Про термінографію та стандартизацію термінів

JOLANTA GAIVENYTĖ-BUTLER

Інститут литовської мови

КЛЮЧОВІ СЛОВА: термінографія, стандартизація термінів, способи впорядкування термінів, словник термінів, стандарт термінів

У книзі, що вийшла 2002 року, Литовська термінологія: нариси теорії та впорядкування Казимерас Гайвеніс виокремив чотири способи впорядкування термінів — термінографію (укладання й видання термінологічних словників), стандартизацію термінів, комп’ютерне впорядкування термінів і текстове впорядкування термінів (Gaivenis 2002: 63). Предметом статті є перші два з цих способів. Термінографія в Литві має досить давні традиції: за кілька років відзначатимемо двохсотріччя першого рукописного термінологічного словника, а першому друкованому термінологічному словнику вже понад сто років. До 2018 року було видано понад 600 друкованих термінологічних словників. У працях литовських мовознавців розглядали не один термінологічний словник, писали про принципи й історію термінографії, укладали бібліографію термінологічних словників. Значно менше уваги приділялося стандартизації термінів. Ця сфера термінологічної роботи в Литві ще досить нова — перші литовські термінологічні стандарти видано лише 1993 року.

Мета статті — розглянути й оцінити поняття термінографії та стандартизації термінів. Поставлено такі завдання: 1) оглянути, як терміни термінографія і стандартизація термінів визначаються у словниках, стандартах термінів, наукових і навчальних виданнях; 2) обговорити співвідношення термінографії та стандартизації термінів, подібність словників термінів і стандартів термінів; 3) запропонувати підходи до трактування понять і розмежування способів упорядкування термінів. У дослідженні переважно застосовано аналітико-описовий метод.

ПОНЯТТЯ ТЕРМІНОГРАФІЇ

Термін термінографія часто вживається у працях литовських лексикологів і термінологів; його значення легко здогадатися, можливо, тому його ширше

Terminologija | 2018 | 25

23

не коментує, а сам термін рідко де визначається. Що охоплює поняття термінографії?

У загальних словниках литовської мови слово термінографія не подається — його немає ні в Словнику литовської мови (LKŽe), ні в різних виданнях Словника сучасної литовської мови (DLKŽ₂ 1972, DLKŽ₃ 1993, DLKŽ₇ 2017), ні в словниках іншомовних слів, укладених різними авторами (TŽŽ 2001, TŽŽ 2008, TŽŽ 2013), ні в реєстрі слів Словника загальнолітовської мови (BŽ), що готується. Цей термін не пояснюється й у спеціалізованіших виданнях — Словнику термінів мовознавства (KTŽ 1990) та Енциклопедії литовської мови (LKE 1999, LKE 2008). У згаданих словниках та енциклопедії пояснюються лише пов’язані з термінографією терміни термінологія, лексикографія, лексикологія. Підготовлений Регіною Квашите 2005 року Навчальний словничок термінології (MTŽ 2005) — мабуть, єдиний литовський словник, у якому є заголовне слово термінографія. У цьому виданні її визначено як «теорію і практику укладання словників термінів; термінологічну лексикографію». У Всезагальній литовській енциклопедії вміщено статтю Evalda Jakaitienė про термінографію, де її визначено як «теорію і практику укладання словників термінів» (VLEe).

Про термінографію найбільше писали у працях термінологів і лексикологів; її стисло представлено майже в усіх підручниках для закладів вищої освіти, присвячених фаховій мові, виданих у Литві протягом останніх п’ятнадцяти років. Як пояснюють термінографію у працях литовських мовознавців?

Термінологи вживають термін термінографія вже кілька десятиліть — Jonas Klimavičius згадує цей термін, а також терміни термінізація, транстермінізація, детермінізація, які привіз із Києва восени 1970 року (на нараді з питань термінології, що відбулася там, ці терміни запропонував I. Kovalik), і зауважує, що «[т]ермінну лексикографію — термінографію почали вживати недавно, але загальноприйнято» (Klimavičius 2005 [2002]: 249)¹. У статті «Литовська термінографія: риси минулого, труднощі сучасності й завдання», опублікованій 2003 року, J. Klimavičius докладно розглянув розвиток литовської термінології, історію її творення та укладання словників, але не визначив термінографію, лише наприкінці статті констатував: «робота з термінографії в Литві не вважається науковою — навіть тоді, коли її виконують найкращі фахівці (професори, академіки). Планування, організація й координація термінографічної роботи не інституціоналізовані, вона нікому не належить —

¹ Термін термінографія почали вживати й він поширився в різних мовах у сімдесятих роках минулого століття. У термінологічній літературі зазвичай зазначають, що цей термін запропоновано у працях A. D. Chajutino та A. Rey (Leйчик 2007: 204; Rey 1995: 23; Warburton 2014: 6), однак, очевидно, були й раніші пропозиції.

24 Jolanta Gaivenytė-Butler | Apie terminografiją ir terminų standartizaciją

цю важливу роботу не виконують. У Білій книзі науки й технологій Литви (2001), підготовленій Департаментом науки й навчання при Міністерстві освіти і науки, немає понять термінія, термінологія, термінографія, хоча терміни — це червоні нитки в тканині всіх наук» (Klimavičius 2005 [2003]: 273).

Термінографію визначено в книжці K. Gaivenis Литовська термінологія: нариси теорії та впорядкування. У підрозділі «Поняття „термін“, „термінна система“, „термінологія“ та їхні кореляти» K. Gaivenis схарактеризував термінографію так: «До слова термінологія найближчим є також термін термінографія. Найчастіше його розуміють у значенні „термінологічна лексикографія“, тобто теорія і практика укладання словників термінів»² (Gaivenis 2002: 16). У розділі цієї книжки, присвяченому способам упорядкування термінології, термінографію пояснено як «укладання та видання словників термінів» (Gaivenis 2002: 63).

У підручниках із загальної мови та фахової мови для закладів вищої освіти термінографію найчастіше визначають так само, як і в книжці K. Gaivenis: «теорія і практика укладання словників термінів» (Kazlauskienė et al. 2008: 202; Bielinskienė et al. 2014: 138; Petrėtienė 2016: 26; Vladarskienė 2013: 127) або «укладання та видання словників термінів» (Celiešienė, Džežulskienė 2009: 55; Kazlauskienė et al. 2008: 212; Kazlauskienė et al. 2010: 223; Vladarskienė 2013: 44). Lina Rutkienė визначає термінографію як «науку про укладання та видання словників термінів» (Rutkiene 2015: 54). Gintautas Akelaitis характеризує предмет термінографії ширше — крім укладання словників, до сфери термінографії він зараховує й термінологічні банки: «<...> терміни окремих галузей подаються у словниках термінів, електронних банках термінів — теоретичні принципи укладання словників термінів і банків термінів та практика їх укладання є об’єктом науки термінографії» (Akelaitis et al. 2009: 37).

Про термінографію йшлося у працях лексикологів і лексикографів. Vincentas Drotvinas вважає термінографію галуззю лексикології та визначає її як «збирання термінів і видання термінів» (Drotvinas 1987: 52). Поняття термінографії та її зв’язок із лексикографією досить докладно розглянуто в монографії E. Jakaitienė Лексикографія (2005). У підрозділі «Поняття терміна й термінографії» зазначено: «[с]ловники термінів — результат творення й упорядкування термінів. Їх укладання та видання називають т е р м і н о г р а ф і є ю. Термінографію іноді розуміють як своєрідну частину лексикографії, подібно до того, як термін»

² У книжці K. Gaivenis згадано ще одне значення термінографії (історіографія термінів), але його докладніше не прокоментовано. J. Klimavičius у рецензії на цю книжку писав, що таке значення «в литовській термінології невідоме і, на мою думку, хибне» (Klimavičius 2005 [2002]: 133).

Terminologija | 2018 | 25 25

поряд зі словом — термінологія поряд із лексикологією, хоча співвідношення між поняттями слово і термін, лексикологія і термінологія, лексикографія і термінографія не є суто родо-видовим. <...> Отже, і термінографія, тобто теорія та практика термінологічних словників, має ознаки, які відрізняють її від інших типів лексикографічної діяльності» (Jakaitienė 2005: 188–189). Далі, пишучи про термінологічні словники, Е. Якайтене розширює об’єкт термінографії: «результатом роботи сучасного термінографа <...> вважається електронна база даних, тобто методично впорядкований набір термінологічних статей певної предметної галузі або сукупність таких наборів» (Jakaitienė 2005: 207).

У стандартах, присвячених термінології, термінографія також визначається ширше. LST ISO 1087-1:2005 Термінологічна робота. Словник. Частина 1. Теорія і застосування (ідентичний ISO 1087-1:2000) подає таке визначення термінографії — «частина термінологічної роботи, що охоплює реєстрацію та подання термінологічних даних». У статті терміна також є примітка: «[т]ермінологічні дані можуть подаватися у формі термінологічних банків, перекладних словників, систематичних словників або інших видань». У LST 1695:2001 Використання комп’ютерів у термінології. Створення та використання баз термінологічних даних і корпусів (ідентичному ISO TR 12618:1994) наведено адаптоване визначення з ISO 1087-1:2000 — «реєстрація, опрацювання та подання термінологічних даних». Подібно термінографію визначено і в кількох іншомовних словниках. Dictionnaire de linguistique подає таке пояснення термінографії: «La terminographie enregistre, traite et présente les donnée obtenues par la recherche terminologique. Il s’agit donc de l‘activité dictionnairique du terminologue» (Термінографія реєструє, опрацьовує та подає дані, отримані внаслідок термінологічного дослідження. Отже, це словникова діяльність термінолога) (DL 2001). У науковому журналі Terminology, який видає John Benjamins, у глосарії термінологічних термінів термінографію визначено так: «the study and practice of describing the linguistic, conceptual, and pragmatic properties of terminological units of one or more than one language in order to produce reference works in printed or electronic form» (дослідницька та практична діяльність, спрямована на опис мовних, поняттєвих і прагматичних властивостей термінологічних одиниць однієї або кількох мов з метою підготовки довідкових видань у друкованій чи електронній формі) (GTUT 1997). В інтернет-виданні Collins English Dictionary подано таке визначення термінографії: «compilation of the terminology used in a specific field» (зібрання термінології, що використовується в певній галузі) (CED). У працях зарубіжних термінологів і лексикологів термінографію також частіше характеризують не як тер-

26

Jolanta Gaivenytė-Butler | Apie terminografiją ir terminų standardizaciją

мінів, а як реєстрацію та подання термінологічних даних (Felber 1984: 13; Rey 1995: 135; Thomas 1993: 44; Antia 2000: 139; Cabré 1999: 115).

У загальних словниках литовської мови термінографію можна було б визначити як «теорію та практику укладання термінологічних словників», однак у спеціальній літературі, пояснюючи цей термін або обговорюючи цю сферу діяльності, не слід обмежуватися термінологічними словниками — сучасна термінографія охоплює будь-яке накопичення, упорядкування та подання термінологічних даних: укладання словників, створення баз і банків термінологічних даних, стандартизацію термінів.

СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТЕРМІНІВ

Розвиток термінології тісно пов’язаний зі стандартизацією термінів. На думку К. Гайвениса й А. Каулакєне, міжнародна стандартизація термінів сприяла становленню термінології як прикладної галузі науки (Gaivenis, Kaulakienė 2014 [1997]: 235). Стандартизацію термінології на міжнародному рівні почали ще на початку XX століття. У Литві перші стандарти термінів видано понад двадцять років тому, проте стандартизацію термінів досліджували мало. К. Гайвенис — чи не єдиний із литовських мовознавців, хто не лише кілька років працював разом із фахівцями інших галузей над підготовкою стандартів термінів, а й докладно писав про стандартизацію термінів³. Він виокремлював стандартизацію термінів як один із важливіших способів упорядкування термінів, вважав стандарти авторитетними джерелами термінології, але гадав, що «стандартизація термінів усе ж є обмеженою сферою впорядкування термінів. Це тому, що стандартизують лише терміни виробництва й техніки, тоді як термінологію соціальних, гуманітарних і багатьох інших галузей цим способом не інвентаризують і не унормовують» (Gaivenis 2002: 63, 81).

Стандартизацію термінів у Литві представлено в кількох оглядових статтях, але поняття стандартизації в них не пояснюється (Maslauskienė 2004; Dudlauskienė 2005).

Дещо про стандартизацію термінів написано в кількох підручниках з фахового мовлення. У них об’єктом стандартизації термінів вважають вузькі

³ К. Гайвеніс звертає увагу на те, що «[а]нглійський термін стандартизація означає не лише «стандартизацію», а й «нормування» <...>, тому стандартизацію термінів не слід розуміти надто широко. Поняття «стандартизація термінів» означає лише укладання термінологічних стандартів» (Gaivenis 2002: 81). У цій статті дотримуємося подібного погляду — йдеться про стандартизацію як про підготовку стандартизованих термінологічних даних. Ширше розуміння мовної стандартизації викладено у статті Ріти Мілюнайте «Про співвідношення стандартизації, нормування та кодифікації термінів у сучасному нормативному мовознавстві» (Miliūnaitė 2017).

Terminologija | 2018 | 25

27

gamybos ar technikos sritys (Cელiešienė, Džežulskienė 2009: 59; Vladarskienė 2013: 45), ši veikla tapatinama su terminų standartų rengimu (Rutkienė 2015: 54; Kazlauskienė et al. 2008: 213; Celiešienė, Džežulskienė 2009: 58). MTŽ 2005 standartizavimas taip pat apibrėžtas kaip „terminų standartų rengimas“⁴.

Як стандартизацію термінів визначають стандарти, підготовлені міжнародними організаціями зі стандартизації для цієї сфери діяльності? В ISO 15188:2001 Керівні настанови з управління проєктами зі стандартизації термінології та його литовському виданні LST ISO 15188:2003 Настанови з управління проєктами зі стандартизації термінології наведено таке визначення: «стандартизація термінології – розроблення стандартів термінології або розділів із термінології в технічних стандартах та їх затвердження уповноваженим органом» (ISO 15188:2001); «стандартизація термінології – розроблення стандартів термінів або розділів із термінології в нетермінологічних стандартах та їх затвердження компетентною установою» (LST ISO 15188:2003). У пізніше виданому ISO 10241-2:2012 Термінологічні статті в стандартах – Частина 2: Прийняття стандартизованих термінологічних статей визначення терміна стандартизація термінології уточнено: «розроблення термінологічних статей у стандартах термінології та розділах із термінології в інших стандартах і їх затвердження органом зі стандартизації» (підготовка термінологічних статей, які подаються в стандартах термінології або розділах із термінології в інших стандартах, та їх затвердження органом зі стандартизації).

Як видно з цих визначень, сфера термінологічної стандартизації ширша, ця діяльність не обмежується стандартами термінів. Більшість стандартів, що розробляються організаціями, які працюють у галузі стандартизації, — ISO (Міжнародною організацією зі стандартизації), IEC (Міжнародною електротехнічною комісією), CEN (Європейським комітетом зі стандартизації), CENELEC (Європейським комітетом зі стандартизації в електротехніці), ETSI (Європейським інститутом телекомунікаційних стандартів), — не є стандартами термінів. У Міжнародній класифікації стандартів ICS, крім загальних питань, до яких належать стандарти термінів і діяльність зі стандартизації, виокремлено ще тридцять дев’ять галузей (електротехніка, інформаційні технології, авіаційно-космічна інженерія, хімічна технологія, харчова технологія, будівельна інженерія тощо). Не всі ці галузі мають власні стандарти термінів, однак

⁴ У цьому глосарії виокремлено два значення стандартизації: перше, ширше, охоплює розроблення загальних вимог у певній галузі, друге, вужче, пов’язане з упорядкуванням термінів.

28 Jolanta Gaivenytė-Butler | Apie terminografiją ir terminų standartizaciją

більшість стандартів, що видаються, мають розділ «Терміни та визначення». У цьому розділі можуть наводитися:

терміни вузької галузі, актуальні для конкретного стандарту;

терміни, спільні для кількох частин одного стандарту;

терміни, спільні для групи стандартів. Статті з такими термінами часто без змін переносять до пов’язаних стандартів, указуючи на першоджерело.

У розділі «Терміни та визначення» стандартів, що не є термінологічними, зазвичай подають від кількох до кількох десятків термінів. Приблизно половина термінів, які нині містяться в термінологічній базі Литовського департаменту стандартизації⁵, — це терміни зі стандартів, що не є термінологічними.

Розроблення та подання термінологічних статей у стандартах, що не є термінологічними, — важлива складова термінологічної стандартизації, проте у визначенні цієї діяльності насамперед згадують стандарти термінів. Терміни, наведені в стандартах, що не є термінологічними, призначені передусім для потреб цих стандартів, тоді як стандарти термінів покликані систематизувати й уніфікувати термінологію в ширшому масштабі.

Що таке стандарт термінів? У стандарті LST EN 45020:2007 Standartizacija ir su ja susijusi veikla. Bendrasis aiškinamasis žodynas (ISO/IEC Guide 2:2004) стандарт термінів визначено як «стандарт, у якому наведено терміни, зазвичай разом з їхніми визначеннями, а в деяких випадках також примітки, ілюстрації, приклади тощо». В ISO 10241-2:2012 Terminological entries in standards – Part 2: Adoption of standardized terminological entries визначення цього терміна конкретизовано ще більше: «стандарт, що стосується термінів, супроводжуваних їхніми визначеннями, а іноді й пояснювальними примітками, ілюстраціями, прикладами тощо».

Стандарти термінів можуть бути національними (розробленими органом стандартизації певної країни й чинними в цій країні) або міжнародними (розробленими міжнародними організаціями зі стандартизації й чинними в країнах, які їх прийняли).

У Литві стандарти термінів почали видавати 1993 року. Усі стандарти термінів, затверджені того року Литовською службою стандартизації, є оригінальними⁶.

⁵ З 2005 року термінологічна база Литовського департаменту стандартизації перебуває у вільному доступі в інтернеті. У середині 2018 року в ній містилося близько 70 000 термінів зі стандартів термінів і стандартів інших типів.

⁶ Литовські національні стандарти також називають оригінальними.

Terminologija | 2018 | 25

29

У середині 1993 року набули чинності перші чотири термінологічні стандарти — LST 1249–93 Metalinės ir nemetalinės neorganinės dangos. Terminai ir apibrėžimai, LST 1279–93 Duona ir pyrago kepiniai. Terminai ir apibrėžimai, LST 1280–93 Technikos patikimumas. Terminai ir apibrėžimai, LST 1281–93 Metrologija. Terminai ir apibrėžimai. У LST 1279–93 наведено російські відповідники термінів, а в інших трьох стандартах — також німецькі, англійські та французькі. У видавничих даних зазначено, що LST 1249–93, LST 1280–93 і LST 1281–93 підготовлено на основі стандартів ISO та GOST. Загалом того року видано 15 термінологічних стандартів, у яких подано майже 600 термінів. Їх готували робочі групи, сформовані з фахівців-практиків, працівників наукових установ або викладачів закладів вищої освіти. У перших оригінальних термінологічних стандартах зазначали їхніх укладачів, рецензента й того, хто затвердив стандарт; наприклад, LST 1249–93 підготували A. Jagminas, E. Davidavičius, G. Šimkevičiūtė (Інститут хімії), відрецензував доц. Zenonas Mačionis (хімічний факультет Вільнюського університету), затвердив K. Gaivenis (Інститут литовської мови).

Після вступу Литви до міжнародних організацій зі стандартизації потреба в підготовці оригінальних стандартів зменшилася, оскільки стандарти цих організацій почали приймати як литовські стандарти. Згодом вони замінили більшість оригінальних стандартів. У 1994 році литовською мовою видано перший міжнародний термінологічний стандарт, прийнятий як литовський термінологічний стандарт, а в 1995 році — перший європейський термінологічний стандарт, прийнятий як литовський термінологічний стандарт (Maslauskienė 2004: 263).

Термінологічні стандарти міжнародних організацій зі стандартизації найчастіше готують у таких формах:

• окремі словники, наприклад: LST ISO Guide 73:2018 Rizikos valdymas. Aiškinamasis žodynas (ідентичний ISO Guide 73:2009), LST EN ISO 13943:2017 Gaisrinė sauga. Aiškinamasis žodynas (ISO 13943:2017), LST EN ISO 14532:2017 Gamtinės dujos. Aiškinamasis žodynas (ISO 14532:2014), LST EN ISO 11145:2016 Optika ir fotonika. Lazeriai ir lazerinė įranga. Aiškinamasis žodynas ir simboliai (ISO 11145:2016); такі словники можуть складатися з кількох частин, наприклад, стандарт LST CEN ISO/TS 80004 Nanotechnologijos. Žodynas складається з тринадцяти частин, а LST ISO 4046 Popierius, kartonas, plaušiena ir su jais susiję terminai — із шести частин;

• перші частини серій стандартів; наприклад, серія стандартів з інформаційної безпеки починається стандартом LST EN ISO/IEC 27000:2017 Informacinės technologijos. Saugumo metodai. Informacijos saugumo valdy

30

Jolanta Gaivenytė-Butler | Apie terminografiją ir terminų standartizaciją

mo sistemos. Apžvalga ir aiškinamasis žodynas (ISO/IEC 27000:2016); інші стандарти цієї серії присвячено різним аспектам інформаційної безпеки (ISO/IEC 27001 містить вимоги до систем управління інформаційною безпекою, ISO/IEC 27002 присвячено заходам контролю інформаційної безпеки тощо);

• перші частини стандартів; наприклад, пояснювальний словник є першою із семи частин стандарту LST EN 764 Slėginė įranga і першою із шести частин стандарту LST EN ISO 16140 Maisto grandinės mikrobiologija. Metodo validavimas.

Міжнародні термінологічні стандарти готують робочі групи, до складу яких входять фахівці з різних країн. Проєкти цих стандартів доступні національним органам зі стандартизації — фахівці, які беруть участь у їхній роботі, можуть подавати зауваження. Можливість узагальнити досвід кількох країн і обговорити терміни на міжнародному рівні допомагає уникнути суб’єктивності, властивої термінологічним словникам, укладеним одним або кількома авторами. У розділі монографії E. Jakaitienė Leksikografija, присвяченому термінологічним словникам, E. Jakaitienė звернула увагу ще на одну особливість термінологічних стандартів: «Хоча, на думку термінологів, ця робота є доволі обмеженою сферою впорядкування термінології <...>, належно стандартизована термінологія має найпослідовнішу термінологічну систему» (Jakaitienė 2005: 210). Термінологічні стандарти, видані ISO, IEC або європейськими організаціями зі стандартизації, — це багате джерело термінології, систематизованої на міжнародному рівні, але, на жаль, лише небагато з них перекладають литовською мовою.

СПІВВІДНОШЕННЯ ТЕРМІНОГРАФІЇ ТА СТАНДАРТИЗАЦІЇ ТЕРМІНІВ

У 1993 р. (того самого року, коли було видано перший литовський стандарт термінів) К. Гайвеніс писав: «Стандартизація термінів» — це для нас насамперед підготовка стандартів термінів. Ця робота в Литві лише починається. Це один із напрямів упорядкування термінів. Від термінографії вона передусім відрізняється обсягом і призначенням. Стандарти термінів охоплюють мікросистеми термінів тієї чи іншої вузької галузі виробництва або техніки, а тлумачні словники термінів подають не лише макросистеми термінів, а й деякі загальні наукові терміни, елементи складених термінів тощо. Стандарти термінів призначені для працівників виробництва і є обов’язковими. Нині вони особливо потрібні нам, щоб втілити статус литовської як державної мови та перейти до ведення документації литовською мовою» (Gaivenis 2014 [1993]: 201). Вілія Целієшене розмежувала словники термінів і стандарти термінів суворіше:

Terminologija | 2018 | 25

31

«[с]тандарти термінів не слід плутати зі словниками термінів. Від словників стандарти термінів передусім відрізняються обсягом і призначенням. Стандарти термінів охоплюють лише мікросистеми термінів тієї чи іншої вузької галузі виробництва або техніки <...>» (Celiešienė, Džežulskienė 2009: 59). Такі відмінності між словниками термінів і стандартами термінів були характернішими для останнього десятиліття XX ст., коли активно готували оригінальні литовські стандарти термінів, однак нині таке розмежування видається сумнівним.

Чи можна вважати стандарт термінів словником термінів? У навчальному термінологічному словничку Р. Квашите стандарт термінів визначає як «узгоджений і визнаний набір, прийнятий органом стандартизації, який установлює терміни, придатні для загального й багаторазового вживання, та призначений для запровадження оптимального порядку використання термінів у певній галузі», а словник термінів — як «набір термінів однієї чи кількох мов, що відповідає принципам термінографії та призначений для користувача термінології певної галузі науки або діяльності» (MTŽ 2005). Обидва визначення об’єднують слова набір термінів. Якби в першому визначенні вилучити фразу «прийнятий органом стандартизації», кожне з цих визначень могло б стосуватися і словника термінів, і стандарту термінів. Стандарти термінів і словники термінів мають більше спільного, ніж відмінного. Стандарт термінів — це словник стандартизованих термінів, який укладають на основі тих самих принципів термінографії, що й словники термінів. Ще до початку робіт зі стандартизації термінів у Литві було видано адаптований до литовської мови стандарт Lietuvos RST 1115-90 Принципи та методи термінології, підготовлений працівниками ВУ та Інституту литовської мови відповідно до ISO 704-87. Термінологи керувалися положеннями цього стандарту, допомагаючи укладачам як стандартів термінів, так і словників термінів, а також спиралися на них, оцінюючи ці видання. У переліку рекомендованої літератури та джерел, поданому в Загальних вимогах до укладання словників термінів, затверджених VLKK, зазначено кілька стандартів, присвячених термінологічній роботі, на які рекомендовано спиратися під час укладання словників термінів. У підкомісії з термінології зазвичай розглядають і подають на затвердження VLKK ті словники термінів, укладання яких підтримує VLKK. У Литві видають чимало словників термінів, не прагнучи такого затвердження; деяким із них бракує належного термінологічного редагування. Якість стандартів термінів більш однорідна: від 1993 р. оригінальні литовські стандарти термінів і перекладені литовською мовою міжнародні стандарти термінів затверджував Відділ термінології LKI; у 1998 р. цю функцію передали VLKK.

32

Jolanta Gaivenytė-Butler | Apie terminografiją ir terminų standardizaciją

Зі зростанням термінології як кількісно, так і якісно збільшується потреба у спеціалізованих словниках. Розмір збірника термінологічних статей і вузькість галузі навряд чи можуть і надалі вважатися ознаками розмежування словника термінів і стандарту термінів. Наприклад, у Банку термінів представлено не більший за стандарти й не менш спеціалізований Словничок термінів технологій знань Саулюса Маскелюнаса (VU) (близько 60 термінів). Деякі стандарти термінів справді невеликі й охоплюють вузьку галузь, наприклад LST EN 472:2008 Манометри. Тлумачний словник (55 термінів) або LST EN 1885:2004 Пір’я та пух. Терміни й визначення (43 терміни), однак є чимало міжнародних стандартів термінів, які не відрізняються від словників термінів ні призначенням, ні обсягом. У таких стандартах подано і загальніші терміни, і елементи складених термінів. Наприклад, у стандарті LST EN ISO 9000:2015 Системи управління якістю. Основні положення та тлумачний словник поряд із термінами управління, наприклад висновок аудиту, система управління якістю, дозвіл на відступ, план управління проєктом, визначено й загальні терміни, наприклад дані, документ, компетентність, організація, ціль. Терміни цього стандарту (з посиланням на нього) наведено не лише в стандартах з управління, а й у стандартах багатьох інших галузей, наприклад забезпечення якості — LST EN ISO 16559:2014 Тверде біопаливо. Термінологія, визначення та описи; система управління якістю — LST EN ISO 15198:2013 Медичні лабораторії. Вимоги до якості та компетентності; валідація — LST EN ISO/IEC 27000:2017 Інформаційні технології. Методи захисту. Системи управління інформаційною безпекою. Огляд і тлумачний словник. За обсягом деякі стандарти не поступаються словникам термінів: наприклад, у LST EN ISO 13943:2017 Пожежна безпека. Тлумачний словник наведено понад 400 термінів, а в LST ISO 5127:2017 Інформація та документація. Основні положення і тлумачний словник — близько 2 000 термінів (подібний за обсягом, наприклад, перший Енциклопедичний словник комп’ютерних наук (видання 2005 р.)).

Часто вважають, що стандарти призначені лише для вузьких галузей виробництва або техніки, однак стандартизують не лише терміни цих галузей. Марія Тереза Кабре звертає увагу на те, що стандартизація термінології актуальна для всіх галузей — гуманітарних, соціальних, точних і технічних наук, а також таких видів діяльності, як торгівля, де її застосовують найчастіше (Cabré 1999: 200). Існують стандарти, призначені, наприклад, для різних галузей управління (управління якістю, ризиками, людськими ресурсами та знаннями), бібліотечної діяльності, збереження культурної спадщини, охорони довкілля, банківської справи й фінансів, туризму, охорони здоров’я, а також перекладу, термінології та термінографії.

Terminologija | 2018 | 25

3 3

Термінологічні стандарти вже не є лише документами обов’язкового застосування, призначеними для працівників виробництва (як це було з GOSTais), доступ до яких був дуже обмеженим. Терміни з усіх виданих у Литві термінологічних стандартів наведено у вільно доступній в інтернеті термінологічній базі Департаменту стандартизації Литви, а терміни зі стандартів, схвалених VLKK, — також у Банку термінів Литовської Республіки. У стандартизаційній діяльності беруть участь чимало викладачів закладів вищої освіти, тож можна було б припустити, що стандартизовану термінологію вживають у наукових публікаціях, навчальних матеріалах і студентських роботах. Безперечно, мікросистеми стандартизованих термінів переходять до термінологічних словників: наприклад, стандарти з теплоізоляції, метрології, величин та одиниць наведено у списку основних джерел Fizikos terminų žodyno (2007), а в списку літератури Statybos terminų žodyno (2002) стандартів більше, ніж словників. На стандарти термінів і нетермінологічні стандарти спиралися й укладачі інших великих термінологічних словників, наприклад Radioelektronikos terminų žodyno (2000), Aiškinamojo telekomunikacijų terminų žodyno (2004), Automatikos terminų žodyno (2004), Penkiakalbio aiškinamojo metrologijos terminų žodyno (2006), Aiškinamojo elektrotechnikos terminų žodyno (2010). Чимало фахівців, які працювали у сфері впорядкування термінології, укладали термінологічні словники й брали участь у термінологічній стандартизації. Членами технічного комітету Департаменту стандартизації Литви Terminologija (TK 37) були Юліус Ряубунас (один із співавторів Rusų–lietuvių–anglų kalbų skaičiavimo technikos terminų žodyno (1979), що став основою пізніших словників з обчислювальної техніки, і чотиримовного словника Informatika (1997)), Калікстас Вітаутас Паулаускас (автор або співавтор Aiškinamojo kompiuterijos žodyno (1995), словника Informatika (1997), Aiškinamojo kompiuterijos terminų santrumpų žodyno (2000)), Зенонас Мачьоніс (співавтор Chemijos terminų aiškinamojo žodyno (1997 і 2003)), Антанас Кудзис (співавтор Rusų–lietuvių kalbų statybos terminų žodyno (1992), Anglų–lietuvių kalbų statybos terminų žodyno (1993) і Statybos terminų žodyno (2002)), Вітаутас Валіукенас і Віліус Палєнскіс (обидва — співавтори Kineskopų gamybos terminų penkiakalbio žodynėlio (1990), Ryšių technikos terminų penkiakalbio žodyno (1994), Radioelektronikos terminų žodyno (2000), Fizikos terminų žodyno (2007), Aiškinamojo elektrotechnikos ir elektronikos gaminių terminų žodyno (2014); В. Валіукенас разом зі співавторами уклав також Tarptautinį pagrindinių ir bendrųjų metrologijos terminų žodyną (1997), Penkiakalbį aiškinamąjį metrologijos terminų žodyną (2006), Aiškinamąjį telekomunikacijų terminų žodyną (2004) та інші словники.

34

Jolanta Gaivenytė-Butler | Apie terminografiją ir terminų standartizaciją

Якщо вважати, що обсяг термінографії ширший за укладання термінологічних словників, термінологічну стандартизацію можна розглядати не як окремий спосіб упорядкування термінології поряд із термінографією, а як один зі способів термінографії. Розмежовуючи способи впорядкування термінології, можна знову спиратися на К. Гайвениса, але цього разу не на його книжку Lietuvių terminologija: teorijos ir tvarkybos metmenys, де йдеться про чотири способи впорядкування — термінографію, термінологічну стандартизацію, комп’ютерне впорядкування термінології та текстове впорядкування термінології, — а на статтю, опубліковану на десятиліття раніше, у якій виділено два напрями впорядкування термінології: інформаційний (створення сфери фіксації термінів) і уточнювальний (регулювання сфери вживання термінів). До першого напряму в згаданій статті віднесено укладання й видання термінологічних словників, підготовку термінологічних стандартів і створення термінологічних банків, до другого — нормування термінології різних текстів і усного мовлення (Gaivenis 2014 [1990]: 179). З огляду на появу нових підходів, способів і засобів упорядкування термінології, обсяг цих напрямів можна було б дещо уточнити. Перший напрям (термінографія) мав би охоплювати укладання друкованих (хоча їхня кількість зменшується) та електронних термінологічних словників, стандартизацію термінології (підготовку термінологічних стандартів і термінологічних статей, поданих у нетермінологічних стандартах), створення термінологічних баз даних і термінологічних банків. Другий напрям (текстове впорядкування термінології) охоплював би систематизацію та нормування термінології під час написання, перекладу й редагування різних текстів (як це виокремлено К. Гайвенисом у книжці Lietuvių terminologija: teorijos ir tvarkybos metmenys).

ВИСНОВКИ

1. У працях литуаністів термінографія найчастіше визначається як теорія і практика укладання термінологічних словників, однак таке розуміння надто вузьке: сучасна термінографія охоплює підготовку не лише звичайних друкованих, а й електронних термінологічних словників, створення термінологічних баз даних і термінологічних банків, а також термінологічну стандартизацію. Термінографію можна було б визначити як теорію і практику укладання наборів термінологічних даних.

2. Термінологічна стандартизація охоплює не лише підготовку термінологічних стандартів, а й підготовку та подання термінологічних статей у нетермінологічних стандартах. Стандарти, підготовлені міжнародними організаціями зі стандартизації, є авторитетними джерелами термінології, що містять термінологічні дані, систематизовані на міжнародному рівні. Департамент стандартизації Литви видає перекладені литовською мовою стандарти міжнародних організацій зі стандартизації

Terminologija | 2018 | 25

35

з термінології, однак вони становлять лише невелику частину прийнятих міжнародних термінологічних стандартів.

3. Зазвичай вважають, що термінологічні словники й термінологічні стандарти відрізняються обсягом і призначенням: термінологічні словники подають макросистеми термінів, а термінологічні стандарти — мікросистеми термінів тієї чи іншої вузької виробничої або технічної галузі. Однак обсяг термінологічних стандартів (як і термінологічних словників) і охоплення ними галузей можуть бути дуже різними. Із розвитком термінології зростає потреба у спеціалізованих словниках. Розмір набору термінологічних статей і вузькість галузі навряд чи вже можна вважати ознаками розмежування термінологічного словника й термінологічного стандарту. І термінологічний словник, і термінологічний стандарт — це набір термінологічних статей певної галузі, упорядкований за тими самими принципами термінографії. Термінологічні стандарти можна було б вважати різновидом термінологічних словників.

4. Термінологічну стандартизацію можна розглядати не як окремий спосіб упорядкування термінології поряд із термінографією, а як один зі способів термінографії. Можна виділити два напрями впорядкування термінології. Перший напрям — термінографія — охоплював би фіксацію термінів, тобто укладання друкованих та електронних термінологічних словників, термінологічну стандартизацію, створення термінологічних баз даних і термінологічних банків; другий напрям — текстове впорядкування термінології — упровадження термінів у вжиток, тобто систематизацію та нормування термінології під час підготовки текстів.

ЛІТЕРАТУРА ТА ДЖЕРЕЛА

Akelaitis G. et al. 2009: Akelaitis G., Pečkuvienė L., Žilinskienė V. Specialybės kalba. Administracinės kalbos vadovėlis, Vilnius: Mykolo Romerio universitetas.

Antia B. E. 2000: Terminology and language planning: an alternative framework of practice and discourse, Amsterdam/Philadelphia: John Benjamins Publishing Company.

Bielinskienė A. et al. 2014: Bielinskienė A., Kazlauskienė A., Rimkutė E., Tamošiūnaitė A. Lietuvių bendrinė kalba: normos ir vartosena. Vadovėlis aukštųjų mokyklų studentams, Kaunas: Vytauto Didžiojo universitetas.

BŽ – Словник загальновживаної литовської мови, Вільнюс: Інститут литовської мови. Доступ в Інтернеті: http://bkz.lki.lt/ [дата звернення: 2018-06-12].

Cabré M. T. 1999: Terminology: Theory, methods and applications. Edited by J. C. Sager, Amsterdam/Philadelphia: John Benjamins Publishing Company.

CED – Англійський словник Collins, видавництво HarperCollins. Доступ в Інтернеті: https://www.collins-dictionary.com [дата звернення: 2018-07-12].

Celiešienė V., Džežulskienė J. 2009: Profesinės kalbos pagrindai. Vadovėlis, Kaunas: Technologija.

DL 2001: Dubois J., Giacomo M., Guespin L., Marcellesi Ch., Marcellesi J.-B., Mével J.-P. Dictionnaire de linguistique, Paris: Larousse.

DLKŽ₂ 1972: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas. Ats. red. J. Kruopas, 2-asis papild. leid., Vilnius: Mintis.

DLKŽ₃ 1993: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas. Vyr. red. St. Keinys, 3-iasis patais. ir papild. leid., Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

DLKŽ₇ 2017: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas. Vyr. red. St. Keinys, 7-asis patais. ir papild. leid., Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Prieiga per internetą: http://lkiis.lki.lt/dabartinis [žiūrėta 2018-06-12].

Drotvinas V. 1987: Lietuvių kalbos leksika ir frazeologija. Mokomoji knyga, Vilnius: LTSR aukšt. ir spec. vid. mokslo m-ja.

36 Jolanta Gaivenytė-Butler | Apie terminografiją ir terminų standartizaciją

Dudlauskienė N. 2005: Lietuviškų technikos terminų standartizacija. – Pabaltijo tautų terminologijos problemos ir Europos Sąjunga, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla.

Felber H. 1984: Terminology Manual, Paris: Unesco.

Gaivenis K. 2002: Lietuvių terminologija: teorijos ir tvarkybos metmenys, Vilnius: LKI leidykla.

Gaivenis K. 2014 [1990]: Terminologija ir dabartis. – Kazimieras Gaivenis. Rinktiniai raštai, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 179–181.

Gaivenis K. 2014 [1993]: Keletas pastabų dėl terminijos ugdymo. – Kazimieras Gaivenis. Rinktiniai raštai, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 199–204.

Gaivenis K., Kaulakienė A. 2014 [1997]: Kalbinis ir dalykinis technikos terminijos vertinimas. – Kazimieras Gaivenis. Rinktiniai raštai, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 235–240.

GTUT 1997: Bessé B. de, Nkwenti-Azeh B., Sager J. C. Glossary of Terms Used in Terminology. – Terminology 4(1), 117–156. Prieiga per internetą: https://benjamins.com/series/term/term.gloss.pdf [žiūrėta 2018-06-26].

ISO 10241-2:2012 Термінологічні статті в стандартах — Частина 2: Прийняття стандартизованих термінологічних статей.

ISO 15188:2001 Настанови з управління проєктами зі стандартизації термінології.

Jakaitienė E. 2005: Leksikografija, Vilnius: Mokslų ir enciklopedijų leidybos institutas.

Kazlauskienė A. et al. 2008: Kazlauskienė A., Rimkutė E., Bielinskienė A. Bendroji ir specialybės kalbos kultūra. Mokomoji knyga, 3-iasis patais. ir papild. leid., Kaunas: Vytauto Didžiojo universitetas, Pasaulio lietuvių centras.

Kazlauskienė A. et al. 2010: Kazlauskienė A., Rimkutė E., Bielinskienė A. Bendroji ir specialybės kalbos kultūra. Vadovėlis, Kaunas: Vytauto Didžiojo universitetas, Pasaulio lietuvių centras.

Klimavičius J. 2005 [2002]: [Rec.:] Kazimieras Gaivenis. Lietuvių terminologija: teorijos ir tvarkybos metmenys. – Leksikologijos ir terminologijos darbai: norma ir istorija, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 246–258.

Klimavičius J. 2005 [2003]: Lietuvių terminografija: praeities bruožai, dabarties sunkumai ir uždaviniai. – Leksikologijos ir terminologijos darbai: norma ir istorija, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 259–276.

KTŽ 1990: Gaivenis K., Keinys St. Kalbotyros terminų žodynas, Kaunas: Šviesa.

LKE 1999: Lietuvių kalbos enciklopedija. Parengė K. Morkūnas, red. V. Ambrazas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

LKE 2008: Lietuvių kalbos enciklopedija. Parengė K. Morkūnas, red. V. Ambrazas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

LKŽe – Словник литовської мови. Гол. ред. Г. Нактіне, Вільнюс: Інститут литовської мови, 2005 (оновлена версія 2017). Доступ в Інтернеті: www.lkz.lt [дата звернення: 2018-06-12].

LST 1695:2001 Kompiuterių panaudojimas terminologijoje. Terminų duomenų bazių ir tekstynų kūrimas bei naudojimas (tapatūs ISO TR 12618:1994).

LST EN 45020:2007 Стандартизація та пов’язана з нею діяльність. Загальний термінологічний словник (ISO/IEC Guide 2:2004).

LST ISO 9000:2015 Системи управління якістю. Основні положення та словник термінів.

LST ISO 1087-1:2005 Термінологічна робота. Словник термінів. Частина 1. Теорія та застосування (ідентичний ISO 1087-1:2000).

LST ISO 15188:2003 Настанови з управління проєктами зі стандартизації термінології.

Maslauskienė R. 2004: Terminų standartizavimas. – Terminologijos istorijos ir dabarties problemos, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 256–270.

Miliūnaitė R. 2017: Dėl terminų standartizacija, norminimas ir kodifikacija santykio dabartinėje norminamojoje kalbotyroje. – Bendrinė kalba 90. Prieiga per internetą: http://www.bendrinekalba.lt/Straipsniai/90/Miliunaite_BK_90_straipsnis.pdf [žiūrėta 2018-07-09].

MTŽ 2005: Kvašytė R. Mokomasis terminologijos žodynėlis, Šiauliai: Šiaulių universiteto leidykla.

Petretienė A. 2016: Transportininkų kalbos kultūra: teorija ir praktika. Mokomoji knyga, Vilnius: Technika.

Rey A. 1995: Essays on terminology. Translated and edited by J. C. Sager, Amsterdam/Philadelphia: John Benjamins Publishing Company.

Rutkienė L. 2015: Technologijų specialistų profesinė kalba: sistema ir vartosena. Vadovėlis, Vilnius: Technika.

Thomas P. 1993: Choosing headwords from language-for-special-purposes (LSP) collocations for entry into a terminology data bank (term bank). – Terminology: applications in interdisciplinary communication, Amsterdam/Philadelphia: John Benjamins Publishing Company, 43–68.

Terminologija | 2018 | 25

37

TŽŽ 2001: Vaitkevičiūtė V. Tarptautinių žodžių žodynas, 2-asis patais. ir papild. leid., Vilnius: Žodynas.

TŽŽ 2008: Tarptautinių žodžių žodynas. Ats. red. A. Kinderys, Vilnius: Alma littera.

TŽŽ 2013: Tarptautinių žodžių žodynas, Vilnius: Alma littera.

Vladarskienė R. 2013: Kūrybinių industrijų specialybės kalbos kultūra. Vadovėlis, Vilnius: Technika.

VLEe – Загальна литовська енциклопедія. Доступ в інтернеті: www.vle.lt. [дата звернення: 2018-07-02].

Warburton K. C. 2014: Narrowing the gap between termbases and corpora in commercial environments. Prieiga per internetą: https://www.researchgate.net/publication/275111020_Narrowing_the_gap_between_termbases_and_corpora_in_commercial_environments [žiūrėta 2018-07-02].

Лейчик В. М. 2007: Терминоведение: предмет, методы, структура, 3-е изд., Москва: ЛКИ.

ПРО ТЕРМІНОГРАФІЮ ТА СТАНДАРТИЗАЦІЮ ТЕРМІНОЛОГІЇ

У працях литовських мовознавців термінографію та стандартизацію термінології (підготовку стандартів термінології) зазвичай розглядають як дві різні галузі впорядкування термінології. Термінографію зазвичай визначають як практику й теорію укладання термінологічних словників, а стандартизацію термінології — як підготовку стандартів термінології. Сфера обох напрямів — термінографії та стандартизації термінології — ширша: термінографія охоплює не лише укладання термінологічних словників, а й набори термінологічних статей, подані в різних формах; стандартизація термінології стосується стандартів термінології та наборів термінологічних статей, представлених у стандартах, не присвячених термінології.

У литовському мовознавстві поширене уявлення, що стандарти термінології охоплюють мікросистеми термінів дуже вузьких галузей виробництва чи технологій і призначені для невеликої кількості фахівців, тоді як термінологічні словники подають макросистеми термінів і мають значно ширше застосування. Це справедливо лише певною мірою. Розвиток нових галузей знань і зростання обсягу термінології зумовлюють потребу у спеціалізованих словниках. Існують вузькоспеціалізовані термінологічні словники з невеликою кількістю термінів, а також великі стандарти термінології, що містять терміни, широко вживані в кількох галузях. Стандарти термінології та термінологічні словники не такі вже й різні — вони обидва містять набір термінологічних статей, укладених за однаковими термінографічними принципами. Отже, стандартизацію термінології можна розглядати як частину термінографії.

Стандартизація термінології — відносно новий вид термінологічної роботи в Литві: перші національні стандарти термінології було опубліковано 1993 року. Протягом наступних кількох років щороку готували значну кількість національних стандартів термінології, але після вступу Литви до міжнародних організацій зі стандартизації ця кількість суттєво зменшилася. Водночас розпочалася публікація литовських версій міжнародних стандартів термінології, однак кількість перекладених стандартів становить лише невелику частку всіх прийнятих стандартів.

Отримано 2018-07-13

Jolanta Gaivenytė-Butler Lietuvių kalbos institutas P. Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius Електронна пошта: [email protected]

38

Jolanta Gaivenytė-Butler | Apie terminografiją ir terminų standartizaciją