LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XXXVII (1997)

LEKSIKOGRAFIJOS IR LEKSIKOLOGIJOS PROBLEMOS

Kazys MORKŪNAS

НОРМАТИВНИЙ СЛОВНИК І ЛІНГВІСТИЧНА ГЕОГРАФІЯ

Окрім повного, або великого, словника, який мав охопити всі слова литовської мови й який К. Буґа вже почав писати та видавати, він хотів укласти також однотомний нормативний словник літературної мови. Відбирати для нього слова з картотеки великого словника допомагали А. Віреліунас і А. Варнас¹. Після смерті К. Буґи цю роботу було припинено. Її відновила вже інша редакція «Словника литовської мови», створення якої Міністерство освіти 1930 року доручило Ю. Балчіконісу. Продовжуючи збирати матеріали для великого «Словника литовської мови» й розпочавши роботу над його першим томом, ця редакція до 1944 року майже завершила добір слів і для однотомного нормативного словника. Переважно на основі відібраного матеріалу було укладено й 1954 року видано «Словник сучасної литовської мови» (DŽ₁).

За останні десятиліття видано великі й малі словники з правопису, наголошування, термінології різних галузей, двомовні та інші словники, а також праці, які сприяли або сприяють унормуванню лексики литовської літературної мови та її вживання. Однак «Словнику сучасної литовської мови», що у 1972 і 1993 роках вийшов друком ще у двох виправлених і доповнених виданнях (DŽ₂, DŽ₃), у цьому плані належить особлива, тобто надзвичайно важлива роль.

Найбільшу й найважливішу частину «Словника сучасної литовської мови» (і, зрозуміло, лексики литовської літературної мови) становлять давні за походженням слова, що вживаються також у діалектах. Досить багато таких слів із їхніми основними значеннями властиві всім литовським діалектам, наприклад, akìs, dúona, sáulė, žẽmė; bált//as, -à, gẽr//as, -à, sald//ùs, -ì, vien//as, -à, ketvirt//as, -à; tù, jū̃s, màno; áusti, nèšti, pìrkti. Це надбання всього литовського народу.

Інша частина слів, наведених у «Словнику сучасної литовської мови», здавна відома лише на території певного діалекту (говірок) або в окремому діалекті. Наприклад, слово anýta «мати чоловіка» нині вживають переважно каунасці (Jrb, Kn, Kš, Mrj, Prn, Šk, VIkv), південні аукштайти (Al, Lzd, Šlčn, Trak, Vrn), більша частина східних аукштайтів² (An, Ign, Kp, Mlt, Rk, Šr, Švnč, Ukm, Ut, Zr); krẽžis «кошик із дугами, кошіль» — північні жемайти (Krtn, Mžk, Pln, Skd, Tl), окремі східні аукш-

¹ S a l y s A. Raštai 3, Įvairūs straipsniai, Roma: Lietuvių Katalikų Mokslų Akademija, 1985, 235–236.

² Як anýta, у тій самій зоні литовських діалектів уживаються й деякі інші давні слова, що позначають споріднені стосунки: šešūras «батько чоловіка», moša «сестра чоловіка», dieveris/dieveris «брат чоловіка», пор. Lietuvių kalbos atlasas 1, Leksika (далі LKA I), Vilnius: Mokslas, 1977, 195–196, карт. № 117, 118.

40

однак говірки (Svn, Vžns), див. також LKA I 79, карта № 28; bandódaržis «загорожа для худоби, загін» — багато жемайтських говірок (Als, Kv, Lkv, Slnt, Vgr, Vkš, Žd), див. також LKA I 46, карта № 10; kibìras / kibiras «посудина для зачерпування й перенесення води, наливання молока тощо» — західні жемайти (Klp, Prk, Šlu), західні аукштайти Клайпедського краю (Pgg, Smln, Vlkš), сусідні з ними південні жемайти (Trg, Vn), див. також LKA I 67, карта № 21.

Біля згаданих та багатьох інших слів не подаються позначки, які вказували б, для якого діалекту чи групи діалектів вони характерні. Деякі з них в інших діалектах не мають і відповідників, придатних для літературної мови, наприклад, kibìras (майже на всій решті литовськомовної території був поширений запозичений зі слов’янських мов варіант vìedras, який останніми десятиліттями витісняє форма літературної мови kibìras, див. LKA I 67). Значна частина слів цієї групи має в діалектах іще більше відповідників, які в «Словнику сучасної литовської мови» подано як синоніми, наприклад, окрім anyta, також úošvienė DŽ₁ 890, DŽ₂ 876 (найчастіше вживають паневежиські та шауляйські аукштайти; жемайти — úošvenė), úošvė DŽ₂ 876 (трапляється в окремих, переважно аукштайтських, говірках, див. LKA I 195, карта № 117); окрім bandódaržis, також diendaržis DŽ₁ 135, DŽ₂ 119, DŽ₃ 121 (уживається в деяких східно- й західноаукштайтських говірках), laìdaras DŽ₁ 401, DŽ₂ 352, DŽ₃ 349 (уживається переважно в жемайтів), žàridis DŽ₁ 966, DŽ₂ 957, DŽ₃ 950 (уживається в каунаських західних аукштайтів та в деяких жемайтських говірках) тощо.³

Neretai “Dabartinės lietuvių kalbos žodyno” žodžių ar jų reikšmių santykis su tam tikra tarme parodomas pažymomis: dz. (=dzūkų tarmės žodis ar reikšmė), ryt. (=rytų aukštaičių), vak. (=vakarų aukštaičių), žem. (=žemaičių), pvz.: gydúolė (2) dz. ‘vaistažolė’ DŽ₃ 173, nūn, nūnai, prv. dz. ‘šiandien, dabar’ DŽ₁ 507, DŽ₂ 446, DŽ₃ 441; aplaidžià (3ᵇ) ryt. ‘apleidimas, neganda’ DŽ₁ 27, DŽ₂ 29, ‘nelaimė, neganda’ DŽ₃ 28, žiautaro||ti, -ja, -jo ryt. ‘iš lengvo valgyti, kramtyti’ DŽ₁ 971, DŽ₂ 962, DŽ₃ 954; pažýgys (3ᵇ) vak. ‘kelionė, žygis’ DŽ₁ 566, ‘ilga kelionė, žygis’ DŽ₂ 541, DŽ₃ 533, tìmstr||as, -à vak. ‘tamsiai šartas (ppr. apie arklius)’ DŽ₁ 857, DŽ₂ 851, DŽ₃ 846; kvėž||ti, -ta, -o žem. ‘nykti, skursti, menkti, silpti’ DŽ₁ 347, DŽ₂ 341, DŽ₃ 346; vėdin||as, -à (3ᵇ) žem. ‘vesdamas’ DŽ₁, DŽ₂ 923, ‘vesdamasis’ DŽ₃ 916.

Біля деяких слів позначки вказують, що ці слова вживаються не в одному діалекті або мають різні значення в різних діалектах, наприклад: nióg||ti, -ja, -ė dz., vak. 1. «швидко йти, бігти», 2. «важко нести, тягти» DŽ₃ 425; sustìg||ti, su-stìga, -o ryt., žem. «задубіти, заклякнути, втратити рухливість суглобів» DŽ₃ 782; našà (4) 1. žem., vak. «урожай, стиглість, продуктивність» DŽ₃ 415; geinýs (4) 1. dz. «мотузковий пристрій для лазіння на дерево, щоб збирати мед», 2. ryt. «основа тканини, нитки, зняті з мотовила», 3. ryt. «ритм», 4. žem. «підпора, зв’язана з візерунків, для складання плотів» DŽ₃ 169.

³Про поширення в діалектах згаданих та інших слів зі значенням «bandodaržis, diendaržis» див. також LKA I 46–47, карта № 10.

41

Загалом у третьому виданні «Словника сучасної литовської мови» згадані позначки подано⁴ 1446 разів: dz. – 161, ryt. – 487, vak. – 111, žem. – 687. Крім того, в останньому виданні словника запроваджено скорочення aukšt. (=слово або значення аукштайтського діалекту). Його наведено лише біля 8 слів або їхніх значень: apibrėkš||ti, -ta, apibrėško 1. aukšt. «трохи розвиднитися»²2. žem. «трохи стемніти»; brėkšma (1) 1. aukšt. «світанок», 2. žem. «сутінки»; gróbas (1) 1. aukšt. «ребро», 2. žem. «кишка»; išbrė||kšti, -kšta, -ško aukšt. «розвиднітися, розсвітати»; krušn||us, -i (4) aukšt. «крихкий, ламкий»; siekšnis (1) 3. aukšt. «нитка, що прядеться від куделі до веретена»; spáugas (3) aukšt. див. s p u o g a s.

У всіх виданнях цього словника вживається також позначка tarm. (=діалектне слово або діалектне значення), яка не визначає точніше поширення слова чи значення, наприклад: atšláimas (4) tarm. 1. «подвір’я», 2. «ток у клуні, долівка» DŽ₃ 51; tarm. 1. «подвір’я», 2. «ток у клуні» DŽ₃ 60; bruišė (2) tarm. див. k u o j a DŽ₃ 91; ėglis (2) tarm. див. k a d a g y s DŽ₃ 146. У третьому виданні словника цю позначку знаходимо біля 698 слів або їхніх значень.

Укладачі словника пояснюють значення всіх згаданих позначок у розділі про «стилістичну характеристику слів»: позначки aukšt., dz., ryt., vak., žem. «вказують, що слово, його значення чи вислів уживається лише в цих діалектах, але трапляється також у художній літературі — у творах окремих письменників. Якщо для якогось діалектного слова важко вказати один конкретний діалект, його позначають загальним скороченням tarm. — діалектне» (DŽ₃ XIV). Більше нічого не сказано про придатність для літературної мови слів та їхніх значень із зазначеними позначками. Щоправда, нормувальне призначення має додавана після частини слів із цими позначками відсилка žr. (=дивись), яка спрямовує «до звичнішого, частотнішого слова» (DŽ₃ V), наприклад: lùstas (4) ryt., dz. žr. l u i t a s DŽ₃ 375; pečiūt||as, -a (1) ryt. žr. p e t i n g a s DŽ₂ 542, DŽ₃ 534; ropūtė (2) tarm. žr. b u l v ė DŽ₃ 664.

Отже, слова з позначками, що вказують на певні діалекти (aukšt., dz.,...) або з позначкою tarm., але без відсилки žr., можна вважати рекомендованими для літературної мови. Тим паче, що для називання деяких понять у літературній мові немає й інших слів або термінів, пор.: dangùs (4) 3. tarm. «верх внутрішньої частини печі» DŽ₃ 107, gomurys (3ª) 2. ryt. «верх внутрішньої частини печі» DŽ₃ 182; sąmatas (1) ryt., dz. «мотузка або ремінець для стягування посторонків під час запрягання» DŽ₃ 673. Щоправда, зазвичай уникають пояснювати значення інших слів словами з наведеними позначками, але й тут немає цілковитої послідовності, пор.: minkytuvis (1) žem. «діжа для замішування тіста» і dúonkubilis (1) «діжа для замішування хлібного тіста, діжка для тіста»; laitas (4) ryt. 1. «утрамбована долівка, ток» і klojimas (2) 3. «ток, laitas», pãdas (2) 4. ryt. «глиняна долівка в клуні, laitas».

З іншого боку, розміщення згаданих позначок біля слів також не є цілком послідовним.

⁴ Підрахунок комп’ютером слів DŽ₃ та їхніх значень із позначками, що вказують на діалекти, виконала лабораторія автоматизації наукових робіт Інституту математики та інформатики (керівник В. Černiauskas).

42

Крім уже згаданих вище слів anýta, krėžis, bandó daržis, kibìras, характерних для тієї чи іншої частини території литовської мови, таких позначок не мають і багато слів або окремих їхніх значень, уживаних у діалектах досить вузько, наприклад: kapóklė (2) 3. ‘ведега’ DŽ₃ 283 (околиця Мажейкяя, Скуодаса та ін., пор. LKA I карта № 33, LKŽ⁵ V 241); skrytìs, -iẽs ж. (4) 1. ‘дерев’яний обід колеса’ DŽ₃ 708 (околиця Пагегяя, Шилале, Таураге, але, мабуть, тут частіше форма skrytãs/skryt́as, пор. LKA I 98, карта № 42, LKŽ XII 1086–1088); šovà (4) 2. ‘засув, запір’ DŽ₃ 819 (Друскінінкай, Лаздіяй, Мяркіне, пор. LKA I карта № 6, LKŽ XV 263–264); žúobris (1) 2. ‘плуг, рало’ DŽ₃ 964 (Аріогала, Чекішке, Шаукотас, Шлапаберже, пор. LKA I 105, карта № 45).

Порівнюючи всі три видання «Словника сучасної литовської мови», можна помітити, що погляди укладачів і редакторів кожного видання на добір і подання слів, уживаних у діалектах, та їхніх значень нерідко різняться або змінюються, пор. таблицю 1.

Таблиця 1

Назви плоду ялини або сосни⁶

Назва | Діалект | західноаукштайтський | південноаукштайтський (дзукійський) | східноаукштайтський | жемайтійський | DŽ₁ | DŽ₂ | DŽ₃bužỹs | − | + (Drsk, Lp, Mrc) | − | − | − | + 2. дз. ‘шишка’ | + 2. дз. ‘шишка’gurgùtis | − | − | + (Brž, Pnd, Slm) | − | + | + 1. ж. ш и ш-к а | + 1. ж. ш и ш-к аkankorėžis | сх./нов. | − | сх./нов. | + | + | + ‘гургутіс’ | +kirkùžė | − | − | + (Alž, Ob, Rk, Skp) | − | + ж. ш и ш-к а | + ж. ш и ш-к а | −

⁵ LKŽ – Словник литовської мови 1-17, Вільнюс, 1956–1996.

⁶ Про поширення в діалектах назв плоду ялини або сосни див. також LKA I 166–167, карта № 93; LKŽ I 1229, III 748, V 216, 840, XII 1125. Скорочення rt. указує, що назва в діалекті вживається рідше й не утворює великої суцільної території; nj. — назва в діалекті новіша.

43

skujà | + | − | rt. | + (східні) | + 2. ж. шишка | + 3. ‘шишка’ | + 3. діал. ‘шишка’ || žebelýs | − | − | + (An, Ds, Kp, Ob, Ut) | − | − | + ж. шишка | −

Отже, можна зробити такі висновки:

1. Доцільність непослідовного вживання в нормативному словнику позначень, що вказують на конкретні діалекти, — aukšt., dz., ryt., vak., žem. — вельми сумнівна. Щоб показати, що якесь слово (значення, варіант наголошування тощо) ще недостатньо закріпилося в літературній мові, читачів, які цікавляться лише мовною практикою, цілком задовольнило б і загальніше (нейтральне) позначення tarm.

Зміст позначень dz., ryt., vak. читач тепер уже може тлумачити неоднаково: від середини шістдесятих років замість класифікації литовських діалектів К. Яунюса — А. Саліса почали використовувати класифікацію А. Гірденіса — З. Зінкявічюса (удосконалений варіант класифікації А. Баранаускаса), у якій дзукійського діалекту взагалі немає, а території східно- й західноаукштайтських діалектів значно розширено. Ці три останні позначення — dz., ryt., vak. — насправді радше вказують на основні етнографічні регіони аукштайтів.

2. Добираючи слова з дуже багатої діалектної лексики для нормативного словника досить обмеженого обсягу, його укладачі мають визначити, якими найважливішими критеріями слід керуватися під час такого добору. Принцип добору в «Словнику сучасної литовської мови» сформульовано так: прагнуть подавати «слова діалектів, що частіше вживаються в художній літературі, особливо у творах класиків, публіцистиці, періодичній пресі та деінде» (DŽ₃ VII). Тут не наголошено на іншій важливій умові, яку слід ураховувати, вводячи до вжитку літературної мови діалектні слова, їхні форми, значення та наголошування, — на географії цих фактів, тобто на тому, наскільки широко вони вживаються в діалектах, а також на тому, лексиці яких діалектів і коли слід надавати перевагу⁷.

Використати дані лінгвістичної географії для практики літературної мови, а отже й для нормування словника, сподівалися К. Буґа, А. Саліс, Й. Балчиконіс, Й. Сенкус та інші, укладаючи анкети й програми систематичного дослідження діалектів литовської мови…

⁷ У DŽ₃ (пор. «Джерела словника», с. XXI–XXII) не використано й такого джерела, що надає важливі з цього погляду дані, — перших двох томів LKA (3-й том LKA, присвячений морфології, вийшов до читача 1994 р., хоча роком його видання зазначено 1991).

44

…ючи дані діалектів, що охоплюють різні галузі мови. Уживання та поширення в діалектах мовних фактів, необхідних для нормативного словника, допомогли б краще з’ясувати також методичні вказівки зі збирання даних, спеціально підготовлені для цієї мети.

НОРМАТИВНИЙ СЛОВНИК І ЛІНГВІСТИЧНА ГЕОГРАФІЯ

Резюме

Важливу роль у нормуванні лексики стандартної литовської мови відіграє «Dabartinės lietuvių kalbos žodynas» (Словник сучасної литовської мови) — DŽ₁ (Вільнюс, 1954) та два його перероблені видання DŽ₂ (1972), DŽ₃ (1993). Найважливішу його частину становлять давні слова, які в основних значеннях уживаються в усіх литовських діалектах, наприклад akìs (око), báltas (білий), viēnas (один), nèšti (нести). Решта слів у словнику вживаються лише в окремих діалектах. Належність деяких слів та їхніх значень до того чи іншого діалекту позначено спеціальними маркерами (скороченнями): aukšt. (= слово або значення аукштайтського діалекту), dz. (=дзукська говірка), ryt. (=східноаукштайтська говірка), vak. (=західноаукштайтська говірка), žem. (=жемайтська говірка, жемайтська), наприклад: gróbas 1. aukšt. «ребро», 2. žem. «кишка» DŽ₃ 190: pažýgęs vak. «подорож, похід» DŽ₁ 566, «довга подорож, похід», DŽ₂ 541, DŽ₃ 533.

У DŽ₃ є 1454 таких позначки. Також уживається скорочення tarm. (=діалектне слово або значення), яке не уточнює географічного поширення слова чи значення; наприклад, ėglis tarm. ž. kadagys (див. kadagys) DŽ₃ 146. У DŽ₃ є 698 слів або їхніх значень із цією позначкою.

Оскільки позначки, що вказують на конкретні діалекти (aukšt., dz., ryt., vak., žem.), уживаються досить непослідовно й іноді позначають лише окремі етнографічні регіони, у статті зроблено такі висновки:

1. Для тих користувачів словника, яких цікавить мовна практика, було б достатньо нейтральної позначки tarm., щоб указати, що слово (значення, варіант наголосу тощо) ще не утвердилося в стандартній литовській мові.

2. Одним із важливих критеріїв добору діалектних слів, їхніх форм, значень і варіантів наголосу для нормативного вжитку має бути географія цих мовних фактів, тобто слід зважати на те, наскільки широко вони поширені та в яких діалектах уживаються.

45