БІРУТЕ ТРІШКАЙТЕ

Інститут литовської мови

Напрями наукових досліджень: історія лексикографії Малої Литви, історія литовської писемної мови.

ЧИ Є ФРИДРИХ ВІЛЬГЕЛЬМ ГАК АВТОРОМ ТАК ЗВАНОГО ПРАЗЬКОГО РУКОПИСНОГО СЛОВНИКА?¹

Чи є Фрідріх Вільгельм Гаак автором так званого Празького рукописного словника?²

АНОТАЦІЯ

У статті аналізується проблема авторства так званого Празького рукописного німецько-литовського словника (перша половина XVIII століття), який кілька років тому Ілля Лемешкін знайшов у Національній бібліотеці Чеської Республіки (NK ČR: XVI.F.30). Мета статті — з’ясувати, чи міг лексикограф і євангелічно-лютеранський пастор Малої Литви Фрідріх Вільгельм Гаак (Friedrich Wilhelm Haack, 1707–1754) бути автором цього словника. Підставою для такого припущення є записана на початку рукопису провенієнція, у якій зазначено: «Auctor Hacke».

¹ Статтю підготовлено в межах проєкту Дослідження та підготовка до друку рукописного німецько-литовського словника, приписуваного Фрідріху Вільгельму Гааку (початок XVIII ст.) (керівник — проф. д-р Грасильда Блажене), включеного до програми Нормування, вживання, розвиток і поширення державної мови у 2006–2015 рр. Дослідження підтримала Державна комісія литовської мови (договір № K-4/2012).

² Статтю написано в межах проєкту Дослідження та підготовка до друку рукописного німецько-литовського словника, приписуваного Фрідріху Вільгельму Гааку (початок XVIII^th століття) (керівник — проф. д-р Грасильда Блажене), у межах програми «Нормування, використання, розвиток і поширення державної мови у 2006–2015 роках». Дослідження фінансувала Державна комісія литовської мови (договір № K-4/2012).

КЛЮЧОВІ СЛОВА: лексикографія Малої Литви, Празький рукописний словник, Фрідріх Вільгельм Гаак, авторство.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: лексикографія Малої Литви, Празький рукописний словник, Фрідріх Вільгельм Гаак, авторство.

292

Acta Linguistica Lithuanica LXXI

Чи є Фрідріх Вільгельм Гак автором так званого празького рукописного словника?

Щоб відповісти на поставлене вище питання, у статті розглядається, чи можна ототожнити згаданого в записі про дарування рукопису «Hacke» з Фрідріхом Вільгельмом Гаком; також аналізується характер тексту словника та стисло оглядається його зв’язок з іншими рукописними німецько-литовськими словниками Малої Литви XVII–XVIII століть; на підставі автографів Гака, знайдених у німецьких архівах, його почерк порівнюється з почерком переписувача празького словника.

АНОТАЦІЯ

У статті аналізується питання авторства так званого празького рукописного німецько-литовського словника (перша половина XVIII^th століття), який кілька років тому знайшов Ілля Лемешкін у Національній бібліотеці Чеської Республіки (NK ČR: XVI.F.30). Мета статті — з’ясувати, чи міг автором словника бути лексикограф і євангелічно-лютеранський священник Малої Литви Фрідріх Вільгельм Гаак (1707–1754). Таке припущення ґрунтується на провенієнційному записі на початку рукопису, де зазначено «Auctor Hacke». Щоб відповісти на це питання, у статті розглядається, чи можна ототожнити «Hacke», згаданого в записі про дарування, з Фрідріхом Вільгельмом Гааком; аналізується також характер тексту словника та стисло оглядається його зв’язок з іншими рукописними німецько-литовськими словниками Малої Литви; на підставі автографів Гаака, знайдених у німецьких архівах, його почерк порівнюється з почерком переписувача празького словника.

1. ВСТУП

Улітку 2010 року в Національній бібліотеці Чеської Республіки габілітований доктор Ілля Лемешкін, доцент Карлового університету в Празі, знайшов рукопис — німецько-литовський словник (Národní knihovna České republiky [NK ČR]: XVI.F.30; далі — P)³, який істотно збагачує спадщину рукописної лексикографії Малої Литви. Цей словник на літеру r розширює коло двомовних рукописних словників XVII–XVIII століть, що дійшли до наших днів.

Празький німецько-литовський словник (P 2r–344v), до якого додано також коротке етимологічне дослідження, точніше — лише його начерк (P 345r), не має титульної сторінки. Як свідчить оправлення рукопису, імовірно, її ніколи й не було, а перша сторінка рукопису — це сторінка тексту словника. Отже, немає автентичних відомостей ні про автора (укладача чи переписувача), ні про час і місце його появи, а тим паче про джерела тексту. Тому цей рукопис, який нещодавно потрапив у поле зору дослідників, як і кожне анонімне джерело, передусім спонукає порушити питання атрибуції — авторства, датування та локалізації.

На деякі питання атрибуції P частково вже знайдено відповіді. Проведений Лемешкіним аналіз паперу цього рукопису свідчить, що німецько-литовський словник був створений не раніше—

³ Докладніше про археографічний опис цього лексикографічного джерела, обставини його відкриття та його місце в чеській литуаністиці XIX століття див. Lemeškin 2012: 31–57.

Straipsniai / Articles

293

BIRUTĖ TRIŠKAITĖ

Цей папір із двома водяними знаками датують 1683 і 1712 роками. Папір частини P, присвяченої етимологічному дослідженню, як свідчить третій водяний знак, почали виготовляти 1701 року (Lemeškin 2012: 52–53). Отже, 1712 рік є безсумнівним terminus post quem цього рукопису. Існує схильність вважати, що P міг з’явитися у 3–4-му десятиліттях XVIII століття (Lemeškin 2012: 31; Lemeškin 2013: 269). Однак точне місце P у хронологічному ряду збережених рукописних словників XVIII століття з Малої Литви ще належить встановити. Уточнити його датування, можливо, допомогла б ідентифікація четвертого водяного знака.

Перш ніж потрапити до Праги, а перед тим — до Відня, рукопис певний час перебував у Галле (див. нижче), проте, імовірно, P підготували не там, а у Східній Пруссії — адже його записано саме на папері майстерень Фінкена і Трутнави, що діяли тут у XVII–XVIII століттях (Lemeškin 2012: 52–53; Lemeškin 2013: 278).

Розглядаючи питання авторства цього словника, за вихідний пункт слід узяти першу провенієнцію на початку рукопису, на вільному форзаці, точніше — запис про дарування (див. також рис. 1):

Auctor Hacke. ‖ War Prediger in Lithauen. Hat ‖ zu Halle studirt. Seine Sprach=‖lehre soll auf⁴ dem Waißenhause ‖ gedruckt seÿn. Dono dedit ‖ {I. / D.}⁵ Baumgarten. (P 1r)

Переклад

Автор Hacke. Був проповідником у Литві. Навчався в Галле. Його підручник із граматики, мабуть, має бути виданий у сиротинці. Дарує {I. / D.} Baumgarten.

Найімовірніше, дарувальника, особу якого не встановлено, слід ототожнити з відомим професором теології Галльського університету XVIII століття Зігмундом Якобом Баумгартеном (Siegmund Jakob Baumgarten, 1706–1757)⁶ (Lemeškin 2012: 54), у приватній бібліотеці якого були й литовські книжки (Kaunas 1996: 188), хоча наразі залишається нез’ясованим, чи це запис, зроблений його власною рукою (Lemeškin 2013: 277). У будь-якому разі Баумгартен мав бути одним із перших власників цього рукопису.

Як видно із запису про дарування, автором P названо особу з прізвищем «Hacke». Це прізвище записано і на корінці рукопису: «Hacke ‖ Lexicon Lithuan=‖cum». Тому постає питання, який зв’язок цей рукопис має з відомим в історії литовської лексикографії Фрідріхом Вільгельмом Гаком (Friedrich Wilhelm Haack, 1707–1754).

⁴ Імовірно, це слово в записі слід прочитати як auf. Однак графіка останньої літери не дає цілком відкинути можливість, що тут записано прийменник auß.

⁵ У фігурних дужках { } тут і далі подано літери, які важко прочитати. У цьому випадку можливі два варіанти прочитання літери — I або D (про можливості їх інтерпретації див. Lemeškin 2012: 55; Lemeškin 2013: 277).

⁶ Докладніше про нього див. у статті проф. д-ра Ґрасільди Блажене в цьому томі Acta Linguistica Lithuanica.

294

Acta Linguistica Lithuanica LXXI

Ar Frydrichas Vilhelmas Hakas – vadinamojo Prahos rankraštinio žodyno autorius?

¹ РИС. P 1r: запис про дарування рукопису словника; Прага, Národní knihovna České republiky: XVI.F.30

Ar Hakas galėjo būti P autorius? Šis klausimas jau keltas (Lemeškin 2012: 55, 57; Lemeškin 2013: 277), bet išsamiau tema neanalizuota, tad įtikinamai argumentuoto atsakymo kol kas nėra. Šio straipsnio tikslas – nustatyti, ar vadinamojo Prahos vokiečių–lietuvių kalbų žodyno autorystė⁷ gali būti priskirta Frydrichui Vilhelmui Hakui. Todėl svarbu: 1) išsiaiškinti, ar donacijos įraše minimas „Hacke“ iš tikrųjų identifikuotinas su Frydrichu Vilhelmu Haku (žr. 2 sk.); 2) aptarti žodyno teksto pobūdį (žr. 3.1 sk.) ir trumpai apžvelgti santykį su kitais XVII–XVIII amžiaus Mažosios Lietuvos rankraštiniais žodynais (žr. 3.2 sk.); 3) atlikti žodyno bei Hako autografų rašysenos analizę (žr. 4 sk.).

2. ОГЛЯД БІОГРАФІЇ ФРИДРИХА ВІЛЬГЕЛЬМА ХАКА

Фридрих Вільгельм Хак народився 8 квітня 1707 року⁸ у Кретингалі (Клайпедський повіт). Його батько — євангельсько-лютеранський пастор Ердман Хак (?–1731), один із перевіряльників перекладу Малого катехізису Мартіна Лютера (1719) (LyK 145;

⁷ Далі, говорячи про авторство P, матимемо на увазі лише зафіксований у рукописі німецько-литовський словник, тобто до дослідження авторства не залучатимемо етимологічну студію, розпочату наприкінці рукопису.

⁸ Зазвичай зазначають, що Хак народився 1706 року, однак точна дата, власноруч вписана ним у документах Галльського університету, — 8 квітня 1707 року (Haack [po 1728-09-02], Haack [1730-07-12 ar vėliau]) — свідчить, що насправді він народився роком пізніше (див. рис. 5).

Straipsniai / Articles

295

B I R U T Ė T R I Š K A I T Ė

Brž II 67). У сімнадцятирічному віці, 6 вересня 1724 року, Хак вступив до Кенігсберзького університету («1724 [...] 6. Septembris Haack Ffdr. Wilh., Memel. Pruss.»; Erler 1911/1912: 322), де три роки вивчав теологію. Тут він, імовірно, вирізнявся як знавець литовської мови — адже йому доручили читати коректуру Нового Завіту 1727 року, видання якого підготували за сприяння Йоганна Якоба Квандта (Johann Jacob Quandt, 1686–1772), професора теології Кенігсберзького університету та інспектора місцевого Литовського мовного семінару⁹. Тож, найімовірніше, не випадково саме це видання Нового Завіту згодом стало основним джерелом для укладеного Хаком словника.

Наприкінці 1727 року Хак вирушив продовжувати навчання до Галле — центру пієтистських ідей. До Галльського університету він вступив 17 грудня 1727 року¹⁰, відвідував щойно заснований там Литовський мовний семінар¹¹, яким керував Готтгільф Август Франке (Gotthilf August Francke, 1696–1769), син славетного Августа Германа Франке. Незабаром і сам Хак почав викладати литовську мову разом із першим доцентом семінару Йоганном Ріхтером (Johann Richter, 1705–1754). Після того як той повернувся до Східної Пруссії, Хак був доцентом семінару чотири роки — до квітня 1732-го.

У Галле минули найтворчіші та найпродуктивніші роки життя Хака. Разом із відвідувачами семінару тут переклали й видали трактат відомого галльського пієтиста Йоганна Анастасія Фрейлінггаузена Ordnung des Heyls (Даваднас мокслаѕ apie dūšios išganymą, Галле, 1729; Francke 1730-11-17: 2v). Відомо, що в той час у семінарі перекладали й інші пієтистські твори — Compendium Theologiae Фрейлінггаузена (Trumpas teologijos mokslas), Die Lehre vom Anfang des Christlichen Lebens Августа Германа Франке (Mokslas apie krikščioniškojo gyvenimo pradžią), але відомостей про подальшу долю цих перекладів поки що не знайдено (Aleknavičienė, Schiller 2002: 60, 64). Хоча Хака прямо не називають перекладачем цих праць, його внесок не викликає сумнівів. Утім, найважливіша творча спадщина Хака — словник литовсько-німецької та німецько-литовської мов, що вийшов наприкінці 1730 року Vocabularium Litthvanico-Germanicum, et Germanico-Litthvanicum (далі — HŽ)¹². В історію литовської писемності він

⁹ Про те, що Хак читав коректуру литовського Нового Завіту, виданого 1727 року в Кенігсберзі, згадує старший пастор Клайпедського церковного округу (нім. Erzpriester) Йоганн Арнольд Паулі в листі від 10 вересня 1727 року, надісланому з Клайпеди до Галле Готтгільфу Августу Франке (Pauli 1727-09-10; публікацію див. Winter 1954: 200–201).

¹⁰ Про це свідчить запис Хака в матрикулах Галльського університету (Haack 1727-12-17; Juntke 1960: 195; див. рис. 4).

¹¹ У Галле Литовський мовний семінар діяв із 1727 до 1740 року (Specht 1935: 36; Schiller 1994: 195).

¹² Про укладання цього словника згадує Йоганн Арнольд Паулі в листі від 7 січня 1728 року, надісланому з Клайпеди до Галле Готтгільфу Августу Франке (Pauli 1728-01-07; публікацію див. Winter 1954: 201–203).

296

Acta Linguistica Lithuanica LXXI

Ar Frydrichas Vilhelmas Hakas – vadinamojo Prahos rankraštinio žodyno autorius?

йому судилося увійти в історію як першому друкованому паралельному словнику з литовським реєстром, тобто в ньому литовські слова вперше подано в позиції лем¹³. Дещо менша німецько-литовська частина, мікроструктура якої елементарна, радше виконувала функцію покажчика, що допомагав знаходити литовське слово в першій частині (Drotvinas 1998: 86). Додана до словника коротка німецькомовна граматика литовської мови загалом спиралася на Grammatica Litvanica (1653) та Compendium Litvanico-Germanicum (1654) Даніеля Кляйна (Buchienė, Palionis 1957: 42–43; Zubaitienė 2012: 122), однак як лексикограф Гак був оригінальним. Укладаючи власний словник, він не спирався на рукописні словники, підготовлені в Малій Литві ще у XVII столітті, які майже століття поширювалися в копіях і були йому відомі (одну з копій, зроблену його колегою Ріхтером, певний час використовували в семінарі як навчальний посібник¹⁴), а пішов зовсім іншим шляхом — уклав його, спираючись на найновіші переклади Нового Завіту (1727) і Псалтиря (1728) литовською мовою¹⁵. Отже, у словнику Гака, на відміну від укладених раніше рукописних словників, по суті зафіксовано лексику лише цих біблійних книг. Такий вибір джерел, імовірно, був зумовлений адресатом — студентом богослов’я та перекладачем релігійних текстів. Інакше кажучи, Гак прагнув укласти словник, що відповідав потребам того часу, — придатний і для викладання та вивчення литовської мови студентами богослов’я, і для дедалі активнішого перекладання релігійних текстів литовською¹⁶.

Навесні 1732 року король Фрідріх Вільгельм I (Friedrich Wilhelm I, 1688–1740) призначив Гака супроводжувати залцбуржців, які переселялися до Східної Пруссії. Як свідчать архівні джерела, Франке дуже шкодував, що втратив доцента семінару, яким опікувався, і навіть просив у короля дозволу для Гака повернутися (Francke 1732-05-01).

¹³ Можливо, раніше існували рукописні словники з литовським реєстром.

¹⁴ Це так званий словник Ріхтера, який і досі зберігається в архіві закладів Франке в Галле (AFSt: J 84; див. розд. 3.2). На початку рукопису є доповнення рукою Гака (Schiller 2009: 126), які могли бути внесені між 1728-06-18, коли переписування словника було завершено, і квітнем 1732 року, коли Гак виїхав із Галле.

¹⁵ Джерела словника Гака — Новий Завіт 1727 року та Псалтир 1728 року — зазначено і на його титульній сторінці, і в передмові, написаній Франке: „Darin alle im ‖ Neuen Teſtament und Pſalter ‖ befindliche Wörter nach dem Alpha=‖beth enthalten ſind“ (HŽ 1r); „ein kleines ‖ Vocabel-Buch / darin die Wörter aus ‖ dem Neuen Teſtament und Pſalter / ſo ‖ ſie in Händen haben / enthalten wären“ (Francke 1730-11-17: 3r). Найновіші дослідження цього словника не підтверджують, що Гак користувався якимись іншими джерелами (див. Zubaitienė 2012: 35–36, 122).

¹⁶ У той час релігійні тексти активно перекладали литовською мовою у двох академічних установах: в університеті Кенігсберга під керівництвом Квандта та в університеті Галле під керівництвом Франке. Хоча головною метою семінарів литовської мови, заснованих при обох університетах, було готувати майбутніх євангелічно-лютеранських пасторів і вчителів до роботи в литовських парафіях Східної Пруссії, їхні керівники, залучаючи слухачів семінару, які найкраще володіли литовською, ставили й інші завдання — готувати навчальну літературу та переклади релігійних текстів литовською мовою, яких бракувало.

Straipsniai / Articles

297

B I R U T Ė T R I Š K A I T Ė

Хоча такий дозвіл було надано¹⁷, до Гака він не дійшов¹⁸. Дорогою на батьківщину, у Берліні, Гака висвятили на проповідника емігрантів-зальцбуржців.

Повернувшись до Східної Пруссії, королівським рескриптом від 7 лютого 1733 року¹⁹ Гака призначили дияконом у Гумбіннен. Водночас він виконував обов’язки пастора в новій церкві в Гербішкенах (Гумбінненський повіт)²⁰. Невдовзі, наприкінці 1733 року, ймовірно через суперечки з гумбінненським пастором Крістофом Гайштадтом, його перевели до Пілкаллена (Пілкалленський повіт), де він служив до кінця життя — 19 листопада 1754 року (Quandt 4 14v, 17r, 85v; Arnoldt 1777: 111, 129; Moeller 1968: 50, 110).

Отже, короткий огляд біографії Гака не залишає сумнівів у тому, що його справді слід ототожнити з «Hacke», згаданим у записі про дарування. Як і зазначено в цьому записі, Гак навчався в Галле, тут видав граматику (разом зі словником), а повернувшись на батьківщину, до останніх днів життя служив пастором у литовських парафіях Східної Пруссії (пор. таблицю 1).

¹ Т А Б Л И Ц Я. Факти, згадані в біографії Фрідріха Вільгельма Гака та в записі про дарування в P (1r)

Факти, згадані в записі про дарування в P

Біографічні факти про Фрідріха Вільгельма Гака (1707-04-08–1754-11-19)

Auctor Hacke. ||

Сам підписувався так: Haack, Friederich Wilhelm, Haack, Friedericus Wilhelmus, Haack, Friedericus Gvilielmus; інші форми його прізвища: Haacke, Haak

War Prediger in Lithauen.

Диякон у Гумбіннен (1733); пастор у Гербішкенах (1733); пастор у Пілкаллені (1733–1754)

Навчався в Галле.

Теологічні студії в університеті Галле та викладання в тамтешньому семінарі литовської мови (1727–1732)

Його мов=||ознавство, мабуть, було надруковане в сиротинці.

Литовсько-німецький і німецько-литовський словник [...] разом із додатком — стислою литовською граматикою (1730, Галле, Stephanus Orban)

Лише неточне припущення, що граматика Гака, видана разом зі словником, мала бути надрукована в сиротинці (нім. Waisenhaus): «Його мов=||ознавство

¹⁷ Так вважали, виходячи з листа Готтгільфа Августа Франке від 1732–05–13 до прусського короля Фрідріха Вільгельма I, у якому він дякує за дозвіл Гаку повернутися до Галле на пів року (Francke 1732–05–13).

¹⁸ Так стверджується в листі Гака до Готтгільфа Августа Франке, написаному 1732–05–19 зі Щецина, після того як король уже дав дозвіл повернутися до Галле (Haack 1732–05–19; публікацію див. Drotvinas 2001: 179–186).

¹⁹ На цей документ посилається лист Гака від 1733–06–22, надісланий прусському королю Фрідріху Вільгельму I з Кенігсберга до Берліна (?) (Haack 1733–06–22: 1r; див. рис. 7).

²⁰ У Ґервішкенах євангелічно-лютеранську церкву збудовано 1730 року. З 1733 до 1746 року тут служили диякони з Гумбіннена (Moeller 1968: 42).

298

A c t a L i n g u i s t i c a L i t h u a n i c a L X X I

Ar Frydrichas Vilhelmas Hakas – vadinamojo Prahos rankraštinio žodyno autorius?

ſoll auf dem Waiſenhauſe || gedruckt ſeÿn“ (P 1r). Nors Našlaičių prieglunda spaus-tuvę turėjo, Hako Vocabolarium, kaip įrašyta šio antraštiniame puslapyje, išleistas Halės universitete veikusioje Stephano Orbano spaustuvėje: „HALLE, || Druckts Stephanus Orban, Univerſ. Buchdr.“ (HŽ 1r).

А різне написання прізвища пояснюється тим, що його форми варіювалися. Хоча сам Хак, як можна судити зі збережених його автографів (див. розд. 4), своє прізвище писав Haack (Haack 1727-12-17; Haack 1732-05-03; Haack 1732-05-19; Haack 1733-06-22), однак його батько в Малому катехизмі підписався Haak²¹. Так писали прізвище Хака також Pauli та Quandt (Pauli 1727-09-10; Pauli 1728-01-07; Quandt 4 14v, 17r, 85v). Francke писав Haack (Francke 1730-11-17; Francke 1732-05-13). В архівних документах, окрім Haack і Haak, помічено ще одну форму прізвища Хака — Haacke (Friedrich Wilhelm I 1733-10-01a; Friedrich Wilhelm I 1733-10-01b). Загалом це прізвище мало й має різні орфографічні варіанти, пор.: Haack, Haacke, Haak, Haake, Hack, Hacke, Hacken, Hak, Hake, Haken, Hakius (див. матрикули університетів Кенігсберга та Галле [Erler 1917: 154–155, 157; Juntke 1960: 194]; див. також Falkenhahn 1964: 256–257; Kohlheim, Kohlheim 2005: 300–301, 304).

Далі необхідно з’ясувати, чи точну інформацію містить запис про дарування в P, що Гак є автором цього рукописного словника.

3.

ТАК ЗВАНИЙ ПРАЗЬКИЙ СЛОВНИК — СПИСОК РАНІШОГО РУКОПИСНОГО СЛОВНИКА МАЛОЇ ЛИТВИ

Аналізуючи авторство будь-якого тексту, важливо визначити його характер — чи це оригінальний автентичний текст, тобто автограф, чи список.

3.1.

Ознаки списку в P

Про те, що зафіксований у P текст німецько-литовського словника не є оригіналом, а переписаний із ранішого джерела, свідчать фізичні ознаки тексту — виправлення, спричинені параблепсисом або дитографією²². Читаючи протограф і переписуючи його текст, переписувач через однакові або подібні слова, морфеми чи фрази іноді може перескочити поглядом уперед до наступного фрагмента тексту або повернутися назад до вже прочитаного,

²¹ Пор.: «Erdmann Haak Pfarrer in Deutſch Crottingen d[en] 18 Octob[e]r 1719» (LyK 145).

²² Apie nuorašams būdingas teksto ypatybes žr. Subačius 2001: 294–313.

Straipsniai / Articles

299

BIRUTĖ TRIŠKAITĖ

отже, переписується або наступний, або вже скопійований фрагмент. У P трапляються обидва випадки, їх зазвичай виправлено.

Частіше в P трапляється параблепсис: переписуючи текст, переписувач переводив погляд далі й через збіг початків слів переписував фрагмент наступної словникової статті. Помітивши це, він виправляв помилку, зіскрібаючи неправильно записані слова або надписуючи над ними потрібні.

Наприклад, через збіг початків рядків (так званий homoearktono), точніше — через однаковий перший компонент сусідніх лем — складних слів — Laβ-, переписувач словника замість Laβeifen переписав розташоване в протографі рядком нижче Laβdünckel. Помітивши помилку, він виправив її, зіскрібши другий компонент складного слова -dünckel і вписавши на його місці -eifen, пор.:

P 156r Laβeifen [2]²³ «←Laβdünckel»²⁴ – Kirftuwas Kerteklis Laβdünckel [1]

А ось біля леми Bratβfan спочатку переписано відповідник наступної леми Bratβpieβ — Giełźmas, однак згодом його зіскрібають і на його місці записують належний відповідник — Skauradą, пор.:

P 44v Братсфан – Скаурада «←Ґєлжмас» Братспєс – Ґєлжмас

Подібне сталося і біля леми Churfürſt[ich]: тут одразу записано відповідник леми Churfürſtin, що стояла далі, рядком нижче, — Ercikene, але згодом, помітивши помилку, його виправили на Ercikįźkas (-įź- написано поверх -ene), пор.:

²³ Знаком [] виділено числа, вписані в словнику над рядком. Вони свідчать, що переписувач, уже виправивши текст за протографом, помітив, що алфавітний порядок слів усе ж потребує коригування, тому пронумерував леми, показавши, яка словникова стаття має йти за якою.

²⁴ Тут і далі в кутових дужках ‹ › подано текстологічні коментарі; стрілка ← указує, з чого виправлено.

300

Acta Linguistica Lithuanica LXXI

Чи є Фрідріх Вільгельм Гак автором так званого Празького рукописного словника?

P 50v Курфюрст[ський] – Ерцикілцкас «←Ерцикене» Курфюрстин – Ерцикене

У P значно рідше трапляються випадки дитографії, коли під час переписування тексту погляд переписувача словника повертався назад до вже переписаного фрагмента протографа, тобто він повторював уже переписані слова. Наприклад, біля леми Kindlich спочатку подано відповідник уже переписаної леми Kindifch — Waikifzkas, який згодом, після написання y поверх s, виправлено на Waikifzkay, пор.:

P 144v Дитячий – Вайкішкас Дитячим става[ти]

P 145r Дитячий – Вайкішкай «←Вайкішкас»

Окрім цих, у словнику трапляються й інші помилки, які, ймовірно, також зробив переписувач P, а не було допущено в протографі, що лежав перед ним, і сліпо з нього переписано. Варто згадати такі випадки та приклади:

a) помилкове прочитання знаків у тексті, що переписувався, наприклад:

P 81v Eÿdams Bruder – Zentą Prolis «corr. Брат»

P 256v пасинки – Awaikei «corr. Pawaikei»

P 305v передгір’я – Anikalnes «corr. Antkalnes»

b) неправильне визначення меж слів, що переписуються, коли два слова трактуються як одне або одне слово — як два, наприклад:

P 134v пекельний пес – Peklolžū «corr. Peklos lžū»

Straipsniai / Articles

301

BIRUTĖ TRIŠKAITĖ

P 15r Робочий час – Дарбі метте «corr. Дарбиметте»

P 173r Молочний посуд – Пєн pūdis «corr. Пєнпӯдіс»

Характер останніх помилок дає інформацію про мовну компетенцію переписувача P. З них можна зробити висновок, що знання литовської мови переписувачем P були ще скромними. Тож імовірно, що він переписав словник, аби вивчати її.

3.2. P та інші рукописні словники Малої Литви

Уважніший погляд на макроструктуру й мікроструктуру P не залишає сумнівів у тому, що він належить до родини рукописних німецько-литовських словників XVII–XVIII століть Малої Литви, яку нині, як установив Вінцас Урбутіс (Urbutis 1987: 59–75; Urbutis 2008: 622–623), становлять такі рукописи, що дійшли до наших днів:

1) Lexicon Lithuanicum (середина XVII століття, LMAVB RS: F 137 – 10, далі – Lex);

2) Clavis Germanico-Lithvana (після 1680 року, LMAVB RS: F 137 13–14, далі – C);

3) так званий словник Ріхтера (1728, AFSt: J 84, далі – R);

4) так званий словник Краузе (3–4-те десятиліття XVIII століття, LLTIB R: F 1 – 5792, далі – K).

До цієї родини словників належить і словник, що зник під час Другої світової війни; до того часу його, як і Lex, C, K, зберігали в Прусському державному архіві в Кенігсберзі, у фонді Людвіга Рези, і він мав шифр «Msc. 84 4°» (далі – Q¹, Urbutis 1987: 70–75)²⁵.

Lex, R, K, Q¹, а частково й C²⁶, походять від одного й того самого втраченого лексикографічного джерела та репрезентують щонайменше два прототипи різного ступеня, реконструйовані шляхом їх зіставлення, – *Lex і пізніший *Q, що виріс із нього²⁷. Точніше кажучи, Lex, який дійшов до наших днів, є єдиним відомим списком *Lex, а R, K, Q¹, частково й C – новими, виправленими та доповненими редакціями *Q, створеного на основі *Lex, але вже значно розширеного (Urbutis 1987: 75; Urbutis 2008: 622–623).

На зв’язок P із цією родиною рукописних словників Малої Литви вказував і першовідкривач рукопису Лемешкін (Lemeškin 2012: 31; Lemeškin 2013: 270, 271). Далі наведемо приклади, що підтверджують це твердження. Генетичний зв’язок P із Lex, C, R, K, Q¹ засвідчує мало не будь-який їхній фрагмент (див. таблиці 2 і 3).

²⁵ Фрагменти цього словника є в працях Казимира Бюги, Пранаса Скарджюса та інших (публікацію див. Zubaitienė 2009).

²⁶ Про лексикографічні витоки C зі складнішою генезою та його зв’язок з іншими рукописними німецько-литовськими словниками Малої Литви докладніше див. Urbutis 1987: 70–75; Schiller 2002: 164–169; Triškaitė 2008: 44–74; Schiller 2009: 184–196.

²⁷ Taip šį neišlikusį žodyną žymi Urbutis (1987: 74), o Christiane Schiller (2002: 165) – *KR arba *PRK (t. y. vok. Prä-Richter / Krause).

302

Acta Linguistica Lithuanica LXXI

Ar Frydrichas Vilhelmas Hakas – vadinamojo Prahos rankraštinio žodyno autorius?

² ТАБЛИЦЯ. П спільні риси з Lex, C, R, K

P 158v Lex 58r C I 1175, 1178–1179 R 150 K 322–323 Leg Henne Wiłzta Dedanti [1]²⁸ Leg=Henne. Wißta d édanti. [1] [Lege] Henne Wiłzta Dedanti. Leg Heñe Wiłzta deddan-ti ←dedenti. Legehöltzer Stellinges [2] Leg=Höltzer. [2] [Lege]hölt-zer Lege Höltzer Stelinges. Legen Deti. Gulditi. Gultili Leg[en] Deti, guldyti, gultili. [3] Legen. Dēmi, dejau, ſu, ti. e[t] Deddu. || Gul-dau, dzau, ſu, ti. || Gullu, ejau, ſu, ti. || Lauſús [...] [3] Legen Deti. Guldÿti. Gultili à Deti, Praef. Demmi. Paguldyti{i} Legen Deti. Gulditi. Gultili. [...] [4] [...] Lehnbänck Solas atloßinnis [8] Lehn=Banck. Solas atloßinnis. [4] Lehn Bänck Solas atl{o/e}ßinnis. Lehnbank Solas atloßinnis. Lehne Atlo{ʒas [5] Lehne. Atloßas, ô. M. [5] Lehne Atloßas. Lehne Atloßas. Lehne[n] Życziti Ankſzczoti Lehne[n] 3iczyti, Ankßczoti ←A{k}kß-czoti› [6] Lehnen. Sȝlēju, au, ſu, ti. || Sȝlējuš, jaus, ſús, tis. [...] Stengiūs, aus, ſús, tis. || Pasſirem̄u, emjau, ſu, ti. || Ȝyçȝiju, au, ſu, ti. ¬Angßȝoju, jau,⁷²⁹ ¬Lykoti.⁷³⁰ [6] Lehnen Żẏcziti. Ankſzczoti. Lehnen Zycciti. Ankſzczoti. [7] Lehner. Ȝýczielis, cȝiô. M. Lehn Gutt [9] [Lehn=]Gutt. [7] Lehn Gut Lehn Gutt Lehn Herr [10] [Lehn=]Herr. [8] [Lehn] Herr Lehn Herr Lehre Наука. Проповідь. Навчання Lehre Наука, проповідь, навчання. [11] Lehre. Moklas, ô. M. Pamókflas, ô. M. Pamokí̄nimas [...] [9] Lehre Mokflas. Pa-mokflas. Pamo-kinimas. Lehre Moklas. Pamokflas. Pa-mokinīmas

²⁸ У цьому фрагменті макроструктури порядок розташування статей у C і R дещо відрізняється від P (а також від Lex і K). У таблиці їх наведено відповідно до порядку розташування статей у P, а їхнє фактичне розташування в джерелі позначено нумерацією у квадратних дужках.

²⁹ Вписано пізніше укладачем C. Тут і далі знак ¬ позначає межі фрагмента, який коментується.

³⁰ Вписано пізніше іншою особою.

Straipsniai / Articles

303

BIRUTĖ TRIŠKAITĖ

P 158v

Lex 58r

C I 1175, 1178–1179

R 150

K 322–323

Lehren Навчати

Lehren Навчати.

[12] Навчати. Mokinnu, nau, lu, ti [...]

[17] Lehren Mokȳti.

Lehren Навчати.

Lehrer Учитель

Вчитель, учитель.

[13] Вчитель. Учитель, його. М. [...]

[16] Вчитель, учитель.

Вчитель, учитель

Навчальний, освічений

Навчальний, освічений.

[14] Навчений. Освічений, а. М. га, о. Ж. гай.

[15] [Навчений] Освічений.

Навчений, освічений.

Навчальний рік

[15] Навч=альний рік

[10] [Навчальний] рік

Навчальний рік

Учень, учень-початківець

Учень, учень-початківець

[16] [Уч=ень] Учень, його ‹corr. йо›. М.

[11] [Lehr]ling Учень.

Lehrling Учень.

LehrM[ei]ft[e]r Учитель

Lehrmeister Учитель.

[17] [Lehr=]Meister. Учитель.

[12] [Lehr] Meister Учитель.

Lehr Meister Учитель.

Як видно, спільні риси, що пов’язують словники, промовисті: збігається не лише реєстр заголовних слів, тобто німецькі леми, а й литовська частина словникових статей: литовські відповідники або їх відсутність, їхній характер (одне слово чи словосполучення), кількість і порядок подання (відповідники чи граматична інформація, зафіксовані лише в якомусь одному словнику, вважаються самостійним результатом розвитку протографа).

³ ТАБЛИЦЯ. Спільні риси P із Lex, R, K, Q¹

P 63v

Lex 26v–27r

R 66–67

K 138

^Q1?³¹

Честь, гідність. Честь. Слово, слово

Честь, гідність.

Ehre Garbe. Честь. Слава. Слово. Повага. Любов.

Ehre Garbe. Честь. Слава. Слово.

Ehre Garbe. Честь. Слава. Слово.

Ehren Garbinti. Вшановувати. Поважати. Шанувати.

Ehren Garbinti, gerbti. Вшановувати, поважати.

Ehren Garbinti, Gerbti. Czwoliti. Szienawoti. Вшановувати, поважати. Шанувати. Підносити честь, гар-||бувати {i}вивищити.

Ehren Garbinti. Gerbti. Czwoliti. Вшановувати. Поважати. Шанувати.

ehren Garbinti. Gerbti. Kwoliti. Вшановувати. Поважати. Шанувати.

Ehrendieb Garbes waggis. Злодій честі.

Ehren=Dieb

Ehrendieb Garbes waggis. Злодій честі.

[немає даних]

EhrenKrantȥ Garbes wainiks. Вінок честі.

Ehren Krantȥ. Вінок честі.

EhrenKrantȥ Garbes wainiks. Вінок честі.

[немає даних]

Ціна честі Kietenos ‹corr. Rietenos›

Ehren Preiß Rietenos.

Ціна честі Kietenos ‹corr. Rietenos›.

Ehrenpreiss Rietenos

³¹ Сторінки невідомі. Q¹ дані наведено за: Zubaitienė 2009: 162.

304

Acta Linguistica Lithuanica LXXI

Ar Frydrichas Vilhelmas Hakas – vadinamojo Prahos rankraštinio žodyno autorius?

Докладний аналіз зв’язку P зі збереженими та реконструйованими рукописними словниками Малої Литви XVII–XVIII століть — тема окремого дослідження. Наразі зазначимо лише, що приклади свідчать: зв’язок P, як і R, K, Q¹, із *Lex не є безпосереднім, а проходить через його редакцію *Q (пор. ті словникові статті, яких немає в Lex, але які є в C, R, K, Q¹). Серед збережених словників найближчим до P є K (пор. литовський відповідник Stellinges при лемі Legehöltzer у таблиці 2; литовські відповідники Garbes waggis при Ehrendieb, Garbes wainiks при EhrenKrantz та помилково записане в обох словниках Kietenos ‹corr. Rietenos› при EhrenPreiß у таблиці 3).

Отже, текстологічний аналіз свідчить, що P є копією, у якій відображено щонайменше два шари попередніх реконструйованих рукописних словників: 1) *Lex (опосередковано через *Q, що виник із нього, або копію цього словника); 2) *Q (безпосередньо або опосередковано через проміжний словник). Тому, інтерпретуючи слова в записі про дарування «Auctor Hacke» («Автор Hacke») і загалом говорячи про авторство P, необхідно розрізняти, що моглося мати на увазі і кого слід шукати — автора тексту чи особу, яка зробила копію. Обраний аспект авторства, яке шукають, окреслює різні межі пошукового поля в хронологічному вимірі.

У першому випадку, тобто коли йдеться про пошук автора тексту, зафіксованого в цьому словнику, погляд слід звернути на XVII століття — саме тут слід шукати укладача *Lex (перша половина XVII століття) і укладача значно доповненої редакції *Q³² (друга половина XVII століття). Очевидно, що Гак, який народився 1707 року, аж ніяк не міг бути автором тексту, зафіксованого в P і підготовленого у XVII столітті.

У другому випадку, тобто відповідаючи на питання, хто переписав раніше підготовлений текст і як виникло нове лексикографічне джерело — так званий Празький словник, — увагу слід зосередити на першій половині XVIII століття, тобто на періоді появи рукопису. І насамперед потрібно перевірити, чи міг Гак, згаданий на корінці рукопису та в записі про дарування, бути переписувачем P. Єдиний надійний спосіб це встановити — порівняти почерк переписувача словника з почерком Гака.

4.

АНАЛІЗ ПОЧЕРКУ ПЕРЕПИСУВАЧА ТАК ЗВАНОГО ПРАЗЬКОГО СЛОВНИКА ТА ГАКА

Аналіз почерку переписувача P та Гака можливий, оскільки збереглися автографи Гака. Їх виявлено в трьох архівах Німеччини: 1) в архіві Університету імені Мартіна Лютера в Галле-Віттенберзі (Archiv der Martin-Luther-Universität Halle-Wittenberg [UA Halle]);

³² Schiller припускає, що автором *Q міг бути катніавський священник Теофіл Шульц (Theophil Schultz, 1629–1673), який підготував до друку й видав у 1673 році граматику Кріступаса Сапуно (Schiller 2005: 154).

Straipsniai / Articles

305

BIRUTĖ TRIŠKAITĖ

2) в архіві установ Франке в Галле (Archiv der Franckeschen Stiftungen [AFSt]; 3) у Таємному державному архіві Фонду прусської культурної спадщини в Берліні (Geheimes Staatsarchiv Preußischer Kulturbesitz zu Berlin [GStA PK]).

Наразі відомі щонайменше шість автографів Гака. Це записи в документах Галльського університету та листи, адресовані Готгільфу Августу Франке й прусському королю Фрідріху Вільгельму I:

1) Запис Гака в матрикулах Галльського університету від 17 грудня 1727 р. (UA Halle: Rep 46, Nr. 3 [Matrikel 1724–1741]; див. рис. 4);

2) Запис Гака в Album Alumnorum Галльського університету, після 2 вересня 1728 р. (AFSt: W XX/III/5; див. рис. 5)³³;

3) Запис Гака в Album Alumnorum Галльського університету від 12 липня 1730 р. або пізніше (AFSt: W XX/III/5);

4) Лист Гака до Готгільфа Августа Франке з Берліна до Галле від 3 травня 1732 р. (AFSt: H C 424:1; див. рис. 6);

5) Лист Гака до Готгільфа Августа Франке зі Щецина до Галле від 19 травня 1732 р. (AFSt: M 5 C 5:14)³⁴;

6) Лист Гака до прусського короля Фрідріха Вільгельма I з Кенігсберга до Берліна (?), від 22 червня 1733 р. (GStA PK: XX. HA Hist. StA Königsberg, EM 56 e 4, Nr. 22, 1r–2v; див. рис. 7).

Про те, що ці документи є безсумнівними автографами Гака, свідчать спільні для них особливості почерку. Як бачимо, ці автографи охоплюють 1727–1733 роки, тобто походять приблизно з того самого періоду, що й P (якщо припустити, що він виник у 30–40-х роках XVIII століття), а отже, особливо придатні для порівняння почерків.

Записи Гака в матрикулах Галльського університету та в Album Alumnorum написані латиною гуманістичним письмом нового часу³⁵. Натомість три листи Гака написані німецькою мовою готичним курсивом нового часу, за винятком окремих слів або морфем іншомовного походження, які, згідно з тогочасною палеографічною традицією, вписано гуманістичним курсивом.

Празький німецько-литовський словник написаний однією особою, за винятком деяких пізніших записів. У ньому також використано два різновиди письма: німецькі леми вписані готичним курсивом нового часу, а литовські відповідники та слова латинського чи іншого походження, що трапляються в німецькому заголовному реєстрі (наприклад, назви місяців, топоніми), — гуманістичним письмом. Текст словника P можна порівнювати лише зі зразками того самого письма з автографів Гака.

³³ Щиро дякую д-р (hp) Оні Алєкнавічене за посилання на цей архівний документ.

³⁴ Šis laiškas jau publikuotas (žr. Drotvinas 2001: 179–186).

³⁵ Варто зазначити, що в Album Alumnorum є також кілька записів німецькою мовою, зроблених рукою Гака, які свідчать, що йому на певний час доручили вести цей реєстр (інформацію про подальші призначення відвідувачів семінару тощо).

306

Acta Linguistica Lithuanica LXXI

Ar Frydrichas Vilhelmas Hakas – vadinamojo Prahos rankraštinio žodyno autorius?

² РИС. P 19v: фрагмент словника; Прага, Національна бібліотека Чеської Республіки: XVI.F.30

Під час аналізу почерку переписувача P і Хака було використано методику дослідження почерку, розроблену експертами з почеркознавства (Michel 1982; Kurapka, Malevski, Palskys, Kuklianskis 1998). Порівнюючи обидва почерки та шукаючи збіги або відмінності, увагу зосередили на загальних ознаках почерку та спеціальних ознаках; останні є найстабільнішими, а отже, мають найбільшу доказову цінність (Kurapka, Malevski, Palskys, Kuklianskis 1998: 205).

Straipsniai / Articles

307

BIRUTĖ TRIŠKAITĖ

РИС. 3. P 109v: фрагмент словника; Прага, Національна бібліотека Чеської Республіки: XVI.F.30

РИС. 4. Запис Фрідріха Вільгельма Хака в матрикулах університету Галле, 1727-12-17; Галле, Архів Університету Мартіна Лютера: Rep 46, Nr. 3 (Matrikel 1724–1741)

308

Acta Linguistica Lithuanica LXXI

Ar Frydrichas Vilhelmas Hakas – vadinamojo Prahos rankraštinio žodyno autorius?

BIRUTĖ TRIŠKAITĖ

Оцінюючи загальний графічний вигляд почерку переписувача P і Хака та порівнюючи фрагменти готичного й гуманістичного письма P з відповідними зразками в автографах Хака, можна припустити, що це почерки різних осіб (пор. рис. 2, 3 і 4, 5, 6, 7).

Враження не змінюється, якщо зосередити увагу на графічному вигляді окремих літер відповідного письма та їхніх елементів або на способах їх сполучення. Так, порівнюючи зразки готичного скоропису з Празького словника й автографів Хака, бачимо, що особливо відрізняються форми літер D, E, G, K, T, V, a, e, g, h, k, r, способи їх сполучення та інші особливості (пор. таблицю 4³⁶).

⁴ ТАБЛИЦЯ. Готичний скоропис Нового часу P і в автографах Хака

Текст переписувача P

Автографи Хака

Durch

Ewigkeit

Gnade

Herr

König, Könige

Pfarrer

Tag, Tages

Vater, Vaters

³⁶ У таблиці фрагменти з автографів P і Гака подано в автентичному розмірі.

310

Acta Linguistica Lithuanica LXXI

Ar Frydrichas Vilhelmas Hakas – vadinamojo Prahos rankraštinio žodyno autorius?

Аналіз зразків гуманістичного письма також виявляє очевидні відмінності у формах і способах поєднання літер A, D, I, P, f, l, ſ та інших (пор. таблицю 5³⁷).

⁵ Т А Б Л И Ц Я. Гуманістичне письмо в автографах P і Гака

Текст переписувача P | Автографи Гака April, Aprill | [рукописні уривки] December, Decembr. | [рукописні уривки] Ianuari[us], Ianuarij | [рукописні уривки] Professor, Profelleur | [рукописні уривки]

Отже, порівняння почерків показує, що особливості письма, властиві переписувачеві P, не відображені в автографах Гака, і навпаки. Тому вважати Гака переписувачем P не можна.

Цей висновок підтверджує ще один аргумент, який не дозволяє ототожнювати Гака з переписувачем P. Як уже зазначалося, у P є литовські відповідники, помилково переписані з протографа (через неправильне прочитання графем або визначення меж слів, див. розд. 3.1), що свідчить про не надто високий рівень володіння литовською мовою переписувачем P. Неймовірно, щоб Гак, коректор Нового Завіту, укладач словника й граматики литовської мови, міг помилитися, переписуючи литовські слова, особливо ті, що становлять лексичне ядро мови, наприклад: Prolis «corr. Brolis» P 81v, Awaikei «corr. Pawaikei» P 256v тощо. Навпаки, можна навіть припустити, що помилок, наявних у протографі, Гак не переніс би до копії, а виправив би.

Повертаючись до рукопису запису про дарування на початку, який стверджує авторство Гака, доводиться констатувати, що він неточний — Гак не є ані автором словника, ані його переписувачем. Імовірно, помилка виникла через те, що запис зроблено, як зазначає Лемешкін (Lemeškin 2013: 277), уже після смерті Гака, тобто після 19 листопада 1754 року, — на це вказує вживання минулого часу: „Auctor Hacke. || War Prediger in Lithauen.“³⁸ («Автор Hacke. Був проповідником у Литві.»). Точніше

³⁷ У таблиці фрагменти з автографів P і Гака подано в автентичному розмірі.

³⁸ Виділено жирним шрифтом у цитаті.

Straipsniai / Articles

311

B I R U T Ė T R I Š K A I T Ė

Отже, провенієнція в рукописі, яка стверджує авторство Гака, з’явилася більш ніж через двадцять років після того, як навесні 1732 року Гак виїхав із Галле. Таке датування цієї провенієнції цілком можливе, адже найімовірніший дарувальник рукопису Зігмунд Якоб Баумгартен пережив Гака на два з половиною роки (помер 4 липня 1757 року). Тож якщо провенієнцію внесено рукою Баумгартена або під його диктування, її слід датувати періодом між кінцем листопада 1754 року та початком липня 1757 року; якщо ж запис зробив хтось інший, він міг з’явитися ще пізніше — аж до 1777 року, коли рукопис потрапив до особистої бібліотеки професора Віденського університету Йозефа Злобіцького³⁹. Хай там як, цей запис про дарування свідчить, що навіть через чверть століття чи й більше ім’я Гака все ще жило в пам’яті галльців.

Розмірковуючи, чому саме Гака зазначено автором рукопису P, не можна сумніватися, що це пов’язано з його активною діяльністю в Галльському семінарі литовської мови. Як уже зазначалося (див. розд. 2), Гак був другим викладачем цього семінару й протягом чотирьох років навчав студентів теології литовської мови (1728–1732-04). Саме тоді в семінарі найінтенсивніше тривала творча робота. Під керівництвом Франке над литовськими текстами працював не лише сам Гак: під його проводом до їх підготовки залучали й відвідувачів семінару. Наполеглива праця дала плоди: як уже згадувалося, було видано колективний переклад трактату Фрейлінггаузена (1729), двочастинний словник Гака та граматику литовської мови (1730), а також перекладено й інші релігійні твори (див. розд. 2). Вирішальну роль у цій роботі, зрозуміло, відіграв Гак, який походив із литовськомовної Кретингале й досконало знав литовську мову; його внесок був найбільшим. Після його від’їзду на батьківщину у квітні 1732 року творча діяльність у семінарі припинилася (Schiller 1994: 198). Отже, Гак — викладач, який залишив найглибший слід в історії Галльського семінару литовської мови. Найімовірніше, дарувальник P Баумгартен пов’язав цю рукописну книгу, привезену до Галле, вочевидь, кимось із відвідувачів семінару, з укладеним Гаком Vocabularium і вважав її його рукописом. Мабуть, невипадково в записі про дарування згадано також граматику, видану разом зі словником Гака.

Отже, питання авторства P — хто написав словник і хто згодом його переписав — залишаються відкритими. Мабуть, єдиний спосіб відповісти на ці важливі для історії тексту й рукопису питання — шукати документальні матеріали та аналізувати почерк. Тож в архівах слід шукати автографи студентів Кенігсберзького й Галльського університетів XVII–XVIII століть, а також священників і преценторів, які служили в литовських парафіях Східної Пруссії, та документи, що свідчать про їхню діяльність у царині литуаністики; можливо, вони допоможуть розгадати загадку авторства цього рукопису й зафіксованого в ньому тексту.

³⁹ Див. другу провенієнцію на вільному форзаці P: «Ex Libris Iosephi Zlobický ‖ Professoris litteraturae Bo=‖hemicæ Vienæ 1777.» (P 1r).

312

A c t a L i n g u i s t i c a L i t h u a n i c a L X X I

Ar Frydrichas Vilhelmas Hakas – vadinamojo Prahos rankraštinio žodyno autorius?

5. ВИСНОВКИ

5.1. Текстологічний аналіз Празького рукописного німецько-литовського словника (перша половина XVIII століття) свідчить, що P є копією давнішого рукописного словника Малої Литви. У P відображено тексти анонімних словників *Lex і *Q, укладених у XVII столітті.

5.2. Укладачів тексту німецько-литовського словника, зафіксованого в P, як і в так званих словниках Ріхтера (1728) та Краузе (3–4-те десятиліття XVIII століття), який має багатошарову генезу, слід шукати в XVII столітті. Тому Фрідріх Вільгельм Гак (Friedrich Wilhelm Haack, 1707–1754), який жив у першій половині XVIII століття і якому авторство P приписує одна з провенієнцій рукопису, не може вважатися автором тексту цього словника.

5.3. Гака не можна ототожнювати й з особою, яка переписала словник. Це встановлено шляхом порівняння почерків переписувача P і Гака на основі його автографів, знайдених у німецьких архівах.

5.4. Поки переписувача цього рукописного словника не ідентифіковано, доцільно й надалі називати рукопис не словником Гака, а за назвою міста, де він нині зберігається, тобто Празьким словником.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

Aleknavičienė Ona, Schiller Christiane 2002: Johannes Behrendtas – Dawádno Móklo apie Dujbios Ißgánimą (1729) redaktorius, recenzentas ir maldos vertėjas. – Archivum Lithuanicum 4, 43–78.

Arnoldt Daniel Heinrich 1777: D. Daniel Heinrich Arnoldts, Königlich(en) Preußischen Oberhofpredigers und Consistorialraths, kurzgefaßte Nachrichten von allen seit der Reformation an den Lutherischen Kirchen in Ostpreußen gestandenen Predigern. Herausgegeben von Friedrich Wilhelm Benefeldt, Pfarrer in Arnau, Königsberg, bey Gottlieb Lebrecht Hartung. 1777.

BržA II – Vaclovas Biržiška, Александринас. Біографії, бібліографії та біобібліографії давніх литовських письменників, які писали до 1865 р. 2. XVIII–XIX століття. Чикаго: Культурний фонд Громади литовців США, 1963.

Buchienė Tamara, Palionis Jonas 1957: Pirmosios spausdintos lietuvių kalbos gramatikos. – Pirmoji lietuvių kalbos gramatika. 1653 metai. Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 9–63.

C – CLAVIS GERMANICO-LITHVANA [після 1680]; LMAVB RS: f. 137 13–14; факсимільне видання: Clavis Germanico-Lithvana. Рукописний німецько-литовський словник XVII століття 1–2, підготував Vincentas Drotvinas. Вільнюс: Видавництво науки та енциклопедій, 1995–1997; 3–4, Вільнюс: Інститут видавництва науки та енциклопедій, 1997.

Straipsniai / Articles

313

BIRUTĖ TRIŠKAITĖ

Drotvinas Vincentas 1998: F. W. Haacko „Vocabularyrim Litthvanico-Germanicum, et Germanico–Litthvanicum“ (Halle, 1730). – Lietuvių kalbotyros klausimai 39, 82–99.

Drotvinas Vincentas 2001: Friedricho Wilhelmo Haacko laiškas Gotthilfui Augustui Franckei. – Acta Linguistica Lithuanica 45, 179–186.

Erler Georg 1911/1912: Матрикула та списки випускників Альбертського університету в Кенігсберзі, Пруссія. 2. Зарахування до університету в 1657–1829 роках. Лейпциг: видавництво Duncker & Humblot.

Erler Georg 1917: Die Matrikel der Albertus-Universität zu Königsberg i. Pr. 3. Personenregister und Heimatverzeichnis. Leipzig: Verlag von Duncker & Humblot.

Falkenhahn Viktor 1964: Zu den Anfängen der Baltistik. – Beiträge zur Geschichte der Slawistik. Berlin: Akademie-Verlag, 256–265.

Francke Gotthilf August 1730-11-17: Передмова. – HŽ, 2r–3v.

Francke Gotthilf August 1732-05-01: Лист королю Пруссії Фрідріху Вільгельму I з Галле до Берліна; AFSt: H C 424:2.

Francke Gotthilf August 1732-05-13: Лист королю Пруссії Фрідріху Вільгельму I з Галле до Берліна; AFSt: M 5 C 5:28.

Friedrich Wilhelm I 1733-10-01a: Розпорядження короля Пруссії Фрідріха Вільгельма I верховному пасторові Рагайненського церковного округу щодо введення Фрідріха Вільгельма Хака на посаду в парафії Пілкалніс; GStA PK: XX. HA Hist. StA Königsberg, EM 118 e 3, Nr. 72.

Friedrich Wilhelm I 1733-10-01b: Розпорядження короля Пруссії Фрідріха Вільгельма I старості Рагайнена щодо введення Фрідріха Вільгельма Хака на посаду в парафії Пілкалніс; GStA PK: XX. HA Hist. StA Königsberg, EM 118 e 3, Nr. 72.

Haack Friedrich Wilhelm 1727-12-17: Запис у матрикулах університету Галле; UA Halle: Rep 46, Nr. 3 (Matrikel 1724–1741).

Haack Friedrich Wilhelm [після 1728-09-02]: Запис «Album Alumnorum Mensae Regiae Borusicae provincialis ex regia liberalitate adparatae inde a Cal. Ian. MDCCXXVIII». – Ordnung und Album des königlich preußischen Provinzial-Fre unbat?; AFSt: W XX/III/5.

Haack Friedrich Wilhelm [1730-07-12 або пізніше]: Запис «Album Alumnorum Mensae Regiae Borusicae provincialis ex regia liberalitate adparatae inde a Cal. Ian. MDCCXXVIII». – Ordnung und Album des königlich preußischen Provinzial-Freitischs; AFSt: W XX/III/5.

Haack Friedrich Wilhelm 1732-05-03: Лист Gotthilfy Augusty Francke з Берліна до Галле; AFSt: H C 424:1.

Haack Friedrich Wilhelm 1732-05-19: Лист Gotthilfy Augusty Francke зі Щецина до Галле; AFSt: M 5 C 5:14.

Haack Friedrich Wilhelm 1733-06-22: Лист королю Пруссії Фрідріху Вільгельму I з Кенігсберга до Берліна (?); GStA PK: XX. HA Hist. StA Königsberg, EM 56 e 4, Nr. 22, 1r–2v.

314

Acta Linguistica Lithuanica LXXI

Ar Frydrichas Vilhelmas Hakas – vadinamojo Prahos rankraštinio žodyno autorius?

HŽ – VOCABVLARIVM LITTHVANICO-GERMANICVM, ET GERMANICO-LITTHVANICVM, у якому за абеткою зібрано всі слова, що містяться в Новому Завіті та Псалтирі; із додатком стислої литовської ГРАМАТИКИ. Уклав Фрідріх Вільгельм Гаак / вихованець теологічного факультету, на той час викладач литовського семінару в Галле. ГАЛЛЕ, надруковано Стефаном Орбаном, університетським друкарем.

Juntke Fritz 1960: Matrikel der Martin-Luther-Universität Halle-Wittenberg 1. 1690–1730. Halle: Universitäts- und Landesbibliothek Sachsen-Anhalt.

K – рукописний так званий німецько-литовський словник Краузе [3–4-те десятиліття XVIII ст.]; LLTIB R: f. 1 – 5792.

Kaunas Domas 1996: Mažosios Lietuvos knyga. Lietuviškos knygos raida 1547–1940. Vilnius: Baltos lankos.

Kohlheim Rosa, Kohlheim Volker 2005: Duden Familiennamen. Herkunft und Bedeutung. Mannheim, Leipzig, Wien, Zürich: Dudenverlag.

Kurapka Egidijus, Malevski Hendryk, Palskys Eugenijus, Kuklianskis Samuelis 1998: Kriminalistikos technikos pagrindai. Vilnius: Eugrimas.

Lemeškin Ilja 2012: Friedrichui Wilhelmui Haackui priskiriamas Prahos rankraštinis vokiečių–lietuvių kalbų žodynas. – Mažoji Lietuva: paribio kultūros tyrimai. Kalbų ir kultūrų sankirtų archyvai 3. Vilnius: Europos kalbų ir kultūrų dialogo tyrėjų asociacija, 31–58.

Lemeškin Ilja 2013: Prahos vokiečių–lietuvių rankraštinio žodyno autorystės klausimu. – Acta Linguistica Lithuanica 69, 269–279.

Lex – LEXICON LITHUANICUM [середина XVII ст.]; LMAVB RS: f. 137 – 10; документальне видання: Lexicon Lithuanicum. Рукописний німецько-литовський словник XVII ст., підготував Вінцентас Дротвінас. Вільнюс: Mokslas, 1987.

LyK – [Heinrich Johann Lysius] 1993: Mažasis katekizmas, pagal Berlyno rankraštį parengė Pietro Umberto Dini. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Michel Lothar 1982: Gerichtliche Schriftvergleichung. Eine Einführung in Grundlagen, Methoden und Praxis. Berlin, New York: Walter de Gruyter.

Moeller Friedwald 1968: Altpreußisches evangelisches Pfarrerbuch von der Reformation bis zur Vertreibung im Jahre 1945 1. Die Kirchspiele und ihre Stellenbesetzungen. Hamburg: Selbstverlag des Vereins für Familienforschung in Ost- und Westpreußen e. V.

P – рукописний так званий Празький німецько-литовський словник [перша половина XVIII ст.]; NK ČR: XVI.F.30.

Паулі Йоганн Арнольд 1727-09-10: лист Готгільфу Августу Франке з Клайпеди до Галле; AFSt: H C 467:3.

Straipsniai / Articles

315

BIRUTĖ TRIŠKAITĖ

Паулі Йоганн Арнольд 1728–01–07: лист Готгільфу Августу Франке з Клайпеди до Галле; AFSt: H C 467:1.

Q¹ – рукописний німецько-литовський словник [3–4-те десятиліття XVIII ст.?; втрачений; колишній шифр Державного архіву Пруссії в Кенігсберзі: Msc. 84 4º].

Quandt 4 – [Йоганн Якоб Квандт, до 1772 року] Preuss. Presbyterologie 4; GStA PK: XX. HA Hist. StA Königsberg, Hs. 2.

R – рукописний так званий німецько-литовський словник Ріхтера, 1728; AFSt: J 84.

Schiller Christiane 1994: Das Litauische Seminar in Halle (1727–1740) und seine Mitglieder. Auf Spurensuche. – Acta Baltica 32, 195–223.

Schiller Christiane 2002: Clavis Germanico-Lithvana – ein Werk von Friedrich Prätorius d.Ä.? – Linguistica Baltica 10, 159–172.

Schiller Christiane 2005: Wie alt ist ein Wörterbuch? Überlegungen zur relativen Chronologie von Wörterbüchern. – Kalbos istorijos ir dialektologijos problemos 1. Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 153–159.

Schiller Christiane 2009: Zur Geschichte der preußisch-litauischen Lexikographie. Die handschriftliche Lexikographie bis 1744. Berlin (Habilitationsschrift).

Specht Franz 1935: Das Litauische Seminar an der Universität Halle. – Archivum Philologicum 5, 36–53.

Subačius Paulius 2001: Tekstologija. Teorijos ir praktikos gairės. Vilnius: Aidai.

Triškaitė Birutė 2008: Rankraštinio Mažosios Lietuvos žodyno Clavis Germanico-Lithvana geneze (daktaro disertacija). Kaunas: Vytauto Didžiojo universiteto leidykla.

Urbutis Vincas 1987: 1728 m. klaipėdiškių žodyno leksikografiniai šaltiniai. – Baltistica 23(1), 57–75.

Urbutis Vincas 2008: Žodynų istorija. – Lietuvių kalbos enciklopedija. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 622–628.

Winter Eduard 1954: Die Pflege der West- und Südslavischen Sprachen in Halle im 18. Jahrhundert. Beiträge zur Geschichte des bürgerlichen Nationwerdens der west- und südslavischen Völker. Berlin: Akademie-Verlag.

Zubaitienė Vilma 2009: Neišlikusių XVIII amžiaus Mažosios Lietuvos rankraštinių žodynų fragmentai. Bibliotheca Archivi Lithuanici 8. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Zubaitienė Vilma 2012: Frydrichas Vilhelmas Hakas, Vocאבularium Liththvanico-Germanicum, et Germanico-Litthvanicum... Nebst einem Anhang einer kurtzgefaßten Litthauischen Grammatic (1730) 2. Studija, indeksai, rodyklės. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.

316

Acta Linguistica Lithuanica LXXI

Фрідріх Вільгельм Гак — автор так званого празького рукописного словника?

Чи є Фрідріх Вільгельм Гаак автором так званого празького рукописного словника?

РЕЗЮМЕ

У цій статті аналізується питання авторства так званого празького рукописного німецько-литовського словника (перша половина XVIII^th століття), який кілька років тому Ілля Лемешкін виявив у Національній бібліотеці Чеської Республіки (Národní knihovna České republiky: XVI.F.30; далі — Празький словник). Мета статті — з’ясувати, чи міг автором словника бути лексикограф і євангелічно-лютеранський священник Малої Литви Фрідріх Вільгельм Гаак (1707–1754). Таке припущення зумовлене написом про походження на початку рукопису, де зазначено: «Auctor Hacke. || War Prediger in Lithauen. Hat || зu Halle ſtudirt. Seine Sprach=||lehre ſoll auf dem Waiſenhauſe || gedruckt ſeyn [...].».

Щоб відповісти на це запитання, у статті розглядається, чи можна ототожнити згаданого в дарчому написі «Hacke» з Фрідріхом Вільгельмом Гааком. Короткий огляд біографії Гаака свідчить, що це справді він, попри незначну відмінність у написанні прізвища (Hacke vs. Haack).

Розглядаючи питання авторства, дослідниця виходила з того, що слово «Auctor» могло означати не лише автора тексту, а й переписувача, тож було проаналізовано характер тексту Празького словника. Текстуальний аналіз показав, що Празький словник не є оригінальною лексикографічною працею, а являє собою копію попереднього словника. Порівняння Празького словника з іншими рукописними німецько-литовськими словниками, укладеними в Малій Литві (а саме Lexicon Lithuanicum, Clavis Germanico-Lithvana, так званими словниками Ріхтера і Краузе), встановило їхнє спільне походження; Празький словник відтворює тексти щонайменше двох словників, укладених у XVII^th столітті. Отже, Гаак, який жив у першій половині XVIII^th століття, не міг бути автором тексту XVII^th століття, зафіксованого у Празькому словнику.

За автографами Гаака, виявленими в німецьких архівах, його почерк порівняли з почерком переписувача Празького словника; зроблено висновок, що Гаака не можна ототожнити навіть із переписувачем словника. Отже, проведене дослідження свідчить, що інформація в написі про походження рукопису неточна: Гаак не був ані автором Празького словника, ані його переписувачем. Найімовірніше, дарувальник Празького словника вважав його рукописом праці Гаака Vocabularium Litthvanico-Germanicum, et Germanico-Litthvanicum (Галле, 1730).

Подано 1 грудня 2014 р.

BIRUTĖ TRIŠKAITĖ

Lietuvių kalbos institutas

вул. Пятро Вілеішо, 5, LT-10308 Вільнюс, Литва

[email protected]

Straipsniai / Articles

317