NIDA PODERIENĖ

Інститут литовської мови

СТЕРЕОТИП ЛИТОВЦЯ У ПИСЬМОВИХ РОБОТАХ ПІДЛІТКІВ

КЛЮЧОВІ СЛОВА: мовлення учнів, стереотип, мовна картина світу.

ВСТУП

Самосвідомість національної ідентичності ґрунтується на образах, що існують у культурній свідомості народу, зокрема й на стереотипах¹. Стереотипи впливають на когнітивні процеси особи; до них вдаються, коли потрібно обрати той чи інший спосіб поведінки в соціальному середовищі, адже «дійсність завжди інтерпретується з перспективи соціально визначеного сприйняття» (Tumer, Oakes, Haslam 1992: 22). У етнолінгвістиці національний стереотип найчастіше визначають як сформований у мовній культурній спільноті схематичний образ у свідомості представника власного чи іншого народу, якому приписують певні риси характеру та культурні особливості (Gudavičius 2007: 156; Rutkovska, Smetona, Smetonienė 2017: 26). Як зазначає Казімєрас Жуперка (2017: 5), «риси, приписувані народові (тобто те, яким є „середній“ литовець), ми сприймаємо лише як визнання найпомітніших домінант».

Мета цієї статті — на основі даних дослідження письмових робіт підлітків раннього вікового періоду (11–13 років) розглянути, який стереотип литовця формується в мовній картині світу учнів². Для досягнення цієї мети поставлено такі завдання: 1) з’ясувати, як підлітки розуміють національний стереотип; 2) дослідити ставлення підлітків до стереотипу литовця; 3) проаналізувати зміст стереотипу литовця; 4) порівняти дані дослідження з даними досліджень на ту саму тему, проведених етнолінгвістами серед старших вікових груп.

Вибір об’єкта дослідження зумовлений тим, що бракує емпіричних досліджень тематики національної ідентичності та національних стереотипів у віковій групі раннього підліткового віку. Досліджуючи зміни змісту національних стереотипів і вираження ідентичності в мовній культурній

¹ У словнику іншомовних слів наведено чотири значення стереотипу. У цій статті поняття стереотипу уживається у другому значенні: «спрощений, схематизований, емоційно забарвлений образ якогось об’єкта, що функціонує у свідомості суспільства» (TŽŽ 2005: 704).

² Мовна картина світу — це сформоване в мові розуміння світу, що охоплює категоризацію предметів і явищ, зв’язки між елементами світу та ставлення людини до світу (Gudavičius 2007: 210).

BENDRINĖ KALBA 91 (2018)

www.bendrinekalba.lt

ISSN 2351-7204

NIDA PODERIENĖ. Lietuvio stereotipas paauglių rašto darbuose | 2

у спільноті, як свідчать дані досліджень (Druckman 1994; Barrett, Wilson, Lyons 1999; Šutinienė 2006; Taljūnaitė 2006; Akstinavičiūtė, Petraitytė 2007; Gudavičius 2007; Kuznecovienė 2007; Spirajevienė, Spirajevas 2015; Žiliukaitė, Poviliūnas, Savicka 2016), надзвичайно велике значення має вік. Це особливо актуально, коли йдеться про підлітків, з огляду на особливості розвитку в підлітковому віці. Спираючись на теорію розвитку особистості Еріка Еріксона, психологи (Gage, Berliner 1994: 116–119) стверджують, що саме в підлітковому віці прагнуть усвідомити й утвердити свою ідентичність, знайти своє місце у спільноті, порівнюючи себе з іншими та власну самооцінку з поглядами інших. Інтерпретуючи дані емпіричних досліджень, науковці доходять висновку, що упереджені установки й переконання щодо представників нації, виокремлення однієї групи серед інших, використання стереотипів властиві дітям віком понад 10 років (Rutland 1999: 65); крім того, діти віком 10–12 років починають виокремлювати характерні риси власної нації шляхом категоризації та залучення соціальних порівнянь. У ранньому підлітковому віці формується національна ідентичність особи, яка постає «не через відокремлення, а через приєднання, завдяки тривалому засвоєнню принципів життєвого устрою нації» (Jonutytė 2008: 17), через перейняття цінностей і моделей поведінки національної спільноти. Образ представників власної нації як «уявленої спільноти», сформований у підлітковому віці, стає певною точкою відліку для становлення самосвідомості особистості та її ставлення до національної спільноти.

1. МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

Матеріал дослідження стереотипу литовця в письмовому мовленні підлітків становлять 246 письмових робіт 62 підлітків віком 11–13 років (20 учнів п’ятого класу, 42 — шостого класу) зі шкіл з литовською мовою навчання³. Учні написали роботи в лютому–квітні 2018 року, виконуючи завдання, у яких: 1) пропонувалося схарактеризувати риси національного характеру литовця, подавши список із 37 лексем і словосполучень⁴, яким учні могли (але не мусили) користуватися⁵; 2) запитувалося, як, на думку учнів, литовців характеризують

³ Кайшядориський район, Каунас, Казлу-Руда, Кедайняй, Клайпедський район, Купішкіс, Маріямпольський район, Рокишкіський район, Скуодас, Шальчинінкай. Роботи учнів школи в Шальчинінкаї становлять 20 відсотків усієї вибірки. Учнів просили зазначити, у якій школі та класі вони навчаються.

⁴ Чесні, гнучкі, швидкі, ввічливі, стримані, бездоганні, старомодні, чуттєві, надійні, безвольні, похмурі, веселі, чутливі, серйозні, прямолінійні, балакучі, без почуття гумору, повільні, снобістичні, хитрі, жадібні, справедливі, мудрі, відкриті, дружні, працьовиті, ненадійні, скромні, галасливі, пунктуальні, ділові, невиховані, екстраверти, інтроверти, незрозумілі, нудні, вольові (список укладено на основі лексем і словосполучень, що характеризують національний характер, наведених Валдасом Прускасом (2003: 28)).

⁵ За даними дослідження словника писемного мовлення учнів 3–4 класів (Dobrovolskienė, Plentaitė 2005: 113), словниковий запас учнів небагатий (наприклад, у розповідних творах ужито лише 3 відсотки прикметників). Приклади лексем і словосполучень запропоновано для того, щоб учні, скориставшись ними, докладніше схарактеризували стереотип литовця.

BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204

NIDA PODERIENĖ. Lietuvio stereotipas paauglių rašto darbuose | 3

представників сусідніх країн; 3) пропонувалося схарактеризувати представника іншої нації; 4) пропонувалося створити портрет типового литовця й порівняти його з характеристикою представника обраної нації. Ці завдання учні виконували на уроках під час опрацювання теми «Мова як соціокультурне явище» — вивчаючи лексику (синоніми, антоніми та фразеологізми)⁶. Завдання виконували учні з різними навчальними здібностями; їхні роботи не оцінювалися.

Зібраний матеріал дослідження писемного мовлення підлітків проаналізовано описово-аналітичним і порівняльним методами. Досліджуючи стереотип литовця в учнівських письмових роботах, насамперед розглядали, як учні розуміють національний стереотип і яким є ставлення підлітків до стереотипу литовця. Для виокремлення змістових складників стереотипу литовця використано методику Єжи Бартмінського (Gudavičius 2007: 157–158), на яку спирався етнолінгвіст Алойзас Гудавічюс (2007: 158–146), досліджуючи риси стереотипу представника нації в мовних спільнотах студентів і людей старшого віку. Є. Бартмінський досліджував національні стереотипи за узагальненими аспектами оцінювання представника нації: 1) ставлення до матеріального життя (побутовий аспект); 2) риси характеру (психічні та інтелектуальні якості); 3) ставлення до інших людей (параметр суспільності) і 4) світоглядну позицію (ставлення до світу, батьківщини, релігії). На основі даних аналізу письмового мовлення підлітків виокремлено ще два аспекти оцінювання представника нації: 1) ставлення до національної ідентичності (мова, культура, держава, історія) та 2) фізичні особливості. Зміст стереотипу литовця в письмових роботах підлітків досліджено за такими аспектами оцінювання: 1) ставлення до матеріального життя; 2) психічні та інтелектуальні якості; 3) ставлення до інших людей; 4) ставлення до національної ідентичності; 5) фізичні особливості.

Щоб з’ясувати, які риси стереотипу литовця є стійкими в мовній картині світу різних вікових груп і як змінюються домінанти змісту цього стереотипу, дані проведеного дослідження порівняно з даними дослідження стереотипу литовця А. Гудавічюса в мовній спільноті литовських студентів і людей старшого віку (35–65 років), а також із дослідженням Сільвії Папауреліте-Кловієне національного характеру литовця на матеріалі Текстового корпусу сучасної литовської мови. А. Гудавічюс провів анкетування 100 студентів Шяуляйського університету та 50 респондентів старшого віку різних професій, спираючись на аспекти оцінювання національного стереотипу, виокремлені Є. Бартмінським. С. Папауреліте-Кловієне досліджувала риси національного характеру литовця, аналізуючи дані Текстового корпусу сучасної литовської мови, у яких оцінювання представника литовської нації виражене рисами, що позначаються прикметником lietuviškas, наприклад, литовська працьовитість, литовська гостинність тощо. Національний характер у литовській мові

⁶ Слід звернути увагу, що завдання були складені й виконані не спеціально для цього дослідження, а під час апробації навчальних матеріалів для учнів із високими здібностями.

BENDRINĖ KALBA 91 (2018)

www.bendrinekalba.lt

ISSN 2351-7204

NIDA PODERIENĖ. Lietuvio stereotipas paauglių rašto darbuose | 4

У світобаченні дослідниця вивчала за такими аспектами: 1) ставлення до інших; 2) до самого себе та 3) власних дій. Аналіз стереотипу литовця за тими самими або дуже подібними аспектами дав змогу порівняти зміст стереотипу литовця у мовному світобаченні підлітків і людей інших вікових груп, хоча матеріал емпіричних досліджень було зібрано різними способами.

У статті стереотип литовця у мовному світобаченні підлітків раннього віку розглядається через обговорення 1) поняття стереотипу литовця; 2) ставлення до стереотипу; 3) змісту стереотипу литовця з виокремленням найхарактерніших рис.

2. ПОНЯТТЯ СТЕРЕОТИПУ ЛИТОВЦЯ У МОВЛЕННІ ПІДЛІТКІВ

У мовленні підлітків національний стереотип розуміють як узагальнений образ представника народу, заснований на рисах, які приписують національному характеру. Як засвідчує аналіз письмових робіт учнів, у текстах респондентів поняття національного стереотипу не має негативної конотації. Зауважуючи, що литовці різні, більшість підлітків вважає стереотип обґрунтованими узагальненими оцінками більшості представників народу, наприклад:

<...> це лише стереотипи, але більшість людей їм відповідає.⁷

<...> звісно, не всі [литовці — N. P.] такі, проте якщо дивитися узагальнено, можна стверджувати саме так.

Стереотип литовця у мовному світобаченні підлітків, на думку учнів, охоплює риси, властиві більшості литовців, зокрема й риси самих учнів як представників народу та їхніх однолітків, наприклад:

Можливо, ми трохи занадто скромні, але справді сильні духом і неабияк уперті.

Моя подруга <...> весела, відкрита. Усі литовці такі.

Описуючи представника народу, учні спираються на соціальні та культурні аргументи, наприклад:

Якщо потрібно, литовці протестують, просять урядової підтримки та допомоги.

Литовці люблять баскетбол, а англійці — футбол.

⁷ У статті мовлення учнів залишено без виправлень.

BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204

NIDA PODERIENĖ. Lietuvio stereotipas paauglių rašto darbuose | 5

Литовці мають свої свята, як-от 16 лютого <...>.

Литовці й німці схожі своєю працьовитістю, стриманістю, пунктуальністю, цілеспрямованістю. Обидва народи люблять їсти схожу їжу, наприклад і литовці, і німці набивають повні щоки тушкованою квашеною капустою з копченим м’ясом або стравами з картоплі.

Уявлення про литовця в учнівських текстах охоплює етнічне походження, територію, національні традиції, історичний культурний досвід і риси, приписувані національному характеру. У мовленні учнів поряд із поняттям литовці синонімічно вживаються поняття люди Литви, жителі Литви. Описуючи литовця, учні порівнюють його лише з представниками народів, які живуть за кордоном; у жодному аспекті текстів литовців не порівнюють з особами, які належать до національних спільнот, що живуть у Литві⁸. Можна припустити, що для литовських підлітків представники національних спільнот не є іншими і не настільки відрізняються, щоб їм приписували стереотипні риси іншого народу. Підлітки не бачать істотної відмінності між етнічними литовцями та представниками національних спільнот Литви: у мовленнєвих текстах учнів ознака, що вирізняє литовця, — належність до литовської держави, наприклад:

Якщо розмовляє литовською мовою, то може бути литовцем, але не обов’язково, адже є люди, які вивчають литовську мову в інших країнах. Якщо має громадянство Литви, то безперечно є литовцем, хіба що має подвійне громадянство.

Можна стверджувати, що в мовленні учнів уявлення про литовця охоплює ознаки як етнічної, так і політичної нації. Більшість підлітків відчуває зв’язок зі своєю державою, на відміну від студентів, у яких, як стверджують дослідники (Spirajevienė, Spirajevas 2015: 117), національна ідентичність втрачає територіальний вимір держави.

3. ОТОТОЖНЮВАТИСЯ ЧИ БУТИ ІНШИМ: СТАВЛЕННЯ ДО СТЕРЕОТИПУ

Ставлення до стереотипу литовця в мовленні учнів найчастіше виражається особовим займенником. Перша особа особового займенника або почергове вживання першої та третьої особи зазвичай використовуються, коли учні описують характер литовця, порівнюють литовців із представниками інших народів, висловлюють думку про те, як литовців оцінюють представники інших народів. Ототожнення з національною спільнотою в текстах зазвичай виражається формами особових займенників ми, наш, дієсловами першої особи однини й множини, наприклад:

⁸Інші народи в учнівських текстах представлені вихідцями з Польщі, Росії, Білорусі та інших держав.

BENDRINĖ KALBA 91 (2018)

www.bendrinekalba.lt

ISSN 2351-7204

NIDA PODERIENĖ. Lietuvio stereotipas paauglių rašto darbuose | 6

Можливо, ми дещо скромні, але справжні люди із сильною волею та неабиякою впертістю.

Наш народ має схожі риси характеру з німецьким народом, адже німці ввічливі, стримані, надійні, серйозні, працьовиті та ділові.

<...> є добросерді, спокійні, турботливі, терплячі, близькі до землі, надзвичайно прив’язані до природи й прості люди.

Незважаючи на всі плюси й мінуси, пишаюся, що я литовка, а не якась зарозуміла іноземка.

У тих випадках, коли литовцю приписують лише негативні риси, оцінку стереотипу литовця формулюють лише дієсловом у третій особі та займенниками він або вони, не ототожнюючи себе зі співвітчизниками, наприклад:

На мою думку, литовці егоїстичні <...>. Литовці забагато пиячать. Не всі мої друзі такі хороші, якими здаються. Деякі прикидаються перед однією подругою хорошими, а за спиною називають її «страховиськом». Тому можу зробити висновок, що більшість литовців — дволикі.

З повсякденних спостережень можна помітити, що литовці не надто ввічливі люди. Це дає підстави зробити висновок, що литовці неввічливі й невиховані. Також звідусіль видно, які литовці похмурі. Вони завжди ходять насуплені, незадоволені.

З’ясувалося, що підлітки, які оцінюють характер литовця лише негативно, вкрай критично ставляться до своїх ровесників і дорослих.

На підставі даних дослідження можна стверджувати, що більшість учнів раннього підліткового віку ототожнюють себе з представниками литовського народу, приписують стереотипу литовця й власні риси та виражають особисте ставлення до цього стереотипу за допомогою особових займенників я, ми, а також дієслів у першій особі однини й множини.

4. ЗМІСТ СТЕРЕОТИПУ ЛИТОВЦЯ

Дані дослідження, проведеного серед учнів раннього підліткового віку, свідчать, що підлітки оцінюють литовця позитивно — у їхній мовній картині світу стереотип литовця формується переважно через приписування йому позитивних рис⁹. Респонденти характеризували литовця 67–

⁹ Позитивні й негативні риси стереотипу литовця виокремлено відповідно до оцінок підлітків.

BENDRINĖ KALBA 91 (2018)

www.bendrinekalba.lt

ISSN 2351-7204

NIDA PODERIENĖ. Lietuvio stereotipas paauglių rašto darbuose | 7

ими описами¹⁰: 48 лексемами та словосполученнями з позитивною конотацією, 19 — такими, що називають негативні властивості (див. рис. 1).

РИС. 1. Оцінювання стереотипу литовця

Варто зазначити, що аж 53,4% учнів описали литовця, приписавши йому лише позитивні риси. Позитивні й негативні риси назвали 43,2%, а лише негативні риси литовцеві приписали тільки 3,4% підлітків.

Зміст стереотипу литовця проаналізовано за 5 критеріями (див. рис. 2).

¹⁰ Описуючи стереотип литовця, учні вжили майже вдвічі більше лексем і словосполучень, ніж було наведено в переліку ознак характеристик завдання 1.

BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204

NIDA PODERIENĖ. Lietuvio stereotipas paauglių rašto darbuose | 8

2 РИС. Складники стереотипу литовця за частотністю виокремлених характеристик

Описуючи стереотип литовця, респонденти найчастіше вказували на психічні та інтелектуальні властивості й риси, що виявляються у взаєминах з іншими людьми. Можна припустити, що аспект суспільності є особливо важливим для учнів цього віку, тому вони приділяють так багато уваги оцінюванню рис литовця, які виявляються у спілкуванні з іншими людьми. Дані дослідження свідчать, що й представників інших національностей підлітки найчастіше характеризують за взаєминами з іншими людьми. Переважна більшість учнів приписала литовцеві також психічні та інтелектуальні властивості. Менша частина підлітків вказала на риси типового литовця, що розкривають його ставлення до національної ідентичності, а також на фізичні характеристики.

4.1. Риси стереотипу литовця, що виявляються в повсякденній діяльності

Риси, властиві литовцеві та виявлені у його ставленні до матеріального життя, назвали 56 відсотків учнів, приписавши стереотипу литовця переважно позитивні властивості (див. рис. 3).

BENDRINĖ KALBA 91 (2018)

www.bendrinekalba.lt

ISSN 2351-7204

NIDA PODERIENĖ. Lietuvio stereotipas paauglių rašto darbuose | 9

3 РИС. Риси стереотипу литовця за ставленням до матеріального життя

На думку підлітків, найвиразніша риса литовця — працьовитість (її зазначили 53 відсотки респондентів). Частина учнів приписала литовцеві силу волі (13,6 відсотка), консерватизм (13,6 відсотка). Такі риси, як охайність, ощадливість, традиційно приписують стереотипові литовця, однак у письмовому мовленні учнів вони не переважають: що литовці охайні, зазначили лише 5,2 відсотка респондентів, а ощадливість у своїх текстах назвали лише 3,4 відсотка учнів. Можна припустити, що ці властивості не є важливими для підлітків раннього віку.

Працьовитість у текстах висувається на перший план як найвиразніша позитивна риса, що характеризує литовця. Це одна з основних традиційних властивостей, вихованих у сім’ї, наприклад:

Здавна литовець працьовитий: він може виконувати і розумову, і фізичну роботу.

Кожен литовець передає з покоління в покоління основні цінності, властиві лише нашому краю.

Литовець знає, що все можна здобути працею.

Литовці працьовиті, не люблять відкладати справи <...>.

Навіть ті учні, які досить критично оцінюють характер литовця, працьовитість виокремлюють як найхарактернішу позитивну рису. Характеристика литовця як ледаря є радше винятком (її зазначили лише 3,4 відсотка); її вживають, наголошуючи, що ця властивість притаманна лише частині литовців, які не мають амбіцій досягати життєвих цілей, наприклад:

Вони лінуються і нічого не роблять, не прагнуть чогось у житті, але хочуть жити краще, ніж живуть зараз.

BENDRINĖ KALBA 91 (2018)

www.bendrinekalba.lt

ISSN 2351-7204

NIDA PODERIENĖ. Lietuvio stereotipas paauglių rašto darbuose | 10

Праця вважається важкою діяльністю; її пов’язують не стільки з реалізацією власних творчих здібностей, скільки з обов’язком, способом заробітку на життя, що потребує багато часу, сили волі й терпіння, наприклад:

Литовці <...> працюють дуже багато.

Ми краще спочатку виконаємо важку роботу, а потім розважатимемося.

У роботах учнів згадуються риси литовця, що виявляються в його повсякденній праці, —сила волі, упертість, наполегливість, наприклад:

Можливо, ми трохи надто скромні, але насправді маємо сильну волю й неабияку впертість.

Литовці ніколи не здаються, вони мають сильну волю.

Литовці й німці схожі своєю працьовитістю, стриманістю, пунктуальністю та силою волі.

До стереотипу литовця підлітки відносять консерватизм, на який указують, порівнюючи литовців із представниками інших народів. У текстах консерватизм описують по-різному: від нейтрального визначення ми традиційні, критичнішого вислову не пристосовуються до новацій до вкрай негативної оцінки — старомодно. Брак сучасності вважається великим недоліком, якого прагнуть позбутися, наприклад:

Ми дуже стараємося не бути старомодними.

[Англійці — N.P.] не такі старомодні, як литовці.

Варто зазначити, що в текстах переважають висловлювання, сформульовані із запереченням, тобто йдеться не про бажання бути сучасними, модерними, а про прагнення не бути старомодними. Як зауважує Зигмунт Бауман (2015: 34–36), мислять «про „прогрес“ не в контексті поліпшення свого становища, а в контексті уникнення невдачі. <...> Боротьба за те, щоб не зазнати невдачі, потребує цілковитої, нерозпорошеної уваги, <...> а найбільше — постійно рухатися, якомога швидше...» До речі, швидкість у роботах учнів називається рисою, яку литовцям варто розвинути, наприклад:

Я хотів би, щоб литовці змінювалися на краще, наприклад, були <...> швидшими.

BENDRINĖ KALBA 91 (2018)

www.bendrinekalba.lt

ISSN 2351-7204

NIDA PODERIENĖ. Lietuvio stereotipas paauglių rašto darbuose | 11

На думку учнів, найефективніший спосіб не бути старомодними — запозичувати з інших культур те, що є сучасним. Сучасність, модерність у мовній спільноті підлітків розпізнається через мінливі символи моди, наприклад:

Майже всі жителі Англії сучасні, бо носять рвані джинси <...>.

Можна припустити, що включення консерватизму як однієї з рис, що оцінюються найбільш негативно, до змісту стереотипу литовця відображає погляд на цінності, сформований модними індустріями, який утверджується у мовній картині світу підлітків.

У письмових роботах учнів за ставленням до матеріального життя литовцеві найчастіше приписують працьовитість, силу волі, консерватизм. Порівняння даних досліджень, проведених серед підлітків, студентів і людей старшого віку (пор. Gudavičius 2007: 161), показало, що найбільша частка студентів назвала охайність, працьовитість, ощадливість; у групі людей старшого віку найчастіше згадували працьовитість, охайність, ощадливість. Як уже зазначалося, у мовленні підлітків охайність і ощадливість не вважаються найхарактернішими рисами литовця.

Можна зробити висновок, що працьовитість, яку в текстах підлітків найчастіше називають найхарактернішою рисою литовця, традиційно закріпилася в мовній картині світу всіх досліджених груп — підлітків, студентів і людей старшого віку. Слід зазначити, що цю рису стереотипу литовця приписала найбільша частка підлітків і людей старшого віку, але менша частка студентів. S. Papaurelýtė-Klovienė (2009: 248–249) також називає працьовитість найхарактернішою позитивною рисою, що приписується литовцеві й найчастіше згадується при описі ставлення литовця до праці.

4.2. Психічні та інтелектуальні риси, що приписуються литовцям

Риси стереотипу литовця, що описують психічні та інтелектуальні властивості, назвали 96,6% респондентів. Учні приписали литовцеві більше характеристик із позитивним значенням, ніж із негативним: із 29 лексем і словосполучень, що позначають психічні та інтелектуальні властивості, 16 мають позитивну конотацію, а 9 — негативну. Згрупувавши лексеми за синонімічними значеннями, виокремили найчастіше згадувані риси характеру литовця (див. рис. 4).

BENDRINĖ KALBA 91 (2018)

www.bendrinek al ba.lt

ISSN 2351-7204

NIDA PODERIENĖ. Lietuvio stereotipas paauglių rašto darbuose | 12

РИС. 4. Найхарактерніші риси характеру, що приписуються стереотипу литовця

Серед психічних та інтелектуальних рис стереотипу литовця респонденти виокремили розумність (мудрість); цю рису назвали 42% респондентів. Майже третина підлітків зазначила, що литовець веселий (27,1%). На думку учнів, литовцеві властиві такі позитивні риси, як серйозність (18,6%), сміливість (11,9%). Одна з найхарактерніших рис стереотипу литовця має негативну конотацію — похмурість; її приписали стереотипу литовця 22% респондентів.

Розум і здатність ним користуватися підлітки найчастіше приписують образові типового литовця, називаючи прикметники розумний, мудрий, проникливий, кмітливий, хитрий, наприклад:

Я уявляю литовця таким: хитрим, розумним, мудрим, упертим, працьовитим. Литовці <...> не лише розумні чи хитрі, а й кмітливі, чесні та здібні люди. Литовці мудрі й хитрі, чого я не можу сказати про англійців. Литовці — розумні, не дуже ввічливі й мало усміхаються.

Учні вважають, що литовці недостатньо використовують свій розум і мають замало амбіцій та сили волі, щоб досягати поставлених цілей, наприклад:

Я вважаю, що литовці розумні, але часто цього не використовують. Вони <...> нічого не роблять, не прагнуть чогось у своєму житті, але хочуть жити краще, ніж живуть зараз.

BENDRINĖ KALBA 91 (2018)

www.bendrinekalba.lt

ISSN 2351-7204

NIDA PODERIENĖ. Lietuvio stereotipas paauglių rašto darbuose | 13

На думку учнів, литовці не поступаються іншим країнам за інтелектом і технологічними досягненнями. Виокремлення інтелектуальних здібностей як риси характеру литовця, імовірно, пов’язане з особливостями, які підлітки цінують: інтелектуальні якості стають критерієм оцінювання себе, однолітків і дорослих. Цікаво зауважити, що серед переліку інтелектуальних і психічних якостей розум як характерну для литовця рису відзначила найбільша частка студентів і людей старшого віку (пор. Gudavičius 2007: 158–162). Отже, можна зробити висновок, що литовці різного віку вважають себе та своїх співвітчизників розумними й кмітливими.

До інтелектуальних якостей литовця відносять також почуття гумору. Називаючи цю рису, учні зазначають, що представники інших народів не всі розуміють наш, литовський, гумор. Уміння жартувати пов’язане з емпатією, а, на думку респондентів, співвітчизникам іноді бракує чуйності до інших, тому литовський гумор не завжди оцінюють позитивно, зауважуючи, що литовець є веселої вдачі, але, жартуючи, іноді не помічає, як ображає співрозмовника.

Частина учнів відносить до стереотипу литовця сміливість (11,9 відсотка), називаючи риси характеру литовця та висловлюючи погляд представників інших народів на литовців, наприклад:

Литовці горді й сміливі.

Литовці також вирізняються сміливістю й ощадливістю.

Німці вважають нас сміливими й працьовитими.

Матеріали дослідження свідчать, що респонденти нерідко описують психічні якості литовців парою антонімів, наприклад, веселий і сумний (похмурий). Помічено, що в учнівських письмових роботах антоніми похмурий, сумний і веселий нерідко варіюються, наприклад:

Литовець — похмурий, а іноді й веселий, замкнений, але часом гостинний і привітний.

Іноді вони бувають повільними, жадібними, похмурими, навіть злими. Але це триває недовго. Частіше литовці бувають веселими, добросердими, ввічливими.

Литовці дуже ввічливі, прямі й відкриті. Іноді веселі, а іноді позбавлені почуття гумору.

Частіше литовці бувають веселими, добросердими, ввічливими та чесними.

Прикметниками сумний, похмурий учні найчастіше описують дорослих, яких зустрічають у повсякденному оточенні, формуючи думку про ці якості на підставі фізичних ознак, наприклад:

Коли людина стає дорослою, вона буває набагато сумнішою.

BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204

NIDA PODERIENĖ. Lietuvio stereotipas paauglių rašto darbuose | 14

Литовця можна впізнати за тим, як він поводиться. Наприклад, якщо він іде з піднятою головою та усміхається, то, мабуть, це не литовець.

<...> з усіх боків можна побачити, які литовці похмурі. Вони завжди ходять насуплені, незадоволені.

Однак підлітки не такі категоричні, оцінюючи литовця за сумністю – веселістю.

Веселість, уміння радіти життю учні приписують литовцю тоді, коли характеризують його лише позитивними рисами, описують представників свого покоління, наприклад:

Литовець чесний, сміливий, відважний, розумний, справедливий, захищає Литву, вступаючи до війська, буває веселим, святкує свята, поважає оточення й радіє життю.

Литовці можуть розсмішити, тобто вони веселі, але коли починаються війни, то дуже серйозні <...>.

Моя подруга <...> чесна, як і більшість литовців. Вона весела, відкрита. Усі литовці такі.

Підлітки вважають позитивність, веселість, оптимізм особливо цінними рисами людини.

Описуючи ставлення литовця до самого себе, учні вважають, що литовцям найбільше бракує позитивності й оптимізму, наприклад:

Литовцям дуже бракує позитивності та усмішок <...>.

Якби ми обрали будь-який європейський народ, литовці були б одним із найнещасніших народів. Якби ми порівняли литовців із найщасливішим народом — данцями, то зрозуміли б, що литовці дуже великі песимісти.

Серед негативних рис литовця підлітки відзначають брак самоповаги та впевненості в собі, наприклад:

Ми не дуже впевнені в собі <...>.

Литовцям слід більше вірити в себе й краще думати про себе.

Низька самооцінка, брак автентичності формують самосвідомість провінційної людини.

Учні стверджують, що литовці люблять моди, що приходять з інших країн, і критично оцінюють схильність своїх співвітчизників сліпо наслідувати новинки, що надходять з-за кордону.

Savivertės stygių, kaip lietuvio bruožą, nurodo ir S. Papaurelýtė-Klovienė (2009: 246), remdamasi tirtais Dabartinės lietuvių kalbos tekstyno pavyzdžiais. Mokslininkės manymu, lietuviai yra itin savikritiški, iš tekstuose save nusakančių bruožų galima spręsti, kad jie neišskiria savo asmenybės vertingumo.

Якщо порівняти дані досліджень, проведених у мовній спільноті підлітків, студентів і респондентів старшого віку, то видно, що литовцеві приписують інтелектуальні

BENDRINĖ KALBA 91 (2018)

www.bendrinekalba.lt

ISSN 2351-7204

NIDA PODERIENĖ. Lietuvio stereotipas paauglių rašto darbuose | 15

риси, виражені прикметниками розумний, мудрий, які названо в характеристиках стереотипу литовця всіма трьома віковими групами.

Виявлено обернену кореляцію в оцінюванні респондентами різних вікових груп стереотипу литовця за антонімічними ознаками сміливий – боязкий. Респонденти зі студентської та старшої вікових груп не зазначили, що литовці сміливі. Навпаки, на думку студентів, боязкість — одна з характерних рис стереотипу литовця; її відзначила також частина оцінювачів старшого віку. Підлітки значно позитивніше оцінюють співвітчизників у цьому аспекті: у текстах жоден респондент не відніс до стереотипу литовця боязкість, а те, що литовці сміливі, зазначили 11,9 відсотка учнів. Сміливість як одну з рис національного характеру виокремила й S. Papaurelýtė-Klovienė (2009: 247–250), спираючись на дані дослідження Корпусу текстів сучасної литовської мови.

Веселість як властиву литовцям рису згадано лише в текстах підлітків. Наприклад, S. Papaurelýtė-Klovienė (2009: 250) стверджує, що серед понад 20000 проаналізованих прикладів уживання з Корпусу текстів сучасної литовської мови не було жодного, у якому згадувалися б веселість литовців або вміння радіти життю. Чи свідчить виокремлення веселості, яку майже третина підлітків назвала властивою литовцям рисою, а також варіювання в частині текстів обох рис — веселості та суму (похмурості) — про зміну змісту стереотипу литовця чи пов’язане лише з особливостями психологічного розвитку підлітків раннього віку, можна було б з’ясувати, доповнивши матеріал дослідження даними письмового мовлення учнів старшого віку (16–18 років).

4.3. Стосунки з іншими людьми

Стереотип литовця за критерієм стосунків з іншими людьми описують усі респонденти. Можна припустити, що, на думку учнів, саме спілкування з іншими людьми найточніше розкриває риси стереотипу литовця. Описуючи особливості литовця в цьому аспекті, учні вжили у своїх текстах 36 лексем, з яких 24 позначають позитивні, а 12 — негативні риси. Можна виокремити найхарактерніші риси литовця, що виявляються у спілкуванні з іншими людьми (див. рис. 5).

BENDRINĖ KALBA 91 (2018)

www.bendrinekalba.lt

ISSN 2351-7204

NIDA PODERIENĖ. Lietuvio stereotipas paauglių rašto darbuose | 16

РИС. 5. Найхарактерніші риси литовця, що виявляються у стосунках з іншими

Оцінюючи стереотип литовця за критерієм стосунків з іншими людьми, підлітки приписали йому найбільше позитивних рис: чесний (28,8 відсотка), дружній (27,1 відсотка), ввічливий (27,1 відсотка), балакучий (23,7 відсотка), скромний (22 відсотки), справедливий (16,9 відсотка).

Значно менша частина учнів, оцінюючи стереотип литовця, приписує йому негативні риси. Із 12 лексем із негативною конотацією найчастіше вживали прикметники скупий / жадібний (13,6 відсотка), егоїстичний (8,5 відсотка), заздрісний (5 відсотків).

Деякі риси, які традиційно вважають позитивними для литовців, наприклад сором’язливість, скромність, для підлітків не є перевагами характеру, наприклад:

Більшість людей, які живуть у Литві, сором’язливі й дуже комплексують через найменші дрібниці.

Литовці <...> скромні люди, люблять пристосовуватися до інших.

Моя подруга, яка живе у Швеції, набагато розкутіша. Вона легше спілкується, не є скромною та сором’язливою.

Варто зазначити, що стриманість, яку традиційно вважають однією з найхарактерніших рис литовця, у мовленні учнів не називають переважною (її зазначили лише 10 відсотків респондентів). У мовній картині світу учнів литовцеві приписують антонімічні риси, що означають замкнутість і відкритість, наприклад:

На мою думку, литовці працьовиті й охайні. Однак часто бувають сумними й замкнутими.

BENDRINĖ KALBA 91 (2018)

www.bendrinekalba.lt

ISSN 2351-7204

NIDA PODERIENĖ. Lietuvos stereotipas paauglių rašto darbuose | 17

Думаю, що литовці найчастіше бувають надійними, прямими, можуть бути старомодними, <...> говіркими, відкритими й веселими, снобістськими.

Литовці дуже ввічливі, прямі й відкриті.

Учні найчастіше лише називають риси стереотипу литовця, що характеризують його ставлення до інших людей, як само собою зрозумілі, докладніше не аргументуючи, чому саме так думають. Стереотип литовця як певний набір рис стає критерієм оцінювання під час порівняння й оцінювання рис представників інших народів, наприклад:

Латвійці менш гостинні, ніж литовці.

Я думаю, що різниця між литовськими та білоруськими дітьми така: ми вільніші, маємо більше вибору, ми відкритіші й галасливіші.

Думаю, представники сусідніх країн мають бути схожими на литовців і бути чесними, ввічливими, веселими, дружніми, працьовитими тощо.

Однак у порівнянні з литовцями, <...> англійці досить ліниві. Також люди, які там живуть, чесні, ввічливі, надійні, веселі, говіркі, дружні.

Як видно, представників інших народів за їхнім ставленням до інших найчастіше оцінюють прихильно; оцінки представників російського народу більш різняться — як під час порівняння рис литовців і росіян, так і під час висловлення думки про те, яким представник литовського народу постає в очах росіян, наприклад:

Росіянин — твердий духом, сміливий, захищає Росію та воює з іншими країнами, радіє життю й розмовляє мовою своєї країни — російською.

Росіяни характеризують литовців як повільних, дратівливих і войовничих.

Росіяни намагаються переписати історію, нібито литовці самі, з власної волі вступили до Радянського Союзу й самі відмовилися від своєї мови.

Якщо порівняти дані досліджень, проведених серед підлітків, студентів і людей старшого віку (Gudavičius 2007:162), очевидною є пряма кореляція в оцінюванні рис литовця: усі групи респондентів відзначають чесність як рису стереотипу литовця. Значно більша частка підлітків і людей старшого віку, ніж студентів, вважає, що литовець є культурним (у мовленні підлітків синонімічно вживаються лексеми ввічливий, вихований) і комунікабельним (у мовленні учнів уживаються лексеми говіркий, балакучий). Помітні відмінності в оцінюванні литовця за шкалою відкритість — замкнутість: із трьох порівнюваних груп студенти й люди старшого віку схильні оцінювати литовця як замкнутого, у мовленні підлітків антонімічні риси замкнутість і

BENDRINĖ KALBA 91 (2018)

www.bendrinekalba.lt

ISSN 2351-7204

NIDA PODERIENĖ. Lietuvio stereotipas paauglių rašto darbuose | 18

відкритість варіює. Негативні риси стереотипу литовця в мовленні підлітків називають рідше. Наприклад, найвиразнішою негативною рисою литовця С. Папауреліте-Кловене (2009: 248), спираючись на дані дослідження Текстового корпусу сучасної литовської мови, виокремлює заздрість; цю рису литовцям приписали лише 5 відсотків учнів.

Підсумовуючи, можна стверджувати, що за аспектами ставлення до інших людей, а також психічних та інтелектуальних властивостей підлітки дуже позитивно оцінюють представників свого народу.

4.4. Складники національної ідентичності

Риси литовця, що розкриваються через його ставлення до національної ідентичності, у текстах описали 36 відсотків підлітків. У писемному мовленні учнів можна виокремити чотири складники усвідомлення національної ідентичності: 1) державу, 2) мову, 3) культуру (дотримання звичаїв і традицій) і 4) історичну самосвідомість. Національну ідентичність як відмінну рису литовців у мовленні підлітків називають, описуючи риси національного характеру, наприклад:

Кожен народ — унікальний народ, який вирізняється з-поміж інших народів своїми звичаями, традиціями та своєрідністю характеру людей. Литовський народ — великий народ із величною історією. Кожен литовець передає з покоління в покоління основні цінності, властиві саме нашому краю. Литовець знає, що всього можна досягти працею, чесністю та наполегливістю; він також знає, що потрібно боротися за свою національну ідентичність, державу та себе.

Аспекти національної ідентичності підкреслюються, коли литовців вирізняють серед представників інших народів, наприклад:

Іноземці теж дружні, веселі, говіркі. Думаю, ми відрізняємося від них лише мовою та кількома рисами.

Як і ми, вони такі самі, відрізняються лише мовою та національністю, а все інше однакове.

Моя подруга живе в Англії, і там усе зовсім інакше. <...> у неї інші традиції, ніж у нас. Ми живемо, розмовляємо й навчаємося зовсім не так, але саме це й робить нас литовцями.

Зв’язок із батьківщиною виявляється в особистих поглядах, позиції та моделях поведінки, що переймаються через культурну традицію народу. Влучне спостереження Антанаса Мацейни (2002: 225): «Найглибшою основою патріотизму є належність народу й батьківщини до нас, тобто їхнє втілення в нас і наше оселення в них. <...> Ми любимо народ і батьківщину тому, що любимо самих себе й усе, що є нашим». Емоційний зв’язок із батьківщиною та народом підлітки виражають, наголошуючи на вкоріненості у своїй державі та пишаючись своєю мовою й історією, наприклад:

BENDRINĖ KALBA 91 (2018)

www.bendrinekalba.lt

ISSN 2351-7204

NIDA PODERIENĖ. Lietuvio stereotipas paauglių rašto darbuose | 19

Литва важлива, бо я в ній живу і вона — моя батьківщина. Наша мова надзвичайно гарна й найменше віддалена від давніх мов. <...> ми — давній, королівський народ.

Серед усіх ознак, що ідентифікують литовців, учні найчастіше виокремлювали литовську мову (8,5 відсотка всіх респондентів) і дотримання традицій (13,5 відсотка). Литовську мову як відмінну рису литовця респонденти називали, порівнюючи литовця з представниками інших держав, наприклад:

Вони розмовляють іншою мовою. Мій двоюрідний брат Недас — англієць. Він відрізняється від литовців тим, що розмовляє англійською і погано знає литовську.

Говорячи про литовську мову як рису, притаманну литовцеві, підлітки наголошують на її красі й давності, висловлюють думку, що литовська мова складна. Навіть порівнюючи литовців із представниками інших народів і згадуючи мову як розрізнювальну ознаку, учні зазначають, що литовська мова складна, наприклад:

Литовська мова дуже гарна, і вивчити її дуже важко. Адже в литовській мові безліч носових голосних, дифтонгів, голосних і приголосних. Литовська мова — найскладніша, бо в ній багато приголосних, голосних, змішаних дифтонгів, напівголосних, складів тощо. А англійська мова дуже легка. У ній немає голосних, приголосних тощо.

Свою думку про рідну мову учні обґрунтовують прикладами з фонетики й орфографії, тобто аспектами, яких навчаються в школі. Це дає підстави припустити, що уявлення про рідну мову формуються в школі й закріплюються у мовній картині світу учнів. Варто зазначити, що литовську мову як ознаку національної ідентичності називають і учні старших класів. Мовознавці (Aliūkaitė, Mikulėnienė, Čepaitienė, Geržotaitė 2017: 174), досліджуючи варіативність мови у мовленні гімназистів, зазначають, що «стандартній мові приписують функцію відмежування або ототожнення з Литвою». Дотримання литовських традицій і звичаїв учні також вважають рисою литовця; у текстах її згадують, порівнюючи відмінності між своїм та іншими народами. Дотримання національних традицій згадує найбільша частка учнів, які розглядають тип литовця крізь призму його ставлення до національної ідентичності

BENDRINĖ KALBA 91 (2018)

www.bendrinekalba.lt

ISSN 2351-7204

NIDA PODERIENĖ. Lietuvos stereotipas paauglių rašto darbuose | 20

(13,5 відсотка всіх респондентів). У мовленні учнів дотримання національних традицій ілюструється святкуванням календарних, релігійних і державних свят, наприклад:

Литовці дотримуються традицій. На Різдво — 12 страв, і обов’язково має бути оселедець; на Великдень — яйця й білий салат; на День поминання померлих — поїздка на цвинтар.

У Литви є свої свята, як-от 16 лютого, а, наприклад, в американців є свої свята.

Моя подруга Маша живе в Росії. Ми зовсім не схожі. Вона їсть зовсім іншу їжу й любить інше.

Вона не святкує Різдво 25 грудня.

У мовній картині світу підлітків дотримання литовських звичаїв і традицій пов’язане з моделями поведінки, що передаються родом і сім’єю; вони настільки стійкі, що найвиразніше репрезентують ставлення учнів до національної ідентичності.

Історична самосвідомість як складник національної ідентичності у мовній спільноті підлітків виражається гордістю за незалежність і період Великого князівства Литовського, наприклад:

Хоча Литва й маленька країна, ми все ж відвоювали свободу.

<...> скільки нападів вони [литовці — N.P.] витримали — і руських, і хрестоносців.

Успішні битви, перемоги, <...> розширення території. <...> Отже, у ті часи Литва була більшою, а люди в ній були рішучішими. Тоді Литва була великою.

На підставі текстів учнів можна припустити, що учні не схильні ототожнювати себе зі своїми слабкими предками, а спільність зі своїм народом обґрунтовують аргументами, які свідчать про силу народу.

A. Gudavičiaus (2007: 158) atlikto tyrimo, kuriame išskirtas idėjinės pozicijos dėmuo (santykio su pasauliu, tėvyne, religija), duomenimis, studentai, rinkdamiesi iš antonimiškų porų nacionalistas – kosmopolitas, patriotas – nepatriotas, iš lietuviui būdingų bruožų pažymėjo nacionalistas, didesnė dalis vyresnio amžiaus grupės respondentų nurodė abu bruožus – nacionalistas, patriotas. Tiek paauglių kalbos, tiek A. Gudavičiaus vyresnio amžiaus žmonių grupėse atliktų tyrimų duomenys rodo, kad santykis su nacionaliniu tapatumu pažymimas visose amžiaus grupėse, nors paauglių kalboje, apibūdinant lietuvio stereotipą, nėra vyraujantis.

BENDRINĖ KALBA 91 (2018)

www.bendrinekalba.lt

ISSN 2351-7204

NIDA PODERIENĖ. Lietuvio stereotipas paauglių rašto darbuose | 21

4.5. Фізичні особливості, які приписують литовцю

Для учнів підліткового віку, як стверджує чимало психологів, зовнішність і фізичні особливості мають особливе значення. До стереотипу литовця учні відносять лише ознаки, що характеризують красу й силу.

Описуючи литовця, фізичні особливості назвали 35,6% респондентів. Варто зазначити, що учні оцінюють литовця як гарну людину, вживаючи узагальнювальні лексеми, наприклад: гарний, сильний, спортивний, у гарній формі, ніс, рот — нормальні. Детальніше описуючи, зазначають, що литовець високий, найчастіше згадують деталі портрета: каштанове волосся, блакитні очі, червоні губи, білі зуби. У жодному тексті литовця не описано як некрасивого чи слабкого. На підставі матеріалів дослідження можна стверджувати, що в мовній картині світу підлітків литовцеві приписують риси красивої, фізично сильної, здорової людини.

Портрет литовця в мовній картині світу підлітків дуже схожий на образ литовця, закріплений у мовній свідомості литовців ще в XIX ст. і створений Симонасом Даукантасом (1976: 69): «Давні литовці, жемайти, були блакитноокі, з настороженим поглядом, світлим обличчям, довгим темно-русявим волоссям, кремезні, здорові, сильні <...>». У мовленні учнів, як і в працях С. Даукантаса, образ литовця романтизовано: йому приписують риси зовнішності, які цінують підлітки.

Бракує емпіричних даних, які дали б змогу порівняти риси зовнішності литовця, виокремлювані підлітками, студентами та людьми старшого віку. Таке порівняння дало б змогу встановити, як корелюють оцінки фізичних і характерологічних особливостей, приписуваних стереотипу литовця.

4.6. Найхарактерніші риси стереотипу литовця

Виокремивши риси литовця, які найчастіше згадуються в текстах підлітків, за такими категоріями: 1) ставлення до матеріального життя, 2) психічні та інтелектуальні властивості, 3) ставлення до інших людей, 4) ставлення до національної ідентичності та 5) фізичні особливості, приписувані литовцеві, можна стверджувати, що в мовній картині світу підлітків сформувався такий стереотип литовця (див. рис. 6).

BENDRINĖ KALBA 91 (2018)

www.bendrinekalba.lt

ISSN 2351-7204

NIDA PODERIENĖ. Lietuvio stereotipas paauglių rašto darbuose | 22

6 РИС. Домінантні складники змісту стереотипу литовця

На підставі даних дослідження мови письмових робіт підлітків можна стверджувати, що ставлення підлітків до стереотипу литовця є дуже позитивним. Можна припустити, що підлітки приписують представникові литовського народу ті якості, які самі вважають цінними. Як найхарактерніші риси представника литовського народу учні назвали працьовитість (56 відсотків), розум (42 відсотки) та чесність (28,8 відсотка). Значна частина підлітків приписала стереотипу литовця якості, що виявляються у взаєминах з іншими: дружелюбність (27,1 відсотка), культурність (27,1 відсотка), веселість (27,1), похмурість (22 відсотки). Варто зазначити, що в мовленні учнів характеристики литовця веселий і похмурий варіюються. Серед негативних якостей литовця саме похмурість назвала найбільша частка респондентів.

Порівнюючи дані досліджень, проведених у мовних спільнотах підлітків, студентів і респондентів старшого віку (Gudavičius 2007: 161–164), можна стверджувати, що такі якості, приписувані представникові литовського народу, як працьовитість, розум, є найхарактернішими рисами стереотипу литовця у мовній картині світу респондентів усіх вікових груп. Значно більша частка підлітків і людей старшого віку, ніж студентів, приписала стереотипу литовця культурність. Веселість як характерну рису представника литовського народу згадано лише в текстах підлітків.

BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204

NIDA PODERIENĖ. Lietuvos stereotipas paauglių rašto darbuose | 23

ВИСНОВКИ

1. Дослідження писемного мовлення учнів раннього підліткового віку (11–13 років) свідчить, що в мовній картині світу підлітків цього віку сформувався стереотип литовця. Підлітки ідентифікують литовця як представника народу за етнічним походженням, належністю до держави та культурною ідентичністю. Учні називають риси стереотипу литовця, обґрунтовуючи свої погляди соціальними й культурними прикладами. У текстах учнів поняття національного стереотипу не має негативної конотації. Відзначаючи, що люди різні, більшість підлітків вважає національний стереотип узагальненими оцінками представників більшості населення держави.

2. Переважна більшість учнів раннього підліткового віку ототожнює себе зі стереотипом литовця, приписуючи йому також свої риси та риси однолітків. Особисте ставлення до стереотипу литовця підлітки виражають формами особових займенників я, ми, наш, дієсловами першої особи однини й множини.

3. Ставлення більшості підлітків до стереотипу литовця є позитивним. У письмових роботах учнів ужито утричі більше лексем і словосполучень, що позначають позитивні риси, і їх названо значно частіше, ніж негативні. Серед позитивних рис стереотипу литовця найбільша частка підлітків відзначає працьовитість, розум і чесність; серед негативних рис учні виокремлюють похмурість, консерватизм і брак самоповаги. Приписувані литовцеві веселість і похмурість часто варіюються в текстах респондентів; ця пара рис трапляється настільки часто, що її виокремлено як одну з домінант стереотипу литовця. У мовленні підлітків особливості національної ідентичності найчастіше називаються через виокремлення литовців серед представників інших народів. Зв’язок із батьківщиною та народом підлітки виражають, наголошуючи на вкоріненості у своїй державі та пишаючись литовською мовою й історією. Литовцеві приписують такі риси, які підлітки цінують у людині: врода, фізична сила та здоров’я.

4. Порівнюючи оцінювання стереотипу литовця в мовних спільнотах підлітків, студентів і респондентів старшого віку (35–65 років), можна стверджувати, що підлітки оцінюють стереотип литовця найпозитивніше й приписують йому більше позитивних рис, ніж респонденти інших вікових груп. Порівнюючи риси, приписувані стереотипу литовця, можна стверджувати, що працьовитість і розум є найстійкішими рисами в мовній картині світу всіх вікових груп. Варто зазначити, що веселість і відкритість як якості, приписувані стереотипу литовця, зафіксовано лише в текстах підлітків. Чи риси стереотипу литовця, встановлені лише на підставі учнівських

BENDRINĖ KALBA 91 (2018)

www.bendrinekalba.lt

ISSN 2351-7204

NIDA PODERIENĖ. Lietuvio stereotipas paauglių rašto darbuose | 24

мови свідчать про зміну змісту стереотипу литовця; це можна було б оцінити, дослідивши дані писемного мовлення учнів старших класів (16–18 років).

LITERATŪRA

Akstinavičiūtė I., Petraitytė D. 2007: Lietuvių tautinės tapatybės simbolinių komponentų konfigūracijos. – Filosofija. Sociologija 18 (2), 14–31. Prieiga internete: http://elibrary.lt/resursai/LMA/Filosofija/fil72/4.pdf.

Aliūkaitė D., Mikulėnienė D., Čepaitienė A., Geržotaitė L. 2017: Kalbos variantškumas ir jos vertinimas perceptyviosios dialektologijos požiūriu: variantų ir vietų vaizdiniai, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.

Barrett M., Wilson H., Lyons E. 1999: Self-categorization theory and the development of national identity in English children, Guildford: University of Surrey. Prieiga internete: http://epubs.surrey.ac.uk/1638/1/fulltext.pdf.

Bauman Z. 2015: Kultūra takojoje modernybėje, Vilnius: Apostrofa.

Daukantas S. 1976: Raštai 1, Vilnius: Vaga.

Dobrovolskienė I., Plentaitė V. 2005: III–IV klasių mokinių rašytinės kalbos žodynas. Prieiga internete: http://www.biblioteka.vpu.lt/pedagogika/PDF/2005/76/dobrovolskiene_plentaite.pdf.

Druckman D. 1994: Nationalism, Patriotism, and Group Loyalty: A Social Psychological Perspective. – Mershon International Studies Review 38 (1), 43–68. Prieiga internete: http://bev.berkeley.edu/Ethnic%20Religious%20Conflict/Ethnic%20and%20Religious%20Conflict/2%20National%20Identity/Druckman%20nationalism.pdf.

Gage N. L., Berliner D.C. 1994: Pedagoginė psichologija, Vilnius: Alma littera.

Gudavičius A. 2007: Gretinamoji semantika, Šiauliai: Šiaulių universiteto leidykla.

Jonutytė J. 2008: Tradicinio žinojimo tyrimas: paradigmų kaita. – Tautosakos darbai 35, 13–23. Prieiga internete: http://www.llti.lt/failai/05_Jonut ytes.pdf.

Kuznec ovienė J. 2007: Lietuvių tautinė tapatybė: uždarumo ir atvirumo dėmenys. – Filosofija. Sociologija 18 (2), 1–13. Prieiga internete: http://moksloszurnalai.lmaleidykla.lt/publ/0235-7186/2007/2/1-13.pdf.

Maceina A. 2002: Raštai, VIII tomas. Sudarė Antanas Rybelis, redagavo Vita Malinauskienė, Vilnius: Mintis. Prieiga internete: http://maceina.lt/pdf/8tomas.pdf.

Papaurelytė-Klovienė S. 2009: Lietuvių nacionalinis charakteris lietuvių kalbos pasaulėvaizdyje: ar galime vadintis darbščiausiais pavyduoliais? – Acta humanitarica

BENDRINĖ KALBA 91 (2018)

www.bendrinekalba.lt

ISSN 2351-7204

NIDA PODERIENĖ. Lietuvio stereotipas paauglių rašto darbuose | 25

universitatis Saulensis 8, 244–252. Prieiga internete: http://gs.elaba.lt/object/elaba:6108337/.

Pruskus V. 2003: Multikultūrinė komunikacija ir vadyba. Prieiga internete: https://www.scribd.com/doc/73665904/Multikulturine-Komunikacija-Ir-Vadyba-Pruskus.

Rutkovska K., Smetona M., Smetonienė I. 2017: Vertybės lietuvio pasaulėvaizdyje, Vilnius: Akademinė leidyba.

Rutland A. 1999: The development of national prejudice, in-group favouritism and self-favouritism stereotypes in British children. – British Journal of Social Psychology 38, 55–70. Prieiga internete: https://kar.kent.ac.uk/26174/.

Spirajevienė I., Spirajevas E. 2015: Nuo tautinės iki teritorinės tapatybės Lietuvoje: socialinis geografinis požiūris. – Regional formation and development studies 1 (15), 109–118. Prieiga internete: http://journals.ku.lt/index.php/RFDS/article/viewFile/984/pdf.

Šutinienė L. 2006: Lietuvių tautinė tapatybė globalizacijos kontekstuose: raiška ir kaitos tendencijos. – Filosofija. Sociologija 2, 18–26. Prieiga internete: http://moksloszurnalai.lmaleidykla.lt/filosofijasociologija/2006/2/3345.

Taljūnaitė M. 2006: Lietuvių tautinio tapatumo konstravimas sociologiniuose tyrimuose. – Filosofija. Sociologija 2, 8–17. Prieiga internete: http://www.elibrary.lt/resursai/LMA/Filosofija/Fil_008_017.pdf.

TTŽ 2005: Tarptautinių žodžių žodynas. Sudarė Aldona Bendorienė, Virginija Bogušienė, Emilija Dagytė ir kt., redagavo Algimantas Kinderys. 4-as patiks. ir papild. leidimas, Vilnius: Alma littera.

Tumer J. C., Oakes P. J., Haslam S. A., McGarty C. 1992: Self and collective: cognition and social context. – Australian National University Personality and Social Psychology Bulletin, 1–25. Prieiga internete: http://psychology.anu.edu.au/files/Manuscripts-4-Self-and-Collective-Cognition-and-Social-Context.pdf.

Žiliukaitė R., Poviliūnas A., Savicka A. 2016: Lietuvos visuomenės vertybių kaita per dvidešimt nepriklausomybės metų, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. Prieiga internete: https://www.fsf.vu.lt/dokumentai/Naujienos_Mokslo_pasiekimai/2016/lietuvos_visuomenes_vertybiu_kaita.pdf.

Župerka K. R. 2017: Apie lietuvio charakterio ir kalbėsenos savitumą. – Gimtoji kalba 4, 3–10.

BENDRINĖ KALBA 91 (2018)

www.bendrinekalba.lt

ISSN 2351-7204

NIDA PODERIENĖ. Lietuvio stereotipas paauglių rašto darbuose | 26

Įteikta 2018 11 19

Priimta 2018 12 30

BENDRINĖ KALBA 91 (2018)

www.bendrinekalba.lt

ISSN 2351-7204

NIDA PODERIENĖ. Lietuvio stereotipas paauglių rašto darbuose | 27

STEREOTYPE OF A LITHUANIAN IN TEENS’ LANGUAGE

Summary

This article, based on the study of data from writing samples by 11–13 year-old teens, explores what kind of a Lithuanian stereotype is etched in younger teens’ worldview as reflected through their language, and the extent to which teens identify themselves with the Lithuanian stereotype in their own understanding of their own identity. In efforts to identify shifts in the development of a Lithuanian stereotype, Lithuanian stereotype and its view through teens’ language is compared to research data collected by linguists among groups of students and older age groups (35–65 year olds).

For purposes of the study of a Lithuanian stereotype, 246 samples of writing written by 62 teens from 10 different Lithuanian schools were selected. The analyzed samples were originally written by students who completed assignments, in which: 1) they were asked to describe Lithuanians from a list of 37 antonymic traits, which students could (but did not have to) refer to; 2) they were asked how, in their option, Lithuanians are viewed by other nationals; 3) they were asked to describe a representative of another nation; (4) they were asked to create a portrait of a typical Lithuanian.

Analysis of a Lithuanian stereotype was based on J. Bartmiński singled out evaluation criteria of a national representative based on: 1) one’s relationship with the material life; 2) mental and intellectual properties; 3) relationship with other people, and 4) attitude towards the world, homeland, religion. Based on these criteria, A. Gudavičius analyzed national stereotypes among groups of students and older age groups (35–65 years of age). After analyzing teens ‘writing samples, J. Bartmiński singled out criteria were supplemented by the national identity criteria and physical features ascribed to the national stereotype. Therefore, the contents of a Lithuanian stereotype in teens ‘writing was analyzed based on five criteria: 1) relationship to material life; 2) mental and intellectual features, 3) relationship with the national identity, 4) relationship with others and 5) physical features.

Analysis of writings by teens in their early years (11–13 years of age) shows, that the worldview of teens at this age has a developed Lithuanian stereotype. Understanding, that Lithuanians do differ, most of the teens view the stereotype based on supported-by-time, generalized by the majority of their nation’s representatives‘ assessments. Lithuanians, as representatives of their nation, are identified by teens by their ethnic origin, by their belonging

BENDRINĖ KALBA 91 (2018)

www.bendrinekalba.lt

ISSN 2351-7204

NIDA PODERIENĖ. Lietuvio stereotipas paauglių rašto darbuose | 28

to the nation, and by their cultural identity. Teens ascribe features of a Lithuanian stereotype to nation‘s representatives while supporting their attitudes based on social and cultural arguments. Most teens identify themselves with the Lithuanian stereotype, often times expressing their relationship to it by using a personal pronoun we.

Teens characterized Lithuanians by using 67 descriptions: 48 of which were lexemes and word derivatives with a positive connotation, and 19 – negative. While describing the Lithuanian stereotype, 53.4 per cent of students ascribed only positive features, whereas only negative features were named among 3.4 per cent of the teens. Of the positive Lithuanian stereotype features the largest portion of students highlight “tireless work” and Lithuanian intellectual assets, referring to them through such words as “intellectual”, “wise”, “smart”; negative characteristics include being “sad”, “conservative” and “lack of self-worth”. When comparing analysis of data among groups of teens and students and older age groups, one may state, that “being hard working” and “smart“ are some of the most solid Lithuanian traits that show the worldview through the Lithuanian language.

Teens often ascribe to their nationals antonymic feature pairs. For example, a Lithuanian is ascribed “openness” and ‘introverted-ness,’ and descriptions of “cheerfulness” and “sadness” frequent writings of the same respondents. It is noteworthy, that “openness” and “cheerfulness”, as the Lithuanian traits, is observed only in samples of writings by teens. The question of whether Lithuanian stereotype features identified only in students’ language are the indicators of the shift in Lithuanian stereotype perception can be determined after conducting empirical analysis among older students (16–18 years of age).

When comparing Lithuanian stereotype assessment among Lithuanian teens and students and older age groups, one can state, that teens view Lithuanian stereotype most positively, ascribing to it more positive features than respondents do from other age groups.

KEYWORDS: students’ language, stereotype, language world-view.

NIDA PODERIENĖ

Lietuvių kalbos institutas

Petro Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius

[email protected]

BENDRINĖ KALBA 91 (2018)

www.bendrinekalba.lt

ISSN 2351-7204