ACTA LINGUISTICA LITHUANICA

L (2004), 99 – 125

Предикативне вживання іменників у литовській мові: називний відмінок чи орудний*

Loreta Semėnienė

Lietuvių kalbos institutas, Vilnius

У цій статті розглядається вживання називного й орудного відмінків як предикативних відмінків у литовських реченнях із копулою. Особливу увагу приділено випадкам, у яких спостерігається морфосинтаксичне варіювання. Стверджується, що, хоча на вживання предикативних відмінків можуть впливати як семантичні, так і формальні чинники, відносна важливість цих чинників у сучасній литовській мові неоднакова. Семантичні чинники (постійна чи тимчасова властивість) не мають вирішального впливу на вибір однієї з цих відмінкових форм. І називний, і орудний можуть позначати як постійний, так і тимчасовий стан (при неживих іменниках орудний трапляється дещо частіше). Найпомітніше на вибір відмінкових форм впливають такі чинники: флективна форма копули (час і спосіб), особова чи неособова форма та порядок слів. Різні прояви маркованості (марковані форми часу й способу, маркований порядок слів) сприяють уживанню орудного

0. ВСТУПНІ ЗАУВАЖЕННЯ

0.1. Уживання називного та/або орудного відмінка в так званих предикативних реченнях¹ уже неодноразово досліджували. У цих працях шукали семантичні та/або формальні критерії, що зумовлюють уживання того чи того предикативного відмінка.

0.1.1. Деякі лінгвісти (Jakobson 1971: 26ff.; пор. Wierzbicka 1980: xix, 2) дотримуються думки, що кожен відмінок має різноманітні значення, які, з одного боку, можна розмежувати, але які, з іншого боку, переплетені між собою і можуть бути зведені до інваріантного загального значення.

Окремі значення відмінка пояснюються його загальним значенням і контекстом (пор. Wierzbicka 1980: xix).

ОКРЕМЕ ЗНАЧЕННЯ відмінка не можна описати як контекстуальний варіант, адже значення відмінків, уживаних у різних мовах в аналогічному контексті, можуть відрізнятися. Зважаючи на це, Anna Wierzbicka (1980: 157–158) пропонує розглядати окреме значення відмінка як факт дійсності

* Стаття є результатом дослідницького перебування авторки в Університеті Карла фон Оссієцького в Ольденбурзі (Німеччина) у 2003 році. Авторка щиро дякує своєму господареві та науковому керівникові, проф. д-ру габілітованому Gerd Hentschel, за всебічну допомогу й поради. Вона також висловлює вдячність Німецькій службі академічних обмінів, яка фінансувала це дослідницьке перебування. Крім того, хочу подякувати проф. д-ру габілітованому Axel Holvoet за цінні зауваження та вказівки.

¹У литовській граматиці такі речення зазвичай називають іменними реченнями (vardāžodinis sakinys) (Ambrazas, ред., 1996: 612).

100 |

LORETA SEMENIENĖ

внутрішню структуру мови. На його думку, загальне значення слід розуміти як сукупність певних спільних семантичних компонентів.

0.1.1.1. Відповідно до семантичного розуміння відмінка зазначається, що предикативний номінатив може вживатися для вираження постійного стану (Balkevičius 1998: 104–105; Jablonskis 1957: 556; Jakobson 1971: 49; пор. Wierzbicka 1980: 119) або постійного й тимчасового стану (Ambrazas, ed., 1997: 472; Ambrazas, Red., 1996: 505–506; Ulvydas, Ambrazas, Valeckienė, Red., 1976: 68–69, 364; Šukys 1998: 73–74, 245–248; Paulauskienė 1994: 110; пор.: Sirtautas, Grenda 1988: 69–71; Balkevičius 1963: 106–109).

Предикативний інструменталь уживається для вираження тимчасового стану. Іншими словами, встановлюється семантична опозиція постійний / тимчасовий, причому постійний стан виражається за допомогою номінатива, а тимчасовий — за допомогою інструменталя або номінатива, але не навпаки (пор. Miliūnaitė, Hg., 2003: 75–77).

0.1.2. Інші мовознавці дотримуються думки (Pinkster 1988: 57–99; пор. Comrie 1989: 70–74, 124–127; Hentschel 1993b: 282–285), що відмінок є формальним морфосинтаксичним показником, який виконує в реченні діакритичну функцію, тобто вказує на синтаксичну структуру речення. Особливо це стосується мов, у яких відмінкові форми розрізняються специфічними закінченнями, а елементи ядра речення постають у різних, неомонімічних відмінках.

0.1.2.1. Відповідно до цього погляду зазначається (Schaller 1975: 81–83), що іменниковий інструменталь може вживатися, коли потрібно морфологічно розрізнити підмет і предикатив, наприклад, якщо підмет і предикатив виражені іменниками.

Однак очевидно, що іменниковий номінатив часто вживається й у таких випадках, коли підметом є іменник, і навпаки: іменниковий інструменталь досить часто вживається також тоді, коли підмет виражений займенником. З іншого боку, не завжди потрібно морфологічно розмежовувати іменниковий підмет та іменниковий предикатив, пор.:

(1) Todėl tai negali būti priekaištas tik vienam žmogui; M. Sleževičius nebuvo karjeros diplomatas. KT

‘Отже, це не може бути докором лише одній людині; M. Sleževičius не був кар’єрним дипломатом.’

(2) Bendramokslis buvęs išdavikas, rūpinęsis tik savimi, o vienuolyną pasirinkęs vien iš tinginystės ir pataikavimo pilvui. KT

‘Однокурсник був зрадником, дбав лише про себе, а монастир обрав тільки через лінощі й догоджання власному череву.’

0.1.3. У новіших працях (Hentschel 1991a, 1991b; 1992a; 1993a, 1993b; 1994) нерідко висловлюється думка, що вибір відмінка залежить як від семан-

Prädikative Substantive im Litauischen | 101

як семантичними, так і формальними критеріями: з одного боку, на вибір відмінка предикативного субстантива може, наприклад, впливати (не)тривалість стану, який потрібно виразити, або (не)істотність предикативного субстантива, а з іншого — необхідність формально розрізняти суб’єкт і предикатив.

Однак це зовсім не означає, що за наявності тих чи тих семантичних або формальних ознак обов’язково обирають відповідний предикативний відмінок. Отже, не стверджується, що існує достатній критерій X, для якого справджується правило «якщо X, то (завжди) Y», а йдеться лише про тенденцію «якщо X, то переважно Y» (Hentschel 1991a: 224).

0.2. Якщо визнати, що відмінок має значення, то, з одного боку, слід також визнати, що вживання одного з двох (або більше) можливих відмінків зумовлене семантичними відмінностями. З іншого боку, залишається незрозумілим, чим зумовлений вибір відмінка, якщо семантичних відмінностей виявити не вдається. Іншими словами, постає питання, що зумовлює вибір називного або орудного відмінка для вираження тимчасового стану.

Якщо ж виходити з того, що відмінок не має значення і є лише діакритичним знаком для маркування різних синтаксичних функцій, залишається незрозумілим, чому в одних предикативних реченнях для позначення тієї самої синтаксичної функції, а саме предикатива, можуть уживатися різні відмінки (тут називний і орудний), а в інших реченнях — ні.

Отже, висувається теза, що на відмінок субстантивного предикатива впливають як семантичні, так і формальні морфосинтаксичні критерії. Однак у сучасній литовській мові обидва чинники не мають однакової ваги.

0.3. Основну увагу в статті зосереджено на тенденціях уживання називного й орудного відмінків у КВАЛІФІКАЦІЙНИХ РЕЧЕННЯХ. Прототипове речення має означений суб’єкт і неозначений предикатив, наприклад, jis buvo mokytojas. Натомість ІДЕНТИФІКАЦІЙНІ РЕЧЕННЯ, у яких і суб’єкт, і предикатив прототипово означені, докладно не розглядаються, наприклад, ši moteris buvo mano pirmoji mokytoja².

Тут ми обмежимося відмінковим маркуванням субстантивів, ужитих предикативно.

2 Докладніше про відмінності між ідентифікаційними реченнями та описаними тут реченнями, а також про їхні можливі подібності див. Hentschel (1991a: 223; 1992a; 1993b: 262–264); Rothstein (1986); Wierzbicka (1980: 122); Lyons (1977: 469–473).

У працях із литовського мовознавства під час опису ролі субстантивних відмінків у предикативному вживанні зазвичай не розрізняють кваліфікаційні та ідентифікаційні речення (пор.: Valeckienė 1998: 41–42; Ambrazas, ed., 1997: 642–643). Слід зазначити, що коли йдеться про ідентифікаційні речення, традиційна для литовського мовознавства опозиція тимчасовий / постійний не має значення, оскільки з A тотожне B випливає також, що B тотожне A.

102 | Loreta Semėnienė

1. СЕМАНТИЧНІ КРИТЕРІЇ, ЩО МОЖУТЬ ВПЛИВАТИ НА ВІДМІНОК ІМЕННОГО ПРЕДИКАТИВА

1.1. Щодо значення предикативних іменників нерідко говорять про кілька груп іменників, які можуть впливати на вживання називного або орудного відмінка.

Вважається, що якщо іменник називає національність, стать, ступінь спорідненості, незмінну належність до виду, класу тощо, вживається називний відмінок (Šukys 1998: 74, 250; 1984: 21; пор. Paulauskienė 2001: 184). Іншими словами, називний відмінок уживається, коли за допомогою предикативного іменника виражається сталий, природний стан, наприклад:

(3) Через багато років Пятрас Клімас, посланник Литви в Парижі, згадає, що Ю. Балчюнайтіс постійно відчував докори сумління через те, що він, [він] будучи литовцем, творив літературу не своєї країни, а російську. Іншого разу П. Клімас згадував, що Ю. Балчюнайтіс узагалі був ходячою загадкою. KT

«Через багато років Пятрас Клімас, литовський посланник у Парижі, згадає, що Ю. Балчюнайтіс завжди відчував докори сумління, адже як литовець він творив не літературу своєї країни, а російську. Іншого разу П. Клімас згадав, що Балчюнайтіс узагалі був ходячою загадкою».

(4) Або припустімо, що римо-католик вірить, ніби без Церкви немає спасіння. Він запитує себе: якби [він] не був католиком, чи хотів би він, щоб його настійно спонукали прийняти католицьку віру. KT

«Або припустімо, що римо-католик вірить, ніби без Церкви немає спасіння. Він запитує себе: якби він не був католиком, чи хотів би він, щоб його настійно спонукали прийняти католицьку віру».

(5) Людвікас Юцевічюс навчався на медичному факультеті університету. Після закриття університету він, прагнучи здобути освіту, але [він] будучи сином безземельного шляхтича, не мав коштів, щоб поїхати навчатися за кордон, і вступив до Вищої духовної семінарії у Вільнюсі. KT

«Людвікас Юцевічюс навчався на медичному факультеті університету. Після закриття університету він, прагнучи здобути освіту, але як син безземельного шляхтича, не мав коштів, щоб навчатися деінде, і вступив до Вищої духовної семінарії у Вільнюсі».

До іншого класу іменників, уживаних предикативно, відносять терміни на позначення професій, громадських функцій та інші описи діяльності. Йдеться про тимчасовий (змінний) стан, який може позначатися як називним, так і орудним відмінком³ (Šukys 1998: 245; 1984: 21, 124; пор. Ambrazas, Red., 1996: 506), наприклад:

³ Jonas Šukys (1998: 247) meint, dass „mit vielen Formen von būti sowohl der substantivische Instrumental als auch der Nominativ möglich sind [...], der häufigere und gewöhnliche der Nominativ ist. Der Instrumental des Zustands verwendet man gewöhnlich nur, wenn man besonders den zeitweiligen, unbeständigen Zustand akzentuieren möchte. [...] Wenn man diese Akzentuierung nicht anstrebt, dann wird im Litauischen häufig der unbeständige, zeitweilige Zustand mit dem Nominativ wiedergegeben“.

PRÄDIKATIVE SUBSTANTIVE IM LITAUISCHEN | 103

(6) Подивіться, що робить Світовий банк. Цю домовленість почали готувати, коли я ще був міністром. Отже, два з половиною роки тому. Уже два з половиною роки готують цей проєкт. Далі. KT

«Подивіться, що робить Світовий банк. Цю домовленість почали готувати, коли я ще був міністром. Отже, два з половиною роки тому. Уже два з половиною роки готують цей проєкт. Далі».

(7) Він був дуже задоволений, що саме Гарбацяускаса призначили керівником відділу освіти. Будучи керівником гуртка образотворчого мистецтва, він усіляко підтримував Ігнаса, відкрито виявляв до нього симпатію. А це зовсім непогано! KT

«Він був задоволений, що саме Гарбацяускаса призначили керівником відділу освіти. Будучи керівником мистецького гуртка, він усіляко підтримував Ігнаса й відкрито виявляв до нього симпатію. Це непогано!»

(8) Це слід дуже добре владнати. Подивімося... Ой, хвилинку. Ще хотів би повернутися до одного питання. Коли я ще був міністром, усе це задумали, але передбачили одну, сказав би, дуже непогану річ: насамперед ухвалити закон про неприбуткові організації. KT

«Це потрібно дуже добре впорядкувати. Побачимо... О, хвилинку. Ще щодо одного питання. Коли я ще був міністром, усе це вже було задумано, але планували ще одну, сказав би, дуже хорошу річ: спочатку ухвалити закон про неприбуткові організації».

(9) Покійний президент Казіс Грінюс, будучи главою держави, казав: «Поки Литва не зміцніє, зарплати не братиму». KT

«Покійний президент Казіс Грінюс сказав, коли був главою держави: “Поки Литва не зміцніє, я не братиму зарплати”».

1.2. Розгляд іменників, віднесених до цієї групи, показує: назви професій не можуть поєднуватися з тимчасовим станом. Професія — це те, що є сталим (пор. Ambrazas, ed., 1997: 472; Ambrazas, Red., 1996: 506). Отже, згідно з наведеними вище поглядами, цей сталий стан мав би позначатися називним відмінком, наприклад:

(10) Закінчивши магістратуру з бізнесу, [я] буду ще й професійним адміністратором. KT

«Коли я закінчу магістратуру з економіки, я стану також професійним менеджером».

(11) Як тут не опустити руки, озираючись навколо. Ось мені треба закінчити інститут, і, може, з Божою допомогою я його закінчу; за два роки [я] буду інженером, може, буду матеріально забезпечений, але яка з цього користь моєму краю? KT

«Як тут не зневіритися, коли озираєшся навколо. Мені треба закінчити інститут і, можливо, з Божою допомогою я його закінчу; за два роки буду інженером, можливо, буду матеріально забезпечений, але яка з цього користь моїй країні?»

(12) Вона вивчає управління бізнес-інформацією. Цього року вона навчатиметься на другому курсі цієї спеціальності. «Про майбутню роботу я ще не думаю. Знаю, що [я] буду менеджеркою, а свобода вибору в цій галузі досить велика», — сказала Г. Усонийте. KT

«Вона вивчає управління інформацією. Цього року вона навчається на другому курсі навчальної-

104 |

LORETA SEMĖNIENĖ

року. «Про майбутню роботу я поки що не думаю. Я знаю, що буду менеджеркою, і свобода вибору в цій сфері досить велика», — каже Г. Усоне.

Водночас робота або конкретна діяльність, пов’язана з певною професією, цілком може бути тимчасовою, як-от громадська діяльність тощо (див. приклади (6)–(9)). А для позначення тимчасового стану, як уже згадувалося, використовують і називний, і орудний відмінки, наприклад:

(13) Kaip gyvenas, kaip besiverčias? O, apie tai vėliau, pasakojimų ir kalbų bus tiek ir tiek! Tariant trumpai – jis Priekalnėje buvęs režisierius, dabar jau nieko nedirbąs, besiilsįs. Gyvenąs vienas, laisvas ir paukštis. Tuoj pat jis mane pavadino pasisvečiuoti savo namuose. KT ‘Wie steht’s, wie geht’s? Nun, dazu später, der Reden und Erzählungen wird es noch soundso viel geben! Kurz: er, der er Regisseur in Priekalnė war, arbeitet jetzt nicht mehr, erholt sich. Wohnt allein, frei wie ein Vogel. Sogleich lud er mich ein, zu Gast in seinem Haus zu sein.’

(14) Mintyse (tfu, tfu, tfu) pamaniau – ar tik ne motulės „pamokos“ bus prisidėjusios? O vyro, kaip mačiau nuotraukose, būta išvaizdaus, dailiai sudėto. Buvęs aviacijos inžinierium. КТ «Подумала (тьху, тьху, тьху), чи не доклалися до цього матусині “настанови”? А чоловік, як я бачила на фотографіях, був вродливий, гарно складений. Він був авіаційним інженером.»

За допомогою предикативних іменників, що позначають професійну або громадську діяльність, можна виражати також постійний стан. Однак, як видно з речень (15)–(18), у таких ситуаціях уживається не лише називний, а й орудний відмінок, пор.:

(15) Ne visiems patiko 1941 m. kovo 13 d. A. Smetonos JAV lietuviams pasakyti žodžiai: „Aš buvau, esu ir būsiu Lietuvos prezidentas (...) Aš palieku Lietuvos prezidentas de jure“. КТ «Не всім сподобалися слова, сказані А. Сметоною 13 березня 1941 року литовцям у США: “Я був, є і буду президентом Литви (...) Я залишаюся президентом Литви де-юре”».

(16) Apie save pasakoti yra pats nedėkingiausias dalykas. Tavo ištartus žodžius gali suprasti įvairiai, tad kalbėsiu trumpai. Pirmiausia [aš] esu ir būsiu akių gydytojas, kurio pašaukimas – padėti žmonėms, turintiems regos problemų. Gydytoju-oftalmologu pradėjau dirbti dar besimokydamas rezidentūroje. КТ «Розповідати про себе — справа найневдячніша. Твої слова можуть зрозуміти по-різному, тож говоритиму коротко. Насамперед я є і буду окулістом, покликання якого — допомагати людям із проблемами зору. Працювати лікарем-офтальмологом я почав ще під час навчання в інтернатурі».

(17) Po žmonos mirties galvojai atsisakyti savo profesijos? – Ne vienos minutės. Kesi to niekada neatleistų. „Visada [tu] būk aktorium“, – tokie buvo paskutinieji jos žodžiai. КТ «Після смерті дружини ти думав відмовитися від своєї професії?»

«Жодної хвилини. Кесі ніколи б цього не пробачила. “Завжди будь актором”, — такими були її останні слова».

PRÄDIKATIVE SUBSTANTIVE IM LITAUISCHEN | 105

(18) Цікаво, якби ви стали політикинею, ми дізналися б про вас багато компрометуючих фактів? — Я ніколи [я] не буду політикинею. А скандали про мене?.. Та немає. Може, колись я випила забагато, повелася зухвало, сказала не те, що треба. — А наркотики? KT

«Цікаво, якби ви стали політикинею, ми дізналися б про вас багато компрометуючих фактів?»

«Ніколи я не буду політикинею. А скандалів про мене?.. Немає. Можливо, колись я була трохи напідпитку, поводилася зухвало, сказала не те, що треба було».

«А наркотики?»

Отже, за допомогою іменників на позначення праці, професії, громадської діяльності тощо виражається як постійний, так і тимчасовий стан, який, своєю чергою, може передаватися як називним, так і орудним відмінком.

З іншого боку, вважають, що у випадку згаданих вище іменників ідеться не стільки про опозицію тимчасовий / постійний стан, скільки про те, що вживання називного й орудного відмінків зумовлене конкретним значенням іменника. З лексичного погляду ці іменники, ужиті предикативно для називання професійної, соціальної та громадської діяльності, втратили безпосередній зв’язок зі своїм референтом — особою. Тому вони позначають радше не особу, а діяльність, асоційовану з нею (Hentschel 1993b: 276–277, 282, 1992a; пор. Dik 1989: 170–172). Іншими словами, таке вживання іменникових предикативів є непрототипним, подібним до «справжнього» вживання присудка (дієслова) (пор. Valeckiene 1998: 53).

1.3. За аналогією з даними інших мов наголошувалося, що орудний відмінок спершу закріплюється у сполученні з предикативними іменниками, які втратили прототипове позначення предмета, тобто особи (докладніше див.: Hentschel 1992a; 1993b: 277–278, 282, 285–286; 1999: 260).

Узагальнюючи наявні відомості, бачимо, що в простому реченні орудний відмінок уживається зі згаданими предикативними іменниками частіше, ніж з іншими іменниками. Проте ця тенденція до вживання орудного відмінка аж ніяк не є очевидною, навіть якщо не брати до уваги, що орудний відмінок уживається значно рідше за називний (див. табл. 1).

ТАБЛ. 1. ВПЛИВ ЗНАЧЕННЯ ПРЕДИКАТИВНОГО ІМЕННИКА НА ВІДМІНКОВЕ МАРКУВАННЯ

Іменник Відмінок Кількість речень (n) Називний Орудний на позначення 193 53 246 діяльності 78% 22% інші 133 18 151 88% 12%

106 |

LORETA SEMĖNIENĖ

Отже, з одного боку, слід визнати, що орудний відмінок із предикативними назвами діяльності в литовській мові не дуже поширений. З іншого боку, з таблиці видно, що орудний відмінок не набагато рідше вживається з іншими предикативними іменниками. Кілька прикладів:

(19) Tamsta išsižadėjote savo tautybės, o aš nors ir turiu išsaugojusi motinos pasą, negaliu jos atgauti per biurokratines kliūtis... Teisingiau, kad būtum tuo, kuo gimėi, reikia nemažai sumokėti bylinėjantis teismuose, o to nesu įpratusi daryti. KT

«Ви зреклися своєї національності, а я, хоч і зберегла паспорт матері, не можу повернути її через усі ці бюрократичні перешкоди... Точніше, щоб бути тим, ким ти народився, треба чимало заплатити, судячись у суді, а я до цього не звикла».

(20) Кажеш, якщо [ти] не будеш людиною, то не захочеш бути черв’яком. Дуже гарно, але хто, на твою думку, така людина, якщо Ти не є нею? Невже, щоб бути людиною, обов’язково треба мати наліплений на лобі знак, тобто бути шевцем, інженером, священником чи музикантом? KT

«Ти кажеш, якщо ти не будеш людиною, то не захочеш бути черв’яком. Дуже гарно, але хто, на твою думку, така людина, якщо ти не є нею? Невже, щоб бути людиною, необхідно мати на лобі наліпку, тобто бути шевцем, інженером, священником або музикантом?»

(21) Будь відкритою до світу, пізнання, спілкування, прагни жити не «своєю вулицею», а «великим світом» (тобто, [ти] будь сучасною європейкою) — для цього зовсім не обов’язково жити в Римі чи Амстердамі! KT

«Будь відкритою до світу, до пізнання, до спілкування, прагни жити не «на своїй вулиці», а у «великому світі» (тобто будь сучасною європейкою) — для цього зовсім не обов’язково жити в Римі чи Амстердамі!»

(22) Сучасник стає справжнім сучасником. Однак несучасник (у прямому розумінні) — це ж той, хто прийде пізніше, отже, і той, хто прийде пізніше, повинен мати змогу стати справжнім сучасником. KT

«Сучасник стає справжнім сучасником. Однак не-сучасник (у безпосередньому розумінні) — це той, хто прийде пізніше, отже, і той, хто прийде пізніше, повинен мати змогу бути справжнім сучасником».

(23) Припустімо, що Альгірдас і його оточення спокійно реагують на публічне зізнання Йонаса чи Антанаса: ну то [ви] будьте християнами, нам від цього ні тепло, ні холодно. KT

«Припустімо, Альгірдас і його оточення спокійно реагують на публічне зізнання Йонаса чи Антанаса: ну що ж, тоді будьте християнами, нам це цілком байдуже».

(24) Валанчюс усією душею прагнув щастя й величі для народу, [він] будучи реалістом, створив також засоби для досягнення цього ідеалу. Сам Валанчюс походив із глибин свого народу — з простого люду — добре розумів, що це за народ, відчував, чого йому бракує. KT

«Валанчюс усією душею прагнув щастя й величі для народу, як реаліст він також створив засоби для досягнення цього ідеалу. Сам Валанчюс походив із глибин народу — з простого люду — добре знав, що це за народ, відчував, чого йому бракує».

Із речень (19)–(24) видно, що орудний відмінок (як і називний) у сучасній литовській мові вживається також тоді, коли з

PRÄDIKATIVE SUBSTANTIVE IM LITAUISCHEN

107

предикативним іменником називається постійний, природно зумовлений стан особи (або живої істоти) (пор. речення (3)–(5)⁴.

Звичайно, предикативний іменник у називному відмінку, вживаний для позначення постійного стану, не завжди можна замінити орудним відмінком, і навпаки (пор. речення (15)–(18)). Досить часто вживання називного (див. (25)–(26)) або орудного (див. (27)–(28)) відмінка зумовлене значенням предикативного іменника, контекстом речення тощо (див. нижче) (пор. Šukys 1998: 250), наприклад:

(25) До того ж, [він] як інтелектуал, він дещо недооцінює цю неартикульовану побожність, що не має чітко визначеної форми. KT

«До того ж, як інтелектуал, він дещо недооцінює неартикульовану релігійність без чітких форм».

(26) Nutaria pats imtis savarankiško rangovo darbo – stato geležinkelio tiltus. [jis] būdamas geras savo specialybės žinovas, organizatorius ir sąžiningas darbų vykdytojas, jis greitai pelnė Rusijos susisiekimo ministerijos pagarbą. KT

«[Він] вирішує самостійно взяти на себе будівельне керівництво — будує залізничний міст. Як добрий знавець своєї справи, організатор і сумлінний виконавець, він швидко здобуває визнання Міністерства шляхів сполучення Росії».

(27) Розглядаючи погляди Гегеля, Бердяєв показує, що пан і раб насправді сидять в одному човні, що вони обоє є жертвами рабства. Щоб [ти] був особою, слід керуватися [=виховувати – L. S.] лише свободою власного духу, а не хапатися за володіння, владні структури, пристрасті чи панування над іншими. KT

«Розглядаючи позицію Гегеля, Бердяєв показує, що пан і слуга насправді сидять в одному човні, що вони обоє є жертвами поневолення. Щоб бути особою, ти маєш покладатися лише на свободу власного духу, а не хапатися за володіння, владні структури, пристрасті чи панування над іншими».

(28) Розуміння цього завдання, хоч би в якій формі, зберігатиметься, доки люди будуть людьми. Не вперше філософію люто атакують і навіть загалом заперечують як непотрібну й шкідливу. Кому вона потрібна? KT

«Розуміння цього завдання, незалежно від того, в якій формі, зберігатиметься, доки люди будуть людьми. Не вперше філософію люто атакують і навіть заперечують як непотрібну та шкідливу. Кому вона потрібна?»

Пор.: (25a) *До того ж, [він] будучи інтелектуалом, він дещо недооцінює цю неартикульовану побожність, що не має чітко визначеної форми.

(26a) *[Jis] būdamas geru savo specialybės žinovu, greitai pelnė Rusijos susisiekimo ministerijos pagarbą.

(27a) *Щоб бути особою, слід керуватися [=виховувати – L. S.] лише свободою власного духу, а не хапатися за володіння, владні структури, пристрасті чи панування над іншими.

(28b)?Розуміння цього завдання, хоч би в якій формі, зберігатиметься, доки люди будуть людьми.

⁴ На думку фахівців із культури мовлення, речення з орудним відмінком для вираження постійного стану слід виправляти (Paulauskienė 2001: 184; Kniūkšta, Hg., 2000: 102; пор. Miliūnaitė, Hg., 2003: 77; Šukys 1998: 250; Pupkis, Hg., 1985: 91).

108 |

LORETA SEMĖNIENĖ

Те саме можна сказати про вживання називного й орудного відмінків для вираження тимчасового стану: незалежно від того, що і називний, і орудний відмінки можуть уживатися для відтворення цього тимчасового стану та обидва часто взаємозамінні в реченні без зміни значення (пор. (6)–(9); (13)–(14)), контекст речення може впливати на вибір відмінка, наприклад:

(29) Mandagiai padėkojęs Heinrich Horstmann už pasiūlymą ir patarimą pasakiau, kad tokiam svarbiam žingsniui dar nesu pasiruošęs. Gana DAŽNAI buvau vertėju. KT

«Після того як я ввічливо подякував Генріху Горстманну за пропозицію та пораду, я сказав, що для такого важливого кроку ще не дозрів. Досить ЧАСТО я був перекладачем.’

(30) Civiliai gyventojai, anaiptol neapsaugoti, DAŽNAI būna pirmimi kovojančių jėgų taikiniu. KT⁵

«Цивільні мешканці, аж ніяк не захищені, ЧАСТО стають першими жертвами воюючих сторін.»

(31) Її чоловіка росіяни заарештували й вивезли. Її відвідав партизанський командир на псевдо Спиглис, який у роки правління А. Сметони був офіцером уланів в Алітусі. Тоді до Штримайтене прийшов З. Печайтіс і заявив, що для харчування партизанів потрібно 60 яєць. KT «Її чоловіка росіяни заарештували й відвезли. Її відвідав партизанський командир на псевдо Спиглис, який у роки правління Сметони був офіцером уланів в Алітусі,. Тоді до Штримайтене прийшов З. Печайтіс і пояснив, що для харчування партизанів потрібно 60 яєць.»

Пор.: (32) Її відвідав партизанський командир на псевдо Спиглис, який у роки правління А. Сметони був офіцером уланів в Алітусі. «Партизанський командир на псевдо Спиглис, який у роки правління Сметони був офіцером уланів в Алітусі, відвідав її.»

У принципі, у реченнях типу (29)–(30) можна вживати й називний відмінок. Вибір орудного відмінка тут зумовлений обставиною часу dažnai «часто». Натомість у реченні (31) заміна орудного відмінка називним неможлива, оскільки зміниться й зміст речення: дієприкметник buvęs «був» можна було б зрозуміти як означення до іменника karininkas «офіцер» (buvęs karininkas «колишній офіцер», див. (32)).

1.4. Отже, зі сказаного можна зробити висновок, що в сучасній литовській мові семантична опозиція тимчасовий / постійний непридатна для пояснення; вибір відмінка субстантивного предикатива від неї не залежить⁶.

⁵ Вважають, що з погляду культури мовлення такі вживання, як: Delfinai DAŽNAI esti įdomių tyrinėjimų objektu тощо, слід виправляти, і в таких випадках уживати лише називний відмінок (Miliūnaitė, Hg., 2003: 76; Paulauskienė 2001: 184). Використання називного відмінка в таких реченнях пояснюють позначенням постійності.

⁶ Jonas Palionis (1995: 66) wies darauf hin, dass schon in Schriften des XVI.–XVII. Jh. der Instrumental auch dann verwendet wurde, wenn mit dem Substantiv eine unveränderliche, beständige Befindlichkeit des Subjekts beschrieben wurde. Vgl. die Verwendungstendenzen der Fälle (Nominativ vs. Instrumental) des prädikativen Substantivs im Polnischen (Bogusławski 2001; Hentschel 1993b: 279–282, 1994), Russischen (Hentschel 1991a; 1991b: 304–306; Moser 1994) und in anderen Slawinen (Hentschel 1991b: 306).

PRÄDIKATIVE SUBSTANTIVE IM LITAUISCHEN | 109

У сучасній литовській мові як постійні, так і тимчасові стани в принципі можуть виражатися інструменталем або номінативом.

Однак це аж ніяк не означає, що в кожному випадку номінатив предикативного субстантива можна було б замінити інструменталем (або навпаки), чи що вживання номінатива й інструменталя рівноцінне. Можна сказати, що за певних семантичних або формально-синтаксичних умов імовірнішим є той чи інший відмінок предикатива, однак він не є обов’язковим (див. нижче).

У випадках, коли номінатив та інструменталь предикативного субстантива взаємозамінні без зміни значення, маємо МОРФОСИНТАКСИЧНІ ВАРІАНТИ. Іншими словами, у фіксованій структурній позиції, що задає ідентичну перспективу на ситуацію, можуть уживатися (щонайменше) дві різні морфосинтаксичні форми того самого семантичного аргументу без зміни значення (Hentschel 1992a, 2001; пор. Valiulytė 1992: 50). Тоді вибір одного з відмінків залежить лише від стилістичних, прагматичних тощо нюансів.

Якщо на вибір відмінка субстантивного предиката впливає синтаксична дистрибуція речення, і відмінки в цьому контексті не є взаємозамінними, тоді номінатив та інструменталь функціонують як ПОЗИЦІЙНІ ВАРІАНТИ, тобто між ними існує додаткова комплементарна дистрибуція, наприклад: tau reikėtų būti mokytoju / *mokytojas «Тобі слід було б бути вчителем». У сполученні з інфінітивом (за винятком випадків із інфінітивними реченнями, які розглядатимуться в розділі 2.2, де нульовий суб’єкт співвідноситься із суб’єктом головного речення) вживається лише предикативний інструменталь.

Далі розглядаються лише ті предикати, які зумовлюють вибір номінатива та інструменталя як морфосинтаксичних варіантів.

1.5. Спостереження за іншими мовами показали, що вибір відмінка предикативного субстантива залежить від опозиції істота / неістота.

Кажуть, що з предикативними субстантивами, які називають неістот (конкретні або абстрактні явища), частіше вживається інструменталь. З іншого боку, інструменталь субстантивів на позначення абстрактних явищ уживається не значно частіше, ніж із субстантивами, які називають конкретні неістоти (докладніше див. Hentschel 1991a: 226–228, 1991b: 304; 1993b: 278–279; пор. 1999: 260). Іншими словами, частіше вживання інструменталя є релевантним з огляду на ієрархію істота / неістота, але не з огляду на ієрархію ОСОБА < ЖИВА ІСТОТА < КОНКРЕТНА НЕІСТОТА < АБСТРАКТНА НЕІСТОТА. Наприклад:

(33) Arvi, kelkis ir eik, – kužda kitas, prislopęs balsas, – likti vietoje pražūtis. Tu niekada nesustojai, kai kildavo dvejonė. Buvai geležis, o dabar – tirpstantis vaškas. KT «Арві, вставай і йди», — шепоче інший приглушений голос, — «залишитися на місці — загибель. Ти ніколи не зупинявся, коли виникали сумніви. Ти був залізом, а тепер [ти] — віск, що тане».

(34) Адже, мабуть, принаймні пару десятиліть Ти був тією «ренесансною» колоною нашою, тією

110 |

LORETA SEMĖNIENĖ

«міцним дубом», на плече якого спирався дах театру. Колись саме на Тебе подивитися юні панянки приходили цілими юрбами. KT

«Імовірно, щонайменше два десятиліття ти був нашою опорою “Ренесансу”, “міцним дубом”, на плече якого спирається дах нашого театру. Колись юні дівчата приходили цілими юрбами лише для того, щоб побачити тебе».

(35) І тепер ти будеш для мене і тим, і тим, ти, моє безпорадне, слабке дитятко. Нічого не бійся, Норо, будь лише цілком відвертою зі мною, і я буду твоєю волею та твоїм сумлінням... KT

«Тепер ти будеш для мене і тим, і тим, ти — моє безсиле, слабке дитя. Нічого не бійся, Норо, лише будь відвертою зі мною, і я буду твоєю волею і твоїм сумлінням.»

(36) Далі він промовив: «Якщо ти цього дотримуватимешся, будеш рівним будь-якому королю, а якщо від цього відступиш, [ти] будеш причиною нашої і своєї загибелі». Після цього князь подякував. KT

«Далі він промовив: “Якщо ти цього дотримуватимешся, будеш рівним королю, а якщо від цього відступиш, станеш причиною нашої і своєї загибелі”».

На підставі небагатьох наявних випадків уживання предикативних іменників, що позначають неживі предмети, досить складно говорити про конкретний вплив ієрархії істотності на вибір відмінка. Однак не слід забувати, що з іменниками, які називають неживі предмети, орудний відмінок уживається дещо частіше (див. табл. 2). Отже, можна сказати, що в литовській мові вираження неістот, як ступеня в ієрархії істотності, не граматикалізоване за допомогою відмінка, тобто іменники на позначення як неживих, так і живих референтів здебільшого однаково виражаються за допомогою називного відмінка.

З іншого боку, цілком природно, що орудний відмінок із іменниками, які позначають неістот, уживається нечасто. Уже зазначалося (див. 1.1), що орудний відмінок насамперед поширюється серед предикативних іменників, які втратили свій прототиповий характер; навіть у таких випадках орудний відмінок у литовській мові вживається нечасто.

ТАБЛ. 2. ВПЛИВ ІЄРАРХІЇ ІСТОТНОСТІ НА ВІДМІНКОВЕ МАРКУВАННЯ ПРЕДИКАТИВНОГО ІМЕННИКА

Відмінок | істоти | неістоти | кількість речень (n) | називний | 335 | 74 | 409 | 82% | 18% | орудний | 50 | 18 | 68 | 73,5% | 26,5%

Слід також зважати на те, що називний відмінок зазвичай уживається й тоді, коли іменники, що позначають неістот, у реченні виступають підметом і предикативом, тобто називний відмінок предикативного іменника також

Prädikative Substantive im Litauischen | 111

тоді вживається частіше, ніж інструментальний, якщо підмет і предикатив не є прототиповими, тобто позначають неживі сутності, наприклад:

(37) Випий, — простягнув йому велику чарку горілки Сава, — запий цю безнадію. Відтепер кожна склянка буде для тебе чудовим еліксиром, що рятує від відчаю, і ще… голкою. Повір мені. У цьому й полягає кайф життя. KT

«“Випий”, — подав йому Сава велику склянку шнапсу, — “запий цією бурдою безнадію. Відтепер кожна склянка буде для тебе чудовим еліксиром, що рятує від безнадії, і ще… голкою. Повір мені. У цьому й полягає кайф життя”.»

(38) Ніхто не примусить людину працювати, ця гірка повинність утратить свою силу: вільна праця буде честю і радістю. Ми, Орден, тепер брати, а коли настане Загальний Добробут, усі люди побратимаються, усе стане спільним. KT

«Ніхто не примусить людину до праці, ця гірка повинність утратить свою силу: вільна праця буде честю і радістю. Ми, Орден, тепер брати, а коли настане Загальний Добробут, усі люди побратимаються, усе стане спільним».

(39) Вираження обурення полягає в тому, що мить — це дурість, парадокс — це дурість; цього вимагає парадокс: розум був би абсурдом — і лише тепер відлунює з обуренням і резонансом. KT

«Вираження гніву полягає в тому, що мить — це дурість, парадокс — це дурість; цього вимагає парадокс: розум був би абсурдом, і лише тепер гнівно відлунює з резонансом».

Пор.: (40) Але з цього прагнення, яке, [прагнення] будучи ще темним підґрунтям, є першим проявом божественного буття, у самому Богові народжується внутрішній рефлексивний образ. KT

«Але з цього прагнення, яке ще є темним підґрунтям, першим одкровенням божественної сутності, у самому Богові виникає внутрішнє рефлексивне бачення».

1.6. Узагальнюючи, слід сказати, що в литовській мові розглянуті семантичні критерії (тимчасовий / постійний; живий / неживий) не мають вирішального впливу на вибір відмінка.

2. ФОРМАЛЬНІ КРИТЕРІЇ, ЯКІ МОЖУТЬ ВПЛИВАТИ НА ВІДМІНОК ІМЕННОГО ПРЕДИКАТИВА

2.1. Форма відмінювання копули būti

2.1.0. Копула būti, яка в предикативному реченні не має самостійного лексичного значення, надає ознаці, вираженій іменником, часових і модальних відтінків (Ambrazas, Red., 1996: 479; Ambrazas, ed., 1997: 469; пор.: Labutis 1998: 237; Balkevičius 1963: 105).

2.1.1. Вважають, що називний відмінок предикативного іменника вживається з вираженою або подразуміваною формою теперішнього часу члена речення būti (Šukys 1998:

112 |

LORETA SEMĖNIENĖ

247, 250; 1984: 125)⁷. Орудний відмінок предикативного іменника може конкурувати з називним, якщо член būti стоїть у минулому часі, умовному способі, наказовому способі тощо.

Зазначають, що орудний відмінок предикативного іменника вживається доволі рідко (виділення L.S.) із формами минулого часу, з майбутнім часом — дещо частіше, з умовним способом — не надто часто, з наказовим способом — також нечасто (Šukys 1998: 75, 245–247; пор.: Ambrazas, Red., 1996: 505–506; Sirt autas, Grenda 1988: 71; Ulvydas, Ambrazas, Valeckienė, Red., 1976: 364).

За допомогою таких незграбних формулювань важко щось вирішити щодо реальних тенденцій уживання іменного орудного відмінка.

Наявний матеріал дає підстави стверджувати, що в предикативних реченнях із фінітним дієслівним присудком іменний орудний відмінок за частотою вживання не переважає називний (див. табл. 3) (пор. Hentschel 1993b: 267–268). Якщо ж, з іншого боку, визнати, що орудний відмінок предикативного іменника в принципі не вживається з (наявною або подразуміваною) формою теперішнього часу копули (пор. приклад (30)), то можна сказати, що морфологічна форма фінітної копули впливає на тенденції до вживання орудного відмінка. Орудний відмінок уживається частіше в такому порядку: ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС < МИНУЛИЙ ЧАС < МАЙБУТНІЙ ЧАС < УМОВНИЙ СПОСІБ < НАКАЗОВИЙ СПОСІБ⁸.

⁷ Виходячи з цієї думки, можна було б очікувати, що в реченнях із формами теперішнього часу būti називним відмінком позначається лише постійний стан. Однак, як видно з прикладів, називним відмінком можна виразити як постійний, так і тимчасовий стан. Пор.:

(i) Jiems [žmonėms, kurie gyvens vėliau] irgi reikės gaivaus oro, švaraus vandens ir derlingos dirvos. Žmogus irgi yra Gamtos kūdikis, tačiau, turėdamas protą, mano, kad yra labai galingas, daug pranašesnis už kitus. KT

‘Їм [людям, які житимуть пізніше] також будуть потрібні свіже повітря, чиста вода й родючий ґрунт. Людина також є дитям природи, але, маючи розум, вважає себе дуже могутньою, набагато кращою за інших.

(ii) Alūfnė per amžius nėra buvęs koncerte. Jam tik verslai galvoje. ŠIANDIEN aš [esu] jo palydovė vienoj gedulingo j akcijoj. Pameni tą pani Zosę? – Pa. – Palaidojom ją. Prieš valandėlę išnešė iš šventos Teresės rūšio. KT

‘“Алфуне цілу вічність не був на концерті. У нього в голові тільки справи. СЬОГОДНІ я його супутниця на одному жалобному заході. Пам’ятаєш пані Зосю?” “Ага”. “Ми її поховали; щойно винесли її з підвалу святої Терези.”’

(iii) Gyvenu ankštame vieno kambario butelyje toleibusų linijos gale. Neturiu nei vaikų, nei vyro, netgi mašinos. O mano draugė turi viską, jau SENIAI yra katedros vedėja... Nieko gyvenime negaunu lengvai. KT

‘Я живу в тісній однокімнатній квартирі в кінці тролейбусної лінії. У мене немає ні дітей, ні чоловіка, навіть машини. А моя подруга вже ДАВНО очолює кафедру... Нічого в житті не дістається мені легко.’

Отже, не зовсім зрозуміло, за якими критеріями слід пояснювати вживання називного відмінка в підрядних реченнях із формами теперішнього часу būti: тим, що в підрядних реченнях із формами теперішнього часу būti називний відмінок передає лише постійний стан (оскільки орудний відмінок не вживається), чи тим, що вживання називного відмінка зумовлене теперішнім часом дієслова-присудка (див. примітку 5).

⁸ Хоча з прикладів видно, що вживання інструменталя, очевидно, частіше, якщо порівняти форми копули минулого часу з формами імператива, все ж не можна однозначно стверджувати, що порівняно невелике зростання частоти вживання інструменталя щодо форм копули būti є суттєвим. Іншими словами, виникають сумніви, чи збільшення частоти вживання інструменталя на кілька

Prädikative Substantive im Litauischen

113

Вживання називного відмінка з формами теперішнього часу būti можна пояснити маркуванням статичних ознак. Коли кажуть «X є Y», мають на увазі, що X має незмінну властивість Y у часовому (тобто теперішньому) плані. Натомість дедалі більшу схильність уживати інструменталь із минулим, майбутнім та подібними формами būti можна пояснити динамічним маркуванням. Тобто з висловлення «X стає Y» випливає: «X не є Y (зараз), але стає Y». Іншими словами, можна бачити, що називний та інструменталь за принципом можуть виступати варіантами, коли особова форма копули позначає змінну властивість, тобто процес. І навпаки: коли особова форма būti називає незмінну, тобто статичну, властивість, зазвичай уживають називний відмінок (див. також Stassen 2001).

Детальний аналіз показує (див. табл. 3a), що в ієрархії форм копули būti схильність до вживання інструменталя зростає не лише з предикативними іменниками на позначення професійної чи іншої діяльності, а й з іншими іменниками. Помітно, що в реченнях з імперативом іменники на позначення професійної чи іншої діяльності дещо частіше вживаються в інструменталі, ніж у називному відмінку.

Табл. 3. Вплив особової копули būti на відмінкове маркування предикативного іменника

морфологічна форма

відмінок

кількість речень (n)

Називний відмінок

Інструменталь

buvo (одноразова минула дія)

136 93%

10 7%

146

bus (майбутній час)

115 85%

20 15%

135

būtų (умовний спосіб)

43 81%

10 19%

53

būk (наказовий спосіб)

32 58%

23 42%

55

2.1.2. З формами копули пов’язане не лише позначення часу, а й маркування модальності речення реальна / ірреальна (докладніше див. Palmer 1999: 235–239). Якщо форми минулого й теперішнього часу виражають лише реальну модальність

відсотків тут достатньо як пояснення, а також чи є ці дані достатньо надійними, щоб сформулювати узагальнювальні результати й говорити про вирішальний вплив на відмінок предикативного іменника.

114 |

LORETA SEMĖNIENĖ

ТАБЛ. 3А. морфологічна форма відмінок Кількість речень (n) Називний відмінок Орудний відмінок Назви діяльності інші іменники Назви діяльності інші іменники buvo (минулий час) 86 50 8 2 146 91% 96% 9% 4% bus (майбутній час) 79 36 18 2 135 81% 95% 19% 5% būtų (умовний спосіб) 17 26 5 5 53 77% 84% 23% 16% būk (наказовий спосіб) 11 21 14 9 55 44% 70% 56% 30%

виражається, майбутнім часом можна виражати як реальне, так і нереальне (пор. Ambrazas, ed., 1997: 255–256; Ambrazas, Red., 1996: 304–307) (пор. також приклади (10)–(12), (15)–(16), (18)). Пор.:

(41) Jeigu bitelės manęs negils, tai užaugusi būsiu bitininkė. KT «Якщо бджілки мене не жалитимуть, то, коли виросту, стану пасічницею».

(42) Buvau padaręs keletą skulptūrų, ir ten apsigyvenau su šeima, nes Vilnius man buvo pasidaręs atšiaurus miestas. Norėjau viską užmiršti. Verčiau jau būsiu skulptorius kaime negu valkata mieste. KT «Я створив кілька скульптур і оселився там із сім’єю, бо Вільнюс став для мене непривітним містом. Я хотів усе забути. Краще вже буду скульптором у селі, ніж волоцюгою в місті».

Про використання форм наказового способу можна сказати те саме: вони можуть бути позначені як реальні або нереальні. Однак схильність відносити наказовий спосіб до нереальної категорії сильніша, ніж у випадку майбутнього часу; це виявляється у частішому вживанні орудного відмінка (пор. речення (17), (21), (23)). Пор.:

(43) Pasako kalbą, tarytum įkvėptą šv. Pauliaus ir šv. Tomo: „Nuo kada moterims leista išsižadėti savo lyties ir tapti vyru?.. (Prigimtis) tarė moteriai: Būk moteris. Vaikų priežiūra, namų ruoša, įvairūs motinystės rūpesčiai – štai tavo darbas“. Joms buvo uždrausta įeiti į Tarybą. KT

Prädikative Substantive im Litauischen | 115

«[Він] виголосив промову, ніби натхненну святим Павлом і святим Томасом: “Відколи жінкам дозволено зрікатися своєї статі й ставати чоловіками?.. (Природа) сказала жінці: «Будь жінкою». Догляд за дітьми, хатня робота, різноманітні материнські турботи — ось твоя праця». Їм заборонили входити до Ради».

(44) Jei nori turėti draugą, pats būk draugu. KT

«Якщо хочеш мати друга, сам будь другом.»

Умовний спосіб здебільшого відносять до нереальної категорії, тобто він показує ставлення мовця до можливої, але фактично не здійсненої дії (пор. також речення (4), (19)–(20)), наприклад:

(45) Tačiau kodėl buvo pamirštas svarbiausias menininko privalumas – kūrybos laisvė? Argi būtina deklaruoti kokią nors ideologiją, kad būtum visų pripažintu rašytoju? Galbūt ribotas kūrybinės erdvės suvokimas ir sukėlė nervingą kritikų reakciją? KT

«Чому ж, однак, було забуто найважливішу чесноту митця — свободу творчості? Чи потрібно декларувати якусь ідеологію, щоб бути визнаним усіма письменником? Можливо, обмежене розуміння творчого простору й викликало нервову реакцію критиків».

Пор.: (46) Nu tai pasakok, ką žinai. Kalbėti reikia ne vien apie politiką, o apie lietuvio charakterį. Ir ne šiaip sau lietuvio, o lietuvio visuomenininko. Prabilti turi taip, tarsi pats būtum šiek tiek ne lietuvis. Kitaip nepaajusi cepelinų skonio. KT

«Ну, тоді розповідай, що знаєш. Треба говорити не лише про політику, а й про литовський характер. І не просто литовця, а литовського громадського діяча. Ти маєш висловитися так, ніби сам ти трохи не литовець. Інакше не відчуєш смаку цепелінів».

Отже, видно, що відмінок предикативного іменника пов’язаний не лише з часовою формою особової копули, а й із вираженою нею модальністю: що більш можливою стає модальність нереального, то ймовірнішим стає вживання орудного відмінка (пор. Hentschel 1993b: 268). Зростання вживання орудного відмінка для позначення модальності нереального також співвідноситься з референційністю: якщо реальна модальність, передана називним відмінком, передбачає референційну маркованість предмета, то нереальна модальність, позначена орудним відмінком, виражає нереференційну маркованість предмета.

2.2. Синтаксичні чинники

2.2.1. Коротко розглянемо вживання відмінків предикативного іменника, коли як копула виступає інфінітив або форма напівдієприкметника būti⁹, наприклад:

⁹ Кажуть, що субстантивний інструменталь уживається ЧАСТІШЕ (виділення Л. С.) з напівдієприкметником būti, щоб підкреслити тимчасовість стану; однак коли копулою є інфінітив būti разом із відмінюваною формою модального дієслова, тоді інструменталь МОЖЕ КОНКУРУВАТИ з називним (Šukys 1998: 246–247; пор. там само 75, 251).

116 |

LORETA SEMĖNIENĖ

(47) Доля існує. Я мріяла būti aktore, народити трьох дітей, мати власний будинок. Я робила для цього все, що могла. Результат — продаю лахміття в Гарюнаї. KT

«Є доля. Я мріяла бути акторкою, народити трьох дітей і мати будинок. Я зробила для цього все, що могла. Результат — я продаю одяг у Гарюнаї».

(48) [Студія акторської майстерності Теда Лісса]. «Чи хочу я, чи мушу, чи наважуся?» Нарешті я зібрала всю свою сміливість і повернула дверну ручку. — Я хотіла б būti aktore, — прошепотіла я тихо. Тед уже зустрічав таких. — Справді? Ти в цьому впевнена? KT

[Акторська студія] «Хочу я, мушу, наважуся?» Нарешті я набралася сміливості й повернула ручку. «Я хотіла б бути акторкою», — прошепотіла я. Тед уже зустрічав таких. «Справді? Ти в цьому впевнена?»

(49) Як колишньому спортсменові, мені дуже приємно, що, будучи мером, я не раз зустрічав знамениті спортивні команди, які здобули перемоги. Я радий привітати і вас, — сказав Г. Тамуліс. KT

«Як колишньому спортсменові, мені дуже приємно, що, будучи мером, я не раз зустрічався зі знаменитими спортивними командами, які здобули перемоги. Я радий, що можу привітати і вас», — сказав Г. Тамуліс.

(50) Почалася приватизація, були пропозиції взяти 100 га. Я цього не зробив і сьогодні маю лише 3 га власної землі. Службовим становищем я не користувався і būdamas meru. Я працював лише за зарплату. Майно нажив, займаючись фермерством. KT

«Почалася приватизація, були пропозиції взяти 100 га. Я цього не зробив і сьогодні маю лише 3 га власної землі. Службовим становищем як мер я не зловживав. Я працював лише за зарплату. Майно нажив, займаючись фермерством».

Розглядаючи речення типу (47)–(50), ми говоримо про тенденції у вживанні відмінка іменника в (іменниковій або прислівниковій) конструкції речення¹⁰, пор.:

(47a) Aš svajojau [∅ būti aktore / aktorė].

«Я мріяла бути акторкою».

(50a) Aš [∅ būdamas meras / meru] tarnybine padėtimi nesinaudojau.

«Я не зловживаю службовим становищем як мер».

Підмет у субстантивному або адвербіальному підрядному реченні є нульовим елементом, тобто підмет у підрядному реченні не має фонетичної реалізації, а лише семантичну інтерпретацію. Нульовий підмет відповідає називному відмінку підмета головного речення.

Наявний матеріал дає змогу стверджувати (див. табл. 4, 4a), що в реченнях із неозначеною копулою субстантивний орудний відмінок уживається частіше, ніж називний. У випадках, коли копулою виступає напівдієприкметникова форма būti, називний і орудний відмінки вживаються майже однаково часто. Однак якщо врахувати значення

¹⁰ Детальніше про розуміння структури речення — у статті Holvoet і Judžentis (2003: 115–172), підходу якої тут дотримуємося.

Prädikative Substantive im Litauischen | 117

предикативного іменника, то орудний відмінок із напівдієприкметниковою формою копули вживається дещо частіше, ніж називний, якщо іменник називає професійну чи іншу діяльність.

ТАБЛ. 4. ВПЛИВ НЕОЗНАЧЕНОЇ КОПУЛИ НА ВІДМІНКОВЕ МАРКУВАННЯ ПРЕДИКАТИВНОГО ІМЕННИКА

морфологічна форма

відмінок

кількість речень (n)

називний

орудний

būd́amas

118

106

224

(напівдієприкметник)

53%

47%

būti (інфінітив)

7

18

25

28%

72%

ТАБЛ. 4A.

морфологічна форма

відмінок

Кількість речень (n)

Називний відмінок

Орудний відмінок

Позначення діяльності

інша

Позначення діяльності

інша

būd́amas

79

39

98

8

224

(напівдієприкметник)

45%

83%

55%

17%

būti (інфінітив)

6

1

12

6

25

33%

14%

67%

86%

2.2.2. Отже, з наведених фактів видно, що в сучасній литовській мові орудний відмінок предикативного іменника частіше вживається тоді, коли наявні неособові форми копули¹¹. Точніше кажучи, спостерігається тенденція вживати орудний відмінок частіше у складному, ніж у простому реченні (пор. Hentschel 1993b: 268–270).

¹¹ Šukys (1998: 247) verallgemeinert nach Behandlung der Verwendungstendenzen des substantivischen Instrumentals: „mit vielen Formen von būti sind sowohl der substantivische Nominativ als auch der Instrumental möglich. Die Grenzen sind hier unklar. Häufiger und gewöhnlicher ist der Nominativ“.

118 |

LORETA SEMĖNIENĖ

2.3. Порядок слів у реченні

2.3.0. Досі в розгляді вживання називного та/або орудного відмінка йшлося лише про речення з немаркованим (нейтральним) порядком слів SVX, де S — підмет, V — копула, X — предикативний іменник.

2.3.1. У наведених раніше прикладах розрізнити предикатив від підмета допомагав не лише орудний відмінок, а й типові ознаки підмета. Типовими ознаками підмета часто називають особові займенники або власні імена. Вважається, що особові займенники першої та другої особи, які завжди є definit і referential, завжди є прототиповими особами (у цьому випадку — підметами) (Hentschel 1993a: 105; 1992b: 238; див. також Givón 1984: 145–168, 422; 1990: 960; пор. Comrie 1989: 107, 110–122, 128ff.). Іншими словами, якщо в реченні наявний особовий займенник або власне ім’я (реально чи подумки), підмет може бути відокремлений від присудка не лише за допомогою орудного відмінка, а й завдяки прототиповому вираженню підмета. Слід зазначити, що в реченнях, у яких особові займенники або власні імена стоять у структурно маркованій позиції, тобто не є підметом, вони вимагають формального маркування, а саме — виняткового вживання орудного відмінка. У таких реченнях предикативний орудний відмінок не лише розмежовує дві синтаксичні функції — підмета й предикатива, — а й указує на ірреферентне маркування предмета (див. також речення (20)) (пор. Ambrazas, ред., 1996: 506), наприклад:

(51) Вона просто-таки всмоктувалася в мої тканини, — зрозуміла я: перетворюся на тварину або збожеволію. — Учора я хотіла бути тобою, — якийсь плазуноподібний голос говорив у моєму мозку; я відчула, як чіпкі пальці щось шукають у мене на потилиці. KT

«Вона просто-таки всмоктувалася в мої тканини, я зрозуміла: або перетворюся на тварину, або збожеволію. “Учора я хотіла бути тобою”, — промовляв у моєму мозку якийсь слизький голос; я відчула, як чіпкі пальці щось шукали в мене на потилиці». „

(52) Я живу в Канаді вже 4 роки, і весь цей час мені здається, що я втратила себе. Коли я жила у своєму рідному місті Клайпеді, [я] була сама собою, а тепер, у 44 роки, живучи за кордоном, про який мріє багато людей, я багато разів запитую себе: «що я тут роблю і хто я». KT

«Я живу в Канаді вже чотири роки, і мені весь час здається, ніби я втратила себе. Коли я жила у своєму рідному місті Клайпеді, я була сама собою, а тепер, у 44 роки, живучи за кордоном, про який мріє багато людей, я часто питаю себе: «що я тут роблю, ким я є»».

(53) Я хотіла б бути Йонасом¹².

¹² Пор. наступне речення, у якому власне ім’я позначене називним відмінком:

У дитинстві ми вирізали сніжинки, робили листівки, обклеюючи малюнок чи фотографію блискучою фольгою. Під час першого виступу, у якому ми співали, я була Синичкою. Якось завітав Дід Мороз, гучно вдарив палицею, усе допитувався, чи слухаємо ми батьків, а зрештою роздав червоні блискучі цукерки.

«Ми вирізали сніжинки, робили листівки, обклеюючи малюнок чи фотографію блискучою фольгою. Під час першого виступу, у якому я співала, я була Синичкою. Дід Мороз, який щойно завітав, голосно стукнув палицею, без упину питав, чи слухалися ми батьків, і зрештою роздав червоні блискучі цукерки».]}]} cfinalTHOOK} (none?) Wait valid JSON object. Ensure no malformed. Need no extra. I accidentally included trailing artifacts? final currently should clean. The displayed content includes maybe

Prädikative Substantive im Litauischen | 119

«Я хотів бути Йонасом».

(54) Проф. Вітаутас Дічюс сказав журналістці «Летувос рітас»: – Головою я став не тому, що дуже цього хотів, а тому, що більше ніхто не хотів ним бути. Я погодився, бо комусь потрібно було погодитися. KT

«Проф. Вітаутас Дічюс сказав журналістці „Lietuvos rytas“: „Головою я став не тому, що дуже цього хотів, а тому, що ніхто більше не хотів ним бути. Я погодився, бо комусь же потрібно було погодитися“».

Порядок слів важливий тоді, коли підмет і предикатив, виражені іменниками загальної назви в називному відмінку, наприклад:

(55) Чому в головах сотень поколінь жила віра в те, що майбутнє можна дізнатися і на основі цього знання робити практичні висновки для сьогодення. Якщо [...] віщуни були шахраями, якщо вони просто обманювали людей, надавали неправдиві відомості про майбутнє, то чому ж їм і далі вірили стільки разів? KT

«Чому в головах сотень поколінь жила віра в те, що можна дізнатися майбутнє й на основі цих знань робити практичні висновки для сьогодення? Якщо [...] віщуни були шахраями, якщо вони просто обманювали людей, надавали неправдиву інформацію про майбутнє, то чому ж стільки поколінь і далі їм вірили?»

Пор.: (56) Багато видів нематод, остаточним хазяїном яких є риба, локалізуються в травному тракті. У тих випадках, коли риби є проміжними або резервними хазяями, личинки нематод паразитують у клітинах (порожнинах) тіла, на серозних оболонках, у м’язах. KT

«Багато видів нематод, остаточним хазяїном яких є риби, оселяються в травному тракті. У випадках, коли риби є проміжними або резервними хазяями, личинки нематод паразитують у клітинах (порожнинах) тіла, на серозних оболонках, у м’язах».

Спираючись на модель немаркованого порядку слів SVX, можна було б припустити, що в прикладах (55) і (56) у першому реченні кожного з них іменники загальної назви, згадані першими (pranašautojai, šeimininkas), є підметами, а другий іменник (sukčiai, žuvis) — предикативом. Однак, як видно з ширшого контексту в (56), іменник žuvis «риби» є підметом, а šeimininkai «хазяї» — предикативом.

Щоб уникнути неоднозначності синтаксичної структури, можна було б припустити, що в реченнях згаданого типу для розрізнення двох синтаксичних функцій частіше обирають також формальну ознаку — відмінок. Однак, як свідчить нечисленний матеріал, іменники загальної назви в ролі підмета й предикатива часто не відрізняються формальним маркуванням (див. також речення (2), (37)–(39)).

2.3.2. Детальніше дослідження речень із маркованим (інверсійним) порядком слів

дають підстави припустити, що для розрізнення підмета й предикатива можна використовувати згадані вище типові властивості підмета. З іншого боку, стверджують, що за наявності формальних ознак для розрізнення—

120 |

LORETA SEMĖNIENĖ

порядку слів, підмета й предикатива також обирають морфологічні критерії, тобто відмінкові маркери (Hentschel 1991a: 229–234; 1991b: 304; 1992b).

Висунуто тезу, що в реченнях із маркованим порядком слів для розрізнення двох синтаксичних функцій — підмета й предикатива — використовують не лише семантичні (наприклад, конкретне vs. загальне), а й морфологічні ознаки слів¹³, наприклад:

(57) З 1929 року фірма заснувала спеціального торгового представника. Ним представником у Литві був я. 1929 року з Англії до Литви прибув службовець англійської фірми «Vikers Amstrong Limited» Росс. KT

«З 1929 року фірма заснувала спеціального торгового агента. Цим агентом у Литві був я. 1929 року з Англії до Литви прибув керівник англійської фірми “Vikers Amstrong Limited” Росс».

(58) Актори й акторки рвуть на собі волосся, показують закривавлене серце: режисер не дає їм ні Ромео, ні Джульєтти. Ти, Леонаю, сам був актором, маєш зрозуміти: смерть уже махає нам, попіл сиплеться, ми не встигнемо!.. А чим я можу їм допомогти? Може, і я мріяв! KT

«Актори й акторки рвуть на собі волосся, показують своє закривавлене серце: режисер не дає їм ні Ромео, ні Джульєтти. Ти, Леоне, сам був актором, мусиш зрозуміти: смерть уже махає нам, попіл сиплеться, ми не впораємося!.. І чим я можу їм допомогти? Може, я теж мріяв?»

(59) Мінтаутас здається Індулисові звіром, вовком. Я буду звіром! Розтрощу куршів! — відповідає Мінтаутас. KT

«Мінтаутас постав перед Індулисом звіром, вовком. “Я буду звіром! Розтрощу куршів!” — відповів Мінтаутас».

(60) Усі ми були поганими студентами, нас цікавило все, тільки не те, чого ми мали навчатися в університеті. Такою студенткою Оною не хотіла бути. Якщо вже чимось займатися, то серйозно й до кінця. KT

«Ми всі були поганими студентами, нас цікавило все, тільки не те, чого ми мали навчатися в університеті. Оною не хотіла бути такою студенткою. Якщо вже чимось займатися, то серйозно й до кінця».

(61) Скільки вже відслужив? — Півтора року, громадянине начальнику. — Ось, півтора року. За цей час я став єфрейтором, а через двадцять п’ять років буду генералом. KT

«“Скільки вже відслужив?” “Півтора, громадянине начальнику”. “Півтора року. За цей час я вже став єфрейтором, а через 25 років буду генералом”».

(62) Ти був Живою Водою й наповнив усе благодаттю, і всім щедро, без заздрості, роздавав дари, бо завдяки тобі, владико, всіляке добро було дароване світові. KT

¹³Пор.: В англійській граматиці литовської мови (Ambrazas, ed., 1997: 643) інструменталь у такому реченні: ir grynas vandenėlis mums medumi buvo «і чиста водиця була нам медом» пояснюється маркуванням тимчасового стану. Наскільки відомо авторці, вплив порядку слів на вибір відмінка в литовському мовознавстві під час розгляду предикативних іменників не враховувався.

Prädikative Substantive im Litauischen | 121

«Ти був живою водою і наповнював усе благодаттю, і всім щедро роздавав дари без заздрості, бо завдяки Тобі, о Господи, було даровано все благо світу».

Як видно з речень (57)–(60), для виокремлення субстантива, ужитого предикативно, попри те, що суб’єкт є прототипним з огляду на категорійні властивості, обирається інструментал. Те саме можна сказати й про такі приклади, де прототипний суб’єкт мислиться як наявний (див. (61)–(62)). Це означає, що в останніх випадках уживання інструментала зумовлене непрототипною, тобто не першою, позицією суб’єкта в реченні.

Зрозуміло, що в реченнях із маркованим порядком слів, коли суб’єкт є прототипним, для вираження предикатива вживається також і номінатив, хоча й дещо рідше, наприклад:

(63) Vadinsim tave „A-nu-ka“, kaip visų jauniausią mūsų brolijos narį. O jei pyksi, vadinsim „klounu“, ne artistu. Tu pažiūrėk į Zefą. Jis tikras artistas buvo. O tu – juokingas. Sunku tau su Zuza bus. KT

«Ми називатимемо тебе Анукою, як наймолодшого члена нашого братства. А якщо гніватимешся, називатимемо тебе клоуном, а не артистом. Подивися на Зефаса. Він був справжнім артистом. А ти — смішний. Тобі буде важко із Зузою».

Якщо в реченнях із маркованим порядком слів суб’єкт менш прототипний з огляду на свої категорійні властивості (подібно до випадку немаркованого порядку слів), уживання інструментала для вираження предикатива стає ще ймовірнішим.

Отже, уживання інструментала в реченні було б пов’язане не лише з маркованим порядком слів, а й із непрототипною формою вираження суб’єкта (пор. речення (55)) (детальніше див. Hentschel 1993a: 106). З іншого боку, вже зазначалося, що непрототипний суб’єкт у реченнях зі схемою SVX не має вирішального впливу на вибір відмінка: у реченнях SVX зазвичай уживається номінатив предикативного субстантива — як із прототипним, так і з непрототипним суб’єктом. Отже, частіше вживання інструментала в реченнях із маркованим порядком слів, у яких суб’єкт не є прототипним щодо категорійних властивостей, слід пояснювати маркованим порядком слів, наприклад:

(64) Psichoanalitinės interpretacijos pagrindas – falinės reikšmės atradimas darbo įrankiuose, meno kūriniuose, pažinimo vienetuose, šventuose objektuose. Pirmuoju malonumų objektu, tapusiu reikšmingu betarpiško pasitenkinimo apribojimo dėka, buvo objektas visada esantis po ranka, t. y. tavo paties kūnas. KT

«Основою психоаналітичної інтерпретації є виявлення фалічного значення в знаряддях праці, творах мистецтва, одиницях пізнання, священних об’єктах. Першим об’єктом насолоди, що набув значення завдяки обмеженню безпосереднього задоволення, був об’єкт, який завжди був під рукою, тобто твоє власне тіло».

122 |

LORETA SEMĖNIENĖ

(65) Риби можуть бути остаточними, проміжними або резервуарними хазяями. Остаточними хазяями багатьох нематод є водоплавні птахи або водні ссавці. KT¹⁴

«Риби можуть бути остаточними, проміжними або резервуарними хазяями. Остаточними хазяями великої кількості нематод є водоплавні птахи або водні ссавці.»

Узагальнюючи обмежений матеріал (див. табл. 5), можна стверджувати, що порядок слів у реченні має вирішальний вплив на вибір відмінка: за немаркованого порядку слів зазвичай уживається називний відмінок, тоді як у реченнях із маркованим порядком слів частіше трапляється орудний. В останньому випадку орудний відмінок іменника дає змогу легше відрізнити підмет від предикатива. З іншого боку, саме в тих випадках, коли це актуально, тобто коли підмет менш прототипний за категоріальними властивостями, називний відмінок також уживається нерідко. Тоді лише контекст допомагає розрізнити дві синтаксичні функції — підмета й предикатива.

ТАБЛ. 5. ВІДМІНКОВЕ МАРКУВАННЯ ІМЕННИКА, УЖИТОГО ЯК ПРЕДИКАТИВ, У ПРОСТИХ ПРЕДИКАТИВНИХ РЕЧЕННЯХ ІЗ МАРКОВАНИМ ПОРЯДКОМ СЛІВ

Модель маркованого порядку слів | Відмінок | Кількість речень (n) | Називний | Орудний | XVS | 4 | 7 | 11 | 36% | 64% | ØXV¹⁵ | 29 | 60 | 89 | 33% | 67% | XSV | 3 | 6 | 9 | 33% | 67% | SXV | 8 | 9 | 17 | 47% | 53% | VSX | 5 | 2 | 7 | 71% | 29% | Разом: | 49 | 85 | 134 | 37% | 63%

¹⁴ Пор.: 2.1.1. і примітку 7.

¹⁵ Ø тут позначає нульовий підмет у тих випадках, коли відбувається опущення займенника (pro-drop).

Prädikative Substantive im Litauischen

| 123

3. ПІДСУМКОВІ ЗАУВАЖЕННЯ

(i) Після короткого обговорення деяких семантичних і формальних критеріїв, які можуть впливати на відмінок предикативного іменника, стає зрозуміло, що немає підстав вважати, ніби в сучасній литовській мові вживання відмінків визначається опозицією тимчасовий / постійний: предикативний іменник у називному й орудному відмінках може позначати як постійний, так і тимчасовий стан.

(ii) Не слід забувати, що тенденції вживання називного й орудного відмінків певною мірою залежать від опозиції істота / неістота, а також від того, чи називає предикативний іменник професійну (або іншу) діяльність. З предикативними іменниками, що позначають неістот, професії та інші види діяльності, переважає вживання орудного відмінка.

(iii) На вживання відмінка також впливають уживання відмінюваних форм копули büti та виражена ними модальність. Уживання орудного відмінка зростає вздовж ієрархій теперішній час < минулий час < майбутній час < кон’юнктив < імператив, а також реальність/ірреальність.

(iv) Відмінок предикативного іменника обирається залежно від будови речення: орудний відмінок частіше вживається в реченнях із неособовими формами копули.

(v) Категоріальні властивості підмета не впливають на вибір відмінка — як у реченнях із маркованим, так і в реченнях із немаркованим порядком слів. Вирішальний вплив на відмінок іменника має непрототипна позиція підмета в реченні. Простежується тенденція вживати орудний відмінок у реченнях із маркованим порядком слів.

(vi) У формально маркованих реченнях (просте vs. складне речення, нейтральний порядок слів vs. інверсійний порядок слів) є тенденція вживати орудний відмінок як діакритичний знак для розрізнення двох синтаксичних функцій — підмета vs. предикатива. У реченнях, немаркованих з формального погляду, предикативний іменник частіше вживається в називному відмінку.

QUELLEN

KT – Textkorpus der litauischen Gegenwartssprache des Zentrums für Computerlinguistik, Universität Vytautas Magnus, Kaunas.

LITERATUR

Ambrazas, V., Red., 1996: Dabartinės lietuvių kalbos gramatika, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Ambrazas, V., ed., 1997: Lithuanian Grammar, Vilnius: Baltos lankos.

Balkevičius, J. 1963: Dabartinės lietuvių kalbos sintaksė, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.

Balkevičius, J. 1998: Lietuvių kalbos predikatinių konstrukcijų sintaksė, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Bogusławski, A. 2001: Über Nominativ-Instrumental-Variation im Polnischen. Boeder, W., Hentschel, G. (Hg.), Variierende Markierungen von Nominalgruppen in Sprachen unterschiedlicher Typs, Oldenburg: Bibliotheks- und Informationssystem der Universität Oldenburg (Studia Slavica Oldenburgensia, 4), 101–133.

124 |

Loreta Semėnienė

Comrie, B. 1989: Language Universals and Linguistic Typology. Syntax and Morphology, Cambridge: Basil Blackwell.

Dik, S. C. 1989: The Theory of Functional Grammar. Part 1: The Structure of the Clause, Dordrecht: Foris Publications.

Givón, T. 1984, 1990: Syntax. A functional-typological introduction. Vol. 1, 2. Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins.

Hentschel, G. 1991a: Der prädikative Instrumental beim russischen Substantiv als redundantes Signal in Kopulasätzen. Grochowski, M., Weiss, D. (ed.), Words are Physicians for an Ailing Mind, München: Verlag Otto Sagner, 221–235.

Hentschel, G. 1991b: Drei Strategien zur Verdeutlichung der Subjektrolle in russischen Sätzen: Zu Variation und Wandel im Russischen und zur typologischen Differenzierung slavischer Sprachen. Klein, E., Duteil, F. P., Wagner, K. H. (Hg.), Betriebslinguistik und Linguistikbetrieb, Tübingen: Max Niemeyer, 297–309.

Hentschel, G. 1992a: Konstanten der Kasusvariation. Zum Nominativ-Instrumental- und Akkusativ-Genitiv-Wechsel im Russischen. Habilitationsschrift. Göttingen (Manuskript).

Hentschel, G. 1992b: Zum Einfluß der Konstituentenfolge auf die Kasuswahl im Russischen. Lingua 87, 231–255.

Hentschel, G. 1993a: Haben Kasus Bedeutungen oder sind sie eine diakritische Kategorie? Zeitschrift für Slavische Philologie 43 (1), 97–112.

Hentschel, G. 1993b: Zur Kasusvariation des prädikativen Substantivs. Syntaktischer Wandel im Polnischen des 16. und 17. Jahrhunderts. Hentschel, G., Laskowski, R. (ed.), Studies in Polish Morphology and Syntax, München: Verlag Otto Sagner, 259–292.

Hentschel, G. 1994: Zur Verbreitung des prädikativen Instrumentals im Polnischen des 16. und 17. Jahrhunderts. Polonica 16, 181–191.

Hentschel, G. 1999: Die grammatischen Kategorien des Substantivs unter funktionalem Aspekt. Jachnow, H. (Hg.), Handbuch der sprachwissenschaftlichen Russistik und ihrer Grenzdisziplinen, Wiesbaden: Harrassowitz Verlag, 243–272.

Hentschel, G. 2001: On defining “variable marking” or “marking variation with nominal groups”. Boeder, W., Hentschel, G. (Hg.), Variierende Markierungen von Nominalgruppen in Sprachen unterschiedlichen Typs, Oldenburg: Bibliotheks- und Informationssystem der Universität Oldenburg (Studia Slavica Oldenburgensia, 4), 15–28.

Holvoet, A., Judžentis, A. 2003: Sudėtinio prijungiamojo sakinio aprašymo pagrindai. Holvoet, A., Judžentis, A., red., Sintaksinių ryšių tyrimai, Vilnius, Lietuvių kalbos institutas (Lietuvių kalbos gramatikos darbai, 1), 115–172.

Jablonskis, J. 1957: Rinktiniai raštai 1, kompiliert von J. Palionis, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.

Jakobson, R. 1971: Beitrag zur allgemeinen Kasuslehre: Gesamtbedeutungen der russischen Kasus. Selected Writing II, The Hague, Paris: Mouton, 23–71.

Kniūkšta, P., Hg., 2000: Kanceliarinės kalbos patarimai, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Labutis, V. 1998: Lietuvių kalbos sintaksė, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.

Lyons, J. 1977: Semantics. Vol. 2, Cambridge: University Press.

Miliūnaitė, R., Hg., 2003: Kalbos patarimai, Bd. 2: Sintaksė, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Moser, N. 1994: Der prädikative Instrumental. Aus der historischen Syntax des Nordostslavischen. Von den Anfängen bis zur Petrinischen Epoche, Frankfurt a. M. usw.: Peter Lang.

Palionis, J. 1995: Lietuvių rašomosios kalbos istorija, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Palmer, F. R. 1999: Mood and Modality: Further Developments. Brown, K., Miller, J. (eds.), Concise Encyclopedia of Grammatical Categories, Amsterdam: Elsevier, 235–239.

Paulauskienė, A. 1994: Lietuvių kalbos morfologija: Paskaitos lituanistams, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Paulauskienė, A. 2001: Lietuvių kalbos kultūra, Kaunas: Technologija.

Prädikative Substantive im Litauischen | 125

Pinkster, H. 1988: Lateinische Syntax und Semantik, Tübingen: Francke.

Pupkis, A., Hg., 1985: Kalbos praktikos patarimai, Vilnius: Mokslas.

Rothstein, R. A. 1986: Equation vs. Ascription: The Nominative/Instrumental Opposition in West Slavic. Brecht, R. D., Levine, S. (eds.), Case in Slavic, Columbus, Ohio: Slavica Publishers, 312–322.

Schaller, H. W. 1975: Das Prädikatsnomen im Russischen. Eine beschreibendhistorische Untersuchung, Köln: Böhlau. (Slavistische Forschungen, 18.)

Sirtautas, V., Grenda, Č. 1988: Lietuvių kalbos sintaksė, Vilnius: Mokslas.

Stassen, L. 2001: Nonverbal predication in the Circum-Baltic languages. Dahl, Ö., Koptjevskaja-Tamm, M. (eds.), Circum-Baltic Languages, Vol. 2: Grammar and Typology, Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins (Studies in Language Companion Series, 55), 569–590.

Šukys, J. 1984: Linksnių ir prielinksnių vartojimas, Kaunas: Šviesa.

Šukys, J. 1998: Lietuvių kalbos linksniai ir prielinksniai: vartosena ir normos, Kaunas: Šviesa.

Ulvy das, K., Ambrazas, V., Valeckienė, A., Red., 1976: Lietuvių kalbos gramatika 3, Vilnius: Mokslas.

Valeckienė, A. 1998: Funkcinė lietuvių kalbos gramatika, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Valiulytė, E. 1992: Iš sintaksinės sinonimikos. Lituanistica 4 (12), 50–55.

Wierzbicka, A. 1980: The Case for Surface Case, Ann Arbor: Karoma Publishers.

Loreta Semėnienė Lietuvių kalbos institutas P. Vileišio g. 5, 10308 Vilnius, Lietuva [email protected]

Gauta 2004 04 07