MOKSLO KALBOS KULTŪROS IR TERMINOLOGIJOS PROBLEMOS

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXIV (1985)

РІТА ШЯПЯТИТЕ

ВИЯВ ОСОБЛИВОСТЕЙ СЕМАНТИКИ СЛОВА В ТЕКСТІ (НА МАТЕРІАЛІ НЕПОХІДНИХ ПРИКМЕТНИКІВ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ)

У цій статті робиться спроба показати на матеріалі певного набору лексем та їхніх лексико-семантичних варіантів, якими виявилися непохідні прикметники (НП) литовської мови, як деякі особливості значення слова відображаються в тексті. При цьому важливим є те, що досліджувані одиниці належать до класу прикметників, а цей клас слів має специфічну семантику порівняно з іншими класами (наприклад, іменниками) ¹.

2.1. Перш ніж перейти до викладу результатів аналізу, який проводився переважно на ілюстративному матеріалі, представленому в словнику литовської мови ² та його картотеці, коротко зупинимося на змісті терміна «текст» і на тому, що ми розуміємо під «особливостями» семантики НП як представників класу прикметників.

2.2. Термін «текст» ми вживаємо у значенні одиничного висловлення. Останнє, своєю чергою, розглядаємо як комунікативно зумовлене речення. Отже, під текстом розуміємо відрізок мовлення будь-якої довжини, що містить предикативність як умову речення. Такими текстами можна вважати ілюстративні приклади, наведені в LKŽ, записані здебільшого з усного мовлення інформантів.

2.2.1. Викладене вище може створити враження, що вживання терміна «текст» у цій статті не виправдане, оскільки йтиметься про висловлення, речення. У сучасній лінгвістиці під «текстом» розуміють мовленнєві твори значного обсягу, а висловленню часто відводять досить скромне місце (частину дискурсу або надфразової єдності як елемента тексту). Таке розуміння висловлення характерне для багатьох дослідників, які займаються лінгвістикою тексту — наукою, що намагається встановити зв’яз-

¹ См. Вольф Е. М. Грамматика и семантика прилагательного (на материале иберо-романских языков).— М., 1978, с. 3—28; Арутюнова Н. Д. Коммуникативная функция и значение слова.— НДВШ, Филол. науки, 1973, № 3, с. 42—52.

² Lietuvių kalbos žodynas.— V., 1956—1981, t. 1—12. (Скорочення, LKŽ).

261

зв’язки, що об’єднують надфразні єдності в цілісний текст³. Але існує й інша думка, згідно з якою текстотвірні закономірності можна виявити і в лінійній послідовності слів, що дорівнює висловленню⁴. Вважається⁵, що одним із подібних текстотвірних чинників є значення слова (як центральної одиниці мови) і що воно впливає на текст в обсязі висловлення, у якому слово вжито. З огляду на те, що окреме висловлення можна розглядати як мінімальний текст, ми вважаємо, що заміна терміна «висловлення» терміном «текст» цілком можлива. Термін «текст» зручніший — він коротший і своєю етимологією (textum) ніби вказує на переплетення значень слів у їхній лінійній послідовності.

2.3. У чому полягають особливості значення прикметника, які, як припускається, впливають на оформлення тексту?

Як такі особливості ми розглядаємо такі семантичні ознаки, що входять до семантичної структури значення прикметника: якісність/відносність, оцінність/нейтральність, мотивованість⁶/немотивованість, визначеність/невизначеність. Виокремлення зазначених вище ознак має гіпотетичний характер; найімовірніше, на оформлення тексту впливають і такі семантичні ознаки прикметника, що належать до нижчого рівня семантики, тобто конкретніші ознаки (колір/світло, наприклад: juodas «чорний» і juodas «темний»; інгерентність/набутість, наприклад: gražus «гарний», sausas «сухий», sūrus «солоний» і sausas «сухий, висохлий», šlapias «мокрий», drėgnas «вологий»). На цьому етапі дослідження семантики прикметників литовської мови ми не ставимо собі за мету встановити ці ознаки. Що стосується трьох зазначених вище бінарних ознак, то їхнє відображення в тексті безсумнівне. Спробуємо показати це на прикладах непохідних прикметників литовської мови.

2.3.1. Ми приймаємо лексикоцентричний⁷ підхід до лексичного значення, тобто вважаємо, що слово наділене значенням ще до входження в текст. При трактуванні значення як функціональної одиниці⁸ усувається

³ Див., наприклад, збірник статей: Аспекти загальної та часткової лінгвістичної теорії тексту. — М., 1982.

⁴ Див.: Николаева Т. М. Про функціональні категорії лінійної граматики. — У кн.: Синтаксис тексту. М., 1979, с. 38.

⁵ «Смислові відношення, що передаються зв’язком елементів тексту, можуть складним чином корелювати з інгерентними значеннями слів, які утворюють речення» (Николаева Т. М. Актуальне членування — категорія граматики тексту. — ВЯ, 1972, № 2, с. 53).

⁶ Під мотивованістю розуміється ознака вторинності значення щодо прямого (головного) значення.

⁷ См.: Медникова Э. М. Значение слова и методы его описания. — М., 1974, с. 6—11.

⁸ Киселева Л. А. Комунікативні мовні функції та семантична будова словесного значення. — У кн.: Проблеми семантики. М., 1974, с. 66 і наст.

262

Протиставлення (суто) лексичних ⁹, граматичних і конотативних (прагматичних) семантичних ознак, урахування їх однаковою мірою важливе для опису значення слова. Отже, якісність і відносність як граматичні ¹⁰ ознаки, оцінність і нейтральність як прагматичні ознаки нарівні з інформативними ¹¹ можна вважати складниками семантичної структури значення прикметника — структури, що існує до її реалізації в мовленні. Наведені вище бінарні ознаки є опозитивними: у структурі, що містить ознаку якісності, відсутня ознака відносності тощо. Взаємозв’язок перелічених ознак значення прикметника не цілком зрозумілий: відомо лише, що ознака мотивованості часто (але не завжди) супроводжується ознакою оцінності (напр., minkštas «м’який» — «переносне значення + і це погано»). Прийнято вважати ¹², що метафоричне (мотивоване) значення відносного прикметника є його якісним переосмисленням (напр., auksinis žiedas «золота каблучка» і auksinis žmogus «золота людина»). Нам це здається дискусійним, оскільки внаслідок такого якісного переосмислення прикметник не набуває граматичних властивостей якісного прикметника.

2.3.2. У працях, присвячених дослідженню семантики прикметників, наголошується на взаємозв’язку значення прикметника зі значенням імені, з яким він сполучається. У лексикографії перелік значень прикметника встановлюють з урахуванням відмінностей між іменами, що сполучаються з ним. Безсумнівно, що в тексті відбувається семантичне узгодження прикметника з іменем. Чи є це результатом осмислення під час розуміння сполучення прикметника з іменем, чи рухливістю семантичної структури прикметника — такого питання в цій статті ми не порушуємо, наскільки це можливо абстрагуючись від значення імен.

3.1. Перейдемо до викладу результатів аналізу. Насамперед зупинимося на тому, як у тексті виявляється якісність/відносність прикметника ¹³.

3.2 Поділ усіх прикметників на якісні та відносні є найзвичнішою, загальноприйнятою ¹⁴ семантичною класифікацією. Оскільки не завжди вдається здійснити її, спираючись на лексичне значення ¹⁵ прикметника, як додаткові критерії

⁹ Див.: Киселева Л. А. Указ. соч., с. 66.

¹⁰ Таке розуміння є традиційним. Із цими ознаками тісно пов’язане творення форм прикметника.

¹¹ Тут маються на увазі ті семантичні ознаки, які через поняття пов’язують слово з позамовною дійсністю (зокрема психологічною).

¹² Граматика литовської мови.— В., 1965, т. 1, с. 477.

¹³ Ми виходимо з припущення, що не всі значення лексем якісного типу (а такими є більшість НП литовської мови) мають якісність.

¹⁴ Граматика литовської мови, т. 1, с. 474.

¹⁵ Там само.

263

Як критерії для віднесення його до того чи іншого класу наводяться формальні ознаки, такі як утворення ступенів порівняння, прислівників із формантом -ai, іменників із суфіксом -umas, прономіналізованої форми, а як текстова ознака — сполучуваність із градуйованими прислівниками (labai «дуже», visiškai «зовсім», beveik «майже» тощо). Наявністю цих ознак характеризуються якісні прикметники, відсутністю — відносні. Однак навіть у традиційних граматиках ¹⁶ зазначається, що не всі значення якісного прикметника мають наведені вище ознаки. М. І. Трофимов, який запропонував семантичну класифікацію прикметників російської мови з опорою на їхні формальні ознаки (зокрема — на текстові позиції), вважає (точніше, порушує питання), що, можливо, варто відмовитися від поділу прикметників на два класи й «замінити його більш дробною класифікацією, орієнтованою на два полюси» ¹⁷. М. І. Трофимов висуває широку програму дослідження прикметників у всіляких текстових позиціях ¹⁸, яка, на думку автора, має сприяти встановленню міри якісності того чи іншого прикметника. Гіпотеза М. І. Трофимова, яка, наскільки нам відомо, не знайшла підтримки¹⁹, видається надзвичайно продуктивним підходом до дослідження семантики прикметників як на рівні лексеми, так і на рівні лексико-семантичного варіанта (значення). Тому ми вирішили проаналізувати деякі текстові позиції НП литовської мови, висунувши припущення, що можливість заповнити цю позицію прикметником у певному значенні залежить від якісності/відносності останнього.

3.2.1. Позиція в тексті щодо імені. Як відомо, прикметник може стояти перед іменем, виступаючи означенням (атрибутом), і після імені, виступаючи предикативом ²⁰. Припускається, що «прикметник (П) у позиції предикатива не реалізує своїх відносних і модальних значень; найчастіше в

¹⁶ Jakaitienė E., Laigonaitė A., Paulauskienė A. Lietuvių kalbos morfologija.— V., 1976, p. 62. Термин «качественные» в данной работе отсутствует. Вместо него введен термин kintamosios ypatybės būdvardžiai «прилагательные изменяющегося признака». Несмотря на разницу в терминологии, единицы, подводимые под термины «качественные прилагательные» и «прилагательные изменяющегося признака», почти совпадают.

¹⁷ Трофимов М. И. О формально-семантической классификации прилагательных в русском языке. (К постановке вопроса).— В кн.: Проблемы структурной лингвистики. 1971.— М., 1972, с. 460.

¹⁸ Трофимов М. И. Указ. соч., с. 462—463.

¹⁹ См. критику статьи М. И. Трофимова в книге: Шрамм А. Н. Очерки по семантике качественных прилагательных (на материале современного русского языка).— Л., 1979, с. 11—13.

²⁰ Про залежність між позицією, яку займає прикметник, і його значенням див., напр.: Jakaitienė E. Dėl daugiareikšmių žodžių reikšmių skyrimo kriterijų.— Вопросы синтаксиса и семантики: Тез. докл. Шяуляй, 1982, с. 81.

264

у предикативному вживанні виступає власне якісне значення П» ²¹. Серед значень НП литовської мови, наділених ознакою відносності, тобто таких, що реалізуються лише в атрибутивній позиції, можна виокремити: 1) значення інтенсифікації, напр.: didėlis «великий» (Šiaip būtų geras žmogus, tik didelis melagis Vvr. «Був би доброю людиною, тільки великий брехун»); gyvas «живий» (Šitas vaikas gyvas tėvas Alk. «Ця дитина — живий²² батько (викапаний батько)»); juodas «чорний» (Lig pat juodo vakaro Šts. «Аж до самого чорного (пізнього) вечора»); kiauras «дірявий» (Kiaurą dieną rugius pjovėm Grž. «Цілий день жито жали»); pilnas «повний» (Aš jau buvau pilnas vyras, kad siūdinau batus Pln. «Я вже був дорослим чоловіком, коли пошив собі чоботи»); raudonas «червоний» (Abu buvo raudoni latrai... Btg. «Обидва були червоними п’яницями (тобто великими)»); baisus «страшний, жахливий» (Baisus džiaugsmas, kad gavo kolkozas pirmą mašiną Dj. «Жахлива (величезна) радість, коли колгосп отримав першу машину») тощо; 2) значення часу, напр.: senas «старий» (Sitame kaime aš viena esu likusi sena gyventoja Slk. «У цьому селі я одна залишилася давньою мешканкою (тобто живу тут здавна)»); šviežias «свіжий» (Pernai atėjo šviežias pirminykas ūki pakelt Dg. «Минулого року прийшов новий голова (щоб піднести господарство)»); naujas «новий» (Prariekėm naujų grūdų ragaišį Rm. «Почали їсти хліб із нового зерна (тобто нового врожаю)») тощо; 3) деякі переносні значення, напр.: plikas «голий» (Ryto metą išvirs tą pliką putrą Krt. «Уранці зварить цю голу (тобто без засмажки) юшку»); sveikas «здоровий, розсудливий» (Sudege smagenai, sveiku protu šitei nedarut Klt. «Мізки згоріли (збожеволів), при здоровому глузді такого не зробив би»); sunkus «важкий» (Saulės ašarėlės tur sunkų kvapą Klp. «У роснянки важкий запах»); pigūs «дешевий» (Taip tik pigiuose romaniūškčiuose būna M. Sluck. «Таке буває тільки в дешевих романах»); šviesus «світлий» (Jei koks šviesesnis kąsnelis, tai vis jam Gdr. «Якщо шматочок трохи кращий, то він усе йому»); sausas «сухий» (! Kauną iš čia sauso kelio yra 10 km, o Nemunu — 12 Rdd. «До Каунаса звідси сухопутною дорогою — 10 км, а Неманом — 12»); minkštas «м’який» (Salė užlieja minkšta šviesa A. Vencl. «Зала заливається м’яким світлом»); gilus «глибокий» (Gili senatvė — jau devintoj dešimty Šmn. «Глибока старість — уже дев’ятий десяток (років)») тощо.

Усі перелічені значення входять до семантичної структури відповідного НП, протиставляючись значенням, наділеним ознакою якісності. Напр., у НП baisus «жахливий» співіснують якісне значення «той, що викликає страх, жахає» та відносне значення «великий, інтенсивний». У першому значенні

²¹ Вольф Е. М. Указ. соч., с. 159.

²² Тут і далі подається дослівний переклад.

265

воно може бути винесене в позицію предикатива (Naktis baisi, tamsu Pnd. «Ніч страшна, темно»; див. двозначність у реченні Eglūnai baisi buvo Krž. «Ялинники були страшні (великі або жахливі)»), а в другому, як уже зазначалося, — ні.

3.3. Чим же пояснюється неможливість винесення прикметника з відносним значенням у позицію предикатива? Предикативність як основна категорія речення «потенційно, у вигляді комунікативної призначеності (…) присутня також у слові²³. У генеративній семантиці висувалася думка про те, що кожне поверхневе (атрибутивне) сполучення прикметника та іменника передбачає предикат бути у глибинній структурі, напр.: Nusipirkau gerą knygą — knygą, kuri yra gera «Купив собі гарну книжку — книжку, яка (є) гарна». Однак, як пише Е. М. Вольф, посилаючись на відому статтю²⁴ З. Вендлера, «виявилося очевидним, що далеко не всі атрибутивні сполучення передбачають у глибинній структурі предикат бути»²⁵. Отже, можна припустити, що, подібно до того, як у класичних відносних прикметниках bulvinis (peilis) «(ніж) для чищення картоплі», kopūstinis (drugys) «капустяний (білан)» наявні складні предикати susijęs «пов’язаний», skirtas «призначений», būdingas «властивий» тощо, наявність яких зумовлена словотвірною мотивацією, у перелічених вище (та інших) відносних значеннях НП наявні складніші предикати, ніж предикат бути. Можливо, у становленні цього складного предиката певну роль відіграє співвіднесення, встановлення відношення між прямими та переносними (похідними) значеннями прикметника²⁶ (усі зазначені значення НП є вторинними щодо прямого, головного, значення).

3.4. Позиція в тексті: поширення словами koks «який», toks «такий», kaip «як». М. І. Трофімов визначає цю позицію як релевантну для дослідження семантики прикметників щодо їхньої якісності/відносності. Поєднання в тексті прикметників із займенниками koks, toks є синонімічним їх поєднанню з прислівниками ступеня labai, itin «дуже» (пор.: Ji tokia graži «Вона така гарна» і Ji labai graži «Вона дуже гарна»); останнє ж сполучення прийнято вважати критерієм віднесення прикметника до якісних. Гадаємо, що в поєднанні прикметників із koks, toks, а також із kaip (порівняння) актуалізується не лише ознака

²³ Ольшанский И. Г. Взаимодействие семантики слова и предложения.— ВЯ, 1983, № 3, с. 57.

²⁴ Вендлер З. О слове good.— В кн.: Новое в зарубежной лингвистике. М., 1981, вып. 10, с. 531—554.

²⁵ Вольф Е. М. Указ. соч., с. 16.

²⁶ «Пряме значення є своєрідною пресупозицією під час осмислення похідних значень слова» (Ольшанський И. Г. Указ. соч., с. 61).

266

якісності, а й ознака оцінності ²⁷. Тому прикметник, уживаючись як у відносному, так і в оцінному значенні ²⁸, послідовно не сполучається з koks, toks, kaip. У значеннях, які допускають сполучення з цими словами, поряд з ознакою якісності актуалізується ознака оцінності ²⁹. (Слід сказати, що такі оцінні прикметники, як geras «добрий», blogas «поганий», часто «претендують» на об’єктивність, тобто ніби вказують на реальний стан речей, а не на оцінку, пор. Tu labai geras «Ти дуже добрий» і Tu toks geras «Ти такий добрий» — з ознакою оцінності.) Кілька прикладів зі значень НП литовської мови. Відносне значення gražus не може бути поширене сполученням із toks³⁰: Gali prižiūrėt taboką, turi gražaus (daug) laiko Рс. «Може доглянути тютюн (тобто рослину), має гарного (тобто багато) часу». Якісне значення gražus: Tokio gražaus šienelio pasipjovėm… Snt. «Такого гарного сіна накосили…»; mažas «маленький»: Sveikata maža, nedirbu Dg. «Здоров’я маленьке (слабке), не працюю» і Toks mažas vabalukas, o tokius skruzdynus suvelka Vdk. «Такий маленький жучок, а такі мурашники стягує»; rūgštus «кислий»: Viršim bulbas su rūgštum pienu LKT316 (Stlm). «Варитимемо картоплю (і їстимемо) з кислим молоком» і Tokia duona rūgšti, žarnas, rodos, sutraukė Trgn. «Такий хліб кислий, здається, кишки зводить»; baisus «страшний»: Darbininkas baisus buvo Vl. «Роботяга страшний був (тобто добре, багато працював)» і O toks baisus avinas buvo Lnk. «А такий страшний баран був» тощо. Аналогічні приклади можна навести й із займенником koks та займенниковим прислівником kaip. Напр., три значення (за LKŽ) НП blogas «поганий» не реалізуються в тексті у сполученні з kaip, лише четверте — «худий» — допускає таке сполучення, напр.: Blogas kaip pjūklas arklys PPr319. «Худий, як кінь п’яниці». Пор. зміну значень у O ligonis buvo sunkus і O ligonis buvo sunkus kaip vienas geležis Rmš. «А хворий був важкий» і «А хворий був важкий, як залізо».

²⁷ Про оцінність як особливість семантики прикметників див.: Вольф Е. М. Указ. соч., с. 19.

²⁸ Такими оцінними значеннями можна вважати значення інтенсифікації (див.: Вольф Е. М. Указ. соч., с. 20).

²⁹ Про оцінність таких сполучень, як baltas kaip drobė «білий, як полотно», raudonas kaip burokas «червоний, як буряк» тощо, свідчить хоча б те, що в литовській мові існує нейтральний варіант порівняння, виражений за допомогою деад’єктивних іменників зі значенням абстрактної ознаки, напр.: buroko raudonumo «бурякової червоності», тобто кольору буряка, kavos rudumo «кавової коричневості», тобто кольору кави.

³⁰ Ми розглядаємо лише ті випадки, у яких займенники koks, toks співвідносяться тільки з прикметниками, а не з іменною групою загалом (напр.: Apsivilkusi tokia (t. y. viena, kažkokia) (siaura suknele) «Одягнена в таку (тобто якусь) (вузьку сукню)»; тут займенник співвідноситься не з прикметником, а з іменником).

267

Що стосується прислівника kaip, то він найчастіше актуалізує ознаку оцінності при таких НП, як колірні (Jų žąsys baltos kaip gulbės Pn. «Їхні гуси білі, як лебеді»; Geltonas kaip kiaušinio trynys Ldvn. «Жовтий, як яєчний жовток»), смакові (Cukraus pr idejo, pyragas išėjo saldus kaip medus Jnš. «Цукру поклала, пиріг вийшов солодкий, як мед»), параметричні (Paukštis tas didelis kaip jaučias Kz. «Птах цей великий, як бик»; Kambarys mažas kaip rankovė Snt. «Кімната маленька, як рукав»; Plonas kaip silkė Kps. «Тонкий, як оселедець»; O yr įs i penė j usi, plati kaip mašina End. «Угодована, широка, як машина») тощо. У цих випадках, як уже зазначалося, НП реалізує у своєму значенні ознаки якісності й оцінності. Якщо значення НП наділене ознакою оцінності ще до реалізації (значення) в тексті (до таких значень належать значення інтенсифікації та інші), то сполучення НП у цьому значенні з koks, toks і kaip трапляється нечасто (наскільки можна судити за прикладами в LKŽ). Напр., прикметникам geras «хороший», blogas «поганий», do-ras «чесний» не властива позиція в тексті: geras kaip… «хороший, як…» тощо. (У зв’язку з цим слід сказати, що НП blogas є більш оцінним, ніж його антонім geras.)

Серед значень НП литовської мови виокремлюється група одиниць, які не допускають сполучення з koks, toks і kaip. Це прямі значення НП gyvas «живий», žalias «сирий», tuščias «порожній», aklas «сліпий», šlubas «кульгавий» та ін. Можна припустити, що вони наділені ознакою нейтральності, пов’язаною з ознакою визначеності, яка також є особливістю семантики прикметників. Ця ознака протиставлена ознаці невизначеності.

3.5. Більшість прикметників, традиційно віднесених до якісних, має певну семантичну невизначеність. Якої величини має бути предмет, щоб охарактеризувати його як «великий» або «маленький», яким тембром має володіти голос, щоб назвати його «тонким» або «низьким» (литовською storu)? Така невизначеність властива особливо прикметникам, що перебувають у відношеннях антонімії всередині класу прикметників (aukštas—žemas «високий—низький» тощо). Однак, коли ми говоримо про невизначеність/визначеність як про семантичну ознаку значення прикметника, то маємо на увазі таке: для реалізації одних значень потрібна експлікація, інших — ні. Перші з них ми вважаємо наділеними ознакою невизначеності, другі — ознакою визначеності.

3.5.1. Серед останніх можна виокремити групу значень зі спільною ознакою «стан» (gyvas «живий», aklas «сліпий», girtas «п’яний», žalias «сирий», piktas³¹ «злий (той, хто злиться)», nuogas «голий», linksmas

³¹ Мається на увазі значення, реалізоване в текстах Jis šiandien piktas. Vaikšto piktas «Він сьогодні злий. Ходить злий» тощо.

268

«веселий», liūdnas «сумний» тощо), а також групу значень, які ми називаємо термінологічними, напр.: Dabar skarele gerąją ³² puse ryšių Slm. «Тепер хустку ношу хорошим (тобто лицьовим) боком»; Gal prastų kojinių y[ra]? Sk. «Може, є прості панчохи?»; Pikta uotis ilgai nežūgyja Rod. «Злий нарив довго не заживає»; Ar kavą dar rami? VĮkv. «Кава ще спокійна (тобто трохи тепла)?»; Labai visko reikia saugotis ir sunkių darbų ir valgių Krs. «Усього треба остерігатися — і важкої праці, і (важкої) їжі»; Jūsų šulinio kietas vanduo Ml. «У вас у колодязі жорстка вода»; Jis kalba storu balsu Rmš. «Він говорить товстим (низьким) голосом»; Plono milto kiaulė nepar daugėda End. «Тонке (тобто дрібного помелу) борошно свиня не дуже-то їсть» тощо. Показником визначеності цих (та інших, тут не зазначених) значень є те, що в тексті вони не поширюються експлікацією. Це, своєю чергою, характерно для значень, наділених ознакою невизначеності.

3.5.2. Позиція в тексті: прикметник + експлікація.

Під експлікацією розуміємо таке: до тексту вводяться слова (або речення), що сприяють ідентифікації значення, тобто гальмують невизначеність. Форми експлікації: експліцитне речення або слово (1), обмежувальне слово (2), синонімічне уточнювальне слово (3). Приклади: 1. Jie ma nebūvo prasti: darbą gerą davė Pgg. «Вони не були поганими до мене: роботу хорошу дали»; Jų karvė gera, daug pieno duoda Ldv. «Їхня корова хороша, багато молока дає»; Jų tiršta giminė — vien brolių ir seserų devyni Rs. «Густий (численний) рід — самих лише братів і сестер дев’ять»; Kokie žmonės skysti pasidarė: šalčio nebetrijoja, šilimos nebetrijoja Vdn. «Якими люди рідкими (слабкими) стали: холоду вже не витримують, тепла вже не витримують»; Pikti čia čibuliai, teip ir ėda akis Ob. «Зла (тобто їдка) тут цибуля, так і їсть очі»; Anas labai minkštas: kad tik bent kiek, tai ir rauda Dbk. «Він дуже м’який: трапиться хоч щось, так і плаче»; Neturit gero medaus, jūsų cukraus medus Ssk. «Немає у вас хорошого меду, у вас мед із цукру»; Mano oblia prasta, atšipus Slm. «Мій рубанок поганий, затупився» тощо.

2. Bjauri p a v e i z ė t i kaip liūčna Yl. «Потворна на вигляд, мов опудало»; Vincukas labai geras kur pasiųst Mš. «Вінцукас дуже хороший, коли треба кудись послати (тобто якщо потрібно кудись послати)»; Šita giesmė lengva išgiedot Rmš. «Цю пісню легко заспівати»; Ans y kietas prašne kinti Šts. «Він твердий, щоб заговорити (тобто його важко розговорити)»; Anas tai minkštas an darbą Ml. «Він-то м’який до роботи (тобто слабкий, не витривалий)»; Aš gi lengvas ant kojų Trgn. «А я ж легкий на ноги (тобто легко й бі-

³² У літературній мові geras це значення реалізує у проміналізованій формі. У діалектах воно вживається також у простій формі

269

часто ходжу»; Zalos karvės geros į pieno Klt. «Бурые коровы хорошие на молоко (тобто дають багато молока)»; Kodėl toks silpnas pri rūkymo? Rdn. «Почему такой слабый к курению (тобто не можеш стриматися)?»; Plaukais mes seserys stiprios... Sv. «Во-лосами мы, сестры, крепкие (тобто маємо гарне волосся)»; Daktarai silpni buvo su vaistais Trgn. «Врачи слабые были с лекарствами (тобто не мали хороших ліків)» тощо.

3. Kritinėje bukas, maudžiantis skausmas rš. «У грудях тупий, ниючий біль»; Straipsneliai skysti, nepamatuoti, temos neišguil- dentos Pt. «Статті поверхові, необґрунтовані, теми не розібрані»; Žmogus sausas, išdžiūvęs, kai duonos ar vandenio neregėjęs Asv. «Людина суха, висохла, наче хліба чи води не бачила» тощо.

Як видно з прикладів, ознака невизначеності найбільш властива значенням із загальною семою «оцінка» (geras 1 і 5 «хороший» (за LK2), prastas «поганий», bjaurus «потворний, бридкий») і вторинним, мотивованим значенням різних НП.

4. На завершення слід сказати, що деякі наші положення потребують перевірки на статистичних даних. Ми лише торкнулися такого складного питання, яким є «слово у своїх взаємозв’язках і взаємозалежностях»³³. Але шлях від значення слова до тексту, в якому воно вживається, на наш погляд, є продуктивним. У зв’язку з цим можна навести слова проф. Ф. Копечного: «(…) прогрес лінгвістичної науки полягає в тому, що вона, почавши зі слова й поступово поглиблюючи та розширюючи свій предмет, дійшла до таких складних об’єктів, як речення і текст; наступним кроком до поглиблення й ускладнення об’єкта (…) стане перехід від лінгвістики тексту… до лінгвістики слова»³⁴.

³² Шведова Н. Ю. Типи контекстів, що конструюють багатоаспектний опис слова.— У кн.: Російська мова. Текст як ціле та компоненти тексту. М., 1982, с. 143.

³⁴ Шведова Н. Ю. Зазнач. праця, с. 142.