JUOZAS PABRĖŽA

Шяуляйська академія Вільнюського університету

Напрями наукових досліджень: фонетика литовської мови, діалектологія, жемайтська мова, її діалекти, піддіалекти, говірки.

DOI: doi.org/10.35321/all84-19

ДУХ ЖЕМАЙТСЬКОЇ МОВИ У ТВОРЧОСТІ РОМУАЛЬДАСА ГРАНАУСКАСА

0. ВСТУП

Про творчість талановитого письменника-жемайта Ромуальдаса Гранаускаса написано справді чимало. І, мабуть, цілком зрозуміло, що для мене, жемайта, найбільш прийнятними, зрозумілими й дорогими є праці про творчість мого улюбленого письменника, написані жемайтами — такими, як Марцеліюс Мартінайтіс, Елена Букелене, Вікторія Дауйотіте, Людвікас Гадейкіс. Напевно, найґрунтовніше й найновіше дослідження життя і творчості Р. Гаванаускаса «Гранас: реальність, що тріскається» 2017 року написала та видала Вікторія Дауйотіте. До речі, усі згадані жемайти чудово знали письменника й багато з ним спілкувалися, особливо Е. Букелене та В. Дауйотіте.

Я дуже ціную й пишаюся тим, що й мені довелося трохи поспілкуватися з Ромуальдасом Гранаускасом. Це, звичайно, насамперед сталося завдяки моєму Великому вчителеві, мовознавцю, професорові Алексасу Ґірденісу. А. Ґірденіс і Р. Гранаускас були дуже близькими «приятелями», походили з того самого Мажейкяйського краю й багато спілкувалися, живучи у Вільнюсі. Та перша наша зустріч відбулася влітку 1975 року. Я, другокурсник Вільнюського університету, та наш викладач А. Ґірденіс поверталися з діалектологічної експедиції в Жаґаре й зупинилися в Мажейкяї. Звідти мені треба було далі їхати до рідного Скуодаса, а Ґірденісові вже зовсім близько — до Даубаряя, де жили його мати та сім’я сестри. Уже на автобусній станції ми, двоє жемайтів, хотіли попрощатися, але несподівано побачили третього жемайта — письменника Ромуальдаса Гранаускаса. Того спекотного літнього дня він, цілком босий — досі не розумію чому, — никав по Мажейкяйській автобусній станції, і, звичайно, двоє приятелів-міжайкяйців із невимовним ентузіазмом кинулися один одному в обійми. Мене також представили письменникові. Щойно вийшла знаменита книжка Р. Гранаускаса «Їдці хліба». Р. Гранаускас дуже піднесено повідомив про це, але відразу ж

Статті / Articles

357

JUOZAS PABRĖŽA

вже дещо сумніше поскаржився, що не має більше жодної книжки, яку хотів би підписати й нам. Але Гра̄наускас не був би Гра̄наускасом, якби відразу ж не знайшов виходу. Він раптом повів нас до публічної бібліотеки в Мажейкяї й наказав бібліотекарці видати дві книжки, уже проштамповані бібліотекою. І ця книжка «Їдці хліба», проштампована на сімнадцятій сторінці, із написом і автографом письменника є для мене надзвичайно милою й дорогою.

Пізніше ми кілька разів зустрічалися у Вільнюсі, одного разу — у Шяуляї. Я був одним із тих жмудинів, кому Ромулдас Ґранаускас, особливо в останні роки свого життя, не раз телефонував зі своєї квартири у Вільнюсі до Шяуляя. Ці дзвінки зазвичай були дуже пізніми і, звичайно, ми здебільшого говорили про Жемайтію, жмудинську мову, жмудинське письмо, інші важливі складові жмудинської ідентичності. А однієї глибокої ночі ми обоє телефоном співали улюблену Ромулдасову жмудинську пісню «І виросла зелена липа».

І ще один несподіваний збіг у нашій жмудинській трійці. Я попрощався з Ромулдасом Ґранаускасом 30 жовтня 2014 року, коли він, підготовлений до останньої дороги, лежав у костелі Святих Йоанів Вільнюського університету. Рівно того самого дня зовсім поруч, у читальній залі Донелайтіса філологічного факультету Вільнюського університету, відбувалася міжнародна наукова конференція на вшанування професора Алєкса Ґірденіса, соратника Р. Ґранаускаса. Після доповідей ми з професоркою Данґуоле Мікулєнене залишилися десь на Замковій вулиці, купили квіти й пішли до костелу Святих Йоанів попрощатися з письменником. І в труні Ромулдас Ґранаускас постав переді мною як самий твердий і навіки незрушний куліс Жемайтії.

Пишучи книжку про жмудинську мову та правопис, я не раз зупинявся, знову й знову запитуючи себе: де ж та сила творів Р. Ґранаускаса, з якої так природно випливає і справжній, неповторний дух ґранаускасової жмудинської мови. Багато хто з тих, хто писав про творчість Р. Ґранаускаса, помічає й підкреслює її виняткову жмудинськість. Елена Букелене, яка добре знала письменника й ґрунтовно досліджувала його літературну спадщину, зазначає, що творчість Р. Ґранаускаса «ніби якась аура огортає особлива жмудинськість. Можливо, вона не завжди очевидна, бо її становить не лише поверхневий регіональний колорит, одне-друге слівце з інтонацією, а дуже глибокі, нелегко окреслювані речі — і історичні, і духовні» (Bukelienė 1999: 136).

Вікторія Дауйотите, яка багато себе віддала творчості Р. Ґранаускаса, висуває письменника як «творця Жемайтії та жмудинськості», дуже точно й влучно підсумовуючи: «Якби не Ґранаускас, ми гірше розуміли б жмудинів, їхню природу, відчуття власного роду» (Daujotytė 2017: 18).

Інший жмудинський письменник Людвікас Ґадейкіс, родом із Моседського краю, де тривалий час жив і який Р. Ґранаускас так тепло, правдиво, з любов’ю описав, так відкрито й щиро зізнається: «Творчість Ромулдаса Ґранаускаса близька мені до злості. Ніби наскрізь знаю землю жмудинів, і я саме так її відчуваю, те саме бачу й осягаю. Тільки висловити так точно й ясно не вмію. Так талановито,

358

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV

Žemaičių kalbos dvasia Romualdo Granausko kūryboje

що кожне слово видається єдиним, незамінним. Таким змістовним і промовистим (можливо, лише для жмудинів?), що не хочеться запитувати: чому сказано не так, а що означає те інше? Треба лише читати» (Gadeikis 1989: 138).

Не один дослідник творчості Р. Ґранаускаса відзначає також виразне відображення у творах рідної для письменника північної жмудинської говірки. Однак ґрунтовніших студій і статей про мову творів Р. Ґранаускаса, особливо про виразну жмудинськість цієї мови, небагато. Побіжні натяки на своєрідність мови творів Р. Ґранаускаса та її жмудинськість уже містяться у працях згаданих та інших авторів. Елена Букелене вбачає, що літературні тексти письменника є своєрідними «перекладами із жмудинської на загальнолітературну мову — збережено інтонації жмудинської розмовної мови, основні слова, будову речення» (Bukelienė 2000: 25).

Марцеліюс Мартінайтіс сильне авторство письменника Р. Ґранаускаса передусім пов’язує із «ввібраною мовою того краю, багатовіковим досвідом, тугою за святістю» (Martinaitis 2002: 207).

Мовознавець Йонас Пальоніс, характеризуючи письменника як літературну зірку жмудинів, зазначає, що в текстах Р. Ґранаускаса «пишно сяють перлини його рідної говірки, виразні й образні слова та словосполучення, здатні збагатити нашу загальнолітературну мову» (Palionis 2014: 86).

Окремо слід згадати праці Ґражини Акелайтене, Дайни Жилюте-Барташене, Іни Пошкувене про лексичні діалектизми у творчості Р. Ґранаускаса (Akelaitienė, Bartašienė 2011: 5–15; Pošk u vienė 2013: 2–11).

Трохи про жмудинські риси Р. Ґранаускаса та значення його рідної говірки для творчості писав Йоузас Пабрежа (2017: 164–166; 2018a: 133–135).

Отже, цю виняткову жмудинськість творчості Р. Ґранаускаса, мову, що відображає рідний край письменника, помітили й оцінили не один раз. Проте мене давно не полишає питання, чому лише під час читання Ґранаускаса відбувається таке диво: мимоволі усвідомлюєш, ловиш себе на тому, що в підсвідомості весь читаний текст Ґранаускаса тече жмудинською мовою. Від не одного жмудина я чув, що він переживає подібне відчуття. Адже твори написані загальнолітературною литовською мовою. Отже, у цій поверхневій фонетиці та орфографії загальнолітературної мови значно глибше прихований також дуже сильний, надзвичайно життєздатний дух жмудинської мови. Як влучно зауважила В. Дауйотите, «мова Ґранаускаса не має сталого вигляду, з кожним твором вона заново формується, коли мова досвіду [...] вливається в загальнолітературну, але не зливається з нею» (Daujotytė 2017: 285–286).

Спробуймо відкрити той чи інший пласт жмудинської мови у творчості Р. Ґранаускаса. У цій статті спиратимемося на приклади з таких книжок Ромулдаса Ґранаускаса: «Їдці хліба», 1975 (DV), «Білий вінок чорному паровозу», 1987 (BV), «Вечір, потім ранок, 1995 (VR), «Спів худібки», 1998 (GD), «Собаки на небі», 2005 (ШД), «Туман над долинами», 2007 (RS), «Червоне на білому», 2010 (RB), «Три самотності», 2012 (TV), «Вигнані»,

Įžvalgos / Insights

359

JUOZAS PABRĖŽA

У останніх працях Juozas Pabrėža робиться спроба обґрунтувати, що найважливішою й найвиразнішою ознакою самобутності жмудинів є жмудинська мова, яка має всі найважливіші, необхідні для кожної мови рівні та складові частини: фонетику, морфологію, синтаксис і лексику (див. Pabrėža 2017: 43–113; 2018: 187–195; 2019: 141–152; 2020: 273–280). Яскраві відображення всіх цих рівнів знаходимо й у творчості R. Granausko.

1. ФОНЕТИЧНІ ЖМУДИЗМИ

На перший погляд здавалося б важко можливим і ймовірним знайти в літературному тексті фонетичні особливості, властиві діалекту. Адже зазвичай усі діалектні звуки транспонуються в унормовані звуки літературної мови. Однак і в цій сфері R. Granauskas уміє витиснути жмудинські риси.

1.1. У жмудинській мові досить часто скорочуються закінчення, напр.: yr ‘є’, bėr ‘є’, tėr ‘є лише’, teber ‘досі є’, nėr ‘немає’, neber ‘вже немає’, pondievs ‘господь-бог’, šūds ‘лайно’, žvyds ‘жвидас’, nieks ‘ніхто’, vel’s ‘чорт’, pakišts ‘засунутий’, gyvs teber ‘живий досі’, reik ‘потрібно’, užein ‘заходить’, meluo ‘бреше’, nešio ‘носить’ (Kur tave velnias nešio! BV 82).

1.2. У префіксах випадає короткий голосний e, напр.: tebturi ‘досі має’, nebturiu ‘вже не маю’, nebgaliu ‘вже не можу’, nebišeina ‘вже не виходить’, nebreikia ‘вже не потрібно’, nebtaisau ‘вже не лагоджу’, nebdera ‘вже не пасує’, nebnorėjo ‘вже не хотів’, nebkišk ‘вже не засовуй’.

1.3. Додаються або вставляються приголосні j, v, n, напр.: jema ‘бере’ (Eisiu, prašysiuos valdžios, lai jema¹, lai veža į kokius senelių namus ar kur. VR 238), jem ‘бере’ (Šaltis jem atsakančiai. VR 231), jemi ‘береш’, apsivobuluoja ‘обкруглюється’ (Mūsų popierinė (t. y. obelis) miestelyje pirmoji apsivobuluoja. I 29), kninga ‘книга’, piningų ‘грошей’, piningus ‘гроші’, sodnas ‘сад’.

1.4. Вставляються голосні i, e, напр. lopišy ‘колиску’, palitą ‘пальто’, literius ‘літри’ (Tris literius smetonos buvau susitaisiusi. TV 94).

1.5. Зі зміненими голосними кореня записуються такі характерні для жмудинів слова: lytai ‘дощ’, lytaus ‘дощу’, lytotos ‘дощові’ (Ji labai nemėgo lytotų dienų. I 31), šilima ‘тепло’ (Man daug šilimos nereik. I 82), naujynos ‘новини’, pagelba ‘допомога’, ragės ‘сани’, kamulį ‘клубок’ (Tu tik užsim esk ant viršaus savo centymetrą, žirkles, siūlų kamulį su pribadytomis adatomis... ŠG 15), liptas

¹ Приклади виокремлено, тобто виділено жирним шрифтом, автором на власний розсуд.

360

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV

Žemaičių kalbos dvasia Romualdo Granausko kūryboje

«lieptas» (Тут він зовсім неширокий, тому через нього перекинуто liptas — дві поздовжньо розрізані половини дошки. ШД 158).

1.6. Іноді навіть замінюються чужі давнім жемайтам нові приголосні f, h, ch і пишеться: pigūra ‘фігура’, purmonas ‘візник’, portigrapčikas ‘фотограф’, portigrapuoti ‘фотографувати’, pijalkos ‘проліски’, Pilimana ‘Філомена’, bugalteris ‘бухгалтер’, jektarelius ‘гектарчик’, Jogana ‘Йоганна’, karakteris ‘характер’, zotetnikas ‘зоотехнік’, Mikalina ‘Михаліна’.

1.7. Трапляється, що замість африкат ч, dž жемайтиською вимовляються й записуються t, d звуки, наприклад: tretysis ‘третій’, su rūgštu pienu ‘з кислим молоком’, rūgštos uogos ‘кислі ягоди’, rūgštų kopūstų ‘кислої капусти’, meldamoji ‘та, за кого моляться’. І навпаки — замість t із властивим жемайтам звуком č знаходимо улюблене Гранаускасом і не раз ужите слово koplyčelė ‘капличка’².

1.8. Можливо, у написанні якийсь властивий жемайтам звук і не позначений, але під час читання він чується (можливо, підсвідомо?) лише по-жемайтському. Наприклад, улюблене Р. Гранаускасом слово alksnynas та його інші форми alksniai, alksniukai, juodalksniai жемайтами чуються лише з твердим вимовленим приголосним l.

1.9. Знаходимо записаними по-жемайтському не лише окремі звуки, а й цілі фрази, наприклад: brongiausis brolėli ‘дорогий братику’, brongieji brolėli ‘дорогого братика’ GD 47, neozmėršk vuotegą! ‘не забудь батога’ TG 39, vėsi – nomei! ‘усі додому’ TG 92, pěimenys – nomei! ‘пастухи — додому’ TG 93. А герой роману «Туман над долинами» Петрошюс виголошує цілий діалог цілком по-жемайтському, бо, за словами письменника, «інакше він не вмів»: «Vakale mona!.. Aš daug metų sunke derbau Amerikuo, spaudiau pininga pri pininga, tonke pats griauždams vėn jouda plota. Negaliejau turiete diel tuo ni patiuos, ni savo vakū. Jūs vėsė esat kaip je ir mona vaka, jums aš i pastatiau šiuo muokykla. Jeigu pats būtųu turiejęs didiesni muoksla – aš i tuo pininga būtųu daugiau uždėrbęs, vo jūsu muokykla būtųom daba poikesne. Nu šiuos dēinuos muokykitės tuokiuo, kuoki yr. Netronkykėt soulu, nebraižykėt šeinu, nelaužykėt vuobilėliu, aš anas dėl jūsu patiū padėjiau. Nešuokiniekėt par tas ėgėles, kad nenulaužytomėt veršūnieliu, kitep anuos nebožaugs dėdėlės, neužstųs nu vėjė… Muokykitės, nu maža būkėt taupė, kad po savėi turietomėt kou i kėtėms palėktė…» RS 16–17³.

^² Вікторія Дауйотите називає це слово необхідною фонетичною жемайтизмом (Daujotytė 2017: 13–14).

^³ Гранаускас у цьому тексті, наскільки це дозволяли на той час можливості друкарні, частково дотримується унормованої А. Ґірденісом і Ю. Пабрежою жемайтської орфографії (див. Girdenis, Pabrėža 1998: 1–80).

Įžvalgos / Insights

361

JUOZAS PABRĖŽA

2. МОРФОЛОГІЧНІ ЖЕМАЙТИЗМИ

Жемайтські морфологічні форми — окремі відмінки, особи та інші форми деяких частин мови, відмінності словотвору — трапляються в багатьох творах Р. Гранаускаса. Загалом морфологічні жемайтизми письменник полюбляє, і вони є одним із виразніших знаків відображення жемайтської мови в його творчості.

2.1. Значної автентичності й барвистості надає досить жива жемайтська двоїна. Особливо часто вживається двоїна займенників і дієслів. Замість займенників mudu, mudvi нерідко знаходимо давніші форми vedu, vedvi, наприклад: Vedu negaliav! Kaip tik išgėriav – už karto durni paliektav!!.. ‘Ми не можемо! Щойно вип’ємо — одразу стаємо дурними!..’ TV 63; Vedvi ne ant tų popierių – vedvi ant savo smerčio pasirašev!.. ‘Ми не на тих паперах — ми на власній смерті підписалися!..’ I 138; Niekas vedvėms neginė­s! ‘Ніхто не сперечався з нами обома!’ GD 72; Abudu žinov, už ką išgersiav! ‘Ми обоє знаємо, за що вип’ємо’ ŠG 126.

Двоїна властива формам різних часів і способів дієслова, наприклад: einav ‘ідемо’, galiv ‘можемо’, augov ‘росли’, nematėv ‘не бачили’, pasimelsiav ‘помолимося’, išsiverksiav ‘виплачемося’, bepasimatysiv ‘ще побачимося’, galvokiav ‘думаймо’, neberkiav ‘більше не пиймо’; Išgerkiav, prisiminkiav savo meilę – ir lai velnias traukia viską. ‘Випиймо, згадаймо свою любов — і хай чорт забирає все’ RS 257.

Рідше, але вживається також двоїна іменників, прикметників і навіть дієприкметників, наприклад: pridėk man du rubliu RV 257; duonos du kepalu VR 257; jau dvi žiemi šąlo VR 186; du baltu bokštu su perregimais kryžiais GD 35; per tuos dešimtį metų jiedu nebuvo nė vienai dienai išsiskyrusiu I 72.

2.2. Частими є жемайтські форми давноминулого часу, коли до теперішнього часу допоміжного дієслова liuobėti, яке саме по собі нічого не означає, додається інфінітив або майбутній час, наприклад: liuobu nusukti ‘зазвичай звертав’, liuobu pagalvoti ‘зазвичай думав’, liuobi palikti ‘зазвичай залишав’, liuobi apsivyturti ‘зазвичай обмотувався’, liuob pasakoti ‘зазвичай розповідав’; Ar atsimeni, kaip liuob gerti? ‘Пам’ятаєш, як він пив?’ RV 213; liuob pasisakyti ‘зазвичай висловлювався’, liuob parodys ‘зазвичай показував’, liuob tilps ‘зазвичай вміщався’, liuob parveš ‘зазвичай привозив’; O paskui liuob per susirinkimus visus bepročiais laikys! ‘А потім на зборах усіх за божевільних вважав!’ GD 56.

Для жемайтів характерно, що в довшому тексті давноминулий час, без повторення допоміжного дієслова liuob, можуть замінювати самі форми майбутнього часу. Ось цілий великий абзац із типовим прикладом такого вживання з повісті-новели «Бружас»: «Ateis Jonkus, несячи пляшку, ateis Галдыкас, несячи дві: Галдыкас, як завжди, teturės матиме в кишені одну, а другу paslėps сховає, приходячи на ячмінне поле Бружа, щоб Бружене не сварила, навіщо він стільки приніс. Коли вже всі троє bus išgėrę вип’ють по пляшці, а Бружене більше nebeduos не дасть, išvadins назве їх п’яницями й lieps накаже розходитися»

362

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV

Žemaičių kalbos dvasia Romualdo Granausko kūryboje

до дружин, Галдыкас миргтелс, і почне обмацувати капелюхи. Усі троє вийдуть у подвір’я, що вже світає. Йонкус із Галдыкасом підуть, узявшись попід руки, попереду, Бружас, супроводжуючи їх, — позаду, доки дійдуть до того ячменю. Лаючись, Галдыкас брестиме усім краєм поля, — Бружас із Йонкусом — також, анітрохи не думаючи, як завтра вранці Бружене виглядатиме той ячмінь, витоптаний і виваляний трьома чоловіками». BV 17–18.

2.3. Улюбленими є форми наказового способу зі слівцем lai, наприклад: Eisiu, prašysios valdžios, lai jema, lai veža į kokius senelių namus ar kur. «Eisiu, prašysiuos valdžios, tegul ima, tegul veža į kokius senelių namus ar kur» VR 238; lai kinko į rages arklį «tegul kinko į rogės arklį» TG 39; Lai sau mano, lai sau laido liežuv̇ius. «Tegul sau mano, tegul sau laido liežuvius» RS 125; lai atsigauna širdis už visus tris mėnesius «tegul atsigauna širdis už visus tris mėnesius» VR 258. Багато разів трапляється вислів lai būn «нехай буде».

2.4. Трапляються також уживані в жемайтській мові давніші атематичні форми дієслова, наприклад: miegta per dienas «спить цілими днями» GD 55; paliekta «залишає»; а ті пиріжечки, може, pasiliektam rytui «а ті пиріжечки, може, залишимо на завтра» I 137.

2.5. Досить поширеними є різноманітні жемайтські зворотні форми дієслів. Замість інфінітивної зворотної форми –tis уживається форма з –ties, наприклад: melsties «молитися», kinkyties «запрягатися», prašyties «проситися», skirstyties «розходитися», rokuoties «розмовляти», reikės numirties kaip per karą «доведеться померти, як на війні» GD 49; esu nugalvojusi čia pat miestely laidoties «я вирішила поховати себе тут, у містечку» GD 49. Інші зворотні форми дієслів: pavalgykis «поїж», gulsusys «ляжеш», Parnešusys tuojau pargrižk! «Принісши, негайно повертайся!» GD 71; nesulauksiuos «не дочекаюся», [...] o kas mane atgal beparvės iš to Vilniaus, kai ten numirsiuos? «а хто поверне мене звідти, з Вільнюса, коли я там помру?» GD 49; Tai kuomet aš tavęs sulauksiuos? «То коли ж я тебе дочекаюся?» VR 257; [...] bet jūs, ubagai, su mano Juodžiu nevažinėsitės «але ви, жебраки, з моїм Юоджісом не їздитимете» RB 52; Parėjos su Kaziūne namie [...]. «Ми повернулися додому з Казюнею» GD 77.

2.6. Існують різні форми жемайтського дієслова bengti «закінчувати», наприклад: bengia «закінчує», bengsi «закінчиш», pabengsi «закінчиш», pabengęs «закінчивши», pabengsiav «закінчимо», pabenkim «закінчімо», Amžių bengu «закінчую» прожити, а не чув, щоб людина, лежачи, могла щось робити!.. TV 149.

2.7. Замість займенників jis, ji дуже часто вживаються ans, uns, ana. До речі, така основа може зберігатися у формах усіх відмінків, наприклад: ans «він», ano «його», anam «йому», ana «вона», anos «її», anai «їй», aną «її», anie «вони», anų «їх», aniems «їм».

2.8. Вказівні займенники tas, ta у жемайтській мові часто виконують функцію означеного артикля і вважаються артоїдами^⁴. Це надає реченню своєрідної жвавості, додаткової експресії. Таких речень у творах Р. Гранаускаса чимало, наприклад:

Apie tai žr. Rosinas 2009: 84–93; Vaskelienė 2016: 210.

Įžvalgos / Insights

363

JUOZAS PABRĖŽA

І той город, і та картопля мали зберегти життя нам усім трьом упродовж наступної зими. RB 29; Дурню!.. — заволав той довготелесий, той Вацловас. BV 105; Те тріпотіння, та доброта і те, чого нікому не опишеш. BV 112; Товаришу лейтенанте, ми схопили ту зв’язкову Берзонкісів. ŠG 18; Безліч разів я бачила тебе уві сні у тому Сибіру. GD 49; Навіть якщо міркувати математично, вони ніяк не могли зустрітися у тому Вільнюсі. ŠG 94; Я більше не трястимуся на твоєму велосипеді вниз із гори через ями! RS 103; Мілдо!.. Ти будеш прополювати ту картоплю чи, закінчивши, стоятимеш аж до вечора? RS 107; Не раз хотіла сфотографувати той туман над долинами. RS 198.

2.9. Досить частим уживанням, характерним для жемайтів, є займенники katras, katra (замість літературномовних kuris, kuri), наприклад: Katras хочете сидіти біля вікна? RB 32; Два хлопчаки тягнули katras до себе стару батькову постолу. GD 39; Тепер katra лише молодша, katra лише гарніша — усі там красуні. ŠG 82; А на katro кінці підвішуватимете? BV 15; Сільський органіст спробував, пояснив, у katrą кінцівку дути. RB 75; Ну, вибирай, katroje хочеш лежати! GD 93; Саме та, katroje глибокі почуття і можуть сховатися. RS 94; Один Ґедрімас протверезів і крутився на всі боки, намагаючись збагнути, katrie тут тепер співає?.. GD 76.

2.10. Замість займенника kur, найчастіше в питальних реченнях, уживається займенник kame, наприклад: Kame брат є? GD 211; Kame треба було так обмерзнути? RB 79; А kame тепер та дитина? RS 223; То kame ти так довго була? VR 74; А kame ти отримуєш? VR 236; Kame вони тобі так і забруднюються? ŠG 54; Ось kame ти сидиш навпочіпки. TV 177; Kažkame партизани стріляють. ŠG 80.

2.11. Займенник kada іноді замінюється займенником kuomet, наприклад: А kuomet не було? TG 100; Матусю, а kuomet я зможу показатися Мілді? RS 45; Зятеньку, зятеньку, а kuomet ще прийдеш до якоїсь роботи? RS 100; То kuomet я тебе дочекаюся? RV 257.

2.12. Улюблені відмінкові форми займенників і прикметників, наприклад: Retasis чоловік тільки й уміє так копати. I 89; Що я не зрозумію — kitasis і того не може. GD 54; Лише kitieji зовсім здичавіли. GD 61; Серед росіян є люди, у сто разів кращі за інших mūsuosios. GD 54; Вона сама замінює двох jūsąsias. BV 72; Адже я біг за savąjį, а не за tavąjį. GD 69; Принесу з лісу мішок mediniųų (тобто яблук). VR 192.

2.13. У жемайтській мові значно занепали IV-й і V-й відміни іменників, більшість відмінкових форм яких перейшла до I-ї та III-ї відмін. Ось форми, ужиті Р. Granausko: Усі троє Берзонскісових sūnai ‘сини’ досі були неодружені. ŠG 8; з обома sūnais ‘з обома синами’, з sūnu ‘із сином’, із medu ‘із медом’, Не можу особливо скаржитися, але й мій не medais ‘медом’ намазаний. VR 238; Хотів жити як із žmogų ‘людиною’! VR 213; Pietai ‘обід’ уже на столі! TV 68; šunies ‘собаки’, akmenio ‘каменю’, seseries ‘сестри’. Замість літературної форми слова žmogus ‘людина’ у множині žmonės ‘люди’ уживається форма žmonys, наприклад: Чи чув ти, як žmonys кажуть? I 120; Мені небагато

364

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV

Žemaičių kalbos dvasia Romualdo Granausko kūryboje

треба, і дітей сяк-так прогодовую, žmonys дають. ŠG 52; Ну, žmonys! Не дозволили навіть речі покласти! ŠG 89.

2.14. Перехід прикметників II-ї відміни до I-ї засвідчують такі приклади Р. Granausko: smulki хмари ‘дрібні хмари’ TV 89; gili почуття ‘глибокі почуття’ RS 94; чи дуже saldi є? ‘чи дуже солодкі?’ I 137; молоді, smarki чоловіки ‘молоді, завзяті чоловіки’ ŠG 10; від baisio перепою ‘від страшного перепою’ RS 233; švario води ‘чистої води’ ŠD 175.

2.15. Безродова форма прикметників іноді замінюється прислівниками, наприклад: Чи sunkiai є помирати? ‘Чи важко помирати?’ RS 195; Але чи тобі sunkiai сказати... ‘Але чи тобі важко сказати...’ ŠG 34; Хай чорт забирає, як bjauriai! ‘Хай чорт забирає, як огидно!’ ŠG 131; Чи дуже baisiai було? ‘Чи дуже страшно було?’ RS 48.

2.16. Деякі жемайтські прислівники, на відміну від літературної мови, мають форманти –uo, –ie, наприклад: viduo ‘всередині’, tolie ‘далеко’, Злякався tamsie ‘у темряві’ йти через ліс і повернувся назад. ŠG 15; [...] учора в нас та електрика лише блим, блим двічі! — і залишилися tamsie ‘у темряві’... RS 93–94; Сам через savie ‘себе’ цокає, тримаючи в руках. RS 203; Усі звикли savie ‘для себе, заради себе’ жити. ŠG 129; Іди, Шімкау, numie ‘додому’. ŠG 132; Тільки гайда namie ‘додому’! RS 251.

2.17. Із словотвору слід згадати характерний для жемайтів і вживаний у творчості Р. Granausko суфікс –alis, –alė, наприклад: krėšlalis, mamalė, būdalė; Іди сюди, vakali! RS 23. Із цим суфіксом знаходимо такі назви місцевостей: Montekalės apluoka, Dvaralis (село), Upalis (річка). Суфікс –alė типовий для дівочих прізвищ жемайтів, наприклад: Šopalė ‘Šopaitė’, Bertašalė ‘Bertašiūtė’.

2.18. Характерним і улюбленим є також суфікс зі значенням дії –sen–, наприклад: І сам я чекав, коли в кімнаті пролунає bliausena ‘плач’. TG 26; [...] meluosena Біруті вже поперек горла! VR 249; Коли прийде до тебе sprogsena, ти кликатимеш мене собачим голосом! RS 251.

2.19. У творчості Р. Granausko знаходимо також уживані жемайтами префіксальні частки pa, pra, par, iš, už замість префіксального дієслова або прийменників iš, pas, su, у відповіді на запитання та з повторенням цієї частки або прийменника для посилення певної дії, наприклад: Ти взяв паспорт? — Pa. I 39; Ти вже знаєш годинник? — Pa. I 153; Ти поїв? — Pa. RS 151; Вікно відчинене? — Pra. DV 170; Приніс? — Par. ŠG 120; Вийшов? — Iš. BV 77; Чи вже загоївся той хвіст? — Уже už. I 153; Ви з міліції? — Iš. TV 105; Ти у Плесніса? — Pas. ŠG 75; Адже твій батько, поки був живий, працював із кіньми? — Su. RS 151.

Įžvalgos / Insights

365

JUOZAS PABRĖŽA

3. СИНТАКСИЧНІ ЖЕМАЙТІЗМИ

Необхідно зазначити, що загалом синтаксис діалектів є найменш дослідженою галуззю. Можливо, тому, що проникнути в цей синтаксис і конкретніше його осягнути значно важче, ніж фонетику, морфологію чи лексику. Проте не один дослідник помічав, що речення Р. Гранаускаса є якимись іншими, чимось вирізняються й особливі, ніби міцно вкарбовані, із своєрідною жемаїтською силою та непорушні, як цей жемаїтський kūlis (тобто камінь). Сам Р. Гранаускас також писав: «Граматики пишуть, що в литовській мові порядок слів у реченні вільний. Для доброго прозаїка — невільний [...], а хто має вільний — той, можливо, не добрий прозаїк» (Див. Granauskas 2014: 126). За словами В. Даужотите, «і для Гранаускаса синтаксис литовської мови невільний, йому потрібно створити речення, у непорушному порядку якого вже розгорталося б те, що можна було б пов’язати і з литовським мисленням» (Daujotytė 2017: 157).

У розмові з Ромуальдасом Гранаускасом на запитання Дайнори Жилюте «Як відбувається добір слів, чи слово приходить саме? — письменник по-жемаїтськи відповідає так: «Mona galvuoju juoki atronka nevīkst. Aš nespieju rašītė. Neb algo viena sakinį, jau pėnkė trėnas. Ne žuodis [atėn], sakinē, sakinē, pastraipas... Nespieju užrašīnietė. Dã pėrms sakinīs neparašīts, vuo iš pėnkta sakinē kažkas šmėkštelė» (Žiliūtė 2011: 13).

3.1. У реченні Р. Гранаускаса живо вживаним проміжним видом дієслова, який найчастіше утворюється додаванням до дієслова прислівників зі збляклим значенням, підсилювальних слів žemėn, šalin, lauk, конкретніше окреслюються ситуація дії, час, наприклад: Nukrisi žemėn kaip krupis, paskui atsakyk už tave. RB 23; Sena besu, serganti, eina nuo manęs šalin ir mano gyvenimas, ir mano sveikata. GD 47; Tėvas po kelių dienų pavarė šalin tokį kasėją. GD 58; Rudenį, nuo kurių žmonių ėmė šalin, ėmė ir pašarą. GD 60; Apvilktas antrą kartą tais jau atlenktais drabužiais, aš kažkodėl nevaikščiojau grožėdamasis savim kaip kalakutas, o tuojau ėmiau vilktis šalin. RB 30; [...] buvau jau betraukiąs lauk iš kišenės [...]. TV 78.

3.2. Від літературної мови відрізняється також уживання деяких прийменників. Прийменники už, lig ужито з давальним відмінком (напр.: Už upei gyvena. ŠG 66; Šiandien bėgo per kaimą lig pusei plikas ir su šalmu ant galvos. TG 90), прийменник ant — з орудним відмінком, напр.: Juk ant grindimis girtas begulėjo, į lovą negalėjau beįsileisti. VR 215.

Прийменник pas незвично вживається із знахідним відмінком, напр.: Paskui Juzis, nusivilkęs marškinius, ilgai prausėsi pas šulinį. BV 20; Jurgutienės mėlinė šakė taip pat stovėjo atremta pas duris. I 123; Bet vakare, temstant, ilgai sėdėjo vienas ant to akmens pas vartus. BV 84; Tyloje ji nedrąsiai trypčiojo pas duris. RS 125.

366

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV

Žemaičių kalbos dvasia Romualdo Granausko kūryboje

Замість прийменника apie трапляється прийменник aplink, напр.: Taip nieko ir nebežinau aplink tėvą. RS 206; Juk aš nieko nežinau! Nei aplink Pauliną, nei aplink Beržonskius!.. ŠG 91. Tu taip aplink Staliną?! GD 59.

3.3. Люблять конкретизувати речення сполучкою присудка, яку рідко пропускають і яка найчастіше стоїть наприкінці речення, напр.: Gal ana durniausia moteriška yra? GD 54; Aš jau nežinau, ar toks darbas per sunkus yra? VR 240; Išvirk užkandai šutynės su dešra, dar du rauginti agurkai yr... RS 257; Kame ta mano kaltė yr? GD 65; Uns negerięs yr!.. TG 80.

3.4. У текстах Р. Гранаускаса дуже характерним є виокремлення прізвища. Загалом у Жемайтії дуже звично називати прізвищами навіть дуже близьких людей; часто поза межами родини або в тій самій родині чоловік і дружина звертаються одне до одного чи описують одне одного саме за прізвищами, напр.: Atkočiūnai, Gadeiki, Derkinti! DV 76, 81; Tylėk, Kontrimienėle, tylėk!.. GD 71; Ateik čia, Kairienėle!.. VR 233; Klausykis, Bružai!.. BV 47.

Р. Гранаускас у своїх творах іноді ніби сам пояснює таку винятковість прізвища. У романі «Туман над долинами» написано: – Називатиму тебе своїм Vyniautu! Він чув, як сільські жінки, прийшовши до матері з якоюсь справою, розповідали про своїх чоловіків: «Мій Rimkus учора знову повернувся п’яний», або: «Мій Zabitis поїхав до Клайпеди купити електричні лампочки» (див. RS 93). У повісті «З метеликом на губах» це виокремлення прізвища пояснюється устами самого персонажа: «– Усе, Vaitkau, – сказав він [...]. Він завжди звертався до себе «Vaitkau», бо йому здавалося, що таке звертання є самоіронічним, а самоіронія, на його думку, — найкраща річ у складних життєвих ситуаціях» (див. GD 78).

На це виокремлення, підкреслення прізвища вказує й те, що в реченнях майже завжди спочатку стоїть прізвище і лише після нього — ім’я, напр.: Beniušis Kazimieras, Vulužis Untons, Eidiejaus Petris, Kazlauskis Jons, Stonkaus Debora, Arlauskio Kaze, su Valantiejau Stasiu, Bertašalė Nastė, Šopalė Anicė, Anužienės Teresė⁵.

Варто відзначити й жемаїтські прізвища із закінченням –is (а не –as, як це зазвичай буває в літературній мові), напр.: Granauskis, Gontauskis, Arlauskis, Beržinskis, Brazauskis, Pargaliauskis, Prialgauskis, Lekerauskis, Laureckis, Rušinskis.

3.5. Жемаїтські форми деяких імен, напр.: Kazė ‘Kazimieras’, Stapė ‘Steponas’, Jozė, Juzis, Jūzups, ‘Juozas, Juozapas’, Bronis ‘Bronius’, Kastis ‘Kostas, Konstantinas’, Vacis ‘Vaclovas’, Palis ‘Apolinaras’, Ontė ‘Antanas’, Antosė ‘Antanina’, Alpionas ‘Alfonsas’, Jenė ‘Janina’, Jedzė ‘Jadvyga’, Jogana ‘Joana’, Pilimana ‘Filomena’, Mikalina ‘Michalina’, Verė ‘Veronika’, Eldionė ‘Aldona’, Kaziūnė ‘Kazimiera’, Stapūnė ‘Stefanija’.

⁵ У Європі такий порядок (ім’я після прізвища) характерний для угорської мови (про це див. також Girdenienė 1977: 80–83).

Įžvalgos / Insights

367

JUOZAS PABRĖŽA

3.6. Речення Р. Ґра(на)уска особливо пожвавлюють і підсилюють широко вживані дієприкметникові форми давноминулих часів, напр.: Шімкус besąs užmigęs. ŠG 131; Йонас уже besąs užšokęs на стілець, тепер збирався стрибнути вище. I 136; Гураускісові буде ще гірше: він уже давно буде numiręs. GD 37; Там вона вже давно būtų besanti numirusi. VR 191; Не одружився з іншою, хоча не одна ще būtų leidusis parvedama. I 92; Коли трохи отямився — усе-таки besąs kažkaip nušliužęs. TG 13; Все одно besąs užsnūdęs. I 81; Вранці Ляугаудас besąs miręs. ŠG 80; Страждаючи через свою самотність, вона buvo galvojusi принести з селища кошеня. VR 186; Адже все одно užeisi atėjusi! VR 210; Заходжу на пошту — онучка besanti paėmusi. VR 236; Ну, Кале Оле, а вона що, nenusprogusi tebesanti?! TV 179.

3.7. Усе речення або фразу може замінювати коротенька частка te, яку в Жемайтії вживають, щось даючи, і яка означає «бери, візьми», напр.: Te! Воду вилий біля городу, а те повісь на дроті. I 97; Te, від закуски залишилося. ŠG 29; Te, закури, Казімієраю. VR 82; Tė дзеркальце, сама подивися. ŠG 59; Випий, те, випий, може, не так блюватимеш? RS 256.

3.8. У реченнях Р. Ґра(на)уска надзвичайно багато прекрасних метафор, фразеологізмів, порівнянь, жемайтськи прямих, твердих, соковитих, образних, дотепних, рідкісних висловів. Усе це робить речення й увесь текст надзвичайно автентичними, самобутніми, експресивними, живими й привабливими. Ось добірка таких речень: Насилу вставали, насилу лягали, на тій нужді й лежали. GD 51; Та й ти вже не молодик, торік сьомого грудня тридцять років перейшов. GD 52; За вікном хмуриться ні те ні се день. I 15; Стара потихеньку прошкандибала через селище... VR 217; Жив, бідував, біг на роботу навколішки, з роботи навколішки, не було часу думати, треба було жити, а тепер ночами від самого малечку весь себе перебрав у думках. GD 50; Тому й не можеш переламати своє серце, щоб їхати, не хочеш знову проходити дорогами кривди. GD 55; Ще хода інакша: ходить трохи підігнувши коліна. I 26; Коли чорт вихопив люльку, хай вириває й тютюн. I 120; [...] я малий і зморщений, як сушений жабак, за два роки не виріс як слід і на палець [...] RB 35; Ой лишенько!.. Та я вже зовсім на холодну кістку перетворилася! I 124; Ісусе-Маріє!.. Сім молитов запхав собі, як у дупу! I 85; Його, такого хирляка, Пілімана могла просто штрикнути грудьми. ŠG 27; Вставай!.. Чи сидітимеш тут, як обісраний?.. RB 32; Плідною бабою буде. А щоб тебе чорти!.. Уже тепер швендя хапає спідницю!.. TG 96; Принеси штани!.. Не стій тут, відставивши свій прутень! BV 31; Я на фермі (молоко) можу пити аж до обісцяння. BV 65; Ти на кінському лайні знаєшся. BV 20; Нещасний ти дідьків! Чужу горілку п'єш, а ще іншому очі колеш!.. BV 52.

368

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV

Žemaičių kalbos dvasia Romualdo Granausko kūryboje

4. ЛЕКСИЧНІ ЖЕМАЙТІЗМИ

Яскравий, своєрідний, неповторний колорит Жемайтії відображають типові слова, властиві по суті лише цьому краю. Як влучно зауважив А. Сабаляускас, лексика є «справжнім дзеркалом зовнішнього та внутрішнього світу вживання мови» (Sabaliauskas 1966:114). Ось приклади жемайтських слів, ужитих Р. Ґра(на)уском, поділені на кілька тематичних груп.

4.1. Людина, частини людського тіла: kramė ‘голова’, šakumas ‘пах’, uostai ‘вуса’, uosteliai ‘вусики’.

Одруженого чоловіка, господаря родини, у Жемайтії нерідко називають словом žmogus, напр.: Вона подивилася своєму žmogui в обличчя. BV 24; Наступної зими виповниться рівно тридцять років, відколи її žmogus лежить у землі. VR 191; Мій žmogus ніколи так не зробить, хіба ви не знаєте?! VR 194; Тієї осені її чоловік почав сильно пити. VR 202.

Заміжню жінку, господиню родини, називають словами pati, boba, напр.: Pati кинулася вперед і ненароком прострелила тій литку. GD 58; Тоді ходімо до мене! pati напече якихось яєчних страв... TV 87; Але bobos немає, лежить у лікарні. VR 43; Мені потім boba яйця відірве! RS 185; [...] boba у лікарні, як, ледве не посинівши, обходитиме інших тварин? DV 208.

Замість слова «жінка» надзвичайно часто вживається жемайтська форма moteriška, motriška, напр.: Інакше не можна — мусиш узяти moterišką, тільки не хоче писати. GD 53; Може, вона найпорядніша moteriška? GD 54; Бачу чоловіків, motriškas, дітей, клунки, мішки, ані себе, ані Ельзи ні в одному возі нема. GD 51; Скільки нас тільки зібралося motriškų, усі, крім Уркаускене, співали, — поки житиму, більше такого співу не почую! GD 76; Хіба я не бачу, яке то щастя містечкових motriškų? I 25.

Трапляється навіть означена форма motriškosios, напр.: Motriškosios розійшлися, а Казе завела в хлів уже напоєного нашого Раудіса. ŠD 176–177; Motriškosios!.. Швидше несіть більший лляний škurlis!.. ŠD 168.

Знаходимо й давно забуте багатьма слово senolis, яке в Жемайтії означає «батько дідуся», напр.: Senolis, — повторює Даукінтіс. Невже вже не знає, хто такий senolis? — Батько дідуся. DV 203.

Слово Р. Ґра(на)уска vaikis означає «хлопець, наймит», а merga — «дівчина, наймичка», напр.: Господи, коли подумаю — адже й Броню вже виповнилося тридцять років, уже й той молодий vaikis ледь животіє. GD 53; Молода merga сиділа на жердині, у руці тримала щось невелике, загорнуте в газету. VR 217; Уже того самого тижня її найняли за mergą до Мартінкайтісів. ŠG 24.

4.2. Їжа, страви: košena ‘холодець’, putra ‘суп’, kankolienė ‘молочний суп із галушками’, miltynė, lapynė, bulvynė, rugštynynė, cibulynė ‘рідка страва зі смажених оселедцевих голів і цибулі’, šutynė ‘тушкована нарізана картопля’,

Įžvalgos / Insights

369

JUOZAS PABRĖŽA

kiaušynė ‘яєчня’, pusmarškonė košė, pusinė košė ‘каша з тертої картоплі з борошном або крупами’, makalas ‘соус’, papentis ‘кінчик буханця хліба, окраєць’, krekena ‘молоко корови, яка отелилася або ось-ось отелиться’.

4.3. Предмети, явища, довкілля: tekinis ‘колесо’ (особливо часте слово у Гранаускаса)⁶, atvarslai ‘віжки’, brigzilas ‘недоуздок’, kupstis ‘складена купа сухого сіна’, krežis ‘кошик’, nertinis ‘светр’, skreitas ‘передня частина фартуха, спідниці, підібрана для того, щоб щось покласти, поділ’, kritė ‘сідальна частина штанів’ (... найдовша стеблина з зеленувато-сріблястою голівкою прилипла до kritės. BV 6), ‘зад’ (Вставши збентежений, бив долонею по kritę, витираючи полову. BV 46), gembė ‘гачок у стіні’, troba ‘житловий будинок’, geroji troba ‘велика кімната’, alkierius ‘кімната, зазвичай призначена для гостей’, kūtė ‘хлів’, mūrelis ‘піч’, užduralis ‘подвір’я з гіршого боку будинку’, blezdinga ‘ластівка’, blezdinginė ‘поселення’ (Кому це спало на думку зганяти їх у такі blezdingines, чи щоб усім там було ще неспокійніше?.. VR 197), notrinė ‘кропива’, budynė ‘чергування біля небіжчика’, kriukis ‘милиця’, spagas ‘крапля’ (... вже три дні свині не отримували жодного spago. RB 40), nikis ‘примха’ (Знову йому nikis у зад заліз. TG 64).

4.4. Слова для позначення різних понять і властивостей дії: kruišti ‘товкти’, vaksyti ‘брати’, kušinti ‘торкатися, рухати’ (І не чіпай жодного стебла. ŠG 29), kušėti ‘ворушитися, рухатися, кишіти’ (Увесь берег ворушився від дітей. RS 214), gentintis ‘бути родичами’ (Тепер їй належить бути родичкою матері Антосі, але стара не підтримує жодних родинних зв’язків. VR 221), lygmalas ‘повний’ (Господар, несучи повне відро, повертається. VR 9), slinkas ‘ледачий’, nepaslinkti ‘лінуватися’ (... тепер уже не лінивлюся знімати з тих шкури. RB 27), bukštu ‘страшно’, veikiai ‘швидко’, tankiai ‘часто’, mitriai ‘швидко’, dideliai ‘дуже’ (Дуже чорні хмари... GD 64), apent ‘знову’ (Впадеш знову! ŠG 66), musintais ‘мабуть’, rasintais ‘можливо’, norintais ‘хоча’, nebentais ‘хіба що’, šalip ‘поруч’, led ‘ледве’ (А важкий залишився, ледве піднімається. I 123).

Одним із найчастіших жмудських слів на позначення дії у Р. Гранаускаса є veizėti ‘дивитися’. У багатьох творах знаходимо найрізноманітніші форми цього слова: veiziui, veizi, veiz, veižėjo, pasiveižėjo, veizas, veižedamas, veizint, veižės, veižėkit, paveižėk, prisiveižėt.

4.5. Є слова, знайомі не лише жмудякам, але вони мають інше значення. Для жмудяків слово Kálnai означає ‘молитви зі співами’, напр.: Його довгі руки, русяве волосся, а сам він — «проводник» — під час чування співав Kalnus. TG 27–28; А про довгий час сиділи зібрані шау́клішкяйці й готувалися співати Kalnus. TG 41.

Жмудські вислови išgersim po burną, išmesim po burnelę означають вип’ємо по чарочці, келишку, напр.: Може, хтось змилостивиться — burnelę, може, якогось невдаху

⁶ Про це слово див. також (Daujotytė 2000: 83).

370

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV

Žemaičių kalbos dvasia Romualdo Granausko kūryboje

пожене!.. BV 47; Burną geriant, хтось розповів, що з одним так само було. VR 42; Цього року й ти вже зможеш burnelę випити. BV 21.

Частину слів з іншим значенням сам письменник схильний пояснювати. Часто трапляється слово gyvenimas ‘господарство, садиба’, напр.: Садиби всіх інших людей gyvenimai зникли з поверхні землі. VR 204; Хат більше немає, gyvenimų немає, дерев, стежок, криниць немає, а піт залишився, тепер він увібрався в землю [...]. VR 209; Юзіс сидів і оглядався: на дерева садиб Йонкуса, Ґалдіка gyvenimų, що здіймалися високо над тим туманом [...]. BV 84; Хата Суткуса... Садиба Рімкуса gyvenimas... Садиба Поцюса gyvenimas... Це повторюване слово «gyvenimas», «gyvenimas», яким жмудяки називають людську садибу^⁷. VR 283.

Р. Гранаускас пояснює також жмудське значення слова sėti: Коли треба буде sėti картоплю (жмудяки картоплю сіють, а не садять) — метушися, не можеш отримати коня з колгоспу!.. TV 88.

4.6. Іноді для пожвавлення речення слова добираються за співзвучністю із сусідніми словами, напр.: Меліорації, drenažai, subinažai... GD 27; Здається, хтось važiuoja? — Šikuoja... — відповіла дружина й відсунула тарілку. BV 7; Балтіюс сказав, що треба думати не про царські часи, а що sėsim ir ėsim! GD 57–58; Три дні sėdesiu і три дні ėsiu! I 131.

4.7. Є й цілком несподівані, можливо, створені самим письменником, жмудські новотвори, напр.: Тарілки, банки, ложки, жерстяні коробки з крупами — одним словом, дрібниці. Праворуч від дверей — ще niekiau... TV 107; [...] лише гравійна дорога перетинає його не посередині, а трохи šoniau. ŠG 5; На майданчик біля магазину невдовзі гуркочучи прикотив і Кисла Масла на своєму жовтому šakūmtrau­kio ‘мопеді’. BV 79; Сів на землю, atsikolė, притулився спиною до стовбура. ŠG 89; Бачиш, ти не знаєш, що це таке — ilgybėmis із людиною не розмовляти. VR 237; Ilgybėmis до крамниці й ноги не донесеш! VR 236; Чорт забирай, коли ви поїдете до Риги, такі «ненажери»? TG 28. В есе «Пестощі слова» Р. Гранаускас зізнається, що сам вигадав слово «liežuvmalis», яким можна було б охарактеризувати не одного чиновника чи політика, що говорить порожньо й безглуздо (Granauskas 2014: 168).

4.8. Варто зазначити, що в усіх діалектах частину мовлення становлять запозичення, тобто слова, які сьогодні в литовській літературній мові трактуються й оцінюються як небажані чужомовні елементи. Неможливо було б уявити ситуацію, коли ми раптом усі їх скасували б і викинули з різноманітних діалектних побутових оповідей, спогадів. Р. Гранаускас також помірковано не уникає таких чужомовних елементів, явно маючи одну мету — якомога автентичніше й живіше передати описуване середовище, схарактеризувати персонажів. Переважну більшість таких запозичень становлять слова, що в різний час прийшли зі слов’янських мов, напр.: budinkas ‘будівля’, grabas ‘труна’, pečius ‘піч’, liktarna ‘ліхтар’, dušia ‘душа’, smertis ‘смерть’, veselė ‘весілля’,

^⁷ Про це слово див. також Sprindytė 2000: 35.

Įžvalgos / Insights

371

JUOZAS PABRĖŽA

gaspadorius «господар», susiedas «сусід», kūmai «хрещені батьки», baba, babūnė «бабуся», ciocė «тітка», durnius, durnė «дурний, дурна», kavoti «ховати, доглядати дітей», rokuoties «розмовляти, балакати», vaksyti «сварити».

Набагато менше є германізмів, наприклад: rinkis «лук», į rinkį «навколо, довкола», šnapse «горілка», švakas «нікчемний, слабкий», biški, biškielį «трохи, трішки».

4.9. Тексту Р. Granausko чимало теплого автентичного життєвого колориту надають топоніми. Особливо виразно й з любов’ю описано назви місцевостей рідних для письменника околиць Mosėdžio, де він прожив чимало часу: річки та струмки Aiškūnas, Bartuva, Erla, Salantas, Notė, Šata, Nerpuolė; села Šauklių, Šaučikų, Nevočių, Krakių, Sodos, Šatraminių, Tėveliū, гори Lekstučio, Valančiaus, Gaubų, Tarpaliai (старі гравійні кар’єри), Mosteikinė, Juodeikinė, Anužinė (місця для купання), Montekalės apluoka, ліс Šauklinės, фабрика Naujokų, вулиці Davatkų, Kapų, Šačių, будинок Kataržio, хата Skrubio, господарство Andriekienės, stribokynas та ін. За словами E. Bukelienės, назви рідних місць, куршські та жмудські топоніми звучать для автора наче найпрекрасніша музика, як строфа доброї поезії (Bukelienė, Juknaitė 2004: 96).

5. ЗАМІСТЬ ВИСНОВКІВ

Численні наведені фонетичні, морфологічні, синтаксичні та лексичні жмудські особливості творчості Romualdo Granausko частково відповідають на поставлене на початку статті питання: де міститься справжній дух жмудської мови Granausko. Однак ще виразніше на це питання відповідає сам письменник, який не раз говорив і писав про свою рідну північножмудську говірку, її виняткове місце та особливе значення в житті й творчості. Ось як переконливо, піднесено й тепло про це написано в есе «Пестощі слова»: «Ми розмовляли, галасували й шепотілися говіркою. У школі лише говірку не треба було вчити, вона завжди була з нами, наче частина тіла: губи, рот, язик... Розмовляючи нею, ми ніколи не затиналися й не морщили чола, добираючи влучнішого слова. Кожне слово тієї ж миті опинялося на кінчику язика, щойно в ньому виникала потреба. Говірка — наче спідня сорочка, що прилягає до тіла, ми її навіть не відчуваємо. А літературна мова — зовсім інша річ. Це вже штани й піджак, які потрібно вдягнути, коли підеш відповідати».

Ніхто не забороняв нам розмовляти говіркою, це було таким самим природним і зрозумілим, як дихати. У говірці ми були вільні й щасливі — і ніколи не замислювалися, чому так. Ми ніколи її не вчили, усі чудово вміли <…>.

Ми знали, що треба вчити литовську мову. І чому — знали, але весь час ніби щось обурювалося в серці. Наче від нас хотіли щось відібрати, а ми не могли цього віддати, ні за що не могли. Ніхто нам не казав, що говірка є

372

Acta Linguistica Lituanica LXXXIV

Žemaičių kalbos dvasia Romualdo Granausko kūryboje

наше багатство. Ми вчилися і про інші говірки, усіляких там ротинінків, залинінків, жадинінків, але ті нас не дуже цікавили. Вивчили — і забули, а у своїй говірці ми жили, були, росли — де ще ми могли бути? (Granauskas 2014: 140–142)^⁸.

І цілком зрозуміло, що на самому завершенні найкраще пасують слова, сказані самим Ромуальдасом Гранаускасом по-жемайтійськи в одній із розмов: «Жемайтійський світогляд, світобачення, твоя мова, твоя жемайтійська говірка — це ти сам. Уся говірка стискається в тобі, і ти потім, пишучи, розгортаєш її». А на запитання, що для людини важливіше — говірка чи літературна мова, Р. Гранаускас відповідає: «Говірка, тому що в говірці людина народжується, говіркою вчиться висловлювати думки, говіркою розвивається її розум. Говірка є основою мови. Здатність словами виражати світ приходить із говірки. Говірка входить у свідомість, у кров. Без говірки немає мови» (Žiliūtė 2011: 14).

Саме це надзвичайно сильне відчуття рідної мови, безсумнівно, винятковий талант письменника та абсолютний музичний слух дають змогу Ромуальдасу Гранаускасу влити у свою творчість стільки жемайтійського, що, читаючи, сам ніби йдеш, пливеш, летиш Жемайтією, а в підсвідомості звучить найживіша жемайтійська мова.

ДЖЕРЕЛА І ЛІТЕРАТУРА

Akelaitienė Gražina, Žiliūtė-Batavičienė Dainora 2011: Лексичні діалектизми у творах Ромуальда Гранаускаса. – Žmogus ir žodis 13, 5–12.

Bukelienė Elena 1999: Перо Ромуальда Гранаускаса. – Prozos keliai keleliai, Šiauliai: Видавництво Шяуляйського краю Литовського культурного фонду «Saulės delta», 132–136.

Bukelienė Elena 2000: Жемайтійський письменник. – Kūrybos studijos ir interpretacijos: Romualdas Granauskas, Vilnius: Baltos lankos, 25–29.

Bukelienė Nijolė Elena, Juknaitė Vanda 2004: Saulėlydžio senis, Vilnius: Alma littera.

Daujotytė Viktorija 2000: Ромуальдасова Гранаускаса стара зі чорною хусткою. – Kūrybos studijos ir interpretacijos: Romualdas Granauskas, Vilnius: Baltos lankos, 81–83.

Daujotytė Viktorija 2017: Granas: тріскуча дійсність, Vilnius: Odilė.

Gadeikis Liudvikas 1989: Не говорімо в минулому часі. – Pergalė 4, 138–141.

^⁸ Про жемайтійську мову, діалектне мовлення та його коментування в художніх текстах див. також Župerka 2012: 306–310.

Įžvalgos / Insights

373

JUOZAS PABRĖŽA

Girdienienė Danutė 1997: Взаємний порядок імені та прізвища (за даними північно-жемайтського діалекту). – Kalbotyra 28, 80–83.

Girdenis Aleksas, Pabrėža Juozas 1998: Žemaičių rašyba, Вільнюс, Шяуляй: редакція Товариства жемайтської культури.

Granauskas Romualdas 1975: Duonos valgytojai, Вільнюс: Vaga.

Granauskas Romualdas 1987: Baltas vainikas juodam garvežiui, Вільнюс: Vaga.

Granauskas Romualdas 1995: Vakaras, paskui rytas, Вільнюс: Видавничий центр.

Granauskas Romualdas 1998: Gyvulėlių dainavimas, Вільнюс: Presvika.

Granauskas Romualdas 2005: Šunys danguje, Вільнюс: видавництво Спілки письменників Литви.

Granauskas Romualdas 2007: Rūkas virš slėnių, Вільнюс: видавництво Спілки письменників Литви.

Granauskas Romualdas 2010: Raudonas ant balto, Вільнюс: видавництво Спілки письменників Литви.

Granauskas Romualdas 2012: Trys vienatvės, Вільнюс: видавництво Спілки письменників Литви.

Granauskas Romualdas 2013: Išvarytieji, Вільнюс: видавництво Спілки письменників Литви.

Granauskas Romualdas 2014: Trečias gyvenimas, Вільнюс: видавництво Спілки письменників Литви.

Granauskas Romualdas 2014a: Šventųjų gyvenimai, Вільнюс: видавництво Спілки письменників Литви.

Martinaitis Marcelijus 2002: Laiškai Sabos karalienei, Вільнюс: Tyto alba.

Pabrėža Juozas 2017: Žemaičių kalba ir rašyba, Шяуляй: Видавничий відділ бібліотеки Університету Шяуляя.

Pabrėža Juozas 2018: Ознаки ідентичності жемайтської мови. – Acta humanitarica universitatis Saulensis 25, 187–195.

Pabrėža Juozas 2018a: Витоки й традиції жмудського письма. – Проблеми історії мови та діалектології 5, упоряд. R. Bakšienė, N. Morozova, Вільнюс: Інститут литовської мови, 119–139.

Pabrėža Juozas 2019: Минуле й сучасність жмудської мови. – Baltu filologija 28(1), 141–152.

374

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV

Žemaičių kalbos dvasia Romualdo Granausko kūryboje

Pabrėža Juozas 2020: Жмудська мова чи жмудський діалект?, Samogitian Language or Samogitian Dialect? – Жемайтія. Самогітія, упоряд. A. Butrimas, M. Iršėnas, Вільнюс: видавництво Вільнюської академії мистецтв, 273–280.

Palionis Jonas 2014: Пестун литовського слова. – Metai 12, 86–91.

Poškuvienė Inga 2013: Лексичні особливості роману Ромулдаса Гранаускаса «Туман над долинами». – Gimtasis žodis 1, 2–11.

Rosinas Albertas 2009: Семантична й морфологічна структура займенників балтійських мов. Синхронія та діахронія, Вільнюс: Інститут видавничої справи науки та енциклопедій.

Sabaliauskas Algirdas 1966: Розвиток лексики литовської мови. – Питання литовського мовознавства 8, 5–141.

Sprindytė Jūratė 2000: Повість Ромулдаса Гранаускаса. – Студії та інтерпретації творчості: Ромулдас Гранаускас, Вільнюс: Baltos lankos, 30–41.

Vaskelienė Jolanta 2016: «Св. Пауліна» Ромулдаса Гранаускаса: текст і контекст. – Acta humanitaria universitatis Saulensis 22, 207–224.

Žiliūtė Dainora 2011: Розмова з Ромулдасом Гранаускасом. – Žmogus ir žodis 1, 13–15.

Župerka Kazimieras 2012: Металінгвістика. Мовознавство для немовознавців, Шяуляй: видавництво Шяуляйського університету.

Подано 16 лютого 2021 р.

JUOZAS PABRĖŽA

Vilniaus universiteto Šiaulių akademija Povilo Višinskio g. 38, Šiauliai LT–77160, Lietuva [email protected]

Įžvalgos / Insights

375