RASUOLĖ VLADARSKIENĖ

Інститут литовської мови

ТРАДИЦІЯ ТА НОВАЦІЇ

КУЛЬТУРІ МОВИ

У мовознавчій та довідковій літературі Kalbos kultūra характеризується як серійне видання Інституту литовської мови, у якому розглядаються як теоретичні, так і практичні питання культури мови та її вживання (LKE 2008: 253; Pupkis 2005: 364–365; VLE IX 172). Від 1961 року вийшло 80 зошитів Kalbos kultūra. У присвяченій цій нагоді статті зроблено спробу озирнутися на минуле, підсумувати зроблене й поміркувати про перспективи на майбутнє.

У передмові до першого зошита зазначено призначення видання та його завдання — удосконалювати й збагачувати рідну мову, щоб вона якнайкраще могла задовольняти потреби суспільства. Kalbos kultūra визначило й закріпило напрямки унормування литовської літературної мови в повоєнні роки та характер роботи з культури мови. Це було перше періодичне видання, започатковане в повоєнній Литві й присвячене практичному мовознавству. В останні десятиліття робота з унормування та впорядкування литовської мови розвивалася в напрямі, започаткованому й послідовно підтримуваному цим виданням. Із зошита, присвяченого мовній практиці, Kalbos kultūra поступово перетворилося на ґрунтовне наукове видання, у якому теорія і практика йдуть поруч.

Організатором видання Kalbos kultūros і творцем його спрямування був академік Казис Улвідас. Він 30 років був відповідальним редактором цього видання (1961–1991), а до 1996 року — членом редакційної колегії. Казис Улвідас визначив спрямування й завдання видання, розробив теоретичні принципи, окреслив напрями роботи та сам опублікував у ньому 45 праць. Спрямування, визначеного ним, дотримувався й наступний редактор видання Пранас Кнюкшта. Він працював над виданням від 1971 року як консультант (член редакційної колегії), згодом як упорядник, а в 1994–2003 роках був відповідальним редактором. Нині він є членом редакційної колегії видання.

Окремі етапи розвитку видання висвітлено у спеціально присвячених їм статтях: спершу у статті Казиса Улвідаса було оглянуто перші 10 зо-

R. VLADARSKIENĖ. Tradicija ir naujovės Kalbos kultūroje

9

зошитів (KK 10, 1966, 3–8)^*, у 51-му зошиті докладно розглянуто 50 зошитів. До 25-річчя видання (щороку виходило по два зошити) було присвячено нараду, думки її учасників надруковано в 52-му зошиті. Наступні 25 зошитів ґрунтовно дослідив Пранас Кнюкшта у статті «Мовна політика, теорія і практика в „Калбос культурі“» (KK 75, 2002, 9–30).

Редакційна колегія «Калбос култура» завжди була і є особливо вимогливою. Подані статті рецензують і ретельно редагують, адже видання встановлює мовні норми, тож публікувати в ньому будь-які статті, написані абияк, не можна. Спочатку співробітників видання навіть не називали редакційною колегією, а лише консультантами. Багаторічними членами редакційної колегії були Йонас Круопас, Вітаутас Амбразас, Юозас Пікчілінгіс, Вітас Лабутіс, Вінцентас Дротвінас, Пранас Кнюкшта, Казімієрас Гайвеніс. До нинішньої редакційної колегії входять: Гінтаутас Акелайтіс, Ангеле Каулякене, Пранас Кнюкшта, Віталія Мацеявічене, Ріта Мілюнайте, Гертруда Нактинене, Расуоле Владарскене (відповідальна редакторка), Марія Зав’ялова, Казімієрас Жуперка. Зошити «Калбос култура» від № 67 ретельно готує до друку, а від 68-го зошита ще й упорядковує Альбіна Батайтіте.

Відповідальним редакторам і упорядникам зошитів вдалося залучити численне коло авторів: у цьому виданні опублікували великі й малі статті понад 300 авторів. Найчастіше для видання писали мовознавці Інституту литовської мови та літератури (з 1991 року — Інституту литовської мови); питання термінології висвітлювали й представники інших галузей науки: фізики, астрономи, математики, інженери. За майже п’ять десятиліть існування видання змінилося ціле покоління мовознавців.

Найбільше — 90 публікацій у виданні «Kalbos kultūroje» опублікував Pranas Kniūkšta, понад 50 — Kazimieras Gaivenis, Jonas Klimavičius, Nijolė Sližienė, понад 30 статей — Antanė Kučinskaitė, Stasys Keinys, Marija Razmukaitė, Kazys Ulvydas, Elena Valiulytė, Vytautas Vitkauskas. Найвідданіші автори видання, які писали від перших випусків і пишуть досі, — Vincentas Drotvinas, Vitas Labutis, Vitalija Maciejauskienė, Marija Razmukaitė, Algirdas Sabaliauskas, Nijolė Sližienė, Vytautas Vitkauskas.

У виданні публікують статті й представники інших установ — найчастіше пишуть Гінтаутас Акелайтіс (Університет Миколаса Ромеріса), Регіна Коженяускене (Вільнюський університет), Ірена Сметонене (Вільнюський університет), Рута

* У дужках при зазначенні публікацій «Калбос култура» спочатку подано абревіатуру видання KK, далі номер зошита, рік і сторінки.

10

KALBOS KULTŪRA | 81

Марцинкявічене (Університет Вітаутаса Великого), Регіна Квашіте (Шяуляйський університет), Казімієрас Жуперка (Шяуляйський університет), кілька десятків молодих авторів із Університету Вітаутаса Великого, Вільнюського університету, Каунаського технологічного університету, Вільнюського педагогічного університету. Редакції іноді вдавалося залучити й того чи іншого автора — не мовознавця: філософів Арвідаса Юозайтіса (KK 77, 2004, 138–141) і Гінтаутаса Мажейкіса (KK 77, 2004, 195–200), літературознавця Паулюса Субачюса (KK 80, 2007, 135–142), фахівця з документалістики Броніслава Вонсавічюса (KK 77, 2004, 10–19), соціологиню Лайму Невінскайте (KK 81, 2008, 245–265). У майбутньому редакція планує шукати точки перетину мовознавства та інших суміжних галузей науки.

Основні напрями роботи видання визначив відповідальний редактор Казис Улвідас: у «Калбос культурі» друкуються статті з питань вимови, наголошування, правопису, пунктуації, морфології, синтаксису, лексики, ономастики, термінології, стилістики, мови перекладів та інших питань сучасної практики й теорії литовської літературної мови (KK 6, 1964, 3).

Упродовж кількох перших десятиліть у виданні переважали короткі статті з конкретними рекомендаціями: розглядали випадки неправильного словотворення, аналізували значення слів і словосполучень, обговорювали відмінності між словами близького значення, пропонували литовські відповідники російських слів і словосполучень, виправляли неправильні кальки, унормовували литовські власні назви. Особливу увагу приділяли питанням термінології. Характер публікацій визначало одне з найважливіших тодішніх завдань «Калбос култура» — надавати мовні консультації суспільству в якомога популярнішій, доступнішій і зрозумілішій формі (К. Улвідас, KK 11, 1966, 3–11).

Найпомітніші зміни у виданні були зумовлені зовнішніми обставинами. 1990 року в Литві відновлено видання щомісячного журналу «Gimtoji kalba». Він присвячений практичним мовним питанням, тому «Калбос култура», заснована як практичне видання, звернулася до теорії мовної культури; в ній більше уваги приділяють загальним питанням мовної культури, а також дослідженню взаємин мови й суспільства. З 1994 року виходить один щорічний номер «Калбос култура», оскільки термінологи почали видавати окреме видання «Terminologija». Видання втратило один широкий напрям роботи, адже до того питанням термінології у «Калбос культурі» відводили значне місце. Найбільше публікацій із термінології опублікували Казімієрас Гайвеніс, Стасіс Кейніс, Йонас Клімавічюс, Ангеле Каулякене. Щоправда, окремі питання термінології обговорюють у «Калбос культурі» і нині.

R. VLADARSKIENĖ. Tradicija ir naujovės Kalbos kultūroje

11

З’явилися більші й різноманітніші публікації, а також прагнення до гармонії між теорією мовознавства і практикою мови: поряд із ширшими теоретичними статтями друкуються й матеріали, присвячені конкретним питанням мовного вжитку. Дотримуючись вимог до наукових видань, починаючи із 70-го випуску до статей додаються анотації англійською мовою. Щоб статті видання доходили не лише до читачів у Литві, а й за кордоном, Kalbos kultūra реферується в міжнародних базах даних наукової інформації MLA International Bibliography і CEEOL.

Зі зміною характеру видання змінювався й адресат, якому присвячено Kalbos kultūra. Спочатку, коли основну увагу приділяли розгляду конкретних мовних явищ і наданню рекомендацій, адресатом видання була широка громадськість, точніше — освічені верстви, зацікавлені в плеканні й очищенні литовської мови. Нині наукове видання Kalbos kultūra насамперед призначене для науковців і викладачів закладів вищої освіти, які пов’язують свою діяльність із мовознавством. Теоретичну опору для своєї практичної роботи тут знайдуть і політики, журналісти, перекладачі, редактори, мовні консультанти, учителі; конкретніші пропозиції щодо питань мовного вжитку можна шукати в рубриці «З актуальних питань мовної практики».

Розглядаючи випуски 51–75, відповідальний редактор Pranas Kniūkšta зазначив, що Kalbos kultūra «було засновано для того, щоб надавати суспільству рекомендації щодо мови. Але вона ніколи не обмежувалася безпосередніми повчаннями й виправленням помилок: намагалися також розглядати й пояснювати самі мовні явища, обговорювати ширші питання унормування та впорядкування мови. Що далі, то менше ставало простих виправлень, „Kalbos kultūra“ схилялася до обговорень і узагальнень» (KK 75, 2002, 16). Характер публікацій видання досить точно визначив Aldonas Pupkis, стверджуючи, що Kalbos kultūra опікується дослідницьким, розглядовим аспектом мовного вжитку (Pupkis 2005: 365). Питання теорії мови та її впорядкування спочатку здебільшого розробляв Kazys Ulvydas, згодом — Vytautas Ambrazas і Pranas Kniūkšta. Останніми роками в цій галузі працює Rita Miliūnaitė. У циклі статей авторка систематизує багаторічну роботу з унормування мови, пропонує нововведення (наприклад, поділяти варіанти вживання мовних явищ на нормативні й ненормативні), досліджує взаємозв’язок кодифікації та узусу, намагаючись визначити перспективи кодифікації, розглядає потребу в її перегляді (KK 72, 1999, 8–16; KK 73, 2000, 24–35; KK 74, 2001, 27–34; KK 75, 2002, 35–47; KK 76, 2003, 17–29; KK 79, 2006, 9–28; KK 80, 2007, 7–23).

Завдання мовного виховання — одне з ключових питань, якими постійно переймаються редактори видання, адже саме вони визначають напрям Kalbos kultūros. Як

12

KALBOS KULTŪRA | 81

підвищувати культуру мови, Kazys Ulvydas міркував у багатьох статтях (KK 1, 1961, 5–11; KK 14, 1968, 3–6; KK 15, 1968, 7–16; KK 32, 1977, 3–21). З часом змінювалися умови суспільного життя, змінювалися і погляди на мову, і сам статус мови. Danguolė Mikulėnienė окреслила актуальні завдання мовного виховання: литовська мова, ставши державною, мала утвердитися в усіх сферах життя держави, особливо в інформаційних технологіях (KK 75, 2002, 31–34). Rita Miliūnaitė вважає, що нині «справжнє розуміння культури мови — як культурного мовлення — у нашому суспільстві спотворюється: вивчення літературної мови перетворюється на вивчення мовних помилок і, на жаль, розчиняє останні рештки мовного чуття та підриває довіру до власної мови» (KK 81, 2008, 152). Давні методи викладання й виховання мовної культури вже не такі дієві, а нових ефективних способів поки що не запропоновано. Цю тему слід обговорювати й надалі; особливо хотілося б, щоб своїм досвідом поділилися викладачі мовних дисциплін.

Одні питання, порушені й обговорювані в Kalbos kultūroje у перші десятиліття існування видання, відкинули як неприйнятні для мови, інші — прийняли, і вони утвердилися в мовному вжитку як нормативні. Тепер ніхто nebebuvo дітей (A. Kučinskaitė, KK 8, 1965, 34–35), не вживає rymiškų skaitmenų (D. Lukšys, KK 16, 1969, 67), ми давно звикли до автобусних stotelių (P. Kniūkšta, KK 22, 1972, 17–18), а слово siekis, яке обстоював Antanas Lyberis (KK 38, 1980, 42–43), стало поширеним, а іноді, можливо, й надто часто вживаним словом, особливо в діловому мовленні. Таких рекомендацій, які нині вже не обговорюють, можна знайти чимало, однак є й ті, що залишаються гостро актуальними й досі, наприклад розрізнення значень деяких слів: досі плутають слова teisingas, taisyklingas і tinkamas; vienodas і vieningas; ypač і ypatingai (A. Kučinskaitė, KK 2, 1962, 42–44; KK 10, 1966, 16–17; J. Paulauskas, KK 3, 1962, 31–32). Характер і вплив виправлень у Kalbos kultūros докладно розглянув Pranas Kniūkšta у статті „Apie „Kalbos kultūros“ principus, metodiką ir siūlymų poveikį“ (KK 51, 1986, 12–37).

Частина мовних явищ, розглянутих у виданні, залишається актуальною й тепер. Ще 1966 року Kazys Ulvydas писав: «У зв’язку з надзвичайно швидким розвитком усіх галузей культури, науки, техніки та народного господарства, безперечно, і в мові відбувається безперервний рух. Користувачі литовської літературної мови постійно стикаються з різноманітними питаннями й неясностями щодо лексики, граматики, вимови, наголошування, правопису, пунктуації та транскрипції. Оскільки для найменування нових предметів, явищ і понять постійно потрібні нові слова й терміни, особливо актуальними є питання лексики й термінології» (KK 10, 1966, 3). На ці думки можна спиратися, говорячи й про сучасні мовні проблеми.

R. VLADARSKIENĖ. Tradicija ir naujovės Kalbos kultūroje

13

Питання найменування нових реалій постійно викликає занепокоєння; змінився лише напрям їхнього проникнення в литовську мову. Раніше Kalbos kultūra перешкоджала поширенню запозичень із російської мови — пропонували литовські відповідники російських слів або словосполучень, і чимало невеликих статей починалися приблизно так: Kaip išversti... Починаючи з 66-го випуску (1994), заговорили про поширення в литовській мові запозичень із західноєвропейських мов: розглядають уживання та норму нових іншомовних слів, співвідношення нормативних і ненормативних іншомовних слів, пошук і добір відповідників, граматичне освоєння (V. Rudaitienė, N. Liubinienė, KK 66, 1994, 59–73; J. Girčienė, KK 69, 1997, 64–68; KK 71, 1998, 54–58; KK 79, 2006, 74–90; KK 80, 2007, 110–122, 143–152; P. Kniūkšta, KK 31, 1976, 22–32; KK 67, 1995, 24–29; KK 80, 2007, 24–31; L. Vaicekauskienė, KK 81, 2008, 65–79).

Актуальні загальні проблеми унормування лексики порушував Jonas Paulauskas (KK 27, 1974, 40–49; KK 37, 1979, 77–80), а згодом їх розробляла Gertrūda Naktinienė (KK 73, 2000, 12–24; KK 75, 2002, 47–56; KK 78, 2005, 191–204). У виданні багато конкретних рекомендацій з питань словотвору, значень і вживання слів, особливо в перших 40 випусках, коли зміст здебільшого формували короткі статті про слова, словосполучення чи форми. Згодом окремі явища почали розглядати докладніше: наприклад, Pranas Kniūkšta ґрунтовно аналізує значення слова tvarka (KK 77, 2004, 20–25), указує на відмінності у значеннях дієслів rašyti, nurodyti, išdėstyti (KK 80, 2007, 107–109). Особливо ґрунтовно досліджує слова Jonas Klimavičius; його статті, написані протягом останнього десятиліття, вирізняються багатством лексикографічних даних і матеріалу щодо вжитку, а також переконливістю аргументації (KK 71, 1998, 16–26; KK 72, 1999, 35–47; KK 73, 2000, 47–61; KK 75, 2002, 105–120; KK 78, 2005, 90–110).

Майже в кожному випуску є статті, присвячені питанням унормування власних назв. У 51-му випуску статті на цю тему докладно оглянула Vitalija Maciejauskienė (KK 51, 1986, 43–47); сама вона опублікувала понад 20 статей про литовський ономастикон. Найбільше писали про топоніми: унормовували їхні форми, уточнювали наголошування, обговорювали граматичне освоєння транскрибованих власних назв, розвиток і особливості вживання особових імен. Дбають і про рекомендації щодо сучасних литовських імен (V. Maciejauskienė, KK 77, 2004, 84–95).

У Kalbos kultūroje постійно розглядають різноманітні проблеми морфології та синтаксису. Особливо актуальним є вживання відмінків і прийменників. Elena Valiulytė почала писати про вживання прийменників і синонімію ще з 5-го випуску й присвятила цій темі для Kalbos kultūrai понад 20 статей. Питання вживання відмінків розглядав Kazys Ulvydas (KK 26, 1974, 3–14), Nijolė Šližienė

14

KALBOS KULTŪRA | 81

(KK 14, 1968, 63–64; KK 45, 1983, 21–24; KK 54, 1988, 36–38; KK 71, 1998, 26–28; KK 77, 2004, 40–45), Йонас Шукуѕ (KK 75, 2002, 78–84; KK 78, 2005, 133–143), Ріта Мілюнайте (KK 77, 2004, 26–39) та ін. Варто згадати статті Гінтаутаса Акелайтіса про вживання поширених (модних), але не завжди нормативних слів і конструкцій (KK 78, 2005, 67–78; KK 79, 2006, 51–61; KK 80, 2007, 45–54).

Ще кілька конкретніших питань, які обговорювалися і раніше, і до яких знову повертаються: вживання збірних числівників (K. Vosylýtė, KK 11, 1966, 37–40; S. Keinys, KK 32, 1977, 27–35; R. Miliūnaitė, KK 64, 1993, 28–34); про вживання сполучника bei писали і в 5-му, і в 77-му випусках (D. Lukšys, KK 5, 1963, 63; A. Bielinskienė, KK 77, 2004, 119–123); питання творення назв жителів держав і країн, порушене в 4-му випуску (K. Aleksynas, KK 4, 1963, 39–40), залишається актуальним і нині (D. Liutkevičienė, KK 74, 2001, 60–65; KK 81, 2008, 80–102). Неодноразово обговорювалися й питання зворотних дієслів (A. Valeckienė, KK 21, 1971, 51–52; S. Krinickaitė, KK 45, 1983, 53–57; J. Klimavičius KK 80, 2007, 97–106).

Постійно розглядається й проблема порядку слів. Хоча порядок слів у литовській мові частково вільний, про випадки, коли він має значення, у Kalbos kultūroje писали неодноразово — і раніше, і тепер (V. Grinaveckis, KK 1, 1961, 30–31; V. Ambrazas, KK 9, 1965, 24–27; V. Būda, KK 13, 1967, 37–47; L. Vaicekauskienė, KK 69, 1997, 61–63; R. Miliūnaitė, KK 79, 2006, 173–196).

Питання наголошування та вимови привертали більшу увагу мовознавців, поки ще не було видано основних праць із кодифікації норм (з цих питань активно писали Антанас Люберіс, Йонас Клімавічюс, Валерія Вайткевачюте, Вітаутас Віткявічюс); у останніх випусках видання статей на цю тему поменшало. Хоча публікації з’являються рідше, вони привертають увагу своїм розмахом (D. Mikulėnienė, KK 63, 1992, 75–79; KK 65, 1993, 72–74; V. Kavaliauskas, KK 72, 1999, 88–92; KK 78, 2005, 111–127; A. Kazlauskienė, KK 75, 2002, 131–137; KK 76, 2003, 108–114; A. Malakauskas, KK 68, 1995, 81–86; KK 76, 2003, 102–108).

Нормуванням правопису литовської мови особливо опікувалися Нійоле Сліжене та Пранас Кнюкшта. Питання правопису були актуальнішими, поки не було видано нормативного посібника Lietuvių kalbos rašyba ir skyryba (1989; 2-ге факсимільне видання, 1992). Пізніше переважно розглядали питання адаптації власних назв з інших мов, написання назв підприємств, установ та організацій.

R. VLADARSKIENĖ. Tradicija ir naujovės Kalbos kultūroje

15

У 1963 році Казіс Улвідас дослідив принципи пунктуації літературної мови (смисловий, граматичний та інтонаційний) і наголосив: «Оскільки пунктуація, мабуть, найбільше залежить від змісту мовлення, то і під час викладання, і в практичному письмі потрібно приділяти найбільшу увагу швидкому розумінню змісту речення» (KK 5, 1963, 15). Порушені ним неясності щодо пунктуації відокремлених членів речення, модальних і вставних слів, порівняльних зворотів згодом намагалися пояснити; правила пунктуації виправляли й дещо змінювали. Питанням пунктуації присвячували статті в багатьох випусках; у них історично розкриваються причини змін пунктуаційних правил, а згодом пояснюються вже змінені правила (V. Ambrazas, KK 38, 1980, 7–14; G. Akelaitis, KK 45, 1983, 62–69; B. Dobrovolskis, KK 53, 1987, 15–21). Останні зміни пунктуаційних правил у Kalbos kultūroje обговорив Альбінас Друкштейніс (KK 79, 2006, 197–208).

У 9-му випуску Kalbos kultūros (1965) було подано добірку виправлень мови протоколів; публікацію назвали «Поліпшуймо канцелярську мову». Цей заклик звернути увагу на важливу сферу використання мови дістав вагомий відгук. Питання канцелярської (адміністративної) мови почали розглядати послідовно й докладно; від виправлення окремих помилок перейшли до дослідження ширших проблем. Раніше дбали про вплив російської мови на мову документів, тепер — про вплив перекладу документів ЄС на литовську адміністративну мову. Через вплив на інші різновиди літературної мови адміністративна мова весь час була важливим об’єктом нормування. Спочатку з окремих актуальних питань писали чимало мовознавців, наприклад: Йонас Пальоніс (KK 2, 1962, 46), Антане Кучінскайте (KK 7, 1964, 66–67), Альбертас Росінас (KK 9, 1965, 37–39), Вітас Лабутіс (KK 11, 1966, 28–32), Елена Грінавецкене (KK 14, 1968, 29–30), Нійоле Сліжене (KK 16, 1969, 14–18; KK 17, 1969, 17–20; KK 35, 1978, 3–6), Елена Валіулене (KK 16, 1969, 67; KK 19, 1970, 78), Вітаутас Амбразас (KK 19, 1970, 42–43), Аделе Валецкене (KK 23, 1972, 60; KK 36, 1979, 53–56). Згодом цей різновид мови почали досліджувати систематично. Про канцелярську (адміністративну) мову тепер найбільше пишуть Пранас Кнюкшта та Расуоле Владарскене.

Kalbos kultūra завжди дбала не лише про правильну, а й про стилістично виразну та образну мову. Питання стилістики та красномовства протягом останнього десятиліття розглядають Регіна Коженяускене (KK 71, 1998, 68–74; KK 74, 2001, 74–81; KK 77, 2004, 103–108) і Казімієрас Жуперка (KK 71, 1998, 59–65; KK 78, 2005, 56–66; KK 79, 2006, 62–73). Про образність фразеологізмів писала Клементіна Восиліте (KK 75, 2002, 121–124), а особливості й цікаві аспекти вживання слів-вигуків досліджувала Йоланта Забярскайте (KK 74, 2001, 65–69; KK 79, 2006, 249–255).

16

KALBOS KULTŪRA | 81

Після відновлення незалежності Литви видання Kalbos kultūros дбало про утвердження статусу державної мови. Цій темі присвячено публікації Вітаутаса Амбразаса (KK 56, 1989, 3–7) і Пранаса Кнюкшти (KK 58, 1990, 21–34; 34–54). Проблеми мовної політики, що їх розглядають, змінюються з часом: раніше важливо було утвердити литовську мову як державну, а тепер важливо, як зберегти самобутність мови в багатомовному Європейському Союзі, де офіційними визнано 21 мову і надзвичайно багато текстів потрібно швидко перекладати литовською. За цих умов корисний досвід інших країн, особливо менших, які намагаються протистояти проникненню англійської мови в усі сфери мововжитку; ним діляться у 79-му зошиті (KK 79, 2006, 96–101, 102–111, 131–136). Про вплив перекладів документів ЄС на литовську адміністративну мову пишуть Расуоле Владарскене (KK 79, 2006, 41–50) і Ліна Муринене (KK 81, 2008, 170–184).

У Kalbos kultūroje друкують різноманітну мовну інформацію. Спочатку подавали списки видань, важливих для мовної практики, згодом почали друкувати рецензії на мовознавчі видання. Дуже корисні публікації, у яких знайомлять із підготовлюваними мовознавчими виданнями та обговорюють принципи їх укладання. Тісно співпрацюють із Державною комісією литовської мови, публікують її постанови, коментарі до них і річні звіти про діяльність цієї установи.

Кілька останніх зошитів Kalbos kultūros (KK 77–80) відрізняються від попередніх не лише зовнішнім виглядом (більшим форматом і обсягом статей), а й змістом. Це спроби редакційної колегії ширше поглянути на культуру мови: розглядати не лише порушення мовних норм, а й досліджувати актуальні явища вживання, взаємини мови й суспільства, знайомити з найновішими соціолінгвістичними, психолінгвістичними та іншими дослідженнями, шукати нові теми й проблеми. Розглядаючи взаємини мови й суспільства, схиляються до соціолінгвістичного підходу. У статті Р. Мілюнайте розглянуто, як мовними засобами створюється образ людини на перетині мовних і соціальних чинників (KK 78, 2005, 32–55); досліджено співвідношення літературної мови та діалектів (Л. Грумадене, KK 74, 2001, 81–86; А. Пупкіс KK 80, 2007, 64–75; М. Рамонене KK 79, 2006, 137–148). Мову реклами досліджує Даля Блажінскайте (KK 73, 2000, 96–101; KK 75, 2002, 125–131; KK 77, 2004, 56–66; KK 78, 2005, 144–152) та Ірена Сметонене (KK 74, 2001, 69–73; KK 76, 2003, 126–130). З психолінгвістичними дослідженнями дитячого мовлення знайомлять Інета Савіцкене (KK 78, 2005, 231–240) і Лаура Камандулите (KK 79, 2006, 264–272).

R. VLADARSKIENĖ. Tradicija ir naujovės Kalbos kultūroje

17

Нові технології відкривають нові можливості: чимало мовознавців обґрунтовують свої статті даними, зібраними за допомогою комп’ютерних засобів. Це значно пришвидшує мовні дослідження й дає змогу вивчати мову з різних поглядів. Під впливом нових технологій змінюється і сама мова, з’являються її нові прояви, які мовознавці беруться досліджувати, прагнучи оцінити їхню роль у житті суспільства та окреслити можливі напрями досліджень (Р. Мілюнайте, KK 81, 2008, 20–49). Ця тема має бути дуже перспективною, адже постійно говорять про негативний вплив широко використовуваних комунікаційних технологій на мову, особливо молодіжну, однак ґрунтовних досліджень бракує.

Раніше у Kalbos kultūroje статті друкували лише литовською мовою. У 79-му зошиті опубліковано кілька праць англійською та російською мовами. Це статті, підготовлені за доповідями закордонних гостей (з Естонії, Норвегії, Швеції), виголошеними на 13-й міжнародній конференції імені Йонаса Яблонскіса «Літературна мова і суспільство» (до них додано розлогі резюме литовською мовою) (KK 79, 2006, 91–95, 96–101, 102–111, 112–117, 118–123, 124–130, 131–136). У цих працях знайомлять із мовною політикою та практикою за кордоном; видно, що й в інших країнах виникає чимало проблем, пов’язаних із мовою. Одні розв’язують їх приблизно так само, як і в Литві, інші — дещо інакше. Зв’язки з мовознавцями інших країн і обмін накопиченим досвідом могли б стати перспективним напрямом діяльності видання.

Видання Kalbos kultūros, зосередившись на теоретичних проблемах уживання сучасної литовської мови, намагається поєднувати питання теорії та практики мови. Спираючись на традицію поміркованого унормування мови, плекану десятиліттями, воно пропонує рекомендації щодо оцінювання мовних явищ і розглядає нові тенденції в сучасному вжитку. З огляду на нинішні потреби намагаються знайти причини, що зумовлюють не завжди плідний діалог між мовознавцями та мовцями.

Майбутнє видання, яке готують і видають уже п’ятий десяток років, можна окреслити так: продовжувати традицію видання — надавати виважені рекомендації щодо оцінювання й унормування мовних явищ, розглядати проблемні мовні питання, постійно звертаючи увагу на нові мовні явища. Розширюючи розуміння культури мови, реабілітувати в суспільстві цей неоднозначно оцінюваний термін, який найчастіше сприймають лише як виправлення помилок. Мета видання — плекати всебічно культурне мовлення, розуміючи культуру мови як гармонію правильності й стилістичності мови, мовної етики та естетики.

18

KALBOS KULTŪRA | 81

LITERATŪRA

LKE 2008: Lietuvių kalbos enciklopedija. Red. Vytautas Ambrazas. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

KK 1961–2008: Kalbos kultūra / tęstinis leidinys, sąs. 1–81.

P u p k i s A. 2005: Kalbos kultūros studijos, Vilnius: Gimtasis žodis.

VLE IX 2006: Visuotinė lietuvių enciklopedija 9, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Gauta 2008 09 25

TRADITION AND INNOVATIONS IN THE KALBOS KULTŪRA

S u m m a r y

The article gives an overview of 80 volumes of the Kalbos kultūra which was founded in 1961. The journal was the first periodical in post-war Lithuania which focused exclusively on problems of practical language use. The journal established and consolidated major norm setting priorities of standard language and the tactics of language culture. The changes in the publication’s priorities were determined by external factors. In 1990 the monthly journal Gimtoji Kalba was re-established; from the very start it focused on the practical language use, which is why the Kalbos kultūra adopted a more theoretical viewpoint and shifted to more general issues of language culture. Continuing the age-old moderate norm setting tradition, the Kalbos kultūra provides evaluation and recommendations on different language phenomena, deals with the contemporary language use and problems concerned with the impact of new technologies on language. The relationships between language and society are among today’s top priorities. Also linguists attempt to identify reasons why sometimes the dialogue between linguists and language users is not very successful.

RASUOLĖ VLADARSKIENĖ

Lietuvių kalbos institutas

P. Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius

[email protected]

R. VLADARSKIENĖ. Tradicija ir naujovės Kalbos kultūroje

19