RAMUNĖ VASKELAITĖ

Банк Литви

ВИТРАТИ — НЕБАЖАНЕ ЗАПОЗИЧЕННЯ ЧИ НЕМИНУЧІСТЬ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ?

КЛЮЧОВІ СЛОВА: запозичення, небажане запозичення, значення слова, норма, узус, термін, поняття.

ВСТУП

Обставини, у яких литовській мові доводиться функціонувати протягом останніх кількох десятиліть, є причиною того, що увага мовних нормувальників зосереджується переважно на одному шарі запозиченої лексики, а саме на нових іншомовних словах. Ці обставини добре відомі й зрозумілі: розширення політичних, економічних, культурних і майже всіх інших зв’язків країни, що користується цією мовою, підтримання їх переважно англійською мовою, членство в групі країн, у якій також домінує англійська, процеси інтеграції, конвергенції, глобалізації тощо, які ще більше підносять статус цієї мови.

Коли основну увагу зосереджують на нових іншомовних словах і принципах їх нормування, дещо осторонь залишаються слова, які потрапили або претендували потрапити до литовської мови раніше. Звичайно, їхня проблематичність щодо норми менша. Такі слова тривалий час перевіряються узусом, і ті, що виявилися для нього необхідними, зазвичай легітимуються як норма. Навпаки, іншомовні слова, неактуальні для узусу й такі, що їх легко замінити власними відповідниками, найчастіше залишаються поза межами кодифікованої норми. Діахронний критерій актуальності для узусу, зумовлений проміжком часу між потраплянням іншомовного слова до мови й сучасністю, значно спрощує розмежування старих запозичень на нормативні й ненормативні. На нього надійно спираються не лише в працях із нормування, а й у лексикологічних дослідженнях. У останніх слова, що потрапили до литовської мови на попередніх етапах, поділяють на запозичення, які закріпилися в літературній мові, та слова, неактуальні для узусу (Jakaitienė 2010: 233). У виданнях із нормування або пов’язаних із ним перші зазвичай називають запозиченнями або справжніми запозиченнями, а другі, наголошуючи на їхній ненормативності

R. VASKELAITĖ. Kaštai – vengtina svetimybė ar ekonomikos teorijos neišvengiamybė?

265

для літературної мови — чужомовними словами (ненормативними, небажаними), вказуючи також на відмінність від ненормативних слів, що потрапляють до мови в сучасний період, — старими чужомовними словами (KPP₁ 1976; KPP₂ 1985; Girčienė 2004; KP4 2005, 2013; Vaicekauskienė 2007). Найчастіше неактуальними для узусу є ті запозичення, що мають належні литовські відповідники, які цілковито передають значення іншомовного слова.

Діахронний критерій актуальності вживання, здавалося б, мав би передбачати абсолютну узгодженість уживання з нормою, але чи завжди її можна констатувати? Принаймні в одного іменника, зарахованого до групи іншомовної лексики, — витрати — співвідношення між уживанням і нормою такої узгодженості не демонструє. У виданому 1976 року посібнику Поради з практики мови (далі — KPP₁) це слово визначено як ненормативне запозичення (KPP₁ 1976: 122); у брошурі Мовні поради (далі — KP4), що подає сучасну норму щодо запозичень, його також оцінено досить суворо — як запозичення, якого слід уникати (KP4₁ 2005: 64); той самий ступінь оцінки збережено й у щойно виданому новому виданні брошури (KP4₂ 2013: 37), тоді як у такій важливій сфері вживання літературної мови, як економічна теорія, витрати широко вживаються. Без цього слова й утворених із ним термінів майже не обходиться жоден підручник з економіки, зокрема й шкільний; їх також включають до термінологічних словників. Це одразу дає підстави припустити, що вживання цього слова — не випадкове порушення кодифікованої норми, а розбіжність у мовному вжитку, обґрунтована певними аргументами.

На те, що економісти й мовознавці не дійшли згоди щодо kaštai, звернула увагу Зофія Бабіцкене (2012), але ширше розходження між нормою та узусом вона не розглядала. Питання про kaštai як економічний термін порушили на третій конференції, організованій 7 червня 2013 року Форумом термінології установ і закладів Європейського Союзу та Литви¹, однак однієї післяобідньої дискусії замало, щоб провести ґрунтовний аналіз цього явища. Саме ця дискусія спонукала авторку статті докладніше дослідити цей винятковий випадок невідповідності норми та узусу. Явище справді феноменальне: слово, яке почали виправляти майже сорок років тому, не зникає з узусу, отже, мають існувати вагомі чинники, що зумовлюють це. Аналізуючи узус у сфері економіки, авторка прагне з’ясувати їх, принаймні виявити настільки, наскільки це дозволяє компетенція мовознавця. Адже береться досліджувати складну галузь — економічну теорію, науку. Мовознавці, які не здобули освіти з цієї

¹ Про конференцію та дискусії щодо kaštai йдеться на вебсайті форуму, доступному в інтернеті <http://ec.europa.eu/translation/lithuanian/ltf/index_lt.htm>.

266

KALBOS KULTŪRA | 86

фахової галузі навчання, не мають таких можливостей, як теоретики економіки, отже, деякі чинники можуть залишитися непоміченими. З іншого боку, представники економічної науки, які зазвичай не вивчали мовознавства, не мають змоги осягнути всі тонкощі мовної системи, її функціонування та норми. Ця взаємна обмеженість можливостей, імовірно, і є причиною того, що досі не наважуються розглядати мовні аспекти проблеми kaštų, а відсутність докладнішого аналізу, своєю чергою, могла стати причиною розриву між кодифікованою нормою та вживанням або принаймні закріплення складних взаємин між ними.

З’ясувати, наскільки обґрунтованим є відступ від кодифікованої норми, дуже зручно на матеріалі текстів такого типу, як підручники та словники. Адже в них терміни не лише вживаються, а й пояснюються, визначаються поняття, які вони позначають, тобто розкриваються всі семантичні аспекти слова, що нас цікавить. Оскільки подано сукупність термінів, стають зрозумілими також зв’язки між ними. Та найважливіше те, що підручники й словники — це не периферія чи межа літературної мови. Вони — надзвичайно важлива сфера вживання літературної мови, яка має величезний вплив на вживання в усій цій сфері й не тільки в ній².

ПОШИРЕННЯ ЧИННОЇ ПИСЕМНОЇ НОРМИ ТА НЕЗРОЗУМІЛОСТІ

Оцінку іменника kaštas насамперед слід шукати у виданнях, що встановлюють лексичну норму литовської мови. Таких видань три, або, з певними застереженнями, чотири. Це Dabartinės lietuvių kalbos žodynas (далі — DŽ), KP4₁ і KP4₂, тоді як Lietuvių kalbos žodynas (далі — LKŽ) можна зарахувати до цієї групи лише із застереженнями, оскільки унормування мови не є його головною метою. У розміщених в інтернеті електронних версіях DŽ_e та LKŽ_e оцінка слова kaštas така сама, як у друкованих виданнях³.

У всіх виданнях оцінка розглядуваного іменника різниться. У LKŽkaštui не надається жодного ступеня негативної оцінки, лише зазначається значення слова

² Коли цю статтю вже було передано до друку, проблему взялися розв’язувати практично: термін розглянула VLKK і, спираючись на аргументи фахівців з економіки та бухгалтерського обліку, ухвалила рекомендувати його до вживання в певних значеннях як термін у галузях економіки й управлінського обліку. Отже, розрив між нормою та вживанням скоротився, однак, як видно з узаконених визначень (див. http://www.vlkk.lt/lit/104940),), невирішені питання залишилися. Ця стаття могла б сприяти подальшому скороченню розриву.

³ Далі використовуються розміщені в інтернеті LKŽ_e та DŽ_e, тому сторінку не зазначено. Якщо між інтернет-версією та друкованим виданням є якісь відмінності, мається на увазі друковане видання.

R. VASKELAITĖ. Kaštai – vengtina svetimybė ar ekonomikos teorijos neišvengiamybė? 267

джерело походження — польський іменник koszt — і перелічено місцевості, де зафіксовано запозичення. Вони самі свідчать про широку географію, що охоплює всі регіони Литви: Léipalingis, Seirijai, Sìmnas, Liškiavà, Rozalìmas, Dùsetos, Joniškėlis, Pasvalỹs, Skìršnemunė, Viekšniai, Mažeikiai, Plùngė. Приклади вживання наведено з Taurágnai, Daukšiai, Bagótsilis, Alytus, Geistarai (Didvyžiai), Veiviržėnai, Alsėdžiai, Rietavas, Kùktiškės. Те, що витрати вживалися і в писемному мовленні, підтверджують згаданий у LKŽ_e виданий 1747 року Литовсько-німецький і німецько-литовський словник Пилипа Руїґіса (матеріал для нього збирався також із литовських книжок) та його Дослідження литовської мови, написані дещо пізніше твори Юргіса Пабрежі (1771–1849), Литовсько-латисько-польсько-російський словник Міколаса Мєжініса (1894) і Литовська граматика (1886), а також приклади з Словника литовської мови Антанаса Юшкявічюса (Юшки) (1897–1922). Приклади писемного вживання взято також із творів Сімонаса Даукантаса (1793–1864), менш відомих писемних джерел колишньої Східної Пруссії та Клайпедського краю.

Хоча LKŽ_e засвідчує широкий ареал поширення слова та його давнє вживання, це ще не було б аргументом на користь його використання в сучасній літературній мові. Структура LKŽ_e свідчить, що перелік місцевостей, де зафіксовано слово, радше вказує на його діалектне забарвлення, а в давніх писемних джерелах не уникали чужої лексики. З іншого боку, унормування не є головною метою LKŽ_e. Цей словник передусім тлумачний і науковий. Утім, нормативні аспекти в ньому наявні: чужомовні слова позначають знаком ×, а запозичення — подаючи відразу після заголовного слова в дужках відповідник тією мовою, з якої слово потрапило до литовської. Біля kašto наведено польський відповідник, але знака × немає; отже, у LKŽ_e його оцінено лише як запозичення. Немає й стилістичної позначки psn. (застаріле), якою в цьому словнику рідковживані слова позначають нечасто. Щоправда, знак × стоїть біля деяких слів із коренем kašt- (kaštaunas, kaštaunus, kaštaunai, kaštaunumas ir kt.), але очевидно, що їх позначено через неприйнятні для литовської мови словотвірні особливості. Дієслово kaštuoti, як і твірне слово, у LKŽ залишено без знака, що вказував би на статус чужомовного слова, зазначено лише його польське походження (від kosztować). Немає такого знака й біля похідних kaštavimas, kaštytis (а також įsikaštyti, išsikaštyti), kaštuodintis (įsikaštuodinti, išsikaštuodinti), тоді як цей знак і зазначена нормативна форма kaštuoti біля дієслова kaštavoti свідчили б, що це слово неприйнятне через нелитовський суфікс.

Витрати неминуче доводиться оцінювати з погляду актуальності вживання за DŽ, оскільки у вступі до нього зазначено, що це також нормативний словник. Починаючи з другого

268

KALBOS KULTŪRA | 86

Від видання, що вийшло 1972 року, до останнього⁴ і kaštas, і kaštuoti позначено відсиланням žr. (=žiūrėk). Значення цього відсилання не цілком зрозуміле. У виданні 1972 року зазначено, що воно «скероває читача від слова, яке не вважається мовною помилкою, до частіше вживаного, звичнішого слова» (DŽ 1972: III), а в новіших виданнях — що ним «спрямовують слова з обмеженішим уживанням, діалектні, застарілі, запозичені та інші подібні слова чи словотвірні варіанти до слів, ширше вживаних у літературній мові» (DŽ 2000: XII). Отже, цим відсиланням може позначатися не лише рідше вживання, а й статус слова як запозичення. Якщо вказується лише останнє, виходить, що kaštas у DŽ не виправляють, тим паче що у вступі написано, що до словника включають ті давні запозичення, які закріпилися в літературній мові або не мають усталених литовських відповідників (DŽ 2000: VII). Щоправда, до DŽ включено й чужомовні слова, не рекомендовані для літературної мови, однак їхній статус позначено скороченням ntk. та знаком рівності (neteiktina=). Хай із якої причини kaštas позначено відсиланням žr. — через обмежене вживання, діалектність, статус запозичення чи кілька причин одночасно, — найімовірніше, його не вважають широко поширеним у сучасній літературній мові словом.

Рішення скерувати kaštą до слів, уживаних ширше, можна було б розцінити як надану мовній практиці можливість самій вирішувати, наскільки їй потрібне це слово. Однак таку свободу вибору істотно обмежує інше видання, що встановлює норму щодо запозичень, — згадана брошура KP4. Тут kaštai (подано форму множини, а не однини) названо небажаним чужомовним словом: svet. vngt. (KP4₁ 2005: 64). Небажаними тут вважають такі оцінювані мовні явища, які не затверджено як норму літературної мови: вони або вже ненормативні й безперспективні, або ще ненормативні, недостатньо досліджені тощо (KP4₁ 2005: 11). Очевидно, що kaštai вважають уже ненормативним і безперспективним словом, однак підстави такого рішення не зрозумілі.

У передмові до видання сказано, що, включаючи запозичення до списку, зважають на два типи джерел: попередні або сучасні письмові виправлення (видання KPP 1976 і 1985 років, «Список великих мовних помилок», затверджений VLKK, виправлення, оприлюднені Pranas Skardžius і Juozas Vaišnys, онлайн-бази мовних консультацій тощо) та публічне розмовне вживання (KP4₁ 2005: 5–6). Засумніватися в тому, що враховано останнє, спонукає позначка fin., яка вказує, що відповідник sąnaudos рекомендовано для фінансових текстів. «Великі мовні

⁴ Видання DŽ: I — 1954 р., II — 1972, III — 1993, IV — 2000, V — 2003, VI — 2006, VII — 2012. В інтернеті представлено видання 2006 року.

R. VASKELAITĖ. Kaštai – vengtina svetimybė ar ekonomikos teorijos neišvengiamybė?

269

klaidų sąraše“ (LKK 1998: 127–177) nei daiktavardžio kaštai, nei veiksmažodžio kaštuoti nėra. Šie žodžiai taisyti tik 1976 m. KPP₁ leidime, tikriausiai ir pasiremta juo, nes į antrąjį leidimą – KPP₂, išėjusį 1985 m., žodis kaštai neįtrauktas. DŽ_e pratarmėje neminimas, bet jei būtų remtasi juo, nebūtų pateikiamas palyginti griežtas žodžio vertinimas. Be to, KP4₁ teikiamas ir kitoks nei DŽ pakaitas – sąnaudos. Tai, kad vengtina svetimybe laikomas daugiskaita pavartotas daiktavardis ir jis taisomas kaip finansų srities terminas, leistų daryti prielaidą, kad žodis vertinamas kaip leksikalizavęsis, t. y. terminijoje įgijęs kitą reikšmę.

Однак така передумова видається менш переконливою з огляду на KP4₂. У наведеному тут списку лексичних запозичень kaštai також оцінено як небажане чужомовне слово у сфері фінансів (KP4₂ 2013: 37), але запропоновано три заміни, дві з яких — išlaidos, lėšos — збігаються з тими, що наведені переважно на підставі загального вжитку в DŽ_e і LKŽ_e. Це порушує питання, чи достатньо враховують відмінності між сферами вживання під час оцінювання терміна. Пропонувати три заміни також більш характерно для загального вжитку, а не для термінологічної сфери. Погляди на термінологічну синонімію різняться, однак зазвичай її вважають ознакою початкового етапу формування термінології (Zemlevičiūtė 2001; Umbrasas 2004; Stunžinas 2005; Rimkutė 2007). Якщо три слова пропонуються як різні заміни, це також свідчило б про проблематичність оцінки (або оцінюваного явища) — найімовірніше, значення слова, яке виправляють, передано неналежно.

Огляд кодифікованої норми свідчив би, що вона є вельми неоднорідною та нечіткою: у LKŽ_e слово вважають запозиченням, імовірно, також діалектизмом, але не виправляють; у KP4₁ і KP4 — чужомовним словом, яке виправляють. Чим вважають kaštas у DŽ_e, важко визначити за наведеним відсиланням žr., проте очевидно, що йому не надають статусу недопустимого чужомовного слова. Ще одна суперечність норми полягає в тому, що у KP4₁ і KP4₂ термін вважають небажаним чужомовним словом, тоді як у жодному зі словників немає позначок, які вказували б на термінологічний статус іменника kaštas. Оскільки в цих словниках по суті не заперечується прийнятність слова для загального вжитку в літературній мові, малоймовірно, що слово, яке можна вживати, водночас вважатиметься небажаним терміном у спеціальній галузі. Проте відсутність у словниках позначок, що вказують на термінологічний статус, ще не означає, що kaštas там не вважають терміном. Це буде спробою з’ясувати далі, але якщо виявиться, що між іменником і терміном не розрізняють, суперечність норми все одно залишається: у KP4₁ і KP4₂ цей термін оцінюють значно суворіше.

270

KALBOS KULTŪRA | 86

ВІДПОВІДНИКИ ТА ЗНАЧЕННЯ У СЛОВНИКАХ ЗАГАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

LKŽ і DŽ не є термінологічними реєстрами, однак у них не уникають слів зі спеціальних галузей. Так, основним лексичним фондом LKŽ називає діалекти, але іншим важливим джерелом вважає письмові джерела — від першої литовської книжки до сьогодення. У LKŽ_e зазначено, що лексику для словника збирали не лише з найважливіших текстів художньої, публіцистичної літератури та інших галузей, а й із наукової літератури; крім того, використано всі найважливіші друковані та рукописні словники. Як одне з джерел лексики DŽ називає наукові терміни, що трапляються в науково-популярній літературі, пресі, підручниках загальноосвітніх шкіл (DŽ 2000: VII). Особливо наукову термінологію мали б ураховувати в DŽ_e, оскільки тут «як під час добору слів для включення до словника, так і під час їх тлумачення використовували всі литовські тлумачні словники, видані у XX — на початку XXI століття, та литовські енциклопедії. Важливими джерелами для пошуку й добору слів були литовські термінологічні словники, а також деякі перекладні загальні словники. Укладаючи словник, спиралися на праці з литовського мовознавства, видання з мовної практики <...>. У необхідних випадках для тлумачення деяких термінів та інших слів залучали тлумачні словники й енциклопедії іншими мовами».

Такий опис добору слів, звісно, не дає змоги визначити, на що спиралися — на загальне вживання чи термінологію — включаючи іменник kaštas до словників, однак це можна з’ясувати за наведеними прикладами, тлумаченнями значень і, зрештою, структурою словників.

Те, що в LKŽ_e біля слова kaštas згадуються містечка й села Литви, свідчить, що головним джерелом була давня народна мова, а в ній слово не могло вживатися як термін спеціальної галузі. Що воно й не було таким терміном, засвідчують приклади: Be kašto tai nieko nepadarysi (Tauragnai); Jo kaštu važiuos (Daukšiai); Jis turėjo daug kašto (Bagotoji); Tas darbas didelio kašto vertas (Alytus); Neturiu kašto – iš ko padarysi (Geistarai); Kaštai jam žuvo, tik sumą gavo (Geistarai); Dėjau didžiausių kaštą, ka tik įsitais[y]čio karvę (Veiviržėnai); Vien kaštai ir kaštai (Alsėdžiai); Be kašto nebūs rašto (Rietavas); Kiek aš in tavęs kašto padėjau (Kuktiškės). Подібне до розмовного вживання виявляється і в писемній мові — приклад із творів S. Daukantas (Kaštas buvo didis), а також із менш відомих писемних джерел колишньої Східної Пруссії та Клайпедського краю (Jie išleido savo kaštais trejas knygeles).

Як уже зазначалося, у LKŽ_e kaštas не оцінюють негативно з погляду мовної норми, а лише наводять відповідники, які можна розглядати також як тлумачення значення.

R. VASKELAITĖ. Kaštai – vengtina svetimybė ar ekonomikos teorijos neišvengiamybė?

271

«Кашта» пояснюється як витрати, кошти, а відмінність між витратами і коштами визначається так: кошти визначаються як грошові ресурси, гроші, кредити, а витрати — як гроші, що витрачаються, кошти. Таке співвідношення між словами зафіксоване й у DŽ. Слова витрати і кошти у DŽ визначаються так само, і, як зазначалося, від 1972 р. «кашта» відсилає до них. Оскільки в цьому виданні позначка див. вказує на рідше, менш звичне слово, виходить, що 1972 року було вирішено: іменник «кашта» виходить із ужитку, і його можуть замінити витрати та кошти.

Не проводячи дослідження походження слів, лише на підставі цих словників можна було б припустити, що обидва відповідники з’явилися або принаймні поширилися пізніше за «кашту». У LKŽ_e приклади, що ілюструють іменник lėšos, наводяться лише починаючи з творів Йонаса Яблонскіса (Його коштів на це не вистачає; Він живе на кошти — має всього вдосталь). Також наведено приклади з DŽ_e (Кошти на прожиття; Оборотні кошти), а скорочення (рад.) пр. біля речення Народна влада виділяє величезні кошти на охорону здоров’я трудящих, їхню освіту, розвиток культури, що вказує на слово з преси, яке відображає радянські реалії, дає підстави вважати, що воно було популярним у радянський період. У народному мовленні наведено лише приклад із Ле́на, що належить до Укмергського району (Не за їхні кошти сина вивчити), але й він може походити з пізнішого вжитку. Речення, що ілюструє išlaidos, — Зростання промислового прибутку країни дасть змогу збільшити витрати на капітальне будівництво (пр.), — як і приклади та примітка в DŽ_e про протилежність значення слова до доходів (У місті я мав багато витрат; Узгодження витрат із доходами), спонукали б гадати, що išlaidos теж набуло популярності пізніше за «кашту»⁵. Такі приклади значно більше, ніж приклади, що ілюструють «кашту», репрезентують офіційно-діловий стиль, а сполуки кошти на прожиття, оборотні кошти є термінами. Оскільки в DŽ «кашта» відсилає до слів, проілюстрованих такими реченнями, а в LKŽ «кашта» пояснюється через них, можна припустити, що словники не розрізняють «кашту» як загальновживане слово і «кашти» як термін.

Хоча «кашта» у словниках пов’язується лише з витратами, коштами, приклади в LKŽ_e не свідчать про такий збіг значень. Загалом визначити значення за ними важко, тим паче що в реченнях майже немає слів, які допомагали б його з’ясувати. У прикладах Ота одна кашта була б, Він мав багато кашту, Самі кашти та кашти, Кашта була велика ужитий іменник можна пов’язати як із витратами, так і з певною втратою, не обов’язково грошовою. Мабуть, дещо очевидніший зв’язок —

⁵ Звичайно, надійніші висновки про виникнення та утвердження слів витрати і кошти можна було б зробити лише після дослідження давнішого вжитку, однак це не є предметом цієї статті.

272

KALBOS KULTŪRA | 86

ніший зв’язок із коштами, що витрачаються, простежується лише в реченнях Тіті мав великі кашти на весілля своєї доньки, Вони власним коштом видали три книжечки. З каштою словотвірно пов’язане дієслово kaštuoti справді свідчить, що зв’язку з грошима може й не бути. У прикладах, наведених у LKŽ_e, Кожна тріска коштує грошей (Жемайте), Ця шапка коштує два рублі (Й. Яблонскіс), Багато грошей коштує весілля справити (Лейпалінгіс), Такий одяг, мабуть, і тисячу золотих коштує (Юркшайтіс), цей зв’язок очевидний, але його позначають не дієслова, а залежні слова з об’єктним або обставинним значенням: коштує грошей, коштує багато грошей, коштує два рублі, коштує тисячу золотих. А в прикладах Ті віжки й сідло коштували йому доброго коня (А. Вєнуоліс), Це коштувало мені багато грошей, багато праці (Курсайтіс) залежні компоненти (коштували доброго коня, коштувало багато праці) показують, що зв’язку з грошовим вираженням немає. Якщо залежні компоненти цього не позначають, саме дієслово такого зв’язку не виявляє, наприклад: Ой, дівчино-лілеє, чого коштує лаванда? (Рудаміна); А чого коштував зелений віночок? (збірка В. Калвайтіса Пісні литовців Пруссії). Отже, дієслово не характеризує ознаку на грошовій основі. Це підтверджують і наведені відповідники kainuoti та atsieiti. Відповідник kainuoti пов’язаний із грошима; у LKŽ_e також зазначено, що його основне значення — «мати грошову вартість». Однак інший відповідник — atsieiti — може й не бути пов’язаним із грошима. У реченнях Купувати дорогий одяг дешевше обходиться, коли дешевий (Кайряй), Утримання осла обходиться зовсім недорого (Й. Балвочюс-Герутіс) такий зв’язок можна помітити, однак і його показують залежні компоненти. А в реченні Він неабияк поплатився здоров’ям (К. Борута) такий компонент показує, що зв’язку немає.

Отже, значення дієслів kainuoti і atsieiti можна розрізняти за грошовою ознакою, однак словники не передбачають такої можливості для слова «кашта» — його значення пов’язується лише з витратами, коштами, інакше кажучи, з грошима. Однак подальший аналіз словотвірних зв’язків загалом спонукає засумніватися, чи адекватно передається тлумаченням значень словотвірний зв’язок між словами «кашта» і kaštuoti. Адже один із наведених відповідників kaštuoti — kainuoti — пов’язує його зі словом kaina; між цими словами мали б бути й семантичні зв’язки. І справді, в обох словниках kainuoti визначається як «мати грошову вартість», а kaina — як «грошова вартість». Якщо відповідником kaštuoti є kainuoti, то й «кашта» мала б бути пов’язана з kaina, а оскільки ціна є грошовою вартістю, то, найімовірніше, і з вартістю. Одне зі значень слова vertė, наведених у LKŽ_e, — «кількість чого-небудь, за яку один предмет обмінюють на інший» — означало б, що іменники kaina і vertė,

R. VASKELAITĖ. Kaštai – veng tina svetimybė ar ekonomikos teorijos neišvengiamybė?

273

як і дієслова kainuoti та atsieiti, розрізняють об’єкт за грошовою ознакою: вартість відрізняється від ціни тим, що не виражена в грошах. Однак після такого пояснення значення додається ще й «ціна, купівельна (грошова) спроможність», а це вже свідчить про те, що значення можуть ототожнюватися. Це підтверджує й наведене в DŽ_e тлумачення одного зі значень vertės: «грошове вираження речі, ціна». Зважаючи на словотвірний зв’язок між kaštuoti і kašto, можна припустити, що kaštas може мати значення слів kaina, vertė.

Справді, зв’язок із verte помічали й раніше, але вже після виходу тому LKŽ (1959 р.), до якого включено kaštas. Пранас Скарджюс у 1962 р. у Gimtojoje kalboje, обговорюючи іменник mitas, ужитий при koszt у польсько-латинсько-литовському словнику Костянтина Сирвіда Dictionarium trium linguarum, стверджував, що kaštas насамперед запозичене з польської мови koszt, а це слово через чеське košt походить від німецького Kosten (Skardžius 1998: 292). Також зазначається, що німці запозичили своє Kosten «витрати, кошти» через романські мови з латинського costus (costa) «витрати, кошт», а також наводяться як давньоверхньонімецьке слово kosta, так і середньоверхньонімецькі koste, kost «витрати, ціна, вартість». Тут згадується також словник Віктора Гайліса, у якому нім. Anschaffungskosten перекладається як įsigijimo išlaidomis, Auslage — як kaštu, а Kosten — як išlaidomis, iškaščiais, kaštais, що також свідчило б про те, що kaštas не ототожнювався лише з витратами.

Помітивши в LKŽ_e також зв’язки kašto із kaina, verte, постає питання, чому в обох словниках, а згодом і в KP4, це слово пов’язане з išlaidomis, lėšomis. Адже словотвірний зв’язок пов’язує išlaidas із išleisti. Відповісти на це запитання допомагає також аналіз похідних слів. Із витратами в LKŽ безпосередньо пов’язані деякі слова з коренем kašt-. Наприклад, дієслову kaštuotis приписується значення «робити витрати», а наведені приклади Kvailas daiktas te[p] kaštuotis dėl mirusio (Skirsnemunė), Todėl tėvai daug dėl to kaštuovos (K. Donelaitis) свідчать, що його радше можна передати похідним від слова išlaidos — išlaidauti. Значення префіксального дієслова įsikaštuoti (Nepirk, tik be reikalo įsikaštuosi (Vilkaviškis); Jis gerokai įsikaštavo (Skirsnemunė)) подається як «нажити собі витрат», išsikaštuoti — як «мати витрати» (Su tais svečiais kiek anas išsikaštāvo (Kuktiškės); Kiek išsikaštāvo! (Rumšiškės); Tiek an jo tėvai išsikaštavo (Seinai)), дієслова kaštuodintis — як «робити витрати, витрачатися» (Jis, šitą česnį keldams, daug kaštuodinos (Kuršaitis); Vienok gal nenorėsi kaštuodinties?! («Aušra»); Kiti taip daug nenorėjo kaštuodytis (K. Donelaitis)); kaštytis — як «робити витрати, кошти, витрачатися» (Be reikalo, Petrai, kaštijys (Žygaičiai); Nekaštykis daug ant iškilmės sodvos, t. y. neišleisk

274

KALBOS KULTŪRA | 86

багато грошей і запасу їжі (словник А. Юшки))⁶. Як видно, значення, пов’язане з витратами, мають лише зворотні дієслова. Виходить, що в LKŽ_e семантичні зв’язки вказано лише між словом витрата і зворотними дієсловами, тоді як значення витрати як твірного слова для витрачати залишилося не переданим. Можливо, у давнішому вжитку, тобто в говорах і старих писемних пам’ятках, слово витрата використовувалося лише в значенні, наведеному в LKŽ_e. Його важко встановити за прикладами зі словника. Однак із витратою очевидно словотвірно пов’язане й неповоротне дієслово витрачати, отже витрата мала б мати семантичні зв’язки й із ним.

Витрату пов’язуючи з не згаданими у словниках відповідниками ціна, вартість, можна припустити, що це слово може бути багатозначним, адже і ціна, і вартість мають кілька значень. Окрім прямого значення — грошової вартості, у DŽ_e для ціни вказано й переносне значення — «втрата, позбавлення чогось заради досягнення мети» (Ворога треба було зупинити за будь-яку ціну). У LKŽ_e його визначено як «вартість втрати; витрати, яких зазнають, уперто домагаючись чогось», і проілюстровано прикладами з перекладів та інших текстів: Ворога треба зупинити за будь-яку ціну! Перемог у війні було досягнуто лише ціною великих втрат. У LKŽ_e також наведено значення ціни — «користь, прибуток». У словниках для іменника вартість також подано кілька значень, одне з яких характерне для економічної сфери. У DŽ_e його визначено як «екон. якість, цінність речі», у LKŽ_e — «екон. властивість речі, що робить її корисною; корисність, придатність, цінність»⁷.

Для широкого вжитку літературної мови та її невимушених стилів багатозначність є прийнятною, як і синонімія. Якщо kaštą можна передати словами kaina або vertė, а, можливо, і lėšos, išlaidos; дієслово kaštuoti — словами kainuoti, atsieiti; зворотні дієслова kaštytis, kaštuotis — як prisidaryti išlaidų або išsileisti, išlaidauti, то в цій мові можна обходитися й без слів із коренем kašt-. Якщо загальне вживання достатньо відображає Корпус сучасної литовської мови, укладений Центром комп’ютерної лінгвістики Університету Вітовта Великого, можна стверджувати, що іменник kaštas в однині майже не вживається. У множині його не зафіксовано в усному мовленні, мало зафіксовано в художній літературі, а в нехудожніх текстах і публіцистиці трапляються приклади; наприклад, називний відмінок у джерелах нехудожньої літератури обсягом 397 377 слів ужито 738 разів, а серед 763 798 слів публіцистичних текстів — 402 рази,

⁶ До речі, дієслово kaštytis у LKŽ_e позначене скороченням sl., що вказує на запозичення зі слов’янської мови, але не визначає, з якої саме.

⁷ У LKŽ_e наведено також значення «кількість, місткість, об’єм» і значення, у яких vertė уживається як термін фізики (fiz. «числовий вираз») або лінгвістики (lingv. «значущість»).

R. VASKE-LAITĖ. Kaštai – vengtina svetimybė ar ekonomikos teorijos neišvengiamybė?

275

родовий відмінок — відповідно 582 (360 525 слів) і 549 (775 994 слова), подібна й частотність уживання інших відмінків (VDU 2013). Частіше вживання в нехудожній літературі й публіцистиці, а також множина свідчили б про те, що більшість ужитих випадків можуть бути термінами. Дієслово kaštuoja в адміністративній літературі трапилося лише раз на 19 496 слів (kaštavo не зафіксовано), у нехудожній літературі — тричі на 92 134 слова (kaštavo не зафіксовано), у розмовному мовленні випадків його вживання взагалі не зафіксовано (kaštavo трапилося лише раз серед 962 слів). Те, що частотність уживання похідного й твірного слова не збігається, також підтверджувало б, що твірне слово актуальне лише як термін. Утім, загальне вживання варто дослідити окремо, адже публіцистика становить 63,8 відсотка, а розмовне мовлення — лише 0,3 відсотка всього матеріалу корпусу.

Значно складніше питання — синонімія та багатозначність у спеціальних сферах уживання літературної мови — науковому й адміністративному стилях. У них багато слів виконують функцію терміна, а отже, мають уживатися з чітко визначеним значенням. Тож можливість уживати синоніми в термінології не мала б бути виходом; виходом не могло б бути й надання кількох значень словам išlaidos, lėšos, які, як видно, не є адекватними відповідниками значення kašto. У КП₄ з’явилися sąnaudos. У LKŽ_e це слово тлумачиться як кошти, робоча сила, матеріали тощо, витрачені на певну мету, і проілюстроване прикладами з преси (Витрати праці зменшилися в кілька разів, а скільки часу заощаджено! Витрати робочого часу) та зі спеціальних словників, виданих 1971 року (Матеріальні витрати, Витрати кормів). У статті П. Скарджюса, опублікованій 1962 року в Gimtojoje kalboje, подано відповідь на питання, чи придатні новотвори, уживані в Литві, prievaisa і sąnauda; це свідчило б, що слово з’явилося в литовській мові під впливом російської термінології. Стверджується, що словом sąnauda, утвореним від sunaudoti, яке, своєю чергою, походить від naudo (тому значення sąnaudos мало б бути «витрачання, те, що витрачено, тобто перетворено на користь»), перекладають російське слово zatrata, уживане поряд із zatratit’. Значення дієслова — «витратити (гроші), передбачаючи певні результати», переносне — «докласти праці, зусиль, передбачаючи певні результати, izraschodovat’, upotrebít’ trud, usilija.» За словами П. Скарджюса, переклад цього останнього значення словом sunaudoti міг спричинити появу й слова sąnauda (Skardžius 1998: 450).

Утім, КП₄ показує, що sąnaudų недостатньо, аби передати значення запозиченого слова kaštai; наводяться також lėšos, išlaidos. Яке термінологічне значення мають kaštų і яке його співвідношення з наведеними відповідниками, краще виявив би аналіз термінологічних словників.

276

KALBOS KULTŪRA | 86

РОЗВИТОК ТЕРМІНА ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ В СЛОВНИКАХ ЕКОНОМІЧНИХ ТЕРМІНІВ

Термін kaštai давно включають до словників економічних термінів. У виданому 1966 року Російсько-литовському словнику економічних термінів (далі — RLŽ) як відповідник російського издержки наведено kaštai і подано 24 складені терміни: військові к., дегресивні к., додаткові к., залежні к., незалежні к., прямі к., непрямі к., продуктивні к., непродуктивні к., витрати обігу, загальні к., к. зберігання товарів, додаткової обробки, перевезення, пакування, виробничі к., суспільні виробничі к., капіталістичні виробничі к., торговельні к., транспортні к., чисті к. тощо (RLŽ 1966: 64). У цьому словнику російське расходы послідовно перекладається як išlaidomis, і наведено 100 термінів, до складу яких входить це слово (RLŽ 1966: 187–189). Очевидно, що терміни зі словом išlaidomis позначають конкретніші видові поняття (в. на підготовку й освоєння нових видів продукції, в. на створення та впровадження нової техніки, в. на реалізацію готової продукції, в. на утримання й експлуатацію обладнання, в. на обслуговування та управління виробництвом, складські в., митні в., заготівельні в., поштові й телеграфні в., касові в., комунальні в., трудові в., дорожні в., рекламні в., товарні в., організаційні в. тощо), хоча є серед них і більш узагальнені (майбутні в., фактичні в., надзвичайні в., тимчасові в., постійні в., змінні в., пропорційні в., непропорційні в., оборотні в. тощо). Виявляється також певне дублювання: подано не лише непродуктивні к., продуктивні к., а й непродуктивні в., продуктивні в.; випадки такого дублювання — військові в., дегресивні в., непрямі в., прямі в., загальні в., торговельні в., транспортні в., виробничі в. З цими залежними компонентами наведено також кілька термінів, головним компонентом яких є sąnaudos (рос. затраты): непрямі с., прямі с., продуктивні с., непродуктивні с., трудові с., фактичні с., с. на виробництво, тимчасові с. (RLŽ 1966: 60–61).

Оскільки RLŽ не є тлумачним словником, встановити з нього значення неможливо. Можна лише припустити, що термін kaštai уживався давно, що в економічній термінології радянського періоду були поширені išlaidos, а sąnaudos лише з’являлися або вживалися рідше, і що російське слово издержки не має фонетичної подібності до слова kaštas. У російській термінології, яка, безперечно, мала впливати на тогочасну литовську, вживали издержки, расходы ir затраты, а запозичення з польської (koszt) ця термінологія не перейняла.

На час видання RLŽ ще не було праць із унормування, у яких kaštai суворо виправляли б. У 1935 році в Gimtojoje kalboje як чужи-

R. VASKELAITĖ. Kaštai – vengtina svetimybė ar ekonomikos teorijos neišvengiamybė?

277

mybė įvardytas tik veiksmažodis kaštuoti (Skardžius 1998: 42–43). 1962 m. P. Skardžius teigė, kad mitas to meto žmonių kalboje visiškai nežinomas ir jau nuo pradžios neturėjo didesnio pasisekimo kaip terminas, vietoj jo vartotas kaštas. Kartu atkreiptas dėmesys, kad vietoj kaštuoti vartojami savi pakaitai apsieiti, atsieiti, mokėti, bet kaštui neturima vieno pakaito, tinkančio visais atvejais, tik tam tikrais atvejais tinka lėšos, išlaidos. Taigi, primygtinai nebuvo siūlyta kaštą keisti (Skardžius 1998: 293).

Крім того, RLŽ перевірила тогочасна Комісія з термінології Інституту литовської мови та літератури АН Литовської РСР, отже, термінологи схвалили kaštams. Цей словник довго був єдиним настільним довідником економістів і редакторів, тож тривалий час впливав на вживання. Від виходу RKŽ до KPP₁, де kaštas визнано чужим словом, неприйнятним у літературній мові (KPP₁ 1976: 122), минуло ціле десятиліття. Цим словником користувалися й після виходу KPP₁, тим паче що до KPP₂ kaštas не включили. Заклик не вживати запозичення пролунав лише майже через 30 років після виходу RLŽ — у шостому номері журналу Gimtosios kalbos за 1995 рік. Там стверджувалося, що в тогочасній мові kaštuoti майже не вживається, тому немає потреби зберігати й іменник kaštas, тим паче що є чим його замінити (Pupkis 1995). Як найзагальніший відповідник було наведено išlaidos, а також lėšos ir sąnaudos; до того ж зазначалося, що в пресі kaštas іноді вживається й у рідших значеннях — «вартість» або «ціна». Давня традиція вживання була однією з причин, через які пропозиція замінити це слово зустріла заперечення. У десятому номері того ж року було надруковано лист читача, у якому зазначалося, що kaštai — економічний термін із давньою традицією вживання, лише призабутий за радянських часів; крім того, слово названо міжнародним. Спираючись на економічні праці того часу — підручник VDU Mikroekonomika і два словники, видані 1994 року, — стверджувалося, що поняття kaštai, своєю чергою, поділяється на спеціальні підгалузі, а згадані синоніми надто загальні (Banaitis 1995: 26).

До економічних термінологічних словників, що виходили в той період, kaštai справді включали, що свідчило б про зростання актуальності терміна. Ці словники видавалися під час зміни господарської системи, коли економічна наука, що доти розвивалася в Литві, повернула на Захід, а отже, з’являлося багато нових понять. Старі мали витіснятися з ужитку або перегруповуватися. Факт, що кількість термінів зі словом kaštais зростала, свідчив би про підтримку з боку нової економічної теорії та системи її термінології.

Виданий 1991 року Енциклопедичний словник сучасних економічних термінів литовською, англійською, німецькою та російською мовами (далі — ŠET) — мабуть, перший, що…

278

KALBOS KULTŪRA | 86

…відображає зіткнення литовської економічної термінології зі світовим розвитком економічної науки. Як зазначено в «Передмові», більшість термінів «запозичено з англомовної економічної літератури, яка вже тривалий час постачає більшу частину новотворів» (ŠET 1991: 9). Сам словник чотиримовний, отже, терміни неминуче доводилося зіставляти також із німецькими та російськими відповідниками, і так могло з’ясуватися, що слово kaštai дуже фонетично подібне не лише до польського koszt, а й до англійського cost та німецького Kosten. Таку подібність, особливо ті, хто не є мовознавцями, могли сприйняти як ознаку міжнародного слова, а те, що термін уживається в багатьох мовах, є чинником, який значно сприяє його закріпленню. У ŠET подано цілу групу економічних понять теоретичного рівня, яких не було в RLŽ, і всі англійські відповідники термінів, до складу яких входить kaštai, містять компонент cost, а німецькі — Kosten: аналіз витрат і результатів (англ. cost–benefit analysis, нім. Kosten-Nutzen-Analyse), дефляція витрат (англ. cost-pull deflation, нім. Kosten deflation), інфляція витрат (англ. cost-push inflation, нім. Kosten inflation), функція витрат (англ. cost function, нім. Kosten funktion), контроль витрат (англ. cost control, нім. Kosten kontrolle), неефективність витрат (англ. cost inefficiency, нім. Ineffektivität der Kosten) тощо. Під час перекладу словників мало з’ясуватися, що в таких складених термінах, де варіювалися kaštai, išlaidos і sąnaudos, в англійській мові вживається лише cost. Імовірно, така система також зумовила розширення обсягу литовського терміна kaštai і звуження обсягу išlaidos. Визначення в ŠET (1991: 90) свідчить, що išlaidos — це лише грошові кошти, витрачені на купівлю (товарів, послуг), сплату податків тощо.

Про популяризацію Kaštų як терміна свідчить і інша лексикографічна праця перехідного періоду в економіці — виданий 1994 року Biznio, bankų, biržos terminų žodynas (далі — BBB). Його також оцінювали термінологи: терміни переглянув Kazimieras Gaivenis. Термін eksploatacinės išlaidos, що був у RLŽ, тут уже подано як eksploatacijos/naudojimo kaštai (operating/running costs), normatyvinės i. — як normatyviniai k. (standard c.), pastovios i. — як pastovieji k. (fixed c.), kintamosios i. — як kintamieji k. (variable c.), з термінів gamybos kaštai, gamybos išlaidos ir sąnaudos gamybai, що дублювалися в RLŽ, залишилися лише gamybos kaštai; із термінів bendrieji kaštai і bendrosios išlaidos — лише bendrieji kaštai (total c.), faktinės išlaidos і faktinės sąnaudos — лише faktiniai kaštai (real c.), cirkuliacijos kaštai і cirkuliacijos išlaidos — лише cirkuliacijos kaštai тощо (BBB 1994: 105–107). Кількість термінів, головним компонентом яких є išlaidos, порівняно з RLŽ зменшилася вдвічі — до 48, включно з дієслівними сполученнями з цим словом. BBB

R. VASKELAITĖ. Kaštai – vengtina svetimybė ar ekonomikos teorijos neišvengiamybė?

279

демонструє таке групування термінології: відповідниками термінів із компонентом cost здебільшого обирають терміни з компонентом kaštai, а відповідником англійського išlaidų переважно є expenses (administracinės i. – office e., iš anksto apmokėtos i. – prepaid e., kanceliarinės i. – office e., komandiruotės i. – travelling e. ir kt.), dar pasitaiko charges (grįžtamosios i. – back c., pervedimo i. – remittance c. ir kt.), spending (visuminės i. – agregate s., deficitinės i. – deficit s.), expenditures (nebalansinės biudžeto i. – e. below line). Термінів, до складу яких входить sąnaudos, наведено лише чотири: iš anksto apmokėtosios s. (prepaid expenses), kapitalo s. (capital expenditures), laiko s. (time costs) ir s. padengimas (cost recovery); саме слово sąnaudos пов’язане з input і expenditure(s).

У першому перекладі виданого того самого року Ekonomikos terminų žodynas (далі — ETŽ₁) терміна sąnaudų взагалі немає, але це перший словник, у якому зовсім відсутній і термін kaštų. Майже всі англійські терміни, до складу яких входить cost, тут перекладено литовськими термінами, відповідниками яких є išlaidos. Так bendrieji k. (total c.) перетворюються на bendrosios i., ribiniai k. (marginal c.) — на ribinėmis i., gamybos k. (production c., factor c.) — на gamybos i., kaštai (costs) — на išlaidomis; з’являються i. funkcija (c. function), išlaidų ir pelno analizė (c.-benefit analysis), i. mažinimas (c. minimization), sandorių i. (transaction c.), visuomeninės i. (social c.), sandorių i. (transaction c.), ekonominės i. (economic c.) тощо. Часом cost перекладається як kaina (c. of capital – kapitalo k.), gamyba (c. price – g. kaina, average c. price – vidutinė g. kaina) тощо. Оскільки в словниках, виданих у 1991 і 1994 роках, не видно жодних тенденцій до зниження актуальності терміна kaštai, а навпаки, вони свідчать про його поширення, рішення ETŽ₁ відмовитися від терміна kaštų не можна пояснити його неактуальністю. Його можна було б пояснити хіба що прагненням замінити запозичення питомим словом або уніфікувати поняття kaštai і išlaidos, які варіювалися. Наскільки обґрунтоване друге припущення, визначити важко, але прагнення уникати міжнародних термінів та англіцизмів справді зазначено (ETŽ₁ 1994: 5). Утім, слово kaštai не могли вважати англіцизмом, та навряд чи в той час його могли вважати міжнародним словом.

Неточно перекладені литовські відповідники не могли прижитися. Наприклад, opportunity cost (economic cost) не могло поширитися в ужитку як tinkamiausios išlaidos. Пропозицію ETŽ₁ перекладати cost в усіх випадках як išlaidas також досить швидко відхилили — через три роки, під час перевидання словника (1997 року). У новому виданні ETŽ₂ всюди замість išlaidų з’явилося sąnaudos: bendrosios s., ribinės s., gamybos s., alternatyviosios s., visuomeninės s., s. funkcija, s. efektyvumas, s. maksimizavimas, sandorių s., implicitinės (netiesioginės) s., eksplicitinės (tiesioginės) s., pridėtinės s. тощо. Якщо судити лише з розвитку словників,

280

KALBOS KULTŪRA | 86

Відповідник «витрати» можна було б вважати виходом із термінологічної проблеми економіки, знайденим після рішення усунути з неї «кащтус». ETŽ₂ не повертається до терміна «кащтай». Очевидно, вплинуло виправлення слова у 1995 р. в «Гімтоїйє каліба», а також, після згаданої суперечки, пропозиція редакції, надрукована під листом читача, не триматися так уперто за «кащтус», якщо вже відмовилися від «кащтуоті». Однак подальший розвиток словників свідчить, що «витрат» виявилося недостатньо як замінника «кащтус».

Терміни з виданого 1997 р. «Словника термінів банківської справи та комерції» Антанаса Бурачаса (далі – BKT) також переглянув К. Ґайвеніс. Укладач називає основою словника іноземні багатомовні словники, класифікатори й міжнародні комп’ютерні бази даних (BKT 1997: V–VII), отже, іноземна термінологія мала значно вплинути на терміни BKT. Можливо, саме вона зумовила повторне включення «кащтус», але з позначкою «див.», що відсилає до «видаткі». Утім, укладачеві BKT не міг бути невідомий ETŽ₁, у якому пропонувалися «видатки», і ETŽ₂, у якому «видатки» виправили на «витрати». Слід було зважати й на тогочасне слововживання. Мабуть, через ці чинники поряд із термінами, утвореними з терміном «кащтай», подано ще й по одному синоніму: «видатки» (оборотні к./-ні в., випадкові к./-ві в., циркуляційні к./ в., фактичні к./в., зовнішні к./-ні в., змінні к./-ві в., трансакційні к./в. тощо), «витрати» (відкладені к./-ті в., загальні к./-ті в., постійні к./-ті в., чисті к./-ті в., витрати на придбання к./в., зовнішні к./в., нормативні к./-ні в., граничні к./в., внутрішні к./в. тощо) або навіть по два синоніми (непрямі к./-ні в./в., додаткові к./-ті в./в., постійні к./-ті в./в., початкові к./-ні в./в. тощо). Основний компонент майже всіх англійських відповідників — costs. Загалом подано 53 синонімічні терміни зі словом «кащтай».

Така синонімія й розмаїття не допомагають вирішити, який термін уживати, однак цей словник не є ані стандартизаційним, ані нормативним. Він лише відображає слововживання й показує, що для нього самих «видатків» було недостатньо, але не вистачило й «витрат». Уживають і «кащтай». Одну з можливих причин недостатності «витрат» розкривають значення поняття «кащтай», наведені в BKT: 1) видатки; 2) грошова оцінка витрат (BKT 1997: 165–166). «Кащтай» — це не просто витрати, а грошова оцінка витрат. Друге значення «кащтус», наведене в BKT, можна було б надати й слову «витрати», якби вже давно, починаючи з виданого 1991 р. ШЕТ, «витрати» не визначалися як ресурси, що використовуються у виробничому процесі: «Витрати (input) — економічні ресурси (робоча сила, матеріали й сировина, устаткування, капітал тощо), що використовуються у виробничому процесі» (ШЕТ 1991: 190). До речі, таке визначення збігається з тим, що подають словники литовської мови, отже, у цьому питанні загальне слововживання

R. VASKĖLAITĖ. Kaštai – vengtina svetimybė ar ekonomikos teorijos neišvengiamybė?

281

і спеціальні словники узгоджуються. Як ресурси, що їх підприємства використовують для виробництва товарів або надання послуг, «витрати» визначено й у виданому 1999 р. словнику «Економічні терміни й поняття» (ETS 1999: 148), а для називання грошової суми ресурсів, використаних підприємством на виробництво продукції, вжито термін «кащтай» (ETS 1999: 77). Лише як ресурси, що використовуються, «витрати» визначено й у виданому 2000 р. «Тлумачному словнику термінів управління підприємством» (далі – AĮV). У цьому словнику немає ані слова, що передавало б інше значення «витрат», ані терміна «кащтай», здатного передати його (AĮV 2000: 157). Однак цей словник присвячений не економіці, а управлінню підприємствами. Поняття «кащтай» як складника економічної теорії тут не потрібне, і, мабуть, тому проблема терміна не постає.

Вона постає в одній із найновіших лексикографічних праць з економіки — виданому 2005 р. «Словнику економічних термінів» Рути Вайнієне. У ньому проблему намагаються розв’язати, пропонуючи кілька відповідників. До «кащтус» (cost) із позначкою ntk. (=не рекомендовано⟧) наведено відповідники «видатки, витрати, ціна», а англійський відповідник слова «собівартість» показує, що це також cost. У цьому словнику подано такі терміни економічної теорії, як «аналіз витрат і вигод (cost-benefit analysis), інфляція, зумовлена витратами (cost-push inflation), альтернативні витрати (opportunity costs), змінні витрати (variable costs)», а поняття «витрати» визначається як «вартісне вираження економічних ресурсів, використаних під час виробництва товарів і надання послуг» (Vainienė 2005: 242). Отже, слову надається значення, пов’язане з вартістю ресурсів. Самі ресурси в дефініції названо описово, а окремо як термін подано «виробничі ресурси». Щоправда, позначка «див.» відсилає його до «факторів виробництва», а останні визначено як «економічні (обмежені) ресурси, що використовуються у виробничому процесі» (Vainienė 2005: 95). Отже, мабуть, вважається, що функцію терміна «витрати» — називати ресурси, використовувані у виробництві — може виконувати двослівне сполучення «фактори виробництва». Наскільки така можливість реальна, мають показати тексти, що оперують поняттями; у словнику в цьому немає потреби.

З економічних словників видно, що термін «кащтай» сам собою не зникав зі слововживання. Судячи лише з них, у радянський період його вживали рідше, ніж «видатки», а в термінології перехідного періоду економіки, на яку впливав контакт із західною економічною теорією, він поширювався й ставав актуальнішим. Послідовно замінити термін на «видатки» в одному зі словників не вдалося через недостатню відповідність значень, і в словниках (або слововживанні) почали шукати інші відповідники. Найімовірніше, результатом таких пошуків стало слово «витрати» замість «кащтус», але подальший розвиток словників показує, що самого цього слова було недостатньо, аби передати значення «кащтус».

282

KALBOS KULTŪRA | 86

Виданий 2006 р. «Тлумачний економічний англо-литовський словник» Девіда В. Пірса (далі – AETŽ) вирізняється серед словників цієї галузі тим, що його литовський переклад підготувала група економістів за участю фахівців з мови — Центру термінології Інституту литовської мови. Очевидно, спільна праця, а можливо, наполегливість слововживання спричинила повернення, після довгого кола, до терміна «кащтай» — саме його обрали відповідником англійського cost. Однак у словнику наведено й інші відповідники: cost перекладається як кащтай/витрати/ціна/видатки (AETŽ 2006: 131–132). У самому AETŽ cost перекладається лише як кащтай: аналіз витрат і вигод (c.-benefit analysis) — аналіз к. і вигод, аналіз витрат і ефективності (c.-effectiveness analysis) — аналіз к. і ефективності, інфляція, зумовлена витратами (c.-push inflation (c. inflation)) — інфляція, стимульована к., мінімізація витрат (c. minimization) — мінімізація к., вартість капіталу (c. of capital) — к. капіталу, граничні витрати (marginal c.) — граничні к., змінні витрати (variable c.) — змінні к., постійні витрати (fixed c.) — постійні к., неявні витрати (implicit c.) — неявні к., альтернативні/приписувані витрати (opportunity c.) — замінні/альтернативні/приписувані к., трансакційні витрати (transactions c.) — витрати на обслуговування угод тощо. У термінах цієї групи «витрати» не вживаються, а «видатки» пов’язуються лише з expenditure (aggregate e. – сукупні видатки, e.-switching policies – політика перебудови видатків, e. tax – податок на видатки, e.-variation controls – контроль змін видатків) або expence (e. preference – перевага у видатках).

Коротке пояснення терміна cost в AETŽ по суті розкриває причину як такого вибору, так і, імовірно, великої кількості відповідників. Це значення, якого економісти надають поняттю «кащтай». Як зазначено, вони зазвичай ототожнюють «кащтус» з «альтернативними витратами (opportunity costs)»⁸, а їх визначають як вартість усього, від чого довелося б відмовитися, що було б утрачено або що довелося б віддати, отримуючи щось інше (AETŽ 2006: 131). Це визначення підтверджує припущення, зроблене під час розгляду словників литовської мови: слово «кащтай», принаймні як термін економічної теорії, пов’язане не з видатками, а радше з вартістю чи ціною, отже, «видатки» не можуть його замінити. В AETŽ безпосередньо вказано й на відмінність між кащтаями та видатками: кащтай у економічному сенсі можуть збігатися з грошовими виплатами, які бухгалтер зарахував би як видатки, але не завжди (AETŽ 2006: 132). З пояснення поняття видно й інший відтінок значення — те, що довелося б утратити, отримуючи щось інше. Слово «видатки» також не передавало б його. Поняття «альтернативні витрати» є видовим; отже, навіть якщо економісти ототожнюють поняття, має існувати й родове поняття. Термін «кащтай» у цьому словнику так і не визначено, проте деякі поняття, позначені ним, —

⁸ У цьому словнику наведені литовські відповідники opportunity costs — «замінні витрати», «приписувані витрати» — у працях з економічної теорії не вживаються; натомість уже усталився термін «альтернативні кащтай» (у підручниках попереднього періоду вживали також «альтернативіні кащтай»).

R. VASKELAITĖ. Kaštai – vengtina svetimybė ar ekonomikos teorijos neišvengiamybė?

283

Відтінки значення поняття розкриває тлумачення аналізу витрат і вигод (cost-benefit analysis). Визначений як система оцінювання інвестиційних проєктів у державному секторі, цей аналіз пояснюють як такий, що відрізняється від прямої фінансової оцінки тим, що «враховуються всі доходи (вигоди) і втрати (витрати) незалежно від того, на кого вони припадають», а вигоду пояснюють як збільшення корисності, а витрати — як її зменшення, що визначається альтернативними витратами розглядуваного проєкту; також додають, що в багатьох випадках вигода не обчислюється в грошах, а витрати визначаються як фактичні грошові видатки на проєкт (AETŽ 2006: 132). Отже, витрати тут ототожнюються зі збитком, оціненим у грошах. Як із цього тлумачення, так і з визначення альтернативних витрат видно, що поняття витрати не пов’язане з використанням чи споживанням, а отже, слово видатки принаймні в цьому значенні не підходило б. І справді, підручники з економіки показують, що термін витрати в економічній теорії не замінює видатки, хоча останнє слово також уживається.

СИСТЕМА ПОНЯТЬ У ПІДРУЧНИКАХ

Серед підручників з економіки для закладів вищої освіти майже немає таких, у яких можна було б обійтися без витрат. Щоправда, ці підручники неоднакові. Уже давно розрізняють дві частини економічної науки — мікроекономіку та макроекономіку. Викладаючи теорію макроекономіки, зорієнтовану на економіку як на ціле, витрати окремо не розглядають, а основну увагу приділяють таким головним темам, як безробіття, інфляція, економічне зростання. Однак те, що поняття не розглядається, ще не означає, що воно не вживається. Аналізуючи різні економічні закономірності та процеси, його використовують як само собою зрозуміле й подають у таких складених термінах, як витрати на запозичення, витрати на зберігання грошей, альтернативні витрати споживання, витрати праці, витрати безробіття, альтернативні витрати втрати роботи, витрати меню, соціальні витрати, витрати інфляції, витрати очікуваної інфляції, інфляція витрат, витрати економічного зростання, зовнішні витрати тощо (Wonnacott, Wonnacott 1994; Drilingas ir kt. 1997; Paliulytė 2005; Snieška ir kt. 2005; Skominas 2006; Čiegis 2012). Поняття витрат безпосередньо пов’язане з виробництвом, а виробництво неможливо уявити без підприємств — одного з основних об’єктів мікроекономіки, тому це поняття докладно розглядається в усіх підручниках з мікроекономіки (Wonnacott, Wonnacott 1997; Varian 1999; Snieška ir kt. 2000; Skominas 2000; Rastenienė 2005; Klimašauskienė 2006; Panovas 2011).

284

KALBOS KULTŪRA | 86

Розглядуване поняття актуалізують підручники, що охоплюють теми і мікроекономіки, і макроекономіки. Це підручники з економічної теорії, основ економіки або навчальні посібники, призначені для закладів вищої освіти. Жанр зумовлює значне повторення текстів, до того ж підручники виходять багатьма виданнями, тому, аналізуючи викладене в них розуміння витрат і групу термінів, яку воно передбачає, не ставитимемо за мету охопити їх усі — добиратимемо типові. Далі узагальнено називатимемо їх підручниками з економіки, за потреби вказуючи різновид.

Альтернативні витрати та витрати

Розділ про витрати є обов’язковою частиною підручників із загальної економіки. Зазвичай його подають після розгляду ринкового механізму й теорії еластичності, однак одне поняття пояснюють уже на початку підручників.

Суть поняття альтернативні витрати викладається під час розгляду основної економічної проблеми, яку всюди однаково визначають як суперечність між безмежними потребами й обмеженими ресурсами (Kerem, Randveer 1998: 16–17; Skominas 2000: 36–38; Martinkus, Žilinskas 2001: 95–99; Jakutis ir kt. 2003: 14–15; Lukoševičius, Stankevičius 2003: 42; Buračas ir kt. 2005: 24; Rastenienė 2005: 13–16; Snieška ir kt. 2005: 26; Jakutis 2006: 15–16; Davulis 2009: 19–22). Потреби людей безмежні, а ресурси, необхідні для їх задоволення, — обмежені, тому кожне суспільство стикається з проблемою дефіциту ресурсів. Ця проблема спонукає обирати, як ефективно їх використовувати. Різні економічні системи розв’язують ці завдання по-різному: наприклад, за централізованої планової (командної) економіки на такі питання відповідають планові установи, за ринкової економіки — сам ринок; найчастіше згадують і змішану економіку (Kerem, Randveer 1998: 20; Martinkus, Žilinskas 2001: 16; Lukoševičius, Stankevičius 2003: 42–47; Rastenienė 2005: 20; Snieška ir kt. 2005: 25; Davulis 2009: 35–39). І саму економіку нерідко визначають як науку про те, як обирається один із можливих варіантів використання обмежених ресурсів для виробництва продуктів (Jakutis ir kt. 2003: 14; Jakutis 2006: 16; Paunksnienė, Liučvaitienė 2009: 7).

Далі проблему вибору пов’язують із суспільним виробництвом, оскільки більша частина економічної діяльності спрямована на виробництво товарів і послуг. Оскільки ресурси обмежені, кожен із них, використаний одним способом, уже не можна використати для виробництва інших продуктів. Якщо суспільство вирішує збільшити виробництво одного продукту, у нього залишається менше ресурсів для виробництва іншого (Martinkus

R. VASKE-LAITĖ. Kaštai – veng­tina svetimybė ar ekonomikos teorijos neišvengiamybė?

285

tinkus, Žilinskas 2001: 96–99; Jakutis ir kt. 2003: 15–16; Lukoševičius, Stankevičius 2003: 42–47; Rastenienė 2005: 13–17). Taigi, pasirinkimas alternatyvus: pasirinkus vieną, prarandama kita. Vadovėliuose nurodomi prancūziški aptariamą reiškinį įvardijantys atitikmenys: alternatif (Lukoševičius, Stankevičius 2003: 42), alternative (Martinkus, Žilinskas 2001: 19). Su pasirinkimo alternatyva susiję kaštai ir pavadinami alternatyviaisiais kaštais, tik šis terminas, kaip matyti ir iš aptartų ekonomikos terminų žodynų, jau siejamas su anglišku atitikmeniu, t. y. opportunity costs (Martinkus, Žilinskas 2001: 20, 213). Pastarasis junginį leistų versti kaip galimybės ar alternatyvos kaštai, bet kaip terminas beveik be išimties vartojamas junginys su būdvardinio dėmens įvardžiuotine forma, retkarčiais pavartojama neįvardžiuotinė (Jakutis ir kt. 2003; Jakutis 2006).

Пов’язані з виробництвом товару, альтернативні витрати розуміють як втрачені товари, які можна було б виробити з ресурсів, використаних для виробництва виготовленого товару: «Реальні альтернативні витрати виробництва будь-якого товару можна визначити як ті альтернативні товари, які можна було б виробити з ресурсів, використаних для виробництва цього товару» (Martinkus, Žilinskas 2001: 206). Конкретніше їх визначають як кількість товарів або послуг — ту, від якої доводиться відмовитися, щоб отримати певну кількість інших товарів або послуг (Martinkus, Žilinskas 2001: 97), а абстрактно — як альтернативу використання ресурсів, від якої ми відмовляємося, виробляючи певний продукт (Mikučionis 2000: 46; Rastenienė 2005: 14).

Однак у підручниках проблему вибору пов’язують не лише із суспільством та економічною системою, а й з кожною людиною, підприємством:

Кожен стикається з необхідністю вибору та проблемами альтернативних витрат — лікар і юрист, підприємець і вчитель, чиновник і споживач. Молоді медики мають вирішити, чи займатися загальною практикою, чи ще витратити гроші й продовжити навчання, щоб стати вузьким спеціалістом. Підприємці мають вибрати один із можливих видів продукції та розподілити кошти на обладнання, матеріали й працівників так, щоб витрати приносили найбільший дохід. Споживачі мають вирішити, як витратити свої гроші, щоб досягти найкращих результатів (вигоди): купити рибу чи м’ясо, хліб чи картоплю, новий одяг чи нові штори, нову книжку чи квиток на концерт, а також скільки купити тих товарів, які потрібно купувати регулярно. (Martinkus, Žilinskas 2001: 20).

Так широко зрозумілі альтернативні витрати нерідко називають просто втраченою можливістю (Wonnacott, Wonnacott 1994: 32; Martinkus, Žilinskas 2001: 20; Davulis 2009: 20) або найкращою альтернативою, від якої відмовилися, здійснюючи вибір-

286

KALBOS KULTŪRA | 86

rinkimą (Martinkus, Žilinskas 2001: 20). Iš sąvokos aiškinimo akivaizdžiai matyti, kad žodis išlaidos šios reikšmės neperteiktų. Juk dauguma atvejų nieko neišleidžiama – tiesiog renkantis viena prarandama kita.

Пояснення поняття альтернативних витрат у підручниках передусім дає змогу помітити семантичні зв’язки з непрямим значенням слова ціна, наведеним у загальномовних словниках, тобто «вартість втрати»; «втрата, позбавлення чогось заради досягнення чогось», тим більше що ці витрати і називають ціною. В одному підручнику це значення сформульовано безпосередньо: «Альтернативи використання ресурсів змушують усвідомити просту істину: нічого не отримуємо безкоштовно. Тому виникає поняття ціни вибору або ціни втрачених можливостей. У науковій термінології це називають альтернативною вартістю або альтернативними витратами. Назва не змінює суті, адже йдеться про те, що кожен вибір має свою ціну. Це універсальна істина, але найвиразніше вона виявляється в економіці». (Mikučionis 2000: 43). Зв’язок із переносним значенням слова ціна простежується в називанні альтернативних витрат втраченою вигодою: «Втрачена вигода, отримана шляхом порівняння вибраної альтернативи використання ресурсів із відхиленою, і становить альтернативні, або можливі, витрати» (Martinkus, Žilinskas 2001: 213); «Загалом альтернативні витрати — це вигода від найкращої альтернативи використання ресурсів, від якої відмовилися». (Skominas 2000: 41). В іншому місці зазначено, що альтернативні витрати — це «втрачена вигода від найкращої альтернативи обраної діяльності», але одразу уточнено, що «у практичному аналізі альтернативні витрати зазвичай виражаються в грошах» (Kerem, Randveer 1998: 35), а це дає змогу пов’язати цей термін і з прямим значенням слова ціна. І справді, подекуди втрата пов’язується з грошима: наприклад, альтернативні витрати на музичний центр прирівнюються до ціни нового комп’ютера (Martinkus, Žilinskas 2001: 20).

У визначеннях терміна альтернативні витрати ця втрата зазвичай називається вартістю: «<...> альтернативні витрати — це вартість найкращої альтернативи, від якої відмовилися або яку відхилили». (Kerem, Randveer 1998: 16); «Альтернативні витрати — це вартість інших благ, які могли бути вироблені, якби ресурси використали деінде» (Rastenienė 2005: 14). Поняття витрати також визначають як вартість: «витрати — вартість ресурсів, використаних підприємством для виробництва продукції» (Rastenienė 2005: 72). Її також можна пов’язати з грошовим вираженням: «Витрати — це вартість усіх факторів виробництва, використаних у виробництві, тобто вартість затрат за фактичними цінами». (Skominas 2000: 142). Коли витрати визначають як вартість (використаних ресурсів), а альтернативні витрати — як вартість альтернативи, то, здавалося б, значення втрати, неотриманої вигоди

R. VASKELAITĖ. Kaštai – vengtina svetimybė ar ekonomikos teorijos neišvengiamybė?

287

для двослівного терміна надає залежний компонент, а основний пов’язаний із вартістю чи ціною. Проте співвідношення понять витрати та альтернативні витрати не таке однозначне й чітке.

З одного боку, ці поняття, як уже згадувалося під час обговорення AETŽ, можна ототожнювати. На це вказують і підручники з економіки: «Економісти трактують усі витрати як втрачені можливості, тому слова витрати та альтернативні витрати означають те саме. Однак, бажаючи нагадати, що під час вибору жертвують реально наявними можливостями, економісти додають слово альтернативні». (Martinkus, Žilinskas 2001: 20). З огляду на таке ототожнення можна вважати, що витрати достатньо визначити як втрачену можливість (вигоду), вартість або ціну втрати, і уточнення альтернативні уже не потрібне. Проте залежний компонент указує на видовий характер, а отже, мають існувати й неальтернативні витрати або інше розуміння витрат. Воно виявляється на рівні мікроекономіки, точніше — на рівні підприємств, які здійснюють виробничий процес. Саме це розуміння розглядатиметься далі, а з пояснень альтернативних витрат у підручниках з економіки можна зробити висновок, що поняття вживається і в абстрактнішому значенні — як певна втрата, — і в конкретнішому: як втрата, оцінена в кількості товарів і послуг або в грошах.

Втрата позначається в литовській мові такими словами: збиток, втрата, втрата, позбавлення, вичерпання, шкода. Однак розуміння альтернативних витрат показує, що йдеться не просто про збиток чи матеріальну шкоду. Це втрата, неотримана вигода під час вибору або отримання чогось іншого, а для передавання такого відтінку значення в литовській мові бракує слова. У загальному вжитку цю семантичну прогалину могло б заповнити слово ціна у переносному значенні (наприклад, ціна життя, ціна кохання), але в економічній теорії це слово вживається у прямому значенні й як термін.

Витрати й затрати

Хоча, як видно, витрати в підручниках з економіки пов’язують із будь-яким вибором, усе ж передусім — із виробництвом. Найчастіше в окремому розділі розглядають саме витрати виробництва (Kerem, Randveer 1991: 35–40; Martinkus, Žilinskas 2001: 191–222; Žutautienė 2007: 43–46; Davulis 2009: 49–71). Як і альтернативні, їх також просто називають витратами і визначають як вартість або ціну, однак принаймні у визначеннях не пов’язують із втратою.

У виданих 1933 року «Ekonomikos pagrinduose» Петраса Шальчюса для визначення витрат використовують поняття блага — витрати визначаються як для набуття блага

288

KALBOS KULTŪRA | 86

išleistų kitų gaminamų ir vartojamų gėrybių kiekis (Šalčius 1991: 60), tačiau pastarųjų dviejų dešimtmečių ekonomikos vadovėliuose gamybos kaštus linkstama apibrėžti vartojant gamybai naudojamų išteklių sąvoką. Tie ištekliai paprastai aptariami vadovėlių pradžioje ir nusakomi kaip visa tai, kas naudojama prekėms ir paslaugoms, t. y. gėrybėms, gaminti (Skominas 2000: 37; Lukoševičius, Stankevičius 2003: 37). Ištekliais laikoma žemė, darbas ir kapitalas, atskirai paminimas verslumas, informacija (Martinkus, Žilinskas 2001: 14; Lukoševičius, Stankevičius 2003: 37–38; Rastenienė 2005: 11–12). Nors neretai terminai ištekliai (ekonominiai ištekliai) ir gamybos veiksniai pavartojami sinonimiškai (pvz.: „Ištekliai – visa tai, kas naudojama prekių ir paslaugų gamyboje, dėl to ištekliai dažnai vadinami gamybos veiksniais“ (Lukoševičius, Stankevičius 2003: 37), kai kur pabrėžiamas terminų skirtumas: „Ekonominiai ištekliai yra tai, kas turi potencinę galimybę dalyvauti prekių ir paslaugų gamybos procese, kas yra riboti, ir kurių apimties didinimas teigiamai veikia visuomenės ūkinės veiklos rezultatus. Dėl šių savybių jie įgyja ekonominį vertingumą, t. y. turi kainą. Gamybos veiksniai yra tik ta ekonominių išteklių dalis, kuri naudojama gamybos procese.“ (Skominas 2000: 235).

Витрати виробництва визначаються як вартість ресурсів, використаних у виробництві. Таке визначення поняття, на перший погляд, не має того відтінку значення, який виявився під час обговорення поняття альтернативних витрат. Однак подібності значень можуть не виявляти самі лише визначення. Адже в тих самих підручниках виробництво пояснюють як цілеспрямовану діяльність, спрямовану на задоволення людських потреб, на виробництво блага, що їх задовольняє, наприклад: «Виробництво — це створення товарів і послуг для задоволення людських потреб із використанням економічних ресурсів». (Rastenienė 2005: 13). Так можна було б побачити семантичну подібність: словом витрати і в цьому разі ніби називають те, що потрібно втратити, отримуючи інше, тобто виробляючи благо, якщо оцінювати з погляду підприємства, характерною ознакою якого в економічній теорії вважають прагнення до прибутку, — отримуючи прибуток. Проте цей відтінок значення поняття витрати виробництва у підручниках прямо не підкреслюється.

Оскільки ресурси використовуються для виробництва, а крім того, за їх допомогою створюється корисність⁹, то для їх найменування пасувало б слово затрати. У 1962 році П. Скарджюса

⁹ Пор.: «Інакше кажучи, виробництво — це такий процес, у якому економічні ресурси суспільства використовуються для створення корисності, незалежно від того, яких форм ця корисність набуває. Отже, виробництво, задовольняючи наші потреби, створює і корисність.» (Martinkus, Žilinskas 2001: 162).

R. VASKELAITĖ. Kaštai – vengtina svetimybė ar ekonomikos teorijos neišvengiamybė?

289

хоч його й було розглянуто як новотвір, у сучасній економічній термінології він прижився. Виявлені П. Скарджюсом зв’язки свідчили б, що значення цього слова в певному аспекті навіть повторювало б значення слова витрати: затрати — це те, що витрачають задля досягнення результату, витрати — це те, що втрачають, отримуючи певний результат. Проте в підручниках з економіки слова затрати і витрати не є взаємозамінними.

Слово затрати у підручниках уживається і в абстрактнішому, і в конкретнішому значенні. В абстрактнішому значенні воно ототожнюється з ресурсами, що використовуються у виробництві, або чинниками виробництва: «Затрати — це економічні ресурси, що використовуються у виробничому процесі (робоча сила, матеріали й сировина, обладнання, капітал тощо)». (Martinkus, Žilinskas 2001: 14); «Виробнича функція визначає максимальний обсяг виробництва (випуск), який може бути вироблений за певного набору ресурсів (затрат)». (Bhaskar 2000: 97). Конкретне значення слова затрати — «кількість витрачених ресурсів» — виявляється у функціях, що передають економічні залежності, насамперед у виробничій функції. Виробничу функцію, яка показує зв’язок між будь-яким поєднанням чинників виробництва та максимально можливим результатом, записують як Q = f(L, K), де Q позначає максимальний обсяг виробництва, якого можна досягти за певного рівня технології, а L і K — затрати, вимірювані у фізичних одиницях, відповідно праці й капіталу (Davulis 2009: 189).

Однак виробнича функція, виражена у фізичних одиницях, є лише передумовою економічного аналізу, що оперує іншими величинами — вартісними або грошовими. Для останнього важливим є грошове вираження затрат — ціна, і це позначається словом витрати. Цю величину обчислюють, помноживши кількість на ціну, наприклад: «Найпростіші за формою загальні змінні витрати — це витрати, пов’язані із затратами змінного чинника у виробничому процесі. Змінні витрати обчислюються множенням кількості затрат змінного чинника на їхню ціну». (Jakutis 2006: 6); «Якщо припустити, що затрати одного чинника виробництва (праці) змінні, а іншого (капіталу) — фіксовані, загальні змінні витрати дорівнюють добутку ціни одиниці затрат змінного чинника на кількість таких одиниць: BKK = WL; тут L — кількість одиниць затрат праці, W — ціна одиниці затрат праці». (Jakutis 2006: 63). Серед різних видів витрат підприємства деякі також визначаються як ціна затрат: «Загальні витрати BK — це ціна затрат виробничих ресурсів, використаних для виробництва та продажу всієї продукції». (Davulis 2003: 17). Отже, словами затрати і витрати позначають різні величини: затратами — кількість ресурсів, використовуваних у виробництві, витратами — грошове вираження затрат, або їхню ціну.

290

KALBOS KULTŪRA | 86

Називати отриману величину витратами теж не виходить — це спричинило б плутанину. У підручнику з економіки, в якому, дотримуючись мовної норми, спробували уникнути запозиченого слова kaštai¹⁰, виникають такі проблеми багатозначності слова, наприклад: «Загальні витрати охоплюють усі витрати, пов’язані з витратами на виробництво продукту» (Jakutis ir kt. 2007: 66). Щоправда, у цьому підручнику, коли слово sąnaudos вживається у значенні грошового вираження витрат, уникають позначати тією самою назвою кількість споживаних ресурсів — натомість використовують терміни ресурси (кількість ресурсів), фактори виробництва (кількість факторів виробництва). Однак це означало б перегрупування системи понять, яка давно склалася в литовській економічній теорії.

Величину в конкретній функції чи рівнянні можна було б назвати ціною споживаних ресурсів, ціною виробничих витрат, витратами у грошовому вираженні, але виробничі витрати — це не лише ця величина, а й теоретичне поняття, що класифікується за різними критеріями; уже тому такі словосполучення були б незручними. З іншого боку, і виробничі витрати, і поняття, що позначають їхні різновиди, зазвичай визначаються не як ціна, а як вартість (спожитих ресурсів), що свідчить про те, що конкретного значення термін kaštai набуває лише тоді, коли ним позначають певну величину. Як і слово sąnaudos, воно може мати як конкретніше, так і абстрактніше значення. Розглядаючи виробничу діяльність суспільства, один підручник з мікроекономіки зазначає, що товари й послуги виробляються працею з матеріалів та енергії, які дає природа, із використанням природних засобів та інформації, а далі узагальнює: «Отже, для їх отримання потрібні витрати (у ринковому господарстві — витрати, оцінені в грошах)» (Skominas 2000: 38). Пов’язування витрат із ринковим господарством частково пояснює і згадану актуалізацію терміна kaštai в економічних словниках, що збіглася з періодом змін у господарстві країни та розвитку економічної науки в ній.

У неспеціалізованих текстах, передусім у публіцистиці та інтернеті, де немає потреби відрізняти й позначати окремими символами кількість витрат і їхню ціну, слову sąnaudos простіше надати значення ціни витрат, їхнього грошового вираження. Щоправда, вживаючи поняття аналіз витрат і вигід (аналіз витрат–вигід), у цих текстах зазвичай зазначають, що при його застосуванні аналізуються витрати у грошовому вираженні, але все одно використовують слово sąnaudos¹¹. У цій-

¹⁰ Про дотримання мовної норми свідчить те, що в попередніх виданнях цього підручника вживалося слово kaštai. На це видання, імовірно, вплинув KP₄, де цей термін оцінено як небажане запозичення.

¹¹ Див. пошук у «Google».

R. VASKELAITĖ. Kaštai – vengtina svetimybė ar ekonomikos teorijos neišvengiamybė?

291

му словосполученні його, найімовірніше, підтримує фонетичне співзвуччя. У цих текстах навіть уживається термін альтернативні витрати¹², хоча, як видно з пояснення поняття альтернативні витрати в підручниках з економіки, воно не пов’язане з використанням. У публіцистичних та інтернет-текстах немає потреби викладати економічну теорію, визначати поняття, а тим паче подавати їх сукупність, тому системні зв’язки між поняттями або суперечність між поняттям і терміном, що його позначає, виявити складніше. Водночас конкорданси корпусу текстів сучасної литовської мови свідчать, що й більшість випадків уживання слова sąnaudos у публіцистиці (наприклад, називний відмінок серед 6 980 355 уживань слів трапляється 1 663 рази) пов’язані з кількісним вираженням використовуваного ресурсу або узагальненим позначенням використовуваних ресурсів (VDU 2013).

Витрати й видатки. Протиставлення бухгалтерських та економічних витрат

Витрати підприємства, що здійснює виробництво, частково збігаються з його видатками. Підприємство купує ресурси, або фактори виробництва, для виробництва товарів чи надання послуг, і це становить його видатки. Продавши вироблену продукцію, воно отримує доходи.

Поняття видатки (гроші, витрачені на виробничу діяльність) протиставляється надходженням (гроші, отримані від продажів чи іншої діяльності підприємства) або доходам і широко вживається у практиці діяльності підприємств. У бухгалтерському обліку підприємств реєструють, класифікують, аналізують та узагальнюють господарські операції й факти, виражені в грошах, і значну їх частину становлять видатки. Тому, як зазначається в підручниках з економіки, бухгалтер насамперед обчислював би витрати підприємства як видатки. Однак такий підрахунок спричиняє непорозуміння в економіста підприємства, адже для нього kaštai — це насамперед втрачена альтернатива: «для економістів витрати — це передусім альтернативні витрати. Отже, економісти оцінюють не лише явні облікові, або бухгалтерські, витрати, а й умовні витрати, такі як нормальний прибуток, отриманий від капіталу, вкладеного в альтернативний бізнес» (Martinkus, Žilinskas 2001: 214). У підручниках з економіки для розкриття відмінностей у розумінні цих пов’язаних із діяльністю підприємства витрат вживаються поняття бухгалтерських витрат та економічних витрат, однак із наведених пояснень, зазвичай заплутаних і суперечливих, стає зрозуміло, що ними позначають не стільки відмінності в розумінні витрат, скільки різні способи обчислення витрат підприємства.

¹² Це показує пошукова система «Google».

292

KALBOS KULTŪRA | 86

Бухгалтерські витрати зазвичай визначають як витрати, внесені до облікових документів: «Бухгалтерські витрати — це витрати, які записуються до бухгалтерських книг» (Rastenienė 2005: 72). Економічними витратами вважають бухгалтерські витрати з урахуванням витрат, не внесених до бухгалтерських книг; до них належать неотримані доходи (наприклад, відсотки), які підприємець, власник ресурсів, отримав би, якби вклав власні ресурси в альтернативний бізнес, здав будівлі та земельну ділянку в оренду іншому підприємцеві тощо (Bhaskar 2000: 120–122; Martinkus, Žilinskas 2001: 214; Jakutis ir kt. 2003: 43; Rastenienė 2005: 72). Для позначення цих витрат пропонують ще один складений термін, залежний компонент якого має іншомовне походження, а саме імпліцитні витрати. Зазвичай також наводять українські відповідники: передбачувані або ймовірні витрати (Martinkus, Žilinskas 2001: 214; Rastenienė 2005: 72), неявні або умовні витрати (Kerem, Randveer 1998: 46; Skominas 2000: 142), непрямі (внутрішні) витрати (Bhaskar 2000: 120; Davulis 2009: 55). Імпліцитні витрати визначаються як «втрачена вигода, яку встановлюють, порівнюючи обрану альтернативу використання ресурсів із відхиленою» (Rastenienė 2005: 72), і таке визначення збігається з розглянутим поняттям альтернативних витрат. Ці витрати також ототожнюють: «Окрім прямих витрат, економісти, оцінюючи проблему, використовують також непрямі (або альтернативні) витрати» (Bhaskar 2000: 120). Отже, альтернативні витрати, що розуміються як втрата внаслідок альтернативного вибору, для власника підприємства є неотриманою вигодою (доходом), яку він одержав би, здійснивши альтернативне інвестування. Імпліцитним витратам протиставляють експліцитні витрати, які називають також прямими (Bhaskar 2000: 119; Skominas 2000: 142), явними (Kerem, Randveer 1998: 35–36; Rastenienė 2005: 72) або зовнішніми (Davulis 2009: 55). У підручниках з економіки їх ототожнюють із бухгалтерськими витратами, тому економічні витрати визначають не лише як суму імпліцитних та експліцитних витрат (Skominas 2000: 142), а й як бухгалтерські витрати з урахуванням імовірних (Martinkus, Žilinskas 2001: 214). Отже, поняття імпліцитних та експліцитних витрат, економічних і бухгалтерських витрат виникають під час розгляду витрат підприємства та використання власних ресурсів.

З підручників з економіки можна зробити висновок, що протиставлення бухгалтерських та економічних витрат зумовлене ототожненням витрат підприємства з видатками, записаними до бухгалтерських книг. Це ще раз підтверджує, що слово витрати у його економічному значенні не може бути замінене словом видатки, хоча, здається, останнє передає бухгалтерське поняття. У сучасному литовському бухгалтерському обліку справді широко вживається термін видатки. Щоправда, у цьому обліку в Ли

R. VASKELAITĖ. Kaštai – veng tina svetimybė ar ekonomikos teorijos neišvengiamybė?

293

тові вже деякий час розрізняють два види — фінансовий і управлінський¹³. Відмінностей між ними називають чимало, але найчастіше спираються на критерій користувача інформації: дані фінансового обліку призначені для зовнішніх користувачів (державних установ, акціонерів, вкладників, постачальників, покупців тощо), а управлінського обліку — для керівників підприємства та його підрозділів, менеджерів (Kalčinskas, Černius 1997; Mackevičius 2003; Kalčinskas 2007; Lakis ir kt. 2010). Як зазначається, складовою, що об’єднує управлінський і фінансовий облік, є облік витрат (Lakis ir kt. 2010: 16).

Здавалося б, якщо бухгалтерське й економічне поняття витрат розмежовується головними компонентами словосполучення (видатки і витрати), то для диференціації, здається, вже не потрібні залежні компоненти. Насправді потреба розрізняти бухгалтерські витрати та економічні витрати могла виникнути під впливом англійської термінології, де в обох випадках вживається cost: відповідно accounting cost і economic cost. Оскільки економічна теорія створюється переважно англійською мовою, а литовські підручники укладають на основі англомовних або перекладають з англійської, таке розмежування понять може бути наслідком застосування економічної теорії, створеної англійською мовою. Проте те, що в англійській мові для передавання бухгалтерського й економічного поняття витрат використовується те саме слово cost, навряд чи випадкове. Це засвідчує вже огляд поняття, основного для управлінського обліку, яке литовською вирішили називати видатками; цей огляд наведено в одній із литовських праць з управлінського обліку:

Для характеристики видатків використовують найрізноманітніші терміни, аргументи, докази й приклади. Дуже часто стверджують, що видатки — це все, що зменшує прибуток або збільшує збиток. У цьому визначенні незрозуміло, що охоплює поняття все. На нашу думку, все насамперед означає певне споживання або втрату ресурсів. У літературі втрату певних ресурсів нерідко пояснюють як певну жертву, використовуючи англійське слово sacrifice. Однак визначення видатків як жертви, втрати чогось не можна тлумачити лише негативно. Адже підприємство використовує ресурси для досягнення певної мети. Отже, ця втрата ресурсів приносить підприємству користь, оскільки воно досягло мети (наприклад, виготовило продукцію) (Mackevičius 2003: 132).

Про зв’язок із розглянутим значенням витрат свідчить не лише цей огляд, а й наведене далі визначення Роберта Н. Ентоні та Джеймса С. Різа, яке часто цитують—

¹³ Цей вид бухгалтерського обліку поки що називають по-різному: управлінським, менеджмент-обліком, обліком управління, управлінським обліком, обліком видатків тощо. Оскільки англійська назва — management accounting, найточнішим перекладом було б управлінський облік. Звісно, можна зважати на усталену литовську традицію. Цей термін варто обговорювати окремо; тут наведено одну з конкуруючих назв.

294

KALBOS KULTŪRA | 86

вана в працях західних авторів, згідно з якою видатки — це грошове вираження ресурсів, використаних для досягнення певної мети. У ній виокремлено три важливі аспекти: 1) видатки зумовлює використання ресурсів під час виробництва продукції або надання послуг; 2) обсяг використаних ресурсів виражається у грошовій формі; 3) видатки здійснюються для досягнення конкретних цілей, — адже такі ознаки притаманні й поняттю витрат, яке розглядають у підручниках з економіки. Зв’язок значень ще переконливіше підтверджує наведене визначення Аліцїї Яруги: з погляду бухгалтерського обліку видатки можна визначити як сукупність ресурсів, використаних у виробничому процесі та перетворених на корисні продукти й послуги; особливо промовисте й визначення Девіда Міддлтона: видатки — це те, що потрібно віддати, щоб отримати бажане (Mackevičius 2003: 133).

Розвиток литовської бухгалтерської термінології зумовив те, що англійське слово costs передають у ній трьома словами: видатки, витрати і собівартість. В одинадцятому стандарті бухгалтерського обліку підприємств, що регулює облік підприємств, видатки пов’язано зі споживанням активів та зменшенням їхньої вартості: їх визначено як споживання активів або послуг і зменшення вартості активів протягом звітного періоду; видатки, що принесуть дохід у майбутньому, відносять до активів, а видатки, здійснені для отримання доходу звітного періоду, вважають витратами відповідного періоду (VAS 2013). Праці з управлінського обліку свідчать, що видатки можна класифікувати за 27 ознаками: на постійні, змінні та змішані; прямі й непрямі; виробничі й невиробничі; довгострокові й короткострокові тощо (Mackevičius 2003: 135–137). Проте й у литовській бухгалтерській термінології відчувається потреба в «родовому» понятті, яке одним словом охоплювало б видатки, витрати та собівартість (англійською все це називають cost); таке поняття існує — це kaštai¹⁴ (Kalčinskas, Černius 1997; Kalčinskas 2007). Те, що потреба в цьому понятті насамперед виникає в управлінському обліку, також свідчить про певну спільність його значення з поняттям витрат як поняттям економічної теорії. Дані управлінського обліку надають менеджерам підприємства для аналізу й ухвалення стратегічних рішень, а для них важливі не видатки як ретроспектива, а перспектива їх прогнозування та альтернативи.

З іншого боку, термін видатки вживається не лише в бухгалтерському обліку. Його використовують і в підручниках з економіки. Деякі види витрат—

¹⁴ Пор.: «Родове поняття витрат охоплює три найважливіші показники управлінського обліку: видатки, витрати та собівартість. Усі ці терміни однаково важливі. Витрати вживають для позначення загальних понять, однак вони не повинні замінювати конкретні терміни, коли йдеться про конкретні показники». (Kalčinskas 2007: 781) (Тут уже після дужки крапки немає)

R. VASKE LAITĖ. Kaštai – veng tina svetimybė ar ekonomikos teorijos neišvengiamybė?

295

...визначаються навіть як витрати, наприклад, постійні витрати визначаються як «витрати, які не змінюються зі зміною (збільшенням або зменшенням) кількості виробленої продукції (послуг)», а змінні витрати — як «витрати, які змінюються залежно від кількості виробленої продукції (послуг)» (Martinkus, Žilinskas 2001: 190). У шкільному підручнику з економіки визначення поєднуються: наприклад, витрати виробництва визначаються і як вартість усіх факторів виробництва, використаних у виробництві, і як витрати, необхідні для оплати всіх факторів виробництва (Makutėnas, Makutėnienė 2004: 94), сукупні витрати — як сума постійних і змінних витрат за певний період, а водночас і як усі грошові витрати, призначені для виготовлення продукції або надання послуг (Makutėnas, Makutėnienė 2004: 95). У праці Gediminas Davulis «Економічна теорія» при вживанні терміна витрати виробництва у дужках зазвичай зазначається витрати (Davulis 2009: 56). Однак у підручниках з економіки як термін і класифікаційне поняття, на відміну від більшості праць з управлінського обліку, обирають витрати. Розрізняють короткострокові та довгострокові витрати підприємства, постійні й змінні витрати, сукупні витрати, середні витрати, граничні витрати (Kerem, Randveer 1998: 38–40; Varian 1999: 347–366; Bhaskar 2000: 122–135; Skominas 2000: 149–156; Martinkus, Žilinskas 2001: 193–208; Jakutis ir kt. 2003: 44–52; Lukoševičius, Stankevičius 2003: 76–78; VDU 2005: 80; Davulis 2009: 49–55; Panovas 2013: 123–129). І все ж визначення видів витрат підприємства намагаються формулювати, виходячи з поняття витрати. Постійні витрати визначаються як витрати, що не змінюються, коли підприємство змінює обсяг виробництва, змінні — як витрати, що змінюються, коли підприємство змінює обсяг виробництва; сукупними витратами називають суму постійних і змінних витрат, середніми — сукупні витрати, поділені на кількість виробленої продукції (Kerem, Randveer 1998: 38; Lukoševičius, Stankevičius 2003: 76–77; Skominas 2000: 149–150; Davulis 2009: 51).

Причини схильності в економічній теорії обирати не витрати, а kaštai, імовірно, передусім слід шукати у наведених визначеннях витрат виробництва. Витрати виробництва, хоч і пояснюються як витрати підприємства, в економічній теорії, яку нерідко визначають як науку про використання обмежених ресурсів, пов’язуються з використанням ресурсів і визначаються як вартість ресурсів, спожитих у виробництві, або ціна витрат, витрати у грошовому вираженні. Отже, слово kaštai розуміється в іншому значенні, ніж «витрачені кошти». Воно пов’язане не з витратами, а радше з ціною, причому ця ціна — ціна витрат, тобто того, що споживається задля отримання користі. Витрати виробництва підприємства по суті збігаються з його ви-

296

KALBOS KULTŪRA | 86

траченими коштами. Отже, відмінності в термінології, імовірно, зумовлені оцінюванням явища з різних перспектив. Kaštai цікавлять економіку не як хронологічні записи про витрачені кошти, а як теоретичне поняття. На це вказує і ціла група похідних понять, таких як функція витрат, короткострокова функція витрат, довгострокова функція витрат, мінімізація витрат, крива витрат, інфляція витрат тощо. Згадані функції, що відображають економічні зв’язки, також підтверджують, що термін витрати не надто придатний для належного відображення зв’язків: після множення кількості витрачених ресурсів на ціну назвати отриману величину витратами доволі складно. Однак найімовірніше, схильність називати й витрати виробництва, які в практиці діяльності підприємств збігаються з витратами, терміном kaštai зумовлена передусім помітним у підручниках з економіки прагненням включити їх до загальної класифікаційної схеми витрат.

Загальна класифікація витрат і співвідношення понять

З наведених у підручниках з економіки визначень випливає не цілком однакове значення слова kaštai: у сполученні альтернативні витрати ним називають втрату, якої зазнають, обираючи щось інше, неотриману користь або ціну можливості, а у сполученні витрати виробництва — вартість ресурсів, використаних у виробництві, здебільшого грошову, точніше — ціну витрат.

Якщо цим словом передаються різні значення або принаймні їхні відтінки, виходить, що загальне поняття kaštai взагалі неможливо визначити. Справді, у підручниках з економіки й термінологічних словниках його намагаються не визначати, а якщо й визначають, то як скорочення від витрат виробництва. Утім, в одному підручнику для середньої школи таке визначення подано, і його покладено в основу значення, здатного пов’язати поняття альтернативні витрати та витрати виробництва: воно пов’язане з утратою, якої зазнають, щось здобуваючи: «Витрати — це те, що ми втрачаємо, вирішивши щось зробити або придбати» (Makutėnas, Makutėnienė 2004: 192). Це, мабуть, і є зв’язок між сполученнями альтернативні витрати та витрати виробництва, а водночас пояснення значення слова kaštai та аргумент, чому запозичення закріпилося в економічній теорії: бракує литовського слова, яке передавало б таке значення. Уживання поняття в підручниках з макроекономіки підтверджує, що слову надають подібного значення. Наприклад, особисті витрати економічного зростання — напруженіше життя, «збагачене» емоціями, стресами, конфліктами й посиленою невпевненістю щодо майбутнього, — описуються як витрати, «які має нести людина та сім’я, отримуючи вищий матеріальний добробут, що його забезпечує економічне зростання» (Buračas ir kt. 2005: 255), а це свідчить,

R. VASKĔLAITĖ. Kaštai – veng­tina svetimybė ar ekonomikos teorijos neišvengiamybė? 297

що kaštai називають певну втрату, якої зазнають, отримуючи щось інше, точніше — ціну матеріального добробуту. В інших випадках витрати безробіття безпосередньо називають ціною, уживаючи це слово в переносному значенні: «Безробіття має значні економічні витрати (economic costs). Основна економічна ціна безробіття — неотримана (невироблена) продукція» (Čiegis 2012: 125). Однак деякі формулювання свідчать, що значення слова kaštai цілком наближається до значень слів втрата, наслідок, результат. Наприклад, у підрозділі «Витрати безробіття» перелічуються скорочення обсягів виробництва або валового внутрішнього продукту, втрата особистих доходів і кваліфікації тощо (Kerem, Randveer 1998: 104), що можна було б назвати й негативними наслідками безробіття. Перерозподіл майна та зниження конкурентоспроможності країни на експортному ринку, які вважаються витратами інфляції (Kerem, Randveer 1998: 105–106), можна назвати наслідками інфляції. Соціальні витрати економічного зростання, такі як урбанізація, що супроводжує розвиток промисловості, швидке виснаження природних ресурсів, істотна зміна способу життя людей (Buračas ir kt. 2005: 255), доречно було б назвати втратами, яких зазнають унаслідок економічного зростання, або наслідками економічного зростання. Утім, ці явища можна розуміти і як ціну, яку доводиться платити через безробіття, інфляцію або економічне зростання. Оскільки семантична межа нечітка, в інших місцях при розгляді цих явищ уживають наслідок, результат, втрата (Snieška ir kt. 2005: 403–406; 448–454), або ці слова та kaštai вживаються як синоніми (Kerem, Randveer 1998: 104, 106–107; Čiegis 2012: 128).

Якого б значення не надавали слову kaštai, з визначень видно, що у сполученні альтернативні витрати воно радше пов’язане з утратою, якої зазнають, обираючи щось інше, тобто з переносним значенням слова ціна, а у сполученні витрати виробництва — із витратами, вираженими в грошах, ціною витрат, тобто з прямим значенням слова ціна. Це свідчить, що підставу для класифікації загального поняття витрати як родового поняття, мабуть, важко знайти. І справді, майже в усіх підручниках для вищих навчальних закладів до класифікації витрат та визначення їхніх видів переходять, не визначивши родового поняття. Більшість одиниць класифікації, що розрізняються, — це згадані види витрат виробництва підприємства, але до загальної схеми включають також альтернативні витрати, виокремлені на дещо іншій підставі, бухгалтерські та економічні витрати, імпліцитні та експліцитні витрати. Подекуди згадуються також індивідуальні та суспільні витрати (Jakutis 2006: 58; Davulis 2009: 56).

Поняття альтернативні витрати та витрати виробництва намагаються пов’язати, визначаючи і те, й інше як вартість, однак вартість не є тією підставою, яка дозволила б розрізнити ці поняття за допомогою різних залежних слів. Ва-

298

KALBOS KULTŪRA | 86

розгляд витрат, поданий у підручниках, свідчить, що альтернативні витрати не є різновидом виробничих витрат, як розрізняють інші їхні різновиди (змінні, постійні, середні витрати тощо). Отже, диференціювати всі поняття за однією ознакою неможливо. З іншого боку, альтернативні витрати і виробничі витрати — поняття не ізольовані одне від одного. Як уже з’ясувалося, у підручниках альтернативні витрати можуть розглядатися як певна міра оцінювання виробничих витрат. Інакше кажучи, виробничі витрати можна оцінити через вигоду, не отриману внаслідок вибору: говорячи про виробництво суспільства — втраченою вигодою від використання ресурсів одним способом, невиробленими товарами чи послугами внаслідок такого використання ресурсів тощо; говорячи про використання власних ресурсів на підприємстві, — неотриманими доходами. Лише такий зв’язок між поняттями підтримував би вживання прикметникового компонента. А поняття, яке розглядають на початку підручників з економіки й застосовують до будь-якого вибору, радше слід називати витратами альтернативи, тобто витратами через альтернативу, або, як зазначено в підручниках, ціною альтернативи, вартістю альтернативи, ціною можливості, втраченою можливістю тощо.

Широко розуміти витрати альтернативи і витрати як поняття мікроекономіки, розрізняючи їх за основним словом, спробували, мабуть, лише в одному підручнику з економіки: тут ужито поняття альтернативні витрати та виробничі затрати (Maldeikienė 2003). Однак, якщо про інші види витрат не йдеться, виникає питання, чиєю альтернативою вважаються альтернативні витрати. З іншого боку, як з’ясувалося внаслідок проведеного аналізу, замінник виробничі затрати не передає належним чином поняття виробничих витрат. Згаданий підручник призначений для 9–10 класів; у ньому не подано ані виробничої функції, ані функції витрат, немає потреби розрізняти пов’язані з виробництвом кількісні та вартісні показники, тож проблема терміна не виникає. Наведене тлумачення поняття затрати також може бути достатнім лише для учнів: «Отже, прагнучи досягти мети, виробник змушений мати витрати. Такі витрати зазвичай називають затратами. Отже, затрати — це насамперед грошові витрати підприємства». (Maldeikienė 2003: 58).

Інших спроб розрізняти поняття за різними основними компонентами не трапляється. Пошук різних замінників, імовірно, стримує й те, що в економічній теорії, яка розвивається англійською мовою, і втрата вигоди, пов’язана з альтернативою вибору, і слово, що позначає грошове вираження виробничих витрат підприємства, — це cost. Якщо вирішують уникати запозичення, у всіх випадках також обирають один відповідник: затрати (Jakutis ir kt. 2007) або видатки (Paunksnienė, Liučvaitienė 2009).

Якщо прагнути уникнути запозичення, можливо, можна було б шукати різні замінники для передавання понять, однак постає питання, чи справді їх потрібно шукати. Адже слово

R. VASKELAITĖ. Kaštai – vengtina svetimybė ar ekonomikos teorijos neišvengiamybė?

299

kaštai в економічній термінології має давню традицію вживання — достатню, щоб узаконити його як термін, і давнє запозичення залишається актуальним у мовленні. Для термінології економічного устрою, що панував у радянський період, це слово, можливо, було дещо менш актуальним, однак для ринкової економіки ціна, грошове вираження мають виняткове значення. А виробничі витрати, як бачимо, також пов’язують із ціною затрат. З іншого боку, у литовській мові немає слова, придатного як термін економічної галузі, яке передавало б значення «те, чим жертвують, здобуваючи щось інше». Імовірно, саме ці семантичні чинники найбільше зумовлюють уживання запозичення kaštai.

ПРИЧИНИ РОЗРИВУ МІЖ НОРМОЮ ТА ВЖИВАННЯМ

Аналіз норми щодо іменника kaštai та його вживання в підручниках з економіки засвідчує, що причин утвореного розриву декілька й вони досить складні. Однак, як виявив проведений аналіз, найважливішими з них, мабуть, є недостатнє врахування семантики слова та специфіки сфери його вживання.

У литовських словниках іменник kaštas визначають лише як «витрати, кошти», розкриваючи тільки один відтінок значення слова. Як термін економічної теорії це слово пов’язане саме зі значеннями kaštas, не зазначеними у словниках, тобто «ціна», «вартість». Водночас в економічній теорії запозичення вживають у значенні, для передавання якого бракує литовського слова. Це втрата, якої зазнають, обираючи, одержуючи чи здобуваючи щось. Це не просто збиток, тому слова збиток, шкода, втрата, позбавлення, втрата належним чином цього значення не передають. У загальному вжитку його приблизно передавало б слово ціна у переносному значенні, однак у сфері економіки воно створювало б проблеми багатозначності.

Однак кодифікована норма навіть не пропонує як замінників ціну, вартість. У нормативних лексичних працях і литовських словниках, що пояснюють значення слів, як замінники запозичення kaštai наводять видатки, кошти та затрати. Аналіз реального вживання, заснований на текстах з економічної теорії, засвідчує, що ці замінники не схильні вживати, а подані в текстах визначення понять свідчать, що їх узагалі не можна було б уживати. Замінник затрати, як пропонує один зі словників, у тій самій галузі вживається в іншому значенні — як термін на позначення ресурсів, використаних у виробництві, або їхньої кількості. Видатки також, імовірно, не приживаються в економічній теорії через семантичні причини

300

KALBOS KULTŪRA | 86

причин: у цій галузі явище розуміють як вартість, ціну використаних ресурсів, а не як кошти, витрачені підприємством на їх придбання. Заміну коштами в економічних підручниках навіть не намагалися застосовувати, оскільки її значення зовсім не підходить для позначення досліджуваного явища.

Замінники витрати і видатки зовсім не розкрили б суті поняття альтернативні витрати, адже воно пов’язане з певною втратою під час вибору альтернативи, а в економічних підручниках, які переважно відтворюють економічну теорію, розроблену англійською мовою, поняття альтернативні витрати та виробничі витрати схильні пов’язувати, обираючи той самий основний компонент. Вплив англійської мови не можна цілком відкинути, адже і в Литві, і в інших країнах Європейського Союзу переважає економічна теорія, створена англійською мовою, і під час її викладання литовською дотримуються системи понять. Такий вплив помітний і в словниках економічних термінів: із поворотом економічної науки на Захід у них значно побільшало термінів зі словом витрати. З’явилося багато понять теоретичного рівня, що містять слово cost; із цим словом почали подавати й складені терміни, основним компонентом яких у попередніх словниках було слово видатки.

З іншого боку, унормування слова витрати є непослідовним. Кодифікована норма неоднорідна — ані синхронно, ані діахронно. Навіть нині слово вважають і словом, уживаним у вужчому значенні в літературній мові, або просто запозиченням (DŽ), і запозиченням із діалектним відтінком (LKŽ), і небажаним іншомовним словом (KP4). Як небажане іншомовне слово термін витрати кваліфікували лише більш ніж через 30 років після першої негативної оцінки (ntk.), наведеної в KPP₁ (1976 р.). До того часу вживання терміна вже встигло утвердитися. Те, що до виданого 1985 року KPP₂ витрати не включили, також свідчить про коливання норми. Про це свідчить і оцінювання слова в періодичній пресі. 1962 року, після того як P. Skardžius запропонував замінники видатки, кошти, звернули увагу, що вони підходять лише в окремих випадках. 1995 року також зауважили, що в публіцистиці слово витрати вживають і в значенні ціни, вартості, однак як замінники пропонували кошти, затрати, видатки (Pupkis 1995: 14). Крім того, говорячи про слово витрати, не врахували ще одного відтінку значення, а саме зв’язку з утратою, якої зазнають, одержуючи щось інше, із вартістю втрати. Виправлюване іменник пов’язували з дієсловом kaštuoti і спиралися на те, що останнє виходить з ужитку. Проаналізовані економічні тексти показують, що нині дієслово kaštuoti зовсім не вживається, тоді як іменник актуальний для економічної теорії як термін.

Англійська мова, яка переважає у творенні економічної теорії, не лише спонукає зважати на відповідність понять, а й виявляє фонетичну подібність англійського cost і литовського kaštai fo-

R. VASKELAITĖ. Kaštai – vengtina svetimybė ar ekonomikos teorijos neišvengiamybė?

301

нетичну подібність. Як уже зазначалося, подібну фонетичну структуру має німецьке Kosten. Сучасний контакт і з іншими мовами світу показує, що слово з тим самим коренем уживається також у багатьох інших мовах: ісп. costo (coste), італ. costo, порт. custo, нідерл. kosten, фр. coût, норв. kostnad, білорус. koum, дан. omkostning, фін. kustannus тощо. У статті Z. Babickienė підтверджено етимологічні спостереження P. Skardžius: термін kaštai має індоєвропейське походження. За словами авторки статті, він потрапив до середньоанглійської мови зі старофранцузької: cocter, to cost – lot. cōnstāre, «бути встановленим», const (Babickienė 2012: 57). Таке походження слова змінює його статус як іншомовного запозичення і є ще одним чинником, що сприяє його вживанню. Але хоч би яким було його походження, це слово цілком адаптувалося фонетично й морфологічно та не відрізняється від таких слів, які не вважаються запозиченнями, як paštas, raštas тощо.

Як видно, чинники, що підтримують слово витрати в економічній термінології, є вагомими, а проблема багатошарова й розгалужена, охоплює не одну сферу. Додаткові чинники розбіжності між уживанням і нормою виявилися б за ширшого розгляду інших сфер уживання, насамперед бухгалтерського обліку. Поданий аналіз значно доповнило б також дослідження поширення слова в широкому вжитку, особливо в наукових статтях з економіки чи бухгалтерського обліку, а також докладніше вивчення розвитку терміна. Отже, напрямів дослідження ще багато, а ця стаття радше є початковою спробою розглянути співвідношення між уживанням і кодифікованою нормою та чинники його неузгодженості.

ВИСНОВКИ

1. У найновіших працях із кодифікованої норми (KP4₁ і KP4₂) слово витрати оцінюється негативно з погляду норми, тобто вважається небажаним іншомовним словом, однак у текстах з економічної теорії, зокрема в підручниках з економіки для закладів вищої освіти, воно широко вживається. Таке співвідношення можна оцінити як розрив між нормою та вживанням.

2. Однією з причин цього розриву є неоднорідність самої норми — як сучасної, так і попередньої. LKŽ_e слово kaštas вважає лише запозиченням (із польської мови), поширеним у діалектах; у DŽ_e подане посилання «див.» є лише пропозицією замінити слово частотнішими словами литовського походження видатки, кошти, а в KP4 це слово вважається небажаним іншомовним словом у фінансовій сфері. Суворо витрати оцінено в KKP₁ — як неприйнятне іншомовне слово, однак до KKP₂ його не включили-

302

KALBOS KULTŪRA | 86

Отже, від 1976 до 2005 року минув досить тривалий період нормувальної мовної роботи.

3. Виправляючи іменник у виданнях із мовної практики, зазвичай спираються на природне зникання з ужитку похідного слова kaštuoti. Це похідне слово не вживається в текстах з економічної теорії, однак іменник kaštai утвердився як термін. Аналіз уживання показує, що в економічній теорії це запозичення передає спеціальне значення «втрата під час придбання чогось», для позначення якого бракує литовського слова. Слова nuostolis, netektis, praradimas, žala передають його недостатньо. У загальному вжитку це значення більш-менш передавало б слово kaina у переносному значенні, однак для економічної теорії це слово не підходить через багатозначність. Як термін на позначення виробничих витрат та їхніх видів слово kaštai зазвичай пов’язують із грошовим вираженням вартості — ціною, тобто радше з прямим значенням слова kainos.

4. Запропоновані в нормативних виданнях замінники lėšos, išlaidos, sąnaudos недостатньо передають значення поняття; крім того, у тій самій галузі їх уживають в інших значеннях. Термін išlaidos до того ж розмежовує сфери економічної теорії та бухгалтерського обліку.

5. Один із чинників, що підтримують слово kaštai в економічній теорії, — прагнення подати загальну схему класифікації витрат; на це прагнення впливають економічна теорія, що розвивається англійською мовою, та виклад понять англійською мовою. Це підтверджують словники економічних термінів, перекладені з англійської або укладені з урахуванням англомовної термінології економічної галузі.

6. Термін kaštai досить давно вживається в економічній галузі. Його вживали й у словнику економічних термінів радянського періоду (1966 р.), а словники, укладені під час переходу до ринкової економіки та економічної науки, що формулює її принципи, свідчать про те, що термін став ще актуальнішим.

7. Термін в економічній термінології підтримує також фонетична подібність до аналогічних термінів, уживаних в інших мовах. Це слово має не польське, а індоєвропейське походження; крім того, воно фонетично й морфологічно адаптувалося в литовській мові.

8. Чинники, що підтримують Kaštus як економічний термін, досить вагомі, а досі пропоновані замінники неадекватно передають його значення. Отже, подальше вживання в спеціальній галузі має вирішити, чи шукати нових замінників, чи, дотримуючись принципу сталості, і надалі вживати термін kaštai. Однак, зважаючи на те, що в економічній теорії відтінки значення слова kaštai різняться — ним позначають і вартість втрати через необхідність вибору (ціну), і вартість витрат (ціну), — варто замислитися, чи не є недоліком економічної термінології те, що в обох випадках уживається одне слово.

R. VASKELAITĖ. Kaštai – veng­tina svetimybė ar ekonomikos teorijos neišvengiamybė?

303

ŠALTINIAI

AĮV 2000: Martin kus B., Neverauskas B., Sakalas A., Venskus R., Žilinskas V. Aiškinamasis įmonės vadybos terminų žodynas, Kaunas: Technologija.

BBB 1994: Buračas A., Svecevičius B. Biznio, bankų, biržos terminų žodynas, Vilnius: Žodynas.

Bhaskar J. D. 2000: Vadybinė ekonomika, Kaunas: Technologija.

BKT 1997: Buračas A. Bankininkystės ir komercijos terminų žodynas. I dalis: Bankininkystės ir komercijos terminų aiškinamasis žodynas, Vilnius, Kaunas: Vilniaus universitetas, Kauno humanitarinis fakultetas.

Buračas A., Jakutis A., Petraškevičius V., Stepanovas A., Šečkutė L., Zaicev V. S. 2003: Ekonomikos teorija. 5 leidimas, Vilnius: Eugrimas.

Čiegis T. 2012: Makroekonomika. Vilniaus universiteto vadovėlis, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.

Davulis G. 2009: Ekonomikos teorija. Vadovėlis aukštųjų mokyklų studentams. Antroji papildyta ir pataisyta laida, Vilnius: Mykolo Romerio universitetas.

Drilingas B., Čiburienė J., Snieška V. 1997: Makroekonomikos pagrindai, Kaunas: Technologija.

ETS 1999: Ekonomikos terminai ir sąvokos. Mokomasis žodynas, Vilnius: Vilniaus pedagoginis universitetas.

ETŽ₁: Pass Ch., Lowes B., Davies L. 1994: Ekonomikos terminų žodynas. Redaktorius A. Pupkis, ekonomikos terminijos redaktorius konsultantas St. Vaitkevičius, Vilnius: Baltijos biznis.

ETŽ₂: Pass Ch., Lowes B., Davies L. 1997: Ekonomikos terminų žodynas. Antrasis papildytas ir pataisytas leidimas. Iš anglų k. vertė Z. Bareikytė, L. B. Žemaitvtė, K. Francūzevičienė. Redagavo ir tikslino A. V. Rutkauskas, St. Vaitkevičius, Vilnius: Baltijos biznis.

Jakutis A. 2006: Ekonomikos teorijos pagrindai. Mokomoji knyga. 6-asis pataisytas ir papildytas leidimas, Vilnius: Vilniaus Gedimino technikos universitetas.

Jakutis A., Petraškevičius V., Stepanovas A., Šečkutė L., Zaicevas S. 2003: Ekonomikos teorijos pagrindai. Ketvirtas pataisytas leidimas, Kaunas: Smaltija.

Jakutis A., Petraškevičius V., Stepanovas A., Šečkutė L., Zaicev S. 2007: Ekonomikos teorija. Šeštas pataisytas leidimas, Kaunas: Eugrimas.

Kalčinskas G. 2007: Buhalterinės apskaitos pagrindai. Šeštoji laida, Vilnius:ス Pačiolis.

Kalčinskas G., Černius G. 1997: Finansinė ir menedžmento apskaita 1: Įmonių apskaitos pagrindai, Vilnius: Pačiolis.

304

KALBOS KULTŪRA | 86

Kerem K., Randveer M. 1998: Ekonomikos pagrindai. Studijų Baltijos valstybėse įvadas, Vilnius: UAB „Jonas ir partneriai“.

Klimašauskienė Z. 2006: Mikroekonominė analizė. Mokomoji knyga, Šiauliai: VŠĮ Šiaulių universiteto leidykla.

Lakis V., Mackevičius J., Gaižauskas L. 2010: Valdymo apskaitos teorija ir praktika. Vadovėlis, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.

Lukoševičius V., Stankevičius P. 2003: Teorinė ekonomika. Metodinė mokymo priemonė. I dalis, Vilnius: Vilniaus pedagoginis universitetas.

Mackevičius J. 2003: Valdymo apskaita: koncepcija, metodika, politika, Vilnius: TEV.

Mackevičius J., Poškaitė D. 2003: Finansinė analizė, Vilnius: Katalikų pasaulis.

Makutėnas V. Makutėnienė D. 2004: Ekonomika. Vadovėlis XI–XII klasei. Pirmoji knyga, Kaunas: Šviesa.

Maldeikienė A. 2003: Ekonomika. Vadovėlis 9–10 klasėms, Vilnius: Tyto alba.

Martinkus B., Žilinskas V. 2001: Ekonomikos pagrindai. Antrasis pataisytas ir papildytas leidimas, Kaunas: Technologija.

Mikučionis P. 2000: Ekonomikos teorijos pradmenys. Mokomoji knyga, Vilnius: Vilniaus universitetas.

Paliulytė R. 2005: Makroekonomika: paskaitų ciklas, Vilnius: Vilniaus vadybos aukštoji mokykla.

Panovas I. 2013: Mikroekonomika: vadovėlis, Vilnius: Mykolo Romerio universitetas.

Paunksienė J., Liučvaitienė A. 2009: Mikroekonomika: mokomoji knyga, Vilnius: Technika.

Rastenienė A. 2005: Mikroekonomika. Paskaitų ciklas. Antras papildytas ir pataisytas leidimas, Vilnius: Vilniaus vadybos akademija.

RLŽ 1966: Rusiškai lietuviškas ekonomikos terminų žodynas. Redakcinė kolegija: K. Meškauskas (ats. red.), A. Poviliūnas, V. Puronas, A. Skupeika, Vilnius: Mintis.

Skominas V. (ats. red.) 2000: Mikroekonomika, Vilnius: Enciklopedija.

Skominas V. (sud.) 2006: Makroekonomika, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.

Snieška V., Ambrasienė I., Bernatonytė D., Dapkus M. ir kt. 2000: Mikroekonomika. Antrasis pataisytas ir papildytas leidimas, Kaunas: Technologija.

Snieška V., Baumilienė V., Bernatonytė D. ir kt. 2005: Makroekonomika. Vadovėlis. Trečiasis pataisytas ir papildytas leidimas, Kaunas: Technologija.

R. VASKELAITĖ. Kaštai – veng­tina svetimybė ar ekonomikos teorijos neišvengiamybė?

305

Šalčius P. 1991: Petras Šalčius. Raštai. Teorinė ekonomika ir ekonominės minties istorija, Vilnius: Mintis.

ŠET: Auštrevičius P., Pupkevičius D., Treigienė D. 1991: Šiuolaikinių ekonomikos terminų enciklopedinis žodynas lietuvių–anglų–vokiečių–rusų kalbomis. Ats. red. A. Miškinis, Vilnius: Lietuvos laisvosios rinkos institutas, Lietuvos komersantas.

Vainienė R. 2005: Ekonomikos terminų žodynas, Vilnius: Tyto alba.

Varian H. R. 1999: Mikroekonomika: šiuolaikinis požiūris, Vilnius: Margi raštai.

VAS: 2013: 11-asis verslo apskaitos standartas „Pardavimo savikaina ir veiklos sąnaudos“. Prieiga per internetą: <http://www.administratorius.com/wp-content/uploads/11vas.pdf>.

VDU 2005: Ekonomika. Mokomoji knyga, Kaunas: Vytauto Didžiojo universitetas.

VDU 2013: Vytauto Didžiojo universiteto Kompiuterinės lingvistikos centras. Dabartinės lietuvių kalbos tekstynas. Prieiga per internetą: <www.tekstynas.vdu.lt>.

Wonnacott P., Wonnacot R. 1994: Makroekonomika, Kaunas: Litterae Universitatis.

Wonnacott P., Wonnacott P. 1997: Mikroekonomika. Antrasis pataisytas leidimas. Moksl. Red. Z. Lydeka, Kaunas: Poligrafija ir informatika.

Žutautienė J. 2007: Verslo ekonomika, Klaipėda: Klaipėdos universiteto leidykla.

LITERATŪRA

Babickienė Z. 2012: Ekonomikos terminų gramatinių ir leksinių variantų sklaida: norma ir realybė. – Specialybės kalba: gramatika ir logika. Mokslinių straipsnių rinkinys, Vilnius: Mykolo Romerio universitetas, 51–64.

Banaitis P. 1995: Dėl ekonomikos terminų [su redakcijos prier.]. – Gimtoji kalba 10, 25–26.

DŽ 2000: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

DŽ_e 2011: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas. Internetinė versija, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Prieiga per internetą: < http://dz.lki.lt/>.

Girčienė J. 2004: Skoliniai ir bendrinė kalba, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla.

Jakaitienė E. 2010: Leksikologija: studijų knyga, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.

KPP₁ 1976: Kalbos praktikos patarimai. Sudarė A. Paulauskienė, Vilnius: Mokslas.

KPP₂ 1985: Kalbos praktikos patarimai. Sudarė A. Pupkis, Vilnius: Mokslas.

306

KALBOS KULTŪRA | 86

KP4₁ 2005: Kalbos patarimai 4. Leksika: skolinių vartojimas (svetimybės, tarptautiniai žodžiai), Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

KP4₂ 2013: Kalbos patarimai 4. Leksika: skolinių vartojimas (Leksikos skolinių sąrašas ir Senųjų svetimybių sąrašas). Antrasis pataisytas ir papildytas leidimas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras.

LKK 1998: Lietuvių kalbos komisijos nutarimai 1977–1998, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

LKŽ 1959: Lietuvių kalbos žodynas. V tomas, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.

LKŽₑ 2011: Lietuvių kalbos žodynas, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Prieiga per internetą: <http://www.lkz.lt/startas.htm> (žiūrėta 2013).

Pupkis A. 1995: Ar vartotinas žodis kaštai? [Klausimų kraitelė]. – Gimtoji kalba 6, 14.

Rimkutė A. 2007: Kai kurie sinoniminių religijos terminų vartosenos atvejai katekizmuose (XVI a. ir XIX a. galas – XX a. pradžia). – Terminologija 14, 135–145.

Skardžius P. 1998: Rinktiniai raštai 3, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Stunžinas R. 2005: Statybos terminijos sinonimija. – Terminologija 12, 7–26.

Umbrasas A. 2004: Bendrašakniai dvižodžių teisės terminų sinonimai ir variantai 1918–1940 m. Lietuvos kodeksuose. – Terminologija 12, 7–26.

Vaicekauskienė L. 2007: Naujoji lietuvių kalbos svetimžodžiai: kalbos politika ir vartosena, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

VLKK 2013: Valstybinė lietuvių kalbos komisija. Konsultacijų bankas. Prieiga per internetą: <www.vlkk.lt> (žiūrėta 2013 12 02).

Zemlevičiūtė P. 2001: Sinoniminiai „Medicinos enciklopedijos“ terminai. – Terminologija 8, 34–49.

Gauta 2013 12 09 Priimta 2013 12 20

KAŠTAI – A BARBARISM TO BE AVOIDED OR AN INEVITABILITY OF ECONOMIC THEORY?

Summary

The article addresses a case of word use which is in disagreement to the codified norm – the use of the noun kaštas (English cost) in the economic language. Based on the analysis of the use of this word and the whole group of terms formed with it in the economic theory textbooks for higher education institutions as well as the

R. VASKE LAITĖ. Kaštai – veng­tina svetimybė ar ekonomikos teorijos neišvengiamybė?

307

treatment of the term in the dictionaries of economic terms, the article aims to find out the factors determining the contradiction between the norm and actual use.

A rather varied evaluation of the noun kaštas in terms of norm in various dictionaries and standardising publications is considered one of such factors. Such norm variations is one of the factors of the spread of this word in the actual use, however, this loanword is special by its spread in a special area exclusively – economic theory. It means that the theory employs this word as a term for rendering a special meaning.

The analysis of the texts on economic theory, revealing the meaning of the word kaštai as a term of economic theory, also unravels the reasons of the word’s insusceptibility to corrections: the proposed replacements išlaidos (expenses), lėšos (funds), sąnaudos (expenditure) do not render the meaning of the word; what is more, they are used in the same area in different meanings. The term išlaidos also separates the spheres of economic theory and accounting.

Whereas a Lithuanian word rendering the specific meaning is lacking, the loanword is used. One of the factors in favour of the use of the loanword is also its spread in various languages, not only Polish, which was considered the source of arrival of this word in Lithuanian dialects. Contemporary interaction with other world languages shows that the word of this root is also used in other European languages. The loanword is also supported by the fact that economic theory is predominantly created in English and the arrangement of concepts in it has influence on the arrangement of Lithuanian concepts.

On the other hand, the use of the term kaštai in the economic sphere is rather old. As the norm of this word tends to vary and it is being corrected from time to time, it has already established itself in the economic language and, in contrast to the new Anglicisms, it has been adapted in Lithuanian phonetically and morphologically. Its replacement would mean the reformation of the long-established system of concepts in the science of economics; however, the major problem pertains to the fact that the replacements proposed to date do not render the meanings of this word in the economic theory. It should be up to the representatives of the economic theory, i.e. authors of new textbooks and compilers of the dictionaries of terms, to decide whether it is meaningful to search for new replacements or to support the long-established system of concepts.

KEYWORDS: loanword, barbarism to be avoided, meaning of the word, norm, use, term, concept.

RAMUNĖ VASKELAITĖ

Lietuvos bankas

Gedimino pr. 6, LT-01103 Vilnius

[email protected]

308

KALBOS KULTŪRA | 86