LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXVIII (1989)

KALBŲ RYŠIAI IR SĄVEIKOS

Елена Грінавецкене

НОВІ ЛІТУАНІЗМИ БІЛОРУСЬКИХ ГОВІРОК

Дослідження білоруської лексики, проведені протягом останнього двадцятиріччя (1965—1986), дають підстави стверджувати, що проблема литуанізмів у говорах білоруської мови й досі актуальна і що не всі вживані в них слова литовського походження вже виявлено. Постійно відкривають чимало раніше не розпізнаних литуанізмів, намагаються визначити й обґрунтувати їхні фонетичні відповідники, що сформувалися в різних білоруських говорах і в різний час. Наші дослідження показують, що тут трапляються давні литуанізми з вокалізмом a/¹o/ y, які походять від литовських слів із вокалізмом (i)uo та (i)au, наприклад, akóma ‘остюк’ < лит. akuotas; Лок, лох «назва поля» < лит. Laukas ‘те саме’ < лит. laukas; ебо́ба ‘в’яз’ < лит. guoba; са́мка ‘велика хустка з китицями’ < лит. siaústė ‘те саме’, бужа́лна ‘голова ціпа’ < лит. buožė, buoželė ‘те саме’; куку́ць ‘глиняний свисток’ < лит. kaukútis ‘те саме’ та ін. [Grinaveckienė₁; Grinaveckienė₂]. У пошуках литуанізмів доводиться стикатися з труднощами, коли литовське слово з тим чи іншим вокалізмом, запозичене різними білоруськими говорами, дало не лише різні відповідники цього вокалізму, а й нерідко зазнало багатьох різноманітних змін консонантизму та виявляє розмаїття словотворчих моделей. Через це часом нелегко встановити й довести справжнє литовське джерело такого білоруського слова. Наприклад, діалектні білоруські слова какапу́чки, како́ушки, капа́кучки, капко́ушки, ко́каушки, ко́киушки, ко́ркиушки, ко́пнуики, кукаpúчки, kúkiушки, кукарз́чки, kúрачки, куркиушки, куро́пачки, kúрпиушки, kúртачки, kúрчьки, kúрчюки, що мають значення «кісточки ніг», а також каккру́чки ‘плечі’ і ко́кашы «кісточки ніг; ноги» [Слоўнік, т. 2, 364, 365; Народнае, 169; Жывое, 155]³, попри те, що найчастіше вони зовсім не схожі одне на одного звучанням, споріднені між собою — діалектні гібридні варіанти того самого слова, генетично пов’язані з лит. kaukaras (kùkardi, kùkuras), kaùkoras, kaùkara ‘горб’, пор. також слово того самого походження kaùkas ‘пиха, пухлина’.

З цих лексем етимологічно найпрозорішими й найменш зміненими є kaka-púčki, кукапу́чки ir кукаpúčki. За законом лит. au > переходить у білоруське a (наприклад, Лажо́к «назва долини й дороги» < лит. Lauž- + білоруське -ok [Мікратапанімія, 136]) какапу́чки утворилося від лит. kaukar- та білоруського суфікса зменшувально-зневажливого значення -ечкі [Сцяцко, 260]. Кукаpúчки ir кукаpúчки фонетично можуть мати два варіанти походження. Вони могли походити безпосередньо від лит. kùkarai, kùkuras «загривок»; могли також розвинутися від лит. kaùkaras за законом переходу лит. au > у білоруське y (пор. вже згадане куку́ць < лит. kaukútis). Немає

¹ Знак / у статті вказує, що звуки (і форми) вживаються в різних білоруських діалектах.

² У тексті вибуховий z білоруських говірок (який зазвичай трапляється в запозиченнях) не відрізняється від їхнього щілинного z.

³ Те, що «kukšnis» і «kaukaras» — семантично тотожні реалії, засвідчує також спільна назва обох — kánžas, наприклад: galvós kánžas і kójų kánžas (LKŽ. T. 5. 446).

162

visai aiškus кукара́чуки kamieno я vietoj laukiamo а. Gal tas я čia galėjo atsirasti iš а? Vadinasi, кукара́чуки galėjo išvirsti į кукара́чуки. Atvej, jog kartais kai kurių br. šnektų lituanizmų kietasis priebalsis suformuoja minkštąjį, pasitaiko, pvz., lie. klùmpės, klùonas > br. клу́мбы | клю́мбы, клу́ня | клю́ня ir kt. [Слоўнік, т. 2, 479–480; Дыялекталагічны, 791–797, карты № 235, 236]. Antra vertus, gal кукара́чуки pradžią galėjo duoti ir koks kitas lie. kaĩkaras, kùkarai... variantas, sakysim, kiãukerė ir pan.

Найближчою родичкою цих лексем, але вже більш зміненою — такою, що зазнала синкопи середнього складу -ka-, — є ку́рачки < *кукара́чки (пор. аналогічні випадки синкопи: калану́ха < калаха́ну́ха «черемха», мана́рка < марына́рка «піджак» [Слоўнік, т. 2, 366; т. 3, 29]). А *кукара́чки, як очевидно видно, < лит. kukar- (kadukar-) + білоруське -ачкі.

Лексема karáкуčki також дуже близька до kака́ručki. Можливо, вона походить від *кака́-pyčki внаслідок метатези приголосних у середніх складах (-кару-), тобто через перестановку місцями k і p: -кару- > -раку- (щодо можливої подібної перестановки приголосних пор. прае́рх < прапе́х «прищепа», радзюга < дзярыга «рядно», «грубе простирадло» [Слоўнік, т. 4, 76, 441]). А початок *кака́ručki могло дати лит. kaukar- + білоруське -učki. Найближчими до Kapáručki, хоч на перший погляд вони майже на неї не схожі, є лексеми kакóuki, kókiuški, kókaшы, kókaшки, kу́kiuški та назва місцевості Kакóшы луг [Мікратapanімія, 119]. Вони могли розвинутися з форм *карако́uki, *kópakiuški, *kóраkaшы, *корakaшки, *кураkiuški, *каракошы внаслідок синкопи середнього складу -pa-. Отже, їхній фонетичний розвиток віддалив їх від первісного джерела ще більше, ніж лексему karáručki: від форм із *какар-|*кокар-|*кукар-, що походять від лит. kadukar- (kukar-) і білоруських суфіксів.

Початковими білоруськими формами слів каркóuki, каркýuki, kórkiuuki, куркíuuki, можливо, були *какрóuki, *какрýuki, *ко́крышки, *кукрышки, змінені внаслідок метатези сполучення приголосних -кр- (щодо переходу кр- у рк- пор. ко́блик < ко́лбик «піскар, в’юн» [Слоўнік, т. 2, 493]). А останні, найімовірніше, задля полегшення вимови походять від довших форм *какарóuki, *какарýuki, *ко́карыушки, *кукарыушки, з випадінням складового а в середині слова (щодо можливого такого випадіння пор. калма́-ишка < калама́йка «такий віз» [Слоўнік, т. 2, 366]). Форми *какар-|*кокар- виникли з лит. kaukar- відповідно до закономірності білоруського а|о < замість лит. au; *кукар- — як із лит. kukar-, так і (за білоруським у < замість лит. au) — з kukdar-.

Розвиток лексем kópнуčki ir kurpíuuki, імовірно, був подібний до розвитку kóпkiuški, куркíuuki (див. вище), лише їхній середній звук -n- виник із -k- через ослаблення семантичного зв’язку з вихідною основою (пор. аналогічний випадок kартанóсы < каркано́сы < лит. karkanósis «з кирпатим носом» [Слоўнік, т. 2, 424]). Отже, kópnučki, курпíuuki < *kóпркуки, *ку́рkuшки < *ко́круки, *кукру́ки < *кокарyuki, *кукарыuки < лит. kadukar- (kukar-)+ білоруські -уишки, -ишки. Аналогічно до останніх розвинулися також лексеми kýrmački, kýrpički, kýrčki: їхні середні приголосні -m-|-p-|-č- виникли замість -k-. Отже, kýrmački, kýrpički, kýrčki < *kýrkački, *kýrkički, *kýrkiki < *kúракаčki, *kúpakički, *kúpakički < *кукара́чки, *ку́какичики, *ку́карыки < лит. kadukar- (kukar-), kaukorkai тощо (щодо можливої аналогічної зміни деяких приголосних у білоруських говірках пор. їхні батлашка < баклажка,

11*

163

кобачка < копачка «ямка під грудьми», дръмотник < дръмотник, krypъtnik < trypūtnik, кузсūрка < туžurka тощо [Слоўнік, т. 1, 154, 491; т. 2, 493, 545, 558]. Лексеми цього типу — найдавніші, вони зазнали найбільших змін і найбільше віддалилися від свого основного джерела.

Лексема курóпачki також могла бути дуже давньою. Вона, очевидно, пройшла такий шлях фонетичних змін: курóпачki < *куро́качки < *кукора́чки < лит. kukar- (kav-kar-) + біл. -ачki.

Іноді трапляється, що не вдається встановити точну литовську відповідність імовірному литуанізму білоруських говірок. Припустімо, що топонім Бажышки «пасовище села Салтанішкі Варановського району» [Мікратанімія, 23] є литуанізмом — у цьому немає сумніву, однак невідомо, чи кореневе a походить від лит. au, ar uo, оскільки обидва ці дифтонги в певний час у деяких білоруських говірках дали той самий рефлекс a, наприклад, Лакінікі < лит. Laukininkai і габа < лит. guobà тощо. Отже, незрозуміло, чи литовська відповідність Баж- — це Bauž-, ar Buož-; пор. лит. Baužiškiai «село Радвілішкського району» і Бюžiski «село Біржайського району» [LTSR adm., т. 2, 30–44].

Подібні труднощі виникають і з білоруськими говірковими словами, запідозреними в литуанізмах: па́зі, паžáбы, паžáйды, паžáлы, лага́ры, паго́йцы, паýžáн, пýžыўш, супу́зі, супу́зі, що мають однакове значення «прокладені потоки води, сліз, борозни, протоки», а також їхнього паziсmų зі значенням «смугастий, плямистий» [Слоўнік, т. 2, 603; т. 4, 235, 236, 237, 333; т. 5, 20, 21, 229; Сцяшковіч, 397, 412; Rūdninkai, Akmenynė].

Лексему pázi підозрювали в литуанізмі через вимову вибухового r (характернішу для білоруських запозичень), географію її вживання та ізольованість [Арашонкава, 128; Грыневецкене, 187], однак справжнє литовське джерело досі не вдається виявити. Тепер, коли в словниках білоруських говірок і рукописних джерелах зафіксовано більше інших безсумнівних лексем, споріднених із pázi за значенням і фонетикою, є підстави продовжити пошуки їхніх литовських відповідників.

Визнаючи, що в біл. a < aý (< лит. au) відбувся у корені лексеми pázi⁴ (отже, pázi < *páyzi), є підстави вважати, що генетичний зв’язок між коренями лексем pázi, pýžыўш, пау́ган із відповідними значеннями (паž-, pýž-, páyž-) достатньо очевидний і що всі вони походять від páyž-. До того самого кореня páyž- > pag- безперечно належать і лексеми pagáзы, pagáйды, pagáлы, pagójцы (лише з різними словотворчими елементами основи), а також лага́ры, що виникло шляхом метатези з pagáлы (через перестановку приголосних у крайніх складах pa- – -лы, тобто вимову ла- – -ры; пор. ще аналогічне біл. ляндэрак «качалка з ручкою» < пол. rądelek «те саме» [Слоўнік, т. 2, 717]. Початок цим лексемам зі спільним значенням могли дати слова литовського кореня raug-, споріднені за семантикою та фонетикою, скажімо, такі, як ráugtis (riáugtis) «затягуватися хмарами», ráugas «похмура людина»; пор. ще apsiráugė (užsiráugė) «захмарилося», kad tu prasraugtái «щоб ти провалився», užráugti «задимити, окурити» бджіл димом; із чергуванням голосних у корені: rūgà, rūgýs «затяжний дощ; волога погода», rūgas «дощовий, похмурий день», rūgala, rūgalas

⁴ Варто зазначити, що білоруське слово pázi у Лазунській говірці (Вижівський район БРСР) уживається вже як запозичення з білоруської і вимовляється rõ’g’e’s (щодо біл. a > лит. a, у запозиченнях зі слов’янських мов uo; пор. білоруське запозичення цієї говірки му avóga «обережність» < від біл. амбае́ца «те саме», учхво́тай «здобич» < від біл. ухва́ты «те саме» [Lazūnai].

164

«дощова погода»; пор. також: Žiulvin, Žiulvin, Žiulvineli, gyvas būsi – pienu rūgsi «линутимеш, текти́меш», jei negyvas – krauju plauksi; Gyvoliai padvėsę pamsojo, nu kurių neišpasakyta smarvė visomis pusėmis rūgdama «течучи, поширюючись» смерділа, тощо [LKŽ, т. 11, 281, 286—288, 523, 883, 892, 905]. Отже, як бачимо, семантичний компонент лит. rūgštis (rūgti) та інших зі значенням «линути, вкриватися, текти» тощо якраз і тотожний значенню біл. pázi та інших споріднених слів; тому спорідненість розглядуваних білоруських слів із зазначеними литовськими словами не можна заперечувати.

Значні сумніви щодо спорідненості як із біл. pázi (та іншими), так і з лит. rūgštis (rūgti) викликають форми лексем cupáei, cupýei, однозначних із pázi. Судячи з подібного звучання з pázi і особливо зі спільного значення, їхніми коренями мають бути -pazi, -pyzi (-pyzi можна або безпосередньо пов’язати зі словами відповідного значення з литовським коренем rūg-, або вважати таким, що розвинувся з *-payzi > *-pŏyzi > *-pyzi; щодо такого переходу пор. біл. kykýub «глиняний свисток» < лит. kakū́tis «те саме»). Якщо це визнати, їхня спорідненість із pázi може бути цілком обґрунтованою і можливою. Але як пояснити початкове cy-? Якщо це й префікс, то він не надає словам нового значення. Це cy- могло тут виникнути через семантичне затемнення слова як додаткове c- та вставне (для полегшення вимови) y. Про те, що в говірках (особливо в запозиченнях) трапляються випадки аналогічного додавання приголосних, добре свідчать біл. свя́сла «зв’язок» < вя́сла «те саме», плі́шта «облямівка, обшивка» < пол. listwa «те саме», лит. skrúpčioti < krūpčioti тощо [Слоўнік, т. 4, 14, 403; LKŽ, т. 12, 1101]. А те, що після c (або іншого приголосного), коли накопичується група приголосних, може вставлятися y чи інший голосний, видно з таких слів білоруських говірок, як жарало|журало|жырало́|жэрэло́ «джерело, витік» < пол. źródło «те саме», скляроз «склероз» < склероз «те саме», скру́так «згорток» < скрутак «те саме» тощо [Слоўнік, т. 2, 140, 174; т. 5, 14, 16]. Подібне вставлення голосного u (або навіть ą!) добре засвідчене й у деяких литовських (а також прусських) запозиченнях, наприклад, suliūbas, sąliūba, sąliūbas «шлюб» < пол. ślub «те саме» (пор. прус. salūban «те саме»), sunevoga «образа, наклеп» < пол. zniewaga «те саме», sūmislas «вигадка, задум» < пол. zmysł «те саме», suvodba «весілля» < рос. свадьба «те саме» [LKŽ, т. 12, 81; т. 14, 137, 148, 151, 250]. Можливо, це cy- разом із усім іншим було додано до слів *pazi, *pyzi, підпорядковуючи їх словотвірним законам білоруської мови або пристосовуючи до її системи. Подібні словотвірні випадки трапляються і в запозиченнях литовських діалектів, наприклад, sūsmislas «задум» < пол. zmysł «те саме», suvada «примара» < біл. вада «те саме» <пол. zwada «те саме» [LKŽ, т. 14, 230, 246].

Якщо наше припущення виявиться обґрунтованим і переконливим, то литовське походження білоруських pázi, cupáei та інших споріднених із ними лексем цілком могло бути саме таким*.

СКОРОЧЕННЯ

Akmenynė

— говірки Акменене (Шальчинінкський район), записи експедиції Е. Грінавецкене 1981 року.

Арашонкава

— Арашонкава А. У., Грынаเวцкене А. І., Кавальчук І. П., Манкевіч Ю. Ф., Рамановіч Я. М., Шаталава Л. Ф. З лексікі беларускіх

*Щодо деяких «литуанізмів» члени редакційної колегії мають іншу думку.

165

гаворак заходняй зоны // Весці Акадэміі Навук БССР. Серия грамадскіх навук, № 4, 1969. С. 123—134.

Дыялекталагічны — Дыялекталагічны атлас беларускай мовы. Карты і каментарыі. Мінск, 1963.

Грінавецкене, — Grinaveckienė E., Mackevič J. Деякі фонетичні особливості литуанізмів у білоруській мові // Литовська мова і білінгвізм. В., 1988. С. 123—131.

Грінавецкене, — Grinaveckienė E., Mackevič J. Відповідники вокалізму Lie, (i)au у білоруських литуанізмах // Baltistica. 1989. Т. 3 (1 додаток). С. 70—80.

Грінавецкене — Гринавеckене Э., Макевич Ю. Ф., Романович Е. М., Чеберук Е. И. Побутова лексика литовського походження у західній Білорусі // Lietuvių terminologija. В., 1975. С. 163—195.

Лазунай — говірки Лазуная (Вивійський район), записи експедицій Е. Грінавецкене 1959 і 1972 років.

LTSR adm. — Lietuvos TSR administracinio-teritorinio suskirstymo žinynas. V., 1976. T. 2.

ЛКЖ — Словник литовської мови. В., 1968. Т. 1; В., 1969. Т. 2; В., 1956. Т. 3 і далі.

Мікратанімія — Мікратанімія Беларусі. Мінск, 1974.

Народнае — Народнае слова. Мінск, 1976.

Руднінкай — Руднінкай говірки (Шальчинінкський район), записи експедиції Е. Грінавецкене 1980 року.

Сцяшко — Сцяшко П. У. Народная лексіка і словаўтварэнне. Мінск, 1972.

Сцяшковіч — Сцяшковіч Т. Ф. Слоўнік гродзенскай вобласці. Мінск, 1983.

Слоўнік — Слоўнік беларускіх гаворак паўночна-заходняй Беларусі і яе пагранічча. Т. 1—5, Мінск, 1979—1986.

Жывое — Жывое слова. Мінск, 1978.

НОВІ ЛИТУАНІЗМИ В БІЛОРУСЬКИХ ГОВІРКАХ

Резюме

Дослідники білоруської діалектної лексики постійно стикаються з іще не розпізнаними запозиченнями литовського походження. Привертають увагу запозичення з голосним кореня a /o/ у, що розвинулися протягом століть із литовських слів із голосними (i)uo, (i)au, наприклад, аба ‘в’яз’ < лит. guoba ‘те саме’, гужалкі ‘пуголовки’ < лит. buožgalviai ‘те саме’, сатка ‘велика хустка з торочками’ < лит. sijūstė ‘те саме’, Лох ‘назва поля в Новогрудському р-ні БРСР’ < лит. Laukas ‘назва поля’ (<лит. laukas ‘поле’), кукуў ‘глиняний свисток’ < лит. kaukiūtis ‘те саме’. Ці запозичення нерідко містять також певні зміни консонантизму й відзначаються різноманітністю словотвору. Тому іноді порівняно важко встановити справжні литовські джерела таких лексем.

У статті досліджуються численні похідні слова какарачкі ‘п’яткова кістка; ноги; плечі’, а також мотивується й обґрунтовується походження кожного з них окремо від лит. kākaras (kūkaras) ‘горб’. Оскільки кореневе а білоруських запозичень могло походити як від лит. дифтонга au, так і від uo, фактично неможливо встановити точне литовське джерело білоруського топоніма Бажышки: його утворення однаковою мірою могло бути зумовлене як литовським топонімом Vaižškis, так і Buožškis.

У статті робиться спроба встановити литовське джерело для лексем рагі, рэўгішы, раўган, сургіі та ін. ‘патьоки, струмені поту, води, сліз’, щодо яких давно існувала думка, що це литуанізми. На основі значення сегмента ‘текти, литися, затягуватися, покриватися’ та ймовірності закону білоруського а < лит. au (пор.: раўган, рэўгішы) робиться висновок, що ці лексеми могли походити від литовських слів із коренем aug-(riaug-, rīg-) того самого значення. Коренями лексем сургіі, сургіі є -раг-, -руг-, а їхній перший склад су-, що не надає словам нового значення, є префіксальним, так само як склад su- визначається в литовському запозиченні sūvada ‘сварка’ < білор. вада ‘те саме’ < польськ. zwada ‘те саме’

166