LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXX (1993)

PERIFERINĖS LIETUVIŲ KALBOS TARMĖS

Pietro U. DINI

СЛАВІЗМИ В КАТЕХІЗИСАХ ЛИЗІЯ ТА ЕНГЕЛЯ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ

0. Ця доповідь — ще одна спроба наголосити на важливості й актуальності дослідження давніх писемних пам’яток для литуаністики. Водночас це може бути не менш важливим і актуальним також для теми цієї конференції.

Тексти, які тут розглядаються з погляду слов’янських запозичень, дійшли до нас із початку XVIII століття з Малої Литви, де ще тривала боротьба проти германізації цього краю. Це відомі фахівцям і бібліографам катехізиси Лизія та Енгеля — обидва перекладені з німецької мови. Відомо, що Генріх Йоган Лизій (H. J. Lysius, 1670-1731), шкільний інспектор у Східній Пруссії в другому десятилітті вісімнадцятого століття (1718-1719 рр.) і укладач проєкту прискореної германізації в литовськомовних місцевостях, у 1719 р. підготував рукописний, тобто «Kleiner Katechismus», литовський варіант.

Також відомо, що особливо вороже до нього та його намірів був налаштований Габріелюс Енгеліс (G.Engel, 1685-1761). У 1721 р. він став новим інспектором, а в 1722 р. віддав до друку Mažą Katgismą D.[aktaro] Mertino Luteraus lietuviškay ir vokiškay (...) iš naujo Tilžėje mete 1722 perveizdėta.

Мовні особливості цих праць, як і їхні справжні взаємини, досі не досліджувалися. Особливо щодо взаємин між текстами можна зустріти різні думки, проте їх завжди висловлюють без належних порівняльних доказів: В. Біржишка у другому томі "Aleksandryno" (1963, 7) писав, що Енгеліс «значно виправив», тоді як у "Mažojoje lietuvių tarybinėje enciklopedijoje"(2, 467) стверджується, що Енгеліс видав Катехізис, «незначно змінивши». І особливо дивує, що таке взагалі можна було заявити, адже рукопис Лизія після Другої світової війни зник, і лише два роки тому автор цих рядків мав щастя виявити його в бібліотеці Краківського університету¹.

Докладніше багато аспектів цього питання я розгляну, можливо, за іншої нагоди. У доповіді обмежуся кількома текстологічними заувагами, які можуть бути важливими для загальної характеристики спорідненості цих праць. Хоча я наведу тут лише кілька доказів, на мою думку, їх буде достатньо, щоб довести, що обидві раніше згадані думки не відповідають текстовому матеріалу.

¹ Žr. Aut. Del Lizijaus "Mažojo Katekizmo" berlyniškio rankraščio // Baltistica, 1989. T. 25.

33

1. Катехізис Енгеля значно більший за катехізис Лизія. У першому — 72 сторінки, надруковані колонками німецькою та литовською мовами, і ще 15 сторінок лише литовського тексту; натомість у рукописному тексті Лизія всього 55 аркушів.

Крім того, навіть поверхового порівняльного аналізу текстів досить, щоб показати, наскільки відрізняються Катехізиси. Точніше кажучи, катехізис Енгеля складається з тексту Катехізису Лизія та нових текстових частин, підготовлених Енгелем: ці нові частини подекуди вставлено в текст Катехізису Лизія, а подекуди подано окремо — перед текстом самого Катехізису Лизія та після нього.

2. Розглядаючи славізми в згаданих Катехізисах, найцікавіше цього разу було б порівняти оригінал Лизія з повторенням того самого тексту у «переглянутому» Енгелем виданні.

Катехізиси Лизія та Енгеля обидва багаті на славізми. У праці Лизія їх близько 160, а в Енгеля — не менше². Далі, на підставі порівняльного аналізу текстів, наведено й розглянуто кілька випадків, коли погляди укладачів Катехізисів на славізми різняться.

Редагуючи рукопис Лизія, Енгеліс не лише додав нові текстові частини, а й намагався уніфікувати правопис, подекуди виправляючи окремі форми. Щодо славізмів слід зазначити, що в Катехізисі Енгеля досить послідовно форми дієслова слов’янського походження šlūžyti пишуться з початковим /š/ (22, 3 ßlužiti, 22, 24 ßlužiciau, 49, 1 užßlužijes тощо) замість /s/, як у всьому рукописі Лизія: 13 Služiti, 16, 8 Služiciau, 31 3 užßlužijes; винятком тут є форма 36, 19 ßluzma).

Прикладом виправлення може бути форма pasninkauti (39, 14 Pasninkaut’), якою Енгеліс замінює варіант рукописного тексту Лизія pasninkauti (29, 2 Pálnikaut’).

Однак для Енгеля характерний такий спосіб редагування, як субституція. Субституція здійснюється безпосередньо або опосередковано: інакше кажучи, запозичення замінюється іншим окремим словом або перифразом.

Спершу розгляньмо випадки, коли запозичення безпосередньою субституцією просто замінюється окремим литовським словом. Наприклад, там, де Лизій уживає рідкісне запозичення сумнівного слов’янського походження valė (38, 15), у відповідному місці видання Енгеля подано литовську форму valdžia (60, 8). Цікаво, що, хоча семантично ці слова різняться, вони трапляються в тому самому контексті. Отже, Лизій каже: Kožna Dubia tur but padūta Wyraulybei Waļę ant jós turrincżej. Натомість Енгеліс подає такий варіант: Kožna Dubia tur buti padūta Wyraulybei Waldžia ant jós turrincżej.

² Про це див. Aut. O slavizmach u Lysiusa (BJ, Ms. Slav. Quart. 4) // Sprawozdania z posiedzeń komisji naukowych Oddziału PAN w Krakowie ir Aut. Slavismi e germanismi lessicali nel catechismo lituano di Lysius del 1719 // Annali della facolta’ di lettere dell’universita’ della Basilicata, 1989.

34

Далі розгляньмо парафразу — засіб непрямої субституції, коли Енгел непрямо замінює запозичення пояснювальною парафразою. Ось приклад: Лізій, як це дуже поширено в церковному стилі, у назві розділу Катехизму вживає слово koznadėja, що потрапило з польської мови до литовської (від польського слова kaznodzieja). Контексти ті самі; Лізій пише: Wykupams, Klebbonams ir Koźnadėjams (37, 1), тоді як у відповідному місці видання Енгеля подано парафразу: Wyłkupams Klebonams ir Bažnyčios Kunigams (58, 2). Цікаво, що, прагнучи уникнути слова слов’янського походження, Енгел ніби мимохіть уживає інший славізм (тобто литовське bažnyčia від давньоруського слова božnica)!

3. Тут варто зупинитися на дискусійному запозиченні (наявному також у Катехизмі Лізія) — дуже рідкісній у литовській мові формі множини parendininkai, що трапляється лише в текстах, написаних у Малій Литві³. Це — nomen agentis, утворений від дієслова parėndyti «beichten; сповідатися» за допомогою суфікса *-iniko-, пов’язаний із формою parėndas (чол. р.) / parėnda (жін. р.) «причастя».

Поруч трапляються також форми parėdyti «zubereiten; готувати», parėdnas, parėdningas «ordentlich, tüchtig; охайний», parėdkas, parėt­kas «Ordnung; порядок». Їхнє білоруське походження засвідчує відповідність литовського -ė- білоруському -ja-, пор. дієслово rjadit'-sja⁴. Щоб пояснити співвідношення між формами з носовими та неносовими голосними, можна припустити, що білоруська форма частково зазнала полонізації у фонетичному плані й набула нового семантичного значення. Щось подібне, як зауважив Otrębski⁵, відбулося з носовою формою *pa-reñjic з тверецького діалекту (основа форми rašipareñžija «roz-porządził się»), семантично пов’язаної з неносовим дієсловом parėdyti «zubereiten, zuberichten; готувати». Тут, найімовірніше, мається на увазі «підготовка серця віруючої людини» до причастя; отже, значення — «beichten; сповідатися».

Але повернімося до Лізія. У його катехизмі трапляється таке речення: Apie Graudinimą Parendininkų (57, 13), а в Енгеля те саме речення звучить так: Graudinimas prie Diewo Stalo / einančiųmp (86, 1). Отже, литовську форму множини parendininkai замінено парафразою — ті, хто йде до столу Господнього [люди], — найімовірніше, тому, що ця форма вважається не всім зрозумілою.

4. Варто також зауважити, що, трактуючи славізми, Енгел подекуди поводиться неоднозначно. В одному місці він зберігає форму, використану Лізієм, в іншому — замінює її. Гарний приклад — ось це речення Лізія: Kągi tu užlužijęs elfi Griekas

³ LKŽ IX 417; P. Skardžius його не згадує, див.: Skardžius P. Die slawischen Lehnwörter im Altlitauischen // Tauta ir žodis, 1931. T. 7. P. 1-252.

⁴ Див. Buga K. Die litauisch-weißrussischen Beziehungen und ihr Alter // Zeit. f. sl. Phil. 1, 1925-RR T. 3. V. 1963. P. 749-778.

⁵ Див. Otrębski J. Wschodniolitewskie Narzecze Twereckie. Część III. Zapożyczenia słowiańskie. Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności. Kraków, 1932.

35

ławo? (31, 3), що Engel у одному місці свого видання передає без змін (49, 1), а в іншому змінює так: Ką pelnęs elfi ławo Griekas nū Diewo? (42, 25). Дієслово compositum слов’янського походження užsłużyti (пор. ст.-пол. zasłuzyć) Engel передає литовським предикативним словосполученням «бути таким, що заслужив».

Не бракує й протилежних випадків, хоча їх менше. Наприклад, литовську форму, наведену Lizijus, (ne-)tikėti Engel замінює дієсловом слов’янського походження (ne-)vierýti у тому самому контексті. Ось, наприклад, що каже Lizijus: O kur’s Bittiems žodžiams netik’, arba abbejoj’, tas newertingas (39, 26), а Engel: O kuris Bitiems žodžiams niewierij’ arba abejój’ tas newertingas (39, 26).

5. Отже, яким є ставлення перекладачів-редакторів до вживання славізмів? Або, точніше: чи можна говорити про свідоме трактування запозичень?

Варто звернути увагу принаймні на два моменти.

Значний вплив білоруської та польської мов на формування християнської термінології литовської мови зумовив численність славізмів, що належать до церковної сфери, у давній литовській писемності. З іншого боку, на початку XVIII століття в Малій Литві точилася полеміка про те, якою мовою слід говорити з народом (loquendum cum vulgo), тож коректори Lizijus, імовірно, найбільше прагнули уникнути якомога більшої кількості запозичень із німецької мови, тоді як славізми, на їхню думку, майже або й зовсім не сприймалися як чужі, адже здавна усталилися в литовській мові.

Однак цікаво зауважити, що в нових частинах тексту, підготовлених Engel, славізмів менше, ніж у самому передруку катехізису Lizijus, хоча й там не бракує протилежних прикладів. Загалом у творі Engel місцями помітна тенденція рідше вживати чужомовні форми. Тож постає питання: чи не слід розглядати Engel як доволі рішучого захисника мови? Так чи інакше, цього разу недостатньо даних, щоб упевнено обґрунтувати таке припущення, адже, як свідчать наведені приклади, тут часто надзвичайно складно або й просто неможливо визначити, де закінчується стихійний стилістичний добір, а де починається свідома діяльність у сфері «мовної політики».

СЛОВ’ЯНСЬКІ ЗАПОЗИЧЕННЯ В КАТЕХІЗИСАХ ЛИЗІЮСА Й ЕНГЕЛЯ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ

Анотація

Nach dem Vergleichen der Handschrift des Katechismus von H. J. Lysius, datierter 1719, mit dem im Jahre 1722 gedrucktem Katechismus von G. Engel wurde es festgestellt, daß der Katechismus von Engel viel größer ist: er beträgt den Text des Katechismus von Lysius und die von Engel geschriebenen Teile. Engel korrigierte auch den Text von Lysius. Die von Lysius gebrauchten Slavischen Lehnwörter verbesserte er nicht selten zu echt litauischen Wörtern, z. B.: užsłużyti: pelnyti "verdienen, gewinnen". Doch kommen auch einige Verbesserungen der gegensätzlichen Art vor (z. B. netikėti: nevie ryti "unglauben"). Außerdem gibt es in den von Engel geschriebenen Teilen weniger Slavischer Lehnwörter als in dem von Lysius nachgedrucktem Text.

36