ACTA LINGUISTICA LITHUANICA

LIII (2005) 133–138

ПЕРСОНАЛІЇ

ВІТАЄМО АЛЬГІРДАСА САБАЛЯУСКАСА

У неспокійні й тяжкі 1948 роки, закінчивши Маріямпольську гімназію імені Ригішкій Йоноса, до Вільнюського університету вивчати литовську мову й літературу приїхав дев’ятнадцятирічний юнак «із рівнин Сувалкії» — Альґірдас Сабаляускас (нар. 26 липня 1929 року). Жоден із товаришів по курсу тоді навіть не здогадувався, яким буде життєвий шлях цього юнака, тим паче що він нічим не вирізнявся з-поміж інших передчасно подорослішалих ровесників. Кожен із них добре знав, як трагічно може повернутися доля, якщо необачно вимовити двозначну фразу або продекламувати строфу вірша того чи іншого поета, який виїхав на Захід, із підручника часів Незалежної Литви, завченого ще в школі. А прикладів не бракувало.

У той час у Вільнюському університеті на історико-філологічному факультеті «першу скрипку грали» не інтелектуальні викладачі Вінцас Миколайтіс-Путінас, Юозас Балчиконіс, Юргіс Лебедіс, Зігмас Зінкявічюс та інші, а викладачі, надіслані з Росії «виправитися» за більші чи менші провини проти марксизму, а також партійний і комсомольський актив університету. Однак і в такій гнітючій атмосфері траплялися кумедні випадки, що неабияк розвіювали похмурі будні. Найкраще це підтверджує яскраво розказана самим Альґірдасом Сабаляускасом історія про те, як він, погано знаючи російську мову, складав іспит із педагогіки в одного з надісланих професорів, який не знав литовської.

Але, перефразовуючи назву однієї книжки письменниці Петронеле Орінтайте, яка також походила із Сувалкії, доля, призначена Альґірдасу Сабаляускасу, була прихильною. У 1953 році, ще не маючи диплома про закінчення університету, Альґірдас Сабаляускас почав працювати редактором в Інституті литовської мови та літератури. Через кілька місяців, закінчивши університет, молодий фахівець залишився в Інституті й, вступивши до аспірантури,

134 |

PERSONALIA

почав працювати у відділі історії мови та діалектології: спочатку молодшим науковим співробітником, згодом старшим науковим співробітником і — зрештою — головним науковим співробітником. У 1997–2000 роках був директором відновленого Інституту литовської мови.

Працюючи молодшим науковим співробітником у відділі мови та діалектології, Альґірдас Сабаляускас опублікував першу ґрунтовну працю, яка не втратила наукової цінності й досі. Це дослідження «Атематичні дієслова литовської мови» (с. 77–114), підготовлене на основі дипломної роботи й надруковане у збірнику статей 1957 року Деякі питання граматики литовської мови.

Того ж року в працях Академії наук і продовжуваному виданні Інституту литовської мови та літератури Література і мова з’явилися перші три публікації з докторської дисертації (тоді — дисертації кандидата філологічних наук) Походження назв сільськогосподарських рослин у балтійських мовах, яку саме тоді завершували готувати до захисту («Про назву конопель» і «Про назву гречки», — Праці АН Литовської РСР. Серія А, 1957, т. 2(3), с. 199–210; 211–218; «Про походження назви гороху», — Література і мова, 1957, т. 2, с. 346–355). Альґірдас Сабаляускас захистив дисертацію 1958 року. Уже в цих перших публікаціях молодого науковця виявився ще один його «дар Божий» (яким обдаровані не всі однаковою мірою) — здатність пояснювати складні й дуже заплутані явища історії слів нашої мови простою, зрозумілою кожному мовою.

Захистивши дисертацію і майже повністю опублікувавши її окремими статтями в лінгвістичній періодиці, Альґірдас Сабаляускас і надалі залишався відданим історичним дослідженням лексики литовської мови. Дані й результати цих досліджень були опубліковані не лише в лінгвістичних статтях: невдовзі з’явилися й узагальнювальні історико-лексикологічні студії литовської мови: «Розвиток лексики литовської мови» (LKK, 1966, т. 8, с. 5–141); «Назви свійських тварин у балтійських мовах» (LKK, 1968, т. 10, с. 101–190) і «З історії термінології тваринництва в балтійських мовах» (LKK, 1970, т. 12, с. 7–81). Ці студії під спільною назвою Дослідження лексики балтійських мов у 1975 році були захищені як габілітаційна праця.

Згаданими студіями дослідження лексики литовської мови Альґірдасом Сабаляускасом не завершилися. Заплутаними й звивистими шляхами походження литовських слів та їхнього семантичного розвитку Альґірдас Сабаляускас «мандрував» і далі. Усі дані про лексику литовської мови, зібрані під час цих «мандрів», ювіляр узагальнив у монографії Лексика литовської мови, виданій 1990 року. У цій книжці, що істотно доповнила етимологічні та історичні дослідження лексики литовської мови, автор всебічно розкрив склад словника литовської мови, виокремивши його основні шари, розглянув слова, запозичені з інших мов, а також творення нових слів у новітній час. Ця книжка, як і попередні студії Альґірдаса Сабаляускаса на цю тему, стала настільною для кожного лексиколога й етимолога.

Без Альґірдаса Сабаляускаса неможливо уявити історію литовського мовознавства й дослідження литовської мови. Без вагань можна стверджувати, що ювіляр є першопрохідцем у цій галузі досліджень: ніхто інший не зібрав так систематично й ретельно дані з історії дослідження литовської мови та факти з життя дослідників литовської мови. Зрозуміло, що, маючи такий величезний, кажучи сучасними термінами,

PERSONALIA

135

банк даних цієї галузі, ювіляр не міг залишити лише собі. Тому, систематизувавши й узагальнивши наявні факти з історії литовського мовознавства та дослідження литовської мови, він наважився представити їх на суд дослідників литовської мови та громадськості. Так з’явилися ще дві книжки: Історія дослідження литовської мови. До 1940 року (1979) і Історія дослідження литовської мови: 1940–1980 (1982). У них хронологічно розглянуто процес дослідження литовської мови не лише в Литві, а й в інших країнах. За ці книжки 1984 року Алгірдасу Сабаляускасу присудили Державну премію Литви. Щоправда, прочитавши ці слова, прискіпливіший сучасний читач може заперечити, що багато питань у згаданих книжках розглянуто фрагментарно, а дещо надмірно звеличено. І, звичайно, частково він матиме рацію. Однак у цьому винен не Алгірдас Сабаляускас, а радянські стандарти того часу. Вони змушували автора від багато чого відмовлятися. Адже тоді обсяг наукових монографій суворо регламентувався. Тому Алгірдас Сабаляускас, бажаючи подати якомога більше фактів з історії дослідження литовської мови, мусив дотримуватися встановлених стандартів. Можна заздалегідь стверджувати, що в третій частині Історії дослідження литовської мови, яку ювіляр нині готує і в якій буде оглянуто дослідження литовської мови, проведені після 1980 року, таких «недоліків» уже напевно не буде.

Жоден із литовських мовознавців не може зрівнятися з Алгірдасом Сабаляускасом і перевершити його в популяризації знань про мовознавство серед молоді й загалом усього суспільства. Прагнучи, щоб якомога більше людей різного віку полюбили рідну мову й зацікавилися її таємницями, і вміючи, як уже зазначалося, просто та образно розповідати про складні питання мовознавства, Алгірдас Сабаляускас ще з 1962 року, немов литовський Крістіян Андерсен, розповідає читачам різного віку захопливі історії не про принцес і фей, а про походження слів литовської мови та їхні мандри в часі. Тож не дивно, що і в Литві, і в деяких інших країнах прихильно зустріли й високо оцінили його книжки для широкого загалу, які перевидавали неодноразово: Слова мандрують (1962, ²1993), Слова розповідають (1965), Слова оживають (1967, ²1980, ³2000) і Сто мовних загадок (1970, ²2001). Із усіх видань цієї серії, мабуть, найбільше «звеличили» третю книжку — Слова оживають, яку відомий американський балтист Вільям Р. Шмальстіг разом із Рут Арментраут переклали англійською і через кілька років видали в Чикаго (Noted Scholars of Lithuanian Language, Chicago, 1973). А японський мовознавець, популяризатор литовської літератури та перекладач Ікуо Мурата опублікував окремі розділи цієї книжки японською мовою.

До тієї самої галузі популяризації науки належать і популярно написані книжки Алгірдаса Сабаляускаса з історії дослідження литовської мови: Як досліджували литовську мову (1984), Дослідження балтійських мов (1986), Ми — балти (1986, ²2002; англійською мовою We, the Balts, Vilnius, 1993), а також книжка Східнослов’янські мовознавці на ниві литуаністики (1990), написана разом із проф. Йонасом Пальонісом.

Із цими книжками тісно пов’язані статті Алгірдаса Сабаляускаса, опубліковані в науковій періодиці та енциклопедичних виданнях Литви й інших країн. Вони присвячені дослідникам литовської мови, установам та організаціям, що проводять актуальні для литовської мови дослідження, а також важливим для литуаністики й балтистики виданням. Якби ми зібрали всі ці статті в одному місці, з них також склалася б не одна солідна книжка.

136 |

PERSONALIA

Алгірдас Сабаляускас — не лише мовознавець, який сидить за письмовим столом, а й життєрадісна, проста й чуйна людина, що любить спілкуватися з молоддю. Він часто буває і в рідному Маріямполе, і в інших школах. Ювіляр присвятив молоді, яка навчається, і книжку «Звідки вони?», що вийшла 1994 року; її можна назвати своєрідним популярним етимологічним словником литовської мови. Оскільки Алгірдас Сабаляускас завжди з великою теплотою та повагою відгукується про своїх колишніх учителів і однокласників, цю книжку він присвятив своїм «учителям і тим, хто 1948 року закінчив або мав закінчити гімназію імені Йонаса Ригішкіса в Маріямполе» (с. 4). У «Передмові» до книжки автор, знову подумки повертаючись до трагічних повоєнних років, каже, що, пишучи її, «постійно згадував свої шкільні роки, однокласників. Іноді він навіть уявляв (нехай йому простять наївність!), що таку книжку читали б із задоволенням не лише він, а й його друзі, коли в гімназії імені Йонаса Ригішкіса в Маріямполе їх навчали мовної мудрості Йонас Кабелка та Йонас Кведерайтіс. Тому цю книжку присвячено пам’яті вчителів і однокласників, особливо тих, хто передчасно залишив цей клас і більше ніколи до нього не повернувся» (с. 5–6).

Здається, педагогам наших днів, їхнім керівникам належало б уважно прислухатися до цих слів Алгірдаса Сабаляускаса й замислитися, як за таких важких обставин учителі того часу змогли прищепити своїм учням не лише почуття дружби й обов’язку, а й любов до рідної країни та її культури — тим, на жаль, не може похвалитися сучасна литовська школа, яка ніяк не вибереться з болота реформ.

До вже згаданої наукової діяльності Алгірдаса Сабаляускаса необхідно додати і внесок ювіляра в підготовку литуаністичних кадрів. Майже три десятиліття ювіляр очолював державну екзаменаційну комісію для литуаністів Вільнюського педагогічного університету й читав там лекції. Алгірдас Сабаляускас розповідає, як ніяково почувався, коли в аудиторії чи за екзаменаційним столом зустрічав не одного свого вчителя, який уже досяг поважного віку, але через життєві обставини раніше не зміг здобути диплом про вищу освіту. За педагогічну діяльність 1997 року Вільнюський педагогічний університет присвоїв Алгірдасу Сабаляускасу звання професора.

Вітаючи члена-кореспондента Литовської академії наук, іноземного члена Латвійської академії наук, професора Алгірдаса Сабаляускаса з прекрасним 75-річним ювілеєм, не можемо не додати, що сучасне наше мовознавство просто неможливо уявити без різнобічної діяльності ювіляра, тим паче що Алгірдас Сабаляускас був і є членом редакційних колегій і наукових рад багатьох лінгвістичних видань. Цю розгалужену й багатогранну діяльність ювіляра відзначено двома орденами Великого князя Литовського Гедиміна (1997, 2002). А ми — працівники відділу історії мови та діалектології Інституту литовської мови, — бажаючи нашому старшому колезі міцного здоров’я і творчих років, кажемо: Вельмишановний професоре, Ви нам дуже-дуже потрібні. Ми завжди чекаємо на Ваші щирі поради й підбадьорливу усмішку у важкі хвилини, а разом з усіма читачами, які цікавляться литовською мовою, прагнемо, за Вашими словами, значно краще знати «про слова, які <…> вимовляємо щодня», ніж «про найвіддаленіші планети, надра землі, комп’ютерні операції чи навіть передбачення гороскопів», — історії походження нових литовських слів.

Юозас Карацейюс