MOKSLO KALBOS KULTŪROS IR TERMINOLOGIJOS PROBLEMOS

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXIV (1985)

ZOFIJA BABICKIENĖ

ПОДАННЯ РЕГУЛЯРНИХ ПОХІДНИХ ЗНАЧЕНЬ У ТЛУМАЧНИХ СЛОВНИКАХ ЛИТОВСЬКОЇ ТА РОСІЙСЬКОЇ МОВ

1. Вступні зауваги

Традиції дослідження семантичних процесів сприяли виникненню проблем регулярної полісемії. Загальні закономірності утворення похідних значень є одним із найважливіших питань аналізу багатозначного слова. Досі в теорії та практиці лексикології досить мало досліджували багатозначні слова, яким властиві регулярні похідні значення. У лексикографічній практиці немає критеріїв і принципів, керуючись якими ці значення добиралися б до тлумачних словників. Тому однією з найскладніших проблем лексикографії є побудова семантичної структури багатозначного слова, визначення значень та їхніх відтінків. У цій статті йдеться про розгляд подання регулярних похідних значень багатозначних іменників у тлумачних словниках литовської та російської мов.

Із п’яти тлумачних словників литовської (LKŽ — 528, DŽ — 330)¹ та російської (DAŽ — 577, MAŽ — 524, RKŽ — 478) мов було відібрано загалом 2437 багатозначних іменників, які класифікували за лексико-семантичними групами, а ті, своєю чергою, — за більшими класифікаційними одиницями — типами ². Результати дослідження подано в таблиці наприкінці статті. У верхніх частинах комірок зазначено кількість досліджуваної лексико-семантичної групи слів у відсотках, а нижня частина комірки показує кількість тих слів (у%), у гніздах яких зафіксовано регулярні похідні значення, їхні відтінки та вживання. Дослідження демонструють продуктивність типів регулярної полісемії у тлумачних словниках литовської та російської мов. Порівнюючи числа у верхній і нижній частинах комірки, можемо встановити такі закономірності: а) регулярні похідні значення властиві всім багатозначним словам лексико-семантичної групи (числа у верхній і нижній частинах комірки збігаються); б) не для всіх досліджуваних слів у тлумачних словниках обох мов зазначено похідні значення (відсотки в нижній частині комірки менші за верхні);

¹Скорочення див. наприкінці статті.

²Семантична структура багатозначного слова настільки складна, що не всі лексико-семантичні групи слів вдалося об’єднати в типи.

223

в) тлумачні словники литовської та російської мов зовсім не позначають регулярних похідних значень у словникових гніздах іменників окремої лексико-семантичної групи (нижня частина комірки дорівнює нулю).

У більшості випадків нижчий результат у нижній частині комірки для лексико-семантичної групи слів свідчить про неоднакову фіксацію регулярних похідних значень у цих тлумачних словниках. Що зумовлює таке подання похідних значень багатозначних слів у лексикографічній практиці?

2. Чинники, що визначають позначення регулярних похідних значень у тлумачних словниках різних типів

Подання семантично однорідних багатозначних слів у тлумачних словниках різних типів залежить від лінгвістичних (продуктивності лексико-семантичної групи слів, актуальності слів та їхніх значень, частотності вживання тощо) і екстралінгвістичних (типу словника) чинників.

Подання регулярних похідних значень у тлумачних словниках визначається продуктивністю лексико-семантичної групи слів. Результати дослідження свідчать, що найпродуктивніші типи [«сукупність»—«частина цієї сукупності», «об’єкт дії (матеріал, з якого щось виготовляють)»—«результат цієї дії», «об’єм, місткість»—«її вміст»] докладніше представлені у великих і середніх тлумачних словниках і значно рідше — у словниках малого типу. А менш продуктивні лексико-семантичні групи («міра сипких речовин»—«посудина для вимірювання речовин», «засіб зображення, матеріал»—«твір мистецтва») і регулярні похідні значення пропорційно нечисленні в тлумачних словниках усіх типів. Регулярні похідні значення деяких слів уживаються в нелітературному мовленні (наприклад, у лексико-семантичній групі «птах»—«м’ясо цього птаха як харчовий продукт»—«страва, приготовлена з нього»: курка, гуска), тоді як у літературному мовленні поширені суфіксальні похідні (курятина, гусятина). Через це статистичні результати для деяких клітинок виявилися незначущими. Тлумачні словники середнього й малого типів зазвичай укладають, керуючись загальними принципами відбору слів. Наприклад, DZ не фіксує таких іменників: bimbiras, čibuliokas, laišis, panelė, patisonas, pepinas, а до RKZ не включено такі рідко вживані ³ слова: некан, тернослив, патиссон, мангостан, тамаринд. Частотність уживання слів не завжди є найважливішим критерієм їх відбору до MAŽ і RKZ, оскільки в цих словниках є й досить рідко вживані слова, наприклад: тмин, чечевица, маслина, каштан, кабачок, абрикос тощо. У таких випадках слід зважати на усталеність і актуальність слів та їхніх значень. Значення й відтінки значень, неактуальні для сучасного вжитку, до словника малого типу не включаються. Наприклад, у гнізді слова bėralas значення «хліб із невіяного жита» не зафіксоване в DZ. Справді, зі зміною способу життя й умов такий хліб більше не печуть. Із зникненням самої реалії зникає й потреба фіксувати її мовне вираження. Небеактуальні значення й їхні відтінки не заносять до словника малого типу.

³ Частотный словарь русского языка.— М., 1977.

224

Слово стає неактуальним, і потреба фіксувати його мовне вираження відпадає. Актуальність слова та частотність його вживання не завжди визначають важливість регулярного похідного значення. У російській мові в гнізді слова медведь (частотність уживання досить висока — 40) у MAŽ значення «ведмеже хутро» подано не лише як таке, що втратило актуальність, а й як стилістично конотований елемент. (Ведмеже хутро в російському побуті справді вживають досить рідко, тому й позначуване цим словом значення не поширене, але стилістично конотоване.) Неактуальні похідні значення та їхні відтінки в тлумачних словниках литовської та російської мов позначають ремарками psn., устар. Наприклад, у гніздах слів мускус і пенка у MAŽ значення «вироби з цих матеріалів» подано з ремаркою устар. Вважають, що ці ремарки додано через те, що слова рідко вживаються. Трапляються випадки неточного вживання ремарки psn. Наприклад, у LKŽ слово grafas подано з ремаркою psn., тоді як у DŽ цю ремарку цілком обґрунтовано не вживають, оскільки слово grafas у литовській мові, схоже, не є застарілим, а належить до категорії історизмів.

Нижній показник для лексико-семантичної групи слів «територія»—«люди, які живуть або перебувають на ній» (0,9%, 0,7%) значно нижчий за верхній (2,4%, 2,9%), оскільки досліджувалися слова, що втратили значущість у сучасній мові (наприклад, seniūnija). Лексико-семантичній групі слів «установа»—«її будівля, приміщення»—«люди, які в ній працюють» властива тричленна структура. Проте не всі досліджувані слова мають три компоненти. (Мабуть, тому нижній результат підрахунку значно менший за верхній.) Регулярні похідні значення деяких слів широко вживаються в літературній мові. Наприклад, у словниковому гнізді іменника salė як відтінок значення подано «публіка, що зібралася в такому приміщенні, глядачі, слухачі». У художній літературі таких висловів справді чимало, наприклад: У залі й далі гомоніли, але вже не так голосно P 1976 12. Особливість зали як приміщення полягає в тому, що вона заповнюється людьми, які зазвичай виконують певні функції; тому під час підготовки нового видання DŽ рекомендовано включити це регулярне похідне значення і до словника малого типу.

Особливо численною є лексико-семантична група слів «будівля, приміщення»—«люди, які перебувають у них». Люди віддають перевагу якомога коротшому вислову, широко поширеному в розмовному мовленні, наприклад: Через деякий час уся палата стверджувала, що тоді в мене градом котилися сльози. Здивування змінюють коментарі. Палата оживає. — Вивезти, — сказав лікар санітарці. Палата мовчала. Смерть справді дуже важко усвідомити Mač LN 113; Диференціювати аудиторію, знати її потреби та рівень освіченості, безперечно, необхідно LM 1979 4; Які можливості має художник, щоб пізнати аудиторію, готуючись до виїздів? LM 1979 4; Про думку аудиторії дізнаємося на конференціях глядачів і слухачів LM 1978 32. У лексикографічній практиці особливо важлива стилістична характеристика всього слова та його значень. Спираючись на твердження про три шари формування переносних значень багатозначного слова (верхній, середній і

15 Užsak. Nr. 1007

225

нижній ⁴, регулярна полісемія засвідчує розвиток семантичної структури слова в напрямі нижнього шару, тому більшість регулярних похідних значень та їхніх відтінків стилістично нейтральні. Значення, що виникли метонімічним шляхом, зазвичай просто відображають дійсність і є переносними за походженням. Крім того, значення багатозначного слова, утворені метонімічно, позначають такі явища дійсності, яким не властива суб’єктивна оцінка мовця, тому утворені таким чином значення найчастіше стилістично нейтральні.

Попри загальну тенденцію до стилістичної нейтральності, регулярні похідні значення іменників у деяких лексико-семантичних групах литовської та російської мов мають певну стилістичну конотацію, зумовлену особливостями основних номінативних значень. Для лексикографів особливо важливо, щоб стилістичне маркування слів у тлумачних словниках відповідало реальному стану в усій мовній системі ⁵. Стилістично конотованими є похідні значення російських іменників, що утворюють лексико-семантичну групу «музичний інструмент»—«людина, яка грає на цьому інструменті» (наприклад, флейта, скрипка, фагот, кларнет). Особливо продуктивно похідні значення утворюються в розмовному професійному мовленні. Нижній статистичний показник для лексико-семантичної групи слів «тварина»—«хутро цієї тварини» в LKŽ і DŽ значно нижчий за верхній. Однією з причин може бути широке вживання в літературній мові похідних із суфіксом -ena для позначення хутра звірів (br iedena, kiaurena, lapena, vilkena). Регулярні похідні значення властиві словам audinė, nutrija, які не мають суфіксальних похідних. У нелітературному мовленні в значенні хутра тварини вживаються й литовські іменники: lapė, šuo та ін.

Під час відбору слів та їхніх значень до тлумачних словників дуже важливо зважати на стилістичну конотацію. Іменник kinka із лексико-семантичної групи слів «частина тіла людини»—«одяг, що її покриває» зазвичай вживається лише в розмовному мовленні, тому DŽ фіксує тільки його поширеніше значення «нога; гомілка; стегно; підколінна ямка». Почасти через це нижчий статистичний показник цієї групи в DŽ (3,2%) дещо менший, ніж у LKŽ (3,8%).

Подання регулярних похідних значень залежить від типу тлумачного словника. У лексикографічній практиці розрізняють три типи тлумачних словників:

⁴ Верхній шар переносних значень охоплює пласти індивідуальної поетичної мови. На цей шар зважають, укладаючи словник мови письменника, де образність є одним із найважливіших елементів. У нижньому шарі розвитку переносних значень цей елемент зазвичай зникає, а значення, що виникають у такий спосіб, є предметом як загальних літературних словників, так і словників літературної мови. — Л е н д ь е л Л. «Переносное значение или «образное употребление слова»? — В кн.: Лексикография и лексикология. М., 1972, с. 58—59.

⁵ Деякі російські мовознавці приділяють проблемам такого типу особливу увагу. Намагаються досягти стилістичної уніфікації не лише в межах одного тлумачного словника, а й у тлумачних словниках різних типів. Див.: С к л я р е в с к а я Г. Н. Заметки о лексикографической стилистике.—В кн.: Современность и словари. Л., 1978, с. 101—111.

226

великий (LKŽ, DAŽ), середній (MAŽ) і малий (DŽ, RKŽ), які відрізняються не лише обсягом, а й цілями, від яких залежать не тільки добір словникового матеріалу, структура словникових гнізд, а й увесь опис їхніх значень⁶. Завдяки широкому обсягу великий тип тлумачного словника може охопити всю лексико-семантичну систему мови й якнайповніше подавати регулярні похідні значення. LKŽ (тезаурус) має набагато більші можливості, ніж DŽ, описувати слова, яким властива регулярна полісемія, тим більше, що в цьому словнику лексику подано з погляду походження, вживання, норми та інших аспектів. LKŽ відрізняється від інших тлумачних словників великого типу (наприклад, польських, російських) тим, що його основним джерелом є литовські діалекти — жива народна мова. Опис багатого й різноманітного діалектного матеріалу мовних фактів має дуже велике значення для розкриття розвитку формування літературної мовної норми.

Як зазначає мовознавиця Л. Ковтун, «аналіз значення слова в розмовній мові виявляє саме такі джерела й причини коливань мовної норми, її старіння та оновлення, які неможливо було б з’ясувати, навіть скрупульозно досліджуючи зв’язки між словами, що формують це значення лише в текстах літературної мови»⁷. Діалектна лексика LKŽ особливо важлива не лише з погляду розвитку мовної норми, а й для семантичного аналізу структури багатозначного слова. Адже насправді саме такі словники, як LKŽ, можуть показати, які значні можливості розвитку семантичної структури слова приховані за межами літературної мовної норми. Це підтверджує і численність регулярних похідних значень іменників деяких лексико-семантичних груп у LKŽ.

Принципи добору слів та їхніх значень, на яких ґрунтується укладання DŽ, обмежують можливості якнайповнішого подання похідних значень іменників. Одне з найважливіших завдань DŽ — унормування лексики. Тому деякі регулярні похідні значення, їхні відтінки та вживання, наприклад: linas «лляне полотно», medus «п’янкий напій, виготовлений із меду; мед», pusnaktis «їжа, яку їдять у цей час доби»; rūgtis «стебло, зерно цієї бур’янистої рослини» у DŽ не фіксуються. Більшість досліджуваних у LKŽ слів, яким властиві регулярні похідні значення (наприклад: brandė, griežtinė, kibišas, kotiniai, ropučiai тощо), до DŽ взагалі не включаються.

Регулярні значення багатозначних іменників російської мови найповніше подано в DAŽ і MAŽ. Про це свідчать і наведені нижче статистичні результати для лексико-семантичних груп. Наприклад, більшість слів лексико-семантичної групи «рослина» — «плід цієї рослини»: морель, мирика, пинанга, цитрон, мангостан тощо — у словнику малого типу взагалі не фіксуються.

⁶ Євгенєва А. П. Визначення у тлумачних словниках.— У кн.: Проблема тлумачення слів у філологічних словниках (Матеріали наради 31 жовт.—3 листоп., 1961 р.). Рига, 1963, с. 8.

⁷ Ковтун Л. С. Специфіка характеристики значення слова у словниках різного типу.— У кн.: Тези доповідей на нараді, присвяченій підсумкам роботи над «Словником сучасної російської літературної мови» (1948—1956) і перспективам роботи над словниками сучасної російської літературної мови. Л., 1966, с. 12.

227

Лінгвістичні й екстралінгвістичні чинники, що зумовлюють позначення регулярних похідних значень іменників у тлумачних словниках литовської та російської мов, досить тісно пов’язані між собою, і часто буває важко визначити, який із них є найважливішим під час дослідження лексико-семантичних груп слів.

3. Принципи опису багатозначних слів

Укладаючи тлумачний словник будь-якої мови, спостерігаємо дві протилежні тенденції: одна з них — пошук однакових способів опису семантично однорідних багатозначних слів, що формують типологію регулярної полісемії ⁸, інша — прагнення знайти індивідуальні, своєрідні критерії опису багатозначних слів, які якнайточніше відповідали б специфіці не лише слова, а й типу тлумачного словника.

Подаючи регулярні значення багатозначних слів, усі типи тлумачних словників зазвичай орієнтуються на певну семантичну модель. Ця тенденція особливо виразна у тлумачних словниках великого та середнього типів. Однак у кожному словнику вона витримується неоднаково. Ми бачили, що іноді у словнику фіксується лише одна частина певної лексико-семантичної групи. Наприклад, у гніздах слів фундук, гвоздика з лексико-семантичної групи «рослина»—«плід цієї рослини» у MAŽ і RKŽ фіксується лише значення «плід цієї рослини». У гнізді слова кокос у RKŽ зазначено лише значення «плід цієї рослини», а при інших прикладах цієї групи (шелковица, можжевельник) — «лише рослина».

У мові назви певних видів мистецтва найчастіше утворюються на основі окремих мистецьких творів (або навпаки), зі зростанням їхньої суспільної значущості й цінності. Так у мові формується лексико-семантична група «вид мистецтва»⇔«окремий твір цього виду мистецтва або їх сукупність». Укладаючи ж гніздо багатозначного слова у тлумачних словниках, дуже важливо охопити «основні поняття предметів або явищ дійсності, позначуваних цим словом» ⁹. Приклади показують, що слова plakatas, vitražas, mozaika, keramika вживаються також для позначення жанрів образотворчого мистецтва, живопису: Так народився новий жанр образотворчого мистецтва — художній плакат (LM 1979 48); Види монументального живопису — вітраж, мозаїка, настінний розпис — майже не розвивалися (LDI 125); Кераміка, як і інші галузі народного мистецтва, має характерні етнографічні риси (LDI 92). Обидва ці значення властиві й іншим словам цієї лексико-семантичної групи, наприклад: grafika, peizažas, skulptūra, tapyba тощо. Особливу увагу лексикографи приділяють…

⁸ Бабицкене З. И. Типи регулярної полісемії в іменниках російської та литовської мов.— У кн.: Діахронія і типологія мов: Лінгвістичні дослідження. М., 1980, с. 22—33.

⁹ Сороколетов Ф. П. Смислова характеристика термінів у тлумачних словниках.— Лексикографічний збірник, 1962, вип. 5, с. 126.

228

слід було б приділити увагу таким нещодавно виниклим значенням і узгодити їх із поданням інших слів цього типу в литовських і російських словниках.¹⁰

На утворення та позначення регулярних похідних значень у тлумачних словниках у гніздах багатозначних слів частково впливають також соціальне призначення та важливість предмета, матеріалу. Запозичення з лексико-семантичної групи «об’єм, місткість»—«кількість матеріалу, що вміщується в ній» reja зазвичай уживається для називання приміщення, у якому сушили зерно. Об’єкт, позначений цим словом, має вузьке спеціальне призначення. Тому слово reja, крім свого основного значення, вживається також для позначення «кількості зерна, що вміщується в такій клуні»: Tris rejas iškūlėm Vkš. Насправді предмети одного виду, що перебувають у певному приміщенні, можуть отримати назву цього приміщення, але якщо в ньому зберігаються різні предмети, називати їх іменем цього приміщення зазвичай неможливо (пор.: rūsys 1-ше і 2-ге значення LKŽ).

Хоча нижній статистичний показник лексико-семантичної групи слів «об’єм, місткість»—«кількість матеріалу, що вміщується в ній» удвічі менший за верхній показник — «кількість матеріалу, що вміщується в різних посудинах», у LKŽ він доволі широко зафіксований, наприклад: kubilas, kibiras, katilas, kaušas, gertuvė тощо. А деякі слова, що називають той самий об’єкт, але в діалектах мають різні граматичні й морфологічні особливості, наприклад: krepšys, krepšė, krežis, krežulys, pintė, pintinė та ін., не мають у словнику у своїх гніздах значення «кількість, що вміщується в них».

Від наявного ілюстративного матеріалу частково залежить укладання гнізда багатозначного слова, позначення похідних значень і їхніх відтінків. Більшість семантично споріднених слів, як-от згадані вище іменники на позначення місткості, яких у побутовій лексиці дуже багато, хоча й можуть називати кількість, що вміщується в таких посудинах, до словника не включені через брак ілюстративного матеріалу.

Соціальна значущість предмета чи об’єкта особливо виразно виявляється під час дослідження лексико-семантичної групи російських іменників «риба»—«страва, виготовлена з неї; консерви». У семантичних гніздах слів шпрот, краб, сардина, килька у DAŽ зазначено їхнє друге значення — «консерви з цієї риби», тоді як жоден лексикографічний ресурс не фіксує значення «консерви» у назвах інших поширених риб: треска, тунец, ставрида, скумбрия тощо. Очевидно, неоднакове відображення в словниках зумовлене самою об’єктивною дійсністю. Адже шпрот, шпроты найвідоміші саме як консервований продукт, а треска, ставрида та інші риби як харчові продукти зазвичай продаються в найрізноманітніших формах. Деякі ж риби (лосось, семга тощо) досить рідкісні, навіть зникають, тому MAŽ не фіксує значення «консерви з цієї риби».

Позначення регулярних похідних значень багатозначних слів у тлумачних словниках залежить також від походження та соціального характеру описуваних слів. Досліджуючи лексику литовської мови, помічено, що регу-

¹⁰ Сергеев В. Н. Семантически близкие термины изобразительного искусства в современных толковых словарях русского языка.—В кн.: Современная русская лексикография.—Л., 1975, с. 137—144.

229

лярні значення особливо властиві словам, широко вживаним у литовських діалектах (пор. семантичне гніздо слова balžienas у LKŽ та слова nailonas, katčiukas, які мають термінологічний характер і з’явилися в литовській мові порівняно недавно).

Широта семантичного обсягу багатозначних слів і важливість реалій, які вони позначають, порушують нові питання в лексикографічній практиці. І справді, у нормативному словнику набагато простіше описувати слова з вужчим семантичним обсягом. У семантичному гнізді слова klasė DŽ не фіксує значення «група учнів» поряд зі значенням «приміщення, де навчається група учнів», оскільки це багатозначне слово має досить складну семантичну структуру. Значно простіший і вужчий семантичний обсяг мають слова цього типу (оскільки вони вживаються для позначення певного приміщення та його вмісту) namas, salė, salonas тощо. Тут і постає питання: широта обсягу слова, важливість позначуваних ним реалій і межі словника. Виникає суперечність між складною семантичною структурою та реальними можливостями словника адекватно її описати.

Єдине подання регулярних значень багатозначних іменників, мабуть, неможливе не лише в тлумачних словниках усіх трьох типів, а й у кожному з них окремо. Причина — регулярність самих семантичних явищ. Семантика складається із загального та індивідуального. І все це має бути враховано в тлумачному словнику. Дослідниця лексичної та синтаксичної сполучуваності слів, редакторка словників неологізмів російської мови Н. Котелова стверджує: «якщо слова мають подібну семантичну деривацію, подібні денотати й те саме граматичне значення та належать до однієї семантичної групи, то ці особливості мають бути основою уніфікованого лексикографічного опису, проте не можна ігнорувати й індивідуальні семантичні відмінності слів. Відмінний опис подібних слів не завжди слід вважати лексикографічною непослідовністю» ¹¹. Адже в лексикографічній роботі особливо важливий творчий добір не лише окремих слів, а й їхніх значень. Наприклад, значення «підручник, у якому викладено основи науки» може набути назва будь-якої науки. Виняток можуть становити лише ті науки, що позначають широкі абстрактні поняття (наприклад, matematika, яка охоплює навіть кілька галузей науки). У таких випадках слід зважати також на культурно-історичний аспект (рівень науки, систему загальної освіти, навчальні курси та підручники). Можливо, укладачі LKŽ і DAŽ — словників, що найширше охоплюють лексику як нелітературної, так і літературної мови, — не цілком мають рацію, не включаючи значення «підручник» до гнізд слів biologija, psichologija, физиология, психиатрия, хирургия тощо.

Подання регулярних похідних значень у тлумачних словниках литовської та російської мов має чимало спільних рис, що виявляються у чинниках, які визначають позначення таких значень у тлумачних словниках різних типів, а також у принципах опису багатозначних слів. Крім того, більшості типів регулярної полісемії та лексико-семантичних груп властиві обидві мови.

¹¹ Котелова Н. З. Значение слова и его сочетаемость.—Л., 1975, с. 156.

230

Досліджуючи багатозначні іменники литовської та російської мов, було виявлено своєрідність лексико-семантичних систем обох мов. Лексико-семантична група «тварина»—«хутро цієї тварини» більш характерна для іменників російської мови, а «об’єм, місткість»—«її вміст», «час доби»—«їжа, яку їдять у цей час» — для литовської мови. Реалізація регулярних похідних значень у двох мовах відрізняється не лише продуктивністю чи непродуктивністю певної лексико-семантичної групи слів, а й засобами вираження похідних значень («хутро тварини» в литовській мові передається похідними з суфіксом -ena, у російській мові — словами, яким властиві регулярні похідні значення; для позначення «харчового продукту — супу» в литовській мові досить часто вживаються суфіксальні похідні, наприклад: bulvienė, kopūstienė, butrokienė; у лексико-семантичній групі «вид мистецтва, жанр»—«окремий твір цього виду мистецтва, жанру або їх сукупність» значення жанру в литовській мові виражається іменниками однини, а значення твору передається іменниками обох чисел; у російській мові і «жанр», і «сукупність творів» виражаються іменниками однини тощо).

Досліджувані лексико-семантичні групи формувалися не суто в зіставному аспекті, а й на основі логічних і лінгвістичних критеріїв, тому не можна стверджувати, що словники однієї з мов точніше й послідовніше подають регулярні похідні значення. Регулярні похідні значення одних лексико-семантичних груп докладніше подано в словниках російської мови, а інших — у литовській лексикографічній практиці.

4. Висновки

1. Позначення регулярних похідних значень багатозначних іменників під час укладання словникових статей залежить від типу тлумачного словника. Найповніше такі значення та їхні відтінки подано в LKŽ, DAŽ і MAŽ.

2. Неоднакова фіксація однорідних значень та відтінків тієї самої лексико-семантичної групи в лексикографічній практиці залежить: а) від продуктивності лексико-семантичної групи слів; б) від ступеня актуальності слова та його значень, поширеності й частотності вживання, а також від стилістичної конотації; в) від принципів опису багатозначного слова, які орієнтуються не лише на певні семантичні моделі, а й на унікальну характеристику значення слова; ч) від суспільного призначення, цінності та практичної важливості предметів або явищ, позначуваних цим словом; д) від нестачі ілюстративного матеріалу в картотеці словника, який підтвердив би наявність регулярного похідного значення в мові тощо.

3. Точніше й послідовніше позначати регулярні похідні значення багатозначних іменників у тлумачних словниках, можливо, допомогло б редагування словника (коли це можливо) не за абеткою, а системно, тобто за тематичними групами.

231

Подання регулярних похідних значень у тлумачних словниках литовської та російської мов

Типи

Лексико-семантичні групи

Словники

LKŽ

DZ

DAŽ

MAŽ

RKŽ

«Сукупність»—«, частина цієї сукупності»

«рослина»—«, плід цієї рослини» (персик, помідор, кмин, кокос, чорниця)

12,1 12,1

11,2 11,2

14,9 14,9

14,3 13,7

13,9 12,4

«рослина»—«, квітка, листя, гілки цієї рослини» (лаурел, липкас, кибис, сирень, эдельвейс)

10,1 9,2

10,2 8,8

6,2 5,5

6,5 6,3

5,8 5,4

«тварина»—«хутро тварини» (baronas, лисица, соболь, собака)

0,9 0,5

1,2 0,7

3,4 3,4

3,8 3,6

4,3 3,2

«вид мистецтва»—«, окремий твір цього виду мистецтва або їх сукупність» (romanas, grafika, музыка, керамика)

3,3 3,3

4,4 4,4

2,7 1,7

3,1 1,5

3,4 1,3

«наука»—«, дисципліна цієї науки»—«, підручник, у якому викладено основи цієї науки» (gramatika, химия, психология)

3,5 0,2

4,6 0,2

2,2 2,2

2,5 0

2,8 0,2

«народ, національність»—«, представник цієї національності» (финн, француз)

— —

— —

2,1 2,1

— —

1,3 1,3

«танець»—«, музика цього танцю» (klumpakojis, suktinis, valsas, танго, кадриль)

1,5 0,4

1,7 1,7

5,2 5,2

4,8 4

2,8 1,9

«ім’я», титул, науковий ступінь»—«людина, яка має це звання…» (profesorius, pulkininkas, лорд, генерал)

3,5 2,6

4,1 4,1

4,8 4,8

5 5

5,1 4,5

«голос»—«співак із таким голосом» (tenoras, бас, контральто, сопрано)

0,9 0,9

1,2 1,0

1 1

1 1

1,1 1,1

«Об’єкт дії (матеріал, з якого щось виготовляють)»—«, результат цієї дії»

«матеріал (тканини, сплави тощо)»—«, виріб із нього (одяг, посуд)» (гор- ланас, аксомас, золото, серебро, фланель)

8,2 5,9

9,3 7,3

9,1 9,1

9,5 8,6

10,3 9,2

«дерево»—«, деревина цього дерева» (raudonmedis, eglis, явор, орех)

4,6 1,5

5,9 0,5

2,1 1,4

2,3 0,2

2,6 0,4

«рослина або плід цієї рослини»—«, продукт переробки з них, харчовий продукт» (garstyčia, ramunėlė, mėta, шалфей, соя)

4,8 4,8

— —

6 6

5,7 5

5,4 4,9

«риба»—«, страва, приготовлена з неї; консерви» (tunas, menkė, лосось, форель)

2,9 0

2,0 0,2

4,8 1,4

4,6 0,4

5,1 0,2

232

Lentelės tęsinys

Типи

Лексико-семантичні групи

Словники

LKŽ

DŽ

DAŽ

MAŽ

RKŽ

«птах»—«м’ясо цього птаха як харчовий продукт»—«страва, приготовлена з нього» (курица, индейка, гусь)

— —

— —

2,9 1,2

3,2 0,6

1,7 0

«рослина або плід цієї рослини»—«матеріал»—«виріб, виготовлений із нього» (linas, medvilnė, džutas, kanapys)

1,3 1,3

1,5 1,5

1,4 1,4

1,5 1,3

1,1 1,1

«об’єм, місткість»—«її вміст» (puodas, ėdžios, kup-rinė)

1,5 0,5

0,7 0,5

— —

— —

— —

«об’єм, місткість»—«кількість матеріалу, що вміщується в ній» (muštuvė, bertuvė, rėtis, kopūstinė, ящик)

14,6 7,7

11,7 5,1

9,9 5,7

10,9 0,4

11,6 0

«установа»—«її будівля, приміщення»—«люди, які працюють у них» (paštas, policija, redakcija, канцелярия, монастырь)

9,0 5,9

11,5 6,3

9,9 8,9

10,7 5,9

11,8 3,4

«кімната»—«меблі цієї кімнати» (кабинет, спаль-ная, гостиная)

— —

— —

0,5 0,3

0,6 0,4

0,6 0,6

«територія»—«люди, які живуть або перебувають на ній» (kiemas, kaimas, квартал, село)

2,4 0,9

2,9 0,7

1,2 1,2

1,3 1,0

1,5 0,4

«міра довжини»—«вимірювальний прилад» (metras, centimetras, метр, сантиметр)

0,4 0,4

0,5 0,5

0,9 0,9

1 1

1,1 0,4

«міра сипких речовин»—«посудина для вимірювання таких речовин» (горчица, пюра, четверть, штоф)

1,8 1,8

1,2 0,5

1 1

1,1 1

1,3 0,9

«музичний інструмент»—«людина, що грає на цьому інструменті» (скрипка, фа-гор, кларнет)

— —

— —

3,1 1

3,2 0

3 0

«музичний твір»—«люди, які виконують цей твір» (секстет, сентет, трио)

— —

— —

1,2 1,2

1,3 1,3

1,3 0,9

«музичний інструмент»—«його звуки, музика» (гар-мошка, дудка)

— —

— —

2,1 —

2,1 0,2

2,4 0,2

«засіб зображення, матеріал»—«твір мистецтва» (акварель, гуашь, пастель)

0,5 0,5

0,2 0,2

0,7 0,7

— —

— —

233

Продовження таблиці

Типи | Лексико-семантичні групи | Словники | LKŽ | DZ | DAŽ | MAŽ | RKŽ «частина тіла тварини»—«м’ясо цієї частини» (liežuvis, papilvė, penenka) | 1,8 / 1,3 | 2,4 / 1,2 | 0,7 / 0,5 | — / — | 1,1 / 0,2 «частина тіла людини»—«одяг, що її покриває» (pirštas, petys, nugara) | 4,4 / 3,8 | 4,4 / 3,2 | — / — | — / — | — / — «орган тіла»—«його захворювання» (inkstai, plaučiai) | 1,8 / 0,2 | 2,4 / 0,2 | — / — | — / — | — / — «час доби»—«те, що з’їдено або їдять у цей час» (pavakarė, pavakariai, pusvakarís) | 4,2 / 3,7 | 4,6 / 1,0 | — / — | — / — | — / —

СКОРОЧЕННЯ

DAŽ— Словарь современного русского литературного языка.— М.—Л., 1948—1965, т. 1—17 (великий академічний словник).

DŽ — Словник сучасної литовської мови /2-ге вид., доповн.— В., 1972.

LDI — XX a. lietuvių dailės istorija.— V., 1982, t. 1.

LKŽ — Словник литовської мови.— В., 1956—1981, т. 1—12 (і його скорочення).

LM — Література і мистецтво.

Mač LN — Mačiukevičius J. Laikrodžiai nesustoja.— V., 1968.

MAŽ — Словарь русского языка.— М., 1957—1961, т. 1—4 (малий академічний словник).

P — Перемога.

RKŽ — Словник російської мови С. І. Ожегова. 12-те вид.— М., 1978.

РЕГУЛЯРНІ ПОХІДНІ ЗНАЧЕННЯ У ТЛУМАЧНИХ СЛОВНИКАХ ЛИТОВСЬКОЇ ТА РОСІЙСЬКОЇ МОВ

Р е з ю м е

Цю статтю присвячено деяким проблемам відображення регулярних похідних значень багатозначних іменників у тлумачних словниках литовської та російської мов. Матеріал дослідження (2437 карток-цитат) було опрацьовано кількісно, а його результати наведено в таблиці.

На основі проведеного аналізу матеріалу, а також статистичних даних встановлено, що лексикографічний опис слів із регулярною багатозначністю безпосередньо залежить від типу тлумачного словника. Найповніше регулярні похідні значення представлені в академічному Словнику литовської мови, у 17-томному Словнику сучасної російської літературної мови та в 4-томному Словнику російської мови.

Аналіз матеріалу з погляду логічного та мовного (а не суто порівняльного) аспекту не дає змоги стверджувати, що словники литовської чи російської мов послідовніше відображають регулярні похідні значення багатозначних іменників. Залежно від деяких формальних (граматичних,

234

морфологічних тощо) особливостей досліджуваних іменників вторинні однотипні значення одних лексико-семантичних розрядів найповніше представлені у тлумачних словниках російської мови, а інших — у лексикографічній практиці литовської мови.

Виявлено, що лексикографічний опис вторинних однотипних значень у тлумачних словниках литовської та російської мов зумовлений низкою причин:

а) неоднаковим ступенем актуальності того чи іншого слова або його окремих значень, частотністю вживання та семантичною маркованістю деяких значень у семантичній структурі багатозначного слова;

б) продуктивністю лексико-семантичного розряду;

в) принципами виокремлення значень і відтінків у лексикографічній практиці, орієнтованими не лише на семантичні моделі, а й на ступінь узуальності та вживаності того чи іншого слова або його значення;

г) ступенем значущості тих чи інших предметів побуту, природних ресурсів, об’єктів практичної діяльності людини тощо для мовного колективу в певний історичний момент та ін.

Імовірно, для адекватнішого відображення смислової структури іменників із регулярними похідними значеннями у тлумачних словниках литовської та російської мов доцільніше було б упорядковувати словник не за алфавітом, а систематично, тобто за тематичними групами.