LIETUVIŲ KALBOS SANDAROS TYRINĖJIMAI

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXVI (1987)

ANA ROMANČIUK

ПРО ЛЕКСИЧНУ ІНТЕРФЕРЕНЦІЮ НА МОВНОМУ ОСТРОВІ

(на матеріалі лексики околиць Ґервечяй)

Лексична система — наймінливіша частина мови і, завдяки здатності жваво реагувати на екстралінгвістичні явища, за Вайнрайхом, є сферою, найбільш сприятливою для запозичень¹. Особливий інтерес становлять дослідження інтерференції на мовних островах. Вони дають змогу певною мірою визначити: а) історію взаємодії систем цих мов; тут чимале значення має встановлення функцій мов, що взаємодіють, на різних етапах (такий розгляд мовних явищ можливий під час їх діахронного дослідження); б) сучасну стадію асиміляції мови острова, соціальний статус контактуючих мов (у процесі синхронного дослідження) і в) перспективи подальшого функціонування цих мов.

У цій статті зроблено спробу проаналізувати лексичну інтерференцію на мовному острові литовської мови — в околицях Ґервечяй, спираючись на лексику однієї тематичної групи — назви житлового будинку й господарських споруд та їхніх частин, печі, огорож у литовській і білоруській мовах. Матеріал для статті взято з таких джерел: дані литовської мови — з I частини «Атласу литовської мови» («Лексика»). — V., 1977 (далі LKA) та фондів діалектологічних матеріалів Інституту литовської мови та літератури АН Литовської РСР; дані білоруської мови — з джерел діалектології цієї мови: «Дыялекталагічны атлас беларускай мовы», Мінск, 1963 і «Слоўнік беларускіх гаворак паўночна-заходняй Беларусі і яе пагранічча», томи 1—4, Мінск, 1979—1984. Крім того, додатково збирали матеріал обома мовами в околицях Ґервечяй.

Литовська лексика Ґервечяйської говірки своїм багатством і архаїчністю давно привертає увагу литовських мовознавців². Проф. Й. Балчиконіс не раз бував в околицях Ґервечяй — про це з вдячністю згадує авторка монографії про Ґервечяйську говірку Й. Карделіте³. Через тривале оточення навколишніми слов’янськими мовами в Ґервечяйській говірці «ніби законсервувалося чимало архаїчних особливостей морфології, синтаксису, лексики, однак, з іншого боку, через специфічні умови ізоляції та тісні контакти зі слов’янськими мовами тут почало формуватися багато нових морфологічних, особливо словотвірних форм (...), виникати нові синтаксичні конструкції й особливо різноманітні лексичні нововведення — власні слова, запозичення, кальки, зміни значень давніх слів»⁴.

¹ Вайнрайх У. Языковые контакты. — М., 1979, с. 95.

² Див. Lipskienė J. Фразеологізми гервецьких говірок. — У кн.: Дослідження лексики (Питання литовського мовознавства). В., 1972, т. 13, с. 111—141; Vidugiris A. Із семантичних діалектизмів гервецької говірки. Там само, с. 19—29; Vidugiris A. Лексичні діалектизми гервецької говірки. — Праці Академії наук Литовської РСР. Серія A, 1974, т. 1(46), с. 117—125.

³ Kardelytė J. Gervėčių tarmė. Fonetika ir morfologija. — V., 1975, p. 4.

⁴ Vidugiris A. Iš Gervėčių tarmės semantinių dialektizmų. — Kn.: Leksikos tyrinėjimai (Lietuvių kalbotyros klausimai). V., 1972, t. 13, p. 20.

140

Якщо судити за численними, доволі суперечливими даними авторів кінця минулого й початку нашого століття, відтоді, як околиці Гервечиса відокремилися від основного масиву литовської мови⁵, минуло понад сто років. Однак контакти литовської та слов’янських мов на сучасній південно-східній прикордонній території між литовською й білоруською мовами мають давню традицію, і це, безперечно, не могло не позначитися через інтерференцію на литовських, білоруських і польських говірках, що функціонують тут. Розглядаючи інтерференцію в литовській говірці, водночас окреслимо деякі особливості цього процесу в лексиці місцевої білоруської говірки. Оскільки польською мовою в околицях Гервечиса послуговуються зрідка — у розмовах із поляками, які приїздять, у бесідах місцевих білорусів чи литовців як засобом мовної експресії та у конфесійній сфері, — її дані в статті не розглядаються.

Розглядувана лексична група вирізняється тим, що в ній ми бачимо результати історичного розвитку. Крім того, через вищий статус білоруської мови порівняно з литовською (мабуть, не лише після відокремлення мовного острова литовської мови, а й значно раніше) лексична інтерференція сильніше виявилася в литовській мові, ніж у білоруській. Слід зазначити, що назви основних реалій, які входять до розглядуваної лексичної групи, у говірках як литовської, так і білоруської мов є питомими, наприклад: ašlàmas ~ brus. дёгрына, панадёбрак «двір»; лит. daržinė ~ brus. адрына «будівля для зберігання сіна»; лит. namai, pirkia ~ brus. xáma «житлова будівля»; лит. pirtis ~ brus. лазня «лазня», «приміщення для сушіння льону»; лит. tvorà ~ brus. плот «огорожа».

У кожній із цих мов питомими є також назви основних частин цих реалій, наприклад: лит. abūslėte ~ brus. засланка «заслінка печі»; лит. ažudarinys ~ brus. задародка «загін для худоби»; лит. dangtis (daŋgstis) ~ brus. стpaхá «дах»; лит. jāuja (також ужив. trisienis) ~ біл. трысуче́нник «місце в клуні, де ріжуть сіно» (льон сушили в окремих будівлях — лазнях); лит. klojimas ~ біл. ток «настил клуні»; лит. laītas ~ біл. спад «основа печі»; лит. lāpė ~ біл. закрутка — «різновид дверного засуву»; лит. lūbos ~ біл. сталяганне «стеля»; лит. pirkia ~ біл. xáma «кімната в житловому будинку»; лит. prienė ~ біл. се́ні «сіни»; лит. stūmė (вар. stūmiklis) ~ біл. засаўка «різновид дверного засуву»; лит. šalinė ~ біл. засапоро̄нка «дошка або колода, що відокремлює місце складування зерна від настилу»; лит. šūlas ~ біл. слуп «колода, до якої кріплять жердини огорожі»; лит. varai ~ біл. жэрдкі «жердинна огорожа», «поздовжні жердини огорожі, до яких прибивають дощечки»; лит. žemė ~ біл. зямля «земляна підлога».

Деякі з перелічених литовських назв мають слов’янські дублети, наприклад: daržinė – adrynià⁶, ažudarinys – záharadka, lāpė – zákrutka, однак уживання цих дублетів зумовлене віком мовців (запозиченнями adrynià та zákrutka най-

⁵ Гаучас П., Видугирис А. Этнолингвистическая ситуация литовско-белорусского пограничья с конца XVIII по начало XX вв. – Lietuvos TSR aukštųjų mokyklų Mokslo darbai. Geografija, 1983, t. 19. p. 44–50.

⁶ Пом’якшення n у слові adrynià, імовірно, відбулося в литовській говірці внаслідок контамінації біл. адрына і лит. daržinė, а згодом перейшло до білоруської говірки (щодо поширення цього слова в білоруських говірках пор. «Дыялекталагічны атлас беларускай мовы», с. 794, ж. 236).

141

частіше вживають молодші люди з мішаних сімей) або іншими особливостями (наприклад, -ażudarinys зазвичай означає загін для худоби в хліві, žāharadka — надворі).

Слово cėhi у білоруській говірці іноді, крім зазначеного раніше значення, означає також другу, неопалювану половину житлової будівлі, де зазвичай міститься комора. У литовській говірці ця частина будівлі називається pirkāite, одн. наз. в. pirkāitė.

Білорусизмів у білоруській говірці в обраній нами лексичній групі небагато: апыд «засік», круння «складена з каміння піч у лазні», крэйка «верх даху», свіран «комора», марна «місце в клуні, де складають сіно», «складене в клуні сіно» (усі ці слова в тих самих значеннях уживаються й у литовській говірці, пор.: aruodas, krósnis, kriekùs, svìrnas, terpùpėdis). В історичних джерелах ці запозичення згадуються від XV—XVI століть, коли розглядувана територія, розташована на межі етнографічної Литви та слов’янських земель, була зоною активних контактів балтійських і слов’янських мов; однак згадані запозичення характерні не лише для цієї території, а й широко поширені: апыд трапляється в білоруській, польській і російській мовах; круння і крэйка — у білоруській і польській; свіран — у білоруській, польській, російській та українській; марна — у білоруській, польській і російській мовах⁷.

Новіших запозичень в обраній лексичній групі не виявлено через уже сформовану систему цієї частини лексики; важливу роль відіграв тут і статус литовської та білоруської мов. Можна констатувати, що в білоруській говірці процес лексичної інтерференції в цій лексичній групі завершився.

Лексична інтерференція в литовській говірці околиць Гервечиса значно різноманітніша, ніж у білоруській говірці. У діахронічному аспекті тут можна виокремити кілька етапів запозичення слов’янської лексики. Загальновизнаним є слов’янське походження слова tūlnas «огорожа зі стовпчиків». Це запозичення зі слов’янських мов у розглядуваній лексичній групі є найдавнішим. На нашу думку, визначаючи подальші етапи запозичення, доцільно з’ясувати поширення цих запозичень в інших говірках литовської мови. Найбільш поширені в говірках литовської мови такі слов’янізми, властиві й литовській говірці околиць Гервечиса: fundāmentas «фундамент» (див. ареал поширення: LKA, с. 35), gōnkos «прибудова» (LKA, с. 39), kriùkas (krūkas) «гачок, на який навішують двері» (LKA, с. 56), pėčius «хлібна піч» (LKA, с. 42) та похідні: pėčiùkas «піч для опалення» (LKA, с. 42), pėcdangtė «заслінка печі» (LKA, с. 44, карта 8); також запозичення pōdmurkas (pādmurkas, padmùrkas) «фундамент» (LKA, с. 36), sklepėnia «склепіння печі (горнило)» (LKA, с. 43)⁸, štankietas «різновид огорожі» (LKA, с. 60), zoviėšai «дверні завіси» (LKA, с. 56). Ці запозичення поширені по всій території Литви, в одних місцях меншою, в інших — більшою мірою, тому можна припустити, що вони ввійшли до литовської мови раніше за інші.

Ареал іншої розглядуваної лексичної групи — східні, південно-східні та південні частини діалектного ареалу аукштайтів і мовні острови литовської мови в БРСР⁹. У цих місцевостях трапляються такі

⁷ Лаучюте Ю. А. Словарь балтизмов в славянских языках. — Л., 1982, с. 27, 46, 22, 33.

⁸ В околицях Гервечиса (у литовській і білоруській говірках) це слово має ще одне значення — «стеля комори склепінчастої форми».

⁹ З лексикою литовського мовного острова Пунськ (LLR) у цій групі спільна лише одна назва — žėmė «земляна підлога».

142

назви: adrynìa (і вар.) «будівля для зберігання сіна» (LKA, с. 57), dzedziñčius (і вар.) «велике подвір’я», «панське подвір’я» (LKA, с. 45), pavõlas (і вар.) «склепінчаста стеля комори» (LKA, с. 49), padlõgas (padlogà) (і вар.) «підлога» (LKA, с. 37), pãlai (і вар.) «поміст» (LKA, с. 59), pripėckas (і вар.) «припічок» (LKA, с. 44, карта 7), staliavõnia (і вар.) «різновид стелі» (LKA, с. 36), žõsauka (і вар.) «дверний засув» (LKA, с. 41).

Невелика частина слов’янізмів, що трапляються в литовській говірці околиць Герветів, поширена лише у вузькій смузі литовсько-білоруського мовного пограниччя та в литовських мовних острівцях у Білоруській РСР; наприклад: kūmykas (і вар.) «курник» (LKA, с. 52); mėkinyčia (і вар.) «клунка для полови» (LKA, с. 54, карта 15), padnebenìd (і вар.) «пічне небо (склепіння)» (LKA, с. 43), padmurõuka (і вар.) «фундамент» (LKA, с. 35), pečkà (і вар.) «топка печі» (LKA, с. 44); zascėnkas (і вар.) «маленьке село» (LKA, с. 46).

Лише в околицях Герветів трапляється слово pavõlas (pavõlas) «склепінчаста стеля комори» (LKA, с. 49), однак це може бути випадкове вживання, оскільки чути це слово в мовленні не доводилося.

Найновішими запозиченнями зі слов’янських мов у литовській говірці герветців слід вважати назви реалій, пов’язаних із колгоспним життям, наприклад: kaniùšna «колгоспна стайня» (про поширення варіантів цього слова див.: LKA, с. 51), karõuny kas «колгоспна корівня», kuriàtnykas «колгоспний курник» (і вар.; про поширення див. LKA, с. 52), sušìlka «колгоспне приміщення для сушіння зерна», svinàrnykas «колгоспний свинарник» (про поширення див.: LKA, с. 52), valõuny kas «колгоспний хлів для волів» (про поширення див. LKA, с. 50).

На відміну від давніших слов’янських запозичень, які потрапили до литовської мови переважно з польської через білоруську або безпосередньо з цих мов, останні запозичення прийшли до литовської мови з російської через білоруську (або безпосередньо з російської).

Герветці сприймають ці слова як варваризми, тобто як чужі для їхньої мови, і тому в розмовах із приїжджими литовцями, які говорять літературною мовою, замінюють їх, на їхню думку, «нейтральнішим» словом, наприклад, fėrma.

У повсякденному мовленні ці слова не мають дублетів. Під час запозичення їх лише незначно пристосували до фонетичної та морфологічної систем литовської мови; наприклад, sušìlka — твердий š вимовляється м’яко в селах Гірі та Книстушки, де приголосні не палаталізуються.

Ці слова в литовській говірці околиць Герветів свідчать про такий етап розвитку мовного острова, коли, не маючи внутрішніх ресурсів для поповнення свого словника власними словами чи похідними утвореннями, говірка переймає слова з чужої мови. Це явище, мабуть, можна пояснити тим, що через раптову появу великої кількості нових об’єктів простіше було просто запозичити їхні назви з тієї мови, у якій вони вже існували, тобто з білоруської. Це свідчить про дедалі сильнішу асиміляцію литовської мови на мовному острові, хоча основний її лексичний фонд залишається питомим.

Отже, можна зробити висновок, що внаслідок лексичної інтерференції до литовської мови в околицях Герветів потрапило значно більше слов’янізмів, ніж литуанізмів — до білоруської мови. В обох випадках ми бачимо результати вже завершеної лексичної взаємодії литовської та білоруської мов; у ході цього процесу між цими мовами утвердилися певні «правила відповідників», тобто сформувалася своєрідна «литовсько-білоруська мов-

143

«…бів словник», відомий усім двомовним носіям говірки. Цей процес відбувався в кілька етапів — це видно з поширення слів досліджуваної лексичної групи в литовських говорах. Лексична інтерференція в литовському говорі околиць Герветів була продовженням цього процесу, що відбувався в інших говорах.

ДО ПРОБЛЕМИ ОПИСУ ЛЕКСИЧНОЇ ІНТЕРФЕРЕНЦІЇ В ОСТРІВНІЙ ГОВІРЦІ

(на матеріалі лексики околиць с. Гервети)

Резюме

У досліджуваній групі лексики, уживаної в околицях с. Гервети (до неї входять назви житлових і допоміжних господарських будівель, печі, огорожі та їхніх частин), простежуються результати лексичної інтерференції в історичній послідовності.

Етапи запозичення слов’янської лексики в литовській мові визначають з урахуванням її поширення в інших литовських говорах. Виокремлюються такі ареали лексики цієї групи, уживаної в околицях с. Гервети: а) більш-менш послідовне поширення на всій території Литви (такі запозичення, як, наприклад: fundamentas «фундамент», gõnkos «веранда», pėčius «піч» та ін.); б) східна, південно-східна та південна частини аукштайтських говорів (adrynia «приміщення для зберігання сіна», padlõgas «підлога», staliavonìa «вид стелі» та ін.); в) територія литовсько-білоруського прикордоння та литовськомовні острови в Білорусі (kùrnykas «курник», mėkinyčia «місце в гумні для зсипання полови», padmūroka «фундамент будівлі» та ін.). Найновішими запозиченнями зі слов’янських мов є назви реалій, пов’язаних із колгоспним життям (у цій групі — такі назви, як: karõunẏkas «колгоспний корівник», sušìlka «приміщення для сушіння зерна» та ін.).

Запозичення зі слов’янських мов у литовську в цій групі лексики досить нечисленні й згадуються в пам’ятках писемності з XV—XVI ст.

Чималу роль у такому нерівномірному перебігу процесу лексичної інтерференції в литовській і слов’янських мовах відіграв статус цих мов на досліджуваній території.

Лексична інтерференція в литовському говорі околиць с. Гервети в цій групі лексики нині постає перед нами як завершений процес, що відбувався на ширшій території литовських говорів.