Acta Linguistica Lithuanica

LXI (2009), 1 – 29

Литовська термінологія на позначення «годувати»^*

МАРІЯ ТЕРЕЗА АДЕМОЛЛО ГАГЛІАНО, ФРАНЧЕСКО ПАОЛО ПАРДІНІ

Флорентійський університет

У цій статті ми починаємо з розгляду лит. šermenys «поминальна учта», найімовірніше похідного від šérti «годувати тварин (особливо свійських)», і аналізуємо — з діахронічного та синхронічного поглядів — основні терміни на позначення «годувати» або «їжа» в литовській мовній області (а саме дієслівні форми šérti, penėti, maitinti та відповідні іменникові форми pāšaras, pēnas, maistas). Šérti, засвідчене в перші століття лише в лексиконах і, ймовірно, вживане стосовно людей ще до появи наших писемних джерел, про що свідчить наявність його похідного šērmēnys, передує балтійській добі й, найімовірніше, є найдавнішим литовським терміном зі значенням «годувати»; penėti, добре засвідчене як у текстах, так і в лексиконах перших століть стосовно і людей, і тварин (також у значенні «відгодовувати»), сягає балтійської доби; maitinti, засвідчене в давнину лише в лексиконах, як і šérti, стосовно і людей, і тварин, нині є найуживанішим і найзагальнішим дієсловом зі значенням «годувати (людей і тварин)» і, ймовірно, не передує литовській добі. Щодо іменникових форм, то pāšaras, засвідчене в перші століття в текстах і лексиконах виключно стосовно тварин, імовірно, сягає балтійської доби; pēnas and maistas, обидва засвідчені в перші століття — перше в текстах і лексиконах, друге лише в лексиконах — стосовно і людей, і тварин, схоже, не є давнішими за литовську добу. Інші дієслівні та іменникові форми, що нині належать до цієї семантичної групи, здебільшого виявляються або такими, що не мають порівнянних форм, а отже, не давнішими за литовську добу, або, якщо такі форми є, можливо, результатом полігенезу. Загалом термінологія в інших балтійських областях, безсумнівно, є пізнішою, ніж литовська.

*Збір матеріалу здійснив Франческо Паоло Пардіні, тоді як опрацювання роботи є спільним доробком обох авторів. Обидва дякують Алессандро Паренті за обговорення та завжди незамінні поради.

1

MARIA TERESA ADE和MOLLO GAGLIANO & FRANCESCO PAOLO PARDINI

Серед литовських іменників, утворених за допомогою суфікса *-men, над якими нині ведеться спеціальне дослідження, є кілька особливо цікавих з етимологічного погляду випадків. Один із них — šėrmenys (LKŽ^XIV: 657–658; LEW^II: 974), який зіставляють із давньопрусським sirmen (Trautmann 1923: 302-303; Endzelin 1943: 248; Mažiulis 1997: 114). Цей іменник відсутній у текстах перших століть писемної документації, але засвідчений у лексиконах того самого періоду, а саме в третьому виданні Dictionarium trium linguarum Сірвідаса (1642) як переклад польського stypa і латинських parentalia, epulum funebre; у Clavis Germanico-Lithuana (1673–1701) як переклад Begräbnismahl та Leichbegängnis; у Lexicon Lithuanicum (XVII століття) як переклад Begräbnis та Leichbegängnis. Справді, šėrmenys можна перекласти як «поминання з молитвами, співами та частуванням їжею і напоями після співів; похорон; бенкет після поховання»; це слово вживається також стосовно язичницьких ритуалів, так само пов’язаних із поминальними бенкетами.¹ Для прусського відповідника також реконструюють, хоча й опосередковано, значення «поминальний бенкет».² Отже, це форма балтійської доби, пов’язана, згідно з найпоширенішою серед дослідників гіпотезою, з литовським дієсловом šėrti, тотожним латиському sėrt. Найчастотніше значення šėrti — «годувати тварину» (передусім свійських чотириногих), настільки, що Ліберіс наводить його у статті maitinti — нині найзагальніше дієслово зі значенням «годувати» — серед «nutolŭsios reikšmės žodžiai» (буквально «слова віддаленого значення»), уточнюючи, що воно вживається лише щодо тварин; DabLKŽ не наводить жодного прикладу вживання стосовно людей. До цього семантичного питання, яке може поставити під сумнів зв’язок між šėrti і šėrmenys, ми ще повернемося.

Так само, як і šėrmenys, šėrti відсутнє в найдавніших текстах, але засвідчене в лексиконах (Lexicon Lithuanicum, Clavis Germanico-Lithuana, але, на диво, не в Dictionarium trium linguarum). Якщо релігійний характер литовських текстів перших століть може пояснити відсутність šėrmenys з огляду на зв’язок цього слова з язичницьким світом, то відсутність šėrti та його похідних викликає подив. Отже, окрім питання про зв’язок між šėrti та šėrmenys, маємо також порушити питання про особливу ситуацію

¹ Per usanze di questo tipo si vedano Vyšniauskaitė (1964: 513–526, in particolare 517–520); Dundulienė (1991: 370–381, in particolare 372–373).

² Нессельман (1873: 161–162).

2

La terminologia lituana del ‘nutrire’

засвідчень šérti. Тому насамперед розглянемо засвідчення та етимологію цього дієслова. По-друге, щоб отримати повне уявлення про термінологію «годування», до якої належить šérti, буде розглянуто основні дієслівні форми зі значенням «годувати» в литовській мові від початку писемної документації, тобто penėti e maitinti³

I. šérti (LKŽ_xiv: 667–670; LEW_II: 975)

Найдавніші засвідчення šérti, як уже зазначалося, містяться не в текстах, а в лексиконах перших століть: як було сказано вище, воно з’являється у Clavis, де перекладає нім. füttern і супроводжується синонімом išmaitinti, а також у Lexicon, де так само перекладає füttern і супроводжується словом maitinti. Згодом знаходимо його у Littauisch-Deutsches und Deutsch-Littauisches Lexicon Руга (1747), у Neue Littauische Grammatik Остермейєра (1791) та в Littauisch-deutsches und Deutsch-littauisches Wörter-Buch Мільке (1800). Починаючи з XVIII століття це дієслово трапляється також у текстах, зокрема у Донелайтіса. Засвідчення, наведені в LKŽ, переважно мають чітку локалізацію.

На відміну від šérti, у XVI столітті, а саме в Біблії Бреткунаса, з’являється похідне дієслово širdyti, ужите щодо людей, яке, однак, є hapax у литовській документації.⁴ Дуже добре тексти-

³ Етимологічний аналіз як šérti, так і інших дієслів, які розглядатимуться в цій праці, здійснено переважно на основі даних із праці Френкеля Litauisches etymologisches Wörterbuch (LEW), а за потреби також із праці Покорного Indogermanisches etymologisches Wörterbuch (IEW). Для аналізу засвідчень ми спиралися насамперед на Lietuvių kalbos žodynas (LKŽ), з усіма обмеженнями, пов’язаними передусім із повнотою документації. Крім свідчень, наведених у LKŽ, було розглянуто також тексти Мажвідаса; Postilla і Catechismo Даукши; перше й третє видання Dictionarium Сирвідаса; Новий Завіт у перекладі Чилінскіса; нарешті, уривки з опублікованих частин Біблії у перекладі Бреткунаса та з нині доступних частин Старого Завіту у перекладі Чилінскіса, де трапляється одне з потрібних нам слів. Для пошуку цих уривків ми скористалися конкордансами Вульгати (див. Додаток). Для біблійних цитат і написання всіх давніх текстів було прийнято принцип LKŽ.

⁴ 1PvK 3, 2: Pienu jus širdžiau (однак на полях виправлено на girdžiau), що є перекладом відповідних слів Milch habe ich euch zu trinken gegeben (Лютер) і Lac vobis potum

3

MARIA TERESA ADEMOllO GAGLIANO & FRANCESCO PAOLO PARDINI

Натомість засвідчено pašaras «корм», точніше «суха їжа для травоїдних тварин (сіно, конюшина, солома тощо), фураж», слово, очевидно пов’язане з šerti і відоме вже з XVI століття не лише в лексиконах (Lexicon як переклад Futter; Clavis як переклад Futter та Fütterung), а й у текстах: наприклад, Daugia yra šiaudu ir pašarų mūsų «у нас є вдосталь сіна й корму» (Бреткунас, Biblija, 1Moz 24, 25); Bandai duost savus pašarus «дає своїй отарі корм» (Мажвідас, Giesmės krikščioniškos); Davė teipag asilamus jų pašero «також дав їхнім ослам корм» (Чилінскіс, Biblija, 1Moz 43, 24). Pašaras нині є найпоширенішим і найспецифічнішим терміном у цьому значенні, настільки, що Ліберіс подає його як основне слово.

Šerti, як уже зазначалося, має основне значення «годувати тварину» (передусім домашніх чотириногих, найчастіше коней і свиней, але також, хоч і рідше, великої рогатої худоби, а дуже рідко — птахів тощо). Це слово дуже поширене не лише в повсякденному мовленні, а й у народних піснях, прислів’ях та ідіомах, де найчастіше стосується коней: наприклад, Nešėrus nevažiuosi «якщо не нагодуєш (коня), не поїдеш» (Седа, район Мажейкяй); Nešerti arkliai ir kieme suklups «ненагодовані коні спіткнуться навіть на подвір’ї» (Скудутішкіс, район Молетай); Neatšersi arklį, reikiant važiuoti «не перегодуєш коня, коли треба їхати»; Šeimininko akis arklį šeria «око господаря відгодовує коня». Щодо інших тварин, наведемо, наприклад: Motriškos darbas kiaules šerti «годувати свиней — жіноча робота» (Паланга); Vieną karvaitę turi — ir tos nėr kuo šerti «має одну корову — і навіть її нічим годувати» (Ажєркай, район Гродно, Білорусь); Žiemą vis šeriam tuos visus lauko paukščius «узимку ми постійно годуємо всіх цих польових птахів» (Пагегяй, район Шилуте).

Щоб краще визначити місце šerti у лексичному полі «годування», варто зробити два зауваження:

1) те, що принаймні в сучасній мовній ситуації йдеться насамперед про «годування тварин», очевидно також із випадків, коли šerti протиставляється penėti, яке, як ми побачимо, має загальне значення «годувати» (і тварин, і людей), але в протиставленні до šerti означає виключно-

dedi (Вульгата). Це дієслово не розглядають ані Нідерманн—Зенн—Брендер—Саліс, ані Куршат.

4

La terminologia lit uana del ‘nutrire’

…тельно «годувати людей»: наприклад Vaiką penėti, o gyvulį šerti «годувати (penėti) дитину, але годувати (šerti) тварину» (Juškevič, Литовский словарь, 1897–1922); Gyvulius šerdamas, žmones penėdamas, eina per laukus žvangėdamas «годуючи (šerdamas) тварин, годуючи (penėdamas) людей, іде полями, дзвенячи» (загадка про косу для скошування сіна, у Lietuvių tautosakos rankraštynas).

2) часто šerti трапляється (у простій або складеній формі) стосовно тварин у парі з gir̃dyti «давати пити», тому, здається, конкретно означає годувати сухою або, у будь-якому разі, твердою їжею: наприклад Bagoto gyvulius dievas šeria, o velnias girdo «тваринам багатого Бог дає їсти, а чорт — пити» (прислів’я з Аукшдваріса, Тракайський край); Niekas nei šeria, nei girdo, o vis tunka «ніхто йому не дає ні їсти, ні пити, а він усе гладшає» (загадка про лід, із Судейкяя, Утенський край); Tegu šeria berus žirgus, o pašėrę tegu girdai «нехай годують гнідих коней, а, нагодувавши, напоять їх» (Juškevič, Lietuviškos dainos, 1880–1882); Reikia ir pašert, ir pagirdyt gyvuliai «тварин треба і нагодувати, і напоїти» (Паберже, Вільнюський край); Kožnas gyvolis nora užveizamas, pašeramas, pagirdomas «кожна тварина хоче, щоб за нею доглядали, годували й напували» (Скуодас).

Однак šerti може стосуватися й людей. Цей випадок, який, за LEW, є народним уживанням, трапляється в кількох прикладах, хоча їх помітно менше: Nes dosningas Dievs kiekvieną žino pasotyt / Ale su pilnoms saujoms mus vis šert nežadėjo «бо щедрий Бог знає, як кожного наситити / та не обіцяв завжди годувати нас повними жменями» (Donelaitis, Metai); Vieną vestuvių dieną svočia turėdavo šert «у день весілля сваха мала годувати (гостей) лише цього дня» (Пілвішкяй, Вілкавішкський край); Peržiem šėriau jį be vieno rublio «усю зиму я годував його, не отримавши жодного рубля» (Друскінінкай); Ūkininkai šėrė vaikius, merges su plutoms «господарі давали юнакам і молодим наймичкам хлібні окрайці» (Векшняй, Мажейкяйський край); Kas tą kauką gerai šera, taip anam gerai neša «хто добре годує цього kaukas, тому щастить» (Кведарна).⁵

⁵ kaukas — божественна істота балтійського язичництва, хтонічного походження, що з’являється в антропоморфному вигляді й має розміри грудки землі. Вважається, що їй на щастя приносять їжу (бобові та овочі) й одяг. Докладніше див. Haussig (1973: 416–417) і Greimas (1985: 29–53 e 2005: 51–85).

5

MARIA TERESA ADEMOLLO GAGLIANO & FRANCESCO PAOLO PARDINI

Proprio sulla base del passo di Donelaitis il Sabaliauskas (1994: 334–335) ipotizza che si possa ricostruire per šerti un valore originario di ‘nutrire’ riferito agli esseri umani, al quale, secondo l’ipotesi più diffusa, dovrebbe risalire šėrmenys. Ma anche prescindendo da attestazioni di questo tipo, che non sembrano molto significative perché probabilmente rispecchiano solo un uso metaforico, è senz’altro possibile ipotizzare che il valore originario di šerti possa essere stato quello di ‘nutrire gli esseri umani’. Si tratterebbe di un mutamento semantico non particolarmente problematico, tanto più che sarebbe analogo, come osserva giustamente il Sabaliauskas, a quello subito in lituano da ėsti. Quest’ultimo è il verbo indoeuropeo e baltico per ‘mangiare’, che conserva questo valore in prussiano, in lettone e nella documentazione lituana più antica, ma in lituano attualmente è riferito agli animali, anzi più specificamente ai quadrupedi domestici, come si vede chiaramente dal seguente esempio: Žmonės valgo, galvijai ėda, paukščiai lesa (Šlapelis, Lietuvių ir rusų kalbų žodynas, 1921), in cui il ‘mangiare’ degli uomini è espresso con válgyti, quello dei bovini con ėsti, quello degli uccelli con lėsti.⁶ Si tratta, dunque, di un’evoluzione semantica del tutto normale, anche se è comunque corretto far notare che, mentre per ėsti abbiamo la testimonianza del prussiano e del lettone e una chiara successione cronologica all’interno della documentazione lituana per i due valori in questione, il caso di šerti è innegabilmente ipotetico.

До цього первісного значення «годувати людей», очевидно, давнішого не лише за початок литовської писемної документації — у якій це дієслово послідовно від перших століть стосується тварин, — а й, імовірно, з огляду на наявність давньопрусського sirmen, за час формування окремих балтійських мов, слід, мабуть, віднести тип šėrmenys. Натомість інші похідні, що всі стосуються тварин, як-от šėryba «годівля тварин» (уже в Clavis šėrybė перекладає нім. Fütterung), šėrėjas, šėrikas «той, хто годує тварин», šėrykla «місце, де годують тварин, годівниця», належали б до часу, коли значення дієслова було вже тим, що засвідчене в документації.

⁶ Подібна ситуація спостерігається з дієсловом «пити»: у прусській збереглася індоєвропейська форма pūton, тоді як у литовській залишився лише її релікт puotà «бенкет, гульба, випивка», а для позначення «пити» вживається тип gérti, який у цьому разі збігається з латиським (dzert «пити»).

6

La terminologia lit(u)ana del ‘nutrire’

дієслова вже було тим, яке засвідчене в документації. ⁷ Прийняття цієї реконструкції є необхідною умовою, щоб обґрунтувати гіпотезу про походження šėrmenys від šėrti.⁸ Щодо етимології, šėrti належить до балтійської доби, а можливо, є ще давнішим, оскільки, як припускає LEW, його можна зіставити не лише з латиським šert «годувати, доглядати тварину», šėrs «запаси сіна й соломи на зиму», pasars «зимовий корм для худоби», тотожне литовському pāšaras⁹, а й, поза балтійською групою, з вірменським sėr «нащадок», «рід», serem «вирощую, продукую», із сімейством грец. κορέννυμι «насичую», κόρος «ситість» та алб. thjerrë «сочевиця».¹⁰ Натомість LEW відкидає через наявність велярного приголосного можливість зв’язку зі слов’янськими формами типу старослов’янського церковного krūma «τροφή», рос. корм «їжа»,¹¹ так само як

⁷ У цьому зв’язку слід зауважити, що циркумфлексна інтонація в šėrmenys не узгоджується з акутовою інтонацією дієслова, з вокалізмом якого, навпаки, збігаються інші похідні. Цю відмінність зазвичай пояснюють м’якою метатонією (Būga 1923: 142; Derksen 1996: 155), через яку первісним вважають тип з акутовою інтонацією; і справді, ймовірно, що корінь, до якого сягають ці форми, належить до типу set (див. наведені нижче зіставлення). Щодо інтонації латиських форм нічого сказати не можемо.

⁸ Proposte etimologiche diverse da questa sono state avanzate dal Gliwa (2005: 10–16), che, con argomentazioni molto sottili, contesta che il valore originario del lit. šėrmenys e dell’a.pr. srrmen sia quello di ‘banchetto funebre’ (che verrebbe attribuito a queste parole solo grazie alla connessione pregiudiziale con šėrti), e comunque respinge l’ipotesi di questa connessione per motivi semantici. D’altra parte, le etimologie proposte (šėrmenys sarebbe da confrontare o con šėrmuonėlis ‘ermellino’, a causa del colore grigio della cenere, o col lat. cremāre, oppure infine col gr. Κήρ, dea della morte) non sembrano così convincenti da costituire un’alternativa veramente valida. Quindi, almeno per il momento, la connessione con šėrti, che viene ripresa senza discussione anche nel recentissimo dizionario dello Smoczyński (2007: 632), rimane a nostro avviso la più probabile.

⁹ Si veda anche Mühlenbach-Endzelin (1927–1929: 830 s.v. V šėrs, dato in forma dubitativa; 832 s.v. III šėrt e 94 s.v. pasars).

¹⁰ L’Orel (1998: 479) considera l’alb. thjerrë una forma che, pur senza raddoppiamento, corrisponde al lat. cicer ‘cece’ (si veda anche de Vaan 2008: 113). L’etimologia di questa parola però non è chiara (Ernout-Meillet 1959: 119 e Walde-Hofmann 1965, I: 212), e l’André (1978: 80), che la classifica fra i raddoppiamenti incerti, ipotizza che possa essere di origine non indeuropea.

¹¹ Cfr. anche Vasmer (1953: 627–628).

7

MARIA TERESA ADEMOLLO GAGLIANO & FRANCESCO PAOLO PARDINI

те, що пов’язане з лат. creō, crēscō, Cerēs. IEW (577), натомість, схвалює не лише зіставлення з вірменською, грецькою та албанською мовами, а й зіставлення з латинськими формами та умбрським cerfe — назвою божества, що є чоловічим pendant Cerēs, — оскським kerrí ‘Церері’, caria ‘хліб’; крім того, пропонує також зв’язок із давньоісл. hirsi та давньоверхньонім. hirso ‘просо’. Ми вважаємо правильним виключити слов’янські форми, але не латинські та італьські, до яких, можливо, можна додати оскське karanter ‘живляться’,¹² і зіставлення з якими не викликає труднощів ані з погляду значення, ані з погляду фонетики. Зіставлення з германським також видається слушним і за формою, і за значенням, тим паче що просо, мабуть, було одним із продуктів харчування цих народів.¹³ Аналогічно, в албанській мові thjerrë, первісним значенням якого, мабуть, було саме ‘харчування’, згодом стало назвою бобової рослини, важливої для харчування.

II. penēti (LKŽ_ix: 782–783; LEW_i: 569 s.v. pēnas)

Це дієслово означає ‘годувати’ (як тварин, так і людей), ‘годувати на відгодівлю’ — значення, яке практично ніколи не засвідчене для šérti; у давніх джерелах воно разом зі своїми похідними, безперечно, посідає чільне місце, адже добре засвідчене і в текстах, і в словниках перших століть. У Lyberis воно наведене як перший синонім до maitinti, але також як окрема лексема зі значенням ‘годувати на відгодівлю’; до того ж саме це значення DabLKŽ подає першим. Коли його протиставлено šérti, як уже було показано, воно стосується виключно людей.

Розгляньмо кілька прикладів із перших століть. Почнімо зі словників: у Lexicon penēti перекладає nähren, а вираз dužai penēti — dick machen; у Clavis penēti перекладає speisen, papenēti перекладає ernähren, а dužnai penēti перекладає dick machen; у Dictionarium trium linguarum знаходимо penù неодноразово, наприклад під польським словом chowam та лат. alo, nutrio; під польським словом karmić та лат. pasco, nutricor, alo, cibo; у виразі penisi

¹² Щодо латини див. Walde-Hofmann (I: 204–205, 288–289) та Ernout-Meillet (1959: 116–117, 149, 150), тоді як, за de Vaan (2008: 109–110), лише Cerēs безсумнівно пов’язане з šérti. Щодо італьських мов див. Untermann (2000: 370, 386–390), який не цілком погоджується зі зіставленням із caria.

¹³ Пор. de Vries (1962: 229); Kluge (2002: 415 s.v. Hirse).

8

La terminologia lit uana del ‘nutrire’

žvėris, яке перекладає польське żeruje zwierz та лат. fera pabulatur, pabulatum exit. Перейшовши до текстів, наведемо, наприклад: Dievas penį varnų vaikus savesP šauk ančius ‘Бог годує пташенят ворон, які кличуть його’ (Mažvydas, Giesmės krikščioniškos); Idant regėtų duoną kuria aš jus penėjau pust inėje ‘щоб вони побачили їжу, якою я годував вас у пустелі’ (Bretkūnas, Bib blij a, 2Moz 16, 32); Veizdėkit paukšč ių…o jūsų Tėvas Danguj jes is juos…pena ‘погляньте на птахів… а ваш Небесний Отець годує їх’ (Bretkūnas, Bib blij a, Mt 6, 26); Tūkstantis personų jime galėjo penėtis ‘тисяча людей могла там харчуватися’ (Daukša, Postilė); Ir pamušė Adonio avis ir jaučius ir penimus galvijus ‘і приніс у жертву овець, волів і відгодовану худобу Адонії’ (Chilinskis, Bib blij a, 1Kar 1, 9). Крім того, це дієслово може вживатися також у контекстах, де йдеться про духовне живлення, наприклад: Aveles jūsų tu mažų Dievo mokslu penėkiet ‘годуйте ваших овечок цим малим Божим ученням’ (Mažvydas, Katekizmas); Kolei darbymetė, dirbkime, nes savo metu pjausime, tai yra penėsimes karalystėj dangaus nu pelnais gerų darbų ‘поки є час працювати, працюймо, бо свого часу пожнемо, тобто в Царстві Небесному живитимемося плодами добрих учинків’ (Sirvydas, Punktai sakymų). Від найдавніших джерел засвідчено також численні іменникові похідні, як-от penėtinis ‘добре відгодований, відгодований’ (про тварину; пор. penìmis ‘відгодована свиня’, не засвідчене в перших століттях), penėtojas ‘той, хто годує’, penyba ‘харчування, їжа’, а також складні дієслова apipenėti, išpenėti, papenėti, pripenėti e užpenėti.¹⁴ Однак найцікавішим похідним є pėnas ‘їжа, корм’, а також у новіших джерелах ‘відгодівля’, ‘тварина, свиня на відгодівлі’¹⁵, яке

¹⁴ З-поміж них, зокрема, papenėti e užpenėti частіше засвідчені в духовному значенні: наприклад, Idant dūšia mūsų būtų atgaivinta ir papenėta malone Dievo ‘щоб наша душа відродилася й була насичена Божою благодаттю’ (Daukša, Katekizmas); Sakramentu… užpenėti ir pastiprinti esme gyvatosp amžinosp ‘таїнством… ми були насичені й зміцнені для вічного життя’ (Daukša, Postilė).

¹⁵ DabLKŽ пояснює pėnas як “maistas (ppr. gyvūnų, pašaras, lesalas)”, тим самим побіжно вказуючи, що переважно йдеться про тварин. Варто також зазначити, що цей іменник, принаймні за Niedermann-Senn-Brender-Salys та LEW, у множині penai має значення ‘отрута’, як і складні слова nūopenas e apýpenas (apýpenai), засвідчені з перших століть. Подібне явище мовного табу спостерігаємо, наприклад, у слов’янському ареалі, де давньоцерк.-слов. тип jadŭ ‘отрута’, рос. яд тощо походить від праіндоєвропейського кореня *ed- ‘їсти’ (пор. Vasmer 1958: 482).

9

MARIA TERESA ADEMOLLO GAGLIANO & FRANCESCO PAOLO PARDINI

Lyberis наводить maistas як перший синонім, який засвідчений як у лексиконах перших століть, так і в текстах. У лексиконах це слово знаходимо як переклад Speise у Lexicon; як переклад Nahrung і Speise у Clavis; як переклад cibus у Sirvydas (вираз sužįstą peną ėsti перекладає польське papać і латинське pappare, mansum cibum comedere). У текстах pēnas, наскільки нам вдалося встановити, засвідчене стосовно людей у прямому й переносному значеннях принаймні від Catechismo Дауґши:¹⁶ Nes tu patis penas ir gėrimas manas «бо ти — моя їжа і моє питво»; Čia rasi peną ir pastiprinimą gyvatos tavos «тут знайдеш їжу й підтримку свого життя» (Дауґша, Postilė); Dvasiškas mūsų penas ir gėrimas «наша духовна їжа й питво» (Дауґша, Postilė); Kodėl notėjo sūnus Isai penop nei vakar, nei šiandien? «чому син Єссея не приходив до столу (“на їжу”) ні вчора, ні сьогодні?» (Хілінскіс, Biblija, 1Sam 20, 27).¹⁷

Похідне від pēnas, penūkšlas має те саме значення і добре засвідчене як у лексиконах (у Clavis перекладає Fütterung, Nahrung і Speise; у Lexicon перекладає Nahrung і Speise; у Sirvydas, наприклад, перекладає польське pokarm і латинське cibus, esca, pastus, nutrimentum, польське żywność і латинське alimonia, alimentum, cibaria тощо), так і в текстах: Tasai penukšlas ligonių esti «це їжа хворих» (Мажвідас, Kate kizmas); Kožnam reikia penukšlo, tatai esti valgymo ir gėrimo «кожному потрібне харчування, тобто їжа й питво» (Бреткунас, Postilė); Tasai penukšlas…buvo sutrovytas ir nieku paverstas gal ybė to padeivinto kūno «ця їжа… була перетравлена й перетворена на ніщо силою цього обожненого тіла» (Дауґша, Postilė).

Щодо відповідників penėti в інших мовах, у межах балтійських мов знаходимо лише латиське penēt «розпещувати»,¹⁸ а поза ними LEW пропонує зв’язок із давньоіндійським panasa- «хлібне дерево», дорійським грец. πανία «насичення» і лат. penus «запас харчів». IEW (807) не наводить відповідників у грецькій, а

¹⁶ Насправді це слово трапляється раніше, ніж у Дауґши, в уривку з Catechismo Мажвідаса, де наведено гімн на Різдво Христове, в якому читаємо Maria… penėjo karalyčia iš dangaus pena. Однак, виходячи з уривка з Giesmės krikščioniškos того самого Мажвідаса, цю форму, найімовірніше, слід виправити на piena (Urbas 1998: 283 s.v. pēnas).

¹⁷ È da notare che invece il Palionis (1967: 236) cita questa parola, insieme a penūkšlas e a pašaras, solo come denominazione del cibo per gli animali.

¹⁸ Див. також Mühlenbach-Endzelin (1927–29: 200).

10

La terminologia lituana del ‘nutrire’

з індійською мовою,¹⁹ але погоджується щодо латинського відповідника, який до того ж є непевним,²⁰ до якого він додає, з застереженням, готське fenea (назву страви з ячменю).²¹ З огляду на це, видається дуже ймовірним, що penéti сягає балтійської доби, але непевність відповідників не дає змоги датувати його давнішим часом, хіба що як суто можливе припущення. Щодо pẽnas, немає підстав вважати, що це слово давніше за литовську добу.

III. maitìnti (LKŽ_VII: 761; LEW_I: 459–460 s.v. mìsti)

Нині maitìnti, як уже зазначалося, є найзагальнішим литовським дієсловом для поняття «годувати», оскільки його вживають не лише стосовно тварин і людей у прямому й переносному значеннях, а й у значеннях «постачати поживні речовини» (наприклад, про добриво) та «живити, забезпечувати енергією для роботи» (наприклад, про прилад) (див. також DabLKŽ). Отже, це дієслово може мати технічне значення, якого немає у penéti, тоді як, з іншого боку, воно ніколи не має значення «відгодовувати», добре засвідченого як у penéti, так і в його похідних. Lyberis, як уже зазначалося, подає його як основне слово, наводячи передусім penéti і mìtinti як синоніми (щодо останнього див. нижче).

Розгляньмо кілька прикладів: Maitino didžius būrius galvijų, ožkų ir avių «годував великі стада волів, кіз і овець» (Станявічюс [1799–1848]); Pats nevalgo, o kitus maitina «сам не їсть, а інших годує» (загадка про хліб, записана в Лігумай, район Пакруоїса); Žagrė ir akėčios pačios biednos, o visą svietą maitina «плуг і борона самі по собі — річ незаможна, але годують увесь світ» (Шедува,

¹⁹ Грецькі слова πᾶνια «їжа, що насичує» і πανία «насичення» трапляються лише в Афінея як форми, засвідчені у поетів із західнодорійського регіону. Щодо індійської мови, за Mayrhofer (1963: 209 s.v. panasáh), для цього слова ймовірнішим було б дравідське походження, можливо, зрештою австроазійське, на що вказує зіставлення з формами на зразок тамільського palavu тощо.

²⁰ Il Walde-Hofmann (1965, II: 283) e il de Vaan (2008: 458–459) concordano, ma l’Ernout-Meillet (1959: 496–497), secondo il quale il valore originario di penus doveva essere ‘parte più interna della casa (dove venivano custodite le provviste)’, ritiene questa parola latina senza etimologia.

²¹ Cfr. anche Feist (1939: 147–148); Lehmann (1986: 112).

11

MARIA TERESA ADEMOLO GAGLIANO & FRANCESCO PAOLO PARDINI

регіон Радвілішкіса); Jei jaunas mokinsies, senas maitinsies «якщо молодим учитимешся, старим матимеш чим прогодуватися» (Даукішяй, регіон Маріямполе); Dažnai tekdavo nors svajonėmis savo dvasią maitinti «часто доводилося живити свій дух бодай мріями» (Білюнас [1879–1907]); Jo kūryba tarsi kokia podirvio srovė maitino ir stiprino mūsų literatūros augimą «його творчість, наче підземний потік, живила й підтримувала розвиток нашої літератури» (Миколайтіс-Путінас [1893–1967]).

У перші століття це дієслово трапляється лише в лексиконах: maitinti у Lexicon, išmaitinti у Clavis перекладають разом із šėrti (див. вище) нім. füttern; в обох випадках назва дії maitinimas перекладає Fütterung²². У Clavis також трапляється maistas як переклад Nahrung, але в текстах це слово не засвідчене: «те, чим живляться живі істоти» (про людей, тварин і рослини). Сьогодні це найзагальніший і найпоширеніший термін на позначення їжі; його співвідношення з pėnas таке саме, як співвідношення між maitinti і penėti. У сучасній мові маємо maitintojas «той, хто годує» та matintivas — технічний термін, який можна перекласти італ. словом alimentatore («живильник»).

З іншим кореневим вокалізмом засвідчене mītinti, яке також означає «годувати» (і тварин, і людей) (LKŽ_VIII: 297; LEW: 459–460, s.v. misti); Ліберіс наводить його під статтею maitinti, додаючи приклад стосовно людини, а DabLKŽ пояснює його словами “šerti; penėti, maitinti”. Це дієслово засвідчене, хоч і нечасто, як у лексиконах, так і в текстах перших століть. У Dictionarium trium linguarum знаходимо mītinu поряд із penù як переклад польського chowam та латинського alo, nutrio. У текстах знаходимо, наприклад: Tuo būdu ir ik šiolei mitina ir sotina mus «так він і досі годує нас і насичує» (Даўкша, Postilė); Kuris tuo(in)timpos be paliaubos visus mitina taip pitkūs kaip gerus «той, хто безперервно й невтомно годує всіх — і поганих, і добрих» (Даўкша, Postilė). У Postilla Даўкши засвідчені також įmitinti і похідне įmitinimas²³. Як новіші приклади mītinti наведемо

²² Форма išmaitinti, засвідчена у Вілентасі (Jn 12, 25: Kurs savo žyvata mylės, tas turės išmaitinti) і розглянута в LKŽ (VII: 761) як складне слово від maitinti «годувати», найімовірніше, натомість утворена від омоніма maitinti «виснажувати» (про цю омонімію див. висновки). На це вказує той самий уривок у Вульгаті (Qui animam suam amat, eam perdet), у Лютера (Wer sein Leben liebhat, der wird’s verlieren), а також у Бреткунаса (Kas myl savo žyvata, tas ją patroyts).

²³ Тоді вам знову дасть… достатнє харчування і необхідний одяг «тоді дасть вам

12

La terminologia lituana del ‘nutrire’

Mažus paršelius reikia gerai mitinti, kitaip blogi bus ‘малих поросят треба добре годувати, інакше вони будуть худими’ (Круопяй, регіон Акмене); Žemė mitin i žmones, i gyvulius «земля годує і людей, і тварин» (Шяуляй).

Щодо етимології, maitinti і mitinti — прозорі похідні, з різними голосними в корені, але з тим самим каузативним суфіксом *-ino-, від первинної форми типу лит. misti «харчуватися» (mitas, mitalas «їжа» тощо). До того самого кореня сягають mėtėlis «кастрований свин, відгодовуваний на м’ясо»²⁴ і maità «падло», обидва засвідчені в найдавніших джерелах.²⁵ У латиській знаходимо mist, тотожне литовському misti; mitinât «давати притулок (укриття й харчування), годувати, утримувати», що зіставляється з лит. mitinti; miteklis «житло, оселя; харчування», màita «падло». У прусській натомість засвідчений лише тип *mait-: maitā «годує», po-maitat «годувати», maitāsnan «харчування», nomaytis, що відповідає лит. mėtėlis. Поза балтійськими мовами ситуація неясна, оскільки LEW підтримує зіставлення з давньоірл. méith «жир» і давньоісл. meið «найжирніша частина китового м’яса», водночас відкидаючи зіставлення з авест. maēθana- «місце перебування, оселя» та зі слов’янськими формами типу церковнослов. město «місце» — як з формальних причин (відмінність інтонації), так і з семантичних (значення «оселя, місце перебування» в балтійських мовах, на його думку, вторинне).²⁶ IEW (715), натомість, не наводить зіставлень у кельтських і германських мовах²⁷ і не розглядає можливих слов’янських відповідників, схиляючись до

ще… достатнє харчування і все необхідне для одягання’; Jisų mus inmit-ys ir vųsų privalymų priduos «він нас нагодує і дасть усе необхідне».

²⁴ Варіант maitėlis засвідчений у Малій Литві.

²⁵ Цікавим є також складне слово maitedis, яке з’являється як маргінальна поправка в Біблії Бреткунаса (5 Моз 14, 12–13), імовірно зі значенням «гриф».

²⁶ Мюленбах-Ендзелін (1925–27: 636 s.v. I mist) і Мажюліс (1993: 44 s.v. ismatitinton) погоджуються щодо зіставлення з авестійською мовою, тоді як Васмер (1953: 124), Баньковський (2000, II: 175) та інші славісти підтримують також зіставлення зі слов’янською. Бартоломе (1905: 1106–1107) підтримує лише зв’язок між авестійською та слов’янською мовами. Смочинський (2007: 405–406) обмежується зауваженням, що балтійські форми мають непевну етимологію.

²⁷ Ірл. méith пов’язують із коренем лат. mitis (712 s.v. 7mēi-), тоді як германську форму не розглядають.

13

MARIA TERESA ADEMOLLO GAGLIANO & FRANCESCO PAOLO PARDINI

до зв’язку з авестійською мовою та реконструює корінь *meith- з первісним значенням «місце перебування». Утім, щодо балтійського ареалу можна сказати, що maitinti, найімовірніше, утворилося на литовському ґрунті безпосередньо від misti, оскільки в прусській мові знаходимо той самий вокалізм кореня, але іншу дериваційну модель, тож немає підстав вважати, що ця форма має давніше походження. Натомість Mitinti, з огляду на його зіставлення з латиським mitinât, мало б передувати литовському періоду, проте не можна виключити й того, що воно утворилося від misti на литовському ґрунті, згодом збігшись із латиською формою. Нарешті, maīstas (*mait-to-), схоже, також не давніше за литовський період.

ВИСНОВКИ

Спершу розглянемо ситуацію в литовській мові, а потім — в інших балтійських мовах, підсумувавши вже сказане й сформулювавши висновки.

Що стосується перших століть литовської писемної традиції, ситуацію з фіксаціями дієслів і іменників, які ми розглянули, можна схематизувати так:²⁸

тексти лексикони люди тварини šerti x pãsaras x x penėti x x x pēnas x x x maitinti x maistas x mitinti x x

Як було показано вище, усі ці форми трапляються щонайменше в одному з

²⁸ Для свідчень у лексиконах не завжди можливо встановити, чи йдеться про тварин або людей, тому схема неминуче є асиметричною.

14

La terminologia lituana del ‘nutrire’

лексиконів перших століть (Lexicon Lithuanicum, Clavis Germanico-Lithuana, Dictionarium trium linguarum); більше того, penēti і pēnas, як і можна було очікувати, засвідчені в усіх трьох. Натомість у текстах тієї самої доби знаходимо лише pāšaras, penēti, pēnas і mitinti. Отже, очевидно, що мова текстів перших століть не використовує всіх наявних можливостей, а робить певний вибір, який може бути зумовлений різними причинами.²⁹ Щодо цих причин у нашому конкретному випадку можемо висувати лише припущення.

Парадоксально, але саме для форми šērti, з якої ми почали, пояснення знайти найлегше. Адже в релігійних текстах, які є єдиними литовськими текстами перших століть, часто згадується годування свійських тварин, але зазвичай мається на увазі «випасати», тож уживаним дієсловом є ganyti, яке справді добре засвідчене в усіх джерелах і в більшості випадків відповідає нім. weiden, пол. paść і лат. pasco (див. Додаток). Šērti же, як було показано вище, означає не «випасати», а радше «годувати тварин у хліві або на подвір’ї»: це, звісно, зменшує ймовірність уживання цього слова в текстах такого типу. Крім того, у литовській мові є омонім šērti «линяти, втрачати пір’я» (LKŽ^xiv: 676; LEWⁱⁱ: 973 s.v. šerỹs); до того ж воно також засвідчене не в текстах, а лише в лексиконах перших століть, що може бути ще одним поясненням такого вибору.

Також у mitinti є омонім зі значенням «завдавати страждань, виснажувати» (LKŽ^vii: 762; LEWⁱ: 397–398 s.v. maità), зрештою похідний від того самого кореня й добре засвідчений не лише в лексиконах, а й у найдавніших текстах. Можливо, саме існування цієї форми пояснює відсутність у тих самих текстах mitinti у значенні «годувати». Натомість для maistas ми не можемо запропонувати такого пояснення.

На цьому етапі слід перейти до розгляду сучасного стану термінології на позначення «годування».³⁰ Однак перш ніж рухатися далі, потрібно бодай коротко згадати проблему, якої ми досі не розглядали й яка стосується як фіксацій перших століть, так і, власне, сучасної

²⁹ Така розбіжність, яка, найімовірніше, трапляється й в інших випадках, заслуговувала б на докладніше дослідження.

³⁰ Для сучасного стану литовської мови ми спираємося переважно на Lyberis, а для латиської — на Latviešu valodas sinonīmu vārdnīca.

15

Maria Teresa Ademollo Gagliano & Francesco Paolo Pardini

сучасний стан. Адже, окрім наявності чи відсутності слів, які ми розглянули, у давніх текстах і лексиконах, ще одним дуже важливим аспектом для вивчення було б те, з якої місцевості походять відповідні лексикони й тексти, і чи збігається ця місцевість із сучасним поширенням, як його відображають дані LKŽ. Оскільки ці дані неминуче неповні, обмежимося кількома спостереженнями, усвідомлюючи, що будь-який висновок може бути ненадійним.

Не всі розглянуті нами форми засвідчені в документації з усієї литовської території від перших століть до наших днів. Лише pāšaras, pēnas і penėti, які в перших століттях документації трапляються як у Малій, так і у Великій Литві, нині мають поширення, що збігається з поширенням у перші століття. Інші форми перебувають в іншому становищі.

Для початку, šērti у перші століття засвідчене лише в лексиконах Малої Литви, тоді як нині поширене по всій Литві, тож можна було б очікувати, що воно траплятиметься і в Sirvydas. Втім, тут не трапляється навіть pāšaras, а саме penūklas перекладає і pokarm, і strawa, і żywność^.31. Інакше склалася ситуація з maitinti, maištas, mitinti. Адже в перші століття mitinti трапляється лише на території Великої Литви, тоді як maštas і maitinti — лише на території Малої Литви. Якщо поглянути на сучасне поширення цих слів, представлене в LKŽ, то побачимо, що воно приблизно відповідає поширенню давніх засвідчень. Справді, mitinti нині засвідчене в північно-центральній та східній частині литовської території, тоді як maitinti поширене в центральній і західній частинах і накладається на територію поширення mitinti у пункті 267 (Ėriškiai) атласу Lietuvių kalbos atlasas; maštas також переважно поширене на заході (найсхідніший пункт, зазначений у LKŽ, — це пункт 112 атласу Lietuvių kalbos atlasas, що відповідає Pasvalys). Звідси можна було б зробити висновок, що спочатку maitinti і mitinti розподіляли між собою литовську територію, а згодом саме перше, яке походить із західної частини, набуло більшого значення.

Однак, як уже зазначалося, для висунення обґрунтованих гіпотез були б потрібні перевірки, які ми не можемо провести наявними засобами

³¹ Цікаво зазначити, що в польських перекладах Біблії XVI та XVII століть одним зі слів, уживаних у значенні «фураж», є obrok, яке, однак, у цей період означало переважно «харчі як винагорода» (Słownik staropolski, V: 372); справді, у Dictionarium trium linguarum його перекладено лат. cibaria, annona salaria та лит. dalià.

16

La terminologia lituana del ‘nutrire’

цію ми не в змозі провести, а до того ж вони виходять за межі цієї праці. Отже, стан цієї лексичної сфери в сучасній литовській мові слід розглядати, залишивши цю проблему осторонь.

У цій сфері, як уже зазначалося, maitinti і maistas, які не сягають давніше литовської доби й, судячи з усього, у давнину засвідчені не надто добре, нині є найзагальнішими та найпоширенішими словами для відповідних понять.

Щодо інших нині засвідчених дієслівних форм, бачимо, що в Lyberis під заголовним словом maitinti передусім наведено, як нам уже відомо, penėti і mitinti. Про співвідношення між penėti та maitinti ми вже говорили; з огляду на зіставлення можна також сказати, що перше, на відміну від другого, імовірно, сягає давнішого часу, ніж литовська доба. Mitinti, як уже зазначалося, з огляду на зіставлення з латиською формою може бути давнішим за maitinti, але не можна виключити, що це незалежний і паралельний розвиток. Що ж до інших синонімів або часткових синонімів, відсутніх у документації перших століть або засвідчених лише спорадично, теоретично можливо, що якісь із них могли виникнути відносно давно — до литовської доби або навіть до балтійської доби. Насправді ж більшість цих форм, безсумнівно, належать до литовської доби. Наприклад, до цього часу належать valgydinti, утворене від válgyti «їсти» (про людину); sótinti «годувати досхочу»; rýdyti «змушувати ковтати» тощо.³² Лише ėdinti (LKŽ_II: 1044), каузатив від ėsti, що звичайно вживається про тварин, а про людину — лише зневажливо, може бути давнішим з огляду на зіставлення з латиським ėdinât³³, але, як і у випадку з mitinti-mitinât, ми не можемо виключити полігенез. Отже, сумнівно, що якась із цих форм давніша за maitinti, а тим паче за penėti; у будь-якому разі це не форми, що передують балтійській добі.

Також під заголовним словом maitinti, але першою серед «nutolusiios reikšmės žodžiai» (див. вище), наведено šėrti, за яким ідуть liuobti (LKŽ_VII: 616) та lėšinti (LKŽ_VII: 377). Liuobti, що стосується переважно свійських чотириногих, як, зрештою, і šėrti, означає також «виконувати хатню роботу, прибирати» і зіставляється з латиським luôbt «чистити від шкірки, відділяти; виконувати дрібну хатню роботу»; lėšinti завжди стосується птахів — на відміну від šėrti, щодо якого таке вживання трапляється рідко, — і

³² Див. LEW (II: 740 s.v. rýti та II: 857 s.v. sotùs).

³³ Див. Mühlenbach-Endzelin (1923–1925: 573).

17

MARIA TERESA ADEMOLLO GAGLIANO & FRANCESCO PAOLO PARDINI

є каузативом від lèsti «дзьобати» (пор. лит. lest «брати дзьобом, рахувати» і, можливо, давньоісл. lesa, гот. lisan «збирати»).³⁴ Жодне з цих дієслів не давніше за литовський період, принаймні в потрібному нам значенні; більше того, цього значення не мають навіть литовські засвідчення перших століть. Отже, серед цих форм šérti безперечно є найдавнішою. З огляду на наведені вище зіставлення за межами балтійської території можна навіть сказати, що це, найімовірніше, найдавніша литовська дієслівна форма зі значенням «годувати», адже серед усіх розглянутих нами форм лише вона сягає добалтійського періоду.

Перейшовши до іменникових форм, спершу розгляньмо синоніми maĩstas. У Lyberis під гаслом maĩstas першою наведено форму pẽnas, яка, як уже зазначалося, перебуває щодо maĩstas у такому самому співвідношенні, як відповідні дієслівні форми, і, ймовірно, походить із того самого періоду. Крім того, наведено різні синоніми або часткові синоніми, частина яких засвідчена вже з перших століть. І тут можливо, що деякі з цих синонімів давніші за литовський період або навіть, можливо, за балтійський. Насправді й цього разу здебільшого йдеться про форми без зовнішніх зіставлень, а отже, литовського періоду, наприклад val̃gis та val̃gymas. Водночас деякі похідні від ėsti мають зовнішні зіставлення і серед іменникових форм. Наприклад, ėdesỹs (ėdesis) може бути давнішою за литовський період: у перших століттях вона означала «їжа для людей», а нині — «корм для тварин»; зневажливо — «їжа для людей» (LKŽ I: 1042–1043). На це вказує зіставлення з лит. ėdesis «їжа для свиней, приготовлена з борошна, води й подрібнених овочів»;³⁵ однак не можна виключати, що це два незалежні паралельні утворення. Подібну, а з огляду на поширеність цього типу словотворення навіть імовірнішу гіпотезу можна висунути щодо ėdis (LKŽ I: 1045), що має ті самі значення, що й ėdesỹs, і зіставляється з давньопрус. idis (нім. Essen) та церковнослов. jadĭ «їжа».³⁶

³⁴ Див. LEW (I: 381 і 359, s.v. lèsti); Mühlenbach-Endzelin (1925–1927: 521–522 і 454).

³⁵ Пор. LEW (I: 125 s.v. ėsti); Mühlenbach-Endzelin (1923–1925: 573). Це давня основа на сибілянт, представлена з різними перетвореннями також у германській і слов’янській мовних областях (середньоверхньонім. ās, нім. Aas «падло», від *ēd-s-o-; рос. яса́ «їжа, страва»: Kluge 2002: 2; Vasmer 1958: 495). Див. нижче ėscã.

³⁶ Per idis si veda Mažiulis (1993: 17). In lituano esiste anche un derivato ėdmenys (LEW I: 125 s.v. ėsti; Mühlenbach-Endzelin 1923-1925: 573), non citato dal Lyberis,

18

La terminologia lituana del ‘nutrire’

Натомість іменниковою формою, яка справді може бути давньою, є ėskà, яку, однак, Lyberis наводить під гаслом apetìtas. Це слово, відсутнє в давніх текстах і дуже рідко засвідчене також у пізніший час, може означати «корм для тварин» або «апетит» (LKŽⁱ: 1154) і є тотожним лат. ēs ca «їжа, принада» (від *ēd-s-kā).³⁷ З огляду на низьку продуктивність цього суфікса в усій індоєвропейській мовній області тип ėskà-esca може походити з періоду, що передував існуванню окремих мов, і, отже, бути реліктом, збереженим лише в литовській та латинській мовних областях.³⁸

Нарешті, у Lyberis, як уже зазначалося, pāšaras є основним гаслом на позначення корму для тварин. Як синоніми наведено різні форми, деякі з яких згадано також як синоніми до maistas, наприклад ėdešys. Однак жодна з них не давніша за pāšaras, яке, ймовірно, належить до балтійського періоду, з огляду на тотожну відповідність у латиській.

Отже, з цього розгляду випливає, що серед дієслів зі значенням «годувати» та іменників зі значенням «їжа», крім форм, яким ми присвятили окремий розгляд, засвідчено або слова без зовнішніх відповідників, а отже, безперечно литовського періоду, або слова із зовнішніми відповідниками, щодо яких, однак, припущення про їхню давність порівняно з литовським періодом не позбавлене сумнівів. Крім того, як було показано вище, найдавнішою з усіх є форма šėrti, оскільки лише вона сягає добалтійського періоду.

Тепер розгляньмо стан цієї термінології в інших балтійських мовних областях. Щодо прусської мови не можемо нічого додати стосовно дієслівних форм, тоді як серед іменникових форм, окрім уже розглянутих, маємо передусім idai та istai, які також є перекладом нім. Essen³⁹, що

означає «рот, щелепи, морда» (про людину — у зневажливому значенні), а також «їжа, страва». Цей іменник має відповідник у латис. ēdminis «принада», ēd̄mana «їжа, страва». Цей іменник має відповідник у латис. ēdminis «принада», ēd̄mana «їжа, страва». Цей іменник має відповідник у латис. ēdminis «принада», ēd̄mana «їжа, страва».

³⁷ Пор. LEW (I: 125 s.v. ēsti); Walde-Hofmann (I: 420).

³⁸ Si veda Ademollo Gagliano (1978: 13-15). Sull’antichità di questa parola, però, non tutti concordano: per esempio l’Ernout-Meillet (1959: 192 s.v. ēdō) ritiene che la formazione baltica sia di origine desiderativa e non abbia rapporti col latino.

³⁹ Cfr. Mažiulis (1993: 16 e 51-52). Īdai, che differisce da īdis solo per la formazione, è identico al lit. ėda ‘valgymas, ėdimas’, al lett. ēda ‘esca’, al rus. edá, all’a.isl. áta ‘cibo’. Istai si confronta col bg. jasto ‘cibo’.

19

MARIA TERESA ADE MOLLO GAGLIANO & FRANCESCO PAOLO PARDINI

перебувають у тих самих умовах, що й īdis, згадане вище, оскільки мають ідентичні зовнішні паралелі, які, однак, можуть бути результатом полігенезу. Крім того, у прусській документації трапляються pērdin, переклад Futter, утворення прусської доби, а отже, дуже недавнє, і landan, переклад Speise, етимологія якого дуже дискусійна й досі неясна,⁴⁰ але, найімовірніше, і це слово не давніше за прусську добу.

Переходячи до латиської, зазначимо, що, як ми вже говорили, penēt не зберегло первісного значення, яке, навпаки, зберігається в sērt. Утім, обидва слова є реліктами, яких немає ні в Latviešu literārās valodas vārdnīca, ні в Latviešu valodas sinonīmu vārdnīca. Тут як основну лексему знаходимо ēdināt, функціональний відповідник литовського maitinti; це, очевидно, як зазначалося вище, каузатив, тотожний литовському ēdinti⁴¹. Однак у литовській мові останнє слово не має загального значення, а вживається переважно щодо тварин, тож посідає інше місце у відповідному лексичному полі.

Під лексемою ēdināt подано baruòt, що функціонально відповідає як sērti, так і penēti у значенні «годувати на відгодівлю»,⁴² а щодо людей уживається лише в розмовному мовленні. Передусім це дієслово пов’язане в латиській мові зі словом barība «їжа, корм» (luōpbarība — спеціально «корм для худоби»). Для зовнішніх паралелей доволі переконливою видається можливість пов’язати його з такими іменними формами, як староцерк.-слов. brašьno «їжа, пожива», рос. борошно «житнє борошно», давньоісл. barr «зерно», лат. far, farīna тощо, однак вони передбачають суфікс із сибілянтом, якого в латиській немає.⁴³ Яким би не було пояснення, схоже, що baruòt, хоч і походить від кореня, найімовірніше

⁴⁰ Див. Mažulis (1996: 260–261 e 32–34).

⁴¹ Пор. Latviešu literārās valodas vārdnīca (2: 474).

⁴² Пор. Latviešu literārās valodas vārdnīca (2: 41 e 39). Варто зазначити, що лат. baruōklis відповідає лит. penimis.

⁴³ Mühlenbach-Endzelin (1923–25: 265, з бібліографією). Vasmer (1953: 110) погоджується з цією гіпотезою. Інша можливість — зіставити з давньоіндійським bhárvati «жує», гр. φήρον і кімр. bara «хліб», тоді як Karulis (I: 110) пропонує пов’язати з лат. bērt, лит. bērti «сипати, розсипати» (пор. лат. bārstīt, лит. barstýti, bārstalas «суміш зерна або борошна для свійських чотириногих тварин»).

20

La terminologia lituana del ‘nutrire’

який, однак, хоч і не давніший за балтійську добу, є дієслівною формою, не давнішою за латиську добу.

Інші форми, наведені під лексемою ėdinât, як-от ciênât і miẽluôt, уживані щодо людей, мають основне значення «приймати в гості» й, очевидно, є вторинними.⁴⁴ Отже, зрештою очевидно, що латиська мова нині перебуває в зовсім іншому становищі, ніж литовська, і це становище є значно новішим, оскільки в цій сфері форми балтійської доби виразно відсунуті на другий план.

Нарешті, щодо назв їжі, у Latviešu valodas sinonīmu vārdnīca основною лексемою наведено pārtika — найзагальніший термін, функціонально відповідний литовському maistas. Це слово зі значенням «необхідне для прожитку, життя» явно є вторинним, оскільки походить від дієслова pārtikt «мати засоби до життя, харчуватися», яке, своєю чергою, є складним утворенням від tikt «отримувати»,⁴⁵ тож воно явно перебуває в зовсім іншому становищі, ніж розглянуті нами литовські форми. Те саме стосується інших форм, наведених у словнику, які так само є вторинними з різних причин, наприклад iztika або uzturs (uzturēt «підтримувати, утримувати»). Що ж до похідних від est (ėdesis, ėdiẽns, ėd̄maņa тощо), то для тих із них, які мають ідентичні паралелі в литовській мові, як показано вище, не можна виключати походження внаслідок полігенезу. Цікавою є згадана вище форма barība: хоча сама вона не сягає давніше за латиську добу, на рівні кореня вона, можливо, є давньою зі значенням «пожива», однак Latviešu valodas sinonīmu vārdnīca її не розглядає.

Отже, загалом латиська мовна сфера, безперечно, видається інноваційною порівняно з литовською, як це, зрештою, трапляється в більшості випадків. Щодо прусської мови, можна сказати лише те, що в документації, як ми бачили, трапляються як форми, спільні з іншими мовними сферами, починаючи з литовської, для яких імовірний полігенез, так і властиві саме цій сфері форми, причому всі вони дуже недавні.

⁴⁴ Перше походить від ciens «честь» (Mühlenbach-Endzelin 1923–25: 394–395); друге — від mīļš «дорогий» (Mühlenbach-Endzelin 1925–27: 645–646, 653).

⁴⁵ Mühlenbach-Endzelin (1927–1929: 184–185 s.v. II tikt).

21

MARIA TERESA ADE MOLLO GAGLIANO & FRANCESCO PAOLO PARDINI

ДОДАТОК

Нижче наводимо випадки вживання penéti та ganýti в опублікованих частинах Біблії Bretkūnas⁴⁶, враховуючи також відповідні дієслова в лютеранській Біблії та у Вульгаті⁴⁷. Як побачимо, найпростішою є ситуація з ganýti: воно трапляється в контекстах, де дія годування стосується свійських чотириногих, зокрема й у переносному значенні; це дієслово завжди відповідає латинському pascere, у більшості випадків (аж вісімнадцять разів із двадцяти шести) — німецькому weiden, а в решті випадків — німецькому hüten. Крім того, є два особливі випадки, у яких уживання ganýti у формі дієприкметника доволі точно відтворює синтаксичну структуру відповідних латинських уривків, тоді як у німецькій мові вжито не дієслівну конструкцію (auf der Weide).

Що стосується penéti, то в досліджених текстах це дієслово вживається переважно стосовно людей і двічі — стосовно птахів (Мт 6, 26 і Лк 12, 24), але ніколи — стосовно чотириногих. У цих текстах знаходимо латинські слова, наведені в порядку спадання частотності: pascere, cibare, alere, nutrire; а німецькою — er-)nähren, speisen і лише один раз versorgen.

ganýti

Бут. 29, 9: Рахіль… ganė овець (нім. hüten, лат. pascere).

Бут. 30, 31: тоді я ganysiu і стерегтиму твоїх овець (нім. weiden, лат. pascere).

Бут. 30, 36: отак ganė Якуб доглядав за отарами Лавана (нім. weiden, лат. pascere).

1Моз 36, 24: ослів батька свого Зівеона пасучи (нім. hüten, лат. pascere).

⁴⁶Наразі доступні лише Новий Завіт (у рукописній версії) та з Старого Завіту — П’ятикнижжя (також у рукописній версії), Псалми та добірка уривків із різних книг (див. бібліографію). Як уривки з Нового Завіту, так і, де можливо, уривки зі Старого Завіту звіряли також із перекладом Chlińskis, який, однак, не виявив нічого суттєвого, оскільки загалом відповідає тексту Bretkūnas.

⁴⁷ Оскільки, звісно, ми не маємо конкордансів Bretkūnas, то виходили з конкордансів Вульгати (Dutripon 1976). Для тексту Лютера використовували видання за редакцією Volz і Blanke (1972), Große Konkordanz zur Lutherbibel (2001) та електронні конкорданси (www.bibel-online.net і www.intratext.com/bibel).

22

La terminologia lituana del ‘nutrire’

1Moz 37, 12: jo broliai ganytų pekų savo tėvo ing Sichem (ted. weiden, lat. pascere). 1Moz 37, 13: ne gano tavo broliai pekų į Sicheme? (ted. hüten, lat. pascere). 1Moz 37, 16: sakyk, kur avis gano (ted. hüten, lat. pascere). 2Moz 3, 1: Mosešus ganė avis Jethro savo uošvio (ted. hüten, lat. pascere). 2Moz 34, 3: nei avies nei galvijo kokio negano prieš šį kalną (ted. weiden, lat. pascere). Ps 78 (77), 71: idant jis jo žmones Jakub ganytų savo tėviškčią Israel (ted. weiden, lat. pascere). Ps 78 (77), 72: ir jis ganė juos (ted. weiden, lat. pascere). GG 1, 7 (6): kur ganaisi, kur pietumis atsilsiti? (ted. weiden, lat. pascere). GG 1, 8 (7): ir ganyk tavo baronus pas piemenų namus (ted. weiden, lat. pascere). GG 2, 16 e 6, 2: mano prietelius yra mano, ir aš esmi jo, kursai po rožų ganosi (ted. weiden, lat. pascere). GG 4, 5: du jaunu stirnu dvyniai, kurie tarp rožų ganosi (ted. weiden, lat. pascere). GG 6, 1: idant pasiganytų daržuosu ir rožes nupeštų (ted. weiden, lat. pascere). Mc 5, 11: ir buvo tenai prie jų kalnų didis stodas kiaulių ganomųjų (ted. auf der Weide, lat. pascere). Luk 8, 32: ir buvo ta didis pulkas kiaulių ganomų (ted. auf der Weide, lat. pascere). Luk 15, 15: nusiuntė jį ant lauką savo ganytų kiaulius (ted. hüten, lat. pascere). Luk 17, 7: turėdamas tarną ariantį alba ganantį jaučius (ted. weiden, lat. pascere). Jn 21, 15: ganyk mano aveles (ted. weiden, lat. pascere). Jn 21, 16: ganyk avis mano (ted. weiden, lat. pascere). Jn 21, 17: ganyk mano avis (ted. weiden, lat. pascere). 1PvK 9, 7: kas gano guotą avių o ne valgo pieno guoto? (ted. weiden, lat. pascere). 1Ptr 5, 2: ganykite guotą Christaus, kuris jumus prisūdytas yra (ted. weiden, lat. pascere).

23

MARIA TERESA ADEMOLLO GAGLIANO & FRANCESCO PAOLO PARDINI

годувати

1Moz 50, 21: я забезпечу вас харчуванням і ваших дітей (нім. versorgen, лат. pascere).

2Moz 16, 32: щоб побачити хліб, яким я годував вас у пустелі (нім. speisen, лат. alere).

5Moz 8, 16: і годував тебе манною в пустелі (нім. speisen, лат. cibare).

Ps 33 (32), 19: годувати їх у голод (нім. ernähren, лат. alere).

Ps 37 (36), 3: оселися на землі й живи на її врожаї (нім. nähren, лат. pascere).

Ps 80 (79), 6: ти годуєш їх хлібом сліз (нім. speisen, лат. cibare).

Пс 81 (80), 17: geriausiais kviečiais я б їх відгодовував (нім. годувати, лат. годувати).

Pat 25, 21: якщо твій ворог зголодніє, нагодуй його хлібом (нім. speisen, лат. cibare).

Мт 6, 26: птахів... а ваш Небесний Отець їх, однак, годує (нім. годувати, лат. пасти).

Mt 25, 37: коли ми бачили тебе голодним і годували тебе? (нім. speisen, лат. pascere).

Luk 12, 24: ворон... не мають ні комори, ні клуні, а Бог однак годує їх (нім. nähren, лат. pascere).

ApD 7, 20: три місяці вигодовувався у домі свого батька (нім. ernähren, лат. nutrire).

PvR 12, 20: якщо тоді твій недруг зголодніє, нагодуй його (нім. speisen, лат. cibare).

PvE 5, 29: але годує і береже його, як Господь Церкву (нім. nähren, лат. nutrire).

Ап 12, 6: щоб та нагодувана була тисячу двісті шістдесят днів (нім. ernähren, лат. pascere).

Ап 12, 14: де була б нагодувана час і два часи (нім. ernähren, лат. alere).

24

La terminologia lituana del ‘nutrire’

БІБЛІОГРАФІЯ ТА СКОРОЧЕННЯ

Ademollo Gagliano, M. T. 1978: Le corrispondenze lessicali balto-latine. Archivio Glottologico Italiano 63, 1–34.

André, J. 1978: Les mots à redoublement en latin. Paris: Klincksieck.

Bańkowski, A. 2000: Etymologiczny słownik języka polskiego 2. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN.

Bartholomae, Ch. 1905: Altiranisches Wörterbuch. Straßburg: Trübner.

Būga, K. 1923: Die Metatonie im Lettischen und Litauischen. Zeitschrift für vergleichende Sprachforschung 51, 109–142.

Chantraine, P. 1968, 1970, 1975: Dictionnaire étymologique de la langue grecque. Histoire des mots I–III. Paris: Klincksieck.

DabLkŽ = Словник сучасної литовської мови. 4-те видання. Вільнюс: Інститут видавництва науки та енциклопедій, 2000.

Derksen, R. 1996: Metatony in Baltic. Amsterdam – Atlanta: Rodopi.

de Vaan, M. 2008: Etymological Dictionary of Latin and the other Italic Languages. Leiden – Boston: Brill.

de Vries, J. 1962: Altnordisches etymologisches Wörterbuch. 2. Aufl. Leiden: Brill.

Dundulienė, P. 1991: Lietuvos etnologija. 2-asis papildytas leidymas. Vilnius: Mokslas.

Endzelin, J. 1943: Senprūšu valoda. Ievads, gramatika un leksika. Rīgā: Universitātes apgāds.

Ernout, A. & Meillet, A. 1959: Dictionnaire étymologique de la langue latine. Histoire des mots. 4e éd. Paris: Klincksieck.

Feist, S. 1939: Vergleichendes Wörterbuch der gotischen Sprache. 3. Aufl. Leiden: Brill.

Frisk, H. 1960, 1970: Griechisches etymologisches Wörterbuch I–II. Heidelberg: Winter.

25

MARIA TERESA ADEMOLLO GAGLIANO & FRANCESCO PAOLO PARDINI

GLIWA, B. 2005: Baltische Bestattungsrituale im Spiegel ihrer Bezeichnungen: litauisch šermenys und šarvojimas, altpreußisch sirmen. Acta Linguistica Lithuanica 53, 9–21.

GREIMAS, A. J. 1985: Des dieux et des hommes. Études de mythologie lituanienne. Paris: Presses Universitaires de France.

GREIMAS, A. J. 2005: Lietuvių mitologijos studijos. Vilnius: Baltos lankos.

HAUSSIG, H. W. 1973: Wörterbuch der Mythologie 2. Götter und Mythen um Alten Europa. Stuttgart: Klett.

IEW = POKORNY, J. 1959: Indogermanisches etymologisches Wörterbuch I. Bern – München: Francke.

KARULIS, K. 1992: Latviešu etimoloģijas vārdnīca I–II. Rīga: Avots.

KURSCHAT, A. 1968–1973: Litauisch-deutsches Wörterbuch (Thesaurus linguae Lithuanicae) I–IV. Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht.

KLUGE, F. 2002: Etymologisches Wörterbuch der deutschen Sprache. 24. Aufl. Berlin – New York: De Gruyter.

Словник літературної латиської мови 1–6. Рига: Zinātne, 1972–1986.

Latviešu valodas sinonīmu vārdnīca. Rīgā: Liesma, 1972.

LEHMANN, W. P. 1986: A Gothic Etymological Dictionary. Based on the third edition of Vergleichendes Wörterbuch der gotischen Sprache by S. FEIST. Leiden: Brill.

LEW_I–II = Fraenkel, E. 1962, 1965: Litauisches etymologisches Wörterbuch I–II. Heidelberg: Winter – Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht.

LYBERIS, A. 2002: Sinonimų žodynas. 2-asis leidimas. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Lietuvių kalbos atlasas I. Leksika. Vilnius: Mokslas, 1977.

LKŽ_VII–IX = Lietuvių kalbos žodynas VII, VIII, IX. Vilnius: Mintis, 1966, 1970, 1973.

LKŽ_XIV = Lietuvių kalbos žodynas XIV. Vilnius: Mokslas, 1986.

26

La terminologia lituana del ‘nutrire’

MAYRHOFER, M. 1963: Kurzgefaßtes etymologisches Wörterbuch des Altindischen II. Heidelberg: Winter.

MAŽIULIS, V. 1993, 1996, 1997: Prūsų kalbos etimologijos žodynas 2–4. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

MÜHLENBACH, K. & ENDZELIN, J. 1925–1927: Lettisch-deutsches Wörterbuch (Latviešu valodas vārdnīca). I. Riga: Lettisches Bildungsministerium.

MÜHLENBACH, K. & ENDZELIN, J. 1925–1927: Lettisch-deutsches Wörterbuch (Latviešu valodas vārdnīca) II. Riga: Lettischer Kulturfonds.

MÜHLENBACH, K. & ENDZELIN, J. 1927–1929: Lettisch-deutsches Wörterbuch (Latviešu valodas vārdnīca) III. Riga: Lettischer Kulturfonds.

NESSELMANN, G. H. F. 1873: Der preussische Vocabelvorrath. Berlin: Dümmler, Harrwitz & Grossmann.

NIEDERMANN, M., SENN, A., BRENDER, F. & SALYS, A. 1932–1968: Wörterbuch der litauischen Schriftsprache I–V. Heidelberg: Winter.

OREL, V. 1998: Albanian Etymological Dictionary. Leiden – Boston – Köln: Brill.

PALIONIS, J. 1967: Lietuvių literatūrinė kalba XVI–XVII a. Vilnius: Mintis.

SABALIAUSKAS, A. 1994: Iš kur jie? Pasakojimas apie žodžių kilmę. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

SADNIK, L. & AITZETMÜLLER, R. 1955: Handwörterbuch zu den altkirchenslavischen Texten. ’s-Gravenhage – Heidelberg: Mouton & Co. – Winter.

Старопольський словник = Старопольський словник V. Вроцлав – Варшава – Краків: Національний інститут імені Оссолінських, 1965–1969.

SMOCZYŃSKI, W. 2007: Słownik etymologiczny języka litewskiego. Vilnius: Vilniaus Universitetas.

TRAUTMANN, R. 1923: Baltisch-slavisches Wörterbuch. Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht.

UNTERMANN, J. 2000: Wörterbuch des Oskisch-Umbrischen. Heidelberg: Winter.

27

Maria Teresa Ademollo Gagliano & Francesco Paolo Pardini

Urbas, D. 1998: Martyno Mažvydo raštų žodynas. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Vasmer, M. 1953, 1955, 1958: Russisches etymologisches Wörterbuch I–III. Heidelberg: Winter.

Vyšniauskaitė, A. 1964: Šeima ir visuomeninis gyvenimas. In: Lietuvių etnografijos bruožai. Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 437–562.

Walde, A. & Hofmann, J. B. 1965: Lateinisches etymologisches Wörterbuch I–II. 4. Aufl. Heidelberg: Winter.

Біблійні тексти

Dutripon, F. P. 1976: Vulgatae editionis Bibliorum Sacrorum Concordantiae. Hildesheim – New York: Olms.

D. Martin Luther. Die gantze Heilige Schrifft Deudsch. Wittenberg 1545. Hrsg. von H. Volz u. H. Blanke. 1972. München: Rogner & Bernhard.

Große Konkordanz zur Lutherbibel. Stuttgart: Calwer, 2001.

Bretkūnas, J. 1983: Rinktiniai raštai. Parengė J. Palionis ir J. Žukauskaitė. Vilnius: Mokslas.

Biblia tatai eſti Wiſſas Schwentas Raſchtas, Lietuwiſchkai pergulditas per Jana Bretkuna Lietuwos plebona Karaliacziuie 1590. Факсиміле рукопису. Том 1. Кенігсберг i. Pr. 1590. За редакцією F. Kluge, J. D. Range та F. Scholz. Падерборн – Мюнхен – Відень – Цюрих: Schöningh, 1996.

Navias Testamentas ing Lietuwiſchka Lieſʒuwi perraſchitas per Jana Bretkuna Labguwos plebona 1580. Факсиміле рукопису. Том 7 і 8. Лабіау i. Pr. 1580. За редакцією J. D. Range та F. Scholz. Падерборн – Мюнхен – Відень – Цюрих: Schöningh, 1991.

Псалтир, перекладений литовською мовою Яном Бреткунасом. Пастором Лабгуваса в літо Христове 1580. Факсиміле рукопису. Том 6. Лабіау i. Pr. 1580. За редакцією J. D. Range та F. Scholz. Падерборн – Мюнхен – Відень – Цюрих: Schöningh, 1991.

28

La terminologia lituana del ‘nutrire’

Критичне видання перекладу Псалтиря литовською мовою, виконаного Йоганнесом Бретке. За участю Ф. КЛУГЕ. З передмовою та під редакцією Ф. ШОЛЬЦА. Падерборн – Мюнхен – Відень – Цюрих: Schöningh, 2002.

Литовська Біблія Хилінського. Новий Завіт. Том 2: Текст. Видали C. KUDZINOWSKI і J. OTRĘBSKI. Познань: Національний інститут імені Оссолінських, 1958.

Литовська Біблія Хилінського. Новий Завіт. Том 3: Індекс. Видав C. KUDZINOWSKI. Познань: Державне наукове видавництво, 1964.

Старий Завіт Самуеля Богуслава Хилінського. Том I. Факсимільні відтворення литовського перекладу та нідерландського оригіналу. Підготувала G. KAVALIŪNAITĖ. Вільнюс: Інститут литовської мови, 2008.

Марія Тереза Адемолло Гальяно Університет Флоренції, кафедра лінгвістики, площа Брунеллескі, 4, I 50121 Флоренція [email protected]

Франческо Паоло Пардіні Університет Флоренції, кафедра лінгвістики, площа Брунеллескі, 4, I 50121 Флоренція [email protected]

29