Казімієрас Гайвеніс — плекатель литовської мови

RASUOLĖ VLADARSKIENĖ

Вільнюський технічний університет імені Гедиміна

КЛЮЧОВІ СЛОВА: лексика, термінологія, унормування мови, поширення мовних рекомендацій

Казімієрас Гайвеніс увійшов в історію литовського мовознавства як один із найвидатніших литовських термінологів. З цим мовознавцем пов’язують зміцнення литовської термінології в другій половині XX століття, укладання термінологічних словників, питання впорядкування термінів; саме так його представляють і в Загальній литовській енциклопедії (VLE VI), і в Енциклопедії литовської мови (LKE 2008: 180), і в Історії дослідження литовської мови Альґірдаса Сабаляускаса (2012: 233–235), а також в інших виданнях. Ця ділянка роботи була для нього найважливішою, саме тут він зробив найбільше. У бібліографічному покажчику праць К. Гайвеніса, виданому 2003 року (KG 2003), численні його публікації свідчать про різнобічність цього мовознавця і водночас про цілеспрямованість його діяльності. Усі його праці оберталися довкола термінології та пов’язаних із нею питань: лексики, синтаксису, наголошування й вимови, ономастики, наукової та канцелярської мови, перекладу.

Розглядаючи як теоретичні проблеми термінології, так і практичні питання впорядкування термінів, К. Гайвеніс передусім був плекателем литовської мови. У статті розглянуто нормотворчу, просвітницьку та виховну діяльність цього термінолога у сфері литовської мови.

К. Гайвеніс був н е в т о м н и м д і я ч е м к у л ь т у р и м о в и. І не лише тому, що для видання Культури мови написав близько 60 статей, долучався до його підготовки та багато років був членом його редакційної колегії. Культура мови непокоїла К. Гайвеніса постійно; усе життя він присвятив тому, щоб мова була якомога досконалішою, щоб люди знали можливості, які дає мова, і вміли належно ними користуватися. Для нього важливими були не лише правильність литовської мови й належно утворені терміни, а й образність, привабливість, точність і ясність мови, її естетичні, а також етичні властивості — мовний етикет.

Terminologija | 2014 | 21

209

Від 36-го до 74-го зошита (1979–2001 рр.), тобто протягом 23 років, К. Гайвеніс був членом редакційної колегії журналу Культура мови. Тоді призначенням і завданням цього видання було вдосконалювати й поліпшувати рідну мову, щоб вона могла якнайкраще задовольняти потреби суспільства. Культура мови визначала й закріплювала напрямки унормування литовської літературної мови в повоєнні роки та характер роботи з культури мови. Це було перше періодичне видання, засноване в повоєнній Литві й присвячене мовній практиці. Характер публікацій визначало одне з найважливіших завдань тодішньої Культури мови — надавати мовні консультації суспільству в якомога популярнішій, доступнішій і зрозумілішій формі (Kniūkšta 2002). Ідеї, поширювані співробітниками й авторами цього видання, були близькі К. Гайвеніса, тому він охоче долучався до діяльності у сфері культури мови.

Його перша публікація в Культурі мови — стаття «Неточності у вживанні номінативних дієприслівникових конструкцій» — вийшла друком у четвертому зошиті 1963 року; це була одна з його перших статей. У наступному, п’ятому зошиті з’явилися вже дві його статті, а далі щороку впродовж тридцяти років публікувалося по кілька статей, аж поки 1994 року не почав виходити окремий журнал з термінології.

Переважна більшість статей мовознавця (понад 33), опублікованих у Культурі мови, цілком закономірно присвячена термінології: тут він розглядав загальні проблеми термінології та практичні питання будови складених термінів, правильності найменувань і перекладу термінів. Однак К. Гайвеніс не обмежувався самою термінологією. Так само його діяльність як фахівця з культури мови не обмежувалася журналом Культура мови. Про мову він писав не лише в журналах з мовознавства й мовної практики, а й в інших виданнях, призначених для найрізноманітніших читачів: у загальних виданнях Vakarinės naujienos, Lietuvos rytas, Nemuno kraštas, Gimtasis kraštas, Kalba Vilnius, Tarybinė moteris, Moteris, Tarybų darbas, Laikas ir įvykiai та в газеті його рідного Утенського району; у фахових виданнях Žemės ūkis, Kooperatininkas, Savininkas, Tarybinė mokykla, Bibliotekų darbas, Statyba ir architektūra, Sportas, Mūsų gamta, Mūsų sodai, Sveikatos apsauga, Lietuvos fizikos rinkinys, Fizikų žinios; у культурних виданнях Literatūra ir menas, Kultūros barai, Pergalė; у виданнях для тих, хто цікавиться наукою, Mokslas ir gyvenimas, Mokslas ir technika, Už tarybinį mokslą (Kaunas), Mokslo Lietuva; у виданнях для школярів Lietuvos pionierius, Moksleivis. Така кількість і розмаїття видань свідчать, що всією своєю діяльністю К. Гайвеніс прагнув якомога більше сприяти просвіті суспільства, формуванню його мовного чуття

210

Rasuolė Vladarskienė | Kazimieras Gaivenis – lietuvių kalbos puoselėtojas

виховання, тому прагнув, щоб його слово поширювалося якнайширше, щоб якомога більше людей різних професій дізналися про нього і щоб воно справляло на них якомога більший вплив.

Варто згадати кілька речей, які впадають в око, коли переглядаєш праці К. Гайвениса, у яких подано мовні рекомендації.

Як уже зазначалося, мовознавець писав переважно з питань термінології та впорядкування термінів, насамперед про ті, які вважав важливими на той час; чимало його статей з’явилося у відповідь на запити щодо роз’яснення тих чи тих питань. Інститут литовської мови та літератури (від 1990 р. — Інститут литовської мови) до 1995 р., поки працівники Державної комісії з литовської мови не почали консультувати громадськість, надавав телефоном мовні консультації установам і окремим особам. Дуже часто зверталися з питань термінів, тому термінологам Інституту справді доводилося виконувати чимало додаткової роботи. К. Гайвенис охоче радив щодо доречності термінів і відвідувачам, і молодшим колегам.

К. Гайвенис досліджував не лише проблеми термінології, а й інші лексичні проблеми. Маючи чудове мовне чуття, мовознавець привертав увагу громадськості до особливих лексичних явищ, які могли вводити її в оману й шкодити культурі мови. Так, в одній зі статей він застерігає щодо підступних слів — паронімів, які позначають зовсім різні речі, але звучать дуже схоже. Такі слова вводять в оману не лише школярів, а й досвідчених працівників преси. Він звертає увагу на словосполучення šokti pasiutišką sambo, оскільки sambo — це різновид самозахисту; він виправляє його на šokti pasiutišką sambą; радить не плутати значення слів afektas ir efektas, kompanija ir kampanija (Gaivenis 1980). Мовознавця приваблювали лексичні цікавинки; своїми спостереженнями про розмаїття слів він поділився з читачами в книжечці Margas žodžių pasaulis. Про розмаїття слів він писав: «[С]лова можуть бути потайними й підступними. Поряд із ясними й однозначними словами в мові живуть і сотні та сотні слів, що асоціативно вводять в оману. Іноді вони бувають цікавими, а іноді — болісно повчальними» (Gaivenis 1987a: 79). Саме підступність таких слів він і розкривав мовцям, навчав, як не потрапляти в словесні пастки.

К. Гайвенис приділяв особливу увагу точності перекладів. У статті «Кілька лексичних неточностей у перекладах прози» він обурювався через невдало підібрані навіть досвідченими перекладачами ботанічні й зоологічні терміни. Він навів приклад із перекладу повісті І. Буніна Mitios meilė: «оксамитові чорно-червоні шершні дбайливо порпалися у квітах... Шершні, або оси, — смугасті, як зебри, і зовсім не порпаються у квітах. Зазирнувши до оригіналу,

Terminologija | 2014 | 21

211

стає зрозуміло, що йдеться про имели, і треба було перекласти як samanės або kamanės». Далі в цій статті аргументовано критикуються й інші терміни, перекладені неточно; перекладачам радять зважати на наукову термінологію та номенклатуру. Зазначається, що pilkųjų strazdų перекладено неточно, оскільки орнітологи не вживають складеного видового терміна pilkieji strazdai, адже певною мірою сірими є також співочий дрізд і омелюх. У повісті треба було перекласти як smilginių strazdų. Звертаючи увагу на неточності перекладу, мовознавець не лише цитує словникові визначення, а й навчає читачів користуватися словниками, особливо коли слово багатозначне або вжите у фразеологізмі, щоб замість prieblandos не з’являлася sąlygiška tamsa, а putojanti gira не перетворювалася на rūgščiais kopūstais (Gaivenis 1966a: 25–28).

Будучи термінологом, він дуже добре знав особливості термінів і бачив, як вони проникають у загальне вживання; і тут він також убачав певну небезпеку. У статті «Кілька зауваг щодо вживання технічних термінів і професіоналізмів у переносному значенні» (Gaivenis 1966b: 55–56) автор зазначає, що вживання технічних термінів у переносному значенні має бути легко зрозумілим читачеві й логічно виправданим, тобто мотивованим, наприклад: «Добре, що наші поети нарешті вивільнили е н е р г і ю, приховану в а т о м а х думки <...> У цій книжці є й інше холодне захоплення оригінально с к о н с т р у й о в а н и м образом». Однак він засуджує випадки, коли терміни затемнюють думку речення й уживаються безпідставно, наприклад: «Думка тут уже не має поетичної п р у ж и н и».

Для наукової мови важливі терміни, але для К. Гайвениса було дуже важливо й те, у якому контексті та в яких реченнях вони з’являються. Чудово розуміючи, що для розвитку наукової мови недостатньо лише правильних термінів, він писав і про загальні закономірності наукової мови, і про інші конкретні чинники, від яких залежить її стан. Він радив, як правильно поєднувати латинські й литовські терміни, як позначати цифрами кількість чи порядковий номер предметів; навчав форм порядкових числівників і того, як правильно читати числа, піднесені до степеня. Він визнавав, що мова наукових праць має чимало своєрідних особливостей.

Думки К. Гайвениса про розвиток литовської наукової мови дуже актуальні й сьогодні: «Дехто з науковців навіть каже, що наша мова бідна, негнучка, що коли щось сказати чи написати іншою мовою — нічого не додаси й не віднімеш. Насправді це ілюзія, омана. Нам бракує не термінів, не спеціальних конструкцій, а часто бракує поваги до рідної мови. Усе можна висловити

212 Rasuolė Vladarskienė | Kazimieras Gaivenis – lietuvių kalbos puoselėtojas

литовськими словами сформулювати найскладніші проблеми, висловити найзначущіші думки. Треба лише не боятися сказати так, як ще ніхто не сказав, сказати розумно, логічно і, найголовніше, литовською. Отже, мову науки потрібно творити, ніхто не створить її за нас» (Gaivenis 1987b: 19).

Відгукуючись на потреби суспільства, К. Гайвеніс радив, як уникати вад канцелярської мови, як правильно оформлювати службові листи й протоколи зборів. А характеризуючи особливості канцелярського стилю, писав, що, хоча цьому стилю й «не властиві багатослівність і образність, не потрібне також штучне його збіднення, намагання обходитися одним якимось словом, коли водночас є принаймні кілька точніших відповідників. Наприклад, хіба хтось не знає, що дисципліна, правила — порушуються, присяга — ламається, спокій — порушується, збурюється, порядок — руйнується. Від цих дієслів відповідно утворюються й назви діячів, пор.: порушник дисципліни, правил — порушник, той, хто ламає присягу, — клятвопорушник, той, хто порушує спокій, — порушник спокою, збурювач, руйнівник порядку — руйнівник». Мовознавець вважає неправильним, коли за зразком російської мови, де в таких випадках уживається одне слово, литовське слово порушник починає витісняти перелічені слова-синоніми (Gaivenis 1967: 71).

Він дбав не лише про правильність писемної мови, а й про особливості усного мовлення, порушував питання мовних недоліків у мовленні хліборобів: ненормативних кальок, помилок у наголошуванні та вимові. У газеті Tarybinis mokytojas він розмірковував, якими способами слід розвивати усне мовлення.

Про те, що К. Гайвеніс був чудовим педагогом і цікавим оповідачем, свідчать його повчальні статті для школярів у Lietuvos pionierius. Зібрані докупи, вони вийшли окремою книжкою Nuostabioji žodžio šviesa (Gaivenis 2014). Хоча статті написані у 1979–1988 роках, вони такі привабливі, що мають сподобатися й цифровому поколінню дітей, адже мова змінюється дуже повільно, і багато описаного й сьогодні залишається актуальним. У них мовознавець жваво й образно, зрозумілою дітям мовою розповідає про частини мови, пояснює походження слів, розмаїття історії граматики й лексики, знайомить із мовами сусідніх (латиської, циганської) та віддаленіших народів, обґрунтовує спорідненість мов їхніми подібностями й відмінностями, пояснює, як виникли прізвища, навчає слів ввічливості, розповідає про назви грибів, птахів і кольорів. Щоб складні мовні явища були зрозумілішими школярам, К. Гайвеніс винахідливо порівнює їх із речами, знайомими дітям. Наприклад, ось як майстерно він розкриває значення контексту для слова: «Сло-

Terminologija | 2014 | 21

213

во трохи схоже на медузу. Вона має гарний, природний вигляд лише у воді. Витягнеш медузу з води — і від неї залишиться тільки грудка желе. Слово теж живе лише в реченні, у певному стилі мовлення» (Gaivenis 2014: 126). У кожній статті помітне прагнення, зацікавивши школярів мовними розмаїттями й дивовижами, розвивати їхню здатність говорити й писати правильно, точно, ясно, образно та ввічливо.

Говорячи про мовні поради К. Гайвеніса, необхідно розглянути, на що він спирався, даючи рекомендації, якими критеріями обґрунтовував свої пропозиції. Він закликав не віддалятися від народної мови (Gaivenis 1970), хоча й розумів, що «віддалення мови науки від народної мови — природне й закономірне явище, мабуть, у багатьох мовах, але його не слід штучно прискорювати» (Gaivenis 1987b: 20). Вибираючи термін, він пропонував зважати на системність термінів, однак не вважав вимогу стислості обов’язковою. Він стверджував, що кожен термін має бути правильним з погляду словотвору й граматики, але не кожен — коротким (Gaivenis 1991: 34). Він вважав, що вимога сталості й традиційності термінів не менш важлива, ніж системність (Gaivenis 1973: 21). Він звертав увагу на мотивованість термінів. На його думку, не зовсім правильно вважати немотивовані терміни непридатними, адже за частого вживання терміна його мотивованість тьмяніє, і це закономірне явище (Gaivenis 1987b: 20). Він критикував слова з дивною й незрозумілою будовою, наприклад, banguotavimas (Gaivenis 1981: 63), і не схвалював громіздких термінів (išstovą, atstovą) (Gaivenis 1981: 64).

Виправляючи осуджувані мовні явища, К. Гайвеніс був поміркованим і наголошував на важливості того, щоб «нав’язлива дидактика не затьмарювала культуру мовлення, а дрібниці не плутали з важливими речами» (Gaivenis 1990: 19). Він обережно ставився до поверхового погляду суспільства на мовні помилки й закликав ретельно досліджувати явище, перш ніж давати рекомендації: «Люди, які працюють не у сфері філології, але цікавляться питаннями культури мовлення, часто ототожнюють мовну помилку з неправильним словотвором. Це не зовсім точно: неправильно утворене слово в певних випадках може й не бути мовною помилкою, а цілком правильно утворений неологізм іноді буває шкідливим і небажаним словом. Оцінюючи неологізми, потрібно з’ясувати не лише словотвірний тип, а й те, у якій сфері мови він функціонує, чи має інші литовські або міжнародні відповідники та які між ними семантичні зв’язки» (Gaivenis 1974: 27).

Отже, мовознавець давав мовні рекомендації дуже відповідально, ретельно дослідивши явище, яке піддавав критиці, а про свій обов’язок перед мовою писав: «Усі ми

214 Rasuolė Vladarskienė | Kazimieras Gaivenis – lietuvių kalbos puoselėtojas

ми живемо в домі мови. Цей дім із слів нам збудували покоління за поколінням упродовж багатьох століть. Наш обов’язок — ще вдосконалити й прикрасити його. І залишити таким для майбутнього — для прийдешнього часу» (Gaivenis 1987a: 111). Так він робив усе своє життя і залишив майбутнім поколінням створені неологізми, упорядковані системи термінів і шанобливе, відповідальне ставлення до мови.

К. Гайвеніс — термінолог, який багато зробив у другій половині минулого століття, був мовознавцем із широкими інтересами. У всій своїй діяльності він дбав про підвищення мовної культури суспільства; поряд із науковою працею активно займався нормуванням, просвітництвом і розвитком мовлення, а також популяризацією: багато писав про актуальні мовні питання у популярних і фахових виданнях. Мовознавець надавав консультації дуже відповідально, ґрунтовно дослідивши проблемне явище, керувався критеріями системності, сталості та народної мови. Численні теоретичні й практичні праці термінолога — величезний внесок у плекання литовської мови та розвиток мовної культури суспільства.

ЛІТЕРАТУРА І ДЖЕРЕЛА

Gaivenis K. 1966a: Keletas leksinių netikslumų prozos vertimuose. – Kalbos kultūra 11, 25–28.

Gaivenis K. 1966b: Keletas pastabų dėl techninių terminų ir profesionalizmų vartojimo perkeltine reikšme. – Kalbos kultūra 11, 55–56.

Gaivenis K. 1967: Kanceliarinis stilius. – Kultūros barai 8, 71.

Gaivenis K. 1970: Nenutolkime nuo liaudies kalbos. – Žemės ūkis 10, 39.

Gaivenis K. 1973: Terminijos ugdymo vingiai. – Kalbos kultūra 25, 19–27.

Gaivenis K. 1974: Naujadaras naujadarui nelygu. – Kalbos kultūra 27, 27–30.

Gaivenis K. 1980: Paronimai – klastingi žodžiai. – Kalbos kultūra 39, 48–50.

Gaivenis K. 1981: Terminologijos smulkmės. – Kalbos kultūra 41, 62–66.

Gaivenis K. 1987a: Margas žodžių pasaulis, Vilnius: Mokslas.

Gaivenis K. 1987b: Pasakyti logiškai ir lietuviškai. – Kalbos kultūra 52, 19–21.

Gaivenis K. 1990: Rūpintis mokslo kalba ir terminija. – Kalbos kultūra 59, 17–19.

Gaivenis K. 1991: Pora terminologijos mažmožių. – Kalbos kultūra 61, 32–34.

Gaivenis K. 2014: Nuostabioji žodžio šviesa, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla.

Kniūkšta P. 2002: Kalbos politika, teorija ir praktika „Kalbos kultūroje“ – Kalbos kultūra 75, 9–30.

KG 2003: Kazimieras Gaivenis. Bibliografijos rodyklė. Sudarė A. Noreikaitė, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla.

LKE 2008: Lietuvių kalbos enciklopedija, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Sabaliauskas A. 2012: Lietuvių kalbos tyrinėjimo istorija 1980–2010, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

VLE VI – Всесвітня литовська енциклопедія 6 (Fau–Goris), Вільнюс: Інститут видавництва науки та енциклопедій, 2004.

КАЗІМІЄРАС ГАЙВЕНІС — ДБАЙЛИВИЙ РОЗВИТОК ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ

У статті висвітлено роль відомого литовського термінолога Казімераса Гайвенісіса в литовському мовознавстві й термінології. Він був різнобічним, але водночас цілеспрямованим мовознавцем; його діяльність сприяла зміцненню литовської термінології, укладанню термінологічних словників і впорядкуванню термінів.

Terminologija | 2014 | 21

215

Окрім наукової праці, Гайвеніс також займався впорядкуванням термінології та просвітницькою діяльністю в суспільстві з різних питань мови й термінології — він опублікував багато статей про різноманітні мовознавчі проблеми у фахових журналах і популярних часописах. Його консультації щодо проблемних питань були зваженими й добре обґрунтованими, спиралися на критерії системності, сталості та сучасної живої мови. Численні теоретичні й практичні праці Гайвенісіса зробили вагомий внесок у розвиток литовської мови та мовної культури.

Отримано 2014-12-08

Rasuolė Vladarskienė

Вільнюський технічний університет імені Гедимінаса

просп. Саулетекіо, 11, LT-03227 Вільнюс

Ел. пошта [email protected]

216

Rasuolė Vladarskienė | Kazimieras Gaivenis – lietuvių kalbos puoselėtojas