VÁCLAV BLAŽEK Університет Масарика ORCID id: orcid.org/0000-0002-6797-7188

Галузі досліджень: індоєвропейські студії, особливо слов’янські, балтійські, кельтські, анатолійські, тохарські, індоіранські мови; фіно-угорські мови; афразійські мови; етимологія; генетична класифікація; математичні моделі в історичній лінгвістиці.

DOI: doi.org/10.35321/all84-02

БАЛТІЙСЬКІ *JŪRĀ-/- (I)IĀ- «МОРЕ» & *JAURĀ-/- (I)IĀ- «ВОЛОГИЙ ҐРУНТ, БОЛОТО, ГЛИБОКА ВОДА»

Балтійське *jūrā-/- (i)jā- «море» та *jaurā-/- (j)iā- «вологий ґрунт, болото, глибока вода»

АНОТАЦІЯ

У цій статті аналізується балтійський термін *jūr- «море» з його vṛddhi-утворенням *jaur- «вологий ґрунт, болото, глибока вода», їхні топонімічні сліди в макробалтійському ареалі, ймовірні запозичення, що їх можна ідентифікувати у фенно-пермських *jūrs «глибоке місце у воді» та фенно-волзькому *järwä «озеро», імовірні зовнішні когнати у вірменському ǰowr «вода», а також у гідронімах Iuras & Zyras зі Східної Фракії та галльському оронімі Jura з огляду на семантичний зв’язок значень «глибокий» і «високий». Ці часткові кроки приводять до остаточного висновку, що первинним значенням балтійського кореня *jūr було «глибока вода».

КЛЮЧОВІ СЛОВА: балтійські мови, фенно-волзькі мови, фенно-пермські мови, вірменська мова, Фракія, галльська мова, апелятив, гідронім, топонім, етимологія, семантична паралель.

АНОТАЦІЯ

У статті аналізується загальнобалтійське слово *jūr- «море» та його vṛddhi-утворення *jaur- «вологий ґрунт, болото, глибока вода», їхні топонімічні сліди в макрорегіоні Балтійського моря, ймовірні запозичення у пермсько-фінських (*jūrs «глибоке місце у воді») та волзько-фінських (*järwä «озеро») мовах, можливу спорідненість з вірменським ǰowr «вода» та зв’язок із гідронімами Iuras і Zyras зі Східної Фракії, а також із галльським оронімом Jura з огляду на семантичний зв’язок значень «глибокий» і «високий»

30

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV

Балтійське *jūrā–/–(i)iā– «море» & *jaurā–/–(i)iā– «вологий ґрунт, болото, глибока вода»

зв’язок. Проведене дослідження дає підстави зробити висновок, що первинним значенням балтійського кореня *jūr– було «глибока вода».

КЛЮЧОВІ СЛОВА: балтійські мови, волзько-фінські мови, пермсько-фінські мови, вірменська мова, фракійська мова, галльська мова, апелятив, гідронім, топонім, етимологія, семантична паралель.

ДОКУМЕНТУВАННЯ БАЛТІЙСЬКИХ АПЕЛЯТИВІВ ТА ЇХНІХ РЕКОНСТРУКЦІЙ ПРАМОВИ

1. У балтійських мовах існує спеціальний термін *jūr– на позначення «моря», квазісинонім литовського mārios або mãrės¹ f. plurale tantum «море; затока, відокремлена від моря дюнами», латиського mare, maրա «затока, лагуна», давньопрусського *mari «затока, лагуна, коса» [Elbing Vocabulary 65: mary «Хафф»] (Mažiulis 2013: 582; Smoczyński 2018: 755). Балтійський термін, імовірно, був запозичений балто-фінськими мовами: фінською, олонецькою, вепською, водською, естонською meri, карельською mérì, лівською meŕ «море». Умлаут *a > *e має аналогію у фінському reki «сани», карельському, олонецькому regi, водському reči, род. в. regé, естонському regi, лівському reggos <; балтійському: литовському rãgės «сани», латиському ragus / raguvas / ragavas «плоскі сани», утвореному від балтійського терміна зі значенням «ріг»: литовського rãgas, латиського rags «ріг», мн. ragi «держала плуга», давньопрусського ragis [EV] «Horn» (Thomsen 1890: 199, 210–211; SKES 341, 762; Smoczyński 2018: 1051, 1105).

1.1. У литовській мові представлені два апофонічні варіанти, jūr– та jaur–.

1.1.1. Литовське jūra f. «море», мн. jūros; вар. jūria f., мн. jūrios та jūrė² f., мн. jūrės (Smoczyński 2018: 458) відповідно відображають прабалтійські *jūrā–, *jūriā–, *jūriā–.

1.1.1.1. Перший запис з’являється в литовському перекладі Нового Завіту, виконаному Бреткунасом (1579/1580), у формі знахідного відмінка множини jūres: Bet kaip Ekrutnikai... Walti [bateli] ing Iures nuleido «Da aber die Schifffleute... den Kahn niederliessen in das meer» (ALEW 423).

1.1.2. Литовські jáura, jáurė, jáuris «вологий, важкий, неродючий ґрунт; ґрунт із глиною», jáura або jáuras «болото, глибока вода», прикметник jaurùs «болотистий» відображають утворення типу vṛddhi *jaur кореня *jūr-, з подібними іменними розширеннями (Smoczyński 2018, 459; Hill, ALEW 423: Das morphologische Verhältnis der tiefstufigen und vollstufigen Bildungen zueinander ist unklar. Es ist möglich, dass der Ablaut verschiedene Stammalternanten des grundsprachlichen Nomens reflektiert. Es ist aber auch nicht auszuschliessen, dass die vollstufige Bildung eine rezente

¹ Відповідні форми однини tantum також засвідчені: mariã & mãrė (LKŽ VII 858, 848).

² Про походження кінцевого –ē від *–iā див. Bammesberger 1970.

Straipsniai / Articles

31

VÁCLAV BLAŽEK

Продовження похідного утворення vṛddhi від слабкоступеневого кореня, представленого в литовському jūra.; Darms 1978: 435–436). Семантичне співвідношення між «морем» і «болотом» відповідає германському *mari- «море» та похідному утворенню vṛddhi *mōra- «болото, драговина» (Darms 1978: 158–166, 435).

1.2. Латвійські jūra or jūra «море; велика маса води; озеро», діал. jūre, jūris (ME II 122), нерайсько-куршське jūr(e) f. «море» (пор. ALEW 423) виводяться з тієї самої прабалтійської моделі *jūrā-, *jūriā-, *jūriāвідповідно, що й їхні литовські відповідники.

1.3.1./2. Відповідні давньопрусські терміни трапляються у двох основних джерелах: Ельбінзькому словнику (єдина відома копія, виконана Peter Holcweßcher, датована приблизно 1400 р. н. е., але оригінал, імовірно, на століття давніший) та так званому Третьому катехизисі, названому Enchiridion (надрукованому 1561 р. н. е.):

Давньопрусське luriay [EV 66: «Mer»] = nom. pl. m.^³ *jūr’ai (Mažiulis 1981: 276; 2013: 319).

Давньопрусське iūrin «море» = acc.sg.m.^⁴ *jūr’an (Mažiulis 1981: 276; 2013: 319): K III, 67.11: Bhe rikauite kirschą juckans en iūrin «і панує над рибами в морі».

K III, 75.2: bke {= bhe} ſtan pertrinctan Pharao ſen wiſſan ſwaieis en urminan iūrin auſkandinnons «І зачерствілого фараона з усіма його військами втопив у Червоному морі» (Mažiulis 1981: 206, 226; Toporov 1980: 93).

1.4. Наведені вище форми різні дослідники реконструювали для праіндоєвропейської мови:

1.4.1. Darms (1978: 435): *iu̯ərovs. Похідне утворення vṛddhi *ieu̯əro-. 1.4.2. Irslinger (NIL 2008: 404–405): *iuHr-aH₂-/–(i)aH₂and *ieuHr-aH₂-. 1.4.3. Petit (2010: 9): *H₁uHrand *H₁euHr-; альтернативно *iūr- (з огляду на вірменське ȳowr «вода»). 1.4.4. Hill (ALEW 2015: 423): *iuHr-. 1.4.5. Derksen (2015: 215): *uHr-/*eu̯r-.

ДОКУМЕНТАЦІЯ БАЛТІЙСЬКИХ ТОПОНІМІВ

2. Використання цих апелятивів у балтійській топонімії також становить інтерес.

^³ Petit (2010: 144) вбачає в –ay жіночий двоїни в *–āi.

^⁴ Trautmann (1910: 349) виявив у давньопрусському iūrin жіночий відповідник литовських і латвійських відповідників.

32

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV

Балтійське *jūrā–/–(i)jā– «море» та *jaurā–/–(i)jā– «вологий ґрунт, болото, глибока вода»

2.1.1. У Литві, наприклад, відомі назви річок Jūra, Jūrė, Jūrupis, а також назва озера Jūr-ežeris (Vanagas 1981: 139), що відповідає складеному апелятиву jurėžeris «дуже велике озеро» (Toporov 1980: 93).

2.1.2. У литовській гідронімії також застосовувалося утворення вр̥ддгі: назви річок Jāur-upė, Jāuros upėlis, Jauryklà, Jaur̃š, Jaurìukas (Vanagas 1981: 134).

2.2. У Латвії також є топоніми, утворені від цих апелятивів: лука Jūra та ліси Jūras-mežs, Jūr-bierž тощо (Vanagas 1981: 139).

2.3. На південному кордоні території історичних ятвягів була відома річка Jura (1426, 1428 Jura, 1432, 1540, 1565 Jura), нині Бронувка, права притока річки Нарев (Rozwadowski 1948: 125; див. також Przybytek 1993: 91–92 про топоніми того самого походження). Udolph (1990: 128–130) правильно зазначив, що балтійський корінь *jūr мав би трансформуватися у слов’янське / польське +Jyra, а далі +Jira. Форма Jura у слов’янському середовищі вказує на первинне дослов’янське джерело типу *jaur-, яке справді засвідчене (див. §1.1.2.).

2.4. У басейні річки Москва, притоки Оки, є дві ущелини під назвою Jurin, які можна етимологізувати за допомогою литовського jaurýnas «болотисте місце» (Otkupščikov 2004: 91).

2.5. Перший письмовий запис можливого похідного балтійського кореня *jūro у якомусь гіпотетичному західнобалтійському діалекті можна вбачати в топонімі Ἰούρουνον, засвідченому в так званому рукописі Rᵗ «Географії» Птолемея [2.11.27.] із середини II ст. н. е. за координатами [μδ′L′, νς′] = [44°30′, 55°00′], тобто на захід від гирла річки Вісла [με′, νς′] = [45°00′, 56°00′] і на схід від гирла річки Віадуа [μβ′L′, νς′] = [42°30′, 56°00′] та від гирла річки Суев [λθ′L′, νς′] = [39°30′, 56°00′] (див. Ptolemy 2.11.3.). Зазначимо, що альтернативний запис Οὐίρουνον із координатами [μ′L′, νε′] = [40°30′, 55°00′] зміщує його на захід, між гирлами річок Віадуа та Суебус (див. Cuntz 1923: 66). Приймаючи форму Ἰούρουνον, її можна аналізувати як балтійський корінь *jūr- плюс суфікс *-ūn-, який, наприклад, виступає в прусській назві річки Raudune (1316), без суфікса — у литовській назві річки Raudà, обидві від прикметника типу литовського raūdas «червонуватий»; подібно до давньопрусської назви озера Sirgun пор. sirgis «жеребець»; литовське Dumblūnai: dumblas «болото» (Gerullis 1922: 139, 254).

Straipsniai / Articles

33

VÁCLAV BLAŽEK

ЙМОВІРНІ БАЛТІЙСЬКІ ЗАПОЗИЧЕННЯ У ФІННО-ПЕРМСЬКИХ МОВАХ

3. Привертають увагу ймовірні запозичення обох балтійських варіантів, *jūr- & *jaur-, у фінно-пермське *jūrz «глибоке місце у воді» та фінно-волзьке *järwä «озеро» відповідно.

3.1. Фінно-пермське *jūrz «глибоке місце у воді» (UEW 635–36; SKES 128–29) > фінське jyrä «струмок зі стрімкими берегами, канал із крутим падінням, криниця», jyrämä «менший водоспад, водоверть»; саамське jârem «незначне розширення річки» (N), L jårre «невелика улоговина, глибока яма, глибокий вир в озері або річці», L jaŕem «невелика улоговина з буйною рослинністю; невелика кругла опуклість у річці або струмку», Ko. Not. jērem «глибоке місце у воді (особливо нижче водоспаду)» (> фінський діал. järämä «невеликий водоспад»; удмуртське jer «глибоке місце (у воді), глибина, вир», комі jir (S P) «глибоке місце в річці або озері» (S), «заглиблення; глибокий (особливо про воду, а також, наприклад, про яму» (P), PO jör «глибоке місце (у воді)».

3.2. Фінно-волзьке *järwä «озеро» (UEW 633; SKES 132) > фінське järvi, вотське jarvi, естонське järv «озеро»; саамське N jaw’re Jule jau’re, T jāvre, Kld. jąvr, Not. javr id., мокшансько-мордовське (j)ɛŕ-k’é, ерзянське ɛŕ-k’é «те саме, ставок», марійське KB jär, U B jer «озеро» (Būga 1959: 273; Rozwadowski 1948: 127; Toporov 1980: 97; Baltic > фінно-волзьке; Bednarczuk 1976: 48: фінно-волзьке > балтійське). Метатеза сонорних є регулярною в запозиченнях балтійського походження, пор., наприклад, (a) фінське karva «волосся», естонське karv «те саме, колір» < литовське gaūras «шерсть на тілі тварини», латвійське gauri мн. «лобкове волосся» (Thomsen 1890: 171; SKES 166–167; Fraenkel 1962/1965: 140); (b) фінське tarvas «косуля, лось», естонське tarvas «лось-бик, тур» < литовське taũras «тур, бик», прусське tauris «зубр» (Thomsen 1890: 228–229; SKES 1240–1241).

4. Схоже, що в індоєвропейській мовній сім’ї є лише один надійний когнат, а саме вірменське jōwr «вода», род. одн. jṙoy, оруд. одн. jōwrb, род. мн. jōwrc‘, jṙoc‘ (Meillet 1936: 52; Solta 1960: 320–322; Džaukjan 1967: 220; Schmitt 1981: 70; Olsen 1999: 50, 662, 674, 787, 855; o-/приголосновий тип).

4.1. Meillet (1936: 52), за яким послідували Džaukjan (1967: 221–222) і Martirosyan (2010: 556; у його етимологічному словнику лема jōwr «вода» дивним чином відсутня), наводять ще один приклад розвитку *i- > вірменського j-, а саме вірменське jān «запал, зусилля, праця», пор. грецьке ζῆλος, дорійське ζᾶλος «запал, суперництво, ревнощі», далі вірменське діал. (Suć‘ava) glxi janal «завдавати шкоди, збитків» пор. грецьке ζημία «втрата, шкода, покарання», давньоавестійське auua-iiā- «покаяння». Džaukjan (1967: 222) додав порівняння вірменського

34

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV

Балтійське *jūrā–/–(i)jā̄– «море» & *jaurā–/–(i)jā̄– «вологий ґрунт, болото, глибока вода»

jōv «пагін, паросток» проти вед. yā́vasa– «трава, пасовище», крім того yā́va– «зерно, ячмінь, просо»; пор. грец. φυτί–ζοος «той, що породжує зерно», литов. javaĩ «зерно» тощо (Pokorny 1959: 512).

4.2. Alexander Nikolaev (p.c., April 3, 2021) звернув мою увагу на гіпотетичний когнат балтійського *jur– «море», який він убачає в грецькому Εὔοος «{бог} південно-східного вітру» [Od. 5.295, 331; 19.205]. Наявні етимології не переконують: Curtius (1879: 398) пов’язував його з дієсловом εὔω «обпалювати» < *H₁eus– «палити» (Beekes 2010: 486), але це не узгоджується з епітетом ὑγρὸς «вологий, сирий, водянистий, рідкий; слабкий, м’який» цього вітру, переданим у Scholia до «Одіссеї» [5.295]. Kaibel (1885: 614) розвинув античну ідею зв’язку з грецьким αὔρα «бриз, свіже повітря», спорідненим з ἀχύ «туман, імла, хмари» < *H₂eus–ēr (Beekes 2010: 27, 171–172), але початкові дифтонги ευ– та αυ– несумісні. Нова етимологія могла б ґрунтуватися на семантичній опозиції між іонійським Βορέης, аттичним Βοῤῥᾶς, лесбоським Βορίας «північний вітер», у Арістотеля Βορέας καὶ ἀπαρκτίας, та Εὔρος «південно-східний вітер». Якщо Βορέας як гіпотетичний «вітер гір» приховує скам’яніле індоєвропейське слово *guorH– «гора» (пор. Beekes 2010: 227), можна припустити, що Εὔρος, який приносить вологу, може бути пов’язаний із «морем», можливо, «вітром із моря на південному сході». Відмінності в початковій позиції залишаються нез’ясованими.

4.2.1. Реконструкція Petit *H₁euHr– та Derksen *eu’r–, здається, сумісні з грецьким Εὔρος, але не з вірменським jōwr «вода», тоді як реконструкція Irslinger *iuHr–/*ieuHr– = Darms’ *iuəro–/*ieuəro– сумісна з вірменським jōwr «вода». Розгляньмо, чи сумісні вони також із грецьким Εὔρος. У грецькій мові є два продовження індоєвропейського *j–, а саме ζ– та h– (spiritus asper) — див. Schwyzer 1939: 303; Lejeune 1972: 165–166. Але psilosis діяла в іонійському та еолійському діалектах, де spiritus asper замінювався на spiritus lenis, наприклад εἰνατέες у множ. «дружина брата чоловіка», одн. ἐνάτης [напис; Анатолія] < *(H)ienH₂–ter–, із когнатами в санскр. yatar–, вірм. ner, лат. ianitrīcēs «дружини братів», давньолит. jentė «дружина брата, невістка», староцерк.-слов. [G1 Meth] jǫtry «невістка» (Beekes 2010: 389; Smoczyński 2018: 447; Valčáková, ESJS 5: 292–293). Отже, грецьке Εὔρος також можна вивести з *ieuHr–.

МОЖЛИВІ БАЛКАНСЬКІ ГІДРОНІМІЧНІ ВІДПОВІДНИКИ

5. Поза балтійською топонімічною територією є й інші топоніми, які, ймовірно, можуть бути пов’язані з ними.

Straipsniai / Articles

35

VÁCLAV BLAŽEK

5.1. На території історичної Фракії Pliny the Elder^⁵ зафіксував два гідроніми, Zyras, нині, можливо, Batovska reka у Добруджі (Detschew 1957: 196), та Iuras, нині, можливо, південноболгарська річка Karaagač («чорне дерево» турецькою), відома також як Kitenska reka (Beševliev apud Janakieva 2009: 77); вони є більш або менш перспективними кандидатами на споріднення з балтійсько-вірменською ізоглосою.

5.1.1. Tomaschek (1894: 98) пов’язував Zyras (він писав Ζύρας & Ζούρας) із вірменським ǰowr «вода», але розташовував річку в околицях Тиніаса, де Pliny розташовував річку Iuras. Можливо, Tomaschek мовчазно вважав, що обидва гідроніми ідентичні, хоча їхнє географічне розташування Pliny визначав по-різному (пор. Janakieva 2009: 70–71). Зазначмо, що Duridanov (1969: 34) вважав Zyras дакійським гідронімом і пов’язував його з литовською назвою річки Žiūrà тощо.

^{⁵ Plinius,} Naturalis Historia 4.44–45: ^⁴⁴namque thracia altero latere a pontico litore incipiens, ubi hister amnis emergitur, vel pulcherrimas in ea parte urbes habet, histropolitan milesiorum, tomos, callatim, quae antea cerbatis vocabatur, heracleam: habuit et bizonen terrae hiatu raptam; nunc habet dionysopolim, crunor antea dictam; addit zyras amnis. totum eum tractum scythae aroteres cognominati tenuere. eorum oppida aphrodisias, libistos, zygere, rhocoboe, eumenia, parthenopolis, gerania, ubi pygmaeorum gens fuisse proditur; catizos barbari vocabant, creduntque a gruibus fugatos. ^⁴⁵in ora a dionysopoli est odessus milesiorum, flumen pannysis, oppidum ereta, naulochus. mons haemus, vasto iugo procumbens in pontum, oppidum habuit in vertice aristaeum; nunc in ora mesembria, anchialum, ubi messa fuerat. astice regio habuit oppidum anthium; nunc est apollonia. flumina panisos, iuras, tearus, orosines; oppida thynias, halmydesos, develton cum stagno, quod nunc deutum vocatur veteranorum, phinopolis, iuxta quam bosporos. Plinius Secundus: Naturalis Historia, ed. by G. Winkler, 1988. «Інша частина Фракії нині починається на узбережжі Евксинського моря, там, де річка Істр впадає в море; саме в цій частині Фракія, можливо, має найпрекрасніші міста: Гіструполіс, заснований мілетянами, Томі та Каллатіс, раніше називаний Ацервертісом; тут також були міста Гераклея та Бізона, останнє з яких поглинула земна тріщина; нині тут розташований Діонісополь, раніше називаний Круні, до якого додається річка Зірас. Усю цю область займали скіфи, прозвані аротерами. Їхніми містами були Афродисіас, Лібістос, Зіґере, Рокобое, Евменія, Партенополіс і Ґеранія, де, як повідомляють, жив народ пігмеїв; варвари називали їх катізами й вірили, що їх вигнали журавлі. На узбережжі, від Діонісополя, розташовані Одесс, місто мілетян, річка Паніс, місто Тетранаулох і гора Гем, яка своїм величезним хребтом нависає над Евксинським морем; колись на її вершині було місто Арістей. Нині на узбережжі є Месембрія та Анхіал, де раніше стояла Месса. В області Астіке колись було місто Антій, а нині на його місці стоїть Аполлонія. Тут течуть річки Паніс, Іурас, Теар і Оросін; тут також є міста Тиніас, Гальмідесс, Девельтон із озером, яке нині називається Деултумом, колонією ветеранів, і Фінополь, поблизу якого розташований Боспор». Pliny the Elder: The Natural History, переклад John Bostock & H. T. Riley, London: Taylor & Francis, 1855.

36

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV

Балтійське *jūrā–/–(i)jā̄- «море» & *jaurā–/–(i)jā̄- «волога земля, болото, глибока вода»

5.1.2. Duridanov (1969: 34–35) і Georgiev (1977: 82) зіставили Iuras із балтійським *jūr- «море».

ГІПОТЕТИЧНИЙ ОРОНІМІЧНИЙ ВІДПОВІДНИК

6. Спокусливо висловити припущення щодо зв’язку ороніма Mons Jura, тобто гір Юра в сучасній західній Швейцарії та східній Франції, які утворюють північно-західний берег найбільшого й найглибшого озера Західної Європи — Женевського озера (580 км²; 310 м). Уже в першому античному джерелі, де згадано гори Юра, — у «Галльській війні» Цезаря — наголошено на висоті гір Юра: altera ex parte monte Iura altissimo⁶ «з другого боку — горою Jura, дуже високою» [1.2.3.] або inter montem Iuram et flumen Rhodanum,... mons autem altissimus impendebat⁷ «між горою Jura та річкою Роною... нависала, крім того, дуже висока гора» [1.6.1.]. Оронім Jura зберігається в деяких діалектизмах франко-швейцарського прикордоння (FEW V, 82–83): давній Невшатель (1297) jour «ліс», Монтана

⁶ Caesar: De bello Gallico 1.2.3: Id hoc facilius iīs persuasit, quod undique loci natura Helvetii continerentur: una ex parte flumine Rheno latissimo atque altissimo, qui agrum Helvetium a Germanis dividit; altera ex parte monte Iura altissimo, qui est inter Sequanos et Helvetios; tertia lacu Lemanno et flumine Rhodano, qui provinciam nostram ab Helvetiis dividit. «Це він тим легше їм довів, що гельвети з усіх боків були обмежені природою місцевості: з одного боку — Рейном, дуже широкою і глибокою річкою, яка відділяє землю гельветів від германців; з другого боку — горою Юра, дуже високою, яка лежить між секванами та гельветами; з третього — Женевським озером і річкою Роною, яка відділяє нашу провінцію від гельветів.»

⁷ Caesar: De bello Gallico 1.6.1–2: ¹Erant omnino itinera duo, quibus itineribus domo exire possent: unum per Sequanos, angustum et difficile, inter montem Iuram et flumen Rhodanum, vix qua singuli carri ducerentur, mons autem altissimus impendebat, ut facile perpauci prohibere possent; ²alterum per provinciam nostram, multo facilius atque expeditius, propterea quod inter fines Helvetiorum et Allobrogum, qui nuper pacati erant, Rhodanus fluit isque non nullis locis vado transitur. «Загалом було два шляхи, якими вони могли вийти зі своєї країни: один через секванів, вузький і важкий, між горою Юра та річкою Роною, де ледве могли проїхати по одному возу; над ним, крім того, нависала дуже висока гора, так що небагато людей легко могли перегородити їм шлях; другий — через нашу провінцію, значно легший і вільніший від перешкод, тому що між кордонами гельветів і аллоброгів, які недавно були підкорені, тече Рона, і в деяких місцях її можна перейти вбрід.» C. Julius Caesar: De bello Gallico, ed. by T. Rice Holmes, Oxford: Clarendon Press, 1914. C. Julius Caesar: Gallic War, translated by W. A. McDevitte & W. S. Bohn, New York: Harper & Brothers, 1869.

Straipsniai / Articles

37

VÁCLAV BLAŽEK

жур, Шамоні ður там само, Невшатель joux «ліс, особливо гірський ліс», jorat «маленький ліс; місце, заросле чагарниками», Віонна dzorá «маленький ялиновий ліс», а також середньолатинське (Савоя) joria «гірський ліс» тощо.

6.1. Семантичний зв’язок між значеннями «глибокий» і «високий» не повинен дивувати. 6.1.1. Напр., латинське altus означає і «високий» (первісно «вирослий», якщо його виводити від alo «живити, збільшувати»), і «глибокий», пор. sub ramis arboris altae [Cicero, Tusculanae disputationes 3.19.44] або altis de montibus [Ovidius, Metamorphoses 3.181] на противагу altissima flumina [Cicero, Tusculanae disputationes 3.6.13] або altior aqua [Caesar, Bellum civile 3.77]. Примітним є словосполучення «високе море», уживане вже в архаїчних текстах як IN ALTOD MARID PVCNandod [Columna Duilii = CIL 25; див. Wachter 1987: 359–60] або tu qui permensus ponti maria alta velivola [Livius Andronicus apud Macrobius, Saturnalia 6.5.10].

6.1.2. З іншого боку, тохарське A täp- «стати високим», поряд із A tpär, B tapre «високий», що відображають *dʰubro-, є похідними від кореня *dʰeubʰ- «бути глибоким», пор. бритонське *dubno- > валлійське dwfn, корнське down, бретонське doun «глибокий»; готське diups, давньоскандинавське djúpr, давньоанглійське dēop, давньосаксонське diop, давньоверхньонімецьке tiof «глибокий»; литовське dubùs «глибокий; із заглибиною (про дерево); увігнутий, обвалений», поряд із daubà «ущелина, яр, лісовий яр», давньопрусське [EV] padауbis «долина»; звернімо також увагу на тохарське A top, B taupe без r «копальня» (Adams 2013: 296, 330; Smoczyński 2018: 199–200, 256–257). Спокусливо додати сигматичне розширення в клинописно-лувійському dupša-⁸ у формулі al-ta-an-ni-iš \ Du-up-ša-aš «джерело Dupša-» [KBo II 7 Vo. 25] (Starke 1990: 175; Melchert 1993: 235). Похідні з r також відомі поза тохарською: литовське dubrà «яр у лісі», dubrỹs «заглибина, улоговина, яр; глибини в річці або озері», латвійське dubra «багно, трясовина», церковнослов’янське (російської редакції) dъbъrъ «φάραγξ, ущелина, яр», словацьке діал. debra «рів, вимитий дощовою водою; яр, балка, яма», українське діал. débра «яр, ущелина, долина», білоруське діал. dziеbra «долина між горами; струмок, потічок між горами» тощо (Smoczyński 2018: 256); кельтське *dubpo- «вода» > давньоірландське dobr, середньоваллійське dw(f)r, валлійське dŵr, корнське & середньобретьонське dour там само, давньобритонське Dubris [Itinerarium Antonini], нині Дувр, галльське *dubra > Douvres, або нинішня Tauber у німецькому регіоні Tauber-gau (Dubra-gaue AD 807) тощо (Hamp 1972: 233–237; Matasović 2009: 107; Greule 2014: 529; Delamarre 2018: 152). Глоса δύβρις · κατὰ γλῶσσον θάλασσα [sch. Theoc. 1.118c], безсумнівно, також належить сюди, хоча її мовна належність неясна; перевагу надавали іллірійській (Beekes 2010: 358). Значення «море» також підтримує інший похідний від того самого кореня — албанське det, італо-албанське dejt,

⁸ Відповідний s-основний елемент можна було б убачати в назві одного з литовських озер — Būdasas, яку зазвичай виводять із *dubasas (Vanagas 1981: 93).

38

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV

Балтійське *jūrā−/−(i)jā− ‘море’ & *jaurā−/−(i)jā− ‘волога земля, болото, глибока вода’

dejet, якщо воно продовжує протомову *dʰeubetā, що відповідає прагерманському *deupipō ‘глибина’ > готському diupiba, давньоскандинавському dýpt, давньосаксонському diupitha, середньонижньонімецькому dēpede, середньонідерландському diepde тощо (Orel 1998: 61).

6.1.3. Якщо Iura спочатку позначала ‘гірський ліс’, судячи з романських діалектизмів, як-от давньоневшательського (1297) jour ‘ліс’, монтани zür, шамоні our те саме, невшательського joux ‘ліс, особливо гірський ліс’, jorat ‘невеликий ліс; місце, заросле чагарниками’, вйонназького dzorá ‘невеликий ялиновий ліс’, а також середньолатинського (Савоя) joria ‘Bergwald’ тощо (FEW V 82–83), первинна семантика кореня, що утворює Iura, також може бути ‘високий’. Існує ще один галльський ороним із, імовірно, паралельною семантичною мотивацією — Ліс Arduenna: in silvam Arduennam or per Arduennam silvam [Caesar, BG 5.3.4, 6.29.4] і Ἀρδουέννα ὕλη [Strabo 4.3.5⁹]. Загальноприйнято, що цей ороним походить від основи *arduo- ‘високий’, пор. давньоірландське ard ‘високий, великий’, валлійське ardd ‘пагорб’, однак Арденнські гори характеризуються не висотою (найвища вершина — Signal de Botrange — 692 м), а величезними лісами. Судячи з латинських arbor ‘дерево’, arbustum ‘ліс’, які можна вивести з *H₃r̥dʰ-os ‘висота, вертикальність’ (de Vaan 2008: 50), або чеського strom ‘дерево’, похідного від strmý ‘стрімкий, крутий’, поряд із польським strom ‘крутий схил’ проти stromy ‘крутий’ (Rejzek 2015: 666), Arduenna, імовірно, позначала ‘ліс’, що складався з високих дерев. Прийнявши цю ідею, можна припустити подібну семантичну мотивацію для оронима Iura — від гіпотетичного прикметника *jūro- ‘високий, дорослий’ через його субстантивацію в ‘дерево’ до збірного *jūrā ‘ліс’.

⁹ ὕλη γάρ ἐστιν οὐχ ὑψηλῶν δένδρων πολλὴ μὲν οὐ τοσαύτη δὲ ὅσην οἱ συγγραφεῖς εἰρήκασι, τετρακισχιλίων σταδίων, καλοῦσι δ’ αὐτὴν Ἀρδουένναν· κατὰ δὲ τὰς πολεμικὰς ἐφόδους συμπλέκοντες τὰς τῶν θάμνων λύγους βατώδεις οὔσας ἀπέφρακτον τὰς παρόδους· ἔστι δ’ ὅπου καὶ σκόλοπας κατέπηττον, αὐτοὶ δὲ κατέδυνον εἰς τὰ βάθη πανoίκιοι, νησίδια ἔχοντες ἐν τοῖς ἕλεσι: Страбон: Geographica, ed. A. Meineke, Leipzig: Teubner, 1877. ‘Він складається з лісу, заповненого низькими деревами; він значний за площею, але далеко не такий великий, як описували письменники, а саме 4000 стадій. Він називається Ардуенною. Під час військових вторгнень мешканці переплітали гнучкі колючі кущі, перекриваючи проходи [до своєї країни]. Вони також у різних місцях установлювали палі, а потім усіма родинами відступали в глибини лісу, на маленькі острови, оточені болотами.’ Страбон: The Geography, translated by H. C. Hamilton & W. Falconer, London: George Bell & Sons, 1903.

Straipsniai / Articles

39

VÁCLAV BLAŽEK

ВІДНОШЕННЯ МІЖ *i̯uHr–/*i̯euHr– ТА *uH₁r–/*u̯eH₁r– ‘ВОДА’?

7. Виправдано запитати, чи існує якийсь зв’язок між обговореним вище *iuHr–/*ieuHr– та IE *uHr–/*ueH₁r– ‘вода’^¹⁰.

7.1. Реконструкція Petit *H₁euHr– (§1.4.3.) імовірно сумісна як із балтійським *jūr– ‘море’, так і з IE *uH₁r–/*ueH₁r– ‘вода’, якщо ці форми переосмислити як *H₁uH₁r–/*H₁ueH₁r–, але не з вірменським jōwr ‘вода’ (§4.2.1.).

7.2. Можливим розв’язанням могло б бути трактування *iuHr–/*ieuHr– як складного утворення, що складається з *iu–/*ieu– + *uH₁r–. Перший компонент, здається, пов’язаний з одним із двох омонімічних коренів:

7.2.1. *ieu– (< *H₁i̯-eu–^¹¹ — див. EWAI II 420) ‘рухатися’ > хотансько-сакське gyūna–, jūna– ‘рух, хода; часи’, пуштунське yun, мн. yānə ‘рух, хода, крок’, крім того, авестійське yaona–, якщо воно означало ‘шлях’, а не традиційно перекладене ‘місце’, і ведійське yóni–, якщо воно означало ‘маршрут, місце перебування’ (ESIJ 4: 94–95; NEVP 100; Bailey 1979: 112; Lubotsky 1988: 38).

7.2.2. *ieu– ‘відокремлювати’ > Ведійське yúcchati ‘тримається осторонь, відокремлюється’, кон’юнктив ví yāvanta ‘відокремляться’ тощо, yutā-dveṣas– ‘визволений від ворогів’ (LIV 314; EWAI 2: 403–04; Turner 1966: #10442, 10497; MW 848, 852–53); молодоавестійське yūtā– ‘відокремлений’; середньоперське: маніхейське jwd̄y, буддійське ywdt ‘відокремлений, розділений’, парфянське ywd ‘окремий (від); без’; новоперське jūdā, белудзьке jītā, дзадзакі jīyā, кохруді yadā ‘окремий’; пуштунське byal ‘окремий, відмінний, нарізно’ тощо (Cheung 2007: 215–16).

7.2.3. Існує специфічний індоіранський термін *iau(i)iā– на позначення ‘водотоку’, що продовжується у ведійському yāvyā– ‘потік, річка, канал’ [RV 8.98.8], ашкунському yo ‘струмочок’, каті yū те саме тощо; давньоперському yau̯viyā– ‘канал’, зороастрійському пехлевійському ywd /jōy/, новоперському jō(i) те саме, парачі žī ‘струмок’ (EWAI 2: 405; ESIJ 4: 118–19; Turner 1966: #10442). Водотоки рухалися, як, наприклад, зазначав Bailey (1979: 112) (пор. §7.2.1.), але вони також можуть розділяти свої береги, як, наприклад, припускав Turner (1966: #10442) (пор. §7.2.2.). Те саме можна сказати й про море. Саме тому гіпотетичний складний термін

^¹⁰ Ведійське vār–, молодоавестійське vāra– ‘дощ’; клинописне лувійське wā́rsa ‘вода’; латинське ūrinārī ‘занурювати’, давньоанглійське wær ‘море’, давньоскандинавське vá́ri ‘рідина, вода’, úr ‘вологість, сирість’; давньопрусське wurs ‘ставок’ тощо (NIL 715–17).

^¹¹ Форма *H₁ieu– являє собою розширення кореня *H₁ei̯– ‘іти’ (LIV 232–233), подібно до *sreu̯– ‘текти’ (LIV 588) проти *ser– > Ведійське sar– ‘бігти, поспішати’, палійське sarati ‘рухається’; согдійське hrt ‘пішов’, курдське har ‘іти’ (EWAI 2: 705–706; Blažek 2018: 74–76).

40

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV

Балтійське *jūrā-/- (i)jā̄- «море» та *jaurā-/- (i)jā̄- «вологий ґрунт, болото, глибока вода»

*iu–/*ieu– + *uH₁r– можна тлумачити двома альтернативними способами: (i) «рухома вода»; (ii) «вода, яка розділяє».

7.2.4. Наступне питання полягає в тому, чи застосовна та сама сполука до галльського ороніма *Jurā?

7.2.4.1. Можливо, це здається парадоксальним, але сполука *iu–/*ieu– + *uH₁r– із гіпотетичним значенням «рухома вода» справді могла слугувати для позначення гір, оскільки саме в горах розташовані витоки річок. На територіях, де розмовляють слов’янськими мовами, є кілька гір під назвою Tok, тобто «потік». Подібні «водні» етимології можна запропонувати для таких гір, як Mons Abnоbae [Пліній Старший, Naturalis historiae 4.79], нині Schwarzwald, де розташоване джерело Дунаю. Оронім може являти собою латинську адаптацію галльського *moni̯os abnobi або пізнішого *abnobe «хребет [багатий на] річки». Іншим прикладом може бути міфічна авестійська гора Harā–/Haraitī–, найвища вершина якої, названа Hū̆kairiia–, є оселею богині Arduui Sūrā Anāhita, яка керує всіма водами [Yašt 5.121; 10.50; 10.88; 12.23–25] (Blažek & Šefčík 2011: 239–49). У горах Юра беруть початок кілька річок, що належать до басейнів Рони та Рейну: Ain (→ Rhône), Allaine (→ Doubs → Rhône), Birs (→ Rhine), Doubs (→ Saône → Rhône), Loue (→ Doubs → Rhône), Orbe (→ Thielle → Rhine), Seille (→ Saône → Rhône), Venoge (→ Lake Geneva → Rhône).

7.2.4.2. Друге семантичне тлумачення, «вода, яка розділяє», очевидно, непридатне для гір. Але в нашому розпорядженні є видозмінена сполука *iu–/*ieu– + *H₂(o)r–, де другий компонент можна ідентифікувати в континентальній кельтській: цизальпійське галльське *orom-bouui *{of} mountains-dwellers^¹², реконструйоване на підставі різних варіантів латинського gen. pl.: Oromobiorum / Orumboviorum / Orumbioiorum / Oromobiorum (Meid 1996: 13); кельтіберське [Peñalba de Villastar] *oros- (s-основа) у синтагмі eni.orosei̯ on/

¹² Див. тлумачення, засвідчене Плінієм, Naturalis historiae 3.124–125: oromobiorum stirpis esse comum atque bergomum et licini forum aliquotque circa populos auctor est cato, sed originem gentis ignorare se fatetur, quam docet cornelius alexander ortam a graecia interpretatione etiam nominis vitam in montibus degentium. in hoc situ interiit oppidum oromobiorum parra, unde bergomates cato dixit ortos, etiamnum prodente se altius quam fortunatius situm. «Від Катона ми також дізнаємося, що Ком, Бергом і Ліциніфорум, а також деякі інші сусідні народи походять від оромбоїв, але він визнає, що не знає походження цього народу. Однак Корнелій Александр повідомляє, що вони прийшли з Греції, тлумачачи їхню назву як «ті, хто живе в горах». У цій місцевості зникла Парра, місто оромбоїв, від яких, за словами Катона, походять бергомати; навіть нині місце його розташування свідчить, що воно лежало вище, ніж на родючій землі». Пліній Старший: The Natural History, переклад John Bostock & H.T. Riley, London: Taylor & Francis, 1855.

Straipsniai / Articles

41

VÁCLAV BLAŽEK

«у горі», тобто «montanus», як епітет бога Лугуса (Meid 1996: 13). Спорідненим може бути слово зі значенням «межа, кордон» в острівній кельтській: середньоірландське or m. «межа, кордон, край» (DIL O–149); давньоваллійське (9ᵗʰ c.) or, сучасноваллійське ŏr «межа, кордон, узбережжя, край, урвище, край посудини, берег, окраїна» (GPC), корнське or f., мн. oryon, давньобретонське orion gl. «oram», середньобретонське euryen «bord d’une fontaine» (LEIA II 26; Pedersen I: 207; II: 51). Позакельтські когнати — це, наприклад, грецьке ὄρος «гора, висота» [Il. 14.227; Od. 5.279], ὀρέστερος «той, хто живе в горах, що складається з гір» [Il. 22.93; Od. 10.212]; хетське haršar/haršn- «голова, людина, передня частина, початок» < *H₃ersr̥, gen. *H₃r̥snós (Kloekhorst 2008: 314–315); давньоавестійське arašūua-, ведійське r̥ṣvā- «високий» (EWAI 1: 262). У цьому разі сполука *iu–/*ieu– + *H₃(o)r– + coll. *–eH₂ > галльське *Jūrā означала б *«гори, які розділяють», імовірно, разом із їхніми схилами та лісами.

ВИСНОВОК

8. Наведені вище часткові аналізи дають змогу сформулювати такі висновки:

8.1. У балтійських мовах ми знаходимо два квазісиноніми на позначення «моря»: *jūra–, *jūr(i)ia– те саме та *mar(i)iā– «море, затока, лагуна». Якщо останній термін позначав «мілке море»¹³, то перший спочатку мав означати «глибоке море».

8.2. Литовську v̥rddhi-формацію jáura, jáurė, jáuris «вологий, важкий, неплідний ґрунт; ґрунт із глиною», jáura або jáuras «болото, глибока вода» можна семантично пов’язати із загальнобалтійським *jūr- «море» через значення «глибока вода», з огляду на традиційне сприйняття боліт як бездонних.

8.3. Гідроніми Jura (басейн Нарева) та Jurin (басейн Оки) розташовані далеко від будь-якого моря, і тому їхні первісні значення мали бути «глибокий (водний об’єкт)» або «болотистий». Те саме можна запропонувати для топоніма Ἰούρουνον, який Птолемей локалізував на південь від узбережжя Балтійського моря. Можливо, він позначав а

¹³ Первісно «море» загалом, поширене в «давньоєвропейській» зоні: латинське mare «море (морська вода)»; галльське more «mare» [Glossary of Vienne], давньоірландське muir, валлійське mōr «море»; готське marei «море», mari-saiws «озеро», давньоскандинавське marr «море», давньоверхньонімецьке mari, meri «море, озеро»; старослов’янське morje «море». Первісне значення «море» в балтійських мовах підтверджується балтійською позикою в балто-фінських мовах *mere «море», про яку йшлося вище (§1). Поза цією зоною існують менш надійні когнати з досить відмінною семантикою: хетське marmar(a)-, mammara- «заболочений ліс, заросле болото, заболочена місцевість, трясовина, мокрота, болото» (Puhvel 2004: 79–80); вірменське mawr «болото» (*mamr- <?*mar mr-, хоча його можна альтернативно пов’язати з литовським máuras «слиз, рідкий мул, багнюка» тощо — див. Džaukjan, Saradževa, Arutjunjan 1983: 128); осетинське mal «стояча вода» < *māria– (Gamkrelidze, Ivanov 1984: 673, 943).

42

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV

Балтійське *jūrā–/–(i)iā̄- «море» & *jaurā–/–(i)iā̄- «волога земля, болото, глибока вода»

село біля якогось глибокого озера в Кашубському озерному краї (Pojezierze Kaszubskie), наприклад Jezioro Wdzydze: 14,55 км²; 69,5 м; або в Дравському озерному краї (Pojezierze Drawsko), наприклад Jezioro Drawsko: 19,56 км²; 79,7 м.

8.4. Якщо фінно-пермське *jürs «глибоке місце у воді» та фінно-волзьке *järwä «озеро» є адаптаціями балтійського *jūrā–/–(i)iā̄ «море» & *jaurā–/–(i)iā̄- «болото, глибока вода» відповідно, вони можуть відображати первинніші значення — можливо, загалом «глибока вода» та «резервуар глибокої води».

8.5. Гіпотетичне добалтійське *jūr- «глибока вода» узгоджується з вірменським յowr «вода» та грецьким Εὔρος «{бог} південно-східного вітру». Їхньою спільною праформою, імовірніше, було *iuHr-/ *ieuHr у реконструкції Irslinger, ніж *H₁euHr у реконструкції Petit або *eu’r у реконструкції Derksen.

8.6. Обидва гідроніми зі Східної Фракії, зафіксовані Плінієм, Juras та Zyras, могли бути спорідненими, якщо вони належали або глибоким, або заболоченим річкам.

8.7. Оронім Jura позначає гори, для яких характерний дуже крутий схил у напрямку Женевського озера. Тому цілком можливо, що він має те саме походження. Зв’язок між значеннями «глибокий» і «високий» обговорюється в §6.1.2. Adams (2013: 296) додає: «те, що, якщо дивитися згори, є глибоким, якщо дивитися знизу, може сприйматися як високе».

8.8. На легітимне питання, чи *iuHr–/*ieuHr– являє собою давній складний утвір, що складається з *uH₁r- «вода», можна відповісти ствердно, якщо перший компонент ідентифікувати як дієслово *ieu– (i) «рухатися» або (ii) «відокремлюватися». Ідея «рухомої води» застосовна до морів, річок і навіть гір, якщо вони є місцями витоків річок. Альтернативна ідея «води, що відокремлює» також застосовна до морів і річок, але, ймовірно, не до гір. У випадку гір Jura, які, ймовірно, відображають пракельтське *jūrā, може йтися про альтернативний складний утвір *iu–/*ieu– + *H₃(o)r- + *–eH₂– «*гори, які відокремлюють». Необхідно наголосити, що прийняття складного утвору з одним із цих семантичних тлумачень робить несуттєвими наведені вище (§6.1.2.) спекуляції щодо «глибокого» проти «високого».

BIBLIOGRAPHY

ALEW – Altlitauisches etymologisches Wörterbuch 1: A–M, 2: N–Ž, unter der Leitung von W. Hock und der Mitarbeit von E. J. Bukevčiūtė und Ch. Schiller bearbeiten von R. Fecht, A. H. Feulner, E. Hill und D. S. Wodtko, 3: Verzeichnisse und Indices, unter der Leitung von W. Hock und der Mitarbeit vieler anderer bearbeiten von R. Fecht, Hamburg: Baar, 2015.

Bailey Harold W. 1979: Dictionary of Khotan Saka, Cambridge: University Press.

Straipsniai / Articles

43

VÁCLAV BLAŽEK

Bammesberger Alfred 1970: Litauisch lapė und lateinisch zolpēs. – Donum Balticum: To Professor Christian S. Stang on the occasion of his seventieth birthday, 15 March 1970, ed. V. Rūke–Draviņa, Stockholm: Almqvist & Wiksell, 38–43.

Beekes Robert S. P. 2010: Etymological Dictionary of Greek 1–2, Leiden, Boston: Brill.

Bednarczuk Leszek 1976: Zapożyczenia ugrofińskie w językach bałtosłowiańskich. – Acta Baltico-Slavica 9, 39–63.

Billy Pierre-Henry 1993: Thesaurus Linguae Gallicae, Hildesheim, Zürich, New York: Olms & Weidmann.

Blažek Václav, Šefčík Ondřej 2011: Oronyms derived from water? – Mons Abnobae and Haraiti. Historische Sprachforschung 124, 239–249.

Blažek Václav 2018: K pramenům řek indoevropských. – Vesper Slavicus. Sborník k nedožitým devadesátinám prof. Radoslava Večerky, ed. P. Malčík, Praha: Nakladatelství Lidové noviny, 58–80.

Būga Kazimieras 1959: Rinktiniai raštai 2, ed. Z. Zinkevičius, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.

Cheung Johnny 2007: Etymological Dictionary of the Iranian Verb, Leiden, Boston: Brill.

Curtius Georg 1879: Grundzüge der griechischen Etymologie 5. unter mitwirkung von E. Windisch umgearb. aufl., Leipzig: Teubner.

Darms Georges 1978: Schwäher und Schwager, Hahn und Huhn: die Vṛddhi-Ableitung im Germanischen, München: Kitzinger.

Delamarre Xavier 2018: Dictionnaire de la langue gauloise. Une approche linguistique du vieux celtique continental, Paris: Éditions Errance.

Derksen Rick 2015: Etymological Dictionary of the Inherited Baltic Lexicon, Leiden, Boston: Brill.

Detschew Dimiter 1957: Die thrakischen Sprachreste, Wien: Rohrer.

DIL – Dictionary of the Irish Language. Based mainly on Old and Middle Irish Materials (Compact Edition), ed. E. G. Quin et al., Dublin: Royal Irish Academy, 1998.

Douglas Q. Adams 2013: A Dictionary of Tocharian B 1–2, Revised and Greatly Enlarged Edition, Amsterdam, New York: Rodopi.

Duridanov Ivan 1969: Thrakisch-dakische Studien. 1. Teil: Die thrakischund dakisch-baltischen Sprachbeziehungen. – Balkansko ezikoznanie 13/2, 1–104.

44

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV

Baltic *jūrā-/-(i)iā- ‘sea’ & *jaurā-/-(i)iā- ‘wet soil, bog, deep water’

Džaukjan Gevork B. 1967: Oč­erki po istorii dopis’mennogo perioda armjanskogo jazyka, Erevan: Izdatel’stvo Akademii nauk Armjanskoj SSR.

Džaukjan Gevork B., Saradževa Lûdviga A., Arutjunjan Covinar R. (eds.) 1983: Oč­erki po sravnitel’noj leksikologii armjanskogo jazyka, Erevan: Izdatel’stvo Akademii nauk Armjanskoj SSR.

ESIJ – Rastorgueva Vera S., Ėdel’man Dž. I. 2000–2011: Ėtimologičeskij slovar’ iranskix jazykov 1–4, Moskva: “Vostočnaja literatura”.

ESJS – Etymologický slovník jazyka staroslověnského 5, ed. E. Havlová, Praha: Academia, 1995.

EWAI – Mayrhofer Manfred 1986–2001: Etymologisches Wörterbuch des Altindoarischen 1–3, Heidelberg: Carl Winter Universitätsverlag.

FEW – Walther von Wartburg et al. 1928–2003: Französischen etymologisches Wörterbuch: eine Darstellung des galloromanischen Sprachschatzes, Basel: Helbing & Lichtenhahn; Zbinden, Paris: H. Champion; Genève: Slatkine. Available at: https://apps.atilf.fr/lecteurFEW/index.php/page/view.

Fraenkel Ernst 1962–1965: Litauisches etymologisches Wörterbuch 2 Bde. (Indogermanische Bibliothek: 2. Reihe Wörterbücher), Heidelberg, Göttingen: Carl Winter Universitätsverlag, Vandhoeck & Ruprecht.

Gamkrelidze Tamaz V., Ivanov Vjačeslav V. 1984: Indoevropejskij jazyk i indoevropejcy. Rekonstrukcija i istoriko-tipologičeskij analiz prajazyka i protokul’tury, Tbilisi: Izdatel’stvo Tbilisskogo universiteta.

Georgiev Vladimir I. 1977: Trakite i texnijat ezik, Sofija: Izdatelstvo na Bălgarskata akademija na naukite.

GPC – Geiriadur Prifysgol Cymru. Available at: https://welsh-dictionary.ac.uk.

Greule Albrecht 2014: Deutsches Gewässernamenbuch. Etymologie der Gewässernamen und der dazugehörigen Gebiets-, Siedlungsund Flurnamen, Berlin, unter Mitarbeit von S. Hackl-Rößler, Boston: de Gruyter.

Hamp Eric P. 1972: Keltic dubro- ‘water’: the story of a lexeme. – Studies in Linguistics in honor of George L. Trager, ed. M. E. Smith, Hague, Paris: Mouton, 233–237.

Janakieva Svetlana 2009: Trakijskata xidronimija, Sofija: Akademično izdatelstvo “Prof. Marin Drinov”.

Kaibel Georg 1885: Antike Windrosen. – Hermes: Zeitschrift für klassische Philologie 20/4, 579–624.

Straipsniai / Articles

45

VÁCLAV BLAŽEK

Kloekhorst Alwin 2008: Etymological Dictionary of the Hittite Inherited Lexicon, Leiden, Boston: Brill.

LEIA II – Lexique étymologique de l’irlandais ancien 2: M–P, par J. Vendryès, Dublin: Dublin Institute for Advanced Studies, 1960.

Lejeune Michel 1972: Phonétique historique du mycénien et du grec ancien, Paris: Klincksieck.

LIV – Helmut Rix, Martin Kümmel, Thomas Zehnder, Reiner Lipp, Brigitte Schirmer 2001: Lexikon der indogermanischen Verben. Die Wurzeln und ihre Primärstammbildungen, Wiesbaden: Reichert.

LKŽ – Lietuvių kalbos žodynas, vols. I–XX, Vilnius: Mokslas, 1941–2002.

Lubotsky Alexander M. 1988: The System of Nominal Accentuation in Sanskrit and Proto-Indo-European, Leiden, New York, Köbenhavn, Köln: Brill.

Matasović Ranko 2009: Etymological Dictionary of Proto-Celtic, Leiden, Boston: Brill.

Mažiulis Vytautas 1981: Prūsų kalbos paminklai 2, Vilnius: Mokslas.

Mažiulis Vytautas 2013: Prūsų kalbos etimologijos žodynas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras.

ME – Mühlenbach Karlis, Endzelin Janis 1923–1932: Lettisch-deutsches Wörterbuch IV. Band, Riga: Herausgegeben vom lettischen Kulturfonds.

Meid Wolfgang 1996: Kleine keltiberische Sprachdenkmäler, Innsbruck: Innsbrucker Beiträge zur Sprachwissenschaft, Vorträge und Kleinere Schriften 64.

Meillet Antoine 1936: Esquise d’une grammaire comparée de l’arménien classique, Vienne: Imprimerie des P. P. Mekhitharistes.

Melchert H. Craig 1993: Cuneiform Luvian Lexicon, Chapell Hill, N. C.: self-published.

MW – Monier-Williams Sir Monier 1899 (reprint 1993): A Sanskrit-English Dictionary, Delhi: Motilal Banarsidass. Available at: http://www.sanskrit-lexicon.uni-koeln.de/cgi-bin/tamil/recherche.

NEVP – Morgenstjerne Georg 2003: A New Etymological Vocabulary of Pashto, ed. J. Elfenbein, D. N. MacKenzie, N. Sims-Williams, Wiesbaden: Reichert.

NIL – Wodtko Dagmar S., Irslinger Britta, Schneider Carolin 2008: Nomina im Indogermanischen Lexikon. (Indogermanische Bibliothek, Reihe 2: Wörterbücher), Heidelberg: Carl Winter Universitätsverlag.

46

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV

Baltic *jūrā-/-(i)iā̄- ‘sea’ & *jaurā-/-(i)iā̄- ‘wet soil, bog, deep water’

Nobbe C. F. A. (ed.) 1966: Claudii Ptolemaei Geographia, Hildesheim: Olms.

Olsen Birgit A. 1999: The Noun in Biblical Armenian. Origin and Word-Formation, Berlin, New York: de Gruyter Mouton.

Orel Vladimir 1998: Albanian Etymological Dictionary, Leiden, Boston, Köln: Brill.

Otkupščikov Jurij V. 2004: Drevnjaja gidronimija v bassejne Oki. – Balto-slavjanskie issledovanija 16, 83–114.

Pedersen Holger 1909–1913: Vergleichende Grammatik der keltischen Sprachen, 2 vols: I. Einleitung und Lautlehre, II. Bedeutungslehre (Wortlehre), Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht.

Petit Daniel 2010: Untersuchungen zu den baltischen Sprachen, Leiden, Boston: Brill.

Przybytek Rozalia 1993: Ortsnamen baltischer Herkunft im südlichen Teil Ostpreußens, Stuttgart: Steiner.

Puhvel Jaan 2004: Hittite Etymological Dictionary, vol. 6: Words beginning with M, Berlin, New York: de Gruyter Mouton.

Rejzek Jiří 2015: Etymologický slovník, 3. (2. přeprac. a rozšíř.), Praha: Leda.

Rozwadowski Jan 1948: Studia nad nazwami wód słowiańskich, Kraków: Nakładem polskiej Akademii umietności.

Schmidt Rüdiger 1981: Grammatik des Klassisch-Armenischen mit sprachvergleichenden Erläuterungen, Innsbruck: Institut für Sprachwissenschaft der Universität Innsbruck (Innsbrucker Beiträge zur Sprachwissenschaft, Bd. 32).

Schwyzer Eduard 1939: Griechische Grammatik auf der Grundlage von Karl Brugmanns Griechischer Grammatik, 1. Band, München: Beck.

SKES – Suomen kielen etymologinen sanakirja, ed. Y. H. Toivonen et al., Helsinki: Suomalais-Ugrilainen seura, 1955–1981.

Smoczyński Wojciech 2018: Lithuanian Etymological Dictionary, ed. A. Holvoet, S. Young, assist. W. Browne, Berlin, Bern, Bruxelles, New York, Oxford, Warszawa, Wien: Peter Lang.

Solta Georg R. 1960: Die Stellung des Armenischen im Kreise der indogermanischen Sprachen, Wien: Mechitharisten-Buchdruckerei.

Starke Frank 1990: Untersuchung zur Stammbildung des keilschrift-luwischen Nomens, Wiesbaden: Harrassowitz.

Thomsen Vilhelm 1890: Beröringer mellem de finske og de baltiske (litauisk-lettiske) Sprog, Kobenhavn: Dreyer.

Straipsniai / Articles

47

VÁCLAV BLAŽEK

Tomaschek Wilhelm 1894: Die alten Thraker: eine ethnologische Untersuchung II: Die Sprachreste 2: Personen und Ortsnamen. – Sitzungsberichte der Philosophisch-historischen Classe der Kaiserlichen Akademie der Wissenschaften 131.1, Wien: Österreichischen Akademie der Wissenschaften, 1–103.

Toporov Vladimir N. 1975–1980: Prusskij jazyk: slovar’ (A–D), (I–K), Moskva: Nauka.

Trautmann Reinhold 1910: Die altpreussischen Sprachdenkmäler, Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht.

Turner Ralph L. 1966: A Comparative Dictionary of the Indo-Aryan Languages, Oxford: University Press.

Udolph Jürgen 1990: Die Stellung der Gewässernamen Polens innerhalb der alteuropäischen Hydronymie, Heidelberg: Carl Winter Universitätsverlag.

UEW – Uralisches etymologisches Wörterbuch, ed. K. Rédei, Budapest: Akadémiai Kiadó, 1986–1988.

Vanagas Aleksandras 1981: Lietuvių hidronimų etimologinis žodynas, Vilnius: Mokslas.

Vries Jan de 1962: Altnordisches etymologisches Wörterbuch, Leiden: Brill.

Wachter Rudolf 1987: Altl ateinische Inschriften. Sprachliche und epigrafische Untersuchungen zu den Dokumenten bis etwa 150 v. Chr., Bern, Frankfurt am Main, New York, Paris: Lang.

Walde Alois, Hofmann J. B. 1954: Lateinisches etymologisches Wörterbuch, vol. 2, Heidelberg: Carl Winter Universitätsverlag.

Winkler Gerhard 1988: C. Plinii Secundi Historiae Naturalis, Libri III/IV, Darmstadt: Wissenschaftliche Buchgesellschaft.

Acknowledgement

The present study was prepared thanks to the support of the Specific Research Fund of Masaryk University, Nr. 2817. I am grateful to John D. Bengtson and Stefan Zimmer for their comments and correction of English. My thanks also belong to Alexander Nikolaev for his mention of the Greek data and to two anonymous referees for their useful comments.

48

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV

Baltic *jūrā–/(i)ijā– ‘sea’ & *jaurā–/(i)ijā– ‘wet soil, bog, deep water’

Baltų *jūrā–/(i)ijā– ‘jūrą’ ir *jaurā–/(i)ijā– ‘šlapias dirvožemis, pelkė, gilus vanduo’

SANTRAUKA

Straipsnyje analizuojama proto-baltų šaknis *jūr-. Ji paliudyta lietuvių kalbos žodyje jūra f., pl. jūros; var. jūria f., pl. jūrios ir jūrė f., pl. jūrės ir lat. jūra arba jūra ‘jūra; didelis vandens telkinys; ežeras’, dial. jūre, jūris (ME II 122), kuršininkų jūr(e) f. ‘jūra’. Šios formos atitinkamai gali būti sietinos su proto baltų *jūra–, *jūria–, *jūri̯ā–. S. prūsų lurīay [Elbingo žodynas 66: ‘Mer’] = nom. pl. *jur’ai ir iurin [Enchiridion] ‘jūra’ = acc. sg. *jur’an atspindi protobaltišką formą *jūriā–. Nagrinėjamajai šakniai giminiški ir liet. jūra, jūrė, jūris ‘šlapia, sunki, nederlinga dirva; dirvožemis su moliu’, jūra arba jūrās ‘pelkė, gilus vanduo’, būdvardis jūrus ‘pelkėtas’, atspindintys šaknies *jūr– vṛddhi– darybos tipą *jaur–su panašiais vardžodominiais plėtiniais. Nagrinėjamasis žodis yra gana plačiai paliudytas Lietuvos ir Latvijos hidronimijoje, taip pat ir už rytinio Baltijos regiono teritorijos ribų, pavyzdžiui, Jura (Narevo intakas, pirmasis paminėjimas 1426 m.) ir Jurin (dvi griovos Maskvos upės baseine), pastarasis atitinka liet. jaurýnas ‘pelkėta vieta’. Pirmasis rašytinis galimai baltiškos šaknies *jūro darinio paminėjimas gali būti atpažįstamas vv. ‘loúrquovov’, lokalizuojamo į vakarus nuo Vistula upės žiočių ir į rytus nuo Viadua upės žiočių, kuris fiksuotas vadinamame Ptolemajaus Geografijos rankraštyje Rt [2.11.27.] (II a.). Abu baltų variantus *jūr– & *jaur– pasiskolino Permės finai – *jürs ‘gili vieta vandenyje’ ir Volgos finai – *järwä ‘ežeras’. Kitose indoeuropiečių kalbose patikimai paliudytas tik vienas gimin iškas žodis – armėnų jowr ‘vanduo’. Esama galimybės jį sieti su s. graikų Εὔρος ‘Pietryčių vėjo {dievas}’. Šiuo atveju galima rekonstruoti bendras protoformas *iuHr– ir *ieuHr–. Pateikiamos ir dvi perspektyvios Plinijaus Vyresniojo iš istorinės Trakijos užrašytos hidroniminės paralelės: Zyras, galbūt dabartinė Batovska reka Dobrudžoje, ir Iuras, dabar galbūt upė Karaagač (Pietų Bulgarija). Problemiškesnis siejimas su galų oronimu Mons Iura. Siūlomas naujas etimologinis sprendimas – formą *iuHr–/*ieuHr– galima analizuoti kaip seną junginį, sudarytą iš *ieu– (i) ‘judėti’ arba (ii) ‘atskirti’ ir *uHr̥– ‘vanduo’.

Įteikta 2021 m. kovo 15 d.

VÁCLAV BLAŽEK

Department of Linguistics and Baltic Studies Masaryk University Nováka 1, CZ–60200 Brno [email protected]

Straipsniai / Articles

49