LORETA VAICEKAUSKIENĖ

Інститут литовської мови

НОВІ ПИТАННЯ НОРМУВАННЯ НОВИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ

ВСТУП

Протягом останніх кількох десятиліть і мовознавці, і суспільство постійно висловлюють потребу професійно оцінювати нові іншомовні слова як явище, що виразно позначає сучасну литовську мову. На початку відновленої незалежності було розпочато збирання даних про функціонування таких слів у вжитку, однак згодом ця робота згасла й більше не проводилася систематично. У цей період під час підготовки засобів нормування запозичень не було чіткої методики такої роботи, іншомовні слова нерідко оцінювали на основі прескриптивних настанов, а не результатів досліджень; дуже бракувало досліджень уживання іншомовних слів. Прогалину в загальнодоступних рекомендаціях щодо вживання іншомовних слів та їх нормування намагалися заповнити консультаційними базами Інституту литовської мови та Державної комісії з литовської мови (VLKK), однак нових запозичень у них небагато, і їх переважно описують лише з погляду нормування, подаючи позначку «не рекомендовано до вживання» та литовський відповідник.

У цій статті аналізуються затверджені VLKK засоби нормування запозичень, висвітлюються нові принципи нормування запозичень, а також оновлена й методично посилена робота зі збирання даних про вживання іншомовних слів. Мета статті — показати, як поєднання прескриптивних і дескриптивних методів може підвищити якість нормувальної роботи.

ЗАСОБИ НОРМУВАННЯ ЛЕКСИКИ ІНОШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ В ЛИТВІ ВІД 1998 РОКУ

Найважливішими офіційними засобами нормування іншомовної лексики періоду відновленої незалежності є постанова VLKK № 68 «Про дво-

L. VAICEKAUSKIENĖ. Nauji naujųjų skolinių norminimo klausimai

65

«Списку мовних помилок» і його розділ «Помилки словника», що містить списки «Невживані нові запозичення» та «Неприйнятні запозичення та їхні похідні» (VŽ 1998), а також схвалений VLKK буклет Мовні поради 4. Лексика: уживання запозичень (KP (L1) 2005). До списку нових чужомовних слів VLKK включено 61 гніздо слів, переважно англійського походження, список неприйнятних чужомовних слів налічує 144 гнізда слів, переважно російського походження, а в буклеті Мовні поради міститься понад 3000 різноманітних запозичень і чужомовних слів, не згрупованих у гнізда. Списки чужомовних слів є засобами запровадження негативної кодифікації, тоді як у Мовних порадах поряд зі словами, оціненими як категорично неприйнятні, зі словами, що підлягають м’якшій негативній кодифікації, та з периферійними варіантами норми подано також запозичення, рівнозначні литовським словам.

Під час підготовки згаданих нормативних засобів спиралися на опубліковані переважно в шостому та сьомому десятиліттях минулого століття загальні принципи й критерії нормування литовської мови та чужомовної лексики литовських мовознавців (передусім Алєксаса Ґірденіса, Пранаса Кнюкшти, Йонаса Пальоніса, Алдонаса Пупкіса), а також на рекомендації щодо підготовки 3-го видання Порад із практики мови (див. Gairės 1998). Окремої системи критеріїв нормування, присвяченої новим запозиченням, начебто не існувало, однак аналіз мовних рекомендацій (Miliūnaitė 2004) і протоколів VLKK та її підкомісії за 1993–1997 роки (Vaicekauskienė 2007: 129–144) дає змогу стверджувати, що, найімовірніше, намагалися дотримуватися традиційного підходу. На жаль, в обох дослідженнях констатовано, що критерії нормування застосовуються не методично послідовно й систематично, а відповідних досліджень бракує¹.

Системності й цілісної концепції особливо бракує як у доборі, так і в оцінюванні найновішого засобу, призначеного для найширшої аудиторії, — Мовних порад, до яких перенесено весь словниковий розділ списку грубих помилок і які, по суті, відображають традицію виправлення слів іншомовного походження в литовській нормативній лінгвістиці.

Поряд із добре відомими чужомовними словами діалектного походження (наприклад: pečius, sarmatlyvas, sermega, smala, zupė тощо) і архаїзмами зі старих писемних пам’яток (žemčiūgai), тут можна знайти слова, що утвердилися в загальновживаній літературній мові: cepelinus, rūbus, koldūnus тощо; durnių з побутового розмовного мовлення; сленг і жаргон радянських часів та сучасності (ciongas, ryžas, liuks, lūzeris); а також окрасу всіх подібних рекомендацій — sosiska — з різноманітними орфографічними й морфологічними

¹ Цікаво, що в міжнародних працях із теорії нормування проблему систематичного застосування критеріїв нормування нерідко визнають нерозв’язною (див. Cooper ²1996; Vikor ²1994).

66

KALBOS KULTŪRA | 81

варіантами, нових англійських чужомовних слів, які категорично виправляють (nonsensas, ofisas, serfingas, supermarketas), і звичних інтернаціоналізмів (наприклад: brokolis, celiuliozė, ceremonija, seksualinis тощо). Отже, об’єктом нормування тут вважається будь-яка одиниця запозиченої лексики.

Подані у виданні оцінки, з одного боку, спираються на доволі складну й, здавалося б, гнучку систему ступенів оцінювання, а з іншого — на дуже нечітке розуміння чужомовного слова, що підлягає негативній кодифікації. Неприйнятним чужомовним словом тут вважається «слово, запозичене з іншої мови, яке суперечить нормам літературної мови й має правильний литовський відповідник» (Mikulėnienė 2005: 5). У чому полягає суперечність? Які норми маються на увазі? Що вважається відповідником, який «існує»? Найнегативніший ступінь оцінки «ntk.» (неприйнятне) саме собою отримують нові (англійські) запозичення; у вступі про них, згідно з настановами Порад із практики мови, сказано, що їх оцінюють особливо суворо. Інтернаціоналізми в найкращому разі вважаються рівнозначними варіантами норми літературної мови або — часто — словами, які можна вживати, але які є менш придатними. Наприклад, периферійними варіантами норми тут вважаються reliktas, regresas, натомість перевагу надають словам liekanai, išlikai ir atžangai.

Велика вада Мовних порад — це розуміння відповідників, їхня прийнятність і тотожність. Запропоновані відповідники часто мають додаткові компоненти конотативного значення, або відтінки; межі вживання запозичення й рекомендованого слова відрізняються, семантика не збігається (наприклад, запозичення frankofonas кодифіковано як неприйнятне, бо, вочевидь, вважається, що воно має тотожний відповідник prancūzakalbis). Крім того, у багатьох випадках некритично застосовується принцип добору відповідників, за яким слід уникати синонімії відповідників, якщо вже існує усталений відповідник. Як можна припустити, усталеними вважаються grynis, pasauga, spirgintuvas, saldukas, traputis, vamzdučiai тощо.

Широке визначення об’єкта нормування, неоднакова цінність запозичень і їхнє співвідношення з літературною мовою, її вживанням та мовцями викликають сумніви щодо авторитетності цього офіційного видання. Цьому та іншим згаданим засобам нормування лексики притаманні надмірний прескриптивізм і нехтування мовним ужитком.

ПРИНЦИПИ НОРМУВАННЯ НОВИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ

Останніми роками VLKK виступила з ініціативою обговорити проблеми нормування запозиченої лексики; було підготовлено й затверджено проєкт «Загальні

L. VAICEKAUSKIENĖ. Nauji naujųjų skolinių norminimo klausimai

67

naujųjų skolinių norminimo principai“ (2007). Viliamasi, kad šis dokumentas turėtų tapti pagalbiniu įrankiu tolesnėms norminamoms priemonėms teikti.

У згаданому проєкті передусім визначено критерії добору запозичень, які підлягають нормуванню: зазначається, що матеріал для загальних нормативних рекомендацій слід збирати з публічного писемного вжитку, а слова зі специфічних сфер уживання (жаргонізми, професіоналізми, спеціальні терміни) не варто включати до нормативних списків. Цей критерій добору пов’язаний із причинами запозичення та функціями запозичень. Новими запозиченнями, що підлягають нормуванню, вважаються слова, які входять до литовської мови через потребу назвати (частково) невідому, нову реалію чи поняття, і для яких на момент запозичення в литовській мові немає (повністю тотожного) відповідника. З погляду норми, загалом не оцінюються й не включаються до нормативних рекомендацій запозичення, що вживаються зі стилістичних чи соціопсихологічних причин і покликані справити стилістичний ефект або вказують на певну соціальну ідентичність мовця. Такі іншомовні слова відрізняються також своїми функціями в тексті — зазвичай вони виконують експресивну, емоційну, соціальну або метамовну функцію.

Поряд зі сферою вживання критерієм добору запозичень, які підлягають нормуванню, визначено частотність уживання: у принципах рекомендується добирати для нормативних засобів запозичення, що частіше вживаються, а поодинокі запозичення включати лише з певними застереженнями.

У нових принципах також подано оцінювання запозичень з погляду норми. Насамперед нарешті уточнюється визначення міжнародного слова й зазначається, що нові запозичення, уживані кількома великими мовами (англійською, німецькою, французькою, російською), форма яких не суперечить правилам литовського правопису й морфології або які мають закінчення, характерні для незмінюваних міжнародних слів, є новими міжнародними словами, тому вважаються нормативними так само, як і слова, утворені від коренів слів класичних мов. Неадаптовані, тобто такі, що не відповідають вимогам литовського правопису чи граматики, слова належать до ненормативних, за винятком випадків, коли їх можна вважати (міжнародними) лексичними цитатами; найчастіше це двослівні сталі сполуки з переносним значенням, наприклад: new age «такий культурний напрям, рух», carte blanche «повна свобода діяти на власний розсуд» тощо.

Оцінювання запозичень з погляду норми, зрозуміло, має випливати з принципів унормування литовської літературної мови (Principai 1997): у цьому випадку дотримуються традиції й стверджують, що завжди слід надавати перева-

68

KALBOS KULTŪRA | 81

гу принципу лексичної чистоти. Якщо з’являються відповідні відповідники, у рекомендаціях щодо вживання їх завжди слід пропонувати, зокрема й поряд із новими міжнародними словами. Ще один принцип, якого рекомендується дотримуватися, — системність граматики й правопису литовської мови. Цей принцип покликаний зменшити кількість іншомовних слів, які вживаються в ненімецькому написанні й залишаються незмінюваними.

У загальних принципах нормування передбачено два способи нормування нових запозичень: 1) нормування шляхом адаптації іншомовного слова (тобто литуанізації його написання та морфології) і 2) нормування шляхом заміни відповідником. Перший спосіб ґрунтується на природній інтеграції запозичення в систему мови-реципієнта, добре знайомій як діалектам литовської мови, так і літературній мові. Хоча цей спосіб нормування, здається, ніде не зафіксовано письмово, він добре відомий нормативній практиці литовської мови. Другий спосіб застосовувався під час підготовки нормативних засобів, згаданих у статті; його критикували як мовці, так і науковці за те, що пропоновані відповідники не завжди бувають доречними або ж кількість унормовуваних одиниць істотно обмежується (див. Vaicekauskienė 2007: 145–152; Girčienė 2007).

Цінність розглянутих принципів полягає в тому, що тут намагаються запобігти пропонуванню невідповідних замінників, визначаючи критерії оцінювання відповідників: поряд із відомими вимогами до словотвору розглядаються тотожність значень відповідника й запозичення, а також емоційна та стилістична нейтральність відповідника. У принципах не йдеться про важливий для кодифікації критерій поширеності відповідника у вжитку, який особливо добре виявляє конкуренцію між запозиченням і замінником; так само не наголошується на важливості відповідників, створених самими мовцями².

НАКОПИЧЕННЯ ДАНИХ ПРО НОВІ ІНШОМОВНІ СЛОВА

VLKK patvirtinus skolinių norminimo principus (2007), imtasi atgaivinti duomenų apie skolinius kaupimo darbą. Komisija kreipėsi į Lietuvių kalbos instituto Kalbos kultūros skyrių siūlydama parengti šiai temai skirtą projektą ir tais pačiais metais buvo suformuluoti tokie būsimo projekto tikslai ir uždaviniai:

² Аналіз дискусійного форуму щодо замінників, заснованого Комісією з норвезької мови 2000 року, свідчить, що поширеність замінника у вжитку є дуже важливим чинником; також зауважено, що успіх замінників безпосередньо залежить від того, наскільки під час їх створення дотримувалися критеріїв належного замінника, встановлених науковими дослідженнями (див. Torp 2007).

L. VAICEKAUSKIENĖ. Nauji naujųjų skolinių norminimo klausimai

69

– провести дослідження писемного вжитку іншомовних слів за одне десятиліття (1998–2008 рр.), уклавши якомога репрезентативніший корпус великого обсягу текстів із різних друкованих та електронних джерел і описавши за кількома різними ознаками відібрані з нього іншомовні слова в банку даних;

– спираючись на затверджені VLKK принципи унормування іншомовних слів, готувати й подавати на розгляд Комісії рекомендовані нормативні списки іншомовних слів з основними даними про їх уживання.

Наприкінці 2007 року за програмою унормування, вживання, розвитку та поширення державної мови на 2006–2015 рр. було виділено фінансування групі з п’яти науковців³ на проведення дослідження вживання нових іншомовних слів у литовській мові: 1998–2008. Додаткове фінансування для створення комп’ютерного банку даних і вимірювання частотності у пошуковому інструменті Google виділив Інститут литовської мови. Планується, що в комп’ютерному банку даних іншомовних слів, тестування якого завершено наприкінці 2008 року і який повністю функціонує, буде накопичено майже 800 окремих іншомовних слів і гнізд споріднених слів та близько 3000 прикладів уживання з суспільно-політичної, спеціалізованої, культурної та молодіжної періодичної преси, інтернету, неперіодичних видань, джерел публічної інформації й документів; дані буде описано відповідно до принципів моделі опису досліджуваних іншомовних слів, затвердженої робочою групою.

Протягом першого року реалізації проєкту було підготовлено методичні рекомендації зі збирання іншомовних слів і створено необхідну технічну базу — програму комп’ютерного банку даних і спеціальний інструмент формування запитів у системі Google для визначення частотності вживання іншомовних слів. З огляду на принцип репрезентативності, закладений у SDB, за допомогою цього інструмента укладаються надзвичайно точні пошукові рядки для словоформ: враховується якомога більше форм парадигми відмінювання та різних варіантів написання, а пошукове поле звужується, щоб усунути результати англійською мовою або багатозначність литовських форм. Частотність визначається за медіаною, виведеною на основі перших кількох сотень слів, тобто числом, яке показує центр варіаційного ряду частотностей, — окремо для іменних частин мови та дієслів. Відносну частотність обчислюють квартилями (вони ділять ряд на чотири рівні частини, а другий квартиль збігається з медіаною): рідкісними вважаються іменні частини мови, для яких знайдено до 800 випадків уживання, і

³ У накопиченні банку даних на різних етапах проєкту брали участь працівники відділу культури мови LKI Скайсте Александравічюте, Юргіта Гірчєне, Агне Каліни́те, Ріта Мілюнайте, Гєдрюс Тамашявічюс, Расуоле Владярскене; керівниця проєкту — Лорета Вайчєкаускене.

70

KALBOS KULTŪRA | 81

дієслова — до 400 випадків; середньої частотності — іменні частини мови з 800 до 30 000 уживань і дієслова з 400 до 5000 уживань; а частотними — іменні частини мови, вжиті понад 30 000 разів, і дієслова, для яких знайдено понад 5000 випадків уживання (про можливості пошуку в Google докладніше див. Aleksandravičiūtė 2008: 266–282).

Як видно з поставлених цілей і теоретичної та методичної підготовки, проєкт передусім присвячено науковому дослідженню іншомовних слів, що входять до литовської мови, на основі їхнього вживання. Систематичний добір іншомовних слів і даних про їх уживання має на меті виміряти кількість нових іншомовних слів, уживаних у менш дослідженій писемній литовській мові 1998–2008 рр., і відповісти на питання про характер впливу англійської мови: який вплив на литовську мову справляють нові запозичення з англійської (американської) мови, скільки їх запозичується, у яких текстах вони трапляються найчастіше (в електронному середовищі, у мовленні молоді чи в загальному вжитку), як вони співвідносяться з граматикою та правописом литовської мови, чи якісно й кількісно відрізняється процес запозичення в розглядуваний період від того, який спостерігали лише після відновлення незалежності у 1991–1997 рр. (пор. Vaicekauskienė 2007). Частину дослідження присвячено фіксації лексичних змін в адміністративному мовленні; вона має надати дані про нові міжнародні слова та їхні значення, уживані в державних документах і досі мало досліджені.

З іншого боку, банк даних нових іншомовних слів укладено так, щоб він мав прикладну цінність і з нього можна було отримувати репрезентативний матеріал для підготовки нормативних засобів.

ІНШОМОВНІ СЛОВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ НОРМУВАННЮ В СУЧАСНІЙ SDB

Як уже зазначалося, у загальних принципах сформульовано два основні критерії відбору іншомовних слів — публічне писемне вживання та частотність уживання.

Під час відбору з даних, накопичених у SDB, поняття публічного писемного вживання доводиться дещо уточнювати. Поряд із республіканською періодикою важливим джерелом даних є інтернет. Саме в інтернет-середовищі виявляється багато уточнювальних, а іноді й первинних даних про вживання іншомовних слів. По суті, публічним писемним уживанням можна вважати всю загальнодоступну текстову частину інтернету, однак за характером комунікації вона дуже неоднорідна. Розробляючи модель опису досліджуваних іншомовних слів, вирішили інтернетні

L. VAICEKAUSKIENĖ. Naujų naujųjų skolinių norminimo klausimai

71

джерела в SDB умовно поділити на дві частини — інформаційну та комунікаційну. Визначаючи межі публічного писемного вживання, такий поділ дає змогу відмежуватися від комунікаційної частини інтернету, оскільки її радше можна прирівняти до різновиду приватного усного мовлення (більшою чи меншою мірою), переданого письмовою формою.

Оскільки потрібно обмежитися найактуальнішими словами, які найбільше поширені в загальному вжитку, так само, принаймні на початку підготовчої роботи над списками, можна провести межі за певними сферами публічного писемного вживання, а адміністративне мовлення, неперіодичну пресу, можливо, і спеціалізовані сфери періодики (тут мається на увазі культурна преса, видання різних професійних галузей і молодіжна преса, а також преса лише для чоловіків або лише для жінок тощо) відкласти на пізніше, а насамперед брати дані з суспільно-політичної преси. Таке обмеження дало б змогу відкинути запозичення, що мають очевидні відповідники, але вживаються задля стилістичного ефекту або бажання вирізнитися іншою ідентичністю (значна їх частина — це рідше вживані в публічному, більш стандартизованому писемному середовищі слова сленгу та жаргону). Отже, передусім для нормування відбиралися б, як рекомендують принципи, такі запозичення, що ввійшли до литовської мови через потребу назвати (частково) нові реалії чи поняття і на момент запозичення не мають цілком тотожного відповідника.

Відступити від уже згаданої вимоги, щоб відібрані для нормування іншомовні слова часто вживалися, принципи дозволяють задля підвищення ефективності нормувальної роботи; отже, імовірно, це стосується тих випадків, коли рекомендація безсумнівна, її легко подати (можливо, коли є вдалий замінник) і вважають, що запозичення може поширитися. Однак на першому етапі кодифікації, мабуть, слід зосередитися на словах із частим або принаймні середнім рівнем уживання.

Запозичення, відібрані на підставі згаданих принципів нормування, далі оцінюють з погляду мовної норми й можуть визнаватися нормативними, якщо їм можна надати статус нового міжнародного слова, а також якщо вони заповнюють прогалину в словнику литовської мови та відповідають нормам литовського правопису й морфології або легко адаптуються до литовської мови. Ненормативними вважають запозичення, що конкурують із литовським відповідником близького значення або мають спеціально створений вдалий замінник, а також слова, що не відповідають вимогам литовського правопису чи граматики.

Такі на перший погляд прості правила насправді є лише дуже загальними орієнтирами для кодифікаційної роботи. Подальше оцінювання кожного відібраного слова є досить складним, і, ухвалюючи рішення, неодмінно потрібно спиратися

72

KALBOS KULTŪRA | 81

за дескриптивними даними: зважати на поширеність запозичення та його укорінення у вжитку, пристосування до системи литовської мови й інтеграцію в неї, отже, серед іншого, поміркувати й над такими питаннями:

1) поширеність у вжитку: у скількох сферах уживається запозичення?

2) укорінення у вжитку: скількарічну традицію вживання має запозичення?

3) відповідність нормам правопису й морфології литовської мови: яким є ступінь адаптації запозичення, чи завжди його вживають в адаптованій формі, чи варіюється вживання з цього погляду? Чи графічно (лапками, курсивом) запозичення виокремлюють у литовському тексті?

4) укорінення в лексичній системі литовської мови: наскільки запозичений корінь розгалужений у литовських похідних?

5) укорінення в підсистемі міжнародної або іншомовної лексики литовської мови: скільки споріднених за коренем запозичень і їхніх словотвірних гнізд запозичено?

Достатньо репрезентативний банк даних іншомовних слів може надати порівняно надійні дані щодо перелічених тут питань і бути добрим допоміжним засобом для оцінювання запозичень у VLKK. З його даних видно, що навіть найактуальніші, частотні або середньої частотності запозичення, виявлені в суспільно-політичній пресі, дуже різняться з погляду кодифікації.

Деякі з них можна було б вважати новими міжнародними словами, наприклад, driftingas «контрольоване бокове ковзання коліс автомобіля; вид автомобільного спорту, у якому автомобіль ковзає трасою і має виконувати певні завдання (підтримувати певну швидкість, проходити повороти тощо)» (англ. drifting); fankas «різновид популярної танцювальної музики з елементами блюзу й соулу, що вирізняється надзвичайно виразним ритмом» (англ. funk); kemperis «автомобіль для подорожей (туристичний), у якому можна ночувати, призначений для стоянки в кемпінгах» (англ. camper) (ці слова запозичено з російської, німецької та французької мов). Нерідко до словників міжнародних слів включають споріднені за коренем слова таких нових запозичень, пор.: TŽŽ driftingas «судно для риболовлі дрейфувальними сітками»; TŽŽ kempingas «табір автотуристів». У нормативних рекомендаціях поряд слід наводити й наявні описові литовські відповідники нових запозичень, наприклад: driftingas – контрольоване бокове ковзання; змагання з автомобільного ковзання; kemperis – будинок на колесах, туристичний автомобіль. Також слід оцінювати литовські та запозичені похідні кодифікованого кореня, наприклад, driftingas: driftinti, driftas, drifteris. Як передбачено загальними принципами нормування запозичень, якщо орфографічна та морфологічна адап-

L. VAICEKAUSKIENĖ. Nauji naujųjų skolinių norminimo klausimai

73

Якщо вживання варіюється, слід кодифікувати форму, яка найбільше відповідає системі морфології литовської мови, пор. варіанти fankei, fankas, funk (варто зазначити, що наразі в SDB є приклади вживання цього слова, починаючи з 1998 року), наприклад:

Усе інше — композиції дворічної чи однорічної давності в стилях «drum»«bass», джазу та fanki. (Lietuvos rytas 1998)

За словами критиків, «Snooze» — найперспективніший і найоригінальніший французький проєкт танцювальної музики. Д. Далкан має кров мешканців Вест-Індії та любить «funk». (Lietuvos rytas 1998)

Patchanka — неймовірна суміш, збита з fanki, сальси, репу, фламенко, ска й арабського рай, приправлена нескладними іспанськими, французькими, англійськими, арабськими та португальськими текстами [...]. (Lux 2005)

Tai vakaras, kurį praskaidrins roko, dž iazo ir fanko gaidos. (TV diena 2008)

Дотримуючись згаданого принципу системи морфології, у цьому випадку слід кодифікувати рідше вживану паралельну форму fankas. Також слід унормувати прикметниковий похідний від цього слова fankiškas — «у стилі фанку» (англ. funky), оскільки, коли йдеться про музику, вживається лише неадаптована форма, пор.:

1988 року я навчався в музичній школі Б. Дваріонаса, грав на скрипці, один із учителів запропонував спробувати сили у виконанні джаз-року й funky-попмузики. (Respublika 1998)

Відбудеться багато заходів, один із них — концерт каунаського біг-бенду й найвідоміших литовських джазменів «Samba del grigo» у дворі Вільнюської картинної галереї — багато музики в стилях funky, латин і хіп-хоп! (Panelė 2006)

У SDB є й інші приклади можливих інтернаціоналізмів, написання або морфологію яких слід унормувати, наприклад: gorgონcola / gorgondzola / gorgan-zola / gorgonzolla; karpačas / carpaccio.

Окрім інтернаціоналізмів, у SDB є й чужомовні слова, замість яких користувачам слід рекомендувати литовські відповідники, наприклад go-go (go go) — «назва танцівниць або їхнього танцю, які розважають гостей у клубах і запалюють публіку» (англ. go go). Це слово, можливо, можна було б замінити відповідниками танцівниці клубу; клубний танець. Чужомовне слово go-go неприйнятне також через форму, що не адаптується орфографічно й морфологічно, відповідно до загальних принципів унормування запозичень.

За наявності очевидних даних у деяких випадках до нормативних рекомендацій можна було б включати й такі іншомовні слова, які нормою

74

KALBOS KULTŪRA | 81

з погляду принципу не повинні оцінюватися, оскільки вживаються зі стилістичних або соціопсихологічних причин. Тут мається на увазі надзвичайно швидке поширення загального сленгу (крейзі, кул тощо). За даними SDB, ці слова, морфологічно й часто орфографічно неадаптовані, вживаються в суспільно-політичній, молодіжній і культурній пресі, в комунікативній та інформаційній частинах інтернету так, ніби їхніх литовських відповідників не існує, наприклад:

Свої твори показуєш то в одній, то в іншій галереї, ти ще й педагог, виховуєш молоде покоління. Може, ти й молоді втовкмачуєш у голову всілякі такі «крейзі» думки? (Шяурес Ате̇най 2003)

Уперше – «CRAZY» ТИЖДЕНЬ. Суперціни. [...] Випробування найновіших моделей! (Летувос рітас 2005)

Ще можна все «приправити» кольоровими шкарпетками до колін або накинути через плече величезну сумку, розмальовану коміксами. Вийде крейзі японський стиль! (Panelė 2006)

Але чим це відрізняється від крейзі-крейзі-крейзі батьків, які купують своїм дітлахам розкішні іграшки – ігрові комп’ютери, котиків-як-справжніх, випімакси тощо? (Інтернет, комунікативна частина 2006)

Оскільки принаймні в університеті вона була досить шаленою, книжка мала б бути такою ж «крейзі». (blog.delfi.lt, інформаційна частина 2007)

[...] ранкова гімнастика — не для мене. Танці — набагато приємніша альтернатива! Так добре розслабитися з самого ранку й не думати про роботу, що чекає попереду. Може, трохи крейзі, але чудовий рецепт щастя. (Інтернет, комунікативна частина 2008)

Куратор виставки Кястутіс Куізінас запропонував тему «Cool Places». [...] «Cool» уже давно стало міжнародним словом, хоча мовознавці неангломовних країн, найімовірніше, ще не узаконили його. (Летувос рітас 1998)

Зрештою, зіграна нею героїня — білявка, яка досконало володіє мечем, — вийшла дуже вдалою, дуже «крутою». (Летувос рітас 2003)

Autorius šaiposi iš tų, kurie labai stengiasi atrodyti cool. (Šiaurės Atėnai 2004)

Мені дуже подобається Друскінінкай, не знаю чому, можливо, тому, що я сама живу в Друскінінкаї. Друскінінкай — це cool!!! (Інтернет, комунікативна частина 2004)

У ній я відкрив для себе еліту у доброму значенні цього слова — студентів тодішнього Художнього інституту, усіляких диваків, — і хоча я не став частиною тієї крутої культури, побачити її було для мене дуже важливо. (Північні Афіни 2005)

Užtat merginos palaiko. Joms tai cool! (Panelė 2007)

Дані SDB також можуть надавати додаткову інформацію про запозичення, уже внесені до нормативних рекомендацій. Наприклад, наявні дані про запозичення спамас «небажані електронні листи,

L. VAICEKAUSKIENĖ. Naujų naujųjų skolinių norminimo klausimai

75

реклами, особливо таких, які надсилають одразу великим групам користувачів» (англ. spam) свідчить, що рекомендацію потрібно повторювати або пом’якшити: хоча KP вважає це слово небажаним запозиченням, воно поширене й укорінене (KP зовсім не наводить похідних від нього), пор.: (anti)spaminis, spaminti, spamintojas; spameris. Нову рекомендацію, крім уже запропонованих замін шламштлайкіай, непажидауяймі ел. лайшкай, пашто шьокшлєш, можна було б доповнити заміною брукалас.

Особливо складним є запозичення блогас — «щоденник, доступний усім в інтернеті» (англ. blog > web + log) — інтернет-щоденник, блоґ, особистий щоденник. Це слово поширене в суспільно-політичній, культурній, спеціалізованій і молодіжній пресі, в інформаційних та комунікаційних сегментах інтернету; гніздо слів із цим коренем сильно розгалужене завдяки литовським похідним, а також існує велика група інших споріднених запозичень, пор.: blòginimas, blòginti, blògintojas; audioblogas, blogeris, blogerizmas, blogologas, blogorama, blogosfera, blogra-tis, fotoblogas, moblogas, superbblogas, veblogas, videoblogas. Систематично замінити їх усі запропонованими відповідниками було б непросто⁴.

Щоб поширити відповідники або швидше закріпити один із варіантів форми, до поточних рекомендацій можна було б включати й ті загальновживані запозичення, які вже розглянуто в термінологічних словниках, пор. комп’ютерний термін hostingas – priegloba, а також уже згаданий gorgoncola, який увійшов до укладеного словничка назв сирів (пор. Girčienė, Liutkevičienė 2007: 115).

Дані SDB свідчать, що, попри інтернет-консультацію VLKK, у публічному вжитку вже певний час поширюється в різних формах чуже слово butikas (butykas, boutique, boutiquė’as) — «магазин розкішного (авторського) одягу й аксесуарів» (фр. boutique). Графічне виокремлення цього іншомовного слова, його орфографічна й морфологічна адаптація дуже різняться, пор.:»

Парфумерія приноситиме прибуток лише тоді, коли її буде багато: сотні різновидів флакончиків. Немає нічого гіршого, коли у твоєму «boutique» — лише 2–3 полиці. (Moteris 1998)

Ваш кар’єрний шлях надзвичайно звивистий; як сталося, що ви до 35 років торгували нерухомістю, а пів року тому раптом відкрили у Вільнюсі магазин світових брендів і розкішного одягу — butiką «Vaizdžio namai»? (Ieva 2005)

Сандалії з минулорічної колекції «Ferre» у вітрині boutique чи на ніжці дами означали б одне: boutique збанкрутував. (Laima 2005)

Статус модного району відображають і бутіки найвідоміших дизайнерів butikai, розкидані вздовж Rue du Roi-de-Sicile та Rue des Rosiers. (Ieva 2006)

⁴ Докладніше про запозичення blògas та інші утворення з ним див. у цьому виданні Kalbos kultūra (с. 50–64). — Red.

76

KALBOS KULTŪRA | 81

Після Нотр-Даму чекає прогулянка вуличками Латинського кварталу [...], де багато кав’ярень різноманітних стилів, що представляють кухні різних країн, а також крамниць, «бутиків» і всього, чого тільки душа забажає. (blogas.lt, комунікаційний розділ 2007)

[...] бутика вона [дизайнерка одягу] не має. (Pravda 2008)

[...] Наталі ПОРТМАН (27) також приїхала на Тиждень моди в Парижі, однак дозвілля в цьому місті проводила не розглядаючи одяг на вішалках у розкішних boutique, а прогулюючись із батьками. (Žmonės 2008)

Можливо, у цьому випадку запропоновані замінники крамничка, магазинчик не здаються користувачам достатньо адекватними.

Також і досі часто вживаються запозичення сегвей, банер; поряд із запропонованим VLKK замінником рідис у рекомендаціях з унормування можна було б поширювати зафіксований у SDB замінник сегвеяус — транспортер (якщо рідис комусь здавався б неприйнятним), а для банера, внесеного до KP, запропонувати ще й замінник динамічний транспарант.

Отже, систематичне й постійне збирання даних про вживання дає змогу отримувати нову інформацію про замінники кодифікованих запозичень, литовські похідні слова та споріднені запозичення зі спільним коренем, яка могла б бути корисною для подальшої унормувальної роботи.

ВИСНОВКИ

Потреба систематично й методично унормовувати нові іншомовні слова, що входять до литовської мови, протягом останніх двох десятиліть не зменшилася анітрохи. Дотепер затверджені офіційні засоби унормування розроблялися з намаганням якомога швидше заповнити прогалини, що виникли в унормуванні, з огляду на принципи унормування літературної мови та неформалізоване інтуїтивне розуміння унормування лексики іншомовного походження. Для них характерні надмірний прескриптивізм і нехтування узусом.

Загальні методичні принципи унормування, спеціально присвячені новим іншомовним словам, було розроблено й затверджено VLKK лише 2007 року. Слід сподіватися, що ці принципи нарешті стануть теоретичним підґрунтям для розроблення стратегій і засобів унормування іншомовних слів у литовській мові.

У нових принципах відчувається вимога обов’язково спиратися в унормувальній роботі на дані досліджень узусу, іншими словами, поєднувати прескриптивний підхід із дескриптивним. Того ж року з ініціативи VLKK було розпочато фі-

L. VAICEKAUSKIENĖ. Nauji naujųjų skolinių norminimo klausimai

77

Велика підготовча робота зі створення банку даних письмового вживання нових іншомовних слів за 1998–2008 рр., крім науково-дослідної цінності, може мати й практичну користь. Аналіз уже перших зібраних у ньому даних показує, що систематичне й методичне накопичення та опис матеріалу дають змогу розв’язати проблему репрезентативності даних, необхідних для унормування.

Загальні принципи унормування нових запозичень не передбачають вибору стратегії унормування, однак, зважаючи на лібералізацію позицій VLKK, можна сподіватися, що, коли їх застосовуватимуть, прийнятнішими видаватимуться рекомендації, а не постанови, за порушення яких накладають штрафи. Якщо буде обрано принцип гнучких рекомендацій, підготувати унормувальний засіб не буде надто складно. Традиційним засобом унормування іншомовних слів у Литві є двочастинний список слів — іншомовних слів і їхніх відповідників. Сучаснішим і перспективнішим засобом поширення унормувальних рекомендацій був би доступний в інтернеті банк даних, що надавав би користувачам більше інформації про поширеність і вживання іншомовних слів. Особливо привабливим могло б бути інтерактивне рішення з полем для запропонованих користувачами відповідників і полем для коментарів мовознавців.

Методично підготовлені рекомендації щодо унормування запозичень, засновані на репрезентативних даних про вживання, дали б змогу розв’язати проблему суперечності між прескриптивізмом і дескриптивізмом, були б привабливішими для користувачів і забезпечили б краще поширення кодифікованих варіантів.

LITERATŪRA

Aleksandravičiūtė S. 2008: Paieškos sistemos Google naudojimo galimybės tiriant kalbos reiškinius. – Kalbos kultūra 81, 266–282.

Bendrieji naujųjų skolinių norminimo principai, 2007, http://www.vlkk.lt/i/news/267.doc

Cooper R. L. ²1996 (¹1989): Language planning and social change, Cambridge: Cambridge University Press.

Gairės 1998: Kalbos praktikos patarimai: trečiasis leidimas. Darbų gairės [pokalbis]. – Gimtoji kalba 12, 1–10.

Girčienė J. 2007: Naujųjų skolinių vartosena: kalbos kultūros ir stilistikos takoskyra. – Kalbos kultūra 80, 143–152.

Girčienė J., Liutkevičienė D. 2007: Sūrių pavadinimų vartosena ir norma. – Kalbos kultūra 80, 110–121.

KP (L1) 2005: Kalbos patarimai 4. Leksika: Skolinių vartojimas (svetimybės, tarptautiniai žodžiai). Autorė ir sudarytoja Danguolė Mikulėnienė, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

78

KALBOS KULTŪRA | 81

Mikulėnienė D. 2005: Pratarmė. – Kalbos patarimai 4. Leksika: Skolinių vartojimas (svetimybės, tarptautiniai žodžiai). Autorė ir sudarytoja Danguolė Mikulėnienė, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 3–14.

Miliūnaitė R. 2004: Skolinių vertės motyvacija. – Skoliniai ir bendrinė kalba, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 30–54.

Principai 1997: Lietuvių bendrinės kalbos tvarkybos principai, kodifikacijos kriterijai ir jų taikymas. – Gimtoji kalba 4, 1–3.

Torp A.-M. 2007: Forging in the Smithy. Principles for creating substitute words: A critical examination of Ordsmia. Nepublikuotas magistro darbas, Oslo universitetas.

Vaicekauskienė L. 2007: Naujieji lietuvių kalbos svetimžodžiai. Kalbos politika ir vartosena, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Vikør L. S. ²1994 (¹1988): Språkplanlegging: Prinsipp og praksis, Oslo: Novus forlag.

VŽ 1998: Valstybinės lietuvių kalbos komisijos prie Lietuvos Respublikos Seimo nutarimas Nr. 68 „Dėl didžiųjų kalbos klaidų sąrašo“. – Valstybės žinios, 1998 02 20, Nr. 18–445.

Gauta 2008 11 25

NEW ISSUES IN STANDARDISING NEW BORROWINGS

Summary

The paper sets out to examine measures which have been approved by the State Lithuanian Language Commission to standardise borrowings since 1998 (lists of unacceptable loanwords). The article also introduces principles of standardising new loanwords (adopted in 2007) and demonstrates the methodology of storing representative data of the usage of borrowings.

The paper also gives illustrations from the new databank of loanwords used in written discourse in 1998–2008. It thus aims to demonstrate that the quality of standardisation could be improved by combining prescriptive and descriptive methods: to avoid being too prescriptive and promote access and dissemination of codified variants to the user.

LORETA VAICEKAUSKIENĖ

Lietuvių kalbos institutas

P. Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius

[email protected]

L. VAICEKAUSKIENĖ. Naujų naujųjų skolinių norminimo klausimai

79