AURELIJA GRITĖNIENĖ

Інститут литовської мови

Напрями наукових досліджень: лексикологія, діалектологія.

АНТРОПОНІМИ РОСЛИННОГО ПОХОДЖЕННЯ В СУЧАСНІЙ ЛИТОВСЬКІЙ ПРОЗІ ДЛЯ ДІТЕЙ

Антропоніми рослинного походження в сучасній литовській прозі для дітей

АНОТАЦІЯ

Об’єктом дослідження статті є 82 імена різних персонажів рослинного походження (36 осіб, 26 міфічних і різноманітних вигаданих істот, 20 тварин), виявлені у 41 творі 27 сучасних авторів литовської дитячої прози. У статті розглядається процес онімізації — перетворення загальних слів на власні назви; також досліджуються способи творення і форманти імен персонажів, визначаються найчастотніші лексеми, що виступають твірними словами, та обговорюється функція таких імен у художніх текстах.

АНОТАЦІЯ

Об’єктом дослідження статті є імена 82 персонажів рослинного походження (36 імен осіб, 26 імен міфологічних і вигаданих істот та 20 імен тварин), виявлені у 41 творі 27 сучасних авторів дитячої прози. У статті розглядається процес онімізації, тобто перетворення загальних слів на власні назви; аналізуються способи творення та форманти імен персонажів, визначаються лексеми, що найчастіше слугують твірними словами, а також обговорюється функція таких імен у художніх текстах.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: ім’я персонажа, назва рослини, онімізація, словотвір, сучасна литовська проза для дітей.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: ім’я персонажа, назва рослини, онімізація, словотвір, сучасна литовська проза для дітей.

158

Acta Linguistica Lithuanica LXXI

Augalinės kilmės asmenvardžiai šiuolaikinėje lietuvių vaikų prozoje

ВСТУП

У литовському іменнику маємо безліч особових імен, пов’язаних із назвами рослин. Зігмас Зінкявічюс у монографії Lietuvių asmenvardžiai (2008) зазначає, що таких особових імен налічується понад 600. Рослини, які дали початок таким особовим іменам, дуже різноманітні. Це дерева, кущі, зернові культури, овочі, квіти, ягоди, трави тощо. Особовими іменами стають не лише самі назви рослин, а й похідні від них, наприклад, Rugys і Rugaitis, Ruginis, Rugėvičius (Zinkevičius 2008: 516)¹. Отже, не дивно, що й творці сучасної литовської дитячої прози використовують у своїх книжках чимало імен персонажів, пов’язаних із назвами рослин. Для дослідження власні імена персонажів було зібрано з прозових творів литовських авторів XXI ст. — після прочитання майже 200 книжок для дітей і підлітків у 41 прозовому творі 27 авторів було виявлено 82 імена персонажів, пов’язані з назвами рослин. Найбільшу частку цих імен становлять особові імена (36 імен)². 26 іменами названо різноманітних міфічних істот (відьом, кауків, русалок) і створених самими авторами істот (гугеліуків, левів-щурів, шукачів пригод тощо); 20 іменами названо різних тварин (домашню худобу, птахів, лісових звірів, риб, плазунів, комах тощо). Мета дослідження — вивчити способи творення таких імен персонажів і форманти, визначити найчастотніші лексеми, що виступають твірними словами, обговорити процес онімізації³ — перетворення загальних слів на власні імена⁴.

¹ Автор монографії називає такі особові імена рослинними (до них він зараховує й прізвища, утворені від назв грибів: Baravykas, Voveruška тощо). У цій статті розглянуто лише імена персонажів, що походять від назв рослин.

² Виявлено лише кілька прикладів, коли в дитячій прозі назва рослини стає прізвищем особи, наприклад, учитель Adomas Burokas (K. Saj. 2013), пан Žanas Pjeras de Chrizantemas та його дружина Gertrūda Chrizantem, учителька біології Miglė Guobienė (N. Kluk.), фермер Pilypas Kanapis (K. Gud.). Зафіксовано також кілька випадків, коли назви рослин стають прізвиськами персонажів твору: допитливого хлопчика прозвали слідопитом Morka (N. Kep. 2013); учитель Адомаса Бурокаса через своє прізвище отримує прізвисько Runkelio (K. Saj. 2013); вітчима з коротко підстриженим волоссям діти прозвали Kaktusu (K. Saj. 2009); радника принцеси з восковим обличчям прозвали Bulvės Daigu (K. Saj. 2006); шкільну прибиральницю всі називають Bulbele, бо «якщо вона й говорила про себе, то лише про „бульбелі“» (K. Saj. 2006: 196).

³ До об’єкта дослідження не включено випадки прямої онімізації, коли основне лексичне значення загального слова стає частиною лексичного значення нового власного слова (пор. Bušs 2006: 18), тобто такі приклади, коли рослина персоніфікується, а її назва водночас стає власним словом. Сила персоніфікації як одного з тропів настільки велика, що завдяки їй можна змусити заговорити навіть неживі предмети (Koženiauskienė 2001: 205). Наприклад, у збірці казок Они Яутаки Ponia Pelargonija (2010) сперечається, сумує і веселиться безліч рослин: кокетка Троянда, пані Пеларгонія, гордовиті Полин і Жасмин, скромний Кмин, добросердий Модрина, маленький Спориш та інші персоніфіковані рослини; у збірці казок Казіса Саї Vėjo pamušalas (2010) персоніфіковано чебрець, полин, суницю, мак та інші рослини. Оживлення неживих предметів особливо характерне для літератури нонсенсу.

⁴ Про протилежний процес — перетворення особових імен на загальні слова — див. Gaivenis 1974: 215–216.

Straipsniai / Articles

159

A U R E L I J A G R I T Ė N I E N Ė

У художніх текстах литовських авторів уживається чимало власних імен, тому маємо й дослідження цієї сфери. Наприклад, про антропоніми, теоніми й топоніми в поезії Владаса Бразюнаса та Сігітаса Геди писав Скірмантас Валентас (Valentas 2007: 124–133); метамовні коментарі до особових імен у нелінгвістичних текстах (у засобах масової інформації, художніх творах, нелінгвістичних наукових текстах тощо) розглядав Казімієрас Жуперка (Župerka 2006: 62–73); які контекстуальні значення набувають власні слова у збірці віршів Юрги Іванаускайте Ode džiaugsmui, аналізувала Йоланта Васкелене (Vaskelienė 2009: 300–310); імена персонажів та їхній вплив на творення текстової стратегії у новелістиці Альгірдаса Ландсбергіса розглядала Лаймуте Адомавічене (Adomavičienė 2009: 105–111); значення імен у ліричних оповіданнях Юозаса Апутіса досліджувала Ірена Балюле (Baliulė 2009: 112–117). Прізвища персонажів у творах Пятраса Цвірки розглядала Віталія Мацеяускене (Maciejauskienė 1973: 49–53). Походження імен персонажів у п’яти романах Йонаса Авіжюса, Альфонсаса Бєляускаса та Міколаса Слуцкіса аналізувала Марите Размукайте (Razmukaitė 1973: 53–56). На жаль, імена персонажів у текстах дитячої прози майже не досліджено. Варто згадати лише невелику статтю Агне Тучкене про мотивацію імен персонажів литовських народних казок (Tučkienė 2013: 3–7) та дослідження Леонардаса Сауки про зміну імен персонажів і місць у казці «Егле — королева вужів» (Sauka 2008: 184–193). Отже, це дослідження імен персонажів може зацікавити не лише літературознавців, а й мовознавців — воно могло б стати початком подальших ширших досліджень. В етнолінгвістичному аспекті особливо цікавим є визначення мотиваційних ознак власних імен⁵, адже етнолінгвісти виокремлюють ономастикон як важливу сферу метафоризації, одну зі складових мовної картини світу (Gudavičius 2000: 78; 105); тому й у цій статті автор відмежовується від немотивованих імен персонажів або імен із неясною мотивацією. Імена персонажів, що аналізуються тут, мають очевидні мотиваційні ознаки, легко зрозумілі мовцям.

У статті імена персонажів аналізуються синхронно. Під час дослідження власних імен у робочому структурному аспекті автор спирається на принципи аналізу словотвору загальних слів (пор. Butkus 1995: 31–34; Jakaitienė 2010: 276; про застосування словотвірної та структурної моделей аналізу під час дослідження онімів див. Maciejauskienė 2001: 185). Отже, імена персонажів також поділяються на первинні (прості) та вторинні (похідні); останні, своєю чергою, поділяються на суфіксальні й флексійні похідні та складні імена.

Щоб зрозуміти значення власного слова, необхідно встановити, кого саме названо цим ім’ям: особу, тварину, міфічну істоту тощо (Jakaitienė 2010: 264; Mickienė, Balčiūnaitė-Lužinienė 2013: 10); тому й у цій статті зрозуміти конкретне значення власного імені допомагає загальна назва, наведена поруч, яка опосередковано пов’язує ім’я з поняттям.

⁵ Письменник, «створюючи» власний іменник, насправді дотримується тих самих правил мотивації, що й творець загальних іменників. Він не може «копіювати предмет», тому копіює принаймні спосіб, у який сама мова створила певні іменники (Bartas 1991: 213).

160

A c t a L i n g u i s t i c a L i t h u a n i c a L X X I

Augalinės kilmės asmenvardžiai šiuolaikinėje lietuvių vaikų prozoje

1. ПЕРВИННІ ІМЕНА ПЕРСОНАЖІВ

До первинних належать такі імена персонажів, які в процесі онімізації не отримують додаткових словотворчих формантів — формально вони збігаються з певними назвами рослин, тобто нічим не відрізняються від вихідного мотивувального слова⁶. Це так звана непряма онімізація, коли основне лексичне значення загальної назви не входить до складу лексичного значення власної назви, а трансформується (Bušs 2006: 18). Крім трансформації значення, у процесі онімізації загальні назви набувають і нових властивостей: перестають позначати поняття, втрачають багатий семантичний зміст, набувають номінативної функції (Vanagas 1970: 19).

У творах литовської дитячої прози виявлено майже 70 таких первинних імен персонажів рослинного походження. 13 назв рослин, уживаних у загальній мові, в дібраних книжках дитячої прози стали іменами дівчат і жінок: одна з сестер-близнючок Ieva (K. Gud.)⁷, дівчинка Liepa (K. Saj. 2008), дівчатка Lelija ir Tulpė, стара Mirta (V. Ažūš. 2009), підлітка Mėta (R. Gram.), пані Mėta (N. Kep. 2008), дівчинка Pelargonija (N. Marč.), дружина тіуна Petunija (V. Ažūš. 2009), загадкова дівчина Puriena, мама Ramunė (N. Kliuk.), сусідка Ropė (V. Ažūš. 2008), принцеса Rožė (J. Kel.), підлітка Rožė (A. Zur.), господиня маєтку Rožė (V. Ažūš. 2008), економка панна Rozalija, яку всі називають Rožė (K. Gud.), заступниця директора школи Rūta (V. Rač. 2008), домогосподарка Rūta (V. Ažūš. 2008), дружина Людвіка Ґеля Rūta (K. Gud.)⁸. Такі імена популярні не лише в дитячій літературі — двадцятки найпопулярніших імен останніх років свідчать, що в іменнику дівчат поступово слабшає популярність християнських імен. Зростає кількість імен дівчат балтійського походження, утворених від слів із природною семантикою; дівчаткам дедалі частіше дають імена Rugilė, Miglė, Liepa (Sinkevičiūtė 2011: 6; 2012: 4; також див. Maciejauskienė 1992: 17; 1998: 36;

⁶ З погляду походження це так звані апелятиви — загальні слова, що перетворилися на імена (Kuzavinis, Savukynas 1994: 25). Загальна лексика рідної мови і має бути одним із найважливіших джерел, коли потрібно «створити» нове ім’я (Maciejauskienė 1998: 36).

⁷ Назви прозових текстів, у яких виявлено імена персонажів рослинного походження, наведено наприкінці статті, у списку джерел. У тексті статті подано скорочення прізвищ авторів. Якщо цитуються кілька творів одного автора, цифри біля скорочення прізвища вказують на рік видання книжки. У разі цитування окремих речень або більших уривків тексту вказуються також сторінки книжки.

⁸ Більшість цих імен здавна поширені в нашому іменнику й зафіксовані у «Словнику походження литовських імен» Казиса Кузавініса та Бронюса Савукінаса Lietuvių vardų kilmės žodyne (1994), у словнику литовських імен Rinkis vardą lietuvišką (2014), укладеному Далею Пакалнішкене, Рамуне Дабріте та Рутою Сакалаускайте, а також в інших збірниках імен. Популярні імена Ieva, Rožė, Valerijonas слід вважати антропонімами іншомовного походження (походять з івриту та латини), однак формально їхня форма збігається з відповідними назвами рослин, тому в цій статті їх розглянуто разом з іншими рослинними іменами персонажів, виходячи з того, що більшість розглянутих тут імен персонажів походять із рослинної лексики литовської мови, яка охоплює не лише питомі (ąžuolas, pupa, samana тощо), а й запозичені за походженням слова (lelija, mirta, petunija, pelargonija та ін.).

Straipsniai / Articles

161

A U R E L I J A G R I T Ė N I E N Ė

Zinkevičius 2008: 521). Pastarųjų metų berniukų vardynas pagal kilmę gerokai skiriasi nuo mergaičių– berniukų vardyne daugėja krikščioniškų vardų (Sinkevičiūtė 2011: 9). Įdomu tai, kad panaši tendencija pastebėta ir vaikų literatūroje – čia apeliatyvinių berniukų ir vyrų vardų rasta dvigubai mažiau nei mergaičių (tik 6): berniukas Ąžuolas (K. Saj. 2008), plačiapetis vyras Ąžuolas (J. Pet.), berniukas Beržas (J. Žil.), vienas garsiausių plėšikų pasaulyje Bijūnas (P. Juod.), šaunus vaikinas, narsus karys Bijūnas (V. Ažuš. 2008), tijūnas Dagys (V. Ažuš. 2009), fokusininkas Narcizas (N. Kep. 2008), garsiausias poetas visame pasaulyje ir visatoje Valerijonas (R. Šer. 2008).

За допомогою назв рослин, уживаних у загальній мові, утворено такі імена тварин (свійських тварин, гризунів, павукоподібних, птахів тощо): щурик Dagišius (U. Ul. 2010), павукоподібна істота Kerpė (N. Vait. 2014), миша Liepa (V. Kav.), кішка Morka (A. Cic.), курка Petunija (L. Žut.), собачка Pupa (N. Kep. 2013), лелека Pupa (V. Kav.), коза Rožė (O. Jaut. 2004), павукоподібна істота Samana (N. Vait. 2014), баран Valerijonas (N. Kep. 2008), кобила Vyšnia (N. Kep. 2013).

Назви рослин, уживані в загальній мові, стають іменами різних міфічних та вигаданих самими авторами істот: відьмочка Arnika (D. Vait. 2004), загадкова істотка Debesylas (R. Šer. 2008), капітан шукачів пригод Debesylas (N. Vait. 2013), лісова мешканка гугеле Eglė (V. Alek.), літописець шукачів пригод Kiminas (N. Vait. 2014), гугеле, що працює в болотяній корчмі, Spanguolė (V. Alek.), русалка Lelija (U. Andr.), шукачка пригод Mirta (N. Vait. 2013), зла істотка Pelargonija і гурт її діток — Jon žolė, Kalija, Saulėgrąža ir Šaltalankis (R. Šer. 2008), шукач пригод Rododendras (N. Vait. 2013)⁹. Як видно з прикладів, частина міфічних і вигаданих істот, а також деякі тварини мають традиційні людські імена (Lelija, Rožė, Valerijonas). Це давня традиція дитячої літератури світу. Даючи так імена казковим персонажам, найчастіше прагнуть комічного ефекту (Urba 2013: 48). У литовській дитячій прозі останнім часом ця тенденція дедалі поширюється; маємо багато творів, у яких різним персонажам (зазвичай із казок нонсенсу) надано справжні людські імена (Urba 2004: 58).

За допомогою народних назв рослин утворено такі імена людей: кравець Ašoklis (K. Saj. 2010) (ašokliais у жемайтському діалекті називають червону смородину (Ribes rubrum))¹⁰, дівчинка, яка живе в середньовічній Кернаве, Luknė (M. Vitk.) (luknė у діалектах називають латаття (Nuphar)), бабуся Radasta (V. Ažuš. 2009) (radastomis у діалектах називають троянду зморшкувату (Rosa rugosa)), шляхтич Ūžalas (D. Vait. 2004) (діалектна форма слова «дуб» (Quercus) — у східноаукштайтських говорах у наголошених складах ą переходить

Значну частину згаданих у цьому підрозділі імен персонажів, наприклад, Arnika, Kalija, Lelija, Mirta, Pelargonija, Petunija, Rododendras та ін., можна вважати литовізованими формами латинських назв Arnica, Calla, Lilium, Myrtus, Pelargonium, Petunia, Rhododendron.

Литовські та латинські назви родів і видів рослин наведено за «Словником ботанічних назв» Botanikos vardų žodynu, укладеним Рамуне Янкявічене (1998), та Банком термінів Литовської Республіки (http://terminai.vlkk.lt).

162

A c t a L i n g u i s t i c a L i t h u a n i c a L X X I

Augalinės kilmės asmenvardžiai šiuolaikinėje lietuvių vaikų prozoje

ilguoju u), literatūros mokytoja Žibutė (V. Rač. 2001) (žibutėmis gyvojoje kalboje vadinamos žibuoklės (Hepatica)).

Народними назвами рослин наші прозаїки називають і різних тварин: їжак Alijošius (V. Land.) (у живому мовленні запозичене слово alijošius називають alavijas (Aloe); пор. пол. elijasz, біл. альяс), джміль Dilgė (U. Ul. 2007) (dilgėmis у Аукштайтії називають dilgelės (Urtica)), комар Pasternokas (S. Siud.) (це морфонематичний діалектизм; у живому мовленні так називають pastarnokas (Pastinaca)).

Зафіксовано кілька імен вигаданих і міфічних істот, в основу яких також покладено народну назву рослини: дитинка Пеларгонії Alijošius (R. Šer. 2008), мандрівниця Druskažolė (N. Vait. 2013, 2014) (druskažolė у рукописі Йозефа Федоровича (1851) і словнику Антанаса Лаліса (1915) називається «narytžolė» (Triglochin)), чаклун Lobesylas (спотворена назва debesylo (Inula)) (D. Vait. 2006), божество городів Puplaiškis (D. Vait. 2006) (морфонематичний діалектизм; у літературній мові вживається форма pupalaiškis (Menyanthes)), миша-лев Raskila (N. Vait. 2013) (морфонематичний діалектизм; пор. літературне rasakila (Alchemilla)).

Помічено, що автори сучасної дитячої прози нерідко називають персонажів латинськими назвами рослин (у текстах латинські назви зазвичай адаптуються: набувають литовських закінчень, іноді корінь назви дещо модифікується). Наприклад, у романі Дайви Вайтке-Вічюте Marius Pietaris ir juodasis bokštas (2008) бешкетує маленька відьмочка Grimona (лат. Agrimonia «репішок»), крихітна відьмочка Betula (лат. Betula «береза»), а також веселий, жвавий чаклунець із блискучими очима Juniperas (лат. Juniperus «ялівець»). У казках Уртес Улюнене Miegančios boružės (2007) бабка-богомол гризе коротке стебельце травинки, а бабка-водомірка має ім’я Cikorijus (це ім’я персонажа могло бути утворене від латинської назви цикорію Cichorium або від її діалектної переробки cikorija)¹¹. У романі Казиса Саї Kurio nieks nemylėjo (2008) зображено дівчинку Tilė (пор. латинську назву липи Tilia) (K. Saj. 2008).

Також слід згадати, що в дитячій літературі виявлено і багатокомпонентні імена персонажів. Усі вони зафіксовані в казках Ренати Шерелітє. Тричленним іменем названа пихата стара з казки «Галявина кракатуків» (2007). Гордячись своїм химерним ім’ям, ця героїня звертається до інших зверхньо, усвідомлюючи власну цінність і цінність свого імені: Чи знаєш, що мене звати Маріана Сільвана Амарилія (R. Šer. 2007: 32) (пор. назву кімнатної цибулинної квітки amarilė та її латинську назву Amaryllis). Пиха сповнює й іншу героїню казок Р. Шерелітє, черв’яка: А я — Сахразада Сільвана Рабар Барбаре!.. — гордо промовив Черв’як (R. Šer. 2008: 125) (це прізвисько персонажа пов’язане з назвою rabarbaro (Rheum); семантично його можна пов’язати також з одним зі значень слова barbaro — «темна, жорстока людина, нищівник культурних цінностей»: черв’яки, наче варвари, усе перегризають).

¹¹ До діалектів цей фітонім, імовірно, потрапив через сусідні слов’янські мови: пор. рос. укорий, біл. цыкорья, пол. cykoria, а також латвійських діал. cikorins, cīkorinš, нім. Zichorie.

Straipsniai / Articles

163

A U R E L I J A G R I T Ė N I E N Ė

2. ВТОРИННІ ІМЕНА ПЕРСОНАЖІВ

До цієї групи належать імена персонажів, які в процесі онімізації отримали якийсь словотвірний формант — суфікс, префікс або закінчення — або утворені способом складання.

Похідні утворення

Це порівняно невелика група імен. До неї належать 14 імен персонажів. Автори найчастіше утворюють похідні за допомогою закінчень -a, -ė, -is, -ius або суфіксів -elė, -ytė, -utė.

Похідні із закінченнями. У прозових текстах зафіксовано найбільше імен персонажів такого словотвірного типу (7). Більшість із них — назви тварин: жабеня Ajeris (: ajeras (Acorus)) (A. Žied.), бронтозавриха Baobaba (: baobabas (Adansonia)) (V. Land.), щука Švendrė (: очерет (Typha))¹² (U. Andr.), метелик Tulpius (: тюльпан (Tulipa)) (U. Ul. 2010). Знайдено два антропоніми такого словотвірного типу: язичницький воїн Švendrius (J. Žil.) (: очерет (Typha)) і подруга бабусі Usnė¹³ (: будяк (Cirsium)) (V. Ažuš. 2009). Зафіксовано одне ім’я міфічної істоти — домовик Smilgius (: мітлиця (Agrostis) (J. Žil.).

Похідні із суфіксами. У прозових текстах знайдено 5 імен персонажів суфіксального творення. Два антропоніми: дівчинка Ievutė (: черемха (Padus) (R. Čer., R. Šer. 2009) і пастушок Žirniukas (: горох (Pisum) (V. Ažuš. 2008). Знайдено по одному імені тварини, міфічної та вигаданої істоти: відьмочка Dilgytė (: dilgė «кропива» (Urtica)) (D. Vait. 2006), маленька істота Dilgellytė (: dilgelė (Urtica)) (R. Šer. 2008), бобреня Rūtelė (: рута (Ruta)) (J. Lin.). Це форми імен із зменшувально-пестливим значенням.

Знайдено два складні імені персонажів. Одне з них — антропонім: лікар Liepžiedis (: липа (Tilia) і квітка) (N. Vait. 2013), а друге — ім’я міфічної істоти: відьма Viks vakampė (: осока (Carex і кут) (D. Vait. 2004).

3. ФУНКЦІЇ ІМЕН ПЕРСОНАЖІВ

І в житті, і в літературі основна функція імен — розрізнювальна: відрізняти одних людей від інших, ідентифікувати їх. Ім’я персонажа — це квінтесенція його особистості, що підтверджує його ідентичність і оберігає її, наче амулет (Rudait y tė 2000: 29). Імена мають здатність виражати сутність, оскільки вказують лише на один референт (Bartas 1991: 208).

У художній літературі, як і в житті, імена персонажів часто мають не лише розрізнювальну, а й фатальну функцію. Простеживши внутрішню форму імен, часто можна знайти обґрунтування того, чому персонажів назвали саме так.

¹² У розмовному мовленні й діалектах очерети називають швендрами (Phragmites), тож ім’я щуки Швендре можна вважати і первинним ім’ям.

¹³ Можливе й інше тлумачення імені Усне. Це могла б бути онімізована діалектна форма слова usnies.

164

Acta Linguistica Lithuanica LXXI

Aug alin ės kilmės asmenvardžiai šiuolaikinėje lietuvių vaikų prozoje

У прозі для дітей трапляються приклади, коли ім’я персонажа безпосередньо пов’язане з місцем його проживання. Наприклад, мешканців води й вологих місцин (жаб, риб тощо) називають іменами водяних і прибережних рослин. Середовище проживання стає мотивувальним чинником під час утворення імен жабеняти Аєріо (A. Žied.) і щуки Швендре (U. Andr.): аїр (Acorus), рогіз (Typha) і очерет (у живому мовленні так називають очерет (Phragmytes)) ростуть на берегах стоячих або повільно плинних вод, на мулистих узбережжях (Vilkonis 2001: 370, 382).

Іноді назва рослини допомагає описати зовнішність персонажа: наприклад, худого високого каука називають Смілгіусом (J. Žil.) (стебла смілги тонкі, гнучкі; пор. порівняння, наведені у «Словнику литовської мови»: Anas tokis didelis, aukštas, plonas kap smilga LKKXIII125(Grv). Aukštas kaip šaukštas, ilgas kaip smilga LTR(Aln)).

Ще більше знайдено імен, пов’язаних із діяльністю та професією персонажа. Наприклад, у прозі для дітей лікарів і фармацевтів часто називають іменами лікарських рослин: лікаря називають Лієпжєдісом (N. Vait. 2013), адже квітки липи є чудовими ліками від багатьох застудних, серцево-судинних, шкірних, суглобових, нервових та інших захворювань (Ragažinskienė, Rimkienė, Sasnauskas 2005: 202). За тим самим мотивом утворено й ім’я фармацевта Алієшіуса (V. Land.) (препаратами алое, яке в розмовному мовленні називають запозиченим словом alijošius, лікують різноманітні шкірні, травні, застудні та інші захворювання (Ragažinskienė, Rimkienė, Sasnauskas 2005: 31)). Цікаво, що в тому самому абзаці автор «Історій Рудносюка» (2010) Vytautas V. Landsbergis пише це ім’я то з великої, то з малої літери. Так автор демонструє чутливість до мови й створює мовний нонсенс, очевидну неможливість, одним із проявів якої є парадоксальні персонажі (Urba 2013: 47). Створюючи неймовірні історії, автор грає не лише багатозначністю слів, а й із читачем: той має бути особливо уважним, не дрімати й розрізняти, коли в тексті йдеться про фармацевта Алієшіуса, а коли — про ліки алоє. Отримавши таку телеграму, Їжак негайно помчав до фармацевта Алієшіуса, щоб купити другові пігулки від живота, але, оскільки Алієшіус їх не мав, їжак розтер алієшіус із медом і відвіз Рудносяку. Рудносяк, з’ївши алоє з медом, миттю одужав і облизався V. Land.: 61. У таких випадках можна говорити про ототожнення денотата й власного імені, яке, за твердженням Юрія Лотмана, особливо характерне для міфологічних уявлень (Lotman 2004: 235).

Такі імена персонажів лише підтверджують той факт, що в давнину литовці твердо вірили в магічну силу деяких рослин, яка наділяла людину добрими властивостями, а також захищала її від зла тощо (Zinkevičius 2008: 516). Наприклад, якщо персонаж потребує якогось лікування чи захисту, його часто називають іменем лікарської рослини: барана називають Валерійоном, бо якось кумедно трусилася його голова, чи то від страху? (N. Kep. 2008: 41) (валеріану вживають не лише для зменшення страху, а й від різних неврозів, безсоння, істерії, стресу (Ragažinskienė, Rimkienė, Sasnauskas 2005: 397)).

Straipsniai / Articles

165

A U R E L I J A G R I T Ė N I E N Ė

Отже, очевидно, що в художніх текстах імена персонажів дедалі частіше стають одним із головних засобів створення яскравих, несподіваних образів героїв (Ep-makova 2009). Вони стають «відображеннями» певних ідей авторів (Bартas 1991: 215). Часто винахідливо й майстерно створені імена персонажів уживаються лише в конкретному творі цього автора (наприклад, Druskažolė, Smilgius, Tulpius, Viks vakampė тощо). Якщо для найменування персонажа використовується добре відома всім назва рослини, є чимала ймовірність, що вона траплятиметься у творах кількох авторів. Наприклад, Alijošius діє в оповідях В. В. Landsbergis Rudnosiuko istorijose (2010), у Krakatu-kų brūzgynėliuose Р. Šerelytė (2008); це ім’я трапляється і в прозі для дорослих (наприклад, у романі Андрюса Тапінаса Vilko valanda (2013) наглядач за машинами Вільнюського легіону має ім’я Alijošius¹⁴.

Як видно з розглянутого матеріалу, імена одних персонажів дуже зрозумілі й прозорі, їхню мотивацію легко простежити навіть дитині (наприклад, Dilgė, Raskila, Ūžalas та ін.). Деякі імена часом звучать для юних читачів як загадки (наприклад, Betula, Grimona, Juniperas тощо): одні їх відгадують, а для інших вони так і залишаються таємницею. Але ж для літературного твору значно важливіше порушувати питання, загадувати загадки, інтригувати читача, а не подавати відповіді, які легко вгадати, тому власні назви в художньому тексті пробуджують у читача безліч асоціативних значень і смислів (Кухаренко 1988, 106, цит. з Николина 2003, 196).

ПІДСУМКИ

Після прочитання близько 200 творів сучасної литовської прози для дітей у 41 книжці 27 авторів виявлено понад 80 семантично мотивованих рослинних імен персонажів: 36 особових імен, 26 назв різноманітних міфічних і вигаданих самими авторами істот, 20 назв тварин. З погляду словотвору переважають первинні імена (майже 70); зафіксовано лише 14 похідних. Називаючи персонажів творів, автори відібраних текстів найчастіше обирають назви квітучих, гарних на вигляд рослин (наприклад, bijūnas, lelija, narcizas, petunija, ramunė, rododendras, rūta, tulpė, žibutė тощо). У процесі онімізації популярні також назви різних лікарських рослин (ajeras, alijošius, arnika, debesylas, dilgėlė, jonažolė, mėta, rasakila, valerijonas тощо), дерев (ąžuolas, baobabas, eglė, liepa, vyšnia та ін.), кущів (vašoklis, radasta, šaltalankis та ін.), кімнатних рослин

¹⁴ Ще популярніше в літературі ім’я Rožė: у творах для дітей так називають не лише дівчаток, а й принцес, кіз та інших живих істот; це ім’я широко поширене і в літературі для дорослих (в оповіданні Рімантаса Шавеліса «Pasimatymas» діє завідувачка їдальні Rožytė; у новелі Генрікаса Чігрєя «Vaidinimas» — жінка Rožė, у романі А. Тапінаса Vilko valanda (2013) блукає божевільна вільнюська жебрачка Bėdų Rožė та ін.).

166

Acta Linguistica Lithuanica LXXI

Augalinės kilmės asmenvardžiai šiuolaikinėje lietuvių vaikų prozoje

(kalija, mirta, pelargonija та ін.), овочів (morka, pupa, rabarbaras та ін.), бур’янів (dagys, dagišius, usnis, viksva та ін.). Найпопулярніші назви рослин, з яких литовські автори утворюють імена персонажів, — alijošius, ąžuolas, bijūnas, dilgėlė, lelija, liepa, mėta, morka, petunija, rožė, rūta, pelargonija, valerijonas (ці назви рослин перетворилися на імена персонажів у творах більш ніж одного автора). Внутрішня форма імен персонажів, розглянутих у статті, цілком зрозуміла, їхня семантична мотивація очевидна. У художніх текстах імена персонажів стають одним із головних засобів створення яскравих, несподіваних образів героїв: наприклад, одні імена безпосередньо пов’язані з місцем проживання персонажів, інші — з їхньою діяльністю чи професією, треті допомагають описати зовнішність персонажа тощо.

Попередньо можна стверджувати, що рослинні імена персонажів трапляються в кожній п’ятій дитячій книжці, тож навіть фрагментарне дослідження цього мовного пласта дає змогу розпізнати в мові досі приховану давню природоцентричну картину світу литовців. Різноманітність таких імен персонажів у текстах прози для дітей свідчить не лише про творчі можливості авторів, а й мови, та її невичерпне розмаїття, розкриває фантазію й грайливість наших прозаїків.

СКОРОЧЕННЯ НАЗВ ДЖЕРЕЛ

V. Aleks. – Aleksandravičiūtė Vakarė. Gugeliukai. Vilnius: Kronta, 2010.

U. Andr. – Andrijauskaitė Ugnė. Lydekos Švendrės svajonė. Kaunas: Kalendorius, 2013.

V. Ažuš. 2008 – Ažušilis Vytautas. Gėlytė burtininkė. Vilnius: Apskaita, 2008.

V. Ažuš. 2009 – Ažušilis Vytautas. Gėlytė mokinė. Vilnius: Apskaita, 2009.

A. Cic. – Cicėnaitė Akvilina. Kengūrų slėnio paslaptis. Vilnius: Alma litera, 2014.

R. Gram. – Grambaitė Rasa. Mėtų arbata. Vilnius: Sirokas, 2005.

K. Gud. – Gudonytė Kristina. Gėlių duoras. Vilnius: Laisvos valandos, 2011.

O. Jaut. 2004 – Jautakienė Ona. Katino Felicijono pasakos. Vilnius: Gairės, 2004.

O. Jaut. 2009 – Jautakė Ona. Ponia Pelargonija. Vilnius: Kronta, 2009.

P. Juod. – Juodišius Paulius. Lipotapas ir kruopų vagys. Vilnius: Tyto alba, 2004.

V. Kav. – Kavaliauskaitė Vaida. Історії про кохання, дива й тугу. Вільнюс: Naisių vasara, 2013.

J. Kel. – Keleras Julius. Принцеса Мурзе. Вільнюс: Lietuvos rašytojų sąjungos leidykla, 2011.

N. Kep. 2008 – Kepėnienė Nijolė. Vasarnamis saulės zuikučiams. Klaipėda: Druka, 2008.

N. Kep. 2013 – Kepėnienė Nijolė. Kažkas ne taip. Kaišiadorys: Printeja, 2013.

N. Kliuk. – Kliukaitė Nijolė. Mirties vandenynas. Klaipėda: Libra Memelensis, 2011.

Straipsniai / Articles

167

AURELIJA GRITĖNIENĖ

V. Land. – Ландсбергіс Вітаутас. Історії Рудношука. Вільнюс: Dominicus Lituanus, 2010.

J. Lin. – Liniauskas Jonas. Maža tamsa, arba Augimo nerimas. Vilnius: Vaga, 2004.

N. Marč. – Marčėnaitė Nomeda. Lėlė. Vilnius: Tyto alba, 2011.

J. Pet. – Petrauskaitė Justė. Juodasis angelas. Vilnius: Gimtasis žodis, 2008.

V. Rač. 2001 – Рачицкас Вітаутас. Нові пригоди Зуйки, або Справжня радість. Вільнюс: Vytautas Račickas, 2001.

V. Rač. 2008 – Рачицкас Вітаутас. Незавершений щоденник. Вільнюс: Vytautas Račickas, 2008.

K. Saj. 2006 – Сая Казис. Якщо відірвемо черв'якові ногу. Вільнюс: Vaga, 2006.

K. Saj. 2008 – Сая Казис. Кого ніхто не любив. Вільнюс: Alma littera, 2008.

K. Saj. 2009 – Сая Казис. Тут щось є. Вільнюс: Alma littera, 2009.

K. Saj. 2010 – Сая Казис. Вітровий піддув. Вільнюс: Alma littera, 2010.

K. Saj. 2013 – Сая Казис. Палаюча. Вільнюс: Alma littera, 2013.

S. Siud. – Siudika Sigitas. Ką zyzia uodai vakarais. Vilnius: Kronta, 2006.

R. Šer. 2007 – Шереліте Рената. Галявина Кракатуків. Вільнюс: Alma littera, 2007.

R. Šer. 2008 – Шереліте Рената. Чагарнички Кракатуків. Вільнюс: Alma littera, 2008.

U. Ul. 2007 – Улюне Урте. Сонні сонечка. Вільнюс: Nieko rimto, 2007.

U. Ul. 2010 – Улюне Урте. Інший день жука-шипуна. Вільнюс: Nieko rimto, 2010.

D. Vait. 2004 – Вайткявічюте Дайва. Маріус Пєтаріс і Книга чарів. Вільнюс: Rosma, 2004.

D. Vait. 2006 – Вайткявічюте Дайва. Маріус Пєтаріс і Чорна вежа. Вільнюс: Rosma, 2006.

N. Vait. 2013 – Вайткуте Нерінга. Веселкові арки. Вільнюс: Nieko rimto, 2013.

N. Vait. 2014 – Вайткуте Нерінга. Кременеве перо. Вільнюс: Nieko rimto, 2014.

M. Vitk. – Vitkūnas Manvydas. Viduramžių Kernavė. Vilnius: Aukso žuvys, 2014.

A. Zur. – Zurba Algimantas. Melnragės akmenys. Vilnius: Gimtasis žodis, 2005.

A. Žied. – Žiedelis Apolinaras. Senelio pasakojimai. Vilnius: Gairės, 2009.

J. Žil. – Жилінскас Юстинас. Гугіс — король лісів і друг людей. Вільнюс: Tyto alba, 2006.

L. Žut. – Жутауте Ліна. Фердинандас і Пу. Подорож до Австралії. Вільнюс: Alma littera, 2013.

LITERATŪRA

Adomavičienė Laimutė 2009: Veikėjų vardai ir bevardystė Algirdo Landsbergio novelistikoje. – Acta Humanitarica Universitatis Saulensis 8, 105–111.

Baliulė Irena 2009: Vardas Juozo Apučio lyrinio apsakymo pasakojimo struktūroje. Acta Humanitarica Universitatis Saulensis 8, 112–117.

Bartas Rolanas 1991: Teksto malonumas. Vilnius: Vaga.

168

Acta Linguistica Lithuanica LXXI

Augalinės kilmės asmenvardžiai šiuolaikinėje lietuvių vaikų prozoje

Botanikos vardų žodynas, sudarė R. Jankevičienė. Vilnius: Botanikos institutas, 1998.

Bušs Ojārs 2006: Apie kai kuriuos semantinius onimizacijos aspektus. Acta Humanitarica Universitatis Saulensis 1(1), 17–21.

Butkus Alvydas 1995: Lietuvių pravardės. Kaunas: Æesti.

Gaivenis Kazimieras 1974: Asmenvardžiai – nebe asmenvardžiai. – Žodžiai ir žmonės. Vilnius: Mintis, 215–216.

Gudavičius Aloyzas 2000: Etnolingvistika. Šiauliai: Šiaulių universitetas.

Jakaitienė Evalda 2010: Leksikologija. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.

Koženiauskienė Regina 2001: Retorika. Iškalbos stilistika. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Kuzavinis Kazys, Savukynas Bronys 1994: Lietuvių vardų kilmės žodynas. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

LKŽ – Lietuvių kalbos žodynas, 1–20, 1941–2002: elektroninis variantas, redaktorių kolegija: Gertrūda Naktinienė (vyr. redaktorė), Jonas Paulauskas, Ritutė Petrokienė, Vytautas Vitkauskas, Jolanta Zabarskaitė. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2005. www.lkz.lt [2014.07.05].

Lotman Jurij 2004: Kultūros semiotika. Vilnius: Baltos lankos.

Maciejauskienė Vitalija 1973: Pavardės P. Cvirkos raštuose. – Kalbos kultūra 24, 49–53.

Maciejauskienė Vitalija 1992: Lietuvių vardai. – Gimtasis žodis 1, 15–17.

Maciejauskienė Vitalija 1998: Lietuvių vardyno raidos polinkiai. – Kalbos kultūra 71, 33–42.

Maciejauskienė Vitalija 2001: Dėl lietuvių pavardžių vertinimo darbys požiūriu. – Acta Linguistica Lithuanica 44, 167–187.

Mickienė Ilona, Balčiūnaitė-Lužinienė Lina 2013: Onomastikos įžvalgos. Vilnius: Vilniaus universitetas.

Pakalniškienė Dalia, Dabrytė Ramunė, Sakalauskaitė Rūta 2014: Rinkis vardą lietuvišką. Vilnius: Versus aureus.

Ragažinskienė Ona, Rimkienė Silvija, Sasnauskas Valdas 2005: Vaistinių augalų enciklopedija. Kaunas: Lututė.

Razmukaitė Marvytė 1973: Romanų veikėjai ir jų vardai. – Kalbos kultūra 24, 53–56.

Rudait y tė Regina 2000: The metamorphosis of character in postmodern fiction. Vilnius: Vilnius University Press.

Str ifpsniai / Articles

169

AURELIJA GRITĖNIENĖ

Sauka Leonardas 2008: Veikėjų ir vietų vardai, jų kaita Eglės pasakoje. – Tautosakos darbai 35, 184–193.

Sinkevičiūtė Daiva 2011: Žvilgsnis į populiariausius pastarųjų penkerių metų vardus. – Gimtoji kalba 10, 3–9.

Sinkevičiūtė Daiva 2012: 2011 m. populiariausių vardų davimo tendencijos. – Gimtoji kalba 7, 3–8.

Tučkienė Agnė 2013: Seku seku pasaką, arba pasakyk, kuo vardu pasakos veikėjas. – Gimtoji kalba 5, 3–7.

Urba Kęstutis 2004: Pasisakymai apie vaikų literatūrą. Vilnius: Tarptautinės vaikų ir jaunimo literatūros asociacijos Lietuvos skyrius.

Urba Kęstutis 2013: Ar juokas – tai laisvė? (Apie šiuolaikinės lietuvių vaikų literatūros komizmą). – Vaikų literatūra – laisvė ir kontrolė. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla, 43–53.

Valentas Skirmantas 2007: Mė(lynojo)nulio lingvistika Vlado Braziūno ir Sigito Gedos poezijoje. Vilnius: Baltos lankos.

Vanagas Aleksandras 1970: Lietuvos TSR hidronimų daryba. Vilnius: Mintis.

Vaskelienė Jolanta 2009. Tikriniai žodžiai – kontekstu ženklai (Jurgos Ivanauskaitės Odė džiaugsmui). – Acta humanitarica universitatis Saulensis 8, 300–310.

Vilkonis Kęstutis Kazimieras 2001: Lietuvos žaliasis rūbas. Kaunas: Lututė, 2001.

Zinkevičius Zigmas 2008. Lietuvių asmenvardžiai. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Župerka Kazimieras 2006: Metakalbiniai asmenvardžių komentarai nelingvistiniuose tekstuose. – Kalbos kultūra 79, 62–73.

Ермакова Юлия 2009: Функции собственных именований в художественном тексте (на материале лирики А. А. Ахматовой 1991–1920 гг.). www.grani.vspu.ru. [2014.07.07].

Кухаренко Валерия 1988: Интерпретация текста. Москва: Просвещение.

Николина Наталия 2003: Филологический анализ текста. Москва: Академия.

170

Acta Linguistica Lithuanica LXXI

Augalinės kilmės asmenvardžiai šiuolaikinėje lietuvių vaikų prozoje

Anthroponyms of Plant Origin in Contemporary Lithuanian Prose for Children

S U M M A R Y

The article analyses 82 recorded names of characters which are related to plant origin from 41 pieces of children prose literature by 27 Lithuanian authors of the 21^st century. The major part of such names is constituted by anthroponyms (36 names), 26 names are used to name various mythological creatures and fictitious creatures originated by authors themselves; 20 names are given to different animals. The article aims at to examine the ways of derivation and formants of such words, to identify most common lexemes serving as underlying words and discuss the process of onymisation.

The names of characters can be divided into primary and secondary from the point of view of word derivation; the latter ones can be divided into suffix derivatives and flexional derivatives as well as compound names.

The analysed material shows that in prose texts the primary names are mainly used (there were 70 of them found). The flexional derivatives can be distinguished among secondary names (7 found).

The authors basically use the titles of blooming and presentable plants in naming the characters. A number of names were derived from herbs, trees, bushes, house flowers, weeds and other names of plants. The most popular plants are the following: aloe vera, oak tree, nettle, lily, mint, carrot, pelargonium, petunia, rose, rue, valerian.

The names of characters originated from plants usually describe them: emphasise their habitat, profession, occupation and etc. All names described in the article are comprehensible, transparent and their motivation is easy traceable even for children. Thus, even a fragmental research of this linguistic layer allows recognising the naturalistic world-view of Lithuanians. The variety of character names based on plant origin in prose texts for children shows not only the creative power of authors but also the inexhaustible variety of language moreover they reveal the phantasy of prose writers as well as their playfulness.

Įteikta 2014 m. liepos 11 d.

A U R E L I J A G R I T Ė N I E N Ė

Lietuvių kalbos institutas

Petro Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius, Lietuva

[email protected]

Straipsniai / Articles

171