EGLĖ KRIVICKAITĖ

Університет Вітовта Великого

INETA DABAŠINSKIENĖ

Університет Вітовта Великого

ЗАСВОЄННЯ ФОНОЛОГІЇ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ: ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОВТОРЕННЯ ПСЕВДОСЛІВ

КЛЮЧОВІ СЛОВА: засвоєння фонології, тест на повторення псевдослів, складова структура, теорія природної фонології.

1. ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ФОНОЛОГІЇ ДИТЯЧОГО МОВЛЕННЯ

У перший рік життя мовленнєвий розвиток визначають два тісно пов’язані чинники: біологічний (розвиток мовленнєвих органів) і когнітивно-лінгвістичний (сприйняття та засвоєння особливостей мовлення, яке дитина чує в оточенні) (Stoel-Gammon 2011: 2).

Порівняльні дослідження засвоєння мов показують, що до 6 місяців діти різних національностей лепечуть однаково: спочатку починають вимовлятися проривні приголосні (p, t, k, p, d, g), носові приголосні (m, n) і голосні (Velleman, Vihman 2007; Žukauskienė 2012). Вважається, що діти починають вимовляти ці звуки передусім не лише через легкість їх артикуляції, а й тому, що найчастіше чують їх у своєму оточенні. Наприклад, артикуляція v, z ir d або фрикативних звуків складніша, до того ж вони вживаються рідше (Velleman, Vihman 2007: 26; Edwards, Beckman 2008: 124). Дещо пізніше ці поодинокі звуки починають поєднуватися у звукові послідовності зі складовою структурою CV (приголосний-голосний) (Velleman, Vihman 2007: 26), а кількаразово повторені послідовності звуків CV нагадують слова дорослого мовлення, наприклад, mama, tete, baba, bamido тощо (Stoel-Gammon 2011: 8).

Від 6–7 місяців дитина дедалі частіше вимовляє звуки рідної мови: постійно чуючи дитяче мовлення¹, вона починає засвоювати звуки, які чує в оточенні, —

¹ Дитяче мовлення — мовний регістр, яким дорослі спілкуються з дітьми. Для дитячого мовлення характерні спрощений словник, короткі речення нескладної структури, велика кількість іменників (особливо зменшувально-пестливих форм) і дієслів (Cameron-Faulkner та ін. 2003; Kamandu-lytė 2006a).

E. KRIVICKAITĖ, I. DABAŠINSKIENĖ. Lietuvių kalbos fonologijos įsisavinimas: netikrų žodžių kartojimo eksperimentinis tyrimas

237

sus, o kiti garsai išnyksta (Velleman, Vihman 2007: 26). Taip vyksta natūralus fonologijos įsisavinimas: vaikai, girdėdami aplinkos kalbą, pastebi dėsningumus ir pradeda jais remtis. Lyginamieji kalbų tyrimai atskleidė, kad, pvz., lūpiniai garsai, kurie yra būdingi prancūzų kalbai, dažniau girdimi 10 mėn. prancūzų vaikų čiauškėjimo laikotarpiu, nei švedų ar japonų kūdikių, kurių aplinkos kalboje šių garsų esama mažiau (Edwards, Beckman 2008: 123); švedų, estų ir bulgarų vaikai anksčiau išmoksta tarti v garsą nei anglakalbiai (Ingram 1988); l garsą prancūzų vaikai išmoksta tarti vėliau nei anglakalbiai (Chervrie-Muller, Lebreton 1973, cituojama iš Edwards, Beckman 2008: 3–4).

Вплив почутої в оточенні мови зростає разом із розширенням словникового запасу дитини; з часом дитина здатна вимовляти дедалі складніші й рідше вживані звуки та їхні сполучення (Velleman, Vihman 2007; Kavitskaya ir kt. 2011). Установлено, що литовські діти приблизно до трьох років уже здатні вимовляти в складі такі сполучення приголосних: bl, dž, gt, kd, kl, km, kn, ks, kš, kt, lč, lg, ln, lp, nd, ng, nt, sk, sl, sp, st, sv, šč, tg, zd, žd, а також сполучення приголосних між складами: gs, gt, ks, kš, kt, lk, ls, lt, lv, ms, mt, nk, nt, ps, sk, sn, st, šd, šk, šm, šp, šs, št, tl, tn, tr, tv, ts, žd, žm, žs, žt. Найскладніше навчитися вимовляти сполучення приголосних kl і sp, що містяться в складах, а також сполучення приголосних lv, nt, sk, st, що містяться між складами (Kamandulytė 2006b: 85–88). Дещо пізніше — приблизно у чотири-п’ять років — діти вже мають добре вимовляти сполучення з 2–3 приголосних (хоча все ще можуть пропускати якийсь приголосний) (Garšvienė, Ivoškuvienė 1993: 32–33). Словниковий запас дітей стає багатшим, вони наближаються до мовлення дорослих: уживають дедалі більше й різноманітніших похідних слів, удосконалюють творення складних слів, зростає кількість прикметників із суфіксами (Garšvienė, Ivoškuvienė 1993: 37). Результати нестандартизованого тесту на вимову звуків литовськими дітьми показують, що п’ята частина (78 відсотків) дітей дошкільного віку правильно вимовляє окремі звуки, а найчастіше помиляється у вимові звуків s, z, š, ž, c, dz, č, dž та r. Засвоєний звук у слові вимовити складніше, ніж окремо чи в складі (Garšvienė, Juškienė 2008: 80), тож під час повторення слів припускаються більшої кількості помилок, ніж під час вимови окремих звуків. Найчастіше одні звуки замінюються іншими, наприклад, asilas → atilat, ropė → vopė, pjūklas → priūklas; також звуки, особливо ті, що входять до сполучень приголосних, часто пропускаються, наприклад, zebras → zebas, sviestas → siestas, herbas → hebas (Garšvienė, Juškienė 2008: 80–81). Отже, дітям дошкільного віку досі важко вимовляти звуки литовської мови, що мають складну артикуляцію та трапляються рідше.

Засвоєння фонології, тобто природну здатність людини сприймати звукову систему, вимовляти звуки та їхні сполучення, намагаються пояснити теорією природної фо-

238

KALBOS KULTŪRA | 86

нології². Дослідники намагаються з’ясувати труднощі, з якими стикаються діти, засвоюючи особливості фонології. Установлено, що дітям легше сприймати голосні нижнього піднесення (a, e), ніж верхнього (u, i); дзвінкі проривні звуки вимовляти чітко складніше, ніж глухі. Кожен звук або послідовність звуків можна класифікувати з огляду на складність їхнього сприйняття та вимови. Природну фонологію пояснюють через протиставлення: легко вимовити vs. чітко сприйняти (Dziubalska-Kołaczyk 2004).

Фонологічні процеси кожної мови особливі, тобто кожна мова має властиві їй звуки, їхні сполучення, складову структуру та структуру слів (Dziubalska-Kołaczyk 2004), проте люди подібно реагують на мовні труднощі. Щоб ефективно спілкуватися, дитина має подолати фізіологічні обмеження: наприклад, англомовним дітям потрібно навчитися вимовляти сполучення приголосних і звикнути до них, тоді як дітям, які розмовляють гавайською, цього не потрібно, адже для цієї мови такі сполучення не характерні.

Як уже зазначалося, засвоєння мови починається з моделей, що найчастіше в ній уживаються: спочатку діти починають використовувати ті звуки та їхні сполучення, які найчастіше чують в оточенні. Порівняльні дослідження показують, що діти спершу засвоюють склади структури CV, найчастіше редукують сполучення приголосних і не вимовляють кінцевих приголосних у складі (Fikkert 2000). Науковці спостерігають за фонологічними процесами в мовленні дітей і найчастіше згадують дистантну асиміляцію та метатезу. Установлено, що дистантна асиміляція відбувається у 32 відсотках слів, уживаних дітьми (Velleman, Vihman 2007: 33). Метатеза також часто трапляється в дитячому мовленні: початкові приголосні слова найчастіше міняються місцями з кінцевими.

Вважають, що такі процеси в дитячому мовленні відбуваються тому, що, засвоюючи нові слова, діти спираються на вже набутий досвід вимови слів. Перші слова вони вимовляють досить точно (зазвичай це перші 10–20 слів нескладної структури), а пізніші — вже не так правильно. Така фонологічна регресія властива ранньому мовленню, адже діти систематизують закономірності вимови перших слів і спираються на них, засвоюючи наступні. Іншими словами, діти обирають слова, що відповідають моделі, відомій ще з періоду лепету (наприклад, CVCV), тому для слів складнішої структури намагаються знайти способи, які полегшують

² Теорія природної фонології сформувалася у XX столітті на основі досліджень фонетики й фонології. Засновник цієї теорії — Davidas Stampe’as (1969, 1973). Згодом природна фонологія розвивалася під впливом праць із природної лінгвістики, особливо пов’язаних із дослідженнями W. U. Dresslerio (1985, 1994, Dressler ir kt. 1987).

E. KRIVICKAITĖ, I. DABAŠINSKIENĖ. Lietuvių kalbos

fonologijos įsisavinimas: netikrų žodžių kartojimo eksperimentinis tyrimas

239

вимову, наприклад, додають голосний наприкінці слова, спрощують вимову кінцевих приголосних слова (Velleman, Vihman 2007).

Розвиток фонології триває довго, тому навіть діти дошкільного чи молодшого шкільного віку можуть мати труднощі з вимовою складніших звуків, сполучень приголосних або багатоскладових слів. У цьому процесі є легші й складніші випадки, які спробуємо розглянути в наступних розділах.

2. ТЕСТ НА ПОВТОРЕННЯ НЕСЛІВ

Багато корисної інформації про пізній розвиток фонології можна отримати за допомогою спеціальних тестів. Тест на повторення не-слів — це завдання, у якому досліджуваного просять повторити не-сліви³. Повторити незвичне поєднання звуків, беззмістовне слово непросто — для цього потрібні різноманітні когнітивно-мовні здібності: сприйняття мовлення, фонологічна пам’ять, артикуляція тощо (Rispens, Parigger 2010). Дослідження свідчать, що дітям із порушенням мовлення особливо важко точно повторити беззмістовне слово, почуте вперше (Marshall, van der Lely 2009: 40). Висновки досліджень, проведених за кордоном, одностайні: діти з порушенням мовлення статистично значуще гірше повторюють не-сліви, ніж однолітки з нормальним мовленнєвим розвитком (Gathercole 2006a, 2006b; Rispens, Prigger 2010). Наприклад, під час тестування за допомогою тесту на повторення не-слів дітей віком 8;3–10;11⁴ із нормальним мовленнєвим розвитком і дітей із порушенням мовленнєвого розвитку⁵ було виявлено статистично значущу різницю між цими двома групами досліджуваних, особливо під час порівняння повторення не-слів, довших за два (три-п’ять) складів (We ismer ir kt. 2011). Тому стверджується, що тест на повторення не-слів можна використовувати як діагностичний засіб для виявлення можливого порушення мовленнєвого розвитку як у молодших (4–5 років), так і у старших (11–12 років) дітей (Stokes, Klee 2009).

Окрім діагностичних цілей, пов’язаних із раннім мовленнєвим розвитком, тести на повторення не-слів важливі для спостереження за розвитком словникового запасу та інших мовних рівнів. Здатність дитини в ранньому віці повторити нове, почуте вперше багатоскладове слово свідчить про її готовність засвоювати нові слова й розширювати словниковий запас.

³ Не-сліви — це фонологічна послідовність звуків, яка відповідає правилам фонологічної структури конкретної мови, але не має жодного значення і не є жодною частиною речення (Clark ir kt. 2012: 578).

⁴ Вік позначається так: 8;3 — вісім років і три місяці.

⁵ У цій праці йдеться про специфічне порушення мовлення (англ. Specific Language Impairment – SLI). Докладніше див. Ruzaitė, Dabašinskienė 2010.

240

KALBOS KULTŪRA | 86

(Gathercole 2006a): погане повторення слова, почутого вперше, може свідчити про труднощі в засвоєнні нових слів або про порушення мовленнєвого розвитку. Тест на повторення не-слів ототожнюють із засвоєнням мови: стверджується, що повторення не-слів починається ще в дитинстві, коли діти лише починають засвоювати перші слова (Gathercole 2006a). Інакше кажучи, кожне слово, яке дитина колись почула вперше, звучало для неї незвично, по-новому — так само, як слова, які просять повторити під час тесту на повторення не-слів (Chiat, Roy 2007).

Одними з перших результати тесту на повторення не-слів представили англійські психологи S. E. Gathercole та A. Baddaley (1989): у ході лонгітюдного дослідження повторення не-слів було виявлено кореляцію між результатами тесту на повторення не-слів і подальшим розвитком словникового запасу дитини. На початку дослідження було виміряно обсяг словникового запасу 70 чотирирічних дітей і проведено тест на повторення не-слів. Через рік, після повторення дослідження, було встановлено, що результати повторення не-слів чотирирічними дітьми статистично значуще корелюють з обсягом словникового запасу тих самих дітей у п’ятирічному віці: словниковий запас дітей, які рік тому показали кращі результати в тесті на повторення не-слів, був ширшим, ніж у дітей із гіршими результатами тесту (Baddeley ir kt. 1998: 160). Гірші результати тесту на повторення не-слів попереджають, що дитині може бути складно засвоювати й запам’ятовувати нові слова.

Eksperimentinio tyrimo (Gathercole, Baddely 1990), analogiško netikrų žodžių kartojimo testui, rezultatai leido formuluoti dar vieną hipotezę apie vaiko žodyno raidą: kuo naujas žodis panašesnis į jau žinomą, tuo lengviau jį įsiminti. Šio tyrimo metu 5 m. amžiaus anglakalbių vaikų prašyta įsiminti įprastus vardus (Peter, Michael) ir neįprastus (Puemás, Meeton). Nustatyta koreliacija tarp šio testo ir netikrų žodžių kartojimo testo rezultatų: vaikai, kurių netikrų žodžių kartojimo testo rezultatai buvo prastesni, prasčiau įsiminė ir niekada negirdėtus vardus. Teigiama, kad netikrų žodžių pakartojimo tikslumas susijęs su fonologinės atminties gebėjimais: kuo naujas žodis panašesnis į jau žinomą ar kelia asociacijų su žinomu žodžiu, tuo lengviau jį išmokti (Gathercole, Baddely 1990).

Тест на повторення не-слів виявився придатним і для дослідження вивчення іноземної мови: фінські діти (9–10 років) перед початком вивчення англійської як другої іноземної мови пройшли тест на повторення не-слів, укладений з урахуванням фонологічних особливостей англійської мови. Через два роки, після перевірки обсягу словникового запасу англійської мови тих самих дітей, було виявлено сильний зв’язок між результатами тесту на повторення не-слів, проведеного двома роками раніше, та обсягом англійського словникового запасу, накопиченого за ці два роки (Baddeley ir kt. 1998: 160).

E. KRIVICKAITĖ, I. DABAŠINSKIENĖ. Lietuvių kalbos

fonologijos įsisavinimas: netikrų žodžių kartojimo eksperimentinis tyrimas

241

2.1. Основні характеристики тесту на повторення псевдослів

Порівняльні дослідження тесту на повторення псевдослів, розроблені на основі фонології різних мов, дали змогу виокремити дві основні характеристики структури псевдослів, що визначають результати тесту: 1) структуру складу (приголосний–голосний (CV) або збіг приголосних–голосний (CCV)); 2) довжину слова (кількість складів у слові) (Chiat, Roy 2007; Gutierrez-Clellen, Simon-Cereijido 2010). Пропонується, щоб тест на псевдослова містив ті фонеми, які діти засвоюють найраніше; у такому разі точність повторення не залежала б від фізіологічної нездатності вимовити звук (Dollagham, Campbell 1998).

Результати тестів на повторення псевдослів у різних мовах світу збігаються:

1) псевдослова зі збігами приголосних повторити важче, ніж слова без таких збігів (Santos ir kt. 2006; Marshall ir kt. 2009, Kapalkova ir kt. 2013; Kavitskaya ir kt. 2011);

2) точніше повторюються збіги приголосних на початку слова (Marshall ir kt. 2009: 42), оскільки це пов’язано з гучнішою та сильнішою вимовою першого складу слова (Pegy, Mork 2010). Також встановлено, що діти спочатку починають вимовляти збіги приголосних на початку слова (приблизно у віці двох–трьох років); у цій позиції збіги приголосних уживаються частіше й є різноманітнішими (McLeod ir kt. 2001);

3) найточніше повторюються псевдослова з одним і двома складами, тобто точність повторення псевдослів знижується зі збільшенням довжини слова (Kavitskaya ir kt. 2011). Повторюючи псевдослова, дитина має покладатися на короткочасну фонологічну пам’ять. Для сприйняття й повторення довших слів потрібно більше часу; їхня фонологічна репрезентація поступово згасає в короткочасній пам’яті, тому результати повторення довших слів гірші. Вважається, що недостатня функція короткочасної фонологічної пам’яті пов’язана з повільним засвоєнням окремих слів (Gathercole 2006a: 600–601).

Ще один важливий чинник, що визначає точність повторення псевдослів, — вік учасників дослідження: що старша дитина, то точніше вона повторює як коротші (з одним–двома складами), так і довші (з трьома–п’ятьма складами) псевдослова (Santos ir kt. 2006; Kavitskaya ir kt. 2011; Kapalkova ir kt. 2013). Старші діти знають більше слів, утворених із різних сполучень звуків, а отже, мають більше фонологічних знань і здатні точніше повторювати незнайомі слова, почуті вперше (Munson ir kt. 2005: 1034).

242

KALBOS KULTŪRA | 86

2.2. Структура тесту на повторення псевдослів литовської мови

Литовські псевдослова⁶ створено з урахуванням особливостей структури слів литовської мови: використано лише такі звуки й структури складів, які можливі та найчастіше трапляються в литовських словах.

Литовське слово в середньому складається із 7 фонем (найчастіше — приблизно з 5–8 фонем) (Kazlauskienė 2010: 35–37), переважають слова з двома–чотирма складами (Karosienė, Girdenis 1990: 21). Найпоширеніші типи складів у литовських словах — CV, CVC, CCV, CCVC (Karosienė, Girdenis 1994; Kazlauskienė, Raškinis 2008: 26–27), отже, склад у литовській мові найчастіше складається з 2–3 звуків (Karosienė, Girdenis 1994). Встановлено, що дві третини складів у всіх литовських словах (близько 65%) є відкритими (CV, CCV, CCCV) (Girdenis, Karosienė 2010: 82); склад найчастіше починається з приголосних k, l, s, t, p, n, а закінчується голосними: o, a, i, e, u (Girdenis, Karosienė 2004: 220); у внутрішніх складах слів багато палаталізованих приголосних, переважають голосні переднього ряду (Garšva, Girdenis 1996). Найчастотніші звуки, з яких складаються слова, — i, a, e, o та s, k, t, m, n, r (Karosienė, Girdenis 1993; Kazlauskienė, Raškinis 2009). У литовському тесті на повторення псевдослів є слова лише зі збігами двох приголосних, оскільки збіги трьох приголосних надто складно вимовляти маленьким дітям. Найпоширеніші в литовській мові типи збігів двох приголосних: RT⁷ (42%) (nt, rt, nk, rb); ST (18%) (st, šk, št, sp); TR (13%) (kl, pr, tr, tv, gr, bl, tl, pl); SR (6%) (sm, sn, šv, sl, sv, šl) (Girdenis 1995: 107–111; Kazlauskienė 2007: 37–40). Отже, спираючись на ці основні характеристики структури литовських слів, а також на попередні дослідження засвоєння дітьми фонологічної структури литовської мови (Kamandulytė 2006b; Garšvienė, Juškienė 2008), було укладено литовські псевдослова (див. додаток).

Литовські псевдослова намагалися укласти так, щоб вони не були схожі на справжні литовські слова й не викликали жодних асоціацій із відомими словами, але водночас відповідали всім особливостям структури литовських слів: збіги приголосних у псевдословах утворено з трьох типів збігів двох приголосних: ST (39%), TR (33%) і SR (28%)⁸; довжина слів коливається

⁶ Lietuviškas netikrų žodžių pakartojimo testas (aut. Dabašinskienė, Krivickaitė 2013) kurtas dalyvaujant COST ISO804 Language Impairment in a Multilingual society: Linguistics Patterns and the Road to Assessment projekte (2011–2013 m.).

⁷ S — щілинний (s, z, š, ž, f, h, ch); T — проривний (p, b, t, d, k, g); R — сонорний (l, m, n, r, v, j).

⁸ У тесті на повторення псевдослів збігів приголосних типу RT немає, оскільки такий збіг можливий лише між складами.

E. KRIVICKAITĖ, I. DABAŠINSKIENĖ. Lietuvių kalbos

fonologijos įsisavinimas: netikrų žodžių kartojimo eksperimentinis tyrimas

243

від 2 до 4 складів (від 4 до 9 фонем), а слова складаються зі складів зі структурою CV, CCV або CCVC (див. додаток).

Литовський тест на повторення псевдослів складається з 24 слів, поділених на три групи: 8 слів із двох складів (4–6 фонем), 8 — із трьох складів (6–7 фонем) і 8 — із чотирьох складів (6–9 фонем). У кожній групі є по 2 слова без збігів приголосних і по 6 слів зі збігами приголосних: у трьох словах збіг приголосних міститься на початку слова, у трьох — у середині слова. Усі збіги приголосних містяться в межах складу; лише у двох двоскладових словах вони трапляються і в складі, і на межі складів (див. додаток).

Авторки дослідження хотіли перевірити, чи можуть діти вимовляти не лише псевдослова, а й слова литовської мови подібної структури, тому для кожного псевдослова було дібрано відповідник — слово литовської мови (див. додаток).

Відповідники добирали з урахуванням:

1) довжини слів: псевдослова й справжні слова мають однакову кількість складів, наприклад, šve.la⁹ → sma.la (двоскладові), šku.li.nė → ska.re.lė (трискладові), ma.gvu.no.lė → re.kla.mė.lė (чотирискладові);

2) структури складу (кількості фонем у складі) та збігів приголосних, наприклад, ke.mu → do.ja (по дві фонеми у складах); spa.de.ki → sta.tu.la (збіги приголосних у перших складах).

Інші аспекти (артикуляційні характеристики приголосних і голосних) не враховувалися, оскільки не вдалося знайти тотожних слів, однак намагалися зберегти збіги приголосних якомога подібнішими за артикуляцією. Наприклад, pr (губно-губний проривний + передньоязиковий альвеолярний плавний) замінено відповідником br (губно-губний проривний + передньоязиковий альвеолярний плавний): gap-rė → kobra; gu (задньоязиковий проривний + губно-зубний плавний) замінено на kl (задньоязиковий проривний + передньоязиковий зубний плавний): magvuno-lė → reklamelė; šk (передньоязиковий альвеолярний фрикативний + задньоязиковий проривний) замінено на sk (передньоязиковий зубний фрикативний + задньоязиковий проривний): škulinė → skarelė; для кількох слів вдалося знайти тотожні відповідники приголосних у псевдословах і справжніх словах: gitua → gatvė, klesta → klasta, sminto → smiltė (див. додаток).

⁹ Склади розділено крапками.

244

KALBOS KULTŪRA | 86

3. ДОСЛІДЖЕННЯ ПОВТОРЕННЯ ЛИТОВСЬКИХ НЕСЛІВ І СПРАВЖНІХ СЛІВ

Для цього розвідувального дослідження було відібрано дані тестування 25 дітей із нормальним розвитком мовлення¹⁰. Учасників дослідження поділили на 5 вікових груп по п’ятеро дітей: 1) 4–5 років; 2) 5–6 років; 3) 6–7 років; 4) 7–8 років і 5) 8–9 років. Дані збирали в дитячих садках і школах міста Каунас. Кожну дитину тестували індивідуально: спочатку проводили Тест на повторення не-слів¹¹, а потім Тест на повторення справжніх слів.

Мета цього дослідження — порівняти здатність дітей різного віку повторювати не-слова та справжні слова литовської мови. Було висунуто гіпотезу, що діти зможуть точніше повторювати справжні литовські слова, ніж не-слова, однак усі багатоскладові слова та слова зі збігами приголосних мають спричиняти більше труднощів.

Результати проведеного дослідження дали змогу зробити попередній висновок, який узгоджується з даними подібних досліджень в інших країнах: дітям важче повторювати не-слова, яких вони ніколи не чули, ніж справжні слова. Діти повторили литовські не-слова з точністю приблизно 89%, а справжні слова — з точністю 95%.

Дослідження показало, що двоскладові слова (як справжні, так і несправжні) повторюються з однаковою точністю (96%), проте під час порівняння справжніх і несправжніх слів, довших за два склади, було виявлено відмінності: справжні трискладові слова діти повторюють так само точно, як і двоскладові (96%); дещо гірші результати отримано під час повторення справжніх чотирискладових слів¹² (93%) (див. рис. 2). На точність повторення не-слів кількість складів впливає більше: двоскладові не-слова було повторено з точністю 96%, трискладові — 89%, чотирискладові — 82% (див. рис. 1).

Порівняння результатів обох тестів показує, що найчастіше помиляються під час повторення справжніх і несправжніх слів однакової структури — тих, що містять збіги приголосних, наприклад, smala і švela; kobra і gaprė; žoliapjovė і gosaklūni тощо; однак під час повторення не-слів помиляються частіше (див. рис. 2).

¹⁰ Дітей із нормальним розвитком мовлення вважають такими, що не мають мовленнєвих порушень і не відвідують логопеда.

¹¹ Структуру литовського тесту на повторення не-слів і методику його проведення докладніше описано у Krivickaitė 2013; Dabašinskienė, Krivickaitė 2013; Krivickaitė 2014.

¹² Не всі діти знали значення навіть справжніх слів; наприклад, один інформант сказав, що ніколи не чув слова raskila і не знає, що воно означає; можна припустити, що саме тому точність повторення слова raskila невисока. Очевидно, що багато дітей дошкільного та молодшого шкільного віку можуть не знати того чи іншого рідковживаного слова або слова з абстрактнішим значенням.

E. KRIVICKAITĖ, I. DABAŠINSKIENĖ. Lietuvių kalbos

fonologijos įsisavinimas: netikrų žodžių kartojimo eksperimentinis tyrimas

245

РИС. 1. Результати тестів на повторення реальних і псевдослів залежно від кількості складів у слові

З даних, наведених на рис. 2, видно, що під час повторення реальних слів із трьох і чотирьох складів, які містять збіги приголосних, помилок припускаються рідше, ніж під час повторення псевдослів: що довше псевдослово зі збігом приголосних, то нижча точність повторення. Наприклад, реальне трискладове слово gyslotis повторено з точністю 96%, а псевдослово pasuapi — 60%; реальне чотирискладове слово svajotoja повторено з точністю 100%, а псевдослово snaldina — 76%. Дослідження показує, що помилки частіше трапляються під час повторення трискладових псевдослів зі збігом приголосних усередині слова (точність повторення — близько 78%), тоді як псевдослова зі збігом на початку слова повторювалися з точністю близько 95%. На точність повторення чотирискладових псевдослів місце збігу приголосних суттєво не впливає: слова зі збігом приголосних усередині повторювалися з точністю близько 80%, а ті, що мають збіг на початку, — близько 84%. Місце збігу приголосних також не має великого значення для точності повторення реальних слів; усі слова зі збігами приголосних повторено з подібною точністю: трискладові слова зі збігом на початку — з точністю 96%, а зі збігом усередині слова — близько 95%; чотирискладові слова зі збігом на початку повторено з точністю близько 93%, а зі збігом усередині слова — близько 91%¹³ (див. рис. 2).

¹³ Результати пілотного тесту литовською мовою «Повторення псевдослів» збігаються з висновками, отриманими в інших країнах: збіги на початку псевдослова повторюються точніше, ніж усередині слова (Marshall, van der Lely 2009; Williams ir kt. 2013). Однак для підтвердження цієї тенденції потрібна більша вибірка учасників.

246

KALBOS KULTŪRA | 86

РИС. 2. Точність повторення реальних слів і псевдослів

Результати повторення реальних слів і псевдослів, які не містять збігів приголосних, подібні: наприклад, šalikas — 100%, širuta — 96%, šokoladas — 100%, žadevina — 96%.

Результати тестів на повторення реальних слів і псевдослів показали, що всі вікові групи повторили реальні слова точніше, ніж псевдослова, а найбільшу різницю зафіксовано в групі наймолодших учасників (віком 4–5 років) (див. рис. 3): реальні слова повторено з точністю 81%, а псевдослова — лише 58%. Також більшу різницю між результатами повторення реальних слів і псевдослів

E. KRIVICKAITĖ, I. DABAŠINSKIENĖ. Lietuvių kalbos

fonologijos įsisavinimas: netikrų žodžių kartojimo eksperimentinis tyrimas

247

РИС. 3. Точність повторення реальних слів і псевдослів за віковими групами

спостерігаємо в групі дітей віком 7–8¹⁴ років (учнів першого класу). Результати тестів трьох решти груп учасників (5–6, 6–7 і 8–9 років) подібні: хоча й не дуже суттєво, реальні слова повторюються точніше (див. рис. 3). Усі розглянуті дані подано у відсотках, оскільки невелика вибірка учасників не дає змоги говорити про статистично значущі відмінності; тому результати цього пілотного дослідження ми оцінюємо як можливі тенденції, які є ймовірними, оскільки підтверджуються дослідженнями, проведеними в інших країнах, а також дослідженнями раннього розвитку литовської мови.

Важливими чинниками, що відображають стан мовленнєвого розвитку в різних вікових групах, є не лише тенденції частотності, тобто кількісні характеристики, а й способи артикуляції знайомих і незнайомих слів. Намагаючись вимовити слова складнішої структури, діти шукають способи полегшити вимову. Під час проведення тестів на повторення псевдослів і реальних слів виявилося кілька типів спрощення слів, характерних для всіх вікових груп: заміна звуків (31% усіх помилок¹⁵), асиміляція приголосних (8%), пропуск звуків (14%) і додавання звуків (8%).

¹⁴ Точність повторення реальних слів і псевдослів у старших вікових групах зростає; виняток становлять гірші результати повторення псевдослів у групі дітей віком 7–8 років. Під час проведення тесту на псевдослова в інших країнах було виявлено статистично значущу різницю між дошкільнятами, учнями першого та другого класів. Це називають ефектом школи (Santos ir kt. 2006: 375). У першому класі діти стикаються з багатьма нововведеннями (нове середовище, друзі, нова система навчання), тому можуть бути дещо розгубленими, що може зумовити гірші результати тесту на повторення псевдослів.

¹⁵ Підсумкові «помилки» під час повторення псевдослів і реальних слів. Помилкою вважається неточно повторене псевдослово або реальне слово.

248

KALBOS KULTŪRA | 86

Заміна звуків — одна з найпоширеніших помилок під час повторення псевдослів. Діти замінювали приголосний на l, n, t, наприклад: lamuvį → lasmulį, lasmutį, lasmunį; pasvapi → paslapi. Також часто звук p замінювали на k або t, наприклад: maspulė → paskulė; plemuta → klemuta; nisparima → nistarima; spiratuša → starutuša. Заміни характерні для всіх вікових груп, за винятком найстаршої (8–9 років). Під час повторення справжніх слів трапився лише один випадок заміни звука: žoliapjovė → žoliapjolė (у віковій групі 5–6 років).

У наймолодшій групі учасників (4–5 років) зафіксовано кілька випадків дистантної асиміляції: žadevina → žalevina; nisparima → nismarima. Проривні звуки (d, p) асимілюються сонорними звуками, що стоять далі (m, l). Під час повторення справжніх слів у віковій групі 4–5 років також траплялися випадки дистантної асиміляції приголосних: skanumėlis → skanulėlis, у слові abiliūpinis m асимілював передньоязиковий альвеолярний приголосний l.

Повторюючи чотирискладові псевдослова, діти частіше припускалися помилок пропуску складів, ніж окремих звуків, наприклад: magunolė → maguno, magulė, maguolė; sulerité → sulitė; snalidina → sladina. Помилки пропуску траплялися в учасників віком 4–5, 5–6 і 6–7 років. Під час повторення справжніх двоскладових слів пропускали окремі звуки (kobra → koba, klasta → kasta), а під час повторення чотирискладових слів — склади (žoliapjovė → žolia; skylamušis → skilamu). Справжні слова скорочували діти віком 4–5 і 5–6 років.

Це розвідувальне дослідження показало, що найчастіше діти намагаються спростити слова зі складнішою структурою (замінюють одні звуки іншими або пропускають певні звуки чи склади), однак зафіксовано кілька випадків, коли діти віком 4–5 років додають до приголосного ще один приголосний (утворюють додаткове скупчення приголосних), наприклад: pasvapi → pasvalpi; plemuta → plemouta; gatvė → gvatvė.

ВИСНОВКИ

Результати розвідувальних тестів на повторення справжніх і псевдослів литовською мовою підтверджують результати закордонних досліджень: слова, яких ніколи не чули й не знають, складніше запам’ятати та повторити, ніж справжні. Найбільша різниця між повторенням справжніх слів і псевдослів виявилася під час повторення три- та чотирискладових слів: результати повторення псевдослів значно гірші, ніж справжніх слів. Найчастіше помиляються, повторюючи справжні слова й псевдослова однакової структури, однак під час повторення псевдослів діти помиля-

E. KRIVICKAITĖ, I. DABAŠINSKIENĖ. Lietuvių kalbos

fonologijos įsisavinimas: netikrų žodžių kartojimo eksperimentinis tyrimas

249

ються частіше. Встановлено, що псевдослова зі скупченнями приголосних (особливо всередині слова) повторювати складніше, ніж слова без таких скупчень. Діти намагаються спрощувати слова зі складнішою структурою, скорочують довші слова або замінюють одні приголосні іншими. Найчастіше помиляються діти віком 4–5 років і діти віком 7–8 років, які почали відвідувати школу.

Дітям усіх вікових груп найважче було повторювати багатоскладові псевдослова зі скупченнями приголосних. Складність структури слова вимагає більших зусиль для опрацювання інформації, складніших процесів сприймання й додаткових когнітивних (мнемічних) ресурсів. Рідше вживані, незвичні мовні елементи менш природні, а маленьким дітям їх важче сприймати.

LITERATŪRA

Baddeley A., Gathercole S. E., Papagno C. 1998: The Phonological Loop as a Language Learning Device. – Psychological Review 1, 158–173.

Cameron-Faulkner Th., Lieven E. Tomasello M. 2003: A construction based analysis of child directed speech. – Cognitive Science 27, 843–873.

Chiat Sh., Roy P. 2007: The Preschool Repetition Test: Am Evaluation of Performance in Typically Developing and Clinically Referred Children. – Journal of Speech, Language, and Hearing Research 50, 429–443.

Clark N. B., McRoberts G. W., van Dyke J. A., Shankweiler D. P., Braze D. 2012: Immediate memory for pseudowords and phonological awareness are associated in adults and pre-reading children. – Clinical Linguistics & Phonetics 26 (7), 577–596.

Dabašinskienė I., Krivickaitė E. 2013: Language delay, incomplete learning or SLI: a non-word repetition test for Lithuanian. Tarptautinis IX doikalbystės simpoziumas, 2013 m. liepos 15–17 d. Singapūras: Nanyango technologijos universitetas.

Dollaghan Ch., Campbell T. F. 1998: Nonword Repetition and Child Language Impairment. – Journal of Speech, Language, and Hearing Research 41, 1136–1146.

Dressler Wolfgang U. 1985: Morphonology. The dynamics of derivation, Ann Arbor: Karoma Press.

Dressler Wolfgang U. 1994: Evidence from first phases of morphology acquisition for linguistic theory: extragrammatic morphology and diminutives. – Acta linguistica hafniensia 27, 93–105.

Dressler Wolfgang U., Mayerthaler W., Panagl O., Wurzel Wolfgang U. 1987: Leitmotifs in Natural Morphology, Amsterdam: Benjamins.

250

KALBOS KULTŪRA | 86

Dziubalska-Kołaczyk K. 2004: Modern Natural Phonology: the theory for the future. – English Language, Literature and Culture. Selected papers from the 13th PASE conference, Poznań. Prieiga per internetą: <http://www.google.lt/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=1&ved=0CDAQFjAA&url=http%3A%2F%2Fwa.amu.edu.pl%2Fkdk%2Fsites%2Fdefault%2Ffiles%2FModern%2520Natural%2520Phonology.doc&ei=wUxdUqKcK8Ojhg e6yIHoCg&usg=AFQjCNEwiYee16WPTemH2EeHsJeG6WrM-A&sig2=bKjbRJcopASfz9RnJfJfkg&bvm=bv.53899372,d.ZG4> (žiūrėta 2013 10 01).

Edwards J., Beckman M. E. 2008: Some cross-linguistic evidence for modulation of implicational universals by language-specific frequency effects in phonological development. – Language Learning and Development 4 (2), 122–156.

Fikkert P. 2000: Acquisition of Phonology. – The First Glot International State-of-the-Article Book. The Latest in Linguistics. Studies in Generative Grammar 48, Berlin/New York: Mouton de Gruyter, 221–250. Prieiga per internetą: <http://www.fikkert.com/fikkert_glot.pdf> (žiūrėta 2013 09 28).

Garšva K., Girdenis A. 1996: Bendrinės lietuvių kalbos fonologija ir morfonologija. – Kalbotyros darbai III tomas: 1988–2000, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2001, 200–242.

Garšvienė A., Ivoškuvienė R. 1993: Logopedija: Vadovėlis specialiosios pedagogikos fakulteto studentams, Kaunas: Šviesa.

Garšvienė A., Juškienė G. 2008: Priešmokyklinio amžiaus vaikų tarimo ypatumai. – Jaunųjų mokslininkų darbai 2 (18), 78–84.

Gathercole S. E., Baddeley A. D. 1989: Phonological memory deficits in language disordered children: Is there a causal connection? – Journal of Memory & Language 29, 336–360.

Gathercole S. E. 2006a: Nonword repetition and word learning: The nature of the relationship. – Applied Psycholinguistics 27, 513–543.

Gathercole S. E. 2006b: Complexities and constrains in nonword repetition and word learning. – Applied Linguistics 27, 599–613.

Girdenis A. 1995: Teoriniai fonologijos pagrindai, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Girdenis A., Karosienė V. 2010: Skiemens ir žodžio pirmųjų bei paskutinių fonemų dažnumas bendrinėje lietuvių kalboje. – Baltistica 2, 213–231.

Gutierrez-Clellen V. F., Simon-Careijido G. 2010: Using Nonword repetition Tasks for the Identification of Language Impairment in Spanish-English Speaking Children: Does the Language of Assessment Matter? – Learning Disabilities Research & Practice 25 (1), 48–58.

Ingram D. 1998: The acquisition of word-initial [v]. – Language and speech 31 (1), 77–85.

E. KRIVICKAITĖ, I. DABAŠINSKIENĖ. Lietuvių kalbos fonologijos įsisavinimas: netikrų žodžių kartojimo eksperimentinis tyrimas

251

K a m a n d u l y t ė L. 2006a: Vaikiškosios kalbos ypatybės. – Kalbos kultūra 79, 264–273.

K a m a n d u l y t ė L. 2006b: Morfonotaktikos įsisavinimas. – Žmogus ir žodis 8 (1), 84–89.

K a p a l k o v a S., P o l i š e n s k a K., V i c e n o v a Z., 2013: Non-word repetition performance in Slovak-speaking children with and without SLI: novel scoring methods. – International Journal of Language, Communication Disorders 48 (1), 78–89.

K a r o s i e n ė V., G i r d e n i s A. 1990: Bendrinės kalbos žodžio ir skiemens statistinė struktūra. – Kalbotyra 1 (1), 36–48.

K a r o s i e n ė V., G i r d e n i s A. 1993: Bendrinės kalbos fonemų dažnumai. – Kalbotyra 2 (1), 28–38.

K a r o s i e n ė V., G i r d e n i s A. 1994: Lietuvių bendrinės kalbos skiemens tipų dažnumai. – Kalbotyra 3 (1), 34–42.

K a v i t s k a y a D., B a b y o n y s h e v M., W a l l s T., G r i g o r e n k o E. 2011: Investigating the effects of syllable complexity in Russian-speaking children with SLI. – Journal of Child Language 38, 979–998.

K a z l a u s k i e n ė A. 2007: Intervokaliniai priebalsiai: vienanarės ir dvinarės grupės. – Kalbų studijos 11, 36–42.

K a z l a u s k i e n ė A. 2010: Lietuvių kalbos žodžių foneminės struktūros dėsningumai. – Žmogus ir žodis 1, 35–41.

K a z l a u s k i e n ė A., R a š k i n i s G. 2009: Bendrinės lietuvių kalbos garsų dažnumas. – Respectus Philologicus 16 (20), 169–182.

K a z l a u s k i e n ė A., R a š k i n i s G. 2008: Lietuvių kalbos fonologinio skiemens struktūrinių modelių dažnumas. – Žmogus ir žodis 1, 24–31.

K r i v i c k a i t ė E. 2013: Išgalvotų žodžių testas: lietuvių vienakalbių ir dvikalbių vaikų kalbos tyrimas. Pranešimas tarptautinėje taikomosios kalbotyros konferencijoje Kalbos ir žmonės: erdvė, laikas, tapatybė. Vilnius: Vilniaus universitetas. Prieiga per internetą: <https://www.academia.edu/5762723/Isgalvotu_zodziu_testas_Lietuviu_vienakalbiu_ir_dvikalbiu_vaiku_kalbos_tyrimas>.

K r i v i c k a i t ė E. 2014: Netikrų žodžių kartojimo testas: lietuvių vienakalbių ir dvikalbių vaikų kalbos tyrimas. – Taikomoji kalbotyra 4, 1–22.

M a r s h a l l C. R., v a n d e r L e l y H. K. J. 2009: Effects of word position and stress on onset cluster production: evidence from typical development, specific language impairment, and dyslexia. – Language 85 (1), 39–57.

M c L e o d Sh., v a n D o o r n, R e e d A. V. 2001: Normal Acquisition of Consonant Clusters. – American Journal of Speech – Language Pathology 10 (2), 99–110.

M u n s o n B., K u r t z B. A., W i n d o r 2005: The Influence of Vocabulary Size, Phonotactic Probability, and Wordlikeness on Nonword Repetitions

252

KALBOS KULTŪRA | 86

of Children With and Without Specific Language Impairment. – Journal of Speech, Language, and Hearing Research 48, 1033–1047.

P e g y M o r k P. K. 2010: Language-specific realizations of syllable structure and vowel-to-vowel coarticulation. – The Journal of the Acoustical Society of America 128, 1346–1356.

R i s p e n s J., P a r i g g e r E. 2010: Non-word repetition in Dutch-speaking children with specific language impairment with and without reading problems. – British Journal of Developmental Psychology 28, 177–188.

R u z a i t ė J., D a b a š i n s k i e n ė I. 2010: Specific Language Impairment: Adaptation of a Screening Test for Lithuanian. – Darbai ir dienos 54, 277–300.

S a n t o s F. H., B u e n o O. F. A., G a t h e r c o l e S. E. 2006: Errors in nonword repetition: bridging short- and long-term memory. – Brazilian Journal of Medical and Biological Research 39, 371–385.

S t a m p e D. 1969: The acquisition of phonetic representation. – CLS 5, 443–453.

S t a m p e D. 1973: A Dissertation on Natural Phonology, Bloomington: IULC.

S t o e l - G a m m o n C. 2011: Relationships between lexical and phonological development in young children. – Journal of Child Language 38, 1–34.

S t o k e S. F., K l e e Th., 2009: The Diagnostic Accuracy of a New Test of Early Nonword Repetition for Differentiating Late Talking and Typically Developing Children. – Journal of Speech, Language, and Hearing Research 52, 872–882.

V e l l e m a n S. L., M i h m a n M. V. 2007: Phonology development in infancy and early childhood: implications for theories of language learning. – Phonology in Context. (red. Pennington. M. C.), Luton: Palgrave Macmillan, 25–50.

Ž u k a u s k i e n ė R. 2012: Raidos psichologija: integruotas požiūris, Vilnius: Margi raštai.

W e i s m e r S. E., T o m b l i n J. B., Z h a n g X., B u c k w a l t e r P., C h y n o - w e t h J. G., J o n e s M., 2011: Nonword Repetition Performance in School-Age Children with and Without Language Impairment. – Journal of Speech, Language, and Hearing Research 43, 865–878.

W i l l i a m s D., P a y n e H., M a r s h a l l Ch., 2013: Non-word Repetition Impairment in Autism and Specific Language Impairment: Evidence of Distinct Underlying Cognitive Causes. – Journal of Autism and Developmental Disorders 43, 404–417.

Gauta 2013 10 20

Priimta 2013 12 20

E. KRIVICKAITĖ, I. DABAŠINSKIENĖ. Lietuvių kalbos

fonologijos įsisavinimas: netikrų žodžių kartojimo eksperimentinis tyrimas

253

PRIEDAS. Lietuvių kalbos netikri ir tikri žodžiai

Skiemenu sk.

Netikras žodis

Tikras žodis

Netikrų žodžių priebalsių samplaika → tikrų žodžių priebalsių samplaika

2

Kemu

Tema

–

2

Doja

Koja

–

2

Skimo

Stalas

Sk → st

2

Švela

Smala

Šv → sm

2

Gaprė

Kobra

Pr → br

2

Gitva

Gatvė

Tv → tv

2

Sminto

Smiltė

Sm → sm; nt → lt¹⁶

2

Klesta

Klasta

Kl → kl; st → st¹⁷

3

Geloša

Karosas

–

3

Širuta

Šalikas

–

3

Škulinė

Skarelė

Šk → sk

3

Plemuta

Klimatas

Pl → kl

3

Maspulė

Raskila

Sp → sk

3

Lasmuvi

Vyšnelė

Sm → šn

3

Spadeki

Statula

Sp → st

3

Pasvapi

Gyslotis

Sv → sl

4

Sulertė

Serenada

–

4

Žadevina

Šokoladas

–

4

Snalidina

Svajotoja

Sn → sv

4

Spiratuša

Skylamušis

Sp → sk

4

Nisparima

Restoranas

Sp → st

4

Magvunolė

Reklamėlė

Gv → kl

4

Staligosa

Skanumėlis

St → sk

4

Gosakluni

Žoliapjovė

Kl → pj

PASTABA. Pajuodinta priebalsių samplaika; ketvirtoje lentelės skiltyje pažymėta, kokia tikrame žodyje esanti samplaika atitinka netikrame žodyje esančią priebalsių samplaiką.

¹⁶ Netikrame žodyje sminto priebalsių samplaika nt yra tarp skiemenų, tikrame žodyje smiltė priebalsių samplaika lt taip pat tarp skiemenų.

¹⁷ Netikrame žodyje klesta priebalsių samplaika st yra tarp skiemenų, tikrame žodyje klasta priebalsių samplaika st taip pat tarp skiemenų.

254

KALBOS KULTŪRA | 86

ACQUISITION OF LITHUANIAN PHONOLOGY: NONWORD REPETITION EXPERIMENTAL STUDY

Summary

A child’s capacity to repeat a new polysyllable word heard for the first time in the early age shows the ability to memorise new words and to expand one’s dictionary (Gathercole 2006a); therefore, the nonword repetition test is associated with language acquisition. It is stated that the repetition of nonwords starts very early in life when a child starts learning the first words (Gathercole 2006a): each word once heard by a child for the first time sounded unusual and new – like the words which are asked to be repeated in the nonword repetition test (Chiat, Roy 2007).

The article presents a pilot experimental study carried out on the basis of nonword and word repetition tests. The Lithuanian Nonword Repetition Test was designed with due regard to the structural characteristics of Lithuanian words (word length, vowel and consonant frequency, syllable structure); the test consists of 24 nonwords of different structure. Each nonword is associated with a Lithuanian equivalent taking into account word length and syllable structure. The sample of the pilot study is made of 25 typically developing preschool and school-age children (from 4 to 9 years old).

The results of the study revealed that the accuracy of repetition of nonwords and words is determined by three factors:

1) syllable structure: most errors occur in the repetition of words and nonwords containing combinations of consonants. What is more, the accuracy of repetition of nonwords is also determined by the place where the consonant combination occurs: more errors occur in repeating words with a consonant combination in the middle of the word compared to those with a consonant combination in the beginning of the word. The place of consonant combination does not affect the accuracy of repetition of words;

2) word length: the longer the word, the lower the accuracy of its repetition;

3) age of participants in the study: the older the age group, the more accurately both shorter (one-two syllable) and longer (three-four syllable) words and nonwords are repeated.

KEYWORDS: acquisition of phonology, nonword repetition test, syllable structure, natural phonology theory.

EGLĖ KRIVICKAITĖ

Vytauto Didžiojo universitetas

K. Donelaičio g. 58, LT-44248 Kaunas

[email protected]

INETA DABAŠINSKIENĖ

Vytauto Didžiojo universitetas

K. Donelaičio g. 58, LT-44248 Kaunas

[email protected]

E. KRIVICKAITĖ, I. DABAŠINSKIENĖ. Lietuvių kalbos fonologijos įsisavinimas: netikrų žodžių kartojimo eksperimentinis tyrimas

255