ACTA LINGUISTICA LITHUANICA

XLVIII (2003), 105 – 118

Деякі особливості вираження концепту смутку в литовській мові

SILVIJA PAPAURĖLYTĖ

Шяуляйський університет

Лексичні одиниці, що описують емоції, відсилають до ситуацій. Вони виокремлюють низку важливих елементів ситуації: хто переживає емоційний стан, у чому його причина, як можна визначити його сутнісні ознаки, як він виражається. Такі сценарії відображають наївну картину світу. Мета цієї статті — з’ясувати, як у литовській мові концептуалізуються емоційні стани у сфері загального поняття смутку. Увагу приділено лише одній частині ситуаційного сценарію, пов’язаного зі станами смутку, а саме кореляції між емоційним станом і його причинами.

Особливість зв’язку між емоціями та мовою полягає в тому, що мовою виражається і те, чого неможливо побачити неозброєним оком. Мова категоризує внутрішній світ, відокремлює емоції одну від одної, визначає їхню сутність, указує на подібності й відмінності. Назви емоцій частково розкривають зміст свідомості.

Сфера почуттів не лише абстрактна, а й є тією ділянкою дійсності, яка найбільше залежить від досвіду кожної людини, проте за допомогою мовних засобів цей різний досвід узагальнюється, а відповідні стани називаються на основі спільних ознак. Говорячи про свої емоції та добираючи відповідні слова, людина водночас дає знак, як вона хотіла б, щоб її зрозуміли: пор. Išsiskyrusi su draugu šiek tiek nusiminiau vs. Išsiskyrusi su draugu labai sielvartavau (Bamberg 1997 a: 212). По суті, всі інші науки, що досліджують почуття, спираються на матеріал, який надає мова, оскільки вона є своєрідним мостом між невидимим світом емоцій і дійсністю.

Одна з чотирьох базових емоцій — СМУТОК. У «Словнику психології» смутком (рос. грусть, англ. sadness) називають почуття душевного болю, пригніченості, жалю, яке виникає через втрату, відсутність чогось або брак. Смуток виявляється в не дуже сильних переживаннях страждання, зниженій мотивації до діяльності, пасивності, млявості та охоплює жаль і співчуття до самого себе, насолоду власним болем. Ця емоція допомагає відчути плин часу, викликає жаль через час, що минає. Смуток переживають тоді, коли особистість відмовляється від «хибних ілюзій, примирюється з долею» (Augis, Kočiūnas 1993: 157).

Якщо розглядати значення лише як набір визначеної кількості сем, описати емоції — те, чого не можна побачити й торкнутися, — складно. Розглядаючи мову з позицій когнітивізму, обирають розуміння значення як найменшого ступеня актуалізації концепту (Gudavičius 2000: 55). Концепт — це вся інформація про певний об’єкт, наявна у свідомості людей, які розмовляють певною мовою. Зміст концепту складається не лише з мовних значень, але мова є одним із засобів формування концепту та способом його дослідження. Зміст концепту залежить від досвіду людей, тому може значно варіюватися. Інформацію про деякі ознаки концепту зафіксовано у словникових дефініціях-

106 |

SILVIJA PAPAURĖLYTĖ

…с. Концепт у мові репрезентують лексеми та фразеологічні сполучення, прості словосполучення, структурні й позиційні схеми речень, що мають типові пропозиції (синтаксичні концепти). Якщо потрібно з’ясувати концепти окремого автора, об’єктом аналізу стають цілі тексти (Popova, Sternin 1999: 8–11). Частина змісту концепту розкривається через концептуальні метафори.

Із концептом, який у литовській мові репрезентує слово liūdesys, пов’язані й інші назви емоційних станів. Звертаємо увагу, що терміном žodis ми користуємося відносно. У цьому разі маємо на увазі не лише іменник liūdesys, а й слова liūdėti, liūdnas, liūdnai. Немає кращого терміна, яким можна було б назвати групу слів, що описують те саме почуття. Словом тут називаємо сукупність граматичних форм. Наприклад, дієприкметники вважаються граматичними формами дієслова (Gudavičius 1994: 8). Якщо погодитися, що liūdėti і liūdintis — це одне слово, то чому ми також не можемо називати словами liūdesys, liūdėti, liūdnas, які по суті різняться лише своїм граматичним значенням?

Під час укладання переліку слів, що представляють концепт, дещо допоміг аналіз словникових дефініцій. Спочатку було інвентаризовано лише ті слова, у тлумаченні значення яких повторюється домінанта групи — слово liūdesys. Далі розглянули, значення яких слів пояснюється за допомогою цих слів. Звісно, у цьому разі доводиться покладатися на інтуїцію укладачів словника. Крім того, було перевірено, чи можна виокремити спільну частину у значеннях усіх слів, що представляють концепт. На підставі цих принципів група репрезентантів концепту має виглядати так: liūdesys, depresija, gedulas, graudulys (graudingumas), ilgesys, melancholija, nostalgija, nusiminimas, nuobodulys, sielvartas, širdgėla. Це не абсолютно всі слова, пов’язані з liūdesiu. До переліку не включено діалектизми, наприклад, širdperša, širdskaudis.

Мета цієї статті — на підставі прикладів уживання розкрити, як у мовній картині світу литовської мови сприймаються й диференціюються емоційні стани, пов’язані з liūdesio.

Об’єкт аналізу — приклади вживання не лише згаданих іменників, а й дієслів та прикметників із тим самим коренем. Використано понад 5000 прикладів із корпусу текстів Центру комп’ютерної лінгвістики Університету Вітаутаса Великого¹ — литовської художньої літератури та публіцистики.

Дефініції у словниках литовської мови дають мало інформації про цей концепт. Щоб обґрунтувати це твердження, достатньо проаналізувати лише кілька прикладів:

liūdesys (3ᵇ) почуття душевного болю, пригніченості, засмучення: Мене гнітив тягар. Очі повні смутку. Усіх охопив смуток DŽ 371;

liūdesys (3ᵇ) почуття душевного болю, гіркоти, пригніченості; скорбота, туга: І туга гризла серце, і смуток гнітив груди (V. Krėvė). Час лікує смуток (рш). З вікна усміхається щасливе обличчя, ледь затьмарене смутком (рш). Смуток послаблює сили (Rs) LKŽ^VII 598.

nusiminti [...] стати сумним: Бідолаха засмучений повернувся додому DŽ 450.

širdgėla (1) скорбота, смуток: З ~ом попрощався. Від ~и захворів. Вилив свою ~у DŽ 809;

širdgėla (1) [...] скорбота, смуток: Буде тобі скорбота, серце болітиме, скаже ангел (J). Яку скорботу я мушу пережити через свого сина! (Ss). Із тяжкою скорботою мушу сказати, що мій батько

¹ Приклади, взяті з корпусу текстів, позначено літерами KT. В інших випадках вказано автора й джерело.

LIŪDESIO KONCEPTO RAIŠKA | 107

будинок перетворився на лігво контрабандистів (I. Simonaitytė) LKŽ_xiv 847. скорбота (1) засмучення, турбота, душевний біль: Завдати, спричинити ~у. Від великої ~и захворів DŽ 690; скорбота (1) [...] засмучення, турбота, душевний біль: Тисне, гнітить моє серце тяжка скорбота (S. Nėris). Вона страшенно зблідла, але вже не може плакати, хоча скорбота не перестає гризти (I. Simonaitytė). Сповнена скорботи тепер моя душа (V. Krėvė). [...] Його мучить велика скорбота (trš). Завдати скорботи (NdŽ). О, моя найбільша скорботонько! (V. Kudirka) LKŽ_xii 521–522.

Не уникають використання синонімічного способу тлумачення значення, який не дуже підходить для такої лексики, тому нівелюються слова зі схожими, але не тотожними значеннями. Виходить, що смуток — це те саме, що засмучення, засмутитися нічим не відрізняється від зажуритися, а слова душевний біль, скорбота, смуток, що позначають емоційні стани з явно різною інтенсивністю, означають майже те саме. Ситуацію дещо виправляє алюзія на метафоричне описання емоційного стану: смуток описується як душевний біль — вказується на зв’язок душевної недуги з тілесною недугою. Найчастіше у словнику обирають найлегший шлях: ходять по колу, тобто одні слова пояснюють іншими. Отже, потрібні інформативніші способи описання значень таких слів.

Проаналізувавши хоча б частину тексту, у якому йдеться про людські емоції, можна стверджувати, що лексика, яка їх називає, має ситуаційний характер. Будь-які слова, що репрезентують емоційні концепти, спрямовують свідомість на фіксацію кількох найважливіших моментів: хто переживає емоційний стан, якою є причина цього стану, як можна передати суть цього емоційного стану, яким є його прояв тощо. Не обов’язково, щоб у кожному висловлюванні всі ці елементи називалися прямо; деякі з них можна зрозуміти лише з ширшого контексту:

Але я зараз згадаю, що моя радість егоїстична, і кажу: «Я (суб’єкт) радію, а вам (суб’єкт), можливо, сумно, що ви не будете з батьками (причина)... Я велика егоїстка» ШР JVUS 57; Старий (суб’єкт) потупцював на місці. «Змерз, піду, — сказав. — Знаю, не мій той звірятко, а всіх, дикий. Якщо впіймаєш, мені не кажи. Якось тепло на душі: ось живе Божий жучок, і ти живеш... Якщо його не буде (причина), стане сумно, здається, тоді й мені смерть косу гостритиме...» M VD 72.

Отже, очевидно, що в кожному випадку у висловлюванні вказуються певні елементи ситуації: суб’єкт емоційного стану, причина, прояв.

Це твердження можна підтвердити й найновішими працями мовознавців, які досліджують лексику емоцій: у них стверджується, що така лексика обов’язково пов’язана з певною ситуацією, називаються елементи сценарію цієї ситуації (Bamberg 1997 b: 315).

Ситуаційний характер лексики, що називає емоції, та пов’язаний із цим спосіб описання значення підкреслює Anna Wierzbicka (1999: 503–526). Дескриптивні формули, запропоновані цією мовознавицею, трактуються як зіставлення емоції, переживаної людиною, про яку йдеться, з тією емоцією, яка виникає в пам’яті чи уяві після прочитання опису ситуації.

E. M. Vol‘f констатує, що передавання мовою внутрішнього світу людини відображає наївну картину світу, яка значно відрізняється від наукової (Vol‘f 1989: 55). За словами

108 |

SILVIJA PAPAURĖLYTĖ

За Вольфом, висловлювання, що описують емоційні стани, є моделями, які відповідають певному фрагменту внутрішнього світу. Ця модель містить три основні елементи: (1) суб’єкт емоції, (2) сам емоційний стан, (3) причину емоційного стану. Наприклад: Він (суб’єкт) зрадів (предикат емоційного стану, тобто сам емоційний стан), що приїхав Вітаутас (причина).

Російські мовознавці Валентина Апреджан і Юрій Апреджан вважають, що, описуючи значення таких слів, необхідно наголошувати на відсиланні до загального або поширеного випадку, тобто до досвіду багатьох людей, пов’язаного з конкретним випадком. Значення емоції, описане запропонованим ними способом, має такий вигляд: жаль X-а до Y-а (Его жалость к больным была почти не беспредельной «Його жаль до хворих був просто безмежний) = «почуття, що порушує душевну рівновагу X-а і викликане Y-ом у X-а; таке почуття охоплює людину тоді, коли вона думає, що хтось опинився в поганому становищі й це становище гірше, ніж він заслужив (причина), людина відчуває щось подібне до того, що відчуває людське тіло, коли йому боляче; на таке почуття людське тіло реагує як на біль (тілесна метафора), людині, яка переживає це почуття, хочеться змінити становище іншої істоти так, щоб воно не було таким поганим (наслідки)» (Apresjan, Apresjan 1993: 35). Пізніше Апреджан модифікує цю теорію. Він намагається реконструювати той наївний образ світу емоцій, модель світу людських емоцій, яка відображається й передається засобами російської мови. Апреджан описує сценарій розвитку емоцій, спираючись не на дані психологічної науки, а на те, що передано мовою, тобто на те, як мова «бачить», «розуміє» й «виражає» те, що відбувається (Apresjan 1995: 52–53).

Аналіз кількох способів пояснення значень слів, що називають емоції, показує, що розглядати значення цих слів як модель певної ситуації дуже зручно, адже так відображається не лише динаміка емоції, а й ті чинники, без яких неможливо уявити конкретну емоцію. Сценарій емоційної ситуації розкриває наївний образ світу. На нашу думку, для опису емоційних станів СУМУ важливі такі чинники:

(a) суб’єкт емоції,

(b) причина емоції,

(c) місце перебування емоції,

(d) характеристики емоційного стану,

(e) вираження емоції,

(f) наслідки.

Ми дещо модифікуємо теорію прототипів. Традиційно вважається, що предмети чи явища, які утворюють категорії, репрезентують їх неоднаково: одні — краще, інші — гірше. У свідомості людей формується абстрактний або конкретний образ предметів, що належать до категорії. Цей образ називають прототипом, якщо людина спирається на нього, сприймаючи дійсність. Член категорії, що найближчий до прототипу, вважається найкращим прикладом класу об’єктів, які утворюють цю категорію. Визначаючи статус елемента, людина зіставляє його з прототипом і лише тоді вирішує, чи належить елемент до цієї категорії (Eleanor Rosch; цит. за Beljavskaja 2000: 11). Для характеристики прототипу обов’язковий набір ознак. Але як бути в тому разі, коли мається на увазі якийсь абстрактний об’єкт, ознаки якого — не лише типові, а й будь-які взагалі — важко визначити? Тому теорія прототипів більше підходить для семантичного опису класів конкретних об’єктів, ніж абстрактних. Щоб застосувати її до семантичної репрезентації емоцій

LIŪDESIO KONCEPTO RAIŠKA

| 109

для опису слід зважати на особливості цієї лексики. Концепт, найкраще репрезентований словом liūdesys, розглядаємо як певну емоційну категорію. Найтиповіший представник цього концепту в мові — слово liūdesys, оскільки, згідно зі словником синонімів (Lyberis 2002: 44), його значення найточніше відображає загальне значення синонімічного ряду. Це центр категорії. Усі інші лексеми відрізняються від нього тим, що характеризують не всю сферу емоційної дійсності, а лише окремі її частини. Спільні семантичні ознаки слів, що репрезентують концепт, — це елементи сценарію ситуації. Адже кожна емоція, що належить до цього континууму, має суб’єкта й причину (втрату або відсутність важливої речі, потрібної людини, моральних цінностей). Однак вони різняться характером причини та особливостями вираження. Скажімо, словом liūdesys, найімовірніше, можна назвати емоційний стан, спричинений різними втратами, тоді як причина gedulo визначена суворіше.

У статті ми обмежимося лише однією частиною сценарію ситуації, пов’язаної з емоціями liūdesio, — аналізом кореляції між назвами емоційних станів і причинами, що їх викликають. Цей вибір зумовив і обсяг аналізованого матеріалу. Тут ми не аналізуватимемо концептуальні метафори, що розкривають частину змісту цього концепту, та семантику відповідної фразеології, а обмежимося аналізом окремих висловлювань, у яких фігурують слова, що репрезентують цей концепт.

Найзагальніша причина емоцій континууму СМУТКУ — втрата або відсутність чогось — може диференціюватися по-різному.

З причиною емоції нерозривно пов’язаний об’єкт втрати або нестачі: людина, тварина, річ. Емоції СМУТКУ викликає також втрата моральних цінностей. Зрозуміло, що переживання обговорюваних емоцій можливе лише за умови, що втрачений або відсутній об’єкт важливий для людини. Ступінь важливості також неоднаковий. Об’єкт нестачі може бути просто дуже потрібним для задоволення повсякденних потреб (але без нього можна жити) або життєво важливим — таким, без якого життя стає неможливим.

Усі причини, що викликають емоції СМУТКУ, можна поділити на дві групи: втрати й нестачі (у цьому разі нестача не є наслідком втрати; людина прагне того, чого ніколи не мала). Емоції цього типу переживаються, коли людині бракує людей, тварин, моральних цінностей, діяльності, речей або чогось іншого, менш важливого. Втрати, що їх викликають, бувають двох видів. Якщо те, що має значення (люди, тварини, моральні цінності, речі), втрачається лише тимчасово, повернення до попереднього стану ще можливе. У цьому разі емоційний стан передбачає перспективу майбутнього. Повна втрата (найчастіше мається на увазі смерть людини, а також втрата моральних цінностей) є незворотною. Від ступеня втрати найбільшою мірою, мабуть, залежать характер та інтенсивність емоційного стану.

На підставі наявного матеріалу можна стверджувати, що причини емоційних станів, які називаються словом liūdesys, охоплюють дуже широкий спектр.

Прототипову ситуацію СМУТКУ, найімовірніше, можна пов’язати з фізичною (смерть) або духовною (розлука) втратою близької людини. У другому випадку становище можна змінити (принаймні така теоретична можливість існує):

Усе одно сумувало б моє серденько, / Бо не побачу свого милого KID, 125; Але, почувши, що він їде від нас, невідомо чому мені стало сумно, шкода його B R₁, 162;

110 |

SILVIJA PAPAURĖLYTĖ

Адже кожне кохання переживається. Воно постійно нагадує нам про коханий предмет, змушує тужити за ним, сумувати через його втрату, а коли він поруч — радіти M-P AŠ 19;

Дівчина вирішила забути ошуканця й вступила до престижного коледжу. Вони розлучилися на чотири роки, але Андре недовго сумував KT.

Сумують, відчуваючи нестачу справді не найважливіших речей, предметів чи абстрактних цінностей:

Як кажуть, іноді, мабуть, краще згрішити й розкаятися, ніж усе життя сумувати через те, що не згрішив KT;

Гарним був того разу його вчинок. Я не дістав квитка на «Фауста» й безмежно засмутився KT;

Завжди була лідеркою й надзвичайно активною та товариською дівчинкою; сумувала лише тоді, коли не могла придумати, чим зайнятися KT.

У згаданих випадках утрати не є великими; до того ж те, чого наразі бракує, можна з більшими чи меншими труднощами знову здобути.

Фізична втрата близької, дорогої людини, загибель багатьох людей — незворотний процес, тому емоційний стан аж ніяк не може зрівнятися з тим, який охоплює людину, коли вона не має квитка на виставу чи не знає, чим зайнятися, однак його все одно можна назвати тим самим словом:

Зрештою, Каунас — місто твого смутку, бо на околицях цього міста ти поховав сина й сестру Mč LMM 30;

Коли почалися війна, убивства, руйнування, лікар дедалі більше сумував: його гнітили жорстокість гітлерівців, виморювання голодом військовополонених, убивства євреїв, різанина литовців... KT;

Вінцаса поклали в труну в приміщенні гімназії. Ми плакали, сумували, ніби втратили рідного брата, який загинув за Литву, за Вільнюс KT;

Адже померлі нікуди не зникають, вони залишаються. Не можна надмірно сумувати за ними й голосіннями порушувати їхній вічний спокій KT;

Нам, безперечно, дуже шкода, що цієї неділі в колишній Югославії загинули дипломати; міжнародне військо теж дуже сумує з цього приводу KT.

Так само можна назвати й переживання, спричинені втратою улюбленої тварини:

Ієва й Айварас дуже сумували, коли наш песик помер від чуми KT.

Можна дійти висновку, що в певних випадках мова не схильна диференціювати емоційні стани, оскільки одним і тим самим словом називають емоційні стани, спричинені достатньо різними причинами, а отже, різні за інтенсивністю та з різними наслідками. Смерть близької людини й утратою тварини, хай якою улюбленою вона була, зазвичай не спричиняють ідентичних переживань, але в мовній картині світу їх можна визначати однаково. Тому цілком обґрунтованим видається розгляд слова liūdesys як домінанти відповідного синонімічного ряду — воно найзагальніше передає значення всієї групи слів.

111

Слова, що позначають поняття пригніченості, пов’язані з такими емоційними станами, причинами яких зазвичай є втрата моральних або близьких до них цінностей: Із розмови в кабінеті директора мені запам’яталося, що підприємству більше не потрібні мої послуги, але я не повинен засмучуватися, бо зарплату отримаю за два місяці наперед, а за цей час знайду й нову роботу KT. Пригніченість викликають нездійснені сподівання (людина засмучується тому, що не має або не отримала того, що вважає важливим і потрібним, не може виконати важливу роботу):

І не треба засмучуватися, якщо ви не схожі на переможницю конкурсу «Міс світу». Бути красивою й мати гарний вигляд — не одне й те саме KT; Під час занять за допомогою нескладних ігор намагалися переконати жінок, що не треба засмучуватися, якщо щось не виходить із першого разу KT; Širšimis охоче брав участь у кінних перегонах. Їхати на ньому тоді було надзвичайно приємно. Я просто відчував, що він мав таке саме бажання, як і я: перемогти. Ми, звісно, перемагали. Засмучені суперники, сільські хлопці, втішали себе: «Блискавка, а не кінь! Коли він бере участь у перегонах, нічого доброго не чекай» Š K 7.

Причиною пригніченості може бути тимчасова розлука з дорогою або дуже важливою людиною:

Гунде не прийшла до церкви й наступної неділі. Я зовсім занепав духом. Жахлива тривога, мов цвяхами, пронизувала моє серце Š K 69.

На будь-якому прикладі вживання можна переконатися, що йдеться про такі події, наслідки яких ще можна виправити. Отже, втрата і відчуття нестачі є тимчасовими. Тому «вага» пригніченості та її негативний заряд усе ж менші, якщо порівнювати її із сумом.

Туга, як і всі емоційні стани, пов’язані з цим семантичним полем, зумовлена втратою та нестачею. Тут важливі два моменти: чого бракує і сумують, як довго може тривати такий стан. Об’єкт туги ніколи не пов’язаний із матеріальними цінностями, наприклад грошима, нерухомістю, речами. Прототипова ситуація — сумують за коханою й дорогою людиною, якої зараз немає поруч:

Як я вирушу/ У далеку дорогу,/ Чи сумуватимеш/ За мною, дівчино? VD₁₂ 126; Хоч удома жили впроголодь, за домом і батьками сумують усі. Проте більшість — безнадійно. Батьки не пишуть і не приїжджають KT; Я також хотів би якомога частіше бачити знайомі обличчя, сумую за учасниками, так само як учителі сумують за своїми учнями KT; Військове лихоліття закинуло мене з родиною (чоловіком і двома доньками — п’яти й семи років) до Німеччини, у Фрайбург; я безмежно сумувала за матусею, яка залишилася в Литві KT.

Подібне почуття переживають і щодо найулюбленіших домашніх тварин:

У мене були сенбернарка Аза й фокстер’єрка Чита. [...] Але я весь час сумував за Букісом. Букіс був для мене ідеалом собаки KT.

Також слово сумувати часто вживають, коли йдеться про нестачу абстрактних речей, моральних цінностей:

112

Ми сумуємо за правдою, результативною працею; хай лише швидше мине заціпеніння тих довгих років, хай лише швидше ті керівники, які розпещені й повірили у власну всезнайність, залишать свої крісла K NS 17; Комп’ютеризований, технократичний і прагматичний світ кінця XX століття несподівано видає себе: найбільше він сумує за справжніми почуттями, любов’ю, людським теплом KT;... литовець, промовляючи чи співаючи літанію Пресвятій Діві Марії, називає її найпрекраснішими титулами. У цих титулатурах прихована духовна краса, за якою сумує людина, втомлена від життєвих негараздів і внутрішніх проблем KT; Якщо ви хочете мати сім’ю, сумуєте за жіночою ніжністю і теплом дитячих рученят, якщо ви впевнені, що зможете покохати, стати другом... KT.

Почуття втрати, переживане далеко від батьківщини чи дому, також називають тугою:

Чи задоволені ці діти вуличним життям? Ні. І ті, й інші дуже сумують за домом KT; Однак, яким би прекрасним не було моє майбутнє, я сумував за своєю батьківщиною. Без неї, без її людей, хто я?.. Страшно й подумати! KT.

Усі згадані об’єкти туги об’єднує спільна риса: те, за чим сумують, уже було в минулому й залишило найкраще враження. Розлука, що спричинила теперішній неприємний стан, найімовірніше, тимчасова. Колишнє становище ще може повторитися — принаймні на це сподіваються. Це не лише втрата, яку відчувають, коли не мають того, що дороге, рідне й необхідне, а й радість від майбутньої зустрічі. Такий емоційний стан спрямований у майбутнє.

ТУГОЮ майже ніколи не називають такий емоційний стан, який зумовлений цілковитою втратою важливого об’єкта, його смертю (якщо йдеться про людину). Цим словом слід називати той емоційний стан, що входить до континууму СУМУ і характеризується сильною позитивною настановою, адже, як уже зазначалося, воно описує ситуацію, коли сподіваються, що відсутній зараз суб’єкт чи об’єкт усе-таки колись буде поруч.

НОСТАЛЬГІЯ спрямована в минуле. Спільна риса об’єктів НОСТАЛЬГІЇ полягає в тому, що в минулому вони були достатньо значущими, приємними й корисними і, очевидно, більше не повторяться. Минуле ідеалізується. НОСТАЛЬГІЯ завжди повернена до якогось об’єкта минулого. Це не лише батьківщина, рідний край:

Важливим є це постійне, щоденне повернення в минуле. І для з’ясування сенсу сьогодення нам тепер найбільше потрібне не романтизування минулого й не ностальгія за батьківщиною, а оцінка тодішнього середовища і самих себе KT; Так на хлопця, що зростав у роки твердокам’яної доби, навалилися мовні бар’єри, туга за батьківщиною, домом. Ностальгія за краєм, який його виростив і виховав, — підсвідома й свідома духовна настанова, що пов’язувала його з батьківщиною KT.

Такий емоційний стан нерідко викликають спогади про минуле:

Так прокоментував надруковане в «Lietuvos rytas» опитування один із лідерів лівих. Падіння рейтингів влади в опитуваннях громадської думки ліва опозиція пояснює не ностальгією за минулими часами, а природною реакцією людей на дії влади KT;... у такому разі легко спекулювати минулим і легко звинуватити в ностальгії за радянським минулим кожного, хто пропонує бачити в Росії ритми, неминучих, хоч і загрозливих, але партнерів KT.

113

Цілком неможливо тужити за річчю чи померлим другом.

ЖАЛОБ вирізняється серед інших слів, що називають емоції СУМУ, дуже чітко окресленою сферою вживання. Це слово називає не лише емоційний стан, а й певні норми поведінки: у жалобі відповідно вдягаються та поводяться, утримуються від розваг. ЖАЛОБ пов’язаний із повною втратою, змінити цю ситуацію вже неможливо. Причиною емоційного стану є смерть близької людини, пов’язаної родинними узами або шлюбом:

Втратити найближчу людину неймовірно важко. Сумуєш усе життя, що залишилося KT;... напередодні похорону охочі попрощатися з покійною дівчиною ледве вмістилися в залі прощання. Накрита домовина тонула в білих квітах. За Ренатою сумували старший брат Дарюс, молодша на три роки сестра Юргіта, дідусь, опікуни, інші близькі KT,... народила двох синів, жила чесно й щасливо, бо той був працьовитим, яких мало. Шкода, але її ще молодою звела в могилу пухлина. Герміна довго сумувала за чоловіком, терпляче несла на плечах долю вдови, та час потроху загоїв біль у серці KT.

Сумують і через смерть людини, відомої та дорогої всьому народові чи навіть світові:

За ці та інші величезні заслуги перед Литвою люди прозвали його Вітаутасом Великим. Після його смерті сумували не лише близькі, а й уся Литва KT; Один індуїстський фанатик убив лідера Індії. Звістка про смерть М. Ґанді сколихнула світ. Президенти, прем’єр-міністри, королі й диктатори сумували за 78-річним аскетом KT.

Емоційний стан, який називають ГОРЕМ, найчастіше спричиняє повна втрата дуже важливого об’єкта, велике нещастя. Повернення до початкового стану, тобто до такого, коли людина знову матиме те, чого їй нині бракує, неможливе. Сумують через розлуку з близькою людиною. Втрата може бути як духовною — розрив зв’язків, так і фізичною — смерть:

Коли дитину треба відлучити від грудей, мати також сумує, що вона й дитина дедалі більше віддаляються одне від одного KT; Роланда дуже засмучували розлучення, коли дружина знаходила собі іншого супутника життя KT; Оповідання на тему вигнання надруковано в книжці «Дві галактики» (1990). А письменник, повернувшись, сумував, що від нього відвернулася більшість знайомих, письменників...KT;

... знайдемо чимало пісень, що втішають близьких, особливо матерів і коханих. Ті пісні надихали на боротьбу, закликали замінити полеглих братів. Сумувати за загиблими не було часу KT; Сумуєш за померлим сином — звинувачуй мить його народження: ще при народженні йому була прові-щена смерть KT.

Так називають і той емоційний стан, який викликає лише передчуття втрати дорогої людини:

Серце Балтарагиса було сповнене того сміху, і він ходив тихий, мов тінь, прислухаючись до нього й радіючи, а часом так сумуючи, що не знаходив собі місця [батько знав, що невдовзі може втратити доньку — S. P.] B BM 33; J. Гринювене через хворобу сина дуже сумувала, плакала, впала в депресію, адже це були вже її другі невдалі пологи KT.

114 |

Сумують через особливо важливі глобальні, суспільні проблеми, незворотні зміни:

Творчиня дидактичних історій для дітей сумує через «американізацію» KT; У цьому світі ми сумуємо через злочини й лиходійства KT.

В інших випадках об’єкт втрати — особливо важливі моральні цінності: добре ім’я, честь, душевний спокій:

А його дружина — так, вона почувається глибоко приниженою порівняно з таким серйозним і святим чоловіком, який може так сумувати через гріх KT; Але я людина веселого характеру й не збираюся сумувати через поразку KT.

Семантичні межі СУМУ, очевидно, досить широкі, адже так називають і такий емоційний стан, причини якого пов’язані з матеріальним об’єктом, утратою грошей або нестачею таких (як абстрактних, так і конкретних) речей, які зазвичай не є життєво важливими:

... даруючи, не потрібно ні відчувати обов’язок, ні сумувати через витрати, а просто радіти, що приніс задоволення іншому KT; Висновок: низеньким і повненьким дівчатам не потрібно сумувати, що вони не схожі на манекенниць KT; Одні щиро сумують через дах, що протікає, діряві труби, втрати тепла або просто будинок, що руйнується KT.

Семантика слова сердечний біль дещо вужча. Так називають майже лише ті емоційні стани, які спричиняє повна втрата особливо важливого об’єкта (і фізична, і психічна) або усвідомлення реальної загрози такої втрати. Об’єктом цього емоційного стану є не лише дорогі люди, а й основоположні життєві цінності (свобода, батьківщина, материнська любов):

Про це вона писала мені в листах із Нью-Йорка, куди поїхала втамувати сердечний біль через втрату й розлуку KT; Із сердечним болем 23 серпня 1939 року та його наслідки згадують жителі Занавикії, тисячі яких зазнали насильства й кривд радянської окупації KT; Не кожна дитина обкрадає й зубожує свою маму. Таких, однак, стає дедалі менше. Більшість із сердечним болем згадує своїх померлих матерів і не може пробачити собі, що користувалася їхньою безмірною добротою, залишаючи їм на існування лише крихти KT; Про двох діток, які померли в дитинстві, Олена розповідала з великим сердечним болем KT.

Отже, такий емоційний стан має бути винятково інтенсивним і надзвичайно болісним для того, хто його переживає.

Визначаючи причини тих емоційних станів, які в мові називають словом депресія, слід уточнити, що метою цієї статті не є аналіз наукової мовної картини світу. «Наукова картина світу — це сукупність наукових знань про світ, накопичених окремими науками на певному етапі розвитку суспільства» (Kornilov 1999: 10–14). Згадана лексема є терміном відповідної галузі науки, що позначає певний тип психічного розладу. Для нас не має значення, що психологи називають словом депресія,

| 115

однак важливо, які причини спричинили емоційний стан, названий у мовній картині світу литовців саме цим словом, тобто своєрідною наївною психологією. У повсякденному мовленні, вживаючи це слово, не мають на увазі всі ті ознаки, які пов’язують із відповідним науковим терміном, але частина з них усе ж відображена. Адже таке слово приходить у мову з відповідної галузі науки, а отже, приносить із собою і частину своєї семантики.

Будь-яке висловлювання людини, яка не є психологом, що містить слово depresija, — це не діагноз, а опис ситуації, бажання бути відповідно зрозумілим:

... думаю, сплачуючи штраф. Думаю, але нічого такого не кажу — спробуй тільки заговорити з незнайомим поліцейським! Така депресія охопила, така вже... Усі ми знаємо, які найкращі ліки від депресії, ми ж не маленькі діти. От і їду до найближчого бару KT.

У наївній мовній картині світу depresija називають стан, спричинений сильними потрясіннями:

Цього лютого помер її 34-річний син. За словами колег, після цього нещастя жінку охопила депресія, їй довелося приймати ліки KT; в Литві я п’ять років облаштовував творчі майстерні, за цей час гроші знецінилися, трагічно загинув батько, охопила глибока депресія KT; В’язня мучить депресія. Після примусового вивезення з розкішної вілли в районі Дедине у в’язниці С. Милошевича почала мучити депресія KT.

У цьому випадку від значення відповідного терміна віддаляється і МЕЛАНХОЛІЯ. Цей емоційний стан вирізняється тим, що нерідко є рисою особистості, постійним станом, а не наслідком якихось подій. Конкретні події зазвичай не пов’язують із великими нещастями, цілковитою втратою чи відсутністю надзвичайно важливого об’єкта:

Мабуть, учорашня меланхолія охопила їх обох із Принцесою через зміну погоди KT; Та тільки охоплює меланхолія: раніше в нас не було такого чудового стадіону, на якому ми, безперечно, били б на дальність до 7,20 KT; Щоранку, тільки-но подумаєш, скільки безглуздих рухів доведеться зробити на кухні, у ліжку, в офісі: вперед, назад і по колу, — охоплює меланхолія KT; Ідемо до «Щастя пань». Вона багато їсть, і мене охоплює меланхолія KT.

Коротко причину МЕЛАНХОЛІЇ можна було б назвати просто браком пам’ятної та змістовної діяльності.

Досить далеко від центру концепту стоїть слово graudulys. Емоційний стан, названий так, спричиняють, мабуть, втрати з найлегшими наслідками. Втрата зазвичай не є цілковитою, ситуацію можна виправити:

Після його від’їзду охопив дивний щем, утворилася своєрідна порожнеча KT; Я дивився, як віддаляються європейські береги, і, охоплений щемом, запитував себе: чи побачу я коли-небудь знову Литву KT.

Причина ЩЕМУ може бути пов’язана і зі смертю, однак у цьому випадку очевидна відмінність від СКОРБОТИ, ДУШЕВНОГО БОЛЮ, СУМУ. Зазвичай цим словом називають те-

116

емоційний стан, спричинений думками про минуле, тобто маються на увазі не переживані в цей момент почуття втрати чи нестачі, а спогади про певні події, знаки цих подій:

Серце стискається, тату, коли я туди приходжу. Не тому, що там лежать мої рідні. Я не можу ходити на жоден цвинтар. Мене охоплює розчулення, коли я бачу в одному місці стільки людей, які прожили своє життя KT; Розчулення стиснуло горло Алойзую: чи бачив батько згори, як восени сіяли жито? Чи бачить його таким гарним, що колоситься, хвилюється? KT.

На периферії концепту смутку перебуває нудьга. Цим словом називають емоційний стан, пов’язаний не з утратою, — його спричиняють монотонна діяльність і відсутність змін:

... що однією з найважливіших моїх слабких сторін як працівниці є нудьга, яку іноді викликає в мене робота KT; Монотонність, рутина, — продовжила вона, — ось що навіює нудьгу KT; Проте повсякденне життя навіює на нас гнітючу нудьгу KT.

Так називають також такий емоційний стан, який спричиняє не нестача, а лише відсутність бажаних речей, своєрідне «пересичення» життям:

... чого б я ще хотіла, що ще було б приємним, — це небезпечно вже лише тому, що задоволеннями дуже швидко насичуються й пересичуються. Тоді починають охоплювати нудьга, апатія KT; Йому було 28 років, він був одружений, виховував чималенько дітей і жив у передмісті. Однак його надзвичайно гнітила нудьга й таке безпросвітне життя KT.

Підсумовуючи сказане, можна зробити такі висновки. Слова, що називають емоції смутку, досить докладно диференціюють це семантичне поле відповідно до причини, яка спричинила емоційний стан. Кореляцію між назвами емоційних станів і причинами, що їх спричиняють, наведено в таблиці:

ТАБЛИЦЯ 1. ЕМОЦІЙНІ СТАНИ ТА ПРИЧИНИ, ЩО ЇХ СПРИЧИНЯЮТЬ

Об’єкт емоційних станів

Повна втрата

Тимчасова втрата

Нестача (ніколи не мав)

Людина

Смуток, пригніченість, туга, жалоба, скорбота, сердечний біль, депресія, розчулення

Смуток, пригніченість, туга, скорбота, розчулення

Смуток, туга

Моральні цінності (батьківщина, взаємини)

Смуток, ностальгія, скорбота, душевний біль, депресія, журба

Смуток, пригніченість, туга, ностальгія, скорбота

Смуток, туга

| 117

ПРОДОВЖЕННЯ ТАБЛИЦІ 1

Об’єкт емоційних станів

Повна втрата

Тимчасова втрата

Відсутність (ніколи не мавши)

Важливі предмети

Смуток, пригніченість, скорбота

Смуток, пригніченість, скорбота

Смуток

Тварини

Смуток

Туга

–

Інші речі (меншої цінності й не такі важливі)

Смуток, пригніченість

Смуток, пригніченість

Смуток

Відсутність змістовної діяльності

–

–

Смуток, меланхолія, нудьга

У світобаченні литовської мови детальніше диференціюються переживання, спричинені повною або тимчасовою втратою. Для їх опису мова добирає більше слів, отже, важливо вказувати нюанси емоційних станів, що залежать від характеру втраченого об’єкта, типу втрати та можливої перспективи майбутнього.

Однак мова також схильна до узагальнення. Одним і тим самим словом можуть називатися емоційні стани, спричинені дуже різними причинами, а тому справді неоднакові.

Хоча мова пропонує чимало варіантів для називання явищ подібного характеру, їхня синонімічність є позірною. У цьому випадку мовні одиниці є синонімічними лише настільки, наскільки описують емоції, що належать до одного й того самого континууму, тобто мають спільну частину значення і тому можуть вважатися членами одного семантичного поля. Замінюючи в тексті одну назву емоції іншою, втрачають частину інформації або спотворюють її, пор.:

*Він журиться, запізнившись на урок. Сусідка, яка втратила сина, не перестає сумувати. *Сусідка, яка втратила сина, засмутилася. Він засмутився, запізнившись на урок.

Звісно, перші речення в парах зрозумілі, проте причина й опис емоційного стану не відповідають одне одному.

З іншого боку, не можна стверджувати, що кожна емоція (кількість її варіантів практично незліченна) має власну етикетку — слово, яке її називає. Мова не є дзеркальним відображенням емоцій. Світ емоцій і мовні засоби, що їх називають, можуть не збігатися. Люди називають одним і тим самим словом різні переживання, тому про що насправді йдеться, стає зрозуміло лише з контексту. Зв’язок між типовими емоційними станами та їхнім відображенням у мові не є жорстким, однак завдяки орієнтації мовних елементів (назв емоцій) на прототипні ситуації комуніканти розуміють одне одного.

118 |

СКОРОЧЕННЯ ДЖЕРЕЛ

B BM – Boruta K. Baltaragio malūnas, Vilnius: Vaga, 1971.

B R₁ – Biliūnas J. Твори 1, Vilnius: Vaga, 1980.

DŽ – Словник сучасної литовської мови, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla, 1993.

KID₁ – Військові історичні пісні 1, Vilnius: Vaga, 1985.

K NS – Kašauskas S. Netiesos sakymas, Vilnius: Mintis, 1988.

LKŽ – Словник литовської мови, Vilnius, 1941–2002.

Mč LMM – Mačiukevičius J. Laiškai mylimoms moterims, Vilnius: Naujoji Rosma, 2000.

M-P AŠ – Mykolaitis-Putinas V. Altorių šešėly, Kaunas: Šviesa, 1983.

M VD – Malūkas E. Vilko duona, Vilnius: Magilė, 1999.

Š K – Šeinius I. Kuprelis, Vilnius: Baltos lankos, 1996.

ŠR JVUS – Šatrijos Ragana. Jau vakaruose užgeso saulėlydžiai, Kaunas: Šviesa, 1996.

VD₁₁ – Весільні пісні.2, Vilnius: Vaga, 1988.

LITERATŪRA

APRESJAN, J. 1995: Образ человека по данным языка: попытка системного описания. Вопросы языко-знания 1995 (1), 37–67.

APRESJAN, V., APRESJAN, J. 1993: Метафора в семантическом представлении эмоций. Вопросы языко-знания 1993 (3), 27–35.

AUGIS, R., KOČIŪNAS, R., red., 1993: Psichologijos žodynas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

BAMBERG, A. 1997 a: Emotion talk(s): The role of perspective in the construction of emotions. Niemeier, S., Dirven, R., eds., The Language of Emotions: Conceptualization, Expression and Theoretical Foundation, Amsterdam: John Benjamins, 209–225.

BAMBERG, A. 1997 b: Language, concepts and emotions: the role of language in the constructions of emotions. Language Sciences 19 (4), 309–340.

BELJAVSKAJA, E. G. 2000: О характере когнитивных оснований языковых категорий. Когнитивные аспекты языковой категоризации. Сборник научных трудов, Рязань: Рязанский государственный университет, 9–11.

GUDAVIČIUS, A. 1994: Leksinė semantika. Vienetai. Ryšiai. Struktūros, Šiauliai: Šiaulių pedagoginis institutas.

GUDAVIČIUS, A. 2000: Etnolingvistika, Šiauliai: K. J. Vasiliausko įmonė.

KORNILOV, O. A. 1999: Языковые картины мира как производные национальных менталитетов, Москва: Московский государственный университет.

LYBERIS, A. 2002: Sinonimų žodynas, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

POPOVA, Z. D., STERNIN, I. A. 1999: Понятие „концепт“ в лингвистических исследованиях, Воронеж: Воронежский государственный университет.

VOL’F, E. M. 1989: Эмоциональные состояния и их представление в языке. Арютюнова, Н. Д., ред., Логический анализ языка: Проблемы интенсиональных и прагматических контекстов, Москва: Наука, 55–75.

WIERZBICKA [ВЕЖБИЦКАЯ], A. 1999: Семантические универсалии и описание языков, Москва: Языки русской культуры.

Silvija Papaūrėlytė Šiaulių universitetas P. Višinskio g. 38, 5400 Šiauliai, Lietuva [email protected]

Gauta 2003 04 07