LKRS — Lietuvių kalbos rašyba ir skyryba. II pat. leid. V., 1989.

LKŽ — Lietuvių kalbos žodynas. V., 1966. T. 7 (ir jo sutrumpinimai).

L—LKŽ — Balkevičius J., Kabelka J. Latvių—lietuvių kalbų žodynas. V., 1977.

L—LV — Bojatė A., Subatnieks V. Lietuviešu—latviešu vārdnīca. Rīga, 1964.

LP — Ivanauskas T. Lietuvos paukščiai. V., 1955. T. 3.

Lp — Logminas V. Lietuvos paukščiai. V., 1979.

LPV — Ivanauskas T. Vadovėlis Lietuvos paukščiams apibūdinti. K., 1931.

LRKŽ — Lietuvių rašomosios kalbos žodynas. Heidelberg, 1932—1968. T. 1—5.

L—RKŽ — Lyberis A. Lietuvių—rusų kalbų žodynas: L—RKŽ₁. V., 1971; L—RKŽ₂. V., 1988.

LTE — Lietuviškoji tarybinė enciklopedija. V., 1980. T. 6; 1981. T. 7; 1984. T. 12.

MLTE — Mažoji lietuviškoji tarybinė enciklopedija. V., 1968. T. 2; 1971. T. 3.

MRKŽ — Mokomasis lietuvių kalbos rašybos ir kirčiavimo žodynas / Sudarė P. Kniūkšta ir A. Lyberis. II leid. K., 1986.

PP — Ivanauskas T. Pasaulio paukščiai. V., 1971.

R—LKŽ — Rusų—lietuvių kalbų žodynas. V., 1982. T. 1 (Sudarė Ch. Lemchenas); V., 1983. T. 2 (Sudarė Ch. Lemchenas); V., 1985. T. 4 (Sudarė J. Kardelytė, Ch. Lemchenas, J. Macaitis, A. Mankevičienė).

RŽ — Lietuvių kalbos rašybos žodynas. K., 1948.

TLE — Tarybų Lietuvos enciklopedija. V., 1986. T. 2; V., 1988. T. 4.

TZ — Mastaukis St. Taikomoji zoologija. K., 1947.

ŽD — Skardžius P. Lietuvių kalbos žodžių daryba. V., 1941.

Jonas Klimavičius

ЖУРНАЛ «NEOTERM» І ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ТЕРМІНОЛОГІЇ

ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ

IOUTN (International Organization for Unification of Terminological Neologisms) — Міжнародна організація з уніфікації термінологічних неологізмів — була заснована 1982 року у Варшаві. Її засновник — письменник, мовознавець і перекладач З. Стоберський. Організація об’єднала філологів, мовознавців та інших фахівців різних галузей, які цікавляться проблемами інтернаціоналізації термінології. Основні принципи діяльності та завдання цієї організації викладено в спеціальному виданні “All about IOUTN“ («Усе про IOUTN»).

Нерідко навіть найвидатніші мовознавці дотримуються думки, що терміни-неологізми слід створювати лише рідною мовою, а чужі — міжнародні терміни — замінювати словами своєї мови. IOUTN, керуючись принципом «наука — надбання людства», пропонує уніфікувати форму та значення терміна. На думку IOUTN, інтернаціоналізація термінів прискорила б обмін науково-технічною інформацією, а це, своєю чергою, — розвиток економіки.

IOUTN співпрацює з міжнародними організаціями, банками термінів і термінологічними центрами, академіями наук та університетами, створює свої комітети в різних країнах світу, готує та видає багатомовні словники спеціальних термінів, надає інформацію з питань термінології. Одне з найважливіших завдань цієї організації — сприяти вживанню міжнародних термінів через засоби масової інформації та спеціальні періодичні видання.

186

Основне видання IOUTN — журнал «NEOTERM», який почав виходити 1984 року й видається раз на три місяці. Головний редактор видання — президент IOUTN З. Стоберський. У статтях, що публікуються англійською та французькою мовами, поглиблено розглядаються теоретичні й практичні питання термінології, а також різні аспекти її інтернаціоналізації. У виданні більше статей теоретичного, ніж практичного характеру. Серед останніх можна згадати статтю З. Стоберського «Теорія і практика міжнародної термінології» (5/6 — 1987, с. 24—28), статтю К. Лукашевича «Терміни фізики в польській мові» (K. Lukaszewicz, 5/6 — 1987, с. 38—41) та ін. У журналі публікуються списки міжнародних термінів і неологізмів у галузях мовознавства та фізики. У них мовознавці й термінологи з різних країн подають міжнародні терміни, що вживаються або створені в їхніх мовах, чи їхні відповідники. Завдяки керівникові термінологічної групи Інституту литовської мови, кандидатові філологічних наук К. Гайвенісу, у цих списках можна знайти й наведені литовські терміни. «NEOTERM» також повідомляє читачам про майбутні конгреси, семінари й симпозіуми та коротко знайомить їх з авторами статей.

У першому номері «NEOTERM» стаття З. Стоберського «Світовий процес інтернаціоналізації наукових термінів» (1 — 1984, с. 3—9) розглядає проблеми зростання кількості спеціальних міжнародних термінів. Вивчення історії розвитку мови й символів засвідчило, що процес дезінтеграції та інтеграції всіх мовних знаків має глибоке коріння. Процеси в природі, суспільстві, а також у мові як засобі комунікації відбуваються за вічним законом дезінтеграції та інтеграції. Як приклад він наводить історію розвитку цифр. Цифри — це мовні знаки, колись виражені певними символами, які після багатьох модифікацій розвинулися в систему арабських цифр, зрозумілу носіям усіх мов світу. Поширення міжнародних наукових термінів — результат збільшення обсягу науково-технічної інформації та швидкості її змін.

Професор Польської академії наук, біохімік Т. Кожибський у статті «Уніфікація наукової термінології» (T. Kożybski, 1 — 1984, с. 16—20) зазначає, що спроби науковців створити штучну міжнародну мову не дали очікуваних результатів. Така мова не може утворити логічної, національної, а також фонетичної й морфологічної системи, яка відповідала б складному сучасному рівню мислення людства. Оскільки немає універсального засобу, придатного для міжнародного вжитку, англійська мова ще не набула цього статусу, а грецька й латинська його вже втратили, Т. Кожибський вважає, що цю функцію могли б виконувати міжнародно уніфіковані наукові й технічні терміни. Їм властива універсальність — важлива умова інтернаціоналізації термінів. Натомість термінологія гуманітарних наук, схильна обмежуватися однією нацією чи культурою, є індивідуальнішою, тому її важче уніфікувати.

Автор наголошує у своїй статті, що уніфікація термінів окремої галузі науки залежить не стільки від кількості їхніх користувачів, скільки від популярності цієї спеціальної галузі. Іноді через значний інтерес до поняття чи предмета термін, що його позначає, виходить за межі вузького кола фахівців (так сталося з терміном izotopas). Інтернаціоналізація термінів залежить іще й від того, яке місце галузь науки посідає за рівнем точності. Терміни точних наук, наприклад математики, є

187

уніфікуються значно швидше, ніж терміни соціології чи інших галузей гуманітарних наук.

У своїй доповіді «Інтернаціоналізація термінології» (5/6 — 1987, с. 11—18), виголошеній на міжнародному семінарі з термінології в Аддис-Абебі, З. Стоберський намагався пояснити суть і переваги цього процесу всім опонентам. Письменникам і філософам, які, апелюючи до патріотичних почуттів, стверджують, що міжнародні терміни засмічують національну мову — недоторканну культурну спадщину народу, — він нагадав, що спеціальна термінологія є науковою спадщиною не одного народу, а всього людства. В умовах обміну науково-технічною інформацією уніфікована термінологія особливо корисна для країн, що розвиваються, де є кілька національних мов і багато діалектів. Мовознавцям, які вважають, що міжнародні слова не узгоджуються з правилами національної мови, особливо з її фонетикою, З. Стоберський наводить принципи IOUTN. Запозичуючи неологізм, потрібно зберігати те саме поняття, корінь і визначення. Кожна мова має право вживати іншомовні слова відповідно до власних фонетичних і граматичних правил.

Коли з’являється новий термін, постає питання, що вживати у своїй мові: безпосереднє запозичення, «готовий» неологізм чи кальку, утворену за зразком іншої мови. Цю проблему розглянуто у вже згаданій статті З. Стоберського «Світовий процес інтернаціоналізації наукових термінів» (1 — 1984, с. 3—9). На його думку, кальки часто бувають неточними, спотворюють інформацію й породжують хибні асоціації. Натомість міжнародні терміни з одним коренем і одним визначенням нібито є універсальнішими, їх легко розпізнати, читаючи наукову літературу чужою мовою, навіть якщо добре нею не володієш.

У статті мовознавця Познанського університету Б. Вальчака «Неологізм рідної мови чи запозичення» (B. Walczak, 5/6 — 1987, с. 48—56) ту саму проблему розглянуто з лінгвістичного й екстралінгвістичного погляду. З мовного погляду неможливо встановити, який термін — міжнародний чи рідномовний — краще виконує функції термінології. З екстралінгвістичного погляду міжнародні терміни мають безсумнівну перевагу. Однак і тут їх не слід уживати без розбору: потрібно зважати на такі чинники, як традиції термінології певної галузі науки й техніки, характер і призначення тексту, у якому вжито цей термін (науковий текст, науково-популярний текст, шкільний підручник). Важливо пам’ятати також, що власні терміни набагато швидше приживаються у вжитку, ніж іншомовні.

Той самий Б. Вальчак у статті «Розвиток польської термінології» (3/4 — 1985, с. 15—25) зазначає, що нове слово, яке з’явилося в мові, може бути: 1) новотвором (похідним словом або складним словом), 2) запозиченням (безпосереднім або калькою), 3) неосемантизмом, 4) ономатопеєю. За словами Б. Вальчака, джерела наукових і технічних термінів, за винятком ономатопеї, однакові. Далі автор виокремлює два основні джерела лексичних одиниць: внутрішнє — для творення новотворів і неосемантизмів, і зовнішнє — для утворення запозичень.

Професор Варшавського університету О. А. Войтасевич у статті «Структура наукових і технічних термінів» (O. A. Wojtasiewicz, 11/12 — 1988, с. 6—9), застосовуючи прості правила, описує синтаксичну структуру складених термінів. Слів

188

Словотвірні способи — улюблений об’єкт досліджень мовознавців, тоді як проблеми синтаксичної структури термінів часто залишаються поза увагою. Тим паче, що в польській мові, за приблизними підрахунками, аж 95% із 1 млн наукових і технічних термінів складаються з кількох слів.

Польська дослідниця А. Топулос у статті «Визначаючи термін» (3/4 — 1985, с. 12—15) стверджує, що дуже часто неологізмові-терміну надають зовсім іншого значення. Запобігти таким неконтрольованим змінам значення може лише свідома діяльність термінологів. Читач визначення терміна (одержувач інформації) іноді сприймає поняття інакше, ніж автор (відправник інформації) намагається його подати. Таке може статися з вини як читача, так і автора. А. Топулос, розглядаючи цей процес із боку «відправника інформації», вважає, що вади термінів виникають тому, що визначення, на яке спиралися під час створення терміна, також мало недоліки. Далі авторка виокремлює 3 типи визначень: синтетичне, аналітичне та непряме регулювальне. Для неологізму-терміна найпридатнішим є синтетичне визначення.

З появою нових теорій виникають нові поняття. В одних випадках їх спочатку визначають, а вже потім називають, в інших — навпаки. В обох випадках важливо, щоб визначення відповідало поняттю. Автор, прагнучи визначити поняття, може описати зовсім інше значення. Так стається тому, що людина, висловлюючи свої думки письмово чи усно, перекладає їх зі своєї семантичної мови, а в такому перекладі (і не лише в такому) важко уникнути помилок.

Дуже рідко творець нового терміна є водночас і автором визначення. Найчастіше творець невідомий. Сьогодні неможливо було б знайти автора поняття космічного корабля. Конструктори космічного корабля аж ніяк не є творцями цього поняття. Поняття виникло разом із найдавнішими людськими мріями полетіти в космос.

Через деякий час після появи поняття в різноманітній літературі, особливо в науковій фантастиці, з’явився термін «космічний корабель». У фантастичних творах такими кораблями найчастіше керували люди. Можливо, тому визначення, що з’явилося дещо пізніше, відображало поняття космічного корабля лише частково, не враховуючи того факту, що космічні кораблі можуть бути й безпілотними. Автор визначення просто не проаналізував усіх випадків уживання цього терміна. Хоч виробництво перших космічних кораблів лише починалося, саме поняття космічного корабля вже до того утвердилося у свідомості людей. Отже, до такого терміна слід було застосувати не синтетичне, а регулювальне визначення.

Віцепрезидент Комітету з термінології Академії наук України, доктор філологічних наук В. Акуленко у статті «Міжнародні лексичні елементи та інтернаціоналізація термінології» (7/8 — 1987, с. 11—15) визначає міжнародні лексичні елементи як гомологічні (тобто подібні за значенням і формою) діаморфеми, діалексеми, діафраземи. Так він називає подібні морфеми, слова й фрази, що вживаються у двох мовах. Поліелементи (тобто поліморфеми тощо) — це міжнародні лексичні елементи, що вживаються в кількох мовах. В. Акуленко зазначає, що в термінології тотожність значень міжнародних елементів є необхідною. Подібність форм може виявлятися зовні або внутрішньо щодо мовного знака, тому слід розрізняти письмову й звукову форми, а також різні види мотивації — структурну, семантичну, фонетичну. Тому потрі-

189

бно розглянути можливі комбінації. Проаналізувавши їх, В. Акуленко дійшов висновку, що і в загальновживаній мові, і в термінології існує 7 типів міжнародних елементів:

П о д і б н і с т ь: Типи значення звукової форми письмової форми мотивації I 1 1 1 1 II 1 1 1 0 III 1 1 0 1 IV 1 0 1 1 V 1 1 0 0 VI 1 0 1 0 VII 1 0 0 1

З наведеної таблиці бачимо, що найвищий ступінь інтернаціональності має I тип міжнародних елементів, а найнижчий — III. У сучасному міжнародному спілкуванні, особливо у сфері науки й техніки, подібність письмових форм набагато важливіша, ніж звукових. Властивості звукової та письмової форм мають значення тоді, коли мова має власний алфавіт (вірменська, грузинська) або ієрогліфічне письмо. У сучасних мовах існують усі типи міжнародних елементів; 2 з них — IV і VI — трапляються в далекосхідних мовах. Далі наведено приклади цих типів.

I. Англ. airport, франц. aeroport, ісп. aeropuerto, італ. aeroporto, рос. аэропорт, пол. aeroport, лит. aeroportas тощо. Слова цього типу мають однакове значення, подібні звукову й письмову форми, а також спільну мотивацію («air» — «port, haven»).

II. Англ. atom, франц. atome, нім. Atom, ісп. atomo, італ. atomo, рос. атом, пол. atom. Слова II типу міжнародних елементів мають спільне значення та подібну зовнішню форму (звукову й письмову), але не мають однакової мотивації.

III. Англ. telegraph, груз. (telegraphi), гінді (teligraf), урду (teligraf). Слова мають однакове значення, подібну звукову форму й спільну мотивацію, але цілком різну письмову форму.

IV. Китайськ. (bai van), япон. (hyaku man), корейськ. (pen man) — «мільйон». Слова цього типу міжнародних елементів мають однакову ієрогліфічну форму й мотивацію, але різну вимову.

V. Рос. метр, груз. metri, вірм. metr, гінді mitar. Усі аспекти, крім письмової форми, подібні.

VI. Китайськ. (putao), япон. (budo) — «виноград». Слова цього типу міжнародних елементів мають спільну немотивовану ієрогліфічну форму.

VII. Нім. Lufthansa, данськ. lufthaven, япон. (kuko), урду (havai bandar gah) — слова мають однакове значення «аеропорт» і однакову мотивацію («air» — «port, haven»).

190

В. Акуленка поділяє найрозвиненіші мови світу на 5 регіонів: Європа—Америка, СРСР, Близький і Середній Схід, Південна Азія, Східна Азія. Найбільший вплив на творення міжнародних термінів у 1-му регіоні мали грецька й латинська мови, у 2-му — російська, у 3-му — арабська й перська, у 4-му — санскрит і палі, у 5-му — японська та давньокитайська.

Стаття термінологині Варшавського університету Г. Ядацької «Про роль мовознавця й термінолога» (H. Jadacka, 11/12 — 1988, p. 9—16) присвячена ролі мовознавця в процесі творення термінів. Створення наукових і технічних термінів — не спонтанний процес, а свідома діяльність групи фахівців. Слово або граматична форма, що ввійшла до вжитку загальної мови, керується принципом: usus linguarum tyrannus. Тут будь-які зусилля мовознавця марні. У термінології діяльність мовознавця починається щойно з появою неологізму. Г. Ядацька спирається на статтю М. Мазура «Технічна термінологія», у якій розрізнено 4 критерії правильності терміна (correctness): 1) адекватний зв’язок терміна з позначуваним ним предметом (referent), 2) зв’язок терміна із системою термінології певної галузі, 3) досконалість мовної форми, 4) дієвість (operativeness). Принцип адекватності означає: 1) відповідність значення терміна його формі, 2) однозначність терміна, 3) однорідність. Важливо, щоб мовна форма мала лише одне значення і навпаки. Інакше можуть виникнути такі вади термінів, як багатозначність і синонімічність.

Зв’язок нового терміна із системою термінології можна розглядати з лінгвістичного погляду, тобто відповідно до принципів відтворюваності й однорідності. Термін є відтворюваним, якщо від нього можна утворити інші похідні слова. Згідно з другим принципом, новий термін за способом творення має бути однорідним із термінами тієї самої галузі науки.

Досконалість форми терміна, як стверджує авторка, вимагає емоційно нейтрального ставлення користувача до позначуваного об’єкта. Нейтральності можна досягти вдалим добором слів, намагаючись не вживати таких способів словотворення, які властиві розмовній мові, а також зменшувальних чи збільшувальних утворень.

У статті професора Варшавського університету, голови Спілки перекладачів Польщі Я. Пєнкоса «Чи є термінологія новою галуззю науки?» (J. Pieńkos, 7/8 — 1987, p. 25—37) зазначається, що термінологія відіграє особливо важливу роль у перекладі як художньої, так і наукової літератури. Перекладач, часто поспішаючи, сам намагається утворювати неологізми або кальки. Створюючи нові терміни, мовознавець має дотримуватися принципів універсальності, інтернаціональності, уніфікованості, відповідності, ефективності, точності й зрозумілості.

На завершення — кілька слів про переваги й недоліки «NEOTERM». Журнал знайомить читача з IOUTN, її діяльністю та завданнями, зазначає принципи й методи міжнародної термінології. На мою думку, у виданні уникають наведення якомога більшої кількості суперечливих поглядів і розгортання дискусій. Думки, висловлені в журналі, досить однобічні; найбільшу увагу приділено питанням інтернаціоналізації термінології та її пропаганді.

191

«NEOTERM» має зацікавити мовознавців і термінологів. Із чимось вони погодяться, із чимось посперечаються, але неодмінно замисляться: як у цьому світовому потоці інтернаціоналізації термінів зберегти національну своєрідність литовської термінології.

Rosita Pundytė

1985—1990 рр. СЛОВНИКИ ТЕРМІНІВ

У цьому анотованому покажчику подано словники термінів, видані в Литві у 1985—1990 рр.

Матеріал зібрано з «Літопису друку» (1985—1990 рр.) та бібліотечних каталогів. Усі наведені тут словники переглянуто.

В описі кожного словника наведено такі відомості: 1) якими мовами укладено словник; 2) якого він типу (тлумачний, перекладний тощо); 3) обсяг; 4) порядок подання термінів (гніздовий — негніздовий; систематичний — алфавітний); 5) чи проставлено наголоси; 6) чи переглянуто його Групою термінології Інституту литовської мови (раніше — Інституту литовської мови та літератури); чи не потрапили до нього неправильні терміни, кальки з літерним перекладом, варваризми тощо; 7) призначення словника або словничка.

Примітка. У назвах уживаються терміни «словник» і «словничок». В одному випадку видання значного обсягу (220 і більше сторінок) називають словничком, а в іншому, навпаки, невелике видання (близько 40 сторінок) називають словником. В описах словників і словничків ці терміни намагалися розрізняти.

1985 р.

Пояснення термінів і понять діалектичного матеріалізму: (метод. посібник для студентів LVKKI) / Державний інститут фізичної культури Литви, кафедра марксизму-ленінізму. Укл. Й. Яселскіс. К.: LVKKI, 1985. 52 с.

У цьому одномовному тлумачному словничку подано понад 180 найуживаніших філософських термінів.

Словничок не обмежується лише коротким поясненням терміна — наведено чимало відомостей з історії того чи іншого явища, вказано найвидатніших представників тощо. Для багатьох термінів зазначено їхнє походження та первісне значення.

Терміни у словничку подано в алфавітному порядку.

Наголоси у словнику не проставлено; Групою термінології його не переглянуто.

Призначений для студентів Державного інституту фізичної культури Литви, які вивчають діалектичний матеріалізм.

Словник термінів електротехніки, гальванотехніки та корозії (литовською, російською, англійською, німецькою та французькою мовами): Проєкт для обговорення / АН ЛРСР, Інститут хімії та хімічної технології. Укл. А. Бернотас, Й. Бубеліс, Й. Матуліс, В. Скомінас, Р. Шліжис, Г. Томкявічюс, Р. Вішомірскіс. В.: [ChChTI], 1985. [D] 1. 208 с.

Словник п’ятимовний (литовською, російською, англійською, німецькою та французькою мовами); перекладний.

192