TERMINOLOGIJA, MOKSLO KALBA IR DABARTIS

Казимерас ГАЙВЕНІС

КІЛЬКА ДУМОК ПРО СТАНДАРТИЗАЦІЮ ТЕРМІНІВ

Стандартизація термінів протягом останніх двох-трьох років показала, що успіх цієї роботи здебільшого залежить від того, як розробники стандартів розуміють терміни, які слова та їхні сполучення вважають термінами, як їх добирають, систематизують, класифікують і визначають. Крім того, розробники термінологічних стандартів часто припускаються ще й однієї методологічної помилки, а саме: їм здається, що під час підготовки стандарту для певної галузі термінологію слід переглядати й упорядковувати заново, замінюючи добрі терміни ще кращими. Насправді так робити не потрібно, оскільки терміни по суті можуть унормовувати лише відповідні термінологічні комісії, а не окремі розробники стандартів термінів. Визначаючи терміни, найчастіше обирають 3 розрізнювальні ознаки цього поняття, а саме: 1) науковий характер поняття; 2) точно визначене значення і 3) спеціальність поняття. Жодна з цих ознак окремо ще не виражає сучасного розуміння терміна. Наприклад, ніхто не сумнівається, що можна говорити про спортивну термінологію, але більшість понять цієї галузі не є науковими. Спеціальність поняття є ознакою його професійного вживання. Однак вона також не визначає належності слова до термінології, оскільки в професійному мовленні є не лише терміни, а й професіоналізми, жаргонізми та інші слова. Отже, терміни від звичайних слів (нетермінів) відрізняє не якась одна ознака, а їх сукупність. Термін — це не якесь особливе слово чи словосполучення, а слово або словосполучення, що має особливу функцію найменування поняття, або номінативну функцію. Тому з численних граматичних синонімів, наявних у загальновживаній мові, до термінології слід добирати лише найпридатніші. Наприклад, можна сказати щітка для взуття, щітка взуттю, щітка для чищення взуття, взуттєва чистильна щітка, щітка чистити взуття тощо. Усі ці синоніми по суті не суперечать граматичним нормам, але для термінології та стандартів термінів у цьому випадку найкраще підходить лише щітка для взуття — словосполучення з родовим відмінком, що виражає призначення. Тому терміноло-

6

ги, затверджуючи стандарти термінів, часто виправляють і перебудовують довгі назви, виражені різними відмінками.

У термінологічних системах складні поняття зазвичай називають багатослівними термінами. Наприклад, у вибірці з десяти стандартів термінів, затверджених 1993 року, загалом було 908 термінів. Із них 230 однослівних, 468 — двослівних, 150 — трислівних, 39 — чотирислівних, 13 — п’ятислівних, 6 — шестислівних і 2 — семислівних. Порівнявши цю вибірку з вибіркою з 0,016 стандартів термінів із російських технічних стандартів термінів², ми побачили, що наші терміни дещо коротші. У російських стандартах термінів однослівних термінів 10,16% (у нас — 25,3%), двослівних — 36,16% (у нас — 51,5%), трислівних — 26,99% (у нас — 16,5%), чотирислівних — 15,54% (у нас — 4,2%), п’ятислівних — 6,48% (у нас — 1,4%), шестислівних — 2,96% (у нас — 0,6%), семислівних — 0,84% (у нас — 0,2%)³. Звичайно, це порівняння може бути лише приблизним, оскільки вибірки різного розміру. Однак так чи інакше з цього зіставлення видно, що терміни в наших стандартах за стислістю не поступаються термінології деяких інших мов.

У практичній термінологічній роботі зазвичай розрізняють два типи відношень між поняттями: ієрархічні та неієрархічні. Найпоширенішими ієрархічними відношеннями є родо-видові відношення та відношення цілого й частини. Перші відношення в термінології трапляються в кілька разів частіше, ніж другі. Обидва ці відношення можна проілюструвати східчастими діаграмами, наприклад: а) родо-видові відношення та б) відношення цілого й частини:

¹ Дякую асистентці А. Норейкайте, яка надала статистичні дані.

² Б о л к о в а И. Н. О краткости стандартизованного термина // “Научно-техническая терминология”. М., 1989. 4. С.13.

³ Решта термінів мають сполучникові компоненти.

7

У проєктах стандартів термінів двослівні складені терміни, у яких головним компонентом називають ціле — машину, пристрій, прилад, а другорядним — її частину (деталь), іноді опосередковано позначають термінами типу «прикметник із суфіксом -inis, -ė + іменник у називному відмінку», наприклад: pavarinis → pavaros sraigtas, automobilinis → automobilio variklis тощо. У такому терміні компонент виражений так званим родовим відмінком відношення цілого й частини. Для позначення різновиду в нашій мові використовуються деякі граматичні засоби. Один із них — означені форми прикметників і дієприкметників. Такі форми є не в усіх наших мовах, тому трапляються люди, які не визнають їх і в термінології. Насправді часто нелегко визначити, чи потрібна термінові означена форма, чи ні. Однак загалом ці форми потрібні в термінології. Вони вказують на постійну ознаку, що розрізняє різновиди. Наприклад, gyvenamasis namas у певний час може бути нежилим, але все одно його називають gyvenamuoju namu. Geriamojo vandens зараз може ніхто не пити, але це все одно буде geriamasis vanduo, тобто вода певної якості. У «Граматиці сучасної литовської мови» (В., 1994) зазначено, що протиставлення означених і звичайних форм прикметників не є дуже виразним і послідовним; наведено приклади також із термінології, наприклад: saldus ir rūgštus pienas, bet saldieji ir rūgštieji pipirai, juodieji ir baltieji serbentai та ін. (с. 175). Насправді для називання і свіжого, і кислого молока означена форма прикметника не потрібна, оскільки йдеться про тимчасову ознаку поняття. Крім того, у термінології протиставлення різновидів може виражатися не лише антонімами, а й іншими термінами на позначення різновидів, наприклад: baltoji nykštukė (зірка) — juodoji nykštukė (зірка); juodieji metalai – spalvotieji metalai; juodoji rinka, baltieji suodžiai, baltosios eilės — протиставлення різновидів узагалі немає. Означені форми в термінології не потрібні лише тоді, коли означення різновиду має власне прислівникове означення, наприклад: lengvasis betonas (нім. Leichtbeton, англ. light-weight concrete), але ypatingai lengvas betonas (нім. besonders leichtes Beton, англ. very light concrete). Загалом у проєктах стандартів термінів означені прикметники й дієприкметники вживаються більш-менш нормально, але трапляються випадки, коли їх бракує або їх уживають надмірно.

Деякі укладачі стандартів термінів перекладають відсутні литовські терміни з інших мов і вважають, що переклад термінів — це передавання іншомовних відповідників і за змістом, і за формою-

8

формою. Насправді переклад термінів — це передавання лише змісту (термінологічного значення), тоді як збіг або незбіг форми термінів залежить від спорідненості мов. Наприклад, назва англійського стандарту — «Asphalt Concrete Mixtures and Asphalt Concrete for Road Construction». Перекладаючи її, слід уживати не назву, що повторює англійську конструкцію, «Asfaltbetonio mišiniai ir asfaltbetonis automobilių keliams», а властиве литовській мові словосполучення («Automobilių kelių asfaltbetonis ir jo mišiniai»).

Згідно зі стандартом Литовської Республіки «Принципи та методи термінології» (Lietuvos RST 1115–90), цілей визначення термінологічних понять є кілька: 1) характеристика поняття на певному рівні абстракції; 2) відмежування цього поняття від суміжних понять; 3) встановлення зв’язків поняття з іншими поняттями, щоб указати його місце в системі; 4) виокремлення поняття з метою унормування термінів. У практичній термінологічній роботі найчастіше використовують інтенсивні та екстенсивні визначення. Перші визначення вказують на найближче родове поняття, яке вже визначене або відоме всім, і ознаки, що характеризують поняття як вид цього роду (а). Другі визначення перелічують видові поняття, що належать до одного рівня абстракції (b). Наприклад:

a) бібліографічний запис — бібліографічні та інші дані про документ (його частину або групу документів), подані у встановленому порядку, за якими його розпізнають і знаходять у каталозі⁴;

b) лужноземельні метали — Al, Sc, Y, La⁵.

Для стандартів термінів характерніші визначення першого типу, тоді як визначення другого типу трапляються лише в термінологічних словниках. Інтенсивні визначення зазвичай є класичними визначеннями definitio per genus proximum et differentiam specificam. У таких визначеннях видових відмінностей може бути не одна, а кілька ознак. Це пояснюється тим, що іноді неможливо знайти єдину ознаку, яка відрізняла б визначуваний об’єкт від усіх інших об’єктів і по суті розкривала його зміст.

Помилки у визначеннях термінів у стандартах найчастіше виникають через неправильне розуміння відношень між визначуваним і визначальним поняттями.

⁴ Проєкт LST 1350: 1994.

⁵ Dauksas K. Chemijos žodynas. V., 1960.

9

…кування. Наприклад, оптичний термін «лінза» не можна визначити так: «Лінза — оптичний прилад, обмежений двома опуклими поверхнями». Тут обрану розрізнювальну ознаку «дві опуклі поверхні» мають лише деякі лінзи. За поверхнями вони бувають різними: обидві опуклі, обидві увігнуті, одна плоска, друга опукла, одна увігнута, друга опукла тощо. Отже, точніше визначення лінзи могло б бути таким: «Лінза — це оптичний прилад із двома поверхнями, що заломлюють світлові промені».

Порочне коло у визначеннях виникає тоді, коли об’єкт визначають поняттям, яке саме стає зрозумілим лише з визначуваного поняття. Наприклад, терміни narkotikai (а) і narkozė (б) не можна визначити так: а) «лікарські речовини, що спричиняють наркоз», якщо б) «стан організму, спричинений наркотиками».

Терміни не можна визначати словами, що належать до інших категорій або мають несумісні значення, наприклад: valkšnumas — «випадок, коли тверде тіло пластично деформується під дією тривалого навантаження або напружень». Термін valkšnumas позначає постійну властивість матеріалу, тоді як слово atvejis називає лише одиничну й випадкову подію. Отже, таке визначення слід виправити, наприклад: valkšnumas — властивість твердого тіла пластично деформуватися під дією тривалого навантаження або напружень».

Іноді стверджують, що так звані негативні визначення є хибними. Однак у термінології вони не завжди помилкові. Негативні визначення доречні в тих випадках, коли сутність змісту терміна (поняття) полягає в негативній ознаці, наприклад: nepataisomoji yda — дефект, який технічно неможливо усунути, а економічно — недоцільно.

У визначеннях стандартів на терміни не слід уживати заплутаних складних речень, а також різних модальних слів та інших вставних конструкцій, наприклад: зазвичай, винятково, основні, порівняно, насамперед тощо.

На завершення хотілося б наголосити, що наш досвід стандартизації термінів поки що невеликий. Ми лише вчимося цієї цікавої та перспективної роботи з упорядкування термінів. Тому Рада зі стандартизації Литви мала б видавати більше тимчасових стандартів на терміни, а розробники таких стандартів — більше цікавитися досвідом країн, які давно займаються цією роботою.

10