ACTA LINGUISTICA LITHUANICA

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XLII (2000)

Расуле ВЛАДАРСКЕНЕ

Університет Вітовта Великого, Каунас

НЕУЗГОДЖЕНІ ГРУПИ СЛІВ У МОВІ ДЕРЖАВНИХ ДОКУМЕНТІВ

Речення часто (нерідко дуже) розширюють супровідні компоненти його основних членів, які доповнюють і уточнюють значення слів, від яких залежать. Їх називають компонентами членів речення, модифікаторами, а в традиційній граматиці — означеннями. За синтаксичним зв’язком зі словом, яке вони означують, розрізняють модифікатори (узгоджені означення) і кваліфікатори (неузгоджені означення).

Для мови державних документів характерні довгі, багаторівневі неузгоджені групи слів — кваліфікатори, що означують іменники. Їх уживання зумовлене потребою якомога докладніше характеризувати об’єкти та явища, про які йдеться. Адже однією з основних особливостей мови державних документів є точність, а для її досягнення доводиться формувати довгі групи слів зі складною структурою, щоб стисло — одним реченням — передати якомога повнішу інформацію.

До центру неузгодженої групи слів — головного слова — способом керування приєднується відмінкова форма або примикає інфінітив, які, своєю чергою, можуть мати залежні від них слова. За особливостями сполучуваності слід розрізняти прості іменники та іменники, утворені від дієслів.

Ланцюжок родових відмінків у кваліфікаторах

У мові державних документів дуже часто вживається родовий відмінок як кваліфікатор. Причина цього — здатність родового відмінка характеризувати предмет із різних поглядів. Тому родовий відмінок є найчастотнішим у назвах різних установ, закладів, підприємств, організацій та їхніх підрозділів, посадових осіб і документів. Такі назви утворюються з кількох різним чином взаємопов’язаних родових відмінків, наприклад: Міністерство транспорту Литовської Республіки; поліція охорони Міністерства внутрішніх справ Литовської Республіки; відділ житлової політики Міністерства будівництва та урбаністики Литовської Республіки. Такі розгорнуті іменникові групи складаються з родових відмінків кількох рівнів (ступенів, рангів), які, своєю чергою, можуть мати залежні родові відмінки, наприклад: Міністерство культури (група I ступеня, утворена з двох родових відмінків), Департамент охорони культурних цінностей (група II ступеня — три родові відмінки). Такі розгорнуті ланцюжки родових відмінків дають змогу вказати юридичну підпорядкованість об’єкта, про який ідеться, та інші його розрізнювальні ознаки.

114

Одне з найчастіших значень родового відмінка в назвах — юридичне підпорядкування: Департамент поліції Міністерства внутрішніх справ; Відділ консульської інформації Міністерства закордонних справ; Відділ аеропортів Департаменту цивільної авіації Міністерства транспорту; Служба контролю повітряного простору Військово-повітряних сил Міністерства охорони краю.

Інше поширене значення родового відмінка в назвах — сфера або характер діяльності: Департамент статистики; Міністерство економіки; Департамент державної безпеки; Служба захисту конкуренції та прав споживачів. Родові відмінки, що позначають сферу або характер діяльності, входять до груп родових відмінків юридичного підпорядкування, наприклад: культури (сфера діяльності) міністерства (усе словосполучення — група I ступеня) видавничої діяльності (сфера діяльності) відділ (усе словосполучення — група II ступеня).

Нерідко в таких назвах трапляються також узгоджені означення чи форми інших (не родового) відмінків, наприклад: Комісія контролю цін на державні енергетичні ресурси та енергетичної діяльності; служби представників Уряду Литовської Республіки в округах; радник Уряду Литовської Республіки з питань міжнародних відносин; представник Уряду Литовської Республіки зі зв’язків із Сеймом; прессекретар Сейму Литовської Республіки.

Однією з причин, що зумовлюють частотність ланцюжків родового відмінка в мові державних документів, є вимога в офіційному вжитку наводити повні назви установ із зазначенням усіх вищих ланок підпорядкування, наприклад: Департамент міграції Міністерства внутрішніх справ Литовської Республіки; Державна інспекція електрозв’язку Міністерства зв’язку та інформатики Литовської Республіки; Відділ координації торгівлі Департаменту торгівлі Міністерства промисловості та торгівлі Литовської Республіки.

Коли названі предмети пов’язані з установою, назва якої складається з кількох рівнів груп родового відмінка, додається ще й означення одного рівня. Такими є:

назви посад, наприклад: начальник штабного відділу Міністерства внутрішніх справ Литовської Республіки; комісар підвідділу контролю незаконного виробництва й обігу наркотиків Управління розшуку кримінальної поліції Департаменту поліції Міністерства внутрішніх справ;

назви документів, що регламентують діяльність установи, наприклад: Правила роботи постів прикордонного контролю Державної служби нагляду за громадським здоров’ям; тарифи на послуги, що надаються Інспекцією державного контролю водного транспорту та безпечного судноплавства Литовської Республіки; положення про державний реєстр адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів території Литовської Республіки.

Довгі ланцюжки родового відмінка можуть утворюватися також у назвах інших документів, де немає чіткої ієрархії юридичного підпорядкування, або в іменникових висловах з іншими значеннями, наприклад: проєкт закону Литовської Республіки про надра; порядок імплементації закону Литовської Республіки про об’єднання власників багатоквартирних будинків; економічні заходи зі скорочення загального споживання алкоголю; регламент роботи конкурсного комітету з підготовки проєкту програми

115

вання; порушення порядку ведення щоденника торгового брокера; строк дії посвідчення представника митного посередника.

Довгі ланцюжки родових відмінків ускладнюють стиль і частково розуміння тексту, однак вони виникають через специфіку назв, уживаних у державних документах.

Кваліфікатор дієслівних іменників — родовий відмінок

У мові державних документів родовий відмінок часто вживається при дієслівному абстрактному іменнику. Такий родовий відмінок, крім атрибутивного значення, має й інші, глибше приховані значення. У «Граматиці литовської мови» зазначено: «Цей родовий відмінок зберігає ті самі значення, що й відмінок, співвідносний із відповідним дієсловом» (LKG 1976: 417). А. Валецкене розмежовує значення такого родового відмінка залежно від перехідності базового дієслова: «Коли абстрактний іменник дії утворений від неперехідних дієслів, родовий відмінок позначає суб’єкт дії […], а коли абстрактний іменник дії утворений від перехідних дієслів, родовий відмінок позначає об’єкт дії» (Valeckienė 1998: 152). У мові державних документів трапляються випадки обох значень, наприклад:

Keleivių skridimas be bilieto – užtraukia baudą iki vieno šimto litų (ATPK 1996: 91); Piliečių neatvykimas pagal šaukimą į tikrąją krašto apsaugos tarnybą arba mokymus be pateisinamos priežasties iki dviejų parų – užtraukia penkių šimtų litų baudą (ATPK 1996: 157) – subjekto kilmininkai šalia iš intranzityvinių veiksmažodžių padarytų daiktavardžių; Tyčinis telefono automato ar jo kabinos gadinimas – užtraukia baudą nuo penkių šimtų iki vieno tūkstančio litų (ATPK 1996: 100); Tyčinis neteisėtas Lietuvos Respublikos valstybės sienos perėjimas – baudžiamas laisvės atėmimu iki trejų metų arba bauda (BK 1997: 78) – objekto kilmininkai šalia iš tranzityvinių veiksmažodžių padarytų daiktavardžių.

Звичне місце родового відмінка в іменниковій групі — перед іменником (GenN), який він означує. Саме таке його розташування й у процитованих реченнях, незалежно від того, яке значення він має — об’єкта чи суб’єкта дії. У мові державних документів найбільше проблем спричиняють випадки, коли дієслівний абстрактний іменник утворений від перехідного дієслова, а родовий відмінок позначає особу, яка може бути і суб’єктом, і об’єктом дії або мати інше значення, наприклад:

Незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів […] — карається виправними роботами […] (BK 1997: 97); Умисне псування військових посвідчень військовозобов’язаних і призовників або недбале їх зберігання — карається […] (ATPK 1996: 159).

Такі шаблонні за структурою речення вживаються в кодексах (а саме — у Кримінальному кодексі Литовської Республіки та Кодексі Литовської Республіки про адміністративні правопорушення): спочатку зазначається дія, що тягне за собою покарання (карається), потім — вид і розмір покарання. Дія описується

116

іменниковою групою, головним словом якої є дієслівний абстрактний іменник, а його розрізнювальну ознаку визначає родовий відмінок.

Часто потрібно вказати і суб’єкт, і об’єкт дії, причому спосіб їх вираження та місце в іменній групі однакові, тобто родовий відмінок стоїть перед головним словом. Однак, щоб розрізнити в одному реченні суб’єкт та об’єкт, до іменникового словосполучення переносять порядок слів дієслівного словосполучення (SVO), наприклад: посадовець звільнив працівника з роботи → звільнення посадовцем працівника з роботи. З погляду стилю такий вислів громіздкий, але в державних документах він неминучий, коли іменниковим словосполученням потрібно позначити і виконавця дії, і пацієнта — об’єкт, на який спрямована ця дія. Іноді в таких іменникових словосполученнях лише порядок слів допомагає відрізнити суб’єкт від об’єкта, наприклад:

Споювання неповнолітнього батьками або іншими особами — тягне за собою штраф […] (ATPK 1996: 125); Умисне вбивство матір’ю своєї дитини під час пологів або відразу після пологів — карається позбавленням волі на строк до п’яти років […] (BK 1997: 82).

Обидва родові відмінки (суб’єкта й об’єкта) не можна ставити перед дієслівним абстрактним іменником, бо тоді утвориться словосполучення з іншим значенням, пор. вбивство матері дитини і вбивство матір’ю дитини. Через багатозначність родового відмінка згаданий порядок слів — родовий відмінок суб’єкта, дієслівний абстрактний іменник, родовий відмінок об’єкта — зберігається й тоді, коли об’єкт не є особою і його неможливо сплутати із суб’єктом, наприклад:

Ухилення військовозобов’язаного від військового обліку […] — карається позбавленням волі на строк до одного року (BK 1997: 110); Придбання, зберігання, передача іншим особам або продаж особами гладкоствольної рушниці чи арбалета без дозволу поліції — тягне за собою штраф […] (ATPK 1996: 146).

Випадків, коли іменниковим словосполученням позначають і суб’єкт, і об’єкт дії, причому об’єкт не є особою, значно більше, ніж випадків, коли об’єкт — особа. Тому можна стверджувати, що родовий відмінок об’єкта вживається після дієслівного абстрактного іменника не лише для розрізнення суб’єкта й об’єкта: це робиться, щоб уникнути можливих різних тлумачень, зумовлених багатозначністю родового відмінка.

Іноді родові відмінки з обома значеннями вживаються перед головним словом: перший — суб’єкта, другий — об’єкта, але їх мають розділяти інші слова, найчастіше узгоджене означення. Проте такі вислови недостатньо зрозумілі, наприклад:

Передача екіпажу повітряного судна посадовцями Управління цивільної авіації неправдивої інформації […] — тягне за собою штраф від п’ятисот до однієї тисячі літів (ATPK 1996: 72); Недбале зберігання державного або громадського майна матеріально відповідальною особою, а також особою, якій доручено його охорону, — тягне за собою попередження […] (ATPK 1996: 28).

Коли в іменниковому словосполученні є лише один родовий відмінок — кваліфікатор, на порядок слів може впливати значення цього родового відмінка. Родовий відмінок суб’єкта

117

позначає діяча неперехідної дії, не може виражати об’єкт і завжди стоїть перед головним словом, наприклад: Розворот водіями на пішохідних переходах, у тунелях, на мостах, естакадах, віадуках і під ними […] тягне за собою штраф […] (ATPK 1996: 79).

Об’єктний родовий може стояти як у звичному місці, тобто перед віддієслівним іменником, так і після нього. Якщо об’єктом є особа, родовий відмінок, що її позначає, у кодексах найчастіше стоїть після головного слова, наприклад: Образа поліцейського або помічника поліції у зв’язку з виконанням покладених на них обов’язків з охорони громадського порядку — карається позбавленням волі […] (BK 1997: 105); Втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність […] — карається позбавленням волі на строк до п’яти років (BK 1997: 138); Викрадення чужої дитини або підміна дитини з корисливою метою чи з інших низьких мотивів — карається позбавленням волі […] (BK 1997: 91). У цих випадках незвичний порядок слів допомагає зрозуміти, що означає кваліфікативний родовий відмінок, пор. образа поліцейського і образа поліцейським — перше словосполучення можна тлумачити двояко, друге розуміється лише однозначно. Отже, у таких іменникових словосполученнях порядок слів може виконувати розрізнювальну функцію суб’єкта й об’єкта.

Це один із тих випадків, коли, як стверджує В. Амбразас, «Порядок слів можна використовувати для розрізнення значень словосполучень» (Ambrazas 1986: 97).

Лише в поодиноких випадках об’єктний родовий, що позначає осіб, у кодексах може вживатися перед головним словом, наприклад: Образа або наклеп на Президента Республіки в засобах масової інформації — тягне за собою попередження […] (ATPK 1996: 162); Перевезення пасажирів пасажирським автомобільним транспортом, санітарний стан якого не відповідає вимогам, установленим нормативними актами, — тягне за собою штраф […] (ATPK 1996: 93); Залякування особи вибухом, підпалом або іншим способом, небезпечним для життя, здоров’я чи майна людини, — карається позбавленням волі […] (BK 1997: 120). У цих випадках із контексту зрозуміло, що родовим відмінком позначено об’єкт.

Якщо об’єктом є не особа, родовий відмінок, що його позначає, найчастіше стоїть перед головним словом (GenN), наприклад: Таємне або відкрите викрадення чужого майна — карається позбавленням волі на строк до чотирьох років […] (BK 1997: 158); Викидання сміття та інших предметів із вікон вагонів поїздів […] — тягне за собою попередження (ATPK 1996: 67); Умисне знищення або пошкодження чужого майна — карається виправними роботами […] (BK 1997: 162).

Нейтральний порядок слів GenN вживається й в інших державних документах, коли немає небезпеки сплутати суб’єкт дії з об’єктом, наприклад: Доходи — це збільшення активів банку або зменшення його зобов’язань протягом звітного періоду за надані послуги (Žin. 1995, Nr. 33–804); Основними цілями державної енергетичної політики є: […] заохочення виробників і споживачів до ефективного використання місцевих, відновлюваних і вторинних енергетичних ресурсів (Žin. 1995, Nr. 32–743).

118

Однак об’єктний родовий, що позначає не особу, може стояти й після головного слова, хоча за законами порядку слів литовської мови його місце було б перед цим словом, наприклад:

Ухилення від мобілізаційного призову на службу до охорони краю Литовської Республіки — карається позбавленням волі […] (BK 1997: 77), пор. ухилення від мобілізаційного призову; Привласнення знайденого або випадково отриманого чужого майна великої вартості — карається виправними роботами […] (BK 1997: 61), пор. привласнення майна великої вартості; Ненадання необхідної та явно невідкладної допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані […] — карається виправними роботами (BK 1997: 91), пор. ненадання необхідної допомоги. Назву дії, винесену на перше місце, виразніше підкреслено, на неї звертається увага адресата. Такий порядок слів трапляється і в назвах статей кодексу, наприклад: Стаття 80. Ухилення від мобілізаційного призову (BK 1997: 77); Стаття 129. Ненадання хворому медичної допомоги (BK 1997: 92).

Інша (найчастіше найважливіша) причина, через яку родовий відмінок переноситься після головного слова, — довжина всієї іменникової групи, а особливо наявність у ній підрядних речень, наприклад:

Полювання на звірів або птахів, полювання на яких повністю заборонено […] — карається позбавленням волі […] (BK 1997: 194); Порушення правил, установлених для запобігання епідемічним чи іншим заразним хворобам або боротьби з ними, якщо це спричинило або могло спричинити поширення хвороби, — карається позбавленням волі […] (BK 1997: 136).

Те, що причиною зміни порядку слів є довга група означуваних слів, підтверджують випадки, коли у скороченій назві статті відповідну дію описано нейтральним порядком слів (GenN), наприклад:

Стаття 233. Незаконне пересилання отруйних, вибухових, сильнодіючих або легкозаймистих речовин

Незаконне пересилання поштою або багажем отруйних речовин, а також вибухових, сильнодіючих або легкозаймистих речовин чи предметів — карається позбавленням волі […] (BK 1997: 131);

Стаття 106. Ввезення заборонених до ввезення товарів рослинного походження, а також товарів рослинного походження без карантинного огляду чи відповідної обробки

Ввезення з-за кордону або вивезення з прикордонних морських і річкових портів (пристаней), із залізничних, автобусних станцій, аеропортів та інших прикордонних пунктів товарів рослинного походження, заборонених до ввезення, а також товарів рослинного походження без карантинного огляду чи відповідної обробки — тягне за собою штраф […] (ATPK 1996: 63).

Словосполучення з незвичним порядком слів часто є неживими штучними конструкціями, у яких литовську мову силоміць підганяють під стандартність і точність, необхідні для державних документів.

119

Кваліфікатор дієслівних іменників — інфінітив

Інфінітив найчастіше приєднується до абстрактних дієслівних іменників із суфіксом -imas, утворених від дієслів, які можуть приєднувати інфінітив, наприклад: прийняття в експлуатацію, пор. прийняти в експлуатацію; погроза вбити, пор. погрожувати вбити, відмова зареєструвати статут, пропозиція присвоїти ступінь, замах на вчинення злочину, прагнення вплинути на свідка, передача автомобіля для керування, ухилення від виконання обов’язку.

Інфінітив може приєднуватися й до інших іменників дієслівного походження, наприклад: підстава призначити допомогу, можливість передати дані, повноваження підписати договір, прохання повернути переплату, дозвіл створити термінал, рішення звільнити інспектора, заява на отримання коштів.

Інфінітив як кваліфікатор досить часто вживається в мові державних документів, оскільки тут часто трапляються дієслівні іменники, а специфіка сфери вживання вимагає описувати дію як поняття, не пов’язане з часом, числом чи особою.

Найчастіше в державних документах з інфінітивом уживається іменник право. Це слово тут дуже важливе, оскільки одним із завдань державних документів є визначення прав громадян, посадових осіб та установ у державі. Для цього в нормативних документах відводять окремі статті або навіть розділи. Зі словом право утворюються й словосполучення іншої структури, наприклад: право на працю, природне право, виборче право, право законодавчої ініціативи, однак найчастіше зміст права визначається інфінітивом або його сполученнями. Окремий інфінітив уживається рідко, наприклад: Працівники для захисту своїх економічних і соціальних інтересів мають право страйкувати (LRK 1994: 19); Член кредитної спілки не має права голосувати, коли загальні збори членів вирішують питання його членства в кредитній спілці (Žin. 1995, Nr. 26–578); зазвичай до інфінітива приєднуються залежні від нього слова.

Якщо інфінітив перехідний, словосполучення з іменником право найчастіше складається з інфінітива та знахідного відмінка, наприклад: право отримувати інформацію, перевіряти документи, ухвалювати рішення, призначати санкції, створювати комісію, критикувати роботу, оскаржувати рішення, подавати пропозиції, вказувати на недоліки, надавати послуги, лікувати хворих, карбувати монети, контролювати торгівлю.

Словосполучення, що характеризує право, або його основу також можуть утворювати:

інфінітив із родовим відмінком, наприклад: Державний контролер має право залучати фахівців для проведення перевірок (Žin. 1995, Nr. 51–1243); Комітети з питань своєї компетенції мають право вимагати від посадових осіб адміністрації самоврядування, підприємств і установ самоврядування звітних даних (Žin. 1995, Nr. 32–755);

інфінітив із давальним відмінком, наприклад: Агентство приватизації має право […] представляти Уряд Литовської Республіки в суді у справах щодо договорів приватизації […] (Žin. 1995, Nr. 61–1530);

120

інфінітив зі знахідним відмінком, напр.: Keleivis turi teisę važiuoti aukštesnės kategorijos traukiniu (GTK 1996: 21); Auditoriai turi teisę […] naudotis visa banko informacija bei dokumentais (Žin. 1995, Nr. 49–1214);

інфінітив із місцевим відмінком, напр.: Bendrijos narys turi teisę: 1) dalyvauti bendrijos susirinkimuose […]; 2) dirbti bendrijoje pagal darbo sutartį (Žin. 1995, Nr. 20–449); Valdininkai turi teisę […] norminių aktų nustatyta tvarka stažuotis kitose institucijose, taip pat užsienyje (Žin. 1995, Nr. 33–759);

інфінітив із прийменниковими конструкціями, напр.: Administracinėn atsakomybėn traukiamas asmuo turi teisę susipažinti su bylos medžiaga (ATPK 1996: 220); Arbitražinis teismas […] turi teisę kreiptis į arbitražinio teismo vietos apylinkės teismą […] (Žin. 1996, Nr. 39–961);

інфінітив із дієприслівником, напр.: Piliečiai turi teisę dalyvauti valdant savo šalį tiek tiesiogiai, tiek per demokratiškai išrinktus atstovus (LRK 1994: 13); Inspekcijos darbuotojams […] suteikiama teisė […] dalyvauti tiriant avarijų bei mirtinų ir sunkių nelaimingų atsitikimų […] aplinkybes ir priežastis (Žin. 1995, Nr. 26–594);

два інфінітиви, напр.: Privatizavimo agentūra turi teisę […] siūlyti įmonės steigėjui pakeisti privatizuojamos įmonės administracijos vadovą […] (Žin. 1995, Nr. 61–1530); Inspekcijos darbuotojams […] suteikiama teisė […] reikalauti iš fizinių ir juridinių asmenų nedelsiant išjungti energetinius įrenginius […] (Žin. 1995, Nr. 26–594).

Нерідко окреслюється не зміст одного права, а цілий комплекс прав, тобто права, які має певна посадова особа чи установа. Комплекс прав характеризують групи слів, утворені однорідними, найчастіше поширеними кваліфікаторами — інфінітивами з різними залежними словами, напр.:

Департамент статистики, виконуючи покладені на нього завдання, має право:

1. затверджувати річні програми робіт Департаменту статистики, статистичних відділів міст і районів;

2. безоплатно отримувати поштовим зв’язком від підприємств усіх форм власності […] звіти, затверджені в установленому порядку;

8. проводити перепис населення та інші статистичні дослідження із залученням населення в порядку, встановленому Урядом Литовської Республіки;

9. брати участь у підготовці Міністерством фінансів форм квартальних і річних бухгалтерських балансів […];

13. користуватися правом видавничої діяльності та оприлюднювати статистичні дані (Žin. 1995, Nr. 27–612).

У всіх розглянутих групах слів інфінітив стоїть після слова, яке він характеризує, а сама іменна група розташована в кінці речення. Це їхнє звичайне місце. Інший порядок слів можливий, коли важливо не визначити зміст права, а зазначити, хто має це право. Можливі три варіанти незвичного порядку слів:

1. Іменна група стоїть на початку речення: спочатку йде головне слово, за ним — кваліфікатор, інфінітив із залежними словами, напр.:

121

Teisę susipažinti su protokolu turi kiekvienas konkurso dalyvis (Žin. 1996, Nr. 133–2356); Teisę skirti chemoprofilaktiką turi tik asmens sveikatos priežiūros specialistai, Sveikatos apsaugos ministerijos nustatyta tvarka gavę licencijas medicinos praktikai (Žin. 1996, Nr. 104–2363); Teisę siūlyti Teisėjų senato pirmininkui Senate svarstytinus įstatymų taikymo teismų praktikoje klausimus turi Aukščiausiojo Teismo skyrių pirmininkai ir teisėjai […] (Žin. 1995, Nr. 36–887).

2. Іменникова група розривається, інфінітив стоїть на початку речення, а від слова, яке він означає, його відділяє дієслово. Цей незвичний варіант порядку слів уживається, коли потрібно особливо наголосити на носієві права (бенефіціарі), наприклад:

Користуватися дорогами мають право всі юридичні та фізичні особи, керуючись цим законом […] (Žin. 1995, Nr. 44–1076); Брати участь у конкурсі мають право лише особи, які в установленому порядку зареєструвалися та прибули на засідання комісії з проведення конкурсу на оренду (Žin. 1996, Nr. 103–2356); Придбавати квитки позачергово в касах надається право пасажирам із дітьми дошкільного віку, вагітним жінкам, особам з інвалідністю, членам Сейму Литовської Республіки, депутатам самоврядувань (Žin. 1995, Nr. 47–1155).

Такий порядок слів, очевидно, виник за аналогією до речень, у яких присудок складається з модального дієслова та інфінітива на початку речення, а виконавця дії, на якому хочуть наголосити, переміщено в кінець речення, наприклад:

Займатися медичною практикою (первинною чи спеціалізованою) у Литовській Республіці можуть особи, які мають видану в порядку, встановленому цим законом, чинну ліцензію (Žin. 1996, Nr. 102–2313); Полювати з ловчими птахами можуть лише мисливці (Žin. 1995, Nr. 25–571). Тут інфінітив є частиною присудка і може вільніше змінювати своє місце, ніж інфінітив, пов’язаний підрядним зв’язком з іменником і означальний щодо нього. Але для явищ близької семантики шукають подібні способи вираження. Сполука має право прирівнюється до модальних дієслів може, має, зобов’язаний, які в мові державних документів позначають різні ступені приписовості; включена до цієї системи, вона окреслює межі компетенції, тобто легітимізує можливість виконувати дію, пор. особи можуть користуватися дорогами, особи мають користуватися дорогами, особи зобов’язані користуватися дорогами і особи мають право користуватися дорогами.

3. Іменникова група стоїть на початку речення; речення починається інфінітивною сполукою, яка передує слову, що його означає, але відокремлена від нього іншим кваліфікатором — родовим відмінком, наприклад:

Придбавати друковану продукцію та інші документи ліквідованої недержавної бібліотеки на переважному праві мають державні бібліотеки (Žin. 1995, Nr. 51–1245); Придбати квиток на переважному праві мають: особи з інвалідністю, пасажири з малолітніми дітьми та вагітні жінки (Žin. 1995, Nr. 60–1516).

Група слів із іменником «право», основу якої становить інфінітив, часто буває дуже розгорнутою. Така група слів, що виконує функцію супровідного компонента речення, стає найважливішим з інформаційного погляду та найдовшим і найскладнішим зі структурного погляду елементом речення.

Отримано 1999 05 27

122

ЛІТЕРАТУРА І ДЖЕРЕЛА

Ambrazas V. 1986: Dabartinės lietuvių kalbos žodžių tvarkos modeliai. – Lietuvos TSR Mokslu Akademijos darbai, A serija, 3(96), 92–101.

ATPK 1996: Lietuvos Respublikos administracinės teisės pažeidimų kodeksas, Vilnius: Teisinės informacijos centras prie Teisingumo ministerijos.

BK 1997: Lietuvos Respublikos baudžiamasis kodeksas, Vilnius: Teisės aktai.

GTK 1996: Lietuvos Respublikos geležinkelio transporto kodeksas, Vilnius: Teisinės informacijos centras prie Teisingumo ministerijos.

LKG 1976: Lietuvių kalbos gramatika 3, Vilnius: Mokslas.

LRK 1994: Lietuvos Respublikos konstitucija, Vilnius: Teisinės informacijos centras prie Teisingumo ministerijos.

Valeckienė A. 1998: Lietuvių kalbos funkcinė gramatika, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Žin. – Державні вісті (офіційне видання).

НЕУЗГОДЖУВАНІ ГРУПИ СЛІВ У МОВІ ДЕРЖАВНИХ ДОКУМЕНТІВ

Анотація

У статті розглянуто особливий тип адномінальних модифікаторів — уживання додатків (неузгоджених означень) у мові державних документів.

1. У мові державних документів досить часто трапляються довгі ланцюжки родових означень. Серед причин цього явища можуть бути здатність родового відмінка характеризувати предмет із різних поглядів (мовна причина) та вимога в офіційному вжитку наводити назви установ із зазначенням усіх підпорядкованих рівнів (позамовна причина).

2. Розглянуто особливий випадок уживання родового відмінка, коли група слів має своїм головним компонентом віддієслівний іменник. Порядок слів у такому реченні допомагає розрізнити значення: родовий відмінок суб’єкта стоїть перед іменником, родовий відмінок об’єкта — після нього. Обидва родові відмінки перед іменником надають групі слів значення залежності. Іноді родовий відмінок уживається після головного слова через структурні особливості всієї іменної групи.

3. У мові державних документів часто трапляються групи слів із головним словом teisė (англ. right). Це слово часто вживається з інфінітивом і залежними від нього словами. Структура групи слів визначається сполучуваністю інфінітива. Група слів зі словом teisė найчастіше стоїть наприкінці речення. Коли потрібно наголосити на носієві права, а не на його об’єкті, групу слів переносять на початок речення. Уживання інфінітива як означення на початку речення, відокремленого присудком від означуваного слова, є незвичним.

123