У районах (Зарасайському, Ігналінському, Швенчонському та ін.), де здавна живе чимало росіян та людей інших національностей, помітні дві тенденції: 1) формування соціально активної литовсько-російської двомовності та 2) порівняно невеликий соціальний попит на активну російсько-литовську двомовність. Ці тенденції виникають тому, що в національно змішаних районах російська мова широко функціонує як засіб спілкування національностей. Литовську мову вивчають ті росіяни, які живуть у республіці тривалий час і яким вона потрібна в роботі та діяльності. Литовська мова особливо потрібна росіянам — мешканцям села. Володіння литовською мовою серед мешканців російської національності в республіці загалом обернено пропорційне щільності російського населення. У районах, де відсоток російського населення великий, володіння литовською мовою невисоке. Так, за даними перепису 1970 року, у Зарасайському районі російське населення становить 20,3%, але литовською мовою володіють лише 41,1%. Тим часом у Шяуляйському районі, де мешканців російської національності загалом лише 3,1%, литовською розмовляють 71% людей російської національності.

Певна закономірність простежується й у тому, як двомовні люди визначають рідну мову. Якщо в сім’ї вживається одна мова, то інформанти всіх національностей (литовці, росіяни, поляки та ін.) вважають рідною мовою мову своєї національності, тоді як у інформантів зі змішаних сімей рідна мова часто не збігається з мовою їхньої національності.

В. Міхальченко обґрунтовано розрізняє володіння другою мовою та її функціонування в різних сферах життя. Молодше й середнє покоління мешканців республіки вивчало російську мову в школі, тому можна припустити, що більшість литовців більшою чи меншою мірою володіє російською. Але з її функціонуванням ситуація зовсім інша. Литовсько-російська двомовність соціально активна лише за певних етнічних умов (значний відсоток росіян та мешканців інших національностей). Російська мова тут вживається як засіб спілкування між людьми різних національностей; крім того, нею читають спеціальну літературу, вона функціонує у сферах радіо, телебачення та преси. Соціально активна литовсько-російська двомовність властива промисловим центрам республіки та деяким районам (Шальчинінкському, Вільнюському, Швенчонському та ін.). Решта мешканців республіки гірше володіє російською мовою, отже, тут вона функціонує пасивніше; вивчання в школі може не підкріплюватися живим спілкуванням, тому в подібних випадках про двомовність можна говорити лише з великими застереженнями.

Simas Karaliūnas

Indeks – słownik do „Daukšos Postilė“. Opracował Czesław Kudzinowski. Tom I (A – N), VI + 543 p. Tom II (O – Ž), 527 p. Poznań, 1977.

Постила Микалоюса Даукши 1599 року — одна з найвизначніших пам’яток давньої литовської писемності. Завдяки правильності мови, багатству словника й особливо позначенню місця наголосу матеріали цієї книжки широко використовують мовознавці не лише в литуаністичних, а й загалом в індоєвропеїстичних працях. Польський мовознавець Чесловас Кудзиновський тепер зробив ці матеріали доступнішими для науковців: видав великий, у двох томах (аж 1076 сторінок!), покажчик-словник, у якому зареєстровано всі слова постили Даукши та їхні форми.

Професор Познанського університету Ч. Кудзиновський — відомий польський балтист. У 1935 році він закінчив Вільнюський університет, де вивчав порівняльне індоєвропейське мовознавство. У 1935–1937 роках спеціалізувався у галузі фінно-угорського мовознавства в Гельсінкі, у 1937–1939 роках — у Будапешті, де захистив докторську дисертацію з філології («Звукова система фінської мови»). Живучи й навчаючись у Вільнюсі, він вивчив литовську мову та долучився до дослідження різних проблем балтійського мовознавства.

У 1958 році разом з іншими польськими мовознавцями він видав текст «Нового Заповіту» за рукописом перекладу Біблії С. Хілінського, що зберігається в Британському музеї в Лондоні. Підготував до друку 53-й том творів польського етнографа й фольклориста О. Кольберга.

188

(«Litwa», 1966 р.), присвячену литуаністиці. Опублікував статті про запозичення зі слов’янських мов у литовській мові, про балтизми у своїй рідній польській говірці (він народився 1908 р. у Водзіловці, Білостоцьке воєводство), а також писав з інших питань балтистики та литуаністики.

Ч. Кудзиновський має чималий досвід укладання індексів-словників. Загалом він є піонером такого типу литуаністичних праць. 1964 р. вийшов укладений ним індекс «Нового Заповіту» С. Хилінського¹, позитивно оцінений у нашій лінгвістичній пресі². Індекс, який тепер рецензується, — незрівнянно більша (приблизно у 6 разів) праця; від попереднього він відрізняється також тим, що тут зазначено значення слів, включених до індексу.

Автор індексу зацікавився постилою Даукші ще 1947 р., коли в Польщі відзначали 350-ті роковини смерті Я. Вуєка. На пропозицію проф. Я. Отрембського Ч. Кудзиновський мав намір видати для наукових потреб польське видання постили Я. Вуєка 1596 р., з якого перекладав М. Даукша. Хоча таке видання не побачило світ, вкладена праця не була марною. Маючи під рукою тексти Я. Вуєка, Ч. Кудзиновський зміг укласти не звичайний індекс постили Даукші, а індекс-словник (із зазначенням значень слів). Це значно підвищило цінність видання.

Укладач виконав титанічну працю: ретельно зареєстрував усі слова, вжиті в постилі Даукші; зіставивши їх з оригіналом Я. Вуєка, визначив значення цих слів; навів усі вживані форми кожного слова. Це — праця всього життя Ч. Кудзиновського, своєрідна мовна енциклопедія постили Даукші, яка стане настільною книгою кожного балтиста.

Цією працею користуватимуться не лише дослідники лексики, а й інші фахівці. Вона дуже стане у пригоді для вивчення морфології (зареєстровано всі словоформи!), досліджень історичної фонетики (пор. *a viršumi o tirtį — важливі дані Даукші про kopėčia <1, kapica, mandotas <1. mandat, випадіння голосних у словах cimentorius ‘1. cmyntarz’, elemožina ‘1. jałmużna’), історичної діалектології (пор. lytelius ‘литовець’, pabanga ‘кінець’) і загалом історії литовської мови (пор. слова pekus, penukšlas, velinas, siela ‘совість’, sokoras ‘цукор’ та ін.).

З праці Ч. Кудзиновського видно надзвичайне лексичне багатство постили Даукші: індекс-словник має майже вдвічі більше сторінок, ніж сама постила Даукші. Хоча Даукша, як і багато інших перекладачів тієї доби, дотримувався принципу дослівного перекладу, він свідомо прагнув урізноманітнити мову свого перекладу, зробити її багатшою на слова. Для цього були вагомі причини. Намагаючись пристосуватися до духовенства, яке тоді погано знало литовську або зовсім не знало її, він широко вживав лексичні паралелізми: подавав парами запозичене та литовське слово. Багато паралелізмів з’явилося через прагнення Даукші догодити представникам різних говірок, щоб його правильно розуміли. Однак слід наголосити, що лише частина так званих паралелізмів — це слова з цілком однаковим значенням, без стилістичних відтінків чи відмінностей у значенні. Наприклад, поряд із такими парами, як žvevys || žuk- lijas, išgydyti || išvaistyti, часто трапляються й такі, як šapelis || šiaudelis, arklys || žirgas || kuin as тощо. Часто одному слову оригіналу Даукша дає кілька литовських відповідників із різними стилістичними відтінками. Наприклад, vargsas називається bėduliu, benamiu, nuvargusiu, pavargėliu, pavarguliu, pavargusiu, ruduliu, vargeta. Отже, Даукша не задовольнявся безбарвними словами оригіналу з надто загальним значенням, а шукав точніших литовських відповідників, які краще описували відповідне поняття.

Укладач індексу-словника, на жаль, не зрозумів і належно не оцінив цих зусиль Даукші. Про це свідчить, зокрема, його твердження у вступі, нібито Даукша часто вживав синоніми «bez widocznej potrzeby».

Наведені в індексі-словнику польські відповідники Вуєка замість описів значень слів, звісно, не можуть передати всіх цих нюансів значення, а часто взагалі не є

¹ Biblia litewska Chylińskiego. Nowy testament. Tom III — indeks. Wydał Czesław Kudzinowski. Poznań, 1964, VIII+169 p.

² Див. рецензію В. Жулюса: Baltistica, т. I (1), с. 88–91.

189

не є адекватними відповідниками слів Даукші, оскільки відрізняються від них і формою (наприклад, tulkas – wielu), і значенням (наприклад, šionai – dziś). Попри це, подання відповідників із польського оригіналу слід оцінити дуже позитивно: Ч. Кудзіновскіс у такий спосіб надав дослідникам велику послугу, оскільки оригінал для багатьох практично недоступний.

У лінгвістичній літературі вже кілька десятиліть тому почали сумніватися, чи Даукша сам переклав увесь постильник³. Підставою для таких сумнівів стали наявні форми й слова з різних діалектів, а також неоднакове наголошування. Ч. Кудзіновскіс також схильний підтримувати цю думку, наводячи ще такі аргументи: 1) лише від с. 512 голосний e передається літерами ia; 2) nes вживається лише на с. 175–254, а nesa — на с. 199–252; 3) ė знаходимо лише на початку книги; від с. 495 — спорадично; 4) v трапляється лише на початку розділів; 5) Wieszpats — лише до с. 69, пізніше — Wieszpatis.

Однак ці аргументи, як і подібні, висунуті раніше, не переконують. Мовні розбіжності такого характеру можуть бути й у праці однієї особи. Варіювання правопису, чергування окремих особливостей властиві й іншим книжкам того часу, зокрема й таким, які справді уклала одна особа. На титульній сторінці постильника перекладачем названо Даукшу. В обох передмовах (латинській і польській) він називає переклад власною працею. Жодних інших перекладачів чи помічників ніде не згадано, та й навряд чи в ті часи вони могли бути. А мовні неоднорідності й суперечності в багатьох випадках можна пояснити бажанням Даукші догодити ширшому колу читачів — як верховинцям, так і жемайтам⁴.

Принципи укладання індексу-словника Ч. Кудзіновскіс добре продумав. Укладач прагнув упорядкувати видання так, щоб читачеві було зручніше ним користуватися. Структура видання проста: після заголовного слова, поданого великими літерами, без жодного розділового знака вказано його значення, точніше — польський відповідник Я. Вуєка; далі, також без жодних розділових знаків, у певному порядку наведено вжиті Даукшею форми цього слова та цифри, що вказують на їхні місця в тексті. Усе очевидно й зрозуміло. Укладач не захаращував текст скороченнями, комами та іншими знаками, як того вимагають нормативи. У виданні такого типу все це справді було б зайвим, ускладнило б користування і значно збільшило обсяг книги.

Форму заголовного слова укладач подає обачно, навіть надто обережно. Якщо Даукша вжив певне слово лише у формах множини, зазвичай (але не завжди) подано називний відмінок множини, наприклад, bromos, ponios. Якщо є лише приклади жіночого роду, часто подано називний відмінок жіночого роду, наприклад, burnotina, darbinga, prieteliškos. Іноді форма жіночого роду подається окремою статтею, іноді обидві форми об’єднуються в одній статті, наприклад, bursinykė поруч із bursinykas, але draugėtarnis, -ė (= draugi atarnis, -ė). Навіть литовський родовий відмінок замість польського прикметника виноситься до заголовного слова (наприклад, gyvatės ‘wężowski’, užmarių ‘zamorski’); так само іноді подається займенникова форма прикметника, якщо відповідна проста форма не вжита (наприклад, rodnasis. Окремо виносяться також зворотні форми дієслів, наприклад, draskytis поруч із draskyti, drūtintis поруч із drūtinti, gadintis поруч із gadinti.

Здається, тут укладач усюди перестарався. Зазначені форми було б достатньо виокремлювати лише в групі граматичних форм.

Як і в індексі «Нового Завіту» С. Хилінського, укладач штучно наблизив заголовні слова до сучасної літературної мови. Роблячи це, він не зважав не лише на фонетичні, а й на морфологічні особливості мови Даукші. Зокрема, префікс ata- замінював сучасним ati-, отже, замість форм Даукші ataduoti, atadengti виніс до заголовного слова atiduoti, atidengti. Замість варіантів прийменника ing, in він виніс сучасне į (хоча

³ Žr. Būga K. Rinktiniai raštai. V., 1961, t. III, p. 331; Gerullis J. Senieji lietuvių skaitymai. K., 1927, p. 124; Gerullis G. Baltica. – AfSlPh, t. XXXIX, p. 52; Tangl E. Der Accusativus und Nominativus cum Participio im Altlitauischen. Weimar, 1928, p. 21 tt.

⁴ Див. також: Skardžius P. Daukša pirmasis bendrinės kalbos kūrėjas Didžiojoj Lietuvoj. – APh, t. IV, p. 7–19; Lebedys J. Mikalojus Daukša. V., 1963, p. 231 tt.

190

Давкша такого взагалі не вживав), замість другий лишається, третій лишається тощо — дванадцятий, тринадцятий, замість шість десятків, три десятки тощо — шістдесят (sic!), тридцять.

Укладач часто не зважав на сполучний голосний у складних словах Давкші (напр., подав vienširdžiai замість vienaširdžiai), на місце зворотної частки у дієсловах із префіксами (напр., susizadėti, prisivakaravus замість sužadėtis, privakaravusi), давніші повніші форми (напр., замість velinas, visokias знаходимо velnias, visoks), належність слова до іншої парадигми (напр., Давкшине amžias замінено сучасним amžius).

Наводимо ще різноманітніші приклади замін (перший член пари — мовний матеріал Давкші, другий — заголовне слово індексу): vienarkas→vieneriokas (sic!), žvaizdė→žvaigždė, (ne)seniai→(ne)senai, gandžiaus→gandžia, istorija→istorija, byskupas→vyskupas, biedna→bėdna, lilija→lelija, pardostė→pardoustė, pemukšlas→peniukšlas. Пор. власні назви (їх наведено наприкінці видання) Grekai→Graikai, Krokavas→Krokuva, Poznania→Poznanė.

Однак так чинять не скрізь послідовно. Так, замість літературномовного суфікса -ininkas зазвичай залишали Давкшине -inyką (і це слушно), проте знаходимо також ūkininkavimas, vietininkavimas (з -inink-; у Давкші є лише -ink-). Поруч із velnias подано velinuvą, поруч із kaznadėja (замість Давкшиного -ieja) — kozmadzieją (як у Давкші), поруч із pražiošti (замість -žosti) — žosmė (як у Давкші). Пор. також Macedonai «македонці», Rymas «Рим» поруч із Graikija (у Давкші є лише Grecija).

Усіх наведених тут замін Давкша не вживав. Це форми, чужі його мові. Такий спосіб подання форм в індексі зручний для тих мовознавців, які не знайомі з мовою Давкші або шукають те чи інше слово (лексикографів, лексикологів), але він не підходить дослідникам мови Давкші, оскільки надмірно нівелює її особливості. Їх подано лише всередині статей.

Укладач значно спростив різноманіття мови Давкші ще й тим, що з кількох наявних близьких варіантів заголовним словом вибрав лише один — зазвичай ближчий до норми літературної мови; наприклад, із дублета arba || alba подав лише arba, із bet || beti || bat — лише bet, із persona || persuna (persūna?) — лише persona, із šėtonas || šatonas || satonas — лише šėtonas, із žmogus || žmuo — лише žmogus. В одну статтю злив visagalis і visagalis (при visagalis). Довші варіанти не відрізняються від коротших, наприклад (у дужках наведено форму, винесену в заголовок): iki || ik (iki), jis || jisai (jis), jogi || jog (jog), mažai || maža || mažu || maž (mažai), neg || negu (neg), nes || nesa (nes), net || nete (net), nug || nugi (nug), pagal || pagalai (pagal), pats || patis || patsai || patsai (pats), pent || pen (pent), tada || tad (tada), tarp || tarpu (tarp), tas || tasai || tasiau (tas), vienaip || vienaipo (vienaip), viešpats || viešpatis (viešpats). Найчастіше окремо не подаються довші варіанти з часткою g(i), наприклад, drinag (є лише drin), jukai (juk), kanag (kana), kodrinag (kodrin), norintig (norint), nuog, nug, nog (nuo), prieg (а також pri, наведене при чужому Давкші варіанті prie), teipag, teipagu, teipajag, teipjau, teipaug, teipog, teipogu тощо (усі наведені при чужому Давкші taip), vienoking (vienoki). Натомість окремо подано jeig, kadaig, kaipog поряд із jei, kada, kaip. Пор. також злиття варіантів власних назв (зазвичай подано той, що більше нагадує польський відповідник; його наведено в дужках): Abrahamas || Abromas (Abrahamas), Barnaba || Barnabas (Barnaba), Christus || Kristus (Christus), Eva || Jeva (Eva), Izidorius || Isodoras (Izidoras — чужий Давкші), Jobas || Jonas (Jobas), Jokūbas || Jakoboas (Jokūbas), Judošius || Judas (Judošius), Saulas || Saulius (Saulas), навіть Vengrai || Ungarai (Vengrai)!

Зрозуміло, що в окремих випадках укладачеві було б нелегко визначити вихідну форму слова, вживаного Давкшею; наприклад, за формою loc. pl. Synos 91₃₀ реконструювати називний відмінок назви Китаю (Sina, Sinos?). Але до таких реконструкцій можна було додати знак питання. До форм, які дуже відрізняються від сучасних, можна було додати посилання на сучасні. Посилання варто було використати й для виокремлення близьких варіантів. Треба сказати, що укладач узагалі уникає посилань, вони

191

доволі рідкісні. Ширше використання посилань дало б змогу задовольнити потреби не лише лексикографів, а й дослідників мови Давкші.

Дуже став би у пригоді ширший і докладніший опис структури індексу-словника, який полегшив би читачеві користування виданням. Слід було принаймні обґрунтувати найважливіші принципи укладання індексу-словника. Можливо, тоді відпала б принаймні частина висловлених тут зауважень.

Ще кілька зауваг щодо трактування окремих мовних форм Давкші. Укладач подає як заголовні слова, наприклад, dangujejis, dienojejis, žemėjejis, pragarejis, viduryejis⁵, viršujejis тощо. Треба писати dangujejis, dienojejis, žemėjejis, pragarejis, viduryejis, viršujejis… На це вказує як походження форм (пор. прикметникову жмудську форму подібного творення loc. sg. m. baltamėjė «у білому»), так і правопис Давкші.

Не всюди вдалося розрізнити суфікс -ymas від -imas, пор. išdraskimas поруч із papiktymas, sumišymas.

Замість išlepęs, juodkunigai, pasimėgti, paspalytas, prisiegti, treškšti, žėkas, žiegorius, Laurinas, Mednikai, Pilipas, Salamonas мають бути išlepęs (пор. діалектне написання Давкші в g. sg. išzlāpusio 167₁₈), juodaknygiai (!), pasimėgti, paspalitas, prisiekti, treškšti, žėkas, žiegorius, Laurynas, Mednykai, Pilypas, Saliamonas.

Є й кілька друкарських помилок, наприклад, замість заголовних слів apsipausyti, binges, įsakymas, išsiūsti, kalinėjs, parsiūsti, pebausti, pelėda, prizopostyjimas, susesti, sutaryti, sužėlesi, takotojas, sirijiškas має бути apsipjaustyti (apsipjaustyti), binges, įsakymas, išsiūsti, kalinėjs, parsiūsti, perbausti, pelėda, prizopostyjimas, susėsti, sutaryti, sužėlusi, tykotojas, sirijiškas.

У працях такого типу на практиці дуже важко уникнути певних недоліків і неточностей. Але не це визначає цінність видання. Найважливіше, що завдяки Ч. Кудзіновському дослідники тепер матимуть зареєстрованими всі слова постили Давкші, усі їхні форми, і надалі їм не доведеться шукати по всій постилі те чи інше слово чи його окрему форму. Ч. Кудзіновський виконав справді велику й дуже потрібну роботу. За це всі ми маємо бути йому вдячні. Це вражаюче видання, взірець для всіх нас, що спонукає взятися за укладання індексів-словників до інших пам’яток литовської мови.

Zigmas Zinkevičius

⁵ Поряд із f. naktijeja (з -ij-) діалект Давкші міг мати також -ij-, а не -yj-, пор. dial. loc. sg. naktį «уночі». Однак укладачеві слід було вживати форми одного типу.

192