LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XXXV (1995)

LIETUVIŲ LEKSIKOLOGIJOS TYRINĖJIMAI

З живої мови

З діалектів

З народної мови

Kazimieras PAKALKA

СЛОВНИЧОК ДІЄСЛІВ МОВЛЕННЯ (VERBA DICENDI) ДІАЛЕКТУ ДАУГЕЛІШКІС

Дауґелішкіс¹ський діалект належить до східних аукштайтів-дзуків (вільнюкців). Цей діалект важливий для литовської мовознавчої науки в усіх відношеннях, оскільки розвивався, майже не зазнаючи впливу літературної мови. На думку З. Зінкявічюса, для дослідження закономірностей взаємодії мов найпридатніші східні окраїни, де наявні різні фази змішування та згасання мов (Zinkevičius 1966: 29).

Фонетику й морфологію Дауґелішкіського діалекту коротко описав у своїй дипломній роботі випускник Вільнюського університету, уродженець Дауґелішкіса Міколас Шумінас (1951 р.).

Лексику цього діалекту досі окремо не досліджували. До академічного «Словника литовської мови» від самого першого тому включено чимало слів із Дауґелішкіса та сусідніх парафій. Автор цих рядків від 1948 р. подав до словника близько 14 тисяч карток зі словами рідного діалекту та прикладами їх уживання.

У наш час Дауґелішкіський діалект, як і інші діалекти Вільнюського краю, швидко зникає, лексикон людей біднішає. Діалектом розмовляє лише старше покоління.

Ми обрали один із важливих пластів лексики — дієслова мовлення. До них зараховуємо такі дієслова, якими, говорячи, виражаємо думки, почуття, переживання, погляди.

Досі ніхто докладніше не досліджував дієслова мовлення й інших діалектів литовської мови. Мабуть, одним із перших, хто навів аж 65 дієслів мовлення, був А. Юшка (Juška 1922: 17—18). Уперше послідовно згрупував синоніми мовлення литовської мови лексикограф А. Ліберіс (Lyberis 1980: 164—166). А. Ліберіс не зазначав географії синонімів і зовсім не включав запозичень. Послідовну систему тематичних груп литовської мови виклав Й. Паулаускас у «Систематичному словнику литовської мови».

¹ Дауґелішкіс розташований за 9 км на схід від Ігналіни, біля дороги Швенчоніс—Відзи. Восени 1939 р., після окупації Вільнюського краю Радянським (Совєтським) Союзом, Дауґелішкіс і значну частину парафії було приєднано до Білорусі. Тоді з північно-східного кута цієї парафії утворили парафію Ґедзюньоняліс. Частину наших матеріалів зібрано серед мешканців рідного для цієї парафії села Юодалаукіс — наших батьків. Історично село Юодалаукіс представляє діалект давнішої парафії Дауґелішкіс.

205

Тут в алфавітному порядку подаємо словничок дієслів мовлення (verba dicendi) діалекту Daugelėškio. Діалектні приклади транспоновано до літературної мови зі збереженням морфологічних особливостей. Дієслова подано так, як у «Словнику литовської мови», лише не позначено перехідність. Заголовне дієслово має позначений наголос, хоча в ілюстративних реченнях ці дієслова наголошуються не всюди. Для дієслів, уживаних ширше, з численних зібраних нами ілюстрацій наводимо лише мінімальну й найхарактернішу. Біля записаних нами речень не ставимо жодних скорочень, а біля речень, узятих із друкованих томів «Словника литовської мови», пишемо скорочення LKŽ; біля речень, узятих із рукописів і картотеки словника, пишемо скорочення LKŽ K.

x alàsyti, -ija, -ijo (1.² halasić, brus.галосіць)кричати, галасувати: Vaikai alàsija.

balbatúoti, -úoja, -ãvo вид. 1. нечітко вимовляти звуки або слова: Vaikas jau pradėjo balbatúot. 2. базікати: Sueję bobos ilgai balbatavo.

bambėti, bámba, -ė (-ėjo)³ вид. говорити невдоволеним тоном, бурмотіти, бурчати: Bámba i bámba i nesliauna.

bám bterti, -na, -ė (-ėjo) вид. нечітко сказати, промовити: Tik bám bterė[jo] žodį i nue[jo]. I žodžio nebám bterė[jo] ana.

bárti, bãra, bãro 1. суворо дорікати, лаяти: Bãro bãro tėvai sūnų ažu blogus darbus. 2. refl. дорікати одне одному: Kas bá ras, tesbar’, tu nepristok. Bardamiesi nue[jo].

išbárti, išbara, išbãro насварити: Išbarau ažu škadą kaimyną sustikus. | refl.: Išsibaraũ su brigadyrium i išėjau ravėt.

nubárti, nùbara, nubãro вилаяти: Nubártas, numuštas vaikas.

pabárti, pãbara, pabãro трохи насварити, присоромити: Pabaraũ pabaraũ savo diedą ažu gėrimą — niekas nemačija.

subárti, sùbara, subãro 1. насварити: Subáro tuokart man diedukas. 2. refl. почати сваритися: Susibariau su jais i išėjau iš pirkios.

x bãžytis, -ijasi, -ijosi (brus. бажыцца) закликати Бога на свідка, присягатися: Motie- jyčia mylėjo dažnai bãžyties.

x bedùiti, -ùja, -ùjo (brus. бядаваць, l. biedować) скаржитися, нарікати: Kada ji tik sustinku, anas vis bedùja.

x pabedùiti поскаржитися, пожалітися: Va tai beda, kad kitam nemožna pabedùit.

x bliùžnyti, -ija, -ijo (l. bluźnić) говорити непристойності: Nebliužnyk šite prie vaikam.

x pabliùžnyti непристойно поговорити: Anas pabliužnija kap kada.

x pribliùžnyti наговорити непристойностей: Pribliužnijo visep paskudnai.

бло́ґінті, -ina, -ino називати поганим, вважати поганим, ганити: Ніхто мене на світі не ганив.

нубло́ґінті назвати поганим, розкритикувати: Усі, зупинившись, розкритикували Адель за її одяг.

² Скорочення — як в академічному «Словнику литовської мови»; vaizd. — образне.

³ Sakoma dvejopai: -ė ir -ėjo. Vyrauja -ė (Zinkevičius 1966: 354)

206

брайзо́літі, -ija, -ijo образн. говорити дурниці, патякати: Діти, зібравшись, заходилися патякати.

ˣ бре̇дити, -ija, -ijo (brus.бредзицъ) говорити непристойно: Ой, він говорить непристойності.

ˣ прибредити наговорити непристойностей: Прийшовши, наговорив непристойностей і не присоромився.

брейзго́ті, -ója, -ó (--ójo)⁴ образн. говорити дурниці: Верзе казна-що.

брейзо́ті, -ója, -ó (-ójo) див. breizgoti: Який ти після цього чоловік: що на язик навернулося, те й верзеш.

бурбе̇ті, bùrba, -ė (-ėjo) образн. невиразно говорити, бурмотіти: Бурмоче собі щось під ніс.

bùrblyti, -ija, -ijo образн. сердито говорити, бурчати: Дочка все бурчить на маму.

pabùrblyti образн. сердито поговорити, побурчати: Старий любить трохи побурчати.

bùrbtelti, -na, -ė (-ėjo) образн. пробурмотіти, буркнути: Мені вона й слова не буркнула.

burbuliúoti, -iúoja, -iāvo образн. 1. невиразно говорити, бурмотіти: Щось бурмоче, нічого не розумію. 2. сердито говорити, бурчати: Почав без упину на нього бурчати.

ˣ бурчити, -ija, -ijo (l.burczéć) бурчати, нарікати, бурмотіти: Я почав бурчати на Прана. Їх не вгамуєш: і один бурчить, і другий.

бурно́ті, -ója, -ó (-ójo) образн. сердито говорити, проклинати: Починає проклинати інших людей.

ˣ разсибурно́ті (гібр.) образн. сердито поговорити, трохи проклясти: Коли сердито поговорить, то вже нічого не розважить.

ˣ bušùitis, -ùjasi, -ùjosi (brus. бушавать) голосно й сердито говорити, сваритися: Ato[jo] čiūžon pir kion i bušùjas.

čiulbúoti, -úoja, -āvo vaizd. ласкаво говорити: Поки ти потрібен — щебече й заливається. Щебече, мов соловейко.

daūžti, -ia, -ė vaizd. сердито сказати, рубонути, відрізати: Я тобі у відповідь не рубаю, а ти мені першим рубаєш.

dróžti, -ia, -ė vaizd. публічно говорити, казати, відрізати: Виголошує промову на базарі.

išdróžti vaizd. висловити, відрізати: Не посоромлюся, скажу все, що захочу, коли зустріну. Висловив усе.

dúoti, -da, dāvē vaizd. різко сказати, говорити суворо: Ми говорили польською.

išdúoti, -da, išdavė vaizd. вилаяти, облаяти: Я вилаяв свою бабу за язик.

ˣ džėkavoti, -oja, -o (-ojo) (brus.дзякаваць) дякувати: Тут зовсім нема за що дякувати.

ˣ padžėkavoti подякувати: Жебрак подякував за нічліг і пішов.

ˣ džėkavotis, -ojasi, -ojosi (sl.) глузувати: Не глузуй із чужої біди.

ˣ garbúiti, -ùja, -ùjo (hibr.) проклинати, лаяти: Не хочу з ним зустрічатися: тут він мене лаяв.

ˣ garòdyti, -ija, -ijo (brus. гарадзіць, rus. городить) брехати, верзти: Верзе, а правди не каже.

ˣ prigaròdyti набалакати: Таранда багато набалакає, коли прийде.

⁴ Уживається у двох формах: -ó і -ójo.

207

x gaurōnyti, -ija, -ijo (l.gawronić) брехати: Utura гарно, але багато й gaurōnija.

gerksėti, gérksi, -ė (-ėjo) присл. швидко й незрозуміло (наприклад, єврейською, німецькою) говорити: Євреї тільки gérksi на ринку. Що єврей gérksi — не розумію.

gyvačiūoti, -iūoja, -iāvo присл. називати змією: За що він мене gyvačiūoja. | звор.: Усю дорогу лаявся і gyvačiāvos.

x gōnyti, -ija, -ijo (біл. го́ницъ) ганити, засуджувати, лаяти: Ти його тут так не gōnyk.

x nugōnyti засудити: Усі дівчата nugōnytas хлопця.

gozgōti, -ōja, -ō (-ōjo) присл. базікати: Що ти gozgōji, нічого не знаючи.

gráusti, -džia, -dė присл. говорити сердито: У нашій околиці люди gráudžia на нього.

grįžyti, -ija, -ijo присл. говорити, настирливо повторюючи: Шукає причини, grįžija.

prigryžyti настирливо докоряти: Ти мені prigryžijai за ці гроші LKŽ.

gvōti, -ja, -ō (-jo) присл. базікати, теревенити: Gvōji ти, та gvōji.

imti, ima, ėme присл. сварити.

périmti присл. вилаяти: Коли я його зустріну, то ще раз périmsiu.

kalbėti, kalba, -ė (-ėjo) читати напам’ять (молитви): Раніше молитви kalbė[jo] палц̄кай. Мома, бувало, йде з лазні й читає молитви за душі. Kalbý молитви LKŽ.

atkalbėti див. ažkalbėti: Від укусу змії відмовляє.

ažkalbėti вилікувати замовляннями: Коли вкусить черв’як, то ažkalba.

sukalbėti сказати напам’ять (молитви): Ставши навколішки, молитви sukalbė[ja].

kalénti, -ēna, -ēno вид. наказово говорити; постійно повторювати, довбати: Kalenau kalenau, kad šite nedaryt.

įkalénti вид. наказово наказати, втовкмачити в голову: Inkalénau, kad žinot.

prikalénti вид. наказово доручити: Prikaléno, kad dabot vaiko. Prikalénsiu, i padaris.

kalti, kala, kãlo вид. постійно говорити, умовляти: Aš jam kalau kalau, ale neima galvon.

įkalti, įkala, įkālo вид. наказово наказати: Iš mažų dienų jam šite inkálta. | звор.: Inskālo tą žodį galvon.

x kamándavoti, -oja, -o (-ojo) (гібр.) наказувати, порядкувати: Diedas nieko nedaro, tik kamándavoja.

kiaūlinti, -ina, -ino вид. обзивати свинею, соромити: Nereikė kiaūlint žmogus.

iškiaūlinti вид. обізвати свинею, присоромити: Nor iškiaūlin tu jį ažu tokį blogą darbą.

kláusti, -ia, -ė звертатися до когось із запитанням: Diedukas sustiko man i kláusia kelio.

sukláusti розпитати: Moma sukláus sūnų i duos žinia.

208

марити, марить (клісти), -в (-в) після втрати свідомості говорити безглузді, не пов’язані між собою слова; клеяти: Коли людина дуже хвора, вона марить. Він хворіє, марить LKŽ.

намарити наговорити небилиць: Вже Юргіс намарить, балакаючи.

лаяти, -є, лаяв сварити.

налаяти, налає, налаяв вид. почати лаяти, сварячи, присоромити: Священник насварив бабу за язик.

^x кусити, -ить, -ив (л. kusic) заохочувати, умовляти: Наполегливо умовляв, щоб іти сваритися.

^x прикусити наговорити, підбурити: Усі підмовляли й дивилися, що я робитиму.

^x кволити, -ить, -ив (п.) хвалити.

^x викволити вихвалити: Доньку мою прославили, батько вихвалив.

lakštúoti, -úoja, -ávo вид. говорити лагідно: Поки ти їй потрібен — щебече, лагідно говорить.

велі́ти, -ить, -ів наказувати, спонукати: Наказуй чи не наказуй — усе одно не послухається.

лити, -є (-яє), -ив вид. брехати: Ти його не зрозумієш: то правду каже, то бреше.

злити вид. збрехати: Каже-каже, а де-не-де й збреше.

язикувати, -ує, -ував вид. пліткувати, обмовляти: Куди не повернеться — усе язикатиме.

^x ло̄йоті, -є, -ив (-яв) (л. lajač) лаяти, лаятися: Лаявся непристойними словами. | звор.: Ішов усю дорогу й лаявся.

^x вило̄йоті вилаяти, вилаяти до нитки: Спочатку гарно говорив, а потім вилаяв [її].

ло̄ти, -є, -ив вид. даремно розповідати, говорити, багато базікати: Базікає-базікає, а його ніхто не слухає.

^x розповідати (гібр.) багато розказати, вибалакати: Усім, що знає, те й розповідає.

бурмотіти, бурмоче, -ла (-ла) розм. 1. невиразно говорити, бурмотіти: Під ніс сам собі бурмоче. Жебрак, бурмочучи, пішов. 2. розм. недоречно говорити, бурчати: Бабуся біля печі бурмоче молитви.

побурмотіти розм. помолитися (молитвами): Жебрак побурмотів молитви біля дверей.

молитися, молиться, молився звертатися з молитвами до Бога, святих; промовляти молитви: Наш дідусь голосно молився.

помолитися, -иться, помолився промовити молитви: За небіжчиків треба помолитися.

брехати, -е, -ав свідомо говорити неправду: Бреше і вузлів не зав’язала. Правди не знаю, а брехати не хочу.

викрутитися викрутитися за допомогою брехні: Злодій уміє викрутитися.

набрехати наговорити неправди: Вона мені набрехала, а я повірив.

збрехати сказати неправду: Збрехав і донині.

мимрити, -ить, -ив (-ив) розм. мимрити, мимрити: Чого ти тут мимриш, кажи вже.

помимрити розм. помимрити: Помимрив щось, та я не зрозумів.

209

мукати, -ає, -ав діал. говорити невиразно, промовляти: Не хоче сказати, то мукає.

бурмотіти, бурмоче, -ав (-ав) діал. говорити невдоволено, бурчати: Нічого не кажи їй і не бурмочи на неї. Азпиняс завжди бурмоче.

× нарікати, -ає, -ав (-ав) (біл. наракаць) дорікати, звинувачувати, сварити: Даремно на мене нарікав. Ви на мене не нарікайте LKŽ.

× докоряти, -ає, -ав (-ав) (п. sprzykrzyć) дорікати: У своїй хаті ніхто тобі не докоряє.

× супротивитися, -иться, -ився (-ився) (біл. наругацца) говорити вороже, наперекір: Він любить супротивитися. Що не скажеш, усе супротивляється.

говорити, -ить, -ив 1. говорити, розмовляти: Дідусі зупинилися й розмовляють. Тут люди дуже дивно говорять LKŽ. Лабутене говорить і говорить, а ти слухай. 2. уміти порозумітися: Євреї говорили з німцями.

виговоритися, -иться, виговорився 1. говорити, розмовляти певний час. | прикл.: Не виговоримося з Монікою, обом приходить кінець. З чужим сидить, сидить — ніяк не виговориться LKŽ. 2. розповісти: Йому все розповів.

поговорити, -ить, поговорив 1. поговорити, поспілкуватися: Вона поговорила зі мною. | прикл.: Мене до неї віддали поговорити. 2. розповісти: Вінцуте багато чого мені розповідає.

× розповісти, -ить, розповіла (гібр.) 1. розповісти: Розповіла, що зі мною сталося. 2. прикл. розговоритися: Як розговорився, то вже не замовкає.

порозумітися, -иться, порозумілися поговорити й домовитися: З моєю невісткою важко порозумітися.

розповідати, -ає, -ав (-ав) говорити, розмовляти: Не наважилася підійти до бабів поговорити.

× розпитувати, -ує, -ував (-ував) (ст. л. pytawac) наполегливо розпитувати, допитувати: Учитель допитував усіх дітей.

× допитати наполегливо розпитати: У поліції мене допитали й відпустили.

базікати, базікає, -ав (-ав) діал. говорити дурниці: Баби зійшлися й базікають та базікають.

набрехати, набазікала, -ав (-ав) діал. наговорити дурниць, наговорити, наплести: Набалакано, набазікано всілякого про мене.

базікати, -ає, -ав (-ав) діал. базікати, теревенити: Пранас базікав і базікав цілий день.

базікати,-ає, -ала, діал. патякати, теревенити, базікати: Він базікає, як баба.

× набазікати,-ає, набазікав (гібр.) діал. розбазікатися, наговорити: Як запитав, то баба все набазікала.

випалити,-ює, -ив діал. сказати прямо, різонути в очі.

випалити діал. сказати прямо, різонути в очі: Баба все, що знала, випалила всім на зборах.

патякати,-ає, -ала діал. базікати: Ходить і базікає всім LKŽ.

розпатякати,-ає, розпатякав діал. розбазікатися: Варуша все розпатякує та ще й додає. Вона зараз усім розпатякає LKŽ.

× розбазікатися,-ається, розбазікався (гібр.) діал. розбазікатися: Багато чого набазікала жінота.

патякати,-оче, -о (-оче) діал. базікати: Патякає, як сорока.

210

пліурпті, -ia, -ė, вид. лепетати, теревенити: Пліурпив, мов із порожнього горщика.

плюшті, -ta, plūdo, вид. говорити дурниці, плескати язиком: Баба плеще язиком.

išplūsti, вид. вилаяти, обізвати: Вона вилаяла мене на весь голос LKŽ.

suplūšti, вид. збрехати: Отак світ і бреше.

prasinėti, -ėja, -ė (-ėjo), часто просити: Просила-просила, а ланцюжка не купив LKŽ.

прашиті, prašo, prašė, звертатися до когось, щоб щось отримати, бажаючи, щоб хтось щось зробив: Що ж, свинею не будеш — сам не попросиш LKŽ. | пор.: Смерті вже Галена проситься (не хоче більше жити) LKŽ.

atprašyti дуже просячи, вплинути, щоб чогось не робили: Я відпросився у зятя, щоб він більше не курив цієї люльки.

ažsiprašyti заздалегідь запросити: Заздалегідь запросилося багато хлопців, посікли два сирки (діал.) LKŽ.

pravardiniuoti, -iuoja, -iavo, дражнити прізвиськами: У їхньому селі всі дають одне одному прізвиська LKŽ.

puškoryti, -ija, -ijo, вид. лепетати, теревенити: Верзе язиком що не треба.

pripuškoryti, вид. наверзти: Наговорив-наверзав — усі тільки слухають.

rairūoti, -úoja, -āvo, вид. лепетати, говорити дурниці: Верзе та верзе, наче столітній дід LKŽ.

išrairūoti, вид. повільно сказати, перемовитися: Чекатимеш-чекатимеш, поки слово видавить LKŽ.

raizgōti, -ója, -ó (-ójo), вид. 1. говорити дурниці: Верзе ні те ні се. 2. говорити, погано знаючи чужу мову: Маскаука лепече литовською.

^xrakūitis, -ùjasi, -ùjosi (пор. біл. paxabaça, пол. rokować się), розмовляти, сперечатися: Я чув, як вони розмовляли LKŽ.

rėkauti, -auna, -avo, голосно говорити, кричати, гукати: Дід розкричався й гукає.

кричати, -ить, -ав 1. кричати (на кого), сваритися: Він на мене дуже кричав LKŽ. 2. стогнати, нарікати, скаржитися на щось: Кріутіне кричить від початку.

розкричатися, -иться, почати голосно говорити, кричати, галасувати: Інсрекес дід і кричить.

відкричати, -ить, -ав 1. відговорити, відігнати: Відкрикнула від спорту вона LKŽ. 2. розкритикувати: Пукштулиса відкричали.

говорити, -ить, -ив, звич. говорити рідко, повільно: Сусідка говорить, як адвокат.

сказати, звич. сказати рідко: Поки Петруся скаже, то не дочекаєшся.

різко говорити, -ить, -ив, звич. 1. говорити сердито: Йонас, мабуть, різко говорив на мене. 2. ref. сваритися, лаятися, сперечатися: Обидві невістки, зійшовшись, сваряться.

сказати прямо, -же, -ав, звич. сміливо, прямо сказати, відрізати: Що знав, те й сказав прямо.

сказати прямо, звич. сміливо й прямо висловити, відрізати: Скажи ти їй прямо в очі.

211

рі́тися, -jasi (pájasi), -josi вид. сваритися, лаятися: Сваряться обоє (чоловік із дружиною), як собаки.

riñkti, reñka, riñko обговорювати: Ті люди обговорювали, перемивали кісточки.

^xrõdyti, -ija, -ijo (біл. радзіць, пол. radzić) радити: Я йому добре радив, але він не послухав.

^xatrõdyti порадити приїхати, прислати: До нас купець прислав корову.

^xažrõdyti порадити, що робити: Грауденаусе, навіщо ти мені там порадив їхати?

^xirõdyti див. atrodyti: Хто це тобі до нас показав?

^xparõdyti 1. порадити, порекомендувати: Порадь мені хорошого кравця.

2. звор. порадитися, поговорити: Зі своєю бабою завжди радимося.

^xprirõdyti див. parõdyti 1: Хто тобі цього купця порекомендував?

^xsurõdyti 1. порадити: Порадив купити радіо LKŽ. 2. звор. домовитися, порозумітися: Домовилися їхати до Вільнюса.

sakinėti, -ėja, -ė (-ėjo) часто казати: Казав [їй] кілька разів — але не послухала.

apsakinėti повідомити, розповісти: Усім казав — ніхто не купив.

išsisakinėti виправдовуватися: Усі виправдовувалися LKŽ.

^xrazsakinėti (гібр.) apsakinėti: Йому там нема чого розповідати.

sakýti, sako, sakė говорити, розмовляти: Одне каже, інше робить. Він не брехун, завжди правду каже. Вони це й кажуть. Він і казав. 2. вимовляти: Латиші вимовляють половину слова. 3. наказувати: Хоч тисячу разів кажи — не послухав.

atsakýti 1. надати інформацію у відповідь на запитання: Нічого не відповів ні цьому, ні цьому. 2. дати негативну відповідь, відхилити, не погодитися: Чого просив, того не відповів. Сухо відмовив, обіцяв.

наказати заздалегідь веліти, наказати: Наказав у котрийсь день приїхати.

^xдосказати (гібр.). сказати, вказати: Не знаю, хто там сказав, що вони женуть самогон.

наказати сказати, розповісти: Хто це вам сказав, що я тут живу? LKŽ.

висказати 1. розповісти, переказати: «Вийде, вискаже, що в задньому проході [живе]», — кажуть. | refl.: Висказалася про все. 2. refl. зізнатися, прохопитися: Не признається, що він украв LKŽ. 3. refl. звільнитися: Треба звільнитися з роботи LKŽ. 4. refl. відмовитися: Ніяк не може відмовитися від Стасиса, просить позичити грошей.

сказати 1. висловити думку, міркування: От і сказав: ні товчене, ні мелене LKŽ. І слова не сказала, а сердиться на мене. 2. розповісти: Послухаєш, що я скажу. Нічого поганого про мене не скаже. 3. поговорити, вимовити: У нас ще так поговориш — тоді засміють LKŽ. Бувало, перед батьками й слова не скажеш, а тепер LKŽ. На кінчику язика, та не можу сказати. 4. повідомити: Вона пішла й повідомила LKŽ. 5. веліти: Скажи йому, щоб негайно прийшов LKŽ. 6. говорити недобре, лаяти, дорікати: Скажеш щось неприємне — то пекло розверзнеш LKŽ.

розповісти оповісти, розповісти: Важко розповісти, як погано ми жили колись. невимовно присл. дуже: Невимовно гарна дівчина.

212

наказати 1. багато наговорити: Скільки ж я йому наговорив. 2. велити, наказати, призначити щось робити: Я наказав синові, щоб прийшов на гостину.

^xрозказати (гібр.) 1. повідомити, розголосити: Він має іншу службу, людям розказав LKŽ. 2. розповісти: Його мати мені все розказала.

сказати швидко поговорити, сказати: Сказав дивно — не зрозумів.

соромити, -ить, -ив ганьбити: Я соромив і соромив свого брата, як могла.

пліткувати, -ує, -ував образн. обмовляти: Ходить світом і пліткує.

обпліткувати образн. обмовляти: Невинно обмовила дівчину.

обпліткувати образн. наговорити (чого поганого), дуже обмовити: Обпліткувала, наговорила про мене.

різати, -е, -ав образн. говорити суворо, різати (правду): Суворо йому відповідає.

відрізати образн. різко, суворо відповісти, відрубати: Дочка матері дуже різко відповідає LKŽ.

^xславити, -ить, -ив (білор. славіць, пол. sławić) прославляти, шанувати: Нашого священика всі славлять.

^x уславити прославити, зробити відомим: Дівчина усіма уславлена.

^x прославити зробити відомим, похвалити: Людина уславлена в усій околиці.

spāndyti, -o, -ė діал. говорити грубо, відповідати, сипати словами: Що думає, те й висловлює.

^x сповідатися, -ється, -вся (п. spowiadać) на сповіді визнавати гріхи: Моя сестричка часто любить сповідатися.

^x сповідатися на сповіді визнати гріхи: Коли сповідалася, то й справді полегшало.

speliōti, -iója, -ió (-iójo) намагатися вгадати, не знаючи напевно: Єврей погоди не вгадує: повісив мотузку на клямці й спостерігає: якщо з мотузки капає — дощ; якщо мотузки не видно — туман; якщо мотузка покрита інеєм — дуже холодно; якщо мотузка хитається — вітер.

^x spōrytis, -ijasi, -ijosi (рос. спориться) сперечатися: Він любить сперечатися з усіма LKŽ.

^x посваритися посваритися: Я посварився із сусідом і розсердився.

^x sprēčytis, -ijasi, -ijosi (п. sprzeczać się) сперечатися, заперечувати: Не хочу я більше з ним сперечатися.

вітати, -ає, -ав словами висловлювати добрі побажання, повагу: Навіщо його вітати — такий негідник.

кликати, -че, -кав 1. звертатися, щоб повернувся, прийшов, озвався. | звор.: Кличтеся, ходіть їсти! LKŽ. 2. називати (ім’ям, назвою, прізвищем): Тепер мама мене не кличе.

обмовити, -є, обмовив обмовляти, очорнювати, звинувачувати: Обмовив мене на людях некрасиво LKŽ.

відкликати, -є, відкликав 1. кликати, щоб повернути того, хто йде або пішов: Хоч кричи — вже [померлого] не відкличеш LKŽ. 2. певний час називати якимось ім’ям: Пів життя ви називали мене іншим ім’ям.

213

^x дослівно: «досиса̄укти», -я, досиса̄уке̇ (гібр.) присиса̄укти: Ти його й у біді ніяк не докличешся.

закликатися, -ється, закликався назватися, представитися, кликнувши; запросити до себе: Закликався до крамниці й пошанував.

обізвати, -є, обізвав погано відгукнутися, обговорити, лихословити: Як людина когось зневажає, обізве (LKŽ).

покликати до себе, -є, покликав до себе запросити: Коли буде потрібно, ти його не докличешся.

сказати, -є, сказав повідомити, сповістити: Сказав тут [про те місце], що воно незвичайне, де помер священник.

сказати розм. говорити: Говорить в очі — не зважає.

відрубати розм. грубо, суворо відповісти; різко відказати: Тобі відрубує, і ти відрубав.

вколоти розм. грубо, образливо сказати; дорікнути: Вколов йому при людях і присоромив.

шепелявити, шепелявить, -ила (-ив) розм. говорити незвично: Я поляків не люблю, як шепелявить.

прошепотіти, прошепоче, -ла (-ло) розм. прошепотіти: Він щось прошепотів, і мені стало краще (LKŽ).

шурхотіти, -отить, -отів розм. шепотіти, шептати: Шепоче, щоб ніхто не почув. У вухах шурхотить.

прошепотіти розм. прошепотіти, сказати пошепки: Обоє пошепотіли на вухо й вийшли з дому (LKŽ).

шепотнути, -не, -нув (-нула) розм. тихо сказати, прошепотіти: Та хоч би пів слова шепнула, виходячи.

шепотіти, шепоче, -ла (-ло) розм. говорити тихо, потай, шепотіти, шептати: Шепоче собі під ніс.

белькотіти, -отить, -отів (-отіла) розм. нечітко говорити, базікати: П'яний белькоче бозна-що.

базікати, -кає, -кав (-кав) розм. теревенити, плескати язиком; брехати: Не базікай, не базікай, коли вже набазікався! (LKŽ). Базікає, мов базікало.

nušvóti діал. обманути: Ана як що-небудь та й nušvója LKŽ.

prišvóti діал. набрехати: Повернувся з базару, то prišvójo.

susvóti діал. збрехати: Баби часто як що-небудь та й susvója.

taleskúoti, -úoja, -āvo діал. базікати, теревенити: Любить багато taleskúot.

ištaleskúoti діал. розбовкати: Не витримав і ištaleskāvo те, що знав.

^x talkúiti, -ūja, -ūjo (рос. толковать) розмовляти, говорити, обмірковувати: Сидять разом із дочкою, розмовляють LKŽ.

^x pasitalkúitiпоговорити, порадитися: Fisiu ūlvčion pastalkūit.

susitalkúiti порозумітися, домовитися: Не можу з ним susitalkūit.

tārauti, -auna, -avo говорити повільно, бесідувати, розповідати: Ти не зважай на нього, він так гарно tārauna LKŽ.

ištārautiвиговорити, розповісти: Ištāravo, як було, усе LKŽ.

tarýti, tāro, tāre виражати думки словами, казати, говорити.

ištarýtiвиразити словами, сказати, промовити: Шкодую, що вимовив це слово.

patarýtiсказати, вимовити: Лише один tāro таке слово LKŽ.

214

sutarýti домовитися: Слова «домовлено», «обручки обміняно» (діал.).

tarmėti, tãrma, -ė (-ėjo) розм. розмовляти, балакати, бурмотіти: Хлопчик балакає і балакає. Їдемо на базар і балакаємо.

tárti, tária, tãrė сказати, говорити: Так кажучи.

ažtárti, ažūtaria, ažūtare заступитися словами, захистити: За кожне слово син заступається за матір. Діверелику, братику, заступися ж за те слівце (діал.) LKŽ.

ištárti, ištaria, ištare 1. вимовити вголос: Слово вимовив — тоді було недобре. 2. звор. ненавмисно, мимохіть сказати: При чужій людині не вимов слова.

pratárti, prãtaria, prãtarė сказати, вимовити: Цілий рік і слова мені не сказала [так розсердилася].

x tiẽšyti, -ija, -ijo (сл.) розраджувати: Не треба мене втішати.

x patiẽšyti підсолодити обіцянкою: Пообіцяєш — не прогадаєш.

x tlumõčyti, -ija, -ijo (пол. tłumaczyć) пояснювати.

x ištlumõčyti розтлумачити: Я розтлумачив, як що робити.

tulénti, -ėna, -ėno розм. говорити лагідно: Вона лагідно розмовляє із сусідками, а на нас не зважає.

itulentí розм. умовити, переконати: Він йому нашепотів це на вухо.

tvérti, tvėria, tvėrė розм. базікати, верзти дурниці: Що він верзе, не слухай.

tvoróti, -ója, -ó (-ójo) розм. говорити нісенітниці, базікати, теревенити: Він тут теревенив, тільки я не витримав.

x uturínėti, -ėja, -ėjo

x aputurínėti обмовляти: Він обмовляв.

x ùturti, -a, -o (біл. гутарыць) говорити: Є хто говорить, та немає кому слухати LKŽ. Слова матері говорю. Часто говорить. Говорить голосно. Говорить дзвінко. Говорить, ніби уві сні. | звор.: Utur kole ùturas.

apùturti 1. обговорювати: Зібравшись, жінки обговорили сусідку. 2. перемогти в розмові: Його ніхто не переговорить.

x atùturti сказати: Тільки нікому не розказуй, що я сказав.

x ažùturti заговорити: Я її заговорю (розмовою зацікавлю).

x daùturti 1. сказати все до кінця: Йонас говорить, та не договорює. 2. поговорити, переконати: Хай би поговорив, щоб щось дав.

x iùturti 1. умовити: Ти її ні в чому не умовиш. | звор.: Боїться ще більше умовляти. 2. звор. домогтися прихильності словами: Хто вміє підлещуватися словами, той і обманює LKŽ.

x išùturti 1. виговорити: Священикові все, що знав, виговорив. | звор.: Удвох сидячи виговорилися LKŽ. 2. бути спроможним говорити: Затнувся і вже нічого не може сказати LKŽ.

x nuùturti 1. поговорити: Поговорили — так і залишилося. Учора з нею також поговорили. 2. сказати щось нерозумне, наговорити: Левосія ніде не скаже дурниці. 3. звор. виправдатися: Він, накоївши лиха, усе виправдовується.

x paùturti 1. поговорити: Жінкам усе ж треба з кимось поговорити LKŽ. | звор.: Сіла, поговорила й пішла. Прийшла, поговоривши. 2. розповісти: Я не хотіла розповідати LKŽ.

x péruturti переказати: Ти йому не перекажеш, соромитимешся. Переказав цю розповідь LKŽ.

215

x prauturti 1. заговорити, промовити: Пройшла й не промовила. Доброго слова не сказала. 2. звор. осмілитися заговорити: Сам дідусь необачно заговорив. Боюся, щоб чого не бовкнув.

x priūt urti наговорити багато, розповісти: Баби наговорюють без упину: ще ненародженого народжують, ще не померлого ховають. Матері все мені наговорює LKŽ.

x raziūt urti (<razsiut urti) (гібр.) розповісти: Вона щойно щось дізнається, то завжди все розповідає. | звор.: Слово за словом усе розповідаємо.

x suūt urti 1. коротко перемовитися: Скаже три слова — і зрозумієш, що це за людина. Нема з ким перемовитися. 2. домовитися, порозумітися: Домовимося поїхати до Вільнюса. Заплачу, скільки домовлено LKŽ. | звор.: Уже домовилися. 3. звор. бути спроможними порозумітися: Жидауки порозумівалися з німцями. 4. заговорити, озватися: Щоб я не заговорив якось недобре.

ганити, -ить, -ив (-ила) вид. сварити, ганьбити: Я її ганила за такі вчинки. 2. називати, дражнити: Хто іншого дурнем називає, той сам дурень LKŽ K.

белькотіти, -оче, -отів вид. говорити, не зовсім добре володіючи мовою: Уже й моя донечка починає белькотіти LKŽ K.

дияволити, -ить, -ив називати дияволом: Гарно говорить, а на додачу ще й дияволом обзиває LKŽ K. | звор.: Не обзивай дияволом, не лайся!

скиглити, -ить, -ив вид. настирливо просити, плачучи: Дитина скиглить і скиглить.

бурчати, бурчить, -ав (-ав) вид. скиглити, стогнати, бурчати, бути незадоволеним: Перестань бурчати, твої сльози до неба не доходять LKŽ K.

вибурчати вид. випросити скиглячи: Скиглячи, я все-таки випросила сукню LKŽ K.

замовляти, замовляє, -ив (-ила) лікувати замовляннями, замовляти, ворожити: Тільки вона вміє замовляти.

зазамовити, зазамовляє, -ив (-ила) зачарувати, замовити: Цей хліб замовлений, не їж.

заговорити, -ить, -ив вид. заговорити, озватися: Тепер тобі не треба й говорити LKŽ K. Потрапивши до жидів, боюся й озватися.

гаркнути, гаркає, гаркнув вид. говорити грубо, різко: Йозупас гаркає все, що бачить.

вигаркнути, вигаркає, вигаркнув вид. грубо висловити: Пішовши, виговорив усе, що було на серці, і пішов.

бовкнути, -не, -нув (-нула) вид. заговорити, осмілитися заговорити: І не бовкни, бовкнеш — поб'ють. Вона раніше й слова не промовляла проти неї. Мама боїться й слово бовкнути. Помер і слова не промовив.

сказати, -ла, сказати ненавмисно, мимоволі.

обмовитися ненавмисно проговоритися: Mykolas обмовився тут.

проговоритися ненавмисно проговоритися: Проговорився і замовк.

ЛІТЕРАТУРА І ДЖЕРЕЛА

J u š k a A. 1922: Литовский словарь А. Юшкевича с толкованием слов на русском и польском языках, выпуск третий, Петроград.

L y b e r i s A. 1980: Словник синонімів, Vilnius.

LKŽ — Словник литовської мови 3—16, Vilnius, 1956—1995; 2-ге вид. 1—2, 1968—1969.

216

LKŽ K – Картотека словника литовської мови.

O t r ę b s k i J. 1932: Wschodniolitewskie narzecze twereckie 3, Zapożyczenia słowiańskie, Kraków.

P a u l a u s k a s J. 1987: Системний словник литовської мови, Vilnius.

Z i n k e v i č i u s Z. 1966: Литовська діалектологія, Vilnius.

217