Jonas Palionis, par. „Mikalojaus Daukšos 1599 metų Postilė ir jos šaltiniai“

Juozas Karaciejus

Preparing document pages…

2 short passages of this localized version are shown in the original language because they could not be localized reliably.

ACTA LINGUISTICA LITHUANICA

XLV (2001), 187–205

РЕЦЕНЗІЇ

Рецензії

«Постиль Миколая Даукші 1599 року та її джерела». Видання підготував проф. габіліт. д-р Йонас Пальоніс.

Vilnius: Baltos lankos, 2000, 1331 p.

Після відновлення незалежності Литви активізувалися також дослідження й публікація давніх писемних пам’яток, а деякі давні автори привернули особливу увагу: їхні твори або твори разом з оригіналами перевидали. До останньої групи належить і нове видання твору Миколая Даукші Постила, яке з’явилося в книгарнях у середині 2001 року й важить майже пуд. Навіть тому, хто не бачив цього видання, але ще зі шкільної лави дещо пам’ятає про Даукшу, вже із заголовка рецензованого видання, мабуть, зрозуміло, що, крім самої Постили Даукші, у ньому має бути й польський оригінал Якуба Вуєка. Так воно і є. Само собою зрозуміло, що через це обсяг видання подвоївся. А ще ж є різні додатки!

Видання починається, здається, написаною самим упорядником (але не підписаною) «Передмовою», у якій зазначено: «У цьому виданні подано факсимільний текст Постили Миколая Даукші 1599 року (DP) — найбільшої друкованої пам’ятки литовської писемності XVI століття — з її польським оригіналом Якуба Вуєка Postilla Catholicka Mnieyza... w KRAKOWIE... 1590 (W₃). Цей оригінал є третім виданням відомого польського теолога Малої католицької постили, на яке, як вважають (див. вступну статтю), Даукша спирався, остаточно редагуючи власний переклад» (с. 7). Далі з неї дізнаємося, що фотокопію DP для цього видання зроблено з примірників Симонаса Станявічюса й Отонаса Праняускаса, що саме з якого примірника взято, що «текст третього видання Вуєка передруковано способом сканування з мікрофільму, надісланого проф. Войцехом Смоцинським Інституту литовської мови» (с. 7), а також що головним ініціатором цього видання був проф. habil. dr. Вітаутас Амбразас, якому висловлено подяку, як і видавництву «Baltų lankai», наприкінці «Передмови» (с. 8).

Отже, порівняно коротка «Передмова» досить інформативна: вона допомагає литовському читачеві пригадати забуті відомості й добре знайомить іноземця з цією пам’яткою нашої писемності, тим паче що «Передмову» перекладено також німецькою мовою (с. 9–10). Лише заключні речення подяки литовською та німецькою мовами, адресовані видавництву «Baltų lankai», видаються не зовсім переконливими, якщо поглянути на «Скорочення», надруковані на с. 11. З цього списку складається враження, що видавництво «Baltų lankai»¹ доволі недбало поставилося до остаточного варіанта макета, а упорядник, імовірно, його теж не бачив. Адже у списку «Скорочень», після того як «випало» скорочення adv. воно, «порівнюючи», взяло й з’явилося

¹Оскільки в імпринті рецензованого видання не зазначено прізвища ні редактора, ні коректора (не хотілося б вірити, що їх узагалі не було), а вказано лише художника Еугеніюса Карпавічюса, усі докори залишається адресувати колективній особі — видавництву.

188 |

RECENZIJOS

do adj. = adverbium, прислівник (має бути adjectivum, прикметник). На жаль, цей випадок не єдиний. Подібне сталося і зі скороченням давального відмінка (мабуть, d.?). Отже, знову-таки під час «звіряння» списку з’явилося conj. = dativus, давальний відмінок (має бути conjunctio, сполучник). А за що «провинився» місцевий відмінок сучасної литовської мови, сказати важко, проте в «Скороченнях» для нього місця не знайшлося, хоча в надрукованих наприкінці видання виправленнях до помилок DP його скорочення in. (= inessivus) вживається досить часто (пор. с. 1306, 1307, 1308, 1311, 1312 тощо). У такому солідному виданні не повинно бути неточностей у «Скороченнях», тим паче що його задумано як престижне.

Після «Передмови» й «Скорочень» у рецензованому виданні надруковано вступну статтю проф. Йонаса Пальоніса «Постиль 1599 року та її видання» (с. 13–22).

Огляд починається з 25-сторінкової книжечки Wyjątek z kazań żmudzkich, яку, як вважають, підготував Станевічюс і видав у Вільнюсі 1823 року; у ній передруковано латинську й польську передмови DP, а також одну проповідь. Представляючи її, мабуть, не варто, хай навіть опосередковано, пов’язувати цю книжечку з виникненням порівняльно-історичного мовознавства (с. 13), адже для обговорення причин її появи цілком достатньо й литовського контексту. Безперечно, поява цієї та другої, приписуваної Станевічюсу, дефектної 16-сторінкової книжечки безпосередньо пов’язана з так званим литуаністичним рухом жмудської шляхти (пор. Mačiūnas 1997: 141–142). Появу обох згаданих видань ще 1955 року найточніше описав проф. Юргіс Лебедіс: «С. Станевічюс хотів перевидати М. Даукшу через красу його мови та багатство лексики, щоб заохотити інших розвивати літературну мову. Про те, що ця мета була головною, свідчить те, що до обох книжечок він умістив передмову М. Даукші “До ласкавого читача” (а до більшої — також передмову до М. Гедрайтіса). Цією передмовою він хотів звернутися словами М. Даукші до молоді, що здобуває освіту, та інтелігенції, закликаючи любити рідну мову й дбати про творення власної літератури. ПРАГНУЧИ ДОСЯГТИ ЦИМИ ВИДАННЯМИ ПРАКТИЧНИХ ЦІЛЕЙ, БАЖАЮЧИ НЕ ЛИШЕ ПОПУЛЯРИЗУВАТИ М. ДАУКШУ, А Й ЗАЛУЧИТИ ІНШИХ ДО ПАТРІОТИЧНОЇ КУЛЬТУРНОЇ ПРАЦІ (виділено мною — J. K.), С. Станевічюс намагався зробити давні тексти доступнішими, тому, передруковуючи їх, змінив правопис і вилучив діакритичні знаки» (Lebedys 1955: 167). Щоправда, друге видання породжує різноманітні проблеми, і всі висловлені щодо нього думки мають гіпотетичний характер. Однак навряд чи є підстави сумніватися в авторстві Станевічюса, адже в той час ніхто, крім нього, не цікавився DP (пор. Subačius 1998: 350).

Представивши публікації Станявічюса, далі Палюніс досить докладно розглядає незавершене видання DP Едуарда Вольтера, принципи його підготовки, а також указує причини, що спонукали припинити видання (с. 13–16), і досі найширше використовуване фототипічне видання Миколаса Біржішки 1926 року, яке, за словами Палюніса, «хоча й було великим кроком уперед [...], однак також не було адекватним оригіналу» (с. 17). Крім того, «використання останнього видання для наукових студій ускладнює ще й те, що поруч із перекладом не подано польського оригіналу [...]», тому колишню прогалину «тепер і хочуть заповнити новим виданням» (с. 17). Після цього пояснення автор статті переходить до міркувань про те, чому для друку в цьому виданні було обрано третє видання постили Вуєка (с. 17–18). Ознайомившись з усіма аргументами, наведеними у статті, мимоволі все ж починаєш сумніватися, чи не автентичніше було б обрати друге польське видання, а з третього подати лише ті місця, яких немає у другому виданні Малої постили Вуєка, адже основою перекладу було друге видання, а після виходу третього Дауґша не лише технічно наблизив свій переклад до нового видання Вуєка, а й додатково переклав із нього ті частини, яких не було в другому польському виданні. Що основою перекладу було друге видання,

RECENZIJOS

| 189

це підтверджує і речення на с. 504 (= 505)^43–44 у DP: Popiežius Rimo / kuris ny yra Grigalus trečias liekas eﬂ’ tikras palikūnis Petro S. (с. 1052 цього видання). У третьому польському виданні постили Вуєка, що вийшло 1590 року, на цьому місці написано Vrban siodmy ³W 505⁴¹. Отже, якби Даукша ретельно редагував своє видання за цим виданням, то навряд чи залишив би в ньому ім’я папи, який помер 1585 року². Отже, у цьому виданні Вуєк замінив ім’я, однак Даукша не був таким сумлінним і навіть 1599 року залишив дані джерела перекладу, хоча, логічно міркуючи, мав замінити Григорія XIII на Климента VII, який був наступником св. Петра у 1592–1605 роках.

Після цієї статті та «Текстологічних коментарів» (с. 23–25), які також категорично не доводять, що неодмінно слід було обрати третє видання Mažosios postilės Вуєка, надруковано факсимільні тексти Даукші та Вуєка. Оскільки текст Вуєка друкується вперше, ми могли б порівняти його лише з оригіналом, якого в Литві немає, тоді як факсимільний текст DP вже можемо порівняти з виданням 1926 року. Порівняння цих двох текстів одразу показує, що факсимільний текст рецензованого видання значно гірший за факсимільний текст 1926 року. У виданні 2000 року багатьох діакритичних знаків майже не видно. Той, хто досліджуватиме DP, муситиме мати поряд із цим виданням і факсимільне видання 1926 року. Тож одразу постає запитання: невже тепер, маючи значно досконалішу техніку, не можна підготувати якісніше факсимільне видання? Якщо так, то чи варто було в ці часи загального дефіциту гірше передруковувати литовський текст і чи не краще було б за ті гроші видати інше джерело, важкодоступне для дослідників або зовсім недосліджене (скажімо, «Psalteras Dowido» Йонаса Рези Psalteras Dowido чи так звану «Постилю» Якобаса Моркунаса 1600 року Postilę), тим паче що видання DP 1926 року легко доступне. Можливо, нам усе ж слід бути ощадливішими й зібратися, щоб домовитися, які давні писемні пам’ятки найперше необхідно видати факсимільно. Тоді не виникало б подібних випадків, коли той самий текст без великої потреби передруковують по кілька разів. І ще: слід з’ясувати, хто міг би виконати таку роботу найякісніше, адже не хочеться вірити, що сучасна техніка не дає змоги досягти рівня 1926 року.

Після факсимільних текстів DP і ³W у цьому виданні надруковано виправлення помилок «Errata», підготовлені проф. Паліонісом (с. 1304–1331). У поясненнях перед списком виправлень написано: «До цього списку виправлень помилок внесено очевидніші помилки перекладача чи друку, але не включено випадки, наведені у виправленнях DP („Pāklidimus Teip patailik“)» (с. 1304). Подібне сказано й у «Передмові», що представляє видання: «[...] у цьому виданні є [...] „Errata“ — список помічених помилок, не включених до „Pāklidimus Teip patailik“ наприкінці DP» (с. 7, німецькою мовою — с. 9). Але звідки бідолашному читачеві знати, що саме було внесено до тих Даукшиних «Pākļidimuose...», якщо в рецензованому виданні їх немає? Очевидно, видавництво «Baltų lankų» вирішило, що Даукшини «Pākļidimai...» не потрібні, і нехай читач, спираючись на надрукований тут список, сам здогадається, що там було, або візьме видання 1926 року, в якому «Pākļidimai...» надруковано, і перевірить. Однак у «Pākļidimuose...», крім виправлень коректурних помилок, є й текстові вставки, потрібні дослідникам, які мають намір порівнювати текст DP з оригіналом. Імовірно, так сталося лише тому, що укладач макета, підготовленого видавництвом «Baltų lankų», його не бачив. Не хочеться вірити, що проф. Паліоніс, двічі нагадавши читачеві, що до нового

² З цієї ж нагоди можна додати, що згадка Урбана VII свідчить: третє видання Mažosios postilės Вуєка було надруковане (або принаймні почало друкуватися?) у вересні 1590 року, оскільки Урбан VII був папою лише 13 днів, тобто з 15 до 27 вересня (Christiani 1934: 520).

190 |

RECENZIJOS

списку не включено подані Даукшею виправлення помилок, мимоволі напрошується висновок, що від «Páklydimu...» свідомо чи несвідомо відмовилося саме видавництво. Як би там не було, це вже ложка дьогтю в бочці меду, адже певною мірою в цьому виданні опубліковано не весь текст DP.

Далі з пояснень до згаданих «Errata» складається досить туманне уявлення про те, як готувався цей розділ, бо спочатку сказано, що під час «складання списку критично використано виправлення, наведені у примітках до транслітерованого тексту DP, підготовленого Едуардасом Вольтерісом (надрукованого окремими частинами 1904, 1909 і 1927 років у Санкт-Петербурзі)», а також що «список доповнено прикладами помилок, відібраними з решти (тобто не надрукованої Вольтерісом — J. K.) частини» (с. 1304).

У другому (останньому) абзаці цих пояснень сказано: «Під час укладання списку намагалися дотримуватися такого принципу: якомога менше відходити від мови перекладу та системи правопису DP, якомога менше включати до нього сумнівних речей. З цією метою часто заглядали і до W₃, і до найкраще збереженого примірника оригіналу Станявічюса» (с. 1304). Із процитованих пояснень не зовсім зрозуміло, чи проф. Палюоніс лише «вдосконалив» список виправлень Вольтера, чи, готуючи це видання, також його доповнив. Уважніше вивчення наштовхує на висновок, що тут надруковано вдосконалений список виправлень Вольтера. Здається, такий висновок підтверджують випадково помічені, але не внесені до цього списку коректурні помилки (їх немає у списку DP «Páklydimus Teip pataikik»), наприклад: 50₂₄,₃₄ DAT. SG. chrifiui, NOM. SG. chriflus, 51₂₇,₃₁,₃₇ INSTR. SG. chriltufu, GEN. SG. chriltauus, DAT. SG. chriltuy не виправлено, а 34₂₃ GEN. SG. chriltauus виправлено на Chriltaus (с. 1306), 89₄₄ GEN. SG. chriftaus також виправлено на Chriltaus (с. 1309). Або ж форма NOM. SG. M. дієприкметника активного стану минулого одноразового часу igiies на 76₁₆ не виправлена на igiĝes, хоча в іншому місці закінчення цієї форми виправлено на -ę̇s, пор. 324 (=326)₃₂ átggrėjęs виправлено на átggrėjęs (с. 1322). Також до списку, укладеного Палюонісом, не потрапила форма PRAES. SG. 1 fiuncziu, що міститься на 203 (= 205)₁₄,₁₆, хоча її слід було б виправити на fiuncziu. Крім того, раніше висловлену думку підсилюють і ті випадки, коли в обох фототипічних виданнях із двох помилково написаних слів одне виправляється, а інше — ні. Наприклад, у сполученні 244 (=246)₃₇–₃₈ mietaulagii Sūnų ACC. SG. перше слово Палюоніс виправив на mielaulagii (с. 1316), а друге не виправив, хоча, здається, його слід було б виправити на Sunų, адже та сама форма слова 145₅₁ fânų виправлена на fânų (с. 1312). Те саме можна сказати і про сполучення 319 (=321)₄₀ Trėcę įžpiowęs. У ньому форма NEUTR. Trėcę (=Trėcę) не виправлена, а įžpiowęs виправлено на įžpiowęs (с. 1321). Або ось, у 323 (=325)₄₅ знаходимо O kas jókone parabfita?, але в друкованому списку виправлень виправлено лише parabfita на parabfita (с. 1322), а jókone чомусь не виправлено на jókone, хоча та сама форма INES. SG. 562 (=565)₂₈,₃₀ jókone уже виправлена на jókone (с. 1329). Подібне сталося й із формами слова Diewas: 357 (=359)₆ NOM. SG. Dėwas у списку, укладеному Палюонісом, немає, а виправлено лише форму INES. SG. Diewų, що стоїть після слова élśgs, на Diewų (с. 1323). Безперечно, є й інші такі невиправлені помилки, адже тут, як уже зазначалося, наведено лише досить випадково помічені приклади.

Уважніший читач часто, звісно, потребуватиме й докладніших принципів виправлення, адже іноді не зовсім зрозуміло, чому навіть ті самі слова, ті самі їхні форми виправляють так по-різному. Коли таких пояснень немає, часто нелегко визначити, чи так зроблено навмисно, чи це звичайні коректурні помилки, тим паче що іноді, здається, не дотримано й проголошеного у вступі до «Errata» принципу, за яким: «До списку не включено й форми з літерами į, ū, що стоять у позиціях довгих голосних, як-от nom. pl. [...] Sunys 533 (=535)₈, [...] inf. įbwiļt 357 (=359)₃₀ тощо, оскільки є підстави вважати, що цими літерами позначали не лише носові [į], [ų], а й довгі [ī], [ū]» (с. 1304). Здається, у випадку літери į цього правила дотримано, але у випадку ū — ні

RECENZIJOS

191

завжди. Напр., 84₄₅ INE. у сполученні būt korooti виправлено на būt koróti (с. 1309), а NOM. PL. 119₄₃ fuus виправлено на funus (с. 1311).

Ypač daug neaiškumų kelia raidės ę, pavartotos vietoj ė, e, ia (žr. Palionis 1967: 34), taisymai: vienur ji taisoma į ę, kitur į e. Pvz., klaidingai Daukšos parašytas prielinksnis 102₃₄ be ištaisytas į bę, o 89 (= 103)₃₃ taip parašytas bę taisomas į be, bę? (su klaustuku!) (p. 1310). Iš karto norisi paklausti, kodėl pirmuoju atveju jokių abejonių nebuvo, o antruoju ėmė ir iškilo? Panašiai atsitikę ir su priešdėliu ne: 38₄ nę taisomas nę ir pastabose nurodoma, kad šis nę=ne (p. 1306), bet 53₄ ir 63₂₄ nę taisomas į ne (p. 1307, 1308), o 102₄₁ ne (ėft) vėl ištaisytas į nę (p. 1310). Arba žodžio metas INSTR. SG. forma taisoma 4 kartus, bet du kartus vienaip, o du kartus antraip: 13₃₉ metų į metu (p. 1305), 335 (= 337)₈ metų į metų (p. 1322), o 16₃₉ metų į metú (p. 1305) ir 53₁₉ metų į metu (p. 1307). Kodėl čia ę netaisoma į e, t. y. kodėl šios formos sugretintos su palyginti dažnai DP rašomomis metų ir metu, o ne su metu, belieka tik spėlioti. Tokių atvejų pasitaiko ir INES. SG. formų taisyme, pvz.: 44₃₂ metę ištaisyta į metę (p. 1307), 69₃₁–₃₂ žókonę į žókonę (p. 1308), bet 324 (= 326)₃₁ regė́timę ištaisyta į regė́timę (p. 1322). Na, o 62₃₇ mirftanciamę, ištaisytame į mirftanciamę, randame atvirkščią -ę į -e taisymą. Reikia manyti, kad čia vieną korektūros klaidą pakeitė kita, nes kitaip pastarojo taisymo paaiškinti negalima.

Або ось форма IMPER. PL. 1 21₈–₉, kélbkime, виправляється на kélbkime (с. 1305), а 118₃₁ paklausíkime — на paklausíkime (с. 1311) і 280 (= 282)₄₅ fugrįžkime — на fugrįžkime (с. 1318). Чому в першому випадку в закінченні залишено -ę — також невідомо, адже в інших випадках закінчення -ę, -e усіх часів дійсного способу та PL. 1 умовного способу, здається, цілком слушно виправляють лише на -e, напр.: 63₄ turimę на turime (с. 1308), 102₄₅ išgírtime на išgírtime (с. 1310), 156₃₁ atgrę́ftumbime на atgrę́ftumbime (с. 1312), 172₂₉ parėgėtumbime на parėgėtumbime (с. 1313).

До цього типу виправлень частково можна віднести неоднакове виправлення форм Ablo родового відмінка однини власного імені Abelis: 408 (= 410)₃₀ Ablo виправлено на Abelio, а 410 (= 412)₂₃ Ablo — на Abel̇o (с. 1325).

Коли принципи виправлення докладніше не пояснено, важко збагнути, чому в списку проф. Palionis із дифтонгами an, en, які в DP записуються як ą, ę або ąn, ęn, поводяться неоднаково. Найчастіше їх не виправляють, але час від часу ą, ę виправляють на ąn, ęn, а ą, ęn — і на an, en, напр.: 315 (= 317)₂₄ nulidė́dąnçziu виправлено на nulidė́dąnçziu INSTR. SG. (с. 1321), 228 (= 230)₉пунктуаційний знак виправлено на ženklas (с. 1315) (але в 10₃₄ pažėklėtos знову ж таки чомусь e не виправляють ані на ę, ані на ęn чи en, натомість виправляють на pažėklėtos (с. 1305), хоча мало б бути pažėklėtos), а 448 (= 450)₂₃ daggan виправляють на dangun (с. 1326), 244 (= 246)₂₇ lėndą — на lėndą (с. 1316). А коли в тому самому корені надруковане в DP замість in i виправляють по-різному, це зовсім незрозуміло, напр.: 124₁₀ liktmuži виправлено на linktmuži INSTR. SG. (с. 1311), а 214 (= 216)₂₄,₅₂ likfmumo, likfmibes — на likfmumo, likfmibes GEN. SG. (с. 1315). Як пояснити такі виправлення: 309 (= 311)₈ penigų на penigų GEN. PL. (с. 1321) і 331 (= 333)₂₁ penigāmas на penigāmus (с. 1322)? У цих випадках, мабуть, недостатньо сказати, що у виправленнях «намагалися дотримуватися такого принципу: якомога менше відходити від мови перекладу DP та її системи правопису...» (с. 1304); хотілося б знати також, як саме намагалися дотримуватися цього принципу.

Звичайно, найпростіше було б пояснити всі згадані розбіжності коректорськими помилками, яких, на жаль, у складеному Palionis списку виправлень справді чимало. Але оскільки немає жодної потреби докладно їх обговорювати, далі подано класифіковані списки помилок, виявлених у виправленнях.

192 |

RECENZIJOS

ТАБЛИЦЯ 1. СЛОВА DP, НЕПРАВИЛЬНО ПЕРЕПИСАНІ

188 (= 190)₃₁ | fuḳėlninp | fuḳėlninp | fuḳėlninp | 1314

190 (= 192)₂ | fuŕikulūus | fuŕikulūus | surŕkulūus (тобто fuŕikulūus) | 1314

191 (= 193)₁₀ | įbmințigai | įbmințigai | įbmințigai | ADV. | 1314

191 (= 193)₁₄ | prodėjęs | prodėjęs | pradėjęs | 1314

200 (= 202)₂₅ | наш | наш | наших (тобто наших) | 1314

213 (= 215)₁₈ | радість | радість | радість | 1315

213 (= 215)₃₈ | радість | радість | радість (тобто радість) | 1315

233 (= 235)₅₀ | ні давніх часів |... часів | ні давніх часів | 1316

255 (= 257)₃ | які | які | які (тобто які) | 1317

256 (= 258)₈ | зменшеного | зменшеного | зменшеного (тобто зменшеного) | 1317

RECENZIJOS

| 193

Сторінка й рядок DP

Надруковано

Виправлення Ю. Паліоніса

Примітки

Сторінка видання 2000 р.

271 (= 273)₁₄

справжніх

справжніх (тобто справжніх)

INSTR. SG.

1318

271 (= 273)₄₅

атаулітів

атаулібців

COND. 3

1318

277 (= 279)₁₁

fawus

fawųs

fawus (т. б. fawųs)

1318

281 (= 283)₅

brągęlnis

brągęfnis (т. б. brągęlnis)

NOM. SG.

1318

286 (= 288)₂₁

trupųčio

trúpųčio

trupuczo (т. б. trúpųczo)

1319

290 (= 292)₃₄

nefkālų

nefkālu (t. b. nefkālu)

NEUTR.

1319

295 (= 297)₅₁

priwalų

priwalu (t. b. priwalų)

NEUTR.

1320

304 (= 306)₅₃

będru

będri

będru (t. b. będri)

INSTR. SG.

1320

306 (= 308)₂₀

tųri

tūri

turi (t. b. tūri)

PRAES. 1 (тобто, імовірно, 3)

1320

310 (= 312)₃₃

посивів би

посивів (тобто, імовірно, посивів би)

1321

311 (= 313)₄

людство

людство (тобто, імовірно, людство)

PRAET. 3

1321

315 (= 317)₃₇

Wieβpati

Wiéβpati

Wieβpati (t. b. Wiéβpati)

DAT. одн.

1321

317 (= 319)₃₅

mažgas

mážgas

mažgas (t. b. mážgas)

1321

319 (= 321)₂₅

būlių jų Dievų

... Diéwų

... Diewu (t. b. ... Diéwų)

1321

322 (= 324)₂₆

Wjenas

Wjénas

Wienas (t. b. Wiénas)

NOM. SG.

1321

325 (= 327)₄₈

galętą... įftraukt’

galéta... įftraukt’

galęty (t. b. galéty)... įftraukt’

COND. 3 + INF.

1322

194 |

RECENZIJOS

Сторінка й рядок DP

Надруковано

Виправлення Ю. Паліоніса

Примітки

Сторінка видання 2000 року

327 (= 329)₄₀

prilaktōe

prilaktōie

prilaktōieu

1322

329 (= 331)₉

žōdžio

žōdžio (t. b. žōdžio)

1322

332 (= 334)₄₆

pūt̄tauj

PRAES. 2 SG.

1322

335 (= 337)₃₃

būwe

buwo (t. b. būwo)

1322

336 (= 338)₉

sudekite

sudekite (t. b. sudekite)

1322

337 (= 339)₁₉

žmonemns

žmonémns

žmonemus (t. b. žmonémus)

1322

338 (= 340)₂₇

didžeulių

didžéulių

didžeulių (t. b. didžéulių)

ACC. DU.

1322

342 (= 344)₈

klanfe

klānfe

klaufe (t. b. klāufe)

PRAET. 3

1323

351 (= 353)₂₅

piktūlius

piktūlius (t. b. piktūlius)

1323

360 (=362)_19–20

nufidėiūlių žmoių

людей-викрадачів

людей-викрада-чів (тобто людей)

GEN. PL.

1324

378 (= 380)₃

невідомі

NOM. PL.

1324

379 (= 381)₃₅

знати

знає (тобто знає)

PRAES. 3

1324

394 (= 396)₁₂

як

як (тобто kāip)

1325

398 (= 400)₁₄

може

може (тобто може)

FUT. 3

1325

404 (= 406)₅₅

заздрісні

заздрісні (тобто заздрісні)

1325

434 (= 436)₁₁

злочинцям

злочинцям (тобто злочинцям)

1326

450 (= 452)₂₃

так

tiektāj

tiek tai (t. b. tiektāi)

1326

471 (= 473)₁₇

fwętes

fwętās

НАЗ. ОДН.

1327

RECENZIJOS

195

DP puslapis ir eilutėIšspausdintaDPJ. Palionio taisomaPastabos2000 m. leidimo puslapis

473 (= 475)₄₅одних сліводних сліводним словомОРУД. ОДН.1327

474 (= 476)₅₁–₅₂павиждопавиждопавиждо1327

475 (= 477)₃₅lėkhuisėkhuilėktai (т. б. sėktai)ДАВ. ОДН.1327

477 (= 479)₃ApałtatasApáłtatasApaḟtatas (т. б. Apáḟtatas)1327

478 (= 480)₅₀bitołiųbitółiųbitołiu (т. б. bitóliu)1327

510 (= 511)₁₇–₁₈žėminiųžėminiųžėminiu (т. б. žėminiu)1328

518 (= 519)₆belnełibelnełibernełi (т. б. bernėli)ЗН. ОДН.1328

518 (= 519)₁₀žódžiųžódžiųžódžiu (т. б. žódžiu)ОРУД. ОДН.1328

531 (= 533)₂₁łękołękotąko (тобто łęko)PRAES. 31329

535 (= 537)₃₅vź dūdinėjevź dūdinėjevźdūdinėje (тобто vźdūdinėje)PRAES. 31329

553 (= 556)₃₉βwętųβwętųβwętu (тобто βwętų)INSTR. SG.1329

568 (= 571)₄₁vź f wirovź f wirovźf wiro (тобто vźf wiro)1330

594 (= 597)₂₁βwie umoβwie úmoβwielumo (тобто βwielúmo)1330

601 (= 604)₃₁tarnytarnųtarnu (тобто tarnú)INSTR. SG.1330

610 (= 613)₅₃gaiwagaiwágałwa (тобто gałwá)NOM. SG.1330

614 (= 617)₂₅–₂₆gáłiųgáłygáłiu (тобто gálu)PRAES. 1 SG.1330

618 (= 621)₁₂melłtusmėłłtusmelłtųs (тобто mėłłtųs)SUP.1331

619 (= 624)₁₀išłųyte ełtišłųnte ełt’išłųte ełt (тобто išłųnte ełt’)1331

196 |

RECENZIJOS

ТАБЛИЦЯ 2. ПРОПУЩЕНІ В ПРАВКАХ ЙОНАСА ПАЛЬОНІСА

ДІАКРИТИЧНІ ЗНАКИ DP

Сторінка та рядок DP

Надруковано

Виправлене Й. Пальоніса

Мало б бути

Примітки

Сторінка цього видання

9₃₃

vžtūrėtą

vžtūretą

vžtūrėtą

ЗН. в одн.

1305

24₂₁

wertų

wertu

wertų

ОР. в одн.

1306

25₂₉

Tetráacha

Tetrarcha

Tetrárcha

ОР. ОДН.

1306

26₁₃

Wirβpatáwimo

Wieβpatavimo

Wieβpatáwimo

1306

28₁₃

Swetóp

Szwetop

Szwetóp

1306

35₅₁

źmoįų

źmonių

РОД. МН.

1306

47₁₁

bêdrą

bedra

bêdrą

ACC. SG.

1307

54₅₃

Bernrádus

Bernardus

Bernárdus

NOM. SG.

1307

68₂₉

lawų

lawu

lawų

INSTR. SG.

1308

75₄₀

auré

aure

auré

1309

90₂₉

iβwadžió io

iβwadžioio

iβwadžióio

1309

95₁₃

tęięus

tūięus

ориг.: tudžicž

1310

107₁₀

Wiéβpati

Wieβpati

Wiéβpati

ACC. SG.

1310

111₄₃

djęną

dieną

diéną

1311

138₂₄

táužomę

taužome

táužome

1311

141₆

tūdie

ludie

lūdie

PRES. 3

1311

150₁₁

didęlnių

didelniu

didelnịų

INSTR. SG.

1312

158₁₉

falβiwų

falβiwu

falβiwų

NOM. DU.

1312

164₂₂

ęio

eio

éio

PRAET. 3

1312

201 (= 203)₇

muſúmp

muſump

muſúmp

1314

213 (= 215)₅₁

ámžimas

amžinas

ámžinas

НАЗ. ОДН.

1315

232 (= 234)₈

atšiųšių

atļųšiu

atšiųšių

1316

233 (= 235)₅₀

.../ nei mókſłu

.../ nei mokſłu

.../ nei mókſłu

ОР. ОДН.

1316

RECENZIJOS

| 197

Сторінка й рядок DP

Надруковано

Виправлення Ю. Паліоніса

Має бути

Примітки

Сторінка цього видання

247 (= 249)₁₃

grumždįmų

grumždimu

grumždįmų

INSTR. SG.

1316

251 (= 253)₃₅

wardį

wardu

wardį

INSTR. SG.

1316

252 (= 254)₁₂

funùs

funus

funùs

1317

268 (= 270)₂₅

metų

metu

metų

ОРУД. ОДН.

1317

281 (= 283)₄₈

Wieβpñutės

Wieβpñatės

1318

302 (= 304)_29–30

willą Pópiejiſtą

willą Popiejįſta

волю папізму

NOM. SG.

1320

304 (= 306)₂₅

який

які

який

1320

321 (= 323)₁₃

шляхетному

шляхетного

шляхетному

ACC. SG.

1321

341 (= 343)₃₄

настанову

PRAET. 3

1323

374 (= 376)₃₉

karíe

які

karíe

1324

388 (= 390)₉

милість

НАЗ. ОДН.

1325

388 (= 390)₁₂

те

1325

391 (= 393)₃₁

nopɼlnái

noproſnai

nopɼlnái

ADV.

1325

392 (= 394)₈

njéko

nieko

njéko

1325

402 (= 404)₅₁

taczęų

taczeu

taczęų

1325

409 (= 411)₁₂

diėnų

dieną

diėną

ACC. SG.

1325

423 (= 425)₄₃

ſartús

ſaitus

ſaitús

ориг.: кайдани

1325

457 (= 459)₂₀

praſtólių

praſtóliu

1326

458 (= 460)₅

ráka

rąka

ráka

НАЗ. ОДН.

1326

472 (= 474)₁₇

ӡótag

ӡotag

той

1327

530 (= 532)₂₈

до друзів

до ворогів

orig.: nieprzyjacióły

1329

545 (= 548)₃₅

відвідав

PRAES. 3, ориг.: nawiedza

1329

560 (= 563)₉

добрих

доброму

добрих

ОРУД. ОДН.

1329

609 (= 612)₁₄

mókıtinių

mokıtiniu

mókıtiniu

INSTR. SG.

1330

198 |

RECENZIJOS

ТАБЛИЦЯ 3. НЕТОЧНО ВКАЗАНО РЯДОК І МІСЦЕ СЛОВА

Сторінка й рядок DP, зазначені Й. Паліонісом Має бути Надруковано Виправлення Й. Паліоніса Примітки Сторінка цього видання

89 (= 103)₄₄–₅₀ 89 (= 103)₄₉–₅₀ gardumimus garduminus 1310

116₁₆ 116₁₅ милостивий милостивий 1311

116₁₈ 116₁₇ Czę (tekste Czę) jau Czę tau 1311

159₂₀ 159₂₆ Szęłta Szębta NEUTR. 1312

162₁₇ 162₂₇ разів разів INSTR. SG. 1312

168₈ 168₆ років часі INSTR. SG. 1312

227 (= 229)₄₉ 227 (= 229)₄₈–₄₉ Augugulinas Auguf tinas 1315

229 (= 231)₄₆ 229 (= 231)₄₅–₄₆ tōbis tōbis 1315

231 (= 233)₂₂ 231 (= 233)₂₃ palik(mintoie palik(mintoie NOM. SG. 1316

231 (= 233)₂₃ 231 (= 233)₂₄ atfiusių atfiusių 1316

231 (= 233)₄₁ 231 (= 233)₄₂ tos tas NOM. SG. M. 1316

247 (= 249)₁₃ 247 (= 249)₁₂–₁₃ гуртуючи гуртуванням (тобто гуртуючи) INSTR. SG. 1316

276 (= 278)₈ 276 (= 278)₇–₈ apewejždėtus apewejždėtus COND. 3 1318

314 (= 316)₄ 314 (= 316)₄–₅ gerėlnis gerėlnis 1321

328 (= 330)₁₆ 328 (= 330)₁₅–₁₆ fuderimo fuderino 1322

338 (= 340)₂₉ 338 (= 340)₂₉–₃₀ ąntamę ąntr ame 1322

342 (= 344)₂₈ 342 (= 344)₂₉ palsipūtės palsipūtus NOM. SG. F. 1323

349 (= 351)₁₈ 349 (= 351)₁₇–₁₈ litpnėlnjis litpnėlnis 1323

349 (= 351)₂₆ 349 (= 351)₂₆–₂₇ fwetitimas fwetimas 1323

359 (= 361)₄–₅ 359 (= 361)₄ vžmokėlsių vžmokėsiu (?) 1324

369 (= 371)₄₀ 369 (= 371)₄₁–₄₂ paβwéntina paβwéntina PRAES. 3 1324

369 (= 371)₄₆ 369 (= 371)₄₇ gėdeimo gėdeimu INSTR. SG. 1324

471 (= 473)₂₉ 471 (= 473)₃₀ mótę móte NOM. SG. 1327

RECENZIJOS

199

Сторінка й рядок у DP, зазначені Й. Паліонісом

Має бути

Надруковано

Виправлення Й. Паліоніса

Примітки

Сторінка цього видання

543 (= 546)₂₂

543 (= 546)₂₁

зберігаючи... невинну

ACC. SG. «невинність»

1329

543(=546)₃₆

543(=546)₃₅

там

1329

544(=547)_{3, 11}

544(=547)₃

išnumiruliu

iš numirulių

1329

544(=547)_{14, 15}

išnumirulių

Ю. Паліоніс не виправляє

101₁₂

101_{12 pršt.}

godincziuin

godincziuiu (gal godincziū́?)

GEN. PL.

1310

112_{45 pršt.}

112₄₅

kjtas (tekste: kjtás)

kitas (turėtų būti kitás)

ACC. PL.

1311

146₄₂

146_{42 pršt.}

Chriftans

Chriftauus

1312

167(=169)₃₈

167(=169)_{38 pršt.}

idaut

idant

1313

177 (= 179)₄₉

177 (= 179)_{49 pršt.}

waišiu

waišių (kodėl ne waišių?)

GEN. PL.

1313

202 (= 204)₃₂

202 (= 204)_{32 pršt.}

Lutae

Lucae

= Луки

1314

204 (= 206)₁₇

204 (= 206)_{17 pršt.}

pāšiutfus

pāšiuftas (kodėl ne pāšiuf tas?)

NOM. SG.

1314

206 (= 208)₄₀

206 (= 208)_{40 pršt.}

knnu

kunų

GEN. PL.

1314

211 (= 213)₂₂

211 (= 213)_{22 pršt.}

Aprikings (dž̄eugfmo)

Aprikimas (?)

ориг.: Omyl-ne (wefele)

1314

216 (= 218)₂₁

216 (= 218)_{21 pršt.}

teit

ateit

1315

233 (= 235)₁₈

233 (= 235)_{18 pršt.}

hudie

ludie

PRAES. 3

1316

243 (= 245)₃₈

243 (= 245)_{38 pršt.}

fwielumu

βwielumu

INSTR. SG.

1316

254 (= 256)₃₇

254 (= 256)_{37 pršt.}

mokfio

mokfło

1317

Окрім помилок, зауважених у таблицях, у списку виправлень, укладеному проф. Палонісом, трапляються й поодинокі огріхи, напр.: 220 (= 222)₁₆ замість paſauli має бути paſauli a. sg. (с. 1315); 425 (= 427)₁₇ замість kukidėli має бути kukaidėli a. sg. (с. 1325); 298 (= 300)₄₁ замість ſbwedęs має бути

200 |

RECENZIJOS

fβwedęs (с. 1320), а 513 (= 514)₁₈ prigavau — це не praet. 2 sg., а praet. 1 sg. (с. 1328). Так само 327 (= 329)₈ pawijdeię (с. 1322) і 536 (= 538)₄₂ parpūłt мають бути parpūlē (с. 1329): це не praet. 3, а називний відмінок множини чоловічого роду дієприкметника активного стану минулого одноразового часу; отже, має бути nom. pl. (пор. Kudzinowski 1977: 89, 105).

Не можна мовчки обійти виправлення проф. Палоніса, позначені зірочкою, яка «вказує на помилку, виявлену у фотокопійному виданні 1926 року» (с. 1304). Отже, у цьому фототипічному виданні їх не мало б бути. Але насправді це не зовсім так, оскільки, як видається, 5 із 19 таких виправлень, а саме 81₄₇ (с. 1309), 162₂₁ пршт. (с. 1312; до речі, в обох виданнях видно не Dukáuni i, а Dukáuni ii), 286 (= 288)₂₀ (с. 1319), 304 (= 306)₂₀, ₂₂–₂₃ (с. 1320), фактично збігаються. Лише у двох випадках — 81₄₇ і 286 (= 288)₂₀ — можна було б сперечатися щодо правопису: чи надруковано в рецензованому виданні palibts (як у виданні 1926 року), чи palibls, а також чи має в дифтонгу q у слові tůkßtąntis бути «відгалуження» чи ні (як у виданні 1926 року). Але це вже питання правопису, і, помітивши відмінність, такі виправлення найкраще було б подати окремо. Утім, у списку виправлень є й такі, біля яких зірочка необхідна, але її немає (див. табл. 4).

ТАБЛИЦЯ 4. ВИПРАВЛЕННЯ, БІЛЯ ЯКИХ МАЛА Б БУТИ ЗІРОЧКА

*470 (= 472)₃₄ | nei | mi | nei | | 1327

*564 (= 567)₅ | tū | ti | tū | INSTR. SG. | 1329

Підсумовуючи, мабуть, можна сказати, що рецензоване видання DP не є дуже надійним. Звісно, багатьох згаданих тут помилок і недоглядів легко можна було б уникнути, якби видавництво «Baltų lankų», яке так щедро підтримують державні установи, не спочивало на лаврах, а тісніше співпрацювало з упорядником. Нині ж складається враження, що упорядник працював одним чином, а видавництво — іншим, адже все-таки не хотілося б вірити, що такий знавець давніх писемних пам’яток, як проф. Jonas Palionis, не помітив би принаймні більшої частини згаданих недоліків.

RECENZIJOS

201

LITERATŪRA

CHRISTIANI, L. 1934: La chronologie des papes, des origines à Pie XI. Tu es Petrus. Encyclopédie populaire sur la papauté, Paris: Librairie Bloud et Gay, 491–529.

KUDZINOWSKI, Cz. 1977: Indeks–słownik do „Daukšos Postilė“ 2, Poznań: Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu Adama Mickiewicza.

LEBEDYS, J. 1955: Simonas Stanevičius, Vilnius: Valstybinė grožinės literatūros leidykla.

MACIŪNAS, V. 1997: Lituanistinis sąjūdis XIX amžiaus pradžioje, Vilnius (leidykla nenurodyta).

PALIONIS, J. 1967: Lietuvių literatūrinė kalba XVI–XVII a., Vilnius: Mintis.

SUBAČIUS, G. 1998: Žemaičių bendrinės kalbos idėjos, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Juozas Karaciejus

Lietuvių kalbos institutas

Antakalnio g. 6, 2055 Vilnius, Lietuva

Gauta 2001 12 06

VYTAUTAS SIRTAUTAS, REGINA PETKEVICIENĖ, ČESYS GRENDA,

RINKTINIAI KALBOTYROS STRAIPSNIAI

[Šiauliai:] Šiaulių universiteto leidykla, 2001, 288 p.

2001 metais Šiaulių universiteto Lietuvių kalbos katedros profesoriui Vytautui Sirtautui suėjo 80 metų, o docentams Reginai Petkevičienei ir Česiui Grendai – po 70. Visi trys jie apie 40 ar daugiau metų dirba toje pat Šiaurės Lietuvos aukštojoje mokykloje (anksčiau tai buvo Šiaulių pedagoginis institutas) ir kartu su kolegomis parengė šimtus lietuvių kalbos ir literatūros, tūkstančius pradinių klasių pedagogikos ir metodikos bei kitų specialybių mokytojų, parašė ar sudarė ne po vieną mokomąją knygą studentams, vadovėlių aukštosioms mokykloms (V. Sirtautas ir vidurinėms mokykloms), paskelbė po šūsnį mokslo, metodikos ir kalbos populiarinamųjų straipsnių, aktyviai dalyvauja mokslinėse konferencijose.

Sukaktuvių proga sumanytai sumestinei knygai iš savo rašinių aruodo po žiupsnelį straipsnių parinko patys autoriai ir, kaip pasakyta redaktorių kolegijos pasirašytoje pratarmėje, kai kuriuose straipsniuose ką ne ką dar pataisė ar patikslino. Knygą sudarė universiteto Lietuvių kalbos katedros vedėjas prof. K. Župerka, į redaktorių kolegiją, be jo, įėjo Humanitarinio fakulteto dekanė doc. G. Kačiuškienė (pirmininkė) ir universiteto prorektorius doc. J. Pabrėža.

Kiekvieno kalbininko dalis knygoje pradedama gražia brandaus amžiaus nuotrauka ir šiltai perteiktu gyvenimo aprašymu. Prof. V. Sirtautą skaitytojams pristato prof. K. Župerka, doc. R. Petkevičienę – doc. G. Kačiuškienė, o doc. Č. Grendą, daug metų buvusį Šiaulių pedagoginio instituto Lietuvių kalbos katedros vedėju, – doc. J. Švambarytė. Po to dedama kiekvieno autoriaus daugiausia kalbos mokslo darbų rinkiniuose įvairiu metu skelbtų straipsnių. Dalys baigiamos kalbininkų darbų bibliografijomis (prof. V. Sirtauto įdėti 1999 m. atskira knygele išleistos bibliografijos rodyklės papildymai ir 1998–2000 m. darbai). Bibliografijas sudarė Mokslinės Šiaulių universiteto bibliotekos Bibliografijos skyriaus vedėja R. Jakutienė. Tokia yra kalbamos knygos sandara.

РЕЦЕНЗІЇ

Рецензії

ТАБЛИЦЯ 2. ПРОПУЩЕНІ В ПРАВКАХ ЙОНАСА ПАЛЬОНІСА

ДІАКРИТИЧНІ ЗНАКИ DP

ТАБЛИЦЯ 4. ВИПРАВЛЕННЯ, БІЛЯ ЯКИХ МАЛА Б БУТИ ЗІРОЧКА

LITERATŪRA

VYTAUTAS SIRTAUTAS, REGINA PETKEVICIENĖ, ČESYS GRENDA,

RINKTINIAI KALBOTYROS STRAIPSNIAI

Document details