DANIEL PETIT

Вища нормальна школа, Париж

ORCID: https://orcid.org/0000-0001-8432-5600

Галузі досліджень: балтістика, індоєвропеїстика.

DOI: doi.org/10.35321/all85-16

Она Алєкнавічене & Грасіл̇да Блажене

ГРАМАТИКА ПОВІЛАСА ФРИДРІХАСА РУЙҐІСА

ПОЧАТКОВІ ОСНОВИ ЛИТОВСЬКОЇ ГРАМАТИКИ,

1747. ФАКСИМІЛЕ, КРИТИЧНЕ ВИДАННЯ, ПЕРЕКЛАД.

Вільнюс: Інститут литовської мови, 2020, 564 с. ISBN 978-609-411-264-5

Она Алєкнавічене & Грасіл̇да Блажене

ПОВІЛАС ФРИДРІХАС РУЙҐІС. МОНОГРАФІЯ, ІНДЕКСИ ГРАМАТИКИ.

Вільнюс: Інститут литовської мови, 2020, 414 с. ISBN 978-609-411-265-2

Литовська граматична традиція сягає XVII століття — більш ніж через століття після появи перших документів, написаних литовською мовою. Першу граматику, укладену Даніелем Кляйном (1653), у XIX столітті продовжив безперервний ряд граматичних праць. Серед цих ранніх граматик литовської мови особливе місце посідають Початкові основи литовської граматики Пауля Фрідріха Ругіса (1747). Для більшості з нас ім’я «Ruhig» асоціюється з Філіпом Ругісом (1675–1749), автором новаторського

Recenzijos / Reviews

331

DANIEL PETIT

трактату про литовську мову (Розгляд литовської мови, її походження, сутності та властивостей, 1745) і словника (Литовсько-німецький та німецько-литовський лексикон, 1747). Його син Пауль Фрідріх Ругіс (бл. 1721/1722 — після 1784) менш відомий, але його ім’я й далі пов’язують із Початковими основами (1747) — граматикою литовської мови, опублікованою в Кенігсберзі разом зі словником його батька. За Zinkevičius (1990: 260), граматика Пауля Фрідріха Ругіса ґрунтується на нотатках, зроблених його батьком, і зазнала сильного впливу попередніх праць, таких як Klein (1653), Sappuhn & Schultz (1673) та Hack (1730). Ця праця, опублікована спільно Ona Aleknavičienė & Grasilda Blažienė, є критичним виданням Початкових основ, доповненим монографією про її автора та культурний контекст, у якому її було опубліковано. Редакторкам слід подякувати за те, що вони зробили доступною для наукової спільноти цю важливу віху в історії литовської мови.

Ця книжка складається з двох томів. Перший том містить факсимільне видання оригінального тексту (I 51–226), критичне видання німецького тексту ліворуч, доповнене литовським перекладом праворуч (I 227–553), і, нарешті, реєстр понять, осіб та місць (I 555–563). Другий том містить біографію Пауля Фрідріха Ругіса, написану Grasilda Blažienė (II 17–121), загальний опис його граматики Ona Aleknavičienė (II 123–271) і висновок про значення цієї граматики в історії литовської філології, написаний обома авторками (II 273–276), після якого подано німецький резюме (II 277–277), повну конкорданцію слів (II 289–379), бібліографію (II 380–402) та покажчик особових імен (II 403–413).

Надзвичайно корисно, ба навіть цілком необхідно, що тут подано факсиміле Початкових основ (I 51–226): це забезпечує безпосередній доступ до тексту й проливає світло на його матеріальне оформлення. У передмові до граматики Пауль Фрідріх Ругіс пише, що редагування цього тексту започаткував його батько, який зіткнувся з певними перешкодами й тому попросив сина його замінити. Сама граматика водночас традиційна й новаторська. У багатьох аспектах вона відображає давню традицію граматичного опису: починається з «літер» (Buchstaben), тобто орфографії та фонетики, далі переходить до словотвору й відмінювання (іменників, прикметників, займенників, дієслів) і завершується кількома спостереженнями щодо синтаксису. Граматика має точно таку саму структуру, як Sappuhn & Schultz (1673) і Hack (1730), але значно розвиненіша, ніж у Klein (1653), де немає розділу про синтаксис, і в Universitas Linguarum Lituaniae (1737), чий розділ про синтаксис є досить мізерним. Граматику написано німецькою мовою, як і Compendium Lituanico–Germanicum Даніеля Кляйна (1654) та Kurtzgefasste Litthauische Grammatic Гака (1730), тоді як більшість попередніх праць була написана латиною (Klein 1653, Sappuhn, Schultz 1673, Universitas 1737). Вибір німецької мови, зумовлений передбачуваною читацькою аудиторією, означає

332

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV

Ona Aleknavičienė & Grasil­da Blažienė Povilo Frydricho Ruigio gramatika Povilas Frydrichas Ruigys. Monografija, gramatikos indeksai

термінологічні рішення, особливо щодо граматичних категорій або утворень, не представлених у латині чи німецькій мові. Як правило, латинська термінологія просто вводиться в німецький текст і без особливих труднощів застосовується до литовської мови — безпосередньо (наприклад, Vocales «голосні», Consonantes «приголосні», Nomina «іменники», Conjunctiones «сполучники», Praepositiones «прийменники», Verba activa і passiva «активні та пасивні дієслова» тощо), рідше — через німецьку (наприклад, Syllben «склади»). Вражає вживання латинського терміна Ancipites «двоголові (голосні)» для позначення голосних, які можуть бути короткими або довгими (I 69); зрештою він ґрунтується на грецькому терміні δίχρονοι «двох кількостей», ужитому Діонісієм Фракійським. Граматичні категорії зазвичай ототожнюються з латинськими. Литовським прикметникам приписано три роди: Masculinum «чоловічий», Fœmininum «жіночий» і Neutrum «середній» (I 100). Умовний спосіб (наприклад, būčiau «я був би») названо Modus Conjunctivus «сполучним способом» (I 134). Сильна латинська модель легко сягає своїх меж, зокрема в описі відмінкової системи, де стверджується (I 85), що литовська мова має шість відмінків, як і латина (Nominativus «називний», Genitivus «родовий», Dativus «давальний», Accusativus «знахідний», Vocativus «кличний» і Ablativus «аблатив»), останній поділяється на Instrumentalis «орудний» (наприклад, лит. dangumi) і Localis «місцевий» (наприклад, лит. danguje), що є штучним. Означені прикметники (наприклад, лит. gerasis «добрий») подано як форми прикметника, поєднані з «вказівним займенником» jis (I 109 і далі), але їм не надано жодної спеціальної назви.

Граматика зосереджується на литовській мові, якою розмовляли в середині XVIII століття у Східній Пруссії (на основі діалектів Інстербурга, нині Черняховськ, і Рагніта, нині Неман), але містить розділ про інші діалекти (I 195–198; див. також II 223–234), де, зокрема, є коротка, але цікава згадка про відтягування наголосу в жемайтській мові (I 196). Вона багата на спостереження щодо тонких деталей литовської граматики й свідчить про добре володіння мовою. У деяких аспектах граматика Ругіса є значним кроком уперед порівняно з попередниками. Литовська тонова система, якою в попередніх працях загалом нехтували (за винятком Universitas, 1737), тут стисло оглянута (I 72–74) із використанням термінології давньогрецької мови (Acutus «гострий», Gravis «тяжкий», Circumflexus «циркумфлекс»). Аспектуальне вживання прийменника be належно позначено в розділі про «продовжувані дієслова» (Continua, I 169), наприклад, лит. Bėeimi ich gehe so nach und nach fort «я безперервно йду». Розділ про синтаксис (I 199–220) відображає панівний на той час підхід до синтаксису, обмежений кількома питаннями, як-от граматичне узгодження, функції відмінків, синтаксис прийменників і, нарешті, кілька дуже стислих зауваг про порядок слів. Він не уникає поширених упереджень того часу, зокрема ідеї, що певні синтаксичні конфігурації можна вважати більш «природними», ніж інші. Наприклад, Ругіс подає

Recenzijos / Reviews

333

DANIEL PETIT

порядок слів [іменник + родовий відмінок] у Sunūs Diewo «Син Божий» як natūrlich «природний» (I 218), не наводячи жодних підстав для цього.

Важливий компонент будь-якого граматичного опису — його ілюстрування прикладами. Більшість литовських прикладів, наведених у Початкових основах, схоже, взято з релігійних текстів, зокрема з перекладу Біблії. Релігійна фразеологія присутня всюди; у деяких випадках Ругіс навіть указує грецьке або єврейське джерело. Інші приклади, здається, відображають повсякденне вживання мови. Неважко відшукати приклади з попередніх граматик: можна, наприклад, порівняти Gerriù Wandens «я п’ю воду» (I 209, грецьке πίνω ὕδατος, німецьке ich trinke Wasser) з Gerriu Wandenio (Sappuhn, Schultz 1673: 80, грецьке πίνω ὕδατος, латинське Bibo aquam), або Dūk mán Dūnôs «дай мені хліба» (I 209, німецьке gieb mir Brot) з Dūk man Dūnôs (Hack 1730: 333).

За факсиміле подано критичне видання німецького тексту ліворуч і його литовський переклад праворуч (I 227–553). Користь цього перекладу очевидна відразу, адже він робить текст доступним литовським читачам, які можуть не знати німецької мови. Переклад сучасною литовською мовою литовської граматики, написаної німецькою у XVIII столітті, — нелегке завдання не лише через складність самої мови, а передусім через різноманітні проблеми, пов’язані з вибором термінологічних відповідників. Переклад надзвичайно точний, і ним можна впевнено користуватися. Однак, мабуть, не зайве вказати на своєрідний хронологічний парадокс: литовська лінгвістична термінологія, використана в цьому перекладі, загалом є тією, яку на початку XX століття встановили Jonas Jablonskis та інші, тобто майже через два століття після граматики Ругіса. У більшості випадків таке перенесення термінології не створює проблем: Genus Neutrum передано як bevardė giminė (I 100), Infinitivus — як bendratis (I 128), Modus — як nuosaka (I 129) тощо, що не спричиняє труднощів для розуміння. Іноді термінологічна відповідність складніша. Я вже згадував латинський термін ancipites «двоголові», ужитий для позначення голосних, які можуть бути короткими або довгими; у литовській мові він не має відповідника. Тут його передано як svyruojančiosios balsės «вагливі голосні» (I 251), що, зрештою, є вдалим рішенням. У невеликій кількості випадків можна було б запропонувати інший переклад. Латинський термін Deductio (буквально «відведення») литовською передано або як vedyba (наприклад, I 367), або як daryba (наприклад, I 372). Я запропонував би вибрати єдиний переклад і, можливо, точніше передавати латинське deductio як derivacija. Це дрібні деталі, які не применшують дуже високої якості литовського перекладу.

Другий том належно вписує Пауля Фрідріха Ругіса та його граматику в їхній контекст. Він починається з біографії Пауля Фрідріха Ругіса, написаної Grasilda

334

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV

Ona Aleknavičienė & Grasil­da Blažienė Povilo Frydricho Ruigio gramatika Povilas Frydrichas Ruigys. Monografija, gramatikos indeksai

Blažienė (II 17–121). Про життя Ругіса відомо мало, а короткі згадки, які можна знайти в літературі, відчайдушно скупі.^¹ Навіть дати його народження та смерті невідомі точно. Більшість джерел указує приблизно 1725 рік народження і період після 1781 року смерті, але праця Blažienė пропонує інші дати (бл. 1721/1722 — після 1784). Пауль Фрідріх Ругіс народився у Вальтеркемені (нині Ольховатка) у Східній Пруссії. Він почав навчатися в Кенігсберзі 1740 року; його було зараховано до литовської семінарії, де він кілька років викладав. Пізніше, мабуть, від 1752 року він працював протестантським пастором у Латвії, а зрештою через психічну хворобу його повернули до Кенігсберга. Після 1784 року його слід губиться. Біографія Grasil­da Blažienė (II 17–121) — найповніше на сьогодні дослідження життя Ругіса. Вона містить усі доступні документи про життя й діяльність родини Ругісів, зокрема раніше невідомі рукописні листи. Дату народження Пауля Фрідріха Ругіса (бл. 1721/1722) можна вивести з його становища старшого брата в родині (до його брата Крістіана Георга, народженого 1724/1725 року) і з його університетської реєстрації 1740 року (II 73–74). Його смерть, яку зазвичай датували періодом після 1781 року, тепер можна відсунути на трохи пізніший час, оскільки 1784 року його все ще згадують як живого (II 74). Убогі відомості, які ми маємо про його життя до публікації граматики, обмежуються університетською реєстрацією в Кенігсберзі (1740: Paul Friedrich Ruhig, Walterkaimensis Boruss), його власноручною заявою на отримання стипендії (1743) — єдиним збереженим документом, написаним його рукою, — і кількома згадками про литовську семінарію, де він працював у 1740-х роках. У передмові до свого словника його батько Філіп Ругіс згадує, що доручив синові написати литовську граматику. Очевидно, граматика Ругіса мала великий успіх після публікації 1747 року. На неї як на важливе джерело посилався Gottfried Ostermeyer (1716–1800) у своїй Новій литовській граматиці (1791). Johann Severin Vater (1771–1826) використовує її у знаменитій енциклопедії мов Мітрідат (1809: 706). Пізніше життя Ругіса відоме менше, і ми не маємо точних джерел щодо його діяльності в Ризі, психічної хвороби та смерті. Цей розділ дуже добре написаний та інформативний; він значно розширює наші знання про діячів культури, які сприяли розвитку литовської філології у XVIII столітті.

Наступний розділ — опис Початкових основ, підготовлений Ona Aleknavičienė (II 123–271). Спочатку граматика Ругіса призначалася учасникам литовської семінарії в Кенігсберзі, багато хто з яких міг лише недосконало розуміти й говорити литовською (II 126); цим пояснюється вибір німецької як спільної для всіх мови. Порівняно з попередніми працями,

^¹ Див. Biržiška (II 120–121), Zinkevičius (1990: 260), Литовська мовна енциклопедія (LKE 2008: 459).

Recenzijos / Reviews

335

DANIEL PETIT

Граматика Ругіса є відносно об’ємною й детальною, що значною мірою пояснює її успіх у наступні десятиліття як одного з основних довідкових граматичних описів литовської мови. Aleknavičienė далі описує матеріальну форму книжки, відредагованої 1747 року, її формат, шрифт і паратекст (II 135). Найцікавіший — розділ про інтертекстуальність у граматиці Ругіса (II 152 і далі), де її порівняно з потенційними джерелами (Klein, Sappuhn & Schultz, Hack). Він чудово ілюструє, що литовська філологія в різні історичні періоди йшла спільною ниткою поділюваної культурної ідентичності й не повинна розглядатися як поява окремих ізольованих індивідів у контексті, де литовська мова все ще мала відносно нестабільний соціолінгвістичний статус. Решта розділу містить ґрунтовний опис литовської мови, засвідченої в граматиці Ругіса, її орфографії та фонетики (II 234–248), її морфології (II 249–252). Передано понад 9000 литовських словоформ. У граматиці Ругіса литовська мова постає на відносно архаїчному етапі розвитку: двоїна ще цілком жива (II 249), усі чотири вторинні локативні відмінки все ще вживаються (II 249), умовні форми мають -b- (II 252), порівняльні прислівники — -(i)aus (II 252) тощо. У такому вигляді вона пропонує нам багатий цінний матеріал про литовську мову Східної Пруссії середини XVIII століття.

Далі подано дуже короткий висновок, спільно написаний двома авторками, Ona Aleknavičienė & Grasil­da Blažienė, у якому наголошено на важливості граматики Ругіса для литуаністики (II 275–276). Том завершується розлогим німецьким резюме (II 277–287), дуже корисним покажчиком слів (II 298–379) і бібліографією (II 380–402).

Безперечно, ця зразкова праця й надалі залишатиметься еталонним виданням Початкових основ Пауля Фрідріха Ругіса. Вона не лише дуже інформативна, бездоганна з філологічного й історичного погляду; вона також добре структурована, майстерно написана й відредагована з винятковою ретельністю. Я надзвичайно вдячний редакторкам за цю чудову працю, яка значно збагачує наші знання про розвиток литовської філології впродовж її історії. Коли на початку 1990-х років, невдовзі після відновлення незалежності Литви, я почав займатися литуаністикою, мене одразу захопило стрімке зростання філологічних праць про давньолитовські тексти, ніби для того покоління науковців редагування ранніх документів литовської мови було способом відновити свою ідентичність. Ця книжка показує, що навіть сьогодні, у світі глобалізації та дедалі більшої байдужості до минулого, усе ще варто звертатися до спадщини давніх текстів, подібних до цього, і приділяти особливу увагу їхньому філологічному збереженню.

Даніель Петі (ENS & EPHE)

336

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV

Ona Aleknavičienė & Grasil­da Blažienė Povilo Frydricho Ruigio gramatika Povilas Frydrichas Ruigys. Monografija, gramatikos indeksai

ЛІТЕРАТУРА

Biržiška Vaclovas 1960–1965: Александрина. Біографії, бібліографії та біобібліографії давніх литовських письменників, які писали до 1865 р. 2, XVIII–XIX століття, Чикаго: Культурний фонд США Литовської громади, 1963.

Klein Daniel 1653: Grammatica Litvanica Mandato & Autoritate Serenissimi Electoris Brandenburgici adornata, & præviâ Censurâ primùm in lucem edita à M. Daniele Klein / Pastore Tilf. Litv. Præmijssa est ad Lectorem Præfatio non minus utilis, quàm necessaria. [...] Regiomonti, Typis & sumptibus Johannis Reusneri, Anno χριστογονίας cIɔ Iɔc. LIII [1653]. (Факсимільне видання: Перша граматика литовської мови, 1653 рік), відповідальний редактор J. Kruopas, Вільнюс: Державне видавництво політичної та наукової літератури, 1957.

Klein Daniel 1654: Danielis Kleinii Compendium Litvanico-Germanicum, Oder Kurtʒ und gantʒ deutliche Anführung zur Littauſchen Sprache / wie man recht Littauiſch leſen / ſchreiben und reden fol. Cum Privilegio S. R. M. Pol. et Seren. Elect. Brandenb, Кенігсберг: Надруковано й видано Iohann Reutnern, M.D.C.LIV.

LKE 2008 – Литовська мовна енциклопедія, укладач K. Morkūnas, редактор V. Ambrazas, 2-ге уточнене й доповнене видання, Вільнюс: Інститут науки та видавничої справи енциклопедій.

Oster­meyer Gottfried 1791: Нова литовська граматика, Кенігсберг: G. L. Hartung.

Paulauskienė Aldona 2006: Перші граматики литовської мови, Вільнюс: Gim­tasis žodis.

Ruhig Philipp 1745: Розгляд литовської мови, її походження, сутності та властивостей; [...] Філіпа Ругіса, пастора й старшого пастора у Вальтеркемені, головній парафії Інстербурга. Кенігсберг, надруковано й видано Iohann Heinrich Hartung, 1745. (Факсимільне видання, переклад литовською мовою: Пилипон Ругіс, Дослідження походження, характеру та властивостей литовської мови, укладачі Vytautas Jurgutis, Valerija Vilnon­ytė, Вільнюс: Vaga, 1986).

Ruhig Philipp 1747: Литовсько-німецький та німецько-литовський лексикон, [...] Філіпа Ругіса, пастора й старшого пастора у Вальтеркемені, головної парафії Інстербурга, Кенігсберг, надруковано й видано I. H. Hartung, 1747.

Sappuhn Christup, Schultz Theofili 1673: Compendium Grama­ticæ Lithvanicæ Theophili Schultzens Past: Cattenov, Regiomonti: Typis Frederici Reufneri, [...] Aö: 1673. (Факсимільне видання: Граматика Сапуна і Шульца), укладачі K. Eigminas, B. Stundžia, Вільнюс: Інститут науки та видавничої справи енциклопедій, 1997.

Hack Friedrich Wilhelm 1730: Литовсько-німецький і німецько-литовський словник, у якому в алфавітному порядку містяться всі слова, наявні в Новому Завіті та Псалтирі; з додатком стислої литовської граматики, укладений Фрідріхом Вільгельмом Гаком / S.S. Theol. Cultore, нині

Recenzijos / Reviews

337

DANIEL PETIT

Викладачеві Литовської семінарії в Галле. Галле, надруковано Stephanus Orban, університетською друкарнею (1730) 2. (Дослідження, індекси, покажчики), укладач V. Zubaitienė, Вільнюс: Видавництво Вільнюського університету, 2012.

Universitas LLinguarum Lituaniae 1737 — Анонімна граматика 1737 року «Universitas Linguarum Lituaniae», укладач K. Eigminas, Вільнюс: Mokslas, 1981.

Vater Johan Severin 1809: Мітрідат, або загальне мовознавство, т. 2, Берлін: Voss.

Zinkevičius Zigmas 1990: Історія литовської мови 4, Вільнюс: Mokslas.

Подано 11 вересня 2021 р.

DANIEL PETIT

Вища нормальна школа, 45, вул. д’Юльм, 75005 Париж, Франція [email protected]

338

Acta Linguistica Lithuanica LXXXV