АУШРА РІМКУТЕ

Інститут литовської мови

НОРМУВАННЯ РЕЛІГІЙНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ У «МАЛОМУ КАТЕХИЗИСІ ДЛЯ ДІТЕЙ» КАНОНІКА ЮОЗАСА ЛАУКАЙТІСА

До 100-річчя комісії з молитов

Juozas Laukaitis (1873–1952) – vienas svarbiausių XX a. pradžios lietuvių bažnytinės kalbos gaivintojų, puoselėtojų ir religijos terminijos normintojų. Į šį darbą jis įtraukė kunigus Alfonsą Petrulį ir Adomą Jakštą-Dambrauską, su kuriais beveik dvejus metus taisė poterių kalbą, kiek galėdami stengėsi apvalyti svarbiausių maldų tekstus nuo svetimybių ir keisti jas lietuviškais žodžiais. 1909 metais į Seinus susirinkę garsiausi ano meto kalbininkai – Jonas Jablonskis, Kazimieras Būga, Juozas Balčikonis ir Jurgis Šlapelis, kartu su J. Laukaičiu ir kitais kunigais per porą mėnesių apsvarstė daug pagrindinių lietuvių kalbos gramatikos ir rašybos taisyklių, sutvarkė svarbesnių lietuviškų maldų, giesmių, litanijų kalbą, patvirtino kai kuriuos religijos terminus. Vad(in)amosios Poterių komisijos nelengvo ir kruopštaus darbo rezultatai pirmą kartą buvo paskelbti 1909 m. 9-ame Vadovo numeryje.

Голова комісії з молитов, священник Й. Лаукайтіс був ревним захисником мови виправлених молитов. Після появи несприятливої критики він доволі різко відповів на статтю Йонаса Тоторайтіса «Нові молитви» (Помилки комісії з молитов), у якій порушувалося питання, чи «варваризми вже незрозумілі, і чи вони вже ні в якому разі не можуть залишитися в молитвах? <...> Може, Комісія вважає, що одним помахом руки вирве й викорчує з литовського серця та духу стару форму, а на її місці запровадить нову — так, як навесні вилами, лопатами¹, кілками й жердинами виривають у саду із землі старий дуб, а на його місце встромляють молоденьку яблуньку, про яку ще невідомо, чи приживеться?» (Totoraitis 1909: 296)². У статті «Доктору Йонасу Тоторайтісу (Щодо виправлення молитов)» Й. Лаукайтіс писав: «Той, хто читав промови Пуришкевича в Російській думі на захист старого державного устрою, у статті „Нове молитвослів’я“ в „Вадовасі“ може впізнати литовського Пуришкевича, тільки

¹x лопат – лопата (LKŽ_e).

²Мова цитат у статті не виправляється.

A. RIMKUTĖ. Kunigo Juozo Laukaičio Mažojo Katekizmo vaikeliams religijos terminų norminimas

59

на іншому ґрунті — у житті — застарілого, невдалого перекладу найвеличніших молитов»; а комісія з молитов працює так, як уміє і знає (Laukaitis 1909^d: 415).

Діяльність із відродження литовської національної свідомості Й. Лаукайтіс розпочав ще під час навчання в Сейненській духовній семінарії. Він належав до таємного гуртка литовських кліриків (певний час був його керівником), який прагнув відродити рідну мову та поширювати литовську пресу. Канонік Й. Вайлокайтіс 1910 року у джерелі писав, що Й. Лаукайтіс черпав знання литовської мови у єпископа Антанаса Баранаускаса, «з того джерела пізнання скарбів нашої прекрасної мови», і знав її так добре, що «сьогодні в Сувалкії йому немає рівних» (Vailokaitis 1910: 422). Очевидно, тому, коли в 1904–1905 навчальному році в Сейненській семінарії почали викладати литовську мову, Й. Лаукайтіс став першим викладачем литовської мови. Активна діяльність «професора³ каноніка Й. Лаукайтіса не подобалася сполонізованим викладачам семінарії. Його називали «литвоманом», хоча Лаукайтіс був толерантним до всіх і в національному, і в політичному, і в релігійному аспектах» (Vaičiūnas 1996: 8).

Й. Лаукайтіс був одним із засновників товариства святого Казимира, створеного 1905 року в Каунасі для видання християнської літератури. Того ж року він також очолив засноване видавниче товариство «Лаукайтіс, Дваранаускас, Наряускас і Ко», редагував газети й журнали, писав статті, перекладав литовською мовою гімни, псалми та художню літературу. Він редагував тижневик християнських демократів «Джерело» (перші три номери підписав ім’ям Казимираса Прапуолениса⁴, а з 4-го до 22-го — власним ім’ям, пізніше передав редагування Юозапасу Вайлокайтісу), а також був ініціатором видання «Джерельце» (1906), призначеного для навчання дітей литовської мови. Восени 1908 року почав виходити щомісячний журнал для католицьких священників «Вадовас»⁵, у якому правильною мовою публікували проповіді й мовні поради. Його засновником також був Й. Лаукайтіс. Крім того, він написав кілька гімнів і катехизис «Малий катехизис для дітей». За словами Пранаса Скарджюса, Й. Лаукайтіс «є одним із небагатьох наших духовних осіб, який упродовж усього життя багато дбав про вдосконалення литовської писемної, насамперед церковної, мови. Він не був

³ Й. Лаукайтіс із 1902 року (після смерті єпископа Антанаса Баранаускаса) був професором Сейненської духовної семінарії.

⁴ Дивний збіг — Й. Лаукайтіс підписувався ім’ям каноніка Казимираса Прапуолениса (1858–1933), який жив у той час і був громадським діячем та працівником преси. Канонік допоміг отримати дозвіл на видання газети «Джерела» і, як зазначено в книжці «У вирі боротьби за литовську самобутність: Вільнюський і Сейненський краї наприкінці XIX — на початку XX століття», «певний час називав себе її редактором». Він також долучився до видання «Вадоваса». Підписувався різними псевдонімами (Kairiūkštytė, Gudonytė 2009: 223).

⁵ «Вадовас» виходив до 1914 року. До дванадцятого номера його редагував Й. Лаукайтіс, а згодом — Юстинас Стаугайтіс.

60

KALBOS KULTŪRA | 82

…якийсь освічений фахівець-мовознавець, а лише практик-аматор, що досить рано зіткнувся з потребою користування мовою литовської писемності» (Skardžius 1997: 420). Монсеньйор Альфонсас Сварінскас також згадує Й. Лаукайтіса як людину, яка особливо любила литовську мову: «Виявляється, під час проповідей інших священників він сидів біля вівтаря з блокнотом у руках і записував мовні помилки. Потім виправляв…» (Svarinskas 1996: 13).

Він був активним громадським діячем. 1912 року Й. Лаукайтіс від Сувалкської губернії був обраний до Четвертої Державної думи Росії, де працював до осені 1917 року. Живучи в Санкт-Петербурзі, він не забував Литви. Під час Першої світової війни він був головою Санкт-Петербурзького відділення Литовського товариства допомоги постраждалим від війни, заснував Литовський католицький національний союз. 1918 року повернувся до Литви, а 1936 року був обраний до Четвертого Сейму Литви. 1946 року радянська влада заарештувала Й. Лаукайтіса й засудила його до семи років ув’язнення. Помер у Владимирській в’язниці.

Після розгляду активної мовної та громадської діяльності Й. Лаукайтіса залишається визначити головну мету цієї статті — дослідити релігійну термінологію трьох видань його Mažojo katekizmo vaikeliams (1904, 1907, 1914) та її зміни; встановити, якими принципами й критеріями унормування він керувався, нормуючи релігійні терміни, а найголовніше — оцінити виправлення релігійних термінів у катехізисах, виданих майже століття тому, з погляду нормативної литовської мови. Сам Й. Лаукайтіс писав, що «наскільки потрібна однаковість католицьких молитов, найкраще відчувають священники, навчаючи дітей катехізису, читаючи молитви щонеділі з церковної кафедри, відвідуючи оселі на Різдво та приймаючи замовлення тих, хто має намір одружитися» (Laukaitis 1907: 417). Отже, далі у статті буде розглянуто, чи наявна згадана однаковість у текстах виданих ним катехізисів.

РЕЛІГІЙНА ТЕРМІНОЛОГІЯ КАТЕХІЗИСІВ

Вийшло три видання катехізису Й. Лаукайтіса: 1904 року — Mažasis katekizmas vaikeliams, prisiruošiantiems į pirmą išpažintį ir šventą Komuniją (на обкладинці зазначено 1905 рік, Вільнюс), 1907 і 1914 років — Mažasis katekizmas vaikeliams, prisiruošiantiems į pirmąją išpažintį ir šventąją Komuniją (Сейни). Усі катехізиси були схвалені. Автор, упорядник або перекладач катехізису не зазначений, однак вважається, що його написав Й. Лаукайтіс (Kairiūkštytė, Gudonytė 2009: 167). Катехізиси різняться обсягом. Перше видання трохи коротше — 105 сторінок, а

A. RIMKUTĖ. Kunigo Juozo Laukaičio Mažojo Katekizmo vaikeliams religijos terminų norminimas

61

друге й третє — по 115 сторінок. У першому немає текстів ранкових і вечірніх молитов.

У трьох виданнях катехізису зібрано понад 1800 релігійних термінів, їхніх синонімів і варіантів. Оскільки тексти різних видань катехізису мало відрізняються, у кожному з них виявлено близько 600 різних однослівних (майже третина) та складених релігійних термінів, їхніх синонімів і варіантів. Огляд трьох видань Mažojo katekizmo vaikeliams Й. Лаукайтіса дає змогу помітити певні зміни релігійної термінології, своєрідні етапи й принципи унормування. Тому можна говорити про три етапи унормування релігійних термінів: уживання іншомовних слів, їх заміну литовськими відповідниками та перехідний етап, коли поперемінно вживаються іншомовний і литовський терміни.

У статті до релігійних термінів⁶ зараховано слова й словосполучення, що називають основні істини християнської віри, релігійних діячів, а також надприродних істот, релігійні книги й тексти, дії та явища, пов’язані з вірою, таїнства, гріхи, вади, чесноти, релігійні обряди, церковне начиння (одяг, його частини, літургійний посуд тощо), церковні й релігійні свята, святкові дні та інші пов’язані з релігією поняття часу, різні релігійні місця й споруди, а також адміністративний поділ тощо. До термінів належать не лише власне терміни, характерні тільки для релігії, наприклад: altorius, angelas, apaštalas, Dievo Avinėlis, išpažintis, krikštas, kunigas, nuodėmė, ostija, Paskutinis Teismas, pragaras, rojus, sakramentas, Sūnus (Dievo sūnus), Švenčiausioji Trejybė, Velykos тощо, номенклатурні назви, наприклад: Katalikų bažnyčia, Šventoji Romos bažnyčia тощо, а й термінологізовані слова загальновживаної мови (які вживаються й в інших сферах), наприклад: avis, avėlė, dangus, duona, lazda, pasaulis, sodas, taurė, žaltys, žemė, žmogus тощо. Значення термінологізованих слів відрізняється від значення звичайних слів; наприклад, термін avis у релігійних текстах уживається у значенні віруючого, duona у релігії є символом духовної поживи, Тіла Христового, а отже, і Його викупної жертви, Didysis ketvirtadienis — день Таємної вечері, Didysis penktadienis — день страждань і смерті Христа, sekmadienis — не лише сьомий день тижня, а й святий день, призначений для поклоніння Богові та відпочинку. Слово sodas як релігійний термін є символом чистоти й непорочності, а також земного й небесного раю.

⁶ Apie religijos termino sampratą dar žr. Rimkutė 2009: 172–177.

62

KALBOS KULTŪRA | 82

Чужомовні елементи

Й. Лаукайтіс у 1907 р. Draugijos журналі писав: «Žyvatas, griešnas, griekas» такі самі за цінністю, як і «abliubenyčia, tajemnyčia, apibrozyti, bliuznierstva, loska». Таке ж сміття неодмінно треба відкидати, бо воно огидно ріже литовцеві слух» (Laukaitis 1907: 418). У катехизмах трапляються лише griešnas, griekas ir tajemnyčia, оскільки переважають литовські відповідники. У розглянутих виданнях Mažojo katekizmo vaikeliams залишено у вжитку такі чужомовні слова, що не ввійшли до літературної мови (однослівні терміни, які також виступають компонентами складених термінів) і не мають литовських відповідників⁷:

x almužna⁸ MKV₁ 44, MKV₂ 36, MKV₃ 36 («милостиня», пол. jałmużna);

x aniolas MKV₁ 17, MKV₂ 6, MKV₃ 6 («янгол», пол. anioł): Ангел-охоронець MKV₃ 6, Ангел Божий MKV₃ 106, добрий ангел MKV₃ 6, святий Ангел-охоронець MKV₃ 102, святий ангел MKV₃ 45;

x Arkaniolas MKV₁ 54, MKV₂ 47, MKV₃ 47 («архангел», пол. archanioł): Явлення архангела Гавриїла MKV₃ 48;

x čyščius MKV₁ 24, MKV₂ 13, MKV₃ 13 («чистилище», пол. czyściec): муки чистилища MKV₃ 88;

x čystata MKV₁ 10, MKV₂ XI, MKV₃ XI («чистота», пол. czystota, пор. пол. czystość);

x dūšia MKV₁ 7, MKV₂ 7, MKV₃ 62 («душа», пол. dusza): душа, що страждає в чистилищі MKV₃ 46, душа малої дитини MKV₃ 65, людська душа MKV₃ IX;

x grabas MKV₁ 35, MKV₂ 26, MKV₃ 25 («труна»⁹, біл. гроб, пол. grób);

x griešnas MKV₁ 5, MKV₂ VI, MKV₃ VI («грішний», біл. грешный, пол. grzeszny, також пор. рос. грешный);

x karunka MKV₁ 54, MKV₂ 47, MKV₃ 47 («така молитва», пол. korunka);

x nečystata MKV₁ 79, MKV₂ 76, MKV₃ VIII («непристойність, розпуста», пол. neczystota);

x pakūta MKV₁ 30, MKV₂ 20, MKV₃ 20 («покута», пол. pokuta): велика покута MKV₃ 84, виконання покути MKV₃ 82, Таїнство покути MKV₃ 70;

⁷ Для визначення походження термінів (і їхнього значення) використано дослідження А. Сабаляускаса Lietuvių kalbos leksika (1990), словник писемних праць Мартінаса Мажвідаса Д. Урба Martyno Mažvydo raštų žodynu (1998), вибірковий словник литовських писемних пам’яток XVI–XVII ст. Й. Палйоніса XVI–XVII a. lietuviškų raštų atrankiniu žodynu (2004), Lietuvių kalbos žodynu, а також етимологічні словники А. Брюкнера Słownik etymologiczny języka polskiego (1974) і В. Смочинського Słownik etymologiczny języka litewskiego (2007). Терміни подано в алфавітному порядку, в оригінальному написанні, у формі називного відмінка однини.

⁸ Знаком «x» позначено слова, які не вживаються в сучасній літературній мові.

⁹ Труна — також запозичення, пор. біл. корста.

A. RIMKUTĖ. Kunigo Juozo Laukaičio Mažojo Katekizmo vaikeliams religijos terminų norminimas

63

x шлюб MKV₁ 7, MKV₂ 61, MKV₃ VIII («церковний обряд вінчання», пол. ślub);

x весілля MKV₁ 7, MKV₂ 61, MKV₃ 61 («весілля», біл. вяселле, пол. wesele; є також литовський термін vestuvės MKV₃ VIII) тощо.

Синоніми та варіанти

Варто згадати й запозичення, які виступають компонентами складених термінів (основними або другорядними) і окремо в катехизмі як однослівні релігійні терміни не вживаються, наприклад:

x особа («особа», пол. osoba, рос. особа): Dievo Asaba arba Ypata MKV₁ 15, MKV₂ 4, Dievo Ypata arba Asaba MKV₃ 4 (asaba уживається як синонім із неологізмом ypata);

x четверг («четвер», біл. четве́рг, пол. czwartek): великий Четвер MKV₁ 71, MKV₂ 66, великий четвер MKV₃ 23;

x келих («чаша», пол. kielich, нім. Kelch): келих вина MKV₁ 100, MKV₂ 99, MKV₃ 99, піднесення келиха MKV₁ 99, MKV₂ 98, MKV₃ 98;

x п'ятниця («п'ятниця», біл. пятніца, пол. piątek): Велика П'ятниця MKV₁ 34, MKV₂ 24, MKV₃ 24;

x Трійця («Трійця», пол. Trójca, пор. також лат. Trinitas): Найсвятіша Трійця MKV₁ 13, Найсвятіша Трійця MKV₂ 1, MKV₃ 1;

x жалобний («скорботний», пор. пол. żałoba): заупокійні меси (жалобні) MKV₁ 100, заупокійні меси (жалобні) MKV₂ 100, MKV₃ 100;

x життя («утроба», пол. żywot): плід утроби MKV₁ 5, MKV₂ VI, MKV₃ VI тощо.

У молитвах, опублікованих Комісією з молитов, немає запозичень, перелічених вище (за винятком aniolą і dušią). Чому Й. Лакайтіс уживає ці нелитовські терміни навіть в останньому виданні катехизму, незрозуміло. Можливо, його думка не збігалася з пропозицією мовознавців.

У журналі Vadovo Й. Лакайтіс чимало писав про мову. У рубриці Kalbos dalykų він намагався «обговорити цінність найпотрібніших теологічних і філософських термінів, уживаних у наших писемних працях, і вказати на найпоширеніші помилки» (Laukaitis 1914: 201). Й. Лакайтіс не боявся визнавати свої помилки: наприклад, спочатку він писав, що замінювати aniolo на angelu не можна «по-перше, тому, що всі литовці-католики в усій Литві змалку моляться до aniolą, а по-друге, замінивши aniolą на angelu, люди страшенно обурилися б, вважаючи, що це наслідування литовських лютеран і кальвіністів, які…

64

KALBOS KULTŪRA | 82

тощо ангел. Зрештою, якщо виходити з першоджерела angelos, angelus, литовською мовою вийшло б angelius, -iaus, як стиліус чи ім’я, яким називають людей: Теопіліус. Отже, слово «ангел», найімовірніше, запозичене з російської мови» (Laukaitis 1908₍b₎: 413). У 7-му числі «Vadovas» Й. Лаукайтіс закликав залишити аніола, адже це слово іншомовного походження нібито таке ж давнє, як папа, єпископ, настоятель, прабощюс¹⁰, парафія тощо, і що все ж немає потреби нав’язувати замість нього слово ангел (Laukaitis 1909₍a₎: 300). Однак у наступному числі він уже писав, що слід було б уживати слово ангел (Laukaitis 1909₍c₎: 102). На жаль, сам він цієї пропозиції не дотримувався — у «Малому катехизмі для дітей» терміна ангел немає.

Чужомовні слова: apiera («жертва», пор. польськ. ofiara), birmavonė («таїнство Миропомазання», польськ. bierzmowanie), griekas («гріх», польськ. grzech, пор. рос. грех), kora («кара», польськ. kara), mylista («благодать», білор. мілацӯ, польськ. miłość), nodeja («надія», білор. надзея, польськ. nadzieja), pekla («пекло», польськ. piekło), smertis («смерть», білор. смерть, польськ. śmierć), spaviednis («сповідь», польськ. spowiedź), sūdas («суд», білор. суд, польськ. sąd), sumenija («совість», білор. суменне, польськ. sumenie), svietas («світ», білор. свет, польськ. świat), tajemnyčia («таємниця», польськ. tajemnica) та деякі інші вживаються в усіх виданнях катехизму. З прикладів видно, що їх намагалися усувати, але непослідовно, адже трапляються як ужиті окремо, так і наведені як синоніми литовських термінів (найчастіше в дужках або після сполучника або).

У багатьох випадках Й. Лаукайтіс віддавав перевагу литовським термінам, наприклад:

apiera MKV₁ 73, пор. auka або apiera MKV₂ 69, MKV₃ 69: Mišių apiera MKV₁ 74, Mišių auka arba apiera MKV₂ 69, MKV₃ 69, šventų Mišių apiera MKV₁ 44;

išpažintis (spaviednis) MKV₁ 81, MKV₂ 78, MKV₃ 78, також пор. šventa išpažintis MKV₁ 66, MKV₂ 78, šventa išpažintis (spaviednis) MKV₁ 74, MKV₂ 70 – šventoji išpažintis MKV₃ 61, šventoji išpažintis (spaviednis) MKV₃ 83, velykinė išpažintis (spaviednis) MKV₃ 60;

griešnas MKV₁ 5, MKV₂ VI, MKV₃ VI, пор. nusidėjėlis MKV₁ 84, MKV₂ 81, MKV₃ 81;

благодать MKV₂ 9, MKV₃ 9 – любов MKV₁ 5, MKV₂ V, MKV₃ V, Божа благодать MKV₁ 67, MKV₂ 9, MKV₃ 62 – Божа любов MKV₁ 7, MKV₂ VIII, MKV₃ VIII, Божа благодать (любов) MKV₂ 61, MKV₃ 61, Божа благодать або любов MKV₁ 68

¹⁰ Прабощюс (польськ. proboszcz < нім. Probst, чеськ. probošt < лат. propositus), прабощюс (білор. probašč) — управитель католицької парафії, настоятель (LKŽₑ). Це назва настоятеля латинського походження, уже застаріле й невживане іншомовне слово (докладніше див. Klimavičius 1998: 10).

A. RIMKUTĖ. Kunigo Juozo Laukaičio Mažojo Katekizmo vaikeliams religijos terminų norminimas

65

і Божа благодать або ласка MKV₁ 67, благодать святих таїнств MKV₁ 23 – благодать святих таїнств MKV₂ 12, MKV₃ 12, відпущення¹¹ благодать MKV₁ 84, MKV₂ 81, MKV₃ 81;

смерть (смєрть) MKV₁ 19, MKV₂ 9, MKV₃ 9, див. також смерть MKV₁ 19, MKV₂ 8, MKV₃ 8, година смерті MKV₁ 5, MKV₂ VI і година смерті MKV₃ VI;

безвір’я (забобони) MKV₁ 58 – забобони (забобони) MKV₂ 51, MKV₃ 51;

гріх (гріх, гріх) MKV₁ 88, MKV₂ 86, MKV₃ 86; у складених термінах уживається гріх (найчастіше) або гріх: тілесний гріх MKV₁ 91, MKV₂ 89, MKV₃ 89, первородний гріх MKV₁ 20, MKV₂ 64, MKV₃ 86, первородний гріх або провина MKV₁ 19, MKV₂ 86, MKV₃ 86, гріх прабатьків MKV₁ 20, MKV₂ 9, MKV₃ 9, тяжкий гріх MKV₁ 67, MKV₂ 62, MKV₃ 81, запеклість у гріхах MKV₁ 9, MKV₂ X, MKV₃ X, однак – відпущення гріхів MKV₁ 6, MKV₂ 36, MKV₃ VI і відпущення гріхів MKV₁ 45, MKV₂ 76, MKV₃ 76;

світ MKV₂ 29, MKV₃ 29 – світ MKV₁ 12, MKV₂ 39, MKV₃ 39, кінець світу MKV₁ 42, MKV₂ 34, MKV₃ 38 – кінець світу MKV₁ 46;

таємниця (таємниця) MKV₁ 55, MKV₂ 48, MKV₃ 48, пор. таїнство Відкуплення MKV₁ 13, MKV₃ 1, таїнство Пресвятої Трійці MKV₁ 13, MKV₂ 1, MKV₃ 1;

пекло або ад MKV₁ 24, пор. ад або пекло MKV₁ 9, MKV₂ X, MKV₃ X, див. також пекло MKV₁ 24, MKV₂ 13, MKV₃ 13 – ад MKV₁ 8, MKV₂ 13, MKV₃ 13, брама пекла MKV₂ 33, MKV₃ 33 – брама аду MKV₁ 41, неволя пекла MKV₁ 22, MKV₂ 11, MKV₃ 11, заслужити пекло MKV₁ 81, заслу-ження пекла MKV₂ 78, MKV₃ 78;

совість (сумління) MKV₁ 75, MKV₂ 71, MKV₃ 71, пор. совість MKV₁ 70, MKV₂ 65, MKV₃ 65, Число совісті (Рокунда сумління) MKV₁ 77, MKV₂ 73, MKV₃ 73; чужомовне слово рокунда (пол. rachunek) вживається лише у складених термінах;

суд (судас) MKV₂ 38, MKV₃ 38; у катехизмі 1904 року є лише судас MKV₁ 46, слова суд ще немає, пор. суд Божий (судас) MKV₂ 13, MKV₃ 13 – Божий судас MKV₁ 23, Страшний Суд MKV₂ 38, MKV₃ 38 – Страшний Судас MKV₁ 23 – Страшний Суд (Судас) MKV₂ 13, MKV₃ 13, загальний суд MKV₂ 39, MKV₃ 39, Загальний Страшний Суд (Судас) MKV₂ 38, MKV₃ 38 – Загальний Страшний Судас MKV₁ 46;

надія (надія) MKV₁ 48, MKV₂ 41, MKV₃ 41, надія MKV₁ 58, MKV₂ 52, MKV₃ 103 тощо.

Хоча неологізм, ужитий у катехизмі 1904 року, безвір’я MKV₁ 58, Ю. Лаукайтіс замінив словом забобони MKV₂ 51, MKV₃ 51, проте в дужках залишив

¹¹ Відпущення «відпущення (гріхів)» — калька з польської мови; пор. пол. rozgrzeszenie (Palionis 2004: 157), див. також išrišti – lenk. rozwiązać.

66

KALBOS KULTŪRA | 82

полонізми zabobonai. Один литовський термін має синонім, який слід вважати гібридом¹², напр., paaukojimas (apieravojimas) MKV₂ 49, MKV₃ 49 («aukojimas», пол. ofierować, ofiarowanie). У першому виданні є лише apieravojimas MKV₁ 56, пор. також Viešpaties Jezaus apieravojimas MKV₁ 55 та Viešpaties Jezaus paaukojimas (apieravojimas) MKV₂ 48, MKV₃ 48. Виявлено й інші гібридні терміни, не вживані в загальнолітературній мові, напр., nepakūtojimas MKV₁ 9, MKV₂ X («neatgailavimas», пор. пол. pokutować) та ін.

У «Малому катехизмі для дітей» трапляються випадки, коли спочатку подано іншомовне слово або неприйнятний гібридний термін, а лише після нього — литовський відповідник (іноді складений термін), напр.: Birmavonė arba padrūtinimas¹³ у святій вірі MKV₁ 7, MKV₂ VIII, MKV₃ VIII, Birmavonė arba Padrūtinimas tikėjime MKV₁ 67, MKV₂ 62 (Birmavonė arba Patvirtinimas tikėjime MKV₃ 62); в усіх виданнях також ужито однослівний термін Birmavonė MKV₁ 70, MKV₂ 65, MKV₃ 65; nedėldienis arba sekmadienis MKV₂ 53, MKV₃ 53; у першому виданні слова sekma dienis немає, натомість є лише гібрид nedėldienis MKV₁ 59 («sekma dienis», пор. біл. нядзеля); в усіх виданнях ужито складений термін Velykų nedėldienis MKV₁ 36, MKV₂ 27, MKV₃ 26.

Порівнявши релігійні терміни у виданнях «Малого катехизму для дітей», можна помітити, що Й. Лаукатіс намагався дотримуватися принципу заміни іншомовних слів питомими, сформульованого, очевидно, усталеною традицією мовного очищення, яку особливо активно порушували й обговорювали в тогочасній пресі. З розглянутих прикладів видно, що деякі іншомовні слова, вживані в «Малому катехизмі для дітей» 1904 р. , уже відсутні у виданнях 1907 і 1914 рр. або вживаються як синоніми литовських відповідників, зазвичай із перевагою питомих слів. Синонімія в катехизмах Й. Лаукатіса свідчить, що релігійна термінологія ще не була усталеною і що шукали найвідповідніший термін для позначення поняття. У багатьох випадках синонімію релігійних термінів різного походження, тобто литовського й нелитовського, можна вважати виправданою, адже так прагнули очищувати мову від іншомовних термінів або усувати їх і вживати литовські.

Хоча світ і світ у катехизмах уживаються як синоніми, варто згадати статтю, надруковану в 8-му номері «Вадоваса» за 1909 рік, «Мовні питання», у якій Й. Laukaitis пояснював, що «[п]омилково вжито слово світ

¹² У статті до гібридів зараховано слова, що складаються з питомих і запозичених словотвірних частин (Keinys 1984: 115; Gaivenis, Keinys 1990).

¹³ Padrūtinimas — «зміцнення» (пор. пол. potwierdzenie). У виданні 1914 р. ужито термін patvirtinimas.

A. RIMKUTĖ. Kunigo Juozo Laukaičio Mažojo Katekizmo vaikeliams religijos terminų norminimas

67

замість світ, адже світ, згідно з етимологією та розумінням людей, означає лише місце або предмет під сонцем, тобто нашу землю (пор. пакріаусіс, пакаушіс, пакінкіс, пастогє, падангє, пакалнє, пажандє, паносє тощо). Люди кажуть: до святого Отця з усього світу збирається багато люду; <...>. Щодо литовськості слова світ, як на мене, не може бути жодних сумнівів: воно такого самого спільного походження, як сніг, сім’я, скло, сидіти, сито, сокіл, соболь[,] солодкий тощо». (Laukaitis 1909_b: 403). Як бачимо, таке пояснення невдале. Із наведених прикладів скло, сокіл і соболь мають слов’янське походження. Це давні запозичення, а світ — варваризм, без якого литовська мова може обійтися. Інші слова слід вважати індоєвропейськими або спільними для балтів і слов’ян. Про термін пекло Й. Laukaitis писав так: «п. Буга науково довів, що жодного Поклюса чи Пеклюса не було і що слово „pekla“ нібито безпосередньо запозичене з польської мови» (там само, 406). У «Вадовасі» (1908) Й. Laukaitis стверджував, що душі не може замінити ні привид, ні душа, бо «vėlė або velė, від якого походять велін (у Дауґші) та велняс, як іще можна дізнатися з живої мови, означає те саме, що лат. manes, польськ. cienie zmarłych», а «душа, як видно з давніх писемних пам’яток і живої мови, означає те саме, що латинські animus, mens, <...> тому ми можемо вживати душу лише в тих випадках, коли поляки вживають „dusza“ у переносному значенні, наприклад: dusza narodu, towarzystwa..., а також коли латинські animus, mens означають людський дух» (Laukaitis 1908_b: 413–414). Однак пізніше (1925) «для нього душа уже мала те саме значення, що й лат. anima, і здавалася спорідненою за походженням із нім. Seele, подібно до Sohn – син, Tochter – дочка та ін. Але насправді ці слова не мають нічого спільного» (Skardžius 1997: 424). Із цих кількох пояснень добре видно, як Й. Laukaitis судив про вживання та значення рекомендованих слів за аналогією з відомими прикладами та на підставі власного розуміння, спираючись на праці мовознавців. Очевидно, що не завжди йому вдавалося належно пояснити мовні явища (світ — слов’янізм), але його зусилля заслуговують на увагу. П. Скаржюс писав, що прелат Й. Laukaitis, хоч і був лише мовознавцем-аматором, «не маючи ширшого й глибшого погляду на вживання літературної мови, а також часто не маючи історичних та етимологічних знань і зазвичай спираючись лише на один-два відомі приклади», усе ж багато зробив для культури церковної мови: одним із перших почав дбати про цю мову, першим зумів викликати до неї великий інтерес і бажання її вдосконалювати (Skardžius 1997: 425).

У виданому 1904 року Малому катехизмі для дітей ужитий відповідник милосердя MKV₁ 11 (пор. польське miłosierdzie, латинське misericordia) у пізніших виданнях катехизму замінено терміном милосердя MKV₂, 13, MKV₃

68

KALBOS KULTŪRA | 82

XIII, див. також Dievo mielaširdystė MKV₁ 9 – Dievo gailestingumas (mielaširdystė) MKV₂ X, MKV₃ X.

Слід згадати й термін ražančius¹⁴ MKV₁ 54, MKV₂ 47, MKV₃ 47 (пол. różaniec), якого уникають у літературній мові¹⁵ (хоча є škaplieriai, пор. пол. szkaplerz), і замінюють на rožinis. Цікаво, що 1940 року замість rožančius Ю. Laukaitis пропонував уживати неологізм rožynys, а А. Саліс – rožinis¹⁶.

Крім усього розглянутого, у Mažajame katekizme vaikeliams вживаються литовські однослівні релігійні терміни, що мають однослівні литовські синоніми, наприклад: apžadas (ižadas) MKV₁ 59, MKV₂ 53, MKV₃ 53, apžadas (prižadas, ižadas) MKV₁ 59, MKV₂ 52, MKV₃ 52, nusiturėjimas (užsilaikymas) MKV₁ 10, пор. susiturėjimas (užsilaikymas) MKV₂ XI, MKV₃ XI. Як видно з прикладів, nusiturėjimas MKV₁ 10 замінено словом susiturėjimas MKV₂ XI, а синонімічне слово užsilaikymas залишено. Термін dievogarbumas MKV₁ 10, уживаний у першому виданні, замінено словотворчо кращим терміном dievotumas MKV₂ 93, MKV₃ 93. Мабуть, не сподобалося й слово pagundymas MKV₁ 5, яке в тому самому виданні катехизму вживається як синонім до pagunda MKV₁ 14, MKV₂ 2, MKV₃ 2 (у другому й третьому виданнях pagundymo немає).

Синонімами можна вважати похідні з суфіксами -ystė і -ybė, уживані у виданнях катехизму, наприклад: dievystė MKV₁ 35 – dievybė MKV₂ 26, MKV₃ 51, šventvagystė MKV₁ 73 – šventvagybė MKV₂ 68, MKV₃ 68. Як бачимо, Ю. Лаукайтіс майже скрізь послідовно замінював похідні із суфіксом -ystė, що зазвичай називають певні особливості або стан осіб, на похідні із суфіксом -ybė, які позначають властивості або певний стан чи становище. Термін із суфіксом -ybė, уживаний у катехизмі 1904 року, – malonybė MKV₁ 23 – в інших виданнях замінено терміном із суфіксом -umas – maloningumas MKV₂ 13, MKV₃ 13. У журналі Vadovo Ю. Лаукайтіс писав, що взялися «гуїти гуїти з нашої писемності закінчення -ystė¹⁷ і на його місце силоміць пхати -ybė. Роблять це нібито тому, що помітили подібність між литовським -ystė і слов’янським -stwo (brolystė – braterstwo, dievystė – bóstwo тощо), <...>. У живій мові закінчення -ybė означає зовсім інше, а -ystė – інше, і одне жодним чином не можна замінити іншим» (Laukaitis 1908_a: 202).

¹⁴ Зазвичай уживають rožančius.

¹⁵ Plačiau žr. Rimkutė 2005: 54.

¹⁶ Plačiau žr. Klimavičius 2002: 109.

¹⁷ Виділено Ю. Лаукайтісом (мало б бути не закінчення, а суфікс. – A. R.).

A. RIMKUTĖ. Kunigo Juozo Laukaičio Mažojo Katekizmo vaikeliams religijos terminų norminimas

69

Крім того, у катехизмах найчастіше варіюються залежні компоненти складених термінів, виражені звичайними та займенниковими формами прикметників. Займенникові форми не властиві термінам катехизму 1904 року, знайдено лише кілька прикладів, наприклад: Dvasia šventoji MKV₁ 30, šventoji Bažnyčia MKV₁ 64, проте й вони вживаються поряд зі звичайними формами, наприклад: Dvasia Šventa MKV₁ 6, šventa Bažnyčia MKV₁ 6. Звичайні форми прикметників, уживані в першому виданні катехизму, у катехизмах 1907 і 1914 років уже передаються займенниковими формами, наприклад: amžina prapultis MKV₁ 21 – amžinoji prapultis MKV₂ 11, MKV₃ 105, amžina ugnis MKV₁ 46 – amžinoji ugnis MKV₂ 38, MKV₃ 38, amžinas gyvenimas MKV₁ 21 – amžinasis gyvenimas MKV₂ 11, MKV₃ 102, amžinas išganymas¹⁸ MKV₁ 49 – amžinasis išganymas MKV₂ 41, MKV₃ 41, dvasiška Švento Tėvo valdžia MKV₁ 40–41 – dvasiškoji Šventojo Tėvo valdžia MKV₂ 32, MKV₃ 32, geras Aniolas MKV₁ 17 – gerasis Aniolas MKV₂ 6, MKV₃ 6, krikščioniškas mokslas MKV₁ 94 – krikščioniškasis mokslas MKV₂ 93, MKV₃ 93, paskutinė šventa išpažintis MKV₁ 76 – paskutinė šventoji išpažintis MKV₂ 72, MKV₃ 72, paskutinė Vakarienė MKV₁ 33 – paskutinioji Vakarienė MKV₂ 23, MKV₃ 23, Švenčiausia Ostija MKV₁ 99 – Švenčiausioji Ostija MKV₂ 98, MKV₃ 98, Švenčiausia Traicė MKV₁ 13 – Švenčiausioji Traicė MKV₁ 16, MKV₂ 1, MKV₃ 1, Švenčiausias Sakramentas MKV₁ 7, MKV₂ VIII – Švenčiausiasis Sakramentas MKV₂ 66, MKV₃ 66, šventa Komunija MKV₁ 71 – šventoji Komunija MKV₂ 66, MKV₃ 66, šventas Tėvas MKV₁ 42 – šventasis Tėvas MKV₂ 34, MKV₃ 32, šventos Mišios MKV₁ 73 – šventosios Mišios MKV₂ 69, MKV₃ 69 тощо. Звичайні форми прикметників у другому й третьому виданнях катехизму трапляються рідко й варіюються із займенниковими, наприклад: Dvasia Šventa MKV₂ VI, MKV₃ VI – Dvasia šventoji MKV₂ 21, MKV₃ 21, pikta dvasia MKV₂ 2, MKV₃ 2 – piktoji dvasia MKV₂ 7, MKV₃ 7, šventa Bažnyčia MKV₂ 32, MKV₃ 32 – šventoji Bažnyčia MKV₂ 12, MKV₃ 12. Хоча звичайні та займенникові форми прикметників мають неоднакове значення, у наведених термінах вони позначали ті самі релігійні поняття, а відмінність була лише граматичною формою. Ці варіанти можна вважати псевдоваріантами. А спроба вживати займенникові форми прикметників (хоч і впереміш зі звичайними) там, де вони нині є усталеними, коли йдеться про різновид або відмітну ознаку, свідчить про прагнення Ю. Лаукайтіса вдосконалити мову катехизму.

Окремо слід згадати терміни, що вживаються в катехизмах і які, формально кажучи, не можна вважати термінами, – це прикметники й дієприкметники, що виконують функції іменника. У текстах найчастіше вживаються два терміни:

¹⁸ Išganymas «порятунок» – калька, пор. пол. zbawienie.

70

KALBOS KULTŪRA | 82

живий MKV₁ 6, MKV₂ VI і номери MKV₁ 6, MKV₂ VI; також варто згадати термін грішний. Уживаються також відмінкові форми цих термінів (зазвичай компоненти складених термінів), наприклад: Таїнства живих MKV₁ 67, MKV₂ 62, Таїнства померлих MKV₁ 67, MKV₂ 62, воскресіння з мертвих MKV₂ 23.

У катехізисах уживається чимало синтаксичних варіантів складених (здебільшого двослівних) термінів, що відрізняються порядком компонентів, наприклад: Церква свята MKV₁ 7, MKV₂ VIII, MKV₃ VIII – свята Церква MKV₁ 6, MKV₂ 32, MKV₃ 32, Чеснота Божа MKV₁ 93, MKV₂ 91, MKV₃ 91 – божественна чеснота MKV₁ 48, MKV₂ 41, MKV₃ 41, Меса свята MKV₁ 7, MKV₂ VII, MKV₃ VII – свята Меса MKV₁ 73, гріх чужий MKV₁ 92, MKV₂ 90, MKV₃ 90 – чужий гріх MKV₁ 92, MKV₂ 90, MKV₃ 90 тощо. Як бачимо, майже всі наведені варіанти конкурують в одному й тому самому катехізисі. Складених релігійних термінів, порядок компонентів яких не властивий литовській мові, значно менше. Отже, порядок компонентів у більшості складених термінів є правильним.

Виявлено випадки вживання кількох орфографічних варіантів терміна (або його синоніма), наприклад, із короткими й довгими голосними: artymas MKV₁ 7– artimas MKV₂ VII, MKV₃ VII; із великими й малими літерами: Apsirijimas MKV₁ 8, MKV₂ VIII – apsirijimas MKV₁ 10, MKV₂ 76 – apsirijimas MKV₃ XI, Dangus MKV₁ 9, MKV₂ 93, MKV₃ 93 – dangus MKV₁ 5, MKV₂ 36, MKV₃ 36, Godulys MKV₁ 8, MKV₂ VIII, MKV₃ VIII – godulys MKV₂ 88, MKV₃ 88, Meilė MKV₁ 9, MKV₂ X, MKV₃ X – meilė MKV₁ 56, MKV₂ 49, MKV₃ 49, Tikėjimas MKV₁ 9, MKV₂ X, MKV₃ X – tikėjimas MKV₁ 14, MKV₂ 2, MKV₃ 2 тощо. Написання багатьох наведених термінів із великої літери є стилістичним питанням: із великої літери пишуть те, що є особливо святим і важливим для вірян та заслуговує на найбільшу пошану.

Литовські терміни та давні запозичення

Варіанти релігійних термінів у всіх розглянутих виданнях Малого катехизису для дітей, а також несталість і синонімічність термінів можна пояснити тим, що в той час унормовували литовську релігійну термінологію. Хоча поряд із такими литовськими¹⁹ релігійними термінами, як відпусти MKV₁ 44, MKV₂ 36, MKV₃ 36, відкуплення MKV₁ 22, MKV₂ 12, MKV₃ 12, ягня «Христос» MKV₁ 33, MKV₂ 23,

¹⁹ У цій статті давні запозичення розглядаються як питомий словниковий склад, оскільки з погляду синхронії чужомовність багатьох із них зазвичай уже не розпізнається (існують також такі іншомовні слова, чужомовність яких може бути непередбачуваною). Вони становлять дуже важливу частину лексики й вважаються нормативними.

A. RIMKUTĖ. Kunigo Juozo Laukaičio Mažojo Katekizmo vaikeliams religijos terminų norminimas

71

MKV₃ 23, Бог MKV₁ 8, MKV₂ IX, MKV₃ IX, дух MKV₁ 14, MKV₂ 3, MKV₃ 3, пожадання MKV₁ 64, MKV₂ 58, MKV₃ 58, грішник MKV₁ 84, MKV₂ 81, MKV₃ 81, піднесення MKV₁ 99, MKV₂ 98, MKV₃ 98, благословення MKV₁ 37, MKV₂ 28, MKV₃ 28, хресне знамення MKV₁ 5, MKV₂ 2, MKV₃ 2, вода MKV₁ 32, MKV₂ 22, MKV₃ 22, диявол MKV₁ 12, MKV₂ 6, MKV₃ 6 тощо; а поряд із ними вживаються давні запозичення, наприклад: апостол MKV₁ 37, MKV₂ 28, MKV₃ 28 (пол. apostol), Церква MKV₁ 29, MKV₂ 18, MKV₃ 18 (біл. бажніца, пол. bożnica), піст MKV₁ 79, MKV₂ 75, MKV₃ 75 (біл. гавенне), християнин MKV₁ 39, MKV₂ 30, MKV₃ 30 (пол. chrześcijanin), Хрещення MKV₁ 7, MKV₂ 37, MKV₃ VIII (давньорус. кръсть, пор. також пол. chrzest), хрест MKV₁ 13, MKV₂ 1, MKV₃ 1 (біл. крыж, пол. krzyż), священник MKV₁ 33, MKV₂ 24, MKV₃ 24 (верхньонім. kunig), Меса MKV₁ 64, MKV₂ 59, MKV₃ 59 (пол. msza), парафія MKV₁ 7, MKV₂ VIII, MKV₃ VIII (біл. напафія, пол. parafia), Папа MKV₁ 39, MKV₂ 31, MKV₃ 35 (пол. papież), молитви MKV₁ 53, MKV₂ 46, MKV₃ 46 (пол. pacierz), Рай MKV₁ 19, MKV₂ 8, MKV₃ 8 (біл. рай, пол. raj), сатана MKV₂ 6, MKV₃ 6 (пол. szatan), Великдень MKV₁ 73, MKV₂ 68, MKV₃ 68 (біл. вялік (азень)), вино MKV₁ 32, MKV₂ 22, MKV₃ 22 (біл. віно, пол. wino), єпископ MKV₁ 33, MKV₂ 24, MKV₃ 30 (пол. biskup, wiskup) тощо. У всіх виданнях катехизису Ю. Лаукайтіса вживаються іншомовні слова, однак у багатьох випадках їх намагаються замінити.

Інтернаціональні слова

Слід зазначити, що інтернаціональні терміни, наприклад: вівтар MKV₁ 95, MKV₂ 94, MKV₃ 94 (лат. altus, пор. пол. ołtarz), диякон²⁰ MKV₁ 39, MKV₂ 30, MKV₃ 30 (гр. diakonos), Послання MKV₁ 98, MKV₂ 97, MKV₃ 97 (лат. epistola < гр. epistolē), Євангеліє MKV₁ 32, MKV₂ 22, MKV₃ 22 (пол. ewangelia < гр. euangelion), католик MKV₁ 13, MKV₂ 1, MKV₃ 1 (лат. catholicus < гр. kathолikos, пор. пол. katolik), Катехизис MKV₁ 24, MKV₂ 14, MKV₃ 14 (лат. catechismus < гр. katēchismos), Причастя MKV₁ 66, MKV₂ 60, MKV₃ 60 (лат. communio, пор. пол. komunia), Гостія MKV₁ 99, MKV₂ 98, MKV₃ 98 (лат. hostia), Псалом MKV₁ 100, MKV₂ 100, MKV₃ 100 (гр. psalmos, пор. пол. psalm), Таїнства MKV₁ 25, MKV₂ 14, MKV₃ 14 (лат. sacramentum) тощо, залишаються без змін. Знайдено один приклад, коли досить рідкісне інтернаціональне слово ministrantūra (лат. ministrans, род. відм. ministrantis) пояснювалося простими-

²⁰ Тепер — диякон.

72

KALBOS KULTŪRA | 82

для читачів катехизму зрозумілішим складеним терміном: Міністрантура, або служіння під час святої меси MKV₁ 95 – Міністрантура, або служіння під час святих мес MKV₂ 94, MKV₃ 94. Отже, Ю. Laukaitis не був представником крайнього пуризму. Можливо, він дотримувався принципів нормування, висунутих Й. Яблонскісом: унормовувати, або замінювати, потрібно лише безсумнівні чужомовні слова, тоді як усталені, поширені запозичення, що не порушують системи мови, а також міжнародні слова замінювати не обов’язково (Jablonskis 1935: 307–308; Palionis 1959: 19–25; Piročkinas 1977: 102–105). Міжнародні слова потрібні релігійній лексиці тоді, коли немає власних відповідників, а відповідні поняття називаються на основі церковної латини.

Хоча в «Малому катехизмі для дітей» чужомовні слова усувалися непослідовно, загальні принципи нормування релігійної термінології (особливо принципи чистоти, живої мови та правильності) простежуються досить чітко. Отець Ю. Laukaitis, не будучи фахівцем-мовознавцем, доволі професійно оцінював уживання запозичень.

ВИСНОВКИ

Юозас Laukaitis — один із найважливіших і найактивніших відроджувачів та плекальників церковної литовської мови на початку XX століття, творців і нормувальників літовської літературної мови, зокрема й релігійної термінології; першим він узявся за реформу молитов та їх литовізацію. Він підготував і видав три видання «Малого катехизму для дітей». З них зібрано близько 600 різних однослівних (майже третина) і складених релігійних термінів, їхніх синонімів та варіантів.

В усіх виданнях катехизису вжито суто литовські релігійні терміни: Dievas, dvasia, velnias тощо, а також чужомовні слова, яким на той час не було знайдено відповідників або, можливо, не було усвідомлено їхню чужомовність: almužna, aniolas, arkan(i)olas, čyščius, čystata, dušia, grabas, griešnas, karunka, pakūta, šliūbas тощо. Багато термінів уживаються синонімічно: auka – apiera, išpažintis – spaviednis, nusidėjimas arba nuodėmė – griekas, bausmė – kora, malonė – mylista, mirtis – smertis, paslaptis – tajemnyčia, pragaras – pekla тощо, зазвичай віддаючи перевагу литовському релігійному терміну. Очищення релігійної термінології Ю. Лаукайтіса можна вважати найзагальнішим напрямом унормування термінології цього катехизису.

У виданнях «Малого катехизму для дітей» багато орфографічних і синтаксичних варіантів. Їх наявність, як і синонімія, свідчить про те, що релігійну термінологію ще впорядковували.

A. RIMKUTĖ. Kunigo Juozo Laukaičio Mažojo Katekizmo vaikeliams religijos terminų norminimas

73

Створення литовської релігійної термінології, удосконалення термінів, пошук найвідповіднішого поняттю слова — тривала й копітка праця, яку отець Ю. Laukaitis виконував досить успішно. Це було нормування не лише релігійної термінології, а й літовської літературної мови, що формувалася.

ŠALTINIAI

MKV₁ – Mažasis katekizmas vaikeliams, prisiruošiantiems į pirmą išpažintį ir šventą Komuniją. Išdavė kun. J. Laukaitis. Vilnius: Juozapo Zavadzkio spaustuvė, 1905 (antraštiniame lape 1904). – 105 p.

MKV₂ – Mažasis katekizmas vaikeliams, prisiruošiantiems į pirmąją išpažintį ir šventąją Komuniją. Išleido kun. J. Laukaitis. Antrasai išleidimas. Seinai: Laukaičio ir B-vės spaustuvėje, 1907. – 115 p.

MKV₃ – Mažasis katekizmas vaikeliams, prisiruošiantiems į pirmąją išpažintį ir šventąją Komuniją. Išleido kun. J. Laukaitis. Trečiasai išleidimas. Seinai: Laukaičio ir B-vės spaustuvėje, 1914. – 115 p.

LITERATŪRA

Brückner A. 1974: Słownik etymologiczny języka polskiego, Warszawa: Wiedza Powszechna.

Gaivenis K. 2002: Lietuvių terminologija: teorijos ir tvarkybos metmenys, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Gaivenis K., Keinys St. 1990: Kalbotyros terminų žodynas, Kaunas: Šviesa.

Jablonskis J. 1935: Raštai 4, Kaunas.

Kairiūkštytė N., Gudonytė A. 2009: Lietuvybės kovų verpetuose: Vilniaus ir Seinų kraštai XIX a. pabaigoje – XX a. pradžioje, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Keinys St. 1984: Lietuvių kalbos hibridai (sąvoka, rūšys ir normiškumas). – Lietuvos TSR Mokslų Akademijos darbai. A serija, t. 3 (88), Vilnius, 113–125.

Klimavičius J. 1998: Kas ta Vytauto fara? – Gimtoji kalba 8, 8–10.

Klimavičius J. 2002: Katekizmo kalba – kalbos katekizmas. – Kalbos kultūra 75, 105–119.

Klimavičius J. 2005: Leksikologijos ir terminologijos darbai: norma ir istorija, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Laukaitis J. 1905: Mūsų bažnytinė kalba. – Vilniaus žinios 178, 4.

Laukaitis J. 1907: Apie poterių vienodumą. – Draugija 4, 417–420.

Laukaitis J. 1908_a: Kalbos dalykai. – Vadovas 2, 202–205.

Laukaitis J. 1908_b: Kalbos dalykai. – Vadovas 4, 413–414.

Laukaitis J. 1909_a: Kalbos dalykai. – Vadovas 7, 296–301.

Laukaitis J. 1909_b: Kalbos dalykai. – Vadovas 8, 402–406.

74

KALBOS KULTŪRA | 82

Laukaitis J. 1909_c: Kalbos dalykai. – Vadovas 9, 102.

Laukaitis J. 1909_d: Dr. Jonui Totoračiui (Dėl poterių taisymo). – Vadovas 12, 413–415.

Laukaitis J. 1914: Kalbos dalykai. – Vadovas 76, 201.

LKŽ_e 2005: Lietuvių kalbos žodynas 1–20 (1941–2002): elektroninis variantas, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. – Prieiga per internetą: www.lkz.lt

Palionis J. 1959: J. Jablonskio kalbiniai taisymai. – Jonas. Jablonskis. Rinktiniai raštai 2, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 5–54.

Palionis J. 2004: XVI–XVII a. lietuviškų raštų atrankinis žodynas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Piročkinas A. 1977: Prie bendrinės kalbos ištakų, Vilnius: Mokslas.

Rimkutė A. 2005: Nelietuviški XIX a. galo–XX a. pradžios katalikų katekizmų religijos terminai. – Terminologija 12, 42–66.

Rimkutė A. 2009: 1883–1916 m. katekizmai ir jų religijos terminų reikšminės grupės. – Terminologija 15, 156–179.

Sabaliauskas A. 1990: Lietuvių kalbos leksika, Vilnius: Mokslas.

Skardžius P. 1997: Prel. J. Laukaitis kalbininkas. – Rinktiniai raštai 2, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 420–428.

Smoczyński W. 2007: Słownik etymologiczny języka litewskiego, Wilno: Uniwersytetu Wileńskiego.

Svarinskas A. 1996: Prelatas, mylėjęs žmones ir kalbą. – Dienovidis 16, 13.

Totoraitis J. 1909: Nauji poteriai (Poterių Komisijos klaidos). – Vadovas 11, 294–305.

Urbas D. 1998: Martyno Mažvydo raštų žodynas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Vaičiūnas A. 1996: Prelato šlovės ir kančių keliai. – Apžvalga 17 (273), 8.

Vailokaitis J. 1910: Kunigas Juozapas Laukaitis. – Šaltinis 27, 422.

Gauta 2009 06 15

A. RIMKUTĖ. Kunigo Juozo Laukaičio Mažojo Katekizmo vaikeliams religijos terminų norminimas

75

STANDARDISING RELIGIOUS TERMS IN PASTOR JUOZAS LAUKAITIS’S CATECHISM MINOR FOR CHILDREN

S u m m a r y

At the beginning of the 20^th century Juozas Laukaitis (1873–1952) was among those outstanding figures who cherished the Lithuanian church language and who was very much concerned about standardising Lithuanian religious terms. He was chair of the so-called Prayer Commission and one of the first to take care of the language of prayers and to promote their Lithuanian version.

The paper aims at discussing the terms and their evolution in the three editions (1904, 1907 and 1914) of J. Laukaitis’s Catechism Minor for Children (Mažasis katekizmas vaikeliams). The paper also aims at identifying principles and criteria of standardising religious terms, evaluating amendments made in catechisms published almost one hundred years ago in reference to standard Lithuanian.

From the three editions of the Catechism there were about 600 different one-stem (almost one third of all terms) and compound religious terms, their synonyms and variants collected. All editions contained some Lithuanian religious terms, e.g. Dievas (‘God’), duona (‘bread’), dvasia (‘spirit’), Kraujas (‘blood’), Kūnas (‘body’), našlė (‘widow’), Sūnus (‘son’), vanduo (‘water’), velnias (‘devil’), žaltys (‘grass-snake’) etc., some borrowed terms which had no equivalents at the time or their foreign origin might have been overlooked, e.g. almužna (‘alms’), aniolas (‘angel’), arkaniolas (‘archangel’), čyščius (‘purgatory’), čystata (‘chastity’), dušia (‘soul’), grabas (‘coffin’), griešnas (‘sinful’), karunka (‘canticle’), pakūta (‘repentance’), šliūbas (‘wedding’), veselija (‘marriage’) etc. Most terms were used synonymously, e.g. auka – apiera (‘offering’), išpažintis – spaviednis (‘confession’), nusidėjimas or nuodėmė – griekas (‘sin’), bausmė – kora (‘punishment’), malonė – mylista (‘mercy’), mirtis – smertis (‘death’), paslaptis – tajemnyčia (‘secret’), pragaras – pekla (‘hell’), pasaulis – svietas (‘world’), teismas – sūdas (‘trial’), viltis – nodieja (‘hope’) etc. (preference was usually given to the Lithuanian term).

The standardisation of religious terms by J. Laukaitis could be treated as the most general approach to standardising the terms of the field. Spelling and syntactic varieties of the terms as well as their synonyms found in the three editions of the Catechism Minor for Children suggest that religious terms were still rather inconsistent.

AUŠRA RIMKUTĖ

Lietuvių kalbos institutas

P. Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius

[email protected]

76

KALBOS KULTŪRA | 82