Acta Linguistica Lithuanica 2025, т. 93, с. 1–23 Посилання на зміст / Turinio nuoroda ISSN 2669-218X (онлайн / elektroninis)

ПРО РУКОПИС ЮРГІСА АМБРОЗІЄВСА ПАБРЕЖИ IŽĖGIS GEOGRAFYJE І WALENTY SZACFAJERIO GEOGRAFIIA KRÓTKO ZEBRANA ВІДПОВІДНІСТЬ

Про відповідність рукопису Юргіса Амброзієйуса Пабрежи Ižėgis Geografyje та Geografija kró́tko zebrana Валентий Шацфайєр

ЮРАТЕ ПАЄДЕНЕ Інститут литовської мови E-mail: [email protected] ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-1542-2866 Напрями наукових досліджень: синтаксис і семантика литовської мови, етнолінгвістика, історія культури Литви та церковних текстів.

https://doi.org/10.35321/all93-06

АНОТАЦІЯ У статті розглядається текстовий зв’язок 166-сторінкового рукопису, який називають підручником з географії Юргіса Амброзієйуса Пабрежи, що не має титульного аркуша й починається словами Ižėgis Geografyje, із підручником Вален티я Шацфайєра, особливо популярним у Литві в першій половині XIX ст.; розкривається загальна відповідність змісту й структури жемайтійського перекладу польському оригіналу, показуються зміни та доповнення, виявлені в перекладі Пабрежи. КЛЮЧОВІ СЛОВА: Юргіс Амброзієйс Пабрежа (1771–1849), Валентий Шацфайєр (Валентас Шафчشайєр) (~1778–1840), Юзеф Завадський (Юозапас Завадскіс) (1781–1838), підручник з географії, переклад жемайтійською мовою.

Авторське право © 2025 Юрате Паєдене. Опубліковано Інститутом литовської мови. Це стаття у відкритому доступі, поширювана на умовах ліцензії Creative Commons Attribution, яка дозволяє необмежене використання, поширення та відтворення на будь-якому носії за умови зазначення первісного автора та джерела. // Išleido Lietuvių kalbos institutas. Šis straipsnis yra atviros prieigos, platinamas pagal „Creative Commons“ priskyrimo licencijos sąlygas, leidžiančias neribotai naudoti, platinti ir atkurti turinį bet kokioje laikmenoje, nurodant autorių ir šaltinį.

Отримано: / Gauta: 2025-05-21. Прийнято: / Priimta: 2025-10-07.

1

АНОТАЦІЯ

У статті розглядається текстовий зв’язок 166-сторінкового рукопису, який називають підручником з географії Юргіса Амброзієйуса Пабрежи, що не має титульного аркуша й починається словами Ižėgis Geograpyje, із підручником Валенція Шацфайєра, особливо популярним у Литві в першій половині XIX століття. У статті виявлено загальну відповідність жемайтійського рукопису польському оригіналу як за змістом, так і за структурою, а також показано зміни й доповнення, наявні в перекладі Пабрежи.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: Юргіс Амброзієйс Пабрежа (1771–1849), Валентий Шацфайєр (Валентас Шач̌файєріс) (~1778–1840), Юзеф Завадський (Юозапас Завад̌скіс) (1781–1838), підручник з географії, переклад жемайтійською мовою.

ВСТУП

У статті розглядається відповідність текстів 166-сторінкового рукопису, який називають підручником з географії Юргіса Амброзієйуса Пабрежи, що не має титульного аркуша й починається словами Ižėgis Geograpyje…, і Geografia krótkо zebrana Валенція Шацфайєра (третє десятиліття XIX ст.). Мета статті — показати відповідність структури й змісту текстів польського оригіналу та жемайтійського перекладу, розглянути зміни, що трапляються в перекладі, а також можливі мотиви появи жемайтійської версії підручника. Загальну структурну відповідність текстів Geografia krótkо zebrana Шацфайєра та жемайтійського перекладу цієї книги, а також кілька вставок авторського тексту Пабрежи встановлено аналітичним, зіставним і структурно-аналітичним методами.

Стаття складається з трьох розділів, у яких розглядається:

1. Історія осмислення походження рукопису, названого географією Пабрежи, та популярність на початку XIX століття деяких географічних книг, зокрема двох версій підручника Шацфайєра — Geografia początkowa (1817; 1818b) і Geografia krótkо zebrana (1825; 1826; 1828;?1832), що могла сприяти появі цього жемайтійського рукопису.

2. Загальна відповідність структури й змісту текстів польського оригіналу та жемайтійського перекладу.

3. Відмінності між текстами польського оригіналу та жемайтійського перекладу: доповнення, зміни й примітки Пабрежи.

1. Історія усвідомлення походження Ižėgis Geograpyje рукопису

Останнім часом опубліковано частину багатої рукописної спадщини Пабрежи. Це одна збірка духовних текстів і дві природничі праці: у 2009–2015 роках було

¹Про таланти й діяльність жемайтійського проповідника, францисканського священика Пабрежи (1771–1849) див. докладніше Pacevičius, Raudytė 2023: 7–13. Написання чернечого імені Пабрежи в сучасності варіює між Амбразієйуса (характерним також для позначення праць Пабрежи в другій половині XIX ст., див. Kišūnienė 1972: 96) і Амброзієйуса. Останнє написання, характерне для автографів Пабрежи (пор. Kišūnienė 1972: 98, 99, 100, 102, 103), було популярним у працях дослідників XX ст. (див. там само: 109–111). У цій статті дотримуємося автентичного найменування Пабрежи, відновленого з ініціативи Рити Шепетите (2020: 7).

² Пор. Tarvydas 1972: 55; Gedrimas 2003: 117; Skorupskas 2019: 9; Šepetytė 2019: 7.

³ Шацфайєр (Schacfaier) (~1778–1840) — лікар, перекладач, автор підручників з географії, укладених польською мовою, поет (пор. PSB).

⁴ Найновіший опис рукописів Пабрежи див. Raudytė 2023: 130–133.

⁵ Див. Šepetytė, par., 2020.

2

опубліковано всі три частини зведення рослин Tayslōs augumy̆ninis (I–223⁶, 224–776⁷, 777–980⁸), а 2019 року — Jurgio Ambraziejaus Pabrėžos geografija⁹. У статтях, що супроводжують останню книгу, розглянуто структуру рукопису й цінність поданого змісту (Skorupskas 2019), а також формальні та мовні особливості рукопису (Šepetytė 2019). Оригінальність походження рукопису в них оцінюється по-різному: Річардас Скорупскас (2019: 11–12) називає Пабрежу автором підручника з географії, написаного жемайтійською мовою, тоді як Шепетите (2019: 53), стверджуючи, що «[о]чевидно, Пабрежа перекладав із польської мови», спирається також на попередні твердження про походження цього рукопису: на думку Юозаса Тарвидаса (1972: 57), Пабрежа «мав під рукою польський підручник з географії», і на припущення іншого дослідника, що «[м]ожливо, це не був переклад або наслідування якоїсь однієї праці, оскільки не виявлено подібної польської географічної праці, виданої наприкінці XVIII — на початку XIX ст., у якій так стисло було б описано держави всіх континентів»¹⁰. Можливу дату укладання рукопису редакторка текстів Пабрежи (Šepetytė 2019: 52) пов’язує із зауваженням уже згаданого того самого помилково ідентифікованого дослідника¹¹, що Пабрежа писав географію після 1831 року (оскільки в рукописі згадується папа Григорій XVI, який став папою 1831 року), а також із нагадуванням, що й Гієдрюс Субачюс, спираючись на аналіз розвитку правопису Пабрежи, схильний вважати, що книга була створена близько 1831–1834 років¹².

⁶ Див. Kažukauskaitė, Šepetytė, par., 2009. ⁷ Див. Šepetytė, par., 2014. ⁸ Див. Šepetytė, par., 2015. ⁹ Див. Šepetytė, par., 2019.

¹⁰ Шепетите (2019: 53) цитує Сімону Шилінскайте (2010: 6), але наведену цитату слід приписати Роберту Гедріму (пор. Gedrimas 2003: 120). Причиною помилкового посилання став привласнений чужий текст у магістерській роботі Шилінскайте «Аспекти розвитку литовської географічної термінології у Geografyje Юргіса Амбразієвса Пабрежи». У цій магістерській роботі (див. Šilinskaitė 2010: 5–15, 25, 26, 33, 34) майже повністю переписано статтю Гедріма «Терміни підручника з географії Ю. А. Пабрежи» (див. Gedrimas 2003: 117–132) — під час переписування вилучено лише примітки про Сімона Даукантаса та Лаурінаса Івінскіса (ці зміни не відображені в бібліографії, укладеній за Gedrimas 2003). Щоправда, у магістерській роботі Шилінскайте кілька разів (2010: 4, 6, 18) зазначає, що спиралася на працю Гедріма, і наводить цитати з тверджень цього автора (з Gedrimas 2003: 122, 128, 131, 132) (пор. Šilinskaitė 2010: 11, 14, 15, 20).

¹¹ Шепетите цитує Шилінскайте (2010: 6), але й цю цитату слід приписати Гедріму (див. Gedrimas 2003: 119).

¹² Пор. абзац статті Гедримаса (2003: 119): У книзі не зазначено дату написання. Ю. Тарвидас вважає, що підручник написано після 1825 року, оскільки в ньому згадується російський цар Микола I, який саме того року почав правити, і не пізніше 1830 року, оскільки відтоді Пабрежа присвятив себе лише ботаніці (Tarvydas 1972: 56). Очевидно, спираючись на цю думку, у бібліографії також зазначено, що «Географію» Пабрежи написано після 1825 року (Kišūnienė 1972: 97). Однак датування підручника з географії Пабрежи дає змогу уточнити ще один важливий факт. У книзі згадується папа Григорій XVI, який став папою 1831 року, тобто значно пізніше, ніж цар Микола I почав правити Росією: Poniawowo-ječzió ir Grygaalós XVI. Gatwa bažnicys Riimyszkoosys 63. Отже, Пабрежа написав її після 1831 року. Це підтверджує і аналіз правопису. Г. Субачюс, дослідивши розвиток правопису у творах Пабрежи, встановив, що ця книга є однією з перших праць Пабрежи, написаних із приголосними cz, sz і подвоєними голосними <...>, та схиляється до думки, що книгу створено близько 1831–1834 років (Subačius 1996: 42). Послідовну копію цього абзацу Гедримаса (без зазначення справжнього автора) подано також у вже згаданій магістерській роботі (див. Šilinskaitė 2010: 6).

3

Після публікації жемайтійського рукопису Ižegis Geographyje (далі — PaIG) невирішене питання авторства змісту спонукало до пошуку можливого польського джерела (або навіть кількох). Публікація рукопису, що містить транскрипцію й факсиміле зображень (див. Šepetytė, par., 2019), а також нові бібліографічні описи культурної спадщини Пабрежи (див. Pacevičius, Raudytė 2023) полегшили цей пошук.

Початок зацікавлення Пабрежи географією гіпотетично можна пов’язати з його викладанням у Кретингській школі, де в 1817–1821 роках він викладав не лише латинську мову та релігію, а, можливо, і географію (пор. Gidžiūnas 1994: 69–70): рукопис жемайтійського підручника з географії було використано як доказ цієї педагогічної діяльності (там само: 71–72). Увагу до географії засвідчують і збережені книги бібліотеки Пабрежи¹⁴. У розділі «Географія» каталогу бібліотеки Пабрежи, укладеного Арвідасом Пацевічюсом і Нієлею Раудите (див. Pacevičius, Raudytė 2023: 243–259), зазначено атласи¹⁵ та збірники карт (61 од.), а також кілька польських книг — зокрема Dyckyonarzyk Geograficzny Лауренцо Ехарда (1782–1783), Ieografiia państwa rossyskiego Євдокія Забловського (1810), Geografia powszechna Юзефа Завадського (1812) та Nowa jeografia powszechna Шацфайєра (1824). Назви, передмови й зміст цих книг свідчать не лише про розвиток і зміни тогочасної географічної науки, а й про популярність географічних видань¹⁶, а отже, і про потребу в знаннях цієї галузі (які швидко змінювалися також через політичні реалії¹⁷) та в певних книгах. Розглядаючи неодноразові (більшою чи меншою мірою оновлені) видання деяких тогочасних географічних книг польською мовою (пор. Estreicher 1878: 426), бачимо, що Пабрежа придбав майже всі найпопулярніші географічні книги. Проте в його бібліотеці не було (чи не збереглося?) особливо зручного підручника, що стисло й привабливо подавав найважливіші відомості з фізичної, політичної та економічної географії, який Пабрежа називав «польською книжечкою»¹⁸. Ця книжечка — підготовлена Шацфайєром Geografija kró́tko zebrana podług ostatnich traktatų ułożona, na nowo przejrzana i poprawiona (далі — Gkz). Усі дещо оновлені й (або лише) повторені видання Gkz¹⁹ свідчать про її популярність. Можна припустити, що, незважаючи на часті перевидання книги, бібліофіл Пабрежа, найімовірніше, щоразу не встигав її придбати, і тому, отримавши її в борг,

¹³ Пор. уже згадане припущення Гедримаса (2003: 120), що це, ймовірно, не був переклад або наслідування якоїсь однієї праці.

¹⁴ За твердженням Пацевічюса (2023: 33), в особистій бібліотеці Пабрежи було більше книг, ніж зафіксовано в каталозі: 207 назв, 233 одиниці.

¹⁵ Про атласи, якими володів Пабрежа, див. також Gedrimas 2003: 118.

¹⁶ Наприклад, у передмові до Dykyconarzyk Geograficzny, укладеного Францішеком Сярчинським, зазначено, що польська версія (з доповненнями про географічні об’єкти Польщі) ґрунтується на восьмому виданні перекладу французькою мовою тринадцятого видання словника Ехарда (див. Echard 1782: I–II).

¹⁷ Пор. передмови Завадського до першого й другого видань книги Geografia powszechna (див. Zawadzki 1812: IV–V, I–II).

¹⁸ Пор. примітку Пабрежи про оригінал: lękyszko kningeliee padiets m. tór znocity ar mieszkáńcôw, ar męszczyn: «у польській книжечці написано m. — чи має означати mieszkáńcôw [мешканців], чи męszczyn [чоловіків]?» (PaIG 49).

¹⁹ Кароліс Естрейхер зазначає 7 видань цієї книги (п’ять під тією самою назвою — ¹ 1825 року, ³ 1827 року, переглянуте й виправлене ⁴ 1828 року та ⁵ 1832 року, і ще два дещо пізніші — ⁷ 1845 року та ⁸ 1849 року, оновлені й із припискою в назві — Wydanie nowe (див. Estreicher 1878: 426). Видання 1827 і 1832 років поки що знайти не вдалося.

4

вирішив переписати її жемайтійською. Навіть тепер, гортаючи Gkz, видно, що книжечка мала бути улюбленою серед читачів того часу — у ній стисло подано найважливіші відомості з політичної та фізичної географії про всі п’ять континентів (держави європейської частини, зокрема й ті, що потрапили в лещата Російської імперії^²⁰, описано докладніше^²¹).

Перед розглядом відповідності жемайтійського перекладу польському оригіналу потрібно з’ясувати, яке з кількох видань Gkz, що вийшли у другому десятилітті XIX століття (оскільки текст у них майже ідентичний), слід вважати найімовірнішим джерелом PaIG. Важливо зазначити, що переклад Пабрежи не пов’язаний із виданням 4-го Geografia początkowa dla pożytku uczącey się młodzi podług ostatnich traktatów ułożona i powiększona. Przez W... S...²² (далі — Gp) 1818 року^²³. Зіставлення текстів Geografia początkowa (1817; 1818b)²⁴ і Geografija krótko zebrana (1825; 1826; 1828) показує, що Gkz підготовлено на основі тексту Gp 1818b. Зміни в тексті інакше названої Geografija krótko zebrana <...> nanowo przejrzana i poprawiona przez Walentego Szafcajera, де укладача книги названо повним ім’ям, а не ініціалами W... S..., позначають лише зміни важливих правителів (наприклад, panuie teraz Alexander I (Gp 1818b: 16; Gkz 1825: 16) замінено на panuie teraz Mikołay I (Gkz 1826; 1828: 16)). Згадку про Миколу I знаходимо й у тексті Пабрежи (пор.: poniauo nóiau Mykalójós I (PaIG 26))²⁵, але такі зміни в жемайтійському перекладі могли виникнути й з ініціативи самого Пабрежи. Звузити поле пошуку використаного Пабрежею польського джерела лише до видань Gkz дає змогу друкарська помилка, якої не було в Gp (1817; 1818b). Усі видання Geografija krótko zebrana подають відомість про 26 губерній Росії (хоча перелічено 36), яку в жемайтійському перекладі повторює і Пабрежа²⁶, пор.:

^²⁰ У передмовах до поспіхом виданих у 1811 і 1812 роках Geografia powszechna Завадський, адресуючи книгу молоді, яка навчається приватно, обґрунтовує потребу в цьому підручнику ясністю та стислістю тексту, незважаючи на структурну незавершеність книги — у ній не описано європейську частину, що опинилася під владою Росії (пор. Zawadzki 1812: III–V (повторено Przedmowa do edycyi pierwszey), I–II).

²¹ Пор. оцінку опису, подану Скорупскасом (2019: 12): «Підручник має порівняно невеликий обсяг, але охоплює всю Землю як планету. <...> [Н]аведені факти та відомості здебільшого дуже лаконічні й поверхові. <...> У книзі чітко помітний вплив географічного чинника — відстані — на деталізацію, повноту й обсяг поданої інформації. Наприклад, опису Європи присвячено більшу частину книги, а опису інших континентів і країн, розташованих на них, — лише 50 стор.».

²² Естрейхер зазначає чотири видання Gp у Вільнюсі — ¹˒² 1811, ³ 1817, ⁴ 1818 — із приміткою, що від третього подається оновлена версія тексту (Estreicher 1878: 426). Хоча Gp була популярною, згадки про книжечку пов’язані лише з історією педагогіки того часу: у працях істориків культури Польщі зазначається, що в другому десятилітті XIX століття в місіонерських школах Литовської губернії географії навчалися за Geografia początkowa Шафцайєра (пор. Wieczorek 2011: 70).

²³ У 3-му виданні Gp (1817) є чимало друкарських помилок, яких немає ні в 4-му виданні Gp, ні в дещо оновленій Gkz, що вже має іншу назву.

²⁴ 1-е та 2-е видання Gp (див. Gp 1811) відхилено як такі, що подають давнішу версію тексту й фактичних даних, яка відрізняється також від версії, поданої в рукописі Пабрежи.

²⁵ Про вплив цієї інформації на датування рукопису див. примітку 12.

²⁶ Скорупскас (2019: 20), помітивши зафіксовану в рукописі Пабрежи помилку, що Росія складається з 26 губерній, пояснив її так: «очевидно, автор помилився, оскільки перелічено 36».

5

Росія поділяється: насамперед на 36 губерній, улаштованих згідно із законами держави (Gp 1818b: 16²⁷);

Росія поділяється: насамперед на 26 губерній, улаштованих згідно із законами держави (Gkz 1825; 1826;1828: 16);

Росія поділена спочатку на 26 губерній, упорядкованих за законами держави (PaIG 27).

Ця друкарська помилка дає змогу вважати оригіналом перекладу Пабрежи одну з пізніших версій Geografija krótkо zebrana (з огляду на згадане найменування царя Миколи I, імовірно, не видання 1825 року, а пізніші — 1826 або 1828 років). Можливо, Пабрежа перекладав із Gkz 1832 року, але поки що не вдалося знайти ні цього видання книги, ні будь-яких відомостей про нього, ні згадки в зазначеній бібліографічній праці Естрейхера (пор. Estreicher 1878: 426). Якщо Пабрежа перекладав із Gkz 1832 року, то це Gkz мало б містити той самий текст, що й Gkz 1826 або Gkz 1828, лише зі згадкою Григорія XVI, який був папою в 1831–1846 роках. Наразі пов’язувати переклад Пабрежи з Gkz 1832 року можна лише гіпотетично, хоча це найбільше узгоджується з уже згаданими аргументами Субачюса (1996: 42) і Гедримаса (2003: 119, 132) щодо дати створення рукопису.

2. Відповідність змісту й структури польського оригіналу та жемайтійського перекладу

Відповідність змісту й структури підручника Шафцайєра Geografija krótkо zebrana та його перекладу, написаного Пабрежею жемайтійською мовою, ілюструється в таблиці 1 зіставленими уривками польського та жемайтійського текстів. Книга (як і її рукописний варіант, написаний жемайтійською) складається із шести частин: вступу та п’яти розділів²⁸, пор.:

ВСТУП; РОЗДІЛ I. ЄВРОПА; РОЗДІЛ II. АЗІЯ; РОЗДІЛ III. АФРИКА; РОЗДІЛ IV. АМЕРИКА; РОЗДІЛ V. АВСТРАЛІЯ, АБО ОКЕАНІЯ (Gkz 1828: 3, 10, 60, 72, 87) →

Вступ; Розділ 1. Європа; Розділ II. Азія; Розділ III. Африка; Розділ IV. Америка; Розділ V. Австралія, або Океанія (PaIG 1, 13, 113, 133, 162).

У стовпцях таблиці послідовно подано цитати з розділів обох творів — книги та рукопису: кілька початкових і один завершальний підрозділ. Таке зіставлення відображає спільність структури текстів (розташування підрозділів і параграфів), відповідність змісту та фактичних даних, а також буквальність перекладу²⁹. Gkz цитується за виданням 1828 року (у варіантах подання посилання і

²⁷ Видана в Кракові 1818 року Gp (вона відрізняється від віленського видання Gp 1818 року іншою пагінацією та деякими виправленнями) також подає цей рядок із вказівкою на 36 губерній, пор.: Rossya dzieli się: naprzód na 36 Guberniy urząd­zonych podług ustaw państwa (Gp 1818a: 13).

²⁸ Будову книги Шацфайєра опосередковано — аналізуючи текст рукопису Пабрежи — розглядали Tarvydas (1972: 55–56); Gedrimas (2003: 119); Skorupskas (2019: 13–35).

²⁹ Через брак місця в цій статті майже не розглядається мова самого перекладу — хотілося лише показати точне (або з деякими доповненнями) наслідування Пабрежею оригіналу. Специфіку виконаного Пабрежею перекладу Gkz (порівняно з іншими його перекладами) буде розглянуто в іншій публікації.

6

версії написання, наявної у виданні 1826 року). Під час цитування повторюється модель написання, подана в польській книзі, що дає змогу побачити позначення підкресленням слів, написаних у Gkz курсивом, у рукописі Пабрежи. Для зручності читача під час транскрибування цитат напівжирним шрифтом виділено доповнення, наприклад, перекладні фрази або слова, що містять лексичні дублети чи паратекстові елементи (польські відповідники), слова, польський відповідник яких Пабрежа переписує у своєму перекладі (пор.: Wulkany czyli góry ogień wybuchające (Gkz 1928: 10) і Ognakalney (Wulkany arba katnaa ogni yszdómątyjiу:) (PaIG 15)), або слова, для яких обрано не буквальний, а звичний для жемайтійської (литовської) мовної традиції відповідник (пор.: Wyspy <...> Zielonych Świątek (Gkz 1828: 90) і Salas <...> Sekmnynyns (PaIG 166)).

Зіставлення уривків текстів Gkz і PaIG показує прагнення Пабрежи послідовніше структурувати текст, ніж це зроблено в оригіналі. У перекладі майже немає скорочень (наприклад, польські скорочення Gkz MS., z MS. або m. Miestas staličzynis, só miesto staličzynio або miests (див. PaIG 146, 112–113)), лише польське скорочення t. d. подано як скорочення t. t., що відповідає жемайтійському tyn tolaus (пор.: Nieodzowną pomocą do naukei Geografii są karty geograficzne czyli mappy <...> karty-szczególne wystawiają jedną główną część ziemi np. Azyą, lub Europę i t. d. (Gkz 1828: 8) і Neatskyramó paszałpó pri moksla Geograpyjis ira łaksztaa geograpiczny arba mappas <...> łaksztaa įpatingyji yszstata wyina binktor ny dali žemys: kaaptau Azyjį ar Europa, yr t. t. (PaIG 11–12). Пабрежа був схильний записувати словами й цифри (на початку рукопису писалися обидва варіанти, пор., наприклад, 6-й абзац, процитований у підрозділі Įžėgis таблиці 1).

Таблиця 1. Переклад Geografija krótkо zebrana Шацфайєра в рукописі Пабрежи Įžėgis Geograpyje: відповідність уривків польського та жемайтійського текстів

7

3. Фізична [географія] описує поверхню землі та тіла, що на ній містяться.

4. Політична [географія] містить різноманітні встановлені людьми поділи землі, описуючи країни та склад їхнього уряду. Ця частина Географії буде тут особливою метою нашої уваги.

5. Форма землі, дещо сплюснутої біля полюсів, кругла, подібна до кулі. Оскільки поверхня землі складається із суходолу й води, то землю ми називаємо кулею земноводною.

6. Усю площу земноводної кулі географи нараховують у 9,281,910 квадратних милях. Із них найбільше займає вода, бо на суходіл припадає лише 3,096,000 кв. миль, тобто трохи більше за третю частину.

с. 3–4 <…>

31. Необхідною допомогою для вивчення Geografii є географічні карти, тобто мапи, що відображають різні частини землі: свої назви вони отримують від більшої або меншої частини землі, яку зображають. Так, універсальні карти містять дві півкулі землі; спеціальні карти зображають одну головну частину землі, наприклад Азію або Європу тощо. Генеральні карти охоплюють цілі держави, наприклад Іспанію або інші. Топографічні або хорографічні карти є зображенням повіту або міста. Є також морські карти, на яких позначено моря, острови, скелі, мілини та інші потрібні для відома моряка речі. Дорожні, тобто поштові, карти, на яких позначено дороги й поштові станції в одній або кількох країнах. На таких картах, тобто мапах, потрібно розрізняти чотири головні сторони, або краї світу: Південь (meridies або Sud) унизу, Північ (septentrio або Nord) угорі, Схід (oriens або Est) праворуч, Захід (occidens або Ouest) ліворуч. Якщо такі краї не позначені на картах, тоді звернімо увагу на магнітну стрілку, або Розету вітрів, зображену на них; сторона, у бік якої повернений кінець магнітної стрілки, буде Північчю; протилежна їй сторона — Півднем, праворуч — Схід, а ліворуч — Захід.

3. Фізичний опис поверхні землі та тіл, що на ній розташовані.

4. Політична, або вища, частина географії, відкрита людьми, описує країни, їхні столиці та правителів. Ця частина Geographijys особливо буде цілою нашою увагою.

5. Земля (: Фігура) землі, стисненої з усіх боків до центру, є кругоподібною кулею. Оскільки її поверхня складається із землі та води, тому земну кулю називають земною кулею.

6. Повне коло земної кулі в Земному описі дорівнює дев’ятьом мільйонам двомстам вісімдесяти тисячам чотирьомстам дев’яноста одній милі, дев’ятьомстам десяти миль чотирнадцятьма. Людьми 9,281.910. — Із цього випливає, що над водою земна поверхня має приблизно 3,096,000 миль чотирнадцятьма, тобто трохи більше третини.

с. 1–2 <…>

31. Необхідною допомогою у вивченні Geograpiyys є географічні карти або мапи, що зображають нам різні частини землі: свої назви вони отримують від більшої або меншої частини землі, яку зображають. Так, універсальні карти охоплюють дві півкулі землі; спеціальні карти зображають одну головну частину землі, наприклад Азію або Європу тощо. — Загальні карти охоплюють цілі держави, наприклад Іспанію або іншу. — Топографічні або хорографічні карти є зображенням повіту або міста. Є також карти мореплавні (: морські), на яких позначені (: або зазначені) моря, острови, скелі, мілини та інші потрібні для відома моряка (: мореплавця) речі. — Дорожні або поштові карти, на яких показано дороги й поштові станції в одній або кількох країнах. — На таких картах або мапах потрібно розрізняти чотири головні сторони, або краї світу. Південь (Południe meridies або Sud) унизу. — Північ (: Połnoc, Septentrio або Nord) угорі, вгорі. — Схід // Схід. (: Wschod. Oriens. або Est.) з правого боку. — Захід. (Zachod. Occid. або Ouest) ліворуч. — Якщо такі сторони не позначені на картах, тоді звернімо увагу на магнітну стрілку, або на Розету вітрів, що на них

с. 8–9

відгалужуються: країни, у яких кінці магнітної стрілки встановлені, будуть на півночі, протилежні цим країни на півдні. Після дев’ятої години Рита, а після четвертої Вакара. с. 11–13

РОЗДІЛ I. ЄВРОПА.

Розділ 1. Європа §. 1.

§. 1. Розташування, межі та величина. Лежить між 35–75° північної широти та 6–88° східної довготи. На заході межує з Атлантичним морем: на півдні з Атлантичним, Середземним і Чорним морями; на сході з архіпелагом, Дарданелльською протокою, Мармуровим морем, Царгородською протокою, Чорним морем, Феодосійською протокою, Азовським морем, річкою Доном, Уральськими та Верхотурськими горами: на півночі з Північним Льодовитим морем. Її площа становить 155,000 кв. миль.

§. 1. Положення, межі та величина. Європа лежить між 35°–75° північної широти, а 6°–88° східної довготи. На заході межує з Атлантичним морем. – На півдні з Атлантичним, Середземним і Чорним морями: – На сході з морями, Дарданелльською протокою, Мармуровим морем, Царгородською протокою, Чорним морем, Феодосійською протокою, Азовським морем, Доном, Уральськими та Верхотурськими горами. – На півночі з Північним Льодовитим морем. Її площа становить 155,000 квадратних миль.

§. 2. Піренейські гори між Іспанією та Францією: Альпи між Францією, Німеччиною та Італією: Апенніни в Італії: Карпати або Татри між Польщею (тобто австрійською Галичиною), Угорщиною та Семигородською землею: Волхонські, або Валдайські, Уральські гори та ін. Найвища гора в Європі — Монблан, заввишки 14,793 фути. Миси: Нордкап у норвезькій Лапландії, Матапан у Мореї, Сент-Вінсент у Португалії, Фіністерре в Іспанії. Вулкани, тобто гори, що вивергають вогонь, Етна, або Гібел на Сицилії, Везувій у Неаполітанському королівстві, Гекла в Ісландії.

§. 2. Гори.

Гори Піренейські між Іспанією та Францією. Альпи між Францією, Німеччиною та Італією. Апе-// Апеннінські в Італії: Карпатські та Татри між землями Польщі (тобто австрійською Галичиною), Угорщини та Семигороду. – Волхонські або Валдайські, Уральські, та ін.

Найвища гора Європи — Монблан заввишки 14,793 футів. Миси: – Нордкап у норвезькій Лапландії: Матапан у Мореї. Св. Вінсент у Португалії, – Фіністерре в Іспанії. Вогнегори (тобто Вулкани або гори, що вивергають вогонь): Етна або Гібел на Сицилії. – Везувій у Неаполітанському королівстві. – Гекла в Ісландії.

с. 10 <...>

с. 13–15 <...>

Азійська Туреччина містить такі країни: 1) Анатолія, тобто Натолія (Левант, колишня Мала Азія), у якій Кютахія — резиденція паші, Ескі-Удар, або Скутарі, Ізмір, тобто Смирна, та ін. Острів Кіпр із М. С. Маасса (Фамагуста). 2) Сорія, Сористан (Сирія), у якій Халеб, тобто Алеппо, — резиденція паші, Дамаск. До цього належить

Турецька Азія охоплює такі країни: 1) Анатолія або Натолія (Левант, давніша Мала Азія), у якій Кютахія — резиденція паші, Ескі-Удар або Скутарі, Ізмір або Смирна, та ін. – Острів Кіпр зі столичним містом Маасса (Фамагуста). 2) Сорія, Сористан (Сирія), у якій Халеб або Алеппо — резиденція паші, – Дамаск. – До цього належить

Палестина, у якій м. Єрусалим, або Соліма, розташований на 4 пагорбах, Газа — портове місто.

3) Месопотамія, або Аль-Джазіра, з MS. Кара-Емід, або Діярбекір, над Тигром.

4) Турецька Грузія (Сатабаго) з MS. Ахалцихе.

5) Туркоманія з Курдистаном та Іракською Аравією, у якій Арсерум, або Ерзурум, — резиденція паші, Басра, або Бассора, — складське місто для всіх товарів, привезених з Індії та Персії до Константинополя, і навпаки.

Про володіння в Аравії, Єгипті та землі, що сплачують данину, — Туніс, Триполіс і Алжир — йтиметься в розділах про Азію та Африку.

с. 59–60

РОЗДІЛ II.

АЗІЯ.

§. 1. Розташування, межі, величина. Азія лежить між 42–208° довготи та 9–78° широти. Межує на заході з Європою (Уралом, Доном), Азовським морем, протокою Феодосії (Кафою), Чорним морем, Константинопольською протокою, Мармуровим морем, Дарданелльською протокою, Середземним морем і Суецьким морем; на півдні — з Індійським морем та його затоками, на сході — зі Східним океаном, а на півночі — з Льодовитим морем, і охоплює 763208 квадратних миль площі.

§. 2. Гори. Посередині є стовбур усіх гір — Богдо-Оола, відгалуженнями якого є Алтай, Муссарт і Саянські гори, далі — Уральські гори, Кавказ, Тавр і Арарат.

§. 3. Моря: 1) Льодовите море із затоками Білою, Курською, Обською тощо. 2) Східне, або Тихе море, частинами якого є: Північний архіпелаг з Анадирською та Камчатською затоками, Японське море й затоки Кореї, Ванхай (Жовте море), Нанкінська затока; 3) Індійський океан, частинами якого є: Аравійське та Перське моря, Аравійська затока (море

Палестина, головне місто Єрусалим, або Соліма, з чотирма горами. – Газа — пустеля.

3) Месопотамія, або Аль-Джазіра, головне місто якої Кара-Емід, або Діярбекір, на Тигрі.

4) Турецька Грузія (Сабатаго), головне місто якої Акалцизі.

5) Туркоманія, Курдистан, а також Арабський Ірак, головні міста якого Арсерум, або Ерзерум, — басашське місто, Басра, або Бассора, — склад високих товарів, привезених з Індії та Персії до Царгорода, і прилеглих земель. Про поселення Аравії, Єгипту та країни, як-от Туніс, Триполі й Алжир, буде сказано в Азії та Африці.

с. 112–113

Розділ II. Азія. § 1. Положення, межі, величина.

Азія (: Азія) лежить між 42–208° довготи, а між 9–78° широти. – Межує на заході з Європою (: Уралом і Доном), Азовським морем, протокою Феодосії (: Кафою), Чорним морем, Константинопольською протокою, Мармуровим морем, Дарданелльською протокою, Середземним морем і Суецьким морем; на півдні — з Індійським морем та його затоками; на сході — з великим Східним океаном=//ним; а на півночі — з Льодовитим морем; і охоплює 763,208 квадратних миль площі.

§ 2. Гори.

На заході та трохи (: або чотири) найвищі гори Богдо-Оола, відгалуженнями яких є Алтай, Муссарт і Саянські гори; далі гори Уральські, Кавказькі, Тавр і Арарат.

§ 3. Моря.

1) Льодовите море ледове з його затоками Білою, Карською, Обською тощо. 2) Східне, або Тихе (: спокійне), море, частинами якого є: Лабрадор (: Архіпелаг), північне, з його затоками Анадірською, Камчатською, — Японське море та затоки Кореї, Шанхай, (Жовте море), Нанкінська.

червоне), перська, бенгальська, Індійські архіпелаги, затоки тункинська і Сіамська, 4) Середземне море. с. 60–61 <...>

3) Індійський океан, частини якого є: Аравійське море, Перське, протоки Аравійські (Червоне море), перські, бенгальська—Коромандельська, Індійський Лаккадівський океан, протоки Тункінська та Сіамська. 4) Південний океан. с. 113–115 <...>

§. 10. Японія.

Складається з багатьох родючих і безплідних островів, скель і кіс у великому Океані, який у цій місцевості називається Японським морем. Ця країна, що лежить на сході Азії, нібито має площу 8625 квадратних миль і 35 мільйонів мешканців. Усі острови сповнені стрімких гір, укритих вічним снігом; на самому Ніфоні є 5 вулканів. Панівна релігія — буддистська (що містить поклоніння індійським і китайським богам). Управління поділене між багатьма малими князями, під верховною владою Куба-Соми, тобто імператора. Даїрі є головою духовенства.

X. Японія. Складається з дуже численних і родючих островів, острівців і кіс (тобто гаків) у великому океані, який у цій місцевості називається Японським морем. Уся ця країна, що лежить на сході Азії, нібито має 8625 квадратних миль площі та 35 мільйонів жителів. Усі острови сповнені стрімких і вкритих вічним снігом гір; на самому Ніфоні є 5 вулканів. — Панівна віра — буддистська (охоплює поклоніння двом індійським і китайським богам). — Управління поділене між багатьма малими князями, під верховною владою Куба-Соми, або імператора. Даїрі є головою духовенства (духовенства).

Головні острови такі: 1. Ніфон або Ніпон з містом Еддо; налічує понад мільйон мешканців, є резиденцією імператора, палац якого, за переказами, має 5 годин їзди по периметру. 2. Кіусіу (Ксімо), на якому розташоване торговельне місто Нанґасакі з портом. с. 71–72

Головні острови такі: 1) Ніфон або Ніпон з містом-столицею Еддо; має понад мільйон жителів, є резиденцією імператора, палац якого, за переказами, має п’ять годин їзди по периметру. 2) Кіусіу (Ксімо), на якому розташоване торговельне місто Нанґасакі з портом. с. 132–133

РОЗДІЛ III. АФРИКА.

Розділ III. Африка. §. 1. Розташування, межі, величина.

§. 1. Розташування, межі, величина. Африканський півострів простягається від 1–99° довготи та від 34° південної до 37° північної широти, сполучається з Азією Суецьким перешийком Суецьким, що має лише 12 миль завширшки; з інших боків, а саме із заходу й півдня, омивається Атлантичним та Ефіопським, зі сходу — Індійським, а з півночі — Середземним морями; площа його становить 531 638 квадратних миль.

Півострів Африки простягається від 1–99° довготи та від 34° південної до 37° північної широти, сполучається з Азією Суецьким перешийком, завширшки лише 12 миль; з інших боків, а саме із заходу й півдня, омивається Атлантичним та Ефіопським, зі сходу — Індійським, а з півночі — Середземним морями; його площа становить 531 638 квадратних миль.

11

§. 2. Ґрунт здебільшого піщаний і небагатий на воду, сповнений довгих пустель. Значніші гори Ксієнжицеві, тобто абіссинські Альпи, Атласові, Сніжні та інші.

§. 3. Моря: Середземне, Атлантичне, Етіопське моря, Індійський океан із Мозамбіцьким каналом, Аравійське та Червоне моря. с. 72 <...>

§. 15. Південне узбережжя населене готентотами, диким і зухвалим народом, а також європейцями. Столицею цієї країни є Кап.

§. 16. Острови. I. Острови на схід від Африки: 1) Аміратські, 2) Маґе або Сейшельські, 3) Коморські, 4) Мадагаскар(¹⁸²⁶)¹⁸²⁸, 5) Маскаренські. II. Острови на захід від Африки: 1) о-в Святої Єлени. 2) Вознесіння, 5) Ґвінейські, 4) Зеленого мису, 5) Канарські, 6) Мадейра і Порту-Санту, 7) Азорські, Терсейрські та інші. с. 78–79

РОЗДІЛ IV. АМЕРИКА.

§. 1. Положення, межі, величина. Лежить між 210–344° довготи, а від 56° південної до 80° північної широти. Межує на сході з Атлантичним океаном, на півдні з Магеллановим морем, на заході з Азійським океаном, на півночі для

§. 2. Ґрунт. – Ґрунти великої товщини частково глинисті, не мають великої кількості води, сповнені довгих гірських хребтів. – Гори переважно Місячні або гірські Альпи, – Атлаські, Снігові (: чи Снігові), і багато хребтів.

§. 3. Моря. – Середземне, Атлантичне, Етіопське моря, Індійський океан із Мозамбіцьким каналом, Аравійське та Червоне моря. с. 133–135 <...>

XV. Південне узбережжя заселене готентотами (диким і зухвалим народом) та європейцями. Столицею цієї країни є Кап. XVI. Острови. 1) Острови на схід від Африки: – а) Аміратські. – б) Мае або Сейшели, – в) Коморські. – г) Мадагаскар, – ґ) Маскаренські. 2) Острови на захід від Африки: а) о-в Святої Єлени, – б) Вознесіння (Ascension) – в) Ґвінейські. – г) Зеленого мису. – д) Канарські. – е) Мадейра і Порту-Санту. – є) Азорські (Acores) – Терсейрські та інші. с. 146

Розділ IV. Америка. §. 1. Положення, межі, розміри. Вона простягається між 210–344° довготи, а від 56° південної до 80° північної широти. Межами її на сході є Атлантичний океан, на півдні — Магелланове море, на заході — Великий океан, а на півночі — вічні сніги та

12

Межі вічних снігів і льодів невідомі. Площа сягає 753000 квадратних миль.

§ 2. Гори в цій частині світу найвищі, з них найвизначніші Кордільєри — неосяжний ланцюг, що простягається до південної та північної Америки, серед яких Чімборасо — найвища на всій землі.

§ 3. ^{(1825; 1826} Острови^{) (1828} Моря: Скандинавські, або північний океан, частиною якого є море Ескімо з відгалуженнями Ескімо, Гудзоновою, Джеймсовою та Баффіновою; західний Етіопський океан із Бразильським і Магеллановим морями, океан атлантичний, або південне море, із затокою Панама та Каліфорнійським морем.

с. 79 <...>

19) Ла-Маргарита належить Іспанії. 20) Кюрасао — Нідерландам. C. Багамські, або острови Лукайські, що перебувають під владою англійців: це архіпелаг, що складається зі 200, а за іншими даними — із 700 островів; найзначніші з них: Провіденс, Абако, С. Сальвадор, або Кай-Айленд — перша країна, відкрита Христофором Колумбом. с. 87

Межі льодів невідомі. — Площа — 753,000 квадратних миль.

§ 2. Гори.

Гори в цій частині світу найвищі, з них найвизначніші Кордільєри — неосяжний ланцюг, що простягається до південної та північної Америки, серед яких Чімборасо — найвища на землі.

§ 3. Острови й моря. Скандинавські острови, або північний океан, частиною якого є море Ескімо, Гудзонове, Джеймсове й Баффінове; Атлантичний океан, Західний Етіопський океан із Бразильським і Магеллановим морями, Тихий океан, або південне море, із затокою Панама та Каліфорнійським морем. с. 146–148 <...>

19) Ла-Маргарита належить Іспанії. 20) Кюрасао належить Нідерландам. C. Багамські, або острови Лукайські, підлеглі англійцям: це архіпелаг, що складається з 200, а за іншими даними — із 700 островів; найвизначніші з них: Провіденс, Абако, С. Сальвадор, або Кай-Айленд, — перша країна, відкрита Христофором Колумбом. с. 162

РОЗДІЛ V. АВСТРАЛІЯ, АБО ОКЕАНІЯ. Охоплює всі острови Тихого океану, розташовані в південній частині землі, починаючи зі сходу від східних індійських островів аж до західного узбережжя Америки.

Частини такі: 1. Нова Голландія: на її східному узбережжі англійці заснували колонію злочинців і назвали її Новим Південним Уельсом. Тут місто Сідней.

Розділ V. Австралія, або Океанія. Охоплює всі острови Тихого океану, розташовані в південній частині землі, починаючи на сході від східних індійських островів аж до західного узбережжя Америки. Частини такі: 1. Нова Голландія: на її східному узбережжі англійці заснували колонію злочинців (злочинців) і назвали її Новим Південним Уельсом.

з чудовою гаванню. Острів Norfolk, дуже родючий, також належить сюди.

2. Нова Гвінея після Нової Голландії — найбільший острів у південному океані; його дикі мешканці складають три окремі народи, а саме: папуаси, харафори й оранбаджі.

3. Нова Британія населена підозрілими й підступними пайпусами, які займаються належним обробітком землі та чудовими плантаціями пісангу, ямсу й цукрової тростини; поблизу розташовані острови Йорк, Сендвіч, Портленд, Малґрава та інші.

с. 87–88

<...>

16. Острови Пасхи та Зелених свят мають твертий і кам’янистий ґрунт; мешканці островів Пасхи невисокого зросту й мають довгі вуха.

17. Сендвічеві острови мають чудовий ґрунт; мешканці (яких налічується до 400 000) вродливі, смагляві, займаються землеробством, рибальством і будуванням кораблів, дотримуються європейських звичаїв. Найвищий начальник цих островів Тамаооно прийняв європейські звичаї, англійську мову та звичаї, так що більша частина мешканців говорить англійською. Людські жертвоприношення тут є звичними; під час молитовних жертвоприношень вони виривають собі передні зуби. Найбільший із цих островів Овайгі був зайнятий англійцями 1794 року, однак давній уряд і релігію не було порушено; вони зберігаються й досі.

КІНЕЦЬ.

с. 90

місто Сідней є дуже гарним портом. Острів Норфолк дуже родючий, він також тут належить.

2. Нова Гвінея, після Нової Голландії, є найбільшим островом у південній частині; на ньому живуть дикі люди, поділені на три основні племена, а саме: папуаси, харафори та оранбаджіу.

3. Нова Британія населена підозрілими й підступними пайпусами, які займаються належним обробітком землі та гарними плантаціями пісангу, ямсу й цукрової тростини; поблизу є острови князя Йорка, Сендвіч, Портленд, Малґрава та інші.

с. 162–163

<...>

16. Острови Пасхи та Зелених свят мають твердий і кам’янистий ґрунт; мешканці островів Пасхи невисокі, мають низький зріст і довгі вуха.

17. Сендвічеві острови мають надзвичайно родючий ґрунт; мешканці (яких налічується до 400 000) вродливі, смагляві, займаються землеробством, рибальством і будуванням кораблів, дотримуються європейських звичаїв. Найвищий начальник цих островів Тамаооно прийняв європейські звичаї, англійську мову та звичаї, так що більша частина мешканців говорить англійською. Людські жертвоприношення тут є звичними; під час молитовних жертвоприношень вони виривають собі передні зуби. Найбільший із цих островів Овайгі був зайнятий англійцями 1794 року, однак давні уряд і релігію не було порушено; вони зберігаються й досі.

Кінець.

с. 166

3. Відмінності рукопису Пабрєжи від оригіналу: помилки, виправлення, доповнення

Порівнюючи текст Gkz Шафцайєра та записаний Пабрєжею переклад, виявляємо відмінності від оригіналу потрійного характеру: помилки, виправлення та доповнення.

Помилок небагато, вони різного типу: час від часу Пабрєжа помиляється, переписуючи назви географічних об’єктів, — пропускає слова з повторюваним коренем (див. приклад 1), помиляється, виправляючи назви географічних об’єктів, що повторюються (приклад 2), або замість потрібного слова чи цифри повторює напис, що стоїть поруч, або його частину (приклади 3 і 4), пор.:

14

(1) В Індійський океан, до якого належать: Мозамбіцький канал, Аравійське та Перське моря із затоками Аравійською та Перською, Бенгальською, Сіамською, Тонкінською, та Індійський архіпелаг (Gkz 1828: 7). → І Індійський океан, до якого належать: Мозамбіцький канал, море Аравійське, та Перське із Бенгальською, Сіамською, Тонкінською затоками та Індійським архіпелагом (PalG 8).

(2) а) Смоленськ над Дніпром, б) Дрогобуж, також над Дніпром (Gkz 1828: 17). → а) Смоленськ над Дніпром. б) Дрогобуж також над Дністром (PalG 28).

(3) Нідерландське королівство. Межує на півночі й заході з Північним морем, на півдні — з Францією, на сході — з Німеччиною. <...> Релігія. Різні віросповідання користуються однаковим урядовим захистом, але на півночі реформатська, а на півдні⟧ католицька релігія є релігією більшої частини мешканців (Gkz 38). → Нідерландське королівство. Межує на півночі й заході лише з північним морем, на півдні — з Францією, і на сході — з Німеччиною. <...> Віра. Різні віри користуються рівним урядовим захистом, але на півночі реформатська^³⁰, а на півдні⟧ католицька, і це віра більшої частини мешканців (PalG 71).

(4) IV. Велике Фінляндське князівство, або Фінляндія, що має 4608 квадратних миль, за Фрідріхсгамським договором 1809 року відступлена Швецією, поділяється на 8 губерній (Gkz 1828: 21–22). → IV. Велике князівство. Фінляндія, або Finlandyja, має 4809. квадратних миль, за Фрідріхсгамським договором 1809 року відступлена Швецією, поділяється на 8 губерній (PalG 39).

Відмінність самогітського написання назви Азійського океану під час перекладу фрази океан атлантичний із видання Gkz 1828 року та попередніх видань можна оцінювати двояко: як ознаку відсутності цієї помилки у виданні Gkz 1832 року або як свідчення уважності Пабрєжи до фактичної інформації перекладеного тексту (див. виділення й коментарі до прикладу 5):

(5) океан атлантичний, західний Ефіопський океан із Бразильським і Магеллановим морями, океан атлантичний^³¹, тобто південне море з Панамською затокою та Каліфорнійським морем (Gkz 1828: 79). →

^³⁰ У рукописі Пабрєжи видно виправлення під час написання reformowaney (ey написано замість a?).

^³¹ Цю помилку в пізнішому, значно оновленому Gkz (1845: 107) виправлено: океан Спокійний. Можливо, цієї помилки вже не було і у виданні 1832 року (у такому разі це був би ще один додатковий доказ того, що Пабрєжа користувався Gkz 1832 року).

15

великий атлантичний океан, західний Ефіопський <...>, великий Азійський 32, або південне море з Панамською затокою та Каліфорнійським морем (PaIG 146–148).

Виправлення в перекладі бувають двох типів. В одному випадку Пабрєжа робить нотатки, що виникли через розуміння тексту (див. приклад 6), або розмірковує, який із членів лексичної дублети, що записується, був би доречнішим (приклади 7–8), пор.:

(6) Португальське королівство. Межує на півночі та сході з Іспанією, на півдні й заході — з Атлантичним океаном, і має площу 1656 кв. миль, а населення — 3 683 000 осіб. Значніші річки: Мінью, Дору, Таг, Гвадіана (Gkz 26). → Португальське королівство. Межує на півночі та сході з Іспанією, на півдні й заході — з Атлантичним океаном; має площу 1656 квадратних миль, а населення — 3 683 000 мешканців (чи чоловіків: бо в польській книжечці замість m. стоїть znoczity чи mieszkánców, чи meszcz yzn.?) Значніші річки: Мінью, Дору, Таг, Гвадіана (PaIG 49).

(7) V. Князівство Лукка має 23 квадратні милі, 120 000 мешканців, належить княгині Марії Людвіці, відповідальній королеві Етрурії, місто Лукка над річкою Серкіо (Gkz 33). → V. Князівство і місто Лукка: має 23 квадратні милі та 120 000 мешканців; належить княгині Марії Людвіці, підпорядкованій (або краще: підпорядкованій) королеві Етрурії; столичне місто Лукка біля Серкіо (PaIG 62).

(8) інші міста — Козеніце, Солєц над Віслою із замком стародавнім (Gkz 24). → інші міста — Козеніце, Солєц на Віслі з фортецею (або краще: замком) давньою (PaIG 44–45).

Інший тип авторських вставок містить примітки енциклопедичного (інформаційного) характеру й водночас показує, що саме Пабрєжа на той час додатково з’ясовував і записував на полях, щоб згодом не виникало сумнівів у нього самого, а можливо, і в майбутніх читачів (або слухачів, якби самогітський список призначався для уроків географії).

У перекладі є чотири вставки, позначені літерами (a), (c: c:), (d), (e)33, які на полях пояснюють поняття амта, фунт стерлінгів, дієцезія, шакал (див. PaIG 89, 101, 103, 123), — ці інформаційні примітки34 не мають відповідника в польському тексті. Вони свідчать про ретельність Пабрєжи й порівняно невелику кількість незрозумілих для нього речей (пор. фрагменти доповнень Пабрєжи, наведені в таблиці 2).

32 Пабрєжа, найімовірніше, також розумів це як східний океан, тобто спокійний (пор. Gkz 1828: 7, 19), який на початку рукопису він називав також великим сонячно-східним, або східним, або спокійним великим морем, пор.: велике східне море (або) східне велике море, або спокійне; на Великому морі східному (PaIG 9, 34).

33 Послідовність цих приміток у PaIG системна: примітки, позначеної літерою b, у рукописі Пабрєжи немає.

34 На те, що Пабрєжа окремо подає примітку про шакалів, звертав увагу і Skorupskas (2019: 29).

16

Таблиця 2. Додаткові матеріали Пабрєжи в самогітському перекладі Geografija krótko zebrana (зіставлення кількох фрагментів тексту Gkz і PaIG)

Gkz 1828

PaIG

Тут також належить 1) <...>

Тут належать також 1) <...>

3) Дотеперішні великі князівства та амти: Alzenau, Amorbach, Miltenberg і Henbach. 4) Дотеперішні фульдайські амти: Brückenau, Hammelburg, Weihers, 5) Частина колишнього французького департаменту Mont-tonnere і Нижнього Рейну, місто Zweibrücken.

с. 47

3) Теперішні великі князівства та амти: Alzenau, Amorbach, Miltenberg і Henbach. 4) Колишні фульдайські амти: (a): Brückenau, Hammelburg, Weihers. 5) Частина колишнього французького департаменту Mont-tonnere та Нижнього Рейну, столичне місто Zweibrücken. (a) Amts (: Amt), це край землі, що має власного правителя, містить кілька парафій.

с. 88–89

Тут є острів Anglesea, на якому багата мідна копальня, що приносить щороку 3 000 000 фунтів стерлінгів. с. 53

Тут є острів Anglesea, біля якого корисна копальня щороку приносить 300 000 фунтів стерлінгів (: c:) (: c:) Фунт стерлінгів — це шість з половиною срібних талерів. с. 101

Поділ. I. Данське королівство, за винятком князівств, поділяється на дієцезії, а саме: <...>. с. 55

Далі. I. Данське королівство, за винятком князівств, поділяється на дієцезії (d), а саме: <...>. (: d:) Дієцезія — те саме, що й провінція. с. 103

§. 4. Аравія. <...>

IV. В Аравії. <...>

Плоди цієї країни: найкращі коні, дикі осли, верблюди, буйволи, вівці, леви, тигри, шакали тощо, рис, манна, цукор,

Плоди її такі: найкращі коні, дикі осли, верблюди, буйволи, вівці, леви, тигри, шакали, (e) тощо. Рис, манна, цукор, вино,

17

вино, бавовна, кава, мирра, алое, ладан, сіль, залізо, свинець і різні камені. с. 65–66

бавовна, кава, мирра, Алое (: алое) видобувають, дрова, залізо, свинець і різні камені. (e) Шакал — хижий вовк, за Ліннеєм називається Canis aureus, шерсть жовта з рудим, удень живе в лісах або між горами, але вночі завдає страшної шкоди. с. 121, 122–123

Зіставлення текстів виявило також дві невеликі за обсягом вставки, пов’язані з настановами Пабрєжи щодо самогітської та громадянської ідентичності.

Європейські мови в Gkz описано з виокремленням 11 основних мовних груп. До 9-ї мовної групи належать латиська й литовська мови, пор. §. 10. Основних мов налічують одинадцять: <…> 9) Латиська і Литовська <…> (Gkz 1828: 12). Пабрєжа міняє місцями латиську й литовську мови, а перед ними додатково вписує, що серед цих мов є також Жемайтійська, «жемайтська мова», пор. §. 10. Мови. Групи мов одинадцять. <…> 9.) Жемайтійська, Литовська і Латиська. <…> (PalG 19–20) (повну цитату див. у таблиці 3).

Росії, названій у перекладі Російською цісарщиною, список орденів Пабрєжа доповнює двома популярними почесними відзнаками Польського королівства, які в Gkz і PalG наведено в наступному розділі книги Польське королівство → Польське королівство, — це ордени Білого Орла та св. Станіслава, які були також нагородами Речі Посполитої (пор. цитати з Gkz 1828: 16, 24 і PalG 27, 44, наведені в таблиці 3).

Таблиця 3. Вставки в перекладі Geografij̨a krótkо zebrana, що відображають настанови Пабрєжи щодо самогітської та громадянської ідентичності

Gkz 1828 (1826)

PalG

§. 10. Основних мов налічують одинадцять: 1) баскська, 2) шотландська (кельтогальська), 3) кімбрійська, 4) фінська, 5) грецька, 6) латинська, від якої походять: італійська, іспанська, французька та інші; 7) аранутська, або албанська, 8) германська у Німеччині з діалектами англійським, данським, шведським, голландським тощо; 9) латиська і литовська, 10) слов’янська най-

§. 10. Мови. Одинадцять мовних груп. 1.) Баскська. – 2.) Шотландська (кельтогальська). – 3.) Кімбрійська. – 4.) Фінська. – 5.) Грецька. – 6.) Латинська, від якої походять: італійська, іспанська, французька та інші. – 7.) Аранутська, або Албанська. – 8.) Германська у Німеччині з діалектами англійським, данським

шведським, голландським та іншими; найголовніші її діалекти: російський, польський, чеський тощо. 11) Тюрксько-татарська в Туреччині, Криму тощо, а крім цих — єврейська та циганська. с. 12

шведською, данською, голландською тощо. – 9.) Жемайтійська, Литовська та Латиська. – 10. Слов’янська, найвища над усіма: найвизначніші її діалекти: Російська, Польська, Чеська тощо. – 11.) Тюрксько-татарська у Туреччині, Криму тощо; крім того, Єврейська та Циганська. с. 19–20

Російська імперія. <…> Герб держави. Чорний двоголовий орел із двома коронами на золотому полі. Ордени. Св. Андрія, св. Катерини, св. Володимира, св. Олександра Невського, св. Анни та св. Георгія. с. 14–16

Російська імперія. <…> Державний герб. Чорний двоголовий орел із двома коронами на золотому полі. Відзнаки (ордени): Св. Андрія, Св. Катерини, Св. Володимира, Св. Олександра Невського, Св. Анни та Св. Георгія, Св. Станіслава, Білий Орел тощо. с. 23–27

§. 2. Польське королівство. <…> Герб королівства: білий орел на червоному полі, на грудях чорний двоголовий орел. Ордени: Білого орла, св. Станіслава, поділений на 4 класи, а також військовий хрест за військові заслуги, поділений на три класи. с. 22–24

Польське королівство. <…> Герб королівства. Білий орел на червоному полі, на грудях орла — чорний двоголовий орел. Відзнаки. Білого орла, Св. Станіслава, поділений на чотири класи, а також військовий хрест за заслуги, який надають за військові заслуги й поділяють на три класи. с. 40–44

ВИСНОВКИ

Збережений рукопис Пабрєжи обсягом 166 сторінок, що не має титульного аркуша й починається словами Įžegis Geograpyje, містить самогітський переклад географічного підручника Szafčajeris, який у першій половині XIX ст. неодноразово видавали у Вільнюсі в друкарні Zawadzki. Систематичне зіставлення тексту самогітського рукопису

19

із текстами різних версій підручника Szacfajeris — Geografia początkowa (1817; 1818b) та Geografija krátko zebrana (1825; 1826; 1828) — показує, що джерелом перекладу Пабрєжи була пізніша версія, видана під назвою Geografija krótkо zebrana. Найімовірніше, у своєму рукописі Ižgėis Geograpyje Пабрєжа самогітською мовою записав текст видання Geografija krótkо zebrana 1828 року або згаданого в бібліографічних зведеннях, але поки не знайденого видання 1832 року, яке могло містити передбачувані зміни. Кілька розбіжностей у перекладі Пабрєжи з виданням Gkz 1828 року дають підстави припускати, що у виданні 1832 року деякі історичні (наприклад, згадка Григорія XVI, який став папою 1831 року) або географічні дані були записані інакше (наприклад, виправлено згадку океан атлантичний замість океан Спокійний, який Пабрєжа називає великим Азійським, або великим сонячно-східним (чи) східним, — помилку).

Зіставлення PaIG із текстом Geografija krótkо zebrana підтверджує думку попередніх дослідників — Subačius (1996: 42) і Gedrimas (2003: 119, 132) — про те, що рукопис Пабрєжи Ižgėis Geograpyje створено на початку 4-го десятиліття XIX століття.

Переклад досить буквальний, оскільки Пабрєжі потрібно було створити нову термінологію, а енциклопедичний характер тексту Geografija krótkо zebrana вимагав точності під час перекладу. Пабрєжа був уважним, рідко помилявся, виправляв неточності, покращував подання тексту. Зіставлення перекладу з оригіналом виявляє кілька авторських вставок Пабрєжи. Вони трьох типів: це інформаційні примітки про кілька слів (амт, дієцезія, фунт стерлінгів, шакал), а також декларація інакше зрозумілої національної — самогітської — ідентичності (під час перекладу списку європейських мов додатково вписано самогітську мову) та громадянської ідентичності (список нагород Російської імперії доповнено двома тогочасними нагородами Польського королівства — орденами Білого Орла та св. Станіслава, які були почесними відзнаками Речі Посполитої).

Встановлений зв’язок рукопису Ižgėis Geograpyje із джерелом перекладу Geografija krótkо zebrana дає нові знання про тенденції самогітської та литовської педагогіки в 3–4-му десятиліттях XIX століття й відкриває нові можливості для дослідження лексики, правопису та термінології Пабрєжи того періоду.

ŠALTINIAI

Gkz 1825: [Szacfajer Walenty, par.] Geografija krótkо zebrana podług ostatnich traktatów ułożona [Geography Briefly Collected and Arranged According to the Latest Treatises], nanowo przejrzana i poprawiona przez W. Szafcajera, Wilno: Józef Zawadzki własnym nakładem.

Gkz 1826: [Szacfajer Walenty, par.] Geografija krótkо zebrana podług ostatnich traktatų ułożona [Geography Briefly Collected and Arranged According to the Latest Treatises], nanowo przejržana i poprawiona przez W. Szafcajera, Wilno: Józef Zawadzki własnym nakładem. Prieiga internete: https://polona.pl/item-view/50689e75-d0b5-4592-b80f-f61dfe6960aa.

20

Gkz 1828: [Szacðajer Walenty, par.] Geografia krótko zebrana podług ostatnich traktatów ułożona [Geography Briefly Collected and Arranged According to the Latest Treatises], nanowo przejrzana i poprawiona przez W. Szacfajera, Wilno: Józef Zawadzki własnym nakładem. Prieiga internete: https://polona.pl/item-view/0acbdd8e-11a4-4839-9ee8-39041e14228d.

Gkz 1845: [Szacfajer Walenty, par.] Walentego Szacfajera Geografia krótko zebrana [Walentу Szacfajer’s Geography Briefly Collected], wydanie nowe, podług ostatnich traktatów ułożone, przejrzane i poprawione, Wilno: Nakładem i drukiem Józefa Zawadzkiego. Prieiga internete: https://rcin.org.pl/dlibra/publication/89874/edition/69163.

Gp 1811: S[zacfajer] W[alenty] ^²1811, {Geografia początkowa dla pożytku uczącey się młodzi podług ostatnich traktatów ułożona i powiększona [Introductory Geography for the Benefit of Young Learners, Arranged and Expanded According to the Latest Treatises], przez W... S..., wyd. 2., Wilno 1811 Zawadzki}. Prieiga internete: https://polona.pl/preview/feca5d42-9ba1-4bb6-a1b8-497af3130465.

Gp 1817: S[zacfajer] W[alenty] ⁽³⁾1817: Geografia początkowa dla pożytku uczącey się młodzi, podług ostatnich traktatów ułożona [Introductory Geography for the Benefit of Young Learners, Arranged and Expanded According to the Latest Treatises], wydanie trzecie, znacznie przerobione i poprawione, przez W... S... w Wilnie nakładem. i drukiem J. Zawadzkiego. w Wilnie i Warszawie. w Xięgarniach tegoż.

Gp 1818a: S[zacfajer] W[alenty] ^³1818: Geografia początkowa dla pożytku uczącey się młodzi, podług ostatnich traktatów ułożona [Introductory Geography for the Benefit of Young Learners, Arranged and Expanded According to the Latest Treatises], wydanie trzecie, znacznie przerobione i poprawione przez W... S... w Krakowie, w drukarni akademickiey 1818.

Gp 1818b: S[zacfajer] W[alenty] ^⁴1818: Geografia początkowa dla pożytku uczącey się młodzi, podług ostatnich traktatów ułożona [Introductory Geography for the Benefit of Young Learners, Arranged and Expanded According to the Latest Treaties], wydanie czwarte nanowo przejrzane i poprawione przez W... S..., w Wilnie nakładem i drukiem Józ. Zawadzkiego, w Wilnie i Warszawie. w Xięgarniach tegoż 1818. Prieiga internete: https://polona.pl/item-view/3c74fd18-fdc3-4be7-a679-12c5783ea184.

PalG: [Pabreža Jurgis, XVIII a. II ketvirtis] 2019: Ižegis Geograpyje [Introduction to Geography] (: Žemiuraszts) <...>] [Introduction to Geography], 166 p., rankraštis saugomas Vrublevskių bibliotekoje, F9-3361, faksimilė žr. Jurgio Ambraziejaus Pabrežos geografija, par. R. Šepetytė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas (perrašą žr. p. 65–230).

LITERATŪRA

Echard Laurence, par., 1782: Dykyonarzyk Geograficzny Czyli Opisanie Krolestw, Prowincyi, Miast, Biskupstw, Xięstw, Hrabstw, Margrabstw, Portow, Fortec y innych miejsc

21

znaczniejszych w czterech częściach świata <...> [Geographical Dictionary, or Description of Kingdoms, Provinces, Cities, Bishoprics, Principalities, Counties, Margraviates, Ports, Fortresses, and other places of importance in the four parts of the world] 1, Warszawa: Drukarnia Piotra Dufoura.

Estreicher Karol 1878: Bibliografia polska XIX stulecia [Lata 1800–1881] [Polish Bibliography of the 19^th Century [Years 1800–1881]] 4: R–U, Kraków: Drukarnia uniwersytetu Jagiellońskiego.

Gedrimas Robertas 2003: J. A. Pabrėžos geografijos vadovėlio terminai [Terminology of J. A. Pabrėža’s Geography Textbook]. – Terminologija 10, 117–134.

Gidžiūnas Viktoras 1994: Jurgis Ambraziejus Pabrėža, Vilnius, Roma: Lietuvių katalikų mokslo akademija.

Kažukauskaitė Ona, Šepetytė Rita, par., 2009: Jurgis Ambraziejus Pabrėža Taislius augyminis I–223 [Jurgis Ambraziejus Pabrėža’s “Taislius augyminis” I–223], Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Kišūnienė Nijolė 1972: J. Pabrėžos bibliografija [Bibliography of J. Pabrėža]. – Jurgis Pabrėža (1771–1849), Vilnius: Mintis, 95–114.

Pacevičius Arvydas, Raudytė Nijolė 2023: Žemaičių daktaras Faustas. Jurgio Ambraziejaus Pabrėžos bibliotekos kilmė, raida ir paveldas [Samogitian Doctor Faustus. The Origin, Development and Heritage of the Jurgis Ambraziejus Pabrėža Library], Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.

PSB: Polski słownik biograficzny [The Polish Biographical Dictionary] 46(3), sąs. 190: Syska Józef – Szafraniec Sykstus, Warszawa, Kraków: Polska Akademia Nauk, 2009.

Skorupskas Ri Čardas 2019: Jurgio Ambraziejaus Pabrėžos geografija (J. A. Pabrėžos veikalo „Geographyje“ apžvalga–analizė) [The Geography of Jurgis Ambraziejus Pabrėža (Review–analysis of J. A. Pabrėža’s Work in “Geography”)]. – Jurgio Ambraziejaus Pabrėžos geografija, par. R. Šepetytė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 9–36.

Subačius Giedrius 1996: Jurgio Ambraziejaus Pabrėžos žemaičių kalba [Jurgis Ambraziejus Pabrėža’s Samogitian Language]. – Lietuvių Atgimimo istorijos studijos 8: Asmuo tarp tautos ir valstybės, 10–113.

Šepetytė Rita 2019: Pratarmė. Rankraščio kalbos ypatybės [Features of the Manuscript’s Language]. – Jurgio Ambraziejaus Pabrėžos geografija, par. R. Šepetytė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 7–8, 37–50.

Šepetytė Rita 2020: Pratarmė. „Pamokslų vairingose materijose“ kalbos ypatybės. Rankraščio aprašas [Preface. Features of the Language of “Sermons on Various Matters”. Description of the Manuscript]. – Pamokslai vairingose materijose, sakyti Ambroziejaus Pabrėžos, par. R. Šepetytė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 7–8, 36–61, 791–798.

22

Šepetytė Rita, par., 2014: Jurgis Ambraziejus Pabrėža Taislius augyminis 224–776 [Jurgis Ambraziejus Pabrėža’s “Taislius augyminis” 224–776], Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Šepetytė Rita, par., 2015: Jurgis Ambraziejus Pabrėža Taislius augyminis 777–980 [Jurgis Ambraziejus Pabrėža’s “Taislius augyminis” 777–980], Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Šepetytė Rita, par., 2019: Jurgio Ambraziejaus Pabrėžos geografija [Geography of Jurgis Ambraziejus Pabrėža], Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Šepetytė Rita, par., 2020: Pamokslai įvairiose materijose, sakyti Ambroziejaus Pabrėžos [Sermons on Various Subjects, by Ambraziejus Pabrėža], Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Šilinskaitė Simona 2010: Lietuviškos geografijos terminijos raidos aspektai Jurgio Ambraziejaus Pabrėžos „Geografije“: magistro darbas [Aspects of the Development of Lithuanian Geographical Terminology in Jurgis Ambraziejus Pabrėža’s “Geography”: Master’s Thesis], Vilniaus pedagoginis universitetas. Prieiga internete: https://portalcris.vdu.lt/server/api/core/bitstreams/3da5c198-f387-4d8f-9611-9c7db6f34fc4/content.

Tarvydas Juozas 1972: J. Pabrėža – pirmojo lietuviško geografijos vadovėlio autorius [J. Pabrėža – Author of the first Lithuanian Geography Textbook]. – Jurgis Pabrėža (1771–1849), Vilnius: Mintis, 55–62.

Wieczorek Agnieszka 2011: Kształcenie i wychowanie w szkołach powiatowych misjonarzy prowincji litewskiej na przełomie XVIII i XIX wieku [Education and Upbringing of Missionaries of the Lithuanian Province in District Schools at the Turn of the ¹⁸th and 19^th Centuries]. – Klio – Czasopismo Poświęcone Dziejom Polski i Powszechnym 16(1), 43–76. Prieiga internete: https://apcz.umk.pl/KLIO/article/view/KLIO.2011.003/1096.

Zawadzki Józef 1812: Geografia powszechna, zawierająca krótkie opisanie stanu politycznego 5 części świata, z ostatniemi odmianami, jakie nastąpiły do r. 1812, z przydatkiem na końcu registru imion właściwych [Universal Geography, Containing a Short Description of the Political State of 5 Parts of the World, with the Latest Changes that Occurred up to 1812, with an Appendix at the end of the Register of Proper Names], edycya nowa poprawna, Wilno: Józef Zawadzki. Prieiga internete: https://polona.pl/preview/9e7f15d1-87b7-4f88-8ccb-3103a6400700.

23