MINDAUGAS STROCKIS

Інститут литовської мови

ЛАТИНСЬКО-ЛИТОВСЬКИЙ СЛОВНИЧОК У ГРАМАТИЦІ САПУНАСА Й ШУЛЬЦА

КЛЮЧОВІ СЛОВА: Сапунас, Шульц, Compendium, словничок, переклад, латинська мова.

АНОТАЦІЯ

У граматиці литовської мови Кріступаса Сапунаса й Теофіліса Шульца, виданій 1673 року під назвою Compendium Grammaticae Lithuanicae, скорочено Compendium, майже всі литовські слова перекладено латинською мовою, тож у ній de facto міститься литовсько-латинський словничок обсягом 1380 одиниць. З особливостей цього фактичного словничка видно, що литовські слова латинською перекладала людина, рідною мовою якої була німецька. Можна зробити висновок, що в рукописі Сапунаса литовські слова залишили без перекладу, а додав їх пізніше Шульц. Попри незначні неточності перекладу, цей словничок містить цінні факти про литовську мову Малої Литви XVII століття.

ВСТУП

Граматика литовської мови, укладена Кріступасом Сапунасом і Теофілісом Шульцом, Compendium Grammaticae Lithuanicae, скорочено Compendium, а в працях з литуаністики часто позначувана абревіатурою SC, є цінною пам’яткою литовської мови XVII століття. Дослідники погоджуються, що її написав Кріступас Сапунас, а Теофіліс Шульц видав граматику, дещо додавши та написавши передмови. Природно запитати, що саме Шульц додав до рукопису Сапунаса. Як

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351-7204

MINDAUGAS STROCKIS. Lotynų–lietuvių kalbų žodynėlis Sapūno ir Šulco gramatikoje | 2

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.13

дослідили Тамара Бухене, Йонас Паліоніс і Казімерас Ейгмінас (Buchienė, Palionis 1957: 21–27; Eigminas 1997: 19–22), окрім передмов, до первісного тексту Compendium було вставлено деякі уривки з граматики Кляйна, особливо розділ про наголос (Strockis 2007: 93–100). Чи можемо ми знати лише це? З’ясувати це, спираючись на латинсько-литовський словничок, прихований у граматиці Сапуна й Шульца, і є метою цієї статті¹.

Kaip žinoma, Kristupas Sapūnas (1589–1659), gimęs Mažojoje Lietuvoje, arba Kusuose, arba Didžiuosiuose Rūdupėnuose, vėliau vadintuose Enciūnais (tiksli vieta nežinoma; Biržiška 1960: 263), įstojęs į Karaliaučiaus universitetą, ten užsirašė kaip Christophorus Sepun Lituanus pauper „Kristupas Sapūnas [vėliau jo pavardė vokiškai buvo rašoma Sappuhn], neturtingas lietuvis [ar lietuvininkas]“. Iš to (ir, žinoma, iš pačios jo gramatikos) galima spręsti, kad lietuvių kalba jam buvusi gimtoji. Jei nesame tikri dėl kurio nors Mažosios Lietuvos autoriaus gimtosios kalbos, gali padėti ir pavardės etimologija. Atrodo, kad Sapūno pavardė yra lietuviška, metroniminės kilmės. Ar tai reiškia, kad kas nors iš jo protėvių buvo nesantuokinis Sapės (Sofijos) sūnus, nežinia (pats Kristupas buvo Mykolo

¹ Цитуючи в цій статті місця з граматики Сапуна й Шульца, зазначатимемо сторінку оригінального видання 1673 року, яку дуже легко знайти також у факсимільному виданні 1997 року. Якщо сторінку в оригіналі не пронумеровано (у передмовах і післямові), зазначатимемо сторінку факсимільного видання 1997 року. Цитуючи граматику Кляйна (нумерацію сторінок оригіналу якої сильно спотворено коректурними помилками), зазначатимемо сторінки і факсимільного видання (1957 року), і оригіналу, розділяючи їх знаком /. У випадках, коли номер сторінки в оригіналі граматики Кляйна через помилку друкарні не відповідає справжньому, зазначатимемо і справжній, і помилково надрукований номер сторінки; останній братимемо в лапки. Цитуючи Compendium і текст Кляйна, використовуємо графемну транскрипцію, окремо передаючи лише графеми та ті алографи чи лігатури, які фактично набули статусу графем (ſ, æ; œ не траплялося), але не зважаючи на дизайн шрифту оригінального друку, тобто z у так званому «готичному» шрифті (у цьому випадку Schwabacher) передається такою самою z, як і z шрифту antiqua, а не знаком ʒ сучасної фонетичної транскрипції (бо робити це мало б стільки ж сенсу, скільки, наприклад, передавати g «готичного» шрифту знаком ɡ сучасної фонетичної транскрипції лише через подібність їхнього вигляду). Літеру ß передаватимемо саме так незалежно від того, чи в оригінальному друці її було набрано як лігатуру (від якої походить сучасна німецька літера ß), чи окремо. Якщо в оригінальному друці в слово, набране «готичним» шрифтом, вставлено літеру шрифту antiqua, її передаємо так само, як усі інші літери, не використовуючи жодного спеціального позначення. Графемна транскрипція найбільше відповідає меті цієї статті. Цитовані литовські слова з Compendium, важливі для аргументації, виділяємо жирним шрифтом.

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351–7204

MINDAUGAS STROCKIS. Lotynų–lietuvių kalbų žodynėlis Sapūno ir Šulco gramatikoje | 3

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.13

Sapūno sūnus; Biržiška 1960: 263). Vis dėlto galime atkreipti dėmesį į tai, kad jo gramatikoje tarp negausių moteriškų vardų (skirtų moteriškajai gramatinei giminei lietuvių kalboje iliustruoti) paminėta ir Sape = Sophia (25)². Iš to galima atsargiai spėti, kad galbūt bent pats Sapūnas taip suprato savo pavardės kilmę.

Від 1612 року й до смерті Сапунас був парафіяльним священником у Великих Рудупенах (=Енцюнах). Як вважають, свою граматику він написав близько 1643 року (Biržiška 1960: 264; Eigminas 1997: 10). Ця думка, хоча в літературі ніде прямо не висловлена, імовірно, походить із передмови до видання 1673 року, де сказано, що цей твір був ultra luftrum fextum pulvere quafi obruta SC 48 «понад шість п’ятирічок лежав наче під шаром пилу», тобто не був виданий: якщо від дати видання 1673 відняти 6 × 5 = 30, отримаємо 1643 рік. Здається, підстав сумніватися в цій думці немає (якщо тільки передмову було написано того самого року, коли вийшло видання, а не трохи раніше)³. Крім того, це означало б, що граматика Сапуна справді давніша за граматику Кляйна, а отже, їй належала б і слава першої литовської граматики. Відомо також, що Сапунас був одним із помічників Кляйна під час роботи над його граматикою, якому Кляйн позичив рукопис власної граматики (Biržiška 1960: 264; Eigminas 1997: 21). Сапунас відомий також як автор латинських віршів (Biržiška 1960: 263; Koženiauskienė 1990: 244, 266–267). Він помер 1659 року в Енцюнах (=Великих Рудупенах) (Biržiška 1960: 263; ZM 2014: 1555).

Teofilis Šulcas (1629–1673) gimė irgi Mažojoje Lietuvoje, Vėluvoje (Biržiška 1960: 343; ZM 2014: 1651; pastarajame šaltinyje šis faktas minimas su klaustuku). Įstojęs į Karaliaučiaus universitetą, jame užsirašė kaip Theophylus Schultz Welawensis Borussus „Teofilis [vėliau jo vardas buvo rašomas taisyklinga lotyniška forma Theophilus] Šulcas,

² Напевно, це ім’я не було дуже поширеним, якщо Донелайтіс не назвав ним жодного з персонажів «Пор року».

³ Твердження, що цю граматику писали 8 років (SC 255), хибне (це буде обговорено далі). Твердження, що її було написано близько 1651 року, наведене в бібліографічній анотації сучасного видання на останній сторінці книги (SC 336), є друкарською помилкою.

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351–7204

MINDAUGAS STROCKIS. Lotynų–lietuvių kalbų žodynėlis Sapūno ir Šulco gramatikoje | 4

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.13

«прус, що розмовляє литовською». З цього можна припустити, що Шульц був прусом (хоча це може означати лише «громадянин Прусської держави»), рідною мовою якого була німецька; на користь цього свідчить і німецьке походження його прізвища. Закінчивши університет, він працював помічником пастора в Нібудзях (ZM 2014: 1651), від 1650 року був пастором у Ішдагях, а 1662 року став пастором у Катняві. Він помер 1673 року (Biržiška 1960: 263; ZM 2014: 1651), тобто того самого року, коли було видано Compendium. Хоча зазначається, що його вважали добрим знавцем литовської мови (Biržiška 1960: 263), не схоже, що литовська була для нього рідною. Є відомості, що він уклав литовсько-німецько-латинський словник (Biržiška 1960: 263), але він, якщо й був написаний, не зберігся. До речі, один із його семи дітей, Йонас, пастор у Лаздинях (Lasdehnen) (ZM 2014: 1651), — це той самий Йонас Шульц, який 1706 року видав збірку байок Езопа литовською мовою.

Приблизно стільки ми знаємо про обох авторів Compendium. Сапунас був на 40 років старший за Шульца. Обидва були лютеранськими пасторами в литовських парафіях і закінчили Кенігсберзький університет; їхні парафії були розташовані не далі одна від одної, ніж Тракай від Вільнюса. Як ми дізнаємося з передмови до Compendium, Шульц вважав Сапуна своїм учителем і успадкував від нього колись написаний рукопис граматики (коли Сапунас писав свою граматику, Шульцу мало бути лише близько 14 років). 1673 року, приблизно через 30 років після її написання і через 14 років після смерті Сапуна, Шульц видав граматику, а того самого року помер сам у віці 44 років. Що ще ми можемо дізнатися з тексту виданої граматики?

Більшість литовських слів, згаданих у граматиці, перекладено латинською мовою. Отже, у ній de facto міститься литовсько-латинський словничок, хоча він не зібраний в одному розділі, а розпорошений по всьому тексту твору. Цей фактичний словничок налічує 1380 одиниць (більшість із них — окремі слова з перекладами, але є також словосполучення й цілі речення). Відповідний

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351–7204

MINDAUGAS STROCKIS. Lotynų–lietuvių kalbų žodynėlis Sapūno ir Šulco gramatikoje | 5

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.13

Словничок із 2057 одиниць міститься також у граматиці Кляйна.⁴ Отже, de facto маємо два литовсько-латинські словнички XVII ст. Звісно, вони значно коротші за видані трохи раніше словники Сирвідаса, але все одно є цінними пам’ятками литовської лексикографії XVII ст., аналіз яких дає змогу дещо дізнатися.

1. ДИВНІ ОСОБЛИВОСТІ СЛОВНИЧКА

Під час читання граматики Сапунаса й Шульца видно, що в її словничку є певні дивні особливості, які можуть викликати підозру, що перекладач, який переклав литовські слова латинською мовою, не був носієм литовської мови. У словничку Кляйна таких особливостей не знайдемо. Саме ці дивні особливості словничка Сапунаса й Шульца можуть допомогти уточнити відомості про внесок кожного автора в текст Compendium.

Насамперед, само собою зрозуміло, і в Compendium, і в граматиці Кляйна, а отже, і в їхніх словничках, є як архаїчні граматичні форми, так і застарілі слова або слова, відомі й нині, ужиті в архаїчних чи рідкісних значеннях. Тому сучасний читач не завжди міг би зручно користуватися ними як литовсько-латинськими словниками. Звісно, такі випадки цілком бездоганні й не належать до згаданих тут дивних особливостей. Для прикладу варто навести кілька: Skellu Debeo, Skellejau 57 (skelėti — «бути винним»); Lazda Nux 57 («ліщина, горіхове дерево»; причому lazda тут не означає «палиця», а nux не означає «горіх»); Skilliu Elicio ignem, Skiliau 47 (skìlti, skìlia, skýlė — «висікати вогонь кресалом»; див. skìlti 2 LKŽᵉ), Gaudžiu Conqueror, Gauzdawau 49 (gausti — «голосити, оплакувати, скаржитися»; у Малій Литві

⁴ Словничок Кляйна, використаний у цій статті, оцифрувала під час студентської практики Рамуне Маркявічюте, нині докторантка Вільного університету Берліна (Freie Universität Berlin). Також дякую їй за цінні дискусії на тему цієї статті.

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351–7204

MINDAUGAS STROCKIS. Lotynų–lietuvių kalbų žodynėlis Sapūno ir Šulco gramatikoje | 6

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.13

засвідчене в Литві значення); Paſtimpu Rigeſco, Paſtippau 56 (pastipti — «змерзнути, заклякнути»; значення засвідчене також у LKŽ^e), Wasfaris Januarius, Kowas Februarius, Karwèlininis Martius 25 (добре засвідчені давні назви місяців у Малій Литві) та ін. Проте деякі випадки дещо складніші.

1.1. Сумнівні, але все ж не помилкові випадки

У виданні 1997 року (SC 83) вже було помічено й обговорено випадок admįfu [sic; з огляду на все, це коректурна помилка, спричинена впливом латинського префікса ad-; має бути atmįfu], перекладеного як divinabo 11. Може здатися, що слово «atminsiu» тут перекладене латинською як «передбачу, пророкуватиму», тоді як у граматиці Кляйна (KG 103 / 9) те саме слово atmįfu перекладається як recordabor («згадаю»). Очевидно, тут перекладено інше значення того самого слова, а в граматиці Сапунаса й Шульца мається на увазі значення «відгадаю».

Інший випадок — Melmū Calculus 26 — хоча на перший погляд здається, ніби «крижова кістка» тут перекладена як «камінчик», він також не є помилкою. Melmuo тут означає «біль у крижах, сечокам’яна хвороба»; таке значення засвідчене й в інших литовськомовних джерелах Малої Литви XVII ст., як видно з LKŽ^e. Слово calculus латинською також могло означати камінь у нирках або сечовому міхурі, тож тут бачимо загалом правильний переклад.

Випадок Smagurauju Parafitum ago 51 на перший погляд видається не зовсім точним, ніби слово зі значенням «насолоджуватися смачними стравами» тут перекладено як «жити нахлібником» (тобто бути «паразитом» античного суспільства (гр. παράσιτος), який їсть із ласки господаря) або «дармоїдствувати». При уважнішому розгляді з’ясовується, що тут мається на увазі значення «дармоїдствувати, жити не за своїми статками». Хоча таке значення не засвідчене в LKŽ^e, Крістіонас Донелайтіс писав: tu, lėbaudams ir

⁵ Щодо засвідчення у Великій Литві див. статтю у словнику Сирвідаса 1642 року: Krzyźá bolenie, Lumbago, Melmenio populis SD³ 137.

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351–7204

MINDAUGAS STROCKIS. Lotynų–lietuvių kalbų žodynėlis Sapūno ir Šulco gramatikose | 7

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.13

все ласуючи, / Поле з огорожами й увесь дім з’їв DM PV 465–466. Із цього контексту видно, що значення слова smagurauti полягає не стільки в тому, щоб «любити ласощі», скільки в тому, щоб «бенкетувати не за своїми статками». Це підтверджує переклад у Compendium — «ледарювати» (і, схоже, таке історичне значення слова smagurauti можна було б внести до Литовського словника).

Випадок Jauju Aqvā fervidā fup[er] infūdere, Jowjau Jowe 52 також не є помилковим перекладом, хоча LKŽₑ подає значення слова jáuti (jáuna / jáuja, jóvė) лише як «ворушити, перекидати, мішати, створювати безлад, перемішувати помиї», а латинське речення означає «облити окропом». Якщо поміркувати, здається, що jáuti тут означає «робити помиї» не в переносному, а в прямому значенні, тобто готувати певний корм для свиней. Інгредієнти помиїв могли ошпарювати окропом, отже, jáuti тут означало б те, що в Жемайтії позначають дієсловом plikyti⁶, а у Верхній Литві йому відповідало б šutinti (apšutinti)⁷. Отже, по суті, це правильний переклад.

Сучасному читачеві може здатися, що випадки Skinnu Eradico 54 (переклад означає «вириваю з корінням»; більше підійшло б carpo) і Nėkaltaĩ impunē 67 (переклад означає «безкарно»; можливо, краще підійшли б слова innocue, innoxie або innocenter) також не дуже точні, але й їх не можна вважати безумовно помилковими перекладами. Деякі випадки, схоже, справді пов’язані з реаліями XVII століття, наприклад Kėlines Caligae 33 (такий самий переклад і в граматиці Кляйна: KG 166 / 72 «70»). У класичній латині це слово означало «солдатські сандалі». Зрозуміло, що одяг був одним у часи Стародавнього Риму, іншим у XVII столітті й іще іншим є тепер, тож не варто очікувати цілком точних відповідників. Яка плутанина панувала в латині XVII століття, коли намагалися назвати тодішні бриджі до колін, довгі штани, чоботи, гетри, панчохи й різне взуття назвами подібних римських предметів одягу, видно з Cn 1171 (у статті Vbránie powſzéchnie, odzież nóg). Те саме бачимо й у XVI столітті,

⁶ Дякую колезі, доцентові, доктору Петру Скірмантасу за цю інформацію.

⁷ Дякую колезі, доцентці, докторці Расуоле Владярскене за цю інформацію.

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351–7204

MINDAUGAS STROCKIS. Lotynų–lietuvių kalbų žodynėlis Sapūno ir Šulco gramatikoje | 8

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.13

DD 23, 357, 434, 485, де слово caliga німецькою пояснюється як Hob oder kriegsstiffel («штани або військові чоботи»).⁸

Так само слово aviu (Awju qs.⁹ Aweju. Induo ocreas Awejau 52) перекладено як «надягаю гетри», але, як видно з інших джерел, у XVII столітті латинським словом ocreae називали також певні чоботи або халяви, пор. згадане Cn 1171 і аж чотири свідчення у словнику Сирвідаса: Bot, boty. Ocreæ. Czebatay SD³ 21; Cholewá. Ocrea. Aulas SD³ 30; Nágolenice żołnierſkie, Ocreæ militares. Cziebatay kariewwiu SD³ 189 та Skornie, Ocreæ, mullei. Ciebałay SD³ 406. По суті, такий самий випадок маємо й у Szawju Difplodo, Szowjau Szowe 52, де латинське слово означає «стріляю» або «вистрілюю»; очевидно, тут мається на увазі стрільба з вогнепальної зброї, якої стародавні римляни не знали.

Дещо більше підозр викликає переклад дієслова saugoti латинським словом зі значенням «стерегтися»: Sawǥmi qs. Sawgoju Caveo, Saugojau 53 (краще підійшло б custodio). Однак значення слова saugoti «стерегтися, уникати» засвідчене в LKŽe, отже, справжньої помилки тут немає. Щоправда, у самому Compendium те саме слово Sawǥmi лише за кілька сторінок уже перекладено як Cuſtodio 58.

На перший погляд переклад прикметника rõdas (полонізму зі значенням «згодний, готовий») прислівником «охоче» може здатися помилковим (Rodas libenter 67), але цей випадок

⁸ Те, що латинським словом caliga із Середньовіччя називали також штани, видно й із Hanzíková 1988: 95, де зазначено, що чеська назва штанів kalhoty, засвідчена з XIV століття, походить від італійської форми *caligotte «військові чоботи з довгими, щільно облягаючими халявами», яка, своєю чергою, походить від лат. caliga. До речі, це зрештою прототип також відомого в литовській мові слова kalgotkės («колготки»): перші колготки в середині XX століття до тодішнього Радянського Союзу, а отже, і до окупованої Литви, імпортували з Чехії (тодішньої Чехословаччини), а на їхній упаковці чеською мовою писали kalhotky punčochové (дослівно «штанці з панчохами»; пор. вживану в другій половині XX століття литовську назву «штани-панчохи»). Хоча інтернет-джерела, у яких згадано ці факти, і не мають статусу рецензованих наукових статей, схоже, немає підстав не довіряти наведеній у них інформації. Пошук в інтернеті за словами kalhoty, caligotte, caliga, kalhotky punčochové (у різних поєднаннях) видає чимало джерел із такою інформацією.

⁹ Скорочення qs. тут означає quasi («ніби, наче»), тобто йдеться про те, що минулий час дієслова aviu утворюється так, «ніби» його теперішнім часом є avėju.

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351–7204

MINDAUGAS STROCKIS. Lotynų–lietuvių kalbų žodynėlis Sapūno ir Šulco gramatikoje | 9

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.13

пояснює словник Несельмана: Jetzt wird Ródas, Ród’s allgemein als Adverbium gebraucht, gern, willig N 445.

Сумніви можуть викликати й деякі назви рослин, але, як свідчить досвід, назви біологічних видів у словниках, особливо давніх мов, завжди становлять складне питання, і тут ніколи не варто очікувати цілковитої послідовності. У Compendium зазначено, що grikiai — це panicum (Grikkai Panicum 33), але, за словами Сирвідаса, panicum — це просо: Ber. Panicum. Soros nežifžákoi, foros kulines SD³ 10 (див. також тлумачення kūlinis 4 у LKŽė). Lėšiai, за Compendium, — це ciceres. Це означало б «горох», тільки вжито неправильну форму множини¹⁰ (імовірно, незначна помилка, якщо це не друкарська похибка); переклад lentes був би доречнішим. За Кляйном, а також Сирвідасом, cicer (правильна форма однини) — це гречка: grikkai ocymum, cicer KG 166 / 72 «70»; Tatárka iarzyna, Ocymum (vulgo) cicer. Gribiey SD³ 442.

Крім того, у граматиці Сапуна й Шульца (як і в будь-якій складній книжці) трапляються дрібні помилки, які важко відрізнити від друкарських. Здається, що під час подання ufpraffu intelligo 2 сталося одразу дві коректурні помилки, по одній у литовському й латинському слові: якби це було [fu]praffu intell[am], це означало б «зрозумію». Литовське слово саме так і виправлено у виданні 1997 року (SC 65; див. також у Кляйна fuprantu intelligo KG 197 / 103 «101»). Подібний випадок — drifu audeam 11, де латинська форма означає не «наважуся», а «наважився б» (мало бути audebo). Такі випадки, як Nubundu Expergifco 55 (мало бути Expergifcor), žirkles Porpex 33 (мало бути Forpex), Įfž te illuc inde 65 (мало бути illinc, inde), Trysdefžimt Triginti 29 (мало бути Triginta), майже напевно є друкарськими помилками. Очевидна друкарська помилка є на сторінці 67 (помилка нумерації; насправді сторінка 69), де надруковано так: Po, fub, fubter. Ante, coram. Усе це насправді є поясненням того, які

¹⁰ Граматично правильною формою множини була б cicera, але, як зазначено у праці сучасника Цицерона Марка Теренція Варрона Про латинську мову (De lingua latina, 8.48), це слово має лише форму однини, і множина cicera взагалі не вживається.

BENDRINĖ KALBA 93 (2020) http://journals.lki.lt/bendrinekalba ISSN 2351–7204

MINDAUGAS STROCKIS. Lotynų–lietuvių kalbų žodynėlis Sapūno ir Šulco gramatikoje | 10

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.13

латинські прийменники відповідають литовському прийменнику po, але сталося так, що латинський прийменник ante («перед») було надруковано шрифтом Schwabacher, яким у Compendium зазвичай друкували лише литовські слова, і через це склалося враження, ніби ante — литовський прийменник, а coram («біля, у присутності») — його латинський переклад. Через це слово ante навіть внесли до покажчика литовських слів у виданні 1997 року (SC 270), щоправда, зі знаком питання. Якби готувалося нове видання цієї книжки, слово ante неодмінно слід було б вилучити з покажчика литовських слів. Насправді малося на увазі, що прийменник po у сполученні po akimis означає «перед, у присутності», пор. poakim ante oculos 6, приклад уживання po Akimis Diewo coram Deo 93, і цілком такі самі приклади, наведені аж шість разів у граматиці Кляйна (KG 111 / 17, 114 / 20, 115 / 21, 236 / 142 «140», 262 / 168 «166» і 265 / 171 «169»).

1.2. Помилки словничка

Тепер перейдемо до випадків, які видаються справжніми помилками перекладу. Випадок Sergmi, Sergeju Ægroto 53, хоча у виданні 1997 року його визнано правильним (SC 167: прим. 4), справді не видається таким. Очевидно, слово sergėti тут перекладено як sirgti. Порівняймо його переклад на сусідніх сторінках SC, де вже подано правильний варіант: Sergmi Cufodio 58 («стережу») і Sergu Ægroto, Sirgau 55 («хворію»). Також порівняймо переклад тих самих слів у граматиці Кляйна: férgmi vigilo, excubias ago, férgiu cuftodio KG 214 / 120 «118» і fergu ægroto KG 198 / 104 «102», firga ægrotavit KG 194 / 100 «98» (і ще раз на наступній сторінці). Можна також порівняти ті самі слова у словнику Несельмана: Sergmi, Sergiu und Sergėju, ėjau, ėsu, ėti; bewahren, behüten, bewachen; Wache halten N 463 і Sergu, sirgau, sirgsu, sirgti, krank fein, leiden N 463. Нічого іншого не знайдемо й у LKŽₑ. Висновок очевидний: ніде не засвідчено, що

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351–7204

MINDAUGAS STROCKIS. Lotynų–lietuvių kalbų žodynėlis Sapūno ir Šulco gramatikoje | 11

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.13

дієслово sirgti коли-небудь мало у Малій Литві форми дієслова sergėti. Навіть в інших місцях тексту Compendium це слово перекладено правильно.

Випадок Liekmi Volo 59 визнано помилковим і у виданні 1997 року (SC 296). Очевидно, тут сплутано дієслова likti і lėkti, адже латинський переклад — «лечу». На сторінку раніше те саме слово перекладено правильно: Liekmi Linqvo 58; пор. переклад того самого слова у граматиці Кляйна: liekmi, paliekmi linqvo, relinqvo KG 213 / 119 «117». Деякі сумніви може викликати те, що латинське слово linqvo (як і relinqvo) означає «(щось) залишаю», а не «(сам) залишаюся»; однак значення литовського слова likti «залишити щось» засвідчене і в LKŽ_e¹¹, і у словнику Несельмана: Lėkmi, Žem. auch Lėkiu, likkau, liksu, likti, übrig bleiben; zurückbleiben; von etwas laffen N 365.

Здається, неправильним є й випадок Klibbu Dependeo, Klibbejau 57, оскільки слово klibu тут перекладено як «висю». Дуже сумнівно, що у Малій Литві слово klibėti могло мати значення «висіти»; пор. словник Несельмана: Klìbu, bėjau, bēsu, bēti, klappern. Dantys kliba, die Zähne klappern. Klibanczos dantys, lofe, wackelnde, und daher klappernde Zähne N 215. Пор. також уживання у Донелайтіса: Sparai po kraiku su čytais [крокви під гребенем даху і фронтони] kliba supuvę, / O viduj visur po stogu latgalai [дощечки, що підтримують солому даху] kaba DM RG 610–611. Здається, що klibėti завжди мало лише те значення, яке відоме нам і тепер.

Нарешті бачимо випадок, коли перекладачеві не вдалося розрізнити омоніми. Слово pakala означає і «клин», і «підкова» (LKŽ_e pakala 1), і «спина» (LKŽ_e pakala 2), і «осока» (LKŽ_e pakala 3; засвідчено в джерелі з Малої Литви). На сторінці 92 Compendium наведено вислів Tu už mano Pakalos flapdawais, який, попри правопис XVII століття (і, можливо, друкарську помилку у слові flapdawais = flepdawais), без жодного сумніву означає для кожного носія литовської мови «ти ховався за моєю спиною». Тут бачимо, що його перекладено як Tu poft

¹¹ Значення слова likti II (перехідне) у LKŽ_e; є свідчення й із Малої Литви.

BENDRINĖ KALBA 93 (2020) http://journals.lki.lt/bendrinekalba ISSN 2351–7204

MINDAUGAS STROCKIS. Lotynų–lietuvių kalbų žodynėlis Sapūno ir Šulco gramatikoje | 12

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.13

carecta latebas, тобто «ти ховався за [пропущено „моїм“] осоковими заростями» (граматика тут правильна: «осока» — це carex, а carectum — «осокове заростання»). Це вже викликає серйозні підозри, що перекладач слів у Compendium, який перекладав їх латинською мовою, не був носієм литовської мови (хоча у виданні 1997 року чомусь це вважається правильним перекладом, див. SC 305).

Зворотні дієслова. Сумніви викликають також переклади латинською мовою деяких литовських зворотних дієслів, хоча серед них є й вдалі, наприклад: Besfibajiu Obftunefco, Besfibajefjau 47 («здригаюся, дивуюся»); Besfigailiu Tāgor mifericordia, Besfigailejau 47 («мене зворушує жаль»); Besfigedžiu Pudet me, Besfigedejau 48 («мені соромно, я соромлюся»); пор. уживання в Донелайтіса Aš besigėdėdams išvydau Krizą bekumpsant DM PL 322 і Ir besigėdėdams saugojos man parodyt DM VD 333.

Однак деякі переклади викликають підозру, що сам перекладач не цілком розумів значення литовського зворотного дієслова, наприклад: Rūpinasfi ipfe mæret 14, тобто rūpinasi перекладено як «він сам журиться»; пор. ясний і точний переклад Кляйна: rūpinūs sollicitus sum de me ipfo KG 180 / 86 „83“ «я стурбований самим собою»; Rafžaus ego ipfe fcribo 41 (надруковано Rafžiaus, виправлено у списку Corrigenda) перекладено як «я сам пишу»; Mylius ego me diligo 41, тобто слово myliuosi перекладено як «я люблю себе»; Besfibjauriu Commaculo me, Besfibjaurejau 47, тобто besibjauriu (bjauriuosi) перекладено як «я забруднюю себе». У граматиці Кляйна зворотні дієслова перекладено бездоганно: apfibiaurinu contamino me ipfum «я забруднюю самого себе» KG 180 / 86 „83“; pafididinu magnifico, extollo me ipfum «я прославляю, звеличую самого себе» KG 180 / 86 „83“; apfirupinu curam, rationem mei habeo «я турбуюся про самого себе, веду власні справи» KG 180 / 86 „83“; pafidarijk facias tibi «зроби собі» KG 251 / 157 „155“; pafizéminu humilio me «принижую себе» KG 251 / 157 „155“.

Щодо перехідності дієслова можна ще додати, що слово važiuoju перекладено як «везу» (Ważuju Veho, Ważawau 52), якщо це не друкарська помилка, veho замість vehor.

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351-7204

MINDAUGAS STROCKIS. Lotynų–lietuvių kalbų žodynėlis Sapūno ir Šulco gramatikoje | 13

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.13

Каузативні дієслова. Найбільшу підозру щодо рідної мови перекладача викликає переклад латинською мовою литовських каузативних (спонукальних) дієслів (таких як rašydinti). Приклад [R]afžidinu¹² permitto scribere 41 перекладено латинськими словами, що означають «дозволяю писати». Так само перекладено й зворотне дієслово rašydintis (пор. згадані дивні переклади зворотних дієслів): Rafžidinūs ego ipfe permitto scribere 41 «я сам дозволяю писати». Насправді литовська форма rašydinu означає не «дозволяю (даю дозвіл) писати», а «дбаю про те, щоб було написано, доручаю іншому написати (щось замість мене)»; близьким латинським висловом було б facio scribi¹³ або facio ut scribatur¹⁴, а, мабуть, найкращим висловом із таким значенням було б scribendum curo¹⁵. Хоча в певних рідкісних випадках латинський переклад із permitto, можливо, й підійшов би (у деяких контекстах латинське слово permittere означає «передати», «віддати» тощо), проте воно все ж не передає точного значення литовського слова. Виникає підозра, що перекладач перед перекладом литовських слів латинською подумки перекладав їх німецькою, тобто rašydinti спершу уявляв як schreiben lassen, а це вже перекладав латинською¹⁶.

Порівняймо, як Кляйн перекладає каузативні дієслова: rafzydinu, id eft, dūmi rafzyti, ich laffe fchreiben, jūkinnu ridere facio, ich mache lachen, puldinu facio labi, ich mache fallen KG 179 / 85 „83“. Хоча, звісно, Кляйн теж зіставляв ці слова з німецькими конструкціями, латинські переклади є точними відповідниками литовських слів: juokinu

¹² В оригінальному виданні було надруковано Kafžidinu, а у виданні 1997 року це виправлено (SC 143: прим. 2).

¹³ Пор., наприклад, уживання Цицерона у творі Brutus, розділ 142.

¹⁴ Пор., наприклад, уживання Овідія в Метаморфозах, I.545.

¹⁵ Пор., наприклад, напис I ст. до н. е. Post[umus] Mimesius (а також імена ще 5 посадовців) murum <...> faciundum coiravere (=faciendum curaverunt) «Постум Мімезій (і ще 5 посадовців) [захисну] стіну <...> спорудили за власним розпорядженням» (EDCS 12700059) та багато інших подібних написів.

¹⁶ Німецькі конструкції з дієсловом lassen, як свідчать джерела, були найпоширенішим способом перекладу литовських каузативних дієслів; пор. Несельмана (Raszydinu <...> fchreiben laffen N 429), Куршайтіса (rafžydinu <...> schreiben lassen K 346; pykinu erzürnen, pykin(d)inu erzürnen lassen KrG § 1277) тощо — таких прикладів безліч, хоча подеколи вживаються й інші дієслова.

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351–7204

MINDAUGAS STROCKIS. Lotynų–lietuvių kalbų žodynėlis Sapūno ir Šulco gramatikoje | 14

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.13

«роблю так, щоб сміялися», puldinu «роблю так, щоб упали». Хоча ми помічаємо, що латинське слово facere у Кляйна вжито лише там, де у німецьких відповідниках є machen, усе ж lassen не перекладено латинським словом permittere, відчуваючи, що воно тут не дуже пасувало б. Приклад, де німецькою вжито lassen, «перекладено» лише литовською, тобто виражено іншими литовськими словами: rašydinu «даю писати». Ще можна зауважити, що Кляйн називав каузативні дієслова transitiva, тоді як у Compendium їх названо permissiva («дозвільними»; так перекладено і в SC 143), ніби вони мають значення дозволу. Схоже, творці сучасного терміна curativa (уживаного в LKŽe; «каузативні») знали про конструкцію класичної латини faciendum curo.

Форми наказового способу.

Подібні сумніви викликає і переклад литовських форм наказового способу: Tevadinna jo permitte ut vocet illum 39 «нехай дозволить, щоб його називали»; wadinkem, permitte ut vocemus 39 «нехай дозволить, щоб ми називали»; Dūkem, permitte ut demus 39 «нехай дозволить, щоб ми дали». Латиною в усіх цих випадках підійшли б форми coniunctivus iussivus або coniunctivus hortativus без додаткових слів: vocet, vocemus, demus (пор. відоме всім Gaudeamus). Виникає підозра, що й тут перекладач думав про німецькі конструкції з дієсловом lassen (тобто vadinkim подумки перекладав як lass uns nennen, а це вже латинською як permitte ut vocemus і т. д.)¹⁷. Порівнявши з граматикою Кляйна, бачимо, що там такі форми перекладено точною і гарною латинською мовою, із вживанням coniunctivus hortativus: Izwęskem 100 / 6 «святкуймо», wadinti bukime vocati fimus 199 / 105 «103» «покликані будьмо»¹⁸.

¹⁷ Щодо перекладу форм із te- німецькою мовою, можна також порівняти зауваги Куршайтіса (KrG § 1369) про пермісив (справжній литовський пермісив, а не згадані «verba permissiva» у SC = verba curativa).

¹⁸ У граматиці Кляйна (KG 251 / 157 «155») згадана форма gélbėkim є скороченою формою gelbėkimi («рятуй мене»), і її латинський переклад juva me цілком точний.

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351–7204

MINDAUGAS STROCKIS. Lotynų–lietuvių kalbų žodynėlis Sapūno ir Šulco gramatikoje | 15

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.13

1.3. Неясні випадки

Деякі переклади литовських слів латинською мовою в граматиці SC залишаються незрозумілими. На сторінці 48 написано: Besfigerriu Bibens bibo, Befigerejau. Латинські слова означають «п’ючи, п’ю» (буквальніше — «той, хто п’є, п’ю»). Така конструкція не властива латинській мові, і невідомо, що саме вона мала б означати, однак вона схожа на так звані священні тавтології, тобто тавтологічні вислови в Біблії, які в латинській Вульгаті перекладено дослівно. Такий випадок є в книзі Єремії 46:12: ecce quibus non erat iudicium ut biberent calicem, bibentes bibent et tu quasi innocens relinqueris? non eris innocens, sed bibens bibes VUL (у різних виданнях пунктуація дещо відрізняється). У сучасній литовській Біблії (перекладі А. Рубшиса й Ч. Каваляускаса 1998 року) це перекладено так: Навіть ті, хто не заслужив пити чашу, мусять її випити! Невже ти залишишся непокараним? Не залишишся непокараним, мусиш її пити! SNT. У латинському тексті Вульгати, який є набагато дослівнішим, замість мусять випити сказано «п’ючи, вип’ють», а мусиш її пити відповідає вислову «п’ючи, питимеш». Точніше значення цих конструкцій (можливо, щось на кшталт «питки вип’єш», подібно до «бігом пробіг»?¹⁹) могли б пояснити лише фахівці з єврейської мови, проте дослідникам Біблії ці конструкції були відомі здавна. Наприклад, у коментарях XVIII століття німецькою мовою написано, що в єврейському тексті дослівно сказано «пити питимучи, або випили, питимучи» (Dietelmair 1760: 719).

Можливо, перекладач литовського слова й мав на увазі це місце з Біблії, але тут виникає інший, набагато більший сумнів: чи не є литовське слово Besfigerriu, Befigerejau словом besigėrėti, а не besigerti? У такому разі латинський переклад був би цілком неправильним. Слово gėrėtis вживав і Донелайтіс (Gėrėjos didei dukters sulaukusiu svodbą DM RG 138), а слово gertis (якщо тільки його

¹⁹ Варто зауважити, що єврейські тавтології порівнюються з литовськими дієприслівниками в граматиці Кляйна (але дослівно передаються латиною за допомогою латинських герундіїв): girdėte girdėjau audiendo audivi f. rectiffimē audivi, дослівно «слухом почув, або найправильніше почув»; fakyte fakiau, dicendo dixi, feu diligenter dixi «мовою сказав, або старанно (виразно) сказав» KG 259 / 165 «163».

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351–7204

MINDAUGAS STROCKIS. Lotynų–lietuvių kalbų žodynėlis Sapūno ir Šulco gramatikoje | 16

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.13

значенням було б «увібратися, absorberi»), загалом важко знайти вживання в писемних пам’ятках. Деякий сумнів може викликати те, що Besfigerriu написано з двома -rr-, ніби голосний перед ними короткий, однак на тій самій сторінці так само написано й слово žerriu, žerrejau, яке, безперечно, є žėrėti (а не žerti; це підтверджує переклад Scintillo).

Інший неясний випадок — Perriu Lavo, Perrejau 48. Латинський переклад означає «я мив», ніби литовським словом було perti, тобто мити в лазні. Є серйозна підозра, що насправді тут ужито слово perėti (для якого підійшло б латинське incubo «сидіти, висиджувати», ужите для перекладу слова tupėti 52). Зі словника Несельмана²⁰ не видно, щоб perti і perėti плутали, отже, можливо, їх сплутав перекладач литовських слів у Compendium.

Неясності додає й те, що на тій самій сторінці слово, яке безперечно є sėti, має форму минулого часу Sejeiau. Подвоєння літер -ej-, імовірно, є друкарською помилкою, оскільки форма минулого часу *sėjėjau, наскільки нам відомо, не засвідчена не лише в Малій Литві²¹, а й узагалі ніде.

Дуже сумнівний випадок — Swellu Glifco, Swillau 54, до речі, не розглянутий у виданні 1997 року.

Форми литовського слова, ймовірно, такі: svilti, svela, svilo, тобто воно було б тотожним нині відомому слову svilti, svyla, svilo, хоча можливий і варіант svelti, svela, svile (уживаний у значенні «обгоряти» або «обпалювати» в LKŽ.; до речі, дієслово svelti засвідчене переважно в пам’ятках Малої Литви). Латинський переклад означає «розширюватися, набухати, надуватися, збільшуватися». Цей дивний випадок можна пояснити кількома способами, але даних недостатньо, щоб обрати якийсь один.

Можливо, на вибір цього слова вплинуло те, що слово glisco у латинській літературі вживається також щодо вогню, наприклад, у рядку 474 першої книги твору Лукреція Про природу речей: ignis gliscens «вогонь, що розростається, = сильніше тліє, = розгорається»? З огляду на такі вживання

²⁰ Pēru, perējau, ēsu, ēti, висиджувати, про птахів. Ant pautū perēti, сидіти на яйцях 285. Peru, pēriau, persu, perti, купати когось; бити банним віником; також загалом бити когось, лупцювати <...> N 286.

²¹ У словнику Несельмана: Sėju, sėjau, sėsu, sėti, сіяти. Ropes sėti, садити ріпу або картоплю N 459. У словнику Гако: Sėti сіяти, prf. ju, prt. jau, fut. fu H 115.

BENDRINĖ KALBA 93 (2020) http://journals.lki.lt/bendrinekalba ISSN 2351–7204

MINDAUGAS STROCKIS. Lotynų–lietuvių kalbų žodynėlis Sapūno ir Šulco gramatikoje | 17

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.13

за прикладами, можливо, тут можна вбачати подібність до значення «тліти». Імовірність того, що перекладач якось сплутав німецькі слова schwelen «тліти, обгорати» та schwellen «набрякати, роздуватися», видається невеликою, адже так можна сплутати лише слова чужої, а не рідної мови. Можливо, у діалектах Малої Литви XVII ст. справді побутувало ніде більше не засвідчене слово svelti (запозичення з німецької мови?²²), що означало «роздуватися»? Хоча словники²³ цього не підтверджують, один рядок Донелайтіса навіює певні думки: Tūls nusvilęs ponpal laikis, rods, juokiasi būrams DM VD 278. Що саме тут означає «nusvilęs»? Здається, цей уривок викликав сумніви в багатьох: у LKŽ_e наведено тлумачення (з цитуванням саме цього місця з Донелайтіса) «збанкрутілий, нужденний», але Реза (який, можливо, найкраще мав розуміти діалект Донелайтіса, а отже, і його образні вислови) переклав цілком буквально: Manches Herrlein, verfengst am Ofen, verlacht zwar den Bauer «обпікшись біля печі» (R 47). Невже nusvilęs тут не означало «товстий, роздутий»? Можна також порівняти інший рядок Донелайтіса, де в дуже схожій фразі (і в такій самій позиції гекзаметра) вжито слово pilvotas: Kad pilvots koks ponpal laikis taipo prasikeikia DM VD 126. Summa summarum, без нових даних залишається незрозумілим, чому слово Compendium svelti (або svilti) перекладено як glisco, однак цей переклад не видається вдалим.

Ще один випадок, що викликає сумніви, — Sellu Saliwam emitto, Sellejau 57. Латинський переклад означає «виділяю слину». Якщо литовське слово справді має форму seleti, sela (seli, seleja), selejo, то воно означає «крастися». Саме так його тлумачить і LKŽ_e, цитуючи різні джерела, особливо з Малої Литви. Серед них LKŽ_e згадує і це конкретне місце (SC 57), отже, мовчки

²² Етимологічні словники одностайні (https://www.dwds.de/wb/etymwb/schwellen),): цей корінь зі значенням «роздуватися» засвідчений лише в германських мовах (пор. англ. swell «роздуватися»; до речі, щодо іншого слова schwelen «тліти, обгорати» пор. сучасне англійське swelter «знемагати від спеки»). Отже, імовірність існування балтійського слова (спільного з германськими мовами індоєвропейського спадку) *svelti «роздуватися» видається невеликою. Проте фонетично запозичення з німецької мови, імовірно, було б можливим; пор. svėlis з німецького Schwelle «поріг» K 417, LKŽ.

²³ У словниках можна знайти лише ті значення дієслів svilti і svelti, які відомі нам сьогодні: Swelù, swélti, f. u. Swylu N 508; Swylu, swillau, swilsu, swilti, glimmen, fchwelen. Swelù, sweliàu, swélsu, swélti, daff. N 509; [fwelu, fweliau, fweltiu, fwelti = fwylù, schwelen.] K 417 (квадратні дужки в словнику Куршайтіса означають, що він не знав такого слова у своєму рідному діалекті, а лише з письмових джерел).

BENDRINĖ KALBA 93 (2020) http://journals.lki.lt/bendrinekalba ISSN 2351-7204

MINDAUGAS STROCKIS. Lotynų–lietuvių kalbų žodynėlis Sapūno ir Šulco gramatikoje | 18

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.13

визнається, що латинський переклад у SC неправильний, але у виданні 1997 року правильною вважається і форма selėti, і значення «виділяти слину» SC 313. Можливі два пояснення: або це слово selėti зі значенням «шаліти», або в оригінальному виданні Compendium 1673 року сталася друкарська помилка (літери -ell- замість -eil-). Слово seilėti вживає і Донелайтіс: Taip kad jam daugsyk seiledams jo liežuvėlis DM PV 519.

Ще один сумнівний випадок — Kibždu Submoveo, Moto, Kibždejau 57. Kibždeti означає «рухатися», а латинський переклад каже «підштовхувати, рухати», отже, можливо, малося на увазі «ворушити». Невідомо, чи могло слово kibždeti колись мати перехідне значення, чи це помилка перекладача (імовірно, друге).

Варто ще раз нагадати, що в граматиці Клейна таких сумнівних перекладів не знайдемо.

Усі литовські слова, перекладені в ній латинською мовою, попри написання XVII ст. та архаїчні форми, зрозумілі сучасному литовцеві й добре узгоджуються з латинськими перекладами. Усе сумнівне, що можна знайти в граматиці Клейна, окрім уже згаданих дещо приблизних назв рослин або одягу XVII ст., — це кілька випадків, а точніше, одна група випадків, коли литовський теперішній час parašau перекладено латинським перфектом (ніби литовською було б parašiau ar esu parašęs): afz fawa warda parafzau, ego meum nomen fcripfi; tu fawa warda parafzai, tu tuum nomen fcripfifti; jis fawa warda parafza, ille fuum nomen fcripfit; afz tawa warda parafzau, ego tuum nomen fcripfi; tu tawa warda parafzai, tu tuum nomen fcripfifti KG 243 / 149 „147“²⁴. З огляду на все, це випадкова неуважність. Яким би не було етнічне походження Даніеля Клейна, очевидно, що він володів литовською мовою на рівні носія.

Такі сумнівні випадки перекладу литовських слів латинською мовою в Compendium. Однак не слід створювати враження, що цей твір кишить помилками.

²⁴ Це безперечно теперішні часи, а не якісь фонетичні чи орфографічні варіанти минулого часу; пор. справжні минулі часи з відповідними перекладами: mufze verberavit KG 195 / 101 „99“, atnefze... attulit KG 241 / 147 „145“ тощо.

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351–7204

MINDAUGAS STROCKIS. Lotynų–lietuvių kalbų žodynėlis Sapūno ir Šulco gramatikoje | 19

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.13

Як зазначалося, перекладів литовських слів і висловів латинською мовою є 1380, а сумнівними серед них є лише ті, що розглянуті в цій статті. Усі інші випадки перекладу правильні й влучні. Серед них є також випадок, який, здається, неправильно зрозуміли укладачі LKŽ: у LKŽₑ друге значення слова paskr̄isti 2 (paskrinda, paskrito) ґрунтується на єдиному місці з граматики, яку тут розглядаємо (зазначено SC 55), і подано зі значенням «висвердлити, вишкребти». Перевіривши це місце в тексті Compendium, бачимо: Pajkrindu Cavus fio, Pajkrittau 55. Латинський переклад означав би «стаю порожнистим (або заглибленим)», отже, значення цього слова — не «вишкребти» щось, щоб воно стало порожнистим (це було б cavum facio), а самому стати порожнистим, тобто «порожніти» або «заглибитися».

2. ЦІННІ ДАНІ, НАВЕДЕНІ У СЛОВНИЧКУ

У словничку, який ми розглядаємо, є також чимало цікавого й цінного, що не є безпосереднім предметом цієї статті, але все ж варте згадки. У ньому можна знайти засвідчені імена давніх литовських божеств (Kaukas, Gabv̄artas, Gab̄aujis, Velinas, Žemyna 24–25; Кляйн засвідчує форму Žemynė KG 157 / 63 «61»), назви місцевостей і їхніх мешканців (prūsas, Prūsa; Кляйн засвідчує форму Prūsija KG 158 / 64 «62»), Karaliaučius, karaliaučionis, Danckas [Данциг або Гданськ], danckionis, Tilžė, tilžėnas, Įsrutis, įsrutenas, Katenava [Катнява], katenaūviškis [катнявишкіс], Lietuva, lietuvininkas 19, 25; подібний перелік є і в граматиці Кляйна, але лише частина цих назв наявна в обох списках). Словничок Compendium засвідчує також давнє значення слова kunigaikštis, mirabile dictu, яке не потрапило до LKŽ: Kunigaik[f]štis Principis filius 19 «син правителя, монарха (у сучасному значенні слова “kunigaikštis”)», пор. Kunigas Princeps 19 («правитель, монарх», тобто «kunigaikštis» у сучасному значенні; останнє значення слова kunigas потрапило до LKŽ). Що це не випадковість

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351–7204

MINDAUGAS STROCKIS. Lotynų–lietuvių kalbų žodynėlis Sapūno ir Šulco gramatikoje | 20

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.13

чи помилка, видно з контексту: у тому самому розділі, на сторінці 19, згадано титули різних правителів та їхніх синів: Karalius Rex, Karalunas Regis filius; Ercikis Princeps, Ercikaitis Principis filius, а також Klebonas Paftor, Klebonaitis Paftoris filius (йдеться, звісно, про лютеранських пасторів, які були одружені й мали дітей). Можемо також порівняти зі свідченнями Кляйна: Kunigas Dominus «господар, правитель», Kunige Domina «господиня, правителька» KG 118 / 24 і Kunigaikštis Principis filius, Princeps «син правителя; правитель» KG 161 / 67 «65» (пор. й інші слова, наведені там же Кляйном).

2.1. Цитати класичних римських авторів

У словничку Compendium серед різних речень, якими ілюструється синтаксис литовської мови, є також кілька цитат класичних римських авторів. Хоч вони й короткі, це все ж найдавніші відомі переклади цих творів литовською мовою. Для трьох із них зазначено авторів, а деякі інші не мають посилання на авторство й залишилися неідентифікованими у виданні 1997 року²⁵. Ось цитати із зазначеними авторами:

Ipač[ę] Lieko rytę tur, ant ataũžimo Ligg[o]fą kuno karščius. Sing[u]lare remedium habent ad refrigerandum in morbis corporis ardores. Plinius 86–87 (було надруковано Ipačė, Liggũfą, Singnlare). Це цитата Плінія Старшого²⁶, що означає: «має особливу цілющу властивість охолоджувати жар тіла під час хвороб» (про дикий виноград).

Neigi viena ręčiž kuri ant jednojimo Deiwių pareitis’ nera užlikta. Neq[ue] ulla res quae ad placand[os] De[o]s pertinet, praeteroifa eft. Cic. 86 (було надруковано placandum Deus, і це підтверджує, що коректурних помилок можна очікувати не лише в литовських, а й у латинських текстах

²⁵У передмові до видання 1997 року (SC 19) згадано лише дві цитати — Плінія й Цицерона, — але забуто цитату Горація, яку ми розглянемо невдовзі й яку ідентифіковано в SC 223.

²⁶ Naturalis historia, XIV. 99 (у деяких виданнях нумерація розділів відрізняється, але це приблизно початок останньої третини XIV книги). Увесь твір Плінія досі не перекладено литовською мовою.

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351–7204

MINDAUGAS STROCKIS. Lotynų–lietuvių kalbų žodynėlis Sapūno ir Šulco gramatikoje | 21

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.13

у словах; крім того, у деяких списках тексту Цицерона (і в сучасних виданнях) замість praetervisa вживається praetermissa майже в тому самому значенні). Це речення Цицерона з третьої промови проти Катіліни²⁷ (In Catilinam, III.20), що означає: «Нічого з того, що належить до умилостивлення богів, не було [=не було] пропущено». Deiwjų тут дослівно означає богинь, але формою жіночого роду deivės називалися божества давніх литовців (а отже, й римлян) загалом; тому можна сказати, що одним із давніх значень слова deivės (множина) є просто «божества» (не лише божества жіночої статі); пор. множину žmonės жіночого роду в давніх писемних пам’ятках. У LKŽ_e, до речі, такого значення слова deivė не зазначено, хоча в наведеному там реченні Мажвідаса Tos deivės negal jums nieko gero duoti ужите слово має саме таке значення («божества»; у цьому контексті згадані Мажвідасом божества насправді чоловічої статі).

Ти вже стаєш бабою, але хочеш мати гарний вигляд. Fis anus & tamen vis formofa videri

Horat. 4. Carm. Od. 13 81. Як і зазначено, це цитата з Од Горація (Carmina, IV.13.2–3). Оригінал — це кінець другого рядка й третій рядок так званої IV асклепіадової строфи, а литовський переклад дуже близький до оригінального розміру²⁸.

Деякі цитати римських авторів наведено без посилань на авторство. Ось вони:

Чому ти гідна чи негідна цього звання, скажу. Digna tuo cur fis indignaq[ue] nomine, dicam 76.

Це перший рядок епіграми Марціала III.34 (гекзаметр). Литовський переклад також є гекзаметром (під час декламації слід було б зробити елізію vert’ argu, як у латинських гекзаметрах), отже, це ранній (хоча й не найдавніший) литовський гекзаметричний рядок. Уся епіграма Марціала звучить так:

²⁷ Сучасний переклад можна прочитати в цій книжці: Марк Туллій Цицерон. Промови, переклала E. Ulčinaitė, Вільнюс: Pradai, 1997. С. 118–169.

²⁸ Сучасний переклад можна знайти тут: Горацій. Лірика, переклав H. Zabulis, Вільнюс: Vaga, 1977. С. 183.

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351–7204

MINDAUGAS STROCKIS. Lotynų–lietuvių kalbų žodynėlis Sapūno ir Šulco gramatikoje | 22

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.13

Digna tuo cur sis indignaque nomine, dicam.

Frigida es et nigra es: non es et es Chione.

Епіграма присвячена дівчині на ім’я Хіона. Грецьке ім’я Chionē (Χιόνη) означає приблизно «Сніжана» або «Сніжка», а вся епіграма означає: «Чому ти гідна і [водночас] негідна свого імені, скажу: ти холодна [=непристрасна] і чорна [=смаглява, що римляни не вважали ідеалом краси]: [отже] ти і [водночас] не Сніжана». Існує також сучасний переклад цього тексту, як і майже всіх інших (за винятком найбільш непристойних) епіграм Марціала²⁹. З того, що цю епіграму обрано для ілюстрації синтаксису, видається, що автори Compendium, хоч і були лютеранськими пасторами, цінували радощі життя та римський гумор³⁰. Можна зауважити, що на сторінці 84 для ілюстрації керування відмінками обрано словосполучення mylu mergą; однак вислів pareimi mylėjęs 8, імовірно, означає «повертаюся, зробивши послугу другові» чи щось подібне (пор. вживання у Донелайтіса pamyleti =пригостити DM RG 116), бо інакше виникло б питання, з якої саме установи мовець повертається.

Kàm ant gero? Cui bono? 79. Хоч це й короткий вислів, він відомий із промови Цицерона «На захист Росція» (Pro Roscio 84, 86 тощо): «Кому це [убивство батька Росція] принесло користь?»³¹ Пор. сучасний вислів (імовірно, зрештою запозичений із цієї промови Цицерона) «кому це вигідно?».

²⁹ Див. Marcus Valerius Martialis. Епіграми, перекл. A. T. Veličkienė, Вільнюс: Baltos lankos, 1998. С. 74.

³⁰ До речі, як зазначалося, син Шульца Йонас 1706 року видав переклади литовською мовою байок Езопа (серед них були й сюжети байок, відомих із творів Федра та Горація). Можливо, захоплення античною літературою він успадкував від батька.

³¹ Žr.: Markas Tulijus Ciceronas. Kalbos, vertė A. Kučinskienė, Vilnius: Pradai, 1997, 35–88.

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351–7204

MINDAUGAS STROCKIS. Lotynų–lietuvių kalbų žodynėlis Sapūno ir Šulco gramatikoje | 23

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.13

Sugryžtu valgęs. Redeo obfonatu 85. Хоч це й короткий вислів, він є цитатою з комедії Плавта «Близнюки» ³² (Menaechmi 277, 288). Буквальне значення цього вислову — «повертаюся, подбавши про їжу (наприклад, закупившись на ринку)», але це не якась помилка перекладу, а можливе переносне значення.

2.2. Біблійні цитати

Також у тексті Compendium є близько 90 литовських і відповідних латинських цитат зі Старого й Нового Завітів, зазвичай із точними посиланнями. Латинський варіант багатьох із них збігається з текстом Вульгати (або лише незначно відрізняється від нього) і відповідає литовському тексту. Проте трапляються випадки, які свідчать, що для литовського тексту, схоже, дібрано неправильний відповідник із Вульгати: Girriafi Piktybe, five ifž Piktybės fawo. Gloriatur Peccator in desideriis an[im]æ fuæ. Pf. 10, 3 79 (було надруковано anmiæ). Посилання на псалом наведено правильно, але його латинський текст означає «грішник хвалиться бажаннями своєї душі» (у перекладі А. Рубшиса й Ч. Каваляускаса 1998 року: «Бо безбожник хизується задумами свого серця»). Здається, литовському тексту краще відповідало б місце з Пс 52:3 (у Вульгаті 51:3) gloriatur in malitia («хвалиться злодіянням»; увесь вислів: quid gloriatur in malitia qui potens est in iniquitate? «чому хвалиться злодіянням той, хто могутній у беззаконні?»; версія А. Рубшиса й Ч. Каваляускаса: «Чому вихваляєшся злом, могутній негіднику, своїм лихим учинком?»). Зрештою, це підтверджує підозру, що в початковому рукописі граматики всі або майже всі литовські слова й речення були без перекладів, а латинські переклади згодом додала інша людина, тобто Теофіліс Шульцас.

³² Сучасний переклад комедії (Олексія Чургіна) можна знайти в цій книжці: Античні комедії, упоряд. D. Dilytė, Вільнюс: Vaga, 1989, 445–504.

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351–7204

MINDAUGAS STROCKIS. Lotynų–lietuvių kalbų žodynėlis Sapūno ir Šulco gramatikoje | 24

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.13

3. НЕТОЧНОСТІ СУЧАСНИХ ПЕРЕКЛАДІВ

Насамкінець слід згадати про неточності, які трапляються в сучасних перекладах латинських передмов Compendium (написаних, як заведено вважати, Шульцом), поданих у виданні 1997 року. Вони різні, багато з них дрібні або нагадують поетичні перекази, але кілька з них дещо заважають зрозуміти факти, викладені в передмовах. Якщо колись готуватимуть нове видання цієї пам’ятки, ці місця варто було б уточнити.

У передмові оригіналу, на ненумерованих сторінках (SC 48, 50), є таке речення: Multa & ferè sexcenta forfitan (si spectes gentis Lithvanicæ originem, nonnullorum Grammatices præcepta respuentium, & ex usu addiscendam linguam, contendentium, objectiones) monenda occurrent, nisi ne monstri ad instar appareant, timor obicem poneret, & aurem quasi vellicaret tritum illud & verissimum Veriverbium: Vino vendibili non opus est fuſpenſâ hederâ. Воно означає (у майже дослівному перекладі): «Багато й майже шість сотень [латинський вислів, що означає приблизно „безліч“] імовірно (якщо зважити на походження литовського народу [і] закиди деяких людей, які зневажають граматичні правила та стверджують, що мову слід вивчати на практиці) сумнівів [monenda: зауважень, застережень] виникло б, якби побоювання, що вони стануть поганим знаком [або „чудовиськом“], не поставило [їм] перепони й не навіяло [досл. „не полоскотало вухо“] тієї затертої й цілком слушної істини: добрий товар не потребує реклами [досл. „вину, що добре продається (=добре купується), не потрібен підвішений плющ“ [який, за Еразмовими Adagia 589C, використовували як рекламну вивіску в римських тавернах]].»

Звідси видно, що це речення є натяком на передмову до граматики Кляйна, де наведено можливі закиди опонентів щодо задуму написати граматику литовської мови, а потім спростовано їх пункт за пунктом. По суті, ці закиди були такими: 1) литовська мова походить зі змішаних мов і, крім того, має багато діалектів, отже, написати граматику неможливо; 2) мови можна краще навчитися на практиці, ніж за граматикою. Шульц, не бажаючи вступати в такі дискусії, тут лише

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351–7204

MINDAUGAS STROCKIS. Lotynų–lietuvių kalbų žodynėlis Sapūno ir Šulco gramatikoje | 25

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.13

каже, що закидів такого роду (monenda) могло б виникнути дев’ять на кожну можливість, але не варто звертати на них увагу. Слова «якщо зважити на походження литовського народу» є натяком на вже спростований Кляйном закид, нібито литовська мова походить зі змішаних мов, однак те, що сказано не «походження литовської мови», а «походження литовського народу (gentis Litvanicæ)», можливо, означає, що Сапунасу й Шульцу була відома також теорія про походження литовців від римлян. Інакше чому для ілюстрації литовського синтаксису було б обрано уривки з творів римських авторів, а віршовані фрагменти перекладено з дотриманням метра? До речі, у граматиці Кляйна цитат із класичних авторів не використовують.

На ненумерованих сторінках передмови (SC 50, 52) серед причин, що зумовили видання цієї граматики, згадано й таку: ex tam crebrâ descriptione ortus timor, ne citra tum Inventoris, tum Autoris Gratiam typis concederentur «побоювання, що виникло через таке часте переписування: аби всупереч інтересам як Винахідника, так і Автора [ці Початки литовської мови] їх не віддали до друкарні [=не передали до друку]». Звідси бачимо, що в XVII столітті, як і можна було очікувати, до авторських прав ставилися вільніше, ніж тепер: багато хто робив копії цього твору (ймовірно, позичивши оригінал у Шульца), аж поки Шульц зрештою не почав непокоїтися, що хтось надрукує цей твір і скористається доходами від його продажу. Це також пояснює, чому Шульц називає себе «автором»: латинське слово auctor (тут ужито пізній варіант autor) може означати також законного власника, який має право продавати свою власність. Отже, Шульц, успадкувавши рукопис Сапуна, вважає себе, як сказали б нині, власником майнових авторських прав і дає зрозуміти, що такою була воля самого Сапуна (у передмові названого Винахідником, Inventor). Немає жодних підстав у цьому сумніватися. До речі, хоча на титульному аркуші твір названо Compendium grammaticæ Lithvanicæ («Стислий виклад литовської граматики»), у передмовах його постійно згадують

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351-7204

MINDAUGAS STROCKIS. Lotynų–lietuvių kalbų žodynėlis Sapūno ir Šulco gramatikoje | 26

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.13

так, ніби його назва була Elementa linguæ Lithuanicæ («Початки литовської мови»)³³.

Як відомо, Шульц помер того самого 1673 року, коли цей твір було надруковано, тож, найімовірніше, ця невідповідність свідчить, що перед смертю Шульц не встиг остаточно впорядкувати видання. Це пояснювало б і такі коректурні помилки, особливо в латинських словах, яких людина, що досконало знала латину, не залишила б.

Слід згадати ще одну неточність у виданні 1997 року. У післямові (SC 254) сказано: Et tu fortean L[ector] C[uriofe] fi hos octerniores [sic] perlegeris <...>. У виданні 1997 року це перекладено так: «І ти, дбайливий читачу, якщо <...> прочитаєш цю працю, писану вісім років <...>» SC 255. Насправді в оригіналі не сказано, скільки років писали цей твір. Слово оригіналу octerniores не є якимось варіантом слова octennium («період у 8 років»); це очевидна друкарська помилка замість octerniones. Слово octernio (буквально ніби «вісімка») — це новолатинський неологізм (утворений за зразком класичного ternio «трійка»), тому його немає у словниках класичної чи середньовічної латини (навіть у Forcellini чи Thesaurus Linguae Latinae, чи DuCange), але інтернет-пошук одразу показує, що у XVII столітті його вживали стосовно друкарень і друкованих видань. Наприклад, у передмові до латинського словника Коменського Lexicon atriale latino–latinum (1657)³⁴ написано: Habet n. [=enim] Lexicon hoc Octerniones 40, h. e. foliola 320 «Адже цей словник має 40 octerniones, тобто 320 аркушів». Звідси бачимо, що один octernio має 8 аркушів, тобто 16 сторінок. Отже, octernio — це друкарський зошит на шістнадцять сторінок, або вісім аркушів (in octavo). У передмові до видання 1997 року зазначено, що граматику Сапуна й Шульца надруковано саме у форматі in octavo (Stundžia 1997: 5). Отже, fi hos octernio[n]es

³³ Деякі джерела також згадують, що граматику Сапуна називали й Nomenclatorium (Biržiška 1960: 264), але така назва (новолатинський неологізм, що приблизно означає «перелік назв») радше пасувала б словнику, ніж граматиці.

³⁴ Онлайн-доступ: http://comlex.pbworks.com/w/page/9977075/Jan_0.

BENDRINĖ KALBA 93 (2020) http://journals.lki.lt/bendrinekalba ISSN 2351–7204

MINDAUGAS STROCKIS. Lotynų–lietuvių kalbų žodynėlis Sapūno ir Šulco gramatikoje | 27

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.13

perlegeris означає «якщо прочитаєш ці друкарські аркуші» або «це видання формату in octavo». Скільки часу насправді тривало написання цієї праці, ми не знаємо.

Слово octerniones (цього разу без друкарської помилки) згадане також у присвяті видання синові прусського князя Карлу Емілію³⁵, на ненумерованій сторінці: hi octerniones numerum fanctum vix attingentes, ad SERENISSIMÆ CELSITUDINIS TUÆ pedes devoluti <...> SC 42.

Це означає: «ці друкарські аркуші, ледве сягнувши священного числа, покладені до ніг НАЙСВІТЛІШОЇ ТВОЄЇ ВИСОКОСТІ <...>». У латинській літературі³⁶ священним числом називали число 7. Як зазначено у передмові 1997 року (Stundžia 1997: 6), повне оригінальне видання Compendium налічує 113 сторінок, тобто це 7 друкарських аркушів із невеликим залишком. Звідси бачимо, що присвяту було написано (або принаймні переглянуто) вже після того, як основний текст книги було набрано в друкарні й стало відомо кількість друкарських аркушів.

Написана Шульцом передмова (SC 40) також дещо уточнює відомості про його біографію.

Джерела свідчать, що 1675 року вдова Теофілія Шульца Она Блумаїте (Anna Bluhmin) із сімома ще неповнолітніми дітьми через дві пожежі опинилася у великій скруті (ŽM 2014: 1651). Звідси може скластися враження, що ці дві пожежі сталися вже після смерті Шульца, але з передмови дізнаємося, що пожеж було три й сталися вони ще за життя Шульца: Ingenue fateor, meam pulvere Lithvanico jam vigesimum, & quod excurrit, annum, sopitam quasi, interea[que] à Vulcano tertiò impeditam, favillis obrutam & mediis omnibus orbatam tenuitatem, eloqui vix valere, quantum Ornamentum, PRINCIPEM <...> cum singulis suis subditis patriâ loqui posse linguâ <...> «Відверто зізнаюся: моє зубожіння, приспане вже двадцять років і ще трохи литовським пилом, ніби приспане й тим часом утретє затримане Вулканом, засипане попелом і позбавлене всіх засобів до публічності [публічного визнання, способів оприлюднитися], навряд чи спроможне висловити, якою є окраса...»

³⁵ На час виходу SC йому було 18 років; ще за рік, у 1674 році, він помер.

³⁶ Пор. розділ 90.6 «Листів до Луцілія» Сенеки Laiškų Liucilijui (переклад литовською: Луцій Аней Сенека. Laiškai Lucilijui, переклала D. Dilytė, Vilnius: Pradai, 1999, 299).

BENDRINĖ KALBA 93 (2020) http://journals.lki.lt/bendrinekalba ISSN 2351–7204

MINDAUGAS STROCKIS. Lotynų–lietuvių kalbų žodynėlis Sapūno ir Šulco gramatikoje | 28

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.13

ледь спроможне висловити, якою є окраса, коли ПРАВИТЕЛЬ <...> може розмовляти рідною мовою з кожним зі своїх підданих <...>». Вислів «зубожіння, приспане литовським пилом двадцять років» тут, імовірно, означає період, коли Шульц служив пастором у литовських парафіях: від 1650 року в Ішдагай і від 1662 року в Катняві. З цього можна припустити, що передмову, можливо, було написано близько 1670 року, тобто приблизно за 3 роки до виходу друкованого видання.

ВИСНОВКИ

Дослідники погоджуються, що граматику литовської мови, скорочено названу Compendium, написав Кріступас Сапунас, а Теофіліс Шульц видав її, дещо доповнивши й написавши передмови. Постає питання: що саме Шульц додав до оригінального рукопису Сапунаса? Авторство Шульца в передмовах очевидне, але що він додав до самого тексту граматики? Як згадувалося на початку, до первісного тексту Compendium було вставлено деякі уривки з граматики Кляйна. Невже це все?

Порівняння перекладів литовських слів, згаданих у цій граматиці, латиною (фактично de facto литовсько-латинський словничок) виявляє певні підозрілі моменти, яких ми не знайшли б у граматиці Кляйна: 1) деякі слова перекладено неправильно, особливо через плутанину між схожими за звучанням литовськими словами (likti ir lėkti, sirgti ir sergėti тощо); 2) деякі литовські зворотні дієслова перекладено дещо туманно, ніби їхнього значення зрозуміли не до кінця; 3) переплутано значення омонімів, які були б очевидними для носія литовської мови; 4) литовські каузативні дієслова й деякі форми наказового способу перекладено так, ніби перекладач спершу подумки переклав їх німецькою; 5) відповідником однієї литовської біблійної цитати обрано схожу, але не тотожну цитату з латиномовної Вульгати, чого не могло б статися, якби латинські відповідники ще під час написання праці додав сам автор (це могло статися лише за умови, що литовські цитати автора рукопису залишилися без латинських відповідників, а згодом їх мав знайти в латинському тексті Вульгати хтось інший).

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351–7204

MINDAUGAS STROCKIS. Lotynų–lietuvių kalbų žodynėlis Sapūno ir Šulco gramatikoje | 29

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.13

цитати, імовірно, залишилися б без латинських відповідників, а знайти їх у латинському тексті Вульгати пізніше мала б інша людина).

Чи можна дорікнути одному або іншому співавторові за недостатнє знання латини? Звісно, ні, адже обидва здобули латинську освіту в Кенігсберзькому університеті й написали твори бездоганною латиною. А як щодо знання литовської мови? Автор граматики володів литовською як носій мови (його литовська була бездоганною), а інша людина, судячи з перекладів, добре знала литовську, але не була її носієм. Певні ознаки перекладу вказують на те, що її рідною мовою була німецька. Висновок очевидний: у рукописі Сапунаса литовські слова й вислови (принаймні більшість із них) залишилися без латинських перекладів, а латинські відповідники додала людина, яка добре знала литовську, але рідною мовою якої була німецька, тобто Теофіліс Шульц. Імовірно, його спонукало до цього те, що в граматиці Кляйна майже всі литовські слова були перекладені латиною, а Шульц, як відомо, також користувався нею. Усе це узгоджується з тим, що в передмові Шульц називає Сапунаса своїм Учителем (Praeceptor). Якої науки Сапунас міг навчати Шульца, якщо обидва здобули однакову освіту в Кенігсберзькому університеті? Очевидно: литовської мови, знання якої Шульцові довелося вдосконалювати, ставши пастором литовської парафії.

Утім, із усього цього не слід робити висновок, ніби граматика Сапунаса, доповнена й видана Шульцом, має якісь вади. До латинських перекладів деяких слів, розглянутих у цій статті, варто ставитися з обережністю, якщо вони суперечать тому, що ми знаємо про значення литовських слів із компетенції носіїв мови та історичних джерел. Водночас слід визнати, що, видавши граматику Сапунаса, Шульц зберіг для нас цю цінну пам’ятку литовської мови, а додавши латинські переклади до литовських слів і висловів, de facto створив словничок із 1380 одиниць литовсько-латинських відповідників, зберігши також факти литовської мови XVII століття, які безперечно варто було включити й до LKŽ.

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351–7204

MINDAUGAS STROCKIS. Lotynų–lietuvių kalbų žodynėlis Sapūno ir Šulco gramatikoje | 30

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.13

Неточності в перекладах Шульца були б неминучими для будь-якого неносія мови (особливо такого, хто не мав сучасних засобів перевірки інформації). Ми, сучасні носії мови, озброєні базами даних, можемо лише подякувати тому прусу XVII століття, який говорив німецькою, за його працю. Якби авторові цієї статті доручили пояснювати латиною німецькі слова з граматики німецької мови, результати були б набагато, набагато гіршими (так само як і спроба без баз даних відшукати потрібне місце в латинській Біблії). Нарешті, останні слова Шульца наприкінці виданої граматики такі: si quæ per Sphalmata irrepsisse videantur ac observari potuēre, placidè corrige «якщо здаватиметься, що якісь [помилки] закралися через недогляд і їх можна буде помітити, ласкаво виправ їх» SC 254. Ця стаття — шаноблива спроба саме це зробити.

ŠALTINIAI

Cn – R. P. Gregorii Cnapij Societatis Iesu Theologi Thesauri Polonolatinogræci Tomus I. Cracoviæ: Typis & Sumptu Francisci Cæfarij, 1643.

DD – Dicionarium Latinogermanicum, et vice versa Germanicolatinum ex optimis Latinæ linguæ scriptoribus concinnatum. Autore Petro Dasypodio. Argentorati: per Wendelinum Rihelium, 1537.

DM – Donelaičio „Metų“ tekstas šiuolaikine rašyba. Prieiga internete: http://www.xn--altiniai-4wb.info/files/literatura/LF00/Kristijonas_Donelaitis._Metai.LF0900.pdf.

(Giesmės žymimos santrumpomis: PV = Pavasario linksmybės, VD = Vasaros darbai, RG = Rudenio gėrybės; tada nurodomas eilutės numeris).

EDCS – Epigraphik-Datenbank Clauss / Slaby (Lotynų įrašai). Prieiga internete: www.manfredclauss.de.

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351–7204

MINDAUGAS STROCKIS. Lotynų–lietuvių kalbų žodynėlis Sapūno ir Šulco gramatikoje | 31

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.13

H – Vocabularium Litthuanico-Germanicum, et Germanico-Litthuanicum, Darin alle im Neuen Testament und Psalter befindliche Wörter nach dem Alphabet enthalten sind; Nebst Einem Anhang einer kurtzgefaßten Litthauischen Grammatic. Ausgefertiget von Friederich Wilhelm Haack, S. S. Theol. Cultore, zur Zeit Docente im Litthauischen Seminario zu Halle, Halle: Druckts Stephanus Orban, Univers. Buchdr., 1730.

KG – Pirmoji lietuvių kalbos gramatika, fotograf. leidimas, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 1957.

KrG – Kuršaitis F. Lietuvių kalbos gramatika (1876), par. B. Kabašinskaitė, iš vok. k. vertė A. Tekorius. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla, 2013.

KrG – Kurschat Friedrich. Grammatik der littauischen Sprache, Halle: Verlag der Buchhandlung des Waisenhauses, 1876.

LKŽ_e – Lietuvių kalbos žodynas, t. 1–20, 1941–2002 (elektroninis variantas), vyr. red. G. Naktinienė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2005. Prieiga internete: www.lkz.lt.

N – Nesselmann G. H. F. 1850: Wörterbuch der Littauischen Sprache von G. H. F. Nesselmann, Königsberg: Verlag der Gebrüder Bornträger.

R – Rhesa L. J. Das Jahr in vier Gesängen, ein ländliches Epos aus dem Litthauischen des Christian Donaleitis, genannt Donalitius, in gleichem Versmaaß ins Deutsche übertragen von D. L. J. Rhesa, Prof. d. Theol., Königsberg: in der Königl. Hartungischen Hofbuchdruckerei, 1818.

SC – Sapūno ir Šulco gramatika, fotograf. leidimas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 1997.

SD³ – Dictionarium trium linguarum, In ufum Studiofæ Iuventutis, auctore Constantino Szyrwid è Societate Jesu. Tertia editio recognita & aucta. Vilnae: Typis Academicis Societatis Jesu. MDCXLII [1642]. Prieiga internete: www.thesaurus.flf.vu.lt (paieška pagal lotynišką žodį; originalaus leidinio puslapių numeriai faksimilėse).

BENDRINĖ KALBA 93 (2020) http://journals.lki.lt/bendrinekalba ISSN 2351–7204

MINDAUGAS STROCKIS. Lotynų–lietuvių kalbų žodynėlis Sapūno ir Šulco gramatikoje | 32

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.13

SNT – Šventasis Raštas: Senasis ir Naujasis Testamentai. Senąjį Testamentą iš hebrajų, aramejų ir graikų kalbų vertė, pratarmę, įvadus ir ST sąvokų žodyną bei paaiškinimus parašė prel. prof. Antanas Rubšys. Naująjį Testamentą iš graikų kalbos vertė, įvadus ir NT sąvokų žodyną parašė kun. Česlovas Kavaliauskas, Vilnius: Katalikų pasaulis. Prieiga internete: biblija.lt.

VUL – The Latin Vulgate. Prieiga internete: www.biblestudytools.com/vul.

LITERATŪRA

Biržiška Vaclovas 1960: Aleksandrynas: senųjų lietuvių rašytojų, rašiusių prieš 1865 m., biografijos, bibliografijos ir biobibliografijos. I: XVI–XVII amžiai, Čikaga: Kultūros fondas.

Buchienė Tamara, Palionis Jonas 1957. Pirmosios spausdintos lietuvių kalbos gramatikos. – Pirmoji lietuvių kalbos gramatika, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 9–63.

Dietelmair Johann Augustin 1760: Die Heilige Schrift des Alten und Neuen Testaments, nebst einer vollständigen Erklärung derselben, welche aus den auserlesensten Anmerkungen verschiedener Engländischen Schriftsteller zusammengetragen, und in der holländischen Sprache an das Licht gestellet, nunmehr aber in dieser deutschen Uebersetzung aufs neue durchgesehen, und mit vielen Anmerkungen und einem Vorberichte begleitet worden von D. Johann Augustin Dietelmair, der heil. Schrift Prof. ord. zu Altorf, und Archidiac. der Stadtkirche. Der neunte Theil, welcher die Weißagungen und Klaglieder Jeremiä enthält, Leipzig: Verlegts Bernhard Christoph Breitkopf.

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351–7204

MINDAUGAS STROCKIS. Lotynų–lietuvių kalbų žodynėlis Sapūno ir Šulco gramatikoje | 33

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.13

Eigminas Kazimieras 1997: Kristupo Sapūno ir Teofilio Šulco „Compendium Grammaticae Lithvanicae“. – Sapūno ir Šulco gramatika, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 9–32.

Hanzíková Ludmila 1988: Názvy kalhot v češtině z hlediska principů sémantické motivace. – Sborník prací Filozofické fakulty brněnské univerzity. Studia minora Facultatis Philosophicae Universitatis Brunensis A 36, Brno: Masarykova univerzita, Filozofická fakulta, 95–101.

Koženiauskienė Regina 1990: XVI–XII amžiaus prakalbos ir dedikacijos, Vilnius: Mokslas.

Strockis Mindaugas 2007: Klasikinių kalbų kirčio žymėjimo įtaka lietuvių kirčio žymėjimui: daktaro disertacija, Vilnius: Vilniaus universitetas.

Stundžia Bonifacas 1997: Pratarmė. – Sapūno ir Šulco gramatika, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 5–7.

ZM 2014: Das „Zwischenmanuskript“ zum Altpreußischen evangelischen Pfarrerbuch 6. Saalfeld bis Szypulowski. Auf der Grundlage der Sammlungen von Friedwald Moeller bearbeitet von Walther Müller-Dultz, Reinhold Heling und Wilhelm Kranz, Hamburg: Im Selbstverlag des Vereins [für Familienforschung in Ost- und Westpreußen e. V. Quellen, Materialien und Sammlungen zur altpreußischen Familienforschung (QMS)].

Gauta 2020 12 09

Priimta 2020 12 30

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351–7204

MINDAUGAS STROCKIS. Lotynų–lietuvių kalbų žodynėlis Sapūno ir Šulco gramatikoje | 34

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.13

LATIN-LITHUANIAN GLOSSARY IN THE 1673 LITHUANIAN GRAMMAR

BY SAPŪNAS AND SCHULTZ

Summary

A short grammar of Lithuanian, written in Latin and published in 1673 in Koenigsberg, referred to as the Compendium, was written by Kristupas Sapūnas (in German known as Christoph Sappuhn) and published by Theophilus Schultz (in Lithuanian known as Teofilis Šulcas). It has been a consensus among scholars that Schultz, to whom Sapūnas had bequeathed his unpublished manuscript, published it, years after the death of the original author, with his own additions; yet, in the absence of the original manuscript, it is not always clear what exactly these additions are.

Almost all Lithuanian words mentioned in the Compendium are accompanied with Latin translations; thus we have a de facto Lithuanian–Latin glossary consisting of 1380 entries.

Most of the words are translated well, but the peculiarities of the translation of certain Lithuanian grammatical forms suggest that the translator had to mentally translate them into German first before producing the Latin version; also, certain similar-sounding or homonymous Lithuanian words, which could not have presented any difficulty for a native speaker, seem to have confused the translator. From this a conclusion can be drawn that in the original manuscript by Sapūnas (who was beyond doubt a native speaker of Lithuanian) the Lithuanian words had no accompanying Latin translations, and that these were added by Schultz (who was a Germanophone Prussian). Yet, despite these minor shortcomings inevitable with a non-native speaker, Schultz must be commended for his work in preserving for the posterity this interesting document on Lithuanian as it was spoken in Lithuania Minor in the 17th century.

BENDRINĖ KALBA 93 (2020) http://journals.lki.lt/bendrinekalba ISSN 2351–7204

MINDAUGAS STROCKIS. Lotynų–lietuvių kalbų žodynėlis Sapūno ir Šulco gramatikoje | 35

doi.org/10.35321/bkalba.2020.93.13

KEYWORDS: Sapūnas, Šulcas (Schultz), Compendium, glossary, translation, Latin.

MINDAUGAS STROCKIS

Lietuvių kalbos institutas

Petro Vileišio g. 5, 10308 Vilnius

[email protected]

BENDRINĖ KALBA 93 (2020)

http://journals.lki.lt/bendrinekalba

ISSN 2351–7204