LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, II

LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA

ДЕЯКІ ТИПИ БЕЗОСОБОВИХ РЕЧЕНЬ У МАЛЬКАВСЬКІЙ ГОВІРЦІ

(БРСР, Могильовська обл., Мстиславський р-н)¹

M. SIVICKIENĖ

Питання безособових речень у говорах литовської мови, безперечно, дуже цікаве загалом, а тим більше тому, що такі речення недостатньо досліджені й у літературній литовській мові. З цієї причини виникає чимало труднощів під час опису безособових речень у говірці.

У підручниках литовської мови для шкіл обмежуються лише кількома прикладами безособових речень, що описують явища природи або фізичний і психічний стан людини. Обходять увагою структурну та семантичну різноманітність безособових речень.

У синтаксисі Й. Яблонскіса про безособові речення йдеться зовсім коротко (подано визначення та кілька прикладів), але в розділах про головні й другорядні члени речення наведено багато різноманітних прикладів, серед яких є й безособові конструкції, хоча їх і не зараховано до останніх.²

Докладніше на безособових реченнях литовської мови зупиняється М. Дурис³. Він говорить і про такі безособові речення, у яких присудком є дієприкметник, особове дієслово, що має безособове значення, тощо. Однак погляди самого М. Дуриса на питання граматики часто є формалістичними. У передмові до підручника Дурис зазначає, що безпосередньо керувався працею М. Пешковського «Русский синтаксис в научном освещении». Але якщо в синтаксисі М. Пешковського виклад мовних фактів у багатьох випадках розходиться з формалістичними настановами автора, то невеликий підручник Дуриса залишився наскрізь формалістичним. Тут не значення безособових речень зумовлює їхню структуру, а навпаки — форма визначає зміст.

У цій статті автор не цілком погоджується з традиційним поглядом на деякі синтаксичні конструкції, що тут розглядаються.

¹Ця стаття є скороченим розділом кандидатської дисертації «Литовский говор в белорусском окружении (БССР, дер. Мальковка, Могилевской обл.)» (рукопис). Дисертацію захищено 1956 року в Ленінградському державному університеті імені А. Жданова, нагородженому орденом Леніна. У ній описано фонетику й морфологію говірки села Мальковка, а також деякі питання синтаксису. Докладніше про це та про походження говірки див. в авторефераті з такою самою назвою.

²Йонас Ригішкюс, Синтаксис литовської мови, 10, 19–26, Сейни, 1911.

³ M. Durys, Lietuvių kalbos sintaksė, Kaunas, 1927.

231

Безособовими вважаються такі речення, які не мають граматичного підмета, вираженого називним відмінком і такого, що позначає виконавця дії або носія певної ознаки; присудок таких речень не пов’язаний із категорією особи. У статті описано безособові речення, характерні для Малькавського діалекту. Їх класифіковано за складом. Виділено також деякі виразніші семантичні групи.

I. БЕЗОСОБОВІ РЕЧЕННЯ З БЕЗОСОБОВИМИ АБО ВЖИТИМИ БЕЗОСОБОВО ВІЄСЛОВАМИ

1. Безособові речення, що позначають різноманітні природні явища

Головним членом речення (присудком) виступають безособові та вжиті безособово дієслова. Присудок має форму 3-ї особи теперішнього, минулого й майбутнього часу. Напр.: Ale teip spakainiai (ramiai) lyja⁴; Vakar labai ke.pina.; Perniai labai kepindava.; Vėl isipaga.di.ja. (išsigiedrino); Lauki šūla; Pa.piet vėl šūtins; Ai, daug prisni.ga.; Jau de.nos kiek pridėja.; De.noja; Kai iside.nos (išsidienos), tai ir isipaga.dis; Un pa.vakarius pradėja. laščiot⁵.

У діалекті поряд із цими безособовими реченнями трапляються й особові, напр.: rytas aušta, lietus lyja, vakaras jau sute.ma., graužmas (griaustinis) graudžia...

Появу таких речень А. Шахматов пояснює пізнішим додаванням суб’єкта до безособового речення під впливом особових речень. Протилежної думки (якої дотримується і М. Дурис у своїй синтаксичній праці) М. Пешковський. На його думку, особові речення lietus lyja, aušra aušta тощо є давнішими, і лише згодом людина, почавши критично мислити, відкидає назву уявного діяча, підкреслюючи цим незнання справжньої причини (справжнього діяча).

2. Безособові речення, що виражають психічний і фізичний стан людини

Присудком виступають лише безособові дієслова у формі 3-ї особи. Вони можуть бути також у минулому (одноразовому й багатократному), теперішньому та майбутньому часі, напр.: Kojas ge.lia; Dunti. baūdžia (maudžia); Man teip pusiauji. sopa; Matai, le.žiu.vi. jai niešti; Vis galvu. ne.štėdava; Vakar galvu. sa.pėja; Neskaityk, galvu. sa.pės...

У діалекті поряд із такими безособовими конструкціями часто вживаються, можливо, новіші особові конструкції, пор.: Oi, lūpa.s sopa labai; Galvà pradė sa.pėt; Aštripa. runka; Jan runka.s knieti, kadniec (būtinai) kad teip padaryt; Nosis niešti, miris kas; Kaip sopa ažu.pinčiai, tai pre.ma (tiesiog) ra.du. nera...

Варто зауважити, що з дієсловами sopa, niešti, peršti вживаються і знахідний, і називний відмінки. Але з дієсловами užtirpsta, tvinksta,

⁴ Для точнішої передачі фонетики діалекту використано фонетичну транскрипцію, лише значно спрощену. Напівдовгота звуків позначається крапкою внизу праворуч від знака звука. Наголошені довгі голосні позначаються так само, як у литовській літературній мові. Наголос і м’якість звуків показано лише в окремих випадках.

У дужках пояснюються деякі діалектні слова.

⁵ Кінцевий t інфінітива в діалекті частіше буває м’яким.

232

knieti вживається лише називний відмінок, а з дієсловами gelia, maudžia — лише знахідний.

Таке подвійне вживання цих речень властиве східноаукштайтським і дзукським говіркам.⁶

У літературній мові в таких випадках частіше вживаються безособові конструкції, тобто зі знахідним відмінком.

Серед безособових речень цієї групи є й інші за складом і значенням речення, наприклад: Ale ži.na.t. prisvarga. jau; Tadu jai labai pazbausa. (стало страшно); Paru.pė (закортіло) padaboo, kas ti de.das; Ajagi, kaip gert noris...

У деяких із них безособове або вжите безособово дієслово разом з інфінітивом утворює складений присудок (gert noris, paru.pė padaboo).

II. БЕЗОСОБОВІ РЕЧЕННЯ З ДІЄПРИКМЕТНИКОМ МИНУЛОГО ЧАСУ СЕРЕДНЬОГО РОДУ

Ці речення дуже широко вживаються в говірці.

Залежно від того, як виражено діяча, ці речення поділяємо на дві групи: речення з невираженим діячем і речення, у яких діяча виражено родовим відмінком.

1. Речення з невираженим діячем, наприклад: Atvažiuo.va. imt, tai sa.ka., va gerai sukrauta (про стіну); Negrėpta ut lik tiem žaliem; Čia jau pravaruóni.ta (прогавлено); Vynas tru.puti. nugerta bu.va.; Jai pâltas ge.ras nu.pirkta; Vi.sa.s ku.psna.s nukūnkinta (перекладено) bu.va.; Stovi ca.gla.s (цегла) sugriáuta; Zadotkas (аванс) bu.va. duota...

Як видно з прикладів, тут можливі два випадки. В одних реченнях є іменник у називному відмінку, в інших його немає.⁷ Через цілковиту відсутність діяча в реченні називний відмінок об’єкта ніби набуває значення підмета.

Така зміна значення речень, коли за формою вони наближаються до звичайних особових речень, відома і в деяких говірках російської мови.⁸

Й. Яблонскіс такі речення з називним відмінком, хоч цей називний відмінок означає об’єкт, зараховує до особових речень.⁹ Постає питання, чому в цих реченнях присудком є дієприкметник середнього роду і чому він не узгоджується з підметом. На це питання Яблонскіс відповіді не дає. Найімовірніше, дієприкметники середнього роду тут уживаються тому, що діяча не названо.

2. Речення з діячем у родовому відмінку. Діячем, вираженим родовим відмінком, можуть бути займенники або власні імена, наприклад: Kinduriu. ra.da.m, kai atvažiuo.va.m, ineita naujuosna namuosna iš kurnica.s (із курної хати); Jau

⁶ На деяких сторінках приклади таких речень трапляються в праці І. Шпехта Litauische dialektische Texte aus Russisch Litaues, Leipzig, 1920, а також у праці Я. Отрембського Wschodniolitewskie narzecze twereckie, cz. I. Kraków, 1934.

⁷ Обидва різновиди цих речень властиві північноросійським говіркам; див. А. Б. Шапиро, Очерки по синтаксису русских народных говоров, 144—145, Москва, 1953. Про їх уживання в пам’ятках російської мови див. С. Д. Никафоров, Глагол, его категории и формы в русской письменности II-й пол. XVI в., 321, 1952.

⁸ Ф. Д. Филин. Нотатки про записи матеріалів із синтаксису. — «Бюллетень диалектологического сектора Института русского языка», вып. 4, 45—47, 1948.

⁹ Rygiškių Jono Lietuvių kalbos sintaksė, 30, Seinai, 1911.

16. Kalbotyros klausimai II.

233

_nume.gota добре _mūsų. почала, stukset (стукати); Sodi _{ke.no tai būta; Jo jau ata.nėšta} malku.s; _{Ma.na, nuveita} nėr žinia.s kur; Viešnia.s _{ata.ja., a. ma.na. kvartu.kas (žiūrstas) ažu.miršta nusimt; Levasios prigriūta šiena, su rugienu...}

Конструкції з дієприкметниками пасивного стану минулого часу середнього роду та родовим відмінком діяча Ф. Шпехт вважає польськими¹⁰, однак правильніше було б вважати їх спільними для литовської та слов’янських мов; про це свідчить широке їх уживання в литовських і російських діалектах.

III. БЕЗОСОБОВІ РЕЧЕННЯ З МОДАЛЬНИМИ СЛОВАМИ

Складений присудок складається з інфінітива, який називає дію, і модального слова, що вказує на час і вид. Найчастіше вживаються такі модальні слова: (не-)потрібно, (не-)доведеться, (не-)доведеться, (не-)можна, (не-)можливо.

Цей тип речень поєднує два різновиди речень: речення з називним відмінком об’єкта та речення з об’єктом дії в інших відмінках.

1. Безособові речення з модальними словами у присудку та називним відмінком об’єкта. Такі речення дуже часто вживаються в діалекті, наприклад: Вже вогонь треба розпалити; Kibà (якщо тільки) задощить, то raiks складати сіно; Nuvelet silkė. не треба, тільки почистити; Runka.s ніяк не можна atvelet; Raiks уже тепер neu.turt (не говорити) нікому; Мені треба полагодити dunkšti.s (дах); Завтра, хто знає, чи доведеться сушити сіно...

У підручниках литовської мови такі речення прийнято вважати особовими, такими, що мають обидва головні члени речення. Називний відмінок разом з інфінітивом вважається складеним підметом, а модальне слово — присудком.

Правильніше було б віднести такі речення до безособових зі складеним присудком (модальне слово + інфінітив). Вважати називний відмінок підметом тут, можливо, не зовсім правильно, оскільки він позначає об’єкт. Тут називний відмінок має значення знахідного, а приєднання інфінітива як частини складеного присудка до називного відмінка та відривання його від модального слова є штучним.

У літературній мові замість називного відмінка в таких реченнях дедалі частіше вживається знахідний. Це зауважує Й. Жюжда¹¹. У реченнях, де замість називного відмінка вжито знахідний, Й. Жюжда вбачає зміну вираження головних членів речення. Речення vasarą tenka daržai laistyti¹² він розбирає так: daržai laistyti — складений підмет, tenka — присудок, а в реченні vasarą tenka daržus laistyti підметом вважається лише laistyti, а присудком — tenka. Насправді жодних змін у складі головних членів речення тут не відбувається, лише цілком виразно постає додаток у знахідному відмінку. Й. Яблонскіс, говорячи про речення з називним відмінком і складеним присудком¹³, зазначає, що під час аналізу таких речень може бути чимало суб’єктивізму. У реченні reikia rugiai kirsti, якщо запитати, що треба робити, підметом буде rugiai kirsti, а якщо запитати, що сказано про жито, відповімо: rugiai kirsti reikia. Отже, reikia kirsti вважатимемо присудком.

¹⁰ F. Specht, min. veik., 69—70.

¹¹ J. Žiugžda, Lietuvių kalbos gramatika, 2, 8, 1955.

¹² Приклад узято звідти ж.

¹³ Rygiškių Jono Lietuvių kalbos sintaksė, 25—26, Seinai, 1911.

234

Як бачимо, Й. Яблонскіс не наводить жодного критерію, за яким інфінітив можна було б віднести до підмета чи присудка, зазначаючи, що це залежить від питання, логічного наголосу тощо.

Аналогічні конструкції з називним відмінком у значенні знахідного вживаються в північноросійських говорах¹⁴, а до XVIII ст. вживалися також у російській писемній мові.¹⁵

2. У безособових реченнях зі складеним присудком, що складається з модального слова та інфінітива, додатком може бути родовий відмінок.

Уживання родового відмінка тут завжди зумовлене семантичним значенням іменника або дієслова, наприклад: Raiks susmal’t dabar miežiu. (частину їх, не всі, скільки є); Do man raiks ža.les pasraut (префікс pa- указує на неповноту дії); Nėr kadu sedi, Pranokas atvažiuos, raikia re.šutu. jam atne.št; Raikia duot jam kruopu. tegu ėda...

Якщо такого зумовлення немає, вживається називний відмінок, пор.: Raikia sumalt rugiai (усі запаси); Muožna išraut aguona.s; Nemu ožna miltai iškraty t, ku. nori daryk ir t. t.

3. У говірці поширені також дещо інші безособові речення цієї групи. Це речення тієї самої конструкції, тільки в них немає модального слова — воно лише мається на увазі. З перехідним дієсловом так само вживається називний відмінок, наприклад: Kur to ža.le do gau t; Čia liesva.s (копиці) paduot. ar per tos nulipsi; Kur a.ni.s dėt, pinigai...

4. Часто вживаються безособові речення з модальними словами та інфінітивом неперехідного дієслова, наприклад: Pasiset un ke.lia. raikia (перед поїздкою); Šiunde važiuot in posa.džia. raikia; Maž do un bazora. (на базар) prieis nuveit; Nemu ožna un jo jot (верхи).

5. Цікавий ще один різновид таких безособових речень. До складеного присудка (модального слова та інфінітива) може додаватися форма 3-ї особи дієслова «бути» в минулому одноразовому часі. Наприклад: Ryt raike. bu.va. blynu, išike.pt; Pirtis raike. bu.va. pasku.rint, nėr kadu; Sakau, maž (gal) pasėset jau raike. bu.va.; Raike. bu.va. lik šiol ir atait, nėr ir nėr; Raike. bu.va. jau pade.taut...

За значенням ці речення подібні до умовного способу, тобто ними виражається дія, яка реально не відбувається, але є бажаною. Пор.: Ryt reikėtų blymų išsikept. «Було» в них не визначає минулого часу.

Дієслово «було» в таких реченнях, безсумнівно, з’явилося під впливом слов’янських мов. Пор. Завтра надо было бы блинов испечь.

У російській, білоруській та польській мовах «reikia» — нужно, treba, trzeba — предикативні слова з модальним відтінком належать до категорії стану. У сполученні зі зв’язкою «быть» вони вживаються як присудок. У цих слов’янських мовах «reikia» саме по собі не може виражати граматичний час, а лише позначає стан із модальним відтінком. Натомість у литовській мові «reikia», хоч і виражає поняття необхідності як стан, усе ще є дієсловом і може виражати дієслівні часи без зв’язки «būti». Тому «buvo», додане до «reikėjo», нічого нового не додає до змісту, а лише підкреслює нереальність дії.

¹⁴ Бюллетень диалектол. сектора АН СССР. вып. I, 17, 1947.

¹⁵ A. Б. Шапиро, Очерки по синтаксису русских народных говоров, 141—142, Москва, 1953.

235

Такі конструкції речень трапляються й в інших говорах, наприклад у Тверецькому говорі¹⁶, а також у Линкменському говорі, від якого відокремився Мальковський говір. Це означає, що вони виникли раніше, ніж описуваний говір опинився в білоруському мовному середовищі.

Й. Шпехт наводить такі приклади вже з «Summa arba trumpas izguldimas Ewangelių szwentų».

IV. БЕЗОСОБОВІ РЕЧЕННЯ З ПРИКМЕТНИКАМИ СЕРЕДНЬОГО РОДУ

У цих реченнях присудок виражено прикметником середнього роду. Щодо наявності діяча ці речення неоднакові. В одних із них виражений присудком стан не пов’язаний із жодним діячем, в інших — діяч мається на увазі або виражений давальним відмінком, наприклад: Pre. saulai teip balta; In saula.s labai sveika; Ai, bloga be duntu.; Matai, kaip par mus ramu (linksma); Gal neramu (liūdna) Malkava.j, kai jaunim, tai vis miestai geriai...

Часто тут присудком виступає слов’янське baika || baika означає: непогано, добре, гарно (пор. білорус. байка = басня), наприклад: Kad ir užlyt trupučiu.ku., tai baika; Šiunde baikta, nelabai karšta; Jau kai rugius suvės, tai tadu bus baika...

У говорі слово «baika» набуло значення прикметника середнього роду. Воно може виступати присудком або в складі присудка й в особових реченнях, наприклад: Kas metai mūs bulba.s baika; Kalniai (kailiniai) bus baika...

У подібному значенні (непогано, добре, гарно) слово байка, очевидно, вживається й у деяких білоруських говорах¹⁷.

V. СКЛАДНІ БЕЗОСОБОВІ РЕЧЕННЯ

У Мальковському говорі широко вживаються безособові речення такої конструкції:

1. { немає / є } + що + теп. ч. 3-ї особи дієслова

Приклади: Nėr kas ra.ša. (немає про що писати); Nėr kas walga. (немає чого їсти, їжі); Nėr kas rūna (немає трави); Nėr kas pe.ni (немає свині); Paliūte. (дощовий період), tai nėr kas dirba (немає чого робити); Yra kas pjauna (гарні зернові); Yr kas ma.la. (є зерно), тільки немає жорен.; Yr kas siu.wa (є матеріал), тільки не маю čėsa. (часу).

2. { немає / є } + де, коли + теп. ч.: форма 3-ї особи дієслова.

Напр.: Tai čia nėr kur mauda.s (немає де купатися); Nėr kadu ir apsvelka; Gal nebua.wa. kadu ra.ša.; Nėr kur de.da la.pai; Aš girdėjau, ale nebu.wa. kadu klau-sa.; Yr kur gama. Yr kadu čia man ple.pa... (є де пасти);

16 Žr. J. O t r ę b s k i, Wschodniolitewskie narzecze twereckie, cz. I, 400.

17 У неопублікованій кандидатській дисертації Д. Телентюка «Исследование в области белорусской диалектологии», Пінськ, 1949, знаходимо приклад: «Тэпэр зайихаты у Пінск, байкы, а ранчь, праўда што было трудно».

236

Це своєрідні складні безособові речення з безособовими головними частинами, у яких є лише присудок, виражений дієсловами буття nėra, yra, та безособовими підрядними додатковими частинами (kas ra.są, kas valga, kur mauda.s тощо).

Ці речення цікаві як з погляду будови, так і з погляду значення. Як видно з пояснень, у реченнях із займенниками називний відмінок «kas» означає об’єкт. У деяких інших говірках це «kas» означає діяча (nėr kas valgo — немає того, хто їсть).

У підручниках з литовської мови такі речення не розглядалися. Й. Яблонскіс, говорячи про головні члени речення, наводить чимало таких прикладів із різних говірок.¹⁸ І незалежно від того, чи називний відмінок у них означає об’єкт чи діяча, називний відмінок і форма дієслова вважаються логічним підметом.

Щодо говірки Малкава, таке твердження було б неправильним, оскільки тут називний відмінок означає об’єкт. Для вираження діяча вживається давальний відмінок: Nėr kam aina (немає людини, яка йшла б); Yr kam padeda (є помічник); Nėr kam padeda (немає помічника).

Можливо, що в усіх підрядних частинах цих конструкцій дієслова rašo, valgo тощо лише за формою збігаються з формою третьої особи. А за походженням тут ужито якусь іншу форму. Приклади Яблонскіса свідчать, що в говірках форма дієслова тут варіюється. Тут можуть уживатися: дієприкметник теперішнього часу активного стану, наказовий спосіб, умовний спосіб тощо. Форма третьої особи в цих реченнях за своїм значенням нагадує безособові дієслова, оскільки вони також не вказують на діяча.

Поряд із реченнями: nėr kas valga, nėr kur mauda.s, nėr kam aina уживаються також речення з інфінітивом: nėr ko valgyt, nėr kur maudytis, nėr kam ait, yr kam padėt тощо.

Виявити якісь закономірності такого розрізнення у вживанні не вдалося.

Безперечно, усі ці речення дуже цікаві з погляду будови й значення та мають бути докладніше розглянуті на основі матеріалів інших говірок.

ДЕЯКІ ТИПИ БЕЗОСОБОВИХ РЕЧЕНЬ У ГОВОРІ

С. МАЛЬКОВКА

(БССР, Мстиславльський р-н Могильовської обл.)

М. К. СІВІЦКЕНЕ

Резюме

У статті описано найбільш характерні для говірки с. Мальковка безособові речення. Безособові речення розглядаються переважно з погляду їхнього складу та вираження присудка.

Розглядаються такі типи речень:

I. БЕЗОСОБОВІ РЕЧЕННЯ З БЕЗОСОБОВИМИ АБО ВЖИТИМИ БЕЗОСОБОВО ГЛАГОЛАМИ;

¹⁸ Rygiškių Jono Синтаксис литовської мови, 25, Сейни, 1911.

237

II. БЕЗОСОБОВІ РЕЧЕННЯ З НЕРОДОВИМ ПАСИВНИМ ДІЄПРИКМЕТНИКОМ МИНУЛОГО ЧАСУ (У ПРИСУДКУ).

Ці речення широко поширені в говірці. Серед них розрізняються речення з неозначеним виконавцем дії та речення з означеним виконавцем дії (у родовому відмінку). У перших реченнях уживається додаток у називному відмінку. Через цілковиту відсутність реального суб’єкта дії називний відмінок об’єкта переосмислюється, наближаючись за значенням до носія стану, вираженого дієприкметником. Наприклад, Jai pal’tas ge.ras nu.pirkta (для неї куплено гарне пальто). У своїй граматиці І. Яблонскіс відносить такі речення до особових.

III. БЕЗОСОБОВІ РЕЧЕННЯ З МОДАЛЬНИМИ СЛОВАМИ.

Тут найцікавішими є речення з модальними словами та називним відмінком в об’єктному значенні. Nuelet silke. neraike (буквально: оселедець помити не треба). У граматиках литовської мови такі речення також відносять до особових. Інфінітив і називний відмінок іменника розглядаються як складений підмет, а модальне слово — як присудок.

Цей тип речень охоплює кілька різновидів, серед яких — речення, у яких складений присудок (модальне слово + інфінітив) під впливом слов’янських мов ускладнений формою 3-ї особи минулого часу дієслова «бути»: Ryt raike. bu.va. blynu. isikept (буквально: завтра треба було спекти млинців). Вплив давній, оскільки подібне ускладнення присудка трапляється і в Лінкмянській говірці (від якої відокремилася Мальковська говірка), а також в інших говірках.

IV. БЕЗОСОБОВІ РЕЧЕННЯ З НЕРОДОВИМ ПРИКМЕТНИКОМ.

У ролі присудка може вживатися слово baika зі значенням «добре», «нічого» (пор. білорус. байка = байка), яке осмислюється як неродове прикметникове слово.

V. СКЛАДНІ БЕЗОСОБОВІ РЕЧЕННЯ.

Складними вважаються речення типу: ner (yr) kas valga. (буквально: немає (є), що їдять), ner (yr) kadu apsvelka (буквально: немає (є), коли одягається). Головними реченнями є дієслова буття (є, немає). У підрядних додаткових реченнях із займенниками називний відмінок займенника „kas“ позначає об’єкт. Дієслово в них, очевидно, лише співвідноситься з формою 3-ї особи, а за походженням може бути іншою формою. У говірках тут уживаються різні дієслівні форми.