Pastabos

(с. 46, зовсім нове явище в мовознавстві) = у Tėliūs (3), Skūodą (с. 46) = Skūodą, Dūkšto (с. 59, 291) (род. відм. одн.) = Dūkšto, Brūnaviškis (с. 102) = Brūnava (1).

Та й загалом наголоси дуже коливаються, наприклад: tėvas (2x, с. 35) = tėvas (3), tuoj (с. 41) = tuõj, kyla (с. 50) = kyla, valgįui (с. 54) = valgiui, šėlti (с. 54) = šėlti, plienas (с. 56) = plienas, pūota (с. 56) = pūota, kiemas (с. 56) = kiemas, býra (с. 66) = býra, negiėst (с. 101) = negiėsta, тобто negieda, avėts (с. 101) = avietės (відтягнутий наголос), tū-kart (с. 106) = tãkart, salýkla (с. 106) = salýkla, valnīste. = valnīste. (с. 122), bėkt (с. 274) = bėg̃t, bėg’ō – с. 281 (= b’ė˙g’ō), žiemō – с. 281 (= ž’iemō). Зрозуміло, нас іще навчав проф. Й. Балчиконіс, що східні литовці погано розрізняють інтонації, коли основний наголос падає на дифтонги ie, uo, довгі голосні ė, o, į, ū, тож це зовсім не дивно; а наукова редакторка Л. Ґрумадене (нині Каледене) цього не чує, вона зовсім бездіалектна, навіть із присмаком жаргону. Такий нині стан нашого мовознавства. Раніше, за часів Й. Балчиконіса, бездіалектних людей зазвичай намагалися не приймати ані до LKŽ, ані до Інституту. Мабуть, тому й у Kupiškio tarmės žodyne К. Восилюте в цьому випадку позначено лише місце наголосу (хоча є й сумнівні речі).

Новинкою в дослідженні діалектів оголошено ствердіння закінчення -siu першого складу майбутнього часу однини: dūsu, nešižanysu – с. 274 (чи не є тут ще інший робочий формант, за акад. З. Зінкявічюсом) – це навіть проблема: таке звучання чути в Zt, Brt, Pjv, його чули в PrL, Тове̇, біля Лабґувоса, на великих теренах Жмудського діалекту тощо. У книжці бракує уважності, хоч що роби, хоча книжка дуже потрібна: литовці, що залишилися самі за межами Литви, забуті Литвою, енергійно переходять до інших етносів (добре, що д-р М. Сівіцкене записала багато лексики з Малкави, Літвінки та інших місць). У мовній історії все ж залишаться нотатки.

Vytautas Antanas Vitkauskas

Інститут литовської мови

вул. П. Вілейшіо, 5, LT-10308 Вільнюс, Литва

Що це за неясна назва озера — VazbysVazbys?

Невелике озеро площею 5,6 га під назвою Vazbys¹ розташоване в Утенському старостві, за 7 км від Утени, праворуч від дороги на Куктишкес, на південь від села Кименай і на захід від Ґалінави. Я казав мовознавцеві Александрасу Ванаґасу, що таке написання —

¹ Назви річок і озер Литовської РСР. Вільнюс: Державне видавництво політичної та наукової літератури, 1963, 188.

157

Pastabos

…має неправильну форму, оскільки називний відмінок в утенському діалекті має напівдовге a (va.zbž.s), а більшість інших відмінків — uo (наприклад, Vuožb’ui). На мою інформацію він зважив лише настільки, що в Литовському етимологічному словнику гідронімів навів обидва випадки: неіснуючу назву Vazbys він спробував пов’язати з прізвищем Vazbýs, водночас зазначивши, що Vazbỹs може бути діалектною формою від Uozbýs². Проте написання Vazbys, очевидно, глибоко «засіло» в його пам’яті, адже й у пізніше виданому словнику прізвищ він іще оперує формою Vazbiu³.

А. Ванагас казав мені, що йому незрозуміла етимологія назви з uo. Він мав рацію, відкинувши v-, оскільки цей префікс в утенському діалекті є додатковим і з’явився раніше, ніж uo перейшло в напівдовге a (пор. va.s’ù.kas «ясенок»). А. Ванагас, імовірно, не збагнув походження назви озера, бо йому залишилося незрозумілим -z-. Мій батько Антанас Жуліс, який народився 1900 року в Киме̇нах і з 1904 року жив у Дірвонішкісі, що з півдня прилягає до цього озера, розповідав мені, що озеро отримало назву від ясенів, якими колись поросла чимала височина, що спускалася до озера з південного боку (вона належала Дірвонішкісу, і ми, дірвонішкяни, називали її горою Póžerės). Думаю, що пояснення мого батька правильне, тож назва Vuožbio, передана літературною мовою, — це Uosbỹs.

Кінець цієї назви має насторожити, адже в ią-камінських назвах поселень суфікс -bys має порівняно недавнє походження. Мій батько не міг назвати давнішої назви озера, але розповідав, що село Galinava (офіційна назва), розташоване на східному кінці озера, яке люди найчастіше називали за озером Pavuožbiu⁴, раніше перекрутили мешканці цього сільця. Коли вони звідти ходили на травневі гуляння в Киме̇нах, киме̇нянці дражнили їх так: và / atá.je. ir vi.r’õ’kai iš pã.va.dege. Образившись на порівняння їхнього села з задом, вони почали казати, що село (і озеро) називається інакше (з -b-), і з часом ця інша назва утвердилася. Згадка про Pauodegio у глузуванні дає підстави обережно припустити, що давніша форма назви озера мала суфікс із детермінатива -g-: можливо, це було навіть не *Uosgys, а *Uosegys.

Vladas Žulys

Tako g. 1–7, LT-53356 Akademija

Kauno r., Lietuva

² A. Vanagas, Lietuvių hidronimų etimologinis žodynas. Vilnius: Mokslas, 1981, 368.

³ Lietuvių pavardžių žodynas L–Ž, Vilnius: Mokslas, 1989, 1174.

⁴Назва відома щонайменше з 1897 року, пор. G. Šnurova, Utenos seniūnija: Bilakiemis. Pakėnai. Vaikutėnai. Utena, 2005, 36. (Цією книжкою слід користуватися обережно, оскільки вона не пройшла перевірки ні мовознавців, ні істориків.)

158