Acta Linguistica Lithuanica 2026, т. 94, с. 1–12 Посилання на зміст / Turinio nuoroda ISSN 2669–218X (онлайн / elektroninis)

ОНОМАСТИЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ: МІЖ СИСТЕМНОЮ СУВОРІСТЮ ТА НЕСТРИМНИМ ПОШИРЕННЯМ

Ономастична термінологія: між системною суворістю та нестримним поширенням

АРТУР ГАЛЬКОВСЬКИЙ Інститут романських студій, Філологічний факультет, Лодзький університет E-mail: [email protected] ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-2471-0886 Галузі досліджень: італійська, французька та слов’янська лінгвістика, ономастика, хрематономастика, ономастична термінологія, ономастична теорія, лексикологія, глотодидактика.

https://doi.org/10.35321/all94-04

АНОТАЦІЯ У цій статті розглядається сучасна ономастична термінологія зосередженням уваги на співіснуванні системної узгодженості та дедалі більшого термінологічного розростання. Проаналізовано лінгвістичні стратегії, що лежать в основі формування традиційних і нових (мета)ономастичних термінів, із розмежуванням моноремних неологізмів та описових синтагматичних утворень. Особливу увагу приділено циркуляції термінів між ономастикою, іншими підгалузями мовознавства та прикладними сферами за допомогою механізму міждисциплінарного перенесення. На основі вибраних прикладів із новітньої термінологічної практики, зокрема пропозицій, зафіксованих у сучасних ономастичних словниках і наукових публікаціях, у дослідженні критично розглянуто поширення неологічних термінів, багато з яких характеризуються формальною непослідовністю, слабкою прагматичною мотивацією та обмеженою комунікативною прозорістю. Стверджується, що надмірне й недостатньо обґрунтоване неологізування, зокрема фрагментація термінології, застосовуваної до високодиференційованих категорій названих об’єктів, може призводити до поняттєвої неоднозначності, термінологічної інфляції та зниження методологічної надійності. Натомість показано, що описові й структурно прозорі терміни забезпечують більшу ясність, інтерпретованість і функціональну адекватність. Отже, стаття має на меті окреслити межі термінологічної творчості в ономастиці, наголошуючи на важливості поняттєвої дисципліни, міжмовної узгодженості та відповідності міжнародно визнаним стандартам наукової термінології.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: ономастична термінологія, метаономастичні терміни, термінологічне розростання, міждисциплінарне перенесення, неологізування, термінологічна стандартизація, лінгвістичні стратегії.

АНОТАЦІЯ У цій статті розглядається сучасна ономастична термінологія, зосереджуючи увагу на співіснуванні системної узгодженості та дедалі більшої термінологічної надмірності. У ній аналізуються лінгвістичні стратегії, що зумовлюють формування традиційних і нових (мета)ономастичних термінів, із розмежуванням моноремних неологізмів та описових синтагматичних структур. Особливу увагу приділено поширенню термінів в ономастиці, інших галузях мовознавства та прикладних сферах за допомогою механізму міжгалузевого перенесення. На основі вибраних прикладів новітньої термінологічної практики, зафіксованих у сучасних ономастичних словниках і наукових публікаціях, у цьому дослідженні критично розглядається поширення неологізмів, більшості з яких властиві формальна непослідовність, слабка прагматична мотивація та обмежена комунікативна прозорість. Стверджується, що надмірне й недостатньо обґрунтоване творення неологізмів, зокрема фрагментація термінології, застосовуваної до особливо індивідуалізованих категорій названих об’єктів, може спричинити поняттєву неоднозначність, розширення термінології та зниження методологічної надійності. Натомість доведено, що описові й структурно чіткі

Авторське право © 2026 Artur Gałkowski. Опубліковано Інститутом литовської мови. Ця стаття є статтею відкритого доступу, поширюваною на умовах ліцензії Creative Commons Attribution, яка дозволяє необмежене використання, поширення та відтворення на будь-якому носії за умови зазначення первинного автора та джерела. // Išleido Lietuvių kalbos institutas. Šis straipsnis yra atviros prieigos, platinamas pagal „Creative Commons“ priskyrimo licencijos sąlygas, leidžiančias neribotai naudoti, platinti ir atkurti turinį bet kokioje laikmenoje, nurodant autorių ir šaltinį.

Отримано: / Gauta: 2026–04–29. Прийнято: / Priimta: 2026–06–02.

1

терміни забезпечують більшу ясність, зрозумілість і функціональну придатність. Тому в цій статті прагнемо визначити межі термінологічної творчості в ономастиці, наголошуючи на важливості поняттєвої послідовності, міжмовної узгодженості та відповідності міжнародно визнаним стандартам наукової термінології.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: ономастична термінологія, метаономастичні терміни, термінологічна проліферація, міжгалузеве перенесення, неологізування, стандартизація термінології, лінгвістичні стратегії.

ВСТУП

Нині ономастична термінологія розвивається в умовах напруження між потребою в системній узгодженості та дедалі сильнішою тенденцією до неконтрольованого поширення нових термінів. Хоча творення нових термінів відображає динамічний розвиток ономастичних досліджень і їхній міждисциплінарний вимір, воно також порушує важливі питання щодо поняттєвої ясності, методологічної послідовності та комунікативної прозорості ономастичної термінології в індивідуальному, міжмовному й полікультурному контекстах (див. Zgusta 1995; Šrámek 2003; Wolnicz-Pawłowska 2016; Odaloš 2018; 2022; Bijak 2019; Gałkowski 2024; 2025).

Основна мета цієї статті — дослідити механізми творення термінів у сучасній ономастиці та оцінити функціональну адекватність, раціональну мотивацію й наукову легітимність ономастичної термінології. Стверджується, що, хоча термінологічна інновація є невід’ємним і необхідним аспектом розвитку ономастичних студій, її надмірне або недостатньо обґрунтоване поширення може призвести до поняттєвої неоднозначності, термінологічної фрагментації та послаблення методологічної суворості.

Висновки ґрунтуються на корпусі ономастичних термінів, зібраних з огляду на їхні словотвірні моделі, сфери використання та ступінь, до якого їх запровадження відповідає ідентифікованій науковій потребі^¹. Дослідницький підхід поєднує лексикологічний аналіз із семантичною та прагматичною перспективами, що враховують внутрішню структуру термінів і їхню роль в ономастичній та ширшій науковій комунікації (пор. Harvalík, Valentová 2018: 55–56). Особливу увагу приділено розмежуванню моноремних неологізмів і описових синтагматичних утворень, а також впливу класичних і некласичних мовних ресурсів на творення термінів.

Дослідження сприяє визначенню меж термінологічної творчості в ономастиці, особливо у випадках, коли неологізування є непотрібним, недостатньо обґрунтованим або поняттєво нестабільним. У дослідженні також розглядається потреба стримувати надмірно фрагментовану термінологізацію сумнівних сукупностей назв, що позначають вузькоспеціалізовані категорії об’єктів, наприклад різні типи зоонімів, наданих певним видам тварин і комах, або надто спекулятивні ідеоніми, що стосуються різноманітних мистецьких і медійних продуктів. Завдяки цьому дослідження має на меті сприяти більш зваженому, критичному підходу до розвитку й оцінювання ономастичної термінології.

1. ОНОМАСТИЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ ЯК ЧАСТИНА ЛІНГВІСТИЧНОГО ТА КОГНІТИВНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Після усталення та адаптації до теорій і методів, що розвиваються в дослідженні власних назв і процесів найменування, ономастична термінологія становить відносно автономну наукову галузь, водночас у принципі залишаючись невід’ємною частиною лінгвістичної термінології (пор. Wolnicz-Pawłowska 2016: 38). Отже, її можна досліджувати в межах мовознавства та його основних аналітичних галузей, а також, певною мірою,

¹ Дослідження спирається на вибрані ономастичні та квазіономастичні глосарії й словники, зокрема Grundbegriffe der Namenkunde (GDN 1964), Lexique des termes utiles à l’étude des noms de lieux (LTUENL 1975), Słownik terminów używanych przy standaryzacji nazw geograficznych (STSNG 2014), Terminologia Onomastica (TON 2018), English-Romanian Dictionary of Name-related Terms (ERDNRT 2020), An Alphabetical Guide To The Language of Names Studies (GLNS 1996), A Dictionary of Ukrainian Onomastic Terminology (DUOT 2024), Slovenská onomastická terminológia (SOT 2024), List of Key Onomastic Terms (LKOT), а також інші новітні термінологічні джерела.

2

її теоретичних галузей. Як і будь-який інший термін, ономастичний термін є лексичною одиницею — від окремого слова до багатослівного виразу або синтагматичної структури, реалізованої в мовному вжитку.

Отже, він належить до сфери лінгвістичного дослідження та його підгалузей, зокрема лексикології, семантики, прагматики й когнітивної лінгвістики. Певний ономастичний термін, такий як gephyronym (< Gr. γεφύρα gephyra «міст»), що використовується для позначення власних назв мостів, може кодувати й передавати знання про світ. Він може вказувати на існування певного типу онімного об’єкта, ідентифікованого власними назвами (Šrámek 2003). З ономастичного, лінгвістичного та культурного погляду такі об’єкти можуть вимагати запровадження окремих (мета)ономастичних термінів (Gałkowski 2021). Однак існують і інші погляди, зокрема думка, що «типи власних назв слід визначати насамперед на основі властивостей самих назв, а не об’єктів, які вони позначають» (Włoskowicz 2018: 94^²).

2. МІЖДИСЦИПЛІНАРНІ ПЕРЕНЕСЕННЯ ТА РОЗШИРЕННЯ ОНОМАСТИЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ

Запропонований тут підхід ґрунтується на припущенні, що власні назви є релевантним об’єктом дослідження майже в усіх традиційних і сучасних галузях мовознавства. Це охоплює основні аналітичні сфери та поширюється на прикладніші галузі лінгвістичних досліджень, як-от соціолінгвістика, психолінгвістика, глотодидактика, перекладознавство й корпусна лінгвістика. Остання особливо виразно засвідчує ширший обсяг, потенціал і дослідницькі потреби ономастики. У конкретних дискурсивних, текстових або культурних контекстах власні назви потребують аналітичних рамок і методологічних стратегій, які за своєю суттю є міждисциплінарними й відповідно складнішими. Їхній обсяг виходить за межі гуманітарних наук і охоплює інші наукові дисципліни та прикладні сфери.

Ономастичну термінологію можна порівняти з термінологією більш об’єктно орієнтованих наук, наприклад тих, що описують географічні об’єкти, позначувані загальними та власними назвами. Загальну назву river, наприклад, якщо розглядати її як фізіографічне позначення, можна аналізувати поряд із власними назвами Neris або Vilija, які в литовському гідроніміконі функціонують як potamonyms (< Gr. ποταμός potamós «річка»), конкретно у сфері гідроніміки (пор. Hladký 2022: 322–323). Подібно до цього, видовий термін oak, засвідчений у різних мовах і представлений різними формами в ботанічній термінології, має свій ономастичний відповідник у власній назві Bartek, яка позначає конкретний дуб, визнаний природною пам’яткою у Свентокшиському воєводстві Польщі. З ономастичного погляду ця назва є прикладом деантропонімічної трансономізації^³ і належить до класу dendronyms (< Gr. δένδρον déndron «дерево»), тобто власних назв, наданих окремим деревам у природному ландшафті (пор. Bijak 2020: 75).

У топографії та, ширше, у культурних сферах можна розглянути численні терміни, похідні від географічного й геологічного підходу, розробленого Henri Dorion і Jean Poirier у їхньому французькому глосарії корисних термінів для назв місць (LTUENL 1975). Цю працю можна вважати раннім і впливовим орієнтиром для нової ономастичної термінології, що відображено в наступних лексикографічних збірниках східно- та південнослов’янських країн (див., наприклад, EBO 2010; SUOT 2012; пор. STSNG 2014).

Аналіз джерел, документів і тематичних глосаріїв свідчить, що включення неономастичних термінів до ономастики у вузькому значенні з подальшою їхньою науковою валідацією не є незвичним. І навпаки, численні визнані ономастичні терміни були й далі запозичуються іншими дисциплінами та ненауковими сферами.

^² Перекладено з польської автором.

^³ Деантропонімічна трансономізація означає процес, унаслідок якого особове ім’я, один із його варіантів або один із його основних компонентів переноситься до іншої ономастичної категорії та згодом позначає інший тип названого об’єкта.

3

Ці процеси є спонтанними й природними. Насправді ономастика не має виключного мандата регулювати питання найменування. У ненаукових сферах будь-яка така претензія була б значною мірою незрозумілою, особливо в контекстах, де «параономастична» термінологія^⁴ регулярно використовується для називання або кодування різноманітної промислової продукції чи в псевдонаукових практиках, таких як «ономантія», яка приписує особовим іменам гадане походження та суб’єктивні психологічні значення.

2.1. Комерційне найменування та прикладна ономастика: випадок взаємного впливу

Міждисциплінарний характер комерційних назв (словесних товарних знаків) уже кілька десятиліть привертає увагу ономастів, лінгвістів та інших фахівців (див. Sjöblom 2014). Хоча ця сфера видається дещо віддаленою від ономастики у вузькому значенні, вона залишається предметом постійного інтересу ономастики та, відповідно, маркетингу, особливо щодо адміністративного регулювання процесів найменування.

В ономастиці, точніше в хроматономастиці, комерційні назви, надані продуктам, виробникам або суб’єктам господарювання, розглядаються або як pragmonyms, або як pragmatonyms (< Gr. πρᾶγμα pragma «річ, об’єкт, діяльність»), або як ergonyms (< Gr. ἔργον ergon «робота»), а на загальнішому рівні — як marketing chrematonyms або markonyms (< Germ. mark «знак»), що позначають бренди^⁵. Бренд розуміється як розпізнавальний знак, пов’язаний із певним суб’єктом господарювання та його власником. Тому він охороняється як матеріальний та інтелектуальний актив, що охоплює лінгвістичні, графічні, а іноді й мультимодальні елементи.

2.2. Подвійна природа ономастичної термінології: вузька та широка сфери

Основна класифікація традиційної та нової ономастичної термінології визначається лінгвістичними стратегіями, використаними під час її формування, і ґрунтується на її подвійній природі. З одного боку, існує вузька термінологія, специфічна для ономастичних досліджень та їхніх об’єктів. З іншого боку, широка термінологія має міждисциплінарний характер і перебуває під впливом інших дисциплін, а також культурних і природних явищ. Вона слугує як для опису різноманітних галузей знань, так і як когнітивний інструмент концептуалізації та інтерпретації природних і культурних явищ.

Навіть найсуворіше визначений ономастичний термін і поняття, що лежить в його основі, можна вважати такими, що мають широке міждисциплінарне застосування, і навпаки. Наприклад, термін hodonym (< Gr. ὁδός hodós «шлях») використовується не лише в ономастиці, а й у певних інфраструктурних контекстах. Подібно до цього, термін poetonym (< Gr. ποιητός poiētos «створений, виготовлений») виник у літературознавстві, а згодом був запозичений літературною ономастикою і паралельно іншими галузями ономастики, у яких реалізується творчий потенціал назв. Такий розвиток спричинив появу спеціалізованіших категорій літературних власних назв у конкретних культурних сферах, зокрема утворень anthropoetonyms, topo poetonyms, mythopoetonyms, theopoetonyms and zoopoetonyms (пор. Graf 2020: 125).

^⁴ Параономастична термінологія охоплює поняття й терміни, розташовані на периферії ономастичного дослідження. Вона охоплює міждисциплінарні поняття, релевантні для вивчення назв, а також спекулятивні, нестандартні або науково необґрунтовані конструкти, що імітують ономастичну концептуалізацію, залишаючись відірваними від усталених теоретичних і методологічних засад.

^⁵ Докладніше про термін markonym та його еквіваленти або варіанти (наприклад, firmonyms або logonyms) див. A. Gałkowski (2022).

4

3. ЛІНГВІСТИЧНІ СТРАТЕГІЇ ФОРМУВАННЯ МЕТАОНОМАСТИЧНИХ ТЕРМІНІВ: МОНОРЕМНІ НЕОЛОГІЗМИ ТА ОПИСОВІ МОДЕЛІ

Серед лінгвістичних стратегій, що лежать в основі як вузької, так і широкої ономастичної термінології, з особливою увагою до метаономастичних утворень, можна виокремити три основні групи словотвірних прийомів. Це прийоми, що уможливлюють термінологічну ідентифікацію «назв назв», «назв сукупностей назв» і «назв підрозділів ономастичних досліджень».

Група |1| → Творення конвенційних моноремних (синтетичних) термінів відповідно до усталених принципів формування ономастичних термінів (наприклад, limnonym, limnonymy, limnonomastics; limnonymic and limnomanostatic < Gr. λίμνη límnē «озеро»).

Група |2| → Творення описових термінів у межах номінальної поліремної (аналітичної) моделі (в англійській мові, зазвичай: клас онімних об’єктів + name/denomination або name/denomination + of + клас онімних об’єктів). Ця модель має аналогічні реалізації в різних мовах. Приклади: Eng. lake names або names of lakes = Pol. nazwy jezior = Lith. ežerų pavadinimai тощо. Споріднену модель репрезентують конструкції, що складаються з ключового терміна, як-от onymy, anthroponymy, toponymy, urbanonymy тощо, за яким іде комплемент, наприклад Eng. urbanonymy of Vilnius = Pol. urbanonimia Wilna = Lith. Vilniaus urbanonimija.

Група |3| → Творення описових термінів у межах прикметникової синтагматичної моделі (ключовий термін: onym, onymy або onomastics + відносний прикметник). Прикметник може позначати клас онімних об’єктів або вказувати на просторову, часову, історичну, культурну, мовну чи дискурсивну референцію. Приклади: Lithuanian names, Lithuanian onymy, та Lithuanian onomastics.

Група |1| репрезентує тип однослівного неологізму, заснованого на складанні, що зазвичай охоплює два лексичні компоненти або форманти, а рідше — три. Наприклад, двоелементний композит hagionym (< Gr. ἅγιος hágios «святий») можна проаналізувати як hagio + onym, тоді як триелементний композит hagiotoponym складається з hagio + topo + onym. В останньому випадку структуру також можна інтерпретувати як двоелементний композит: hagio + toponym.

Початковий компонент зазвичай функціонує як префікс із семантично детермінувальною та диференційною роллю. Однак другий компонент не можна класифікувати як суфікс у традиційному розумінні, попри наявність певних суфіксоподібних властивостей. Під час творення неологічних метаономастичних термінів складові форманти мають складний морфологічний статус, поєднуючи афіксальні й тематичні компоненти — інакше кажучи, функціонують і як зв’язані елементи, і як основи.

Численні терміни, визначені в групі |1|, становлять значний резерв спеціалізованих технічних утворень. Проте проблема полягає не лише в їхній кількості, а й у якості, про що свідчить наявність дублетів і триплетів, заснованих на латинських, грецьких, а іноді й інших мовних джерелах. Ця варіативність перешкоджає термінологічній уніфікації як на національному, так і на міжнародному рівнях.

Ці утворення є показовими прикладами лексичної інновації, що часто виникає внаслідок індивідуальних спроб утворити нові терміни. Після запровадження в науковий дискурс вони мають тенденцію зберігатися й циркулювати за межами безпосередньої сфери ономастичних досліджень. Такі явища ілюструють дублети в польській ономастичній термінології, наприклад speleonim (< Gr. σπήλαιον spélaion «печера, грот») і *kawonim [sic!] (< Lat. cavus, cava «печера»), які обидва позначають назви печер. Іншим польським прикладом є пара hodonim і *wianim, що позначають назви шляхів як у міському, так і в сільському просторі. Термін *wianim (< Lat. via «дорога» або «вулиця») зазвичай пов’язують із позаміськими територіями, зокрема гірськими

5

стежками⁶. Триплети можна спостерігати також у міжнародній термінології. Наприклад, для позначення назв сіл використовуються comonym (< Gr. κώμη kṓmē «село»), viconym (< Lat. vicus «село») та ruronym (< Lat. rus «село», ruralis «сільський»).

Групи |2| та |3|, своєю чергою, охоплюють багатослівні фразеологічні утворення, що складаються з двох або більше елементів. Зазвичай один із них функціонує як ключовий ономастичний термін, тобто стрижневий елемент, наявний також у композитах групи |1|, зокрема name, denomination, onym, onymy, or onomastics. Інші елементи виконують роль семантичних модифікаторів, визначаючи обсяг відповідних термінологічних і поняттєвих категорій, наприклад names of Lithuanian cities or Baltoslavic hydronymy.

4. МЕЖІ ОНОМАСТИЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ ТА ЇЇ ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНІ ВИМІРИ

Одне з можливих заперечень стосується термінів, що визначають конкретні референтні сфери, як-от територію, часові межі, характеристики індивідів або соціальних спільнот і формальні мовні ознаки. У випадку груп |2| і |3| описові терміни зазвичай мають вужчий обсяг. Це порушує питання, чи є їхній термінологічний статус слабшим, ніж статус загальніших описових виразів або узагальнювальних однослівних форм, характерних для групи |1|, лише тому, що вони містять атрибутивні елементи, які конкретизують їхню референцію.

Це риторичне питання може спонукати до ширших роздумів про обсяг ономастичної та наукової термінології (пор. Włoskowicz 2018). Хоча структурні форми певної сукупності термінів відносно легко ідентифікувати, визначити їхні межі та поняттєвий зміст значно складніше. Можна виокремити перехідну або пограничну зону, до якої можуть належати назви міської чи позаміської інфраструктури, наприклад мостів або тунелів. Хоча їх часто класифікують як годоніми, вони залишаються термінологічно нестабільними. Відповідні категорії не завжди послідовно розмежовуються в ономастичних системах, розташовуючись на межі між усталеними класифікаціями та їхніми модифікованими варіантами.

Варто наголосити, що така термінологічна категоризація, яка залежить від природної або культурної типології референтів, відображає межову чи проміжну зону ономастичної термінології й водночас виявляє істотні ознаки власних назв. Хоча пропріальний статус певної назви іноді може бути спірним, існування відповідного онімного об’єкта не викликає сумнівів. У принципі, будь-яка матеріальна чи нематеріальна сутність, зокрема уявна, може бути позначена власною назвою. Отже, назви цих сутностей стають об’єктами ономастичного інтересу, мотивуючи пошук належних категоризаційних рішень в ономастичній термінології.

Сукупність усталених і нових ономастичних термінів становить лексику того, що можна назвати «ономастичною мовою»: термінологічну мережу, специфічну для різних галузей ономастичного дискурсу. Цей дискурс має значний потенціал до розширення й поглинання термінології, що безпосередньо впливає на ясність та ефективність ономастичних і неономастичних текстів. Хоча термінологічне опрацювання може підвищувати точність опису, надмірне розростання термінології може знижувати прозорість і перешкоджати ширшому розумінню.

5. ЧИТАБЕЛЬНІСТЬ, НАУКОВИЙ ПРЕСТИЖ ТА ІЛЮЗІЯ ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ ВИШУКАНОСТІ

Терміни, утворені за моделями в групах |2| і |3|, загалом мають вищий ступінь читабельності та ясності, ніж неологічні утворення в групі |1|. The

⁶ Обидва терміни, *kawonim і *wɪanim, є незвичними (засвідчені в Mazurski 2015). Останній, зокрема, є недостатньо обґрунтованим гібридним утворенням, у якому від елемента onim (= onym) збережено лише сегмент -nim (= -nym), доданий до латинської основи via.

6

Останні часто створюють враження наукової вишуканості й, відповідно, підвищують сприйману важливість об’єктів, які піддаються найменуванню або іншим ономастичним процесам.

5.1. Псевдоономастичне розростання: надмірна неологізація та проблематична категоризація

Проблема надмірної й неконтрольованої неологізації в сучасній ономастичній термінології особливо очевидна в зоономастиці, де термінологічні реєстри часто розширюються швидше, ніж їх можна емпірично та функціонально обґрунтувати. Ця тенденція виявляється в лексикографічних спробах дедалі точніше класифікувати власні назви, пов’язані з тваринами.

Нещодавній глосарій української ономастичної термінології Олени Карпенко та Валерії Неклесової (DUOT 2024) містить широкий спектр зоономастичних термінів, багато з яких мають сумнівну корисність і дискурсивну цінність. Водночас деякі з цих термінів спираються на попередні спроби запровадити зоономастичну термінологію в українську та слов’янську ономастику (див. SUOT 2012) і відповідають визнаним у дисципліні категоріям, наприклад tauronym «назва бика» та hipponym «назва коня», які обидва є широко прийнятими та функціонально обґрунтованими^⁷

Інші утворення, зокрема *vacon​​ym «назва корови» та *capronym або *caponym [sic!] «назва кози», розширюють цю модель із різним ступенем послідовності. Ця тенденція також стосується понять на кшталт *vulponym «назва лисиці», *tigronym «назва тигра», *psittaconym «назва птаха» або testudonym «назва черепахи» (DUOT 2024: s.v.). Вони порушують питання щодо їхнього обсягу та функціонального обґрунтування. Імовірно, деякі з цих термінів створено для позначення сукупностей назв, наданих тваринам, яких утримують у домашніх або контрольованих умовах.

В інших випадках, як-от із *termitonym «назва терміта або мурашки», *muskon​​ym [sic!] «назва мухи» або *arachnonym «назва павука» (DUOT 2024: s.v.), емпірична основа та реальна застосовність залишаються недостатньо обґрунтованими. Точніше кажучи, це обговорення не стосується таксономічних видових назв. Зазвичай їх охоплюють ширші лексичні категорії. Приклади найменування комах (пор. *insectonym), серед них термітів, мурашок, мух і павуків, видаються рідкісними та контекстно зумовленими й трапляються переважно в медійних продукціях і літературних текстах.

Хоча явища такого типу іноді можна розглядати як маргінальні або анекдотичні, їхнє представлення в DUOT (2024) вказує радше на систематичну тенденцію, ніж на ізольовані випадки. Багато запропонованих термінів є результатом недостатньо контрольованих процесів лексичного творення, особливо коли йдеться про використання й адаптацію грецьких або латинських формантів, які не завжди застосовують послідовно або лінгвістично належно вмотивовано.

Розростання такого типу псевдоономастичної термінології може мати негативні наслідки для ономастики, мовознавства та ширшої сфери наукового дискурсу. Воно вносить непослідовність і підриває термінологічну прозорість. Ці проблеми поширюються й на інші лексикографічні праці. Наприклад, численні терміни, вигадані Adrian Room у GLNS (1996), викликають подібні сумніви щодо їхнього концептуального підґрунтя та наукової легітимності^⁸

5.2. Концептуальні та семантичні ризики в термінологічних інноваціях

Центральна проблема в цьому типі термінологічної роботи та у введенні окремих термінів для розв’язання конкретних дослідницьких завдань полягає не у їхній формальній структурі, а в їхньому раціональному й концептуальному обґрунтуванні. Запровадження нових термінів часто передбачає

^⁷ Термін tauronym має синонім: *boonym (пор. італ. boonimo, TON 2018: s.v.).

^⁸ Обговорення сумнівної наукової цінності GLNS (1996) див. у L. Zgusta (1998) та A. Gałkowski (2021).

7

формування категорій, чинність яких в ономастиці або суміжних дисциплінах може вважатися проблематичною.

Показовим прикладом є *erotonym, який визначається як «назва або форма звертання, що її коханий чи кохана невимушено або регулярно вживає щодо коханої людини, або близький друг щодо іншого» (GLNS 1996: 37–38). Тут семантичний обсяг грецького слова ἔρως eros «кохання» розширено, щоб охопити додаткові культурні асоціації. З ономастичного погляду, однак, позначене явище точніше можна описати за допомогою усталених категорій, таких як особові імена пестливого або інтимного характеру, тобто гіпокористичні, метафоричні чи метонімічні форми.

Ця модель очевидна в низці новозапропонованих термінів у DUOT (2024), зокрема *vitonym (< лат. vita «життя»), який визначається як «власна назва живої істоти». Це новоутворення фактично дублює традиційне розрізнення в міжнародній ономастиці: термін на грецькій основі bionym, протиставлений abionym, уживається вже кілька десятиліть^⁹. Подібно, термін tovaronym, утворений від лексичної основи, наявної в різних слов’янських мовах (напр., укр. товар, пол. towar, що означає «продукт» або «товар»), визначається як «підтип прагматоніма, хрононіма, власна назва торгової марки» (DUOT 2024: 86). У такій інтерпретації і етимологічна мотивація, і концептуальне позиціювання терміна відхиляються від традиційних моделей міжнародної ономастичної термінології.

5.3. За межами класичного коду: гібридизація та термінологічна нестабільність

Як зазначено в групі |1|, нові метаономастичні терміни зазвичай утворюються навколо керівного компонента, тобто тематичної основи, що стосується названого об’єкта й походить переважно з класичної мовної спадщини, найчастіше грецької та, рідше, латинської. Іноді ці утворення також містять елементи, запозичені із сучасних мов, таких як французька або англійська. Наприклад, *perfumonym «назва парфумів» (словац. *perfumonymum < англ. perfum або parfumonymum < фр. parfum; див. Molnárová 2021; Kolenčíková 2023; пор. Odaloš 2022: 373) або *skionym «назва гірськолижного курорту» (словац. skionymum < англ. ski; див. Wachtarczyková 2012), а також інші некласичні основи, як показує *tovaronym (пор. supra).

У межах цієї схеми прийнятність форм на кшталт *brendon​​ym [sic!] (DUOT 2024: 24), яку використовували як синонім широко усталеного й міжнародно визнаного терміна brand name, є вкрай спірною. Термін *brendon​​ym (recte brandonym?) походить від фонетичної адаптації українського брендове ім’я / брендонім «назва бренду», проте його перенесення в англійську мову нехтує усталеними орфографічними нормами. У такій формі термін навряд чи буде прийнятий у науковому вжитку. Конструкції цього типу важко узгодити з конвенціями ономастичної термінології, де термінологічні інновації зазвичай ґрунтуються на греко-латинських моделях і теоретично обґрунтованій ономастичній мотивації. Їх використання все ж може бути виправданим у міждисциплінарних або пов’язаних із брендингом контекстах, де діють інші моделі найменування та комунікативні пріоритети.

Іншим прикладом є термін *schoolonym, теоретично утворений від гр. σχολή scholē «школа», проте такий, що демонструє гібридну орфографію, яка поєднує класичні та англійські елементи (DUOT 2024: 79). Визначення цього терміна є концептуально проблематичним, оскільки йому надаються два різні й несумісні тлумачення: з одного боку, *schoolonym пояснюється як «підтип архітектуроніма, урбаноніма [sic!], мікротопоніма, власна

^⁹ В OSTSO (1983) ці два терміни посідають найвищий рівень термінологічної системи. Вони становлять дві її основні гілки й слугують загальними гіперонімами для всіх підпорядкованих понять: bionyms — це власні назви, що позначають живих істот і біологічні сутності, тоді як abionyms — власні назви, що позначають неживі природні об’єкти, артефакти та явища.

8

назва освітньої установи», а з іншого — як «підтип ергоніма, група людей, які там працюють» (там само). Ця дефініційна неоднозначність підриває когерентність і послідовність покладеної в основу категоризації.

6. МЕЖІ НЕСТРИМНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ

Термінологічній творчості притаманні внутрішні межі. Це найочевидніше тоді, коли новоутворені терміни не лише порушують внутрішню когерентність певної мовної традиції, а й перешкоджають їхній переносимості між мовами через переклад або адаптацію.

Як сучасна lingua franca наукової комунікації, англійська мова особливо піддається такій діяльності, що спирається на довільно сконструйовані значення. Однак це не означає, що англійська мова може безумовно приймати всі моделі термінологічних інновацій, навіть коли лексичний матеріал, використаний у термінологічних утвореннях, походить із класичних та міжнародних джерел. Новоутворення, некритично введені в міжнародний обіг, переважно неносіями мови, які прагнуть універсалізувати локально зумовлені моделі, часто виявляються концептуально та структурно непереконливими, навіть коли стосуються явищ, відкритих для легітимного наукового дослідження.

Нові публікації молодших науковців часто спираються на недостатньо розроблені концептуалізації, що призводить до ad hoc розростання псевдоономастичних термінів. Наприклад, у дослідженні Tetiana Khadzhylii (2024) ideonym функціонує як надпорядкована категорія назв творчих творів людини (пор. SOT 2024: 145), але далі поділяється на дедалі більш індивідуалізовані класи та підкласи. У цій класифікації *artionym включено як конкретніший клас назв, що стосуються творів мистецтва. Своєю чергою, *imageonym (пор. *imagonym [sic!] у DUOT 2024: s.v.) розглядається як подальша підкатегорія, що охоплює назви, пов’язані з візуальними репрезентаціями. Цю сферу додатково поділено на низку вужче визначених понять, позначених термінами, що спираються на англійські або міжнародні лексичні основи (пор. *pictonyms, *graphiconyms, *engravionyms, *sculpturonyms, *icononyms, *photoonyms, *bouquetonyms, *filmonyms, *scenonyms, or *hemronyms, Khadzhylii 2024: 29–30). Таке розширення термінологічного інвентарю є зловживанням принципом термінологічної економії та нехтуванням необхідною методологічною стриманістю в ономастиці, що призводить до надмірного й недостатньо обґрунтованого розростання (мета)ономастичних термінів.

ЗАКЛЮЧНІ ЗАУВАЖЕННЯ

Попри розглянуті вище концептуальні та методологічні застереження, інноваційні термінологічні рішення можуть сприяти консолідації понять, пов’язаних із нововиявленими ономастичними явищами, і вдосконаленню наявних аналітичних рамок. Тому цей аналіз не слід тлумачити як заперечення термінологічних інновацій як таких. Радше він підкреслює потребу в більшій обережності під час створення (мета)ономастичних термінів, коли усталені описові позначення вже забезпечують адекватну, прозору та функціонально ефективну альтернативу.

Надмірне й неконтрольоване розростання нових термінів, часто формально непослідовних або позбавлених достатньої раціональної мотивації, є істотним джерелом термінологічної та методологічної нестабільності. Особливо схильними до цієї тенденції є утворення на основі елементів, запозичених із сучасних мов, які послаблюють системну когерентність і знижують концептуальну прозорість, водночас посилюючи термінологічну непрозорість і сприяючи неконтрольованому розширенню конструкцій «термін—поняття», пристосованих до конкретних цілей.

Отже, такі розробки можуть призвести до концептуальної нестабільності в ономастичних дослідженнях, наражаючи дисципліну на критику з боку суміжних галузей, які опікуються стандартизованими, міжнародно скоординованими термінологічними системами. Тому збалансований підхід до

9

термінологічних інновацій є необхідним для збереження достовірності та наукової доброчесності ономастичного дискурсу.

СКОРОЧЕННЯ

Eng. – англійська; Fr. – французька; Germ. – германська; Gr. – грецька; Lat. – латинська; Lith. – литовська; Pol. – польська; Sk. – словацька; Ukr. – українська

REFERENCES

Bijak Urszula 2019: Polska terminologia onomastyczna. Ku harmonizacji systemu [Polish Onomastic Terminology. Towards the Harmonisation of the System]. – Konwergencje a divergence w proprialnej sferze, eds. A. Chomová, J. Krško, I. Valentová, Bratislava: Veda, 44–52.

Bijak Urszula 2020: Rozwój polskiej terminologii toponomastycznej [The Development of Polish Toponomastic Terminology]. – Ze studiów nad nazwami własnymi. Terminologia. Teoria i metodologia badań. Zagadnienia nazewotwórstwa, eds. A. Siwiec, I. Domaciuk-Czarny, M. Kojder, Lublin: Wydawnictwo UMCS, 47–54.

DUOT 2024: A Dictionary of Ukrainian Onomastic Terminology, O. Karpenko, V. Neklesova, Sumy: University Book.

EBO 2010: Enciklopediya na balgarskata onomastika [Encyclopedia of Bulgarian Onomastics], T. Balkanski, K. Tsankov, Veliko Tarnovo: Faber.

ERDNRТ 2020: English–Romanian Dictionary of Name-related Terms / Dicționar englez-român de termeni referitori la nume, N. N. Morărașu, Cluj–Napoca: Casa Cărții de Știință.

GDN 1964: Grundbegriffe der Namenkunde [Basic Notions of Onomastics], T. Witkowski, Berlin: Akademie Verlag.

Gałkowski Artur 2021: Terminologiczne osobliwości wśród metanazw onomastycznych w obszarze francuskim, angielskim i włoskim [Metaonomastic Terminological Peculiarities in the French, English and Italian Linguistic Areas]. – Onomastica 65, 55–74. DOI: https://doi.org/10.17651/ONOMAST.65.2.4.

Gałkowski Artur 2022: Markonimy jako operatory taksonomiczne w terminologii (chremat)onomastycznej [Markonyms as Taxonomic Operators in (Chremato)onomastic Terminology]. – Onomastica 66, 299–311.

Gałkowski Artur 2024: Kilka spostrzeżeń na temat stanu i interdyscyplinarności terminologii onomastycznej [Some Remarks on the State and Interdisciplinarity of Onomastic Terminology]. – Acta Universitatis Lodziensis. Folia Linguistica 58(1), 9–28. DOI: https://doi.org/10.18778/0208-6077.58.1.02.

Gałkowski Artur 2025: Towards a Cognitive-Lexicological Approach to Onomastic Terminology: Cross-Linguistic Insights from English, Italian, Polish, and Slovak. – Lege Artis. Language Yesterday, Today, Tomorrow 10(2), 54–72. DOI: https://doi.org/10.34135/lartis.25.10.2.04.

GLNS 1996: An Alphabetical Guide To The Language of Names Studies, A. Room, Lanham, Md.: Scarecrow Press.

Graf Magdalena 2020: Pogranicze nauk – terminologiczne dylematy onomastyki literackiej [At the Boundaries of Disciplines: Terminological Dilemmas of Literary Onomastics]. – Ze studiów nad nazwami własnymi. Terminologia. Teoria i metodologia

10

badań. Zagadnienia nazwotwórstwa, eds. A. Siwiec, I. Domaciuk-Czarny, M. Kojder, Lublin: Wydawnictwo UMCS, 119–130.

Harvalík Milan, Valentová Iveta 2018: The Current State and Perspectives of Onomastic Terminology. – Onomastica Uralica 14, 53–63.

Hladký Juraj 2022: O používaní základných hydronomastických termínov a možnostiach ich zosúladenia [On the Use of Basic Hydronomastic Terms and the Possibilities of Their Harmonization]. – Onomastica 66, 313–328.

Khadzhylii Tetiana 2024: Denotative-Nominative Classification of English Pictonyms. – Progress. Journal of Young Researchers 15, 25–33. DOI: https://doi.org/10.26881/prog.2024.15.02.

Kolenčíková Natália 2023: Synchronic Models and Modelling in Perfume Names. – Onomastics in Interaction With Other Branches of Science 3: General and Applied Onomastics, Literary Onomastics, Chrematonomastics Reports. Proceedings of the 27th International Congress of Onomastic Sciences, eds. U. Bijak, P. Swoboda, J. B. Walkowiak, Kraków: Wydawnictwo UJ, 463–476. DOI: https://doi.org/10.4467/K7478.47/22.23.17749.

LKOT: List of Key Onomastic Terms, ICOS. Internet Access: https://icosweb.net/publications/onomastic-terminology/.

LTUENI. 1975: Lexique des termes utiles à l’étude des noms de lieux [Lexicon of Useful Terms for the Study of Place Names], H. Dorion, J. Poirier, Québec: French and European Publications Inc.

Mazurski Krzysztof R. 2015: Refleksy linii granicznych w sudeckiej toponimii [Reflexes of Borderlines in Sudetic Toponymy]. – Rocznik Jeleniogórski 47, 33–43.

Molnárová Patrícia 2021: Podporujú parfémy stereotypy? Jazykový obraz muža a ženy v reflexii vlastných mien parfémov [Do Perfumes Support Stereotypes? Linguistic Image of Men and Women in the Reflection of Perfume Names]. – Jazyk a kultúra 45/46, 70–79.

Odaloš Pavol 2018: Tradícia a dynamika onomastickej terminológie a terminológia onomastických škôl [Tradition and Dynamics of Onomastic Terminology and the Terminology of Onomastic Schools]. – Onomastyka – neohumanistyka – nauki społeczne, eds. U. Bijak, H. Górny, M. Magda-Czekaj, Kraków: Instytut Języka Polskiego PAN, 379–394.

Odaloš Pavol 2022: Syntetická sústava slovanskej onomastickej terminológie (variantná podoba) [Synthetic System of Slavic Onomastic Terminology (Variant Form)]. – SŁOWO. Studia językoznawcze 13, 361–377.

OSTSO 1983: Osnoven sistem i terminologija na slovenskata onomastika. Osnovnaâ sistema i terminologija slavânskoj onomastiki. Grundsystem und Terminologie der slawischen Onomastik [Basic System and Terminology of Slavic Onomastics], eds. F. Bezlaj, M. V. Birylo, V. Blanár, H. Jentsch, M. Karaś, V. Mihaljović, V. N. Nimčuk, L. Nezbedová-Olivová, K. Oliva, N. V. Podolskaja, A. V. Superanskaja, P. Šimunović, V. Šmilauer, B. Vidoeski, T. Witkowski, J. Zaimov, Skopje: Makedonska akademija na naukite i umetnostite.

Sjöblom Paula 2014: Commercial Names and Unestablished Terminology. – Els noms en la vida quotidiana. Actes del XXIV Congrés Internacional d’ICOS sobre Ciències Onomàstiques. Secció 1 / Names in Daily Life. Proceedings of the XXIV International Congress of Onomastic Sciences. Section 1, eds. J. Tort i Donada, M. Montagut i

11

Montagut, Barcelona: Generalitat de Catalunya, Departament de Cultura, direcció General de Política Lingüística Onomàstica, 92–98. DOI: https://doi.org/10.2436/15.8040.01.12.

SOT 2024: Slovenská onomastická terminológia [Slovak Onomastic Terminology], I. Valentová, J. Hladký, A. Závodný, M. Imrichová, Ľ. Králik, M. Harvalík, A. Gałkowski, U. Bijak, J. Bauko, Bratislava, Trnava: VEDA – Typi Universitatis Tyrnaviensis.

STSNG 2014: Słownik terminów używanych przy standaryzacji nazw geograficznych [Dictionary of Terms Used in the Standardization of Geographical Names], transl. M. Łukasik, Warszawa: GUGiK (Glossary of Terms for the Standardization of Geographical Names, ed. N. Kadmon, New York: United Nations, 2002).

SUOT 2012: Slovnyk ukrajinsʹkoji onomastyčnoji terminolohiji [Dictionary of Ukrainian Onomastic Terminology], D. Bučko, N. Tkačova, Kharkiv: Ranok–NT.

Šrámek Rudolf 2003: Tematizace slovanské onomastické terminologie [Thematization of Slavic Onomastic Terminology]. – Metodologia badań onomastycznych, ed. M. Biolik, Olsztyn: Ośrodek Badań Naukowych im. W. Kętrzyńskiego w Olsztynie, 31–42.

TON 2018: Terminologia onomastica [Onomastic Terminology]. – AVSI. Archivio per il vocabolario storico italiano 1, E. Caffarelli, C. Gagliardi, 11–54. DOI: https://doi.org/10.30453/042.

Wachtarczyková Jana 2012: Povaha a podoba názvov lyžiarskych stredísk na Slovensku [The Nature and Form of the Names of Ski Resorts in Slovakia]. – Jednotlivé a všeobecné v onomastike, ed. M. Ološtiak, Prešov: Prešovská univerzita v Prešove, 313–330.

Włoskowicz Wojciech 2018: O pojęciach, systemach pojęciowych i terminologii onomastycznej [On Concepts, Conceptual Systems and Onomastic Terminology]. – Onomastica 62, 73–98.

Wolnicz-Pawłowska Ewa 2016: Terminologia onomastyczna w tradycji badawczej i praktyce normalizacyjnej [Onomastic Terminology in Research Tradition and Standardisation Practice]. – Onomastica 60, 37–46.

Zgusta Ladislav 1995: Systematická terminologie onomastiky [Systematic Terminology of Onomastics]. – Acta Onomastica 36, 262–272.

Zgusta Ladislav 1998: The Terminology of Name Studies (in Margine of Adrian Room’s Guide to the Language of Name Studies). – Names 46(3), 189–203. DOI: https://doi.org/10.1179/nam.1998.46.3.189.

12