ACTA LINGUISTICA LITHUANICA

XLIV (2001), 227–250

ПУБЛІКАЦІЇ

Джерельні публікації

ІТАЛІЙСЬКИЙ КАТЕХІЗИС ЛЕДЕСМИ DOTTRINA CHRISTIANA: ДЖЕРЕЛО ПОЛЬСЬКОГО ТЕКСТУ, ВИКОРИСТАНОГО ДАУКШОЮ

Як відомо, польський текст катехізису, перекладеного Даукшею, був не оригінальним твором, а перекладом з італійської мови. Це спонукало мене досліджувати зв’язки з італійськими джерелами, розпочавши пошуки з катехізисів іспанського єзуїта Якоба Ледесми, якому приписують авторство литовської книги. З нещодавно опублікованої документованої статті Г. Аранчі про катехізиси Якоба Ледесми¹ я дізнався, що цей автор видав італійською мовою два різні катехізиси під спільною назвою Dottrina Christiana (Християнське вчення). Один із них — «короткий» катехізис (Dottrina Christiana Breve), найдавніший збережений до наших днів примірник якого, виданий 1569 року², зберігається в бібліотеці Архієпархії Болоньї; Аранчі досліджував його за примірником, виданим у Римі 1593 року³, однак не згадував, що збереглися примірники й інших видань XVI століття (серед них один у бібліотеці Брера в Мілані⁴, другий — у Національній бібліотеці Флоренції⁵, а ще один — у Ватиканській бібліотеці⁶). Другий твір — дещо розширений варіант «короткого» катехізису; Аранчі досліджував його не за єдиним примірником видання 1576 року, що зберігається в бібліотеці Брера в Мілані⁷, про існування якого він не знав, а за перекладом каталонською мовою, виданим 1596 року⁸, проте він зауважив, що в бібліотеці Брера в Мілані зберігається книга 1596 року Dottrina Christiana. Stampata d’ordine, et commissione del Molto Illustr. Et Reverendiss. Monsig. Filippo

¹ Plg. Aranci G. Le „Dottrine“ di Giacomo Ledesma S. J. (1524–1575), „Salesianum“ 53 (1991), 315–382.

² Somma della Dottrina Christiana Breve, per insegnar in pochi giorni, per interrogatione, a modo di Dialogo, fra’l Maestro e Discepolo, Bologna, P. Bonardi.

³ Пор. Aranci G. Min. veik., p. 320, išn. 29.

⁴ Somma della Dottrina Christiana. Con la sua Breve dichiarationea modo di dialogo fra’l Maestro, e discepolo, Genova, A. Bellone, 1570 (signatūra: Zx 1 44).

⁵ Dottrina Cristiana breve per insegnare in pochi giorni, et per interrogazioni à modo di Dialogo, fra il Maestro e Discepolo, Firenze, A. Padovani, 1587 (сигнатура: Pal 15.E.8.171). Твір надруковано як додаток до книги Scelta d’orazioni devotissime al Signore e alla Vergine.

⁶ Dottrina Cristiana breve per insegnare in pochi giorni, e per interrogazioni a modo di dialogo, fra il Maestro e Discepolo, Firenze, F. Giunti, 1593 (сигнатура: Capponi VI.48 (2)). Твір надруковано як додаток до книги Scelta d’orazioni devotissime al Signore e alla Vergine.

⁷ Dottrina Christiana, a modo di dialogo del Maestro, et Discepolo, per insegnare alli Fanciulli, Milano, P. Pontio (signatūra: Musica B 39 (2)).

⁸ Doctrina Christiana a manera de dialogo entre lo Mestre, y lo Dexeble, Barcelona, J. Cendrat. Книгу переписано в згаданій статті Аранчі (с. 341 і далі).

228 |

Archinto Vescovo di Como.... Per uso della sua Città, et Diocese⁹ у багатьох місцях відповідає згаданому перекладу 1596 року¹⁰. З огляду на назву книги 1576 року (Dottrina Christiana, a modo di dialogo del Maestro, et Discepolo, per insegnare alli Fanciulli) та наведений Аранчі перелік видань катехизисів Ледесми¹¹, можна припустити, що розширений варіант уперше вийшов (хоча донині не збереглося жодного примірника) в Римі 1573 року, коли було видано й твір Ледесми, призначений для викладання катехизису та співу католицьких гімнів¹². Та обставина, що розглядуваний варіант пізніший за «короткий» катехизис, дає підстави вважати його переробкою останнього. Оскільки від 1557 року Ледесма жив у Римі¹³ і за десятиліття міг досить добре вивчити італійську мову, близьку до його рідної, цілком можливо, що обидва катехизиси він написав не іспанською, а італійською; тому не дивно, що немає жодних відомостей про іспанські варіанти цих текстів, видані в XVI столітті, а об’ємний, на 180 сторінок, Catecismo, y declaracion breve de la Dottrina Christiana, por preguntas, y respuestas entre Maestro, y Discipulo¹⁴ — це інша книга, ніж розширений катехизис, тоді як Dottrina Christiana Por interrogaciones à manera de Dialogo, entre el Maestro, y Discipulo¹⁵ лише частково відповідає «короткому» катехизису.

Катехизис XVI століття, відомий як «короткий», було перекладено албанською¹⁶ та англійською мовами¹⁷, а розширений варіант використали для підготовки, крім згаданого каталонського тексту, перекладу польською мовою, на якому ми тепер зупинимося.

Переклад катехизису Ледесми становить лише першу половину польської книги (і її литовського перекладу), оскільки Krotki obyczay spowiedzi (> Короткий спосіб сповіді / або визнання гріхів) спирається на інші джерела.

Порівнюючи видану 1576 року Dottrina Christiana, a modo di dialogo del Maestro, et Discepolo, per insegnare alli Fanciulli та першу половину польської книги, передруковану в науковому виданні катехизису Даукші¹⁸, легко помітити, що від розділу O imieniu á znamięniu Chrześcijańskim/ y o imieniu Páná Chrystusowym y o jego nauce Chrześcijańskiej (с. 466) до Trzy Boskie Cnoty (с. 528) польський текст мало відхиляється від італійського джерела. Подекуди пропущено фрагменти оригіналу: після речення A Chrystus kto jest? (с. 467, рядок 20), перед розділом O Pozdrowieniu Pánny Máriey (с. 493, рядок 18), перед реченням A czemuż wzywa innych ceremony y zwierzchnych poczciwości (с. 517, рядки 11–13), перед реченням Co jest grech (с. 519, рядок 7), — однак частину пропущених тут рядків перенесено

⁹ Сигнатура: Musica B 29 (1).

¹⁰ Пор. Aranci G. Min. цит. праця, с. 337, прим. 69. Думка Аранчі не цілком обґрунтована, оскільки італійський текст 1596 року істотно відрізняється від видання 1576 року, як я зміг переконатися, порівнявши ці дві книги.

¹¹ Там само, с. 339.

¹² Modo per insegnar la Dottrina Christiana, Рим, A. Blado. Один примірник зберігається в бібліотеці Брера в Мілані (сигнатура: Musica B 39 (1)).

¹³ Пор. Aranci G. Min. цит. праця, с. 316.

¹⁴ Один її примірник, надрукований у Севільї 1611 року, зберігається в Баварській державній бібліотеці в Мюнхені (сигнатура: Catech. 406).

¹⁵ Один її примірник, надрукований у Валенсії 1681 року, зберігається в бібліотеці Брера в Мілані (сигнатура: R. Min. 23).

¹⁶ Рукопис, що зберігається у Ватиканській бібліотеці (разом із його копією), передруковано в монографії M. Sciambra La “Dottrina Cristiana” di Luca Matranga, Рим, 1964, 1–199.

¹⁷ Текст 1597 року The Christian Doctrine in manner of a Dialogue between the Master and the Disciple передруковано в книзі English recusant literature 1558–1640, Volume 2, Менстон, 1969.

¹⁸ Катехизис Микалоюса Даукші 1595 року, Вільнюс, 1995, 459–534.

| 229

на с. 532 (рядки 7–21) і 533 (рядки 1–3). Також лише зрідка перероблений текст оригіналу: с. 472 (рядки 9–20), с. 495 (рядки 17–22), с. 496 (рядки 6–16), с. 509 (рядки 10–19), с. 520 (рядки 8–13), с. 526 (рядки 2–12). В одному місці вставлено кілька рядків (с. 500, рядки 20–24), в інших — короткі заголовки розділів.

Польський текст помітніше віддаляється від оригіналу на останніх сторінках (с. 528–534), де вставлено відсутні в оригіналі абзаци Piec Smy stów cielesnych і Cztery ostateczne rzeczy człowiecze¹⁹. Ще більше відхилень містить передмова до книги (с. 462–465), яка є чимось іншим, аніж текст італійського джерела Ammonitione alli Padri, et Madri. Крім того, польський перекладач пропустив два останні абзаци катехизму Li Misterij di nostro Signor Giesu Christo і Dell’Ave Maria (оскільки відповідники до них надруковано в другій частині книги²⁰), а також відмовився від латиномовного додатка Per saper aiutare à servire alla Messa і надрукованих після нього рядків про „Il modo che si ha da tenere quando si comincia la Dottrina Christina“.

Частину розглянутих відмінностей можна пояснити не діями польського перекладача, а тим, що він, найімовірніше, скористався невідомим нам італійським виданням або «виправленим» передруком видання 1576 року, як стає зрозуміло з порівняння польської книги з уже згаданим перекладом каталонською мовою 1596 року: у цьому тексті бракує майже всіх речень, пропущених у польському перекладі (пор. після A Chrystus kto jest?, перед A czemuż żywa inych ceremoniy z zwierzchnych poczciwości, перед Co jest grech); значні відхилення останніх сторінок польського перекладу від видання 1576 року мають тут точні відповідники, хоча абзаци Dels peccats contra Lesperit sanct ir Dels quatre peccats que demanen venjança davant Deu перенесено після Le quatre darreries del home; кілька коротких заголовків розділів також властиві каталонському тексту (пор., наприклад: Wykład Pacierza²¹ ≈ Declaracio del Pater noster; Krotki wykład Sákrámentow²² ≈ Declaracio dels set Sagraments). Однак є й випадки, коли від видання 1576 року відрізняється лише польський текст: це особливо помітно наприкінці книги²³ та в тих місцях, які можна вважати переробками оригіналу.

Порівнюючи литовський текст із польським джерелом та італійським оригіналом 1576 року (а також каталонським перекладом), можна побачити, що Даукша всюди міг скористатися лише польською працею, за винятком того єдиного випадку, коли литовський переклад відходить від польського джерела, але збігається з італійським: у польському тексті бракує відповідника кільком реченням із книги Даукші (пор. с. 95, рядки 8–21, від Mo. Yra tikras Dievas ir tikras žmogus до M. O Christis kaip išguldzės) та з оригіналу (пор. с. 5a). Однак на цей винятковий випадок можна не зважати, припускаючи, що в книзі (або її рукописній копії), якою користувався Даукша, були дописані пропущені рядки.

Виявлено десятки випадків, коли рядки литовського перекладу не мають відповідника ані в польському джерелі, ані в італійському оригіналі²⁴: пор. с. 91 (від рядка 17), с. 93 (до рядка 9), с. 97 (рядки 8 і 13–14),

¹⁹ Цих абзаців немає у згаданій вище італійській переробці 1596 року, де їх надруковано наприкінці вступного розділу (с. 15): Li sentimenti del corpo sono cinque 1 Vedere 2 Udire 3 Odorare 4 Gustare 5 Toccare … Le cose ultime dell’huomo sono quattro 1 La Morte 2 Il Giudicio 3 L’Inferno 4 Il Paradiso. Останній абзац, можливо, додано з огляду на завершення Канізієвого Parvus catechismus catholicorum (Quae hominis novissima dicuntur? Ea, quae homini ad extremum accidunt, ut Mors, Iudicium, infernus, et caelestis gloria …).

²⁰ Пор. с. 592–594 і 597–598.

²¹ С. 488, рядок 18.

²² С. 521, рядки 11–12.

²³ Справді, польський перекладач пропустив два останні абзаци катехизму Li Misterij di nostro Signor Giesu Christo і Dell’ Ave Maria та додаток Per saper aiutare à servire alla Messa, який у каталонському перекладі надруковано після збірки піснеспівів.

²⁴ Dėl aptariamų reiškinių plg. Lebedys J. Mikalojus Daukša, Vilnius, 1963, 207–209.

230 |

с. 99 (ряд. 1–10), с. 115 (ряд. 8–10), с. 125 (від ряд. 10), уся с. 127, ряд. 129 (до ряд. 14), ряд. 131 (від ряд. 6), с. 133 (до ряд. 16), с. 135 (від ряд. 13), с. 137 (до ряд. 5), с. 139 (від ряд. 14), с. 141 (до ряд. 16), с. 145 (ряд. 12–19), с. 147 (ряд. 10–16), с. 149 (від ряд. 15), с. 151 (до ряд. 14), с. 163 (ряд. 13–16), с. 175 (ряд. 2–7 і від ряд. 16), с. 177 (до ряд. 7), с. 183 (від ряд. 10), с. 185 (до ряд. 15), с. 193 (ряд. 2–8 і від ряд. 13), с. 195 (до ряд. 7), с. 201 (ряд. 21), уся с. 203, с. 223 (від ряд. 19), с. 225 (до ряд. 8), с. 229 (ряд. 5), с. 239 (ряд. 4–5 і 15–16), с. 243 (ряд. 2–3 і 14–16).

Набагато рідше трапляються випадки, коли польські рядки, що мають відповідник (хай навіть приблизний) в італійському оригіналі, пропущено в литовському перекладі: пор. с. 494 (ряд. 9–10), с. 508 (ряд. 8–11 і 18), с. 516 (від ряд. 17), с. 517 (до ряд. 10), с. 518 (ряд. 1–8), с. 521 (ряд. 11–14), с. 526 (ряд. 1–12).

Розглянуті питання дають підстави стверджувати, що і польський, і литовський перекладач частково переробив використане джерело (в одному випадку італійський оригінал, в іншому — його польський переклад): це видно вже із самої назви (Dottrina Christiana, a modo di dialogo del Maestro, et Discepolo, per insegnare alli Fanciulli > Nauka Chrzescianska. Abo Kátechizmik dla dziatek > Kathekismas arba mokslas kiekwienam krikszczioniui priprivalus); однак способи переробки різнилися, адже лише Дауґша вставив десятки нових речень. Імовірно, знаючи, що сам Ледесма переробив і розширив свій «короткий» катехізис, перекладачі (а передусім, можливо, замовники їхньої праці) вважали цілком природним і надалі продовжувати переробку, щоб книжка була якомога кориснішою для її нових читачів (так само вчинили й французи, переробляючи свій переклад 1613 року)²⁵. Оскільки зміни в перекладеному тексті не торкалися суті й загальних рис твору Ледесми, ніщо не заважало представляти його як працю іспанського єзуїта. Тому немає жодних підстав вважати, що переробки польського перекладача могли бути зумовлені невідомим нам виданням італійського оригіналу або що джерелом перекладу Дауґші міг бути інший варіант польського тексту: лише нові дані (яких навряд чи з’явиться) могли б дозволити прийняти таку думку.

Щоб глибше розглянути питання переробок Дауґші, слід, порівнюючи його Постилу з польським джерелом, перевірити, чи трапляються там явища подібного характеру: якщо так, можна було б зробити загальний висновок, що Дауґша не відмовлявся від можливості доповнювати свої переклади. Те, що другу частину катехізису він переклав без жодних доповнень, не суперечить такій можливості: переробляти молитви — дещо складніше. Те саме можна сказати й про уривки з Євангелій у Постилі.

Щоб литовський читач міг охопити весь ланцюг, що складається з Dottrina Christiana, a modo di dialogo del Maestro, et Discepolo, per insegnare alli Fanciulli > Nauka Chrzescianska. Abo Kátechizmik dla dziatek > Kathekismas arba mokslas kiekwienam krikszczioniui priprivalus, і самому простежити зв’язки між цими трьома книжками, тут подано текст італійського видання 1576 року в новій транскрипції із зазначенням початку кожної його сторінки; наскільки можливо, дотримано сучасного правопису.

²⁶ Християнське вчення, у формі діалогу Вчителя й Учня, для навчання дітей. Уклав доктор Джакомо Ледесма з Товариства Ісуса. У Мілані, у друкарні Пацифіко Понтіо при архієпископському дворі. 1576

²⁷ Короткий виклад булли Його Святості

²⁵ Пор. Aranci G. Min. цит. праця, с. 320, прим. 30.

²⁶ С. 5b.

²⁷ С. 2a.

| 231

{....................}.

Короткий виклад булли нашого пана папи Григорія XIII

{....................}

²⁸ {....................}

²⁹ {....................}

³⁰ Вступ до християнського катехизму.

Коли дітей зберуть, учитель разом з усіма іншими зробить знак хреста, і двоє дітей почнуть співати те, що йде далі. Настанова батькам і матерям. О любі християни, прошу вас вислухати й зрозуміти обов’язок, який маєте всі ви, батьки й матері: навчати своїх синочків змалечку вміти любити, служити й шанувати нашого Господа і милого Відкупителя, який казав: «Пустіть дітей приходити до мене», бо в цьому віці вони зможуть легше засвоїти й прийняти нашу католицьку віру, заповіді та інші речі, належні добрим християнам. Оскільки ви, батьки й хрещені батьки, недбало їх навчаєте, бо не можете, або не хочете, або не вмієте, віддайте їх до церков і шкіл, щоб вони могли дізнатися ³¹ про шлях до здобуття вічного життя, обіцяного Христом. Не відмовляйте в ласці, і нехай у цьому буде видно вашу любов до них. Амінь. Ісусе.

Про знак християнина.

Кожен вірний християнин дуже зобов’язаний усім серцем шанувати святий Хрест Христа, нашого світла, адже Він забажав померти на ньому, щоб визволити нас від великого рабства наших гріхів і злого ворога. Тому ми повинні звикнути творити знак хреста, промовляючи так: В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь. Ісусе.

Про ім’я і знак християнина, ім’я Христа та його християнське вчення.

Учитель. Чи ви християнин?

Учень. Так, з ласки нашого Господа Ісуса Христа.

Учитель. Чому ви кажете: з ласки Ісуса Христа?

Учень. Бо не завдяки заслугам ані мого батька, ані моєї матері, ані будь-якого іншого створіння я є християнином, а завдяки доброті Бога та заслугам Христа.³²

Учитель. Що таке християнин?

Учень. Це учень Христа, тобто той, хто, будучи охрещеним, вірує і сповідує Його закон.

Учитель. Яку гідність отримує людина, коли її роблять християнином?

²⁸ С. 2b.

²⁹ С. 3а.

³⁰ С. 4а.

³¹ С. 4б.

³² С. 5а.

232 |

Н. Він стає сином Благословення, усиновленим сином Бога і спадкоємцем Неба.

М. А ким є той, хто не є християнином?

Н. Він залишається сином Прокляття, рабом Демона і позбавленим спадщини Неба.

М. Хто такий Христос?

Н. Він істинний Бог і істинна людина.

М. Як Він є істинним Богом?

Н. Бо Він є істинним і єдиним Сином Бога Отця всемогутнього.

М. Як Він є істинною людиною?

Н. Бо Він є істинним і єдиним Сином славної Діви Марії.

М. Що означає Х[ристос?]

Помазанець.

М. Чому?

В. Бо Його було помазано повнотою ³³ благодаті Святого Духа, як найкращого Царя над усіма царями, Священника над усіма священниками і Пророка над усіма пророками.

У. Що означає Ісус?

В. Спаситель, бо Він спас і відкупив нас Своєю дорогоцінною кров’ю та Своїм християнським ученням навчив нас дороги до спасіння, тобто до Раю.

У. Що таке християнське вчення?

В. Це те, чого нас навчив Христос, наш Господь, спершу ділами, а потім словами; а також те, чого нас навчила свята Римська католицька Церква-Мати.

Настанови.

Отож, діти, пам’ятайте: ви зобов’язані наслідувати ділами Христа, нашого Господа, від Якого ви прийняли ім’я і Який обдарував вас такою великою благодаттю.

Про знак святого Хреста.

У. Який знак християнина?

В. Знак святого Хреста.

У. Чому?

³⁴ В. Бо на ньому Ісус Христос відкупив нас.

У. Як це робиться?

В. Це робиться так: кладуть руку на голову, потім на тіло, а далі на ліве й праве плече, промовляючи: «В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь. Ісусе».

У. Чому це робиться саме так?

D. Per significare doi grandi misterij; l’uno della santissima Trinità, l’altro de l’Incarnatione del nostro Signore Giesù Christo.

У. Як?

Учень. Згадуючи Отця на чолі, бо Він є началом інших божественних осіб; Сина — на тілі, бо Він походить від Отця; Святого Духа — від одного плеча до другого, бо Він походить від Отця і Сина.

Наставник. Чому його творять у формі хреста?

Учень. Щоб означити високу таїну: Син Божий, ставши людиною, відкупив нас на хресті,

³³

С. 5б.

³⁴

С. 6а.

| 233

так, що можна сказати: знак хреста, який ми творимо, є наче стислим викладом нашої віри.

Наставник. Коли нам слід уживати цей знак?

Учень. Щоразу, коли починаємо якусь ³⁵ справу, і коли опиняємося в якійсь скруті, а особливо встаючи з ліжка, виходячи з дому, входячи до церкви, перед їжею або перед сном.

Наставник. Чому так часто?

Учень. Щоб у кожному місці й усякий час Бог оберігав нас від наших ворогів, а всі наші діла спрямовувалися й прямували до честі та слави Божої.

Заувага щодо вжитку й давності знака святого Хреста.

Знак святого Хреста вживався від початку первісної Церкви й донині, ще від апостольських часів; про це свідчать святі вчителі: святий Августин, serm. De temp. 181; святий Златоуст, ad Philip. Homil. 13; святий Августин, in Io. Euan. 118. Tract. Et in Psal. 30. Concio. 2; святий Василій, lib. De Spirito san. Cap. 27; Августин, In Psal. 141; той самий, de sanctis Ser. 19. Також це засвідчено в чинопослідуванні таїнств Хрещення і Миропомазання. Тертулліан, De corona militis.

Настанови.

Слід наставляти їх, щоб, коли вони творитимуть знак Хреста, робили це з пошаною та роздумом над згаданими тайнами і ³⁶ не без побожності, як чинять багато хто.

Про мету та необхідне для християнина.

Учитель. З якою метою створено людину?

Учень. Щоб у цьому житті любити й служити Богові, а після нього побачити Його й радіти Ним у тому, іншому житті; це і буде нашим найвищим щастям.

Учитель. Скільки речей необхідно християнинові, щоб досягти своєї мети й спастися?

Учень. Чотири: віра, надія, любов і добрі діла.

Учитель. У що ви вірите вірою?

Учень. У все те, що визнає й у що вірить свята мати Церква Римсько-католицька; і головним чином — у те, що міститься у Символі віри.

Учитель. Промовте Символ віри.

Учень. 1 Вірую в Бога, Отця всемогутнього, Творця неба й землі. 2 І в Ісуса Христа, Сина Його Єдиного, Господа нашого. 3 Який був зачатий від Святого Духа, народився від Марії Діви. 4 Страждав за Понтія Пилата. Був розіп’ятий, помер і був похований. 5 Зійшов до аду, третього дня воскрес із мертвих. 6 Вознісся на небеса ³⁷ і сидить праворуч Бога Отця Всемогутнього. 7 Звідти прийде судити живих і мертвих. 8 Вірую у Святого Духа, святу Католицьку Церкву. 9 Спільність святих. 10 Відпущення гріхів. 11 Воскресіння тіла. 12 Життя вічне. Амінь. Ісусе.

Учитель. Промовте це народною мовою.

Учень. Вірую в Бога Отця Всемогутнього, Творця неба й землі. 2 І в Ісуса Христа, Його Єдиного Сина, Господа нашого. 3 Він був зачатий від Святого Духа, народився від Марії Діви. 4 Страждав за Понтія Пилата, був розіп’ятий, помер і похований. 5 Зійшов до аду, третього дня воскрес із мертвих. 6 Вознісся на небо, сидить праворуч Бога Отця

³⁵ С. 6b.

³⁶ С. 7a.

³⁷ С. 7b.

234 |

Всемогутній. 7 Звідти прийде судити живих і мертвих. 8 Вірую в Святого Духа. Святу Католицьку Церкву. 9 Спілкування святих. 10 Відпущення гріхів. 11 Воскресіння плоті. 12 Життя вічне. Амінь. Ісус.

Учитель. Що ми сказали?

Учень. Символ віри.

Учитель. Хто склав Символ віри?

³⁸ Учень. Дванадцять апостолів, коли вони збиралися йти проповідувати святе Євангеліє по всьому світу.

Учитель. Навіщо вони його склали?

Учень. Щоб навчити нас віри.

Учитель. Що міститься в Символі віри?

Учень. Дванадцять членів, тобто дванадцять головних частин віри.

Учитель. Кому належать ці члени?

Учень. Перший — Отцю, наступні шість — Синові, останні п’ять — Святому Духу.

Пояснення Символу віри.

Учитель. У кого ви віруєте?

Учень. Я вірую в Бога, який є Пресвятою Трійцею.

Учитель. Що ви маєте на увазі, говорячи про Пресвяту Трійцю?

Учень. Отець, Син і Святий Дух — три особи й один-єдиний Бог.

Учитель. Отець є Богом?

Учень. Так, Отче.

Учитель. Син є Богом?

Учень. Так, Отче.

Учитель. Святий Дух є Богом?

Учень. Так, Отче.

Учитель. Чи є це три боги?

Учень. Ні, бо хоч це й три відмінні особи, однак Бог є один-єдиний.

Учитель. Чому Його називають Богом?

³⁹ Учень. Бо Він бачить і всім опікується як Господь і Володар усього.

Учитель. Яку подобу ви мені наведете⁴⁰ Пресвятої Трійці?

D. Так само, як ми, створені за його образом і подобою, маємо одну душу та три сили: пам’ять, розум і волю.

M. Хто створив Небо і Землю з нічого?

D. Бог Отець разом із Сином і Святим Духом.

M. Чому його називають всемогутнім?

D. Бо своєю єдиною волею та безмежною могутністю він може створити й знищити все.

M. Чи віруєте ви в Ісуса Христа?

D. Так, отче.

M. Хто такий Ісус Христос?

D. Він — Син Бога Отця, такий же могутній, такий же мудрий і такий же добрий, як Отець, який

³⁸ С. 8a.

³⁹ С. 8b.

⁴⁰ Надруковано тут.

| 235

Син Божий став людиною заради нас у лоні славної Діви Марії.

Учитель. Як це сталося?

Учень. Не людською дією, а дією Святого Духа; вона залишалася Дівою до, під час і після пологів, тож на Небі вона не має ⁴¹ Матері, а на землі не має Батька.

Учитель. Чому Його розіп’яли, Він помер і був похований?

Учень. Заради любові до нас, щоб визволити нас від наших гріхів, від рук наших ворогів, від смерті та від пекла; так Він відкупив нас Своєю дорогоцінною кров’ю на дереві Хреста.

Учитель. Отже, ми були рабами, яких Він відкупив?

Учень. Так, від наших гріхів і від демона.

Повчання.

Можна пояснити гріх нашого праотця, наслідки й нещастя, що сталися через гріх, а також те, наскільки ми зобов’язані Христу, нашому Відкупителю.

Учитель. Що вчинив Христос, наш Господь, коли зійшов до пекла?

Учень. Він вивів душі святих отців та інші святі душі, що перебували в Лімбі, очікуючи на Його святе пришестя.

Учитель. Як Він воскрес третього дня?

Учень. Він воскрес із мертвих до життя у славному тілі й душі, щоб більше ніколи не померти.

Учитель. Як Він вознісся на Небо й сидить праворуч Бога Отця?

⁴² Учень. Він вознісся через сорок днів над усіма небесами й усіма ангелами власною силою та могутністю, де перебуває у великій славі як Син Божий.

Учитель. Як Він прийде звідти судити живих і мертвих?

D. День суду, який буде кінцем світу, прийде з Небес із великою Величчю та Могутністю, у супроводі Ангелів і Святих, щоб судити всіх людей і віддати кожному за його вчинками.

M. Чи віриш ти у Святого Духа?

D. Так, Він є істинний Бог, третя особа Пресвятої^[ima] Трійці, який дає благодать і свої дари святій Католицькій Церкві.

M. Що таке свята Католицька Церква?

D. Це вся громада вірних християн, які мають і сповідують віру в Ісуса Христа; її глава — ⁴³ сам Христос, а Папа — Його намісник на землі.

M. А хто не слухається Церкви, яке зло матиме?

D. Хто не захоче мати Церкву за Матір, той не матиме Бога за Отця.

M. Що ви розумієте під спілкуванням святих?

D. Що всі ті, хто перебуває в цій ⁴⁴ Церкві, разом беруть участь у жертвах, таїнствах і добрих ділах, які в ній чиняться, так само як у тілі один член бере участь у силі іншого.

M. Як відбувається відпущення гріхів?

D. Воно відбувається заслугами страстей Господа нашого Ісуса Христа, через святі таїнства, якщо ми робимо все те, до чого зобов’язані.

⁴¹ С. 9а.

⁴² С. 9б.

⁴³ Надруковано e.

⁴⁴ С. 10а.

236 |

М. А що, якщо хтось не може прийняти таїнств?

Д. Достатньо було б бажання й наміру прийняти їх, якщо людина зробить усе, що зобов’язана зробити.

М. Яким буде воскресіння плоті?

Д. У день Страшного суду всі померлі воскреснуть тілом і душею: добрі — прославленими й прекрасними, а злі, навпаки, — потворними й нещасними.

Зауваження.

Можна пояснити славу воскресіння, прославлені тіла, дари душі тощо.

М. Що таке вічне життя?

Д. Це слава Раю, тобто бачити й повсякчас насолоджуватися Богом, маючи всяке добро й не маючи жодного зла; туди підуть добрі, а злі — у вогонь, ⁴⁵та на вічні муки пекла.

М. А хто зазнає мук у чистилищі?

Д. Душі тих, хто помирає в Божій благодаті, але не спокутував повністю своїх гріхів; після того як вони відбудуть належні покарання, підуть до Раю.

М. Що означає «Амінь»?

Д. Нехай так і буде.

Настанови.

Отож, діти, дбайте про те, щоб ревно служити нашому Господу Ісусу Христу, аби бути серед добрих і Його обранців та не потрапити до пекла.

Про другу необхідну для християнина річ, тобто про надію.

М. На що ви сподіваєтеся завдяки надії на Бога?

D. Вічне життя, яке здобувається насамперед завдяки Божій благодаті, а згодом — завдяки заслугам, що походять від нас разом із нею.

M. Що нам потрібно, аби отримати те, на що сподіваємося?

D. Серед іншого — молитва.

M. Якої молитви навчає нас Церква?

⁴⁶ D. «Отче наш», «Радуйся, Маріє», «Слався, Царице» та інші.

M. Промовте «Отче наш».

D. Отче наш, що єси на небесах, 1 нехай святиться ім’я Твоє; 2 нехай прийде Царство Твоє; 3 нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. 4 Хліб наш щоденний дай нам сьогодні. 5 І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. 6 І не введи нас у спокусу, 7 але визволи нас від лукавого. Амінь. Ісус.

M. Промовте її народною мовою.

D. Отче наш, що єси на небесах, 1 нехай святиться ім’я Твоє. 2 Нехай прийде Царство Твоє. 3 Нехай буде воля Твоя, як на землі, так і на небі; 4 дай нам сьогодні хліб наш щоденний. 5 І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. 6 І не введи нас у спокусу. 7 Але визволи нас від зла. Амінь. Ісусе.

Пояснення молитви «Отче наш».

M. Яке перше прохання?

D. Ось воно: Отче наш, що єси на небесах. Нехай святиться ім’я Твоє.

Друге — нехай прийде Царство Твоє.

⁴⁵ С. 10b.

⁴⁶ С. 11a.

| 237

⁴⁷ Третя. Нехай буде воля Твоя, як на землі, так і на небі.

Четверта. Хліба нашого щоденного дай нам сьогодні.

П’ята. І прости нам борги наші, як і ми прощаємо боржникам нашим.

Шоста. І не введи нас у спокусу.

Сьома. Але визволи нас від лукавого. Амінь.

Учитель. Що ми сказали?

Учень. «Отче наш».

Учитель. Хто склав молитву «Отче наш»?

Учень. Господь наш Ісус Христос, Який промовив її власними пресвятими устами.

Учитель. Навіщо Він її склав?

Учень. Щоб навчити нас молитися.

Учитель. До кого звертаються в ній?

Учень. До Бога, Господа нашого.

Учитель. Чи є інша молитва, краща за цю?

Учень. Ні, отче. Це найвеличніша молитва, бо її склав Христос, Господь наш, і дав її Своїм учням; і тому, що в ній ми просимо в Бога найважливіші речі, про які повинні просити.

Учитель. Що промовляється в першій частині цієї молитви: Pater noster qui es in coelis?

D. Розум підноситься до Бога зі смиренням, ⁴⁸ і надією, щоб потім просити.

M. Чому ми називаємо Бога Отцем?

D. Називаючи Його Отцем, ми згадуємо про велику любов, яку Він до нас має, і тому просимо Його з більшою довірою.

M. Чому ми кажемо «Отче наш», а не «Отче мій»?

D. Бо Він — Отець усіх, і всі ми — брати; тому маємо любити одне одного, як брати і сини такого доброго Отця.

M. Де є Бог?

І на небі, і на землі, і всюди.

M. То чому ж ми кажемо, що Ти на небесах?

D. Бо там видно лице Бога, там наша батьківщина, і там більше виявляються Його могутність і велич.

Зауваження.

Тут можна сказати про любов до неба, небесну славу та зневагу до земних речей.

M. Про що просимо в наступних семи проханнях?

D. Насамперед просимо про честь і славу Божу.

2. Блаженство, заради якого нас створено.

⁴⁹ 3. Найважливіші речі, потрібні для його досягнення.

M. У якому проханні просять слави Божої?

D. У першій, промовляючи: «Нехай святиться ім’я Твоє».

M. А наше блаженство?

D. У другій, де сказано: «Нехай прийде Царство Твоє», тобто нехай Він царює над нами тут через благодать, а потім — через славу.

⁴⁷ P. 11b.

⁴⁸ P. 12a.

⁴⁹ P. 12b.

238 |

M. Якщо Бог не царює над нами, то хто царюватиме?

D. Наші вороги, тобто світ, плоть і демон.

M. А де просять інших необхідних речей?

D. В інших п’ятьох проханнях.

M. Отже, про що просимо в третьому проханні, яке йде далі?

D. Щоб ми виконували волю Божу тут, на землі, як її виконують ангели й блаженні на небі.

M. У четвертому?

D. Щоб Він дав нам хліб і тілесну поживу, а також духовний хліб, яким є Пресвяте Таїнство, і Свою благодать з іншими Своїми дарами.

У п’ятому?

Щоб Він простив нам наші гріхи й провини, як і ми прощаємо іншим, ⁵⁰ і так само Бог вчинить із нами, як ми вчинимо з ними.

Примітка.

Тут можна закликати прощати кривди.

Учитель. У шостому?

Учень. Щоб Він не дав нам упасти у спокуси, але допоміг перемогти їх і не грішити.

Учитель. У сьомому?

Учень. Щоб визволив нас від усякого зла, тобто від зла душі й тіла, а також від нашого ворога — Демона.

Учитель. Яке найбільше з усіх зол?

Учень. Гріх.

Учитель. А що гірше й огидніше: гріх чи Демон?

Учень. Гріх набагато гірший, адже Демон став таким огидним лише через гріх.

Настанови.

Тут можна сказати, що Демон за природою був прекрасний тощо; отже, якщо ми будемо без гріхів, то також станемо прекрасними, подібними до Ангелів тощо; а також можна сказати про потворність гріха тощо.

Учитель. Що означає «Амінь»?

Учень. Нехай так і буде.

⁵¹ Настанови.

Отже, покладаймося на Бога, який дарує нам усе через Свого Сина, що навчив нас цієї молитви.

M. Промов «Радуйся, Маріє».

D. Радуйся, Маріє, благодаті повна, Господь з Тобою, благословенна Ти між жінками. І благословенний плід лона Твого, Ісус. Свята Маріє, Мати Божа, молися за нас, грішників, нині й у годину смерті нашої. Амінь. Giesù.

M. Скажи це народною мовою.

D. Богородице Діво, радуйся, благодаті повна, Господь з Тобою; благословенна Ти між жінками, і благословенний плід лона Твого, Ісус. Свята Маріє, Мати Божа, молися за нас, грішних, нині й у годину нашої смерті. Амінь. Ісусе.

M. Що ми промовили?

⁵⁰ С. 13a.

⁵¹ С. 13b.

239

D. «Радуйся, Маріє».

M. Хто склав молитву «Радуйся, Маріє»?

D. Ангел Гавриїл, коли прийшов привітати Богородицю; а також до неї додано кілька слів святої Єлизавети та Церкви.

M. До кого звертаються в молитві «Радуйся, Маріє»?

D. До Богородиці.

M. Хто така Богородиця?

⁵² D. Вона — Мати Божа, Діва, сповнена благодаті й усіх чеснот, Цариця неба й землі та наша Заступниця.

M. Де перебуває Богородиця?

D. На небі.

Учитель. А та, що в церкві?

Учень. Це зображення тієї, що на небі, аби нагадувати нам про неї, і⁵³ перед її зображенням ми віддаємо шану на її честь.

Учитель. Оскільки є багато зображень Богородиці, то, мабуть, є багато Богородиць?

Учень. Ні, отче, навпаки, лише одна, що на небі; її зображено на образах, які є на землі.

Учитель. Чому ж тоді ми називаємо Богородицю Богородицею Милосердя, Помочі, Утіхи та іншими іменами?

Учень. Її називають багатьма іменами через численні й різні благодіяння, які вона чинить нам як Матір Божа, Мати Милосердя і та, що має велику силу перед Ним.

Учитель. Що говориться в молитві «Радуйся, Маріє»?

Учень. Ми вітаємо її й прославляємо, доручаючи себе їй.

Повчання.

Намагайтеся, діти, бути великими шанувальниками Діви Марії, бо вона буде вашою Заступницею тощо.

⁵⁴ М. Прочитайте «Радуйся, Царице».

D. Радуйся, Царице, Мати милосердя, життя, насолодо й надіє наша, радуйся. До Тебе взиваємо, вигнанці, сини Єви; до Тебе зітхаємо, стогнучи й плачучи в цій долині сліз. Отож, заступнице наша, оберни до нас ті милосердні очі Твої. І благословенного Ісуса, плід лона Твого, покажи нам після цього вигнання. О милостива, о добросерда, о солодка Діво Маріє. Молися за нас, свята Божа породителько, щоб ми стали гідними обітниць Христових. Амінь. Iesu.

М. Скажіть це народною мовою.

В. Бог береже тебе, Царице, Мати милосердя, життя, солодкість і наша надіє, Бог береже тебе. До тебе взиваємо ми, вигнані сини Єви; до тебе зітхаємо, стогнучи й плачучи в цій долині сліз. Отож, заступнице наша, зверни до нас свої милосердні очі; а після цього вигнання покажи нам Ісуса, благословенний плід твого лона. О милостива, о милосердна, о солодка Діво Маріє, молися за нас, свята Мати Божа, щоб ми стали гідними обітниць Христових. Амінь. Ісусе.

⁵² P. 14a.

⁵³ Надруковано в.

⁵⁴ P. 14b.

240 |

⁵⁵ Учитель. Що ми сказали?

Учень. «Радуйся, Царице».

Учитель. Хто уклав молитву «Радуйся, Царице»?

Учень. Свята Матір-Церква.

Учитель. З ким розмовляють?

Учень. З тією самою Дівою Марією.

Учитель. Що⁵⁶ в ній промовляють?

Учень. Інші прославлення Діви, у яких також просять її ласки й допомоги. Про молитви та закликання святих.

Учитель. Чи маєте ви побожність до інших святих після Діви Марії?

Учень. Отче, до всіх святих, як до друзів Бога й наших заступників у славі, а особливо до мого ангела-хранителя, тобто ангела-охоронця, і до святого, чиє ім’я я ношу.

Учитель. А до їхніх мощей?

Учень. Я також виявляю їм шану, бо вони були храмом Святого Духа і мають бути з’єднані зі славними душами.

Учитель. Яку молитву ви їм промовляєте?

Учень. Ті, яких нас навчає Церква; також на їхню честь промовляю «Отче наш» і «Радуйся, Маріє», щоб вони заступалися за мене.

⁵⁷ Учитель. Яку молитву ви зазвичай промовляєте, коли лягаєте спати?

D. Doi cose faccio, prima fattomi il segno della Croce, faccio l'essamine della conscienza. Secondo dico la Confessione generale, il Pater noster, et l'Ave Maria, et altre mie divotioni.

Учитель. Як ви робите іспит сумління?

D. Спершу дякую Богові за отримані благодіяння, потім думаю про свої гріхи, особливо про гріхи цього дня, шкодую про них, постановляючи виправитися й сповідатися. По-третє, прошу в Бога прощення за них і твердо постановляю більше не грішити.

M. А що ви робите вранці?

D. Ще дякую Богові, що оберігав мене тієї ночі, а також за інші благодіяння, і присвячую Йому тіло й душу та все, що робитиму на Його святу службу; також виголошую інші свої подумки й усні молитви, тобто молитви розумом і голосом.

Про третю річ, необхідну християнинові, тобто любов.

M. Яка третя річ необхідна ⁵⁸ християнинові?

D. Любов.

M. Кого ми маємо любити любов’ю?

D. Бога понад усе, а ближнього — як самих себе, з любові до Бога.

M. Як — понад усе?

D. Бо ми радше маємо померти, ніж образити Його; також маємо дотримуватися всіх Його святих заповідей, шануючи Його більше, ніж будь-що інше.

M. Як ви любитимете ближнього, як самого себе?

D. Бажаючи йому добра й роблячи для нього те, чого бажаємо собі, згідно з розумом і Божим законом.

⁵⁵ P. 15a.

⁵⁶Che надруковано двічі.

⁵⁷ P. 15b.

⁵⁸ P. 16a.

| 241

М. Чому ви кажете: згідно з розумом і законом Божим?

В. Бо інакше це було б не бажанням їм добра, а бажанням їм зла, як і нам самим.

Застереження.

Тут можна пояснити важливість любові та порядок милосердя.

Про четверту необхідну християнинові річ, тобто про добрі діла.

М. Яка четверта річ необхідна християнинові?

⁵⁹ В. Добрі діла; адже після досягнення років розсудливості самої віри без добрих діл недостатньо.

М. Які бувають добрі діла?

В. Ті, що чиняться згідно з розумом або волею Божою; а щоб вони були заслуговували на винагороду, необхідно, щоб походили з милосердя.

М. А ті діла, що чиняться без милосердя, чи мають якусь цінність?

В. Не для здобуття благодаті й слави, але вони корисні, щоб через них Господь наш дарував нам здоров’я та земні блага, а також спонукав нас до пізнання гріха й каяття в ньому.

М. Які це добрі діла?

В. Ті, що приписані нам у десяти Божих заповідях та в інших заповідях Церкви, а також діла милосердя й інші чесноти.

М. Назвіть десять заповідей.

В. Заповідей Божого закону, підтверджених Ісусом Христом, є десять. 1. Перша: Я — Господь, Бог твій; нехай не буде в тебе інших богів переді мною. 2. Друга: Не призивай імені Божого намарно. 3. Третя: Пам’ятай ⁶⁰ святкувати святкові дні. 4. Четверта: Шануй батька й матір, щоб довго жити на землі. 5. П’ята: Не вбивай. 6. Шоста: Не чини перелюбу. 7. Сьома: Не кради. 8. Восьма: Не свідчи неправдиво. 9. Дев’ята: Не бажай жінки ближнього свого. 10. Десята: Не бажай нічого іншого, що належить ближньому твоєму. Ці десять заповідей походять від двох заповідей любові. Перша: любити Бога всім серцем, усією душею, усім розумом і всіма силами. Друга: любити ближнього, як самого себе. Амінь. Ісус.

Пояснення десяти заповідей.

Учитель. Де Бог дав ці десять заповідей?

Учень. Спершу в старому законі, а згодом Христос, Господь наш, підтвердив їх у новому.

Учитель. Як вони поділяються?

Перші три стосуються шанування Бога, а інші сім — користі ближнього.

⁶¹ Учитель. Як ці три стосуються шанування Бога?

Бо Він хоче, щоб ми служили Йому спершу серцем, потім язиком, а по-третє — ділами.

Учитель. Як ми дотримуватимемося першої заповіді?

Шануючи єдиного Бога, боячись Його, вшановуючи Його та служачи Йому всім серцем, а також очікуючи від Нього всякої допомоги й винагороди, бо Він — Творець усього добра.

Учитель. Хто грішить проти цієї заповіді?

⁵⁹ P. 16b.

⁶⁰ P. 17a.

⁶¹ P. 17b.

242 |

D. Особливо ті, хто вдається до ідолопоклонства, забобонів⁶² та чарів, що суперечать Божій честі.

M. Як дотримуватимемося другої заповіді?

D. Прославляючи й дякуючи Богові нашими устами та просячи про те, чого потребуємо.

M. Хто грішить проти цієї заповіді?

D. Передусім ті, хто хулить ім’я Бога та Його святих. По-друге, ті, хто присягає неправдою, без справедливих підстав і потреби. По-третє, ті, хто не дотримується обітниць, які дав, а також інші, хто не виявляє належної пошани до Божого імені.

M. Чому ви кажете: правда, справедливість і потреба?

⁶³ D. Бо присяга має бути правдивою — стосуватися того, у чому людина має певність; справедливою — стосуватися дозволеної справи; необхідною — стосуватися справи важливої; інакше це гріх. Крім того, належить виявляти пошану до того, ким присягають.

M. Чи знаєте ви який-небудь спосіб ніколи не клястися неправдиво?

D. Звісно. Ніколи не присягати.

M. Як ви скажете, якщо захочете, щоб вам повірили?

Так або ні, напевно або правдиво, адже це не присяга, а все, що понад це, недобре.

Настанова проти блюзнірства, лжеприсяги й частих присяг, а також щодо дотримання обітниць.

M. Як дотримуватимемося третьої заповіді — святити свята?

D. Виявляючи зовнішніми ділами віру й любов, які ми маємо до нашого Господа Бога.

M. У чому ми виявлятимемо цю любов?

D. Не працюючи в такі дні, слухаючи всю Месу, як велить Церква, з побожністю й увагою, ⁶⁴ а також дбаючи, щоб її слухали наші домашні.

Учитель. Що ще?

Учень. Слід також проводити день у справах, спрямованих на служіння Богові, як-от молитися, читати добрі книжки та чинити діла милосердя.

Настанови щодо дотримання свят і проти тих, хто проводить їх у лихих та марних справах.

Учитель. Як нам дотримуватися четвертої заповіді — шанувати батька й матір?

Учень. Ми повинні слухатися їх, шанувати, служити їм і допомагати їм.

Учитель. А якби ваш батько наказав вам сказати якусь неправду або вчинити гріх, чи повинні ви йому коритися?

Учень. Ні, отче, бо я не зобов’язаний коритися йому всупереч Богові, але повинен коритися в законних і чесних справах.

Учитель. Скільки є видів батьків?

Учень. Чотири: по-перше, природні батьки, які нас породили, а також діди; по-друге, духовні — священники, прелати й учителі; по-третє, правителі республіки; по-четверте, старі люди через їхній вік. Усіх їх ми повинні шанувати відповідно до їхнього становища.

Учитель. Як добрі батьки повинні поводитися зі своїми ⁶⁵дітьми?

⁶² Надруковано забобони.

⁶³ С. 18a.

⁶⁴ С. 18b.

⁶⁵ С. 19a.

243

D. Треба навчати їх доктрини й управляти ними, не надто суворо карати й не надто пестити, а робити і те, й інше розсудливо.

M. Як слід поводитися слузі чи підданому зі своїм паном?

D. Як синові з батьком, виявляючи йому пошану як заступникові Христа, Господа нашого.

M. А пани зі слугами?

D. Як батьки із синами або як брати у Христі.

M. Як дотримуватимемося п’ятої заповіді?

D. Не бажаючи й не чинячи зла ближньому ні серцем, ні язиком, ні вчинками; пам’ятаючи, що він створений за образом Бога.

M. Як дотримуватимемося шостої?

D. Так само, уникаючи будь-якої непристойності — не лише у вчинках, а й у словах та в серці, як наказано в дев’ятій заповіді.

M. Якими засобами скористаємося, щоб дотримуватися цієї заповіді?

D. Засобів багато, але серед них ці п’ять особливо дієві. По-перше, дотримуватися міри в їжі та питті. По-друге, уникати поганих товариств. По-третє, не читати поганих книжок, не промовляти й не співати непристойних слів і пісень та, наскільки можливо, не слухати їх. По-четверте, часто приступати до найсвятіших Таїнств. По-п’яте, просити Пресвяту Діву Марію про чистоту, щоб вона випросила її для нас у Бога.

M. Як дотримуватимемося сьомої заповіді?

D. Не привласнюючи й не утримуючи чужого майна та не завдаючи йому шкоди силою чи обманом; не допомагаючи й не даючи поради або будь-якого приводу, щоб це зробив хтось інший. Наука-настанова не утримувати чужого майна та платні наймита. Не бути гравцями в азартні ігри, не вдаватися до незаконної торгівлі, щоб, здобуваючи майно, не втратити сумління; а в сумнівних справах слід радитися і не виконувати заповіти наосліп, бо, поки ти маєш чуже майно, диявол може заволодіти твоєю душею. Терпляче зносити бідність, покладати надію на Бога й боятися Його, бо Він дасть тобі все потрібне.

M. Як дотримуватимемося восьмої заповіді?

D. Не кажучи неправди про ближнього. ⁶⁷ Не пліткуючи. Не викриваючи таємних гріхів (хіба що для їх виправлення перед тими, кого це стосується, або з якоюсь іншою доброю й доречною метою), не осуджуючи ближнього, не кажучи неправди, а радше відгукуючись добре, як хотів би, щоб інші говорили про тебе.

M. Як дотримуватимемося дев’ятої заповіді?

D. Не бажаючи чужої жінки чи іншої непристойності. Тому добре стерегти очі та інші нагоди, щоб оберігати серце, і вдаватися до молитви, аби проганяти спокуси.

M. Як дотримуватимемося десятої заповіді?

D. Не бажаючи майна чи будь-чого іншого ближнього нечесним шляхом і не заздрячи його статкам.

M. У скількох заповідях містяться ці десять заповідей?

D. Nelli doi precetti della Carità, cioè amare Dio sopra ogni cosa, et il prossimo come se stesso per amore di Dio, tal che tutta la legge di Dio si contiene in questo soave precetto dall’a-

⁶⁶ P. 19b.

⁶⁷ P. 20a.

244 |

більше, що Господь дає нам зі Своєї безмежної доброти.

M. Назвіть заповіді Церкви.

⁶⁸ D. Заповідей святої Матері-Церкви є п’ять. 1. Перша: слухати месу у встановлені свята. 2. Друга: постити під час Великого посту та в інші визначені дні, а також утримуватися від м’яса у п’ятницю й суботу. 3. Третя: сповідатися принаймні раз на рік. 4. Четверта: причащатися принаймні на Великдень. 5. П’ята: сплачувати десятину згідно зі звичаєм.

M. З якої причини Церква святкує свята святих?

D. По-перше, щоб прославляти Бога у Його святих. По-друге, щоб пізнати славу, якої вони досягли на небі. По-третє, щоб наслідувати їх, знаючи їхнє життя та чесноти. По-четверте, щоб мати їх за наших заступників. По-п’яте, Церква бажає вшановувати своїх святих дітей, так само як вони вшановували Бога й Церкву.

M. У які дні слід постити?

Увесь Великий піст, окрім неділь. Чотири сезонні пости року, що припадають на чотири пори року, тобто весну, літо, осінь і зиму. Навесні — після першої неділі Великого посту. Влітку — першого тижня після П’ятидесятниці.

Восени — після свята Воздвиження Хреста у вересні. Взимку — після третьої неділі Адвенту. У навечір’я Різдва, П’ятидесятниці та Успіння Богородиці, у свято Різдва святого Івана Хрестителя, усіх апостолів, крім святого Якова, святого Филипа та святого Івана Євангеліста, святого Лаврентія й усіх святих.

M. Як слід постити?

По-перше, утримуватися від м’яса, яєць і молочних продуктів. Що ж до часу, їсти близько полудня; однак легке перекушування, дозволене звичаєм і не заборонене настоятелями, не вважається порушенням. Усі зобов’язані дотримуватися цього, крім тих, кому заважає поважна причина.

Учитель. Які свята приписала свята Церква?

Учень. Це такі: насамперед Різдво Господа нашого Ісуса Христа; святий Стефан, первомученик; святий Іван Євангеліст; Обрізання Господа нашого; Богоявлення; Пасха з двома наступними днями; Воздвиження святого Хреста у травні; Вознесіння Господа нашого; П’ятдесятниця з двома наступними днями; урочистість⁷⁰ Тіла Христового; Різдво, Благовіщення, Успіння та Очищення нашої Пані; Різдво святого Івана Хрестителя; дванадцять апостолів; святий Лаврентій; освячення святого Михаїла у вересні; усі святі; недільні дні; свята, яких дотримуються єпископи у своїх єпископствах і дієцезіях.

Учитель. Чому Церква вдається до інших церемоній і зовнішнього богослужіння?

Учень. По-перше, для більшої пошани й належності Божого культу. По-друге, щоб спонукати народ до побожності й через зовнішні речі навчити його розуміти внутрішні. По-третє, тому що Бог дав нам тіло й душу, і тому ми повинні служити Йому ними обома.

Застереження.

Тут можна нагадати, що, досягнувши віку розсудливості, вони зобов’язані сповідатися

⁶⁸ P. 20b.

⁶⁹ P. 21a.

⁷⁰ P. 21b.

245

сповідатися, а згодом, через деякий час, причащатися, і робити це принаймні раз на рік, хоча краще було б частіше.

Про головні гріхи, які зазвичай називають смертними.

⁷¹ М. Ми говорили про добрі діла. Назвіть тепер сім гріхів, які ми називаємо смертними.

Д. Головних гріхів, які зазвичай називають смертними, є сім. Перший — гординя. Другий — жадібність. Третій — розпуста. Четвертий — гнів. П’ятий — ненажерливість. Шостий — заздрість. Сьомий — лінощі.

Вони є причиною й джерелом інших гріхів, тому їх називають головними, хоча іноді вони можуть бути простими.

Проти цих пороків є сім чеснот: 1. Смирення — проти гордині. 2. Щедрість — проти жадібності. 3. Цнотливість — проти розпусти. 5. Терпіння — проти гніву. 5. Поміркованість — проти ненажерливості. 6. Милосердя — проти заздрості. 7. Старанність — проти лінощів.

Гріхів проти Святого Духа є шість. Перший — самовпевненість у спасінні без заслуг. Другий — зневіра в милосерді Бога. Третій — заперечення пізнаної істини, щоб мати більше свободи грішити. Четвертий — заздрість до духовних благ, які наш ближній отримав від Бога. ⁷² П’ятий — упертість у гріху. Шостий — намір померти без покаяння.

Гріхів, що волають до Бога про помсту, є чотири. Перший — умисне вбивство. Другий — мерзотний гріх. Третій — утиск бідних. Четвертий — невиплата робітникам належної їм платні.

М. Що таке гріх?

Д. Це те, чого бажають або що роблять усупереч закону й волі Бога.

М. Яку шкоду завдає смертний гріх?

Д. Він позбавляє нас Бога, Його благодаті й обіцяної нам слави та робить нас боржниками вічної кари в пеклі.

М. Чому він називається смертним?

Д. Бо він убиває душу, позбавляючи її життя благодаті.

М. Що чинить простий гріх?

Д. Він не позбавляє благодаті й не заслуговує на пекло, але охолоджує людину в любові до Бога та служінні Йому, заслуговує на тимчасову кару, а також схиляє до смертного гріха.

Застереження

Тут можна сказати про тяжкість гріха, закликаючи його уникати.

⁷³ Про сім таїн святої Церкви.

Учитель. Що ще нам потрібно робити?

Учень. Нам потрібно знати сім таїн і приймати їх у належний час, тобто тоді, коли нам велить і визначає Церква.

Учитель. Назвіть таїнства.

Учень. Таїнств святої Церкви сім. Перше — хрещення. Друге — конфірмація. Третє — Євхаристія. Четверте — покаяння. П’яте — єлеопомазання. Шосте — священство. Сьоме — шлюб.

⁷¹ С. 22a.

⁷² С. 22b.

⁷³ С. 23a.

246

Учитель. Про що ми говорили? Учень. Про сім Таїнств. Учитель. Хто встановив ці Таїнства? Учень. Ісус, наш Господь. Учитель. Для чого? Учень. Щоб простити нам гріхи, уділити нам Свою благодать і заслуги Своїх страстей; у кожному з них Він дає благодать для особливої потреби, але приймати їх треба достойно. Учитель. Для чого служить Таїнство Хрещення? ⁷⁴ Учень. Щоб людина стала християнином і сином Божим. Учитель. Як це відбувається? Учень. Оскільки ми народжуємося в первородному гріху, успадкованому від наших прабатьків, Хрещення усуває його разом з усіма іншими гріхами й дарує благодать та інші чесноти; так ми стаємо синами й спадкоємцями вічного життя. Учитель. Для чого служить Таїнство Миропомазання, або Конфірмації? Учень. Щоб отримати благодать і силу проти наших ворогів, аби визнавати віру, прийняту нами під час Хрещення. Учитель. Для чого служить Таїнство Сповіді? Учень. Щоб Бог, наш Господь, простив нам гріхи, вчинені після Хрещення. Учитель. Як має приготуватися той, хто збирається сповідатися? Учень. Він має зробити три речі. По-перше, старанно пригадати гріхи, які вчинив. По-друге, відчути скорботу й розкаяння та постановити більше не грішити. По-третє, сповідати їх усі без винятку, а потім виконати покуту, призначену сповідником. Учитель. Для чого служить святе Таїнство ⁷⁵ Вівтаря? Учень. Щоб наша душа живилася й насичувалася Божою благодаттю та єдналася з Ним. По-друге, щоб не впадати легко у гріхи. По-третє, щоб осягнути всяку досконалість. Учитель. Хто є у святому Таїнстві Вівтаря? Учень. Там є Ісус Христос, наш Господь, тілом і душею, як Він є на небі, і в гостії, і в чаші після освячення священником. Учитель. Чи залишається хліб у гостії або вино в чаші після освячення священником? Учень. Ні, отче, бо силою слів, які промовляє священник, хліб перетворюється на тіло, а вино — на кров Ісуса Христа, нашого Господа; це відбувається під час Меси. Учитель. Що таке Меса? Учень. Це спомин і справжнє відображення життя, страстей і смерті нашого Господа Ісуса Христа, а водночас жертва: Христос приноситься за живих і померлих. Тому на ній треба бути з великою увагою та побожністю. Учитель. Як має приготуватися людина, щоб достойно прийняти Пресвяте Таїнство? ⁷⁶ Учень. Приступаючи з побожністю, не маючи свідомості смертного гріха, і перед тим сповідавшись. Напучення.

⁷⁴ С. 23б.

⁷⁵ С. 21б.

⁷⁶ С. 22а.

247

Тут можна заохотити до частого прийняття Таїнств Сповіді та Причастя.

Учитель. Для чого служить Таїнство Останнього помазання?

Учень. Щоб отримати благодать Святого Духа, усунути гріхи, які могли залишитися, і зміцнити душу, давши їй надію та силу протистояти стражданням, спричиненим недугою та демоном.

Учитель. Для чого ще?

Учень. Щоб отримати тілесне здоров’я, якщо наш Господь вважатиме це доцільнішим.

Учитель. Для чого служить Таїнство Священства?

Учень. Щоб дати священникові владу й благодать освячувати святе Таїнство Вівтаря та відпускати гріхи, що може робити лише священник.

Учитель. Для чого служить Таїнство Подружжя?

Учень. Щоб чоловік і жінка отримали благодать жити разом і виховувати ⁷⁷ дітей на славу Божу, а також примножувати християнський народ, щоб завжди були ті, хто служить Богові.

Учитель. Як мають поводитися одне з одним чоловік і дружина?

Учень. Чоловік має любити й шанувати жінку як сестру у Христі, а жінка — поважати й слухатися чоловіка як Христового намісника; обоє разом мають зберігати мир, єдність, вірність і любов, як це роблять Христос і Церква.

Про богословські й кардинальні чесноти, дари та плоди Святого Духа.

М. Богословських чеснот є три: перша — віра, друга — надія, третя — любов.

Кардинальних чеснот є чотири: перша — розсудливість, друга — справедливість, третя — мужність, четверта — поміркованість.

Дарів Святого Духа є сім. Перший — дар мудрості. Другий — дар розуму. Третій — дар ради. Четвертий — дар мужності. П’ятий — дар знання. Шостий — дар побожності. Сьомий — дар страху Божого.

Плодів Святого Духа є дванадцять. ⁷⁸ Перший — любов. Другий — радість. Третій — мир. Четвертий — терпіння. П’ятий — довготерпіння. Шостий — доброта. Сьомий — доброзичливість. Восьмий — лагідність. Дев’ятий — віра. Десятий — скромність. Одинадцятий — стриманість. Дванадцятий — цнотливість.

Блаженств є вісім. Перше: блаженні вбогі духом, бо їхнє є Царство Небесне. Друге: блаженні лагідні, бо вони успадкують землю. Третє: блаженні ті, що плачуть, бо вони будуть утішені. Четверте: блаженні ті, хто голодує і прагне справедливості, бо вони наситяться. П’яте: блаженні милосердні, бо вони здобудуть милосердя. Шосте: блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога. Сьоме: блаженні миротворці, бо їх назвуть синами Божими. Восьме: блаженні ті, хто зазнає переслідувань за справедливість, тобто за добрі вчинки, бо їхнє є Царство Небесне.⁷⁹

Тілесних діл милосердя є сім. Перше — нагодувати голодних бідних. Друге — ⁸⁰ напоїти спраглих бідних. Третє — одягнути нагих. Четверте — прихистити прочан. П’яте — відвідати хворих. Шосте — відвідати ув’язнених. Сьоме — поховати померлих.

⁷⁷ С. 25a.

⁷⁸ С. 25b.

⁷⁹ Надруковано Et.

⁸⁰ С. 26a.

248 |

Діл милосердя духовного є ще сім. Перше. Дати добру пораду. Друге. Навчати невігласів. Третє. Напоумляти грішника. Четверте. Утішати засмучених і пригнічених. П’яте. Прощати кривди й образи, яких зазнали. Шосте. Терпляче зносити прикрощі, завдані нам іншими. Сьоме. Молитися Богові за живих і померлих.

Головні поради Господа нашого Ісуса Христа — три. Перша. Добровільна убогість. Друга. Довічна цнотливість. Третя. Цілковита покора.

Ворогів людини є три. Перший. Диявол. Другий. Світ. Третя. Плоть.

Таїнства Господа нашого Ісуса Христа, які слід роздумувати й промовляти на вервиці.⁸¹ Богородиці, їх п’ятнадцять: п’ять радісних, п’ять скорботних і п’ять славних.

П’ять радісних такі. Перше. Благовіщення, коли був зачатий Син Божий. Друге. Відвідини святої Єлизавети. Третє. Різдво Господа нашого Ісуса Христа. Четверте. Стрітення Господа нашого у храмі. П’яте. Коли Його знайшли у храмі серед учителів.

П’ять скорботних такі. Перше. Молитва Господа нашого в саду. Друге. Бичування біля стовпа. Третє. Увінчання терновим вінцем. Четверте. Несення хреста на гору Голгофу. П’яте. Розп’яття і смерть на хресті.

П’ять славних такі. Перше. Воскресіння Господа нашого. Друге. Його Вознесіння на небо. Третє. Зішестя Святого Духа. Четверте. Успіння Богородиці. П’яте. Увінчання над ангелами й блаженними.

⁸² Про «Радуйся, Маріє».

Коли дзвонять «Радуйся, Маріє», здобувають відпуст, промовляючи три вірші з трьома молитвами «Радуйся, Маріє». За першим ударом: Angelus Domini Nuntiavit Mariae, Et concepit De spiritu sancto. Ave Maria.

За другим ударом: Ecce ancilla domini Fiat mihi Secundum verbum tuum. Ave Maria. За третім ударом: Et verbum caro factum est, Et habitavit in nobis. Ave Maria.

Як навчитися допомагати служити Месу.

Vers. Introibo ad Altare Dei.

Resp. Ad Deum qui lætificat iuventutem meam.

Vers. Iudica me Deus, et discerne causam meam de gente non sancta, ab homine iniquo, et doloso erue me.

Resp. Quia tu es Deus fortitudo mea, quare me repulisti, et quare tristis incedo dum affligit me inimicus?

Vers. Emitte lucem tuam, et veritatem tuam, ipsa me deduxerunt, et adduxerunt, in montem sanctum tuum, et in tabernacula tua.

Відповідь. І ввійду до жертовника Божого, до Бога ⁸³, що звеселяє юність мою.

Вірш. Прославлятиму Тебе на цитрі, Боже, Боже мій: чому сумуєш, душе моя, і чому тривожиш мене?

⁸¹ P. 26b.

⁸² P. 27a.

⁸³ P. 28a.

249

Resp. Spera in Deo quoniam adhuc confitebor illi: salutare vultus mei, et Deus meus. Vers. Gloria Patri, et Filio, et Spiritui sancto. Resp. Sicut erat in principio, et nunc, et semper, et in saecula saeculorum. Amen. Vers. Introibo ad altare Dei. Resp. Ad Deum qui laetificat iuventutem meam. Vers. Adiutorium nostrum in nomine Domini. Resp. Qui fecit coelum, et terram. Vers. Confiteor et c. ut infra. Resp. Misereatur tui omnipotens Deus, et dimissis omnibus peccatis tuis perducat te ad vitam aeternam. Vers. Amen. Resp. Confiteor Deo omnipotenti beatae Mariae semper virgini, beato Michaeli Archangelo, beato Ioanni Baptistae, sanctis Apostolis Petro, et Paulo, omnibus Sanctis, et tibi Pater quia peccavi nimis cogitatione, verbo, et opere, mea culpa, |⁸⁴ mea culpa, mea culpa, mea maxima culpa: Ideo precor beatam Mariam semper virginem, beatum Michaelem Archangelum, Beatum Ioannem Baptistam, sanctos Apostolos Petrum, et Paulum, omnes Sanctos, et Sanctas Dei, et te Pater orare pro me ad dominum Deum nostrum. Vers. Misereatur vestri omnipotens Deus, et dimissis omnibus peccatis vestris perducat vos dominus in vitam aeternam. Resp. Amen. Indulgentiam, absolutionem, et remissionem omnium peccatorum nostrorum tribuat nobis omnipotens, et misericors Dominus. Resp. Amen. Vers. Deus tu conversus vivificabis nos. Resp. Et plebs tua laetabitur in te. Vers. Ostende nobis domine misericordiam tuam. Resp. Et salutare tuum da nobis. Vers. Domine exaudi orationem meam. Resp. Et clamor meus ad te veniat. Vers. ⁸⁵ Dominus vobiscum. Resp. Et cum spiritu tuo. Vers. Kyrie eleison. Resp. Kyrie eleison. Vers. Kyrie eleison. Resp. Christe eleison. |⁸⁶ Vers. Christe eleison. Resp. Christe eleison. Vers. Kyrie eleison. Resp. Kyrie eleison. Vers. Kyrie eleison.

⁸⁴ P. 28a.

⁸⁵ Надруковано Vesp.

⁸⁶ P. 28b.

250 |

Після того як священник сказав: Orate fratres. Клірик відповідає: Suscipiat Dominus sacrificium de manibus tuis ad laudem, et gloriam nominis sui, ad utilitatem quoque nostram totiusque Ecclesiae tuae sanctae. Amen. Порядок, якого слід дотримуватися, починаючи християнське навчання. Спочатку вчитель нехай велить прочитати Pater noster і Ave Maria, а потім промовить таку молитву. Oremus. Omnipotens sempiterne Deus, qui iustitiam tuae legis in cordibus credentium digito tuo scribis, infunde quaesumus tuae nobis lumen sapientiae, ut te veraciter agnoscentes, et fideliter diligentes mereamur assequi quod promittis. Per Christum dominum nostrum. Resp. Amen.

Guido Michelini Universita degli Studi di Parma Viale S. Michele 9/A, I-43100 Parma, Italia [email protected]

Отримано 1999 06 23