ACTA LINGUISTICA LITHUANICA

XLV (2001), 3–9

Про походження числівникових прикметників із суфіксами -(i)okas (-a) і -(i)opas (-a)

SAULIUS AMBRAZAS

Lietuvių kalbos institutas, Vilnius

У статті розглядається походження прикметників, утворених від числівників за допомогою суфіксів -(i)okas (-a) та -(i)opas (-a). Аналіз підтверджує, що похідні цього типу із суфіксом зменшеності -(i)okas (-a) трапляються рідко вже в старолитовських текстах XVI–XVII століть. Вони мають відповідники у слов’янських мовах і значно давніші за суфікс -(i)opas (-a), який широко використовується в литовській мові для творення прикметників від числівників і генетичний зв’язок якого з постпозицією po пропонується в цій статті.

У старих писемних пам’ятках поряд із похідними на -(i)opas (-a), широко поширеними й у сучасній литовській мові (наприклад: dvejópas, trejópas, а також tüleriópas та ін., див. Valeckienė 1994: 220), уживалися відповідні числівникові прикметники із суфіксом -(i)okas (-a), які в сучасній литовській мові майже зникли. Тенденція до зникнення згаданих похідних на -(i)okas (-a) та утвердження відповідних прикметників із суфіксом -(i)opas (-a) виявилася ще до появи литовської писемності. У розглянутих старих писемних пам’ятках¹ співвідношення похідних цих двох словотвірних типів таке: Mž 2: 0; VLNE, VLNEE 4: 1; BP_I–II 7: 4; C11: 1; DP 9: 3; SP_I–II 3: 3; ¹SD, ³SD 3: 5; ChNT 1 (відповідні прислівники із суфіксом -(i)opai 2): 2 (відповідні прислівники із суфіксом -okai 2); SE 2: 0; у Євангеліях Якубонавіча 1647 р. Evangelijose зафіксовано лише прислівник ketveriopai 201₉–₁₀. З наведеної статистики видно, що в писемних пам’ятках Сирвіда, Хилінського та частково Бреткуна числівникових прикметників із суфіксом -(i)okas (-a) приблизно стільки ж, скільки й відповідних похідних із суфіксом -(i)opas (-a). У текстах інших авторів числівникові прикметники із суфіксом -(i)okas (-a) значно рідші або взагалі не вживаються.

Відрізняється й поширеність самих похідних із суфіксом -(i)okas (-a). Широко відомі лише два з них: dvejókas (-a) «двоїстий» BP_I–II 4x; C_II 1111; ³SD 56; SP_I–II 2x; (ще [K]; P, пор. dvejokai «двоїсто» ³SD 56; N; Grž), dvejokias (-ia) SP_I–II 6x; ChNT 4x (ще Ds, пор. dvejõks / dvējõks, -ia DAUK; P; KLVrž; Pln, dvejokiai VALAČ, dvejõkiaip ROD – ²LKŽ_II 944);

¹Під час збирання матеріалу використовувалися видання старих писемних пам’яток і словникові покажчики, а також створені в Інституті литовської мови комп’ютерні конкорданси словоформ із Bretkūnas Postilės (BP_I–II), Vilentas Enchiridiono (VLNE), Evangelijų bei Epistolų (VLNEE), Sirvydas Punktų Sakymų (SP_I–II) та Evangelijų Jaknavičius 1647 року; фінансування було надано в межах програми вживання та розвитку державної мови Литовської Республіки на 1996–2005 роки.

²Похідне слово vienokas (-a) / vienokias (-ia) із не зовсім ясною словотвірною будовою до наведеної тут статистики не включено (про нього див. далі).

4 |

SAULIUS AMBRAZAS

trejokas (-a) «троякий» BP₋Ⅱ 4x; ¹SD 182 (також N; KŽ; STr; AD; VRN), trejokias (-ia) SP₋Ⅱ 6x; ¹SD 18; ³SD 446; SLG₋Ⅱ 80 (також Sut, пор. trejókis, -ia KŽ; M; PRNG; KLT; PLS – LKŽₓᵥₗ 741).

Інші трапляються значно рідше, наприклад: keturokas BP₋Ⅱ 3x, ketveriokas (-a) «чотирикратний» WP 213b; SP₋Ⅱ 5x (пор. ketveriokai «чотирикратно» ChNT Lk 19,8), penkiokas «п'ятикратний» ³SD 291, septyne-liokas «семикратний» ³SD 401 (також Sut; N; [K]), šešeriokas (-a) «шестикратний» BP₍₁₁₎ 21₁₇ (також KŽ; NdŽ), šešeriokia DP 352₄₃ (пор. šešerioks, -ia M; NdŽ), šimter(i)okas (-a) «стократний» DP 2x; SP₍₃₃₈₁₀₎; ChNT 2x (пор. šimterokai ChNT 2x, šimteruokai ⁵SD 353, šimtelio-kai «стократно» ³SD 423), vieneriokas «однократний» DP 445₄₀ (також N, пор. vieneriokis, -ė KŽ; M).

Числівникові прикметники з -(i)okas (-a) мають відповідники у слов'янських мовах, пор. лит. dvėjokas і староцерк.-слов. dъvъkъ, dъvojакъ, лит. ketveriokas і староцерк.-слов. četverakъ, лит. šešeriokas і староцерк.-слов. šesterakъ, лит. trejokas і староцерк.-слов. trojakъ (Vaillant 1974: 327).

У литовській і слов'янських мовах подібним чином утворюються також якісні займенники, пор. лит. tók(i)s і староцерк.-слов. takъ. Різниця лише в тому, що литовські займенники цього типу, крім суфікса *-āko-, мають ще й займенникову основу (i)is. Імовірно, під впливом цих займенників деякі згадані литовські числівникові прикметники з -(i)okas (-a) схильні набувати форм основ на (i)io/iā (Rosinas 1988: 214–216).

Примітно, що похідне vienók(i)s (-ia) у діалектах уживається і як займенник «такий, один», і як прикметник «подібний, однаковий» (LKŽₓᵢₓ 225, 226–227); пор. також vienokias (-ia) «подібний, однаковий» VLNE 2x; ¹SD 46; ³SD 7, 87; DP 9x; ChNT 4x; VD; KŽ (пор. nevienoki «неоднакові» SP₁ 184₈, прислівники vienokiai «однаково» SP₋Ⅱ 2x; SE 2x, nevienokiai «неоднаково» SP₁ 357₆), vienokas (-a) «подібний, однаковий» LEX 27a; Q 142; B 389; H; MŽ; Pošk; P; N; K; JN; L; Rtr.

Загалом із суфіксом *-ā-ko- (як і з іншими суфіксами, що походять від праіндоєвропейського *-ko-) у балтійських мовах найчастіше утворюються демінутиви.

У литовській мові особливо поширені прикметникові демінутиви з -(i)okas (-a). Вони трапляються вже в текстах XVI–XVII ст., особливо у словнику Sirvydo Dictionarium Lithuanicae та в рукописному словнику XVII ст. з Малої Литви Clavis Germanico-Lithvana, наприклад: atstokas ³SD 246 (щодо форми на -okus з u-основою пор. Skardžius 1943: 134; Palionis 1967: 131), baltokas ³SD 13, bėrokas C₁ 389, girtokas ³SD 311, ilgokas BP₋Ⅱ 147₁₅; C₁ 1150, juodokas ³SD 361; C₁ 515, laibokas ³SD 360, lipokas C₁ 1130, minkštokas C₁ 936, raudonokas ³SD 41, 164; C₁ 331, rūgštokas C₁ 372, rūgštokus ³SD 145, saldokas C₁ 573, saldokus ³SD 366, 409, siaurokas ³SD 360, silpnokas ³SD 366; C₁ 507, 524, sunk(i)okus ³SD 360, šiltokas C₁ 1159, šiurkštokas C₁ 560, tamsokus ³SD 360, tolokas ³SD 268, žalोकas ³SD 546; C₁ 331.

У латиській мові з таких прикметників із *-āko- розвинулися форми вищого ступеня порівняння, пор. лит. mažókas і лат. mazāks «менший» (Endzelīns 1951: 360; Fennell 1996–1997; Vykypėl 2001: 212 і далі). Подібні прикметники з *-āko- є й в інших споріднених мовах, пор. лат. merācus: merus «незмішаний, нерозведений, чистий; справжній» (Brugmann 1906: 498–500).

У східноаукштайтському діалекті литовської мови за допомогою *-āko- широко утворюються демінутиви також від іменників, наприклад: berniokas, arčiokas, akmeniokas (Skardžius 1943: 133–134; Urbutis 1965: 279–280). Похідні цього типу трапляються й у східних діалектах латиської мови, але рідше; пор. лит. berniokas і латиські діал. bērņāks, bērņāks (Rūķe-Draviņa 1959: 289–294).

DĖL SKAITVARDINIŲ BŪDVARDŽIŲ KILMĖS

5

Суфікс *-ko- (як і деякі інші афікси, характерні для демінутивів) в індоєвропейських мовах із найдавніших часів використовувався не лише для творення демінутивів, а й різних прикметників, позбавлених демінутивного значення (пор. Jurafski 1996; Shields 2000). Так, за допомогою суфікса *-i-ko- у балтійських (особливо прусській, див. Ambrazas 2000: 87–89) та слов’янських мовах (Boškovič 1984: 206–245) широко творяться іменникові демінутиви, тоді як у багатьох інших споріднених мовах — переважно посесивні прикметники (Brugmann 1906: 488 і далі; Ewald 1924). З іншого боку, суфікс *-is-ko- (про його походження див. Ambrazas 2000: 101 і літературу там) у балтійських, слов’янських, германських (можливо, також кельтській, фракійській, частково тохарській і лувійській, див. Porzig 1954: 201–202; Ivanov 1988: 53) мовах уживається для творення прикметників³, а в давньогрецькій — навпаки, іменникових демінутивів (Petersen 1913; Chantraine 1933: 405–413).

Крім того, давньою може бути й тенденція творити за допомогою *-ko- також числівникові прикметники, пор. староцерк.-слов. inokъ ‘один, самотній; чернець’, гот. einaha, давньоверхньонім. einag ‘єдиний’, давньоіндійське ekáka-, ekaká- ‘єдиний, самотній’, лат. ūnicus ‘єдиний, особливий’ (Brugmann 1906: 493; Schulze 1966: 75; Vaillant 1974: 462).

Однак коли в балтійських мовах сформувався словотвірний тип числівникових прикметників із *-āko-, досі не цілком зрозуміло. Річ у тім, що литовські числівникові прикметники із -(i)okas (-a) мають точні відповідники лише у слов’янських мовах, а в інших балтійських мовах їх немає. У текстах прусської мови числівникових прикметників цього типу взагалі не зафіксовано. У латиській мові для творення числівникових прикметників, а також згаданих якісних займенників уживається суфікс зовсім іншого походження *-ā-do-, пор. лит. trejōkas, trejōpas і лат. trejāds, лит. kitók(i)s і лат. citāds (Endzelynas 1957: 100; Endzelīns 1951: 391). У литовській мові останній суфікс дуже рідкісний, пор. лит. kitódas і лат. citāds, лит. vienó das і лат. vienāds (Skardžius 1943: 100). Прикметники із суфіксами, що походять від детермінатива *-d(h)-, є також у деяких інших споріднених мовах, пор. староцерк.-слов. tvrъdъ ‘твердий’, лат. lūcidus ‘світлий, яскравий, ясний’, vīvidus, давньоірл. beode ‘життєдайний, живий’ (Brugmann 1906: 471–472). Проте використання суфікса *-ā-do- для творення числівникових прикметників, імовірно, є інновацією латиської мови.

З іншого боку, реліктовий характер числівникових прикметників із -(i)okas (-a) у литовській мові свідчить про те, що цей словотвірний тип досить давній. Натомість суфікс -(i)opas (-a), за допомогою якого в литовській мові найчастіше творять числівникові прикметники, зовсім не має відповідників в інших споріднених мовах. Дослідники дуже сумніваються, чи існували в праіндоєвропейській мові взагалі суфікси з *-p- (пор. Brugmann 1906: 386; Vaillant 1974: 632). Отже, походження суфікса -(i)opas (-a), найімовірніше, слід шукати в самій литовській мові. Поки що воно залишається нез’ясованим. Vaillant (1974: 632) пов’язує суфікс -(i)opas (-a) із постпозицією -p(i), що наявна у формах аліатива й адесива. Однак із семантичного погляду ближчим видається зв’язок цього суфікса з постпозицією -p(o), яку можна вбачати в прислівниках із -aip(o) (пор. Endzelynas 1957: 209; Otrębski 1956: 300–301). Останні майже синонімічні прислівникам із -(i)opai, -okai (див. Ulvydas 1971: 435–436), пор. згадані dvejōkai ir dvejōpai, dvejaip, dvejaipō TVR (²LKŽₙ 946). Колись поряд із *dvejai po могло існува-

³ Балтійські, слов’янські, германські й, можливо, деякі інші мови, найімовірніше, об’єднує не лише прикметниковий суфікс *-isko-, а й його посесивна словотвірна функція, пор. староцерк.-слов. božьskъ, гот. gudisks ‘Божий’ і аналогічне вживання похідного dieviškas у старих литовських писемних пам’ятках, наприклад: giwena iš galibes Die=wißkos SPₙ 227₂₈–₂₉. Але це вже тема іншої статті.

6 |

SAULIUS AMBRAZAS

ти і конструкція *dvėjo po⁴, при адвербіалізації якої виникло dvėjopai. Згодом, коли між прислівниками з -(i)opai і -(i)okai точилася конкуренція, за зразком числівникових прикметників із -(i)okas (-a), очевидно, було утворено відповідні похідні із -(i)opas (-a). Останні швидко набули великої популярності. Адже зі дедалі ширшим закріпленням похідних із -(i)okas (-a) у демінутивному вживанні виникла потреба в окремому суфіксі для творення числівникових прикметників. Можливо, з подібних причин спеціалізації афіксів у латиській мові поширилися відповідні похідні з *-ādo-

СКОРОЧЕННЯ НАЗВ ДЖЕРЕЛ

Ad — Adutiškis, Швенчонський район.

B — LEXICON GERMANICO=LITHUANICVM [...] Йакоба BRODOWSKIJ (рукописний словник початку XVIII ст.).

BP. — POSTILLA Tatai eſti Trumpas ir Praſtas Iſchguldimas Euangeliu / ſakamuiu Baſniczoie Krikſchczoniſchkoie / nůg Aduento ik Weliku. За Iana BRETKUNA, парафіяльним священником Литви в Karalaucżuie в Пруссії. Надруковано в Karalaucżuie Iurgio Oſterbergero. Року Господнього 1591.

BP₁₁ — POSTILLA tatai eſti Trumpas ir Praſtas Iſchguldimas Euangeliu / ſakamuiu Baſniczoie Krikſchczoniſchkoie nůg Weliku ik Aduento. За Iana BRETKUNA, литовського священника Пруссії. Надруковано в Karalaucżuie / Iurgio Oſterbergero. Року Господнього 1591.

C — Clavis Germanico-Lithvana (цитується за виданням: V. DROTVINAS, упоряд., Clavis Germanico-Lithvana 1–4, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 1995–1997).

ChNT — транслитероване видання перекладу Нового Завіту S. B. CHYLINSKIO: Cz. KUDZINOWSKI, J. OTREBSKI, Biblia litewska Chylińskiego. Nowy Testament 2, Tekst, Poznań: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1958 (використано також: Cz. KUDZINOWSKI, Biblia litewska Chylińskiego. Nowy Testament 3, Indeks, Poznań: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1964).

Dauk — твори Сімона DAUKANTO (1793–1864).

DP — Poſtilla CATHOLICKA. Tai eſt: Iſguldimas Euangeliu kiekwienos Nedelos ir ƀwetes per wſſus metus. За священника MIKALOJŲ DAVKSZĄ, каноніка Médniku / перекладено з польської. [...] У Wilniui / в друкарні Академії SOCIETATIS IESV. Р. Б. 1599 (використано: Cz. KUDZINOWSKI, Indeks-słownik do „Daukšos Postilė“ 1–2, Poznań: Wydawnictwo Uniwersytetu im. Adama Mickiewicza w Poznaniu, 1977).

Ds — Dūsetos, Зарський район.

Grž – Гружяй, р-н Пасваліса.

H – VOCABVLARIVM LITTHVANICO-GERMANICVM ET GERMANICO-LITTHVANICVM [...] Видано Фрідріхом Вільгельмом HAACK [...] Галле, [1730] Stephanus Orban, університетська друкарня.

Jn – праці Казимира JAUNIAUS (1848–1908).

K – F. KURSCHAT, Littauisch-deutsches Wörterbuch. Галле-на-Заале: Verlag der Buchhandlung des Waisenhauses, 1883 (знаком [K] позначено слова, наведені Куршайтісом у квадратних дужках).

Klt – Калтаненай, р-н Швенчоніса.

KlvrŽ – Жемайчю-Калварія, р-н Плунге.

KŽ – A. KURŠAITIS, Lietuviškai-vokiškas žodynas 1–4, Геттінген: Vandenhoeck & Ruprecht, 1968–1973.

L – Lietuviškos ir angliškos kalbos žodynas. Упорядкував Antanas LALIS [...] Чикаго, 1915.

⁴Тут слід мати на увазі, що прийменник po у литовській мові здавна вживається з кількома відмінками. Деякі конструкції просто конкурують між собою, наприклад: po dešinei ir po dešinės, po tam ir po to тощо (про все це див. Fraenkel 1929: 144 і далі). Подібним чином колись могла вживатися й відповідна постпозиція po; пор. зв’язок місцевих відмінків із постпозицією -p(i) із конструкціями прийменника prie(g) у давніх писемних пам’ятках (див. Rosinas 2001: 136 і далі).

DĖL SKAITVARDINIŲ BŪDVARDŽIŲ KILMĖS

7

LEX – Lexicon Lithuanicum (цитовано за: V. DROTVINAS, упоряд., Lexicon Lithuanicum, Вільнюс: Mokslas, 1987).

LKŽ – Lietuvių kalbos žodynas 1–17, Вільнюс.

M – M. MIEŽINIS, Lietuviszkai-latviszkai-lenkiszkas žodynas, Tilžė, 1894.

Mž – Martyno MAŽVYDO (1520–1563) raštai (remtasi: D. URBAS, Martyno Mažvydo raštų žodynas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla, 1996).

MŽ – Littauſch=deutſches und Deutſch=littauiſches Wörter=Buch [...] доповнене й виправлене [...] Крістіаном Ґотлібом МІЛЬКЕ, кантором у Пілкаллєні. [...] Кенігсберг, 1800. У друкарні та видавництві придворної друкарні Гартунґів.

N – Wörterbuch der Littauischen Sprache Ґ. Г. Ф. НЕССЕЛЬМАННА. Кенігсберг: видавництво братів Борнтрегерів. 1850.

NdŽ – М. НІДЕРМАННАС, А. СЕННАС, А., БРЕНДЕРІС, А. САЛІС, Lietuvių rašomosios kalbos žodynas 1–5, Гайдельберг: Carl Winter Universitätsverlag, 1932–1968.

P – твори Юргіса ПАБРЕЖІ (1771–1849).

Pln – Плунге.

Plng – Паланга.

Pls – Пелеша, Варанавський район, Білорусь.

Pošk – твори Діонізаса ПОШКИ (близько 1757–1830).

Prng – Парінгис, Ігналінський район.

Q – рукописний словник XVII ст. (близький до Lexicon Lithuanicum та Clavis Germanico-Lithvana), який до Другої світової війни зберігався в бібліотеці Кенігсберзького університету (Msc. 83).

Rod – Рудунія, Варанавський район, Білорусь.

RTr – J. RYTERIS, Lietuviškai-latviškas žodynas, Ryga, 1929.

¹SD – перший словник К. СІРВІДАСА (використано: К. ПАКАЛКА, упоряд., Senasis Konstantino Sirvydo žodynas, Вільнюс: Інститут науки та енциклопедичних видань, 1997).

³SD – DICTIONARIVM TRIVM LINGVARVM In ſum Studioſæ Iuventutis, AVCTORE CONSTANTI-NO SZYRWID [...] Третє видання, переглянуте й доповнене. ВІЛЬНО, в академічній друкарні Товариства Ісуса. Року Господнього M. DC. XLII. (використано: К. ПАКАЛКА, упоряд., Pirmasis lietuvių kalbos žodynas, Вільнюс: Mokslas, 1979).

⁵SD – DICTIONARIVM TRIVM LINGVARVM In ſum Studioſæ Iuventutis, AVCTORE R. P. CONS-TANTIN SZYRWID [...] П’яте видання, переглянуте й доповнене. ВІЛЬНО, в академічній друкарні Товариства Ісуса. Року Господнього M. DCC. XIII.

SE – SUMMA Abá Trumpas išguldimas EWANIELIV / SZWENTU Per Wīlus meatus / dienomis Nedelos / Báž=ničioje Krikščioniſkoje ſkaytoma [...] KIEDAYNISE, DRVKA WOLA, IOCHIMAS IVRGIS RHE-TAS, Meatu Poná, 1653 (використано: A. JAKULIS, «Лексика “Книги благочестя”», т. 1, Клайпеда: видавництво-друкарня Саулюса Йокужиса, 1995).

SLG – GIESMES TIKIEJIMY KATHOLICKAM PRIDARANCIAS [...] Auctore SALOMONE MOZER-KA SLAWOCZYNSKI [...] VILNÆ, Typis Academicis Societatis IESV, Anno Dni 1646 (цитовано за: J. LEBEDYS, упоряд., S. M. Slavočinskis. Giesmes tikėjimui katalickam priderančios, Вільнюс: Державне видавництво політичної та наукової літератури, 1958).

SP – ПУНКТИ КАЗАНЬ від Адвенту аж до Посту, литовською мовою, з поясненням польською ЗА авторством ксьондза КОНСТАНТИНА ШИРВІДА [...] видано У ВІЛЬНІ В друкарні Академії Товариства ІСУСА Року M. DC. XXIX.

Str – Струнайтіс, Швенчонський р-н.

Sut – Žodini̇kas Letuwiszkay-Łotiniszkay-Lenkiszkas. За авторством священника Домініка СУТКЕВІЧА, щирого литовця Домікона, з великими труднощами виданий (1848) (рукопис).

TVr – Тверечюс, Ігналінський р-н.

Valanč – твори Мотеюса ВАЛАНЧЮСА (1801–1875).

VD – VYDŪNO (Viliaus STOROSTOS, 1868–1953) raštai.

8 |

SAULIUS AMBRAZAS

VLNE – ENCHIRIDION Катехізис малий / для убогих плебанів і проповідників / написаний німецькою мовою доктором Мартіном Лютером. А з німецької мови на литовську повністю й вірно перекладений Бартоломеєм Вілента, плебаном у Кенігсберзі на Штайндамі. Надрукований у Кенігсберзі Георгом Остербергером / року Божого M. D. LXXIX.

VLNEE – Євангелія та Послання / неділь і святих днів, читані в церквах християнських / повністю й вірно перекладені литовською мовою Бартоломеєм Вілентою / плебаном у Кенігсберзі на Штайндамі [...] Надруковані в Кенігсберзі Георгом Остербергером / року M.D. LXXIX.

VRN – Варена.

WP – рукописна Вольфенбюттельська Постила XVI ст.: ISCHGVLDIMAS EVANGELIV PER WISVS METVS. SVRINKTAS DALIMIS ISCH DAVGIA PASTILIV [...] (цитовано за: J. KARACIEJUS, упоряд., Вольфенбюттельська Постила, Вільнюс: Žara, 1995).

LITERATŪRA

AMBRAZAS, S. 2000: Daiktavardžių darybos raida II. Lietuvių kalbos vardažodiniai vediniai, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

BOŠKOVIČ, R. 1984: Основы сравнительной грамматики славянских языков. Фонетика и словообразование, Москва: Высшая школа.

BRUGMANN, K. 1906: Grundriss der vergleichenden Grammatik der indogermanischen Sprachen Bd. 1. T. 2, Strassburg: Karl J. Trübner.

CHANTRAINE, P. 1933: La formation des noms en grec ancien, Paris: Librairie ancienne Honoré Champion.

ENDZELĪNS, J. 1951: Latviešu valodas gramatika, Rīgā: Latvijas Valsts izdevniecība.

ENDZELYNAS, J. 1957: Baltų kalbų garsai ir formos, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.

EWALD, F. 1924: Die Entwicklung des k-Suffixes in den indogermanischen Sprachen, Heidelberg: Carl Winter Universitätsverlag.

FENNELL, T. G. 1996–1997: Comparatives and superlatives in early Latvian grammars. Linguistica Baltica 5–6, 115–127.

FRAENKEL, E. 1929: Syntax der litauischen Postpositionen und Präpositionen, Heidelberg: Carl Winter’s Universitätsbuchhandlung.

IVANOV, V. V. 1988: Балто-славяно-тохарские изоглоссы. Балто-славянские исследования 1986, Москва: Наука, 45–60.

JURAFSKI, D. 1996: Universal tendencies in the semantics of the diminutive. Language 72 (3), 533–578.

OTREBSKI, J. 1956: Gramatyka języka litewskiego 3. Nauka o formach, Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe.

PALIONIS, J. 1967: Lietuvių literatūrinė kalba XVI–XVII a., Vilnius: Mintis.

PETERSEN, W. 1913: The Greek Diminutive Suffix -ισκο-, -ισκη, New Haven-Connecticutt: Yale University Press.

PORZIG, W. 1954: Die Gliederung des indogermanischen Sprachgebiets, Heidelberg: Carl Winter Universitätsverlag.

ROSINAS, A. 1988: Baltų kalbų įvardžiai, Vilnius: Mokslas.

ROSINAS, A. 2001: Mikalojaus Daukšos tekstų įvardžių semantinė ir morfologinė struktūra, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

RŪKE-DRAVINA, V. 1959: Diminutive im Lettischen, Lund: Håkan Ohlssons Boktryckeri.

SCHULZE, W. 1966: Kleine Schriften, Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht.

SHIELDS, J. K. 2000: The Hittite word for ‘son’ and the origin of the Indo-European diminutive suffix *-lo-. Indogermanische Forschungen 105, 17–142.

SKARDŽIUS, P. 1943: Lietuvių kalbos žodžių daryba, Vilnius: Lietuvos mokslų akademija.

Dėl skaitvardinių būdvardžių kilmės

9

Ulvydas, K. 1971: Prieveiksmis. Ulvydas, K., red., Lietuvių kalbos gramatika 2, Vilnius: Mintis, 425–542.

Urbutis, V. 1965: Daiktavardžių daryba. Ulvydas, K., red., Lietuvių kalbos gramatika 1, Vilnius: Mintis, 261–473.

Vaillant, A. 1974: Grammaire comparée des langues slaves 4, Paris: Editions Klincksieck.

Valeckienė, A. 1994: Būdvardžių daryba. Ambrazas, V., red., Dabartinės lietuvių kalbos gramatika, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla, 141–238.

Vykypėl, B. 2001: Zwei lettonistische Bemerkungen. Šefčík, O., Vykypėl, B., eds., Grammaticvs. Studia linguistica Adolfo Erharto quinque et septuagenario oblata, Brno: Masarykova universita v Brně, 211–223.

Saulius Ambrazas Lietuvių kalbos institutas Antakalnio g. 6, 2055 Vilnius, Lietuva [email protected]

Gauta 2001 12 10