LIETUVIŲ TERMINOLOGIJA

LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA

Ю. ЛАУЧЮТЕ

ТЕРМІНОЛОГІЯ ОБРОБКИ ДЕРЕВА

(ЗАПОЗИЧЕННЯ З БАЛТІЙСЬКИХ МОВ ДО СЛОВ’ЯНСЬКИХ)

У давнину ремесло, поряд із землеробством і скотарством, було одним із найважливіших занять людства. Про культуру й рівень життя племен і народів до епохи писемних пам’яток можна судити на підставі даних археології, етнографії та лінгвістики. Зрозуміло, це стосується передусім фактів матеріальної культури, а для останньої вельми істотним є рівень розвитку ремесла. Що стосується археології та етнографії, то значення цих наук для відновлення історії ремесел очевидне. Мовознавство також може зробити тут свій посильний внесок, зокрема під час вивчення ремісничої термінології.

Лінгвістичні дослідження ремісничої термінології однаково важливі і для історії мови, і для історії народу. По-перше, ця лексика, що зазвичай сягає доволі давньої епохи, становить надзвичайно багатий матеріал як із фонетичного, так і зі словотвірного погляду. Вона також цікава своїми семантичними зв’язками та змінами. По-друге, реміснича лексика зазвичай цікава й з етимологічного погляду. Походження тих чи тих слів свідчить і про споконвічну спорідненість двох або кількох мов, і про самобутність культури того чи того ремесла, і, нарешті, про контакти між племенами й народами, відображені в мові у вигляді запозичених слів або спільних новотворів.

Особливо важливі мовні свідчення в галузі лексики обробки дерева, оскільки ця лексика зазвичай архаїчніша порівняно з лексикою інших ремесел. Крім того, на відміну від гончарної чи ковальської справи, археологічний матеріал у цій галузі з відомих причин вельми мізерний.

У галузі лексики, пов’язаної з обробкою дерева, винятково яскраво виявляються деякі особливості як давніх, так і пізніших мовних контактів у балто-слов’янському ареалі. Завдання цього дослідження — з’ясувати ту частину лексики, що стосується обробки дерева, яку слов’яни запозичили з балтійських мов¹. При цьому враховується ареал поширення запозичень, час запозичення (якщо слово

¹ Запозичення зі слов’янських мов до балтійських досить докладно досліджені (хоча й не завжди переконливо) у працях А. Брюкнера, П. Скарджюса, В. І. Костельницького та ін.

10. Lietuvių terminologija

145

зафіксовано в пам’ятках писемності), походження запозиченого слова в самих балтійських мовах (враховується можливість балтійського посередництва під час запозичення у слов’янські мови).

Джерелами для визначення балтизмів слугували словники (тлумачні, діалектні, етимологічні) російської, білоруської, української, польської, литовської мов, монографія К. Яблонскіса², дисертація А. А. Вержбовського³, а також численні статті й дослідження зі слов’янської лексикології та етнографії⁴.

Нижче розглядається лексика, пов’язана з первинною обробкою дерева (заготівля сировини, теслярські роботи, особа, що займається обробкою дерева, інструменти тощо), а також назви виробів деревообробного ремесла (предмети домашнього вжитку, будівництва, засоби пересування тощо).

I. ТЕРМІНИ, ПОВ’ЯЗАНІ З ПЕРВИННОЮ ОБРОБКОЮ ДЕРЕВА

Сировина та її заготівля

Польськ.: waszować «витягувати з води колоду під час сплаву лісу» (SJP). Пор. білор.: вашчаваць «розривати на шматки; дерти» — вовков., свисл., гродн. (Розвадовський); вашчаваць, ваўчаваць «важко працювати» — дятлов.; «піднімати, перевертати, носити що-небудь важке» — мостовськ. (Арашонкова). — Лит. važoti «дерти, смикати (гачком)», до važãs «гачок». Розвадовський 19; Урбутіс 52.

Польськ.: g’enać «обрізувати гілки» — білост. (Кудзиновський). — Лит. genėti «обрізувати гілки». Кудзиновський 223.

Польськ.: dziegieć «дьоготь». Білор.: дзёгаць. Рос.: дёготь. Укр.: деготь, діготь, дьоготь. Давньочеськ.: dehet. Словац.: deht. — Лит. degùtas «дьоготь», пор. латис. deģuts, deģuots те саме, до лит. dègti «горіти» (= латис. degt). Фасмер I, 493; КЭСРЯ 122; Сабаляускас 85; Непокупний М 6,33; Урбутіс 55 та ін. Іноді тут вбачають споріднені утворення (Траутман 49, Брюкнер 109 та ін.), однак ця думка не здобула визнання.

Рос.: (об)жергать «обривати листя з гілок» — ЛитССР (Скуратов). — Лит. žerti «сипати, згрібати (листя), загрібати». Звук г- у російському слові міг з’явитися за аналогією з іншим балтизмом (об)жергнуть «переступити» (←лит. žergti «розставляти ноги; сідати верхи»).

Польськ.: у писемних пам’ятках з 1590 р. mawkna, mowkna, takna «лико, луб». Білор.: у писемних пам’ятках з 1590 р. мавкня, мовкна те саме. — Лит. táukna «товста кора дерева; луб». Яблонскис 128.

² К. Jablonskis, Lietuviški žodžiai senosios Lietuvos raštinių kalboje, I dalis, Kaunas, 1941. Скорочено: Яблонскис.

³ А. А. Вяржбоўскі, Беларуска-літоўскія лексічныя ўзаемасувязі, Канд. дисс., Мінск, 1960. Скорочено: Вержбовский.

⁴ Див. список скорочень у кінці статті.

146

Польськ.: plesyś «дерти, знімати (кору)» — білост. (Кудзиновський). — Лит. plēšuti, ітератив до plēšti «рвати, дерти». Кудзиновський 224.

Польськ.: szakal, szakalik, szakaluк «невелика тріска; шматочок дрібно розщепленого поліна» — вільн., сейн. (SPG, Турська, Зданцевич); šakal «поліно» — білост. (Кудзиновський). Білор.: шакалі «тріски» — ворон. (Цихун). Рос.: шакали «сухі гілки дерев, палиці» — ЛитРСР (Немченко). У російських і білоруських діалектах це слово поширеніше зі значенням «лушпиння; висівки». — У значенні «тріска, палиця» досліджуване слово запозичене безпосередньо з лит. šakalys, множ. šakaliai «світоч; тріски» (= латис. sakali). Отрембський JP 83; Зданцевич LP 349 та ін.

Польськ.: šlokšni «довгі смужки з вербових гілок для плетіння кошиків» — сейн. (Зданцевич). — Лит. slúoksna «волокно, стрічка»; slúoksnis «шар, пласт». Зданцевич LP 349.

Польськ.: šypul «довгастий шматок розщепленого дерева; палиця; тріска» — сейн. (Зданцевич). Білор.: шыпу́ль «тонка тріска» — зельв. (Стецко); шыпулька «тріска; голка» (Відугіріс). — Лит. šipulys «тріска, паличка». Зданцевич LP 50; Відугіріс, 237.

Інструменти обробки деревини

Польськ.: у писемних пам’ятках з 1563 р. wediga «сокира для виготовлення ночов». Білор.: у писемних пам’ятках з 1633 р. ведека те саме. — Лит. vedega те саме. Яблонскіс 249.

Білор.: у писемних пам’ятках з 1590 р. кошшена «інструмент для обробки дерева». — Лит. kaišena «вигнутий долбяк, різець для виготовлення ночов тощо», від kaišti «шкребти». Яблонскіс 295.

Польськ.: skaptuk «ніж для виготовлення дерев’яних ложок» — сейн. (Зданцевич). — Лит. skaptūkas, демінутив до skāptas «долбяк, різець». — Зданцевич LP 348.

Польськ.: sklut, sklud, Schlud «сокира, тесак» — діал. (SJP). У писемних пам’ятках з 1614 р.: skliut, skliud, szklut (Яблонскіс). Білор.: склюд «тесак» — літературне (БРС); скялот «тесло» — півн.-зах. (Гринблат), «велика сокира для обробки дерева» — віт. (Касп.); шклюд «тесак» — глуск. (Янк.); шклюот те саме — півд. (Мацк.). У писемних пам’ятках з 1599 р.: склют, склут (Яблонскіс). Рос.: склют «столярний інструмент; тесло» — пск. (КПОС); склюд «широка сокира для оброблення дерева» (КСРНГ). Укр.: шклюд «велика сокира для тесання дерева» — житомир., київськ. (Лисенко, Непокупний). У писемних пам’ятках з 1552 р.: склют (Непокупний). — Лит. skliūtas, skliuta «тесак, тесло», пор. латис. slute, šļute «вид сокири». Френкель 811; Вержбовський 700—702; Непокупний М б, 36; Непокупний 34; Урбутіс 152—153 та ін. Хибно Я. Карлович вважав литовське слово запозиченим зі слов’янських мов (O języku, 150).

Польськ.: у писемних пам’ятках skult «столярний інструмент» (Яблонскіс, II). Білор.: у писемних пам’ятках скулт те саме (Яблонскіс, II). — Лит. skūltas те саме (наведено за рукописом дисертації А. Вержбовського).

10*

147

Назви осіб, які займаються теслярством

Польськ.: у пам’ятках писемності з 1561 р.: dojlid, dojlida «майстер дерев’яних виробів; тесля» (Яблонскіс). Білорус.: dojļid «зодчий» — застар. (БРС); «тесля» — рідк. (Н). У пам’ятках писемності з 1450 р.: daulida, doulid, do(u)lida (Яблонскіс); dovlidə (Корніц). Укр.: у пам’ятках писемності дойлидъ (Непокупний). — Лит. dailidē «будівельник, тесля». Френкель 79; Фасмер I, 522; Вержбовський 242—247; Сабаляускас 85; Урбутіс 56; Непокупний 30 та ін.

Польськ.: у пам’ятках писемності skultodojlida «тесля, який працює скультом» (Яблонскіс, II). Білорус.: у пам’ятках писемності скултодойлида те саме (Яблонскіс, II). Див. слова скулт і дойлидо(а).

Польськ.: у пам’ятках писемності ratodaila «каретник, колесник» (Яблонскіс, II). Білорус.: у пам’ятках писемності ратодашла те саме (Яблонскіс, II). Лит. ratadāila «колесник; робочий стіл колесника» (наведено за рукописом дисертації А. Вержбовського).

З огляду на нову етимологію Ю. В. Откупщикова, до цієї групи слів можна віднести й наступний гаданий балтизм:

Давньорус.: *ремесь, ремесъ (→ рос., білорус., укр. ремество, рос., укр. ремесло, пор. польськ. rzemieslo, чеськ. řemeslo тощо). — Лит. remēsas «ремісник», латис. remesis «тесля». Откупщиков, Из истории, 123—128.

II. ПРОДУКТИ ДЕРЕВООБРОБНОГО РЕМЕСЛА

Предмети домашнього вжитку

Польськ.: у пам’ятках писемності з 1650 р. werpel’, werpelia «барильце для пива». — Лит. verpelė «барильце». Яблонскіс 290.

Польськ.: у пам’ятках писемності з 1563 р. undera, wądera, wondera, wundera «бочка для зберігання зерна». Білорус.: у пам’ятках писемності з 1592 р. вондера, вундера те саме. — Лит. underė «барильце». Яблонскіс 267.

Польськ.: žlukta, žlukto «бочка на ніжках для замочування й пропарювання білизни» — діал. (SJP); август., вілен., хелм. (SGP, Отрембський): žłokło «барильце» — Литва (SGP); žlukt, žluktas, zlukta, zlukto «бочка на ніжках для прання білизни» — білост., сейн. (Зданцевич). У пам’ятках писемності з 1617 р.: žlukt, žlukta, žlukto, žlokto, žlókto, zlukт, zlukta, zlukto (Яблонскіс). Білорус.: жлукта «діжка для запарювання» — літературне (БРС). У пам’ятках писемності з 1600 р.: (для) жлукчен’я (Яблонскіс). Рос.: жлук, жлукта, жлукто «бук для прання білизни» (Д), смол. (Добр.); «посудина для пропарювання білизни» — брян., курськ., орл. (КСРНГ); жлук, жлукто «бук або діжка, у якій пропарюють білизну» — брян., пск., смол. (КПОС, КСРНГ); жлукто те саме — курськ., краснояр. (КСРНГ); жлук, жлукта те саме — курськ. (КСРНГ); жлукта те саме — донськ. (КСРНГ). Укр.: жлукто «діжка без дна, видовбана з цільного шматка дерева, для запарювання білизни чи полотна» (Гр.). — Лит. žlīktas, žlīktis, žlūgtas «бочка для замочування й пропарювання білизни; прання білизни; замочена, підготовлена до прання білизна»; žlūkti «мочити білизну», пор. латис. zlaukts «коритоподібна діжка для проціджування». Френкель 1318; Фасмер II, 58; Буга I, 320;

148

II, 685—688; III, 641; Отрембський JP 84; Вержбовський 312—318; Зданцевич ZPSS 292—304; Непокупний М 6, 36; Урбутис 60 та ін.

Польськ.: klumpie «жіночі черевики; взуття на дерев’яній підошві» — августівське, сувалкське (SGP); klampie, klompie, klompie, klumpie — діал. «взуття на дерев’яній підошві» (SJP); klump, klump, klump’a, klumpi те саме — білостоцьке, мазовецьке, сейненське, тикоцьке (Зданцевич, Кудзиновський, Глогер). Білор.: клумба «чобіт на дерев’яній підошві» — вітебське (Касп.); клумб, клумп те саме (Мат.). Рос.: клумба «чобіт на дерев’яній підошві» — псковське (КПОС); клумпи те саме — Лит. РСР (Немченко). — Лит. klùmpė, klùmpis, klùmbė, klùm-bis «черевик на дерев’яній підошві або повністю дерев’яний», пор. латис. klumpas те саме. Френкель 275; SJP II, 373; Вержбовський 458—460; Зданцевич LP342; Урбутис 61 та ін. Балтійські слова, своєю чергою, вважаються запозиченими зі східнопрусської (німецької) klompe, klumpe «дерев’яні черевики»; Френкель, loc. cit.

Польськ.: kusz, kousz — застар., kowsz «келих; чаша; дерев’яний черпак для води» — діал. (SJP, Карлович Słownik); «дерев’яний черпак із ручкою» — Литва (SGP). У писемних пам’ятках із 1537 р.: kawssy, kowsz (Яблонскис). Білор.: койцы «ківш» (БРС). Семантичні варіанти в говорах: «ополоник», «великий ківш для гарячої води в лазні», «посудина, якою набирають борошно», «совок для зерна» та ін. У писемних пам’ятках із 1486 р.: ковшь (Яблонскис). Рос.: ковш «дерев’яний черпак із ручкою, корець»; у говорах: «ложка для розливання їжі». У писемних пам’ятках із 1357—1359 рр.: ковшь (Срезн.). Укр.: ківш «совок для насипання зернового хліба, борошна; ополоник, черпак» (Гр.). У писемних пам’ятках із 1552 р.: кови (Непокупний). — Лит.: káušas «ополоник; велика ложка», пор. латис. kauss «череп; чашка, ложка». Френкель 231; Фасмер II, 273; Славский III, 22; Вержбовський 391—398; Сабаляускас 86; Урбутис 62; Непокупный 35; Откупщиков В 185—192 та ін. Непереконливі припущення про споконвічну спорідненість балтійських і слов’янських слів (КЭСРЯ вип. I, 154), а також про зворотне запозичення зі слов’янських мов у балтійські (Трубачев 302).

Білор.: у писемних пам’ятках із 1584 р.: крося «великий стілець». — Лит. kràsė «крісло». Яблонскис 107.

Польськ.: у писемних пам’ятках із 1598 р.: kraycz «бочка» (див. нижче krayczkubilis). — Лит. kraitis «посаг». Яблонскис 107.

Польськ.: у писемних пам’ятках із 1751 р. krayczkubilis «бочка (для посагу)». Лит. kraičkubilis те саме. Яблонскис 353.

Польськ.: kurp, kurpie, kurpiel «личак; плетене взуття, старий чобіт» (SJP); kurp’ «личаки з липового лубу» — сейненське (Зданцевич). Білор.: курпы «особливого виду черевики» (Карський). Рос.: курпы «берестяні, конопляні личаки, крупці» — псковське, тверське (Д, КПОС). — Лит. kùrpė «черевик, взуття на дерев’яній підошві; шльопанці»; латис. kùrpe «черевик», давньопрус. kurpe те саме. Френкель 918, Фасмер II, 428; Карлович O języku 325; Унбегаун 346—349; Зданцевич LP 343; ZPSS 293, 306; Вержбовський 458—459; Сабаляускас 87; Урбутис 63—64 та ін. Помилкова думка А. Брюкнера про запозичення цього слова зі слов’янських мов у балтійські (Брюкнер 284).

149

Польськ.: plompie «вид взуття з цільного шматка вільхового дерева» — августівське (SGP). — Це слово є результатом контамінації двох литовських слів: лит. klūmpės (→ польськ. klumpie, див. вище) і лит. plium̃pis, мн. plium̃piai «надто велике взуття, що спадає з ніг».

До цієї групи слів умовно можна віднести й деякі назви дерев’яних предметів (зазвичай із селянського господарства).

Білор.: у писемних пам’ятках із 1599 р. жомб, жонб, жуми «соха». Лит. žambis те саме. Яблонскис 270.

Білор.: корста «корито з дахом; у минулому використовувалося замість труни» — вітебське. Рос.: корста «труна; домовина» — застар.; пор. керста «труна» — арх. — Лит. kārstas «труна». Фасмер II, 338; Верхобський 381—387; Откупщиков 211—212; Казлаускас 145; Каралюнас 179—180. Припущення про зворотне запозичення зі слов’янських мов у балтійські (Френкель 223; Буга II, 193—194; та ін.) непереконливі, насамперед через відсутність етимології цього слова на слов’янському ґрунті.

Польськ.: psěkorr «засік для зберігання зерна, видовбаний із цільного шматка дерева» — сейненське (Зданцевич). — Лит. prākartas «ясла для худоби, корито». Зданцевич LP 347.

Деревообробне ремесло завжди мало найширше застосування в будівництві. У цій галузі спостерігається найінтенсивніше проникнення термінів литовського (балтійського) походження до слов’янських мов. Запозичувалися як назви споруд загалом, так і назви різних частин споруд (ці споруди, як правило, були частиною селянського господарства).

Назви будівель

Польськ.: arud, harud, (h)orud «оруд, засік» — вільн. (Отрембський). У писемних пам’ятках із 1599 р.: orod, orud, horud (Яблонскіс). Білорус.: аруд «засік» — обл. (БРС). У писемних пам’ятках із 1583 р.: оруд, орудо (Яблонскіс). Рос.: аруд «засік, засіка» — зах. (Д). — Лит. arūodas «засік, зерносховище». Пор. латис. arūds — те саме. Френкель 18; Фасмер I, 90; Отрембський JP 82, 84; Блесе 8; Верхобський 63—64; Сабаляускас 85; Урбутіс 47—48 та ін.

Польськ.: jawia «приміщення, де сушать зерно» — серп. (SGP). У писемних пам’ятках із 1554 р.: jawia, jawga, jawia, jawgia, yawia, jewia, jewia, jewnia, iowia, jowia, iownia, jownia (Яблонскіс). Білорус.: ёўня — літературне, ёўня — діал. «ток, приміщення в тоці для сушіння снопів (найчастіше — льону)» (БРС); ёўня — діал. (Станкевич). У писемних пам’ятках із 1540 р.: евга, евга, евъя, евъя, евля, евня, еива, явга, явъя, явъя, явя (Яблонскіс). Рос.: евня «ток, клунья» — зах. (Д); «ток» — пск. (КПОС); «зерносушарка особливої конструкції» — смол. (Добр.); евняй «настил без стелі; нижня частина току, де сушать снопи» — смол. (Бломков). Укр.: евня (Непокупний). — Лит. jauja «ток». Френкель 192; Отрембський SI Oc 474; Блесе 13; Верхобський 268—282; Сабаляускас 86; Непокупний M 6, 33; Смулкова 66—61; Урбутіс 58—59 та ін. Не переконливий погляд М. Фасмера, який услід за Е. Бернекером та іншими вважає балтійські й слов’янські слова споконвічно спорідненими (Фасмер II, 6),

150

Польськ.: у писемних пам’ятках із 1583 р.: klaim, klaym, kloim, kloym «тік, рига». Білорус.: у писемних пам’ятках із 1579 р.: клаим, клоим — те саме. — Лит. kláimas, klojtimas — те саме. Яблонскіс 86.

Польськ.: klunia, klonia «комора з соснових колод; місце для ночівлі» — діал. (SJP); «стодола; приміщення, де складають зерно» — білост. (SGP). Як пізніше запозичення засвідчено форму kłūonas — сучасне (Зданцевич). У писемних пам’ятках із 1535 р.: klunia, klunia, klonia (Яблонскіс). Білорус.: клу́ня «рига, клунья» — обл. (БРС); «тік» — могил. (Янк.); «сінний сарай» — віт. (Касп.); клунья, клюня «сарай для зберігання соломи й зерна (рідше — сіна); рига» — півд.-зах. (Урбутіс). У писемних пам’ятках із 1503 р.: клоня, клуна, клоня (Яблонскіс). Рос.: клунья «рига, молотильний сарай; мякинниця, пелевня» — півд.-зах. (Д); ворон., сх. казахстан., курськ., новосиб., тамб., томськ. (КСРНГ); «маленький хлів, сарай» — пск. (КПОС); «великий сарай» — курськ. (КСРНГ); «будівля для зберігання снопів» — рост., свердл. (КСРНГ); клуна, клунь «рига; сарай» — донськ. (КСРНГ). Укр.: клунья «рига; тік; овин» (Гр.). У писемних пам’ятках із 1590 р.: клунья (Яблонскіс); із 1570 р.: клоня (Непокупний). — Лит. klūonas «тік; білильня за сараєм; навіс» (= латис. klūōns «тік; тік»). Фасмер II, 255; Славський II, 276; Вержбовський 357—365; Зданцевич ZPSS 289, 300; Смулкова 60—61; Непокупний М 6, 35; Сабаляускас 86; Урбутіс 61—62 та ін. Припущення про споконвічно слов’янський характер досліджуваного слова (Бернекер I, 522 та ін.) помилкові.

Польськ.: у писемних пам’ятках із 1606 р.: lepty, lipty «прибудова біля будинку». Білорус.: у писемних пам’ятках із 1591 р.: лепъты, липты — те саме. — Лит. liptai, liepiai «сходи (зазвичай на інший поверх будинку)». Яблонскіс 118.

Польськ.: у писемних пам’ятках із 1603 р.: namogol, numagal, numogal, nomogol «приміщення в кінці будинку; крайня частина будинку». Білорус.: у писемних пам’ятках із 1584 р.: намокал, намакал, намокал, нумогол, нумгал — те саме. — Лит. natagalis, natugalis. Яблонскіс 135.

Польськ.: pita «будинок» — діал. (Сафаревич). У писемних пам’ятках із 1562 р.: pat, pot, pit(a) (Яблонскіс). Білорус.: у писемних пам’ятках із 1597 р.: ном(ъ), нумъ «будинок» (Яблонскіс). — Лит. pāmas «будинок». Сафаревич 242 та ін.

Польськ.: paszura «склад для корму» — серп. (SGP). Рос.: пашура «навіс для сільськогосподарського реманенту, дров, кормів тощо» — Лит. РСР (Немченко). — Лит. pašiūrė ← šiūrė «навіс, сарай» (← нім. Scheuer «сарай»; Френкель, 993).

Рос.: перть «житлова карельська хата» — арх. (Д); давньорус.: пърть «лазня» (Буга). — Лит. pirtis «лазня; овин для сушіння льону» (= латис. pirts «лазня»). Можливе фінське посередництво під час запозичення з балтійських мов у російські говори, пор. фін. pirtti, карел. pertti — Буга II, 516. Думка про запозичення литовського слова з фінських мов (Кнабе 67) неспроможна з огляду на споконвічно балтійську етимологію досліджуваного слова.

Польськ.: у писемних пам’ятках із 1634 р.: pirkaitia, pirkayta «хатинка». Білорус.: у писемних пам’ятках із 1596 р. пиркоита — те саме. — Лит. pirkaitė — зменшувальна форма від pirkià «селянська хата». Яблонскіс 168.

151

Польськ.: у писемних пам’ятках з 1581 р. pirtikia, pirtyka, pyrytkia «лазня». Білор.: у писемних пам’ятках з 1578 р.: пиртиля, пиртылка, пиртилка, пертика те саме. — Лит. pirtikė, зменш. від pirtis «лазня». — Пор. Яблонськіс 168. Сюди ж належить і вторинне демінутивне утворення від того самого литовського слова pirtis > pirtikė > pirtikaitė → ст.-польськ. pirtykayta, pirtykaycia (з 1601 р.), ст.-білор. пиртикаита (з 1687 р.). Яблонськіс, 319, 347.

Польськ.: у писемних пам’ятках з 1574 р.: primien, prymien, prytnia, przetnia, przymna, przymnia «прибудова» (Яблонськіс). Білор.: прымень, прымень, прывен «сіни» — півн.-зах. (Гринблат), прымян те саме — вовков. (Станкевич); примн, примень «господарська споруда» (Карський). У писемних пам’ятках з 1521 р.: примен, применъ, примн, примън, прымень, прымн (Яблонськіс). Укр.: у писемних пам’ятках з 1552 р. примен (Непокупний). — Лит. prietemė «передпокій, передня; сіни». Карський 131; Вержбовський 594—599; Гринблат 532; Урбутіс 68; Непокупний 34 та ін.

Білор.: проворок «передбанник» — брас. (Непокупний). — Лит. діал. (сх.) prāvaras «передбанник». Непокупний М 3, 23.

Польськ.: у писемних пам’ятках з 1722 р.: przywntok «прибудова до будинку». Білор.: у писемних пам’ятках з 1602 р.: прынамок те саме. — Лит. prienamis те саме. — Пор. Яблонськіс 135. Польськ.: punia (puńka) «маленький дерев’яний сарай; приміщення для сіна» — діал. (SJP), Литва (SGP). Білор.: пуня «сінник» (БРС). Особливо широко це слово поширене на північному сході, а місцями й на південному заході Білорусі. Рідше зафіксовано такі значення: «сарай для сільськогосподарських знарядь», «прибудова до сараю», «хлів», «приміщення для овець» (Смулкова). У книзі К. Яблонськіса це слово не позначене як литуанізм, але наведене в польських (з 1598 р.) і білоруських (з 1516 р.) писемних текстах. Рос.: пуня, пунька «половня, повіт; сінник; окрема комора; плетена клунька, де складають усяку всячину» — калузьк., новг., орл., ряз., смол., тамб., твер. (Д), Латв. РСР (Синиця). — Лит. pūnė «сарай; сінник; хлів; будка» (латис. pūne «сарай для посівного зерна; навіс»). Фасмер III, 407; Буга II, 622; Карський 135; Урбутіс 68; Сабаляускас 40—44 та ін. Висловлювалися також припущення про зворотне запозичення зі слов’янських мов до балтійських (див. Френкель 667), однак більшість дослідників їх не прийняла.

Польськ.: у писемних пам’ятках з 1611 р. reia, reje, reya, riya, riga, ryia, ryga, ryja «рига, приміщення для хліва» (Яблонськіс). Білор.: рея «рига, овин» — гродн., мінськ. (М); рэя те саме — віт. (Касп.). У писемних пам’ятках з 1612 р.: рига (Ябл.); А. Вержбовський наводить такі фонетичні варіанти: регия, рэя. Рос.: рей, рэя «рига, овин» — зах., пск. (Д); рэя те саме — Латв. РСР (Синиця). — Лит. діал. rejā, rijā «рига, овин» (латис. rija те саме). Френкель 716; Фасмер III, 463; М—Э III, 523; Блесе 19; Вержбовський 632—634; Урбутіс 150—151 та ін. Балтійські слова, своєю чергою, запозичені з фінських мов, див. Френкель, loc. cit.

Польськ.: swiren, świren, świron, діал. świrna, świrnia «литовська зернова комора; амбар; комора» (SJP). У північно-східних говорах (білостоц., сейн., вільн.) засвідчені такі фонетичні варіанти: śf’iren, śf’ironek, ś’v’eronek, świrnia, świronek, śv’irnas, śv’irnalis, śv’irn[uk]as

152

та ін. (Кудзиновський, Зданцевич, Отрембський, Турська). У писемних пам’ятках з 1535 р.: swieran, swierzonek, swiren, świren, swirenek, swironek, swirzen (Яблонськіс). Білор.: сøран «амбар», зменш. свіронак — літературне (БРС); «комірчина, комора» (Н). Це слово особливо широко поширене в західних говорах, де зафіксовано такі фонетичні варіанти: сверан, свырань, свьверен, свьверонак та ін. (Смулкова, Стейко). У писемних пам’ятках з 1499 р.: сверень, свирен, свиренок, свирень(б), свиронек, свиронок; з 1489 р.: свирененны (Яблонськіс). Рос.: свирен, свирон «амбар» — зах. (Д); свирен «поміщицька споруда, де зберігають харчові припаси» — смол. (Добр.); свирна «споруда для зберігання зерна, полови, снопів, сіна; амбар» — пск. (КПОС). Укр.: у писемних пам’ятках з 1539 р. свирен, свирень, свьрень «сільськогосподарська споруда» (Яблонськіс, Непокупний). — Лит. svīrnas, svīrna «амбар, комора». Френкель 955; Брюкнер 537; Потебня 99; Карський 135; Вержбовський 662—679; Сабаляускас 88; Зданцевич ZPSS 288—289; Смулкова 62—63; Урбутіс 152; Непокунний 34 та ін. Додатково про це слово див. Фасмер 579.

Польськ.: у писемних пам’ятках szalina «сінник» (Яблонськіс II). Білор.: у писемних пам’ятках шалина те саме (Яблонськіс II). — Лит. šalinė «сінник; приміщення для зберігання полови» (цитовано за рукописом дисертації А. Вержбовського).

Будівельні елементи

Польськ.: atrama «у житлових хатах низька балка, покладена для підтримання решти балок, на які настеляють стелю» — польсько-білоруське пограниччя (Цыхун). Білорус.: атрама те саме — латгальськ., віленськ. (Касп., Эпимах-Шыпила), пор. атраміна «поперечна, перехресна балка в будинку» — віленськ. (Касп.). — Литов. atramà «підпора, опора, підвалина (моста)», otat-rénti «підперти, підпирати». Цыхун 50.

Польськ.: у писемних пам’ятках із 1583 р. giegnia «кроква». Білорус.: у писемних пам’ятках із 1644 р.: кгекгӗне те саме. — Литов. gėgnė «кроквина», мн. gėgnės «крокви». Яблонскис 75.

Польськ.: grabiasto, drabiasto «жердини, прив’язані до крокв, на які кладуть покрівлю» — діал. (SJP); grabiasto «жердини на даху, на яких лежить солома» — Литва (SGP). У писемних пам’ятках із 1581 р.: grebest (Яблонскис). Білорус.: грабёст «жердини для решетування даху по кроквах» — віленськ. (Касп.); драбёст «лати» — обл. (БРС). У писемних пам’ятках із 1603 р.: грабясны, гребясны, греблясты, кгребесты (Яблонскис). Рос.: гребёс-т(а), гребязо(а) «горбиль; брусок, покладений упоперек крокви; решетина» — Литов. РСР (Немченко). Укр.: (при)хребестити «завершити солом’яний дах» — середнє й східне Полісся (Непокунный). — Литов. grebėstas «решетина (даху)», мн.: grebėstai «лати». Немченко 172; Непокунный 39—41 та ін.

Польськ.: krejga «коник; гребінь даху» — серпнянськ., Литва (SGP); krejga те саме — сейненськ.; kraja, kreigas, krejga «поздовжнє ребро; верх солом’яного даху» — сувалкськ. (Зданцевич); krejka те саме — віленськ. (Вержбовський). Білорус.: крэйка «верх даху, де сходяться схили; кінець; гребінь» — гродненськ. (Стан-

153

кевич). — Литов. kraigas, kreigā, kreigas «коник (даху)». Карлович Słownik 311; Уэстфол 157; Вержбовский 872; Зданцевич LP 342; ZPSS 289—290; Урбутис 64.

Польськ.: polendy «шпали, бруси (наприклад, під настилом)» — північно-східн. (Зданцевич). — Литов. palindai «стеля, дерев’яний настил у клуні, на якому складають зерно, сіно; дерев’яна стеля в льоху, у ямі». Зданцевич MS (239).

Польськ.: у писемних пам’ятках із 1752 р.: sklaut «склепіння». — Литов. skliautas те саме. — Яблонскис 355.

Рос.: шпа́ры «крокви» — Латв. РСР (Синица). Латиськ. spāre, spāra те саме (← середньонижньонім. spare M—Э III 987). Синица 34.

Польськ.: szulo, діал. szula «дерев’яний стовп у стіні чи паркані, до якого кріпляться поперечні жердини» (SJP). У писемних пам’ятках із 1583 р.: szvl, szul, szula (Яблонскис). Білорус.: шу́ла, шуло́ «стовп у споруді чи на городі; верея (у воротях)» — літературне (БРС); шулина те саме — віленськ. (Касп.); шуль, шулка, шулле «стовп» (Сабаляускас). Рос.: шуло «стовп паркану» — західн. (Д); шула «кутова вертикальна колода в спорудах; колода» — псковськ. (КПОС), смоленськ. (Добр.); шулы «дверні пази» — псковськ. (КПОС); «стовпи» — Литов. РСР (КСРНГ). Укр.: шуло «стовп у паркані чи дерев’яній стіні»; вовшу́ла, вушу́ла, овшу́ло, ушу́ла те саме — житомирськ. (Лысенко). — Литов. šūlas, šūlē «стовп (у паркані, у стіні хати); верея у воротях; одвірок; стійка; клепка». Буга II, 620—622; Отрембский Sławia 476; Скарджюс SL 18; Непокупный М 6, 33; Вержбовский 840—848; Сабаляускас 88; Урбутис 156 та ін.; пор. Фасмер IV, 484—485. Хибне припущення А. Брюкнера про запозичення слов’янських слів із німецької мови, а литовського слова — з польської (Брюкнер 557).

Польськ.: у писемних пам’ятках із 1671 р.: uzły «жердяна стеля кліті». Білорус.: у писемних пам’ятках із 1602 р.: ужълы те саме. — Литов. ižlos те саме. Яблонскис 246.

Особливим видом обробки дерева є виготовлення засобів пересування — різного роду возів і човнів. Тут також є певна кількість слів, запозичених із балтійських мов до слов’янських:

Польськ.: wicina, застар. wycina «річкове судно з дахом, що плаває по Німану» (SJP). У писемних пам’ятках із 1582 р.: wicina, wicyna (Яблонскис). Білорус.: віціна «старовинне плоскодонне річкове судно» (Вержбовский). У писемних пам’ятках із 1538 р.: витина (Яблонскис). Рос.: витина «ходове плоскодонне судно по Німану й Прип’яті» — гродненськ., ковенськ., мінськ. (Д); витим «різновид баржі на Німані» (Фасмер). — Литов. vytinė, vytinė, vytinė «довгасте річкове судно», застар.; пор. латиськ. vitens «борт човна». Френкель 1267—1268; Вержбовский 175—179; Урбутис 53 та ін. Див. також: Фасмер I, 321—322. Хибне припущення про запозичення литовського слова зі слов’янських мов (Брюкнер 153) або про їхню споконвічну спорідненість (Брюкнер 613).

Білорус.: грынджалы, крынджалы «різновид саней для перевезення важких вантажів» — гомельськ. (Вержбовский); крынджалы «пристосування» — східномогильовськ. (Бялк.). Рос.: кринджолы «сани» — південноросійські говірки Хмельницької обл. (Никитенко); «маленькі санчата» — південно-західн. (Фасмер). Укр.: керинджо́лы «санчата» (Потебня). — Литов. grįžulas, grįžalas «дишло; поворотний

154

«круг». Потебня III, 99; Вержбовський 416; В. В. Мартинов (з виступу на симпозіумі з балтійських запозичень у білоруській мові 1969 р. у Мінську). Запозичення з польської мови малоймовірне (Фасмер III, 377).

Блр.: эльбки «невигідні сани» — вільн. (Кіркор). — Лит. slidēs «лижі» або лит. діал. slēdēs «сани». На фонетичний вигляд білоруського слова могла вплинути аналогія зі словами з основою з(о)л-.

Рос.: ка́ра «великий віз із високими бортами для перевезення сіна»; кары «причіп до саней для перевезення колод» — Лит. РСР (Немч. ДЛ). — Лит. kāras (мн.: karai) «тачка, візок». Пор. також рос. карю́ки «причіп до саней для перевезення колод» — Лит. РСР (Немченко); запозичено з лит. kariūkai, демінутив від karai (Немченко ДЛ 64).

Блр.: лайба «баржа» — віт. (Касп.). Рос.: лайба «величезний човен» — смол. (Добр.); лайва те саме — волков., новг., полоцк., пск. (КСРНГ); лова «судно у новгородців, німців і карелів» (Срезн.). — Лит. laivas, laivė, латис. laiva «корабель, човен». Блесе 14; Вержбовський 466—470. Думка про балтійське походження досліджуваного слова не є загальновизнаною і потребує додаткової аргументації.

Польськ.: lubna «велика фарбована скриня з дощок із сидіннями, яку ставлять на сани для урочистих поїздок» — сейн. (Зданцевич). Рос.: лубни «прогулянкові сани» — Лит. РСР (Скуратов). — Лит. lūbnios «розвальні; широкі сани з накладними сидіннями». Зданцевич LP 344.

Польськ.: у писемних пам’ятках з 1595 р.: perga «човен». Блр.: у писемних пам’ятках з 1589 р.: перкаа, перга те саме. — Лит. pérgas «човен, човник». Яблонскіс 163.

Польськ.: ragucie «сани для перевезення дров» — діал. (SJP); raguci «сани» — вільн. (Турська). — Лит. rogūtės, демінутив до rōgės «сани». Френкель 685; SJP V, 467; Карлович O języku 324; Вержбовський 884.

Рос.: ратка «двоколісний віз» — петерг. (Фасмер). Слово запозичене з лит. rātas «колесо», мн. rātai «віз, повозка», через посередництво фінських мов (фін. ratas, лів. ratas «колесо», мн. rattaat «віз»). Про балтійське походження фінських слів див. Френкель 703; про фінське походження російського слова див. Фасмер III, 447.

Польськ.: szlaje «вид саней» (Карлович); szlajki те саме — вільн. (Отрембський); šleje «старовинна упряж» — тицьоц. (Глогер). У писемних пам’ятках з 1749 р.: szlaie, szlaje, szlajki (Яблонскіс). Блр.: шлайки «невеликі санчата»; шланки, шлаи те саме — діал. (Вержбовський). Рос.: шлан «парокінні сани для перевезення дров і колод», шлайки «легкі сани для виїзду» — Лит. РСР (Немченко). — Лит. šlãjos «сани, дровні», демінутиви šlãjikės, šlãjukės. Френкель 998; Карлович O języku 324; Вержбовський 804—806; Немченко 171 та ін.

До цієї ж групи слів належать і назви частин засобів пересування:

Польськ.: dugnina «дошка на дні воза» — півн.-сх. сувалк. (Зданцевич). — Лит. dugnine те саме, до dūgnas «дно». — Зданцевич Sprawozdania 76.

155

Рос.: капы «частини саней, за допомогою яких з’єднуються полози» — Лит. РСР (Немченко). — Це слово вважають запозиченим із лит. kaitras «кут» (Немченко ДЛ 64). Однак, найімовірніше, джерелом запозичення було лит. kāтpa «поперечна дошка в санях; дерев’яне сидіння в санях».

До найдавніших способів обробки дерева зазвичай належить плетіння (з пруття, лози). Окрім наведених вище балтизмів, що позначають сировину для плетіння, можна відзначити ще кілька запозичень — назв плетених виробів.

Пол.: bucz «конусоподібний кошик, обтягнутий сіткою, для ловлі дрібної риби; верша; вентер» — діал. (SJP), Августівщина, Литва (SGP); у писемних пам’ятках із 1670 р.: bucz «рибальське знаряддя» (Яблонскис). Білор.: буч «верша» (БРС); буча «ставне рибальське знаряддя» — Вітебщина (Никиф.). У писемних пам’ятках із 1667 р.: буч «рибальське знаряддя» (Яблонскис). Рос.: буч «верша; рибальська плетена снасть» — західне (Д); Лит. РСР (Немченко). — Лит. būčius, būčis, būčas «верша із сітки або пруття». SJP I, 225; Зданцевич LP 337; Урбутис 51–52 та ін.

Пол.: warża «плетений або дерев’яний садок (для риби)» — Литва (Отрембський). Білор.: ваража «дерев’яний садок для зберігання живої риби» — Дрисвяти, Снуди, Нароч (Лаумане). Рос.: варжа «плетений або дерев’яний садок» — латгальське (Лаумане). — Лит. vārža «верша», східне «плетений або дерев’яний садок». Отрембський JP 83; Лаумане 17.

Пол.: у писемних пам’ятках із 1700 р.: kiescie «кошики для носіння сіна, соломи». — Лит. kėstės «ноші». Яблонскис 86.

Пол.: у писемних пам’ятках із 1804 р.: kresc’ «кошичок». — Лит. діал. krėštis те саме. Яблонскис 107.

До цієї групи, найімовірніше, належить білор. гёгли, гёгли «рибальська снасть — крига» — Браславщина, Мядельщина (Лаумане), запозичене з литовської мови, пор. лит. gėgnės «крокви даху», діал. «рибальська снасть» (Лаумане 16).

Що ж до таких широко відомих балтизмів, як пол., рос., білор., укр., болг. вентерь «рибальське знаряддя» або пол., білор. резины, рос. резвины/розвины «сітка для перенесення сіна, кормів», то їх доводиться залишити осторонь, адже у відповідних реаліях відбулися серйозні зміни, внаслідок яких, найімовірніше, було втрачено первісний зв’язок із деревом (лозою, пруттям) як сировиною для виготовлення цих предметів (зазвичай це мотузяні сітки).

* * *

Усі наведені вище балтизми належать до тієї сфери деревообробного ремесла, яка потребує рук людини, що має певні навички в цій галузі. Залишається не розглянутою сфера примітивнішого використання дерева та дерев’яних предметів у сільському господарстві (маються на увазі такі назви виробів із дерева, як білор., рос. діал. жагины, жегины «пристрій із жердин для сушіння сіна, конюшини тощо» ←

156

лит. žaginÿs «шатрові вішала»; рос. діал. brūnklя «дерев’яна дощечка з отворами на обох кінцях для прив’язування корів у хліві» ← лит. brunklys «кляп; закрутка» та ін.). З огляду виключено також назви дерев’яних знарядь праці (або їхніх частин), специфічні для інших ремесел (ткацтва, прядіння тощо; наприклад, польськ. діал. rateluki «кружечок у п’яльцях» ← лит. rateliūkai «кружечки», польськ. діал. truść «одна деревинка в ткацькому гребені» ← лит. strustis «Weberkammblatt» тощо).

Зафіксовані запозичення з балтійських мов до слов’янських у сфері обробки дерева становлять порівняно велику групу слів (понад 70, навіть якщо не враховувати сумнівні балтизми, такі як лайба та ін.), більшість яких уживається в говорах, у розмовному мовленні, і лише невелика частина трапляється тільки в пам’ятках польської та білоруської писемності.

За походженням ця лексика переважно є питомо балтійською і відображає особливості балтійської культури обробки дерева. Виняток становлять лише 3 слова, запозичені до балтійських мов із німецької (климбы, шпары) та фінської (рига) мов.

Для цієї групи балтизмів характерно те, що багато слів відомі не в одній слов’янській мові (або говорі), а у двох чи більше, і ареал їхнього поширення, таким чином, у кілька разів перевищує ареал самих балтійських мов (пор. слова щупло, склют, дёготь, клуня, евня, свирон та ін., відомі в говорах 4 і більше слов’янських мов). Цей факт свідчить, по-перше, про інтенсивність запозичень у сфері обробки дерева і, по-друге, про порівняно ранній час запозичення. Пам’ятки слов’янської писемності свідчать, що деякі запозичені балтійські слова проникли не пізніше XIV ст. (ковш і, можливо, ремесь), XV ст. (дойлид, клуня, свирон) або XVII ст. (евня, жлукто, прымен, пуня, склют, щупло), тобто значно раніше за Петровську добу, коли, наприклад, до російської термінології обробки дерева почали бурхливо проникати слова германського походження.

Крім того, слід зазначити, що запозичення відбувалося не в якійсь одній специфічній галузі обробки дерева, а охоплювало майже всі сфери цього давнього ремесла: будівництво, бондарство, плетіння, первинну обробку дерева, інструменти, засоби пересування тощо. Таке розмаїття запозиченої лексики, разом із широким ареалом її вживання та раннім часом запозичення з балтійських мов до слов’янських у цій сфері матеріального життя балтійських і слов’янських народів, свідчить про досить високий рівень культури обробки дерева у давніх балтів⁵.

⁵Відомі й інші погляди щодо досліджуваного питання; пор., наприклад, висновок про «відносно вищий рівень культури… обробки дерева у слов’ян порівняно з балтами» (О. Н. Трубачев, Ремесленная терминология в славянских языках, М., 1966, стр. 167).

157

Список умовних скорочень

Мови, діалекти, говори

август. — августівський

арх. — архангельський

белост. — білостоцький

блр. — білоруський

болг. — болгарський

брянск. — брянський

вильн. — віленський

вит. — вітебський

вовков. — вовковиський

ворон. — воронезький

глуск. — глуський

гомел. — гомельський

гродн. — гродненський

донськ. — донський

дрісв. — дрісвятський

давньопрус. — давньопрусський

давньоч. — давньочеський

дятлов. — дятловський

житомир. — житомирський

зелв. — зелвенський

калузьк. — калузький

київськ. — київський

ковен. — ковенський (каунаський)

курськ. — курський

Латв.РСР — Латвійська РСР

латгальськ. — латгальський

лівськ. — лівський

Лит.РСР — Литовська РСР

лит. — литовський

латиськ. — латиський

мазов. — мазовецький

мінськ. — мінський

могил. — могильовський

мостовськ. — мостовський

мядельськ. — мядельський

нім. — німецький

новг. — новгородський

новосиб. — новосибірський

орл. — орловський

петерг. — петергофський

пол. — польський

пск. — псковський

рост. — ростовський

рос. — російський

ряз. — рязанський

свердл. — свердловський

свисл. — свислочський

сейн. — сейненський

слов. — слов'янський

славк. — словацький

смол. — смоленський

снуд. — снудський

сер.-ниж.-нім. — середньонижньонімецький

сувалк. — сувалкський

тамб. — тамбовський

твер. — тверський

тикоцьк. — тикоцинський

укр. — український

фінськ. — фінський

хелм. — хелмський

чес. — чеський

Словники, монографії, статті

Арашонкава — А. Ў. Арашонкава, Е. Ў. Грына风ецкене, Ў. П. Кавальчук, Ю. Ф. Мацеκевіч, Я. М. Романовіч, Л. А. Шаталава, З лексікі беларускіх гаворак заходняй зоны, „Весці АН БССР“, серыя грамадскіх навук, 4, 1969, стор. 123—134.

Бернекер — E. Berneker, Slavisches etymologisches Wörterbuch, Heidelberg, 1908.

Блесе — E. Blese, Деякі зв’язки між білоруською та балтійськими мовами, „Studi Baltici“, V, 1935—1936, pp. 1—29.

Брюкнер — A. Brückner, Słownik etymologiczny języka polskiego, Warszawa, 1957.

Буга — K. Būga, Rinktiniai raštai, I—III, Vilnius, 1958—1962.

Бялк. — І. К. Бялькевіч, Краёвы слоўнік усходняй Магілёўшчыны, Мінск, 1970.

Відугіріс — A. Vidugiris, Рец.: Baltarusių-rusų kalbų žodynas, „Lietuvių kalbotyros klausimai“, VIII, 1966, с. 235—237.

Глогер — Z. Gloger, Słownik gwary ludowej w okr. tykocińskim, „Prace filologiczne“, IV, 1893, zesz. III, с. 793—904.

158

Гр. — Б. Грінченко, Словарь української мови, У Києві, 1908—1909.

Гринблат — М. Я. Гринблат, Білоруси. Нариси походження та етнічної історії, Мінськ, 1968.

Д — В. И. Даль, Толковый словарь живого великорусского языка, I—IV, М., 1955.

Добр. — В. Н. Добровольский, Смоленский областной словарь, Смоленск, 1914.

Зданцевич LP — T. Zdancewicz, Литовські лексичні елементи в польських говорах околиць Сейни, „Lingua Posnaniensis“, VIII, 1960, p. 333—352.

Зданцевич MS — T. Zdancewicz, Говірки Сейненського повіту на тлі процесів заселення, „Materiały do dziejów ziemi sejneńskiej“, Białystok, 1963, p. 231—266.

Зданцевич Sprawozdania — T. Zdancewicz, Географія лексичних литовських запозичень та їхніх слов’янських семантичних відповідників у підлясько-сувальських говорах, „Sprawozdania z prac naukowych wydziału nauk społecznych“, zesz. 3, 1968, p. 69—83.

Зданцевич ZPSS — T. Zdancewicz, Литовські та руські лексичні ареали на Білостоцьчині, „Z polskich studiów slawistycznych“, seria druga, Warszawa, 1963, p. 287—310.

Казлаускас — J. Kazlauskas, Рец.: Ю. В. Откупщиков, З історії індоєвропейського словотвору, Ленінград, 1967, „Baltistica“, IV (I), 1968, p. 144—147.

Каралюнас — S. Karaliūnas, Про кілька запозичень у литовській мові, „Lietuvių kalbotyros klausimai“, XII, 1970, p. 179—188.

Карлович O języku — J. Karłowicz, Про литовську мову, „Rozprawy i sprawozdania z posiedzeń wydziału filologicznego Akademii umiejętności“, II, 1875, p. 135—376.

Карлович Słownik — J. Karłowicz, Словник слів іншомовного та менш ясного походження, уживаних у польській мові, Краків, 1894—1905.

Карский — Е. Карский, Белорусы, I, Вильна—Варшава, 1904.

Касп. — М. Касьпяровіч, Віцебскі краёвы слоўнік, Віцебск, 1927.

Киркор — А. Киркор, Етнографічний погляд на Віленську губернію, „Этнографический сборник“, вип. III, СПб., 1858, с. 115—276.

Кнабе — Г. С. Кнабе, Словникові запозичення та етногенез (до питання про «балтійські запозичення» у східних фінно-угорських мовах), „Вопросы языкознания“, 1962, № 1, с. 65—76.

Корчиц — М. А. Корчиц, Будівельна лексика в мові старобілоруської писемності XV—XVII століть. Автореф. канд. дис. Мінськ, 1970.

КПОС — Картотека Псковського обласного словника (Міжкафедральний словниковий кабінет ім. Б. А. Ларіна, ЛДУ).

КСРНГ — Картотека Словника російських народних говірок (ЛО Інституту мовознавства АН СРСР).

Кузиновский — Cz. Kudzinovski, Jaćwingowie w języku, „Acta Baltico-Slavica“, I, 1964, p. 217—225.

КЭСРЯ — Н. М. Шанский, В. В. Иванов, Т. В. Шанская, Короткий етимологічний словник російської мови, М., 1971.

Лаумане — Б. Лаумане, В сб.: „Лексічныя балтизмы ў беларускай мове“, Мінск, 1969, стр. 16—18.

Лисенко — П. С. Лысенко, Словник діалектної лексики північної Житомирщини, Зб.: „Славянская лексикография и лексикология“, М., 1966, с. 15—60.

Мат. — Матэрыялы для слоўніка народна-дыялектнай мовы, Мінск, 1960.

Мацк. — Ю. Ф. Мацкевич, Діалектні особливості південно-білоруських говірок, зб.: «Матеріали першої діалектологічної конференції БРСР», Мінськ, 1950, с. 55—80.

159

М—Э — К. Mühlenbach—J. Endzelin, Lettisch-Deutsches Wörterbuch, I—IV, Riga, 1923—1946.

Н — Н. И. Носович, Словарь белорусского наречия, СПб., 1870.

Немченко — В. Немченко, Словниковий склад говірки російського населення Йонавського району Литовської РСР, «Ученые записки высших учебных заведений Литовской ССР», вип. 3, Мовознавство, Вільнюс, 1961, с. 147—175.

Немченко ДЛ — В. Н. Немченко, Діалектна лексика російських старожильських говірок Литви, спільна з лексикою литовської мови, «Ученые записки Латвийского государственного университета им. П. Стучки», 92, 1968, с. 36—72.

Непокупний — А. П. Непокупний, Литуалізми в лексиці українських пам’яток, «Мовознавство», 1970, № 6, с. 30—40.

Непокупный М Э — А. П. Непокупный, До балто-східно-слов’янських мовно-етнографічних та етнічних взаємин (Три еподи з географії балтизмів), „Мовознавство“, 1969, № 3, стр. 16—28.

Непокупный М б — А. П. Непокупный, Украинско-балтийски студи, „Мовознавство“, 1968, № 6, стр. 33—42.

Никиф. — Н. Я. Никифоровський, Нариси простонародного побуту у Вітебській Білорусі, Вітебськ, 1895.

Откупщиков — Ю. В. Откупщиков, Из истории индоевропейского словообразования, Л., 1967.

Откупщиков В — Ю. В. Откупщиков, До етимології лит. kāušas, латис. kaiss «череп; ківш», «Baltistica», VI (2), 1970, с. 185—192.

Откупщиков Из истории — Ю. В. Откупщиков, З історії балто-слов’янських лексичних зв’язків, «Baltistica», VII (2), 1971, с. 119—128.

Отрембський JP — J. Otrębski, Lituanizmy słownikowe w dialekcie polskim na Wileńszczyźnie, «Język polski», XVI, 1931, с. 79—85.

Отрембський Sl Oc — J. Otrębski, Рец.: K. Jabłoński (Jablonskis). Lietuviški žodžiai senosios Lietuvos raštinių kalboje. Kowno, 1941, «Slavia Occidentalis», XIX, 1948, с. 471—479.

Потебня — А. А. Потебня, До історії звуків російської мови, I—III, Варшава, 1880—1883.

Розвадовський — J. Rozwadowski, Про первісне взаємне співвідношення балтійських і слов’янських мов, «Rocznik slawistyczny», V, 1912, с. 1—25.

Сабаляускас — A. Sabaliauskas, Розвиток лексики литовської мови, «Lietuvių kalbotyros klausimai», VIII, 1966, с. 5—141.

Сафаревич — J. Safarewicz, Bałto-słowiańskie stosunki językowe, Studia językoznawcze, Варшава, 1967, с. 241—243.

SGP — J. Karłowicz, Słownik gwar polskich, I—VI, Kraków, 1900—1911.

SJP — J. Karłowicz, A. Kryński, W. Niedźwiedzki, Słownik języka polskiego, I—VIII, Warszawa, 1900—1927.

Синиця — А. І. Синиця, Зі спостережень над лексикою говірки російського старожильського населення Прейльського району Латвійської РСР. Зб.: «Псковские говоры I», Псков, 1962, с. 219—237.

Скуратов — Матеріали з російських говірок Ігналінського району Лит. РСР, повідомлені студентом ЛДУ Г. Л. Скуратовим.

Славський — F. Sławski, Słownik etymologiczny języka polskiego, I, Kraków, 1952 sqq.

Смулкова — E. Smułkowa, Lituanizmy w białoruskim słownictwie rolniczym, „Lingua Posnaniensis“, XIV, 1969, с. 55—69.

Срезн. — І. І. Срезневський, Матеріали для словника давньоруської мови, I—III, СПб., 1893—1903.

160

Станкевич — А. Станкевич, З літуанізмаў ў беларускай мове, „Калосьсе“, IV, 1938, с. 172—175; 225—226; V, 1939, с. 36—37; 118—120; 176—178.

Стецко — П. Сцяцко, Дыялектны слоўнік (3 гаворак Зэльвеншчыны), Мінск, 1970.

Траутман — R. Trautmann, Baltisch-slavisches Wörterbuch, Göttingen, 1923.

Трубачев — О. Н. Трубачев, Ремесленная терминология в славянских языках, М., 1966.

Турська — H. Turska, Język polski na Wileńszczyźnie, „Wilno i ziemia Wileńska“, I, Wilno, 1930, p. 219—225.

Унбегаун — B. O. Unbegaun, Ein baltisches Lehnwort im Moskowitischen Rußland, „Die Welt der Slaven“, VII, 1962, p. 346—349.

Урбутіс — V. Urbutis, Dabartinės baltarusijų kalbos lituanizmai, „Baltistica“, V (2), p. 43—44; V (2), p. 149—162.

Уэстфол — S. Westfal, Lexical Elements of Baltic Origin in the Polish Dialect Spoken Near Lake Wigry (Suwalki District, Poland), „The Slavonic and East European Review“, XXIV, 1946, 63, p. 156—159.

Фасмер — М. Фасмер, Етимологічний словник російської мови, I—IV, М., 1964—1973.

Френкель — E. Fraenkel, Litauisches etymologisches Wörterbuch, Heidelberg—Göttingen, 1955 ff.

Цыхун — Г. А. Цыхун, В сб.: „Лексічныя балтызмы ў беларускай мове“, Мінск, 1969, стр. 49—53.

Эпимах-Шыпила — Слоўнік Б. Эпимаха-Шыпилы. Публікацыя Р. Семашкевіча, „Полымя“, № 7, 1969, с. 225—229.

Янк. — Ф. М. Янкоўскі, Дыялектны слоўнік, I—II, Мінск, 1959—1970.

Інші скорочення

схід. — східний; обл. — обласний; діал. — діалектний; півн. — північний; зах. — західний; застар. — застарілий; літерат. — літературний; півд. — південний

11. Lietuvių terminologija