віддалений від народу», намагаючись обґрунтувати це церковним стилем і великою кількістю запозичень (особливо полонізмів).

¹² Занепад двійного числа прийнято пов’язувати з рідкісною можливістю обґрунтовано вживати його і в писемних джерелах (пор. зв’язок рідкісності форм двійного числа дієслова з «особливостями змісту тогочасних писемних пам’яток: і в різних збірниках релігійних догм та проповідей, і в документах канцелярського характеру (наказах, присягах) зазвичай ідеться не про дії двох, а про дії багатьох осіб; так само найчастіше звертаються до багатьох людей», запропонований Palionis (1967: 142–143)), і в живій мові (пор. зауваження Зігмаса Зінкявічюса (1980: 180): «Адже нечасто людині потрібно говорити саме про двох живих істот, дві речі або два явища. Зазвичай говорять про одного або про кількох, тобто про багато (трьох, чотирьох...), отже, найчастіше доводиться вживати форми однини та множини.»).

Straipsniai / Articles

107

JŪRATĖ PAJĖDIENĖ

аргументами. Досить часто це були не різноманітні, а лише парні аргументи або переліки альтернативного вибору з двох можливостей (їх виявляємо й під час подання біблійних віршів), що спонукало до добору конструкцій двійного числа, пор.:

(7) Cze tada yszpół žynoty kožnam dó dayktó. Wyna: kayp garbinty Dyiwą pri­gôlėtey: Ôntra ko tór sergietyis, kad nesôgrieszitu prisz tóu Prisakima. – Apey tóudó dayktó sakises Dwejosy Daliesy to Prisakima. PWM 12

(8) Kl. Kóu tad Neczis­tata dara Žmogóu? – Ats. Dó stróssniô dayktó óztrauk […] wyna: […] – Ôntra. […] PWM 146

(9) kas artyma apkalb ysz pyktóma, dó griekó wynkartó papylda, wyna akbalbie­yma, o ôntra atmoniyiyma PWM 239

(10) Dyiwas […] prisaka dó dayktó: wyna: kad […] – Ôntra: kad […] PWM 13

(11) kožnós grieks dó dayktó po sawys trauk: kaltiby, yr karony PWM 729

(12) Tóu karony pabėgama dóm spasabóm PWM 729

(13) 4ta yr tay yszrozity, bene bówa tas daykts dóm prisakimóm prisakits óżtaykity […] PWM 438

(14) (: Math. 6. 24.:) Niewyns negal dóm ponóm tarnauty: negalyt Dyiwóu tarnauty yr törtóu. PWM 324

(15) Bet nežynau, ar wysy óżsystanawyjyt apey tyidwy dwy tysis PWM 745

(16) Apey tóudó wyinódó griekó czion tesakisio. PWM 87

(17) trokszto […] idant nerustintumeties, jog trumpay yr maž teyszgirsyt apey tóudó teyp stróssniô griekó: nes labay trumpa betórem layka. PWM 379

Природному вживанню двійного числа сприяло захоплення Пабрежи посиланнями на авторитети (пор. у прикладі 18 сполучення двійного числа kóriuodó Apasztołó, tóudó Apasztołó, дібрані для першої та повторної згадки про спільність двох названих авторитетів) або наведення під час переказування біблійних чи житійних історій і обговорення моделей повсякденної поведінки прикладів належної та неналежної (застережливої) поведінки. Такі ілюстрації охоплюють і згадки про двох суб’єктів (об’єктів), що діють у переказуваних історіях, наприклад:

(18) […] Bažnicze Szwięta tamy daykty sėk mysly Apasztołu Szwiętu Petra yr Powyła: kóriuodó tay Apasztołó pagalaus yr tyms, kóryi moteristie ira, zaliecyi tusy laykusy óżsytórieyma nóu Moteristys: byli tyktay tay daritu só prizwalyimó wyns ôntra: o tay dielto tóudó Apasztołó teyp zaliecyi, idant Wiernyiy geresney pylniawotu Małdos tusy laykusy. PWM 314

(19) Wirs i nó­mus pagriž­dams, yr matidams dó nabastykó, pagrobvis pyli nóudór žemyn yr prietetka. PWM 118

(20) Abódo tóudó razbaynikó sógrieszy: ale tarp grieka anóudóus tas bówa kytonyszkóms PWM 132

У PWM є також форми двійного числа, малоймовірні для стилю проповідного мовлення. Звернення Пабрежи до діалогів (живий переказ) містить вставки прямої мови

108

Acta Linguistica Lithuanica XC

Dėl dviskaitos rankraštiniuose Jurgio Ambroziejaus Pabrėžos pamoksluose

охоплює також добір двійного числа особових займенників¹³, пор. сукупне позначення 1-ї та 2-ї особи займенником wedō ‘ми двоє’ або сукупне позначення адресата 2-ї особи займенником jodō ‘ви двоє’ (див. приклади 21 і 22). Сукупне позначення адресата може передаватися і без особового займенника – лише за допомогою двійних форм особових або неособових дієслів (див. у прикладі 23 застереження про те, що недотримання настанов Таїнства Шлюбу, очікування двох п’яних собакоподібних сварок, веде не лише до подружнього, а й до потойбічного життя – у ньому сукупність адресата позначають форми двійного числа умовного способу nōumyrsytau ‘ви обоє помрете’, rys ytaus ‘ви обоє сваритиметеся’ та форми двійного числа напівдієприкметника budamō ‘будучи обоє’), пор.:

(21) Ale wedō besywe lyjau obagays eyty, saka Sunus, byli tō ont ōmziō butōmi yszganits, one prapōltōmi. PWM 291–292

(22) saka, tiliekytau jodō padukielō sunu! PWM 292

(23) Тоді, не бажаючи тієї ласки Божої, починаєш ненавидіти свого приятеля, його кусати, з ним сваритися й битися, а згідно з вухами мусиш їхати: і в такій ненависті будучи, мусиш убити його, або ж він тебе без жодного слова заподіє гріх, через непрохані віки. PWM 314

Доказ послідовного вживання двоїни в проповідях Pabrėža дає не лише вже дещо раніше розглянутий переклад польського тексту проповідей Fabiani, а й переписані з інших джерел історії. Деякі з них можна схарактеризувати як сповнені вживання морфологічно різноманітних форм двоїни¹⁴, пор.:

(24) Святий Antoninus, архієпископ Флорентійський, привів страшного грішника до розкаяння. – Він із таких багатіїв, про яких тут говоримо, уже наближається до смерті. Тому, будучи в смертному стані, священник його напучує, щоб він віддав неправедно приховані гроші тим, від кого їх узяв: ставить перед ним меч і легко бере камінь у руку, нічого не бажаючи, ні в молитві, ні в страху. Вони мають двох синів, наближається й той, якого те саме батькові своєму повідомляє, що й священник: але він відповідає своїм синам:

¹³ У типологічних описах (пор. Bhat 2004: 111) граматикалізовані апозитивні конструкції литовської мови, утворені з числівником du ‘два’, у яких відображається стать або граматичний рід суб’єкта дії (пор.: muud–mudvi, judu–judvi, jiedu–jiedvi), характеризуються як нерегулярні форми вираження — у випадку займенників першої та другої особи ця відмінність виражена лише у двоїні (пор.: aš ir mudu, mudvi; tu ir judu, judvi). Рівнозначне позначення статі (роду) мовця мають і жемаїтські форми особових займенників. Варто звернути увагу на те, що жемаїтська збірна двоїна першої особи позначається словами wedō, wedvē ‘mudu, mudvi’ (парадигму відмінювання жемаїтських особових займенників див. Pabrėža 2017: 98). У PWM ужито лише форми особових займенників двоїни чоловічого роду, пор.: wedō 291; jodō 291, jódō 291; форма чоловічого роду jódōus обирається і в узагальнювальному випадку — для позначення обох статей, пор.: Daleys Dyiwas ōž tawa atkakliby pri jėmyma Sluba ōzgintō laykō, daleys ne pawadzio ōnt jódōus givenyma 313.

¹⁴ Пор. уривок із записаної Daukantas казки, насичений двоїною, наведений Rosinas (1994: 113).

Straipsniai / Articles

109

JŪRATĖ PAJĖDIENĖ

не можу, пане Сину, не можу відвернути: бо коли ти відвернеш, то вийде, що я тобі, бідоласі, маю йти: а коли вмреш, тоді вам доведеться збідніти. – Але ви двоє краще ідіть, каже Син, бо вам на віки буде даровано, а не пропащим. – Зібравши всі свої нечестиві слова проти Бога й суворо на них поглянувши, каже: залишу того другого сина! хіба не знав, яким є милосердя Боже? бо хоч я грішник, однак не маю іншої надії, крім Божого милосердя: а той другий щоб збідніти залишу, коли померти доведеться? І тоді з цієї причини нечиста душа його вийшла і вічність. – Не перестаючи згадує того другого сина ці слова батько. Але між собою вони були обидва обурені, він із визначеної частини своєї від Бога повної спасительної ласки постановив покарати нечестивих: а інший, ідучи до батька, нічого не відвертає. Але що сталося? Безбожний той син невдовзі так само помирає: а невинний син вступає до Святого Ордену Франциска. Той чернець, коли однієї ночі повніше молився, Бог показав йому пекло, і там між іншими душами, що диміли, між вогняними ріками та полум’яними язиками, побачив батька й свого брата нечестивого й проклятого. Нарешті той нечестивий легко до сина прийшов: то рве собі волосся з голови, то своє обличчя рве: і він іншому каже, просить: через тебе, каже батько, через тебе ті муки терплю: – і я через тебе, відповідає син, отче проклятий! – Краще було б, каже батько, щоб замість тебе жити була тварина: а син відповідає, сварячи: краще було б, щоб ведмедиця мене породила. – Далі батько: це нечестиве дитя, тут мене мучить: а Син відповідає: і ти мене, проклятий батьку, мучиш. – І ці сварки він з іншим продовжував, легко було з того самого пекла почуття серед найстрашніших мук. (: Segneri Sermone 13. Nro. 8. Quadrag. wern.) PWM 291–292

ВИСНОВКИ

Порівняння варіантів проповіді про 8-му Божу заповідь із книги Fabiani Missya apostolska CZĘŚĆ II (1783) у перекладах, записаних Lukauskas (1797) і Pabrėža (1824), виявило граматичну своєрідність жемаїтського тексту, пов’язану з уживанням двоїни. У перекладі Lukauskas повторюється модель вираження двоїни, подана в польському оригіналі, пов’язана лише з уживанням займенників двоїни, характерним для першої згадки. У текстах Pabrėža двоїна обирається частіше й уживається досить послідовно — її вибір пов’язаний не лише з першою згадкою, а й із повтореннями конструкцій двоїни, виявленими впродовж усієї оповіді певної історії. Уживання двоїни характерне не лише для перекладу проповіді Fabiani, а й для інших проповідей рукописної збірки Pabrėža

110

Acta Linguistica Lithuanica XC

Про двоїну в рукописних проповідях Jurgis Ambroz ej aus Pabrėža

PAMOKŠLAY W ayringosy Materyiosy проповідям. Деякі відрізки тексту цих проповідей можна назвати історіями, розказаними в двоїні (пор. приклад PWM 291–292). Велику кількість конструкцій двоїни в PWM зумовили народне жемаїтське мовлення Pabrėža, зміст його проповідей (у них двоїна може використовуватися для поєднання двох осіб звертанням, для опису їх як діячів у певній історії або для вказівки на них як на джерело певного твердження чи думки) та перелічувальний характер аргументації (подвійні аргументи особливо часті), що свідчить і про ширші, ніж це було прийнято зазначати в мовних описах (пор. Palionis 1967: 142–143; Zinkevičius 1980: 180), мотиви вживання двоїни.

ŠALTINIAI

F M A 2 – [Fabiani eKarol 1783] MISSYI APOSTOLSKIEY CZĘŚĆI II. w ktorey się przekładaią NAUKI z przykazan boskich o powinnościach z ycia chrześciańskiego. przez x. karola fabianiego kanonika kaliskiego, Szkół Wydziałowych Łęczyckich Kaznodzieię NAPISANE, po rożnych Missyach MOWIONE, i do druku PODANE. Za dozwoleniem Zwierzchności. w KALISZU, 1783. w Drukarni J. O. Xcia Jmci Prymasa, Arcy-Biskupa Gnieźnieńskiego. Prieiga internete: https://polona.pl/item/missyi-apostolskiey-czesc-ii-w-ktorey-sie-przekladaia-nauki-z-przykazan-boskich-o,MTM5MjMwNjY5.

LP – [Lukauskas Kiprijonas 1797] Vilniaus universiteto bibliotekoje saugomo F1–D654 rankraščio PAMOKSLAS Iš Prisąkimu Diewa Ape Pawinasčias Giwenima Kriksčioniszkа. Per Kuniga Cypriona Łukawski Plebona Traszkunų Surasitas. Metusy Chrystusa 1797 perrašas. – Kiprijonas Lukauskas Pamokslai, par. J. Karaciėjus, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla, 1996.

PWM – [Pabrėža Ambroziejus, rašyta 1799–1831] PAMOKSLAY Wayringosy Materyiosy Ał rožniu wyitu, iwairiusy taykusy Sakity par Kónyga Ambroziejo Pabrėža Tercyjoriǫ Zokana Szwęta Tiewa Prąčyszkaus, faksimilė ir perrašas. – Pamokslai vairin-gose materijose, sakyti Ambroziejaus Pabrėžos, par. R. Šepetytė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2020.

LITERATŪRA

Bhat Darbhe Narayana Shankara 2004: Pronouns, Oxford: Oxford University Press.

Karaciėjus Juozas 1996: Kelios pastabos dėl K. Lukausko „Pamokslų“ kalbos. – Kiprijonas Lukauskas Pamokslai, par. J. Karaciėjus, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla, 18–20.

Straipsniai / Articles

111

JŪRATĖ PAJĖDIENĖ

Pabrėža Juozas 2017: Žemaičių kalba ir rašyba, ser. Bibliotheca actorum humanita-ricorum universitatis Saulensis, 17, Šiauliai: Šiaulių universiteto bibliotekos Leidybos skyrius.

Pajėdienė Jūratė 2022: Apie Kiprijono Lukausko surašyto Pamokslo Isz Prisakimu Diewa [...] (1797) atitikti Karolio Fabiani Missyi Apostolsk iey Część II (1783) tekstams. – Acta Linguistica Lithuanica 86, 68–88.

Palionis Jonas 1967: Lietuvių literatūrinė kalba XVI–XVII a., Vilnius: Mintis.

Palionis Jonas 1979: Lietuvių literatūrinės kalbos istorija, Vilnius: Mokslas.

Rosinas Albertas 1994: Lietuvių kalbos daiktavardžių ir įvardžių dviskaitos raida. – Baltistica, priedas 4, 109–122.

Rosinas Albertas 1996: Lietuvių bendrinės kalbos įvardžiai, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Rosinas Albertas 2001: Mikaloj aus Daukšos tekstų įvardžių semantinė ir morfologinė sistema, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Subačius Giedrius 1996: Jurgio Ambraziejaus Pabrėžos žemaičių kalba. – Asmuo: tarp tautos ir valstybės, sud. E. Motieka ir kt., ser. Lietuvių atgimimo istorijos studijos, 8, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla, 10–113.

Subačius Giedrius 1998: Žemaičių bendrinės kalbos idėjos, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Šepetytė Rita 2019: Rankraščio kalbos ypatybės. – Jurgio Ambraziejaus Pabrėžos geografija, par. R. Šepetytė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 37–55.

Šepetytė Rita 2020: „Pamokslų vairingose materijose“ kalbos ypatybės. – Pamokslai vairingose materijose, sakyti Ambroziejaus Pabrėžos, par. R. Šepetytė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 36–61.

Zinkevičius Zigmas 1980: Lietuvių kalbos istorinė gramatika 1, Vilnius: Mokslas.

Zinkevičius Zigmas 2001: Kiprijono Lukausko „Pamokslų“ kalba. – Baltistica 36(1), 61–75.

Zinkevičius Zigmas 2009: Pastabos apie dviskaitos nykimą baltų kalbose. – Baltistica 44(2), 321–324.

112

Acta Linguistica Lithuanica XC

Dėl dviskaitos rankraštiniuose Jurgio Ambroziejaus Pabrėžos pamoksluose

On the Dual Number in the Manuscript Collection of Sermons by Jurgis Ambroziejus Pabrėža

SUMMARY

A bibliographic note about the teaching from Karol Fabiani’s book Missya apostolska CZĘŚĆ II (1783) found in one of the sermons of J. A. Pabrėža (1824) not only revealed the mystery of the origin of the 30 sermons written in the first part (p. 312) of Kiprijonas Lukauskas’ manuscript (1797) (see Pajėdienė 2022) but also provided the opportunity of comparing three versions of the same text. Two sermons on the Eighth Commandment from the above book by Fabiani appear in the Lithuanian version by Lukauskas and the Samogitian version by Pabrėža. Comparing versions of the text written in different languages allows us to see quite subtle linguistic peculiarities. The grammatical distinctiveness in Pabrėža’s Samogitian version of Fabiani’s sermons is related to the usage of the dual number. The article discusses the different models of using the dual number, which became apparent in comparing Fabiani’s Polish text, the Lithuanian (Lukauskas), and Samogitian (Pabrėža) translations.

The expression of the dual number resembling the Polish original, which is repeated in Lukauskas’ translation, is associated solely with the selection of dual pronouns typically used for the first mention. Meanwhile, in Pabrėža’s text, the dual form is used not only for the initial mention of the two acting subjects (objects) as a means of drawing attention but also for repeating the relevance of such binary membership throughout the narration of a particular story. The consistent use of the dual form is not only found in the translation of Fabiani’s texts by Pabrėža but also in other sermons from Pabrėža’s manuscript collection PAMOKSŁAW Wawringosy Materyjosy. Such use of the dual number is associated with Pabrėža’s natural Samogitian speech patterns, his characteristic enumerative argumentation (where dual arguments are prevalent), and the selection of illustrative didactic stories (often involving only two characters) to convey different arguments.

Įteikta 2023 m. gruodžio 19 d.

JŪRATĖ PAJĖDIENĖ

Lietuvių kalbos institutas

Petro Vileišio g. 5, LT–10308 Vilnius, Lietuva

[email protected]

Straipsniai / Articles

113