LIETUVIŲ KALBOS SANDAROS TYRINĖJIMAI

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXVI (1987)

I

KAZYS ULVYDAS

НАУКОВА, ЛІТЕРАТУРНА Й ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ Й. БАЛЬЧІКОНІСА

12 (25) березня 1985 р. минуло 100 років від дня народження Й. Бальчікониса. Цю річницю відзначили по всій республіці. Їй присвячено й XXVI том «Питань литовського мовознавства»; з нагоди його виходу варто ще раз, хоча б коротко, нагадати громадськості про наукову, літературну й педагогічну діяльність цього видатного мовознавця, якою він зробив значний внесок у литуаністику.

Походячи з родини малоземельних селян, Й. Бальчіконіс провів дитинство в рідному селі Еришкяй (біля Рамігали). Закінчивши реальну школу в Паневежисі, він вирішив присвятити себе філологічним студіям. Але для цього треба було ще пройти курс класичних мов, без якого неможливо було вивчати індоєвропейське мовознавство. Приватно позаймавшись і склавши іспит із латинської мови за курс гімназії, 1906 р. він вступив вільним слухачем до відділення славістики історико-філологічного факультету Петербурзького університету. Через рік, склавши також іспит із давньогрецької мови, його прийняли дійсним слухачем.

Петербурзький університет, як і Російська академія наук, у той час славився і славістикою, і порівняльним індоєвропейським мовознавством. Тут працювали академіки Російської АН Ф. Фортунатов, А. Шахматов, Й. Бодуен де Куртене, С. Булич та А. Соболевський, а також інші видатні лінгвісти. Ці всесвітньо відомі вчені (особливо Ф. Фортунатов) знали й литовську мову, досліджували та порівнювали її з іншими індоєвропейськими (особливо балтійськими та слов’янськими) мовами. На історико-філологічному факультеті Петербурзького університету тоді навчався і видатний литовський мовознавець К. Буга, який вступив до відділення славістики на рік раніше за Й. Бальчікониса.

Творче середовище Петербурзького університету, згадані вище прогресивні та інші російські вчені мали великий вплив на формування наукових і суспільних поглядів Й. Бальчікониса. 1911 р. він закінчив університет і до 1915 р. працював у Литві переважно педагогом (викладав латинську й литовську мови то в середній школі, то на учительських курсах). 1915 р. через війну він евакуювався до Воронежа, де до 1918 р. викладав литовську й латинську мови в гімназіях для хлопців і дівчат-біженців, а також в учительському інституті. У той самий час у Воронежі педагогічну роботу провадили й видатний творець литовської літературної мови Й. Яблонскіс, математик З. Жямайтіс та інші литовські інтелігенти, з якими Й. Бальчікониса єднала щира дружба. Особливо з великою любов’ю та пошаною він усе життя згадував нашого видатного мовознавця Й. Яблонскіса, якого вважав своїм учителем. Загалом слід нагадати, що нечисленних литовських мовознавців того часу єднала найщиріша дружба. Наприклад, Й. Бальчіконіс із глибоким сумом згадував і нашого видатного мовознавця, свого дещо старшого колегу К. Бугу.

4

Ця дружба мовознавців зміцнювала їх у боротьбі за права литовської мови та культуру за умов царського гніту.

Повернувшись 1918 р. до Литви, Й. Бальчіконіс оселився в Паневежисі, де кілька років учителював і був директором (спочатку гімназії, а згодом і учительської семінарії). 1924 р. його обрали доцентом факультету гуманітарних наук Каунаського університету, і він почав викладати студентам загальний курс литовської мови.

Після смерті К. Буги (1924 р.) започаткована ним велика праця над «Словником литовської мови» повністю зупинилася. За шість років на картотеці та рукописах, залишених К. Бугою, уже осів товстий шар пилу. І невідомо, скільки ще його розпочата праця залишалася б нерухомою, якби не зусилля Й. Бальчікониса продовжити її, якби взагалі тоді не було такої людини, як Й. Бальчіконіс. Він не раз енергійно звертався до тогочасної громадськості й буржуазного уряду, доводячи, що литовському народові вкрай потрібен словник і що необхідно продовжити працю, розпочату К. Бугою. Для цього потрібна була добре підготовлена й віддана справі людина. І ось наприкінці 1930 р. Й. Бальчіконису доручили наново організувати видання «Словника литовської мови». Почалося ретельне вивчення лексикографічної спадщини К. Буги. Одразу з’ясувалося, що залишеної К. Бугою словникової картотеки, хоча вона й досить велика (важить близько 17 пудів, містить 617 553 картки), далеко не досить для великого словника литовської мови. Довелося заново організовувати збирання слів як із народної розмовної мови та фольклору, так і з літератури різних епох і жанрів. Й. Бальчіконіс завзято взявся за цю організаційну роботу. Водночас він вивчав спадщину К. Буги та лексикографічну літературу загалом, особливо словники¹. Вивчення цих словників і лексикографічної літератури загалом допомогло Й. Бальчіконису сформувати тип майбутнього словника, адже з’ясувалося, що за тодішніх умов неможливо буде зберегти тип словника, який почав видавати К. Буга, і що його доведеться змінити. Зміну типу словника, мабуть, найбільше зумовило те, що продовжувач цієї праці був мовознавцем із іншими схильностями та іншою підготовкою, ніж її зачинатель К. Буга. Адже головною сферою досліджень К. Буги була переважно історична порівняльна балтистика та індоєвропеїстика, тоді як Й. Бальчіконіс насамперед був практичним литуаністом, який найбільше працював у галузі унормування литовської мови. Отже, обраний Й. Бальчіконисом тип словника більше нагадує згадані польські, російські або частково навіть латвійські словники, ніж словник, розпочатий К. Бугою.

Сформулювавши тип майбутнього словника й поповнивши саму картотеку, Й. Бальчіконіс за допомогою штатного секретаря редакції «Словника» Н. Гріго, а згодом і позаштатних помічників, переважно студентів-литуаністів, почав писати текст «Словника литовської мови». До написання тексту залучили й помічників. Цей словник, що значно відійшов від шляху словника К. Буги й не повторював шлях жодного іншого словника литовської чи будь-якої іншої мови, виявився цілком самобутньою, оригінальною, справді унікальною працею, якої ще не було в усій історії литуаністики.

Варто згадати такі словники: Słownik języka polskiego // Ułożony pod redakcją Jana Karłowicza, Adama Kryńskiego i Władysława Niedźwiedzkiego. — Warszawa, 1900—1927, t. 1—8; Słownik gwar polskich/Ułożył Jan Karłowicz. — Kraków, 1900—1911, t. 1—6; Mühlenbachs K. Latviešu valodas vārdnīca/Rediģējis, papildinājis, turpinājis J. Endzelīns. — Rīga, 1923—1932, t. 1—4; Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка / 3-е изд. под ред. проф. И. А. Бодуэна де Куртене. — С.-Петербург—Москва, 1904—1909, т. 1—4.

5

Найбільша заслуга Й. Балчіконіса тут полягає в тому, що він не дав занепасти лексикографічній спадщині К. Буги, використав її, створив новий, оригінальний і унікальний тип словника, написав значну частину тексту перших томів «Словника литовської мови», як головний редактор за первісною інструкцією відредагував усі три перші томи й частину четвертого (до слова iš), усе життя підтримував словник, організовуючи допомогу збирачів слів і сам збираючи слова з живої мови та писемних джерел.

Редагуванню «Словника литовської мови» та підготовці кадрів лексикографів Й. Балчіконіс присвятив понад 20 років. До виходу першого тому цього словника сама картотека збільшилася на цілий мільйон карток. До неї потрапило особливо багато слів і речень із народної розмовної мови, часто з тих місцевостей, звідки раніше до мовознавчих праць не потрапило жодного слова чи речення. До виходу на пенсію 1959 року Й. Балчіконіс був найвідданішим організатором допомоги зі збирання слів у Вільнюському університеті. Заохочені й навчені ним студенти-литуаністи щороку збирали для словника чималий запас слів із різних куточків Литви. Створена Й. Балчіконісом традиція збирання слів в Університеті жива й сьогодні: вже багато років викладачі-литуаністи Університету А. Пупкіс, Б. Стунджя, О. Куосене, Р. Венцкуте, економіст В. Мачейкус та інші, керуючи виробничою практикою студентів або просто беручи участь в експедиціях і виїздах, разом зі студентами (або самі) збирають слова та речення з живої народної мови.

Заслуги Й. Балчіконіса перед литовською лексикографією постають ще виразніше, якщо згадати, що під час написання перших томів словника в Литві, можна сказати, зовсім не було кваліфікованих лексикографів. Він майже сам організував допомогу зі збирання слів, сформував тип словника й уклав принаймні попередню редакційну інструкцію. Через брак кваліфікованих співробітників перші кроки були особливо важкими; робота над словником вимагала від головного редактора великої самопожертви.

За кілька років було підготовлено хоч і невелику, але дуже згуртовану й творчу групу молодих лексикографів (крім секретаря редакції «Словника» Н. Гріго, тут особливо слід згадати таких помічників, як Й. Мікелюнас, З. Уоселіс, А. Ліберіс, К. Восилюс, Е. Мікалаускайте та Й. Сенкус. Шкода лише, що через тяжкі обставини війни й німецької фашистської окупації ця група помічників дуже порідшала).

Ще однією дуже важливою галуззю наукової діяльності, якою захоплювався Й. Балчіконіс, була ономастика, особливо топоніміка. У цій галузі він опублікував цікаве дослідження про назви населених пунктів Литви, що походять від назв річок, а також написав статті про походження окремих топонімів та їхню первісну автентичну форму. Пояснення й уточнення топонімів, відновлення їхніх літературних форм потребують великої ретельності й самовідданості. Цією роботою Й. Балчіконіс займався, можна сказати, усе життя. Він часто неодноразово сам вирушав до якогось населеного пункту й безпосередньо з уст людей перевіряв вимову потрібного топоніма, відновлював його літературну форму. Використовуючи метод безпосереднього спостереження або опитування, він найретельніше перевірив більшість назв населених пунктів Литовської РСР і встановив їхні літературні форми.

Тут необхідно згадати й те, що ще до війни, переважно завдяки зусиллям і турботам Й. Балчіконіса, було укладено назви всіх населених пунктів Литви

6

у словнику, упорядкованому за назвами тогочасних адміністративно-територіальних одиниць. Форми топонімів у цьому словнику переважно перевіряв, унормовував і наголошував сам Й. Балчіконіс. Він також зробив значний внесок в інші ономастичні праці довоєнного періоду: унормування назв ненаселених місць, особливо назв річок.

Значну роботу виконав Й. Балчіконіс, редагуючи писемні пам’ятки, важливі для історії литовської мови, а також для культури литовської мови. Насамперед тут слід згадати катехізис М. Петкевічюса 1598 року («Polski z Litewskim Katechism… Malchera Pietkiewicza», V., 1598), який Й. Балчіконіс факсимільно видав у Каунасі 1939 року. Крім того, він редагував переклад із латинської мови першої граматики литовської мови Д. Клейна («Grammatica Litvanica… à M. Daniele Klein», 1653). Цей переклад разом із литовським перекладом скороченої німецької граматики литовської мови Д. Клейна (M. Danielis Kleinii «Compendium Litvanico-Germanicum…», Königsberg, 1654) та повними факсимільними текстами оригіналів вийшов окремою книжкою («Перша граматика литовської мови», V., 1957). Редагування Й. Балчіконіса особливо поліпшило литовський переклад граматики Д. Клейна.

Будучи чудовим стилістом, Й. Балчіконіс дуже цінував тих письменників, у яких можна було навчитися ясної, живої, народної мови та доброго стилю. Одним із таких письменників, безперечно, є М. Валанчюс. Бажаючи зробити твори М. Валанчюса доступними ширшим колам читачів, Й. Балчіконіс зібрав і видав їх («Твори Валанчюса», K., 1931), цим дуже прислужившись школі та культурі литовської мови.

Для історії литовської літературної мови й культури литовської мови велике значення мають твори Й. Яблонскіса, які до 1932 року були розпорошені по найрізноманітніших газетах, журналах та інших виданнях, а деякі вийшли окремими книгами чи книжечками. Більшість із них була цілком недоступна читачам. Зібравши й відредагувавши всі найважливіші твори Й. Яблонскіса, зазвичай уже недоступні або важкодоступні читачам, Й. Балчіконіс видав їх у п’яти томах². Публікація цієї праці відкрила литовському суспільству величезну скарбницю литовської літературної мови.

Картина літературної діяльності Й. Балчіконіса була б дуже неповною, якби не згадати його чудові переклади. Хто ж насправді не читав і не захоплювався перекладеними ним литовською мовою казками Андерсена, Гауфа, братів Грімм, Перро та творами Жуля Верна й Джонатана Свіфта? Деякі з цих перекладів виходили не в одному виданні. Завдяки їм суспільство познайомилося з найкращими зразками казок, що увійшли до скарбниці світової літератури. Переклади казок Й. Балчіконіса справді надзвичайні. У них виразно виявляються не лише досконале знання перекладачем литовської мови, а й висока літературна освіченість та майстерність. Мова цих перекладів казок вирізняється не тільки правильністю, а й надзвичайною ясністю, жвавістю, образністю та народністю. Переклади казок Й. Балчіконіса та його учнів (частину казок він перекладав разом з учнями) — це взірці досконалої литовської літературної мови, а також мови досконалих творів литовської художньої літератури, на яких цілі покоління людей практично вчаться культури мови. Таким чином, своїми чудовими перекладами казок Й. Балчіконіс дієво долучився до

² Твори Яблонскіса / Ред. Й. Балчіконіс. – K., 1932–1936, т. 1–5.

7

піднесення всієї культури литовської літературної мови, до нормалізації літературної мови. Цими перекладами він вніс у литовську літературну мову багато жвавості, природності й простоти, що можна прямо порівняти зі свіжим повітрям литовського села.

Жвавість, образність, простота й народність мови перекладів цих казок, без сумніву, зумовлені також впливом рідного діалекту перекладача. Добре знаючи рідний еришкський діалект і все життя підтримуючи з ним зв’язок, Й. Бальчиконіс зумів дуже творчо скористатися багатствами його лексики, фразеології та граматики — і перекладаючи казки, і виправляючи різні мовні помилки, і загалом поліпшуючи й удосконалюючи литовську літературну мову. Те, що народна розмовна мова справді є живим і невичерпним джерелом збагачення та розвитку літературної мови, чудово ілюструють переклади казок Й. Бальчиконіса, уся його діяльність у царині культури мови й нормалізації.

Тут неодмінно слід згадати й дві останні великі праці Й. Бальчиконіса: переклад литовською мовою тритомної праці Й. Отрембського «Gramatyka języka litewskiego“ (Warszawa, 1956—1958, t. 1—3)» та «Druskininkų dainos». Від першої з цих праць залишився лише рукопис. Насправді це переклад виняткового рівня. Особливо чудова мова цього перекладу. Можна сказати, це справжній взірець литовської наукової мови. Крім того, перекладач тут не лише багато чого виправив, уточнив і доповнив, а й устиг передати сам переклад професорові Й. Отрембському, який жив у Польщі, на авторизацію. Отже, за якістю цей переклад перевершує сам оригінал. Опублікований у будь-який спосіб розмноження, цей переклад був би дуже корисним для всіх литовських філологів (і взагалі для тих, хто знає литовську мову) як цінне джерело литуаністики.

Друга згадана тут праця, що вийшла після смерті Й. Бальчиконіса (він помер 1969 р.), — «Druskininkų dainos» (V., 1972), записані ним від співачки Й. Юрконене із села Мізараї. Це чудова наукова збірка литовських народних пісень, що має велике значення і для фольклористики, і для мовознавства. Ця народна збірка — немов лебедина пісня нашого видатного мовознавця; ще виразніше її звучання роблять записані Б. Угінцюсом і вміщені в збірці мелодії пісень, а також вступна стаття Л. Сауки, покажчик П. Йокімайтене та ін.

Й. Бальчиконісу довелося навчатися й деякий час працювати тоді, коли литовська літературна мова ще не була усталеною, коли її норми ще дуже коливалися, коли навчання цієї мови, можна сказати, робило лише перші, непевні кроки. Тому цілком зрозуміла його найвища повага до народної розмовної мови, яка справді дуже допомагає, коли норми літературної мови доводиться створювати за браку достатньо добрих писемних текстів. У такому разі народна розмовна мова часто є єдиним надійним критерієм перевірки норм літературної мови. Адже саме цим критерієм керувалися всі видатні творці литовської літературної мови — письменники М. Дауґша, К. Сирвідас, К. Донелайтіс, С. Даукантас, М. Валанчюс, Жемайте, Вайжґантас і багато інших, а також мовознавці — Д. Клейнас, К. Яунюс, Й. Яблонскіс, К. Буґа, медик П. Авіжоніс, лісівник П. Матуліоніс та ін. Дотримання цього критерію мало величезне значення для зміцнення норм литовської літературної мови та всього її подальшого розвитку.

само собою зрозуміло, що нині, коли норми литовської літературної мови усталилися, коли значно зросли і художня, і наукова література, спиратися лише на

8

народну розмовну мову як критерій норм уже не можна. Треба зважати на факти розвиненої літературної мови, стежити за тенденціями її розвитку. Однак і тепер народна розмовна мова не втратила величезного значення як незамінне джерело збагачення літературної мови, з якого й далі можна повними пригорщами черпати лексичні, фразеологічні та синтаксичні факти, потрібні для розвитку літературної мови.

Різнобічну педагогічну діяльність Й. Бальчиконіса можна було б докладніше висвітлити лише в окремому спеціальному дослідженні або принаймні статті. Тут можна лише змалювати його як щирого й відданого вихователя молодих кадрів. За майже 50 років педагогічної праці Й. Бальчиконіс підготував численне гроно вчителів литовської мови. Його колишніх учнів можна знайти в усіх куточках Литви, у багатьох школах різного типу.

Особливо різнобічною і значущою стала педагогічна діяльність Й. Бальчиконіса після заснування аспірантур зі спеціальності литовської мови при Вільнюському державному університеті та Інституті литовської мови й літератури Академії наук Литовської РСР. Працюючи професором в Університеті до 1959 р. (звання професора йому присвоїли невдовзі після Великої Вітчизняної війни) і водночас до 1952 р. обіймаючи відповідальну посаду директора Інституту литовської мови (1946 р. його обрали академіком Академії наук Литовської РСР), Й. Бальчиконіс почав керувати аспірантами-литуаністами. Цієї праці він не припиняв усе життя. Чимало його колишніх аспірантів захистили не лише кандидатські, а й докторські дисертації та працюють професорами або доцентами у вищих навчальних закладах республіки, а також науковими співробітниками Інституту литовської мови й літератури.

Викладаючи в Університеті загальний курс сучасної литовської літературної мови й керуючи аспірантами, Й. Бальчиконіс застосовував цілий комплекс різноманітних навчальних засобів: теоретичні лекції, письмові роботи та їх виправлення, переклади з інших мов, записування слів і речень рідного діалекту, бесіди з теоретичних і практичних питань мови, поїздки до місць проживання носіїв діалекту. Усе це становило цілісну систему викладання рідної мови, яку сміливо можна назвати створеною Й. Бальчиконісом школою викладання литовської мови. Вона цілком подібна до тієї школи викладання литовської мови, яку створив видатний розбудовник литовської літературної мови Й. Яблонскіс. Зрозуміло, що створена Й. Яблонскісом школа викладання литовської мови сильно вплинула на його найревнішого учня Й. Бальчиконіса, який не лише перейняв її, а й урізноманітнив.

Як найкращі й найревніші учні Й. Яблонскіса з найбільшою повагою відгукуються про його школу викладання литовської мови, яку їм довелося пройти, так само учні Й. Бальчиконіса радіють і пишаються тим, що пройшли його школу викладання литовської мови.

Й. Бальчиконіс, вимогливий і суворий до себе та своїх учнів, водночас завжди був простим, доступним, готовим допомогти й щирим. Він умів прищеплювати своїм учням любов до рідної мови та вирізнявся відданістю її вивченню. Його любили й поважали всі, хто близько з ним спілкувався. Він нікому не відмовляв у своїх цінних консультаціях із питань теорії та практики мови. Добре знання рідної мови й відданість її вивченню він вважав священним обов’язком кожного литуаніста, просто необхідністю. Люблячи свою рідну мову, він прагнув і кожному студен-

9

щоб прищепити любов і повагу до неї, уже першокурсникам радивши відмовитися від усіх розваг і задоволень (екскурсій, поїздок, танців, веселощів) протягом усього часу, потрібного для ґрунтовного засвоєння акцентології, фонетики, граматики та стилістики.

Комуністична партія і Радянський уряд високо оцінили наукову та педагогічну діяльність Ю. Балчіконіса і його заслуги перед литовським мовознавством та культурою народу. Його нагородили орденом Трудового Червоного Прапора, йому присвоїли звання заслуженого діяча науки Литовської РСР. Його ім’ям названо 1-шу середню школу Паневежиса, на його могилі в Еріскіай споруджено пам’ятник, на будинку, де він жив, встановлено меморіальну дошку, видано «Вибрані твори»³.

Литуаністичні праці Ю. Балчіконіса є вагомим внеском у литовське мовознавство. Усім своїм життям і діяльністю він був нерозривно пов’язаний із Литвою, її людьми. І тепер, більш ніж через століття після його народження і через сімнадцять років після його смерті, надзвичайно відчутний його вплив на литовську лексикографію, історію литовської мови, ономастику, фольклористику, на всю культуру литовської мови, яку ми розуміємо не лише як наявність граматик, словників, добрих підручників литовської мови, періодичних видань із культури мовлення та багатьох практичних посібників із мови, мовознавчих статей; не лише як гарне мовлення радіо- й теледикторів, а також театральних акторів, а й як багату, виразну, широко вкорінену в суспільному житті, науці, літературі та в кожній литовській родині писемну й усну мову. Культура мови може процвітати там, де процвітає любов людей до рідної мови. Ю. Балчіконіс усе життя прищеплював нам любов до своєї мови, до найціннішої спадщини наших батьків, найбільшої культурної цінності народу. Литовський народ, а особливо його майбутнє — молоде покоління радянської доби, охоплене дедалі ширшою загальною освітою, — спорудить Ю. Балчіконісу справді вічний пам’ятник, міцніший за будь-який граніт, люблячи, шануючи, цінуючи й плеканням зберігаючи мову, успадковану з материнським молоком і кров’ю.

НАУКОВА, ЛІТЕРАТУРНА І ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ Ю. БАЛЬЧИКОНІСА

Резюме

У статті, присвяченій сторіччю від дня народження видатного литовського мовознавця Ю. Балчіконіса, висвітлюється його наукова, літературна та педагогічна діяльність.

У 1906 р. Ю. Балчіконіс вступив на відділення славістики історико-філологічного факультету Петербурзького університету. У той час Петербурзький університет, як і Російська академія наук, славився дослідженнями у галузі славістики та порівняльно-історичного індоєвропейського мовознавства. Там працювали академіки Ф. Ф. Фортунатов, А. А. Шахматов, І. А. Бодуен де Куртене, А. І. Соболевський та ін. Деякі з них (наприклад, Ф. Ф. Фортунатов) добре знали литовську мову й вивчали її. Творча атмосфера Петербурзького університету та прогресивні російські вчені благотворно вплинули на формування наукових і суспільних поглядів Ю. Балчіконіса.

Після закінчення університету в 1911 р. Ю. Балчіконіс почав педагогічну роботу в середніх школах, а в 1924 р. його обрали доцентом факультету гуманітарних наук Каунаського університету. Одразу після Великої Вітчизняної війни йому було присвоєно зва-

³ Balčikonis J. Rinktiniai raštai / Sud. A. Pupkis. — V., 1978—1982, t. 1—2.

10

…професора, і він продовжував викладацьку роботу у Вільнюському державному університеті, де працював до виходу на пенсію 1959 року.

Найбільшою і найважливішою заслугою Ю. Бальчиконіса слід вважати творче й плідне продовження лексикографічної роботи, започаткованої ще К. Бугою. Результатом цієї роботи стало істотне поповнення й збагачення словникової картотеки, що залишилася після смерті К. Буги, та створення перших трьох томів великого академічного «Словника литовської мови». Підготовлені Ю. Бальчиконісом три томи Словника — це не просто продовження словника К. Буги, другий випуск якого вийшов 1925 року, а цілком нова, оригінальна й унікальна праця. В історії литовського мовознавства вперше було закладено міцну основу для багатотомного тезауруса литовської мови. Цей Словник охоплює лексику, зібрану з усіх писемних пам’яток, починаючи з XVI століття, з усіх діалектів, а також із доступних фольклорних джерел.

Починаючи з IV тому (після слова iš), роботу над Словником успішно продовжують співробітники Інституту литовської мови та літератури. 1952 року у Вільнюсі відбулася Всесоюзна лексикографічна конференція, на якій інструкцію до Словника доповнили й уточнили. Третій том, як і наступні, готували вже за новою інструкцією, яку також застосували під час перевидання перших двох томів. 1986 року виходить друком 14-й том Словника. Усе видання розраховане на 20 томів.

Іншою важливою сферою діяльності Ю. Бальчиконіса була культура мовлення. Він написав цілу низку наукових, ґрунтовно обґрунтованих статей, присвячених актуальним проблемам лексики, граматики та стилістики литовської літературної мови.

Поряд із лексикографією та культурою мовлення Ю. Бальчиконіс усе життя цікавився ономастикою. Він зібрав і унормував багато топонімів і гідронімів. Ще до Великої Вітчизняної війни він підготував словник назв усіх населених пунктів Литви. Усі топоніми в ньому забезпечено знаками наголосу й унормовано.

Ю. Бальчиконіс зробив вагомий внесок у литуаністику, науково підготувавши й видавши пам’ятки литовської мови та літератури. Він науково підготував і видав «Твори Й. Яблонскіса» у п’яти томах («J. Jablonskio raštai» … I—V т., Каунас, 1932—1936), що мають першорядне значення для культури литовської мови. Ю. Бальчиконіс також підготував і видав інші важливі пам’ятки литовської писемності: «Твори Валанчюса» («Valančiaus raštai» … Каунас, 1931); «Катехізис» М. Пяткявічюса («Polski z Litewskim Katechizm» … 1598, факсимільне перевидання, Каунас, 1939). За його редакцією вийшов переклад з латини литовською мовою першої граматики литовської мови. «Grammatica Lituanica» … a Daniele Klein… 1653). Цей переклад разом із факсимільним текстом оригіналу, а також факсимільним німецьким текстом оригіналу скороченої граматики Д. Клейна («Compendium…» 1954) видано окремою книжкою («Pirmoji lietuvių kalbos gramatika»… Vilnius, 1957).

Великий внесок у культуру литовської мови Ю. Бальчиконіс зробив своїми неперевершеними перекладами казок Андерсена, Гауфа, братів Грімм, Перро, а також творів Жуля Верна й Джонатана Свіфта. Ці переклади свідчать не лише про те, що перекладач є видатним стилістом і великим знавцем литовської мови, а й про його неабиякий літературний талант. На цих перекладах цілі покоління навчаються взірцевої літературної мови.

Тут слід згадати і дві останні праці Ю. Бальчиконіса: переклад литовською мовою фундаментальної праці відомого польського мовознавця Я. Отрембського «Gramatyka języka litewskiego» (т. I—III, Warszawa, 1956—1958) та фольклорне видання пісень, зібраних Ю. Бальчиконісом в околицях Друскінінкая («Druskininkų dainos». Užrašė Balčikonis J. Vilnius: Vaga, 1972).

Згадану граматику Ю. Бальчиконіс не лише переклав литовською мовою, а й доповнив, виправив та вдосконалив текст оригіналу. Переклад авторизований, але й досі перебуває в рукописі.

11

Збірник згаданих пісень є взірцевим фольклорним виданням. Разом із текстами пісень подано й ноти їхніх мелодій, записаних співавтором видання Б. Угинчюсом. Навчання, а частково й самостійна діяльність Ю. Бальчиконіса припали на час, коли норми литовської літературної мови ще не були твердо усталені, тому стає зрозумілим, що критерієм цих норм він вважав живе народне розмовне мовлення, яке вважав основою літературної мови.

У своїй викладацькій роботі Ю. Бальчиконіс застосовував цілий комплекс методів (теоретичні лекції, письмові роботи, їхнє редагування в аудиторії разом зі студентами, переклади з іноземних мов, запис слів і речень із рідного говору, бесіди з теоретичних і практичних питань литовської мови, поїздки до рідних місць носіїв окремих говорів тощо). Усе це становить школу викладання рідної мови.

Ю. Бальчиконіс підготував низку викладачів литовської мови. Частина його учнів сьогодні працює у вищих навчальних закладах республіки на посадах доцентів і професорів та має науковий ступінь доктора наук.

Праці Ю. Бальчиконіса зробили значний внесок у литовське мовознавство, особливо в литовську лексикографію, ономастику й культуру мовлення.