JOLITA URBANAVIČIENĖ

Інститут литовської мови

«Я прагну в минуле, яке сяє для мене легкістю, святістю і простотою»

(In memoriam Ангеле Вілутите-Рімшевичене, 1943–2022)

Фото з альбому ЛАУРИНАСА РІМШЕВІЧУСА.

28 червня 2022 року до Інституту литовської мови надійшла сумна звістка — у Вічність відійшла лексикографка, одна з авторок Словника литовської мови, лауреатка Національної наукової премії Литви Ангеле Вілутите-Рімшевичене. За кілька тижнів до того Ангеле презентувала мешканцям рідного краю Калтаненай свою найновішу книжку Скарби мови рідного краю; імовірно, мала й інші творчі плани, але Провидіння розпорядилося інакше — Вона відійшла напередодні свого 79-го дня народження.

Ангеле Вілутите-Рімшевичене народилася 29 червня 1943 року в селі Куріняй, у волості Калтаненай (Швенчьонський повіт). Майбутня мовознавиця навчалася в середній школі Салдутишкіса, а згодом закінчила класичну філологію у Вільнюському

248

BENDRINĖ KALBA | 95

університеті. Від 1966 до 2010 року працювала в Інституті литовської мови та літератури (з 1991 року — Інституті литовської мови), у Центрі лексикографії.

А. Вілутите-Рімшевичене — одна з представниць литовської лексикографічної школи. Вона належить до дуже продуктивного четвертого покоління авторів Словника литовської мови — разом з Антанасом Балашайтісом, Іреною Ерманіте, Онуте Казукайскайте, Софією Кезіте, Антанасом Любярісом, Гердрутасом Нактинене, Казисом Пакалкою, Йонасом Паулаускасом, Рітуте Петрокене, Довіле Светікене, Зітою Шіменайте, Казисом Улвідасом, Аделе Валецкене, Вітаутасом Віткявічюсом і Клементіною Восиліте. А. Рімшевичене працювала над словником, починаючи з X тому: писала матеріали для томів X–XX, редагувала тексти томів XIX–XX. Оскільки в редакції Словника литовської мови не було мовознавців зі Швенчьонського краю, внесок Ангеле був надзвичайно важливим: під час роботи з автентичним діалектним матеріалом і передавання діалектних фактів, записаних літературною мовою, особливо цінувалося знання діалекту. «Мовознавців зі Швенчьонського краю в нас немає, тож тобі доведеться долучитися, збирати матеріали, привозити їх нам, цікавитися й калтаненайським діалектом», — так професор Юозас Бальчіконіс¹ визначив завдання Ангеле на початку її наукового шляху. Упродовж усього життя науковиця дотримувалася цих настанов, кажучи: «Я якомога більше поповнювала словник, щоб наш край був відомий».² 1996 року за роботу над томами VII–XVI Словника литовської мови А. Вілутите-Рімшевичене разом із колегами було присуджено Національну наукову премію Литовської Республіки. Після виходу останнього тому словника А. Рімшевичене разом з іншими авторами словника писала пробні тексти доповнень до словника, а також редагувала й адаптувала тексти електронного Словника литовської мови³.

Інша наукова діяльність А. Рімшевичене тісно пов’язана з картотеками Словника литовської мови. Вона записала понад 70 000 слів, з них 40 000 одиниць — із литовських діалектів. Про цей напрям своєї діяльності Ангеле розповідала так: «Мені казали: „Мішками возиш матеріали — де ти їх стільки береш?“ Кунігас Шіменас усе питав: „Що ти робиш із цими бабусями на церковному подвір’ї? Чого ти хочеш від тих бабусь?“ А я їх розпитувала, а оскільки молодих людей, охочих спілкуватися, було небагато, то вони охоче зі мною розмовляли…»

¹ Алгіс Якштас. Люблячи свою мову, любімо свій рідний край. Швенчьонський край, 25 червня 2022 року, с. 3.

² Там само, с. 3.

³ Lietuvių kalbos žodynas (I–XX, 1941–2002): elektroninis variantas, redaktorių kolegija: G. Naktinienė (vyr. redaktorė), J. Paulauskas, R. Petrokienė, V. Vitkauskas, J. Zabarskaitė; programuotojai: E. Ožeraitis, V. Zinkevičius, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2005 (atnaujinta versija – 2018). Prieiga internete: www.lkz.lt; https://ekalba.lt/lietuviu-kalbos-zodynas/.

JOLITA URBANAVIČIENĖ. „Aš veržiuosi į praeitį, kuri man spindi lengvumu, šventumu ir paprastumu“

249

(In memoriam Angelei Vilutytei-Rimševičienei, 1943–2022)

поверталася, приходила».⁴ А. Рімшевичене вважали однією з найдосвідченіших збирачок слів для «Словника литовської мови»; вона вміла виокремити з потоку усного мовлення образне речення, що ілюструвало автентичне діалектне слово, її речення не доводилося скорочувати, а форми заголовних слів і тлумачення значень вона подавала лексикографічно точно. А. Рімшевичене консультувала початківців-збирачів слів, організовувала збирання лексичних даних, сама брала участь в експедиціях до литовських острівців у Білорусі — Пелеси, Родуні, а також до Дегучяй (Зарасайський р-н), Жилінай (Варенський р-н), Адутишкіса (Швянчьонський р-н) та інших місць. Вона цікавилася питанням автентичності картотечних матеріалів «Словника литовської мови», у своїх публікаціях оцінювала надійність матеріалів, зібраних збирачами слів⁵.

У 2001 р. А. Рімшевичене разом із колегами І. Ерманіте, О. Кажукаускайте, Г. Нактінене, Й. Паулаускасом і З. Шіменайте підготувала та видала «Фразеологічний словник»⁶, до якого ввійшли фразеологізми з усного мовлення (діалектів), давніх писемних пам’яток, періодичної та художньої літератури; також у ньому зазначено будову фразеологічних сполук, їхні значення й особливості вживання, а також розглянуто саме явище фразеології.

Ще одна сфера діяльності А. Рімшевичене пов’язана з лексикографічною спадщиною Юргіса Амбразеюса Пабрежі. Вона досліджувала ботанічний термінологічний словник Ю. А. Пабрежі Sryje Balsenynyn. Biuluu Žemayt (1834)⁷, систематичний реєстр назв рослин Waardaa taislynee Augimiu, аналізувала зауваги Йонаса Крупаса щодо праць Ю. А. Пабрежі⁸. У наукових журналах регулярно з’являлися публікації А. Рімшевичене з різних інших питань лексикографії та мовної культури.

На довгому шляху словникарки Ангеле довелося скуштувати хліба викладачки, перекладачки й редакторки. У 1975–1982 рр. вона викладала латинську мову у Вільнюському педагогічному університеті, а в 1988–2007 рр. працювала на медичному факультеті Вільнюського університету. Викладаючи латинську мову майбутнім медикам, вона переклала

⁴ Яштас Алгіс. Люблячи свою мову, любімо свій рідний край. Швянчьонський край, 25 червня 2022 р., с. 3.

⁵ Вілутите Ангеле. Проблеми автентичності картотечних матеріалів Великого словника литовської мови. Діалекти: проблеми підготовки текстів і словників. Матеріали міжнародного наукового семінару, присвяченого 85-річчю Антане Кучінскайтє, 2000, Шяуляй: Шяуляйський університет, с. 108–116.

⁶ «Фразеологічний словник», укладачі: Ірена Ерманіте, Она Кажукаускайте, Гертруда Нактінене, Йонас Паулаускас (редактор), Зіта Шіменайте, Ангеле Вілутите, Вільнюс: Інститут литовської мови, 2001; електронна версія — 2015. Доступ в інтернеті: https://ekalba.lt/frazeologijos-zodynas/.

⁷ Vilutytė Angelė. J. A. Pabrėžos botanikos terminų žodynas Sryje Balsenynyn (1834). Lietuvių kalbotyros klausimai 35, 1995, p. 169–175.

⁸ Вілутите-Рімшевичене А. Зауваги Йонаса Крупаса щодо лексикографічної спадщини Юргіса Амбразеюса Пабрежі. Лексикографія і лексикологія 2, 2010, с. 35–45.

250

BENDRINĖ KALBA | 95

Підручник Сабіни Філіпчак-Новіцької та Зофії Ґрех-Жмієвської Lingua Latina ad usum medicinae studentium⁹. А. Вілутите-Рімшевичене співпрацювала з видавництвом «Версме», готуючи монографії серії Lietuvos valsčių: Saldutiškis (2020)¹⁰, Viešvilė (I–II ч., 2020)¹¹, Kaltanėnai. Labanoras. Reškutėnai (ще готується). Анґеле також редагувала словник Йоніни Ліпскене Vaizdingieji lietuvių kalbos posakiai (2008)¹².

Лексикографи, які працювали над Lietuvių kalbos žodyno, звикли до колективної праці, однак Анґеле цим не обмежилася. Однією з найважливіших справ її життя — пам’ятником рідній говірці — став виданий 2008 року Kaltanėnų šnektos žodynas. Понад 40 років вона працювала над цим словником, матеріал якого містить 40 000 лексичних одиниць із реченнями-прикладами; він не лише зберіг образну говірку давніх мешканців Кальтаненая, а й містить важливий геолінгвістичний матеріал, адже околицями Кальтаненая проходить межа двох східноаукштайтських підговірок — утенішської та вільнюської (у 1919–1939 роках цими місцями проходила демаркаційна лінія між Литвою та Польщею). Дані А. Рімшевичене про те, що на початку XXI століття в селах Кукляй, Ожкиняй і Кальтаненай замість ненаголошеного загальнолітовського o вимовляють напівдовгий [ɔˑ], а в селах Бернюнай, Терпеже, Куріняй і Жвірблішке зберігається напівдовгий [aˑ]¹³, дають важливу інформацію для визначення меж підговірок. Усі речення-приклади зі словника записано фонетичною транскрипцією, тому вони цінні і для лексикографів, і для фонетистів, а автентичність матеріалу може зацікавити й етнографів. У передмові до словника авторка писала: «Щоразу на батьківщині мене вабило вимовлене старовинне слово, нечувана розповідь сусідів».¹⁴ З великою любов’ю вона згадувала свою матір Елеонору Дайлідитє-Вілутене — неперевершену оповідачку, свою бабусю Елеонору Дайлідєне — травницю та знану в усій околиці повитуху. Їхні слова також увійшли до словника.

Paskutinę savo knygą Gimtinės kalbos lobiai (2022) Angelė rašė karantino sąlygomis, tik mintimis apsilankydama gimtuosiuose Kūriniuose. Knygoje pateikiami Kaltanėnų senosios kartos žmonių tarminiai pasakojimai,

⁹ Filipczak-Nowicka Sabina, Grech-Žmijevska Zofia. Lingua Latina ad usum medicinae studentium, з польської переклала Анґеле Рімшевичене, текст доповнила й адаптувала Юрате Баронене, Вільнюс: Центр видавництва науки та енциклопедій, 2004; 2-ге виправлене видання — 2010.

¹⁰ Saldutiškis: монографія, упорядниця Юрате Балтрукайтене, 38-ма книга серії Lietuvos valsčiai, Вільнюс: Versmė, 2020.

¹¹ Viešvilė: монографія. Частини III, упорядник А. Сінкявічюс, 40-ва книга серії Lietuvos valsčiai, Вільнюс: Versmė, 2020.

¹² Lipskienė Jonina. Vaizdingieji lietuvių kalbos posakiai, Вільнюс: Інститут литовської мови, 2008.

¹³ Vilutytė Angelė. Kaltanėnų šnektos žodynas, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2008, p. XIV.

¹⁴ Там само, с. IX.

JOLITA URBANAVIČIENĖ. „Aš veržiuosi į praeitį, kuri man spindi lengvumu, šventumu ir paprastumu“ (In memoriam Angelei Vilutytei-Rimševičienei, 1943–2022)

251

зібрано образні вислови, фразеологізми, укладено словничок слов’янізмів, є також фотографії з особистого альбому. До книжки додається компакт-диск із розповідями матері, Елеонори Дайлідитє-Вілутене, записаними 1975 року. Анґеле визнавала, що, видаючи книжку, хотіла заохотити мешканців Кальтаненая любити свою мову, трохи знати свою говірку, а через мову любити свій край¹⁵. Авторка ще встигла представити книжку громаді Кальтаненая. У заході взяв участь і син Лаурінас, медик і поет, який казав, що діяльність матері вплинула на його творчість: «Я читав картки з реченнями говірок, яких удома накопичилися тисячі. Тому й знаю різні слова, які реальність уже витіснила».¹⁶ У слові авторки поетично промовляє і сама Анґеле, у спогадах повертаючись у минуле, «яке сяє легкістю, святістю і простотою»¹⁷. Читаючи, так і бачиш Анґеле, яка присіла біля рідної оселі на березі Кяуноса й слухає пташиний концерт. Поруч ніби відчуваєш присутність предків, що спокійно спочивають на сільському цвинтарі. Тепер поруч із ними спочила й Анґеле — людина надзвичайної скромності, яка все життя працювала задля рідного краю та його говірки. Спочивай з миром, дорога Колего, твої праці ніколи не будуть забуті. Нехай тобі буде легкою земля Кальтаненая!

JOLITA URBANAVIČIENĖ

Інститут литовської мови

вул. Петра Вілейшиса, 5, LT-10308 Вільнюс

[email protected]

¹⁵ Якштас Алґіс. Любімо свій рідний край, люблячи свою мову. Švenčionių kraštas, 25 червня 2022 р., с. 6.

¹⁶ Бінкаускене Ліана. Медицина і поезія ведуть шляхом пошуку дива. Bernardinai, 27 квітня 2015 р. Доступ онлайн: https://www.bernardinai.lt/2014-01-09-medicina-ir-poezija-veda-stebuklo-ieskojimo-keliu/.

¹⁷ Vilutytė Angelė. Gimtinės kalbos lobiai, Vilnius: Versmė, 2022, 15.

252

BENDRINĖ KALBA | 95