LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XXXV (1995)

LIETUVIŲ LEKSIKOLOGIJOS TYRINĖJIMAI

Огляди. Рецензії. Примітки Opinions. Reviews. Observations Überblicke. Rezensionen. Anmerkungen

ЩОДО ОЦІНЮВАННЯ ТА ВЖИВАННЯ ЛИТУАНІЗМІВ У БІЛОРУСЬКИХ ГОВІРКАХ

Відносячи нововиявлені литуанізми білоруських говірок до литовського субстрату, у всіх своїх дослідженнях ми послідовно дотримуємося визначення терміна¹, встановленого субстрату у словниках лінгвістичних термінів. Однак іноді стикаємося з випадками, коли такий наш погляд розуміють викривлено. Так, польська мовознавиця E.Smulkova дорікає нам² за те, що слова antaráplusci «підкови», asiūkli «хвощі», skiardži «місце проколу під час забою свині» тощо, які ми записали в живій білоруській говірці околиць Старих Смилгинів (Варановський р-н, Білорусь),³ вважаємо елементами литовського субстрату. На її думку, це лише випадково вжиті оказіоналізми, бо ми не зважаємо на хронологію появи цих слів у білоруських говірках, їхню географію та функціонування в білоруській діалектній системі; вона вважає, що ми чинимо не зовсім коректно, відносячи їх до найновішого шару субстратної лексики⁴. Отже, вона заперечує наявність у говірках нових елементів субстрату. Але хіба в мові не можуть бути давніші й новіші одиниці субстрату? Звичайно, можуть. Адже, скажімо, у Білорусі асиміляція колишніх литовських територій відбувалася не всюди одночасно: у віддаленіших від кордону з Литвою місцевостях — раніше, у ближчих — пізніше. Отже, і в тому, і в іншому випадку наслідком асиміляції є субстрат, незалежно від його віку. Безперечно одне: хронологія субстрату не змінює суті цього терміна і не входить до його змісту. Важливо лише, щоб той чи інший елемент старої мови, перейнятий новою, зберігався в ній, функціонував і вже був субстратом. Саме так розуміють і вживають термін «субстрат» H.Turska і Z.Zinkevičius⁵. Отже, суб-

¹ A c h m a n o v a O.S. Slovar’ lingvističeskich terminov. Moskva: Sovetskaja enciklopedija, 1966, 461—462; G o l ą b Z., H e i n z A., P o l a ń s k i K. Słownik terminologii językoznawczej. Warszawa: Państwowe wydawnictwo naukowe, 1970, 542—543; G a i v e n i s K., K e i n y s S. Kalbotyros terminų žodynas, Kaunas: Šviesa, 1990, 193—194.

² S m u l k o v a E. K vyprosu o belorusskich lituanizmach — Balto-slavianskije issledovanija. Moskva: Nauka, 1981, 203—213.

³ G r i n a v e c k i e n e E., M a c k e v i č J u. F., R o m a n o v i č J. M., Č e b e r u k J. I. Bytovaja leksika litovskogo proischoždenija v Zapadnoj Belorussiji — Lietuvių terminologija. Vilnius: Mintis, 1975, 164, 165, 189.

⁴ S m u l k o v a E. Min. veik., 204—205.

⁵ T u r s k a H. O powstaniu polskich obszarów językowych na Wileńszczyźnie — Studia nad polszczyzną kresową I. Wrocław-Warszawa-Kraków-Gdańsk-Łódź: Os-

218

значення терміна «субстрат» ми не спотворюємо. Утім, Е. Смулкова вважає, що субстратом можуть бути лише давні елементи. Ось її позиція: ”Termin ”belorusskije baltizmy”...sledovalo by upotreblyat’ liš’ v... smysle, čto k staromu substratnomu sloju mogut byt’ otneseny baltijskije relikty... (prežde vsego jatviažskije...)”⁶. Такі елементи балтійського субстрату вона наводить із білоруської говірки с. Бобровники (Білостоцьке воєводство, Польща), попередньо зауваживши, що Бобровники «... v prošlom eto službenoje poselenije, osnovannoe na rubeže XV—XVI vv. liudmi, prišedšimi so storony Nemana»⁷ (це твердження, до речі, ще потрібно було б довести). Визнаючи залишки мови чужинців субстратом (!), Е. Смулкова докорінно спотворює значення цього терміна, не дотримуючись лінгвістичної теорії субстрату. Принципове твердження Е. Смулкової, що залишки мови чужинців, а не автохтонів є субстратом, — цілковита аномалія. У говірці с. Бобровники вона, зокрема, знаходить нібито лексему балтійського походження tókšyny «домашня локшина», яку вважає литовського походження і пропонує пов’язувати з лит. lakšalai, lakščiai, lakšenas, lakšinys, а ці слова — з lãkštas «листок рослини»⁸. Однак tókšyny (як і lapšá) потрапило на слов’янські території з тюркських мов⁹, причому щонайменше через 100 років після переселення до Бобровників чужинців із боку Німану. Отже, лит. lãkštas і tókšyny навряд чи споріднені, а виявлення елементів балтійського субстрату такого типу та їхня хронологія науково не обґрунтовані. Де ж у цьому випадку ятвязький субстрат?

Е. Смулкова не зараховує згадані нею литуанізми до субстрату і через те, що їх зафіксовано в двомовному ареалі. У селі Старі Смильгіні ще й досі справді є кілька старших людей, які бодай володіють мовою своїх батьків, але все село та його околиці вже не розуміють литовської й спілкуються між собою лише білоруською. Крім того, тут немає жодних осередків литовської культури — литовської школи, преси, радіо, а церква лише польська. Отже, усі без винятку литуанізми з цих околиць, наведені й у нашій статті, записано від місцевих старожилів, чиї батьки й предки, асимілювавшись тут, стали білорусами. На нашу думку, такий стан і вживання литуанізмів в околицях Старих Смильгін зовсім не є перешкодою для зарахування їх до субстрату.

Як показують наші подальші дослідження, околиці Старих Смильгін — не єдине місце, де трапляються литуанізми, які Е. Смулкова називає оказіоналізмами. Тепер нам відомо, що вони є й в інших місцевостях Варанавського району, а також у районах Ів’я, Ошмяни, Браслав і Постави. Отже, це не випадкові слова індивідуального вжитку з відповідним значенням, а справжні елементи литовського субстрату, міцно вкорінені в білоруську діалектну систему. Про це, зокрема, свідчать природність і правильне вживання в наших ілюстративних реченнях

solineum, 1982, 86—119; Z i n k e v i č i u s Z. Lietuvių dialektologija. Vilnius: Mintis, 1966, 24—25; Z i n k e v i č i u s Z. Rytų Lietuva praeityje ir dabar. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla, 1993, 249tt. ⁶ S m u l k o v a E. Min. veik., 205. ⁷ S m u l k o v a E. Min. veik., 206. ⁸ S m u l k o v a E. Min. veik., 208. ⁹ F a s m e r M. Etimologičeskij slovar’ russkogo jazyka 2, Moskva: Izdatel’stvo ”Progress”, 1967, 460.

219

і словотвір, виразне значення. Згадані литуанізми білоруської говірки Старих Смильгін, безсумнівно будучи складовою частиною литовського субстрату, водночас не є ані продуктом інтерференції, ані конвергенції, як їх апріорі намагається назвати Е. Смулкова ¹⁰. Усі вони успадковані, а не принесені.

Можна також сперечатися щодо литовських відповідників, наведених для деяких литуанізмів. Так, литуанізм asiūklė Е. Смулкова виводить не з лит. asiūkliai, а з наукового терміна на позначення всіх рослин цього роду — asiūkliainiai (помилково його навіть позначено двома знаками наголосу — asiūkliainiai)¹¹, фактично зовсім невідомого в народній мові. Ця методологічна помилка показує, що й у цьому разі Е. Смулковій не вдається вибрати найвідповідніший відповідник із наведеного набору литовських слів. Лексему prasėšč «відстань у тканині на верстаті між бердом і валом», уживану в білоруській говірці села Бобровники, вона схильна вважати литовського походження і без жодних підстав, надто аматорськи, пов’язує з литовським дієсловом prasiskėsti¹². Однак це цілковито неможливо: між лит. (prasi) skėsti «(роз)криватися, (роз)ширюватися» та бобровницьким (pra)šėšč немає не лише граматичного (і словотвірного) та фонетичного, а — що найважливіше — семантичного зв’язку. На наше переконання, prašešč — імовірно, слово слов’янського походження; пор. також, найімовірніше, його споріднене російське prisiest’ «час, коли хтось сідає один за одним і працює, не встаючи»¹³.

Elena Grinaveckienė

¹⁰ Smulkova E. Min. veik., 205.

¹¹ Smulkova E. Min. veik., 204.

¹² Smulkova E. Min. veik., 208.

¹³ Dal’ V. Tolkovyj slovar’ živago velikorusskago jazyka 3, S.Peterburg-Moskva: Izdanie knigoprodavca-tipografa M.O.Wolfa, 1882, 450.

220