SOCIALINĖS LINGVISTIKOS PROBLEMOS

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XIX (1979)

Вікторія Олександрівна ІВАНОВА

ПРО РОЗВИТОК ДОСЛІДЖЕНЬ ЗА ТЕМОЮ «РОСІЙСЬКА МОВА ЯК ЗАСІБ МІЖНАЦІОНАЛЬНОГО СПІЛКУВАННЯ» У ФІЛОЛОГІЧНИХ ІНСТИТУТАХ АН СРСР І НАЦІОНАЛЬНИХ РЕСПУБЛІК

Питання мови міжнаціонального спілкування в нашій багатонаціональній країні має державне значення. Партія і уряд надають великого значення правильному розв’язанню цієї проблеми. Наші вчені-філологи, відгукуючись на актуальні питання сучасності, спрямували свої зусилля на розв’язання цих важливих завдань. Робота ведеться у двох напрямах: теоретичному і практичному.

У теоретичному аспекті увагу лінгвістів зосереджено на розробленні проблеми функціонування російської мови в національних республіках і областях (місце і роль російської мови як засобу міжнаціонального спілкування в розвиненому соціалістичному суспільстві). Розробляються питання: 1) теоретичні засади розширення сфер функціонування російської мови в національних республіках, 2) соціо- і психолінгвістичні чинники поширення російської мови в умовах рівноправного національно-російського двомов'я, 3) культура мовлення в умовах двомовності, 4) зіставно-типологічне вивчення російської та національних мов, 5) проблема термінології в національній мові, її співвідношення з російською та інтернаціональною термінологією.

Особливо великого значення нині надається практичному розв’язанню проблем поширення російської мови, розширенню сфер її функціонування, запровадженню оптимальних способів і форм навчання.

9 вересня 1976 р. відбулося засідання Президії АН СРСР, на якому обговорювалося питання «Про наукову розробку проблем функціонування і вивчення російської мови в національних республіках». На цьому засіданні було ухвалено постанову (№ 558) «Про розвиток роботи академічних установ із надання науково-методичної допомоги національним школам і вишам у викладанні та поширенні російської мови в республіках».

На виконання цієї постанови 4 березня 1977 р. при Президії АН СРСР відбулася XXIV сесія Ради з координації наукової діяльності академій наук союзних республік. У центрі уваги були практичні заходи, що здійснюються філологічними установами АН для надання допомоги середній і вищій школі у викладанні російської мови та поліпшенні володіння нею дорослим населенням республік, а також робота термінологічних органів із розроблення засад побудови й упорядкування наукової та технічної термінології (на національних мовах відповідно до російської науково-технічної термінології).

На сесії ухвалено постанову «Про роботу філологічних установ АН СРСР, республіканських академій і філій АН СРСР із надання науково-методичної допомоги школам і вишам у викладанні та поширенні російської мови». У зв’язку з цим було запропоновано створити в академіях наук союзних республік спеціальні науково-дослідні підрозділи, що займаються цією проблемою.

31

Нині у філологічних установах АН союзних республік завершується створення таких підрозділів. У більшості республік (УРСР, БРСР, УзРСР, АзРСР, ЛитРСР, ВірмРСР, ГрузРСР, КиргРСР, ТуркРСР, ЛатвРСР, ТРСР) створено стаціонарні сектори, відділи або групи російської мови. В інших республіках (Молдові, Естонії) подібні групи організовано на громадських засадах.

В Інституті російської мови АН СРСР у 1975 р. також створено спеціальну групу «Російська мова як засіб міжнаціонального спілкування», яка працювала в тісному контакті із сектором соціолінгвістики Інституту мовознавства АН СРСР і науковою радою з вивчення розвитку національних мов при Відділенні літератури і мови АН СРСР, у контакті з НДІ ПРЯНШ і Міністерством освіти СРСР.

За минулий час групою «Російська мова як засіб міжнаціонального спілкування» Інституту російської мови АН СРСР було виконано таку роботу:

1. Спільно з Інститутом мовознавства АН СРСР і лінгвістичними установами академій наук союзних республік видано книгу «Російська мова як засіб міжнаціонального спілкування» (М.: Наука, 1977), у якій висвітлено загальні питання білінгвізму в СРСР і проблеми функціонування російської мови в Україні, Білорусі, Азербайджані, Литві, Латвії, Узбекистані. У цій книзі наведено розгорнуту анотовану бібліографію радянської літератури з проблем білінгвізму та викладання російської мови в національних школах і вишах. Нині готуються нові книги на ту саму тему (з висвітленням функціонування російської мови в інших національних республіках і областях Радянського Союзу).

2. Спільно з НДІ ПРЯНШ АПН СРСР розроблено науково обґрунтовані рекомендації щодо вдосконалення викладання російської мови в національних республіках і автономних областях СРСР, які передано до Відділення літератури і мови АН СРСР та Міністерства освіти СРСР.

3. Спільно з Інститутом російської мови ім. А. С. Пушкіна проведено зіставний аналіз підручників російської мови, за якими навчаються в національних школах союзних республік відповідно до нових навчальних програм, із підручниками англійської та французької мов для іноземців, виданими в Англії, США та Франції. (Результати аналізу передано до Президії АН СРСР.)

4. Співробітники групи брали участь у створенні програм і підручників для національних шкіл і вишів: програми факультативного курсу «Російська мова як засіб міжнаціонального спілкування» (М., 1975); фонетичного мінімуму з російської мови для національних шкіл (М., АПН СРСР, 1977, 5 арк.).

5. Співробітники групи брали участь у рецензуванні (рецензії подано до УМС Міністерства освіти СРСР) нормативних документів Міністерства освіти СРСР і НДІ ПРЯНШ АПН СРСР: фонетичного мінімуму з російської мови для національних шкіл; лексичного мінімуму з російської мови для національних шкіл; граматичного мінімуму з російської мови для національних шкіл; орфографічного мінімуму з російської мови для національних шкіл; тлумачного словника російської мови для національних шкіл.

6. Співробітники групи виїжджали до національних республік, щоб ознайомитися з роботою лінгвістичних установ академій наук союзних республік з вивчення російської мови та організацією її викладання

32

у національних школах і вишах (Естонія, Білорусь, Україна, Молдова, Грузія, Вірменія, Азербайджан, Киргизстан, Таджикистан, Туркменістан, Литва).

7. Співробітники групи виступали з доповідями та брали участь в організації конференцій: „Наукові та практичні засади викладання російської мови в національній школі“, Ташкент, 1975 р.; „Розвиток двомовності в процесі навчання в національній школі РРФСР“, Нальчик, 1976 р.; „Радянський досвід створення та вдосконалення алфавітів і правопису мов народів СРСР“, Карачаєвськ, 1977 р.; „Комуністичне виховання в процесі навчання російської мови та літератури в національній школі“, Таллінн, 1977 р.; „Навчання російської мови в умовах близькоспорідненого білінгвізму“, Мінськ, 1975 р.; „Удосконалення викладання російської мови в національних педагогічних училищах“, Баку, 1976 р.; „Актуальні проблеми викладання російської мови студентам, які навчаються в національних групах немовних вишів Середньої Азії та Казахстану“, Душанбе, 1977 р. та ін.

Інституту російської мови АН СРСР та Інституту мовознавства АН СРСР доручено координувати й спрямовувати роботу відділів російської мови союзних академій.

З цією метою наприкінці 1977 р. група Інституту російської мови спільно з відділами союзних академій провела роботу зі складання планів науково-дослідної діяльності цих відділів. Подані плани розроблено відповідно до основної проблематики, визначеної вищезгаданими Постановами Президії АН СРСР і XXXIV Сесії Ради з координації. Вони передбачають як фундаментальні монографічні дослідження з цієї проблематики, так і розроблення окремих питань, зумовлених місцевими мовними й етнографічними умовами та особливостями. До планів також включено видання двомовних і термінологічних словників (робота над виданням таких словників нині широко розгорнута в усіх республіках), проведення нарад і конференцій, а також визначено конкретні форми взаємодії академічних лінгвістичних установ з органами народної освіти, кафедрами російської мови національних вишів, спрямовані на вдосконалення викладання російської мови в республіках.

Однак ознайомлення з попередніми планами вже дає підстави висловити низку побажань на адресу відділів російської мови АН союзних республік.

Так, у планах відділів академій наук Узбецької та Азербайджанської республік передбачено розроблення лише теоретичних проблем двомовності й мало уваги приділено працям практичного характеру (шкільним граматикам тощо). У відділах академій наук Латвії, Естонії та Дагестану робота, навпаки, обмежується створенням вузькопрактичних двомовних і термінологічних словників. Багато відділів зовсім не порушують питань допомоги школам і вишам у поліпшенні викладання російської мови, складанні й розробленні програм, навчальних посібників тощо, питань поширення російської мови серед дорослого населення республік (лише інститути Литви та Молдови планують у лінгвістичних журналах постійну рубрику для дорослого читача). Не зазначено форм популяризації російської мови через засоби масової інформації (газети, радіо, телебачення).

Деякі теми, названі в планах, не мають першочергового значення на тлі загальної недостатньої розробленості фундаментальних питань або розробляються на вузькому територіальному матеріалі (наприклад, теми „Називний відмінок постпозитивний у бездієслівних приєднувальних конс-

3. Užs. Nr. 1554

33

трукціях у сучасній російській мові“, „Соціальні варіанти розмовної мови Єревана“ та ін.).

У зв’язку з цим вважаємо за необхідне звернути увагу всіх лінгвістичних інститутів академій наук на те, що головним завданням нині є розроблення актуальних і масштабних проблем розвитку російської мови як засобу міжнаціонального спілкування та посилення практичної допомоги педагогічним інститутам національних республік у поліпшенні викладання російської мови в національних школах і вишах, особливо в плані підготовки й обговорення підручників з російської мови з метою їх уніфікації та підвищення якості.

Усе це свідчить про те, що лінгвістичним установам АН СРСР і союзних республік належить налагодити тісніші контакти з міністерствами народної освіти, працівниками шкіл і вишів та об’єднати свої зусилля для майбутньої спільної великої, відповідальної й вкрай потрібної країні роботи.

Институт русского языка АН СССР

ЩОДО РОЗВИТКУ ДОСЛІДЖЕНЬ ТЕМИ «РОСІЙСЬКА МОВА ЯК ЗАСІБ МІЖНАЦІОНАЛЬНОГО СПІЛКУВАННЯ» У ФІЛОЛОГІЧНИХ ІНСТИТУТАХ АКАДЕМІЙ НАУК СРСР І НАЦІОНАЛЬНИХ РЕСПУБЛІК

Резюме

Мова міжнаціонального спілкування в нашій багатонаціональній державі має державне значення. Згідно з постановою XXXIV сесії Ради з координації АН СРСР (4 березня 1977 р.), у лінгвістичних інститутах академій наук союзних республік завершують створення секторів, відділів або груп російської мови, покликаних надавати національним школам науково-методичну допомогу у викладанні та поширенні російської мови. Координацію роботи русистичних підрозділів доручено Інститутам російської мови та мовознавства АН СРСР.

У 1975 р. в Інституті російської мови АН СРСР також було створено групу «Російська мова як засіб міжнаціонального спілкування». Працюючи спільно з іншими мовознавчими та педагогічними установами, ця група вже підготувала книжку «Російська мова як засіб міжнаціонального спілкування» (Москва, 1977) і науково обґрунтовані рекомендації щодо вдосконалення викладання російської мови в національних республіках і автономних областях СРСР, порівняла підручники російської мови союзних республік із новими навчальними програмами та іноземними підручниками англійської і французької мов, підготувала програму, підручник і 5 нормативних документів для національних шкіл, ознайомилася з роботою русистичних підрозділів національних республік.

Наприкінці 1977 р. група разом із зазначеними русистичними підрозділами склала плани їхньої науково-дослідної роботи. Теоретична проблематика планів така: 1) розширення сфер функціонування російської мови в національних республіках, 2) соціо- та психолінгвістичні чинники поширення російської мови в умовах рівноправного національно-російського двомов’я, 3) культура мовлення в умовах двомовності, 4) зіставно-типологічне дослідження російської та національних мов, 5) проблема термінології національної мови, її співвідношення з російською та інтернаціональною термінологією. У планах особливо велику увагу слід приділяти зазначеним проблемам у ширшому практичному аспекті: популяризувати російську мову серед учнів і дорослих за допомогою засобів масової інформації, сприяти впровадженню оптимальних методів і форм навчання. Отже, найважливішим завданням філологічних інститутів АН нині є дослідження актуальних і важливих проблем розвитку російської мови як засобу міжнаціонального спілкування, всебічне сприяння педагогічним інститутам національних республік у вдосконаленні викладання російської мови в середніх і вищих навчальних закладах, підготовка та обговорення підручників російської мови.