NIJOLĖ TUOMIENĖ

Інститут литовської мови

Напрям наукових досліджень: діалектологія, морфологія говірок, соціолінгвістика, мовна взаємодія.

АРХАЇЧНІ ТА ІННОВАЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІЄСЛОВА В ПІВДЕННОАУКШТАЙТСЬКОМУ ПІДГОВОРІ БІЛОРУСІ

Архаїчні та інноваційні особливості дієслова в південноаукштайтському підговорі в Білорусі

АНОТАЦІЯ

У статті аналізуються подвійні особливості дієслова в південноаукштайтському підговорі, що зберігся в Білорусі, у Варанавському районі: архаїчні залишки та інноваційні явища. У цих аспектах розглядаються зміни, словотворення та семантика дієслова в говірках прикордонних острівних анклавів південних аукштайтів. Спираючись не лише на діалектологічні, а й на соціолінгвістичні дані за останні двадцять років, стаття дає змогу описати не тільки власне архаїчні та інноваційні дієслівні форми, а й виявити варіативність їх уживання та визначити напрям змін. Дані про чергування або паралельне вживання цих дієслівних форм збиралися як від інформантів старшого, так і молодшого покоління, а отже, можливий їх аналіз у видимому часі: мовлення старших відображало тенденції вживання, властиві підговору щонайменше пів століття тому, а мовлення молодших — сучасні тенденції, характерні для того самого підговору вже через пів століття.

У статті наведено унікальні литуаністичні дані, оскільки деякі розглянуті в ній особливості дієслова зовсім не властиві або мало властиві мовленню жителів основного ареалу південних аукштайтів, а тому їх не зафіксовано або зафіксовано лише в дуже небагатьох місцях. З одного боку, тривале оточення іншими мовами та ізоляція підговору від основного ареалу литовської мови сприяли дедалі більшій консервації говірок Варанава, тому там наявні, хоча й дуже спорадично вживаються-

КЛЮЧОВІ СЛОВА: говірки прикордонних острівних анклавів південних аукштайтів, видимий час, архаїчні особливості дієслова, інноваційні особливості дієслова, мовна взаємодія.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: підговори прикордонних мікроареалів південних аукштайтів, видимий час, архаїчні особливості дієслова, інноваційні особливості дієслова, взаємодія мов.

82

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Archajiškosios ir inovacinės veiksmažodžio ypatybės Pietų aukštaičių patarmėje Baltarusijoje

…форм, надзвичайно архаїчних форм литовського дієслова, успадкованих із дуже далекого минулого, можливо, навіть тих, що сягають прабалтійських мов. З іншого боку, через постійну взаємодію зі слов’янськими мовами (найбільше — з білоруською) досліджувані говірки зазнали таких інноваційних змін, які навіть сформували доволі значний шар слов’янських нашарувань.

У наявних записах говірки прикладів архаїчних особливостей дуже мало, вони спорадичні, а загалом для цієї майже вимираючої говірки в Білорусі характерна численність паралельних дієслівних форм і дедалі інтенсивніше вживання семантичних кальок. Значна варіативність і нерівномірність уживання досліджуваних дієслівних форм зумовили те, що описаний у статті аналіз дієслівних форм іноді справляє враження непропорційності чи епізодичності.

АНОТАЦІЯ

У статті розглянуто подвійний характер особливостей дієслів у говірках південноаукштайтського ареалу в Білорусі, Воранавському районі: архаїчні залишки та інноваційні явища. З цього погляду проаналізовано дієвідмінювання, словотворення та семантику дієслів у говірках прикордонних мікроареалів південних аукштайтів. У статті використано діалектологічні й соціолінгвістичні дані за останні двадцять років; це дає змогу описати найархаїчніші та найінноваційніші дієслівні форми, а також виявити варіативність їх уживання й визначити напрям їхніх змін. Дані про альтернативне або рівнозначне вживання цих дієслівних форм зібрано від інформантів старшого й молодшого поколінь, що дає змогу проаналізувати їх у реальному часі: мовлення старшого покоління відображає тенденції вживання, характерні для цієї говірки щонайменше п’ятдесят років тому, тоді як мовлення молодшого покоління відображає сучасні тенденції, характерні для тієї самої говірки п’ятдесят років потому.

Стаття містить унікальні дані про литовську мову, оскільки деякі розглянуті в ній дієслівні особливості не властиві або мало властиві мовленню мешканців основного ареалу південних аукштайтів, а тому не фіксуються або фіксуються вкрай рідко. З одного боку, тривале перебування в іншомовному оточенні та ізольованість говірок від основного ареалу литовської мови сприяли ще більшій консервації говірок Воранави; тому, хоча й уживаються дуже спорадично, вони зберігають особливо архаїчні форми литовських дієслів, успадковані з далекого минулого, можливо, навіть ті, що сягають племінних балтійських мов. З іншого боку, через постійну взаємодію зі слов’янськими мовами (переважно білоруською) досліджувані говірки зазнали таких інноваційних змін, які навіть утворили доволі суцільний слов’янський шар.

У наявних записах говірки дуже мало прикладів архаїчних особливостей; вони спорадичні. Загалом цю говірку, що перебуває на межі зникнення в Білорусі, можна охарактеризувати численністю паралельних форм і дедалі інтенсивнішим уживанням семантичних кальок. Значна варіативність і непослідовність досліджуваних дієслівних форм призвели до того, що поданий у статті аналіз цих форм іноді справляє враження непропорційності чи епізодичності.

Straipsniai / Articles

83

NIJOLĖ TUOMIENĖ

0. ВСТУП

Новіші діалектологічні та соціолінгвістичні дані з прикордонних островів литовської мови¹ дають дослідникам змогу спостерігати й оцінювати розвиток цих ізольованих говірок, а отримані результати досліджень порівнювати з уже опублікованими. Так уточнюється як синхронний, так і діахронний образ прикордонних островів, виявляється різноманітність говірок, заповнюються прогалини в уже наявних діалектологічних даних, подаються нові результати взаємодії мов. Це особливо важливо щодо литовських островів у Білорусі, до яких у XXI ст. стало важче дістатися. Там через швидке зникнення литовської мови втрачається можливість зафіксувати не лише важливі й цікаві факти розвитку мови та її функціонування, а й докази етнічного походження та належності самих найдавніших місцевих мешканців. Цією працею робиться спроба виконати принаймні частину з перелічених завдань.

Мета статті — дослідити подвійний характер рис дієслівної системи: збережені давні риси та нові інноваційні. Співвідношення цих двох особливостей аналізується на основі найновішого унікального діалектологічного матеріалу кінця XX — початку XXI ст. з литовських островів, які досі існують (або існували) в Білорусі, у Воранавському районі. Інакше кажучи, робиться спроба визначити найстабільніші й найбільш схильні до змін дієслівні особливості в умовах розпаду та зникнення литовської говірки загалом. Аналізуючи зібраний матеріал, беруть до уваги соціолінгвістичні обставини, за яких литовська мова існувала в литовських островах Білорусі. Отже, варіативність уживання розглядається в реальному часі², тобто аналізуються дієслівні особливості та специфіка їх уживання в мовленні представників говірок різного віку. Фіксується сучасний мовний стан із залученням місцевих інформантів, які володіють литовською мовою як краще, так і гірше.

Під час індивідуальних експедицій використовували можливість безпосередньо уточнити в інформантів уживання різних дієслівних форм, намагаючись з’ясувати достовірність можливих варіантів: чи є таке вживання усвідомленим і прийнятним для інформантів, чи це lapsus linguae або помилка записувача. Біля речень, що ілюструють наведені твердження, де це можливо, намагаються вказати конкретне село, у якому було

¹ У цій статті обрано терміни південноаукштайтських прикордонних островів, а конкретніше — говірок Воранавських островів. Вони ще не усталилися, однак, на думку авторки, краще описують ареали литовської мови, які через ті чи інші обставини опинилися за межами території Литви, ніж термін периферійних діалектів (таку пропозицію висуває також Vytautas Kardelis (2014)).

² Термін реальний час (англ. apparent time) набув поширення в мовознавчих працях у 1960-х роках. Гіпотезу реального часу вперше сформулював William Labov (1963: 207–309; 1975: 199–228): щоб зафіксувати мовні зміни в процесі їхнього перебігу, необхідно спостерігати за мовленням кількох поколінь, що живуть одночасно. У реальному часі виконано дослідження іменника в говірці Рамашконяй, одній із кількох литовських говірок Воранавських прикордонних островів (Tuomienė 2010).

84

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Archajiškosios ir inovacinės veiksmažodžio ypatybės Pietų aukštaičių patarmėje Baltarusijoje

РИС. 1. Південноаукштайтський говір із продовженням у Білорусі — литовськомовними анклавами Варенавського району³: Варана́вас, Нева́шяй, Асава̀ (за Атласом литовської мови, пункт VI); Ночя (пункт VII); Роду́ня, Плі́кяй (пункт VIII); Пелеша̀ (пункт IX). До території, що описується, не належать Азіе́ркай (X) і Нау́єйї Гіє́рникай (XI). Карту взято з Хрестоматії литовських говірок (упорядник Едмундас Трумпа).

Наведено приклад, адже литовськомовний анклав на околиці Варана́васа був не один, а їх було кілька. Ці анклави розташовані приблизно на 50 км уздовж звивистої смуги, що тягнеться вздовж сучасного державного кордону (колись вона була суцільною і з’єднувалася з Литвою), від виступу Діевенішкес до околиць Пелеші (див. рис. 1).

³ На карті позначено більші населені пункти — районний центр, містечка, села, церковні селища та центри колгоспів. Ці пункти залишилися від тих часів, коли в середині XX століття збирали діалектний матеріал для Атласу литовської мови. Однак дослідження останніх років показали, що, наприклад, ані в самому Варана́васі, ані в Ночі, Асава́є, Нева́шяй місцевих мешканців, які добре розмовляють литовською, вже немає. У цій праці аналізуються мовні дані, записані переважно не лише в селах цих пунктів, а й на хуторах — там, де протягом останніх двадцяти років знайшлася принаймні одна місцева людина, яка добре розмовляє литовською. У статті біля кожного речення чи словосполучення, що ілюструє твердження, намагаються вказати назви місцевостей, де їх було записано.

Straipsniai / Articles

85

NIJOLĖ TUOMIENĖ

Варто зазначити, що мовознавчі праці останніх років, присвячені прикордонним анклавам (і литовським говорам загалом), нерідко спираються на зафіксовані в минулому дані, недостатньо розрізняючи їх за часом, — найчастіше на різні словники, збірники термінологічних текстів, письмову спадщину зниклих говірок і аудіозаписи, матеріали Атласу литовської мови, де зафіксоване мовлення кількох поколінь, які жили в різний час, іноді сто і більше років тому (наприклад, праці останніх років: Ragaišienė 2010; Mikulėnienė 2012: 51–62; Tamulionienė 2013: 128–145 та ін.). Тому деякі мовні явища та їхні зміни важко або навіть неможливо інтерпретувати соціолінгвістично, оскільки немає перспективи спостережуваного часу.

У цій статті продовжено дослідження морфології говірок литовських анклавів — Рамашконяй, Нева́шяй, Роду́ня, Плі́кяй, Ночя́, Пара́дне, Асава́, Пелеша́⁴ — розташованих (або зовсім недавно розташовуваних) на південній околиці Білорусі, у Варенавському районі⁵. Цікавою і, мабуть, найменш окремо дослідженою частиною мови є дієслово. У статті зроблено спробу дещо незвично поглянути на дієслівну систему говірок околиць Варана́васа: а) насамперед розглянути зафіксовані архаїчні залишки дієслівних форм (наводячи також їхні перероблені варіанти, що виникли раніше); б) далі — описати інноваційні явища, пов’язані з мовною взаємодією, тому докладніше розглянуто кілька цікавих особливостей дієслівного словозміни, словотвору, значення та ін.

⁴ У селах литовських анклавів околиць Пелеша́ — найбільших і збережених до наших днів — литовською спілкуються і в громадських місцях, і вдома. У Пелеші з 1992 року діє литовська школа. Це перша в Білорусі литовська основна школа — культурно-освітній центр Пелеського краю. Засновниками школи є Фонд культури Литовської Республіки та Міністерство культури й освіти. У 2012 році школа випустила тринадцятий випуск учнів. Більшість із них успішно навчається у вищих навчальних закладах Литовської Республіки. Кілька колишніх учнів цієї школи після навчання повернулися працювати вчителями до литовської школи. Місцеву литовську громаду та громадське об’єднання Gimtinė підтримує й фінансує Литовська держава.

Розвиток литовських говірок околиць села Пелеша́ помітно відрізняється від розвитку інших литовських говірок, наявних нині або колись у Варенавському районі та в усьому Лідському краї. Ця говірка, безперечно, потребує окремого й уважнішого вивчення (найважливішою і найбільшою працею останніх років, присвяченою говірці Пелеша́, є монографія Едмундаса Трумпи, видана 2008 року, Фонеми говірки Пелеші та їхні варіанти). У цій статті основну увагу зосереджено на менших, зникаючих або вже цілком зниклих говірках, географічно розташованих у межах сучасної території Варенавського району.

⁵ Перший докладніший синхронний опис системи відмінювання іменників у зникаючому литовському анклаві подано в книжці, виданій 2010 року, Іменник у говірці Рамашконяй: соціолінгвістичне дослідження. У виданні також докладно описано соціолінгвістичну ситуацію в усьому Варенавському краї у спостережуваний період, порівняно парадигми всіх типів іменникового словозміни, утворені на основі мовлення представників двох поколінь (старшого та умовно молодшого), і розглянуто проблему перемикання кодів. А у вступній частині збірника Тексти говірки Рамашконяй (із компакт-диском), виданого 2008 року, докладно представлено характерні особливості говірки та питання наголошування. В обох книжках подано огляд праць попередніх авторів, які досліджували цей мікроареал. Новіших досліджень розвитку литовської мови в згаданих анклавів наразі немає. Отже, докладний аналіз усіх частин мови ще чекає на майбутнє.

86

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Archajiškosios ir inovacinės veiksmažodžio ypatybės Pietų aukštaičių patarmėje Baltarusijoje

1. ЗАЛИШКИ СТАРОЇ МОВНОЇ МОДЕЛІ — АРХАЇЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІЄСЛОВА

1.1. Деякі форми умовного способу дієслова

Lietuvių kalbos tarmėse tariamosios nuosakos formos labai įvairuoja (Kazlauskas 2000: 385–403). Iš esmės visi pietų aukštaičiai, dzūkai, turi savitą tariamąją nuosaką, kurios daryba iki šiol nėra visai aiški, plg.: vienaskaitos 1 asmuo būtau, 2 asmuo būtái, o 3 asmuo – būtų; daugiskaitos 1 asmuo būtūm (būtūmė), 2 asmuo būtūt (būtūtė). Daugiskaitos 1 ir 2 asmens formos yra naujos, sudarytos prie 3 a. formos būtų pridedant senesnes būtum, būtut, dar vartojamas pietų aukštaičių patarmėje. Ir vienaskaitos 1 ir 2 asmens formos sudarytos naujai ā-kamienių veiksmažodžių asmenavimo pavyzdžiu. Šių formų išlaikyta tvir tapradė priegaidė aiškintina tuo, kad galūnės –au, ir –ai, būdamos akūtinės, akūtinių galūnių kitimo metu tariamosios nuosakos sistemoje galėjo būti tik kirčiuotos (plačiau žr. Kazlauskas 2000: 101–102).

У сучасних говірках околиць Варанава записано чимало двоскладових дієслівних форм умовного способу 1-ї та 2-ї особи однини, наприклад: àš bu.tá.u, tù bu.tá.i «я був би, ти був би»; àš dirptá.u, tù dirptá.i «я працював би, ти працював би»; àš eitá.u, tù eitá.i «я пішов би, ти пішов би»; àš neštá.u, tù neštá.i «я ніс би, ти ніс би», àš vestá.u, tù vestá.i «я вів би, ти вів би» тощо. Вони вимовляються зі зміненим закінченням, зазвичай із наголосом на кінці, а інтонація — фактично завжди збережена як твердопадаюча. Як і в усій сучасній південноавкштайтській говірці (пор. LKA III 107–109, мапи № 103–105; LKTCh 2004: 83; Markevičienė 1999: 33; Leskauskaitė 2006: 60; 2009: 65).

Історія зміни форм умовного способу (1-ї та 2-ї особи однини), найімовірніше, пов’язана з відомою закономірністю південноавкштайтської говірки: якщо č, dž у парадигмі трапляються лише один раз, то парадигма вирівнюється і всюди вимовляються t, d — як у парадигмі іменника, наприклад: dė̃du., mergá.įtų. «дідусів, дівчаток», так і в дієслівній парадигмі, наприклад: á.udū, matáu. «ткав, бачив». Тому й búčáu, dirbčáu, ei.čáu вирівнялися до bu.tá.u, dirptá.u, eitá.u. У всій парадигмі приголосний у дієсловах залишається твердим, тому форми умовного способу 1-ї та 2-ї особи однини також вимовляються твердо, наприклад: mæstá.u, mæstá.i «кинув би, кинув би»; ręktá.u, ręktá.i «кричав би, кричав би»; važiá.u, važiá.i «віз би, віз би». У досліджуваних говірках записано рідкісніші випадки з наголосом на корені: èi.táu šbl.ná.uč, āle labai. lĩja «пішов би жати стіну, та дуже дощить»; vèstai tu. mer.gu. ir.gi.væ.ntnai sá.u «взяв би ту дівчину (дівчинку) і жив би собі»; bú.tai pasá.kus, ku. pažskai. rašbʹc næmó.kį, næpraší.tau «сказав би, що не вмієш писати польською, не просив би» (приклади переважно з околиць Родуні).

Straipsniai / Articles

87

NIJOLĖ TUOMIENĖ

сіл). Наголос на корені у формах умовного способу 1-ї та 2-ї особи однини в говірках Варанава надзвичайно рідкісний; поряд із формами з наголосом на закінченні він, найімовірніше, виник через намагання інформантів говорити «правильно» й «граматично», тобто вони прагнуть наслідувати літературну литовську мову⁶. Хоча наголос на корені в згаданих формах фіксується в більшості говірок великого ареалу південноавкштайтської говірки (див. LKA III 108; Leskauskaitė 2006: 60; 2009: 65).

Дієслова з суфіксами в говірках Варанава зазвичай зберігають місце наголосу й інтонацію інфінітива, наприклад: galvóːtau, galvótai «думав би, думав би»; mokėːtau, mokėːtai «навчився б, навчився б»; rašbʹtau, rašbʹtai «писав би, писав би»; skaićtau, skaićtai «читав би, читав би»; šá.udi.tau, šá.udi.tai «стріляв би, стріляв би»; žu.rėːtau, žu.rėːtai «дивився б, дивився б». У похідних від двоскладових форм із префіксами наголос зазвичай залишається на закінченні, наприклад: næsupá.isi.tãu, visùs burõkus nurautá.i «не прибрав би (не переглянув би), усі буряки вирвав би» (Тусамоніс); kad až galćtau, ir tá.u dúnos⁷ iš krá.utuvės pãrnẽštá.u «якби я міг, то й тобі хліба з крамниці приніс би» (Рамашконіс); nueitá.i tù ir má.n kã.rui. parvarbítai «пішов би ти та й мені корову пригнав би» (Станиші); išmestá.u aš jù iš pìr.kos, á.le kùː svi.tas pasakìːs «я викинув би її з дому, але що люди скажуть» (Рамашконіс).

На думку багатьох мовознавців, наголос на закінченні у формах умовного способу 1-ї та 2-ї особи є пізнішим явищем. Він міг сформуватися під впливом форми 3-ї особи, оскільки значна частина південноавкштайтів, як і східні авкштайти утенці та вільнюсці, має форму 3-ї особи būtų (LD 367–368; LKA II 128, мапа № 109). Як зазначає Zigmas Zinkevičius, перенесення наголосу не відбулося раптово — очевидно, певний час існували два наголоси. Якщо уважно прислухатися, другий наголос чути й у прикладах із досліджуваних говірок Варанава: atsùktá.u ìtu. šrù.bu., ci(g) næturú. su kum. «відкрутив би цей гвинт, тільки не маю чим» (Рамашконіс); ci.tá.i tù sá.u ir nesùktá.i má.n galvò.s «пішов би ти собі й не морочив би мені голови» (Станиші); imtá.i, žmõ.gus, ir pabėktá.i nǫk.tù. saviẽ.tu. «взяв би, чоловіче, та й утік би від тих совєтів (радянського ладу)» (Пліки); pǫ glẽ.bi., pǫ glẽ.bá.li. ir sunẽštá.u sá. vi.su. šienu. «по оберемку, по оберемочку та й наносив би собі всього сіна» (Каргаудай). Можна припустити, що в досліджуваних говірках зберігся архаїчніший тип наголошування. Однак без спеціальних досліджень важко довести, чи це «розділений» наголос, чи просто емфатична, перебільшена вимова, пов’язана з інтонацією тексту. Деякі дослідники

⁶ Жоден із місцевих литовців не володіє основами сучасної літературної литовської мови й не може вільно нею розмовляти. Трохи краще наслідують літературну литовську самі найстарші місцеві литовці, які навчилися читати й писати литовською в литовських школах-читальнях міжвоєнного періоду та частіше дивляться литовське телебачення (точніше було б сказати — дивилися, адже останніми роками на території Білорусі (точніше — у її прикордонній смузі) литовські канали можна дивитися лише за допомогою спеціальних цифрових приставок).

⁷ Різною мірою монофтонгізація наголошених дифтонгів ie, uo (наприклад, вимова з відтінком одного з компонентів тощо) властива більшості досліджуваних говірок Варанава. Найбільше ці дифтонги монофтонгізуються в околицях Рамашконіса (докладніше див. Tuomienė 2008: 46; 2010a: 62–67).

88

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Archajiškosios ir inovacinės veiksmažodžio ypatybės Pietų aukštaičių patarmėje Baltarusijoje

стверджується, що й в інших говірках південноаукштайтського наріччя форми 1-ї та 2-ї особи цього способу дієслова також виразно вимовляються з двома наголосами, наприклад: dẹ̇tá.u, nei̇.tá.u, su̇ktá.u, sakįtá.u — поблизу Пуні, у говірках околиць Кучюнай (див. LD 363; Markevičienė 1999: 33–34; Leskauskaitė 2006: 60).

У різних говірках околиць Варанава записано подвійні форми 3-ї особи однини умовного способу: довшу з –tų і коротшу — без –ų, наприклад: imtá.u, kàt anà eitū «взяв би (повів би), щоб вона пішла (текла)» і o kàt kàs ēi.t ir má.n padẹ̇t‘o «щоб хтось пішов і мені допоміг»; ni.kas jọ.næmuštū, pàc prɪsprášo «ніхто б його не бив, сам напросився»; švi.stu. jāu.rėi.kæ mùšč «світло вже треба бити»; atvažu̇.t brọ̇lis, pataisí.tu. má.n dank̇sci. «приїхав би брат, полагодив би мені дах»; jei_kàs pataisí.t má.n žvìračì. «якби хтось полагодив мені велосипед»; kù:nikas sakí.tu., kù. cæ grḃ.kas «священник сказав би, що це гріх»; kàs má.n kù. sakí.t, ni.ko kitàp næbùs «що б мені хто не сказав, нічого інакше не буде»; važu̇tu trá.u:kinu, cik næturẹ̇jo ažu kù: «поїхав би потягом, тільки не мав за що (купити квиток)»; prášẹ̇, kat_sæsuvà važú.t lidọ̇n «просила, щоб сестра поїхала до Ліди» (приклади з околиць села Рамашконі). Форма з –tų усе ж частіша, як і в багатьох литовських говірках південного та східного прикордоння. Загалом частіше скорочуються двоскладові слова (пор. LKA III 110–111, карта № 106; LD 114).

1.2. Залишки атематичного (приголосного) дієвідмінювання та нові перероблені форми

У сучасних говорах литовської мови атематичні (приголосні) дієслівні форми вже майже не трапляються, але деякі все ще збереглися. Найпоширеніші реліктові форми 3-ї особи теперішнього часу зі значенням стану та неперехідності (див. LKTCh 2004: 33; 202; Kazlauskas 2000: 309–311), пор.: nėršti «нереститься»; kóšti, niėžti, gėlbsti, peršti, plėišti «тріскається», ėsti «було»; čiausti «чхає»; sniegti «сніжить» тощо. Як стверджує Йонас Казлаускас, дієслівні форми з атематичним закінченням, зафіксовані в литовських писемних пам’ятках XVI–XVII ст., свідчать, що зникнення атематичних дієслів і їхній перехід до тематичного дієвідмінювання сягають дописемної доби й почалися раніше, ніж занепад атематичного закінчення (2000: 309). Із зазначених старих пам’яток видно, що ці дієслова утворювали лексико-семантичну групу зі значенням стану та неперехідності. Така група могла сформуватися найімовірніше через те, що форма 3-ї особи атематичних дієслів із закінченням –ti, що містить –i, дуже нагадувала дієслова i-основи, які також мають закінчення 3-ї особи –i і значення стану, пор.: ėsti і guli.

Отже, релікти атематичних форм 3-ї особи в сучасних говорах (peršti, niėžti тощо) збереглися й тому, що їхня форма нагадує форму 3-ї особи дієслів i-основи (пор. також новоутворені інфінітиви perštėti, niežtėti). Крім того, тривалішому існуванню атематичних дієслів сприяла й близькість їхніх значень до значень дієслів i-основи

Straipsniai / Articles

89

NIJOLĖ TUOMIENĖ

žodžiams (plačiau žr. Kazlauskas 2000: 311–313). Tiek praėjusio amžiaus viduryje, tiek ir šiame amžiuje Varanāvo šnektose taip pat užrašyta esamojo laiko atematininių veiksmažodžių liekanų (plg. Šukys 1960: 182; Tuomienė 2008: 70), kurios buvo pavartotos sporadiškai, pavyzdžiui, 2008 m. Ramaškonyse buvo užfiksuota reta 1 asmens formos liekmi pagrindu pasidaryta 3 asmens forma (pa)liekma / (pa)li.kma ‘(pa)lieka’ (greičiausiai įprastos šnektoje formos miẽgma ‘miega’ pavyzdžiu). Pagal šios išlaikytos formos modelį, matyt, buvo pasidaryta ir visa paradigma. Užrašyta keletas pavyzdžių iš kitų šnektų: ka(p)_pasakâũ., àš liˀkẽčù cenõ.jaka, nœvažu.ˀsù su_ jùmim, tadù ã.ni.s manì. mũ.šč ‘kai pasakiau, aš lieku čionai, nevažiuosiu su jumis, tada jie mane (pradėjo) mušti’ (Plikiai); paklã.usâu sã. mærgã.las, ãr. liˀkti su_mã.nim ‘paklausiau savo mergelės, ar lieki su manim’ (iš pasakos, Nočia). Atematinę 3 asmens formą liẽkti ‘likti’ turi gretima Dieveniškių šnekta ir daugelis didžiojo ploto pietų aukštaičių šnektų bei jau išnykusi Zietelos lietuvių šnekta Baltarusijoje, priskiriama vakarų aukštaičiams. Šios formos pagrindu šnektose pasidaryta visa paradigma: aš liekčiù, tu liekti, mes liektir, jūs liektit (plg. LD 348–349; LKA III 89; Vidugiris 2004: 243–244; DvŽ 2005: 21; Leskauskaitė 2006: 60; 2009: 64).

У говірках околиць Рамашконі, Родуні, Ночі та Пелеси зафіксовано перероблену форму від miegmù з u з тематичного дієвідмінювання. І тут, очевидно, сформувалася повна парадигма, наприклад: àš miegmù, ci(g)_giržù, šá.udo «я сплю, тільки чую, стріляють» (Клайшяй); a(r) tù gœrai. mieǵmì «чи ти добре спиш?»; ãnas miẽgma lãˀškọi, àš in_pæˀçọ «він спить у ліжку, а я на припічку (біля печі)» (Каргаудай); mẽs i.č(i) i_miẽgmam, i_žì.rbam visì «ми тут і спимо, і працюємо всі» (Родуні); kur. jūs ti._miẽ.gmat, an_šiẽno «де ви там спите, на сіні?» (Пелеса); á.i jūs vaikài, cinginei., ko_tęp_jilgài. miẽ.gmat, ẽi.–kit dar.buič «ой ви, діти-ледарі, чого так довго спите, ідіть працювати» (Ноча). Ці форми існували у зниклих говірках Зієтели й Лазунів (див. ZtT I: 29; Jaroslavienė, Tuomienė 2013: 31). У говірках Варанава записано кілька надзвичайно рідкісних форм цього дієслова з s, наприклад: aš miegsmi klúoni an_šiẽno «я сплю в клуні на сіні» (Плікай) або aš_nemiegsmù jilgài., šaštoi valandòi kelùõs «я не сплю довго, о шостій годині встаю» (Тусамоніс)⁸.

В околицях Рамашконі найбільше записано форм теперішнього часу з na-основою: àš mi.knù, li.knù «я сплю, залишаюся»; tù mikni, likni «ти спиш, залишаєшся»; ãnas mi.kna, lì.kna «він спить, залишається»; mẽs mi.knam; lì.knam «ми спимо, залишаємося»; jũs mi.knat, lì.knat «ви спите, залишаєтеся»; ã.ni.s mi.kna, lì.kna «вони сплять, залишаються» (докладніше про ці форми див. Kaukienė, Pakalniškienė 2002: 113–131). Ці типові перероблені форми інфіксальних дієслів давно помічені й у сусідній говірці Дівенішкес (пор. LD 348–351; LKA III 82–83, карта № 85–87). Крім того, у досліджуваних прикордонних острівних говірках, як і на всьому ареалі південноаукштайтського наріччя, дуже поширена форма 3-ї особи теперішнього часу

⁸ Цей вставний s часто вимовляється невиразно.

90

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Archajiškosios ir inovacinės veiksmažodžio ypatybės Pietų aukštaičių patarmėje Baltarusijoje

із кінцевим приголосним основи n, наприклад: būna, pjāuna, grybāuna, lāndžiauna, šienāuna, vāikščiauna, žuvāuna. Можна припустити, що цей приголосний витіснив раніше згадані форми дієслова (miegmù, liekmù) m.

У кількох говірках Варанавського краю збереглася атематична форма 3-ї особи однини дієслова чхати: бачить, як він чхає, мабуть, у нього нежить (Стани́шяй); моя мати спати не може, чхає, кашляє, а до лікаря ніяк не хоче (поїхати) (Тусамо́нис); мабуть, перцю понюхав, що так чхає (Рамашко́нис); коли цвітуть ті берези, от він і чхає (Плики́). Зазвичай цю дієслівну форму з приголосним s, що виник унаслідок дисиміляції, вживають багато східно- та південноаукштайтських говірок.

Майже на всій території зафіксовано атематичну форму 3-ї особи однини kósti, наприклад: tɔkìs kãšalus prìbstójo, kóšti i_kóšti žmó.gus, ūtarùč nægà.l ‘такий кашель причепився, людина кашляє та кашляє, говорити не може’ (Паарадне). На основі цих форм у говірках південноавкштайтського ареалу сформувалася також уся парадигма, наприклад: aš čiauščiu, tu čiausti, mes čiaustim, jūs čiaustit ir aš kóščiu, tu kósti, mes kóstim, jūs kóstit (пор. LD 346, 348; LKA III 90; Leskauskaitė 2006: 60; 2009: 64). У сучасній літературній литовській мові всі ці форми вже є нормативними (див. DLKŽe). У говірках Варанава інші форми дієслівної парадигми трапляються рідко, наприклад 1-ша особа множини: kāp mažì būvọm, ci’élùs mæ̀tùs basì, čã.uštim, kóštim, iš_nósæz béga, anì kàs ti. mùs pá.ise, anì ti. kàs mùz gìde ‘коли ми були малі, цілий рік босі, чхаємо, кашляємо, з носа тече, і там ніхто нас не оглядав, і там ніхто нас не лікував’ (Пілякалніс).

А атематичну форму 3-ї особи дієслова sniegti записано в селі Каргаудай, розташованому поблизу містечка Родуніос, наприклад: zìdelèi.s kušnèi.s šnìegt, grèi.ta su_visù iš_pĩ.ḱos neišeisù ‘великими грудками сніжить, скоро зовсім з дому не вийду’.

У досліджуваних говірках записано поодинокі приклади 1-ї особи однини з контамінаційним закінченням -mu (від eimu ir eimi, пор. латв. esmu), наприклад: galvà sùkasi, kur_eimù, viz_grūmu ‘голова паморочиться, куди не піду — всюди падаю’ (Асава); škimù kvìetkas sà mergã̃lei, dovonóšu já.i žiedã̃lu. ‘зриваю квіти для своєї дівчини, подарую їй квіточок’ (із казки; Ночя). Збережені форми свідчать, що не всі дієслова, які мають релікти атематичної парадигми, насправді належали в давнину до цього типу дієвідмінювання. Очевидно, коли виникло коливання між атематичним і тематичним дієвідмінюванням, з часом флексію атематичного походження почали мати також окремі дієслова тематичного дієвідмінювання (пор. LD 362).

У говірках Ночіос, Пелесос і Рамашконіс форма yra зазвичай уживається у 3-й особі, але в поодиноких випадках — не лише в 3-й, а й в інших особах парадигми, наприклад у 1-й і 2-й особах однини та 3-й особі множини: tù jāu. irà, ānas irà ir_às irà ‘ти вже є, він є і я є’; mã:s visì čæ irà ‘ми всі тут є’. Така

Straipsniai / Articles

91

NIJOLĖ TUOMIENĖ

Узагальнена суплетивна форма 3-ї особи записана також у говірках Дієвенішкес і Пунскас, а також на зниклому литовському мовному острові Зіетелос (LD 345–346; LKA III 82, карта № 78; Vidugiris 2004: 243). Імовірно, появу форми yra у всій парадигмі досліджуваних говірок замість форм теперішнього часу дієслова būti, утворених від основи es-, слід пояснювати мовною взаємодією, оскільки відповідником форми yra у місцевій білоруській мові є ёсць ‘є’, пор.: я тут ёсьць; ты тут ёсьць; ён і яна тут ёсьць; мы тут ёсьць, яны тут ёсьць ‘я тут є; ти тут є; він і вона тут є; ми тут є, ви тут є і вони тут є’ — у парадигмі теперішнього часу форми однини й множини однакові.

2.

ДЕЯКІ ХАРАКТЕРНІ ДІЄСЛІВНІ ОСОБЛИВОСТІ ГОВІРОК ТА ІННОВАЦІЙНІ ЗМІНИ

2.1.

Форми дієслів минулого частого часу

Минулий частий час дієслів — порівняно пізнє явище в литовській мові, притаманне не всім її говорам (див. Stang 1942: 172–173; Otręb ski 1956: 221–224; LD 356–359; Palionis 1967: 135–136; 1979: 51; Zinkevičius 1987: 217–218). На більшій частині литовського мовного ареалу (у верхньолитовському діалекті та ближчих до нього жемайтських говорах), а також у літературній мові вживаються форми 3-ї особи минулого частого часу, утворені від основи інфінітива дієслова за допомогою суфікса -davo. Відмінюються за моделлю основ на ā. Зберігається місце наголосу інфінітива.

У говорах південного верхньолитовського діалекту та досліджуваних Варанавських островах минулий частий час уживають рідко або й зовсім не вживають. Зазвичай обходяться минулим одноразовим часом, повторюючи його форми або підсилюючи їх певними прислівниками (dažnai, tankiai), часткою vis, наприклад: suñ.kei ʒi.rβom_vis i_ʒi.rβom, niẽko gãːro nəmãːtem «тяжко працювали, усе працювали (працювали постійно), нічого доброго не бачили» (Невєшяй); sæñāũ. vaikāi. dažnai. má.n lākštus rāšė «давніше діти часто писали мені листи (писали постійно)» (Рамашконіс).

Інший спосіб вираження повторюваності — дієслова із суфіксами -inėti, -dinėti або -dyti, що мають значення інтенсивності й ітеративності (докладніше про це див. Kaukienė 1994: 218–224), наприклад: aš_pàč patikžāu kã.rves «я сам зустрічав корів» (Тушамоніс); br̄ó.lis tá.njkei mùm pasùkas sũžde «брат часто (раз у раз) надсилав нам пакунки» (Рамашконіс); ãnas pas_mani atæʒinėjė ir_visku. paʒezinėjė «він приходив до мене й усе допомагав» (Тушамоніс); su.nūs vis_atvažù.ʒinėjo, α_dabař u.nūkai. pabūna «син постійно приїжджав, а тепер бувають онуки (внуки)» (Родуня). Однак дієслова із суфіксом -dinėti або -dyti часто вживаються не стільки

92

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Archajiškosios ir inovacinės veiksmažodžio ypatybės Pietų aukštaičių patarmėje Baltarusijoje

для вираження повторюваної, скільки тривалої дії, наприклад: ci.lu. ži.n burōkus ra(s)- sōdinėjau «цілий день садив буряки» (Плікай); ragì, li.tùs susrblŋgzi- nėja «бачиш, дощ збирається (насувається)» (Рамашконіс); ik̇vãkaru razmušžinėjau šlãpijūs prakãšus «до вечора розкидав мокрі покоси» (Рамашконіс).

Майже в усіх досліджуваних Варанавських говорах помічено надзвичайно часте вживання форми 3-ї особи būdavo як вставного слова, своєрідного слова-паразита, коли розповідають про події, що часто повторювалися в минулому. Таке вживання властиве всім литовським діалектам. Можна було б припустити, що й у досліджуваних Варанавських говорах слово-паразит būdavo є звичайною формою минулого частого часу. Однак, як уже зазначалося, на всій території південного верхньолитовського діалекту форми 3-ї особи минулого частого часу надзвичайно рідкісні. Крім того, слово «бывало» у значенні «бувало» досить живе й поширене в місцевому білоруському говорі, порівняймо: kadà tai, būdavo, kat prьkępam grьkinu. б líпu ir bru. kalima, бывала, як напячом грьчанных блинов «колись, бувало, напечемо гречаних млинців»; suvei.- na, būdavo, jaunimas, tai padainuoja, pašóka і білоруською зьдзяца, бывала, маладзешь, то панатянуюць, паспяваюць «зійдеться, бувало, молодь, то поспівали, потанцюють»; a_rūdeni, būdavo, jau_gãno ciēlu. žiēnu. і білоруською a y осень, бывала, ужо пасуць уэллы дзень «а восени, бувало, вже пасуть цілий день» (Рамашконіс). У рідкісних випадках вимовляється коротший варіант būdo, наприклад: žīdai, būdo, vã:ža visó:kus dá.iktus ir_cà pər- davinėja «євреї, бувало, возять різні речі й тут продають» (Плікай); vã:karu, būdo, tai_vi.nõn, tai_kitõn pīr.k̇on sū.srankam ir_vēr.pæm «увечері, бувало, то в одній, то в іншій хаті збираємося й прядемо» (Каргаудай). Отже, порівнявши приклади обох місцевих говорів, активніше чи пасивніше вживаних, можна припустити, що інформантів, які розповідають литовською про події, що часто повторювалися в минулому, спонукає частіше вживати форму 3-ї особи дієслова būdavo місцевий білоруський говір. Це один із випадків, коли представники ізольованих говорів, які в повсякденному житті дедалі рідше спілкуються литовською, починають вважати засоби вираження білоруської мови своїми й легко вставляють їх у власне мовлення. А дехто просто перекладає свої думки чи окремі речення з білоруської, іншими словами, висловлює білоруську думку литовськими словами (докладніше див. Grinaveckienė 1997: 185–195; Tūomienė 2006: 161–172, 2006a: 80–86, 2010b, 223–234; Grumadienė 2005: 42).

2.2. Зворотні дієслова

Вживання зворотних дієслів у Варанавських говорах на перший погляд здається звичайним, тобто таким самим, як і в інших литовських діалектах. Однак уважніше вивчення найновішого діалектного матеріалу виявляє тут дедалі більше явищ мовної взаємодії, характерних для зони активних контактів. Це новіші й дещо відмінні явища від тих, що розглядалися досі. Насамперед впадає в око посилене вживання семантичних кальок, дедалі більший шар кальок, що виник унаслідок розширення однобічного литовсько-білоруського двомов’я

Straipsniai / Articles

93

NIJOLĖ TUOMIENĖ

мовленню. Ці мовні явища можна назвати найчистішими продуктами остаточно сформованої пізньої двомовності.

Зворотні дієслова зазвичай утворюються за допомогою зворотного афікса -si-, який уживається без голосного i; цей голосний відпадає як семантично й функціонально незначущий елемент, наприклад: žãugies žmõgus, kãd iš_lóvos pãskeli ‘радієш, тобто радієш, людино, що встаєш із ліжка (прокидаєшся)’ (Plikiai); krãpštāũ.s ir_krapštãũ.s prie_tọ_žvirãčo ‘копирсаюся і копирсаюся, тобто копирсаюся, біля того велосипеда’ (Ramaškónys); paródik, kũ_cæ tep_sũñ.kei nešiẽs ‘покажи, що це таке ти так важко несеш, тобто несешся’ (Ródūnia). Безпрефіксні дієслова, як і належить, мають зворотний афікс у кінці, наприклад: ar_mã.n su_jeĩ.s mũščis ‘чи мені з ними битися’ (Ramaškónys); tadà tévas pradėjĩ bá.rcis ‘тоді батько почав сваритися’ (Kargaudai) (пор. LKA III 105; LD 331; Leskauskaitė 2006: 61).

Форми 3-ї особи минулого часу часто скорочуються; деякі мають подвійний наголос — наприклад, на корені й закінченні: rã:dọs ir radõ:s ‘з’явився’; sẽ:dọs ir sẹdõ:s ‘сів’; stó:jos ir stojõ:s ‘став’. Такий подвійний наголос здавна відзначається в багатьох говірках південних аукштайтів, у сусідній говірці Дівенішкес, а також у віддаленіших литовських острівних говірках Герветів і Зієтели в Білорусі (LD 333; Grinaveckienė 1973: 224; ZtT I 30; Leskauskaitė 2006: 60–61; 2009: 65). Наголос у цих формах свідчить про збереження давнього наголосу на закінченні цих дієслів (див. LKG II 301). Однак, як було зауважено, у говірках Варанава подвійний наголос цих форм іще дуже тісно пов’язаний із відмінністю їхнього значення. Новіші форми з наголосом на корені тут зазвичай частіше вживаються для позначення неізольованого минулого часу, що позначає дію, яка відбувається в момент мовлення, тоді як форми з наголосом на закінченні вже позначають ізольовану дію, що відбулася значно раніше за момент мовлення, наприклад: tó:i bó:ba tai stó:jos, toi_sẽ:dọs, tai_vi(s)_skrai.dė po_pirkšs ‘та баба то вставала, то сідала, то все літала (бігала, метушилася) по хаті’ (Plikiai) і anà sẹdõ:s in_dũiračọ ir_nuvažã:vo ‘вона сіла на велосипед і поїхала’ (Ramaškónys); mã.žas vai.kas stojõ:s in_kọ́ju. ir_iškãf.c nuvãži ‘маленька дитина стала на ноги й одразу пішла’ (Tùšamonys); nẽžinãũ. iš_kur. ji.tas žmõ.gus čænójaka rã:dọs ‘не знаю, звідки ця людина тут узялася (з’явилася)’ (Kargaudai) і kã.rvę bũvo pabẽ.gus, ã.le vã.karu radõ:s ‘корова втекла, але ввечері знайшлася (з’явилася)’ (Pelesà).

Якщо основне дієслово має префікс, що закінчується на приголосний, то зворотний афікс -si-, вставлений між префіксом і коренем, не скорочується, наприклад: acisã.kem ẽi.c læŋkiškon škã.lon ‘відмовилися йти до польської школи’ (Plikiai); apŝivẽr-tė su_visù ã.rkļu ir_væžbimù šieno ‘перевернувся разом з усім конем і возом сіна’ (Tùšamonys); rb́to žmõgus acikjẽle, pã.iso, dùrbl.s ažušpirta ‘вранці чоловік устав, дивиться, двері підперті’ (Stanišiai); usidã.rė sàvọ pir̃.kọj ir_sẽž ‘зачинився у своєму домі й сидить’ (Ramaškónys). Однак якщо префікс дієслова закінчується на голосний, відбувається синкопа зворотної частки, наприклад: vọ:s nẽsuzbarẽm ‘ледве не посварилися’; kàs jã.m pazdãrẽ ‘що з ним сталося’; suzdãũ.že kóju. ‘обдер ногу, як я злякався—

94

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Archajiškosios ir inovacinės veiksmažodžio ypatybės Pietų aukštaičių patarmėje Baltarusijoje

gandâu. ‘як я злякався’; ká.ṛvę nəslá.izə ‘корова не (під)пускає до себе’ (усі приклади з Ramaškónys). У поодиноких випадках, коли виникає важковимовне сполучення звуків, голосний i зберігається, наприклад: prʌsivėža šaūsū pagalũ ir kurbl.na ‘привозить сухі палиці й топить ними’; paskum pasistatėm nãũ.ju. pir.ku. ‘потім ми збудували новий дім’; prʌbiská.ldãu smalẽku. in_cielōs žiʹmōs ‘нарубаю смалеку (смолистих трісок) на цілу зиму’ (усі приклади з Plikiai).

Трапляються випадки, коли зворотний афікс префіксального дієслова (найчастіше з запереченням ne-) стоїть у кінці, як і в слов’янських мовах, наприклад: fėlūkas jilgaĩ. nəžãžinasi (пор. біл. не жэницца) bò jo˛mõtkai visos mer̃gos blõgos ‘Фелюкас (чоловіче ім’я) довго не одружується, бо його моткай (мати) вважає всіх дівчат поганими’ (Ramaškónys); gá.î pamegink tu_pàc, má.n gražei. nəpjáeunasi (пор. біл. не режацца) ‘може, спробуй сам, у мене гарно не ріжеться’ (Ródūnia); matūo.ro taisíć nəbaigšù, šã.nden kàp_tai nəgalvójasi (пор. біл. не думаяца) ‘ремонтувати мотор (двигун) не закінчу, сьогодні щось ніяк не думається’ (Ramaškónys).

Вплив білоруської мови, ймовірно, пояснює також те чи інше значення окремих зворотних форм дієслів, яке відповідає білоруському, але вже не має такого значення (або має не зовсім таке значення), як у литовській мові, наприклад: rãgana asipikcino (пор. білоруське закланаўілася) ir_ažūčeravójo jū.s ‘відьма розсердилася і зачарувала їх’ (із казки, Nočia); vincus mani subarę, tai_aš kat_ra(s)siverkiau (пор. біл. расплакалася) ‘Вінцас (ім’я брата) мене насварив, і я як розплакалася’ (Ramaškónys); prazbūdo ‘прокинувся, тобто пробудився’, ká.nžojasi ‘кусається, тобто кусає’ (про собаку, пор. біл. кусаюцца), kẽ pasi ‘печеться, тобто жалить’ (про кропиву, пор. біл. пячэцца) (Plikiai). Із цих та наведених раніше прикладів можна помітити таку тенденцію: у досліджуваних литовських говірках з’являється дедалі більше «копій» із місцевої білоруської говірки. Інакше кажучи, до литовської мови переноситься незмінена форма слова, а корінь литовського слова передусім добирається так, щоб відповідати білоруському (детальніше див. Tuomienė 2006a: 80–86).

2.3. Інші важливіші морфологічні та словотвірні особливості дієслівних часів

Морфологічні особливості дієслівних часів насамперед пов’язані з виразними фонетичними змінами закінчень, особливо з випадінням коротких голосних. У цьому розділі звертається увага ще на кілька новіших змін:

2.3.1. У всіх часах голосні закінчень 1-ї та 2-ї особи множини, а також голосні закінчень 3-ї особи простого минулого часу дієслів із суфіксами -oti, -ėti, -(i)uoti, -(i)auti найчастіше випадають, наприклад: á.udęm, bę̇gǫm, grę̇bęm, turę̇jom, vãžęf, žuvãvǫf і ažãj ‘зайшов, тобто зайшов’, galęį ‘міг, тобто міг’, nuvęį ‘пішов, тобто пішов’, vá.ikščoị ‘гуляв, тобто ходив’. Так поводяться майже всі аукштайти. Зауважено, що в говірках Варанава

Straipsniai / Articles

95

NIJOLĖ TUOMIENĖ

представники умовно старшого покоління говірок (найстарші місцеві мешканці віком 70–80 і більше років) поряд із цим вимовляють і довші форми, наприклад: cik su_šá.vọ gìrnom grūdus māleme ‘тільки своїми жорнами зерно мололи’ (Родунь); ė́jome kǫlkožan ir_dǫvanai. žìrbọme ‘ходили до колгоспу й даром (без оплати) працювали’ (Пликі); a.ji.tu. lietuvišku. laĩ.krašti. skai.tęte ‘а цю литовську газету читали’ (Рамашконіс); anksčāu. galė́jo pasakìc ‘раніше міг сказати’; lã.nkiškai cæ ni.kas næmokėjọ ‘польської тут ніхто не знав’ (Станішяй) (пор. LD 336, 341, 343, 353; LKA III 85, карта № 82, 87, 100; Leskaukaitė 2006: 58–59 та ін.). Так говорять, як уже зазначалося, через прагнення говорити «правильно» й «граматично», наслідуючи літовську літературну мову. Оскільки інформанти цього покоління, на відміну від умовно молодших (віком лише трохи менше — 65–70 років), встигли навчитися читати й писати литовською в міжвоєнний період у литовських початкових школах і читальнях. Більшість із них читає литовську пресу та художню літературу, дивиться литовське телебачення, слухає радіопередачі. Отже, вони досить часто стикаються з літовською літературною мовою, однак вільно говорити чи писати нею не можуть (докладніше див. Tuomienė 2008: 38–41; 2010: 17–20).

2.3.2. Є ще одна морфологічна особливість дієслівних часів — уживання закінчень іншої основи. Наприклад, форми 3-ї особи однини минулого одноразового часу деяких двоскладових дієслів ā-основи та їхніх похідних мають закінчення ē-основи, наприклад: brọ́lis àplupę žì.vi. tadù iš_jọ.s pí.ne kã.šūs ‘брат обчистив, тобто здер, кору, тоді з неї плетенки сплів’ (Рамашконіс); žmọnà greĩ.ta prìbskutę bù.lbu. ir_pastã.tę vi.řc ‘дружина швидко начистила, тобто начистила, картоплі й поставила варити’ (Ноця); mã. mọ́.cina labaĩ. gražeĩ. sukñæs šùve ‘моя мати дуже гарно сукню шила, тобто шила’ (Асава), in_ rañ.ku. sùpe tu. vaĩkã: li, pakõ.l ã.nas ažmìgo ‘на руках гойдала, тобто гойдала, ту дитинку, поки вона не заснула’ (Невешяй). Ця особливість досить широко поширена в говорах і збереглася також у досліджуваних Воранавських говірках (пор. LKA III 102, карта № 97; Leskauskaitė 2006: 59–60; 2009: 63).

2.3.3. У Воранавських говірках є дієслівні префікси, цікаві своєю формою, функціями й походженням. Однак лексичне значення більшості префіксальних дієслів, зафіксованих у говірках, є суто білоруським. Для створення такого значення в дієсловах із литовською оболонкою використано префікс, властивий білоруській мові — зазвичай білоруський або такий литовський, що збігається з білоруським (імовірно, саме він зумовлює появу в слові білоруського значення), — а також різні суфікси, найчастіше литовські. Ось кілька найпоширеніших:

а) у дієсловах Воранавських говірок зазвичай уживається префікс ap-, що відповідає білоруському ap-, наприклад: tė́vas àparę lãu.ku., ėĩ.s mì.žù. sé.ć ‘батько зорав поле, піде сіяти ячмінь’ (Родунь); susi.das apkir.po mani. ir_dá.r baŕ.zdu. àpskutę ‘сусід мене підстриг і ще бороду підбрив, тобто поголив’ (Пликі); ká.rve apė́.de visùs lapùs ‘корова об’їла все листя’; apkabino jū. šcipreĩ. ir_pabučã.vo ‘обійняв її міцно й поцілував’ (Рамашконіс). Однак трапляються випадки, коли префікс ap- уживається

96

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Archajiškosios ir inovacinės veiksmažodžio ypatybės Pietų aukštaičių patarmėje Baltarusijoje

також у значенні nu-, наприклад: tá.m gai.žu visàs plù(n)ksnas šùvà apróvė ‘тому півню собака повиривала все пір’я’ (Тусамоніс), ici. ki.mo vaikái. óbuolus má.n aptrá.u-ki.s ‘ось сільські діти мені яблука обірвуть’ (Рамашконіс). Це значення префікса не властиве литовській мові. Найімовірніше, це морфологічна калька з місцевої білоруської мови (пор. біл. абадраць ‘обідрати’, абарваць ‘обірвати’);

б) уживаний у говірках префікс at- відповідає білоруському at-, наприклад: atã:jo žebrõ.kas, daváu. jáe.m du_poutù ‘прийшов жебрак (убогий), я дав йому два яйця’ (Рамашконіс); atěkė.lâu vartùs, invažùr kit‘, acìemâu sá.ʋo dá.iktus ir_išejâu. iš_ti ‘відчинив ворота, заїжджайте’; ‘забрав свої речі й пішов звідти’ (Невешяй). Однак записано чимало прикладів, де at- уживається в невластивому литовській мові значенні nu- або par-, наприклад: atkir.to sáu.su. šá.ku. (пор. біл. адрубаў сук) ‘відрубав суху гілку’ (Асава); afkiñ.kę á.rklus ir_nùvvede klúonan (пор. біл. апроч каней) ‘відпряг коней і повів до клуні’ (Ноця); bró.lis cik_rób.to atvažãvo namõ (пор. біл. приехал до хаты) ‘брат лише вранці повернувся додому’ (Пликі);

в) префікс ažu- / až- (літ. літературне už-) зазвичай уживається для позначення завершення дії, наприклад: àžvėrtę gá.lvu. ir_pá.išo in_mani ‘закинула голову й дивиться на мене’ (Стенішяй); vidù.-ži.ni. ká.rvi. visadù aždarāu. tvá.rtan ‘опівдні корову завжди зачиняю в хліві’ (Каргаудай); ažudirbāu. ró.sijoɣ næðãu.gi piniɣũ ‘заробив у Росії небагато грошей’ (Рамашконіс). Іноді цей префікс може також виражати початок дії: ažu-sirgāu., tai_ci.lu. ži.mu. pragulė́ jau (пор. біл. захварэу) ‘захворів, то всю зиму пролежав’ (Рамашконіс); gir̃žu, vai.kas ažùverkę (пор. біл. заплакаў) ‘чую, дитина заплакала’ (Асава). А іноді він уживається також у значеннях деяких інших префіксів, наприклад: asilá.ido sá.ulę (пор. біл. слониа зайшло) ‘зайшло сонце’; asibai.de arkliñs (пор. біл. спалохауся конь) ‘злякався кінь’. Останні значення префікса až- (ažsi-) найімовірніше запозичені (пор. у говірках Гервечяй і Зітели: Grinaveckienė 1973: 226; Vidugiris 2004: 278);

г) у Воранавських говірках дуже поширений слов’янський префікс da-, який нерідко вживається замість префіксів pa-, pri-, iš-, nu- (пор. Leskauskaitė 2006: 61–62; 2009: 66), наприклад: dasakík jáu_visku. (пор. біл. да(с)кажы) ‘скажи вже все’; daė́jo ingi_dùru. ir_grùvo (пор. біл. дайшоў) ‘дійшов до дверей і впав’, dašó:ko ir_ištá.ukę mani iš_vùpes (пор. біл. даскочылі) ‘підбігли й витягли мене з річки’, dagi.vã̃.no dá.r ik_ìto kã.ro (пор. біл. дажылі) ‘дожили ще й до цієї (Другої світової) війни’ (усі приклади з Рамашконіса);

ґ) префіксом pa- виражається повне завершення дії (найчастіше повторюваної) у минулому (або можливе її завершення в майбутньому). У такому разі цей префікс тут, як і в багатьох інших говорах південно-східної окраїни литовської мови, за білоруським зразком додається також до інших префіксальних дієслів або навіть повторюється двічі, наприклад: áni.s jáu. visi panumirb (пор. біл. павымірау-шы) ‘вони вже всі повмирали’; žù.sis pajíždùvęs (пор. біл. павыдыхалі) ‘гуси здохли’,

Straipsniai / Articles

97

NIJOLĖ TUOMIENĖ

розійшовся світ, кожен куди (пор. біл. паразыходзіціся) «розійшлися (па+раз+сі+йшов) світ (усі люди), кожен куди»; зійшлися всі до одного (пор. біл. пазыходзі-ліся) «зійшлися всі до одного» (усі приклади з Плікіаю) (пор. Vidugiris 2004: 275–276);

f) префікс pri- у говірках Варанава вживається також у значеннях інших префіксів (at-, pa-, ap-), імовірно запозичених, наприклад: я не відразу впізнала тебе (пор. біл. я ни зразу прызнала цябе) «я не відразу впізнала тебе» (Тусамоніс); привіталася гарно з усіма (пор. біл. паприветствовала усіх) «гарно привіталася з усіма» (Асава); обидві доньки гарно вбрані (пор. біл. абедзве доч-ки прыадзетыя) «обидві доньки гарно вбрані (прикрашені)» (Рамашконіс);

g) дієсловам досліджуваних говірок властивий також слов’янський префікс раз-, що вживається у значеннях префіксів літературної мови по-, ви- тощо, наприклад: усе наші люди (місцеві) розкупили (пор. біл. раскинули) ‘усе наші люди (місцеві) розкупили’; розібрали наш клунь і в колгосп узяли (пор. біл. разабралі) ‘розібрали наш клунь і до колгоспу (у колгосп) забрали’; кіт біг і перекинув кошик (пор. біл. развернул) ‘кіт біг і перекинув кошик’ (Рамашко́нис) (пор. Vidugiris 2004: 277–279).

2.4. Залишки неособових форм дієслова

Серед неособових форм дієслова в говірках Варанава функціонують активні й пасивні дієприкметники теперішнього та минулого одноразового часу, а також напівдієприслівники. Наприклад, активні дієприкметники теперішнього часу: цього року дуже багато картоплі є згнилої «цього року дуже багато картоплі згнило» (Пелеса); активні дієприкметники минулого одноразового часу: і знову була сестра та, що приїхала «і знову була сестра та приїхала, тобто та, що приїхала» (Ночя); пасивні дієприкметники минулого одноразового часу: довго там лежала людина застрелена «довго там лежала застрелена людина» (Рамашконіс); мого дядька теж до Сибіру було вивезено «мого дядька теж було вивезено до Сибіру» (Плікіай); напівдієприслівник: двох зайців ганяючи, нічого не спіймаєш «ганяючи двох зайців, нічого не спіймаєш» (Пелеса) (пор. Leskauskaitė 2006: 63).

У Пелесій записано кілька форм дієприслівників зі значенням теперішнього та минулого одноразового часу, наприклад: вийшло, коли ми ще не спали «вийшло, коли ми ще не спали»; що ти там робиш, коли дощ іде «що ти там робиш, коли йде дощ» (пор. LD 387) (Асава). Не можна виключити, що ці випадки вжито під впливом літературної мови. В інших острівних говірках південноаукштайтського діалекту форм дієприслівників не зафіксовано. Також не почуто й не записано прикладів із формами дієприкметників, напівдієприслівників і дієприслівників минулого багатократного та майбутнього часу.

Потреба, необхідність і можливість виражаються синтаксичними конструкціями називний відмінок іменника або займенника + модальне дієслово + інфінітив дієслова, наприклад: треба льон рвати, гречку жати «треба льон рвати, тобто льон жати, гречку, тобто гречку косити» (Родуня); чоловікам, кажу, треба нові хрести ставити «чоловікам, кажу, треба нові хрести, тобто новий хрест, ставити» (Тусамоніс); думаю, що вже

98

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Archajiškosios ir inovacinės veiksmažodžio ypatybės Pietų aukštaičių patarmėje Baltarusijoje

можна картоплю копати, думаю (гадаю), що вже можна копати картоплю (картоплю), тобто копати картоплю» (Рамашконіс); треба було спершу коня з болота витягнути, а потім уже воза «треба було спершу коня, тобто коня, з болота витягнути, а потім уже воза, тобто віз» (Пілякалніс). Ці старі синтаксичні конструкції (особливо з reikėti) добре зберегли східні й південні аукштайти, а також, по суті, всі литовські мовні острівці в Білорусі (див. Ambrazas 2006: 35–36, 331–332).

Пасивні дієприкметники, що виступають іменною частиною складеного присудка, узгоджуються числом і родом із пов’язаними з ними іменниками, які в реченні виконують функцію підмета, наприклад: твій кошик гарно сплетений «твій кошик гарно сплетений» (Пелеса); це братові клумпи, тонко вирізані «це братові дерев’яні черевики, тонко вирізані» (Рамашконіс). Проте частіше не зважають ані на рід іменника, ані на число, і вживають форми дієприкметників спільного роду, наприклад: а чому твій льох відкрита «а чому твій льох відкрита, тобто відкритий» (Станішяй); посеред хати заслан стоїть поставлена «посеред хати стоїть заслан (така лава) поставлена, тобто поставлений» (Асава); зубці грабель вже зроблена «зубці грабель уже зроблена, тобто зроблені (приготовані)» (Рамашконіс). Це явище помітне не лише в говірках південноаукштайтського діалекту, а й в інших аукштайтських говірках, особливо прикордонних (див. LD 384–385; Leskauskaitė 2006: 63 та ін.).

3. УЗАГАЛЬНЕННЯ

3.1. Соціолінгвістичні обставини

Несприятливі й складні для литовської мови умови у Варанавському краї існували кілька століть, однак зміни внутрішньої структури говірок сьогодні не можна вважати остаточними. На цій невеликій території, відокремленій від основного масиву литовських етнографічних земель, можна побачити різні стадії колись однорідної мовної ситуації: від двомовності, яку зберегли лише найстарші мешканці (околиця Рамашконіс, Родуні та Пелеси), до повного зникнення мови (села в околицях Асави, Парадіне, Ночі та Невашів), коли пам’ятають лише кілька назв предметів побуту. Ці сім говірок литовських островів у Білорусі, хоча литовці швидко асимілювалися, постійно змінювалися й досі змінюються досить послідовно.

3.2. Збереження архаїчних дієслівних форм

Тривале оточення іншомовним середовищем та ізоляція спонукали говірки Варанава дедалі більше консервуватися. Це допомогло їм зберегти кілька пластів особливостей: сучасний традиційний, що охоплює основні фонетичні й морфологічні риси говірки, сформо-

Straipsniai / Articles

99

NIJOLĖ TUOMIENĖ

вані протягом тривалих століть розвитку говірок, і дуже нечіткий, імовірно успадкований із далекого минулого пласт балтійських племінних мов:

двочленні дієслівні форми 1-ї та 2-ї особи однини умовного способу (bu.tá.u, bu.tá.i «я був би, ти був би»; eitá.u, eitá.i «я пішов би, ти пішов би») зі збереженим архаїчнішим наголошуванням;

залишки атематичних (приголосних) дієслів теперішнього часу — переважно форми 3-ї особи однини (liẽkma «залишається»; čẽ.usti «чхає»; sniẽgt «сніжить»);

збережені форми теперішнього часу на na-основу (mi.knù «сплю», mi.knì «спиш», mì.kna «спить») і форми 1-ї особи однини з контамінованим закінченням -mu (eimù, skìmu «йду, зриваю»);

збережено давній кінцевий наголос форм 3-ї особи однини минулого часу зворотних дієслів (radõs «знайшовся»; stõjõs «став»).

3.3. Інноваційні мовні явища — наслідки мовних контактів

Унаслідок постійної взаємодії зі слов’янськими мовами (переважно з місцевою білоруською говіркою, дещо менше — з місцевими польською та російською мовами) литовські говірки Варанава зазнали складних структурних змін. Тут легко помітити виразний і численний новий шар слов’янських нашарувань — паралельних дієслівних форм, семантичних кальок тощо:

зникають неособові форми дієслова;

у говірках зазвичай уживана у третій особі форма yra у рідкісних випадках уживається не лише у третій, а й в інших особах. Виникненню такої узагальненої суплетивної форми третьої особи сприяє також місцева білоруська мова, у парадигмі теперішнього часу якої форми однини й множини однакові — ёčbу «є»;

минулий багаторазовий час, коли йдеться про часті події в минулому, виражається додаванням форми третьої особи būdavo. Це один із випадків, коли засоби вираження білоруської мови сприймаються як власні й легко вбудовуються в литовську мову;

зворотний афікс префіксального дієслова (найчастіше з ne-) стоїть наприкінці, як і в слов’янських мовах; переймається білоруське значення зворотних форм окремих дієслів;

чимало дієслівних префіксів уживаються в невластивому литовській мові значенні:

1) префікс ap- уживається також у значенні nu-, характерному для місцевої білоруської мови;

2) поряд із властивим йому значенням префікс at- має невластиві литовській мові значення nu- і par-;

3) префікс až- (ažsi-) може означати початок дії та мати запозичені значення деяких інших префіксів;

4) слов’янський префікс da- нерідко вживається замість префіксів pa-, pri-, iš-, nu-;

100

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Archajiškosios ir inovacinės veiksmažodžio ypatybės Pietų aukštaičių patarmėje Baltarusijoje

5) префікс pa- за зразком білоруської мови додається також до інших префіксальних дієслів або повторюється навіть двічі;

6) префікс pri- вживається у значеннях запозичених префіксів at-, pa-, ap-;

7) слов’янський префікс raz- уживається у значеннях префіксів pa-, iš- та інших.

ЛІТЕРАТУРА ТА ДЖЕРЕЛА

Ambrazas Vytautas 2006: Lietuvių kalbos istorinė sintaksė. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

DLKŽe – Словник сучасної литовської мови: шосте (третє електронне) видання. Редактори: Stasys Keinys (головний редактор), Laimutis Bilkis, Jonas Paulauskas, Vytautas Vitkauskas. Вільнюс: Інститут литовської мови, 2006; інтернет-версія, 2011. Доступ в інтернеті: http://dz.lki.lt.

DvŽ – Laima Grumadienė, Mikulėnienė Danguolė, Morkūnas Kazys, Vidugiris Aloyzas. Словник говірки Дівенішкес 1. Вільнюс: Інститут литовської мови, 2005.

Grinaveckienė Elena 1973: Kai kurios Gervėčių tarmės veiksmažodžio ypatybės. – Lietuvių kalbotyros klausimai 14, 221–229.

Grinaveckienė Elena 1997: Izoliuotų lietuvių šnektų vertiniai etninėse Lietuvos žemėse Baltarusijoje. – Lietuvių kalbotyros klausimai 37, 185–195.

Grumadienė Laima 2005: Kodų kaita lietuvių tarmėse. – Valoda–2006. Valoda dažadu kultūru kontekstā. Zinātnisko rakstu krājums XVI. Daugavpils: Saule, 42–48.

Jaroslavienė Jurgita, Tuomienė Nijolė 2013: Lazūnų šnektos tekstai. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Kardelis Vytautas 2014: Lietuvių kalbos salos: probleminiai aspektai. – Lietuvių kalba 8. Interneto prieiga: www.lietuviukalba.lt.

Kaukienė Audronė 1994: Lietuvių kalbos veiksmažodžio istorija. Klaipėda: Klaipėdos universiteto leidykla.

Kaukienė Audronė 2002: Lietuvių kalbos veiksmažodžio istorija II. Klaipėda: Klaipėdos universiteto leidykla.

Kaukienė Audronė, Pakalniškienė Dalia 2002: Veiksmažodžių likti, snigti, migti struktūra ir kilmė. – Vārds un tā pētīšanas aspekti. Rakstu krājums 6, 113–131. Liepāja.

Kazlauskas Jonas 2000: Rinktiniai raštai 1, sud. Albertas Rosinas. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Labov William 1963: The social motivation of a sound change. – Word 19, 207–309.

LD – Zinkevičius Zigmas. Lietuvių dialektologija. Vilnius: Mintis, 1966.

Straipsniai / Articles

101

NIJOLĖ TUOMIENĖ

Leskauskaitė Asta 2006: Kučiūnų krašto šnektos tekstai. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Leskauskaitė Asta 2009: Marcinkonių šnektos tekstai. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

LKA II – Атлас литовської мови 2. Фонетика, відповідальний редактор Kazys Morkūnas. Вільнюс: Mokslas, 1982.

LKA III – Атлас литовської мови 3. Морфологія, відповідальний редактор Kazys Morkūnas. Вільнюс: Mokslas, 1991.

LKG II – Граматика литовської мови 2. Морфологія, головний редактор Kazys Ulvydas. Вільнюс: Mintis, 1971.

LKTCh – Bacevičiūtė Rima, Ivanauskienė Audra, Leskauskaitė Asta, Trumpa Edmundas. Хрестоматія литовських діалектів. Вільнюс: Видавництво Інституту литовської мови, 2004.

Markevičienė Žaneta 1999: Aukštaičių tarmių tekstai 1. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.

Mikulėnienė Danguolė 2012: Dėl kalbos archaikos ir inovacijų santykio (Zietelos lietuvių šnektos duomenimis). – Lituanistica, t. 58. Nr. 1(87), 51–62. Vilnius: Lietuvos mokslų akademija.

Otrębski Jan 1956: Gramatika języka litewskiego 3. (Nauka i Formach). Warszawa: Państwowe wydawnictwo naukowe.

Pakalniškienė Dalia 2004: Bendrieji baltų kalbų veiksmažodžiai. Morfologinė struktūra. – Vārds un tā pētīšanas aspekti. Rakstu krājums 8, 201–210. Liepāja.

Palionis Jonas 1967: Lietuvių literatūrinė kalba XVI–XVII a. Vilnius: Mintis.

Palionis Jonas 1979: Lietuvių literatūrinės kalbos istorija. Vilnius: Mokslas.

Ragaišienė Vilija 2010: Linksniuojamųjų žodžių kirčiavimo variantai pietų aukštaičių ir rytų aukštaičių vilniškių tarmėse. Daktaro disertacija. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Stang Christian 1942: Das Slawische und baltische Verbum. Oslo, 172–173.

Šukys Jonas 1960: Būdingesnės Ramaškonių šnektos ypatybės. – Lietuvių kalbotyros klausimai 3, 177—187.

Tamulionienė Aureli̇ja 2013: Neapibrėžtą ypatybės kiekį žymintys būdvardžiai: priešdėlio po- vedinių daryba. – Acta Linguistica Lithuanica 68, 126–145.

Trumpa Edmundas 2008: Pelesos šnektos fonemos ir jų variantai. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Tuomienė Nijolė 2006: Ramaškoniškių šnekos kodų kaita. – Kalbos kultūra 79. Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 161–172.

102

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Archa jiškosios ir inovacinės veiksmažodžio ypatybės Pietų aukštaičių patarmėje Baltarusijoje

Tuomienė Nijolė 2006a: Periferiško lietuvi v iešių izlokšnų kalki. – Valoda – 2006. Valoda dažādu kultūru konteksta. Zināt nisko rakstu krājums XVI. Daugavpils Universitātes akademiskais apgads „Saule“, 2006., 80.–86.lpp.

Tuomienė Nijolė 2008: Ramaš konių šnektos tekstai. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Tuomienė Nijolė 2010: Ramaš konių šnektos daiktavardis: sociolingvistinis tyrimas (= Opera linguistica Lithuanica 13). Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Tuomienė Nijolė 2010a: Dvibalsių ie, uo vienbalsinimo tendencijos periferinėse Varanavo šnektose. – Žmogus ir žodis 2(1). Vilnius: Vilniaus pedagoginis universitetas, 62–67.

Tuomienė Nijolė 2010b: Pietų aukštaičių šnektos Baltarusijoje: kalbų sąveikos padariniai. – Respectus Philologicus 18(23), Kaunas, 223–234.

Vidugiris Aloyzas 2004: Zietelos lietuvių šnekta. Vilnius: Presvika.

Zinkevičius Zigmas 1987: Lietuvių kalbos istorija II. Iki pirmųjų raštų. Vilnius: Mintis.

ZtT I – Vidugiris Aloyzas, Mikulienienė Danguolė. Zietelos šnektos tekstai 1. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2005.

Лабов Уильям 1975: О механизме языковых изменений. – Новое в лингвистике 7. Москва: Прогресс, 199–228.

Архаїчні та інноваційні особливості дієслова в південноаукштайтському діалекті в Білорусі

Р Е З Ю М Е

У статті розглянуто двоїсті особливості дієслів у безперервному ареалі південноаукштайтського діалекту в Білорусі, у Варанавському районі: архаїчні залишки та інноваційні явища. У цьому аспекті проаналізовано відмінювання, словотвір і семантику дієслів у діалектах прикордонних мікроареалів південного аукштайтського діалекту. У статті використано найновіші діалектологічні та соціолінгвістичні дані. Виявлено варіативність уживання архаїчних та інноваційних дієслівних форм і визначено напрям їхніх змін. Дані аналізуються в реальному часі. Сучасний мовний стан зафіксовано за допомогою місцевих інформантів, які різною мірою вільно володіють литовською мовою. Іншими словами, мета статті — визначити особливості дієслів, які є найбільш стійкими та найбільш схильними до змін у міру загального занепаду литовського діалекту.

Матеріал діалектів із 7 невеликих литовських мікроареалів, проаналізований у статті, показує, що зі швидкою денаціоналізацією литовців зміни, які відбуваються в литовській мові, були досить послідовними. Невелика територія, відокремлена від основного масиву литовських етнографічних земель,

Straipsniai / Articles

103

NIJOLĖ TUOMIENĖ

засвідчує різні етапи колись однакової мовної ситуації: від білінгвізму, збереженого найстаршими мешканцями (околиця Рамашканців, Радуні та Пеляси), до повного зникнення мови (села в околицях Асави, Пагародни, Начі, Нявошів).

Тривале перебування в іншомовному середовищі та ізоляція сприяли посиленню консервації діалектів Варанавського району. Це допомогло їм зберегти кілька пластів мовних особливостей. Насамперед це сучасний традиційний пласт особливостей, утворений основними фонетичними й морфологічними рисами діалекту, що сформувалися протягом багатьох століть його розвитку: а) двоосновові форми дієслів 1^st-ї та 2^nd-ї особи однини умовного способу з архаїчнішим наголошуванням; б) залишки атематичних (приголосних) дієслів теперішнього часу (форми 3^rd-ї особи однини); в) форми теперішнього часу на na-основу та форми 1^st-ї особи однини зі збереженим контамінованим закінченням –mu; г) збережене старе наголошування закінчення у формах 3^rd-ї особи минулого часу зворотних дієслів.

Унаслідок постійної взаємодії зі слов’янськими мовами литовські діалекти Варанавського району зазнали складних структурних змін. Чітко вирізняється новий і численний слов’янський пласт: а) зафіксовано зростання вживання суміжних дієслівних форм, а також семантичних кальок; б) невідмінювані форми дієслів мають тенденцію до занепаду; в) форма yra (є), зазвичай уживана в 3^rd-й особі, у діалектах набуває форм інших осіб; в) минулий багаторазовий час для позначення повторюваних подій у минулому виражається додаванням форми 3^rd-ї особи būdavo (бувало); г) як і в слов’янських мовах, афікс зворотної форми префіксальних дієслів часто стоїть у кінці; засвоюється білоруське значення зворотних форм окремих дієслів; ґ) низка дієслівних префіксів уживається в невластивому литовській мові значенні.

Подано 16 травня 2014 р.

NIJOLĖ TUOMIENĖ

Lietuvių kalbos institutas

Petro Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius, Lietuva

[email protected]

[email protected]

104

Acta Linguistica Lithuanica LXX