LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, II LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA

ПРО ТАК ЗВАНИЙ «АБСОЛЮТНИЙ ОРУДНИЙ ВІДМІНОК» У ПАМ’ЯТКАХ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ XVI–XVII ст.

V. AMBRAZAS

У литовській мові від давніх часів і донині широко вживається абсолютний давальний відмінок. Деякі мовознавці згадували й іншу абсолютну конструкцію — абсолютний орудний відмінок. Питання абсолютного орудного відмінка пов’язували з певними дієприкметниковими конструкціями, які зрідка трапляються в давніх пам’ятках литовської мови.

A. Becenbergeris навів поряд з абсолютними давальними відмінками такий приклад абсолютного орудного відмінка («ein absoluter Instrumental») з дієприкметником: Schais daiktais schitaipo pataisitais eidawa kunigai BrB Hebr 9, 6. На думку A. Becenbergeris, абсолютний орудний відмінок, імовірно, походить від абсолютного давального відмінка. Між цими двома конструкціями нібито є перехідні випадки: Ir scham atstatitū liepe antrą sawesp eiti BrB Zuz 56; encziams iomis BrP 402₉. Останній приклад, на думку A. Becenbergeris, можна вважати чистим абсолютним орудним відмінком («reiner Instr. absol.c»)¹.

З абсолютним орудним відмінком A. Becenbergeris пов’язував також розвиток литовського дієприслівника. Дієприслівник, уживаний в абсолютних конструкціях, нібито виник або з давального, або з орудного відмінка. A. Becenbergeris навів такі приклади абсолютного орудного відмінка з дієприслівником: moterischke numirus waiku ir wiru sawa schullinjie passiskandina BrP II 518₁₆; passibengus tomis dienomis BrP I 161₂; O apeius metais pataise BrB I Kar 20,26². Очевидно, A. Becenbergeris вважав абсолютний орудний відмінок одним із синтаксичних засобів вираження давньої литовської мови.

Значно обережніше питання абсолютного орудного відмінка розглядав E. Frenkelis. Він зазначив, що ця конструкція дуже рідкісна й трапляється лише в кількох місцях творів J. Bretkuna. Деякі конструкції, цитовані A. Becenbergeris (BrP I 161₂, BrP II 518₁₆), можуть бути й абсолютними давальними відмінками; інші також не дають підстав говорити про «вільний абсолютний орудний відмінок» («der freie Instr. absol.c»), оскільки їх можна пов’язати і з темпоральним та соціативним орудним відмінком³. До згаданих A. Becenbergeris конструкцій E. Frenkelis додав ще один приклад:

¹ Žr. A. Bezzenberger, Beiträge zur Geschichte der litauischen Sprache (toliau — Beiträge...), 261, Göttingen, 1877.

² Там само, 261; див. також 241.

³ Див. E. Fraenkel, Syntax der litauischen Kasus, 197, Kaunas, 1928.

47

говорить із замкненими дверима, ідучи BrP II 26; на його думку, це нібито або абсолютний, або місцевий інструменталь⁴.

У сучасній литовській мові абсолютний інструменталь не вживається. Його не помічено також у латиській та давньопрусській мовах. Слов’янські й германські мови, у давніх пам’ятках яких трапляється абсолютний давальний, також не знають цієї конструкції⁵. Тому сумніви Е. Френкеля щодо деяких прикладів, наведених А. Беценбергером, цілком обґрунтовані. Конструкції, які А. Беценбергер вважав абсолютними інструменталями, не є однорідними. Щоб з’ясувати їхній характер, потрібно переглянути дані давніх пам’яток литовської мови, що стосуються цього питання.

1. Із наведених вище випадків, які можна вважати абсолютними інструменталями, насамперед розглянемо дієприслівникові конструкції з іменниковими формами, що мають закінчення -u. У пам’ятках мови XVI—XVII ст. таких конструкцій знаходимо чимало:

У місяці Нісан, двадцятого року царя Артаксеркса, стоявши з вином перед ним⁶ очима, підняв я чашу BrB Nehem 2, 1....він двох чоловіків....і вбив їх мечем, батько мій нічого про це не знав BrB I Kar 2,32. Бо коли помер його батько, так і сталося, наче він не помер BrB Sir 30,4. І після того, як минув час, який цар призначив... привів їх начальник євнухів BrB Dan 1,18. Поки тривав час такого посвячення, не мав бритва торкнутися його голови... аж поки не минуть дні, які він присвятив Господу BrB IV Moz 6,5.... і, прийшовши до Мула з його шатами⁷ ангела, зачепився його голова за ангела BrB II Sam 18,9. І частина війська... завдала... шкоди. І, будучи вправними⁸, зуміють і виправлять кривду BrB Sir 40,34...ані, Коли ввійдуть у його оселю, зникнуть BrB Iz 40,24....коли дме південний вітер, кажуть BrB Luk 12,55. Тоді говорив Ісус із Господом... і промовив перед Ізраїлем BrB Joz 10,12. Коли була війна між домом Саула та домом Давида, дім Саула зміцнювався завдяки Авнеру BrB II Sam 3,6. І коли дерево падає, хоч би воно падало на південь або на північ, куди впаде дерево, там воно й лежатиме⁹ BrB Pam 11,3....цієї осені /та жінка/ після смерті своїх дітей і чоловіка /у школі втопилася BrP II 518¹⁶. Коли настав час оранки... ці насіння вперше зійшли BrP II 336¹⁹....коли корабель їх розбивають хвилі/ і коли вони бачать смерть перед очима/ приходить до них Христос BrP I 201²⁰.... як же наказуючи пану Богові бажає відтяти свого єдиного сина VP 109.

У творах Й. Бреткуна та Вольфенбюттельській Постилі, звідки взято ці приклади, давальний іменників основ -(i)o- та -(i)io- зазвичай має закінчення -ui, але поруч із ним нерідко трапляється і -u, наприклад: passimega tewu jūsų BrB Luk 12,32; bilaia darżiniku winiczas Luk 13,7; ikki tam czesu Mich 5,2;

⁴ Там само.

⁵ Поодинокі випадки «абсолютного інструменталя» у давніх англосаксонських текстах виникли під впливом латинського абсолютного аблатива, див. Morgan Callaway, The Absolute Participle in Anglo-Saxon, Baltimore, 1889.

⁶ Підкреслене вище mana.

⁷ Підкреслено, на берегах: didziu, storu.

⁸ На берегах: dausza.

⁹ Останні 6 слів на берегах; у тексті підкреслено: the gules.

48

Неем 2,16; I Цар 3,2; II Цар 18,4 тощо; найслабшому daiktu I Пет 3,7; моєму панові karaliu Ассирійському II Цар 18,23 тощо¹⁰; слава була милому — lewų VP 54, wissam pratu 46a; drawgu sawam 206a; afferawasiu Dewų tewų 2a тощо¹¹. Давальні відмінки однини із закінченням -u трапляються також у багатьох інших пам’ятках мови; вони широко вживаються і в сучасних литовських говорах¹². У писемних пам’ятках, а частково й у розмовній мові, ці форми давального відмінка збігалися з формами орудного відмінка однини. Тому іменники, які в наведених тут конструкціях поєднуються з дієприслівниками, на перший погляд можна вважати як давальними, так і орудними. Наприклад, А. Беценбергер, віднісши конструкцію з BrP II 518₁₆ до «абсолютних орудних», деякі інші¹³ згадав, говорячи про давальний відмінок.

На те, що в наведених вище прикладах ужиті форми іменників із закінченням -u є давальними відмінками, указують такі обставини:

a) В абсолютних конструкціях, присудками яких є відмінювані дієприкметники, ці форми іменників поєднуються з давальними відмінками дієприкметників, наприклад: Praėjusiom tam metų, ateija jopi antrą metų BrB I Moz 47,18. Ir thur thinai passilikti, ikėi numirusiom Wirausiu kunigu¹⁴ BrB IV Moz 35,25.... ikėi pereiusiam cziesu BrB Dan 2,9. Ir nussidawė¹⁵ Zachariau kaplaniste uszweisdenczam... Kaip losas ateija BrB Luk 1,8.

b) У старих писемних пам’ятках зовсім не знаходимо відповідних конструкцій, у яких при дієприслівнику стояв би іменник однини в орудному відмінку основи на -(i)ã-, -(i)ē-, -i-, -u- або приголосну, що має закінчення, відмінне від давального.

c) За структурою та роллю в реченні наведені вище конструкції нічим не відрізняються від інших абсолютних давальних.

2. У працях Й. Бреткуна є кілька абсолютних конструкцій, у яких іменники, займенники та дієприкметники жіночого роду з основою на -(i)ã- мають закінчення -mis:

Я не їв смачної їжі й не вмивався... аж поки не минули¹⁶ ці три тижні BrB Dan 10,3. І коли минули дні¹⁷, вони повернулися, а хлопчик Ісус залишився в Єрусалимі BrB Luk 2,43. І коли скінчилися ті дні й вони поверталися додому /хлопчик залишився BrP I 161₂. І сталося так, що, коли скінчилися дні служіння²⁰, він повернувся до свого дому BrB Luk 1, 23. Але у давні часи| Ось деякі вартові приходять до міста BrP I 402₉.

¹⁰ Інші приклади див. A. Bezzenberger, Beiträge... 127.

¹¹ Див. W. Gaigalat, «Die Wolfenbütteler litauische Postillenhandschrift aus dem Jahre 1573», 125, 243, Tilsit, 1900 (MLLG V).

¹² Пор. F. Specht, Śyrwids Punktay Sakimu, 29–30, Göttingen, 1929; J. Otrębski, Gramatyka języka litewskiego, 3, 14, Warszawa, 1956; Z. Zinkevičius, VVU Istorijos-filologijos fakulteto mokslo darbai, 1, 189–190, Vilnius, 1955.

¹³ Тобто Dan 2,9; Sam 3,6; Nehem 2,1; Sir 30,4; Sir 39,34; Діян 7,4; див. A. Bezzenberger, Beiträge... 127.

¹⁴ Надреслено Pleboną.

¹⁵ На початку рядка: staghiši est.

¹⁶ Виправлено з perschokus.

¹⁷ Зверху закреслено ischbewus dienas tas.

¹⁸ Надреслено waikelis.

¹⁹ Виправлено з issipildusamis.

²⁰ Від issipildus до ligi ia підкреслено; вгорі: iem athluksam Vreda sawa.

4. Kalbotyros klausimai II.

49

Закінчення -mis характерне для орудного відмінка множини. Однак у творах Й. Бреткуна воно зрідка трапляється також у давальному відмінку множини, наприклад: Ir sluszia Deiwemis iu BrB Ps 106,36; esch iamis… kalbėiau Joz 20,2; Ghis… prisaka neczistomis Dwasiaams Mork 1,27; Bet beda siunkiamus, (nieschczamis) ir szindanczamis Luk 21,23. Noreia ghissai iamis schitu prisakimu… Liekarstwa… pataisiti BrP I 222₂₀ тощо. У багатьох інших давніх пам’ятках (у «Постилі» Моркунаса, Вольфенбюттельській постилі, «Книзі шляхетності» та ін.) давальні відмінки із закінченнями -mis трапляються ще частіше²¹. Ці форми, ймовірно, почали вживатися у значенні давального відмінка через частковий збіг закінчень давального й орудного відмінків. Уже в текстах XVI—XVII ст. орудний відмінок множини іменних слів, як і давальний, іноді має закінчення -ms, пор.: su sawa Szmonims BrB I Mak 12,50, su mums SG 105₁₇ тощо. За аналогією з цими випадками форми орудного відмінка множини із закінченням -mis подекуди також могли набути значення давального відмінка²². Варто зазначити, що в давніх текстах закінчення -mis частіше за інші мають давальні відмінки іменних слів та займенників основи на -(i)ā-²³. Саме форми цієї основи бачимо у наведених вище конструкціях із творів Бреткуна. Отже, безсумнівно, що це давальні відмінки, і в цих прикладах маємо звичайні випадки абсолютного давального відмінка з напівдієприслівниками (1—4) або дієприкметниками (5).

Порівнявши ці конструкції з відповідними місцями в інших давніх текстах, у них також найчастіше знаходимо абсолютні давальні відмінки (пор. Ir passibengus dienoms/ ir aniems sugrįžtant VEE 31₂₄; iki toms trims nedėloms perėjus KvB₁ Dan 10,3, Bet nueinant jom dwiem KvB₁ Mat 28,11). В «Постилі» Моркунаса варто відзначити одне місце, де перекладач, запозичивши текст перикопи в Б. Вілента, переписав ужитий там абсолютний давальний відмінок у такий спосіб: VEE 146—147: Ateia Iesus (146) durims sant vschrakintoms; MP 173a 27: Atáio Tezus durimis sant užrakintomis. Тут можна вбачати також контамінацію абсолютного давального відмінка з орудним відмінком шляху (чим прийшов?). Й. Бреткун переклав це місце двояко: у перикопі він ужив абсолютний давальний відмінок (BrP II 43₄), а в «тлумаченні» переказав дещо інакше: Ateit Ponas IEsus iumpi kaczei durimis uszrakintomis kalba su ieis/ ir sawe… prisikielusi paroda BrP II 26₄. Е. Френкель, цитуючи уривок із цього речення (див. вище), помилково пов’язував словосполучення durimis uszrakintomis з дієсловом kalba. Насправді воно пов’язане з дієсловом ateit. Тут Й. Бреткун перефразовує латинське речення venit Iesus ianuis clausis Vulg Jon 20,26, вставляючи сполучник

²¹ Žr. W. Gaigalat, min. veik., 133 tt.; A. Bezzenberger, Beiträge… 241; P. Arumaa, Untersuchungen zur Geschichte der litauischen Personalpronomina, 44 tt., Tartu, 1933; F. Specht, ZfslPh 12, 200 tt.

²² Пор. P. Arumaa, min. veik., 48—49; J. Endzelīns, Latviešu valodas gramatika, 404 tt., 418, 423, Rīgā, 1951; E. Fraenkel, Balticoslavica, 2, 36; Sprachliche, besonders syntaktische Untersuchung des kalvinistischen litauischen Katechismus des Malcher Pietkiewicz von 1598, 14, Göttingen, 1947. Інакше проникнення закінчення -mis у давальний відмінок пояснював F. Specht; на його думку, його спричинив збіг закінчень давального й орудного відмінків у двоїні; див. F. Specht, KZ 53, 152 tt.; 56, 265; ZfslPh 12, 200 tt.

²³ Наприклад, із 69 форм орудного відмінка множини із закінченням -mis, наявних у «Постилі» Й. Моркунаса (їх цитує P. Arumaa, min. veik., 44—45), 31 належить до основи на -(i)ā-.

50

kaczei. Отже, durimis uszrakintomis — це не абсолютний, а чіткий орудний відмінок шляху (способу)²⁴.

3. Окремо варто згадати дві конструкції, ужиті Й. Бреткуном: Ir Ianui schitaip apkaltu sanczu /Ponas musu Jesus Kristus/ delei kosanų ir stebuklingu darbu sawa/ buwa didiele Czeṡtije laikams BrP I 29₉.... esch thą nepalai̇mą ne uszleiṡiu iem giwų sancziu, Bet czesu io io sunau̇s usṡziun-siu nepalai̇mą ant io Namų BrB I Kar 21, 29 (bey seinem leben LB; in diebus eius Vulg).

Слова першої конструкції apkaltu sanczu F. Specht вважав давальними відмінками²⁵. Прийнявши це припущення, давальним відмінком довелося б вважати також giwų sancziu у другому прикладі. Формально це можливо, оскільки прикметники й дієприкметники у творах Й. Бреткуна іноді мають іменні закінчення давального відмінка, пор. давальні відмінки bagatu BrG 123₂₆; nekaltu BrB Sir 31,8; ischronitu BrB Sir 30,21; kalbancziu BrP I 77₁₁; raupsūti̇u BrP I 194₁₀ тощо. Однак не вдалося знайти давальних відмінків дієприкметників активного стану із закінченням -u. Крім того, у творах Й. Бреткуна теперішній дієприкметник, утворений від основи дієслова būti, ніколи не буває зв’язкою складеного присудка абсолютного давального відмінка (у таких випадках уживається напівдієприслівник, пор.: kurie iem giwam essant, numirre BrB Teis 16,30 тощо).

Форми apkaltu і giwu, найімовірніше, є не давальними, а орудними відмінками. Орудний відмінок нерідко виступає іменною частиною присудка абсолютного давального відмінка, пор.: man sant didzu pulku BrB Joz 17,14; kaliui teip didziu esant BrB V Moz 19,6 тощо. Оскільки напівдієприслівникова зв’язка з цими орудними відмінками утворює тісну синтаксично-семантичну сполуку, вона легко могла уподібнитися до останніх і перейняти їхню відмінкову форму. В обох наведених вище реченнях зв’язку sanczu, очевидно, вжито замість sant під впливом орудних відмінків apkaltu і giwu.

Отже, тут маємо дещо деформовані приклади абсолютного давального відмінка.

4. Як бачимо, усі розглянуті досі приклади, якщо не рахувати одного орудного відмінка шляху (способу), є абсолютними давальними відмінками. Окрім них, у переглянутих пам’ятках XVI—XVII ст.²⁷ є лише три конструкції, які можна було б вважати абсолютними орудними відмінками. Їх знаходимо в перекладі Біблії Й. Бреткуна:

²⁴ Орудний відмінок способу або буквальний переклад латинського абсолютного аблатива бачимо й у цьому реченні: Bet amszinoi̇ giwatoie [ischrintu grieku] prieg wissų p schlowintuiu žmoniu bus /kaip ir pirmusa gimditoiusa pirm nupūlima buwa MT 76a 16.

²⁵ Žr. F. Specht, Šyrwids Punktay Sakimu, 33, Göttingen, 1929.

²⁶ Žr. A. Bezzenberger, Beiträge... 241.

²⁷ Суцільно переглянуто всі дотепер відомі писання М. Мажвідаса, Б. Вілентаса, М. Даукши та М. Петкевічюса, переклад Біблії та Постилу Й. Бреткунаса, Постилу Й. Моркунаса (1600), «Žemčiūga teologiška» С. Вайшнораса (1600), анонімний катехізис Ледесми (1605), збірник церковних пісень Л. Зенгштока (1612), «Punktai sakymų» К. Ширвідаса (1629—1644), збірник церковних пісень С. М. Славочинскаса (1646), збірник церковних пісень Knygos nobaṅžnystės (1653), Suma evangelijų (1653), Maldos krikščioniškos (1653), катехізис С. Мінвідаса та Й. Божимовського (1653), Євангелія 1674 р., частини Біблії С. Б. Хилінського, опубліковані Е. Вольтером, Г. Райнхольдом, Й. Герулісом і Й. Отрембським, молитовники Д. Кляйна (1685), збірник церковних пісень і молитовники Й. Риковія (1685) та інші дрібніші писемні пам’ятки XVI-XVII ст.

51

1) І коли ці свідки²⁸, звелів другому піти до себе, (покликав) і сказав йому Zuz 56 (und da dieser hinweg war/ Hies er den andern LB; Et, amoto eo, iussit venire alium Vulg).

2) А коли минув рік, Бен-Гадад, сирійський цар, зібрався і пішов до Афека I Kar 20,26 (Als nu das jar umb war/ ordenet Benhadad die Syrer LB; Igitur postquam annus transierat, recensuit Vulg)²⁹

3) Коли це було так упорядковано, священники завжди входили до першої скинії Hebr 9,6 (Da nu solches also zugericht war/ gingen die Priester LB; His vero ita compositis: in priori quidem tabernaculo semper introibant sacerdotes Vulg).

Як бачимо, перша й третя конструкції відповідають абсолютному аблативу Вульгати. Оскільки, перекладаючи Біблію, Й. Бреткунас користувався цим текстом, латинський абсолютний аблатив міг спонукати його вжити замість давального орудний відмінок. Варто зазначити, що лише в одному з цитованих прикладів суб’єкт і присудок абсолютної конструкції мають форму орудного відмінка. Суб’єкт першої конструкції виражений давальним відмінком (scham), а присудок attestatiu можна вважати як давальним³⁰, так і орудним відмінком. У другому прикладі навпаки: поряд із дієприслівником, утвореним від давального відмінка приголосного відмінювання, стоїть орудний відмінок metais³¹. Таке змішування форми давального відмінка з орудним помічаємо й у деяких інших місцях перекладу Біблії Й. Бреткунаса, пор.: Але кажу друзям моїм, не бійтеся Luk 12,4; а цар Сирії був зі своїми воєначальниками³² на колісницях, наказавши II Kron 18,30; ти зі мною, слугою твоїм, говориш I Sam 20,8. Наведені вище конструкції можна пов’язати й з іншими випадками порушення узгодження, чимало яких трапляється в перекладі Біблії Й. Бреткунаса³³. Тут слід пам’ятати, що рукопис цього перекладу не був остаточно відредагований, і, готуючи його до друку, Й. Бреткунас, імовірно, виправив би багато неправильних конструкцій або таких, що були сплутані під впливом оригіналу (значну їх частину вже виправлено в рукописі). Вважати, що наведені вище конструкції ґрунтуються на вживанні «абсолютного орудного», можна було б лише за наявності подібних прикладів і в інших місцях. Однак їх немає ані в самій Постилі Й. Бреткунаса, ані в працях інших авторів.

Отже, дані писемних пам’яток XVI—XVII ст. не свідчать про те, що «абсолютний орудний» коли-небудь уживався в литовській мові.

²⁸ У рукописі перекладу Біблії Й. Бреткунаса звук u іноді позначається також літерою ů (загалом не завжди можна чітко сказати, чи над літерою u написано дужку, чи кружечок). Імовірно, це слово також має закінчення -u (= attestatiu).

²⁹ У грецькому тексті тут знаходимо абсолютний генітив, пор.: καὶ ἐγένετο ἐπιστρέψαντος τοῦ ἐνιαυτοῦ Sept.

³⁰ У такому разі в першому прикладі ми мали б абсолютний давальний із пасивним дієприкметником.

³¹ Орудний відмінок metais тут міг з’явитися за аналогією з такими висловами, як минулого року, цього року тощо. Е. Френкель також пов’язував цей приклад із часовим орудним (див. вище).

³² Від wiriauseis.

³³ Див. V. Falkenhahn, Der Übersetzer der litauischen Bibel Johannes Bretke und seine Helfer, 208—209, Königsberg und Berlin, 1941.

52

СКОРОЧЕННЯ

BrB — Biblia, тобто «Все Святе Письмо», перекладене литовською мовою Яном Бреткунасом, пастором Литви в Кенігсберзі (1579–1590). Цитується за фотокопією Вільнюського державного університету.

BrP — Postilla, тобто «Коротке й просте тлумачення Євангелія…» Яна Бреткунаса… Кенігсберг… 1591.

KvB₁ — Biblia, тобто «Все Святе Письмо Старого й Нового Завітів»… Наново перекладена литовською мовою одним учителем у Литві й видана вдруге. Кенігсберг, 1755.

KZ — «Журнал порівняльного мовознавства в галузі індоєвропейських мов», заснований А. Куном.

LB — Biblia: «Це все Святе Письмо німецькою мовою». Нове видання. Д-ра Март. Лют. Віттенберг. Надруковано Гансом Люффтом, 1549.

MP = «Литовська постилія»… видана… у Вільнюсі Якубом Моркунасом… у 1600 році.

MT — Margarita Theologica, зібрана й укладена М. Адамом Францисці… А тепер перекладена литовською мовою Симоном Вайшнором, пастором у Варнішках, Рагнітського округу. Надрукована в Кенігсберзі, Пруссія, Юргеном Остербергером, 1600 року.

Sept — Η ΠΑΛΑΙΑ ΔΙΑΘΗΚΗ ΚΑΤΑ ΤΟΥΣ ΕΒΔΟΜΗΚΟΝΤΑ. Hoc est Vetvs Testamentvm ex versione Graeca Septvaginta interpretvm... Гала (частини I і II — 1759, III і IV — 1760, V — 1766).

SG — «Християнські й німецькі духовні пісні»… оновлені Лазаром Зенгштаком, пастором Литви в Кенігсберзі. 1612 року. Надруковані в Кенігсберзі, Пруссія.

VEE — Євангелія та Послання, читані в неділі й святкові дні… повністю й вірно перекладені литовською мовою Бальтрамеюсом Вілентасом… Надруковані в Кенігсберзі Юргеном Остербергером, 1579 року.

VP — «Тлумачення Євангелія на всі пори року», зібране частинами з багатьох постилій… (Анонімна постилія 1573 року. Цитується за W. Gaigalat, Die Wolfenbütteler litauische Postillenhandschrift aus dem Jahre 1573, Tilsit, 1900).

Vulg — Святе Письмо за Вульгатою, переглянуте й видане за наказом папи Сикста V. Рим, з апостольської Ватиканської друкарні, 1593.

fslPh — «Журнал слов’янської філології». За редакцією Макса Фасмера.

ПРО ТАК ЗВАНИЙ «ТВОРАЛЬНИЙ САМОСТІЙНИЙ» У ПАМ’ЯТКАХ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ XVI—XVII ст.

В. І. АМБРАЗАС

Резюме

Питання про існування «творительного самостійного» в давньолитовській писемності порушив А. Бецценбергер, пізніше його торкнувся Е. Френкель, але й досі воно залишається відкритим. Для розв’язання цього питання в цій статті наведено всі конструкції, які були або можуть бути витлумачені як «творительные самостоятельные». Методом суцільної вибірки їх вилучено з пам’яток литовської мови XVI—XVII ст.

53

Дослідження цього матеріалу показало, що майже всі «творительные самостоятельные» пояснюються як давальні самостійні з дієприслівниками або відмінюваними дієприкметниками. Форми давального відмінка іменної відміни в багатьох давніх пам’ятках частково збіглися з формами орудного відмінка. Цей збіг мав місце в однині відмінювання основ на -(i)o-, -(i)io- (закінчення -u) і, порівняно рідко, у множині інших основ (закінчення -mis). Саме ці форми трапляються в більшості досліджуваних зворотів. З іншого боку, форми орудного відмінка, що не збігаються з давальним відмінком, не бувають ані суб’єктами, ані предикатами абсолютних конструкцій. Виняток становлять лише поодинокі звороти в перекладі Біблії І. Бреткунаса. Вони пов’язані з порушенням узгодження та коливанням у вживанні форм давального й орудного відмінків, що відзначається й в інших місцях рукопису перекладу, однак могли виникнути також під впливом латинської конструкції ablativus absolutus, наявної у відповідних місцях Вульгати. Отже, «творительного самостійного» в давньолитовській писемності не існує.