СОЦИАЛИНĖS LINGVISTIKOS PROBLEMOS

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XIX (1979)

Нійоле МЯРКЕНЕ

ФУНКЦІОНУВАННЯ І ВИКЛАДАННЯ РОСІЙСЬКОЇ МОВИ У СФЕРІ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЛИТОВСЬКОЇ РСР

Питання функціонального розвитку мов останнім часом стали об’єктом вивчення соціолінгвістики. Вирішальна роль у розвитку та розв’язанні проблеми функціонування мов належить радянському мовознавству (Дешерієв Ю. Д., 1966, 1968).

У зв’язку з розвитком суспільних функцій національних літературних мов у радянський час посилилася увага лінгвістів до поглибленого вивчення питань функціонування окремих національних мов. Ці питання висвітлюються і в працях литовських мовознавців (Kruopas J., 1967; Михальченко В. Ю., 1975).

Однак невивченим залишається питання про розподіл суспільних функцій російської та литовської мов в окремих сферах суспільного життя литовського народу. Це питання не було предметом спеціального дослідження. Зокрема, така специфічна, особливо в умовах НТР, сфера застосування російської мови, як сфера вищої освіти, не досліджена. Відомості про функціонування російської мови в різних республіках містяться лише в праці Ю. Д. Дешерієва (1976). Не проводилася широка дослідницька робота, яка висвітлювала б особливості функціонування другої мови в зазначеній сфері та питання взаємодії литовської й російської мов у процесі навчання останньої. З іншого боку, нині вже є певні наукові передумови для дослідження в цьому напрямі. В. Ю. Михальченко вивчала питання розвитку національно-російської двомовності, торкаючись і IV ступеня розвитку литовсько-російської двомовності¹. Так, на її думку, „аналіз анкетного матеріалу та дані бесід з інформантами свідчать про розширення функцій другої мови на четвертому ступені порівняно з іншими ступенями двомовності“ („Развитие...“, 1976, с. 340).

Актуальність порушеної проблеми та потреба у вивченні зазначеного питання підкреслюються й іншими авторами. „Закономірно, що на сучасному етапі розвитку нашого суспільства знання російської мови стає внутрішньою потребою кожної радянської людини, тим більше фахівця з вищою освітою. Необхідно проаналізувати актуальні проблеми викладання російської мови у вишах і середніх спеціальних навчальних закладах нашої республіки, окреслити шляхи подальшого вдосконалення цієї важливої ланки процесу навчання та виховання з підготовки фахівців“ (Жкукавскас К., 1976).

Розглянемо проблеми функціонування російської мови у сфері вищої освіти на загальному тлі співвідношення суспільних функцій литовської та російської мов у республіці.

У радянський час литовський народ досяг значних успіхів у всіх галузях економічного, соціального та культурного життя. Це не могло

¹ Ми приєднуємося до виокремлення чотирьох ступенів розвитку двомовності, представленого в методичній літературі та в цій книжці („Развитие...“, 1976).

53

не могло не позначитися на литовській мові, особливо на її лексиці та фразеології, які зазнали впливу нових явищ у житті литовського народу. Радянська дійсність, ленінська національна політика відкрили нові можливості для розвитку литовської мови, особливо для її суспільних функцій. Із 22 сфер застосування, виокремлених Ю. Д. Дешерієвим (1976, с. 299), у 18 провідна роль належить литовській мові. Поряд із литовською важливу роль у житті Литви відіграє російська мова. Основним типом двомовності стала литовсько-російська двомовність (Видугирис А., Каралюнас С., 1972).

Литовська мова використовується в усіх сферах суспільного й культурного життя республіки. Вона також є основною мовою навчання у вишах Литви. Можна виокремити кілька функцій, які виконує російська мова у сфері вищої освіти: а) російська мова як предмет викладання; б) російська мова як мова навчання; в) російська мова як засіб опанування спеціальності; г) російська мова як засіб міжнаціонального спілкування.

У 1976/77 навчальному році у вишах республіки групи з російською мовою навчання становили 11% загальної кількості академічних груп. Крім того, російська мова застосовується у вишах як засіб опанування спеціальності, оскільки спеціальної літератури литовською мовою з різних галузей науки недостатньо. У республіці, звичайно, видається навчальна література для закладів вищої освіти. У 1970 р. у республіках Прибалтики було випущено 400 видань для вишів (Дешерієв Ю. Д., 1976). Нині обсяг науково-технічної інформації дуже швидко зростає, тому всю основну світову науково-політичну літературу практично неможливо перекласти мовами союзних республік (зокрема й литовською). Крім того, майбутні фахівці мають ознайомитися з науковими досягненнями вчених інших союзних республік. Усе це сприяє розвитку національно-російської двомовності, розширенню словникового запасу за рахунок спеціальної термінології. Інтерес становлять питання: наскільки широко російська мова застосовується як засіб опанування спеціальності, яким є співвідношення функцій рідної та другої мов у цій сфері, яким чином розподіляються сфери вживання російської та литовської мов.

Використання російської мови як засобу опанування спеціальності дуже тісно пов’язане з її застосуванням як предмета викладання: без достатнього обсягу знань з російської мови та належного рівня володіння нею майбутній фахівець не може читати літературу з відповідної галузі науки, а спочатку вона видається саме російською мовою. Отже, навчання російської мови у виші, як і в школі, має бути цілеспрямованим. У широкому розумінні метою навчання другої мови є «цілеспрямоване формування національно-російського білінгвізму» (Журавлев В. К., 1976). Хоча теоретично IV ступінь розвитку національно-російської двомовності — це рівень досконалого володіння першою та другою мовами, в умовах республіки цілком виправданим є одне з головних завдань, поставлених програмою для вишів («Программа…», 1965), — заповнити прогалини у знаннях другої мови, здобутих білінгвами на попередніх ступенях розвитку двомовності. У цьому разі російська мова слугуватиме предметом викладання. Тому зрештою викладання російської мови у виші є не самоціллю, а цілеспрямованим формуванням білінгвізму на найвищому ступені його розвитку, тобто розвитком умінь і навичок почергового використання рідної та російської мов у повсякденній практичній діяльності. У зв’язку з цим актуальними залишаються проблеми інтерференції, оскільки в процесі взаємодії мов (рідної

54

та другої) на перший план виходить вплив рідної мови. Інтерференція нейтралізується викладанням другої мови в середній школі. Безумовно, цьому сприяє типологічна близькість литовської та російської мов. Однак, як показує практика, залишкові явища впливу рідної мови спостерігаються й надалі, що, своєю чергою, позначається на правильності мовлення студентів і культурі їхнього мовлення.

Можна виокремити й друге найважливіше завдання викладання у виші: домогтися, щоб студенти опанували науковий стиль відповідної галузі. Наявні програми практичного курсу певною мірою передбачають роботу з професійною лексикою, однак їй приділено недостатньо уваги. Встановлено, що більшість білінгвів знає основні терміни російською мовою, але приблизно 16% обстежених не володіють навіть основними російськими термінами зі своєї спеціальності, що фактично позбавляє їх можливості користуватися другою мовою в процесі опанування фаху («Развитие...», 1976, с. 339). Це негативно впливає на підготовку майбутніх фахівців, оскільки спеціальної літератури з різних галузей науки немає в повному обсязі.

Постає проблема укладання словникового (термінологічного) мінімуму, необхідного для читання спеціальної літератури другою мовою. Не досліджено питання визначення ролі інтернаціональної лексики в процесі читання та сприймання текстів за фахом.

Дослідження термінологічного мінімуму та визначення ядра термінології окремих галузей науки, без яких неможливі професійне спілкування другою мовою й читання спеціальної літератури, могли б допомогти з’ясувати це питання.

Тут потрібні спеціальні дослідження, спрямовані на виокремлення термінологічного мінімуму та вивчення рівня його засвоєння студентами. З іншого боку, важливо встановити, чи розуміє студент текст за своєю спеціальністю другою мовою і чи може передати його зміст, виступити з повідомленням тощо.

Російська мова на IV ступені розвитку національно-російської двомовності, за нашими спостереженнями, застосовується і як засіб навчання, і як засіб міжнаціонального спілкування. Специфіка сучасного студентського життя (навчальні й пізнавальні екскурсії, інтернаціональні зв’язки, розвиток спортивного руху, художньої самодіяльності, робота в студентських будівельних загонах, багатонаціональні академічні колективи тощо) значною мірою цьому сприяє. Необхідно з’ясувати сфери застосування російської мови як засобу міжнаціонального спілкування, визначити, для яких видів мовленнєвої діяльності (читання, аудіювання, письмо) характерне використання мови міжнаціонального спілкування в студентському середовищі.

Виявлення особливостей використання російської мови є актуальним, оскільки на сучасному етапі розвитку соціолінгвістики її функції в окремих сферах застосування не досліджено. Такі дослідження, імовірно, визначать чинники, що впливають на основні аспекти й зміст навчання, а також допоможуть викладачеві організувати роботу зі студентами так, щоб у процесі вивчення російської мови вони набули тих мовних знань і навичок, які є найважливішими для подальшої практичної діяльності. Таке дослідження має також теоретичне значення. Детальне й поглиблене вивчення стану застосування російської мови в цій сфері допомогло б окреслити можливі шляхи оптимізації процесу вивчення другої мови, що сприяло б підвищенню культури мовлення.

Ставлячи питання про функціонування мов у тій чи іншій сфері, слід враховувати своєрідність кожної з них, можливість або неможливість кіль-

55

якісної інтерпретації статистичних даних. Так, кількісне вираження дослідження щодо окремих сфер застосування російської мови буде різним, оскільки самі сфери різняться за характером і охопленням. Якщо використання російської мови як засобу навчання стосується лише деяких студентів і можна точно встановити його параметри та тенденції розвитку, то застосування російської мови як засобу міжнаціонального спілкування дуже важко піддається кількісній інтерпретації: дані анкет менш точно відображають картину докладного використання російської мови. У відносини з російською мовою як предметом викладання і як засобом опанування спеціальності вступають усі студенти, і саме таке функціонування цієї мови настійно диктує необхідність виявлення взаємодії мов у процесі навчання, проблем російської мови як засобу міжнаціонального спілкування.

Оскільки не всі учні середньої школи достатньо добре опановують рівень розвитку національно-російської двомовності III ступеня (Мажу-лис Ф., 1969; Михальченко В., 1971), актуальною залишається проблема взаємодії мов, впливу рідної мови на російське мовлення студентів. У мовленні білінгвів трапляються відхилення на фонетичному, лексичному, граматичному та стилістичному рівнях („Развитие…“, 1976, с. 336—340). Однак, на відміну від середньої школи, такі відхилення властиві не всім студентам, а лише тим, хто недостатньою мірою опанував нормативне російське мовлення. Тому надзвичайно актуальним є з’ясування: а) частотності відхилень на різних рівнях; б) соціальних параметрів, що визначають збереження інтерференції після IV ступеня розвитку національно-російської двомовності; в) ролі навчання другої мови у вищому навчальному закладі у формуванні навичок студентів у царині опанування наукового стилю, термінології відповідної галузі науки; г) граматичних тем, недостатнє засвоєння яких спричиняє інтерференцію; д) специфіки прояву інтерференції в царині опанування наукового стилю.

Виокремлення двох моментів у процесі навчання російської мови (надолуження прогалин у знаннях другої мови, набутих білінгвами на попередніх ступенях розвитку національно-російської двомовності, а також проблема опанування наукового стилю й термінологічного мінімуму), на наш погляд, є дуже важливим і актуальним, оскільки саме вони визначають специфіку навчання російської мови у вищій школі в теперішній період.

Таке широке формулювання питання, що враховує фактичний стан застосування російської мови у сфері вищої освіти, дало б змогу не лише визначити основні суспільні функції російської мови та основні сфери прояву інтерференції, а й зрештою науково обґрунтувати рекомендації щодо побудови програми практичного курсу російської мови.

Литература

Kruopas J. Lietuvių literatūrinės kalbos vystymasis praeityje ir tarybiniais metais. – Kn.: Lietuvių kalba tarybiniais metais. V., 1967.

Видугирис А., Каралюнас С. К вопросу о типах двуязычия в Литовской ССР. – В кн.: Проблемы двуязычия и многоязычия. М., 1972.

Дешериев Ю. Д. Закономерности развития языков в советском обществе. – М., 1966.

Дешериев Ю. Д. Проблемы функционального развития языков и задачи социолингвистики. – В кн.: Язык и общество. М., 1968.

Дешериев Ю. Д. Закономерности развития литературных языков народов СССР в советскую эпоху. Развитие общественных функций литературных языков. – М., 1976.

Жукаускас К. Совершенствуем обучение русскому языку. – Tarybinė mokykla, 1976, Nr. 4.

56

Журавлёв В. К. Принцип учета соотношения функций русского языка и родного языка в методике преподавания русского языка нерусским. — В кн.: Тезисы докл. науч. конф. Нальчик, 1976.

Мажулис Ф. Об интерференции при изучении глаголов прошедшего времени. — В кн.: За развитие методики обучения русскому языку и литературе в литовской школе. Каунас, 1969.

Михальченко В. Ю. Особенности речи учащихся в условиях литовско-русского двуязычия. — В кн.: Взаимодействие языков в процессе обучения. Вильнюс, 1971.

Михальченко В. Ю. О функционировании языков в Литовской ССР. — В кн.: Социолингвистические проблемы развивающихся стран. М., 1975.

Программа по практическому курсу русского языка для национальных групп вузов союзных и автономных республик. — М., 1965.

Развитие национально-русского двуязычия. — М., 1976.

Кафедра русского языка Шяуляйский педагогический институт им. К. Прейкшаса

RUSŲ KALBOS FUNKCIONAVIMO IR DĖSTYMO LIETUVOS TSR AUKŠTOJO MOKSLO SFEROJE KLAUSIMU

Reziumė

Rusų kalba Lietuvos TSR aukštojo mokslo sferoje atlieka šias funkcijas: a) ji yra dėstymo dalykas, b) 11% akademinių grupių mokymosi kalba, c) specialybės įsisavinimo ir d) tautų bendravimo priemonė. Norint nustatyti pagrindines rusų kalbos visuomenines funkcijas, interferencijos pasireiškimo pagrindines sferas ir ypač moksliškai pagrįsti rusų kalbos praktinio kurso ir programos sudarymo rekomendacijas, siūloma išaiškinti štai ką: a) nukrypimų nuo norminės rusų kalbos dažnumą fonetikoje, leksikoje, gramatikoje ir stilistikoje, b) socialinius parametrus, sąlygojančius interferencijos išlikimą, įsisavinus IV laipsnio lietuvių-rusų dvikalbystę (baigus aukštąją mokyklą), c) antrosios (rusų) kalbos mokymosi reikšmę aukštojoje mokykloje, formuojant studentų mokslinio stiliaus ir atitinkamos mokslo šakos įsisavinimo įgūdžius, d) gramatines temas, kurias nepakankamai įsisavinus, pasireiškia interferencija, e) interferencijos pasireiškimą, įsisavinant mokslinį stilių.

1