LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXVIII (1989)

KALBŲ RYŠIAI IR SĄVEIKOS

ЯКОБАС ТРИФОНОВАС

МОВНІ ПРОЦЕСИ В ЕТНІЧНО ЗМІШАНИХ СІМ’ЯХ

Однією з найважливіших особливостей радянського суспільства є його багатонаціональність. Вона характеризує найрізноманітніші соціуми — від найбільших, як-от населення окремої республіки, краю, області, міста, до найменших — виробничий, навчальний колектив тощо. Постійна активізація демографічних та етнічних процесів у нашій країні призводить до того, що ця особливість дедалі більше охоплює і найменшу одиницю людського суспільства — сім’ю. Це зумовлено постійним зміцненням і розвитком економічних та культурних зв’язків між народами нашої країни, що веде, з одного боку, до внутрішньої консолідації націй і народностей та міжетнічної інтеграції, з іншого (Вайнштейн 1977, 122). Конкретним проявом такої „інтеграції“ є зростання кількості міжнаціональних шлюбів, а отже, і етнічно змішаних сімей. Так, за найновішими даними, приблизно кожна шоста сім’я нашої країни об’єднує осіб різної національності (Уманский, Шаболдин 1987, 290). У нашій республіці лише за період з 1970 по 1978 р. кількість таких сімей зросла майже на 3%, а кількість дітей, народжених у них, становила 13,9% усіх новонароджених (Gaučas 1981, 28).

Об’єднання в одній сім’ї представників різних національностей і, як правило, носіїв різних мов створює специфічні умови для розвитку мовних процесів. Особливо велике значення це має для формування мовної біографії дітей у таких сім’ях.

Найважливішими соціально-суспільними характеристиками людини є її національність і рідна мова. Юридичне оформлення національної належності громадян у нашій країні здійснюється після досягнення ними 16-річного віку та за їхнім власним вибором. Але національна самосвідомість індивіда починає формуватися значно раніше, і найважливішу роль у цьому процесі відіграє мова спілкування в сім’ї, яка в переважній більшості випадків стає і рідною мовою цього індивіда. Метою статті є спроба виявити певні закономірності, що характеризують вибір дітьми з етнічно змішаних сімей рідної мови, а згодом і національності.

Вивчення мовних біографій 59 інформантів — дітей середнього та старшого шкільного віку, народжених і вихованих у змішаних сім’ях, більшість яких (близько 80%) проживає в місті, виявило

149

дуже складну картину, що являє собою переплетіння та взаємодію різних чинників.

Мова спілкування в сім’ї визначається головним чином мовою батьків, яка, своєю чергою, як правило, збігається з національністю. Найчисленнішу групу серед досліджених етнічно змішаних сімей становлять сім’ї, утворені представниками корінної (основної) національності цієї території та росіянами (50% усіх змішаних сімей). На другому місці за чисельністю опинилися російсько-українські сім’ї (близько 17%), хоча в спеціальних дослідженнях такі сім’ї належать до третьої за чисельністю групи, а до другої групи — сім’ї представників корінної національності та інших національностей (крім російської). Однак кількість таких сімей у дослідженій сукупності значно менша не лише за кількість сімей третьої, а й четвертої групи, до якої зазвичай належать сім’ї росіян із представниками інших (крім названих у першій і третій групах) національностей цієї республіки (Ганцкая, Терентьева 1977, 481), становлячи лише десяту частину всіх сімей. А третьою за чисельністю виявилася четверта група (11,9%). В окрему групу виділяються сім’ї, утворені представниками української та білоруської національностей, з одного боку, та інших національностей (крім корінної й російської) — з іншого; їхня кількість така сама, як і в другій групі (див. табл. 1).

Найбільший вплив на вибір мови спілкування в сім’ї, а отже, і рідної мови дітей, має рідна мова матері. У трьох із п’яти виділених груп відсоток збігу цих показників становить від 60 до 100. У першій групі такий вибір підтримується також мовою навчання, але й за відсутності такої підтримки в другій групі третина інформантів обирає як рідну мову мову матері.

Другим за значущістю чинником, що впливає на вибір мови спілкування у змішаній сім’ї, є мовне оточення. Так, у переважної більшості інформантів першої групи, які від народження проживають у межах Литви, переважає литовське мовне оточення. Це зумовлено самим характером сімей цього типу: 73,3% сімей об’єднують російських чоловіків, переважно з-поміж російських старожилів Литви, та литовок. Як довели низка дослідників (Немченко 1960; Михальченко 1984; Сивицкене 1979 та ін.), російське старожильське населення характеризується високим рівнем російсько-литовського білінгвізму, що в окремих мовних колективах сягає 92—98% (Трифонас, 1978, 221), а також широким використанням литовської мови в різних сферах спілкування — виробничій, діловій, культурній. Усе це сприяє формуванню позитивного ставлення до проникнення цієї мови і в сімейну сферу, чому значною мірою сприяє різке розширення литовського мовного оточення за рахунок родичів, знайомих, співробітників дружини.

Вибір російської мови як мови сімейного спілкування визначається впливом об’єктивних і суб’єктивних чинників білінгвізму (Михальченко

150

1984, 108). Так, за даними останнього перепису населення, заснованого на самооцінках, тобто на суб’єктивному чиннику двомовності, у м. Шяуляй російське населення становить 11%, але в окремих мовних колективах російська мова є функціонально першою, наприклад, у школах із російською мовою навчання, у залізничних організаціях, військових частинах. Крім того, російська мова часто є засобом загальнорадянської та світової культури, засобом спілкування між людьми різних національностей. Ці та інші об’єктивні чинники виявляються вирішальними під час вибору мови сімейного спілкування в тих групах змішаних сімей, у складі яких немає представників корінної національності республіки, а також у другій групі сімей, де російська мова постає переважно як засіб міжнаціонального спілкування. Велике значення для вибору цієї мови в цих групах має й те, що російська мова виконує функцію мови навчання.

Формування етнічної самосвідомості дітей у змішаних сім’ях завершується вибором національної належності. Цей процес зумовлений впливом багатьох чинників, найважливішими з яких є ступінь етнокультурної близькості, тривалість міжетнічних контактів національностей, до яких належать батьки, мовна ситуація, традиції, що склалися в сім’ї, та багато іншого. Унаслідок дії цих чинників переважна більшість інформантів першої групи (90%) вважають себе литовцями. При цьому спостерігається досить високий відсоток збігу національності дітей із національністю матері (81,5%), що підтверджує таку саму закономірність під час вибору рідної мови. Оскільки у другій групі дія цих чинників значно слабша (особливо другого), певне переважання однієї національності визначається чинниками приватного характеру, такими як місце народження або бажання батьків. У третій групі вибір національності цілком відповідає традиційному: за межами УРСР діти з

Т а б л и ц я 1. Співвідношення рідної мови інформантів із мовою батьків і мовою навчання

Тип сім’ї

Кількість інформантів

Рідна мова інформантів

%

Зокрема збігається з мовою

матері

батька

Мова навчання

Литовсько-російські

30

литовська; російська

83,3; 16,7

84; 40

16; 60

70; 30

Литовсько-українські, білоруські

6

литовська; українська; російська

16,7; 16,7; 66,6

100; 100; —

—; —; —

—; —; 100

Російсько-українські

10

російська; українська

100; —

60; —

40; —

100; —

Російсько-інших національностей

7

російська; ін. нац.

100; —

28,6; —

71,4; —

100; —

Укр., білор.-інших національностей

6

російська

100

—

—

100

151

Таблиця 2. Співвідношення національності інформантів із національністю батьків

Тип сім’ї

Кількість інформантів

Національність інформантів

%

зокрема збігається з національністю

матері

батька

Литовсько-російські

30

литовці; росіяни

90; 10

81,5; —

18,5; 100

Литовсько-укр., білор.

6

литовці; українці; білоруси

33,3; 50; 16,7

50; —; 100

50; 100

Російсько-українські

10

росіяни; українці

80; 20

75; 100

25; —

Таблиці складено на підставі статистичної обробки даних, зібраних автором на основі опитування за анкетою соціології мов, підготовленою Групою російської мови при Інституті литовської мови та літератури АН Литовської РСР у 1983 р.

таких семей чаще избирают русскую национальность (Ганцкая, Терентьева 1977, 480). В четвертой группе также преобладает русская национальность, а в последней одинаково представлены все национальности, что, по-видимому, также обусловлено влиянием частных факторов.

Узагальнюючи аналіз дослідженого матеріалу, можна припустити, що розвиток мовних і міжетнічних процесів на обстеженій території (у м. Куршенай, Шяуляй і Шяуляйському р-ні) загалом спрямований на зближення представників російської національності з корінним населенням республіки, а представників інших національностей — на подібну взаємодію з росіянами.

ЛИТЕРАТУРА

Вайнштейн С. И. Социально-экономические предпосылки и факторы этнических процессов в СССР // Современные этнические процессы в СССР. 2-е изд. М., 1977. С. 105–122.

Ганцкая О. А., Терентьева Л. Н. Межнациональные браки и их роль в этнических процессах // Современные этнические процессы в СССР. 2-е изд. М., 1977. С. 460–483.

Gaičas P. Dabartiniai etniniai procesai Lietuvoje // Mokslas ir gyvenimas, 1981. Nr. 3. P. 27–28.

Михальченко В. Ю. Проблемы функционирования и взаимодействия литовского и русского языков. Вильнюс, 1984.

Немченко В. Н. Говор русских старожилов Йонавского района Литовской ССР: Дис.... канд. филол. наук. Вильнюс, 1960.

Сивицкене М. К. О двуязычии сельского русского населения Литовской ССР // Socialinės lingvistikos problemos. V., 1979. P. 59–66.

Трифонова Я. С. Функционирование и взаимодействие русского и литовского языков в Литовской ССР: Дис.... канд. филол. наук. М., 1978.

Уманский Л. А., Шаболдин С. С. Годы труда и побед. 1917–1987. М., 1987.

152