Термінологія в епоху глобалізації

SERGIUSZ GRINIEWICZ

Білостоцький університет

Важливість термінології в епоху глобалізації зумовлена тим, що сьогодні стрімке зростання наукових і технологічних знань практично неможливе без уваги до стану термінології. Спеціальні лексичні одиниці становлять понад 90 відсотків нових слів у сучасних мовах. Зростання наукової та технічної лексики відбувається значно швидше, ніж повсякденного мовлення, тому нині кількість термінів у деяких науках (наприклад, у хімії чи біології) перевищує кількість загальновживаних слів. Порівняймо такі цифри: повна, нескорочена версія словника Webster містить близько 700 000 англійських слів; найбільший російський 17-томний словник нараховує приблизно 120 000 слів (хоча вже існують словники, що містять близько 200 000 слів); водночас російська будівельна термінологія налічує понад 150 000 слів, сучасна біологічна термінологія — понад мільйон назв різновидів живих істот, а в хімії відомо понад 1,5 мільйона речовин. У промисловості вже на початку 1980-х років виготовляли понад 20 мільйонів типів різноманітної продукції, кожен з яких мав власну спеціальну назву.

Спеціальна лексика не лише вже становить основну частину будь-якої розвиненої національної мови, а й є її найдинамічнішим пластом. Так званий «інформаційний вибух» — тобто надзвичайно швидке зростання потоків наукової та технологічної інформації — спричинив термінологічний вибух, тобто величезне збільшення кількості нових термінів. Наприклад, за нашими підрахунками, на початку XIX століття існувало близько 10 тисяч будівельних термінів; на початку XX століття їхня кількість зросла до 30–35 тисяч, а нині може сягати 250 тисяч. Це відбувається тому, що кожні 25 років кількість наук і наукових дисциплін подвоюється, а кожна нова наука потребує власної термінології. Якщо врахувати, що згідно з даними⟧

10 Sergiusz Griniewicz | Terminology in the Era of Globalisation

Енциклопедії Britannica, у XX столітті виникло аж 2 500 нових наук і наукових дисциплін, то проблема термінології у XXI столітті набуває належних масштабів. Слід також звернути увагу на роль, яку відіграє термінологія різних галузей науки у формуванні наших знань про навколишній світ і самих себе, хоча уряди зазвичай недооцінюють і нехтують нею (Grinev, 1999).

Однією з головних проблем, що негайно постає у зв’язку з глобалізацією і яку можна чітко спостерігати, є потреба знайти ефективні мовні засоби міжнародного спілкування. З погляду мовознавства існує три можливі розв’язання проблеми спілкування в нових умовах, а саме:

- запровадження загальноприйнятої штучної мови як засобу спілкування;

- успішне розв’язання проблеми машинного перекладу; або

- вибір однієї з наявних мов як універсальної міжнародної мови або радикальне обмеження кількості міжнародних мов.

Історія спроб винайти штучні мови вельми вражає: було запропоновано різноманітні проєкти створення «ідеальних» мов, хоча жоден із них не набув широкого поширення. Досить сказати, що найуживаніша штучна міжнародна мова — есперанто — попри те, що існує вже понад століття, насправді не виправдала великих сподівань і не стала загальновідомою та переважною у вжитку міжнародною мовою. Це можна пояснити істотними вадами її створення: дискусійними лексичними нововведеннями, відсутністю попередньої оцінки можливих фонетичних і граматичних проблем для людей із різним мовним досвідом тощо. Проте навіть деякі ефективніші штучні мови, як-от окциденталь, запропонований цілком компетентними й майстерними мовознавцями та наділений багатьма перевагами — його легко зрозуміти навіть без ґрунтовних мовознавчих знань і навичок, а завдяки меншій кількості штучних конструкцій для запам’ятовування його легко вивчити, — не змогли набути достатньої популярності.

Але цей варіант, можливо, виходить за межі термінознавства, хоча деякі принципи творення нових слів загалом однакові; натомість наступні два варіанти безпосередньо пов’язані з термінологічними проблемами.

Наступне рішення — це машинний переклад. Головна перешкода на шляху до ефективного машинного перекладу полягає в тому, що у словниках ми

Terminologija | 2006 | 13

11

знайти безліч відповідників вихідного терміна. Як зазначалося в деяких публікаціях (Grinev, 1999), якщо словник наводить лише один відповідник вихідного терміна, завдання перекладача досить просте, хоча він усе одно має переконатися, що запропонований відповідник має те саме значення, що й вихідний термін. Ситуація ускладнюється, якщо для перекладу вихідного терміна є два варіанти. Вона стає ще складнішою зі зростанням кількості ймовірних варіантів перекладу.

Часто такі списки відповідників містять синоніми, варіанти та цілком різні терміни, наведені поруч, що вкрай спантеличує користувача словника. Навіть перекладаючи рідною мовою й чудово знаючи відмінності між запропонованими варіантами, перекладач не обов’язково знає, який із синонімів стандартизований і, отже, є бажаним. Перекладаючи з рідної мови, перекладач має розв’язати дуже складне завдання: розрізнити абсолютні відповідники, варіанти, часткові й умовні відповідники або цілком різні терміни, які часто наведено у словнику у випадковому порядку. У багатьох випадках автор термінологічного словника ретельно, але без критичної оцінки реєструє випадково вживані терміни й подає їх як варіанти перекладу — явище, яке я зазвичай називаю «embarras de richesses». Це неабияк ускладнює роботу перекладача. У машинному перекладі завдання стає ще складнішим, оскільки вибір відповідника є суто формальним — зазвичай система пропонує перший варіант.

Систематичне зіставлення національних термінологій під час укладання словника полегшує роботу й дає надійніші результати. Воно дає змогу чітко уявити наявні синонімічні та квазісинонімічні відношення між термінами в межах національних термінологій, вибрати найкращі терміни з групи синонімів, установити надійні відповідники для перекладу відповідної групи синонімів і забезпечити зворотність перекладу. Але найважливіше — це дає змогу звести до мінімуму кількість відповідників вихідного терміна, у багатьох випадках залишивши лише один. На жаль, цю проблему ще далеко не розв’язано, а сучасні тенденції укладання словників дають підстави для скептицизму.

Останнє рішення — обрати одну з наявних мов. Глобалізація промисловості, економіки, культури й навіть повсякденного життя створює нові умови існування та взаємодії національних мов. Одна з них — домінування певних мов, обраних як засоби

12

Sergiusz Griniewicz | Terminology in the Era of Globalisation

міжнародного спілкування. У нашій історії були періоди домінування однієї з престижних мов: у Середньовіччі латина була універсальною мовою писемності, на Сході цю роль відігравала арабська; у XVIII та XIX століттях французька була мовою освічених людей усієї Європи. Нині, починаючи з другої половини XX століття, англійська поступово стає домінантною мовою в усьому світі. Водночас ми спостерігаємо скорочення кількості мов, якими активно користуються. За розрахунками ООН, протягом нинішнього століття приблизно 2,500 із 3,000 мов, що функціонують сьогодні, зникнуть з активного вжитку. Ви можете зі мною не погодитися, але шанси деяких мов на виживання невеликі. У багатьох випадках гарячкові спроби відродити й підтримати фактично майже неіснуючі національні мови — це, по суті, марна справа.

Насправді ж зникнути приречені лише ті мови, сфера вжитку яких уже дуже обмежена (наприклад, мови одного села). У багатьох випадках зникнення означатиме лише зміну статусу — з мови на діалект, як, очевидно, нещодавно сталося з молдавською, яку було проголошено діалектом румунської. Водночас ми можемо спостерігати цілком протилежний процес: деякі діалекти, наприклад каталонська й галісійська в Іспанії та провансальська у Франції, набули статусу офіційних мов.

Зникнення національних мов може мати дві причини: найприродніша — звуження сфери застосування національної мови, що перетворює її на місцевий діалект; друга — вплив близькоспорідненої мови з історично зумовленою широкою сферою функціонування (як це було з українською та білоруською мовами, які наприкінці 1980-х років майже повністю витісняла російська мова).

З цього випливає, що мови, які збережуться, розширять свою сферу функціонування, а кількість їхніх носіїв зростатиме за межами країн походження (як цікавий факт можна згадати, що нині і британці, і росіяни становлять національні меншини серед носіїв відповідних мов як рідних). Із початком міжнародного використання деяких наявних мов постає проблема їхнього ефективного вживання. І тут виникає питання національної мовної політики.

Нині ми можемо спостерігати, що деякі політичні рішення щодо мови в нових державах, що постають, мають лише короткочасні політичні підстави й цілковито ігнорують природні тенденції мовного розвитку-

Terminologija | 2006 | 13

13

мент і тому не можуть сприйматися серйозно. Отже, вироблення обґрунтованих неупереджених рекомендацій на основі аналізу природних процесів еволюції та, зокрема, міжнародної взаємодії мов стає необхідністю. Така рекомендація насамперед має стосуватися термінології, оскільки, по-перше, цю частину словникового складу можна регулювати найпростіше (спеціальну лексику, цілком імовірно, можна свідомо змінювати й контролювати як єдину частину мови), а по-друге, контроль над спеціальною лексикою може значно прискорити розвиток науки й техніки.

Коли ми говоримо про міноритарні мови — і, на думку проф. Пустая, висловлену на жовтневій міжнародній конференції «Термінологія національних мов і глобалізація» (Вільнюс, 2006), навіть мови, якими розмовляють 10 млн носіїв, слід вважати такими, — на нашу думку, потрібно враховувати щонайменше два чинники.

По-перше, кількість людей, які розмовляють державними мовами невеликих держав, як-от країн Балтії, може істотно зрости завдяки людям інших національностей, які опановують ці мови.

По-друге, одним із найефективніших засобів запобігання зникненню споріднених міноритарних мов є їхній конвергентний розвиток, що підвищує шанси на їхнє виживання. Цікаво, що суто політичні рішення 1920-х років минулого століття, які проголосили національними мовами те, що тоді було діалектами однієї мови, ускладнили, але не змогли унеможливити спілкування між народами країн Центральної Азії. Однак те, чого не можуть зробити несприятливі умови, природні катастрофи чи катастрофічні політичні рішення, може зробити сам народ: необдумані, нескоординовані запозичення з різних мов — арабської, російської, англійської, німецької, перської — посилюють відмінності між колишніми діалектами, а отже, і взаємне нерозуміння.

Конвергентна політика передбачає дотримання вже наявних принципів запозичення:

– транслітерація бажаніша за транскрипцію, оскільки нині більшість запозичень здійснюється в письмовій формі;

– під час запозичення слід зважати радше на форму, ніж на значення, оскільки значення змінюється (унаслідок розвитку чи зміни відповідного поняття) набагато легше, ніж форма;

– для забезпечення найлегшого засвоєння запозичень допустимо спрощувати їхні форми, уникаючи скупчення приголосних і збігів голосних

14 Sergiusz Griniewicz | Terminology in the Era of Globalisation

могли б спричинити труднощі з вимовою; адаптувати закінчення так, щоб вони відповідали прийнятим граматичним парадигмам;

– для нових термінів слід віддавати перевагу вже наявним міжнародним формам;

– у багатьох випадках для утворення нових національних термінів можна використовувати широко відомі давньогрецькі та латинські морфеми (Grinev, 1987);

слід додати два нові принципи скоординованої мовної політики, а саме:

– для запозичень у споріднені мови мають використовуватися однакові мови-джерела;

– форми запозичень, якщо вони не ідентичні, мають бути якомога ближчими, а в разі використання різних національних суфіксів нові слова повинні суворо відповідати цим суфіксам.

Проблеми національних мов нових незалежних держав найґрунтовніше обговорювалися на початку 1990-х років на низці конференцій в Україні (Чернівці, 1990, 1991; Київ, 1992), де аналізувалися можливості конвергентного розвитку споріднених мов, а також ефективні методи й принципи забезпечення координації розвитку споріднених мов, і всі були сповнені ентузіазму. На жаль, згодом їх не було впроваджено в Україні, що призвело до нинішньої ситуації, коли в деяких випадках на подив фахівців пропонуються кілька національних термінологій, заснованих на різних принципах, але таких, що відрізняються за формами від термінологій інших слов’янських мов.

Перспективи термінологічних досліджень і практичної діяльності в столітті, що розпочинається, можуть бути досить обнадійливими за сприятливих обставин, які сприятимуть розробленню та застосуванню зводу правил для контролювання розвитку спеціальних мов. За несприятливих умов кінець століття стане свідком нескінченних дискусій щодо другорядних проблем термінознавства, тоді як можливість контролювати еволюцію мов, що використовуються найширше, буде безповоротно втрачено. На жаль, загальний досвід людської поведінки дає підстави радше розраховувати на песимістичний варіант прогнозу.

ВИСНОВКИ

Однією з актуальних лінгвістичних проблем глобалізації є подолання мовних бар’єрів. Є три можливі розв’язання — прийняття штучної мови як засобу міжнародного спілкування, машинний переклад

Terminologija | 2006 | 13

15

або надання одній з наявних мов найвищих міжнародних функцій. Іншою актуальною проблемою є збереження малих національних мов, чого можна ефективно досягти шляхом конвергентного розвитку споріднених мов. У будь-якому разі нинішня ситуація вимагає виваженої державної мовної політики.

REFERENCES

Grinev S.V. 1987: Terminological borrowings. – Neoterm 7/8, 37–47.

Grinev S.V. 1999: On the Principles of Improving Translating Terminological Dictionaries. – Słupskie Prace Humanistyczne. 18a. Słupsk, 95–105.

TERMINOLOGIJA GLOBALIZACIJOS EROJE

Straipsnyje gvildenami tautinių kalbų terminologijos klausimai dabartinėmis globalizacijos sąlygomis. Nagrinėjami trys požiūriai į kalbos barjerų šalinimo problemas: sprendimą – optimalios dirbtinės tarptautinės kalbos sukūrimas, mašininis vertimas ir vienos iš dažniausiai vartojamų kalbų pasirinkimas tarptautine.

Analizuojamos vadinamųjų mažųjų tautinių kalbų išsaugojimo problemos. Ypatingas dėmesys skiriamas giminingų kalbų terminijos konvergencinės plėtros koordinavimo politikos galimybėms.

ТЕРМИНОЛОГИЯ В ЭРЕ ГЛОБАЛИЗАЦИИ

В статье обсуждаются вопросы терминологии национальных языков в современных условиях глобализации. Рассматриваются три подхода к решению проблемы устранения языковых барьеров – разработка оптимального искусственного международного языка, машинный перевод и выбор одного из наиболее употребляемых языков межнационального общения.

Анализируются проблемы сохранения так называемых «малых» национальных языков. Особое внимание уделяется возможностям координированной политики конвергентного развития терминологии родственных языков.

Gauta 2006-10-24

Sergiusz Griniewicz University of Białystok Wąska 4, m. 20, Białystok, 15-481, Poland E-mail: [email protected]

16

Sergiusz Griniewicz | Terminology in the Era of Globalisation