MOKSLO KALBOS KULTŪROS IR TERMINOLOGIJOS PROBLEMOS

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXIV (1985)

ЛАРИСА ФРОЛОВНА КАХОВСЬКА

АБРЕВІАТУРИ В НАУКОВІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ

Продуктивність абревіатурного способу словотворення й активне використання скорочених одиниць у всіх сферах суспільної діяльності є незаперечним фактом у сучасних мовах. Абревіатури, будучи вельми економними з погляду вираження, мають високу частотність у текстах різного характеру, що нерідко призводить до перенасичення тексту скороченими словами й викликає цілком закономірні заперечення мовознавців. Однак правомірними можуть вважатися лише заперечення щодо використання абревіатур, а не щодо самого способу абревіації.

Нові слова, створені абревіатурним способом, уже досить тривалий час поповнюють суспільно-політичну лексику багатьох мов. Саме цей розряд слів піддається дослідженню насамперед, коли як джерело фактичного матеріалу використовують періодичні видання. Переважно на основі суспільно-політичної лексики виконано низку цікавих досліджень, у яких абревіацію не лише враховують як один із чинників розвитку мови, а й докладно вивчають самі скорочення. У працях Д. И. Алексеева, В. В. Борисова, Н. В. Гяча, В. А. Ицковича, Р. И. Могилевского, Л. К. Павловской та інших абревіатури розглядають як у синхронічному, так і в діахронічному аспектах, як у системі однієї мови, так і шляхом зіставлення матеріалу кількох мов; досліджують історію абревіатур, їхнє місце й роль серед інших словникових одиниць, їхню структуру та залежність від твірного комплексу.

Характерною особливістю сучасної абревіації є дедалі ширше застосування цього способу деривації для утворення термінів різних галузей науки, техніки й виробництва. У відділах науково-технічної інформації та редакційній практиці увійшли в ужиток списки скорочень різної структури, у яких розшифровується значення абревіатур. Очевидно, існує нагальна потреба не лише у створенні словників скорочень певних мов, а й у укладанні спеціалізованих термінологічних словників і довідників скорочених слів.

Вивчення абревіатур-термінів може дати деякі додаткові відомості про властивості скорочених слів як в аспекті їхнього утворення, так і щодо їх використання в науковій літературі.

79

Інтенсивному застосуванню абревіації під час створення слів-термінів сприяють, по-перше, деякі внутрішньомовні чинники: тенденція до економії мовних засобів, асиметрія між часом звучання й сприйняттям значення, нерівномірність розподілу інформації в межах відрізків мовлення, інформаційна надлишковість мовних повідомлень тощо.

Активне використання абревіатур пояснюється, по-друге, їхніми відмінними властивостями: а) одну й ту саму інформацію скорочення здатне передавати меншою кількістю знаків, ніж співвідносне словосполучення; б) лексеми, на основі яких утворено елементи абревіатур, існують у мові самостійно; під час деривації спостерігається співвіднесення усічених компонентів із певними словами, однак у період функціонування паралельно співвідносяться з денотатом і саме скорочення, і вихідне словосполучення; в) абревіатури й співвідносні синтагми нерідко використовуються паралельно протягом усього часу існування скорочення, що значно розширює сферу синонімії.

Спостереження показують, що абревіатури, як правило, можуть синонімічно використовуватися в мовленні з вихідним (або співвідносним) словосполученням, з певною формою опорного слова (слів) і, нарешті, з лексемою, похідною від опорного або основного смислонесучого слова, наприклад: АЖ — арочная жесткая крепь — арочная крепь; АЗС — автозаправочная станция — заправка; РДТ — ракетный двигатель твердого топлива — ракетный двигатель; СБУ — самоходная буровая установка — самоходка. Застосування елементарних прийомів психолінгвістичного аналізу свідчить, що в галузі суспільно-політичної термінології, наприклад, від 60 до 80% інформантів під час читання тексту зі скороченими словами прочитують і усвідомлюють абревіатуру як самостійне слово, від 4 до 30% — на місці скорочення використовують опорне слово або похідне від нього, а від 4 до 17% учасників експерименту читають на місці абревіатури вихідне повне словосполучення. Розподіл синонімічних пар залежить від багатьох умов, зокрема й від сфери використання. Так, у розмовному мовленні переважає вживання як синонімів скороченого слова й семантичного конденсату на зразок самоходка, заправка; у сфері фіксації (спеціальна наукова література, періодична преса) абревіатури, як правило, використовуються паралельно з вихідним повним словосполученням. Використанню абревіатурних слів у науковій термінології та їх розумінню більшою кількістю носіїв мови значною мірою сприяє вживаність (середня повторюваність) скорочень, пор.: АСУ, КПД (і кпд), ЛЭП, але АПВ (автоматическое повторное включение), ИСО (инерциальная система отсчета), ТМК (теория массовой коммуникации) та ін.

80

У різних галузях мови науки трапляються скорочені слова всіх відомих типів, напр.: ініціальні абревіатури літерного та звукового підтипів — АМС, АРН, ОСТ (техн.); НС, ТА, ФЕ (лінгв.); складові скорочення винипласт, лавсан, парсек; змішані — молекс (молекулярне сито), ПРОСАБ (протилітакова авіаційна бомба), радиокип (радіокомпарування та пеленгація) та ін. Частка змішаних абревіатур, у яких ініціальні частини поєднуються зі складовими усіченнями, невелика в загальній масі термінів-скорочень. Жодної закономірності в їх використанні не встановлено.

Особливий інтерес становлять терміни, утворені скороченням певної частини вихідного словосполучення за наявності повного основного слова. Приклади таких слів, що називаються частково скороченими, неповними, перехідними тощо, широко відомі в мові (Главлес, Гос-телерадио, вибропомол та ін.). Мові науки властиве особливе формальне вираження абревіатур цього типу, напр.: ВЧ-сигналы, НС-анализ, НЧ-сигналы, УВЧ-терапия. Своєрідність полягає в тому, що такі скорочення зазвичай пишуться через дефіс, маючи на початку ініціальну частину, і можуть трансформуватися у словосполучення різного складу, пор.: высокочастотные сигналы, анализ по непосредственному составляющим, терапия с использованием ультравысокой частоты. Термінологічні скорочення типу АТ-двигатель, УВЧ-терапия слід розглядати як складні слова або вторинні абревіатурні утворення. Повторне застосування способу абревіації (напр.: 1) ультравысокая частота→УВЧ — 2) терапия с использованием УВЧ→УВЧ-терапия) призводить до появи в науковій термінології скорочень з атрибутивною частиною, що можна кваліфікувати як виникнення абревіатур-прикметників¹. Однак доцільніше вважати, що атрибутивний компонент входить до складу нового слова внаслідок складання або абревіації. У науковій термінології систематично простежується творення скорочень за моделлю з повторюваними виокремлюваними компонентами, коли до усічення основного смислоносного слова синтагми додаються елементи типу -ан, -ен, -ин, -ол тощо. Утворюються ряди аналогічних слів, напр.: бензол, виналол, винол, ксилол, пайлен, пионы, резол, силон, синтин, этанол, этролы та ін. У деяких із них можна встановити походження виокремлюваного компонента, його вихідну повну відповідність, напр.: летилен, элан, де -ан від АН — Академия наук; радон — радий і аргон; силал — від лат. Silicium (кремній) та англ. alloy (сплав), в інших абревіатурах такий компонент використовується за аналогією як готовий словотворчий афікс, пор.: дедерон, нейлон,

¹ Шуба П. П. Аббревиатуры-прилагательные в современном русском языке.— В кн.: Словообразование и номинативная деривация в славянских языках.— Гродно, 1982, ч. 1, с. 157—159.

6 Užsak. Nr. 1007

81

перлон. Встановлено, що подібні назви речовин і матеріалів не лише активно використовуються в мові науки, а й досить послідовно застосовуються за межами певної термінологічної галузі. Вони знаходять відображення в політехнічних словниках, де супроводжуються позначкою «торгова назва».

Попри продуктивність скорочень, утворених за моделями «абревіатура + повне слово», «усічення + стійкий елемент типу -оль», у спеціальних наукових текстах найпоширенішими й надалі залишаються ініціальні абревіатури, загальна кількість яких постійно зростає.

У мові науки спостерігаються й інші нові тенденції сучасної абревіації: відсутність так званих вихідних словосполучень і використання співвідносних синтагм після появи скорочення, навмисна омонімія абревіатур із уже відомими в мові лексемами, напр.: взор — взвод оптической разведки, Выстрел — высшие стрелковые курсы, СИРИУС — сбор информации, регистрации, измерения, управления, сигнализации (автоматическая система) и т. п.

Своєрідність абревіатур у науковій термінології визначається не лише їхньою структурою, способом творення, тематичною належністю. Сам процес використання абревіатур і абревіації у сфері термінології характеризується певними специфічними рисами. Паралельне функціонування скорочених і нескорочених номінацій супроводжується виробленням сталого співвіднесення їх із певним фактом дійсності. Незалежно від способу творення, кількості й обсягу усічених елементів, від формально-смислового співвіднесення скороченого слова та вихідної назви, обидва компоненти своєрідної словотвірної пари паралельно співвідносяться з одним денотатом. Для терміна-абревіатури, який одного разу було співвіднесено з певним фактом дійсності (напр.: силал — легований чугун с 5—6% кремния, ПЗУ — постоянное запоминающее устройство в электронных вычислительных машинах), немає потреби в тлумаченні, а тим паче в покомпонентному розшифруванні під час кожного нового використання. Паралельне вживання термінів-скорочень і словосполучень зі стилістичною метою може призвести до витіснення однієї з назв — синтагми або абревіатури, напр.: КВ — короткие волны, КБО — комбинат бытового обслуживания, социолингвистика — соціальна лінгвістика, ТМК — теория массовой коммуникации.

У термінології слід особливо виокремлювати повноправні терміни-скорочення, що мають статус лексеми й відображені у словниках, напр.: ДСК — домостроительный комбинат, лазер — квантовомеханический усилитель светового диапазона (з англ. light amplification by stimulated emission of radiation, laser), ПЭЗС — приливная электростанция, РТС — ремонтно-техническая станция та ін. Зазначені абревіатури

82

мають досить високу частотність уживання, унаслідок чого легко сприймаються й широко використовуються в текстах різного характеру та призначення.

У процесі дослідження виявляються також скорочення, характерні лише для окремих текстів (або груп текстів). Цю групу термінів можна умовно назвати текстовими абревіатурами. Скорочені слова такого роду, як правило, не використовуються в тексті без розшифрування. Їхнє місце в системі мови можна визначити між спеціальною термінологією та умовними скороченнями. Проміжність їхнього становища підтверджується тим, що текстові абревіатури час від часу належать то до однієї, то до іншої групи: вони є невичерпним джерелом сучасної лексичної абревіації; однак багато текстових абревіатур тривалий час залишаються умовними скороченнями, пор., наприклад: МС (міжпланетна станція), НТИ (науково-технічна інформація), СЭС, санепідстанція (санітарно-епідеміологічна станція), але АРВ (автономний рефрижераторний вагон), ВУС (допоміжний вузол зв’язку), ВЭЗ (вертикальне електричне зондування), гв. (гвардія, гвардійський), ФЕ (фразеологічна одиниця).

Стійкість текстових скорочень пояснюється різними причинами: вузькоспеціальною належністю скорочених одиниць, сферою використання, закріпленістю за письмовою формою мови, раціональними способами застосування тощо. Існує певна система використання текстових абревіатур: як правило, спочатку подається описова назва поруч зі скороченим варіантом, узятим у дужки. Надалі вживається термін-абревіатура, а повна назва залучається лише з огляду на стилістичну необхідність, наприклад: «конструювання ракет-носіїв (РН), двигунів, бортових систем керування» і далі: «…запускаються РН типу «Космос»²; «Виступаючи у вигляді надфразової єдності (НЄ)³» і «…положення цих структур при орієнтації НЄ^»⁴ тощо.

Текстові терміни-абревіатури не можна назвати суто графічними скороченнями, оскільки в текстах їх читають у скороченому варіанті, використовують у реченні відповідно до категоріальних ознак іменника, переважно вони здатні до лексикалізації та характерні для будь-якої галузі наукової термінології.

Використання протягом певного часу терміна-скорочення та вихідної номінації паралельно, а також міцне закріплення в цей час абревіатурної назви за певним денотатом — закономірний

² Политехнический словарь.—М.: Сов. энциклопедия, 1980, с. 246.

³ Теория языка. Методы его исследования и преподавания.—Л.: Наука, 1981, с. 130.

⁴ Там само, с. 132.

83

етап процесу абревіації в сучасних мовах. Однак ніде він не виявляється так яскраво й наочно, як у мові науки, де складноскорочені та скорочені слова представлені особливо широко.

Під час вивчення й кодифікації наукової термінології термінам-абревіатурам слід приділяти пильну увагу. Зловживання скороченими термінами, перенесення абревіатур, відомих в одній галузі, до іншої, ігнорування тенденцій, що існують у сучасній абревіації, значною мірою ускладнює розуміння тексту. Лише вміле й помірковане використання абревіатурної термінології ефективно сприятиме процесу передавання інформації та не стане перешкодою у спілкуванні.

ЛИТЕРАТУРА

1. Алексеев Д. И. Сокращенные слова в русском языке.— Саратов: Изд-во Саратовск. ун-та, 1979.

2. Борисов В. В. Аббревиация и акронимия.— М.: Воениздат, 1972.

3. Гяч Н. В. Вопросы лексической аббревиации. Автореф. дис.... канд. филол. н.— Л., 1971.

4. Ицкович В. А. Новые тенденции в образовании аббревиатур.— В кн.: Терминология и норма. М., 1972.

5. Каховская Л. Ф. Аббревиация как способ словообразования: Автореф. дис.... канд. филол. н.— Минск, 1980.

6. Могилевский Р. И. Некоторые замечания о происхождении и развитии слоговых аббревиатур в славянских языках.— Тр. Самаркандск. ун-та, 1963, вып. 3.

7. Павловская Л. К. Сложносокращенные слова в общественно-политической лексике современного русского литературного языка первого десятилетия советской эпохи (1917—1930): Автореф. дис.... канд. филол. н.— М., 1968.

8. Теория языка. Методы его исследования и преподавания.— Л.: Наука, 1981.

9. Шуба П. П. Аббревиатуры-прилагательные в современном русском языке.— В кн.: Словообразование и номинативная деривация в славянских языках. Гродно, 1982, ч. 1.